Пояснік Олеся Сергіївна Цивільно-правове регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг : Поясник Олеся Сергеевна Гражданско-правовое регулирование предоставления психологических и психотерапевтических услуг

Краткое описание

Пояснік Олеся Сергіївна, тимчасово не працює: «Цивільно-правове регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг» (12.00.03 - цивільне пра­во і цивільний процес; сімейне право; міжнародне при­ватне право). Спецрада Д 64.700.02 у Харківському на­ціональному університеті внутрішніх справ МВС України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ПОЯСНІК ОЛЕСЯ СЕРГІЇВНА
Прим. №
УДК 347.44
ДИСЕРТАЦІЯ
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПОСЛУГ
12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело /О. С. Пояснік/
Науковий керівник:
Ямковий Владислав Іванович, кандидат юридичних наук, доцент
Харків - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНО- ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПОСЛУГ 16
1.1. Стан наукової розробки та методологія дослідження питань цивільно-правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг 16
1.2. Поняття, ознаки та види психологічних та психотерапевтичних послуг 33
1.3. Закордонний та вітчизняний досвід правового регулювання надання
психологічних та психотерапевтичних послуг 50
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ЩОДО НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПОСЛУГ 72
2.1. Загальна характеристика договору щодо надання психологічних (психотерапевтичних) послуг та його місце в системі цивільно-правових договорів 72
2.2. Умови договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг та його форма 86
2.3. Права та обов’язки сторін договору про надання психологічних
(психотерапевтичних) послуг 95
Висновки до розділу 2 108
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПОСЛУГ ТА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ НЕНАЛЕЖНИМ ЇХ
НАДАННЯМ 112
3.1. Цивільно-правове регулювання забезпечення якості психологічних
та психотерапевтичних послуг 112
3.2. Підстави та умови відшкодування збитків, завданих неналежним
наданням психологічних та психотерапевтичних послуг 128
Висновки до розділу 3 149
ВИСНОВКИ 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 158
ДОДАТКИ 190
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Україна, проголосивши себе соціальною та правовою державою, взяла на себе ряд зобов’язань стосовно практичного забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Важливу роль у цьому контексті відіграють права людини у сфері охорони здоров’я як базові, основоположні права, що складають основу її існування як біосоціальної істоти та сприяють формуванню й підтриманню високого рівня здоров’я. У зв’язку з обранням шляху євроінтеграції та прагненням стати європейською державою на рівні з країнами розвиненої демократії, такого роду зобов’язання посилилися. Освічена, здорова, адаптована до оточуючого соціального середовища людина - це основа, підвалина успішної процвітаючої держави. При цьому формування фізичного здоров’я здійснюється під значним впливом психологічних факторів. У зв’язку з цим питання психологічного та психотерапевтичного обслуговування населення набувають особливого значення.
За даними офіційної статистики, на кінець 2016 року під наглядом лікарів-психіатрів перебувало 16 806 осіб з реакціями на важкий стрес та порушеннями адаптації. Згідно з інформацією Міністерства соціальної політики України, кожен третій українець страждає від нервових розладів, а наша країна посіла перше місце в Європі за кількістю психічних розладів. При цьому психічні відхилення у поведінці здебільшого є латентними, оскільки залежно від ступеня їх тяжкості людина може й не звертатися по допомогу до відповідних фахівців. Якість життєдіяльності особи, яка страждає на відповідні розлади, систематично знижується, контакти особи з оточуючим соціальним середовищем ускладнюються.
Пріоритетним напрямом вирішення цих проблем має стати профілактика психічних відхилень, яка, на відміну від лікування, що здійснюється засобами психіатрії, реалізується через психологію та психотерапію. Психологічне та психотерапевтичне обслуговування населення має розглядатися як важливий і перспективний напрям державної політики у сфері охорони здоров’я.
В умовах ринкової економіки в Україні з’являється дедалі більше приватно-практикуючих фахівців у цій сфері, діяльність яких на сьогодні майже не контролюється, відсутні загальновизнані критерії та стандарти оцінювання якості послуг, які ними надаються. Механізми захисту прав осіб, які постраждали внаслідок неправильного психологічного чи психотерапевтичного втручання, фактично відсутні. Діяльність психологів і психотерапевтів, які працюють у державних і комунальних закладах, хоча здебільшого і є регламентованою, однак відсутність затверджених на законодавчому рівні стандартів надання відповідних послуг ускладнює їх уніфікацію та стабільне і якісне їх надання на всій території України.
Важливу роль у нормативно-правовій регламентації цих відносин має відігравати цивільне право, оскільки основним регулятором відносин між клієнтом та психологом (психотерапевтом) на сьогодні, в умовах недостатнього розвитку нормативно-правового регулювання цих відносин, відіграє договір про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг.
Актуальність дослідження обумовлюється значною мірою і тим фактом, що існуючі на сьогодні праці стосовно правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я, у тому числі ті, які певною мірою стосуються надання психологічних і психотерапевтичних послуг, здебільшого належать до сфери публічного, зокрема, адміністративного права. На жаль, комплексно дослідити відповідні відносини без урахування адміністративно-правових аспектів видається неможливим.
У той же час, публічно-правове регулювання зазначеної сфери, на жаль, не охоплює основних елементів відносин з приводу надання психологічних послуг, а саме - безпосередню взаємодію психолога (психотерапевта) і клієнта, оскільки загалом усі інші відносини, які тією чи іншою мірою стосуються процесу надання психологічних послуг (управлінські, організаційні тощо), мають другорядний, забезпечувальний характер.
Ключовими ж є цивільно-правові договірні відносини, які виникають між замовником та виконавцем договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг. З урахуванням цього, основними у цивільно- правому зрізі обраної проблематики є питання договору надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, його сторін, їх прав та обов’язків, змісту, форми тощо. Саме цим аспектам слід приділити основну увагу.
Для цивільно-правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг велике значення мають теоретичне осмислення поняття і ознак психологічних та психотерапевтичних послуг; вивчення закордонного та вітчизняного досвіду правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг; надання загальної характеристики договору щодо надання психологічних (психотерапевтичних) послуг та визначення його місця в системі цивільно - правових договорів; аналіз змісту та форми договорів про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг; дослідження прав та обов’язків сторін договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг; здійснення аналізу цивільно-правового регулювання забезпечення якості психологічних та психотерапевтичних послуг; розгляд підстав і умов відшкодування цивільно-правових збитків, завданих неналежним наданням психологічних та психотерапевтичних послуг.
Актуальність теми посилюється й тим, що останнім часом питання цивільно-правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг набувають все більшого значення у зв’язку з активними реформаційними процесами у більшості сфер суспільного життя, у тому числі і в соціальній сфері, а питання охорони психічного здоров’я громадян - серед найактуальніших у сучасних умовах соціально-політичної нестабільності та економічної кризи в Україні. У зв’язку з цим цивільно- правове регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг слід визнати одним із найважливіших напрямів покращення стану здоров’я населення України.
Окремі аспекти зазначеної проблеми досліджувались у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема, в роботах таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців та фахівців у галузі психології, психотерапії та психіатрії, як С. С. Агафонова, Б. М. Алмазов, С. В. Антонов, Н. Б. Болотіна,
В. І. Борисова, О. А. Бурий, І. О. Буряк, І. В. Венедіктова, Т. В. Волинець,
B. Д. Волков, Б. О. Волос, З. С. Гладун, Л. М. Дешко, Т. А. Караваєва,
C. В. Клименко, Н. В. Козлова, О. В. Крилова, М. А. Курбанов, М. М. Малеїна, Б. Д. Менделевич, Ю В. Рожкова, Є. В. Савощикова, І. Я. Сенюта, Т. А. Солохіна, Р. О. Стефанчук, В. Ю. Стеценко, С. Г. Стеценко, М. А. Фролова, І. В. Шатковська, С. С. Шум та ін. У той же час значна кількість питань, пов’язаних із цивільно-правовим регулюванням надання психологічних та психотерапевтичних послуг, належно висвітлені не були. Дотепер в українській науці цивільного права не було проведено комплексного фундаментального дослідження цивільно-правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг, що і зумовило вибір теми цієї дисертаційної роботи.
Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу факультету № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ та «Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015-2019 роки», схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 16.03.2015 р. № 275.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу досвіду провідних зарубіжних країн, чинного законодавства України та практики його застосування встановити сутність і особливості цивільно-правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг, розробити й науково обґрунтувати пропозиції, спрямовані на вдосконалення правових складників механізму такого регулювання.
Відповідно до окресленої мети було поставлено такі задачі:
- з’ясувати стан наукової розробки та розглянути методологію дослідження питань цивільно-правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг;
- сформулювати поняття та визначити види й ознаки психологічних і психотерапевтичних послуг;
- сформулювати висновки та рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства в результаті вивчення закордонного та вітчизняного досвіду правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг;
- дати загальну характеристику договору щодо надання психологічних (психотерапевтичних) послуг і дослідити його місце в системі цивільно- правових договорів;
- розкрити умови договорів про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг і особливості форми їх укладення;
- охарактеризувати права та обов’язки сторін договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг;
- розкрити особливості цивільно-правового регулювання забезпечення якості психологічних і психотерапевтичних послуг;
- визначити підстави та умови відшкодування цивільно-правової шкоди, завданої неналежним наданням психологічних і психотерапевтичних послуг.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з наданням психологічних та психотерапевтичних послуг в Україні.
Предмет дослідження становить цивільно-правове регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано діалектичний, синергетичний, антропологічний, філософський підходи, формально-логічний, системний, історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний та інші методи дослідження. На основі діалектичного методу розглянуто інститут психологічних (психотерапевтичних) послуг як соціальне явище, яке зазнало значних трансформацій протягом свого історичного розвитку на теренах України (підрозділ 1.2), а також визначено тенденції їх правового забезпечення (підрозділ 1.3).
Діалектичними засадами аналізу правового регулювання надання психологічних (психотерапевтичних) послуг є їх комплексність як правового, економічного та соціального явища (підрозділ 1.2). Синергетичний підхід дозволив дослідити психологічні (психотерапевтичні) послуги як комплексне поняття, яке не тільки дозволяє отримати психологічну послугу конкретному суб’єкту у конкретний час, а й, врешті-решт, у своїй сукупності несе позитивні соціальні ефекти та сприяє охороні не тільки індивідуального, а й громадського здоров’я (підрозділ 1.2).
З урахуванням антропологічного підходу було розглянуто ситуацію клієнта, який звернувся за отриманням психологічної чи психотерапевтичної послуги і потребує максимального захисту своїх прав, свобод та законних інтересів у ході отримання такого роду послуги (підрозділ 2.3), було розглянуто особливості відповідальності психолога та психотерапевта за заподіяння збитків клієнту у ході надання відповідних професійних послуг (підрозділ 3.2).
За допомогою формально-логічного методу проаналізовано поняттєвий апарат, ознаки, сутність та особливості цивільно -правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг, зокрема, понять психологічної послуги, психологічної терапії тощо (підрозділи 1.2, 2.1).
Завдяки системному методу було здійснено спробу оцінити реальний стан суспільних відносин у сфері забезпечення психологічного здоров’я населенню України з урахуванням всіх чинників, які на нього впливають (підрозділ 1.1), і на цій основі зробити висновок про актуальність обраної теми дослідження. Системний метод також було використано при висвітленні сучасного стану законодавства у вказаній сфері (підрозділ 1.3), при розгляді психологічних (психотерапевтичних) послуг як комплексного явища, яке включає соціальні, економічні, правові аспекти (підрозділ 1.2), а також при визначенні місця та ролі договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг у системі інших цивільно-правових договорів (підрозділ 2.1).
З урахуванням формально-юридичного методу було виділено види психологічних і психотерапевтичних послуг, які надаються відповідно до чинного законодавства України (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод застосовувався при вивченні закордонного досвіду цивільно-правового регулювання відповідних суспільних відносин (підрозділ 1.3).
Теоретичне підґрунтя праці становлять наукові праці фахівців у галузі психології та психотерапії, медичної науки, загальної теорії держави і права, конституційного й цивільного права, інших галузевих правових наук. Нормативну основу праці становлять Конституція України, міжнародні договори у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються цивільно- правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг. Інформаційною та емпіричною основою дослідження є узагальнення правозастосовної практики, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна праця є одним із перших в українській цивільно -правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних питань цивільно - правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг, у результаті проведення якого сформульовано низку нових наукових положень і висновків.
Уперше:
- запропоновано розглядати психологічну послугу як багатоаспектну категорію, яка включає юридичний (врегульовані нормами права та договору відносини між клієнтом та виконавцем), соціальний (надання психологічної послуги майже завжди має результатом зміну поведінки людини, що спричиняє позитивні соціальні ефекти), економічний (в умовах ринкової економіки послуга є елементом товарообігу) та власне психологічний аспект (вплив фахівця та психологічний стан клієнта);
- визначено специфічні ознаки психологічних (психотерапевтичних) послуг: 1) спрямованість на психіку людини і приведення її у стан гармонії та рівноваги; 2) неможливість повної нормативно-правової регламентації таких послуг; 3) використання окремих норм неюридичного характеру при регулюванні надання цих послуг; 4) немедичний характер таких послуг; 5) професійний характер; 6) поширення інституту професійної таємниці на діяльність психолога;
- сформульовано принципи надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, а саме: мінімальна та необхідна правова забезпеченість; належна наукова забезпеченість і практична апробованість; індивідуальний підхід до кожного клієнта; пріоритетність профілактичної діяльності; доступність психологічного та психотерапевтичного обслуговування; добровільність вибору суб’єкта й особливостей надання психологічних і психотерапевтичних послуг; конфіденційність.
Удосконалено:
- уявлення про зміст психологічних (психотерапевтичних) послуг, які пропонується визначити як професійну немедичну діяльність компетентного психолога (психотерапевта), спрямовану на надання клієнту психологічної чи психотерапевтичної допомоги, що включає психологічну профілактику, психологічну діагностику, психологічну терапію та, у необхідних випадках, - післяпсихотерапевтичний нагляд з метою забезпечення стану врівноваженості та гармонії психіки клієнта;
- теоретичні підходи стосовно співвідношення категорій «психологічна допомога», «психологічні послуги» та «психотерапевтичні послуги». Доведено, що психологічна допомога є складовою психологічної послуги;
- уявлення про поняття та ознаки цивільно-правового договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, за яким одна сторона - виконавець (психолог або психотерапевт) зобов’язується надати іншій стороні - замовнику (клієнту) психологічні та (або) психотерапевтичні послуги за замовленням клієнта, а клієнт зобов’язується вчинити дії, необхідні для отримання цих послуг та, у випадку, передбаченому в договорі, оплатити їх. Визначено його сторони, якими є замовник (клієнт) та виконавець, особливості змісту та форми;
- класифікацію психологічних і психотерапевтичних послуг, у результаті чого виділено види таких послуг залежно від ряду критеріїв: оплатності (оплатні та безоплатні), оперативності надання (звичайні та ті, що мають екстрений характер), за суб’єктом надання (ті, які надаються державою та ті, які надаються приватними фахівцями), за сферою надання (у сфері освіти, охорони здоров’я, у правоохоронній та військовій сфері, в економічній сфері та бізнес-консультуванні, послуги у сфері захисту населення, що постраждало внаслідок надзвичайної ситуації, у сфері виконання покарань, експертного характеру) та інших;
- вчення про підстави (фактичні, юридичні та процесуальні) та умови (протиправність поведінки, шкода, причинний результат між протиправною поведінкою і шкодою; вина).
Набули подальшого розвитку:
- питання імплементації закордонного цивільно -правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг, зокрема, щодо необхідності прийняття єдиного закону, в якому б комплексно вирішувалися питання надання психологічних та психотерапевтичних послуг, закріплення на законодавчому рівні правового статусу психолога і психотерапевта, переліку їх прав, обов’язків та особливостей юридичної, зокрема, цивільно-правової відповідальності, особливості форми, змісту, питання виконання договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, як це має місце у більш розвинених країнах;
- вчення про права та обов’язки сторін договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, визначення їх чіткого переліку;
- питання якості надання психологічних та психотерапевтичних послуг, критерії якості, до яких віднесено відповідність стандартам надання психологічних і психотерапевтичних послуг, задоволеність клієнта наданою послугою, використання новітніх і науково обґрунтованих методик надання психологічного і психотерапевтичного консультування та терапії, адекватних ситуації та потребам клієнта, фінансова доступність послуги, дотримання фахівцем супутніх вимог до процесу надання психологічної (психотерапевтичної) послуги;
- положення щодо стандартизації, ліцензування, акредитації та сертифікації як передумови цивільної правосуб’єктності виконавця за договором про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг;
- питання правового забезпечення укладення договору про отримання дистанційних психологічних (психотерапевтичних) послуг через мережу Інтернет.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній діяльності - основні положення дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем цивільно - правового регулювання надання психологічних та психотерапевтичних послуг;
- у правотворчості - використання наданих пропозицій сприятиме вдосконаленню чинного законодавства, що регламентує цивільно-правове регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг;
- у правозастосовній сфері - впровадження результатів дослідження дозволить покращити роботу органів держави та їх посадових осіб стосовно правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг та контролю за їх якістю;
- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися при читанні лекцій і під час проведення практичних занять з дисципліни «Цивільне право України».
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертаційній праці, обговорювалися на науково - практичних конференціях, зокрема: «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 2016 р.), «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи»
(м. Дніпропетровськ, 2016 р.). «Право і держава: проблеми розвитку та взаємодії у ХХІ ст.» (м. Запоріжжя, 2017 р.), «Рівень ефективності та необхідність впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику» (м. Харків, 2017 р.), «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (м. Одеса, 2017 р.), «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Харків, 2017 р.), «Нові завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Одеса, 2017 р.).
Результати дослідження було обговорено на міжкафедральному семінарі кафедр цивільно-правових дисциплін факультету № 4 Харківського національного університету внутрішніх справ та кафедри цивільного права та процесу факультету № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 7 від 20.06.2018 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження були відображені в шести наукових статтях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях України та одна - у виданні іноземної держави, а також тезах семи доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків і переліку використаної літератури. Повний обсяг праці - 192 сторінки, з яких основний текст -
157 сторінок. Кількість використаних джерел складає 307 найменувань і займає 32 сторінки. Додатки налічують 3 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в установленні сутності та особливостей цивільно-правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг, розробці та науковому обґрунтуванні пропозицій, спрямованих на вдосконалення правових складників механізму такого регулювання.
1. Встановлено, що на сьогодні в юридичній науці, зокрема, у науці цивільного права, питання надання психологічних та психотерапевтичних послуг є дослідженими досить фрагментарно. Існують лише одиничні дисертаційні дослідження, присвячені вказаній проблематиці. При цьому, вказані послуги переважно розглядаються як різновид соціальних послуг (як видається, у зв’язку із закріпленням цього різновиду послуг на рівні законодавства лише в нормативно-правових актах соціальної спрямованості, зокрема, у Законі України «Про соціальні послуги»). Разом з цим, психологічні та психотерапевтичні послуги в умовах розвитку ринкової економіки є повноцінною цивільно-правовою категорією та потребують відповідного ґрунтовного наукового аналізу з цих позицій. Для наукового дослідження цих питань доцільно застосовувати: філософські підходи (матеріалістичний, діалектичний, герменевтичний, феноменологічний, синергетичний, антропологічний тощо); загальнонаукові методи дослідження (формально-логічний, історичний, системний), спеціальні методи (статистичний, соціально-правового експерименту), власні методи правознавства (формально-юридичний та порівняльно-правовий).
2. Психологічні (психотерапевтичні) послуги можна визначити як професійну немедичну діяльність компетентного психолога (психотерапевта), яка спрямована на надання клієнту психологічної чи психотерапевтичної допомоги, що включає психологічну профілактику, психологічну діагностику, психологічну терапію та, у необхідних випадках, - післяпсихотерапевтичний нагляд з метою забезпечення стану врівноваженості та гармонії психіки клієнта. При цьому категорія психологічної (психотерапевтичної) послуги є комплексним поняттям, яке охоплює соціальний, економічний, юридичний, власне психологічний аспект.
3. Правове забезпечення надання психологічних і психотерапевтичних послуг на теренах СНД порівняно з розвиненими європейськими країнами та США є досить фрагментарним, та у більшості випадків здійснюється в контексті соціального забезпечення громадян і надання їм соціально- психологічних послуг. Враховуючи досвід зарубіжних країн у сфері правового регулювання надання психологічних і психотерапевтичних послуг, можна запропонувати наступні напрямки вдосконалення національного законодавства у цій сфері.
По-перше, доцільно врахувати досвід США та запровадити в Україні щось на зразок інтернатури у лікарів для психологів і психотерапевтів, зобов’язавши їх перед початком своєї практичної діяльності пройти практичну підготовку під керівництвом уже практикуючого фахівця. По¬друге, у більшості країн Європи розвинена діяльність асоціацій психологів і психотерапевтів, які беруть на себе значну частину функцій щодо організації діяльності психологів (психотерапевтів) та контролю за такою діяльністю. Цікавим є положення законодавства Молдови про те, що окрім обов’язкових медичних оглядів, роботодавець повинен організовувати періодичне психологічне тестування працівників та інші. В Україні ж на сьогодні існує значна кількість нормативно-правових актів, якими регламентуються ті чи інші аспекти надання психологічних і психотерапевтичних послуг, проте врегульовуються лише окремі аспекти їх надання, і здебільшого з позицій права соціального забезпечення, а також функціонування психологічної служби у сфері освіти.
4. За договором про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг одна сторона (психолог або психотерапевт) зобов’язується надати іншій стороні (клієнту) психологічні та (або) психотерапевтичні послуги за замовленням клієнта, а клієнт зобов’язується вчинити дії, необхідні для отримання цих послуг та, у випадку, передбаченому в договорі, оплатити їх. Цей договір є основним, двостороннім, консенсуальним (хоча такий підхід не виключає можливості домовленості між сторонами про те, що виконання цього договору починається не одразу, а з настанням певної події чи проходженням певного часу), фідуціарним, оплатним чи безоплатним. Сторонами договору є виконавець послуг та замовник.
5. Змістом цивільно-правового договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг є його істотні, звичайні та випадкові умови. На сьогодні досить складно вести мову про чіткий перелік звичайних умов договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, оскільки на рівні законодавства цей договір не підлягає нормативній регламентації. До випадкових умов цього договору, як приклад, можна віднести умову про його ціну. Істотними умовами цього договору є його предмет і строк.
6. До основних прав клієнтів, тобто замовників за договором про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, належать права: на повагу зі сторони психолога (психотерапевта) та гуманне ставлення; на вільний вибір психолога та добровільність отримання психологічної (психотерапевтичної) послуги; на інформацію; на збереження професійної таємниці психологом (психотерапевтом); на отримання довідки про надання психологічної (психотерапевтичної) послуги, окрім випадків надання відповідних послуг анонімно; на анонімне звернення до психолога (психотерапевта); на відшкодування моральної та майнової шкоди у разі неналежного надання психологічних (психотерапевтичних) послуг та захист прав і законних інтересів, у тому числі і в судовому порядку; право на отримання психологічної (психотерапевтичної) послуги вдома. Обов’язки замовників: виконувати вказівки та рекомендації психолога; надавати інформацію; поважати психолога.
Психологи (психотерапевти), у свою чергу, мають права: на
інформацію; на захист порушених клієнтом прав; на відмову від надання психологічної (психотерапевтичної) послуги. Обов’язки психолога: поважати права клієнта у процесі надання психологічної (психотерапевтичної) послуги; кваліфіковано виконувати свої посадові обов’язки; надавати клієнту повну інформацію; зберігати професійну таємницю.
7. Якість психологічних та психотерапевтичних послуг можна визначати як відповідність послуг як очікуванням особи, яка звернулася за їх отриманням, та отримання бажаних результатів, так і їх формальна відповідність науково обґрунтованим стандартам надання такого роду послуг. Оцінка якості психологічних і психотерапевтичних послуг може мати об’єктивний та суб’єктивний характер. Для забезпечення контролю за якістю психологічних і психотерапевтичних послуг важливого значення набувають процедури ліцензування, акредитації та сертифікації у цій сфері. Вони, у свою чергу, є передумовою цивільної правосуб’єктності виконавця за договором про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, слугують своєрідним допуском до здійснення відповідної професійної діяльності та елементом контролю за їх якістю.
8. Підстави цивільно-правової відповідальності за договором про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг включають дві обов’язкові підстави - фактичну та юридичну, і одну факультативну - процесуальну. Суб’єктом правопорушення може виступати як суб’єкт надання, так і суб’єкт отримання послуги. Клієнт може порушити права психолога (психотерапевта), у зв’язку із чим у останнього виникають підстави для захисту своїх прав.
У той же час, психолог (психотерапевт) може виступати в наступних ролях, що, у свою чергу, породжує різні фактичні підстави його юридичної відповідальності: як суб’єкт господарської діяльності; як найманий працівник у державному, комунальному чи приватному суб’єкті господарювання; власне як виконавець, який у цивільно-правовому порядку надає клієнту послуги. Юридичні підстави на сьогодні випливають із загальних актів -
Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» тощо.
У подальшому можна закріпити на нормативному рівні як склад правопорушень такі діяння психологів (психотерапевтів): вчинення умисно чи необережно дій, які принижують людську гідність клієнта, спрямовані на маніпулювання особистістю та досягнення цілей, які суперечать інтересам клієнта; практична діяльність психолога (психотерапевта), яка здійснюється без належного оформлення відповідних реєстраційно-дозвільних документів; застосування методів і процедур, які не пройшли апробацію в установленому законодавством порядку (у разі відсутності прямої домовленості з клієнтом про застосування таких методів і процедур); порушення принципу добровільного в роботі з клієнтом; неналежне укладення договору про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг; порушення принципу конфіденційності в роботі з клієнтом, окрім випадків, передбачених законодавством тощо.
Процесуальна підстава притягнення психолога (психотерапевта) до цивільно-правової відповідальності - це правозастосовний акт щодо застосування заходів цивільно-правової відповідальності. Найчастіше це рішення суду. Специфіка відносин з приводу надання психологічних (психотерапевтичних) послуг обумовлює те, що санкції в цьому випадку можуть бути застосовані суб’єктами цих відносин самостійно без звернення до тих чи інших державних органів (наприклад, у порядку самозахисту). Умовами договірної цивільно-правової відповідальності за договором про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг є наявність шкоди в потерпілого, протиправна поведінка заподіювача шкоди (порушення умов договору), причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою, наявність вини особи, яка завдала шкоду. У деяких випадках, з урахуванням того, що некоректний психологічний (психотерапевтичний) вплив може завдати істотної шкоди здоров’ю клієнта, а також складності доведення вини
фахівця, варто вести мову про можливість цивільно-правової відповідальності без вини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агафонова С. С. Резидуальные психические расстройства при алкогольной зависимости, не исключающие вменяемости (судебно¬психиатрический аспект): автореф. дис. ... канд. мед. наук. Москва, 2007. 23 с.
2. Александров Е. Б. Особенности гражданско-правового регулирования договора патентной лицензии в Российской Федерации: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Москва. 2005. URL: http://lawtheses.com/osobennosti-grazhdansko-pravovogo-regulirovaniya- dogovora-patentnoy-litsenzii-v-rossiyskoy-federatsii (дата звернення:
10.05.2016).
3. Алексеев С. С. О составе гражданского правонарушения. Правоведение. 1958. № 1. С. 46-55.
4. Алмазов Б. Н. Правовая психопатология: учебное посбие. Екатеринбург : Издательский дом УрГЮА, 2004. 408 с.
5. Андреев Ю. Н. Судебная защита исключительных прав: цивилистические аспекты : монография. Москва : Норма, Инфра-М, 2011. 400 с.
6. Антимонов Б. С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. Москва : Госюриздат, 1962. 176 с.
7. Антонов С. В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг : автореф. дис... канд. юрид. наук. Київ, 2006. 20 с.
8. Аргунова Ю.Н. Права граждан с психическими расстройствами. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва : ФОЛИУМ, 2007. 147 с.
9. Бабаев В. К. Теория государства и права : учеб. Москва : Юрист, 2003. 592 с.