ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК БЕЗПІДСТАВНОГО ЗБАГАЧЕННЯ, ЗА РИМСЬКИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ ТА ЇХ РЕЦЕПЦІЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ТА ВИБІР МЕТОДОЛОГІЇ І НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕННЯ 14
1.1. Огляд літератури за темою дослідження 14
1.2. Методологічні засади дослідження 37
Висновки до розділу 55
РОЗДІЛ 2. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ З БЕЗПІДСТАВНОГО ЗБАГАЧЕННЯ (КОНДИКЦІЇ) ЗА РИМСЬКИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ 57
2.1. Формування концепції та системи зобов’язань у Стародавньому Римі 57
2.2.Формування концепції кондикційних зобов’язань у римському праві 75
2.3. Види та зміст зобов’язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення у класичному римському праві 84
Висновки до розділу 96
РОЗДІЛ 3. РЕЦЕПЦІЯ КОНДИКЦІЙНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ РИМСЬКОГО ПРАВА У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ………………………………………………………………………...98
3.1. Рецепція римського права при формуванні зобов’язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, у законодавстві країн, яке вплинуло на розвиток цивільного права України 98
3.2. Рецепція римського права при формуванні концепції зобов’язань з безпідставного збагачення у цивільному праві України 113
3.3. Вплив римського права на визначення поняття зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави за чинним цивільним законодавством України 127
3.4. Вплив римського права на визначення умов виникнення та зміст зобов'язань у зв’язку з безпідставним набуттям, збереженням майна за цивільним законодавством України 146
Висновки до розділу 166
ВИСНОВКИ 168
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 174

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні зміни у вітчизняному цивільному законодавстві відображають загальну тенденцію посилення захисту прав приватної особи, яка має місце в останні десятиліття. Дослідження відносин, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, котрі нерідко розглядають як охоронні зобов’язання, що можуть застосовуватися субсидіарно у багатьох випадках, коли іншим чином відшкодувати шкоду потерпілому неможливо, посідають у цьому процесі не останнє місце.
Проте свого часу у римському праві відповідні зобов’язання виникли та сформувалися не як охоронні, а як регулятивні за своєю сутністю зобов’язання. Лише з часом у процесі їхнього розвитку домінуючою стала правоохоронна функція, що мало як свої переваги, так і певні недоліки. Історія розвитку цивільно-правового інституту безпідставного збагачення свідчить про те, що рішення у цій сфері спочатку були фрагментарними, і формулювалися в римському приватному праві на казуїстичних засадах. Однак поступово досить чітко сформувалася ідея визнання доцільності загального вирішення проблеми, поряд з більш детальним врегулюванням окремих видів відносин, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Ідеї римських правників та сформоване на їхньому підґрунті бачення наслідків набуття або збереження майна без достатньої правової підстави знайшли своїх прихильників і в Російській імперії, де в другій половині XIX – на початку XX ст. їх розвивали Д.Д. Грімм, Г.Ф. Шершеневич, К.П.мПобєдоносцев, Ю.С. Гамбаров, Н.П. Полєтаєв та ін. Проте російські законодавці того часу так і не зуміли втілити в правові конструкції ці ідеї, спрямовані на захист цивільних прав суб’єктів у випадках так званого, „безпідставного збагачення”. У цивільному законодавстві УРСР (спочатку у ЦК УСРР 1922 р., потім – у ЦК УРСР 1963 р.) зазначеним відносинам було присвячено декілька статей, котрі тією чи іншою мірою враховували досягнення давньоримської та новітньої європейської правової думки, хоча офіційно у радянській правовій доктрині факт наступності й самої можливості наступності правових рішень у галузі цивільного права рішуче заперечувалися.
Слід зазначити, що наукова розробка відповідної проблематики, пов’язаної з визначенням наслідків набуття або збереження майна без достатньої правової підстави у радянській юридичній літературі певний час велась досить активно (праці С.Н. Ландкофа, В.О. Рясенцева, В.І. Чернишова, Ю.Х. Калмикова, В.О.мТархова О.А. Шамшова, Ю.К. Толстого, Н.О.мРуденченко, О.С. Йоффе та ін.).
Із здобуттям незалежності Україна почала розбудову демократичної правової держави, формування громадянського суспільства, у центрі уваги якого – людина, захист її законних інтересів та задоволення потреб: всебічне забезпечення прав і свобод людини є найвищою соціальною цінністю, що закріплено в Конституції України. Проголошення курсу на розбудову правової держави означає, що Україна не лише приймає на себе обов’язок визнавати природні права людини, але й має забезпечувати реалізацію цих прав і свобод. Отже, держава повинна чітко визначити правові засади відповідальності у різноманітних відносинах, що виникають як на підставі правочинів чи закону, так і тих, що правової підстави не мають.
Принципово нове нормативне підґрунтя регулювання зазначених правовідносин утворилося після прийняття 16 січня 2003 р. нового Цивільного кодексу України. В цей же час з’являється кілька праць, спеціально присвячених зобов’язанням, які виникають у зв’язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, а також суміжним з ними правовідносинам. Таким чином, після тривалої перерви до вивчення відповідної проблематики звернулися й вітчизняні науковці, поміж досліджень котрих, передусім, слід згадати праці І.Є. Берестової, виконані протягом останніх років.
Проте значна кількість питань у цій галузі все ще залишається недослідженою взагалі або дослідженою недостатньо. Зокрема, такими є питання про генезис норм відповідного інституту; визначення джерел впливу на рішення, котрі мають місце в національному законодавстві у цій галузі; визначення на цій основі засад тлумачення відповідних норм при їхньому застосуванні у практиці розгляду судами відповідних спорів тощо. Практично повністю поза увагою дослідників залишилися питання визначення впливу римського приватного права на положення українського цивільного законодавства, внаслідок чого права та обов’язки учасників відповідних відносин взагалі не розглядалися під таким кутом зору. З цих причин доцільним є аналіз формування, поняття та характерних ознак інституту безпідставного збагачення у римському приватному праві та наступне порівняння їх з відповідними положеннями цивільного законодавства України з метою встановлення наявності або відсутності рецепції положень римського права, з’ясування чинників існування аналогічних рішень або відмови від запозичення накопиченого у цій галузі досвіду.
На підставі викладеного зроблено висновок про те, що дослідження ефективності правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку з безпідставним набуттям або збереженням майна, а також встановлення напрямку їх подальшого вдосконалення є актуальними з теоретичної та практичної точок зору, а тому є всі підстави для аналізу зазначених проблем у межах спеціального дисертаційного дослідження.
Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, загальної теорії права тощо. Поміж них твори М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Ч.Н.мАзімова, І.Є.мБерестової, Д.В. Бобрової, Ю.С. Гамбарова, А. Гордона, О.В.мДзери, А.С.мДовгерта, О.С. Йоффе, В.М. Ігнатенка, Ю.Х. Калмикова, А.І.мКосарєва, О.О. Красавчикова, Н.С. Малеїна, В.П. Маслова, Г.К.мМатвєєва, С.Н. Ландкофа, В.В. Луця, І.Б. Новицького, О.А.мПідопригори, К.мПобєдоносцева, Н.В.мПолєтаєва, Й.О. Покровського, С.Н. Приступи, С.Д.мРусу, В.О. Рясенцева, М.М. Сібільова, О.А. Собчака. В.А. Тархова, Ю.К.мТолстого, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, К.А.мФлейшиць, О.А.мШамшова, К.К. Яїчкова та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії „Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті”. Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: „Традиції та новації у сучасному цивільному праві України”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей відносин, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському приватному праві та за цивільним законодавством України, з’ясування генезису та специфіки правових рішень у цій галузі, наявності чи відсутності рецепції положень римського приватного права у цивільному законодавстві України, визначення перспектив розвитку вдосконалення правового регулювання відповідних відносин в Україні, а також особливостей і тенденцій практики застосування судами відповідних норм.
У зв’язку з цим у дослідженні вирішувалися такі задачі:
з’ясування генезису правового інституту відшкодування майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави;
визначення поняття та сутності відповідних зобов’язань у римському праві та в сучасному цивільному праві;
визначення видів та змісту зобов’язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, у класичному римському праві;
встановлення впливу римського права на формування сучасної концепції зобов’язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення;
встановлення теоретичного підґрунтя класифікації зобов’язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави;
аналіз підстав та умов їхнього формування; визначення особливостей засад застосування норм вітчизняного цивільного законодавства, що регулює відповідні відносини, у судовій практиці;
встановлення характеру і тенденцій розвитку зобов’язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, в сучасному цивільному законодавстві України;
розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм ЦК України з урахуванням положень римського приватного права та законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Об’єктом дослідження є рецепція інституту безпідставного збагачення у сучасному цивільному законодавстві України.
Предметом дослідження є концепція правового регулювання та норми законодавства, які регулюють відносини, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за римським приватним правом та цивільним законодавством України, взяті у порівняльно-правовому аспекті.
Методологічною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, котрі у сукупності були застосовані для з’ясування походження, сучасного розуміння поняття, сутності та ознак зобов’язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави; їхньої диференціації, характеристики та засад тлумачення окремих норм у теоретичному та практичному сенсі. При цьому загальнонауковий діалектичний метод забезпечив можливість комплексного дослідження зобов’язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у процесі їхнього формування та розвитку від римського приватного права до сучасного цивільного права України, а також можливість аналізу різних аспектів взаємодії зазначеного інституту з іншими правовим категоріями та інститутами. Метод історичного аналізу застосовувався, головним чином, для встановлення джерел та чинників формування зобов’язань, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському праві, визначення тенденцій та характеру їхнього розвитку у римському приватному праві та більш пізніх правових системах, у тому числі, в Україні. Метод логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють відносини, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, як у римському приватному праві, так і в сучасному цивільному законодавстві України та інших країн. Метод системно-структурного аналізу слугував засобом з’ясування системи зобов’язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському приватному праві; їхнього місця у сучасному цивільному праві України, а також їхньої структури, видів, елементів тощо. Використання методу порівняльного аналізу дало змогу провести порівняння головних положень зобов’язань, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському приватному праві та сучасному цивільному праві (законодавстві) України, а також їх порівняння з суміжними відносинами та правовими інститутами, котрі тією чи іншою мірою пов’язані з проблематикою дисертаційного дослідження.
Емпіричним підґрунтям дисертаційного дослідження служили положення актів цивільного законодавства України та інших країн, давньоримські першоджерела, а також практика застосування відповідних законодавчих актів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням проблеми рецепції зобов’язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у сучасному цивільному законодавстві України.
У дисертаційному дослідженні здійснено спробу сформулювати низку положень стосовно бачення чинників формування та розвитку норм, які регулюють зобов’язання, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у Стародавньому Римі та проблеми рецепції останніх у сучасному цивільному законодавстві України, котрі б враховували сучасний стан та досягнення цивілістичної й романістичної думки України.
Вперше зроблено спробу узагальнити та систематизувати результати досліджень з позицій сучасної вітчизняної цивілістичної та романістичної теорії інституту безпідставного збагачення за римським приватним правом, а також положення норм цивільного законодавства України, що стосуються зобов’язань із безпідставного набуття (збереження) майна.
На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться такі положення:
¬сформульовано висновок про те, що зобов’язання внаслідок придбання або збереження майна без достатньої правової підстави сформувалися у римському приватному праві не як охоронні, а як регулятивні зобов’язання (нібито договори), що знаходило відображення і у більш пізніх правових системах;
теза про те, що у характері рецепції положень римського приватного права щодо наслідків безпідставного збагачення різними правовими системами існували відмінності, які вплинули на характер їх рецепції в Україні. Якщо французька цивілістика притримувалася каузального принципу побудови таких зобов’язань, то німецьке, російське, а відтак й цивільне право України більше тяжіли до абстрактних конструкцій, що ґрунтувалися на використанні загального принципу римського приватного права стосовно несправедливості збагачення за рахунок іншої особи у випадку відсутності договору, законної правової підстави тощо. Проте, в сучасному українському законодавстві помітні й елементи рецепції каузального підходу, внаслідок чого ці положення у дещо модернізованому вигляді були сприйняті й ЦК України, особливо у частині, яка стосується засад зобов’язань, які виникають з безпідставного збагачення, визначення окремих випадків виникнення таких зобов’язань тощо;
зроблено висновок про опосередковану часткову рецепцію римського приватного права при формуванні сучасної концепції цивільного законодавства України стосовно зобов’язань, які виникають у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що знайшло відображення у трактуванні їх поняття та сутності, місці у ЦК України, структурі тощо;
сформульовано пропозицію про розгляд групи відносин, котрі виникають внаслідок придбання або збереження майна без достатньої правової підстави в сучасному цивільному законодавстві України, як такі, що за своєю сутністю також є, головним чином, регулятивними і лише частково – охоронними;
висунуто тезу про доцільність формування у сучасному цивільному праві України особливого різновиду недоговірних зобов’язань – зобов’язань, які виникають з правомірних, „нібито договірних дій” – вольових юридичних вчинків;
висновок про те, що у цивільному праві України рецепція положень римського приватного права стосовно зобов’язань, які виникають з безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, має поки що непослідовний і незавершений характер, що пояснюється відсутністю цілісної концепції рецепції положень римського зобов’язального права у цивільне законодавство України. Це знаходить відображення як у іноді необґрунтованих трансформаціях концепції таких зобов’язань, непослідовності при визначенні місця зазначеного інституту у системі зобов’язань, так і у формулюванні та змісті окремих норм, термінології тощо;
обґрунтовано пропозиції про доцільність внесення таких змін та доповнень у ЦК України:
1) з врахуванням сутності зазначених зобов’язань змінити їх назву та іменувати їх надалі „Зобов’язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи”;
2) з врахуванням сутності зазначених зобов’язань перенести норми, присвячені зобов’язанням, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, у ЦК України на інше місце, розташувавши їх після глави 79 ЦК „Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення”;
3) частину другу ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: „Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших суб’єктів цивільних або публічних відносин чи наслідком події”;
4) доповнити частину третю ст. 1212 ЦК України підпунктом ... „повернення одержаного несправедливо чи за незаконною підставою”;
5) вилучити з частини третьої ст. 1212 ЦК України підпункт 2, оскільки його знаходження у цій главі суперечить сенсу положень ст.387 – 390 ЦК України;
6) підпункт 3 частини третьої ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: „повернення виконаного однією із сторін у зобов’язані, припиненого внаслідок недосягнення його мети або з інших підстав, що не залежать від його сторін”;
7) підпункт 4 частини третьої ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: „відшкодування шкоди особою, яка незаконно з умислом привласнила майно, що належить іншій особі”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
у науково-дослідній сфері теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть стати основою для подальших наукових досліджень зобов’язань із безпідставного набуття (збереження) майна;
у сфері правотворчості – висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності, зокрема, у процесі подальшого вдосконалення, внесення змін та доповнень у ЦК України;
у навчально-методичній роботі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з цивільного права, при читанні курсу цивільного та римського права, а також при розробці відповідних спецкурсів, що стосуються окремих видів зобов’язань.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачкою самостійно. У співавторстві опубліковано одну наукову статтю, де особисто авторці у цій публікації належить характеристика такого виду ніби договірних зобов’язань, як зобов’язання з безпідставного збагачення.
Апробація результатів дослідження. Дисертація по частинам і в цілому обговорювалася на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії.
Результати дисертаційного дослідження доповідалися також на конференціях: ІV Міжнародній науково-методичній конференції „Римське право і сучасність” (м. Одеса, 19-20 травня 2006р.), 10-й ювілейній звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу „Правове життя сучасної України” (м. Одеса, 27-28 квітня 2007 р.), ІІ Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 30-31 березня 2007р.).
Публікації. Головні положення викладені у чотирьох публікаціях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України. Три з них одноособові, одна у співавторстві.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 198 сторінок, з яких основний зміст ¬– 173 сторінки. Список використаних джерел складає 304 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Мета та завдання дисертаційного дослідження зумовили необхідність використання методологічного прийому „подвійного характеру”.
З одного боку, науковий аналіз проводився із врахуванням сучасного бачення феномену рецепції римського приватного права, характеру впливу римського права на більш пізні правові системи. При цьому рецепція розумілася як відродження (іноді, пряме запозичення) ідей, принципів, положень законодавства правової системи, що відійшла у минуле, більш пізніми правовими системами
З іншого, – зазначене завдання зумовлювало необхідність порівняльного аналізу римсько–правових рішень у галузі регулювання відповідних відносин з тими підходами, які склалися у цій сфері в сучасному цивільному праві України та інших європейських країн.
На такому підґрунті з урахуванням сучасних уявлень про римське право та окремі його інститути було здійснено спробу комплексного дослідження інституту безпідставного збагачення у римському праві, та його рецепції у сучасному цивільному праві України.
Методологічним підґрунтям дослідження було обрано положення про рецепцію римського приватного права як явище, органічно властиве європейським правовим системам, у тому числі, правовій системі України.
Провідним спеціальним науковим методом дослідження слугував, передусім, метод порівняльного аналізу досліджуваного інституту „по вертикалі” (римське право – цивільне законодавство України та законодавство сучасних європейських країн), із доповнення його порівняльним аналізом „горизонтального плану” (цивільне законодавство України – законодавство інших сучасних країн).
При цьому зазначений метод дослідження використовувався у взаємодії з іншими науковими методами (діалектичним методом, методом системно–структурного аналізу, логічного аналізу, історичним методом тощо), значення яких змінюється у залежності від того, яке наукове завдання вирішується у конкретному випадку.
Формування зобов’язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, відбувалося у контексті загального процесу формування зобов’язань як частини римського приватного права.
Не підпадаючи під жодну з основних підстав виникнення зобов’язань, відомих стародавньому римському цивільному праву – контракти та делікти – зобов’язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, сформувалися пізніше за останні за допомогою преторського права, яке відгукнулося на життєві потреби тодішнього суспільства.
Не маючи спочатку свого постійного місця у системі цивільних зобов’язань і належачи до „інших підстав виникнення зобов’язань”, безпідставне збагачення за рахунок іншої особи, так само як і ведення чужих справ без доручення, у період сформованого (класичного) римського приватного права розглядається як „нібито договірна” підстава виникнення зобов’язань. Аналіз першоджерел та спеціальної літератури дає підстави для висновку, що таке розуміння сутності безпідставного збагачення пов’язане з тим, що у більшості випадків воно відбувається за наявності між учасниками даних відносин певного правового зв’язку ще до того як трапилося таке збагачення. Тому при каузальному підході до формування системи і засад відповідних зобов’язань зазначені обставини виявилися вирішальними.
У процесі систематизації Юстиніана окремі випадки безпідставного збагачення групуються таким чином:
1) condictio indebiti (позов про повернення не заборгованого),
2) condictio causa data causa non datorum (позов про повернення майнового надання, мета якого не досягнута),
3) condictмo ex causa furtiva (позов, що подається на підставі „крадіжки” – зловмисного привласнення чужого майна),
4) condictмo ex causa injusta (позов про повернення одержаного несправедливо чи за неправильною підставою,
5) condictio sine causa (загальний позов про повернення одержаного за відсутності правових підстав чужого майна).
Хоча існуючі джерела не дають можливості встановити точно, чи був закріплений у класичному римському праві загальний принцип, стосовно того, що факт збагачення однієї особи за рахунок майна іншої особи без достатньої юридичної підстави породжує зобов'язання того, хто збагатився, щодо повернення майна, одержаного внаслідок безпідставного збагачення, однак, цілком логічним виглядає висновок, що таке зобов'язання виникало, перетворившись з часом, вже у посткласичному римському праві у загальне правило. Тобто, у посткласичному римському праві на зміну каузальному принципу стягнення безпідставного збагачення приходить загальне правило про те, що одна особа не може безпідставно стягуватися за рахунок іншої особи.
Порівняльний аналіз концепції зобов’язань з безпідставного збагачення і відповідних положень цивільного законодавства низки країн, чиє законодавство так чи інакше вплинуло на цивільне законодавство України (передусім, це законодавство Німеччини, Франції та Російської імперії), та положень римського приватного права, дозволив зробити висновок про наявність істотного впливу останнього на вирішення відповідних питань у сучасних правових системах
Зокрема, це виражається у тому, що зобов’язання, які виникають внаслідок безпідставного збагачення, відповідно до концепції цивільного права зазначених країн розглядаються як типовий випадок квазі–контракту (нібито договору), що може існувати навіть без прямої вказівки закону, під впливом ідей справедливості, які проникли у позитивне право. Цей квазі–контракт має місце, коли майно збільшилося без достатніх правових підстав (незаконно) за рахунок іншої особи яка внаслідок цього отримує позов проти того, хто збагатився, у межах отриманого останнім збагачення.
Відповідно та такого підходу положення стосовно безпідставного збагачення, як правило, містяться у главах цивільних кодексів, присвячених „нібито договорам”.
Із римського права був запозичений також важливий принцип, згідно якому ніхто не має права збагачуватися без юридичної підстави за рахунок іншої особи. Тому й назва відповідного позову була також запозичена з римського права, де він був відомий як actio de in rem verso (позов про збагачення).
Так само при проведенні законопроектних робіт у Російській імперії правило про повернення незаконного збагачення було запозичене з римського приватного права. Проект передбачав застосовування цього правила до відносин, котрих стосувалися положення книги п’ятої Цивільного уложення „Про зобов’язання”, а не до його загальної частини, з тих міркувань, що, хоча позови про повернення безпідставного збагачення можуть виникати також з вотчинних, спадкових та сімейних відносин, найширше застосування вони мають у сфері зобов’язального права, на підґрунті якого виникли свого часу й римські кондикції.
Зазначений Проект був використаний під час створення ЦК РСФСР 1922 р., а відтак справив істотний вплив на структуру та зміст зобов’язального права усіх республік колишнього СРСР, у тому числі, на ЦК УРСР. Зокрема, відобразились таким чином у радянських законодавчих актах і положення римського права, опосередковані німецьким цивільним законодавством та проектом Цивільного уложення Російській імперії, стосовно зобов’язань, які виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи.
Разом із тим, у характері рецепції зазначених положень римського приватного права існували певні відмінності. Якщо французька правова система притримувалася каузального принципу побудови таких зобов’язань, то німецьке, а вслід за нею і російське цивільне право більше тяжіли до абстрактних конструкцій, що ґрунтувалися на використанні загального принципу римського приватного права стосовно несправедливості збагачення за рахунок іншої особи у випадку відсутності договору, законної правової підстави тощо.
З часом ці положення у дещо модернізованому вигляді були сприйняті й Цивільним кодексом України, особливо у частині, яка стосується засад зобов’язань, які виникають з безпідставного збагачення, визначення окремих випадків виникнення таких зобов’язань тощо.
Проте, слід зазначити, що у цивільному праві України рецепція положень римського приватного права стосовно зобов’язань, які виникають з безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, має дещо непослідовний і незавершений характер, що, як здається, можна пояснити відсутністю цілісної концепції рецепції принципів та положень римського зобов’язального права у цивільне законодавство України. Це знаходить відображення як у іноді необґрунтованих трансформаціях концепції таких зобов’язань, непослідовності при визначенні місця зазначеного інституту у системі зобов’язань, так і у формулюванні та змісті окремих норм, термінології тощо.
За результатами проведеного дослідження і з врахуванням досвіду, накопиченого у цій галузі римським приватним правом та правовими системами, що реципували його положення, пропонується внести такі уточнення та доповнення у ЦК України:
1) з врахуванням сутності зазначених зобов’язань змінити їх назву та іменувати їх надалі „Зобов’язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи”;
2) з врахуванням правової природи зазначених зобов’язань перенести норми, присвячені зобов’язанням, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, у ЦК України на інше місце, розташувавши їх після глави 79 ЦК „Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення”;
3) частину другу ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: „Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших суб’єктів цивільних або публічних відносин чи наслідком події;
4) доповнити частину третю ст. 1212 ЦК України підпунктом ... „повернення одержаного несправедливо чи за незаконною підставою”;
5) вилучити з частини третьої ст. 1212 ЦК України підпункт 2, оскільки його знаходження у цій главі суперечить сенсу положень ст.387 – 390 ЦК України;
6) підпункт 3 частини третьої ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: „повернення виконаного однією із сторін у зобов’язані, припиненого внаслідок недосягнення його мети або з інших підстав, що не залежать від його сторін”;
7) підпункт 4 частини третьої ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: „відшкодування шкоди особою, яка незаконно з умислом привласнила майно, що належить іншій особі”.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Агарков М.М. Обязательства по советскому гражданскому праву: Избранные труды по гражданскому праву. В 2–х т.– Т.1 – М.: „Центр ЮрИнфоР”, 2002. – 490 с.
2. Ажимов Р.И., Васькин В.В. Общее понятие гражданско–правовых убытков // Актуальные проблемы правового регулирования хозяйственной деятельности социалистических организаций – Владивосток, ДВГУ, 1978. – С. 28–36.
3. Азаревич Д. История Византийского права. – Т.1.– Ч.І. – Ярос¬лавль, Типография Г.В. Фальк, 1876. – 118 с.
4. Азаревич Д.И. Значение римского права. – Одесса, Б/г. – 24 с.
5. Азаревич Д.И. Из лекций по римскому праву. – Вып. 1. – Одесса, 1885.– 115 с.
6. Алексеев С.С. Избранное. – М.: „Статут”, 2003. – 480 с.
7. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: 1999. – 712 с.
8. Андреев М. Римско частно право – София: Тракия–М, 1999. – 416 с.
9. Арзамасцев А.Н. Охрана социалистической собственности по советскому гражданскому праву.– Л.: Издательство Ленинградского ун–та, 1956. – 210 с.
10. Бабич І.Г. Принцип справедливості у римському праві та у сучасному зобов’язальному праві України // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 23. – Одеса: Юрид. літ., 2004. – С. 164 – 167.
11. Балух В.О., Коцур В.П. Історія Стародавнього Риму: Курс лекцій. – Чернівці: Книги ХХІ, 2005. – 680 с.
12. Барон Ю. Система римского гражданского права: В 6 кн. Кн. 4. Обязательственное право. – К., 1889. – 175 с.
13. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. М.: Юрид. лит., 1989. – 448с.
14. Бахчисарайцев Х.Э. К истории гражданских кодексов советских социалистических республик (очерки).– М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – 160 с.
15. Бек В.А. Рецепция римского права в Западной Европе. Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Львов: 1950. – 16 с.
16. Белякова А.М. Возмещение причиненного вреда. Отдельные вопросы.– М.: Издательство Московского университета, 1972.– 104 с.
17. Берестова І. Безпідставне збагачення і договірні зобов’язання // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 98 – 102.
18. Берестова І. Є. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Дис...канд. юрид. наук. – К., 2004. – 202 с.
19. Берестова І. Інститут безпідставного збагачення в країнах континентальної Європи: порівняльно–правовий аналіз // Право України. – 2003. – № 11. – С. 151 – 153.
20. Берестова І.Є. Суб’єктивні умови виникнення зобов’язань з безпідставного збагачення // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Хмельницький, 2002. – № 2. – С. 207 – 210.
21. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
22. Боброва Д. Недоговірні зобов’язання у проекті Цивільного кодексу України 1996 р. // Українське право.– 1997.– № 3.– С.180–182.
23. Боброва Д. Недоговірні зобов'язання у проекті Цивільного кодексу України  Українське право – 1997. – № 1. – С.93–100.
24. Боголепов Н. П. Сокращенный курс истории римского права. – Одесса, 1904. – 458 с.
25. Боголепов Н. Учебник истории римского права. Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2004. – 568 с.
26. Бокщанин А.Г. Источниковедение Древнего Рима.–М.: МГУ, 1981.– 160 с.
27. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. – М., Инфра–М, 1999. – 782 с.
28. Вагацума С., Ариидзуми Т. Гражданское право Японии. В 2–х книгах. Кн.2 / Пер. с японского В.В.Батуренко/ Под ред. Р.О.Халфиной.– М.: „Прогресс”, 1983. – 334 с.
29. Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України. Автореф. дис...канд. юрид. наук. – К.: 1997. – 26 с.
30. Виндшейд Б. Об обязательствах по римскому праву – С–Пб., 1875. – 650 с.
31. Виноградов П.Г. Римское право в средневековой Европе. – М.: Издание А.А. Карцева, 1910. – 95 с.
32. Вільнянський С. І. Радянське цивільне право. Частина перша. Учбовий посібник. – Харків: Видавництво Харківського університету, 1966.– 320 с.
33. Гай. Институции./ Пер. с латинского Ф. Дадынского / Под ред. В.А. Савельева, Л.Л. Кофанова. – М.: Юристъ, 1997. – 368 с.
34. Гамбаров Ю.С. Добровольная и безвозмездная деятельность в чужом интересе. Вып. 1. – М., 1879. – 196 с.
35. Гамбаров Ю.С. Добровольная и безвозмездная деятельность в чужом интересе. Вып. 2. – М., 1880. – 160 с.
36. Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты / Перевод с испанского; Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2005. – 812 с.
37. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Международный центр финансово–экономического развития, 1996.– 552 с.
38. Годэмэ Е. Общая теория обязательств/ Пер. с фр. И.Б. Новицкого. – М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948.– 511 с.
39. Големинов Ч. Неосновательно обогатяване (гражданскоправни аспекти) – София: Фенея, 1998. – 218 с.
40. Голованов Н.М. Обязательственное право: Учебник. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.
41. Гонгало Р.Ф. Суперфіцій у римському приватному праві та його рецепція у цивільному праві України. Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2000.– 18 с.
42. Гончаренко В.О. Договір позички за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному законодавстві Україні. Автореф. дис...канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 20 с.
43. Гордієнко А., Харитонов Є. Відшкодування витрат, здійснених в інтересах інших осіб без доручення // Рад. право. –1977. – № 2. – С.66 –68.
44. Гордон М.В. Радянське цивільне право. Частина друга. Видання друге. – Харків: Видавництво Харківського університету, 1966.– 316 с.
45. Господарський кодекс України. Коментар. / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 848 с.
46. Гражданский кодекс Грузии./ Науч. ред. З.К. Бигвава. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2002. – 750 с.
47. Гражданский кодекс Квебека.– М.: Статут, 1999.– 472 с.
48. Гражданский кодекс Латвийской Республики /Науч. редактирование и предисловие Н.Э. Лившиц. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001. – 830 с.
49. Гражданский кодекс Республики Казахстан (Общая часть). Комментарий. В двух книгах. Книга 1 / Отв. ред.М.К. Сулейменов, Ю.Г. Басин. – Алмааты: „Жеті Жаргы”, 1997. – С.108.
50. Гражданский кодекс Республики Казахстан /Науч. Редактирование и предисловие Н.Э. Лившиц. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2002. – 1029 с.
51. Гражданский кодекс Республики Молдова. – Кишинев, 2000. – 122 с.
52. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая и вторая. С постатейными материалами из практики Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации.– М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1999.– 832 с.
53. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. (Принята Государственной Думой 22 декабря 1996 г.) Текст, комментарии, алфавитно–предметный указатель./ Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С.А. Хохлова. – М.: Международный центр финансово–экономического развития, 1996. – 704 с.
54. Гражданский кодекс Украины (научно–практический комментарий). / Под общей ред. Е.О.Харитонова. – Х.: ООО „Одиссей”, 1999. – 848 с.
55. Гражданский кодекс УССР (Официальный текст с изменениями на 1 июля 1950 г.).– М.: Государственное издательство юридической литературы, 1950.– 135 с.
56. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватав / Предисловие А. Довгерт, В. Захватав / Приложения 1 – 4 В. Захватав / Отв. ред. А. Довгерт. – К.: Истина, 2006. – 1008 с.
57. Гражданский кодекс Чехословацкой социалистической республики. Пер. с чешского.– М.: Издательство „Прогресс”, 1966. – 187 с.
58. Гражданское законодательство Народной Республики Болгария– М.: –Иностранная литература, 1952. –276 с.
59. Гражданское и семейное право Украины / Под ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: „Одиссей”,1999.– 544 с.
60. Гражданское право в вопросах и ответах. Учебное пособие / Под ред. Е.О.Харитонова.– Харьков: „Одиссей”, 2001.– 416 с.
61. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / Отв.ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
62. Гражданское право Украины. В двух частях. –Ч. 1. / Под ред. А.А. Пушкина, В. М. Самойленко, – Х.: Ун–т внутр. Дел; „Основа”, 1996. – 440 с.
63. Гражданское право. В 2–х томах. Том 2. Полутом 1. Учебник. / Под ред. Е.А.Суханова. – М.: Издательство БЕК, 1994. – 432 с.
64. Гражданское право. Том І. Учебник. Издание шестое, переработанное и дополненное /Под ред. Ю. К.Толстого, А.П.Сергеева. – М.: ООО „ТК Велби”, 2002. – 776 с.
65. Гражданское право. Учебник. – Том І / Под ред. Т. И. Илларионовой, Б.М.Гонгало, В.А.Плетнева.– М.:1998.– 464с.
66. Гражданское право: В 2 т. – Т.1: Учебник /Отв. ред.Е.А. Суханов. – 2–е изд, переработ. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 816 с.
67. Гражданское уложение. Книга пятая. Обязательства (Проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданского Уложения).– Том пятый.– Ст. 937–1106. С объяснениями.– С.–Петербург, 1899.– 696 с.
68. Гримм Д. Очерки по учению об обогащении. Дерпт, 1891– 1893. – Вып. 1– 3.
69. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права /Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова. – М.: Издательство „Зерцало”, 2003. – 496 с.
70. Гуев А.Н. Гражданское право России: Учебник: В 3 т. Т.1. – М.: ИНФРА–М, 2003. – 457 с.
71. Гурвич М. Институт неосновательного обогащения в его основных чертах по Гражданскому кодексу РСФСР// Советское право.– 1925.– № 2.– С. 107–108.
72. Дернбург Г., Пандекты Т. 2. Обязательственное право. – М., 1900 – 490с.
73. Дигесты Юстиниана / Пер. с латинского; Отв. ред. Л.Л. Кофанов. Т.УІ. Полутом 2. – М.: Статут, 2005. – 564 с.
74. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С. Перетерского / Вступ. статья Е.А. Скрипилева. – М.: Юрид. лит., 1984. – 456 с.
75. Дигесты Юстиниана: Пер. с лат. / Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: „Статут”, 2002. – Т.ІІІ. – 622 с.
76. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов / Под ред. В.С.Нерсесянца. – М.: Издательская группа ИНФРА–М–Норма, 1996.– 704 с.
77. Донцов С.Е. Обязательства из неосновательного приобретения имущества и обязательства из причинения вреда // Сов. государство и право. – 1974. – № 12. – С. 102-105.
78. Древнерусское государство и право. Учебное пособие. Под ред. Т.Е. Новицкой. – М.: Издательство „Зерцало”, 1998. – 96 с.
79. Дювернуа Н. Значение римского права для русских юристов. –Ярославль, 1872. – 28 с.
80. Дюрант В. Цезар и Христос./ Пер. с англ. – М.: КРОН–ПРЕСС, 1995. – 736 с.
81. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права. – Харьков: Консум, 1996. – 112 с.
82. Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” // Відомості Верховної Ради України – 1997. – № 46. – Ст. 292.
83. Закон України від 19 червня 2003 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Голос України. – 2003. – № 144. – С. 18.
84. Законы XII таблиц, Институции Гая, Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 608 с.
85. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посіб. / За ред. О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
86. Зом Р. Институции. Учебник истории и системы римского гражданского права. – СПб., 1910. – 548 с.
87. Зубар В.М. Зобов’язання, що виникають внаслідок ведення чужих справ без доручення. Дис...канд..юрид.наук.– К., 2001. – 178 с.
88. Зубар В.М. Зобов’язання, що виникають з ведення чужих справ без доручення. Автореф. дис...канд. юрид. наук. – К.: 2001.– 19 с.
89. Зубарь В.М. Рецепция обязательств из ведения чужих дел без поручения (negotiorum gestio) в гражданское право Украины // Юридический вестник. – 2000.– № 4. – С. 86–88.
90. Институции Юстиниана. Перевод с латинского Д.Расснера. Под ред. Л.Л.Кофанова, В.А. Томсинова. (Серия „памятники римского права”. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.
91. Иоффе О.С. Обязательства по возмещению вреда.– Л.: Издательство ЛГУ, 1952. – 309 с.
92. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
93. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР//В кн.: Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории „хозяйственного права”. – М.: „Статут”, 2000. – 777 с.
94. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – Т. 2.– Л.: Издательство Ленинградского университета, 1961. – 528 с.
95. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права – Л., Издательство Ленинградского ун – та, 1974. – 156 с.
96. Иоффе О.С.Толстой Ю.К. Новый ГК РСФСР – Л.: Издательство Ленинградского ун – та, 1965. – 175 с.
97. Историки и история: В 2-х т. – Т.1. – М.,1997. – 702 с.
98. История Древнего мира. Древний Рим / А.Н. Бадак, И.Е. Войнич, Н.М. Волчек и др. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, 2001. – 846 с. – (Историческая библиотека).
99. История Древнего Рима. – СПб.: Полигон, 1998. – 896 с.
100. Калмыков Ю.Х. Возмещение вреда, причиненного имуществу.– Саратов: Издательство Саратовского ун–та, 1965. – 231 с.
101. Карбонье Ж. Юридическая социология. – М., Прогресс., 1986. – 352 с.
102. Кодифікація приватного (цивільного) права України./ За ред. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
103. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
104. Комментарий к Гражданскому кодексу Казахской ССР / Под ред. М.А. Ваксберга, Ю.Г. Басина, Б.В. Покровского. – Алма–Ата: Издательство „Казахстан”, 1965. – 632 с.
105. Комментарий к Гражданскому кодексу Молдавской ССР – Кишинев: Картя Молдованяскэ, 1971. – 536 с.
106. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Рук. авт. колл. и ответ. ред. д–р юр. н., п–р О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА–М, 1998. – 779 с.
107. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР / Отв. ред. С.Н.Братусь, О.Н.Садиков. – Издание третье, исправленное и дополненное.– М.: Юридическая литература, 1982.– 680 с.
108. Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации / Под ред. Т Брагинской., В. Кузнецова, Л.Синюхина – М.: Фонд „Правовая культура”, 1996. – 448 с.
109. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
110. Косарев А.И. Римское право. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с.
111. Косарев А.И. Римское частное право.– М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1998. – 254 с.
112. Кофанов Л. Л. Nexum и mancipium ХІІ таблиц //Вестник древней истории. – 1992.– № 3.– С. 68–80.
113. Кофанов Л. Л. Обязательственное право в архаическом Риме: долговой вопрос. – М., Юрист, 1994. – 240 с.
114. Красько И. Неосновательное приобретение и сбережение имущества // Бизнес.– 1999. – 15 марта. – № 11 (322). – С 4-5.
115. Крупко П. Наслідки неналежного здійснення добровільного представництва// Право України. – 2002. – № 10. – С. 104 – 109.
116. Кудинов О.А. Римское право. Учебно-практическое пособие / О.А. Кудинов. – М.: Издательство „Экзамен”, 2007. – 638 с.
117. Ландкоф С.Н. Новая категория обязательств в советском гражданском праве// Юридичний збірник Київського державного університету. – 1948.– № 3.– С.99–113.
118. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. – вид. друге. – К.: Радянська школа, 1948.– 424 с.
119. Летяев В.А. Рецепция римского права в России ХІХ – начала ХХ в. (историко–правовой аспект).– Автореф…. дис. докт. юрид. наук. – Саратов, 2001.– 44 с.
120. Ливий Тит. История Рима от основания города. В 3–х томах. – М.: Наука, 1989.
121. Лісовий І.А. Античний світ у термінах, іменах і назвах. – Львів: Вища школа, 1988. – 199 с.
122. Луць Л. Методологія порівняльного правознавства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів: 1997. – С. 29-34.
123. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. – К.: Атіка, 2000. – 176 с.
124. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М.: ООО „Городец–издат”, 2002. – 1068 с.
125. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть. Учебник для юридических вузов. – М.: Издательство „Зерцало”, 2001. – 560 с.
126. Маслов В. Обязательства из причинения вреда.– Харьков: ХЮИ, 1961.– 104 с.
127. Матвеев Г.К. Основания гражданско–правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 311 с.
128. Матвеев И.В. Правовая природа недействительных сделок. – М.: ООО Издательство „Юрлитинформ”, 2004. – 176 с.
129. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2–х частях. Часть 2. По исправленному и дополненному 8–му изд., 1902 г.).– М.: Статут, 1997. – 455 с.
130. Миколенко Я. Система и основные принципы проекта гражданского кодекса СССР // Советская юстиция. – 1939.– №7. – С.18–32.
131. Министерство юстиции за сто лет. 1802 – 1902 / Вступ. статья П.В. Крашенинникова. – М.: Спарк, 2001. – 351 с.
132. Моддерман В. Рецепция римского права /Пер. с нем. А.Каминка под ред. Н.Л.Дювернуа.– СПб.: Тип. А.Ландау, 1888.– 119 с.
133. Морандьер Ж. Гражданское право Франции. В 3 –т. /Пер. с франц. – Т.2.–М.: Изд–во иностр. лит–ры, 1960.– 728 с.
134. Музиченко П.П. Статути Великого князівства Литовського в українській історіографії (1924 – 1994) // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, 1995. – Вып. 2. – С. 142 – 150.
135. Муромцев С. Рецепция римского права на Западе. – М., 1886. – 162 с.
136. Нарбут Н. Об обязательствах, возникающих вследствие неосновательного обогащения // Рабочий суд.– 1924.– № 6–7.– С.499.
137. Нєдін О.І. Про розвиток зобов’язального права на Україні на початку ХІХ ст // Проблеми правознавства. – 1990. – Вип. 51. – С. 33 – 37.
138. Ніколаєнко О.В. Концепція та поняття зобов’язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави в цивільному законодавстві України // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 28. – Одеса: Юрид. літ., 2006. – С. 231–237.
139. Ніколаєнко О.В., Пучкова Г.В. Ніби договірні зобов’язання за римським приватним правом // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 31. – Одеса: Юрид. літ., 2007. – С. 221–228.
140. Новий тлумачний словник української мови. У 4–х т. – Т.3. – К.: Видавництво „Аконіт”, 1998. – 928 с.
141. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. Учебник для вузов. Лекции. – М.: Издательство Зерцало, 2000.– 400 с.
142. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. Учебник. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960.– 240 с.
143. Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц. – Львов: Издательское объединение „Вища школа”, Издательство при Львовском государственном университете, 1974. – 216 с.
144. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: Вопросы теории (от познания к постижению права): Монография. – Одесса: Юрид. лит., 2002. –280 с.
145. Омельченко О.А. Римское право: Учебние. Издание второе, исправленное и дополненное. – М.: ТОН – Остожье, 2002.– 208 с.
146. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000.– 272 с.
147. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно–правовое исследование. Руководитель авторского коллектива – В. В. Залесский. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 648 с.
148. Петражицкий Л.И.. Иски о незаконном обогащении // Вестник права. – 1900.– № 4 – 5. – С. 13 – 61.
149. Підопригора О. А. Основи римського приватного права. Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 267 с.
150. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право і майбутнє правової системи України // Вісник Академії правових наук України.–Х.–1999.– № 1. –С. 95–103.
151. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право як підґрунтя юридичної освіти. // Право України.–2000.–№ 1. –С.117–121.
152. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. вищих навч. закладів: Вид. 3–тє, перероблене та доповнене. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001.– 440 с.
153. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.–512 с.
154. Плутарх Сравнительные жизнеописания. – М.: ЭКС-МО.: СПб.: Мидгард, 2006. – 1504 с.
155. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. В трех томах. Т.3. – М.: „Зерцало”, 2003. – 608 с.
156. Погрібний С.О. Порівняльно-правовий аналіз інституту володіння у континентальній, англосаксонській та східноєвропейській системах права. Дис...канд. юрид. наук.– К., 2001. – 212 с.
157. Подопригора А.А. Предисловие // Яковлев В.Н. Древнеримское и современное гражданское право России. Рецепция права: Учеб. пособие, 2–е изд., перераб. и доп. / УдГУ, Ижевск, 2004. Ч.1. – С. 3–4.
158. Покровский И.А. История римского права. – Петроград: Издание юридического книжного склада „Право”, 1915. – 578 с.
159. Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Издательско–торговый дом „Летний Сад”, 1998.– 560 с.
160. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 352 с.
161. Полетаев Н. Иски из незаконного обогащения//Журнал гражданского и уголовного права. – 1892.– Кн.3. – С. 24-38.
162. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. – К., 1997. – 547 с.
163. „Про введення в дію Цивільного кодексу УСРР”. Постанова ЦВК УСРР від 16 грудня 1922. // ЗУ УСРР. – 1922.– № 55. – ст. 780.
164. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р. № 6.// Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002. Офіц. вид. / За заг ред В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С.110 – 127.
165. Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии / Пер. с нем.– М.: Издательство БЕК, 2001.– 336 с.
166. Прутян Д.С. Опіка за римським приватним правом та сучасним законодавством України. Автореф. дис... канд.. юрид. наук. – Одеса., 2007. – 20 с.
167. Пухан Иво, Поленак–Акимовская Мирьяна. Римское право (базовый учебник) /Пер. с макед. В.А.Томсинова и Ю.В.Филиппова/ Под ред. В.А.Томсинова. – М.: Издательство Зерцало, 1999.– 448 с.
168. Пучкова Г.В. Види та зміст зобов’язань, що виникали внаслідок безпідставного збагачення у класичному римському праві // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 33. – Одеса: Юрид. літ., 2007. – С. 185–192.
169. Пучкова Г.В. Формування концепції зобов’язань, які виникають внаслідок безпідставного збагачення у цивільному праві України // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія Право. – Випуск 7. – Ужгород: Поліграф центр „ЛІРА”, 2007. – С. 181–185.
170. Пучкова Г.В. Характеристика зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави за чинним законодавством України // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 28. – Одеса: Юрид. літ., 2006. – С. 274–281.
171. Пушкін О., Скакун О. Концепція нового Цивільного кодексу України  Українське право – 1997. – № 1. – С.8–15.
172. Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого, И. С. Перетерского. – М., 1948. – 584 с.
173. Римское частное право: Учебник / Под ред. И.Б.Новицкого и И.С.Перетерского. – М.: Новый Юрист, 1997.– 512 с.
174. Римське право (Інституції).– Х.: “Одіссей”, 2000.– 288 с.
175. Римське право (Інституції)/ За заг. ред. Є.О.Харитонова. – видання третє, виправлене. – Х.: “Одіссей”, 2003.– 288 с.
176. Римське приватне право (Конспект лекцій. Практикум). – Х.: Одісей, 2000. – 272 с.
177. Руденченко Н.А. Обязательства, возникающие из неосновательного приобретения или сбережения имущества.– Автореф. дис…канд. юрид. наук. – М., 1974. – 21 с.
178. Русу С.Д. Делікти в цивільному праві України: Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001.– 164 с.
179. Русу С.Д. Поняття деліктних зобов’язань у римському приватному праві // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 23. – Одеса: Юрид. літ., 2004. – С. 107–113.
180. Рясенцев В.А. Ведение чужого дела без поручения // Ученые записки МГУ. Вып.116. Труды юрид. фак–та. Кн. II. 1946. – С.98 –118.
181. Рясенцев В.А. Деятельность от имени другого лица без полномочия //Ученые записки ВЮЗИ. – Вып. 5. – М.: 1958.– С. 67–82.
182. Рясенцев В.А. Обязательства из так называемого неосновательного обогащения в советском гражданском праве // Ученые записки Московского ун–та. – Труды юр. фак–та. – Кн. 3. – 1949. – Вып.144. – С. 85 – 106.
183. Рясенцев В.А. Сборник схем по римскому гражданскому праву – М.: ВЮЗИ, 1962. – 21 с.
184. Саватье Р. Теория обязательств: юридический и экономический очерк. /Пер. с франц. и вступит. статья Р.О.Халфиной. – М.: Издательство „Прогресс”, 1972. – 440 с.
185. Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты): Учеб. пособие – М.: Юрист, 1994. – 96 с.
186. Савиньи Ф.К. Обязательственное право. – М., 1876. – 476 с.
187. Савиньи Ф.К. Обязательственное право/ Предисловие докт. юрид. наук, проф. В.Ф.Попондопуло. Пер. с нем. В.Фукса и Н.Мандро. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2004.– 576 с.
188. Сакаэ Вагацума, Тору Ариидзуми. Гражданское право Японии (в двух книгах). Книга первая/ Перевод с японского В.В. Батуренко. Под редакцией и со вступительной статьей Р.О. Халфиной. – М.: „Прогресс”, 1983. – 352 с.
189. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В.Дождева. – М.: Издательство БЕК, 2000.– 400 с.
190. Семенова А. Е. Обязательства, возникающие из неосновательного обогащения и обязательства, возникающие из причинения вреда: Научный комментарий ГК РСФСР / Под ред. С.М. Прушицкого и С.И.Раевича. – вып.20.– С. 5–11.
191. Сєвєрова Є.С. Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві України. Автореф...канд. юрид. наук. – Одеса, 2004. – 19 с.
192. Сєвєрова Є.С. Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві України. Дис.... канд. юрид. наук. – Одеса, 2003. – 197 с.
193. Сивий Р.Б. Приватне (цивільне) право в системі права України: Монографія. – К.: КВІЦ, 2006 – 214 с.
194. Синайский В.И. Русское гражданское право. Вып.ІІ. Обязательственное, семейное и наследственное прав – К., 1915. – 451 с.
195. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник.– Харьков, Консум; Университет внутренних дел, 2000.–704 с.
196. Смирнов В.Т., Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве: Учебное пособие. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1983. – 152 с.
197. Советское гражданское право. – Т.1/Под ред. Д.М.Генкина. – М., Государственное издательство юридической литературы, 1950.– 495 с.
198. Советское гражданское право. – Том 2. / Изд. 2–е перераб. и доп. Отв. ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юридическая литература, 1976.– 528 с.
199. Советское гражданское право. – Часть 2/ Под общ.ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина.– К.: Вища школа, 1978.– 494 с.
200. Советское гражданское право. – Часть 2/ Под общ.ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина.– К.: Вища школа, 1983.– 503 с.
201. Советское гражданское право.– Т. 2. – М.: Госюриздат, 1961. – 494 с.
202. Советское гражданское право. Т.1./ Под ред. В.А. Рясенцева, – М.: Юрид. лит., 1965.– 465 с.
203. Советское гражданское право: Учебник: В 2–х ч. Ч.ІІ /Под ред. В.А.Рясенцева – М.: Юридическая література, 1987.– 576 с.
204. Современные исследования римского права. Реферативный сборник /Под ред. проф. В.С. Нерсесянца и Ю.С. Пивоварова. – М., 1987. – 207 с.
205. Сравнительные таблицы статей гражданских кодексов Украинской ССР 1922 и 1963 гг. и гражданских процессуальных кодексов Украинской ССР 1922 и 1963 гг.– К., 1963. – 38 с.
206. Стависский П. Обязательства из предотвращения вреда // Соц. законность. – 1952. – № 2.– С.16.
207. Стависский П.Р. Возмещение вреда при спасании социалистического имущества, жизни и здоровья граждан. – М.: Юрид. лит., 1974. – 128 с.
208. Стависский П.Р., Харитонов Е.О. Обязательства из ведения дел без поручения и некоторые смежные обязательства в советском гражданском праве // Проблемы социалистической