АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ТВОРИ АРХІТЕКТУРИ

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП ……………………………………….……………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ТВОРУ АРХІТЕКТУРИ ЯК ОБ’ЄКТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА
1.1. Становлення правової охорони творів архітектури ……………...….. 13
1.2. Твір архітектури як об’єкт авторського права …………….………… 32
1.2.1. Умови охороноспроможності твору архітектури як об’єктаа авторського права ………………………………….…………….…….. 33
1.2.2. Поняття твору архітектури як об’єкта авторського права: авторський підхід …………………………………………………..….. 50
Висновки до розділу ……………………………………………………..…. 76
РОЗДІЛ 2. ПРАВА СУБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА ТВОРИ АРХІТЕКТУРИ
2.1. Суб’єкти авторського права на твір архітектури ……………….…… 78
2.2. Зміст суб’єктивного авторського права на твір архітектури ……...… 94
2.2.1. Особисті немайнові права автора твору архітектури ……….. 96
2.2.2. Майнові права автора твору архітектури ………………….….. 116
Висновки до розділу …………………………………………….…………. 132
РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА ТВОРИ АРХІТЕКТУРИ
3.1. Цивільно-правові способи захисту авторського права на твори архітектури ……………………...……………………………….....………. 134
3.2. Авторський нагляд у будівництві як елемент охорони та захисту авторського права на твори архітектури ………………………….……… 155
Висновки до розділу ……………………………………………….………. 166
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..... 176
ДОДАТОК ……………………………………………………………………. 205

ВСТУП

Актуальність теми. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що активізація інвестицій у сферу будівництва позитивно впливає на розвиток науки, техніки, культури в широкому значенні цих понять. При цьому у світовому соціально-економічному розвитку країн акценти все більше переміщуються з виробництва у сферу інтелектуальної, творчої діяльності. Реалізація стратегічних пріоритетів економічного та соціального розвитку України щодо забезпечення сталого економічного зростання, утвердження інноваційної моделі розвитку, соціальної переорієнтації економічної політики, створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі вимагає вирішення питання щодо впровадження сучасних правових та організаційних механізмів захисту прав на інтелектуальну власність, зокрема на об’єкти авторського права.
Вагоме місце серед усіх творів, які охороняються авторським правом, займають твори архітектури, характерною особливістю яких є гармонійне поєднання в єдиному об’єкті предметів матеріального світу і результатів творчої діяльності. Чинне законодавство, поряд зі встановленням у Цивільному кодексі України та Законі України «Про авторське право і суміжні права» загального рівня регулювання правовідносин щодо створення та використання творів архітектури як об’єктів авторського права, містить також спеціальні правові акти, зокрема Закон України «Про архітектурну діяльність», які визначають правові засади здійснення авторських прав на об’єкти архітектурної діяльності. Проте наявність неузгодженостей та суперечностей між зазначеним загальним і спеціальним рівнем правового регулювання та доктриною авторського права зумовлює існування окремих теоретичних і практичних проблем стосовно творів архітектури.
За сучасних умов нерозв’язаними залишаються проблеми законодавчої дефініції поняття «твір архітектури», існує невизначеність щодо охоронюваних форм втілення цих творів, підходу законодавця до визначення суб’єктів авторських прав на твори архітектури, наявна непослідовність при встановленні змісту окремих особистих немайнових та майнових прав авторів на них, малоефективними видаються способи їх захисту. Зазначені та інші існуючі проблеми авторського права на твори архітектури зумовлюють необхідність проведення відповідного дослідження.
Ступінь наукової розробленості теоретичних і практичних проблем авторського права в галузі архітектурної діяльності в Україні є досить низьким. Здійснені ще у 70–80-х рр. XX ст. дисертаційні дослідження Д. Б. Якуб «Вопросы авторского права на произведения архитектуры», Х. А. Пізуке «Правовое регулирование архитектурной деятельности», М. М. Кахадзе «Гражданско-правовое регулирование конкурса в области архитектуры» певною мірою втратили актуальність з огляду на процес приведення авторського законодавства України відповідно до міжнародного законодавства. Протягом останніх років висвітленню зазначених проблем присвячено лише декілька наукових статей дослідника цього напряму Л. П. Тимофієнка.
В Україні відсутні сучасні монографічні роботи з цього питання, а окремі наукові дослідження різних аспектів авторського права лише побічно торкаються проблем авторських прав на твори архітектури та вкрай недостатньо акцентують увагу на проблемах правового регулювання відносин, які виникають у зв’зку зі створенням та використанням даних творів мистецтва. Окремі проблеми авторського права на твори архітектури частково висвітлювались у роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як: Б. С. Антімонов, Ю. Г. Басін, Ю. Л. Бошицький, Ю. Брумштейн, Е. П. Гаврилов, Я. Г. Гевірц, О. М. Гейне, М. В. Гордон, М. Г. Діканський, Р. Дюма, В. О. Калятін, О. В. Макаров, О. М. Мельник, Н. М. Мироненко, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, М. А. Райгородський, О. Д. Святоцький, О. П. Сергеєв, В. І. Серебровський, К. А. Флейшиц, В. І. Харуто, С. А. Чернишова, Р. Б. Шишка, О. О. Штефан, М. А. Шугурова та ін.
У Російській Федерації на монографічному рівні авторське право на твори архітектури було предметом дисертаційного дослідження О. А. Заславського у кандидатській дисертації «Авторское право в области архитектурной деятельности» (2001 р.) та О. М. Люкшина у кандидатській дисертації «Авторское право на произведения архитектуры» (2004 р.). Зазначені дослідження хоча і враховують суспільні перетворення, властиві нашій країні, проте вони мають дещо інше наукове та особливо нормативне підґрунтя, внаслідок чого низка розглянутих проблем потребує перегляду і переосмислення з нових теоретичних позицій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у межах комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867), п. 9.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., а також відповідно до планів роботи кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у вдосконаленні основних теоретичних та нормативних положень цивільно-правового інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – твору архітектури.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дисертаційного дослідження:
– встановити передумови поширення авторсько-правової охорони на твори архітектури, дослідити процес формування авторського права на твори архітектури як окремого правового субінституту, сформулювати його поняття та виявити чинники, які стримують його подальший розвиток;
– визначити основні ознаки твору як об’єкта авторського права, дослідити їх зміст щодо творів архітектури та сформулювати визначення твору архітектури;
– виявити особливості правової категорії «суб’єкт авторського права на твір архітектури»;
– розкрити зміст суб’єктивного авторського права на твір архітектури;
– визначити та охарактеризувати цивільно-правові способи захисту прав авторів творів архітектури та інших правоволодільців від протиправних посягань;
– надати науково обгрунтовані пропозиції стосовно удосконалення положень законодавства про авторське право, окреслити напрями його подальшого розвитку.
Об’єкт дослідження – цивільні правовідносини, що виникають з приводу створення та використання творів архітектури.
Предмет дослідження – поняття твору архітектури як об’єкта авторського права, суб’єктивне авторське право на ці твори і цивільно-правовий захист авторського права на твір архітектури.
Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні застосовувалась система загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань. Історико-правовий метод застосовувався під час дослідження генезису авторсько-правової охорони творів архітектури. Застосування формально-логічного методу дало змогу провести логічний, граматичний та морфологічний аналіз чинних правових норм. На підставі поєднання вказаного методу і методу моделювання у дисертації сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення національного авторського законодавства. Крім того, методи граматичного розгляду та тлумачення правових норм сприяли визначенню прогалин та інших недоліків нормативних положень щодо творів архітектури, поданню пропозицій щодо їх удосконалення. У дисертаційному дослідженні використовувався також системний підхід і системно-структурний метод, за допомогою яких було визначено, зокрема, істотні ознаки поняття твору архітектури, досліджено структурну побудову суб’єктивного авторського права на твір архітектури та визначено місце авторсько-правових норм щодо творів архітектури у системі цивільного права України. Аналіз застосовувався у процесі розгляду окремих точок зору стосовно предмета дослідження. Під час розгляду питань цивільно-правових способів захисту авторського права на твори архітектури застосовувався діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, що виявилося, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура й елемент, причина і наслідок тощо).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем функціонування інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – твору архітектури.
Дослідження обраної тематики дало можливість авторові сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків:
Вперше:
– доведено, що в галузі архітектурної діяльності існує єдиний об’єкт авторського права – твір архітектури, а положення цивільного законодавства, які визнають твори архітектури та ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються архітектури, самостійними об’єктами авторського права є такими, що не відповідають доктрині авторського права, де твір визнається нематеріальним продуктом творчої діяльності людини. Це пов’язано з тим, що у разі зміни об’єктивної форми вираження думок автора первісний авторський задум не змінюється, при цьому не виникає новий твір і, як наслідок, новий об’єкт авторського права;
– теоретично обґрунтовано, що твори архітектури як об’єкти авторського права можуть бути втілені виключно в таких об’єктивних формах (причому один твір архітектури може бути втілений в одній або одночасно в кількох із вказаних форм): кресленнях архітектурної частини проекту, зафіксованих у матеріальній або електронній формі; макеті або електронній моделі об’єкта архітектури; об’єкті архітектури (крім малих архітектурних форм);
– доведено необхідність позбавлення авторсько-правової охорони творів архітектури, втілених у малих архітектурних формах, з метою впорядкування системи об’єктів права інтелектуальної власності, а також з метою створення передумов більш ефективної правової охорони прав авторів вказаних об’єктів;
– розкрито зміст ознаки творчого характеру діяльності зі створення твору архітектури, визначено її особливості у порівнянні з аналогічною ознакою інших об’єктів авторсько-правової охорони. Характерною особливістю творчої діяльності зі створення творів архітектури є обов’язкове поєднання у творчому процесі: з одного боку, рішення щодо задоволення визначених утилітарних потреб людини, а з другого – розкриття в архітектурних формах задумів та почуттів автора необхідності якнайточнішого відображення його авторського задуму щодо просторового образу витвору, наповнення цього задуму конкретними елементами та досягнення бажаних пропорцій у їх співвідношенні, що й утворює саме ті особливі риси, які відрізняють цей твір від багатьох інших, подібних йому;
– обґрунтовано, що встановлена нормативними документами презумпція авторства головного архітектора проекту, яка ґрунтується на фактично виконуваних завданнях та обов’язках цього суб’єкта архітектурної діяльності з організації проектного процесу, суперечить загальним вимогам цивільного законодавства щодо підстав виникнення співавторства на твори архітектури, що призводить до протиправного обмеження суб’єктивного права дійсних авторів, і тому потребує виключення;
– визначено зміст особистого немайнового права авторів творів архітектури на фотографування, здійснення відеозйомки відповідного об’єкта архітектури (право автора на доступ до твору архітектури), який полягає у наданні автору (співавторам) можливості фотографування, відеозйомки або отримання електронних даних щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду та інтер’єрів об’єкта архітектури або його частини, крім випадків, визначених законом, з метою подальшого використання отриманих матеріалів в особистих цілях та в інших випадках, визначених в законі як випадки правомірного використання твору без згоди автора;
– визначено право автора твору архітектури на участь у подальшій реалізації проекту цього твору як особисте немайнове право автора (співавторів) твору архітектури спрямоване на отримання шляхом особистого ознайомлення достовірної інформації про відповідність архітектурним рішенням, втіленим у створеному ним (ними) творі, робочої документації на будівництво та споруджуваного відповідно до неї об’єкта архітектури.
Удосконалено:
– теоретичні положення щодо можливості виділення певних правових норм у самостійний цивільно-правовий субінститут – субінститут авторського права на твори архітектури;
– легальну дефініцію поняття «твір архітектури» та, на підставі виявлених особливостей ознак твору архітектури як об’єкта авторського права, запропоновано авторське визначення даного поняття: «твір архітектури – це авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду і інтер’єрів об’єкта архітектури або його частини, створений автором у процесі його творчої діяльності та втілений в одній або в кількох із наступних форм: креслення архітектурної частини проекту, зафіксовані у матеріальній або електронній формі; макет або електронна модель об’єкта архітектури; об’єкт архітектури (крім малих архітектурних форм)».
Дістало подальший розвиток:
– наукове обґрунтування концепції, що в праві інтелектуальної власності фактично створено передумови для наділення правом на зазначення найменування юридичної особи або фізичної особи-підприємця при використанні твору архітектури, який було створено їх працівником у зв’язку з виконанням трудового договору. Проте ці передумови є відокремленими одна від одної і не утворюють єдиного правового механізму реалізації даного права, у зв’язку з чим запропоновано доповнити чинне законодавство положенням щодо визнання за роботодавцем можливості при використанні службового твору вказувати своє ім’я чи найменування або вимагати такої вказівки;
– теоретичне обґрунтування щодо визначення галузевої приналежності правового інституту авторського нагляду у будівництві. Обґрунтовано, що авторський нагляд – це цивільно-правовий інститут, спрямований на забезпечення оптимальної можливості втілення в матеріалі твору архітектурного мистецтва в точній відповідності з проектом, створеним творчою уявою автора, який дає йому можливість у процесі будівництва вносити необхідні зміни.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності. Ці результати доречно використовувати як основу для подальших досліджень цієї проблеми, для розвитку вчення про суміжні до твору архітектури об’єкти права інтелектуальної власності тощо;
– у сфері правотворчості під час реформування та вдосконалення чинного законодавства відповідно до поданих у додатку пропозицій;
– у навчальному процесі під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу «Цивільне право», спецкурсу «Право інтелектуальної власності» та під час викладання даних дисциплін;
– у правозастосовній діяльності шляхом використання поданих конкретних рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності юрисконсультів та адвокатів під час укладення, зміни та розірвання авторських договорів, а також у діяльності судів щодо вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності;
– у виховній сфері. Положення та висновки дисертації можуть бути застосовані в роботі з підвищення рівня правової культури населення і працівників проектних та підрядних організацій, службовців управлінь містобудування та архітектури тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів «Цивільне право» та «Цивільний процес». Деякі положення дисертації доповідались автором на: науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ», присвяченій пам’яті проф. О. А. Пушкіна (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2005 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 12 травня 2006 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам’яті проф. О. А. Пушкіна (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 27 травня 2006 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам’яті проф. О. А. Пушкіна (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 26 травня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин» (м. Макіївка, Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Харківський національний університет внутрішніх справ, НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 21–22 вересня 2007 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковано у п’яти наукових статтях у провідних спеціалізованих виданнях України, які включено до переліку фахових видань ВАК України, та в шістьох тезах наукових повідомлень.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено узагальнення та вирішення теоретико-правових проблем щодо здійснення авторсько-правової охорони творів архітектури, що дозволило сформулювати ряд нових положень, спрямованих на досягнення поставленої в роботі мети:
1. Суспільні зміни в державі та реформування національного законодавства призвели до кардинального оновлення всієї цивільно-правової доктрини, в тому числі і в сфері авторського права. Істотному розширенню піддався перелік творів, які охороняються авторським правом, а також змінився рівень правової охорони прав як самих авторів, так і інших осіб, які правомірно використовують твори. При цьому першочерговим завданням стало детальне вивчення авторських правовідносин в окремих галузях творчої діяльності, зокрема в галузі архітектурної діяльності.
2. Встановлено, що, незважаючи на досить раннє, ще за часів Російської імперії, поширення авторсько-правової охорони на твори архітектури, ці об’єкти авторського права протягом майже півтора сторіччя не були розвинуті до рівня самостійного об’єкта авторського права. Фактично правова охорона надавалася художнім творам, а твори архітектури визнавалися лише одним із проявів художнього мистецтва. При цьому права авторів проектів, архітектурних, інженерних та інших технічних планів, креслень і рисунків були значно обмежені випадками правомірного використання твору без згоди автора, встановленими у законодавстві. Тільки у зв’язку з набуттям Україною незалежності та початком формування власної системи законодавства національне авторське право майже повною мірою врахувало найкращі надбання авторсько-правової науки стосовно творів архітектури.
3. Специфіка суспільних відносин зі створення та використання творів архітектури, врегульованих національним авторським правом, надає можливість виділення певних норм у самостійний цивільно-правовий субінститут – субінститут авторського права на твори архітектури. Така специфічність утворюється через нерозривний зв’язок матеріальної і духовної складових у соціальному змісті архітектурної діяльності, що знаходить своє відображення в особливих правових конструкціях відповідних норм. Саме система правових норм, яка утворює субінститут авторського права на твори архітектури, є нормативною основою виникнення, зміни і припинення конкретних правовідносин у зазначеній сфері. Вона характеризується балансом приватних та публічних інтересів, де перші представляють свободу творчості, а другі – імперативні вимоги до її наслідків та, зокрема, безпеки промислового та цивільного будівництва.
4. Доведено, що в галузі архітектурної діяльності існує єдиний об’єкт авторського права – твір архітектури. При зміні форми втілення думок автора первісний авторський задум не змінюється, при цьому не виникає новий твір і, як наслідок, новий об’єкт авторського права. В цьому випадку відбувається відтворення об’єкта авторського права, первісно вираженого в одній формі, в іншій об’єктивній формі. Стосовно положень ст. 8 Закону України „Про авторське право і суміжні права” та ст. 433 Цивільного кодексу України, які визнають твори архітектури та ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються архітектури, самостійними об’єктами авторського права, то їх слід визнати некоректними і такими, що не відповідають доктрині авторського права.
5. Як об’єкти авторського права твори архітектури характеризуються двома ознаками: творчим характером діяльності зі створення вказаних творів та вираженням в об’єктивній формі. Доцільно визначити критерій творчості у творі архітектури як авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер’єрів об’єкта архітектури або його частини. Даний задум повинен бути створений особою в процесі її самостійної творчої діяльності, що обумовлює його новизну та оригінальність.
6. В ході розгляду об’єктивних форм втілення творів архітектури обґрунтовано, що твори архітектури як об’єкти авторського права можуть бути втілені виключно в наступних об’єктивних формах, причому один твір архітектури може бути втілений в одній або одночасно в кількох із вказаних форм:
– креслення архітектурної частини проекту, зафіксовані у матеріальній або електронній формі;
– макет або електронна модель об’єкта архітектури;
– об’єкт архітектури (крім малих архітектурних форм).
При цьому, невідповідність креслень вказаної частини проекту вимогам будівельних нормативних документів позбавляє можливості авторсько-правової охорони даного творчого результату як твору архітектури.
7. Аргументовано доцільність позбавлення авторсько-правової охорони творів архітектури, втілених у малих архітектурних формах, з метою впорядкування системи об’єктів права інтелектуальної власності, а також з метою створення передумов більш ефективної правової охорони прав авторів вказаних об’єктів. Наразі вказані об’єкти архітектури не мають чітко визначеного місця в системі об’єктів права інтелектуальної власності, оскільки підлягають правовому регулюванню з боку двох інститутів цього права – авторського права та права промислової власності (як промислові зразки). З огляду на утилітарне призначення та мінімальні можливості для авторських архітектурних рішень у процесі створення даних об’єктів пропонується позбавити дані об’єкти авторсько-правової охорони і залишити тільки серед об’єктів охорони патентного права.
8. Проведене дослідження теоретичних аспектів та нормативного закріплення твору архітектури як об’єкта авторського права дозволило визначити науково обґрунтоване поняття даного твору, яке потребує легального закріплення: твір архітектури – це авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер’єрів об’єкта архітектури або його частини, створений автором у процесі його творчої діяльності та втілений в одній або в декількох з наступних форм: креслення архітектурної частини проекту, зафіксовані у матеріальній або електронній формі; макет або електронна модель об’єкта архітектури; об’єкт архітектури (крім малих архітектурних форм).
9. Автор твору архітектури – це виключно фізична особа, творчою діяльністю якої створено цей твір, що обґрунтовується виключними здібностями людини до творчого мислення. Архітектурне рішення може створити тільки особистість, привнісши в нього свою індивідуальність. Тому положення ч. 3 ст. 29 Закону України „Про архітектурну діяльність”, які встановлюють, що автором (співавторами) визнається особа (особи), творчою працею якої (яких) створено об’єкт авторського права, без вказання на можливість визнання автором виключно фізичної особи потребують уточнення.
10. Встановлена нормативними документами презумпція авторства головного архітектора проекту, яка ґрунтується на фактично виконуваних завданнях та обов’язках цього суб’єкта архітектурної діяльності з організації проектного процесу, суперечить загальним вимогам цивільного законодавства щодо підстав виникнення співавторства на твори архітектури, що призводить до протиправного обмеження суб’єктивного права дійсних авторів і тому потребує виключення.
11. В праві інтелектуальної власності фактично створені передумови для виникнення права на зазначення найменування юридичної особи або фізичної особи – підприємця, за службовим завданям або відповідно до трудового договору з якими було створено твір архітектури. Проте дані передумови є відокремленими одна від одної і не утворюють єдиного правового механізму наділення зазначених осіб даним правом.
У зв’язку з цим обгрунтовується необхідність доповнення чинного законодавства положенням щодо права роботодавця при будь-якому використанні службового твору зазначати своє найменування або вимагати такої вказівки. Закріплення даного положення надасть можливість довершити створення ефективного механізму реалізації права на комерційне (фірмове) найменування для суб’єктів господарювання, за службовим завданям або відповідно до трудового договору з якими було створено не тільки твори архітектури, але також і інші складні твори, зокрема: кінематографічні, драматичні, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, комп’ютерних програм тощо.
12. Право доступу автора до твору архітектури має визначатися в законодавстві як особисте немайнове право автора (співавторів) твору архітектури, що здійснюється особисто або за допомогою інших осіб, на безоплатній основі і включає в себе можливості фотографування, відеозйомки або отримання електронних даних щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду та інтер’єрів об’єкта архітектури або його частини, крім випадків, визначених законом, з метою подальшого використання отриманих матеріалів в особистих цілях та в інших випадках, визначених в законі як випадки правомірного використання твору без згоди автора.
13. Право на участь автора твору архітектури, втіленого у формі моделі, макета та/або архітектурного проекту об’єкта архітектури, в діяльності з практичної реалізації цих творів в інших, передбачених законом формах, має бути позбавлене майнової природи і визначене законом серед інших особистих прав автора твору архітектури, що надасть можливість його здійснення незалежно від факту володіння іншими майновими правами на твір архітектури.
При цьому право на участь автора твору архітектури, втіленого у формі макета, електронної моделі та/або архітектурного проекту об’єкта архітектури, в діяльності з практичної реалізації цих творів в інших, передбачених законом формах має визначатися в законодавстві, як особисте немайнове право автора (співавторів) твору архітектури спрямоване на отримання шляхом особистого ознайомлення достовірної інформації про відповідність архітектурним рішенням, втіленим у створеному ним (ними) творі, робочої документації на будівництво та споруджуваного відповідно до неї об’єкта архітектури. Такий зміст даного права надасть автору реальну можливість здійснювати особисте супроводження етапу втілення свого задуму в архітектурному об’єкті незалежно від умов договорів про передачу прав інтелектуальної власності, що особливо актуально у випадку створення твору на замовлення або у зв’язку з виконанням трудового договору.
14. Розширення переліку випадків вільного використання творів архітектури, якщо вони постійно розташовані в місцях, відкритих для вільного відвідування, є недоцільним, оскільки, по-перше, обмеження таким чином авторських майнових прав осіб фактично зводить нанівець дію стимулюючої функції цих прав для авторів творів архітектури у зв’язку з тим, що основна мета архітектурної діяльності полягає у створенні архітектурного об’єкта, тобто будинку або споруди, і в більшості випадків видатні об’єкти знаходяться в місцях, відкритих для вільного відвідування; по-друге, надання правомірності використання творів, які постійно розташовані в місцях, відкритих для вільного відвідування, автоматично спричинить тривалі дискусії щодо нормативного визначення таких місць та поняття терміна постійного розташування; по-третє, чинне авторське законодавство України повною мірою враховує інтереси суспільства шляхом надання можливостей відтворення творів з навчальною або інформаційною метою та в особистих цілях.
15. Тенденції до посилення захисту авторського права у галузі архітектурної діяльності обумовлені зростанням попиту на ексклюзивні та технічно досконалі об’єкти архітектури, що також спричиняє суттєве підвищення вартості їх створення. До того ж, враховуючи високі темпи росту обсягів промислового та житлового будівництва та, відповідно, розмірів прибутків від використання творчих досягнень в галузі архітектурної діяльності, спостерігається підвищення уваги правоволодільців до захисту своїх прав.
16. Законодавство України надає авторам та іншим правоволодільцям досить широкий спектр способів захисту їхніх прав. Проте для галузі архітектурної діяльності характерне підвищення рівня захисту прав авторів на твори архітектури за рахунок додаткових захисних правових механізмів, які існують у межах інституту авторського нагляду за будівництвом.
17. Авторський нагляд – це цивільно-правовий інститут, спрямований на забезпечення оптимальної можливості втілення в матеріалі твору архітектурного мистецтва в точній відповідності з проектом, створеним творчою уявою автора, який дає йому можливість у процесі будівництва вносити необхідні зміни. При цьому, інститут авторського нагляду в будівництві виступає як комплексний правовий інститут, що поєднує в собі норми, спрямовані як на попередження порушення прав авторів творів архітектури в процесі спорудження об’єктів, так і припинення порушень та поновлення порушених прав шляхом застосування притаманних даному інституту способів захисту.
18. Існує необхідність приведення у відповідність з нормами авторського права положень законодавства, які встановлюють порядок внесення змін до проектної документації в ході ведення будівництва, оскільки чинними нормативними положеннями, мається на увазі п. 4.1.4 ДБН А.2.2-4-2003 „Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд”, передбачається можливість внесення змін до проекту будівництва без узгодження з авторами даного проекту, що є прямим порушення прав автора, зокрема, на недоторканність твору (ст. 438 ЦК України) та на його використання (ст. 440, 441 ЦК України).
19. Розглядаючи авторський нагляд як форму юридичної діяльності, яка здійснюється на підставі договору, слід констатувати існування невизначеності його місця у системі договірного права. На сьогодні існує потреба у вирішенні на науковому та практичному рівнях проблеми з розвитку правових положень щодо договірного регулювання відносин, які виникають при здійсненні авторського нагляду. Це дозволить більш ефективно використовувати даний правовий інститут у приватних відносинах, в тому числі і для охорони та захисту авторських прав авторів на твори архітектури.
20. При застосуванні авторами твору архітектури способу захисту своїх прав, який полягає у подачі позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, серед обов’язкових елементів, які впливають на визначення розміру завданої автору моральної (немайнової) шкоди, серед інших, мають бути: складність процесу створення архітектурних творів, глибина творчого й інтелектуального авторського потенціалу, втіленого у творі, зміни способу життя і діяльності автора, пов’язані з нанесенням шкоди діловій репутації автора, рівень оцінки діяльності позивача як архітектора й автора архітектурних творів тощо.
21. Обґрунтовано необхідність внесення доповнень до ст. 432 ЦК України, ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” з метою виключення можливості винесення судом рішення про вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів архітектури, втілених у формі архітектурних об’єктів, та/або вилучення з цивільного обороту матеріалів і знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення даних примірників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авторское право: Библиографический указатель за 1826–2004 годы / Сост. С. В. Петровский, Е. В. Смыслина; Вступ. ст. Э. П. Гаврилова. – М.: Статут, 2005. – 221 с.
2. Азбука авторского права / Пер. с англ.; Вступ. ст. Б. Д. Панкина. – М.: Юрид. лит.; Les Presses de UNESCO, 1982. – 104 с.
3. Алексеев Д. В. Качество работ в жилищно-гражданском строительстве и его зависимость от правовых форм контроля // Советская юстиция. – 1965. – № 21. – С. 10–12.
4. Алексеев Д. В. Правовые формы обеспечения надлежащего качества производства работ в жилищно-гражданском строительстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 719 / Ин-т гос-ва и права Академии наук СССР. – М., 1968. – 15 с.
5. Алексеев С. С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 с.
6. Алферов А. Л. Некоторые вопросы регулирования авторских правоотношений в США // Право и политика. – 2001. – № 2. – С. 113–122.
7. Аномалії в цивільному праві України: Навч.-практ. посібник / Відп. ред. Р. А. Майданик. – К.: Юністіан, 2007. – 912 с.
8. Антимонов Б. С., Флейшиц Е. А. Авторское право. – М.: Госюриздат, 1957. – 278 с.
9. Архаров И. М. Строительные нормы и правила наших предков // Жилищное строительство. – 1992. – № 1. – С. 30–31.
10. Архитектура, строительство, дизайн: Учебник для студентов высших архитектурно-строительных учебных заведений / Под общей ред. А. Г. Лазарева / Серия „Строительство и дизайн”. – Ростов н/Д: Феникс, 2005. – 320 с.
11. Астахов И. Б. Эстетика. – М.: Московский рабочий, 1971. – 440 с.
12. Багина Е. Ещё раз о конкурсах // Строительство и архитектура Москвы. – 1986. – № 12. – С. 7.
13. Бартенев И. А. Основы архитектурных знаний для художников. – М.: Искусство, 1964. – 243 с.
14. Бартенев И. А. Форма и конструкция в архитектуре. – Л.: Стройиздат (Ленингр. отд-ние), 1968. – 263 с.
15. Басин Ю. Г. Некоторые особенности правоотношений по проектированию // Известия ВУЗ. Правоведение. – 1964. – № 1. – С. 73–85.
16. Басин Ю. Г. Правовые вопросы проектирования в строительстве. – М.: Юрид. лит., 1962. – 162 с.
17. Басин Ю. Г. Проект. Строительство. Закон. – М.: Юрид. лит., 1978. – 152 с.
18. Бачун О. Захист об’єктів інтелектуальної власності в господарських судах України // Право України. – 2002. – №7. – С. 44–47.
19. Беляев В. П. Контроль и надзор как формы юридической деятельности: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Саратовская гос. академия права. – Саратов, 2006. – 55 с.
20. Беляев В. П. Сущность контроля и надзора, их сходство и различия // Государство и право. – 2006. – № 7. – С. 31–42.
21. Бентли Л., Шерман Б. Право интеллектуальной собственности: Авторское право / Пер. с англ. В. Л. Вольфсона. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 535 с.
22. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
23. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів. Паризький Акт від 24 липня 1971 року, зі змінами від 2 жовтня 1979 року. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 3.
24. Бершадський О. Поняття та ознаки твору в авторському праві // Право України. – 2000. – № 4. – С. 81–83.
25. Близнец И., Леонтьев К. Соотношение договорного и нормативно-правового регулирования в сфере интеллектуальной собственности // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 4. – С. 2–15.
26. Богаш А. Международные конвенции об авторском праве. – М.: Прогресс, 1982. – 210 с.
27. Большова А. К., Симкин Л. С. О развитии института компенсации за нарушение исключительных прав // Вестник ВАС РФ. – 2004. – № 6. – С. 48–56.
28. Бондаренко С., Коротаєва Ю. Правомірне використання об’єктів авторського права // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 11. – С. 15–20.
29. Боярчук О. Правові аспекти визначення змісту виконання деяких творів мистецтва // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 39–42.
30. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Кн. 1: Общие положения. – М.: Статут, 2001. – 848 с.
31. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Кн. 3: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: Статут, 2002. – 1054 с.
32. Братусь Д. О фотографировании, кино- и видеосъёмке произведений архитектуры (практические аспекты „свободы слова”) // Юрист. – 2005. – № 5(47). – С. 12–17.
33. Брауде И. Л. Договоры по капитальному строительству в СССР. – М.: Госюриздат, 1952. – 255 с.
34. Бригинець С. М. Архітектурний твір як об’єкт авторського права // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 8. – С. 8–12.
35. Бригинець С. М. Права авторів творів архітектури в Україні // Бизнес и безопасность. – 2004. – № 1. – С. 9–11.
36. Брумштейн Ю., Гладких В., Сизов А. Авторский надзор в строительстве как элемент системы защиты прав авторов проектов // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2005. – № 3. – С. 12–18.
37. Брумштейн Ю., Семёнов П., Сизов А. Анализ характера нарушений авторских прав проектировщиков в процессе эксплуатации и реконструкции строительных объектов // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2006. – № 1. – С. 12–23.
38. Бурлаков С. Ю. Особливості застосування цивільно-правових способів захисту інтелектуальних прав на кінематографічний твір // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2006. – № 1. – С. 23–36.
39. Бутнев В. В. Механизм защиты субъективных гражданских прав: Сб. науч. трудов / Ярославский государственный университет; Редкол.: В. В. Бутнев (отв. ред.) и др. – Ярославль: ЯрГУ, 1990. – 163 с.
40. Былинкин Н. О мастерстве архитектора // Зодчество. – 1975. – № 1 (20). – С. 12–13.
41. Вакман Е. Л., Грингольц И. Я. Авторские права художников. – М.: Сов. художник, 1962. – 263 с.
42. Ваксберг А. И. Некоторые вопросы советского авторского права // Советское государство и право. – 1954. – № 8 – С. 34–42.
43. Васева Н. В. Проблема творческого риска в авторском праве // Проблемы советского авторского права: Сборник / Редкол.: М. М. Богуславский и др. – М.: ВААП-Информ, 1979. – С. 181–185.
44. Ващинець І. І. Проблеми удосконалення права автора на розповсюдження у чинному законодавстві України // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 11–17.
45. Ващинець І. І. Право автора на недоторканність твору в новому Цивільному кодексі України // Проблеми кодифікації законодавства України: Матеріали науково-практ. конф. / За заг. В. П. Нагребельного, Н. М. Пархоменко. – К., 2003. – С. 140–143.
46. Венедиктов В. С. Захист права інтелектуальної власності в Україні: пріоритетні напрямки наукових досліджень // Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні: Матеріали науково-практ. конф. – Харків: Вид-во НУВС, 2003. – С. 3–5.
47. Вилейта А. Правовая охрана произведений архитектуры и изобразительного искусства // Учёные записки высших учебных заведений Литовской ССР. – 1981. – Т. XVI. – Вып. 2. Право. – С. 88–93.
48. Вишневецкий Л. М., Иванов Б. И., Левин Л. Г. Формула приоритета: Возникновение и развитие авторского и патентного права. – Л.: Наука, 1990. – 203 с.
49. Войцеховська А. Особисті авторські права та їх охорона за польським законом про авторське право і суміжні права // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 2. – С. 20–29.
50. Вольфсон В. Юридические основания возникновения авторских прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 9. – С. 2–13.
51. Гавриленко О. Основні положення авторського права США (ч. 1) // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 4. – С. 10–14.
52. Гавриленко О., Лукашевич О. Про співвідношення об’єктів авторського права і об’єктів промислової власності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 4. – С. 35–38.
53. Гаврилов Э. П. Авторское право на переделки и составные произведения // Известия ВУЗ. Правоведение. – 1986. – № 6. – С. 62–67.
54. Гаврилов Э. П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. – М.: Юрид. лит., 1988. – 176 с.
55. Гаврилов Э. П. Закон об авторском праве: каким ему быть? // Советское государство и право. – 1990. – № 12. – С. 69–78.
56. Гаврилов Э. П. Защита авторских прав: необходим единый подход // Российская юстиция. – 1994. – № 10. – С. 43–45.
57. Гаврилов Э. П. Комментарий к Закону об авторском праве и смежных правах. Судебная практика. – М.: Экзамен, 2002. – 352 с.
58. Гаврилов Э. П. О некоторых чертах авторского права СССР // Бюллетень по авторскому праву. – 1991. – № 3. – С. 17–27.
59. Гаврилов Э. П. Соавторство на произведения науки, литературы и искусства // Советское государство и право. – 1982. – № 10. – С. 75–84.
60. Гаврилов Э. П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденции развития. / Отв. ред. В. А. Рассудовский. – М.: Наука, 1984. – 222 с.
61. Гайкова Л. В. Актуальные проблемы архитектурного проектирования общественных зданий: Тексты лекций / КрасГАСА. – Красноярск, 2001. – 108 с.
62. Галянтич М. К. Промислова власність: правові засоби охорони та захисту / Академія правових наук України; НДІ приватного права і підприємництва. — К., 2003. — 256 с.
63. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 35 с.
64. Гевирц Я. Г. Авторское право на архитектурные произведения. – Петроград, 1917. –79 с.
65. Гейне А. Н. Авторское право на произведения зодчества // Вестник права. – 1905. – Кн. 7. – С. 297–349.
66. Глазычев В. Л. Архитектурное творчество и организация архитектурного проектирования: Автореф. дис. … д-ра. архитектуры: 18.00.01 / Центр. научно-исследов. ин-т теории и истории Госгражданстроя. – Х., 1978. – 28 с.
67. Гордон М. В. Советское авторское право. – М.: Юрид. лит. – 1955. – 232 с.
68. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Захист прав інтелектуальної власності / Упоряд.: В. С. Москаленко (кер.) та ін.; Відп. ред. Д. М. Притика. – К.: Видавничий Дім „ІнЮре”, 2004. – 904 с.
69. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року № 436–IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11 (28.03.2003). – Ст. 462.
70. Гражданское право БССР / Под ред. В. Ф. Чигира. – Минск: Изд-во Белорус ун-та, 1978. – 584 с.
71. Грибанов В. П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей. – M.: Моск. гос. ун-т, 1973. – 112 с.
72. Гульбин Ю. Особенности исключительных прав на объекты интеллектуальной собственности // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 3. – С. 20–25.
73. Гура М. В. Творчість як обов’язкова ознака об’єкту авторського права за новим цивільним законодавством України // Проблеми кодифікації законодавства України: Матеріали науково-практ. конф. / За заг. ред. В. П. Нагребельного, Н. М. Пархоменко. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 80–83.
74. Гура М. Особливості поняття „об’єкт авторського права” та його ознак у законодавстві зарубіжних країн (порівняльно-правовий аспект) // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 7–12.
75. Дахно И. И. Право интеллектуальной собственности: Научно-справочное пособие. – К.: ТП-ПРЕСС, 2004. – 224 с.
76. Дашко О. Компенсация морального вреда за нарушение авторских прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 4. – С. 65–67.
77. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 року № 55–XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 31 (31.07.90). – Ст. 429.
78. Денисова Р. А. Возмещение морального (неимущественного) вреда как один из гражданско-правовых способов защиты авторских прав // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 35. – С. 75–80.
79. Державні будівельні норми А.2.2–3–2004 „Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва”: Затв. наказом Держбуду від 20.01.2004 р. № 8 // Ціноутворення у будівництві. – 2004. – № 5.
80. Державні будівельні норми України А.2.2–4–2003 „Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд”: Затв. наказом Держбуду України від 13.06.2003 року № 84 // Інформаційний бюлетень Держбуду. – 2003. – № 6.
81. Диканский М. Г. Авторское право в архитектуре – Петроград, 1916. – 79 с.
82. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. ¬– Вип. 64. Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи: Затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.1999 № 249 [Електронний ресурс] // К.: CD-вид-во „Інфодиск”, 2007. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): цв.; 12 см. – („Інфодиск: Законодавство України”, 2007). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM; Windows 98/2000/NT/XP. – Заголовок з титул. диска.
83. Дозорцев В. А. Авторские дела в суде: Научно-практический комментарий. – М.: ВААП-ИНФОРМ, 1985. – 176 с.
84. Дозорцев В. А. Понятие исключительного права // Юридический мир. – 2000. – № 3. – С. 4–11.
85. Доклад комиссии Санкт-Петербургского литературного общества по поводу Закона об авторском праве. – СПб: Т-во художественной печати, 1908. – 35 с.
86. Дроб’язко Р. Гармонізація права на відтворення творів України з європейськими нормами // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 12–16.
87. ДСТУ Б А.2.4–4–99 (ГОСТ 21.101–97) Основні вимоги до проектної та робочої документації [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.stroyrec.com.ua/gost_view.php?id=2768. – Назва з екрана.
88. Дюма Р. Литературная и художественная собственность. Авторское право Франции / Пер. с фр. – 2-е изд. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 384 с.
89. Єрохін А. Захист авторських прав у галузі архітектури та образотворчого мистецтва // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 1–2. – С. 70–71.
90. Жуков В. И. Правовая охрана объектов научно-технического творчества: Учеб. пособие. – Х.: Юридический ин-т, 1983. – 96 с.
91. Заказчики готовы покупать репутацию архитекторов: Интервью с президентом Союза московских архитекторов В. Логвиновым / Вела А. Мартовицкая [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http:// www.kultura-portal.ru/tree_new/cultpaper/article.jsp?number=390&pub_id=315371&rubric_id=218&crubric_id=1001610. – Название с экрана.
92. Закон Германии об авторском праве [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.moskau.diplo.de/Vertretung/moskau/ru/04/Gesetzestexte/ DownloadDatei__Urheberrecht,property=Daten.doc. – Назва з екрана.
93. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ // Матеріали слухань у Комітеті з питань освіти і науки ВРУ / Упорядник Г. О. Андрощук. – К.: Парламентське видавництво. – 2002. – 359 с.
94. Заславский А. А. Авторское право в области архитектурной деятельности: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Уральская гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 2001. – 192 с.
95. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки.: Зб. документів, матеріалів, статей / За заг. ред. О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 368 с.
96. Зворыкин Д. И. Развитие проектного дела в СССР. – М.: Стройиздат, 1985. – 256 с.
97. Иванов И. В. Проектирование и строительство в инвестиционном процессе. Проблемы и перспективы: Монография. – Днепропетровск, 1990. – 256 с.
98. Иванов Н. Общественное достояние как специальный правовой режим использования произведений // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2005. – № 2. – С. 68–76.
99. Интеллектуальная собственность: Сб. документов и материалов. В 2 т. / Сост. и коммент. И. В. Попова; Под ред. В. Ф. Чигира– Минск: Амалфея, 1997. – Т. 1: Авторское право и смежные права. – 545 с.
100. Информационное письмо Президиума Высшего арбитражного суда Российской Федерации от 28 сентября 1999 г. № 47 „Обзор практики рассмотрения споров, связанных с применением Закона Российской Федерации „Об авторском праве и смежных правах” [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.advokatsud.ru/law/review/. – Назва з екрана.
101. Ионас В. Я. Критерий творчества в авторском праве и судебной практике. – М.: Юрид. лит., 1963. – 138 с.
102. Ионас В. Я. Произведения творчества в гражданском праве. – М.: Юрид. лит., 1972. – 168 с.
103. Иоффе О. С. Основы авторского права. Авторское, изобретательское право, право на открытие. – М.: Знание, 1969. – 127 с.
104. Ихсанов У. К. Защита прав авторов и свободное использование их произведений // Совершенствование правовых средств борьбы с гражданскими правонарушениями. – Алма-Ата, 1984. – С. 12–17.
105. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / Худож.–оформлювач С. А. Пятковка. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.
106. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук. практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О. Д Святоцького. – Т.2: Авторське право і суміжні права / С. О. Довгий, B. C. Дроб’язко. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – 460 с.
107. Кабатов В. А. Советское право на произведения изобразительного искусства: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Моск. Ордена Ленина Гос. ун-т им. М. В. Ломоносова – М., 1954. – 24 с.
108. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность. (Исключитель-ные права): Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2000. – 459 с.
109. Калятин В. О. Личные неимущественные права автора объекта интеллектуальной деятельности. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2006. – 103 с.
110. Калятин В. О. Право использования произведения: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ин-т зак-ва и сравнит. правоведения при Правительстве РФ. – М., 1999. – 22 с.
111. Калятин В. О. Структура авторского права использования произведения: актуальные проблемы // Журнал российского права. – 2000. – № 2. – С. 60–70.
112. Камышев В. Г. Личные и имущественные права авторов при издании их литературных произведений в СССР: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Моск. ин-т нар. хоз-ва им. Г. В. Плеханова. – М., 1970. – 19 с.
113. Камышев В. Г. Права авторов литературных произведений. – 2-е изд. – М.: Юрид. лит., 1972. – 183 с.
114. Канторович Я. А. Авторское право: Систематизированный комментарий к постановлению ЦИКа и СНК Союза ССР от 30 января 1925 г. „Об основах авторского права”. – М.: Юриздат Наркомюста РСФСР, 1926. – 132 с.
115. Карцхия А. А. Гражданско-правовое регулирование договорных отношений в проектировании для капитального строительства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 1983. – 25 с.
116. Кахадзе М. М. Гражданско-правовое регулирование конкурса в области архитектуры: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Тбилис. юрид. ун-т. – Тбилиси, 1975. – 25 с.
117. Кириллова М. Я. Развитие советского авторского права: Уч. пособие. – Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1982. – 82 с.
118. Кириллова М. Я. Субъекты авторского права // Проблемы современного авторского права: Межвузовский сборник научных трудов / Отв. ред. М. М. Богуславский, О. А. Красавчиков. – Свердловск: УрГУ, 1980. – С. 49–59.
119. Клейменова С. М. Авторські правовідносини як форма реалізації правомочностей суб’єктів авторського права: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Одеса, 2004. – 20 с.
120. Конев Л. П. Правовое регулирование проектирования в промышленности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1973. – 19 с.
121. Конопльова О. В. Архітектурна ідея та засоби її формування в творчій діяльності архітектора: Автореф. дис. … канд. архітектури: 18.00.01 / Київський нац. ун-т буд. і арх. – К., 2002. – 15 с.
122. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 (23.07.96). – Ст. 141.
123. Корецкий В. И. Авторские правоотношения в СССР. – Сталинабад: Таджик. гос. ун-т им. В. И. Ленина, 1959. – 371 с.
124. Кохановська О. В. Актуальні питання співвідношення прав інтелектуальної власності та особистих немайнових, не пов’язаних з майновими прав юридичної особи // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 3 (41). – С. 35–43.
125. Красавчиков О. А. Единство и дифференциация правовых форм творческих отношений // Проблемы советского авторского права: Сборник / Редкол.: М. М. Богуславский и др. – М.: ВААП-Информ, 1979. – С. 49–56.
126. Криворучко Н. И. Специфика архитектурного творческого процесса. – К.: НИИТИАГ; Х: ХГУА-ХГАГХ, 2000. – 44 с.
127. Кудряшов С. Ландшафты, архитектурные произведения и памятники как объекты охраны международного и национального авторского права // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 4. – С. 20–24.
128. Кузнецова Н. С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве: Монография. – К.: Наукова думка, 1993. – 160 с.
129. Кур’янов С., Руденко О., Пивоварова Л. Судовий захист об’єктів авторського права // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 9. – С. 11–14.
130. Курінний Є. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України. – 2003. – № 10. – С. 33–36.
131. Кучинскас Л. Право и дизайн: Монография. – Вильнюс: Минтис, 1987. – 204 с.
132. Лабзин М. О праве на производное произведение // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2005. – № 2. – С. 26–30.
133. Ландкоф С. Н. Киноавторское право: Лекции для студентов. – К., 1963. – 129 с.
134. Люкшин А. М. Авторское право на произведения архитектуры: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Санкт-Петербургский гос. ун-т. – СПб., 2004. – 131 с.
135. Майданик Р. А., Дроздова Н. В. Інвестиційний договір на будівництво житла: поняття і правова природа. – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – 36 с.
136. Макагонова Н. В. Авторское право: Учеб. пособие / Под ред. Э. П. Гаврилова. – М.: Юрид. лит., 2000. – 285 с.
137. Макагонова Н. В. О некоторых нерешенных проблемах законодательства по авторскому праву (Заметки практика) // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 52–60.
138. Макаров О. В. Проблемы авторского права на произведения архитектуры, градостроительства и садово-паркового искусства // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2005. – № 2. – С. 13–21.
139. Малахов С. А. Введение в творческий процесс проектирования на начальном этапе архитектурной подготовки: Автореф. дис. … канд. архитектуры: 18.00.01 / Моск. архи