Явор Ольга Анатоліївна Юридичні факти в сімейному праві України

Краткое описание

Явор Ольга Анатоліївна, доцент кафедри цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого: «Юридичні факти в сімейному праві України» (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д
у НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЯВОР ОЛЬГА АНАТОЛІЇВНА
УДК 347.61
ЮРИДИЧНІ ФАКТИ В СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело /О. А. Явор./
Науковий консультант: ДЗЕРА ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ,
доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Київ - 2018

З М І С Т
ВСТУП 28
РОЗДІЛ 1 ЮРИДИЧНІ ФАКТИ У МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН: ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА 43
1.1. Місце сімейного права в системі приватного права України 43
1.2. Розвиток і сучасний стан дослідження правових засад юридичних
фактів у сімейному праві (ґенеза) 56
1.3. Поняття та основні підходи до класифікації юридичних фактів у
сімейному праві 66
1.4. Роль правозастосування у встановленні юридичних фактів у
сімейному праві України 85
1.5. Значення державної реєстрації юридичних фактів у сімейному
праві 103
Висновки до Розділу 1 116
РОЗДІЛ 2 ДІЇ І БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ В СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 125
2.1. Загальна характеристика юридичних дій і бездіяльності в
сімейному праві 125
2.2. Юридичні акти за сімейним законодавством України 149
2.3. Вчинки як юридично значущі обставини в сімейно-правових
відносинах 173
Висновки до Розділу 2 192
РОЗДІЛ 3 ЮРИДИЧНІ ПОДІЇ В СІМЕЙНОМУ ПРАВІ 199
3.1. Загальна характеристика юридичних подій 199
3.2. Відносні юридичні події в сімейному праві України 213
3.3. Абсолютні юридичні події у механізмі регулювання сімейних
відносин 228
Висновки до Розділу 3 236
РОЗДІЛ 4 ФАКТИЧНИЙ СКЛАД У СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 238
4.1. Загальна характеристика фактичних складів і їх роль у регулюванні
сімейних відносин 238
4.2. Факти-стани в сімейному праві України як елемент фактичного
складу 252
4.3. Фікції у регулюванні сімейно-правових відносин 276
Висновки до Розділу 4 289
РОЗДІЛ 5 ДЕФЕКТНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ Й
ФАКТИЧНИХ СКЛАДІВ У СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 296
5.1. Дефектність юридичних фактів і їх складів: загальна
характеристика 296
5.2. Дефектні юридичні акти в сімейному праві як особливий різновид
дефектності 306
5.3. Прояви і наслідки дефектності юридичних фактів та їх складів у
регулюванні сімейних відносин 323
Висновки до Розділу 5 332
РОЗДІЛ 6 НАБЛИЖЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ У СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА 335
6.1. Вплив прецедентної практики Європейського суду з прав людини
на систему юридичних фактів у сімейно-правовій сфері 335
6.2. Перспективи розвитку правових засад юридичних фактів в
сімейному праві України 371
Висновки до Розділу 6 394
ВИСНОВКИ 398
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 406
ДОДАТКИ 475
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. В умовах все більшого ускладнення суспільних відносин, появи нових моделей взаємодії між їх учасниками, значного впливу науково-технічного прогресу на реалізацію людиною її особистих прав і свобод, постійної зміни уявлень про ті чи інші сімейні цінності й необхідності їх захисту з боку держави, високої мобільності людей і їх міграції особливої актуальності набуває встановлення ролі юридичних фактів у регулюванні сімейних відносин. Таке завдання має вирішуватися в контексті тих загальнотеоретичних положень, які вже набули статусу доктринальних, із метою виявлення загальних закономірностей і специфіки дії юридичних фактів у сімейному праві порівняно з іншими галузями права.
Увага до юридичних фактів саме у сфері сімейного права зумовлена також все більшою актуалізацією питання щодо знаходження балансу між приватністю, як одним із фундаментальних прав людини, і загальним благом, на забезпечення якого має бути спрямоване державно-правове регулювання суспільних відносин. Як із цього приводу зауважують західні дослідники, саме сімейне право є точкою перетину і відображає зворотний зв’язок між сім’єю та державою: сім’я відіграє формуючу роль у суспільстві, але закон і суспільство також мають формуючий вплив на сім’ю.
Більш глибоке дослідження юридичних фактів у сімейному праві України дозволить не тільки удосконалити існуючу на сьогодні в юридичній доктрині характеристику сімейно-правових відносин, виявити специфіку їх правового регулювання, виявити закономірності й тенденції подальшого розвитку цієї сфери суспільних відносин, а й досягти ефективності регулювання сімейних відносин. У цьому сенсі дослідження юридичних фактів у сімейному праві сприятиме їх правильному відбору й закріпленню в нормативних приписах, допоможе зрозуміти взаємозв’язок різних способів впливу на фактичні відносини і процеси, розмежувати відносини, що потребують конкретної моделі правового регулювання, і ті, що мають захищатися правом, але при цьому залишати учасникам таких відносин простір для саморегулювання.
Загальнотеоретичні питання юридичних фактів завжди перебували в центрі уваги представників юридичної науки. Їх, зокрема, у своїх роботах досліджували такі вчені, як: М. Г. Александров, В. М. Горшеньов,
С. М. Братусь, С. С. Зівс, В. П. Казимирчук, В. В. Копейчиков, В. М. Кудрявцев, О. С. Іоффе та інші. Значну увагу вивченню юридичних фактів приділено Б. І. Сташківим та С. Я. Фурсою. Значний вплив на формування важливості та самостійності сімейного права мали праці доктора юридичних наук, професора З. В. Ромовської, яка виступила фундатором нових підходів щодо наукових досліджень сімейних відносин в Україні. Вагомим внеском у дослідження юридичних фактів в сімейному праві стали праці вітчизняних та іноземних вчених різних історичних періодів, а саме: М. В. Антокольської, Я. Р. Веберс, Є. М. Ворожейкіна, В. А. Ватраса,
B. І. Даніліна, М. М. Дякович, І. В. Жилінкової, В. С. Ковальської,
Р. П. Мананкової, А. В. Маркосян, А. І. Пергамент, В. А. Рясенцева,
C. І. Реутова, О. В. Синєгубова, Я. М. Шевченко та ін. Крім того, теоретичну основу дисертації склали роботи: С. С. Алексєєва, Т. О. Ариванюк, Л. В. Афанасьєвої, М. І. Бару, Т. В. Боднар, С. Н. Бондова, В. І. Борисової, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, В. В. Вітрянського, Д. М. Генкіна, В. С. Гопанчука, К. А. Граве, В. П. Грибанова, О. В. Дзери, І. О. Дзери, Н. М. Єршової, А. М. Єрошенко, О. І . Загоровського, О. М. Калітенко, Ю. Х. Калмикова, Т. В. Кашаніної, А. В. Корецького, О. Ю. Косової, В. В. Луця, С. В. Мазуренко, Л. Б. Максимович, Г. К. Матвеєва, В. Ф. Маслова, М. Г. Масевич, І. О. Покровського, О. А. Пушкіна, Л. М. Пчелінцевої, О. А. Підопригори, Є. О. Суханова, В. О. Тархової,
Ю. К Толстого, Є .О. Харитонова, Ю. С. Червоного, Є. Є. Фурси, Є. О. Чефранової, Г. Ф. Шершеневича та ін. Особлива увага приділена дисертаційним дослідженням проблем юридичних фактів у різних сферах правового регулювання таких авторів, як В. Г. Баландіна, А. М. Завальний, А. В. Коструба, О. В. Данилюк, І. І. Сливич, М. Д. Пленюк, З. В. Ромовська, Г. М. Чувакова та ін. Незважаючи на велику кількість публікацій, питання ролі юридичних фактів у сімейному праві залишається малодослідженими.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертацію виконано на кафедрі цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах та відповідно до цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення регулювання особистих немайнових та майнових відносин в Україні» (державна реєстрація № 0111U 000963).
Тему дисертації затверджено вченою радою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 4 від 20.12.2013 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття природи юридичних фактів і їх значення в регулюванні сімейних відносин. Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити низку взаємопов’язаних завдань, а саме:
- виявити межі державно-правового впливу на сферу сімейних відносин, а також виробити загальні орієнтири у пошуку балансу між динамічністю й стабільністю в регулюванні сімейних відносин;
- встановити, за яких умов можна досягти балансу у відносинах між державою, громадянським суспільством і сім’єю, що має стати відправною точкою у визначенні предмета правового регулювання й відповідного кола юридичних фактів у сімейному праві;
- надати загальну характеристику юридичних фактів у сімейному праві, що включає в себе дослідження історії розвитку самої ідеї юридичних фактів, розкриття їх прикладного значення, поняття і підходів до класифікації юридичних фактів;
- розкрити особливості юридичних подій, юридичних дій і бездіяльності, а також юридичних фактів-станів як юридичних фактів у сімейному праві;
- з’ясувати значення процесу правозастосування у встановленні юридичних фактів у сімейному праві, проаналізувати відповідну судову практику України;
- надати рекомендації щодо необхідності формування правових позицій в окремих категоріях сімейних справ з урахуванням доктринальних напрацювань щодо ролі юридичних фактів у регулюванні суспільних відносин;
- провести розмежування між тими юридичними фактами, які мають юридичну силу лише за умови їх державної реєстрації, й тими, що підлягають обов’язковій державній реєстрації, враховуючи те, що відсутність останньої не призводить до втрати ними свого юридичного значення;
- з’ясувати роль фікцій, презупмцій та інших нетипових юридичних приписів у регулюванні сімейно-правових відносин;
- надати загальну характеристику дефектним юридичним фактам і фактичним складам у сімейному праві України, встановити причини їх виникнення, прояви і наслідки дефектності, різновиди і способи подолання;
- виявити основні тенденції розвитку сімейного права України в контексті теорії юридичних фактів, вплив прецедентної практики Європейського суду з прав людини на окреслення кола юридичних фактів у сімейних відносинах.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані із виникненням, зміною або припиненням сімейних прав та обов’язків.
Предметом дослідження є юридичні факти, що призводять до виникнення, зміни або припинення сімейних правовідносин чи існування відповідного правового статусу їх учасника.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі наукового дослідження дисертантка застосувала сукупність методів наукового пізнання. Методологічною основою наукової роботи стали загально- філософські підходи, а також загальнонаукові, спеціально наукові, власні правові методи.
Діалектичний підхід, при застосуванні якого враховувалися принципи об’єктивності, розвитку, всебічності, конкретності й діалектичної
протилежності, дозволив обґрунтувати закономірність еволюціонування розуміння ролі юридичних фактів у сімейному праві, простежити закономірності й сучасні тенденції формування сучасної системи правового регулювання сімейних відносин. Завдяки антропологічному підходу розкрито природу основних засад функціонування системи сімейного права, в центрі уваги якого має перебувати індивід, його права і свободи. При дослідженні природи юридичних фактів у сімейному праві важливе місце в методологічному апараті відведено синергетичному методу, використання якого дало змогу виявити природу окремих юридичних фактів у тих сферах сімейних відносин, які являють собою певні форми самоорганізації учасників суспільного життя.
За допомогою методів і прийомів логіки узагальнено представлені в науці підходи до розкриття природи юридичних фактів у сімейному праві, проведено класифікацію їх видів. На основі історичного методу досліджено становлення й еволюцію концепції юридичних фактів у правовій науці та її вплив на розвиток сімейного права; спираючись на системний метод вдалося повно і всебічно вивчити систему життєвих обставин, які можуть спричиняти виникнення, зміну, припинення сімейних правовідносин або існування
відповідного правового статусу їх учасника, їх взаємний вплив і взаємозалежність, а також з’ясовано місце сімейного права у системі права та його співвідношення з іншими її елементами.
Формально-юридичний метод використано при аналізі висвітлених міжнародних документів, які закріплюють стандарти правового регулювання сімейних правовідносин, практики Європейського суду з прав людини та інших міжнародних інституцій, а також національного законодавства України, судової практики України з питань реалізації сімейних прав і обов’язків. Порівняльно-правовий метод дозволив виявити спільні та відмінні риси практичних моделей реалізації регулятивного впливу юридичних фактів на сімейні правовідносини, що існують на різних етапах історичного розвитку, а також тих, що представлені в різних національних правових системах, тощо.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній юридичній науці комплексним дослідженням юридичних фактів сімейного права, в якому вперше розкрито природу юридичних фактів і їх роль у регулюванні сімейних відносин. Наукова новизна конкретизована в таких положеннях, що виносяться на захист:
Уперше:
1. сформульовано узагальнене визначення поняття «юридичні факти в сімейному праві», під якими запропоновано розуміти такі суспільні явища правового характеру, як дії, події, стани, що слугують підставою виникнення, зміни, припинення, призупинення та поновлення правовідносин, у межах яких реалізуються особисті немайнові і майнові права та обов’язки, настання правових наслідків для фізичних осіб, пов’язаних між собою шлюбом, кровною спорідненістю, спільним проживанням та побутом, усиновленням, іншими сімейно-правовими зв’язками;
2. аргументовано, що при визначенні юридичних фактів у сімейно- правовій сфері мають враховуватися межі державного впливу на відносини, що складаються в сім’ї, а також дотримання балансу у нормуванні публічних відносин і приватних сімейних відносин особистого характеру, які взагалі не повинні регулюватися законом або мають піддаватися мінімальному нормативному впливу;
3. доведено наявність динаміки у формуванні системи юридичних фактів у сімейному праві, яка проявляється у можливості їх виникнення як на підставі моделі, прямо визначеної законом, так і за моделями, встановленими шляхом домовленості між членами сім’ї та іншими суб’єктами сімейного права за умови їх відповідності основоположним принципам права;
4. обґрунтовано наукове положення про те, що суб’єкти сімейних відносин є носіями сімейних прав і обов’язків відповідно до норм сімейного законодавства і водночас носіями цивільних прав та обов’язків згідно із нормами цивільного законодавства, що має обов’язково враховуватися як в наукових дослідженнях, так і в судовій практиці;
5. підтверджено справедливість правової позиції щодо подвійного правового статусу (цивільного і сімейного) учасника сімейних відносин, що може стати підставою «конкуренції» норм при застосуванні способів захисту порушених прав, передбачених цивільним і сімейним законодавством, доведено, що у цьому разі варто йти шляхом визначення правової природи юридичних фактів, які зумовили виникнення спірних правовідносин;
6. доведено, що акти цивільного стану сімейно-правового характеру закріплюють одночасно сімейний і цивільно-правовий стан, у них вказуються сімейний стан, ім’я, по батькові, прізвище особи, стать, встановлюється спорідненість і т. п., що підтверджуються документами органів реєстрації актів цивільного стану і є первинними для системи державного контролю і нагляду, на підставі яких здійснюється видача паспорта громадянина, різноманітних посвідчень, реєстрація належних йому прав, виконують ідентифікаційну, індивідуалізуючу функцію;
7. обґрунтовано висновок про те, що акти цивільного стану для учасників сімейних правовідносин мають складну юридичну природу, адже вони можуть розглядатися: як юридичні факти - події або дії, що впливають на виникнення, зміну або припинення прав і обов’язків; характеризують відносини щодо правового статусу фізичних осіб як адміністративні акти органу публічної влади; підтверджують реєстрацію даних фактів; як матеріальний носій інформації про дії та події, які підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру;
8. сформульовано власне визначення поняття «цивільний стан», під яким запропоновано розуміти юридичний факт тривалої дії, який містить сукупність різноманітних характеристик особи, закріплює їх та є елементом складу, що породжує цивільні, сімейні та інші правові наслідки як приватноправового, так і публічного характеру, і виступає підставою набуття особою відповідного суспільно визначеного сімейно-правового статусу;
9. встановлено специфіку дії юридичних фактів сімейно-правового характеру, що полягає в більш широкій сфері їх застосування порівняно з дією юридичних фактів в інших галузях права, оскільки вони породжують, змінюють і припиняють не тільки власне сімейні правовідносини, а й можуть мати значення для інших правовідносин: цивільних, трудових, конституційних та ін.
Удосконалено:
10. положення, відповідно до якого основним способом встановлення юридичних фактів у сімейному праві є їх закріплення (шляхом прямої вказівки) або визнання (шляхом визначення сфери свободи, в якій сторони сімейних відносин можуть самостійно встановити підстави виникнення, зміни або припинення відповідного виду відносин);
11. характеристику юридичних актів шляхом їх поділу на акти, які: вчиняються самими учасниками сімейних відносин і є формою безпосередньої реалізації їх прав і обов’язків; походять від третіх осіб - уповноважених державою суб’єктів, що безпосередніми учасниками сімейних відносин не виступають;
12. характеристику «сімейних» договорів як юридичних фактів сімейного права, що тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин між сторонами, які є суб’єктами сімейного права, що мають своїм предметом сімейні особисті немайнові і майнові відносини, зокрема, між подружжям, між батьками і дітьми, усиновлювачами і усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку й утримання, а також між бабою, дідом, прабабою, прадідом і внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком та іншими членами сім’ї;
13. класифікацію фактів-станів шляхом поділу їх на такі основні групи залежно від ролі їх державної реєстрації на: а) факти-стани, що виникають тільки після їх державної реєстрації чи юрисдикційного способу встановлення юридичним актом спеціально уповноваженого органу, чим презюмується їх наявність (й вони можуть виступати як юридичний факт), допоки не буде встановлено інше (недійсність шлюбу, недійсність усиновлення тощо); б) факти-стани, наявність яких фіксується судом (спільне проживання жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу); в) факти-стани, що не потребують встановлення уповноваженим органом за спеціально визначеною процедурою, якщо немає спору щодо їх наявності або юридичних наслідків, настання яких вони тягнуть, наприклад, потреба в утриманні або навпаки; г) факти-стани, які виникають автоматично на підставі встановлення інших фактів;
14. наукові позиції щодо нормативного закріплення юридичних фактів у сімейному законодавстві; відповідно визнано такою, що не відповідає вимогам законотворення, структурна побудова розділу 1 СК України «Загальні положення», в якому не передбачено статтю щодо юридичних фактів як підстав виникнення сімейних прав та обов’язків, що позбавило правового підґрунтя виокремлення конкретних юридичних фактів.
Дістало подальшого розвитку:
15. наукові положення про функції актів державної реєстрації цивільного стану щодо сімейних відносин, до яких віднесено:
а) ідентифікаційну (закріплення відомостей про фізичну особу, тобто надають громадянинові набір юридичних якостей і соціальних характеристик);
б) документування (посвідчують особу громадянина або будь-який його статус); в) прогностичну (використовуються для розробки науково обґрунтованих прогнозів економічного і соціального розвитку країни);
г) статистичну (на їх основі проводиться облік даних про населення країни);
д) доказову (сприяють охороні особистих і майнових прав громадян, оскільки виступають доказами в суді);
16. характеристика окремих видів юридичних фактів, а саме: а) юридичні факти, що презюмуються (закріплюються в якості припущень про наявність чи відсутність певних життєвих обставин на підставі стійких закономірностей, підтверджених попереднім досвідом), б) факти, які вимагають встановлення. У свою чергу останні поділяються на встановлювані в добровільному, адміністративному, судовому порядку; а також на індивідуальні, при яких особа одноосібно набуває прав і бере обов’язки, та окремі правовідносини, коли певні права і / або обов’язки виникають у декількох осіб (наприклад, за таким фактом, як народження дитини);
17. правова позиція, відповідно до якої смерть особи не припиняє такий стан правовідносин, як спорідненість, що означає кровний зв’язок осіб, заснований на походженні однієї особи від іншої або різних осіб від загального предка (померлий залишається родичем і сполучною ланкою з іншими поколіннями і побічними гілками генеалогічного древа сім’ї, що, зокрема, має значення при спадкуванні майна), а відтак і правовідносини спорідненості, засновані на факті-стані, що входить до складного правоутворюючого складу, не припиняються зі смертю особи;
18. підходи до визначення особливостей аліментних зобов’язань з утримання дітей, що відрізняє їх від цивільних зобов’язань, наявність яких слугує підставою відокремлення у сімейних відносинах: з одного боку вони є особистими майновими правовідносинами, оскільки нерозривно пов’язані з особистістю платника і одержувача аліментів, а з іншого - майновими, оскільки виникають з приводу надання утримання; на відміну від інших видів аліментних зобов’язань, обов’язок батьків щодо утримання неповнолітніх дітей виникає незалежно від яких би то не було факторів, у тому числі працездатності і віку батьків, наявності в них необхідних коштів і навіть потреби дитини в утриманні;
19. наукова позиція щодо допустимості застосування до сімейних правовідносин принципів цивільного права, але якщо це не суперечить сутності сімейних відносин, заснованих на сімейно-правових зв’язках, підставою виникнення яких є спорідненість, шлюб, прийняття дітей у сім’ю на виховання та інші специфічні юридичні факти;
20. визначення поняття «зловживання батьківськими правами», під яким, зокрема, розуміється формально правомірна поведінка одного з батьків, яка є суспільно шкідливою, призводить до порушення права і законних інтересів інших осіб, наприклад, порушення принципу рівності батьківських прав щодо дітей;
21. правові позиції щодо розмежування цивільних і договорів сімейного характеру, яке має здійснюватися за суб’єктним складом і предметом договору, адже «сімейними» договорами мають вважатися лише ті, які укладаються зазвичай між членами сім’ї щодо їх особистих сімейних відносин, аліментів, спільності майна та інших відносин, врегульованих сімейним законодавством;
22. наукові погляди щодо функцій юридичних фікцій в сімейних правовідносинах серед яких виокремлено: регулятивно-динамічну і регулятивно-статичну; функцію подолання юридичної невизначеності у врегулюванні суспільних відносин; забезпечення ефективності й оптимізації судової практики; забезпечення гуманізації сімейних відносин, насамперед щодо дітей;
23. наукові положення щодо необхідності врахування правових позицій Європейського суду з прав людини щодо позитивних і негативних зобов’язань Держави, які є необхідними для ефективного забезпечення поваги приватного або сімейного життя, вищими судовими інстанціями України при підготовці відповідних роз’яснень для судів нижчих інстанцій.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки, практичні пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження особливостей юридичних фактів та їх окремих видів у сімейному праві;
- у правотворчій діяльності - як теоретичний матеріал при опрацюванні і прийнятті законів та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання сімейно-правових відносин, для удосконалення положень чинного сімейного законодавства України;
- у правозастосовній сфері - при узагальненні судової практики, наданні рекомендацій із застосування законодавства, для удосконалення основних напрямків діяльності суду та інших державних органів, уповноважених вирішувати питання сімейно-правового регулювання;
- у навчальному процесі - під час викладання дисциплін «Теорія держави та права», «Цивільне право України», «Сімейне право України» та інших галузевих дисциплін, а також при підготовці підручників, посібників, науково-методичних матеріалів, у науково-дослідницькій роботі студентів. Положення дисертаційного дослідження використовуються в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право України» і «Сімейне право України». Розроблені в ході дисертаційного дослідження Явор О.А. наукові положення і висновки з теми « Юридичні факти в сімейному праві України » були розглянуті колективом кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «Ужгородського національного університету» і реалізовані у навчальному процесі, а також використовуються для проведення лекційних та семінарських занять зі студентами, які здобувають освіту за освітнім рівнем «Бакалавр» при вивченні дисциплін «Цивільне право», «Європейські стандарти приватного права» та «Сімейне право» Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.
Особистий внесок здобувана. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій висвітлено авторські позиції щодо юридичних фактів в сімейному праві України. Викладені в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані дисертанткою самостійно.
Апробація матеріалів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України, а також на розширеному засіданні Відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук України.
Основні результати дослідження оприлюднені на двадцяти міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: «Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» (м. Одеса, 19-20 вересня 2014 р., форма участі-заочна); «Права та свободи людини і громадянина: механізм їх реалізації та захисту різними галузями права» (м. Братислава, Словацька Республіка, 19-20 вересня 2014 р.); «Правовые реформы в Молдове, Украине и Грузии в контексте евроинтеграционных процессов» (г. Кишинев, Республика Молдова, 7-8 ноября 2014 г.); «Права та обов’язки людини в сучасному світі» (м. Одеса, 14-15 листопада 2014 р.); «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 30-31 січня 2015 р.); «Актуальні проблеми приватного права» (м. Харків, 27 лютого 2015 р.); «Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина» (м. Полтава, 22 травня 2015 р.); «Юридичні факти в системі правового регулювання» (м. Київ, 26 листопада 2015 р.); «Актуальні проблеми приватного права» (м. Харків, 19 лютого 2016 р.); «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 21-23 квітня 2016 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 27 травня 2016 р.); «Конституционные права и свободы: проблемы интерпретации и реализации в национальных правовых системах» (Беларусь, г. Новополоцк, 28-29 октября 2016 г.); «Юридичні особи публічного права: участь у цивільному обороті (Матвєєвські цивілістичні читання)» (м. Київ, 8 листопада 2016 р.); «Ефективність норм права» (м. Київ, 17 листопада 2016 р.); «Проблеми вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (м. Харків, 16 грудня 2016 р.); «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 20-22 квітня 2017 р.); «Проблеми формування національної правової системи України та її адаптація до європейського права» (м. Івано-Франківськ, 5-6 травня 2017 р.).
Висновки дисертації обговорено на круглих столах, серед яких: «Сучасні проблеми цивілістики: матеріали «круглого столу»» (м. Харків, 20 грудня
2013 р.); «Сучасні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 19 грудня
2014 р.); «Проблеми вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (м. Харків, 18 грудня 2015 р.); VII Міжнародний цивілістичний форум «Принципи і тенденції застосування приватного права ЄС і пострадянських країн» (м. Київ, 11-12 травня 2017 р.). «Захист прав людини внутрішньо переміщених осіб», Харківський міжнародний юридичний форум «Право та проблеми сталого розвитку у глобалізованому світі» (м. Харків, 3-6 жовтня 2017 р.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, які включають в себе дев’ятнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (631 найменування) і 3 додатків. Загальний обсяг роботи становить 488 сторінки, з яких 380 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення й вирішення наукової проблеми, яка полягає у розкритті природи юридичних фактів і їх ролі в регулюванні сімейних відносин. До найбільш важливих наукових висновків належать такі.
1. Розвиток теорії юридичних фактів у сімейному праві одним із своїх завдань має формування загальних положень щодо встановлення межі правового регулювання: юридичні факти окреслюють ту сферу відносин, що виступають предметом такого регулювання.
2. Основним способом встановлення юридичних фактів у сімейному праві є їх закріплення (шляхом прямої вказівки) або визнання (шляхом визначення сфери свободи, в якій сторони відносин можуть самостійно визначити підстави виникнення, зміни або припинення відповідного виду відносин) в позитивному праві. Однак слід враховувати, що позитивне право: а) має піддаватися критичній оцінці на предмет його відповідності об’єктивним межам правового регулювання; б) може підлягати різному тлумаченню, якщо суспільні відносини внаслідок свого розвитку вимагають іншої моделі поведінки. Крім того, в певній частині держава може санкціонувати норми, створені інститутами громадянського суспільства (статут громадської організації, наприклад), надаючи їм тим самим статусу правових. Життєві обставини, що обумовлені такими нормами як підстави виникнення, зміни або припинення сімейних відносин, набувають статусу юридичного факту.
3. Найбільш затребуваною класифікацією юридичних фактів, у тому числі в сімейному праві України, є класифікація за вольовою ознакою. Так, серед юридичних фактів виокремлюють: 1) юридичні діяння, які можуть мати правомірний характер (юридичні акти і юридичні вчинки) і неправомірний (правопорушення, об’єктивно протиправні діяння, зловживання правом); 2) юридично значимі події, що можуть бути абсолютними і відносними; 3) факти- стани, що мають велике значення для розвитку сімейний відносин у країні.
4. Юридичні факти, що мають особливе значення для виникнення, зміни або припинення сімейно-правових відносин або для відповідного правового статусу, підлягають державній реєстрації (народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, смерть). При цьому необхідним є проведення розмежування між тими юридичними фактами, які мають юридичну силу лише за умови їх державної реєстрації, й тими, що підлягають обов’язковій державній реєстрації, але відсутність останньої не призводить до втрати ними свого юридичного значення.
5. Основними характеристиками юридично значущих дій та бездіяльності, що виконують роль юридичних фактів у сімейному праві, є: 1) такі дії обов’язково мають охоплюватися предметом регулювання сімейного права; окреслення кола відповідних юридичних фактів великою мірою залежить від розсуду держави, культурних традицій того чи іншого суспільства, історичного етапу розвитку, ставлення суспільства до тієї чи іншої проблеми (особливо складними питаннями стають ті, з приводу яких немає консенсусу в суспільстві, і часто останньою інстанцією, яка має визначити, чи є ті або інші дії та бездіяльність у сфері сімейних відносин юридичним фактом, виступає суд; це так звані hard cases (складні справи), такі як визнання одностатевих шлюбних відносин, надання таким парам правової можливості усиновлювати дітей, правові наслідки зміни статі, визнання норм релігійного права в регулюванні шлюбно-сімейних відносин у світських країнах, якщо спір виникає між представниками відповідного віросповідання, тощо); 2) юридичні діяння знаходять прояв у формі дій або бездіяльності, завжди носять вольовий і усвідомлений характер, володіють ознакою суспільної значущості. Наведені ознаки одночасно виступають певними обмежувальними критеріями для держави, яка не може поширити юридичний вплив на ті діяння які, хоча й вчиняються у сфері сімейних відносин, але не відповідають названим вище ознакам.
6. Особливого значення в сімейному праві набувають юридичні акти як різновид юридичних фактів, серед яких слід відрізняти: 1) юридичні акти, які вчиняються самими учасниками сімейних відносин (а отже, є формою безпосередньої реалізації їх прав і обов’язків), зокрема, надання нотаріально завіреної довіреності на представництво жінки і (або) чоловіка для подання заяви про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану; відмова від реєстрації шлюбу; укладення подружжям між собою договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їх особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; укладення договору про надання утримання одному з подружжя, в якому визначаються умови, розмір і строки виплати аліментів; 2) акти, що походять від третіх осіб - уповноважених державою суб’єктів, які безпосередніми учасниками сімейних відносин не виступають (а отже, має місце правозастосування), наприклад, реєстрація шлюбу; рішення суду про надання права на шлюб особі, яка досягла шістнадцяти років, але не досягла шлюбного віку, за її заявою; рішення суду про надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним; рішення суду про визнання шлюбу недійсним тощо.
7. Ознаки юридичних актів яскраво представлені в конструкції договору, який у сімейному праві може: а) конкретизувати норми сімейного права; б) доповнювати регулювання, межі якого окреслені нормами сімейного права, що прямо вказують на регламентацію відносин шляхом досягнення згоди між їх учасниками і її закріплення в договорі; в) встановлювати права і обов’язки, відмінні від тих, що передбачені нормами сімейного права, у випадках, коли це прямо допускається; г) виступати єдино можливою підставою для виникнення індивідуальних сімейних правовідносин. В усіх наведених вище випадках ті чи інші сімейні правовідносини могли виникнути не тільки за договором, а й за іншими юридичними фактами; д) заповнювати прогалини, залишені законодавцем у регулюванні сімейних відносин. Виявлення прогалин у правовому регулюванні, особливо коли йдеться про приватноправову сферу (а отже, сферу, де у більшості випадків матиме місце не прогалина, а кваліфіковане мовчання законодавця), є завданням надзвичайно складним. Г оловним критерієм наявності прогалини стає судова практика.
8. Підставою виникнення сімейних прав і обов’язків, а також відповідних правових статусів у сімейному праві можуть виступати не одиничні юридичні факти, а фактичні склади. Останній визначається існуванням елементів, що до нього входять. Елемент відрізняється від частини за внутрішніми і зовнішніми характеристиками. З внутрішнього боку, елементи являють собою єдине, завершене, цільне утворення. З зовнішнього - для елемента характерною є відносна незалежність від системи, певна функціональна самостійність. У фактичному складі існує як поділ на елементи, так і особливий спосіб зв’язку між ними. Фактичний склад хоча і містить у собі певну кількість юридичних фактів, але не є їх сумою. Різні факти, що його утворюють, неоднозначні і взаємопов’язані один з одним. Це проявляється у тому, що кожен з елементів фактичного складу становить певний вид юридичного факту (дія або подія, стан, конкретне волевиявлення тощо), що лише у сукупності призводить до виникнення відповідного суб’єктивного права.
9. Як система фактичний склад набуває нової якості, яка не властива його елементам. Такою якістю є правовий наслідок. Лише всі елементи складу у сукупності зумовлюють настання правового наслідку. Окремі елементи фактичного складу такої властивості не мають (наприклад, при оформленні опікунства). Факти-стани можуть бути поділені на такі основні групи: 1) ті, що виникають тільки після їх державної реєстрації чи юрисдикційного способу встановлення; 2) ті, наявність яких фіксується уповноваженим органом постфактум; 3) факти-стани, що не потребують встановлення уповноваженим органом за спеціально визначеною процедурою, якщо немає спору щодо їх наявності або юридичних наслідків, які вони за собою мають тягнути; 4) факти-стани, які виникають автоматично на підставі встановлення інших фактів.
10. Співвідношення між фактами-станами і правовими статусами може мати такі основні форми: 1) існування фактів-станів, відмінних від правових статусів (наприклад, факт-стан спільного проживання); 2) наявність правових статусів, які лише гіпотетично можуть виконати роль факту-стану за наявності інших юридично значущих обставин; 3) наявність правових статусів, які самі по собі виступають фактами-станами упродовж всього періоду свого існування (такі правові статуси вказують на особу як на сторону відповідних триваючих правовідносин, а саме батьки, усиновлювачі, опікуни тощо, й виконують роль факту-стану саме в межах цих правовідносин).
11. Юридико-фактична роль фікцій у регулюванні сімейних правовідносин знаходить прояв у виконуваних юридичними фікціями функціях у регулюванні сімейних правовідносин, які розділено на три групи: 1) загальні функції, виконувані будь-яким нормативним структурним елементом права (регулятивно-динамічна і регулятивно-статична); 2) функції, що є специфічними для юридичних фікцій як особливої форми формулювання правового припису (усунення юридичної невизначеності у суспільних відносинах, що підлягають правовому регулюванню; забезпечення оптимізації юридичної практики); 3) власні функції фікцій у сімейному праві (забезпечення інституційної можливості втілення міркувань гуманності, насамперед до дітей).
12. Вплив прецедентної практики Європейського суду з прав людини на окреслення кола юридичних фактів в сімейно-правовій сфері відносин розкривається, зокрема, у таких його правових позиціях: 1) встановлення негативного обов’язку держави не втручатися до сфери сімейного життя людини, крім обмеженої кількості випадків, коли таке втручання спрямовано на досягнення легітимної мети, передбачено законом і обсяг втручання є співрозмірним із тією метою, з якою воно здійснюється (заборона свавільного втручання держави); 2) окреслення позитивних зобов’язань держави в ситуаціях, коли втручання держави є необхідними для ефективного забезпечення поваги приватного або сімейного життя; 3) положення, відповідно до якого приватний вибір жінок щодо планування і складу їх сімей не повинен залежати від розсуду медичних фахівців або установ, які визначають розподіл ресурсів охорони здоров’я або прагнуть просувати норми для статей, що засновані на релігійних або культурних ідеологіях, шляхом відмови в доступних діагностичних послугах із метою перешкоджання вчиненню дій, не схвалюваних ними, тощо; 4) у сімейних спорах, що зачіпають інтереси дітей, пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне спиратися на належні й обґрунтовані підстави задля захисту інтересів дитини і для подальшого об’єднання сім’ї; передача дитини під публічну опіку повинна мати тимчасовий характер, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов’язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз’єднанню дітей зі своїми біологічними батьками.
Констатовано, що поняття «сімейне життя» постійно еволюціонувало упродовж всього часу дії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і продовжує розвиватися з урахуванням сучасних змін соціальних і культурних моделей сімейного життя.
13. Перелік передбачених Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. № 3307/5 фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану, підлягає доповненню таким фактом, як зміна статі.
14. Необхідним є внесення змін до норм Сімейного кодексу України, що регулюють припинення шлюбу, якщо один з подружжя здійснив юридичну зміну статі, зокрема, варто включити до тексту Сімейного кодексу норму: «Шлюб припиняється за рішенням суду, яке набрало законної сили, якщо один з подружжя здійснив юридичну зміну статі».
15. Необхідним є внесення змін до норм Сімейного кодексу України: Стаття 7-1 СК «Загальні засади регулювання сімейних відносин»
Сімейні права та обов ’язки виникають на підставі юридичних фактів у осіб, пов ’язаних відповідними сімейно-правовими зв ’язками, внаслідок вчинення ними певних дій (щодо реєстрації шлюбу, його розірвання, укладення шлюбного договору чи іншого сімейного договору), для задоволення інших сімейного характеру інтересів, настання того чи іншого правового стану, набуття статусу (дружини, чоловіка, батька, матері, члена сім’ї тощо), настання юридично значимої події (народження дитини, смерті людини та інші.).
16. Необхідним є внесення змін до ч. 4 ст. 31 СК України шляхом її доповнення абзацом такого змісту: «У разі, якщо відмова від шлюбу одним із наречених зумовлена протиправною, аморальною поведінкою другого з наречених, приховуванням ним обставин, що мають істотне значення, особа, яка відмовляється від шлюбу звільняється від обов’язку повернення подарунків, одержаних у зв’язку із майбутнім шлюбом.»
17. Необхідним є вилучення із п. 3 Медико-біологічних і соціально- психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.02.2011 р. № 60, таких підстав відмови для зміни (корекції) статевої належності, як наявність дітей віком до 18 років, грубі порушення соціальної адаптації (відсутність роботи, постійного місця проживання, алкоголізм, наркоманія, антисоціальна поведінка тощо).
Надано рекомендації щодо внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і розподіл спільного майна подружжя» № 11 від 21.11.2007 р., зокрема, формулювання такого положення: «... зважаючи на ч. 2, 3 ст. 61 СК, якщо внесок до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на половину ринкової вартості частки, що існувала на момент розірвання шлюбу».