ПРАВО ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО У ФОНДІ СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................С.3
Розділ 1 Забезпечення конституційного права громадян України на житло
1.1. Конституційні гарантії прав громадян на житло..........................С.11
1.2. Проблеми правового регулювання відносин із забезпечення житлом осіб, які потребують соціального захисту, в Україні..............................................С.18

Розділ 2 Поняття житлового фонду соціального призначення, порядок надання та користування житлом у ньому
2.1. Поняття житлового фонду соціального призначення та порядок його формування.........................................................................................................С.38
2.2. Облік соціально незахищених громадян, які потребують поліпшення умов проживання.........................................................................................................С.58
2.3. Надання житла у фонді соціального призначення.........................С.80
2.4. Договір соціального найму житла: поняття та його правова характеристика....................................................................................................С.94

Розділ 3 Зарубіжний досвід вирішення житлової проблеми та його загальна характеристика
3.1. Шляхи вирішення житлової проблеми осіб, які потребують соціального захисту, в Росії...................................................................................................С.119
3.2. Правове регулювання забезпечення житлом осіб, які потребують соціального захисту, в США ............................................................................С.132
3.3. Правові засади вирішення житлової проблеми у Німеччині та Великобританії...................................................................................................С.142
Висновки..................................................................................................С.159
Список використаних джерел..............................................................С.163
ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що одним з основних напрямів державної політики на даному етапі розвитку українського суспільства є реалізація прав громадян на житло, насамперед, соціально незахищених, що знайшло закріплення у Конституції України та інших нормативно –правових актах. Так, ст.47 Конституції України визначає: громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою або органами місцевого самоврядування безоплатно чи за доступну для них плату відповідно до закону.
Така позиція законодавця відповідає міжнародним стандартам у сфері соціального захисту, дотримуватись яких Україна зобов’язана як правова держава, вищою цінністю якої є людина, а основним завданням – захист її прав і свобод. Загальна декларація прав людини зазначає, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що необхідний для підтримки здоров'я і добробуту її самої її родини. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права також вказується, що держави, які беруть участь у чинному Пакті, визнають право кожного на гідний життєвий рівень для нього самого і його родини, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на неухильне поліпшення умов життя. При цьому Пакт наголошує, що держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення даного права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.
Метою житлової політики, що формується у нашій державі, є створення умов для реалізації права громадян на житло, розширення житлового будівництва, поліпшення умов утримання і збереження житлового фонду. Перший етап її реалізації не знизив гостроти наявної проблеми. Слід зазначити, що на даний момент у новій житловій політиці акцент зроблено на сприяння громадянам, які бажають придбати чи побудувати житло за рахунок власних коштів. Але значна частина населення України не має необхідних коштів і може розраховувати лише на безоплатне забезпечення житлом. Велика кількість громадян все ще стоїть у чергах для поліпшення житлових умов, а проживає нині у гуртожитках, комунальних квартирах чи аварійних будинках. В сучасних економічних умовах держава не може забезпечити безоплатним житлом всіх громадян. Тому житлову політику слід проводити з урахуванням ситуації, що склалася. На даний момент швидкими темпами споруджується житло елітне, дороге. У той час як питома вага будівництва житла, розрахованого для безоплатного його надання громадянам, що не мають можливості самостійно вирішити житлову проблему, досить незначна.
Ринок житла дійсно став реальністю. Однак питання забезпечення житлом соціально незахищених громадян потребує вирішення. Які кроки для цього вже зроблено? Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 р. «Про затвердження прогнозу розвитку житлового будівництва на 2000-2004 роки» заплановано забезпечення формування інституту соціального житла для громадян, які потребують соціального захисту з боку держави, відповідно до законодавства. Але для втілення на практиці цього положення законодавцю слід визначитись, чим буде даний інститут, як він формуватиметься, який буде порядок і умови надання житла у ньому, тощо.
На нашу думку, вирішенню цих завдань сприятиме законодавче закріплення фонду соціального призначення. Виділення його зумовлено, насамперед, тим, що діяльність держави повинна бути спрямована на реалізацію конституційних засад забезпечення житлом соціально незахищених громадян.
Основні наукові розроблення у сфері забезпечення громадян житлом доводяться на радянський період, коли предметом дослідження було надання жилого приміщення у державному та громадському житловому фонді. В наш час досліджувались, насамперед, окремі договори найму житла.
Однак слід визнати, що практика із застосування чинного законодавства в житловій сфері потребує глибшого аналізу та узагальнення. Комплексний аналіз інституту фонду соціального призначення у нашій країні не проводився. Низка актуальних питань даної теми не були висвітлені у вітчизняній правовій літературі. Опубліковані раніше праці щодо проблем забезпечення житлом, у тому числі й дисертаційні, охоплюють досить широке коло питань в умовах, коли домінував інститут державного забезпечення житлом всіх категорій громадян.
Для розроблення теми вихідними даними стали дослідження таких вчених: С.І. Аскназія , С.М. Братуся, Ю.Г. Басіна, І.А. Бірюкова, І.С. Вишневської, О.В. Дзери, П.М. Дятлова, В.А. Золотаря, О.О. Красавчикова, Г.І. Коваленко, І.М. Кучеренко, В.М. Литовкіна, Т.М. Лісниченка, І.Б. Мартковіча, В.Ф. Маслова, П.І. Седугіна, А.І. Пергамента, Ю.К. Толстого, В.Ф. Чигира та інших. У дисертаційному дослідженні використовувались роботи дослідників в галузі економіки – І.В. Зотова, А.В. Моченкова. та зарубіжних авторів - Х. Ламперта, Х. Озенберга, Мак Чесні та інших.
Відмічаючи значення проведених досліджень, які не втратили наукової цінності і представляють значний інтерес, ми у той же час вважаємо, що на сучасному етапі розвитку житлових відносин і житлового законодавства ряд положень і висновків, розроблених вченими–правознавцями, потребують переоцінки і подальшого розвитку як у теоретичному, так і практичному відношенні.
У світлі сучасних розробок нового Житлового кодексу вважається доцільною спроба обґрунтувати пропозиції із вдосконалення чинного законодавства, яке регулює житлові відносини, визначає порядок обліку громадян, котрі мають потребу в покращенні житлових умов, і надання житла у фонді соціального призначення. Адже правове регулювання названого фонду, функціонування якого спрямоване на забезпечення житлом соціально незахищених верств населення, до нині не має належної правової регламентації. Ця проблема повинна отримати належне висвітлення у юридичній літературі, оскільки вона викликає не лише теоретичний інтерес, а й має велике практичне значення.
Зазначене вище свідчить про актуальність і доцільність обраної теми дисертаційного дослідження, спрямованої на вивчення проблеми забезпечення житлом громадян у фонді соціального призначення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Робота виконана відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2003 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. №4 КМ/2) і планів науково-дослідних робіт й тематичних планів, а також тем Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2003 рр.
Мета і задачі дисертаційного дослідження. Метою роботи є визначення, з урахуванням досвіду зарубіжних країн, основних цивільно-правових теоретичних засад, принципів і методів регулювання житлових відносин у фонді соціального призначення, а також надання рекомендацій щодо вдосконалення житлового законодавства у відповідності з вимогами міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні були поставлені такі основні задачі:
- дослідити основні тенденції розвитку законодавства Росії, Німеччини, Великобританії та США щодо регулювання суспільних відносин в сфері забезпечення житлом соціально незахищених громадян з метою застосування їх досвіду в Україні;
- провести аналіз чинного законодавства України щодо забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту;
- встановити основні засади розвитку законодавства України та систему нормативних актів, які повинні регулювати відносини у фонді соціального призначення;
- з’ясувати правову природу фонду соціального призначення та розкрити порядок його формування;
- виявити перспективи розвитку фонду соціального призначення в умовах становлення ринкових відносин в Україні;
- надати рекомендації стосовно вдосконалення чинного житлового законодавства, окреслити перспективи та основні напрями його розвитку.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з наданням, користуванням та припиненням користування житлом у фонді соціального призначення.
Предметом дослідження є нормативні акти, які регулюють чи будуть регулювати житлові відносини у фонді соціального призначення.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Використано окремі положення діалектичного та історичного матеріалізму, узагальнення, аналіз і синтез. При написанні роботи також були використані такі методи дослідження: формально–логічний, порівняльно–правовий, системно–структурний, історико–правовий, статистичний та соціологічний. Зокрема, застосування історико–правового методу дозволило вивчити історію розвитку системи забезпечення житлом соціально незахищених верств населення як в Україні, так і закордоном, і основні етапи становлення житлового фонду в нашій державі. Системно–структурний метод надав можливість комплексно відобразити особливості системи правового забезпечення житлом соціально незахищених громадян. Аналіз норм чинного законодавства було проведено за допомогою формально–логічного методу, а порівняльно–правовий дозволив розкрити основні способи вирішення житлової проблеми вказаних верств населення у зарубіжних країнах. Метод соціологічного дослідження застосовувався при характеристиці шляхів забезпечення житлом соціально незахищених верств населення. За допомогою статистичного методу визначено основні правові засади регулювання реалізації права громадян на житло у фонді соціального призначення.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, законодавство України і деяких зарубіжних країн, аналітичні матеріали та статистичні дані щодо забезпечення громадян, які потребують покращення житлових умов, житлом. Основу дослідження становлять наукові праці в галузі цивільного та житлового права. Все це дозволило дисертанту належним чином аргументувати зроблені висновки.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному дослідженні фонду соціального призначення та обґрунтуванні його законодавчого закріплення і належного правового врегулювання.
Ґрунтуючись на проведеному дослідженні, дисертантом сформульовано низку положень та висновків, що виносяться на захист:
1. Обґрунтовано висновок про необхідність виділення у складі житлового фонду України фонду соціального призначення.
2. Зроблено пропозицію про впровадження наступної класифікації житлового фонду за призначенням: 1) житловий фонд загального призначення (житло всіх форм власності, призначене для проживання громадян, за винятком житлового фонду спеціального призначення); 2) житловий фонд спеціального призначення, у складі якого виділятимуться фонд професійного та надзвичайного призначення (службове житло, гуртожитки, будинки маневреного житлового фонду, готелі-притулки та жилі будинки іншого особливого призначення) і фонд соціального призначення (житло для соціально незахищених громадян, які потребують поліпшення умов проживання).
3. Обстоюється точка зору про те, що для досягнення реальних результатів із забезпечення житлом у фонді соціального призначення доцільним буде участь приватних фірм у його формуванні.
4. Необхідність в умовах переходу до ринку визначення розміру частки фонду соціального призначення від загальної кількості житла, яке підлягає введенню в експлуатацію (соціальний норматив), що дозволить захистити конституційне право на житло соціально незахищених та інших зазначених у законі категорій громадян.
5. Розроблено поняття житлового фонду соціального призначення. За ним - це сукупність житла, призначеного для проживання на договірних засадах громадян, котрі потребують соціального захисту і покращення умов проживання, і яке може бути розміщене за згодою власника у жилих будинках незалежно від форм власності.
6. Запропоновано уточнення змісту поняття “договір соціального найму житла”.
7. Обґрунтовується думка про необхідність встановлення строку дії договору соціального найму житла. Встановлення безстроковості договору не є доцільним, адже це автоматично виключає можливість звільнення житла особою, рівень доходів якої значно зріс і дозволяє вирішити проблему забезпечення житлом самостійно. Що означає використання вказаного фонду не за призначенням.
8. Запропоновано вдосконалення Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням розширення правових способів вирішення житлової проблеми. Так, автор даного дослідження пропонує ведення обліку за двома напрямами: 1) для отримання житла безкоштовно у фонді соціального призначення; 2) для отримання житла за доступну ціну у фонді загального призначення.
9. Обґрунтування нового підходу до формування черги і необхідності впорядкування пільгового надання житла. Зокрема, формуючи списки громадян, слід розділити їх на наступні групи: 1) громадяни, які визначені як соціально незахищені і котрі потребують покращення умов проживання; 2) громадяни, яким згідно із законодавством і цільовими програмами передбачено пільгове забезпечення житлом і котрі не можуть самостійно вирішити свою житлову проблему. Якщо рівень їх прибутків дозволятиме внести часткову оплату, то дані категорії громадян претендуватимуть на отримання житла за доступну плату за допомогою спеціальних державних програм, пільгових кредитів та субсидій, якщо ні - безкоштовно у фонді соціального призначення.
10. Пропонується передбачити додаткові підстави для зняття з квартирного обліку (насамперед, отримання субсидій, кредитів або інших видів державної допомоги на будівництво або придбання житла) та врахування певних критеріїв для визначення черговості надання житла (зокрема, час взяття на облік, ступінь потреби у житлі, середньомісячний сукупний доход сім'ї, стан здоров'я).
11. Запропоновано прийняти Закон «Про житлові пільги громадянам», в якому визначити коло осіб, які мають право на житлові пільги та визначити порядок їх реалізації. Це допоможе уникнути ускладнень, що виникають у зв’язку з наявністю великої кількості законодавчих актів, які передбачають житлові пільги для різних категорій громадян.
12. Висунуто пропозиції про доцільність розроблення нових Правил про порядок обміну жилих приміщень та запропоновано їх структуру, а також про необхідність прийняття Типового договору соціального найму житла, в якому слід передбачити основні умови користування житлом у фонді соціального призначення.
Теоретичне та практичне значення дисертації полягає у можливості використання основних положень, висновків та пропозицій дисертації у законотворчій діяльності над Житловим кодексом України, Законом «Про житлові пільги громадянам», при розробленні Правил про порядок обміну жилих приміщень, Типового договору соціального найму житла, при підготовці лекцій з житлового права, а також з цивільного права у частині, що стосується даної теми, для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дисертації здійснювалась у виступах на наступних науково–практичних конференціях:
- “ Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” (30.01.2003р., м. Київ);
- “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (27.04.2001 р., м. Донецьк );
- “Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання ”( 8.12. 2000 р., м. Запоріжжя).
Основні положення і результати дослідження автора за темою дисертації містяться у п’яти публікаціях, з них: чотири - статті у наукових фахових виданнях, одна – наукова доповідь.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження над проблемами, пов’язаними з правовим забезпеченням житлом у фонді соціального призначення, ми прийшли до висновку, що Україна взяла зобов’язання проявляти турботу про соціально незахищених громадян, що є обов’язком правової соціальної держави, основним принципом якої є відповідальність перед громадянами та захист їх основних прав та свобод. Тому вдосконалення житлового законодавства і адаптація його до міжнародних стандартів - одне з основних завдань нашої держави і вимагає нагального вирішення.
Узагальнені результати проведеного нами дослідження дали можливість сформулювати такі висновки:
• визначення у Конституції України права громадян на житло підтверджує, що одним з основних завдань нашої країни, як правової держави, є забезпечення достатнього життєвого рівня громадян;
• пропонуємо і обґрунтовуємо наступну класифікацію житлового фонду за призначенням:
- житловий фонд загального призначення, яким є житло всіх форм власності, призначене для проживання громадян, за винятком житлового фонду спеціального призначення;
- житловий фонд спеціального призначення, у складі якого виділятимуться фонд професійного та надзвичайного призначення (службове житло, гуртожитки, будинки маневреного житлового фонду, готелі-притулки та жилі будинки іншого особливого призначення) і фонд соціального призначення (житло для соціально незахищених громадян, які потребують поліпшення умов проживання).
• пропонуємо визначення житлового фонду соціального призначення. Згідно з ним житловий фонд соціального призначення - це сукупність житла, призначеного для проживання на договірних засадах громадян, котрі потребують соціального захисту і покращення умов проживання, і яке може бути розміщене за згодою власника у жилих будинках незалежно від форм власності;
• вважаємо, в сучасних ринкових умовах слід обов’язково визначити розмір частки фонду соціального призначення від загальної кількості житла, яке підлягає введенню в експлуатацію (соціальний норматив), для того, щоб захистити конституційне право на житло соціально незахищених та інших зазначених у законі категорій громадян;
• на підставі зарубіжного досвіду пропонуємо закріпити право участі приватних установ, підприємств та організацій у будівництві нового чи наданні існуючого житла для соціально незахищених громадян, що, з одного боку, надаватиме їм державні економічні гарантії та пільги (податкові, кредитні), а, з другого - сприятиме виконанню обов’язку держави із забезпечення житлом соціально незахищених громадян;
• вважаємо, що Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, потребує реформування. Ми пропонуємо ведення обліку за двома напрямами: 1) для отримання житла безкоштовно у фонді соціального призначення; 2) для отримання житла за доступну ціну у фонді загального призначення;
• пропонуємо реорганізувати ведення квартирного обліку з урахуванням сучасних потреб і технологічних можливостей, а також встановити максимальний термін перебування на обліку громадянина, який повинен бути визначений законодавцем і може залежати від належності особи до тієї чи іншої категорії, сукупності таких факторів, як, наприклад, матеріальний стан сім'ї, строк її перебування на обліку тощо;
• вважаємо, списки громадян, які претендують на отримання житла у фонді соціального призначення, слід формувати, поділивши їх на групи: 1) громадяни, котрі визначені як соціально незахищені і які потребують покращення умов проживання; 2) громадяни, котрим згідно із законодавством і цільовими програмами передбачене пільгове забезпечення житлом і які не можуть самостійно вирішити свою житлову проблему. За умови, що рівень прибутків даних категорій громадян дозволятиме внести часткову оплату, вони претендуватимуть на одержання житла за доступну плату за допомогою спеціальних державних програм, пільгових кредитів та субсидій. Якщо вирішити житлову проблему й таким чином вони не можуть, то - безкоштовно у житловому фонді соціального призначення;
• пропонуємо передбачити додаткові підстави для зняття з квартирного обліку (наприклад, отримання субсидій, кредитів чи інших видів державної допомоги на будівництво або придбання житла та враховувати певні критерії, такі як: час взяття на облік, ступінь потреби у житлі, середньомісячний сукупний доход сім'ї, стан здоров'я з метою визначення черговості надання жилого приміщення);
• пропонуємо уточнити зміст поняття “договір соціального найму житла”, який можна визначити як угоду, за котрою власник або уповноважений ним орган надає в установленому порядку громадянину, що потребує соціального захисту та поліпшення житлових умов, житло, придатне для постійного проживання, в межах встановленої норми жилої площі на визначений законодавством строк;
• вважаємо, встановлення безстроковості договору соціального найму житла не є доцільним, оскільки при значному зростанні доходу наймача, що дає можливість придбати житло у власність за допомогою державних кредитів, субсидій чи інших видів допомоги або на ринку житла, використання жилого приміщення у фонді соціального призначення не відповідатиме його основній меті – забезпеченню житлом соціально незахищених громадян. Пропонуємо встановити строк дії договору соціального найму житла і, здійснюючи періодичну перевірку рівня доходу наймача, відповідно продовжувати його дію на той же строк, чи припиняти з подальшим вирішенням ним житлового питання самостійно або за сприяння держави;
• пропонуємо прийняти Закон «Про житлові пільги громадянам», що допоможе впорядкувати житлові пільги громадянам, визначити порядок їх надання і сприятиме практичному застосуванню норм законодавства, яких у даній сфері існує багато;
• вважаємо, необхідно розробити нові Правила про порядок обміну жилих приміщень та пропонуємо наступну їх структуру: 1) загальні положення; 2) право на обмін жилими приміщеннями; 3) предмет обміну жилими приміщеннями; 4) умови обміну жилими приміщеннями; 5) оформлення обміну і його особливості для певних категорій громадян (перестарілих, неповнолітніх тощо) та перелік необхідних для цього документів; 6) порядок реєстрації договору обміну жилими приміщеннями; 7) підстави відмови у обміні жилими приміщеннями; 9) визнання недійсним обміну жилими приміщеннями;
• слід також прийняти Типовий договір соціального найму житла, в якому потрібно передбачити основні умови користування житлом у фонді соціального призначення, як то права наймача як право вимоги зниження плати за користування жилим приміщенням у частині платежів за комунальні послуги у зв'язку зі зменшенням обсягу і якості їх надання; відшкодування у повному обсязі збитків і шкоди, заподіяних життю, здоров'ю або майну внаслідок невиконання наймодавцем своїх обов'язків за договором, включаючи надання комунальних та інших послуг;
• аналіз чинного законодавства, способів вирішення житлової проблеми у нашій державі та вивчення зарубіжного досвіду дозволяють стверджувати, що виділення у складі житлового фонду України фонду соціального призначення і його законодавче закріплення сприятиме вирішенню житлової проблеми соціально незахищених громадян.

Список використаних джерел
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.-1996.- №30.- Ст..141.
2. Житловий кодекс Української РСР: Кодекси України: У 3 кн./ Відп. Ред. В.Ф. Бойко. – К.: Юрінком Інтер, 1997.- Кн..1.- 480с.
3. Цивільний кодекс України № 1540-06 від 18 липня 1963р.
4. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ за вед. Комарова В.В. – Харків: Одіссей, 2001.- 816с.
5. Цивільний кодекс України: Кодекс набирає чинності з 1 січ. 2004 р.: Текст відповідає офіц. -К.: Школа, 2003.- 384 с.
6. Житловий кодекс України: Проект від 30 листопада 2000 р. http:// rada.gov.ua.
7. Житловий кодекс України: Проект від 2002 р.http://ojku.vinnica.uc..
8. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 а (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.// Док. ООН А/RES/ 217 А// Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи/ Упоряд. Ю.К. Качуренко.- 2-е вид. –К.: Юрінформ, 1992.- С. 18-24.
9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Прийнято резолюцією 2200А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р.// Док. ООН А/RES/ 2200 А (ХХІ)// Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи/ Упоряд. Ю.К. Качуренко.- 2-е вид. –К.: Юрінформ, 1992.- С.24-36.
10. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000р.// ВВР, 2000, №31, ст.250.
11. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: :Закон України від 20 грудня 1991 р. (із наступними змінами та доповненнями)// ВВР, 1992, №15, ст.190.
12. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 р. (із наступними змінами та доповненнями)// ВВР,1991, №16, ст.200.
13. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993р. (із наступними змінами та доповненнями)// ВВР,1993, №16, ст. 167.
14. Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19 червня 1992 р. (із наступними змінами та доповненнями)// ВВР, 1992, №36, ст.524.
15. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 р. (із наступними змінами та доповненнями)// ВВР,1993, №45, ст.425.
16. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991 р. (із наступними змінами та доповненнями)// ВВР,1991, №21, ст.252.
17. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21 листопада 1992 р. (із наступними змінами та доповненнями)// ВВР, 1993, №5, ст.21.
18. Концепція державної житлової політики: Постанова Верховної Ради України від 30 червня 1995 р.// ВВР, 1995, №27, ст..200.
19. Про основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999-2005 роки: Указ Президента України №856/99 від 15 липня 1999р., http:// rada.gov.ua.
20. Про затвердження програми проведення житлово–комунальної реформи на 1999 – 2001 роки: Постанова Кабінету Міністрів України №113 від 29.01 1999 р., http:// rada.gov.ua.
21. Прогноз розвитку житлового будівництва на 2000 - 2004 роки: Постанова Кабінету Міністрів України №1347 від 27 серпня 2000 р., http:// rada.gov.ua.
22. Концепція розвитку житлово–комунального господарства в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України №150 від 27 лютого 1995 р. http:// rada.gov.ua.
23. Про встановлення норм користування житлово–комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати”: Постанова Кабінету Міністрів України №879 від 1 серпня 1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
24. Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово–комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива”: Постанова Кабінету Міністрів України №848 від 21 жовтня 1995 р. ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
25. Про вдосконалення шляхів розвитку молодіжного житлового будівництва: Постанова Кабінету Міністрів України №1300 від 28 жовтня 1996 р. ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
26. Положення про порядок надання пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла”: Постанова Кабінету Міністрів України №1352 від 3 грудня 1997 р. Втратила чинність Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1999р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
27. Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання: Постанова Кабінету Міністрів України № 35 від 16 січня 2003 р., http:// rada.gov.ua.
28. Про затвердження програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку: Постанова Кабінету Міністрів України №114 від 29 січня 1999 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
29. Про комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей: Постанова Кабінету Міністрів України №2166 від 29 листопада 1999р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
30. Правила обліку громадян, що мають потребу в поліпшенні житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР: Постанова Ради міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок №470 від 11 січня 1984 р. (із наступними змінами і доповненнями) //Житлове законодавство України/ Упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998.- С.210-245.-495 с.
31. Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР: Постанова Ради Міністрів України №37 від 4 лютого 1988 р. //Житле законодавство України/ Упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998.- С.301-311.-495 с.
32. Правила обміну жилих приміщень в Українській РСР: Постанова Ради Міністрів УРСР №31 від 31 січня 1986 р. //Житлове законодавство України/ Упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998.- С.255-267.-495 с.
33. Про зміну порядку оплати за користування жилим приміщенням: Декрет КМ № 11-92 від 15 грудня 1992 р.
34. Забезпечення житлом військовослужбовців при звільнені з військової служби у запас чи відставку// Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України: Наказ Міністерства оборони N 20 від 03 лютого 1995р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
35, 38. Положення про порядок забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та службовців Цивільної оборони України: Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №38 від 05 лютого 1999 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
36. Положення про порядок забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та працівників внутрішніх військ МВС України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України №529 від 06 липня 1999 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
37. Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України: Наказ Міністерства оборони N 20 від 03 лютого 1995р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
39. Про затвердження типових положень про будинки-інтернати для громадян похилого віку, інвалідів та дітей: Hаказ Міністерства соціального захисту населення України №43 від 1 квітня 1997 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
40. Положення про спеціалізовані жилі будинки для громадян похилого віку та інвалідів Києва: Розпорядження Київської міської державної адміністрації №277 від 01 березня 1999 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
41. Про реалізацію молодіжної житлової політики у м. Києві: Розпорядження Київської міської державної адміністрації №397 від 26 лютого 1998р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
42. Про заходи щодо реалізації в м. Києві молодіжної житлової політики: Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 червня 1998 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
43. Про виділення житла для молодих сімей та одиноких молодих громад за кошти довгострокового пільгового кредиту: Розпорядження Київської міської державної адміністрації №151 від 4лютого 1999 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
44. Про заходи щодо поліпшення житлових умов багатодітних сімей: Розпорядження Київської міської державної адміністрації №229 від 06 лютого 1998 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
45. Про будівництво житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян за кошти довгострокового пільгового кредиту: Розпорядження Київської міської державної адміністрації №779 від 22 травня 1999 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
46. Про упорядкування квартирного обліку громадян м. Києва, які потребують поліпшення умов проживання: Розпорядження Київської міської державної адміністрації №2075 від 21 листопада 2000 р ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
47. Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 1998 рік: Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1110 від 21 травня 1998 р., ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
48. Інструкція про порядок створення єдиної зведеної бази даних квартирного обліку військовослужбовців, які звільнені в запас або відставку, мають право на першочергове поліпшення житлових умов і перебувають на квартирному обліку в місцевих державних адміністраціях та виконавчих органах рад - Наказ Національного координаційного центру соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку №30 від 27 березня 1999 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України14 вересня 1999 р. за N 619/3912) , ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
49. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї") К., 3 червня 1999 р. Справа N 1-8/99. ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
50. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п.30): Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 25 грудня 1992 р. (з наступними змінами і доповненнями). ІПС „Законодавство України”, № ліцензії 1АЗС8527.
51. Вестник Верховного Суда СССР. 1991. № 2 . С. 43; Ведомости СНД СССР и ВС СССР . 1991. № 47. Ст. 1004.
52. Заключення про дозвільний порядок прописки громадян: заключення Комітету конст-ного нагляду СРСР від 11.10.1991 р. ІПС „Законодавство України”.
53. Про житлово-будівельні субсидії: Законопроект від 19 жовтня 2000р. - http:// rada.gov.ua.
54. Про житлове кредитування громадян України: Законопроект від 19 січня 2001 р.- http:// rada.gov.ua.
55. Про цільове довгострокове кредитування будівництва житла: Законопроект від 22 грудня 2000 р.- http:// rada.gov.ua.
56. Про фінансово-кредитні механізми житлового будівництва: Законопроект від 21 листопада 2000 р.- http:// rada.gov.ua.
57. Про Державний реєстр фізичних осіб: Законопроект від 27 листопада 2000 р.- http:// rada.gov.ua
58. О вынужденных переселенцах: Закон РФ от 19.02.93 № 4531-1 (ред. 20 грудня 1995)// Российская газета. 28.12.1995 г.
59. Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. 1993.
60. Собрание законодательства РФ. 1996. № 33. Ст.4006
61. Собрание законодательства РФ. 1998. №14. Ст.1572
62. Собрание законодательства РФ. 1994. №7. Ст. 694.
63. О государственных жилищных сертификатах, выдаваемых гражданам РФ, лишившимся жилья в результате чрезвычайных ситуаций и стихийных бедствий: Постановление Правительства РФ от 7 июня 1995 № 561 // Собрание законодательства РФ.1995. №24. Ст. 2286
64. О федеральной целевой программе “Государственные жилищные сертификаты”: Постановление Правительства РФ от 20 января 1998 № 71// Собрание законодательства РФ. №5. Ст. 615; О статусе военнослужащих: Федеральный закон от 27 мая 1998 № 76 – ФЗ. Российская газета.2 июня 1998.; О президентской программе “Государственные жилищные сертификаты”: постановление Правительства РФ от 21 марта 1998 № 320// Собрание законодательства РФ. № 14. Ст.1572
65. О федеральных стандартах перехода на новую систему оплаты жилья и коммунальных услуг: Постановление Правительства РФ от 26 мая 1997 №621 // Собрание законодательства РФ. 1997. Ст.2597. Чернышов Л.Н. Жилищно – коммунальная реформа в России. М.,1997. С.;100 –123
66. О государственных жилищных сертификатах, выдаваемых гражданам РФ, лишившимся жилья в результате чрезвычайных ситуаций и стихийных бедствий: Постановление Правительства РФ от 07 июня 1995 № 561 // Собрание законодательства РФ. 1995. № 24. Ст. 2286
67. Об экономических и иных льготах, предоставляемых казачьим обществам и их членам, взявшим на себя обязательства по несению государственной и иной службы: Указ Президента РФ от 16.04.96 №564 (в ред. Указа Президента РФ от 13 июня 1996 №882).// Собрание законодательства РФ. 1996. №17. Ст.1955
68. Инструкция о порядке выпуска, обращения и погашения жилищных сертификатов на территории РФ (в ред. Постановления ФКЦБ РФ от 30 июня 1997 №23)// Экономика и жизнь. 1995. №33
69. Вестник ФКЦБ России. 1996. №4
70. Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств РФ. 1995.№10.
71. Основи житлової політики у місті Москві - Закон м. Москви від 11 березня 1998 р.
72. Алексеев С.С. Об объекте права и правоотношения. Вопросы советского права и правоотношения. Вопросы общей теории советского права..- М., 1960.
73. Аскназий С.И.. Брауде И.Л., Пергамент А.И. Жилищное право.- М., 1956.
74. Большая советская энциклопедия// Гл ред Б.А. Введенский,- М., 1952..
75. Басин Ю.Г. Вопросы советского жилищного права. Алма – Ата, 1963
76. Братусь С.Н. Рецензия на книгу С.И. Аскназия "Советское жилищное право.” Советское государство и право.- 1941.- №2.
77. Бірюков І.А., Жилищный кодекс на перепутье. Юридическая практика, №3.,1-15 .02.1999 .
78. Вишневская И.О. Советское жилищное право. Ростов н/Д., 1986.
79. Воронина Н.П. Правообразующие юридические факты в советском жилищном праве: Автореф. Дис канд. Юр. Наук. Свердловск.,1982 .
80. Гелєва.Марина- Квартирне бюро 313-14, грудень 2002. с. 16.
81. Гражданское право. Том2. Учебник. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К.Толстого,-М.,”ПБОЮЛ Л.В.Рожников”, 2001.
82. Гражданское право. Т. 2 //Отв. Ред. проф. Е.А. Суханов..- М., 1994.
83. Галянтич М.К., Коваленко Г.І. Житлове право України; курс лекцій.-К.; Юрінком Інтер, 2002.-480с.
84. Гурвич М.А. К вопросу о об’єкте науки советского гражданского процесса// Ученые записки ВИЮН. Вып. 4. М., 1955.
85. Іменем закону №2 (5286) від 11.01.2002р.
86. Житлове законодавство України// Упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998.-495 с.
87. Жилищное законодательство Украины..-Х.: «Одиссей»,. 2000.-384 с.
88. Золотарь В.А., Дятлов П.Н. Советское жилищное право: Учеб. Пособие для студентов юрид. Инс-тов и фак.-2-е изд., перераб. И доп.- К.: Лыбидь, 1990.- 261с.
89. .Зотов И.,. Моченков А Искусство проведения операций с недвижимостью Х: РИП «Оригинал», 1996.
90. Зинченко С.А., Шапсугов Д.Ю. Правоотношения и динамика его элементев// Северо- Кавказкий юридический вестник, 1998. №1
91. Кичихин А.Н., Марткович И.Б., Щербакова Н.А. Жилищные права. Пользование и собственность,-М., 1997.
92. Корнеев С.М., Коньков Ю.М. Очерки советского жилищного права. -Саратов, 1958.
93. Корнеев С.М., Коньков Ю.М. Право на жилую площадь в СССР.- М., 1968
94. Корнеев С.М. Понятие жилищного правоотношения найма (аренды) // Гражданское право.- Т.2.- М., 1994.
95. Корнеев С.М. Право пользования жилым помещением // Гражданское право.-Т.2 .- М., 1994.
96. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе.// Изд-во Акад.. наук СССР.- М., 1958.
97. Крашенников П.В. Российское жилищное законодательство.- М.,Норма, 1996.
98. Кучеренко І.М.Розвиток житлового законодавства// Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні.-Харків: Консум,1999.
99. Куцина С.И. Жилищный фонд Российской Федерации и его использование в условиях рыночной экономики// Проблемы правоприменительной деятельности. Краснодар, 1997.
100. Р.А. Квернадзе, М.А. Хоменко Ипотечное жилищное кредитование и его опыт в зарубежных странах., Право и политика., №9, 2000.
101. Ламперт Хайнц Социальная рыночная экономика: Германский путь/ В. Котелкин (пер. с нем.).- М.: Дело Лтд., 1994.
102. Т.М. Лісниченко Організаційно-правові питання управління житловими фондами. -К., 1977.
103. Литовкин В.Н. Жилищное законодательство/ Справ. Пособие.- М.: Профиздат, 1988.
104. Литовкин В.Н. Споры, возникающие в связи с улучшением жилищных условий граждан. Комментарий судебной практики, Вып.4. –М.,1998.
105. Литовкин В.Н. Жилищное право, жилищное законодательство – соотношение с гражданским правом// Новый Гражданский кодекс России и отраслевое законодательство.- М., 1995.
106. Литовкин В.Н. Функции ордера и договора найма жилого помещения // Советское государство и право. -№4,1977.
107. Нечецкий М.А. Очерки советского жилищного права.- Саратов, 1958.
108. Невзгодина Е.Л. Представительство по советскому гражданскому праву.-Томск, 1980.
109. Никитюк П.С. Жилищное право/ Отв. Ред. В.К. Воличинский.- Кишинев: Штиинца,1985.
110. Народное хозяйство СССР за 70 лет, «Финансы и статистика», -М.,1987.
111. Официальный Ростов. №27-28, Июнь 1998.
112. Певзнер А.Г. Понятие гражданского правоотношения и некоторые вопросы теории субъективных гражданских прав// Ученые записи ВЮЗИ. Вып.5. Вопросы гражданского права. -М., 1958.
113. Пергамент А.И. Жилищные права граждан СССР// Советское государство и право.-№1,. 1982.
114. Притыка Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к гражданскому законодательству Украины. В 4-х томах.Т.1- Киев-Севастополь: Институт юридических исследований, 2000.
115. Приходько И.Я. Жилищное законодательство: Комментарий.- М., 1991.
116. Право на жилую площадь в СССР// Корнеев С.М., Коньков Ю.М.- М., Знание, 1969.-64с.
117. Седугин П.И. Жилищное право. Учебник для вузов.- М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М., 1998
118. Советское гражданское право/ Под ред. О.А. Красавчикова.- М., 1972 Т.1
119. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности.- М., 1991
120. Толстой Ю.К. К теории правоотношения .-Л. 1959
121. Толстой Ю.К. Советское жилищное право Л., 1974.
122. Толстой Ю.К. Развитие и совершенствование жилищного законодательства в СССР. Правоведение..-№1, 1973.
123. Толстой Ю.К. Жилищное право: Учебное пособие. -М., 1996.
124. Хитеев В.Н Советское жилищное законодательство..- М., 1945.
125. Халфіна Р.Ф. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве, изд. АН СССР, 1954.
126. Хутыз М.Х. Сергейко П.Н. Энциклопедия права.- М, 1995.
127. Чигир В.Ф. Советское жилищное право.-. Минск, 1968.
128. Чернышов Л.Н. Жилищно–коммунальная реформа в России. М.,1997.
129. Ведомости РФ. 1993. №3.Ст. 99.
130. Богданов Е.В. Право на жилище.- Мн.: Университетское, 1990.
131. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Правовое обеспечение надлежащей реализации права на жилище: Учеб.пособие.- К.: УМКВО, 1990.
132. Homelessness in the 1990: Hearing before the Task force on urgent fiskal iss. of the Comm. On the budget, House of representatives, 101 Congr.1 sess. Dec. 20, 1989, New York City, N.Y.-Wash: Gov. print off., 1990. P.182.
133. Fiscal, economic and social confronting American cities: Hearing before the Comm. on banking, housing, a. urban affairs, US. Senate, 102d Congr., 2d sess. Wash.:Gov. Print. Off., 1993. P.654.
134. Murie A., Niner P., Watson Ch. Housing policy and the housing system. London: Allen&Unwin. 1976.
135. Housing and Construction Statistics 1972-1982, HMSO, 1983; Ball M. Hoysing policy and economic power.-L.;-N. Methuen, 1983.
136. Burke G. Housing and social justice. The role of policy in British housing. L.: Longman, 1981.
137. Dr. Puhe, Hanno Osenberg.,Auf Sotiealwohnungen angewiesen (Die Bedeutung der Vermittlung von Sotielmietwohnungen durch das Wohnungsamt fur Bevo Ucerungsgruppen mit besondern Problemen auf deen Wohnungsmarkt).- Bonn-Bad Sodesberg.-1991.
138. Soziale Sicherung, №6,2000.
139. Targeted fiskal assistance for our distressed cities and towns:Hearing before the task force on orgent fiscal iss. of the Comm. on the budget, House of representatives, 102d Congr., 2d sess., hearing held sn Washington, DC. June 18, 1992. Wash.:Gov. Print. Off., 1992,.P.182.