ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ ТА СИСТЕМА :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ ТА СИСТЕМА
  • Кол-во страниц:
  • 174
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2003
  • Краткое описание:
  • З М І С Т

    ВСТУП....................................................................................................3

    РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика цивільно-правового договору..................................................................………………….................14
    1.1 Поняття цивільно-правового договору..............................................14
    1.2 Зміст договору......................................................................................45
    1.3 Вираження волі на укладення договору в сучасних умовах.......….69
    Висновки до першого розділу……………………………………………83

    РОЗДІЛ 2. Класифікація цивільно-правових договорів...............87
    2.1 Поняття та способи класифікації договорів.................................….87
    2.2 Структурна система цивільно-правових договорів...................…...95
    2.3 Однопорядкова система цивільно-правових договорів…………..124
    Висновки до другого розділу………………………………………..….136

    РОЗДІЛ 3. Функції цивільно-правового договору..........………...139
    3.1 Поняття функцій цивільно-правового договору.........................…139
    3.2 Система функцій цивільно-правового договору.............................148
    3.3 Характеристика окремих функцій цивільно-правового договору……………………………………………………………..153
    Висновки до третього розділу…………………………………………..167

    ВИСНОВКИ...............................................................................................….169

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................………175

    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах побудови економіки на ринкових засадах, відмови від адміністративно-командних методів її регулювання, впровадження радикальних реформ у сфері власності, розвитку підприємництва істотно підвищується роль цивільно-правового договору як одного з найефективніших правових методів опосередкування суспільних відносин.
    Усе це сприяло розвитку договірних відносин: склалися нові види договорів (лізингу, консигнації, довірчого управління майном, факторингу, франчайзингу, ренти), а загальновідомі набули нового змісту, розширились функції цивільно-правового договору. Розвиток та широке впровадження новітніх інформаційних технологій привели до поширення електронної комерції, що справило істотний вплив на порядок укладення та підписання договорів у цій сфері.
    З перших кроків незалежної України почали відроджуватися деформовані у нещодавньому минулому принципи рівності всіх форм власності, свободи особистості та договору. Правовим підґрунтям цього стали прийняті одними з перших закони України „Про власність”, „Про підприємництво”, „Про підприємства”, „Про господарські товариства”. Проте нині в Україні відсутній належний правовий механізм адекватного правового регулювання договірних відносин. Чинний Цивільний кодекс УРСР 1963 року, практика застосування якого виявила чимало правових проблем, не забезпечує ефективного регулювання договірних механізмів та захисту прав і інтересів сторін договору. Розроблені й прийняті Верховною Радою України нові Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України набувають чинності з 01.01.2004. За таких обставин стає надзвичайно актуальною проблема аналізу сутності сучасних договірних правовідносин, застосування норм нового цивільного законодавства. Усе це, відповідно, вимагає актуалізації наукових досліджень. Останнім часом в українській цивілістичній науці дещо підвищився інтерес науковців до проблем договірного права (Луць В.В., Кузнєцова Н.С., Статівка А.М., Стрельцова Є.Д., Сергієнко В.В. та ін.).
    Крім того, ці питання розглядались у ряді дисертаційних робіт, які присвячено, зокрема, підрядним договорам у будівництві (Н.С. Кузнєцова, 1993), проведенню аудиту (Р.Ю.Ханик-Посполітак, 1997), договорам страхування (В.П.Янишен, 1997), відкриттю та обслуговуванню банківських рахунків (І.М.Жуков, 1998), в агропромисловому комплексі (А.М.Статівка, 1998), купівлі-продажу об’єктів приватизації (Н.С.Демченко, 1999), управлінню чужим майном (М.М.Слюсаревський, 1999), ліцензійним договорам (В.М.Крижна, 1999), господарським договорам (О.А.Беляневич, 1999), оренді майна державних підприємств (М.В.Мороз, 2000), консигнації (В.А.Васильєва, 2000), факторингу (Я.О.Чапічадзе, 2000), питанням свободи договору (А.В.Луць, 2001), договорам оренди транспортних засобів (Е.В. Вакулович, 2002), договорам франчайзингу (Г.В.Цірат, 2003). Однак, їх дослідження торкаються переважно окремих видів договорів. Між тим, вкрай необхідними є також наукові дослідження загальнодоговірних проблем, що врешті і зумовило вибір даної теми дисертаційного дослідження.
    Наукова розробка загальнотеоретичних проблем договірного права, видів договору та його функцій є необхідною умовою побудови досконалого механізму правового регулювання зобов’язальних і, зокрема, договірних правовідносин. Усе наведене і зумовлює актуальність цього дисертаційного дослідження та необхідність аналізу загальноцивілістичних ознак та змісту цивільного договору, його видів та функцій.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та комплексної бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні”.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються при укладенні договорів, виконанні договірних зобов’язань.
    Предмет дослідження – законодавство, що регулює договірні відносини, загальнотеоретичні концепції про цивільно-правовий договір, його принципи та функції, літературні джерела, досягнення юридичної науки, юридична практика.
    Мета дослідження полягає у проведенні системного аналізу регулювання цивільно-правового договору, виявленні проблем у функціонуванні договірних зобов’язань, розробці науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо поняття та змісту договору, реалізації сторонами своїх прав, у світлі положень нових Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Господарського кодексу України.
    Для досягнення поставленої мети основну увагу в дисертації приділено вирішенню таких завдань:
     встановити умови, правову природу змісту, особливостей вираження волі під час укладання договору на сучасному етапі розвитку суспільних відносин;
     визначити перелік і зміст елементів, що в сукупності дають підстави для визнання договору укладеним;
     провести класифікацію договорів з урахуванням видів договорів, прийнятих у нових ЦК України та СК України;
     проаналізувати поняття функції цивільно-правового договору та формування системи його функцій;
     розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з досліджених питань.
    Методологічною основою дисертаційної роботи є закономірності суспільно-економічного розвитку соціальних систем, сукупність методів та прийомів наукового пізнання. На основі діалектичного методу розглянуті в дисертації проблеми досліджуються в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
    Системно-структурний метод покладено в основу при класифікації видів договору та його функцій. Аналіз законодавства України у сфері регулювання загальних положень про договір, зобов’язання та схожих правових положень інших країн проведено за допомогою порівняльно-правового методу. Метод історичного аналізу застосовувався при дослідженні розвитку поняття договору та функцій. Метод формально-логічного синтезу використовувався при дослідженні питання вираження волі на укладення договору в сучасних умовах, змісту договору.
    Статистичний метод запроваджено для узагальнення окремих найважливіших питань, відповідно до мети дисертаційного дослідження.
    З позицій логіко-юридичного методу та методу прогнозування зроблено висновки про шляхи подальшого вдосконалення видів договорів та зобов’язань за ними. Використання комплексного методу проводилось при формуванні ряда наукових визначень та висновків, а також наукових положень, що виносяться на захист.
    Науково-теоретичною базою дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців з питань теорії держави та права, цивільного права дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Важливе значення для підготовки дослідження мали наукові праці М.М.Агафонова, С.С.Алексєєва, Д.В.Бобрової, Т.В.Боднар, В.І.Борисової, С.М.Братуся, М.І.Брагінського, В.В.Вітрянського, О.М.Вінник, В.Г.Верднікова, Ф.І.Гавзе, Д.М.Генкіна, І.М.Грущинського, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, О.С.Іоффе, В.М.Коссака, Н.С.Кузнецової, О.О.Красавчикова., Л.А.Лунца, В.В.Луця, А.В.Луць, Р.А.Майданика, В.Л.Мусіяки, І.Б.Новицького, О.А.Підопригори, О.А.Пушкіна, Н.В.Рабінович, З.В.Ромовської, М.В.Сібільова, В.О.Семеусова, А.М.Статівки, Є.А.Суханова, Ю.К.Толстого, Г.Ф.Шершенєвича, В.С.Щербини та ін.
    Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс УРСР, новий Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Сімейний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Закони України “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про лізинг”, “Про оренду”, “Про поставки продукції для державних потреб” та інші нормативно-правові акти.
    Фактологічна база ґрунтується на матеріалах судової практики Верховного Суду України, Вищого господарського суду України. Дисертантом вивчено 68 справ Дніпропетровського обласного суду та 70 справ Господарського суду Дніпропетровської області.
    Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим комплексним монографічним дослідженням загальних засад цивільно-правового договору в Україні періоду незалежності, визначення основних загальноцивілістичних понять цивільно-правового договору.
    У дисертаційному дослідженні містяться нові науково-теоретичні положення найбільш важливими з яких є:
    1. Дисертантом доводиться, що визначення договору у новому ЦК України безпідставно звужує його зміст і зводить тільки до консенсуальних договорів, оскільки термін “домовленість” визнати конклюдентними діями або діями з передачі майна у реальних договорах неможливо. Тому пропонується визначення поняття договору як юридичного факту – це правочин двох чи більше осіб у визначеній законодавством формі, що спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
    2. Типові та примірні договори, затверджені відповідними центральними органами виконавчої влади, є нормативно-правовими актами з особливим способом викладення правових норм (умов договору): імперативні в типових, диспозитивні в примірних договорах, оскільки вони поширюють свою дію на невизначене коло осіб на території всієї держави.
    3. Доведено, що в узгодженому вольовому акті сторін (договорі) його виникнення можливе, коли зустрічно направлені волі контрагентів не збігаються, а відповідають одна одній. Узгодженість у вигляді збігу воль сторін, як виняток, можлива тільки у договорах, спрямованих на організацію спільної діяльності (в т.ч. у засновницьких договорах) за умови взаємопогодженості інтересів контрагентів.
    4. При тлумаченні змісту правочину у випадку встановлення розбіжності між волею та волевиявленням у господарських договорах перевага повинна надаватись волевиявленню, в усіх інших - дійсній волі сторін. У зв’язку з цим дисертантом пропонується ч. 2 ст. 213 нового ЦК доповнити абз. 2 такого змісту: “При тлумаченні двостороннього правочину між суб’єктами підприємницької діяльності до уваги береться буквальне значення слів та словосполучень, що їх використовують сторони”. Частину 3 ст. 213 нового ЦК розпочати: “При тлумаченні змісту інших правочинів до уваги береться воля осіб, які вчинили правочин...” і далі за текстом.
    5. На основі співставлення понять “інформація” і “оферта” зроблено висновок про можливість надання рекламі зв’язуючої сили оферти за умови наявності в ній всіх ознак останньої.
    6. Одержала подальший науковий розвиток така ознака оферти як адресність, за якою в сучасних умовах оферту можна поділити, крім індивідуалізованої, зверненої до конкретно визначеної особи, на колективну та абстрактну (публічну), які в сучасних умовах перестають бути винятком. При цьому колективна оферта – це пропозиція до укладання договору в умовах конкуренції покупців, яку оферент надає одразу кільком заздалегідь відомим адресатам, але з метою укладання договору тільки з одним з них (аукціон, біржові торги), але в усякому разі з певною невизначеністю особи майбутнього акцептанта. Абстрактна – це пропозиція до укладання публічного договору або у сфері електронного обігу, звернена до невизначеного кола осіб, де кількість та особи майбутніх акцептантів взагалі не відомі. Усі види оферти є рівноправними.
    У зв’язку з цим ч. 2 ст. 641 нового ЦК пропонується доповнити визначенням публічної оферти такого змісту: “Публічна оферта – пропозиція укласти договір, що містить істотні умови договору, виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття, адресована невизначеному колу осіб - відповідних суб’єктів цивільних відносин.
    7. Обґрунтовується поняття змісту договору як правової категорії, яку складають як умови, погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові за чинним законодавством і визначають взаємні права та обов’язки сторін.
    8. Піддається критиці точка зору, згідно з якою всі умови договору є істотними. Доведено, що умови договору необхідно поділяти на істотні, звичайні та вільні. При цьому використання терміну “вільні” замість “випадкові” для позначення категорії умов, які сторони приймають у договорі на відступ від диспозитивних норм або ж таких, що взагалі не передбачені у нормативно-правових актах, є доцільним, оскільки більш адекватно відображає сутність таких умов.
    9. Пропонується поділяти істотні умови залежно від способу визначення у законодавстві на: а) прямо названі як істотні у нормативно-правовому акті; б) визначені опосередковано шляхом встановлення наслідку неукладеності договору в разі відсутності в ньому однієї з умов, визначених законом; залежно від способу визначення сторонами договору: а) об’єктивні (предмет договору та умови, визнані істотними у нормативно-правових актах); б) суб’єктивні (необхідні на вимогу одного з контрагентів та для договорів даного виду). Збереження останніх як істотних умов недоцільне у зв’язку з відсутністю чіткого критерію для їх визначення.
    На основі аналізу норм чинного законодавства, що регулюють окремі види договорів, визнається недоречною існуюча нині тенденція до безмежного розширення кола істотних умов у нормативно-правових актах, оскільки це не відповідає принципу свободи договорів.
    10. З набуттям чинності новим ЦК України ціна та строк перестають бути істотними умовами договору, оскільки механізм їх визначення у разі відсутності в договорі запроваджено у цьому кодексі. Разом з тим, з метою його удосконалення, дисертант пропонує ч. 2 ст. 530 нового ЦК викласти в такій редакції:
    “Якщо у зобов’язанні строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
    Якщо для виконання зобов’язання необхідно більше ніж 7 днів в зв’язку з об’єктивним довгостроковим характером зобов’язання, воно повинно бути виконано у розумний строк, який в будь-якому разі не повинен перевищувати одного року”.
    11. На основі співставлення норм чинного та нового Цивільного кодексу України в частині елементів, необхідних для виникнення договірних зобов’язань, робиться висновок: для визнання договору укладеним необхідним є не тільки досягнення згоди щодо кола істотних умов, але і її вираження у встановленій законом формі.
    У разі недотримання такої форми договір повинен визнаватися не недійсним, як це передбачено чинним та новим ЦК України, а неукладеним.
    З метою захисту інтересів сторони, яка повністю або частково виконала неукладений договір, пропонуються такі засоби захисту порушених цивільних прав: 1) право на пред’явлення позову про визнання договору неукладеним із застосуванням наслідків з безпідставного набуття майна або з безпідставного збагачення; 2) право на пред’явлення позову про визнання такого договору укладеним із застосуванням наслідків укладеного правочину.
    12. На основі аналізу існуючих у науці цивільного права класифікацій договорів робиться висновок про можливість їх класифікації як з побудовою структурної системи, з використанням тільки економічних або юридичних системоутворюючих ознак чи за поєднуючим їх комбінованим критерієм, так і з простим групуванням (дихотомія або однорядна система).
    Структурна система цивільно-правових договорів - це внутрішня організація побудови договорів на основі їх ієрархічного поділу за обраним критерієм на класи, типи, види та різновиди, яка відображає їх диференціацію та взаємопов’язаність. Обгрунтувано, що таким критерієм може бути правовий чинник – права та обов’язки, обумовлені предметом договору.
    13. Пропонується структурна система договорів, яка визначає місце в ній також і ряду договорів, що регулюють сімейні правовідносини (шлюбний договір, договір про користування спільним майном подружжя, про поділ майна між ними, про участь батьків у вихованні дітей, про патронат, про утримання дружини/чоловіка або неповнолітньої дитини, про відмову від утримання), а також доводиться правомірність вміщення договорів із забезпечення енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу не у групі з передачі майна у власність, а у групі з надання послуг.
    14. Пропонується визначення функцій договору як категорії, що зумовлена станом економічного розвитку, має позитивні напрями дії (впливу) на відповідні суспільні відносини.
    15. Досліджена система функцій цивільно-правового договору як багаторівнева, складна, взаємопов’язана та взаємозумовлена структура окремих функцій, критерієм класифікації яких є засоби впливу на суспільні відносини. Розкривається зміст сформульованих дисертантом функцій договору: регулятивної (організаційної), стимулюючої (заохочувальної), охоронної.
    Пропонуються конкретні зміни та доповнення до чинного законодавства України, що регулює договірні відносини та до нових Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Сімейного кодексу України.
    Особистий внесок здобувача полягає у визначенні й обґрунтуванні основних понять і положень досліджуваної проблеми, уточненні змісту цивільно-правового договору, його функцій, науковій обробці отриманих результатів. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані дисертантом в результаті опрацювання і дедуктивного аналізу близько 200 наукових і нормативно-правових джерел, 68 цивільних і 70 арбітражних (господарських) справ.
    Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, допрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань договірних зобов’язань, зокрема, нового Цивільного кодексу, у навчальному процесі, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів цивільного та підприємницького права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, практичній діяльності судів, господарських судів України, правоохоронних органів, правозастосувальній практиці з питань договірного права.
    Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження апробовано і відображено в публікаціях у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для юридичних наук, трьох одноосібних наукових статтях загальним обсягом понад 5 друкованих аркушів та двох статтях у наукових економічних виданнях, у монографічній роботі „Цивільно-правовий договір на сучасному етапі в Україні. Загальнотеоретичні положення”. Вони використовувались при проведенні практичних занять з цивільного права, а також були предметом обговорення на Всеукраїнських та регіональних конференціях, зокрема Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально–педагогічне забезпечення гуманітарної освіти спеціаліста технічного профілю” (м. Черкаси, травень 1999 року); Криворізькій науково-практичній конференції “Суспільне життя Криворіжжя на межі тисячоліть” (квітень 2000 року). Окремі положення дисертації використовувались при проведенні навчально-методичного семінару суддів Дніпропетровської області у квітні 2001 року.
    Структура роботи зумовлена логікою й об’єктом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють 9 підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 174 сторінки. Список використаних джерел нараховує 231 найменування на 16 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У результаті проведеного дисертаційного дослідження автором було отримано різні за значимістю висновки, які спрямовані не тільки на розвиток і вдосконалення теоретичних положень зобов’язального права, а й на втілення їх у законодавство і юридичну практику. Тому хоча більшість пропозицій змін до законодавства автором не винесено до цього розділу, але конструктивний зв’язок між теоретичними висновками та конкретними пропозиціями змін до законодавства закладені в роботі. Саме у втіленні обґрунтованих теоретичних пропозицій в законотворчу діяльність дисертант бачить шлях вдосконалення економічного стану України, який, у першу чергу, залежить від реалізації договірних взаємовідносин.
    1. Розвиток суспільних відносин (відродження свободи підприємництва, рівність форм власності), запровадження інформаційних технологій у сферу договірних взаємовідносин зумовили стрімкий розвиток цивільно-правового договору, що, в свою чергу, привело до змін в його вольових ознаках, змісту, видах та функціях. При цьому, результати дослідження виявили значне відставання нормативної бази від юридичної практики, відсутність узгодженого підходу до регламентування подібних договірних відносин, що свідчить про необхідність загальнотеоретичного узагальнення та аналізу сучасних тенденцій розвитку договорів як в сфері цивільного, так й в сфері господарського права. Авторська ж концепція полягає в тому, що основою будь-яких договірних відносин мають вважатись цивільно-правові норми, а в сімейних, житлових, земельних та інших правовідносинах мають регламентуватись законодавством їх специфічні особливості.
    2. У роботі уточнено, що виникнення єдиного вольового акту є можливим, коли зустрічно направлені волі контрагентів не збігаються, а відповідають одна одній. Узгодженість у вигляді збігу воль сторін, як виняток, можлива тільки у договорах, направлених на організацію спільної діяльності за умови погодженості інтересів.
    3. Вперше пропонується при тлумаченні змісту правочину, у випадку встановлення розбіжності між волею та волевиявленням, у господарських договорах потрібно надавати перевагу волевиявленню, в усіх інших - дійсній волі сторін. У зв’язку з цим, дисертантом пропонується ч. 2 ст. 213 нового ЦК доповнити абзацом 2 такого змісту: “При тлумаченні двостороннього правочину у сфері господарської діяльності до уваги береться буквальне значення слів та словосполучень, що їх використовують сторони”. Частину 3 ст. 213 нового ЦК розпочати: “При тлумаченні змісту інших правочинів до уваги береться воля осіб, які вчинили правочин...” і далі за текстом.
    4. Автором доводиться, що визначення договору у новому ЦК України безпідставно звужує його зміст і зводить тільки до консенсуальних договорів, оскільки термін “домовленість” визнати конклюдентними діями або діями з передачі майна у реальних договорах не можливо. Тому пропонується таке розуміння договору: Договір у якості юридичного факту – правочин двох чи більше осіб у визначеній законодавством формі, який спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Обґрунтовується доцільність вживання терміну “контракт” у законодавстві України лише для позначення договорів у зовнішньоекономічній сфері.
    5. Реклама є більш широким поняттям, ніж оферта, у зв’язку з чим зв’язуючої сили останньої рекламі можна надавати за умови наявності в ній всіх ознак пропозиції до укладання договору.
    6. Залежно від визначеності адресата оферту вперше запропоновано поділяти на індивідуалізовану (адресат оферти конкретно відомий), абстрактну (публічну), в якій невідомі особи та кількість майбутніх акцептантів, та колективну оферту, в умовах конкуренції покупців, коли особи претендентів на укладення договору відомі, однак невідомо, з ким конкретно буде укладено договір.
    7. Вперше спростовано погляд про те, що всі умови договору є тільки істотними і доведено доцільність їх поділу в сучасних умовах на істотні, вільні, звичайні. При цьому використання терміну “вільні умови” замість “випадкові” для позначення категорії умов, які сторони приймають у договорі на відступ від диспозитивних норм або ж таких, що взагалі не передбачені у нормативно-правових актах, є більш доцільним і таким, що повно відображає їх сутність. Коло вільних умов розширено і віднесено до них, крім вищевказаних, і факультативні умови.
    8. Вперше запропоновано істотні умови залежно від способу їх визначення такими у законодавстві поділити на ті, що як такі прямо названі в правовому акті, та ті, що визначені опосередковано шляхом встановлення наслідку неукладеності договору в разі відсутності в ньому однієї з прямо запропонованих законом умов, залежно від способу визначення сторонами договору – об’єктивні (предмет договору та умови, визнані істотними у нормативно-правовому акті) та суб’єктивні (необхідні на вимогу одного з контрагентів; для договорів даного виду). Збереження останніх у якості істотних недоцільне в зв’язку з відсутністю чіткого, однозначного критерію для їх визначення. Існуюча нині негативна тенденція до безмежного розширення зако-нодавством кола істотних умов у нормативно-правових актах, не відповідає принципу свободи договорів і повинна бути припинена.
    9. З набуттям чинності новим ЦК України ціна та строк перестають бути істотними умовами договору, оскільки, механізм їх визначення у разі відсутності в договорі запроваджено у вказаному кодифікованому акті. Разом з тим, з метою його удосконалення, автор пропонує ч. 2 ст. 530 нового ЦК доповнити текстом такого змісту: “Якщо для виконання зобов’язання необхідно більше ніж 7 днів в зв’язку з об’єктивним довгостроковим характером зобов’язання, воно повинно бути виконано у розумний строк, який в будь-якому разі не повинен перевищувати одного року”.
    10. У дисертації доведено суперечливість та хибність положень чинного та нового Цивільного кодексу, згідно з якими для визнання договору укладеним є необхідним досягнення згоди за всіма істотними умовами у необхідній формі, а у разі недотримання вимог законодавства до нотаріальної форми двостороннього правочину встановлено як наслідок його недійсність. Уточнено, що невиконання вимог законодавства як до наявності істотних умов, так і до форми правочину має єдиний наслідок – неукладеність договору.
    11. Вперше ст. 220 нового ЦК запропоновано викласти у такій редакції: “1. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком визнання його неукладеним”.
    12. На основі аналізу різних класифікацій договорів робиться висновок про можливість їх класифікації як з побудовою структурної системи, з використанням у якості системоутворюючих чинників тільки економічних або юридичних ознак чи за поєднуючим їх комбінованим критерієм, так і з простим групуванням (дихотомія або однорядна система). Структурна система цивільно-правових договорів, на думку дисертанта, - складна внутрішня організація побудови структури договорів на основі їх ієрархічного поділу за обраним критерієм на класи, типи, види та різновиди, яка відображає їх диференціацію та взаємопов’язаність. Обґрунтовано, що таким критерієм може бути правовий чинник – права та обов’язки, обумовлені предметом договору. Система, побудована з його застосуванням, включає і договори з регулювання сімейних відносин. Договір з забезпечення енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу необхідно вміщувати у групі договорів з надання послуг, а не передачі майна у власність.
    13. Встановлено, що в сучасних умовах існують види договорів, в яких обмеження принципу свободи договору є необхідною умовою для їх існування (державні, публічні та договори приєднання).
    14. Вперше зроблено висновок, що хоча ст. 634 нового ЦК й містить визна-чення договору приєднання, а ст. 633 – публічного договору, але в них не враховано всі їх ознаки. Для усунення цього недоліку ч. 1 ст. 634 запропоновано викласти у такій редакції: “Договір приєднання – цивільно-правовий договір, умови якого заздалегідь визначено однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах для неодноразового використання при укладенні договорів з невизначеним числом осіб і можуть бути прийняті іншою стороною після ознайомлення не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому”, а ч.1 ст. 633 у такій редакції: “1. Публічний договір – цивільно-правовий договір, у якому однією з сторін є юридична або фізична особа, зареєстрована як підприємець, що зобов’язується для отримання прибутку здійснювати продаж товарів, виконувати роботи, надавати послуги кожному, хто до неї звернеться, у будь-яких сферах господарювання, зокрема у роздрібній торгівлі, перевезенні транспортом загального користування, послугах зв’язку, медичному, готельному, банківському обслуговуванні”.
    15. Доведено, що функцією цивільно-правового договору є зумовлені станом економічного розвитку, позитивні напрями дії, впливу цього юридичного акту на відповідні суспільні відносини. При цьому дія договору у значенні правовідносин характеризується динамічним, різноманітним характером, а у якості юридичного факту – статичним, іманентним будь-якому юридичному факту – породжувати, змінювати, припиняти правовідносини. Обґрунтовано, що функції цивільно-правового договору утворюють багаторівневу, складну, взаємопов’язану та взаємообумовлену структуру, які органічно пов’язані з функціями цивільного права.
    16. Вперше залежно від сфери впливу виділено соціальну та економічну групи функцій. Серед них з урахуванням засобів впливу на суспільні відносини виділено такі функції: регулятивна в економічній та організаційна в соціальній сфері, що відповідають дозвільному методу регулювання суспільних відносин; стимулююча в економічній та заохочувальна в соціальній сфері, що відповідають зобов’язуючому методу; як у першій, так і в другій групі – охоронна, що відповідає заборонному методу регулювання.
    17. Обґрунтовано, що регулятивна функція цивільно-правового договору має свій прояв у тім, що сторони за допомогою договору обирають форму та вид договору, визначають його зміст, встановлюють, змінюють правила поведінки відповідно до своїх потреб та вимог законодавства; організаційна функція договору сприяє реалізації соціально-політичних прав громадян; стимулююча функція договору активізує відносини у сфері майнового обігу, слугує правовим засобом визначення попиту споживачів та розвитку пріоритетних напрямків в економіці; заохочувальна функція відображає здатність договору стимулювати розвиток соціально-правової активності всіх суб’єктів цивільних правовідносин, розвитку правової свідомості громадян України; охоронна функція полягає у створенні правових гарантій, які запобігають порушенню зобов’язань, та в можливості у випадку такого порушення застосування заходів відповідальності з метою компенсації майнових інтересів потерпілої сторони.
    Проведене теоретичне дослідження свідчить про плідність і перспектив-ність обраної теми та необхідність її подальшої наукової розробки.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Госюриздат, 1940. – 218 с.
    2. Агарков М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву// Советское государство и право. – 1946. – № 3-4. – С. 46.
    3. Агарков М.М. Предмет и система советского гражданского права // Советское государство и право. – 1940. – №№ 8-9 – С. 61.
    4. Аграрне право України. Підручник / за ред. Янчука В.З. – К.: Юрінком, 1996. – 559 с.
    5. Александров Н.Г. К вопросу о роли договора в правовом регулировании общественных отношений// Ученые записки ВИЮН. Вып. VI. М.: Изд-во Министерства юстиции СССР, 1947. – С. 68.
    6. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. – 271 с.
    7. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права. – Свердловск, 1959. – 336 с.
    8. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 222 с.
    9. Алексеев С.С. Юридическая наука в современный период // Правоведение. – 1985. – № 1. – С. 19.
    10. Ансон В.Р. Договорное право. – М.: Юрид. лит., 1984. – 463 с.
    11. Аскназий С.И. Очерки хозяйственного права СССР. – Ленинград: Рабоч. изд-во "Прибой", 1926. – 200 с.
    12. Бакшинскас В.Ю. Договорные обязательства: теория и практика: Практ. пособие для руководителя и бухгалтера. – М.: АКДИ "Экономика и жизнь", 1997. – 157 с.
    13. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2002. – 278 с.
    14. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладення. – Автореферат дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук. – К., 1999. – 24с.
    15. Беляневич О.А. Теоретичні питання тлумачення договорів //Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 2. – С. 192.
    16. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: видавництво «Україна», 1999. – 554 с.
    17. Бизнес – № 13 – 1999 // Роз'яснення Президія ВАС України від 12.03.99 № 02-5/ІІІ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".
    18. Бізнес. – 1995. – 17 жовтня // Положення "Про форму зовнішньоекономічного договору (контракту)", затверджене Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.95 р.
    19. Блажівська О.Є. Права та обов'язки за договором про суспільну діяльність // Держава і право. Юридичні і політичні науки: 3б.наукових праць. – 2001. – Вип. 13 – С. 262-264.
    20. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. – Харьков: изд-во "Консум", 1997. – 109 с.
    21. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 260 с.
    22. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга 1: Общие положения. – М.: Статут, 2001. – 848 с.
    23. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга 2: Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 800 с.
    24. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга 3: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: Статут, 2002. – 1055 с.
    25. Братусь С.Н. Эволюция функций хозяйственного договора // Гражданское право и экономика. – М., 1985. – С. 65.
    26. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М., Госюриздат, 1947. – 364 с.
    27. Быков А.Г. План и хозяйственный договор. – Изд-во. МГУ, 1975. – 158 с.
    28. Быков А.Г. Система хозяйственных договоров // Вестник МГУ. – 1974. – № 1.
    29. Вакулович Є.В. Договір оренди транспортних засобів. – Автореф. дис. на здоб. наук, ступеня канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 19 с.
    30. Венгеров А.Б. Теория государства и права. Учебник, М.: Юриспруденция, 1999. – 520 с.
    31. Верб С.А. Типовые и примерные договоры, как средство правового регулирования общественных отношений // Договорная дисциплина в советском гражданском праве. – Свердловск, 1985. – С. 146-147.
    32. Вердников В.Г. Функции хозяйственного договора. Труды ВЮЗИ, т. 21. – М., 1971. – С. 34.
    33. Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовые формы товарно-денежных отношений. – М.: Юр. литература, 1970. – 223 с.
    34. Визнання неукладеними договорів застави// Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 2. – С. 165-168.
    35. Визнання угод неукладеними // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 118-120.
    36. Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. – К.: Атіка, – 2000. – 263 с.
    37. Вісник Вищого арбітражного суду України. – № 4. – 2000. – С. 90-91.
    38. Вопросы кодификации советского законодательства. Сборник статей. – Свердловск, 1957.
    39. Гавзе Ф.И. Обязательственное право. Общие положения. – Минск, 1968. – 127 с.
    40. Гавзе Ф.И. Социалистический гражданско-правовой договор. – М.: Юрид. лит., 1972. – 168 с.
    41. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту. – Дис. на здобуття ученого ступеня канд. юрид. наук. – Київ, 2000. – 194 с.
    42. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. Вып. 5,1954.
    43. Господарський кодекс України // Право України – 14.03.2003 – № 49-50 – С. 8.
    44. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
    45. Гражданский Кодекс Российской Федерации: Комментарий, ред. журнала "Хозяйство и право", "Спарк", М., 1995. – 832 c.
    46. Гражданское право России. Курс лекций ч. 1. / Отв. ред. Садиков О.Н. – М.: Юрид. лит., 1996. – 302 с.
    47. Гражданское право Украины: В 2 ч. – 4.1. / Под ред. А.А.Пушкина, В.А.Самойленко. – X.: Основа, 1996. – 436 с.
    48. Гражданское право / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – М.: Проспект, 2000. – 630 с.
    49. Гражданское право. Том I. Учебник / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – М.: «ПБОЮЛ Л.В. Рогожников», 2001. – 632 с.
    50. Гражданское право: Учебник / Под. ред. П.Е.Орловского. – М.: Юрид. лит., 1970.- 575 с.
    51. Гражданское право: Учебник, 4.1 / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. М.: Проспект, 1998. – 630 с.
    52. Гражданское право: Учебник. Т.2 / Под ред. Е.А.Суханова, М.: БЕК, 1994. – 430 с.
    53. Гражданское право: Учебник. 4.1/Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К., М.: Проспект, 1997. – 631 с.
    54. Гражданское уложение Германской империи. – СПБ, 1998.
    55. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. – М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1986. – 384 с.
    56. Гражданско-правовой договор и его функции / Под ред. Красавчикова О.А. – Свердловск: УрГУ, 1980. – 143 с.
    57. Гранберг А.Н. Купля-продажа в советском товарообороте // Бюллетень Госарбитража СССР. – 1934. – № 12. – С. 6-10.
    58. Грибанов В.П. Ответственность сторон по договору поставки. – М., Госюриздат, 1962. – 116 с.
    59. Грущинський І. Правове регулювання у підприємництві // Право України. – 1998. – №2. – С. 76.
    60. Грущинський I. Роль договору у формуванні підприємницьких відносин // Право України. – № 2. – 2000. – С. 36-37.
    61. Демченко Н.С. Договір купівлі-продажу об'єктів приватизації. – Автореферат дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук. – К., 1999. – 20с.
    62. Джурович Р.Б. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. – М.: Рос. право, 1992. – 414 с.
    63. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – Київ – Юрінком-Інтер. – 2001. – 256 с.
    64. Договор в народном хозяйстве (вопросы общей теории). / Сулейменов М.К., Покровский Б.В., Жакенов В.А. и др. – Алма-Ата, 1987. – 176 с.
    65. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. Практическое пособие. Харьков: Консум, 1996. – 235 с.
    66. Жерняков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. – № 7. – 2000. – С. 50.
    67. Закон і бізнес. 10.07.1999. // Правила побутового обслуговування населення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.94 №313.
    68. Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
    69. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
    70. Закон України "Про внесення змін до ст. 39 Закону України "Про зовніш¬ньоекономічну діяльність" від 21 жовтня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – Ст. 447.
    71. Закон України "Про внесення змін та доповнень до Закону УРСР "Про за¬хист прав споживачів" від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 1. – Ст. 1.
    72. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
    73. Закон України "Про концесії" від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.
    74. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 16. – Ст. 68.
    75. Закон України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 280.
    76. Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 14 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.
    77. Закон України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
    78. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
    79. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 350.
    80. Закон України “Про рекламу” від 03 липня 1996 p. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
    81. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
    82. Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.
    83. Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 5. – Ст. 28.
    84. Закон України "Про інформацію" від 02 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
    85. Закон Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року//Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
    86. Законодавство України “Про шлюб, сім'ю та молодь” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997 - № 5. – 288 с.
    87. Занковская С.В. Существенное заблуждение в сделке в советском гражданском праве. – Автореф. дисс. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук. – М., 1950. – 20 с.
    88. Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. К.: Козаки, 1997. – 576 с.
    89. Збірник постанов Уряду України, № 5, 1995. – Ст. 118. // "Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення", затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 108.
    90. Збірник постанов Уряду України, № 81, 1996. – Ст. 239. // Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року №266 "Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб"
    91. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М.: Изд-во МГУ, 1992. – 190 с.
    92. Зобов'язальне право. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К.: Юринком Інтер, 1998. – 910 с.
    93. Иогансен А.А. Договоры и сделки. Практическое руководство. – М.: Книгосоюз, 1926. – 144 с.
    94. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилист, мысли, гражд. правоотношение, критика теории «хоз. права». – М.: Статут, 2000. – 777 с.
    95. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
    96. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. Часть 2. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 173 с.
    97. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций, ч. 1, Изд-во ЛГУ, 1958. – 511 с.
    98. Иоффе О.С. Советское гражданское право: (курс лекций): Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1958. – 511 с.
    99. Кашанин А. Новое в квалификации гражданско-правового договора // Хозяйство и право. – 2001. – № 69. – С. 69.
    100. Керимов Д.А. Категория цели в советском праве // Правоведение. – 1964. – №3. – С. 33.
    101. Керимов Д.А. Потребность, интерес, право // Правоведение. – 1971. – №3. – С. 95-103.
    102. Конституція України. – К.: Юрінком, – 1996. – 79 с.
    103. Кооперативне право / Под ред. В.І.Семчика. – К.: Ін Юре, 1998.- 332 с.
    104. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. – СпБ. – Юридический центр Пресс. – 2001.—212 с.
    105. Корнеев С.М. Юридическая природа договора энергоснабжения // Закон. – 1999. – №7. – С.29.
    106. Космін Ю. Договір довічного утримання // Право України, 2000. – № 2. – С. 69.
    107. Коссак В.М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). – Львів: Центр Європи, 1996. – 215 с.
    108. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
    109. Красавчиков О.А. Гражданский кодекс РСФСР: Учебно-практическое пособие. – Свердловск: Издательство Свердловского юр. ин-та, 1965. – 549с.
    110. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – 1960. – №5. – С. 42-42.
    111. Красавчиков О.А. Советское гражданское право. – Т.1. – М.: Высшая школа, 1972. – 447с.
    112. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 183 с.
    113. Краснокутский В. А., Кляцкин М.Г., Рындзюнский Г.В. Практический договор. Руководство к составлению договоров и сделок по действующему законодательству с примерами и образцами. Выпуск 1. Юридическое издательство Наркомата. – М., 1926. – 200 с.
    114. Крижна В.М. Ліцензійний договір – правова форма реалізації патентних прав. – Автореф. дис. на здоб. наук, ступеня канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 20 с.
    115. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – К.: Наукова думка, 1993. – 158 с.
    116. Кузнецова Н.С. Зміст права власності // Цивільне право України. Книга перша. – К.: Юрінком-Інтер, 1999. – С. 345.
    117. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. – М.: Дело, 1992. – 142 с.
    118. Куник Я.А. Гражданско-правовые сделки. Представительство. Общее учение об обязательствах. Способы обеспечения обязательств. – М.: Госторгиздат, 1960. – 70 с.
    119. Курс советского хозяйственного права / Под ред. М.Донцова. – М.: ОГИЗ, 1935.— 532 с.
    120. Лазар В. Про соціальну значимість трудового договору в ринкових відносинах // Право України. – № 7. – 2000. – С. 23.
    121. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Госюриздат. – 1962. – 238 с.
    122. Лист "Про Закон України "Про оренду землі"" // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1999. – № 10.
    123. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. – Дис. На здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. – Львів, 2001. – 166 с.
    124. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – № 3. – 2000. – С. 216.
    125. Луць В.В. Кодифікація договірного права в Україні (короткий історичний огляд і сучасні проблеми) // Академія правових наук України. Вісник. Харків, 1994. – С. 78-79.
    126. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 556 с.
    127. Луць В.В. Система договорів за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Академії правових наук. – 1997. – № 1.
    128. Майданик Р.А. Проблеми договірних відносин в цивільному праві. – К.: ВПЦ Київський університет, 2002. – 502 с.
    129. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1968. – 207 с.
    130. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд., т. 26, ч. 1 – 414 с.
    131. Матвеев Ю.Г., Довгерт А.С., Кисиль В.И. Гражданское право в вопросах и ответах: Справочник. – К., Политиздат Украины, 1987. - 272 с.
    132. Митрович Б.Т. Рекламационное право и рекламации по нарушениям контрактов. – М., 1997. – 512 с.
    133. Митюков К.А. Курс римского права. – К., типогр. т-ва И.П.Кушнерев и К °, 1912. - 407 с.
    134. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции. – М.: Наука, 1988. – 308 с.
    135. Науково-практичний коментар рішень та постанов арбітражних судів України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – № 4. – 2000.
    136. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – M., 1954. – 248 с.
    137. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Юриздат. 1950. – 416 с.
    138. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Советское гражданское право. Учебник, т. 1. – М.: ВЮЗИ «Юридическая литература», 1965. – 504 с.
    139. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1986. – 797 с.
    140. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. – Душанбе: Даниш, 1983.– 256 с.
    141. Очкуренко С.В. Проблеми правового регулювання кредитного договору// Вісник Вищого Арбітражного суду України. – № 3. – 1998. – С. 145.
    142. Павлов И.П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных. – М.: Наука, 1973. – 659 с.
    143. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України (правові основи підприємництва). – К.: Юрінформ, 1994. – 106 с.
    144. Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №35. – Ст. 517.
    145. Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження аукціонів продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля" від 04 квітня 2000 р. // Вісник Вищого Арбітражного суду України. – 2000. – №2. – С. 19-25.
    146. Постанови Пленуму Верховного суду України (1963-2000) у двох томах. – Т.1 – К.: «А.С.К.», 2000. – 327 с.
    147. Практика вирішення судами справ щодо визнання недійсними або розірвання угод про відчуження приватизованих квартир // Вісник Верховного суду України. – № 2. – 2001. – С. 26-28.
    148. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник в 2-х томах / Отв. ред. О.М.Олейник. – Т. 1. – М.: Юристь, 1999. – 727 с.
    149. Предпринимательское право. Курс лекций / Под ред. Н.И.Клейна. – М.: Юрид. лит, 1993. – 478 с.
    150. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними // Вісник Вищого Арбітражного суду України. – 1999. – № 2. – С. 92-100.
    151. Проект Цивільного кодексу України//Українське право. – № 1. – 1999.- 612 с.
    152. Протасов В.Н. Теория государства и права. Проблемы теории права и государства. Вопросы и ответы. – М.: Юрайт-М, 2001. – 346 с.
    153. Психология: словарь / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
    154. Пугинский Б.И., Сафиуллин Д.Н. Правовая экономика: проблемы становления. – М.: Юрид. лит., 1991. – 238 с.
    155. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствия. Л., 1960. – 171 с.
    156. Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинези. Основные правовые системы современности. – М.: Междунар. отношения, 1996. – 398 с.
    157. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права: Системный анализ. – Казань, 1989. – 154 с.
    158. Рішення Верховного суду України .Щорiчник.– К., 2000.- 160 с.
    159. Рішення з цивільних справ // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 5. – С. 30-31.
    160. Рішення Конституційного суду України від 26 листопада 1998 року, № 16-рп / 98.
    161. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М., Юристъ, 2001. – 496 с.
    162. Рясенцев В.А. Актуальные вопросы советского гражданского права. Сборник статей. – М.: Юрид. лит, 1971. – 208 с.
    163. Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин //Право України. – №10. – С. 11.
    164. Семеусов В.А. Функции хозяйственного договора: Учебное пособие. – Иркутстк: ИГУ, 1979. – 86 с.
    165. Симсон О. Существенные условия и классификация инвестиционных договоров // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3. – С. 18.
    166. Скакун О.Т. Теория государства и права. Учебник. – X.: Консум, 2000. – 703 с.
    167. Скакун О.Т., Подберезский Н.К. Теория права и государство. – Харьков, Б.И., 1997. -496 с.
    168. Словарь терминов по теории государства и права: Под ред. Н.І.Панова. – Харьков, Основа. – 1997. – 188 с.
    169. Советское гражданское право / Под ред. В.Г.Смирнова, Ю.К.Толстого. – Л.: ЛГУ, 1982.- 414 с.
    170. Советское гражданское право / Под ред. Грибанова В.Л., Корнеева С.М. – М.: Юрид. лит., 1979. – 552 с.
    171. Советское гражданское право / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. – К.: Вища школа, 1977. – 477 с.
    172. Советское гражданское право / Под ред. Я.А.Куника – М.: Высш. школа, 1974. – 446 с.
    173. Советское гражданское право /Под ред. О.С.Иоффе. – Л.: Изд-во Ленигр. ун-та, 1971. – 472 с.
    174. Советское гражданское право, т. 1 / Под ред. Рясенцева В.А. – М.: Юрид. лит., 1975. – 558 с.
    175. Советское гражданское право, т.1 / Под ред. Пушкина А.А. – М.: Юрид. лит., 1979. – 482 с.
    176. Советское гражданское право, т.1 / Под. ред. проф. Д.М.Генкина. – М.: Юрид. лит, 1950. – 496 с.
    177. Советское гражданское право, Т.1. – Алма-ата, 1970. – 182 с.
    178. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1965. – 560 с.
    179. Советское гражданское право. /Под ред. О.С.Иоффе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1971. – 520 с.
    180. Советское гражданское право. В 2 ч. 4.1 / Под ред. В.А.Рясенцева, М.: Юрид. лит., 1986. – 575 с.
    181. Советское гражданское право. Т.1 / Под ред. О.А.Красавчикова, – М.: Высш. шк., 1968. – 519 с.
    182. Советское гражданское право. Т.1 / Под ред. Рясенцева В.А. – М.: Юрид. лит., 1965. – 560 с.
    183. Советское гражданское право. Т.1. / Под ред. Грибанова В.П., Корнеева С.М. – М.: Юрид. литература, 1979.
    184. Советское гражданское право/ Под ред. Д.М.Генкина. – М.: Высш. шк., 1967. – 559 с.
    185. Советское гражданское право: В 2 ч. / Под ред. Н.В.Волошина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 575 с.
    186. Спиркин А.Г. Основы Философии. Учебное пособие. – М.: Политиздат, 1988. – 591 с.
    187. Справа № 04-1/11-23/23 // Архів Вищого арбітражного суду України.
    188. Справа № 1078 – 2000 //Архів Дніпропетровського обласного суду.
    189. Справа № 22-2029. – 2000 // Архів Дніпропетровського обласного суду.
    190. Справа № 22-2033 – 2000 // Архів Дніпропетровського обласного суду.
    191. Справа № 22-а-2002// Архів апеляційного суду Дніпропетровської області.
    192. Справа № 22а-2986/2002 // Архів Апеляційного суду Дніпропетровської області.
    193. Справа № 8736/8-82 // Архів Арбітражного суду Харківської області.
    194. Справа № д/13-116 // Архів Арбітражного суду Дніпропетровської області.
    195. Справа № Д1_66 // Архів Арбітражного суду Дніпропетровської області.
    196. Стативка А.Н. Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка. – Харьков, Право, 1997. – 237 с.
    197. Статівка A.M. Договори в системі АПК України в умовах ринкових відносин. – Автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора юрид. наук. –Харків, 1998. – 32 с.
    198. Таль Л.С. Очерки промышленного права. – М., 1916.
    199. Танага А.Н. Принцип свободы договора в гражданском праве России. – СпБ. – Юридический центр Пресс, 2003.- 211 с.
    200. Теньков С. О. Коментар судових рішень// Вісник господарського судочинства. – 2003: – № 1. – С. 123
    201. Томсинов В.А. Внешнеторговые сделки: практические рекомендации по составлению контрактов. – M., 1994. – 159 с.
    202. Третякова М. Ліцензійні договори: істотні умови та порядок укладення // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 9. – С. 15.
    203. Филиппов М.М. Понятие воли в советской психологии. Опыт определения воли // Проблемы методологии и логики наук. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1969. – Вып. 5. – 290 с.
    204. Философская энциклопедия / Под ред. Ф.В.Константинова. – М.: Советская энциклопедия, 1970, Т. 5. – 740 с.
    205. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1986. – 588 с.
    206. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1991. – 559 с.
    207. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Е.Ф.Губского. – М.: ИНФРА-М, 1997.- 574 с.
    208. Флейшиц Е.А. Буржуазное гражданское право на службе монополистического капитала. – М.: Юриздат, 1948. – 52 с.
    209. Фурса. С.Я. Шлюбний контракт в нотаріальному процесі. // Право України. – 2002. – №5. – С. 55-62.
    210. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. – К.: Атіка. – 2002. – 496 с.
    211. Халфина P.O. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 239 с.
    212. Халфина P.O. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 552 с.
    213. Халфина P.O. Что есть право: понятие и определение //Советское государство и право. – 1984. – №11. – С.22.
    214. Хосе Эррера. Функции хозяйственного договора. – Автореф. дис. На здобуття ученого ступеня канд. юрид. наук. М.:, 1980. – 19 с.
    215. Цивільне право України. Підручник у двох книгах. Книга 1. / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 861 с.
    216. Цивільне право України. Підручник у двох книгах. Книга 2. / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 780 с.
    217. Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. // За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.
    218. Цивільне право, ч. 2 / редколегія: Д.В.Боброва, О.В.Дзера, Н.С.Кузнецова, О.А.Підопригора. – К.: Вентурі, 1997. – 480 с.
    219. Цивільний кодекс України//Голос України. – 12.03.2003. – № 45-46.
    220. Цивільний кодекс УРСР // Право України. – 1993. – № 11-12.
    221. Цірат Г.В. Договори франчайзингу. – Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук – К., 2003. – 22 с.
    222. Шахматов В.П. Основные проблемы теории сделок по советскому гражданскому праву. – Автореф. дисс. на соиск. учен. степ. кан. юрид. наук. – Свердловск, 1951. – 21 с.
    223. Шахматов В.П. Составы противоправных сделок и обусловленные ими последствия. – Томск, 1967. – 306 с.
    224. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: фирма Спарк, 1995. – 556 с.
    225. Шестакова Н.Д. Недействительность сделок. – СпБ. – Юридический центр Пресс, 2001. – 306 с.
    226. Щербина B.C. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. – 336 с.
    227. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовое регулирование имущественных отношений. – Свердловск, 1972.- 149 с.
    228. Яковлев В.Ф. Развитие советского гражданского права на современном этапе. – М.: Юридическая литература, 1986. – 267 с.
    229. Holmes O.W. 'The common Law' (with a new introd). New York: Dover, 1991. – 422 p.
    230. Pollock and Maitland "The history of English law". Cambridge, 1898. – 226 p.
    231. Salmond ed by Wilson. "Business principles" Smanagment, Cincimat, Ohaio, 1990. – 130 p.
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины