Цивільно-правове становище громадян України в Республіці Польща :

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
Вступ 4
Розділ 1. Поняття та сутність цивільно-правового становища громадян України в Республіці Польща
11
Підрозділ 1.1. Визначення поняття «іноземець» у законодавстві та юридичній доктрині України та Республіки Польща

11
Підрозділ 1.2. Поняття та структура цивільно-правового становища громадян України в Республіці Польща

21

41
54

59
Підрозділ 1.3. Класифікація правових статусів громадян України в Республіці Польща та їх нормативне закріплення
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Юридична характеристика цивільно-правового статусу громадян України в Республіці Польща
Підрозділ 2.1. Здійснення права власності та інших речових прав
61
Підрозділ 2.2. Специфіка придбання права власності на нерухомість
77
Підрозділ 2.3. Статус у галузі спадкового права 92
Підрозділ 2.4. Шлюбно-сімейний статус 108
Підрозділ 2.5. Статус у галузі трудового права 125
Підрозділ 2.6. Цивільно-процесуальний статус 140
Висновки до розділу 2 158
Висновки 173
Список використаних джерел 179

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена становленням в Україні розвинутого громадянського суспільства та побудовою суверенної, демократичної, правової і соціальної держави, яка повинна служити суспільству. Ст. 3 Конституції України [42] закріпила головний обов'язок держави – утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Нерозривно пов’язаний з ним проголошений у ст. 25 Основного Закону України обов’язок держави піклуватися та захищати власних громадян, які перебувають за її межами. Оскільки своєрідністю правового становища вказаної категорії громадян є подвійний характер їх підпорядкування  вітчизняному (українському) правопорядку та правопорядку держави перебування, то дослідження саме іноземного правопорядку, норм іноземного законодавства, яке поряд із законодавством України безпосередньо регулює права, обов’язки та свободи громадян України, бачиться вчасним та вельми актуальним.
Зазначена проблематика досліджується в рамках науки міжнародного приватного права, оскільки метою цієї галузі права, як підкреслює професор М.М. Богуславський, є встановлення та аналіз правового статусу іноземців відносно загальновизнаних прав людини [ 9, с. 13 ].
Практичного значення проблематика правового статусу іноземців набула у XX сторіччі. Правовий статус іноземців у різних країнах регулюється неоднаково, що визначається багатьма факторами, але насамперед залежить від чинного внутрішнього та міжнародного законодавства. Вважаємо, що не можна не погодитися з твердженням польського вченого Р. Ельріха, згідно з яким правове становище іноземних громадян передусім залежить від права держави, на території якої вони знаходяться [ 121, с. 152 ].
Польща завжди була стратегічним партнером багатьох країн Східної Європи, перш за все України, будучи для них своєрідним «вікном до Європи». Разом зі змінами в державному устрої Польщі, що мали місце в 1989 році, наступило і відкриття цієї держави Україні, що виразилося передусім у значному збільшенні кількості українських громадян, що відвідують її або проживають на її території. Так, за даними польського відділу статистики, у 1995 році Польщу відвідали 4 млн. 735 тис., у 1997 – 5 млн. 351 тис., у 1999 - 5 млн. 302 тис., у 2001 - 5 млн. 871 тис; у 2002 – 5 млн. 491 тис. громадян України, а загалом на території Польщі постійно перебувають від 80 до 100 тисяч українських громадян [162, с. 481]. Дані української статистики є не менш переконливими: щороку українські громадяни перетинають польський кордон в середньому шість мільйонів разів, що становить одну третину всіх поїздок українських громадян за кордон. Одночасно є у вказаних цифрах і негативна сторона – згідно з даними 1999 року кількість українських громадян, що померли на території Республіки Польща, збільшилася у десять разів в порівнянні з 1989 роком, а через необізнаність зі специфікою польського права до дипломатичних представництв України в Республіці Польща щороку з проханням про надання правової допомоги звертається до 30 тис. громадян України [75].
Проявом позитивного ставлення щодо громадян України, які бажають відві¬дати Польщу, з 1 жовтня 2003 року після запровадження візового режиму (запровадження візового режи¬му на кордоні зі «східними сусі¬дами» є однією з умов вступу Польщі в ЄС) є спеціальна вказівка польського уряду про дотримання трьох принципів: «максимально пізнішого запро¬вадження візового режиму, мак¬симальної доступності цих віз і максимального спрощення пе¬ретинання кордону для громадян України»[ 74 ].
Попри всю різноманітність конкретних цілей і інтересів осіб, які прибувають у Польщу, держава має вирішувати питання про регламентацію їх в’їзду і виїзду, прав і обов'язків на її території, юридичну відповідальність за порушення законів. Польща самостійно визначає правовий статус і режим перебування іноземців на її території, і в цьому знаходить прояв її суверенітет у даній сфері суспільних відносин. Останніми роками в цій державі сформувалася цілісна система нормативно-правових актів, що визначають правовий статус іноземних громадян, так зване «Право іноземців» (prawo cudzoziemców), яке характеризується певною специфікою.
Ані в Україні ані в Польщі до цього часу немає жодної монографічної роботи, присвяченої проблематиці цивільно-правового становища іноземців. Дослідження, проведені вченими стосовно правового становища громадян СРСР за кордоном є недостатніми та не відповідають реаліям часу i потребують перегляду. Правовому становищу іноземців присвячено здебільшого окремі розділи навчальних посібників з міжнародного приватного права. Тому вважаємо, що питання цивільно-правового статусу громадян України в Республіці Польща потребує спеціального дослідження в рамках цивільно-правового статусу громадян України за кордоном. Отже, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її безсумнівна наукова і практична значущість і актуальність викликають необхідність проведення комплексного дослідження наявних проблем теорії інституту цивільно-правового статусу іноземців взагалі та громадян України в Республіці Польща зокрема. Не менш важливою потребою є, на нашу думку, й аналіз колізійних питань цивільного, сімейного, трудового та цивільно-процесуального права України та Республіки Польща, особливо у зв'язку з прийняттям нового Цивільного кодексу України та роботою над проектами Закону України «Про міжнародне приватне право».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пункту 1.4. Головних напрямків наукових досліджень НУВС на період 2002-2005 р. та пункту 1.7. Тематики пріоритетних досліджень на період 2002-2005 р., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 року.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз законодавства України та Республіки Польща, що регулює цивільно-правові, сімейні, спадкові, трудові та цивільно-процесуальні відносини громадян України в Республіці Польща, обґрунтування і внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює вказані відносини.
Така цільова спрямованість визначила потребу в розв’язанні наступних основних задач:
- розкриття змісту наукової категорії «іноземець», якою оперує законодавство Республіки Польща та України;
- аналіз особливостей цивільно-правового становища громадян України з урахуванням від їх приналежності до окремих категорій іноземців у Республіці Польща;
- розкриття юридичної природи цивільно-правового становища громадян України в Республіці Польща, її змісту, структури й нормативної основи;
- аналіз особливостей законодавчого закріплення цивільних прав і обов'язків громадян України в Республіці Польща як важливого елемента їх цивільно-правового статусу;
- означення та аналіз відмінностей цивільно-правового статусу польських громадян та громадян України щодо обсягу їх цивільних прав;
- доведення існування деяких обмежень відносно іноземців у проголошеному законодавством Республіки Польща принципі національного режиму іноземців;
- дослідження колізій цивільного законодавства Республіки Польща та України, які стосуються проблематики дослідження;
- розробка конкретних пропозицій і рекомендацій з питань удосконалення правового регулювання цивільно-правового становища громадян України за кордоном і підвищення ефективності механізму їх правового захисту.
Об'єктом дослідження є цивільно-правове становище громадян України в Республіці Польща.
Предметом дослідження є сучасне законодавство України та Польщі, що регулює цивільно-правове становище громадян України в Республіці Польща.
Методи дослідження. Проблематика цивільно-правового статусу громадян України в Республіці Польща розглядається перш за все з точки зору обмежень для іноземців в цивільно-правовий сфері у порівнянні з громадянами Республіки Польща, що виявляється у так званих «вилученнях» із принципу національного режиму іноземців, згідно з яким іноземці прирівнюються у правах до громадян Польщі. Не менш важливим методом є системний аналіз, за допомогою якого досліджувалися особливості польського законодавства з точки зору відмінностей від українського з метою вироблення рекомендацій щодо розв’язання існуючих колізій. Дослідження провадилося також за допомогою загальнонаукових – системного, функціонального, аналітичного - та спеціально-юридичних методів – перш за все головного методу міжнародного приватного права - порівняльно-правового, а також історико-юридичного, формально-логічного.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній науці досліджено проблеми цивільно-правового становища громадян України в Республіці Польща. Дослідження юридичної доктрини, а також законодавства України і Республіки Польща, міжнародних договорів і судової практики дозволило сформулювати i обґрунтувати наукові положення, найважливіші з яких виносяться на захист.
1. Дисертант робить висновок, що українські громадяни вважаються «іноземцями» з точки зору польського законодавства і цілком підпадають під дію законодавства Республіки Польща, що регулює правовий статус іноземців.
2. Дістав подальшого розвитку аналіз системи елементів, що складають зміст цивільно-правового становища та цивільно-правового статусу громадян України в Республіці Польща. На думку дисертанта, цивільно-правове становище українських громадян у Республіці Польща - це сукупність наступних елементів: громадянства, правосуб'єктності, системи юридичних прав, обов'язків і законних інтересів, а також правових принципів і юридичних гарантій.
3. Дисертант вперше запропонував класифікацію цивільно-правових статусів стосовно розмежування громадян України на тих, які отримали дозвіл на постійне місце перебування, і на тих, які такий дозвіл не отримали. Саме це, на думку дисертанта, є передумовою можливості повної чи обмеженої реалізації основних суб’єктивних прав громадян України в Республіці Польща (прав власності, спадкування, працевлаштування, звернення до суду, укладення шлюбу тощо).
4. Дисертант робить висновок, що правовий статус іноземців у Республіці Польща являє собою інститут польського внутрішньодержавного права, на який впливає міжнародне право, оскільки його норми застосовуються у регулюванні статусу іноземців, зобов'язуючи країну перебування надавати останнім певні права.
5. Дисертант стверджує, що більшість колізійних норм внутрішнього законодавства України відсилають до внутрішнього законодавства Республіки Польща, і власне польське цивільне законодавство з усіма його особливостями та відмінностями від вітчизняного регулює комплекс цивільних прав українських громадян у Республіці Польща.
6. Обстоюється думка, що засади регулювання цивільних прав та обов’язків громадян України в Республіці Польща відрізняються від засад регулювання цивільно-правових відносин громадян Республіки Польща. Обмеження цивільних прав громадян України найбільш яскраво виявляються у правових нормах, що регулюють можливості набуття українськими громадянами права власності на нерухоме майно, спадкування деяких видів майна, працевлаштування, укладання та розірвання шлюбів тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на підставі проведеного дослідження дисертант виробив конкретні пропозиції до законів та проектів законів України, Цивільного та Сімейного кодексів України. Крім того, теоретичні висновки та пропозиції дисертації можуть бути використані з метою удосконалення відповідних інститутів цивільного та міжнародного приватного права, а основні положення - при підготовці підручників та навчальних посібників для студентів юридичних вузів, а також при викладанні курсу «Цивільне та сімейне право України» та «Міжнародне приватне право».
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків). Результати дослідження використовувались у навчальному процесі під час проведення лекцій та практичних занять з цивільного та міжнародного приватного права України. Тези дослідження було обговорено на науково-практичних конференціях, присвячених пам’яті професора О.А. Пушкіна (Харків, 21 травня 2001 року та 21 травня 2002 року), а також на науково-практичних конференціях ад’юнктів та магістрантів Національного університету внутрішніх справ (Харків, 15 березня 2000 року та 13 квітня 2002 року).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у п’яти наукових статтях та тезах науково-практичної конференції.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, двох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу та загального висновку, а також списку посилань на джерела та списку використаної літератури, який складається із 191 найменування. Обсяг рукопису становить 192 сторінки машинописного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок дослідженню цивільно-правового становища громадян України в Республіці Польща, необхідно підкреслити наступне.
Конституція України у ст. 25 проголошує обов’язок держави піклуватися та захищати власних громадян, які перебувають за її межами, що встановлює подвійний характер підпорядкування даної категорії громадян українському правопорядку та правопорядку держави перебування.
Колізійні норми внутрішнього та міжнародного законодавства України, що стосується регулювання цивільно-правового статусу громадян України за кордоном, у більшості випадків відсилають до законодавства держави, де ці громадяни знаходяться, тобто майже повністю віддають регулювання їх правового статусу нормам іноземного законодавства. Зазначені колізійні норми містяться у чинному законодавстві України (Розділ VIII ЦК УРСР), деякі передбачаються Проектом Закону України «Про міжнародне приватне право», (або передбачалися Проектом ЦК України) більшість же передбачена нормами міжнародних договорів України. На нашу думку, для більш вдалого та прозорого врегулювання даної проблематики, законодавство України слід поповнити ще деякими колізійними нормами, а саме:
1. У зв’язку з відсутністю в українському внутрішньому законодавстві колізійних норм, які б відсилали до правопорядку, що регулював би цивільно-процесуальні права та обов’язки громадян України за кордоном, ми пропонуємо у Розділі III «Міжнародний цивільний процес» Проекту Закону України «Про міжнародне приватне право» до назви глави Х «Цивільні процесуальні права іноземців» додати слова «та громадян України за кордоном» та доповнити Розділ III «Міжнародний цивільний процес», главу Х Проекту Закону України «Про міжнародне приватне право» статтю 68 пунктом 4 наступного змісту:
«До цивільно-процесуальних прав громадян України за межами України застосовується закон держави, на території якої розглядається спір, якщо інше не встановлено міжнародним договором».
2. У зв’язку з тим, що ні діючий КпШС, ні Сімейний Кодекс, ні Проект Закону України «Про міжнародне приватне право» не містять колізійної норми, яка б відсилала до правопорядку, що має бути застосований при регулюванні шлюбно-сімейних прав громадян України за кордоном, пропонуємо доповнити Розділ VI «Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні» статтею 2761 наступного змісту: «До реєстрації шлюбу між громадянином України та іноземцем за межами України застосовується закон держави, на території якої має місце реєстрація шлюбу, якщо інше не встановлено міжнародним договором з Україною». На наш погляд, наведені доповнення дозволили б значно полегшити процес вирішення цивільно правових спорів з іноземним елементом та заповнили б прогалину в комплексі колізійних норм внутрішнього законодавства України.
Досліджуючи колізійні норми законодавства України і Республіки Польща на базі аналізу цивільно-правового становища громадян України в Республіці Польща, можна зробити висновок, що всі вони відсилають нас до внутрішнього законодавства Республіки Польща, і власне польське цивільне законодавство з усіма його особливостями та відмінностями від вітчизняного регулює права українських громадян.
Відповідно до законодавства і України, і Польщі іноземні громадяни і особи без громадянства користуються тими ж правами і несуть ті ж обов’язки, що й власні громадяни в галузі цивільного, сімейного, трудового і цивільно-процесуального права, тобто обидві держави поширюють на зазначені категорії громадян принцип національного режиму.
Але попри те, що на здійснення громадянами України своїх прав та обов’язків поширюється національний режим польського законодавства, передумови та порядок реалізації їх прав мають певні особливості, і саме вони, так звані «винятки» із принципу національного режиму, розглядаються нами в першу чергу.
Ми стверджуємо, що засади регулювання цивільних прав і обов’язків громадян України в Республіці Польща відрізняються від засад, що застосовуються для регулювання цивільно-правових відносин громадян Республіки Польща, тобто мають місце винятки з принципу національного режиму для громадян України, що найяскравіше відображаються у правових нормах, які регулюють можливості набуття українськими громадянами права власності на нерухоме майно, спадкування деяких видів майна, працевлаштування тощо. Головне обмеження, запроваджене польським законодавцем для громадян України, стосується широко відомих цивільно-правових принципів свободи договору та заповіту, обмежуючи які, польський законодавець віддає цю класично цивілістичну сферу адміністративно-правовому регулюванню.
У ході вивчення обсягу прав та обов’язків громадян України в Республіці Польща запропоновано класифікацію правових статусів іноземців у Республіці Польща з точки зору мети приїзду, ступеня поширення на них юрисдикції держави, наявності у них особливих прав і обов’язків у відповідності з міжнародними договорами чи галузевим внутрішньодержавним законодавством. Цю класифікацію використано в якості основи для дослідження цивільно-правового статусу громадян України в Республіці Польща. Нами обстоюється думка про те, що найвагоміший вплив на обсяг цивільно-правового статусу громадян України справляє факт наявності у них дозволу на постійне перебування, від чого залежить здійснення цивільних прав у повному чи обмеженому обсязі.
Під час дослідження було визначено і проаналізовано систему компонентів, що складають зміст цивільно-правового статусу громадян України в Республіці Польща. Ми підтримуємо доктринальний погляд на те, що система юридичних прав і обов’язків складає зміст поняття «правове становище особи» у вузькому значенні чи інакше – поняття «правовий статус». Власне цю точку зору, характерну для права конституційного, було використано в рамках міжнародного приватного права при формулюванні юридичних дефініцій «цивільно-правове становище» та «цивільно-правовий статус». На підставі цього нами сформульовано й об’єкт дослідження – цивільно-правовий статус українських громадян у Республіці Польща як сукупність їх правосуб’єктності, юридичних прав, обов’язків і законних інтересів у галузі цивільних правовідносин у широкому значенні, тобто в галузі цивільного, шлюбно-сімейного, трудового і цивільно-процесуального права.
На основі системного аналізу нормативних актів, що регулюють цивільно-правовий статус громадян України на предмет оцінки їх відповідності положенням Конституції і міжнародних договорів, робиться висновок про те, що деякі положення польського законодавства, котрі регулюють цивільно-правовий статус громадян України, не відповідають нормам міжнародних договорів Республіки Польща. Так, на нашу думку, ст. 935 п. 3 ЦК РП, яка регулює питання спадкування Державною Казною майна при відсутності спадкоємців за законом і не містить жодної вказівки про спадкування Державою Польща майна померлих іноземних громадян, входить у колізію з вимогами статті 38 Договору, згідно з якими питання спадкування при відсутності спадкоємців вирішується згідно із законодавством країни, чиїм громадянином був спадкодавець. На наш погляд, можна стверджувати, що рухоме майно переходить у власність тієї Договірної Сторони, громадянином якої був спадкодавець у момент смерті, а нерухоме майно переходить у власність тієї Договірної Сторони, на території якої воно знаходиться. У нашому випадку це означає, що у разі, коли спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені спадщини за заповітом, на підставі ст. 524 ЦК України майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави Україна (рухоме) та до Республіки Польща (нерухоме).
Подібне застереження нами робиться й відносно законодавства України. Так, згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» №2933-III від 10 січня 2002 року Україна повністю приєдналася до названої Конвенції. У зв’язку з цим ми пропонуємо виключити слова «за умови їх консульської легалізації» з останнього речення ст. 202 КпШС (відповідно ст. 290 СК України) як такі, що не відповідають чинному законодавству України.
Унаслідок вивчення польського та українського законодавства на предмет регулювання ними деяких цивільно-правових інститутів робиться висновок про існування системи колізій польського та українського законодавства щодо регулювання цивільно-правового статусу громадян України. Так, польське цивільне законодавство підпорядковує права та обов’язки громадян України регуляції наступних невідомих чинному українському законодавству інститутів.
1. При реалізації речових прав – набувальної давності, права довічного користування (суперфіція), земельних та особистих сервітутів, дозволу на придбання нерухомості, реєстрації договору купівлі-продажу нерухомості у поземельних книгах.
2. При реалізації спадкових прав – голографічного заповіту та спеціальних правил щодо спадкування нерухомості та фермерських господарств.
3. При реалізації сімейних прав – можливості видачі представнику доручення на укладення шлюбу, існування кримінальної відповідальності за полігамію, можливості укладення шлюбів за релігійним обрядом, права подружжя на виключення за шлюбним контрактом загальної сумісної власності, розірвання шлюбу виключно в суді.
4. При реалізації трудових прав – принципу регламентації можливостей працевлаштування, суть якого зводиться до одержання дозволу роботодавцем для іноземця у відповідному органі державної влади.
Більшість із наведених колізій, вважаємо, втрачають свою сутність з майбутнім набуттям чинності Нового ЦК України, що вказує на ефективну роботу Національної Ради України з питань адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу та на набуття новим цивільним законодавством України європейського рівня, решта ж залишається в якості «національних особливостей» польського цивільного законодавства.
Всебічний розгляд колізійних питань цивільного, сімейного, трудового та цивільно-процесуального права України та Республіки Польща є особливо важливим у зв’язку з прийняттям нового Цивільного кодексу України. Аналіз колізійних питань польського законодавства може, на нашу думку, служити, на основі порівняльно-правового методу, також і удосконаленню правового регулювання цивільно-правового становища іноземних громадян в Україні та підвищенню ефективності механізму їх правового захисту.
Найважливішим ж кроком в цьому напрямку, вважаємо, має бути прийняття Верховною Радою України Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки на даний момент, в зв’язку з абсолютною відсутністю будь якого комплексного нормативного акту, який б регулював відносини «з іноземним елементом» українське право знаходиться в стані «вакууму» й не може повністю забезпечити права людини на тому рівні, які відповідає взятим Україною зобов’язаннями перед Європейським Союзом.
Такі кроки є доцільним з точки зору демократизації та інтернаціоналізації українського суспільства і відповідають зобов’язанням України реформувати цивільне законодавство відповідно до стандартів європейських держав, вираженим, зокрема, в Указі Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. – 232 с.
2. Александрова З.К. Теоретические вопросы правового статуса граждан зарубежных социалистических стран Европы. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1975. – 131с.
3. Александрова З.К. Теоретические основы правового статуса иностранных граждан: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01/ МГУ. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1999. – 20 с.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории права: В 2 т. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1972. – Т. 1.– 279 с.
5. Арбузкин А.М. Государственно-правовой статус иностранных граждан в социалистических странах Европы. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 68 с.
6. Арбузкин А.М. Проблемы правового статуса иностранных граждан.– М.: Юрид. лит., 1984.– 129 с.
7. Архів дзержинського районного суду м. Харкова. – Справа № 87/ 371 від 12.09.1994 р.
8. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М.: Юрид. лит., 1982. – 64 с.
9. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., доп. – М.: Юристъ, 1999. – 408 c.
10. Богуславский М.М. Новый советский закон о правовом положении иностранных граждан // Статус иностранцев в СССР: Исследования советских ученых. – М.: Госюриздат, 1984. – С. 6–70.
11. Богуславский М.М., Рубанов А.А. Новый закон о правовом положении иностранцев в СССР. – М.: Госюриздат, 1978. – 68 с.
12. Богуславский М.М., Рубанов А.А. Гражданско-процессуальные права иностранцев в СССР: Советский ежегодник международного права. – М.: Госюриздат, 1959. – 202 с.
13. Братусь Н.С. Предмет и система гражданского права.– М.: Пргресс, 1974. – 102 с.
14. Братусь Н.С. Субъекты гражданского права: В 2 т. – М.: Госюриздат, 1950.– Т. 2. – 138 с.
15. Бутилин В.Н. Конституционные проблемы правового положения личности.– М.: Норма, 1995. – 79 с.
16. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личнос¬ти в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 165 с.
17. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
18. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1972. – 710 с.
19. Воеводин Л.Д. Правовое положение личности в науке советского государственного права // Сов. государство и право. – 1965. – № 1. – С. 63.
20. Галенская Л.H. Правовое положение иностранцев в СССР. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 187 с.
21. Галенская Л.Н. Понятие и виды правовых режимов иностранцев // Вестник ЛГУ. – 1982. – № 11. – С. 55–61.
22. Гражданский процессуальный кодекс Украины //Составители В.В. Комаров, В.А. Бигун, П.И. Радченко. Х.: Консум, 1993. – 328 с.
23. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. – 3 е изд.– М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
24. Гражданско-правовое положение личности в СССР. – М.: Наука, 1975. – 400 с.
25. Декларация прав человека. – Док. ООН. Дополнения № 23 (А/40/53) – 1986.
26. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений. – К.: УМК ВО, 1992. – 132 с.
27. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Постановою ВР № 3941-XII (3941-12) від 04.02.94).
28. Дождев Д. В. Римское частное право.– М.: Норма, 2000. – 765 с.
29. Ежова О.Е. Национально-правовая имплементация международных норм о статусе иностранцев в СССР. – К.: Норма, 1989. – 30 с.
30. Закон об иностранцах Республики Польша 1963 г. // Информация законодательства зарубежных стран.– Вып. 81, реферативный сборник №4.– М.: ВНИИСЗ, 1973. – 189 с.
31. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
32. Закон України «Про правовий статус іноземців» // Відомості Верховної Ради України. – 1994.– № 23.– Ст. 161.
33. Законодательство зарубежных стран в области международного частного права и процесса.– М.: Юрид. лит., 1975. – 59 с.
34. Законодательство зарубежных стран: Обзорная информация. Вып. 2. Гаагские конвенции по вопросам гражданского процесса.– М.: Прогресс, 1987.– 233 с.
35. Иоффе O.С. Советское гражданское право. Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун та, 1958. – 349с.
36. Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун та, 1957. – 94 с.
37. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун та, 1949. – 144 с.
38. Кириллова Г.Е. Общие положения гражданской правосубъектности иностранцев в СССР // Правоведение. – 1966. – № 1.– С. 103–110.
39. Киселев И.Я. Международный труд: Практическое пособие. – М.: Юристъ, 1997. – 174 с.
40. Кисиль В.И, Пастухов В.П. Правовой статус иностранцев в СССР: Учебное пособие. – К.: Вища школа, 1987. – 114 с.
41. Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР від 20.06.1969 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1969. – №26. – Ст. 204.
42. Конституція України від 28 червня 1996 р. – Відомості Верховної Ради України.–1996.– №30. – Ст. 141.
43. Красавчиков О.А. Социальное содержание пра¬воспособности граждан // Правоведение. – 1960. – № 1. – С. 22–34.
44. Кодекс Законів про працю України (Затверджений Законом № 322–VIII від 10.12.71). - // Відомості Верховної Ради.- 1971, додаток до № 50, ст. 375.
45. Кучинский В.А. Личность. Свобода. Право. – Минск: Наука и техника, 1969. – 112 с.
46. Лазарев Л.Н., Марышева Н.И., Пантелеева И.В. Иностранные граждане (правовое положение). – М.: Юристъ, 1992.– 169 с.
47. Лунц Л.А. Курс международного частного права: Общая часть. – М.: Госюриздат, 1973. – Т.1 – 279 с.
48. Лунц Л.А. Курс международного частного права: Особенная часть. – М.: Госюриздат, 1975. – 353 с.
49. Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. – М.: Госюриздат, 1984. – 352 с.
50. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1981. – 216 с.
51. Марышева Н.И., Хлестова И.О. Правовое положение российских граждан за границей (вопросы и ответы). – М.: Норма, 1994. – 138 с.
52. Матузов Н.И. Правовой статус личности: понятие и структура.– Саратов: Изд-во Саратов. гос. ун-та, 1966. – 86 с.
53. Международное право / Под ред. Г.В. Игнатенко, Д.Д. Остапенко. – М.: Госюриздат, 1978. – 342 с.
54. Международное право / Под ред. Г.И. Тункина. – М.: Госюриздат, 1974. – 226 с.
55. Международное право / Под ред. Ф.И. Кожевникова. – М.: Госюриздат, 1981. – 229 с.
56. Международное частное право: Сборник документов / Сост. К.А. Бекяшев, А.Г Ходаков. – М.: Госюриздат, 1997. – 736 с.
57. Международное частное право: Учебное пособие / Сост. Д.В. Задыхайло. – Х.: Консум, 1998. – 752 с.
58. Миронов Н.В. Правовое положение иностранных граждан В СССР // Сов. государство и право. – 1984. – № 3 – С. 95–104.
59. Миронов Н.В. Советское законодательство и международное право. – М.: Госюриздат, 1968. – 197 с.
60. Мицкевич А. В. Вопросы учения о субъективных правах // Правоведение. – 1958. – № 1. – С. 39.
61. Міжнародне приватне право, том 2. – Двосторонні міжнародні економічні договори України.– Port-Royal.– К.: Бліц-інформ, 2000.– 429с.
62. Назаров Т.К. Организационно-правовые вопросы законодательства о правовом статусе иностранцев. – К.: Норма, 1997. – 121с.
63. Назаров Т.К. Правовой статус иностранцев в Украине. – К.: Вентурі, 1997. – 91 с.
64. Немов А.А. Административно-право¬вое обеспечение межправительственных соглашений о строитель¬стве на территории СССР объектов народного хозяйства // ХХV съезд КПСС и актуальные проблемы советского административного права. – М.: Изд-во НКЮ СССР, 1977. – С. 90–93.
65. Нефедов Б.И. Виды международно-правовых документов, оказывающих влияние на правовое положение иностранных граждан – Омск: Изд-во Омского юрид. ин-та.– 1986. –165 с.
66. Нечаева A. M. Семейное право: Курс лекций. – М.: Юристъ, 1998. – 332 с.
67. Орлова Н.В. Брак и семья в МЧП. – М.: Междунар. отношения, 1966. – 254 с.
68. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Под ред. В.В. Залесского. – М.: Норма, 1999. – 561с.
69. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (Правовые аспекты взаимоотношений). – М.: Наука, 1974. – 209 с.
70. Патюлин В.А. Рецензия на книгу Л.Д.Воеводина «Конституционные права и обязанности советских граждан» // Сов. государство и право. – 1973. – № 5. – С. 138–154.
71. Перетерский И.С. Очерки судоустройства и гражданского процесса иностранных государств. – М.: Междунар. книга, 1938. – 120 с.
72. Перетерский И.С., Крылов С.Б. Международное частное право. – М.: Госюриздат, 1959. – 492 с.
73. Перетерский И.С. Гражданская правоспособность иностранцев // Ежегодник советской юстиции. – 1924.– № 18. – С. 416–420.
74. Польські візи будуть введені 1 липня 2003 року // Урядовий кур’єр. – 2002. – 5 квітня.
75. Потік мігрантів зростає // Урядовий кур'єр.— 2000.— 21 липня.
76. Проект Закону України «Про міжнародне приватне право» від 09.10.2002 № 2274 / www.kyivrada.ua 20.01.2003.
77. Земельний кодекс України. – Відомості Верховної Ради України.– 2002.– № 3–4.– Ст. 27.
78. Рубанов А.А. Заграничные наследства. – М.: Госюриздат, 1979. – 236 с.
79. Рубанов А.А. Наследование в международном частном праве (отношения СССР с капиталистическими странами). – М.: Госюриздат, 1966. – 281с.
80. Рубанов А.А. Наследование в международном частном праве (отношения между социалистическими странами). М.: Госюриздат, 1972. – 312 с.
81. Самойлов М.О. Деякі питання правового статусу громадян України в Республіці Польща // Вісн. ЗЮI МВС. – 2000. – № 2.– С. 88 – 92.
82. Самойлов М.О. Основні аспекти укладання шлюбів громадянами України в Республіці Польща // Вісн. НУВС. – 2002. – Випуск 18.– С. 353–359.
83. Самойлов М.О. Правове регулювання праці громадян України в Республіці Польща // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2000. – №4.– С. 98–104.
84. Самойлов М.О. Принцип застосування інституту cautio judicatum solvi польським законодавцем щодо іноземних громадян // Держава і право: Зб. наукових праць. Вип. 11. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 270–273.
85. Самойлов М.О. Специфіка спадкування польських фермерських господарств громадянами України // Вісн. НУВС: Спецвипуск. – Харків: НУВС, 2000. – С. 236–238.
86. Самойлов М.О. Умови придбання громадянами України нерухомості в Республіці Польща // Проблеми цивільного права: Тези наук. доповідей і повідомлень до конференції, присвяченої світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна 21 травня 2001 р. – Харків: НУВС, 2001. – С. 67–70.
87. Сімейний Кодекс України від 10 січня 2002 року. – Харків: Фінн, 2002. – 79 с.
88. Семейный кодекс с кратким комментарием. – М.: Норма, 1996. – 213 с.
89. Советский энциклопедический словарь. – М.: Наука, 1979. – 1124 с.
90. Статус иностранцев в СССР / Под общ. ред. М.М. Богуславского. – М.: Юрид. лит., 1984.– 149с.
91. Тертышников В.И. Гражданский процессуальный кодекс Украины: Научн. – практ. комент. Х.: Консум, 1997. – 327 с.
92. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. – 432 с.
93. Тодика Ю.Н. Правовой статус иностранцев в Украине.– Х.: Простор, 1997.– 57 с.
94. Указ Президента України «Про консульський статут України» від 2 квітня 1994 року № 127/94.
95. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. Курс вибраних лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 432 с.
96. Фединяк Л.С. Право іноземців на звернення до суду в Україні (цивільно-процесуальні аспекти).– Автореф. дис. канд. юр. наук: 12.00.03 / ЛДУ. – Львів: Видавництво ЛДУ, 2000.– 20 с.
97. Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т. – Том 1. Основы: Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 480 с.
98. Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т. – Том 2. Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 512 с.
99. Цивільний кодекс України. Проект. // Українське право. Науково-практичний часопис. – Вип. 1, 1999.
100. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003ю- 416с.
101. Цивільний кодекс Української РСР, (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1136-XIV (1136-14) від 08.10.99) // Відомості Верховної Ради, 1999, № 48, ст. 420.
102. Цивільний процесуальний кодекс України (Затверджений Законом від 18.07.63 (1500-06) Відомості Верховної Ради України. – 1963, № 30, ст. 464.
103. Чернобель Г.Т. Рецензия на книгу Г.Ханая «Право и личность» // Правоведение. – 1972.– № 1.– С. 112.
104. Шах Х. Международное гражданско-процессуальное право.– М.: Изд-во БЕК, 2001.– 560 с.
105. Шебанова Н.А. Семейные отношения в международном частном праве М.: Юристъ, 1995.– 85 с.
106. Штефан М.Й. Цивiльний процес. Підруч.для юрид.спеціальностей вищих закладів освіти: – К.: Ін Юре. – 1997. – 608с.
107. Яворский В.Д. Правовое положение иностранцев в СССР: Автореф. дисс. канд. юр. наук: 12.00.01. – К.: Изд-во Киев. гос. ун-та, 1977. – 21с.
108. Ямпольская Ц.А. О субъективных правах советских граждан и их гарантиях. В кн.: Вопросы советского государственного права. М.: Изд-во АН СССР, 1989. – 231с.
109. Bialocerkiewicz J. Status prawny cudzoziemca w świetle standardów międzynarodowych. – Toruń 1999. – str. 299.
110. Białocerkiewicz J. Cudzoziemcy w Rzeczypospolitej Polskiej. Komentarz. –Toruń 1998 TNOiK „Dom Organizatora” (wydanie I) – str. 404.
111. Cagara J. Udział cudzoziemca w charakterze powoda przed sądem polskim.–Nowe Prawo. – 5. – 1989. – str.46.
112. Cajka M. Polska i Ukraina w latach dziewiędziesiątych: podstawy i płaszczyzny współpracy: wybór materiałów z konferencji polsko-ukraińskiej (25–26 listopada 1996). – Warszawa. – 1997. – Centrum Stosunków Międzynarodowych. –str. 119.
113. Czerwinski W. (opracowanie) Suplement do książki „Cudzoziemcy – podstawowe przepisy prawne”: przepisy wykonawcze. – Toruń 1998. Towarzystwo Naukowe Organizacji i Kierownictwa „Dom Organizatora”. – str. 129
114. Czyszkiewicz R., Durka W., Kozłowski J. Obcokrajowcy na polskim rynku pracy. – Gdańsk 1998 Instytut Badań nad Gospodarką Rynkową. – str. 68.
115. Dynia Е. Cudzoziemcy w prawie międzynarodowym. Status cudzoziemcow w Polsce.–Warszawa. – 1998. – str.215.
116. Dzialalnośc gospodarcza przedsiębsorców i osób zagranicznych. Poradnik prawny. – Warszawa. – INFOR. –2001. –str. 176.
117. Domski K. Cudzoziemcy w prawie międzynarodowym. – Warszawa. – 1957. – str. 117.
118. Domski K. Prawo międzynarodowe publiczne. – Warszawa. – PWN. – 1959. – str. 319.
119. Domski K. Prawo cudzoziemców. – Warszawa. – PWN. – 1961. – str. 97.
120. Elrich R. Prawo międzynarodowe. – Warszawa. – PWN. – 1951. – str. 314.
121. Elrich R. Prawo narodów. – Warszawa. – PWN. –1956. – str. 235.
122. Góralczyk W. Prawo międzynarodowe publiczne. – Krakow. – 1995. – str. 311.
123. Ignatowicz J. Nowa forma zawierania małżeństw (art.10 Konkordatu)». – PS 1994, z.2 – s.5–31.
124. Instrukcja o obrocie prawnym z zagranicą. – Dz.Urz.Min. Spraw. z 1990r, №.4, poz.14.
125. Jagielski J. Status prawny cudzoziemca w Polsce. –Warszawa 1997. – str. 214.
126. Jakubowski J. Prawo międzynarodowe prywatne. – Zarys wykladu, Warszawa 1984. – str. 197.
127. Jodłowski J. Orzecznictwo SN w zakreśie międzynarodowego postępowania cywilnego. NP 1990, № 1. – s.76–86.
128. Kasprzyk Н. Nabywanie nieruchomości przez cudzoziemców.Wybrane kwestie z zakresu dziedziczenia., Rejent, nr.2 (94), 1999. – s.88–112.
129. Kocowska U. Administracyjnoprawna sytuacja cudzoziemca w Polsce. –Wrocław. – 1994. – str. 107.
130. Kodeks cywilny z komentarzem. – pod. red. prof. Z.Radwanskiego. – Warszawa. –PWN. –1999. – str. 384.
131. Konstytucja RP z dnia 2 kwietnia 1997 r. (Dz. U. z dnia 16 lipca 1997 r.)
132. Konwencja konsularna między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą, (Dz. U. z dnia 16 maja 1994 r.)
133. Konwencja między rządem PRL a ZSSR w sprawie zapobiegania powstawaniu przypadków podwójnego obywatelstwa, z dnia 31 marca 1965 r. (Dz. U. z dnia 28 stycznia 1966 r.)
134. Kroner J, Majewska R. Dorabianie do zasiłku, cudzoziemcy w gestii wojewody.– Rzeczpospolita 2001.06. №25.
135. Monitor Polski. 1997. №52 poz 341.
136. Monitor Polski. 1994. № 30., poz.182.
137. Nazar M. Zawarcie małżeństwa według prawa polskiego z uwzględnieniem postanowień Konkordatu między Stolicą Apostolską i RP, KPP 1996, z.3. – s. 458–492.
138. Orzecznictwo Sądu Najwyższego, 1980, poz, 250.
139. Orzecznictwo Sądu Najwyższego, 1980, poz. 139.
140. Pazdan M. Nabycie nieruchomości położonej w Polsce przez cudzoziemca, Monitor Prawniczy 1996, nr 1. – s.12–25.
141. Pazdan M. Prawo międzynarodowe prywatne. – Warszawa. – PWN. – 1998. –str. 437.
142. Piątkowski J.St. Prawo spadkowe. Zarys wykładu, Warszawa 1973. – str. 240.
143. Prawo cywilne, pod. red. prof. Z.Radwanskiego. – Warszawa. – PWN. – 1998. – str. 654.
144. Ritterman S. Pojęcia materialne w prawie cywilnym. Kraków, 1962. – str. 301.
145. Rot Н. Prawo konstytucyjne.– Wydawnictwo PWN.–1997. – str. 191.
146. Rozporządzenie MS z dnia 30 grudnia 1998 r. w sprawie utworzenia sądow pracy, sądow ubezpieczeń społecznych oraz sądow pracy i ubezpieczeń społecznych w sądach okregowych i sądow pracy w sądach rejonowych. (Dz. U. z dnia 31 grudnia 1998 r.)
147. Rozporządzenie MPiPS z dnia 9 wrzesnia 1997 r. w sprawie zatrudnienia lub powierzenia innej pracy zarobkowej cudzoziemcowi bez koniecznosci uzyskania zezwolenia i zgody starosty. (Dz. U. z dnia 18 września 1997 r.)
148. Rozporządzenie MSWiA z dnia 23 grudnia 1997 r. w sprawie szczegółowych zasad, trybu postępowania oraz wzorów dokumentów w sprawach cudzoziemców.(Dz. U. z dnia 5 stycznia 1998 r.)
149. Rozporządzenie MF z 9.12.1994r. w sprawie opłaty skarbowej (Dz.U. № 82, z 1996r., poz.381).
150. Rozporządzenie MPiPS z dnia 27.06.1995r. w sprawie szczegołowych zasad i trybu wydawania zezwoleń i zgod dotyczących zatrudnienia lub wykonywania innej pracy zarobkowej przez cudzoziemcow na terytorium RP.(Dz.U. z 1996r. Nr. 122, poz.575).
151. Sanetra W, Zasady zatrudniania cudzoziemcow w Polsce.– Warszawa.– Ecostar, 1993. –str. 166.
152. Skierowska W. Międzynarodowe postępowanie cywilne w sprawach alimentacyjnych. Wyd.Prawn. 1992. –str. 155.
153. Smieja А. Przenieśienie własności na cudzoziemca należącego do kręgu spadkobierców ustawowych zbywcy, Acta Uniwersitatis Vratislawiensis No 1690, Prawo CCXXXVIII, Wrocław 1997, s.133–173.
154. Smyczyński T. Małżeństwo „konkordatowe” a konstytucja, PiP 1997, nr.5, s.2–37.
155. Sosniak M. Prawo prywatne międzynarodowe, Katowice.– 1991. –str. 226.
156. Stachańczyk P. Cudzoziemcy.– Palestra 1998. №10. –str. 154.
157. Stachańczyk P. Cudzoziemcy.– Wydawnictwo Zrzeszenia Prawników Polskich, Warszawa 1998. – str. 314.
158. Strzebińczyk J. Zawieranie małżeństwa wyznaniowego podlegającego prawu polskiemu, Rejent 1999, nr. 4, s. 9–41.
159. Szadok-Bratuń А. Uwagi w przedmiocie rejestracji małżeństwa w prawie świeckim i w prawie kanonicznym, red.B.Czech, Katowice 1996, s.215–229.
160. Taradejna R. Nabywanie nieruchomości w Polsce przez cudzoziemów, Zachodnie Centrum Organizacji.– 1996, s.12–31.
161. Truszkiewicz Z. Ustawa o nabywaniu nieruchomości przez cudzoziemców z komentarzem, Wyd.Centrum Prawne. Krakow 1996. – str. 133.
162. Urzedowy rocznik statystyczny. – Rok 2002. – str. 839.
163. Ustawa o cudzoziemcach (Dz. U. Nr 114, poz. 739, z 1998 r. Nr 106, poz. 668 i Nr 162, poz. 1126 oraz z 2000 r. Nr 106, poz. 1118).
164. Ustawa z dnia 02.08.1997 Kodeks Karny (Dz.U. z 1997.–Nr.88.–poz.553).
165. Ustawa z dnia 12 listopada 1965 r. Prawo prywatne międzynarodowe.(Dz. U. z dnia 17 listopada 1965 r.)
166. Ustawa z dnia 12 pazdziernika 1990 r. o ochronie granicy panstwowej (Dz. U. z dnia 19 listopada 1990 r.)
167. Ustawa z dnia 13 czerwca 1967 r.o kosztach sądowych w sprawach cywilnych. (Dz. U. z dnia 20 czerwca 1967 r.)
168. Ustawa z dnia 14 czerwca 1960 r. Kodeks postępowania administracyjnego. (tekst jednolity Dz.U.00.98.1071).
169. Ustawa z dnia 14.12.1982 r. O zaopatrzeniu emerytalnym pracownikow i ich rodzin (tekst jednol. Dz.U. z 1982r. Nr.40, poz.267 z poź. zm.)
170. Ustawa z dnia 14.12.1996r. O zatrudnieniu i przeciwdziałaniu bezrobociu. (tekst jedn. Dz.U.z 1996r. Nr.100, poz.456).
171. Ustawa z dnia 15 wrzesnia 2000 r. Kodeks spółek handlowych. (Dz. U. z dnia 8 listopada 2000. Nr.131, poz. 351).
172. Ustawa z dnia 15.02.1962r. O ochronie dóbr kultury (Dz.U.Nr.10, poz.48 z póz.zm.)
173. Ustawa z dnia 18.12.1976r. O ubezpieczeniu społecznym osób prowadzących działalność gospodarczą oraz ich rodzin (tekst jednol. Dz.U. z 1989r. Nr.46, poz.250 z poź. zm.)
174. Ustawa z dnia 21 sierpnia 1997 r. o gospodarce nieruchomościami (tekst jednolity Dz.U.00.46.543)
175. Ustawa z dnia 23 kwietnia 1964 r. Kodeks cywilny.(Dz. U. z dnia 18 maja 1964 r.)
176. Ustawa z dnia 23.04.1964r. Przepisy wprowadzające kodeks cywilny (Dz.U.z dnia 18.05.1964r. Nr.16, poz. 94, z póż.zm.)
177. Ustawa z dnia 24 czerwca 1994 r.O wlasnosci lokali (tekst jednolity – Dz.U.00.80.903).
178. Ustawa z dnia 24 lipca 1998r. O zmianie ustaw – Kodeks Rodzinny i Opiekuńczy, Kodeks postępowania cywilnego, Prawo o aktach stanu cywilnego, ustawy o stosunku Państwa do Kościoła Katolickiego w RP oraz niektórych innych ustaw (Dz.U.Nr.117, poz.757).
179. Ustawa z dnia 24 marca 1920 r.o nabywaniu nieruchomosci przez cudzoziemców (tekst jednolity.– Dz.U.96.54.245).
180. Ustawa z dnia 25.11.1986r. O organizacji i finansowaniu ubezpieczeń społecznych (tekst jednol.: Dz.U. z 1989r. Nr.25, poz.137 z poź. zm).
181. Ustawa z dnia 25.11.1986r. O świadczeniach pieniężnych z ubezpieczenia społecznego w razie choroby i macierzyństwa (tekst jednol. Dz.U. z 1983r. Nr.30, poz.143 z poź. zm.)
182. Ustawa z dnia 26 czerwca 1974 r. Kodeks pracy. (tekst jednolity. Dz.U. z 1998. Nr.21. poz.94).
183. Ustawa z dnia 28 lipca 1990 r. O zmianie ustawy – Kodeks cywilny (Dz.U. z dnia 18 sierpnia 1990 r. Nr.55, poz. 321).
184. Ustawa z dnia 28.09.1991r. O lasach (Dz.U.Nr.101,poz. 444 z póz.zm.)
185. Ustawa z dnia 29 lutego 1962 r.– O obywatelstwie Polskim (Dz.U.Nr.10,poz.49.)
186. Ustawa z dnia 29 sierpnia 1997 r. Ordynacja podatkowa. (Dz. U. z dnia 13 listopada 1997 r.)
187. Ustawa z dnia 29 wrzesnia 1986 r.– Prawo o aktach stanu cywilnego (Dz.U.Nr.36,poz.180, ze zm.)
188. Ustawa z dnia 35 lutego 1964r.– Kodeks Rodzinny i Opiekuńczy (Dz.U.Nr.9, poz.59, ze zm.)
189. Ustawa z dnia 6 lipca 1982 r. O ksiegach wieczystych i hipotece, (Dziennik Ustaw, 1982, № 19, poz. 147).
190. Wierzbowski Е. Międzynarodowy obrót prawny w sprawach cywilnych. Wyd.Prawn. 1991. – str. 89.
191. Wierzbowski Е. Międzynarodowe postepowanie cywilne. PWN. 1992.– str.118.