Руденко Микола Павлович Правове регулювання внутрішньогосподарських відносин

Краткое описание

Руденко Микола Павлович, юрист ТОВ «Консалтинго­ва експортно-імпортна компанія»: «Правове регулювання внутрішньогосподарських відносин» (12.00.04 - господар­ське право; господарсько-процесуальне право). Спецрада
Д 64.086.04 у Національному юридичному університеті іме­ні Ярослава Мудрого

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
РУДЕНКО МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
УДК 346.12
ДИСЕРТАЦІЯ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право»
Юридичні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. М.П. Руденко
Науковий керівник: Мілаш Вікторія Сергіївна, доктор юридичних наук, професор
Харків - 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВНУТРІШНЬО-ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН 13
1.1. Внутрішньогосподарські відносини як об’єкт господарсько-правового регулювання: поняття, ознаки та правова природа 13
1.2. Розмежування внутрішньогосподарських відносин із іншими суміжними відносинами 33
1.3. Підстави виникнення, зміни та припинення внутрішньогосподарських правовідносин 55
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН 80
2.1. Суб’єктна характеристика внутрішньогосподарських правовідносин 80
2.2. Об’єктна характеристика внутрішньогосподарських правовідносин 109
2.3. Зміст внутрішньогосподарських правовідносин 127
Висновки до розділу 2 137
РОЗДІЛ 3. ЛОКАЛЬНЕ ТА ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН 147
3.1. Форми господарсько-правового регулювання
внутрішньогосподарських відносин 147
3.2. Законодавчі та локальні акти регулювання внутрішньогосподарських відносин 165
Висновки до розділу 3 178
ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 209
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
1. ГК - Господарський кодекс України
2. ЦК - Цивільний кодекс України
3. ГПК - Господарський процесуальний кодекс України
4. ТОВ - Товариство з обмеженою відповідальністю
5. ТзДВ - Товариство з додатковою відповідальністю
6. АТ - Акціонерне товариство
7. ПТ - Повне товариство
8. КТ - Командитне товариство
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Важливим етапом розвитку господарського права стала кодифікація господарського законодавства, проведена у 2003 році. З прийняттям Господарського кодексу України відбулась формалізація предмета правового регулювання господарського права шляхом окреслення його складових: виробничо-господарських, організаційно- господарських та внутрішньогосподарських відносин.
Внутрішньогосподарські відносини отримали своє офіційне визначення як відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Однак у Господарському кодексі України внутрішньогосподарські відносини, крім своєї дефініції, не отримали належного регулювання. Зокрема, залишаються невирішеними проблеми розмежування внутрішньогосподарських відносини із суміжними видами відносин, визначення їх змістовно-структурних характеристик, особливостей форм та засобів господарсько-правового регулювання. Це свідчить про необхідність їх теоретичного дослідження з метою вироблення практичних рекомендацій для вдосконалення правового регулювання.
Предметом комплексного наукового дослідження вказаний вид господарських відносин був ще за часів радянської командно-адміністративної економічної системи, зокрема, значну увагу вивченню цього виду відносин приділив В.В. Лаптєв. Водночас становлення економіки ринкового типу призвело до видозміни господарських відносин у цілому, що не могло не позначитись на окремих їх видах, у тому числі й внутрішньогосподарських відносинах.
Окремим проблемам правового регулювання внутрішньогосподарських відносин присвячено праці вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема:
А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, О.П. Віхрова, С.М. Грудницької, Д.В. Задихайла, Г.Л. Знаменського, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мілаш,
О.П. Подцерковного, О.В. Шаповалової, В.С. Щербини та ін. Однак комплексне дослідження внутрішньогосподарських відносин після прийняття Господарського кодексу України не проводилося. Саме тому проблема вказаних правовідносин набуває актуального наукового і практичного значення і потребує глибокого і системного теоретичного опрацювання, розробки і впровадження рекомендацій з практичної реалізації відповідних положень господарського законодавства з метою більш ефективного їх правового регулювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах комплексної цільової програми «Правове забезпечення реалізації політики держави на пріоритетних напрямках економічного розвитку та у сфері екологічної безпеки» (номер державної реєстрації 0111U000962).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 26 грудня 2014 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних засад господарсько-правового регулювання
внутрішньогосподарських відносин, визначення їх сутності, місця у системі предмета господарського права, а також вироблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення механізму правового регулювання цих відносин.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
- уточнити зміст поняття «внутрішньогосподарські відносини» та з’ясувати їх місце у системі предмета господарського права;
- визначити сутність та виявити характерні особливості
внутрішньогосподарських правовідносин;
- провести розмежування внутрішньогосподарських відносин із
суміжними видами відносин;
- встановити підстави виникнення, зміни та припинення
внутрішньогосподарських правовідносин;
- окреслити суб’єктний склад внутрішньогосподарських
правовідносин;
- визначити перелік об’єктів внутрішньогосподарських
правовідносин;
- надати змістовну характеристику внутрішньогосподарських
правовідносин;
- розкрити форми правового регулювання внутрішньогосподарських
відносин та з’ясувати їх співвідношення;
- охарактеризувати законодавчі та локальні акти регулювання внутрішньогосподарських правовідносин;
- надати рекомендації з удосконалення чинного господарського
законодавства у сфері правового регулювання внутрішньогосподарських відносин.
Об’єкт дослідження - сукупність суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються у процесі організації та здійснення господарської діяльності, всередині суб’єктів господарювання.
Предмет дослідження - правове регулювання внутрішньогосподарських відносин.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання, використання яких дозволило досягти поставленої мети й забезпечити наукову достовірність та коректність отриманих теоретичних результатів.
Історико-правовий метод дозволив дослідити історію розвитку
доктринальних поглядів на внутрішньогосподарські відносини та законодавче регулювання правового статусу структурних підрозділів суб’єкта
господарювання (підрозділи 1.1, 2.1). Використання системно-структурного методу дозволило встановити місце внутрішньогосподарських відносин у системі предмета господарського права, розкрити структуру внутрішньогосподарських відносин, особливості їх елементів (підрозділи 1.1,
2.1, 2.2, 2.3). Проведення розмежування між внутрішньогосподарськими та корпоративними і трудовими відносинами стало можливим завдяки порівняльно-правовому методу пізнання (підрозділ 1.2). Формально-логічний метод дозволив виокремити юридичні факти виникнення, зміни та припинення внутрішньогосподарських відносин (підрозділ 1.3), а також сформулювати розуміння основних юридичних категорій, пов’язаних із предметом дослідження. При розкритті офіційного змісту законодавчих категорій, що досліджуються в роботі, використовувались методи тлумачення норм права. Спеціально-юридичний метод надав можливість розкрити форми правового регулювання внутрішньогосподарських відносин, з’ясувати особливості актів законодавчого та локального регулювання внутрішньогосподарських відносин (підрозділи 3.1, 3.2), а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного господарського законодавства.
Усі зазначені методи дослідження використовувалися з підпорядкуванням їх загальному діалектичному методу наукового пізнання правових процесів і явищ, що дозволило здійснити дослідження в єдності, взаємозв’язку і взаєморозвитку соціальних і юридичних чинників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою у вітчизняній науці господарського права комплексною науковою працею, у якій розроблено теоретичні засади господарсько-правового регулювання внутрішньогосподарських відносин за сучасних умов господарювання, та на їх основі сформовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій царині.
Новизна дослідження конкретизується в найважливіших науково- теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях.
Уперше:
- надано авторську дефініцію поняття «внутрішньогосподарські
відносини», зокрема, означені відносини визначено як різновид господарських відносин, що виникають, змінюються та припиняються у процесі організації та здійснення внутрішньовиробничої та внутрішньоуправлінської діяльності суб’єкта господарювання між структурними підрозділами суб'єкта
господарювання, суб'єктом господарювання та його органами, і регулюються нормами господарського законодавства та локальних актів суб’єкта господарювання. Виявлено особливості внутрішньогосподарських відносин, якими є: 1) сфера існування цих відносин; 2) порядок встановлення та реалізації юридичних фактів; 3) особливості суб’єктно-об’єктного складу та змісту відносин; 4) поєднання організаційних, майнових, управлінських та координаційних елементів; 5) дворівневе регулювання
внутрішньогосподарських відносин;
- запропоновано класифікацію внутрішньогосподарських
правовідносин за змістовною ознакою на матеріальні (виробничі, інвестиційні тощо) та процедурні (організаційні та управлінські). Матеріальні внутрішньогосподарські правовідносини - відносини, у яких відбувається безпосередня реалізація суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків учасниками внутрішньогосподарських правовідносин, регулюються актами господарського законодавства та локальними актами суб’єкта господарювання. Процедурні внутрішньогосподарські правовідносини - відносини, що виникають, змінюються та припиняються у межах внутрішньої діяльності суб’єкта господарювання, які покликані обслуговувати, створювати належні умови та механізми для існування та реалізації матеріальних внутрішньогосподарських правовідносин, передують або супроводжують їх, регулюються актами господарського законодавства та локальними актами суб’єкта господарювання;
- обґрунтовано, що локальне регулювання внутрішньогосподарських відносин є різновидом саморегулювання на мікрорівні та співвідноситься із ним як ціле і частина. Саморегулювання не вичерпується регулюванням відносин, які існують у рамках підприємства (корпоративних, трудових, внутрішньогосподарських), але й охоплює координаційне регулювання відносин між суб’єктами господарювання (з використанням договірної форми), а також регулювання, що здійснюється саморегулівними організаціями. Саморегулювання господарських відносин є різнорівневим: 1) макрорівень,
який представлений актами саморегулівних організацій, та 2) мікрорівень, який представлений: (а) договірною та (б) позадоговірною формами
саморегулювання. Локальне регулювання внутрішньогосподарських відносин є одним із проявів саморегулювання на мікрорівні і може виражатися у договірній та позадоговірній (актах локального регулювання) формах;
- обґрунтовано необхідність внесення змін до Господарського кодексу України в частині визначення правового статусу структурних підрозділів суб’єкта господарювання, закріплення організаційної структури підприємства та визначення змісту поняття внутрішньогосподарських відносин.
Удосконалено:
- поділ юридичних фактів у господарських правовідносинах залежно від характеру господарсько-правових наслідків, які вони породжують, на: правовстановлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі, правоперешкоджаючі та правовідновлюючі;
- твердження про те, що характерною особливістю змісту внутрішньогосподарських правовідносин є те, що його юридичні елементи (права та обов’язки) встановлюються переважним чином нормами актів локального регулювання внутрішньогосподарських відносин. Права та обов’язки учасників внутрішньогосподарських правовідносин встановлюються та деталізуються в установчих документах, положеннях про структурні підрозділи, інших актах локального регулювання внутрішньогосподарських відносин;
- розуміння локальних актів регулювання внутрішньогосподарських відносин як проміжної, сполучної ланки між правовими нормами, закладеними у господарському законодавстві, та актами реалізації норм господарського права.
Набули подальшого розвитку положення щодо:
- розмежування внутрішньогосподарських та корпоративних відносин, які мають як спільні, так і відмінні ознаки. Спільними ознаками для цих відносин є те, що вони складаються всередині юридичної особи і регулюються правовими нормами, які входять до складу господарського права. Відмінні ознаки проявляються у: сфері існування, змісті, правовому становищі учасників, об'єктах, щодо яких виникають зазначені відносини, юридичних фактах їх виникнення, зміни та припинення;
- розуміння поняття «структурні підрозділи суб’єкта господарювання» як загального, що об’єднує «внутрішні підрозділи» (виробничі та функціональні) та «відокремлені підрозділи» (філії та представництва), які утворюють організаційну структуру підприємства, і виступають учасниками внутрішньогосподарських відносин;
- специфічних ознак юридичних фактів виникнення, зміни та припинення внутрішньогосподарських правовідносин: а) виникають та існують під час організації та здійснення внутрішньоуправлінської та внутрішньовиробничої діяльності суб’єкта господарювання, є результатом діяльності учасників внутрішньогосподарських відносин, а не третіх осіб; б) передбачені не лише правовими нормами, що містяться у господарському законодавстві, господарському договорі, але й нормами, що є результатом локальної нормотворчості суб’єкта господарювання; в) поширюють свою дію на особливих суб’єктів господарського права - структурні підрозділи суб’єкта господарювання, органи суб’єктів господарювання, та породжують у них суб’єктивні права та юридичні обов’язки; г) їх правові наслідки забезпечуються не лише державним примусом, але й волею суб’єкта господарювання в особі органів управління;
- розкриття об’єктів матеріальних внутрішньогосподарських правовідносин з погляду плюралістичної концепції об’єкта правовідношення, і до них віднесено: 1) майно (речі, їх сукупність, гроші, майнові права тощо);
2) майнові комплекси; 3) результати робіт; 4) послуги; 5) інформацію; 6) об’єкти інтелектуальної власності, у тому числі майнові права на них. Об’єктом процедурних внутрішньогосподарських відносин є результат, на який спрямоване виникнення та існування відповідного процедурного відношення (прийняття управлінського рішення, проведення загальних зборів суб’єкта господарювання тощо);
- виокремлення загальних (обґрунтованість, науковість, повнота, формальна визначеність) та спеціальних (субсидіарності, факультативності та відносної автономії) принципів локального регулювання внутрішньогосподарських відносин. Вказані принципи локального регулювання внутрішньогосподарських відносин діють як на етапі правовстановлення, так і етапі правореалізації.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дослідженні положення й висновки можуть бути використані: а) у науково- дослідній роботі - для подальших досліджень внутрішньогосподарських відносин; б) у нормотворчій діяльності - як основа для подальшого розвитку законодавчого та локального правового регулювання внутрішньогосподарських відносин; в) у правозастосовній практиці - при проведенні науково-практичних конференцій, семінарів тощо, присвячених застосуванню норм господарського права; г) у навчальному процесі - під час вивчення й викладання навчальних дисциплін «Господарське право», «Організація правової роботи на підприємствах, установах, організаціях», «Актуальні проблеми господарського права» в вищих юридичних навчальних закладах, а також під час підготовки навчальних і робочих програм, підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися, обговорені та були схвалені на засіданнях кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Основні наукові положення й висновки дисертаційної роботи, а також практичні рекомендації щодо вдосконалення господарського законодавства України викладено у доповідях на наукових і науково- практичних конференціях, круглих столах та інших наукових заходах, зокрема, на: Всеукраїнській науковій конференції молодих учених «Юридична осінь 2015 року» (м. Харків, 11 листопада 2015 року), Міжнародній науково- практичній конференції «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин» (м. Одеса, 11-12 березня 2016 року), ІІ Регіональній науково-практичній конференції «Сучасний етап розвитку господарського законодавства України та його перспективи» (м. Харків, 28 квітня 2016 року), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне правотворення: питання теорії та практики» (м. Дніпропетровськ, 3-4 червня 2016 року), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія та практика сучасної юриспруденції» (м. Харків, 10 травня - 10 червня 2016 р.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (188 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, із них основний текст - 191 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнено й вирішено наукове завдання, що полягає в розробленні теоретичних засад правового регулювання внутрішньогосподарських відносин та формулюванні на їх основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері. За результатами дослідження наявного стану правового регулювання внутрішньогосподарських відносин, виявлено низку теоретичних і практичних проблем щодо предмета дослідження та запропоновано шляхи їх подолання. У результаті дослідження проблем, охоплених змістом роботи, сформулювано наступні висновки:
1. Внутрішньогосподарські відносини є різновидом господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення внутрішньоуправлінської та внутрішньовиробничої діяльності між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, суб'єктом господарювання та його органами, і регулюються нормами господарського законодавства та локальних актів суб’єкта господарювання. Внутрішньогосподарські відносини перебувають у діалектичному взаємозв’язку із зовнішньогосподарськими (виробничо-господарськими та організаційно-господарськими) відносинами.
2. Характерними особливостями внутрішньогосподарських відносин є: 1) сфера їх виникнення та існування - «внутрішня діяльність», тобто процес організації та здійснення внутрішньовиробничої та внутрішньоуправлінської діяльності суб’єкта господарювання; 2) порядок встановлення та реалізації юридичних фактів їх виникнення, зміни та припинення; 3) структурні особливості, що мають прояв у суб’єктному складі, об’єктах та змісті внутрішньогосподарських відносин; 4) поєднання організаційних та майнових елементів; 5) поєднання управлінських та координаційних елементів;
6) регулювання внутрішньогосподарських відносин за допомогою правових норм господарського законодавства та локальних актів суб’єктів господарювання (при цьому останні мають перевагу як за обсягом, так і змістом регулювання).
3. Внутрішньогосподарські та корпоративні відносини мають як спільні, так і відмінні ознаки. Загальні ознаки: 1) ці відносин виникають всередині юридичної особи; 2) їх правове регулювання здійснюється правовими нормами, які входять до складу господарського законодавства. Відмінні ознаки проявляються в: 1) сфері існування; 2) змісті; 3) суб’єктному складі; 4) об'єктах;
1) юридичних фактах виникнення, зміни та припинення.
4. Юридичні факти виникнення, зміни та припинення внутрішньогосподарських відносин поділяються на загальні, що мають наслідком створення передумови виникнення (припинення) правовідносин - виникнення/припинення суб'єкта господарювання; і спеціальні, які обумовлюють динаміку правовідносин в період діяльності суб'єкта господарювання (прийняття рішень органами управління, вчинення правочинів). Особливим юридичним фактом для внутрішньогосподарських відносин є факт створення структурного підрозділу підприємства (внутрішнього і/або відокремленого). Характерними ознаками юридичних фактів у внутрішньогосподарських правовідносин є: а) виникають та існують під час організації та здійснення господарської діяльності всередині суб’єкта господарювання, є результатом діяльності учасників внутрішньогосподарських відносин, а не третіх осіб; б) передбачені не лише правовими нормами, що містяться у господарському законодавстві, господарському договорі, але нормами, що є результатом локальної нормотворчості суб’єкта
господарювання; в) поширюють свою дію на особливих суб’єктів
господарського права - структурні підрозділи суб’єкта господарювання, органи суб’єктів господарювання, та породжують у них суб’єктивні права та юридичні обов’язки; г) правові наслідки забезпечуються не лише державним примусом, але й волею суб’єкта господарювання в особі органів управління.
5. Суб’єкти господарювання можуть бути учасниками внутрішньогосподарських відносин за умови, що за своїм правовим статусом вони уповноважені створювати структурні підрозділи, тим самим
обумовлюючи виникнення, зміну та припинення цих відносин. Правове положення суб’єктів господарювання як учасників внутрішньогосподарських відносин є подвійним. З одного боку, суб’єкт господарювання ніби «породжує» ці відносини. З іншого боку, суб’єкт господарювання не є обов’язковим учасником відносин, що розглядаються, адже вони можуть виникати між вже створеними підрозділами підприємства (ч. 7 ст. 3 ГК). Обов’язковим учасником внутрішньогосподарських відносин є структурні підрозділи суб’єкта господарювання, які можуть бути представлені внутрішніми (виробничими та функціональними) та відокремленими (філіями та представництвами) підрозділами, що утворюють організаційну структуру підприємства.
6. Об’єкти внутрішньгосподарських правовідносин не тотожні та
детермінуються видом внутрішньгосподарського відношення. Притримуючись плюралістичного розуміння об’єкта господарських правовідносин, об’єктами матеріальних внутрішньогосподарських відносин є: 1) майно (речі, їх
сукупність, гроші, майнові права); 2) майнові комплекси; 3) результати робіт;
2) послуги; 5) інформація; 6) об’єкти інтелектуальної власності, у тому числі майнові права на них. Об’єктом процедурних внутрішньогосподарських правовідносин є результат, на який спрямоване виникнення та існування відповідного процедурного відношення (прийняття управлінського рішення, проведення загальних зборів суб’єкта господарювання тощо).
7. Зміст внутрішньогосподарських відносин має матеріальну та
юридичну складову. У внутрішньогосподарському відношенні поєднується
реальний вольовий зв'язок його учасників, які наділені відповідними
повноваженнями, які визначаються приписами правових норм господарського законодавства та актів локального регулювання. Матеріальний та юридичний зміст внутрішньогосподарських правовідносин перебуває у діалектичному взаємозв’язку. Він проявляється у тому, що права та обов’язки учасників внутрішньогосподарських правовідносин, закріплені у господарському законодавстві, актах локального регулювання, є юридичним виразом фактичної поведінки суб’єктів цих відносин. Характерна особливість змісту внутрішньогосподарських правовідносин полягає у тому, що його юридичні елементи (права та обов’язки) встановлюються переважним чином нормами актів локального регулювання внутрішньогосподарських відносин. Законодавче регулювання прав та обов’язків учасників внутрішньогосподарських правовідносин має досить загальний, установчий характер і стосується переважним чином випадків, коли учасники внутрішньогосподарських відносин вступають у відносини із третіми особами, тобто у виробничо- господарські та організаційно-господарські відносини. Залежно від змісту можемо виділяти матеріальні та процедурні внутрішньогосподарські правовідносини. У матеріальних правовідносинах відбувається безпосередня реалізація суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків учасниками внутрішньогосподарських правовідносин. Процедурні правовідносини пов'язані з реалізацією матеріальних відносин, покликані ніби обслуговувати, створювати належні умови та механізми для існування та реалізації матеріальних правовідносин та мають регулятивну спрямованість, передують реалізації матеріальних внутрішньогосподарські правовідносин або супроводжують їх.
8. Законодавче регулювання як форма державного регулювання внутрішньогосподарських відносин є первинним по відношенню до локального регулювання, оскільки правові норми, що містяться в актах господарського законодавства слугують передумовою виникнення та розвитку локальної нормотворчості господарюючого суб’єкта. Разом із тим, локальне регулювання охоплює значно більший обсяг внутрішньогосподарських відносин, що піддаються регулювальному впливу, оскільки законодавче регулювання визначає лише окремі аспекти упорядкування внутрішньогосподарських відносин. Локальне регулювання внутрішньогосподарських відносин носить факультативний (суб’єкт господарювання самостійно вирішує питання про необхідність здійснення внутрішньоорганізаційного регулювання шляхом прийняття відповідних локальних нормативних актів) та субсидіарний (акти локального характеру, що походять від суб’єктів господарювання, завжди є додатковими засобами господарсько-правового регулювання по відношенню до нормативно-правових актів, що походять від держави) характер.
9. Локальні акти регулювання внутрішньогосподарських відносин мають загальні та специфічні ознаки. Оскільки локальні акти є правовими та нормативними, то їм також притаманні ознаки, що характерні нормативно- правовим актам: мають правоутворююче призначення; містять
загальнообов’язкові правила поведінки; їх вимоги стосуються всіх суб’єктів на яких вони поширюються та ін. Специфічні ознаки актів локального регулювання внутрішньогосподарських відносин, що приймаються суб’єктами господарювання, полягають у наступному: а) на внутрішньому (локальному) рівні регулювання відбувається поєднання суб’єктів правоутворення та суб’єктів правореалізації в одній особі; б) мають обмежену сферу організаційної дії, яка детермінована внутрішньою діяльністю суб’єкта господарювання; в) їх притаманна обмежена територіальна дія, яка безпосередньо пов’язується із територією місцезнаходження суб’єкта, який прийняв цей акт; г) дія локальних актів суб’єкта господарювання поширюється лише на суб’єктів, які входять до його організаційної структури (органи управління, виробничі та функціональні підрозділи) або ж перебувають у певних відносинах (господарських, цивільних, трудових, корпоративних тощо);
д) акти локального регулювання є проміжною, сполучною ланкою між правовими нормами, закладеними у господарському законодавстві, та актами реалізації норм господарського права.
Локальні акти регулювання внутрішньогосподарських відносин виконують специфічні функції: а) конкретизують, деталізують та індивідуалізують
механізми правового регулювання внутрішньогосподарських відносин, закладений у актах господарського законодавства, не змінюючи його по суті;
б) створюють механізм регулювання, відмінний від того, що передбачений актами господарського законодавства; в) урегульовують відносини, що не охоплені актами господарського законодавства (заповнюють прогалини законодавчого регулювання).
10. З метою підвищення ефективності правового регулювання внутрішньогосподарських відносин, обґрунтовано необхідність внесення змін до Господарського кодексу України в частині визначення правового статусу структурних підрозділів суб’єкта господарювання шляхом включення їх до переліку учасників господарських відносин (ст. 2 ГК), закріплення організаційної структури підприємства, яка складається із внутрішніх та відокремлених структурних підрозділів (ст. 64 ГК) та вдосконалення поняття внутрішньогосподарських відносин як відносин, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, суб'єктом господарювання та його органами та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами у процесі організації та здійснення внутрішньовиробничої та внутрішньоуправлінської діяльності (ч. 7 ст. 3 ГК).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2 т. / М.М. Агарков. Москва, 2002. Т. 1 490 с.
2. Алексеев С.С. Об отраслях права. Советское государство и право. 1972. № 3. С. 10-17.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. Москва: Юридичсекая література, 1981 Т. 2. 354 с.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2 т. Свердловск, 1972. Т. 1. 396 с.
5. Алексеев С.С. Структура советского права: монография. Москва: Юридическая литература, 1975. 264 с.
6. Алексеев С.С. Теория права: монография. Москва: Издательство БЕК, 1995. 320 с.
7. Андронова В.А. Юридичні факти у трудовому праві України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2014. 20 с.
8. Батрин С.В. Корпоративні правовідносини у господарському праві: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2012. 25 с.
9. Беляева О.А. Предпринимательское право: учебное пособие. Изд. 2¬е, испр. и дополн. / под ред. В.Б. Ляндреса. Москва: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА-М», 2009. 352 с.
10. Беляневич О.А. Відокремлені підрозділи підприємств як учасники господарського обороту. Вісник Вищого арбітражного суду України. 1998. № 2. С. 248-251.
11. Бобкова А.Г. Внутрихозяйственные подразделения как субъекты рекреационной деятельности. Предпринимательство, хозяйство и право. 2000. № 3. С. 16-19.
12. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручник. 4-те вид. Київ: Вікар, 2006. 725 с.
13. Большой юридический словарь / под ред. А.Я. Сухарева,
В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. Москва: Инфра-М, 1999. 790 с.
14. Борисова В.І. Органи управління юридичної особи як її інституціонально-функціональні представники. Право України. 2006. № 6. С. 97-102.
15. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права: монография. Москва, 1950. 367 с.
16. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь: в 86 т. Санкт-Петербург: Издательское дело, 1901. Т. XXXIA (62): Статика - Судоустройство. 957 с.
17. Бурило Ю.П. Види господарських інформаційних правовідносин. Інформація і право. 2013. № 1(7). С. 35-44.
18. Бутенко Е.И. О соотношении понятий «процедура» и «процесс» на современном этапе развития юридической науки. Право третьего тысячелетия: матер. I Междунар. заоч. науч.-практ. конф. студ. и аспир. (г. Ставрополь, 17 апр. 2009 г.). Вып. I. Ставрополь, 2009. С. 57-61.
19. Быков А.Г. Имущественные санкции и внутрихозяйственный расчет. Советское государство и право. 1967. № 10. С. 88-93.