Булат Євгенія Анатоліївна Проблеми удосконалення правової охорони результа­тів інтелектуальної діяльності в процесі інтеграції України в Європейський дослідницький простір

Краткое описание

Булат Євгенія Анатоліївна, старший науковий співробіт­ник Придніпровського наукового центру НАН і МОН Украї­ни: «Проблеми удосконалення правової охорони результа­тів інтелектуальної діяльності в процесі інтеграції України в Європейський дослідницький простір» (12.00.03 - цивіль­не право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д 26.001.06 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка

Придніпровський науковий центр НАН України і МОН України
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
БУЛАТ ЄВГЕНІЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК 347.779:001.83(4+477)(043.5)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ РЕЗУЛЬТАТІВ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОСТІР
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________Є. А. Булат
Науковий консультант
ОРЛЮК Олена Павлівна
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України
Київ-2017

ЗМІСТ
Вступ 25
Розділ 1. Методологічні та гносеологічні засади цивільноправового регулювання відносин у сфері інтелектуальної
власності в умовах інноваційного розвитку України
39
1.1. Розвиток інтелектуальної власності у контексті теоретикоправових і цивільно-правових підходів
39
1.1.1. Гносеологія та методологія правового регулювання суспільних
відносин у сфері інтелектуальної власності
58
1.2. Інтелектуальна власність як один із головних чинників правової
і економічної безпеки України
80
1.3. Історико-правові основи становлення окремих результатів
інтелектуальної діяльності
102
1.3.1. Історико-правовий аналіз охорони наукового відкриття 102
1.3.2. Історико-правові засади становлення раціоналізаторських
пропозицій
151
1.3.3. Історико-правова характеристика бізнес-методів 160
Висновки до розділу 1 164
Розділ 2. Генеза правової охорони інтелектуальної власності 167
2.1. Правові засади розвитку промислової власності у системі права
інтелектуальної власності
167
2.2. Аналіз стану чинного законодавства щодо охорони об’єктів
промислової власності в Україні
181
23
2.3. Правове регулювання відносин, пов′язаних з охороною окремих
результатів інтелектуальної діяльності
196
Висновки до розділу 2 202
Розділ 3. Цивільно-правова характеристика результатів
інтелектуальної діяльності в контексті їх охорони
204
3.1. Раціоналізаторська пропозиція як особливий результат
інтелектуальної діяльності
204
3.2. Правова природа наукового відкриття: особливості його
охороноздатних ознак
209
3.3. Цивільно-правова характеристика бізнес-методу як результату
інтелектуальної діяльності
236
Висновки до розділу 3 241
Розділ 4. Суб′єкти права інтелектуальної власності 243
4.1. Суб′єкти права інтелектуальної власності на винахід і корисну
модель
243
4.2. Цивільно-правова характеристика окремих суб′єктів права на
наукове відкриття
248
4.3. Суб′єкти права на раціоналізаторську пропозицію і на бізнес -
метод
258
4.4. Визначення суб′єктивних прав, які виникають у суб′єктів при
удосконаленні правової охорони об′єктів інтелектуальної власності
265
4.4.1. Суб′єктивні права, які виникають у авторів винаходів і
корисних моделей
265
4.4.2. Суб′єктивні права інтелектуальної власності на наукове 272
24
відкриття, в якому виділені охороноздатні ознаки
4.4.3. Суб′єктивні права інтелектуальної власності на
раціоналізаторську пропозицію і на бізнес-метод
277
Висновки до розділу 4 281
Розділ 5. Цивільно-правові засади удосконалення правової
охорони окремих результатів інтелектуальної діяльності як
складова інтеграції України в Європейський дослідницький
простір
283
5.1. Проблеми удосконалення законодавства з охорони
інтелектуальної власності в рамках інтеграції України у
Європейський дослідницький простір
283
5.2. Механізм удосконалення законодавства окремих результатів
інтелектуальної діяльності в рамках інтеграційних процесів
309
5.2.1. Захист суб′єктивних прав інтелектуальної власності щодо
наукових відкриттів, раціоналізаторських пропозицій і бізнес -
методів
316
5.3. Удосконалення методичного забезпечення щодо правової
охорони окремих результатів інтелектуальної діяльності
322
Висновки до розділу 5 326
Висновки 329
Список використаних джерел 335
Додатки 365
25
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток світової
економіки базується на інноваційних процесах. Події, які сьогодні відбуваються в
суспільстві, обумовлені значною мірою стрімким інноваційним розвитком, що
охоплює майже усі сфери суспільних відносин. Зарубіжний досвід у вигляді
даних інноваційного табло (Innovation Union Scoreboard – IUS), що
представляє систему показників науково-технічної та інноваційної
діяльності і на основі якого розраховується зведений індекс інновацій (SIISummary Innovation Index) для кожної європейської країни, свідчить про те,
що Україна має статус "інноватор, що формується". Загалом же значення
зведеного індексу інновацій для України є вдвічі меншим за середнє по
країнах Європейського Союзу. Це свідчить про те, що нагальним питанням
у сфері інтелектуальної власності залишається удосконалення правової
охорони об’єктів інтелектуальної власності та комерціалізація результатів
інтелектуальної діяльності як невід’ємна складова інноваційного розвитку.
Залишаючи без достатньої уваги аспект удосконалення правової охорони
відповідних інтелектуальних інвестицій, фактично незахищеними є права
творців таких об’єктів; держава несе збитки від неконтрольованого витоку
цінної наукової і науково-технічної інформації за кордон, що відбивається
на економіці й призводить до істотного зниження конкурентоздатності
країни. Залишаються неврегульованими належним чином суспільні
відносини з охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності і науковотворчі розробки. Поряд із цим недосконале законодавство у сфері
інтелектуальної власності стосовно деяких об’єктів веде до перешкод
надходження фінансування у науково-дослідну сферу, у зв’язку з чим
майже п’ята частина наукового, інтелектуального потенціалу нашої країни
змушена працювати за кордоном.
Разом із тим одним із вихідних завдань інноваційного розвитку України у
сфері науково-дослідної діяльності є її інтеграція в Європейський дослідницький
простір (ERA), чому сприяє активна співпраця з Європейським Союзом. 1 вересня
26
2017 року набула чинності Угода про асоціацію між Україною та Європейським
Союзом, що обумовило, серед інших, інтеграцію України до європейського
економічного простору, посилення її інноваційної спрямованості, стрімкого
інноваційного розвитку, підвищення рівня її конкурентоздатності. Одним з
пріоритетних напрямів Угоди про асоціацію є наближення законодавства України
до норм і стандартів Європейського Союзу, що зумовлює переоцінку досвіду і
знань, пов’язаних з комерціалізацією інновацій на світовому рівні, та вимагає
застосування нових підходів до врегулювання їх на законодавчому рівні. Адже
науково-технічний потенціал є базою для глобалізації інноваційної сфери, і
потребує належного правового врегулювання.
Відповідно, завданням, яке потребує нагального розв’язання, є необхідність
залучення правового інструментарію, виробленого цивілістичною наукою, до
удосконалення регулювання інноваційних процесів та інноваційного розвитку
відповідно до вироблених стандартів європейської політики у сфері розбудови
інноваційного союзу, цифрової економіки та відкритої науки. На користь цьому
слугують рамкові програми, за рахунок яких відбувається фінансування наукових
досліджень та розробок європейських країн. Підтвердженням цьому виступає
реалізація рамкової програми Європейського Союзу з наукових досліджень та
інновацій «Горизонт-2020», до якої долучилася Україна, завдяки чому отримала
можливість активно співпрацювати з ЄС в інноваційній сфері.
Зазначені вище напрями наукового, інноваційного розвитку України
ставлять нові завдання перед вітчизняною цивілістичною наукою, що має
забезпечити належний правовий інструментарій, спрямований на забезпечення
сучасного і якісного рівня правової охорони результатів інтелектуальної, творчої
діяльності. Рівня, який би відповідав європейським стандартам та забезпечував би
поступовий і сталий розвиток України у всіх сферах, у тому числі – у сфері
науково-технічної діяльності, та сприяв би досягненню стратегічних завдань,
визначених керівництвом країни.
Теоретико-методологічною основою для розкриття поставлених на
дослідження завдань та надання висновків стали праці представників
27
юридичної науки, зокрема І.А. Безклубого, В.І. Борисової, Т.В. Боднар,
В.М. Горобець, А.Б. Гриняка, В.І. Дирди, О.В. Дзери, А.І. Доркіна,
О.С. Іоффе, Ф.К. Кліменко, Є.А. Кожиної, О.В. Кохановської,
Н.С. Кузнєцової, В.А. Кутирєва, В.В. Луця, Р.А. Майданика, І.Е. Маміофи,
Н.Неновськи, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова, А.І. Овчіннікова,
А.М. Павлова, А.В. Полякова, П.М. Рабіновича, Г. Радбруха, В.І. Рясенцева,
В.І. Серебровського, О.Ф. Скакун, І.В. Спасибо-Фатеєвої, Р.О. Стефанчука,
О.Є. Харитонова, О.І. Харитонової, І.Я. Хейфець, В.О. Чехуна,
Ю.С. Шемшученка, С.І. Шимон та інших.
У процесі визначення особливостей об’єктного та суб’єктного складу
правовідносин у сфері інтелектуальної власності, особливостей правової охорони
таких об’єктів були використані розробки вітчизняних та іноземних дослідників,
зокрема Г.О. Андрощука, Ю.Л. Бошицького, О.Б. Бутнік-Сіверського,
А.В. Доровських, М. Кикучі, П.П. Крайнєва, Г.В. Ландика, Ю.М. Капіци,
Н.М. Мироненко, О.П. Орлюк, С.А. Петренка, О.А. Підопригори,
М.Ю. Потоцького, П. Самуельсона, О.Д. Святоцького, В.М. Селіванова,
О.П. Сергеєва, О.Е. Сімсон, Г.О. Ульянової, Д.М. Чибісова, В.Чолакова,
Р.Б. Шишки та інших.
Водночас, не дивлячись на певну кількість наукових розробок, у тому числі
на рівні докторських дисертаційних досліджень, присвячених окремим проблемам
сфери інтелектуальної власності (Р.Б. Шишка, 2004 р., Г.О. Ульянова, 2015 р.),
пов’язаних зі сферою інтелектуальної власності (А.О. Кодинець, 2016 р.), а також
інноваційною діяльністю (О.Е. Сімсон, 2015 р.) або присвячених господарськоправовим аспектам охорони й захисту прав інтелектуальної власності
(І.Ф. Коваль, 2014 р., М.Ю. Потоцький, 2015 р.), проблематика, окреслена в
даному дослідженні, на рівні теоретичних розробок не набула належного
розкриття. Відповідно, необхідність удосконалення правової охорони
окремих результатів інтелектуальної діяльності (наукових відкриттів,
раціоналізаторських пропозицій) та введення до режиму охорони нових
об’єктів (бізнес-методів), які у сукупності впливають на інноваційний,
28
технологічний розвиток України, а також враховуючи інтеграційні процеси
у розвиткові суспільно-правових відносин, які складаються у сфері
інтелектуальної власності, та входження України в Європейський
дослідницький простір, й обумовили в цілому актуальність даного
дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики
Придніпровського наукового центру НАН України і МОН України в рамках
державних бюджетних тем згідно Постанови кабінету міністрів України
№ 942 від 7 вересня 2011 р. «Про затвердження переліку пріоритетних
тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на
період до 2020 року» в частині «Фундаментальні наукові дослідження з
найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціальноекономічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для
забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку
суспільства і держави» та постанови Президії НАН України від 20.12.2013р.
№ 179 «Основні наукові напрями та найважливіші проблеми
фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і
гуманітарних наук Національної академії наук України на 2014–2018 роки»
в частині пріоритетних комплексних міждисциплінарних досліджень −
3.4.2.17. Правова охорона інтелектуальної власності: № ІІІ-01-11
«Розроблення методичних засад розвитку регіональної інфраструктури
інноваційної діяльності» (№ держреєстрації 0110U003850), № ІІІ-01-14
«Дослідження та розробка методів управління економічними ризиками при
реалізації інноваційних проектів» (№ держреєстрації 0113U003992), в яких
автор була виконавцем.
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є
розв’язання на основі підходів, вироблених цивілістичною наукою, проблем
удосконалення правової охорони результатів інтелектуальної діяльності з
метою їх комерціалізації та залучення до інноваційного процесу, з
29
урахуванням інтеграції України в Європейський дослідницький простір, а
також розробка теоретичних висновків і пропозицій, спрямованих на
удосконалення національного законодавства у досліджуваній сфері.
Наведена мета зумовила постановку і вирішення наступних завдань:
− виявити суть правових процесів, що відбуваються у сфері
інтелектуальної власності, шляхом встановлення взаємозв’язку між станом
правової охорони інтелектуальної власності та базовими правовими
цінностями, якими виступають законність, справедливість і правопорядок;
− дослідити вплив цивілістичної науки на правове регулювання
відносин у сфері інтелектуальної власності, з урахуванням
євроінтеграційних процесів як фактору впливу на інноваційний розвиток та
необхідність комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності;
− виявити правовий зв’язок між деякими рисами епохи постмодерну,
які зумовлюють необхідність удосконалення сфери правової охорони
інтелектуальної власності через залучення до неї окремих результатів
інтелектуальної діяльності;
− визначити риси Європейського дослідницького простору в контексті
застосування законодавства у сфері інтелектуальної власності;
– виокремити результати інтелектуальної діяльності, які отримуються у
науковій та технологічній сферах, що впливають на інноваційний розвиток,
визначити їх об’єктний склад, спільні риси та засади правового
регулювання;
– виявити риси наукового відкриття як об’єкту права інтелектуальної
власності та одночасно об’єкту інноваційних відносин;
– дослідити поняття і ознаки бізнес-методу як результату
інтелектуальної діяльності, з можливістю його подальшої правової охорони;
– визначити фактори, що впливають на доцільність подальшої правової
охорони раціоналізаторської пропозиції як результату інтелектуальної
діяльності;
30
– встановити коло суб’єктів, які залучаються до створення та правової
охорони окремих результатів інтелектуальної діяльності, а також інших
учасників цього процесу;
– визначити подальші перспективи розвитку сфери інтелектуальної
власності через призму досліджуваних об’єктів як складової інноваційного,
технологічного процесу, у контексті імплементації європейських
стандартів;
– розробити рекомендації щодо удосконалення правової охорони
окремих результатів інтелектуальної діяльності, що обумовлюють
інноваційний розвиток України.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають у
сфері удосконалення правової охорони результатів інтелектуальної
діяльності, а також теоретичні проблеми удосконалення національного
законодавства.
Предметом дослідження виступають правові норми вітчизняного й
зарубіжного законодавства, що стосуються сфери інтелектуальної
власності, та практика їх застосування, вітчизняні та зарубіжні наукові
джерела, акти, що забезпечують формування та розвиток Європейського
дослідницького простору.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач при
проведенні дослідження використано комплекс загальнонаукового
діалектичного методу та окремих теоретичних методів наукового пізнання,
зокрема: історико-правовий – для розкриття генезису взаємодії діалектики і
права, у тому числі права інтелектуальної власності як цивільно-правового
інституту; діалектично-правових засад у встановленні правових цінностей,
існування яких зумовлює подальше ефективне функціонування і розвиток
інтелектуальної власності (підрозділ 1.1); генезис інтеграційних процесів і
їх вплив на чинне законодавство, зокрема у сфері інтелектуальної власності
(пункт 1.1.1., підрозділ 1.2); розкриття генезису нормативно-правових засад
результатів інтелектуальної діяльності – наукового відкриття,
31
раціоналізаторської пропозиції і бізнес-методу, генезису розвитку правових
засад промислової власності (пункти 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 підрозділу 3,
підрозділ 2.1), порівняльно-правовий – для аналізу міжнародної практики
правової охорони інтелектуальної власності, аналізу стану чинного
законодавства у промисловій власності (підрозділ 2.2); метод аналізу – при
визначенні найбільш придатного способу охорони об’єктів інтелектуальної
власності (підрозділ 2.3), формально-правовий – для розкриття і уточнення
понятійного апарату, тлумачення дефініцій стосовно окремих результатів
інтелектуальної діяльності (підрозділи 3.1.-3.3); аксіологічний − при
визначенні суб’єктів права на наукове відкриття, у якому виділені
охороноздатні ознаки, раціоналізаторську пропозицію і бізнес -метод, права,
які виникають на ці об’єкти (підрозділи 4.1.-4.4., пункти 4.4.1.-4.4.3);
прогнозування − застосовувався при визначенні подальших перспектив
розвитку чинного законодавства в контексті удосконалення правового
регулювання цих об’єктів в умовах інтеграційних процесів (підрозділи 5.1,
5.2, пункт 5.2.1); моделювання – при розробці рекомендацій з
удосконалення правового режиму окремих результатів інтелектуальної
діяльності (підрозділ 5.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертація є першим науковим дослідженням, в якому запропоновано
розв’язання проблем удосконалення правової охорони результатів
інтелектуальної діяльності, що отримуються у науковій та технологічній сферах, з
метою їх комерціалізації та залучення до інноваційного процесу, з урахуванням
інтеграції України в Європейський дослідницький простір, та сформульовано
пропозиції щодо удосконалення національного законодавства у цій сфері. У
дисертації сформульовано наступні нові науково-теоретичні висновки та
практичні рекомендації, які виносяться на захист:
Вперше:
1.Обґрунтовано, що розвиток цивілістичної науки на сучасному етапі
слід пов’язувати на користь розв’язання проблем міжгалузевого та
32
міждисциплінарного характеру, з поступовим відходом від суто
нормативістських підходів. Сфера інтелектуальної власності у цьому сенсі
має сприйматися як вдалий об’єкт для застосування сучасного цивільноправового інструментарію, при цьому вироблені за попередні часи підходи
у частині правового регулювання результатів інтелектуальної, творчої
діяльності потребують переосмислення й застосування нових знань, що
обумовлено інноваційним шляхом розвитку держави та суспільних відносин
у цілому.
2. На підставі історично-правового аналізу та із врахуванням
положень теорії першомеж доведено, що стан правової охорони
інтелектуальної власності має відповідати таким базовим правовим
цінностям, як законність, справедливість і правопорядок, що
характеризують еволюцію інтелектуальної власності. Визнано
періодичність у прийнятті рішень, спрямованих на удосконалення правової
охорони інтелектуальної власності, на кожному етапі розвитку цієї сфери.
3. Доведено, що епоха постмодерну є одночасно і передумовою, і
сприятливим середовищем для удосконалення правової охорони деяких
результатів інтелектуальної, творчої діяльності з метою забезпечення відповідним
цивільно-правовим інструментарієм наукового, технологічного та інноваційного
розвитку України. Підкреслено, що нині вишукуються нові способи і методи
удосконалення правових механізмів охорони результатів інтелектуальної
діяльності, поява яких обумовлена динамічним розвитком інформаційних
технологій.
4. На сучасному етапі, обумовленому євроінтеграційним вектором
розвитку та входженням України в Європейський дослідницький простір,
пропонується удосконалення режиму правової охорони окремих результатів
інтелектуальної діяльності, які отримуються у науковій та технологічній
сферах та прямо впливають на інноваційний розвиток держави. Адже
економічні переваги у найбільш високорозвинених країнах світу формуються
саме за рахунок ефективної та дієвої правової охорони інтелектуальної власності.
33
5. Сформульовано положення про те, що наукове відкриття виступає
одночасно і як об’єкт права інтелектуальної власності, і як об’єкт
інноваційних відносин, оскільки воно може бути однією з вимог існування
інноваційного продукту і брати участь у його формуванні.
6. Запропоновано у науковому відкритті як результаті інтелектуальної
діяльності, що має теоретичну, експериментальну і прикладну частини,
виявляти із прикладної частини охороноздатні ознаки технологічних
рішень, які підлягають патентуванню.
7. Запропоновано визначення поняття «бізнес-методу», під яким
розуміється спосіб організації управління матеріальними і нематеріальними
об’єктами, який має технічний і комерційний результат, є корисним, новим
і спрямований на задоволення потреб суспільства.
8. Пропонується впровадження способу охорони бізнес-методу, що
полягає у виявленні з матеріалів кожної заявки охороноздатної частини, яка
заявляється як «спосіб» і в установленому порядку проходить процедуру
державної реєстрації.
9. Запропоновано спосіб охорони інтелектуальних інвестицій у
вигляді раціоналізаторських пропозицій, який полягає у виявленні з
матеріалів кожної заявки на раціоналізаторську пропозицію охороноздатної
частини, що в установленому порядку надсилається до державної Установи
для видачі охоронного документу. Для раціоналізаторських пропозицій, які
повною мірою не відповідають усім ознакам охороноздатності,
запропоновано видавати свідоцтва на рівні юридичної особи.
Удосконалено:
1. Наукові підходи щодо об’єктного складу цивільних правовідносин у
сфері інтелектуальної власності. Представлено авторську позицію щодо
визначення окремих результатів інтелектуальної діяльності як об’єктів правової
охорони, з виокремленням критеріїв охороноздатності стосовно таких об’єктів чи
їх складових.
34
2. Наукові підходи щодо процедур правової охорони об’єктів права
інтелектуальної власності, а саме наукових відкриттів (через виявлення їх
охороноздатної частини) та раціоналізаторських пропозицій (через
виявлення охороноздатних ознак у матеріалах заявки) та доцільність
запровадження механізму правової охорони бізнес-методів через виявлення
охороноздатних рішень.
3. Висновок про суб’єктний склад носіїв бізнес-методу, що включає:
фізичних осіб, творчою працею яких він встановлений; юридичних осіб,
діяльність яких тісно пов’язана з пошуком нових бізнес -рішень;
правонаступників.
4. Висновок про необхідність розробки та впровадження Методичних
рекомендацій, якими буде регулюватися застосування механізму правової
охорони до наукового відкриття, в якому виявлено охороноздатну частину,
раціоналізаторської пропозиції і бізнес-методу.
Дістало подальшого розвитку:
1. Положення про циклічність розвитку правової охорони
інтелектуальної власності й національного законодавства у цій сфері,
становлення яких за роки незалежності нашої держави умовно можна
поділити на чотири основних етапи. На кожному з цих етапів законодавча
база у сфері інтелектуальної власності певною мірою коригувалася (повною
мірою або частково) з метою її удосконалення і приведення у відповідність
з наявним станом суспільних відносин та відповідними міжнародними
стандартами.
2. Цивільно-правова характеристика суб’єктів інтелектуальної
власності, зокрема пропонується вважати суб’єктом права на наукове
відкриття юридичну особу, в якій воно створено, при виявленні із
матеріалів заявки на нього охороноздатних ознак.
3. Положення про суб’єктивні права інтелектуальної власності на
наукове відкриття, в якому виділено охороноздатну частину, що включають
окрім відомих (таких як право авторства, право на визнання автором
35
наукового відкриття тощо) також права, пов’язані з виділенням прикладної
частини матеріалів заявки. Правова природа останніх обумовлюється суттю
суб’єктивних прав інтелектуальної власності на винаходи і корисні моделі.
4. Висновок про те, що раціоналізаторська пропозиція має
розглядатися як об’єкт інтелектуальних інвестицій, який в умовах
інтеграційних процесів підлягає цивільно-правовому регулюванню.
Включення до визначення раціоналізаторської пропозиції організаційного
рішення у будь-якій сфері її діяльності розширює сферу правового
регулювання даного об’єкту права інтелектуальної власності та надає
додаткові можливості щодо обрання способу його охорони на сучасному
етапі.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного
дослідження зумовлюється їх загальною спрямованістю на вдосконалення
цивільно-правової охорони результатів інтелектуальної діяльності, з метою
їх комерціалізації та залучення до інноваційного процесу, з урахуванням
інтеграції України в Європейський дослідницький простір, в результаті чого
дане дослідження здійснює істотний внесок у розвиток української
цивільно-правової науки.
Матеріали дисертаційної роботи впроваджені і використовуються:
– у науково-дослідній роботі: при проведенні наукових досліджень
стосовно удосконалення правової охорони наукових відкриттів,
раціоналізаторських пропозицій та можливості запровадження правової
охорони стосовно бізнес-методів (акт впровадження результатів
дисертаційного дослідження у науково-дослідну роботу Придніпровського
наукового центру Національної академії наук України і Міністерства освіти
і науки України від 23 березня 2017 року);
– у законотворчій діяльності: у частині удосконалення механізму
правової охорони деяких об’єктів інтелектуальної власності (довідка
Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України про впровадження
результатів дисертаційного дослідження від 19 травня 2017 року);
36
– у навчально-методичній роботі: при підготовці та викладанні
навчальних дисциплін «Інтелектуальна власність», «Право інтелектуальної
власності», в освітньому процесі студентів та слухачів, розробці навчальнометодичних матеріалів, посібників, наукових публікацій, підготовці
спеціальних курсів, які пов’язані з актуальними проблемами
інтелектуальної власності (акт впровадження результатів дисертаційного
дослідження у навчально-методичну роботу Дніпропетровського
державного університету внутрішніх справ від 27 квітня 2017 року).
Особистий внесок здобувача. Результати і висновки дисертаційного
дослідження отримані здобувачем особисто на базі аналізу вітчизняних і
зарубіжних наукових, науково-практичних та нормативно-правових джерел.
Внесок у публікації, виконані у співавторстві, відзначено у списку праць,
опублікованих за темою дисертації. В опублікованих у співавторстві
наукових працях особистим внеском здобувача є власні наукові розробки
щодо: визначення охорони наукових відкриттів, формулювання чинників,
які впливають на доцільність введення правової охорони наукових
відкриттів, формулювання філософсько-правового контексту наукового
відкриття; огляд розвитку питання інформаційних технологій і
комп’ютерних програм.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні
положення дисертації були оприлюднені на спільному засіданні кафедр
інтелектуальної власності та цивільного права Київського національного
університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, а
також на засіданні вченої ради Придніпровського наукового центру НАН
України і МОН України. Отримані результати дослідження були
оприлюднені і обговорювалися на наступних міжнародних наукових і
науково-практичних конференціях: Міжнародній конференції «Охорона
прав інтелектуальної власності в Україні та Європейському Союзі:
політика, законодавство, практика»: Проект ЄС «Вдосконалення стратегій,
політики та регулювання інновацій в Україні» (м. Київ, 15-16 червня
37
2011 р.); ХV Міжнародній науково-практичній конференції «Захист
прав інтелектуальної власності» (м. Алушта, 11-15 червня 2012 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми
цивільного, житлового та сімейного права», присвяченій 90-річчю з дня
народження д.ю.н., професора В. П. Маслова (м. Харків, 16 березня
2012 р.); Шостих цивілістичних читаннях, присвячених пам’яті проф.
О.А. Підопригори «Розвиток права інтелектуальної власності в умовах
інформаційного суспільства» (м. Київ, 22 березня 2012 р.); ХVІ
Міжнародній науково-практичній конференції «Захист прав інтелектуальної
власності» (м. Алушта, 22-26 травня 2013 р.); Науково-практичній
конференції «Проблеми цивільного права і процесу», присвяченій пам’яті
проф. О.А. Пушкіна (м. Харків, 7 червня, 2014 р.); VIII Міжнародному
бізнес-форумі «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності
в Україні» (м. Київ, 19 березня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації
законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 3-4
червня 2016 р.)
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження, його
висновки відображені у 38 наукових публікаціях, зокрема у трьох
монографіях, з яких одна у співавторстві (особисто 5,1 д.а .), одному
навчальному посібнику у співавторстві (особисто 1,2 д.а.), шістнадцяти
наукових статтях у фахових виданнях України, п’яти наукових статтях у
наукових періодичних виданнях зарубіжних держав, п’яти наукових статтях в
інших фахових виданнях України у співавторстві (особисто 5,1 д.а.), восьми
публікаціях тез доповідей за матеріалами міжнародних наукових і науковопрактичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти
розділів, які поділяються на шістнадцять підрозділів і вісім пунктів,
висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг
38
дисертаційної роботи становить 383 сторінки, з яких 331 сторінка
основного тексту. Список використаних джерел налічує 312 найменувань і
займає 32 сторінки, 3 додатки розташовані на 20 сторінках

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні запропоновано розв’язання на основі
підходів, вироблених цивілістичною наукою, проблем удосконалення
правової охорони результатів інтелектуальної діяльності з метою їх
комерціалізації та залучення до інноваційного процесу, з урахуванням
інтеграції України в Європейський дослідницький простір, а також
розроблено теоретичні висновки і пропозиції, спрямовані на удосконалення
національного законодавства у досліджуваній сфері. В результаті
проведеного дисертаційного дослідження сформульовані основні науковотеоретичні і науково-практичні висновки, зокрема:
1. Динамічний шлях розвитку інтелектуальної власності потребує
удосконалення правової охорони існуючих об’єктів інтелектуальної
власності і правового регулювання нових для українського законодавства
результатів інтелектуальної діяльності. Такий шлях вимагає правового
осмислення і обґрунтування відповідних дій, пов’язаних з удосконаленням
правової охорони інтелектуальної власності. Обраний шлях вимагає також і
таких дій, які б належним чином дозволили сформувати і створити
необхідну правову базу для подальшого розвитку і удосконалення вже
існуючих суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності.
2. Розвиток цивілістичної науки на сучасному етапі слід пов’язувати з
поступовим відходом від суто нормативістських підходів, на користь розв’язання
проблем міжгалузевого та міждисциплінарного характеру. І сфера інтелектуальної
власності у цьому сенсі має сприйматися як вдалий об’єкт для застосування
сучасного цивільно-правового інструментарію, оскільки підходи у частині
правового регулювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності
потребують переосмислення досвіду й знань, що зумовлено інноваційним шляхом
розвитку України та розвитком суспільних відносин в цілому.
3. Визначено, що стан правової охорони інтелектуальної власності має
відповідати таким базовим правовим цінностям (межам) як законність,
справедливість і правопорядок, які характеризують еволюцію інтелектуальної
330
власності на кожному етапі її розвитку. Особливо актуальним це питання стало у
межах інтеграційних процесів, які відбуваються в Україні, та пов'язано з епохою
постмодерну, яка є одночасно і передумовою, і сприятливим середовищем для
удосконалення правової охорони окремих результатів інтелектуальної діяльності,
поява яких зумовлена динамічним розвитком інформаційних технологій.
4. Інноваційний розвиток України у сфері науково-дослідної
діяльності пов'язаний з інтеграцією її в Європейський дослідницький
простір (ERA), чому сприяє активна співпраця з Європейським Союзом. 1
вересня 2017 року набула чинності Угода про асоціацію між Україною та
ЄС, що обумовило, серед інших, інтеграцію України до європейського
економічного простору, посилення її інноваційної спрямованості, стрімкого
інноваційного розвитку, підвищення рівня її конкурентоздатності.
5. Розвиток інтелектуальної власності в Україні за часи її
незалежності і законодавства у цій сфері умовно можна поділити на чотири
основних етапи. На кожному з цих етапів коригувалася законодавча база у
сфері інтелектуальної власності щодо її удосконалення і приведення у
відповідність до міжнародних стандартів.
6. На сучасному етапі, обумовленому євроінтеграційним вектором
розвитку та входженням України в Європейський дослідницький простір,
пропонується удосконалення правового режиму окремих результатів
інтелектуальної діяльності, які отримуються у науковій та технологічній
сферах та прямо впливають на інноваційний розвиток держави. Доцільність
впровадження такого удосконалення правової охорони показано на прикладі
таких об’єктів як наукові відкриття, бізнес-методи і раціоналізаторські
пропозиції.
7. Зарубіжний досвід у вигляді даних інноваційного табло, що
представляє систему показників науково-технічної та інноваційної
діяльності і на основі якого розраховується зведений індекс інновацій для
кожної європейської країни, свідчить про те, що Україна має статус
"інноватор, що формується". Загалом же значення зведеного індексу
331
інновацій для України є вдвічі меншим за середнє по країнах
Європейського Союзу. При цьому економічні переваги у найбільш
високорозвинених країнах світу формуються саме за рахунок ефективної і
дієвої правової охорони інтелектуальної власності. Проведений аналіз щодо
країн походження Нобелівських лауреатів свідчить про зростання їх
кількості саме в таких країнах, як це має місце у Китаї і Японії, де
результати фундаментальних досліджень мають високий рівень правової
охорони. Робиться висновок, що нагальним питанням у сфері
інтелектуальної власності залишається удосконалення правової охорони
об’єктів інтелектуальної власності та комерціалізація результатів
інтелектуальної діяльності як невід’ємна складова інноваційного розвитку.
8. Як відомо, найбільш розповсюдженою формою правового
регулювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності є механізм їх
державного визнання через видачу охоронних документів (патентів). На
сучасному етапі, зумовленому розвитком інноваційних відносин, постійно
вишукуються нові способи і методи удосконалення механізму
патентування, в тому числі й щодо результатів інтелектуальної діяльності,
поява яких сьогодні зумовлена динамічним розвитком інформаційних
технологій. Саме через ці фактори доцільно удосконалювати механізм
правового регулювання результатів інтелектуальної діяльності.
9. Статистичні дані свідчать, що найбільша кількість заявок на
винаходи (корисні моделі) відзначена у 2001 році. У подальші, майже 15
років, відзначений помірний спад кількості поданих заявок на зазначені
об’єкти у сфері інтелектуальної власності. Це зумовлює нагальну
необхідність у пошуку ефективних і дієвих підходів до удосконалення
чинного законодавства у досліджуваній сфері, створення сприятливого
правового режиму для суб’єктів наукових розробок та їх подальшому
оформленні.
10. Аналіз ст. 14 Закону України «Про інноваційну діяльність»
свідчить, що до об’єктів інноваційної діяльності відносяться не тільки
332
інноваційні програми і проекти, але також нові знання і інтелектуальні
продукти, що мають ключове значення для інтелектуальної власності.
Необхідність удосконалення правової охорони наукового відкриття як
результату інтелектуальної діяльності з позиції інновацій зумовлена
особливістю і здатністю наукового відкриття створювати інноваційний
продукт. Робиться висновок про те, що слугуючи одною з вимог створення
інноваційного продукту, по суті, беручи участь у його формуванні, наукове
відкриття є результатом інтелектуальної діяльності, який поступово
перетворюється на об’єкт інноваційних відносин.
11. Матеріали заявки на наукове відкриття містять теоретичні,
експериментальні і практичні дані (прикладну частину), які обґрунтовують
сутність заявленого наукового положення. Визначено, що окремої уваги
заслуговує прикладна частина наукового відкриття, оскільки саме у ній
містяться матеріали, які підлягають патентуванню і роблять таке наукове
відкриття охороноздатним. Саме такі відкриття дозволяють у найкоротші
строки реалізувати нові технологічні рішення, які втілюються у винаходи,
на які можна отримати охоронний документ у вигляді патенту, з його
подальшою комерціалізацією.
12. Зарубіжний досвід правового регулювання бізнес-методів свідчить
про успішну практику їх реєстрації. Враховуючи досвід зарубіжних країн,
зокрема Сполучених Штатів Америки, Японії, запропоновано визначення
бізнес-методу, під яким розуміється спосіб організації управління
матеріальними і нематеріальними об’єктами, який має технічний і
комерційний результат, є корисним, новим і спрямований на задоволення
потреб суспільства.
13. Стосовно правової охорони бізнес-методу доцільно виявляти з
матеріалів заявки його охороноздатну частину, яка заявляється як «спосіб».
Якщо заявка відповідає заявленим критеріям охороноздатності, вона
оформлюється належним чином для отримання охоронного документу у
державній Установі.
333
14. Виходячи з авторського визначення бізнес -методу, пропонується
таке визначення його суб’єктного складу. За суб’єктним складом його
носіїв доцільно виділити: фізичних осіб, творчою працею яких він
встановлений; юридичних осіб, діяльність яких тісно пов’язана з пошуком
нових бізнес-рішень; правонаступників.
15. Механізм охорони раціоналізаторської пропозиції передбачає
передачу матеріалів заявки до патентно-ліцензійної служби підприємства,
яка розглядає їх і встановлює їх відповідність ознакам охороноздатності.
Якщо заявка відповідає заявленим ознакам охороноздатності, вона
оформлюється належним чином для отримання охоронного документа у
державній Установі. Якщо матеріали заявки не відповідають встановленим
вимогам, вона розглядається патентно-ліцензійною службою на рівні
юридичної особи як раціоналізаторська пропозиція. Керівництвом
підприємства приймається рішення про заохочення автора
раціоналізаторської пропозиції.
16. Регламентація чинним законодавством кола суб’єктів права
інтелектуальної власності стосовно винаходів і корисних моделей
зумовлена визначеною законодавчою базою щодо цих суб’єктів. Щодо
наукового відкриття, поряд з відомими суб’єктами права, якими є автор,
співавтори наукового відкриття, спадкоємці автора, окремо встановлений
такий суб’єкт права як юридична особа у вигляді науково-дослідної
установи, де створено таке наукове відкриття. У разі виявлення у
прикладній частині наукового відкриття незахищених охороноздатних
рішень, вченою радою такої науково-дослідної установи має виноситися
рішення про подальше оформлення їх відповідно до Закону України «Про
охорону прав на винаходи і корисні моделі», з можливістю отримання
патенту на них.
17. Суб’єктивними правами інтелектуальної власності на наукове
відкриття, в якому виявлено охороноздатну частину, окрім відомих, таких
як право авторства, право на визнання автором наукового відкриття, тощо, є
334
права, пов’язані з виявленням прикладної частини матеріалів заявки на
наукове відкриття, яка містить охороноздатні рішення, які втілюються у
винаходи. Автор наукового відкриття має право на оформлення матеріалів
заявки на охороноздатні рішення, які виникають із прикладної частини
наукового відкриття; на внесення змін і уточнень до матеріалів заявки;
право на пріоритет матеріалів заявки. Оформлення матеріалів заявки на
винаходи, виявлені з прикладної частини наукового відкриття, має
відбуватися відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і
корисні моделі», у зв’язку з чим у автора відкриття виникають особисті
немайнові і майнові права, пов’язані з отриманням патенту на винахід
(корисну модель).
18. Раціоналізаторська пропозиція є таким об’єктом інтелектуальних
інвестицій, яка сьогодні, в умовах інтеграційних процесів, підлягає
правовому регулюванню. У визначення раціоналізаторської пропозиції
законодавчо включено також і організаційне рішення у будь-якій сфері її
діяльності. Така правова позиція розширює сферу правового регулювання
раціоналізаторської пропозиції і надає додаткові можливості щодо обрання
способу охорони раціоналізаторської пропозиції на сучасному етапі.
19. В результаті проведеного дослідження запропоновано розробити
Методичні рекомендації з порядку складання, подачі і розгляду заявок на
наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції і бізнес -методи, та
запропоновано їх орієнтовний зміст. Методичні рекомендації визначають
порядок виявлення, оформлення і подачі матеріалів заявок на зазначені
об’єкти. Метою їх розробки є охорона прав і законних інтересів осіб, які
створюють відповідні результати інтелектуальної діяльності, з визначенням
прав авторів кожного з зазначених об’єктів.