ІНСТИТУТ ПОРУКИ ЗА РИМСЬКИМ ПРАВОМ ТА ЙОГО РЕЦЕПЦІЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................….........3

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ І ВИБІР НАПРЯМКІВ ТА МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ.......................................................................13

1.1.Огляд літератури за темою................................................................…14
1.2.Концепція рецепції римського права як основа
методології дослідження..............................................................................24
1.3. Рецепція римського права в Україні ……………..........................…33

РОЗДІЛ ІІ. ПОРУКА ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА РИМСЬКИМ ПРАВОМ.......................................................42
2.1. Формування системи забезпечення зобов’язань
у римському праві …………………............................................................42
2.2.Інститут поруки у класичному римському праві ..............................56
2.3. Вплив римського права на інститут поруки в Європейських
правових системах............................... ..................................................….71

РОЗДІЛ ІІІ. ВПЛИВ РИМСЬКОГО ІНСТИТУТУ ПОРУКИ НА ФОРМУВАННЯ ОДНОЙМЕННОГО ІНСТИТУТУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ.......... 91
3.1. Формування сучасних уявлень про поруку в цивільному
праві України…………….……………………………………………....91
3.2. Інститут поруки за чинним законодавством України....................103
3.3. Інститут поруки у проекті нового Цивільного кодексу України..130
3.4. Суміжні з порукою правові відносини............................................148

ВИСНОВКИ......................................................................……..........................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що договірні зобов'язання належать до числа основних правових засобів, які опосередковують цивільний обіг.
При цьому слід враховувати, що кінцевою їхньою метою є досягнення мети, передбаченої угодою сторін або законом. Це слідує з самої сутності договірних зобов’язань, виконання яких належним чином припиняє їхнє існування, оскільки мета, заради якої вони були встановлені, досягнута.
Коли ж боржник не виконує свої обов'язки або виконує їх неналежним чином, виникає проблема пошуку правових засобів, за допомогою яких можна було б примусити боржника виконати його договірні зобов'язання так, як слід.
Пошук оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми має проводитися з врахуванням тієї обставини, що в останні роки в Україні має місце значне зростання інтересу до римського права, зумовлене змінами в політичному, соціальному і економічному житті суспільства і трансформаціями концепції цивільного права. Це стосується і римського права взагалі, і окремих інститутів цивільного права, зокрема. У тому числі – засобів забезпечення зобов’язання.
Такий інтерес пояснюється тим, що в результаті тривалого пошуку та вдосконалення знайдених рішень у кінцевому підсумку в римському приватному праві була розроблена ефективна система забезпечення належного виконання договірних зобов'язань, що була націлена в першу чергу на захист інтересів кредитора і на стимулювання боржника до виконання зобов'язань шляхом впливу на його майнову сферу.
Ця система виявилася настільки досконалою, що згодом без істотних змін була запозичена практично усіма європейськими державами, в тому числі, й Україною.
Разом з тим, в підходах до оцінки окремих засобів забезпечення договорів, визначенні характеру їхнього взаємозв'язку та взаємодії, з’ясуванні значення різноманітних їхніх форм на тих чи інших етапах розвитку суспільства і держави існують розбіжності, викликані різницею у підходах до вивчення римського права. В основу деяких суджень покладені ще оцінки середньовічних глосаторів і постглосаторів (коментаторів римського права), інші ґрунтуються на концепціях романістики кінця Х1Х - початку ХХ ст.
Результатом цього нерідко є те, що при визначенні характеру і тенденцій розвитку сучасного права України, у якості вихідного матеріалу обираються вторинні по відношенню до римського права європейські правові системи (романо-германська, англосаксонська тощо).
Не заперечуючи корисності запозичення досвіду інших країн, все ж вважаємо за необхідне наголосити на тому, що відправною точкою у цьому процесі мають бути правові ідеї, що отримали втілення у римському праві, насамперед, приватному, якими згодом скористались при вдосконаленні національного законодавства більшість країн, що належать до згаданих вище європейських правових систем. Саме такий підхід дозволяє найбільш повно згодом використати і національні традиції, співставляючи їх із загальноєвропейською ідеєю римського права, формуючи на цьому підґрунті власну сучасну систему цивільного права .
Тому назріла необхідність спеціального дослідження можливості, умов та характеру рецепції основних ідей римського приватного права в цілому, а також окремих його інститутів в українському праві взагалі, і насамперед, в цивільному праві України.
У той же час в українській романістиці та українській науці цивільного права за останнє сторіччя мали місце лише декілька дисертаційних досліджень [23; 38; 67; 157; 172; 230], присвячених римському праву і його впливу на право України
Хоча у згаданих працях ґрунтовно розглядалися питання, які були предметом відповідних дисертаційних досліджень, проте більшість з них були присвячені або загальним проблемам розвитку права Стародавнього Риму та його рецепції, або стосувалися окремих інститутів римського приватного права та їхньої рецепції.
У кожному разі жодне із згаданих дисертаційних досліджень не було присвячене інституту поруки у римському приватному праві та визначенню характеру і ступеню впливу його положень на більш пізні системи законодавства (у тому числі на цивільне законодавство України), що залишалося поза межами проблематики згаданих праць.
До цього слід додати, що й сам інститут поруки, як засіб забезпечення належного виконання договірних зобов’язань у сучасному цивільному праві України, так само як і у праві інших колишніх союзних республік колишнього СРСР, теж практично не був предметом спеціальних монографічних досліджень. Виняток складають декілька статей у наукових журналах, збірниках наукових праць та публікацій науково-популярного і суто прикладного характеру [15; 63, с. 137-140; 66, с. 20-23; 113, с. 22; 162, с. 44], а також відповідні розділи у підручниках і навчальних посібниках з цивільного права.
Наведене вище свідчить про недостатню вивченість проблем правового регулювання поруки у цивільному праві України, досліджень впливу на нього положень римського приватного права. Тому звернення до цих питань здається актуальним, доцільним як з теоретичної, так і практичної точок зору.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною досліджень провідної фундаментальної наукової школи Одеської національної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин” і пов'язаний з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного права на 1998-2000 рр. за темою: “Вдосконалення цивільного права України. Рецепція римського приватного права у цивільному праві України”(затверджено на засіданні кафедри цивільного права, протокол № 3, 12 листопада 1999р.).
Роль автора дисертації у виконанні цих науково-дослідних робіт полягала в тому, що було проведено вивчення римських першоджерел, актів цивільного законодавства України та спеціальної літератури з питань формування і розвитку інституту поруки за римським правом і рецепції його в цивільному праві України.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу положень римського права встановити особливості системи забезпечення виконання контрактних зобов'язань за допомогою інституту поруки, що склалася в ньому, встановити ступінь і характер рецепції інституту поруки в цивільному праві України, а також, враховуючи накопичений у цій галузі досвід, сформулювати пропозиції по його вдосконаленню, прийнятні для сучасної системи права України.
Для досягнення означеної мети вирішувалися наступні задачі:
1)проаналізовано генезис системи засобів забезпечення договірних зобов'язань і визначено тенденції розвитку цієї системи у римському приватному праві;
2)розглянуто класифікацію засобів забезпечення зобов'язань і охарактеризовано поруку, як складовий елемент такої системи;
3)визначено чинники формування інституту поруки у цивільному праві України і охарактеризовано значення поміж них рецепції римського приватного права як у вітчизняному праві, так і у зарубіжних правових системах;
4)встановлено особливості рецепції інститутів римського приватного права у цивільному праві України;
5) проаналізовано поняття, ознаки та механізм дії поруки згідно з чинним цивільним законодавством України;
6) проведено розмежування інституту поруки та подібних до неї правових інститутів;
7) визначено оптимальну концепцію інституту поруки, тенденції розвитку законодавства у цій сфері і оцінено їх значення для сучасного цивільного права України.
Об'єктом дисертаційного дослідження є інститут поруки за римським приватним правом та рецепція його в цивільному праві України .
Предметом дисертаційного дослідження є концепція римської юриспруденції відносно поруки, сукупність норм римського права, що є втіленням цієї концепції в життя, а також концепція відповідного інституту в Україні, вплив на неї римського приватного права та похідних від нього правових систем і характер реалізації цієї концепції в цивільному законодавстві нашої держави.
Методи дослідження, обрані автором, складаються із сукупності загальнонаукового діалектичного методу і окремих наукових методів історичного, порівняльного і логічного аналізу.
При цьому загальним методологічним підґрунтям було обрано концепцію реципування римського приватного права сучасними правовими системами, у тому числі, у галузі цивільного права.
Обираючи таку методологічну основу, автор виходив з того, що право - це не просто надбудова до матеріально-технічного базису, а самостійний елемент цивілізації. Звичайно, матеріальні умови життя суспільства істотно впливають на характер і особливості правового регулювання, однак і самі вони складають елемент цивілізації, чим і пояснюється їх вплив на право та взаємодія з ним.
Взяте у такому методологічному ракурсі цивільне право взагалі та інститут поруки, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань, зокрема, розглядалися у їхньому розвитку в діалектичному взаємозв’язку.
Що стосується окремих методів дослідження, то історичний метод слугував, головним чином, інструментом з’ясування характеру рецепції римського права в сучасних правових системах, тенденцій розвитку інституту поруки у Стародавньому Римі; метод порівняльного аналізу був використаний для порівняння цього інституту у римському праві та праві України; метод логічного (догматичного) аналізу дав змогу з’ясувати сутність норм римського права та цивільного права України, присвячених регулюванню поруки як засобу забезпечення належного виконання зобов’язань.
Сукупність вказаних методів була використана при аналізі джерельної бази дисертаційного дослідження, до якої входили Закони ХІІ таблиць, Кодекс, Дигести та Інституції Юстиніана, праці Гая, Доміція Ульпіана, Юнія Павла, Цицерона та ін.
Особливий інтерес являв аналіз поруки на основі Інституцій Гая, Інституцій та Дигест Юстиніана, «Сентенцій» Павла і «Фрагментів» Ульпіана [30; 55; 84; 264], що дало можливість дослідити динаміку формування та розвитку цього інституту, зокрема, появу його деяких найбільш мобільних і універсальних форм тощо [267; 277].
Вказані вище методи застосовувалися також при дослідженні стану вивчення проблематики дисертації у фаховій літературі, зокрема, праць вітчизняних і зарубіжних фахівців в галузі теорії держави і права, римського та цивільного права: Д. А. Азаревича, Ч.Н.Азімова, С.С.Алексєєва, М. Бартошека, Д. Віндшейда, В. Володкевича, Д. М. Гєнкіна, В.С. Гонгало, Н. В. Гордона, Г. Дернбурга, А. В. Дзери, А. С. Довгерта, В. К. Дроникова, М. Заблоцької, О.С. Йоффе, Н. С. Кузнєцової,В.С, Константинової, В. В. Копейчикова, А.І.Косарева, С. Н. Ландкофа, В.В.Луця, А.Малєніци, В. П. Маслова, С.А.Муромцева, І. Б. Новицького, О. А. Підопригори, І. С. Перетерського, І.А.Покровського, М. Поленак-Акимовської, І. Пухана, А. А. Пушкіна, Н.О.Саніахметової, І.В. Спасібо-Фатєєвої, Ч.Санфіліпо, М.М.Сібільова, Є.О.Суханова, Є.А. Скрипильова, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, З.М.Черніловського, Я.М. Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Ф.Ф. Шпанагия та ін.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі зроблено спробу комплексного дослідження поруки, як засобу забезпечення належного виконання зобов'язань, що сформувався ще у римському праві, а з часом був реципований у цивільному праві України.
В результаті у дисертації сформульовані пропозиції і висновки, що винесені на захист. До них, зокрема, відносяться такі положення:
1. З формуванням римського приватного права поступово виникає система правових засобів, спрямованих на забезпечення виконання договорів, яка в міру розвитку і надання пріоритету в його філософії ідеям природного права, що втілюється в життя за допомогою преторів, зважає не тільки на інтереси кредитора, але й враховує можливість боржника виконати зобов'язання. Забезпечення виконання договорів розуміється як погодження інтересів кредитора і боржника з метою захистити інтереси усіх учасників правовідносин.
2. У період принципату на цьому підґрунті в основному формується система забезпечення належного виконання договорів, що охоплює реальні засоби забезпечення (де досягнення мети – захист інтересів кредитора досягається за допомогою фіксованої суми або речей, на які може бути звернуте стягнення) і персональні або особисті засоби забезпечення (коли стягнення звертається на майно певної, заздалегідь відомої особи – як самого боржника, так і третіх осіб).
3. Поміж персональних засобів забезпечення виконання контрактів провідне місце займає порука, яка дозволяє ефективно захищати права кредитора шляхом залучення до участі у зобов’язаннях додаткового боржника (поручника) на випадок невиконання головного зобов’язання.
4. Положення римського приватного права щодо поруки істотно вплинули на правове регулювання цього інституту у сучасних Європейських системах. Але при цьому вплив цей мав різновекторний характер. Якщо романська та англосаксонські системи цивільного права запозичила, головним чином, принципову основу регулювання відносин поруки, то німецька система цивільного права містить більшу кількість норм, що генетично пов’язані з римським правом.
5.Порука, як засіб забезпечення зобов’язань в цивільному праві України, сформувалася внаслідок дії декількох чинників, поміж яких можна назвати власну традицію приватного права, вплив цивільного права Російської імперії, що ґрунтувалася на німецькій концепції інституту поруки, і рецепції поруки з римського приватного права у процесі оновлення концепції цивільного права України.
6. Концепція поруки у цивільному праві України порівняно з аналогічною ідеєю у римському праві поки що залишається вужчою і менш досконалою, не передбачаючи декількох видів поруки, відомих римському приватному праву і успішно використовуваних у країнах з розвиненою ринковою економікою і відповідним законодавством.
7. Римська концепція забезпечення виконання договірних зобов'язань за допомогою поруки може найбільш ефективно служити підґрунтям вдосконалення сучасного цивільного законодавства України лише за умови комплексного її використання, що вимагає свого вирішення і має бути враховане в процесі доопрацювання проекту нового Цивільного кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати, а також теоретичні і практичні висновки дисертанта можуть бути використані в процесі вдосконалення загальної концепції українського цивільного права щодо положень, які стосуються інституту поруки.
Висновки та низка положень дисертаційної роботи були використані викладачами і студентами при вивченні курсів “Основи римського цивільного права”, “Цивільне право”, а також спецкурсів “Рецепція римського приватного права і кодифікація цивільного законодавства в Україні”, “Порівняльна цивілістика” в Одеській національній юридичній академії.
Деякі із сформульованих у дисертації положень мають дискусійний характер і можуть слугувати матеріалом для подальших досліджень в цьому напрямку.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії.
Результати досліджень були оприлюднені на науково-практичній конференції у грудні 2001 року, яка відбулася у м. Одесі, а також на щорічній науковій звітній конференції викладачів Одеської національної юридичної академії у квітні 2002 року. Положення дисертації використані при підготовці планів практичних занять з курсу цивільного права за темами “Реалізація суб’єктивних прав та обов’язків”, “Забезпечення зобов’язань”, “Відповідальність за невиконання зобов’язань”, “Кредитні договори”.
Висновки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, активно впроваджуються дисертантом у навчальний процес в Одеської національної юридичної академії при проведенні практичних занять з курсу “Цивільне право”, “Основи римського цивільного права”.
Публікації. Результати дисертації опубліковані у п’яти статтях, що опубліковані у чотирьох журналах і збірках наукових робіт, які є фаховими у відповідності з рішеннями ВАК України. Всі статті опубліковані одноособово.
Структура дисертації визначена у відповідності із завданнями, які поставив перед собою автор.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків і списку використаної літератури.
Загальний обсяг дисертації складає 207 аркушів, в тому числі 18 аркушів списку використаних джерел, який охоплює більше 200 найменувань українською, російською, італійською, польською, англійською та сербською мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки розгляду питань поруки в римському приватному праві і його впливу на цивільне право України, можна зробити такі узагальнюючі висновки.
Порука (поручительство) – це договір, по якому до зобов'язання основного боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручався, тобто поручитель.
Порука почала формуватися ще в раннім римському праві, але остаточно як правовий інститут склалося вже в класичному римському приватному праві, де воно існувало в різних формах. Причиною його активного розвитку було ускладнення торгового обороту, поява неформальних, двосторонніх договорів, що робило необхідним пошуки нових, зроблених форм забезпечення належного виконання зобов'язань.
Порука в римському праві, як персональний спосіб забезпечення належного виконання зобов'язань у своєму розвитку пройшло кілька етапів.
Якщо спочатку угода про порука встановлювалося в ускладненій формі і тільки в момент висновку основного договору, то згодом ступінь формальності була знижена, а залучення поручителя стало можливим у будь-який момент до настання моменту виконання зобов'язань. Це зробило його ефективним засобом захисту інтересів сторін договору, завдяки чому порука в різних його формах одержало широке поширення в господарському житті Рима.
Пізніше форми і види поруки, що виникли в римському праві, були сприйняті, розвиті й удосконалені в більш пізніх системах цивільного права.
Україна запозичила положення римського інституту поруки, головним чином, через німецьку систему засобів забезпечення зобов'язань, використовуючи разом з тим і низку ідей у трактуванні романської та англосаксонської правових систем.
У радянський час ці відносини регулювалися в обмеженому обсязі, але ринкові реформи, що відбуваються в нашій країні, деякою мірою «реанімували» порука як спосіб забезпечення виконання зобов'язань.
Разом з тим, застосування поруки усе ще не одержує належного поширення, що зв'язано з проблемою підвищення зацікавленості потенційних поручителів у прийнятті на себе обов'язків по забезпеченню виконання зобов'язань.
Для того щоб найбільш ефективно вирішити це питання, здається доцільним більш пильно звернутися як безпосередньо до досвіду Стародавнього Риму, де сформувався і був створений практично досконалий інститут поруки, так і до досвіду інших систем цивільного права, де ці положення були вдосконалені і перевірені на практиці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаревич Д. История Византийского права. - Т.1.- Ч.І. - Ярос-лавль, 1876. – 117с.
2. Азаревич Д.И. Значение римского права. – Одесса. Б/г. – 22с.
3. Азаревич Д.И. Из лекций по римскому праву. - Вып. 1. - Одесса, 1885.
4. Азаревич Д.И. Система римского права. - Т. 2, ч. 1. – Варшава, 1888. – 434 с.
5. Азимов Ч. Н. Залоговое право. – Х.:Оригинал, 1993. – 43 с.
6. Алиев С.Б. Способы обеспечения исполнения обязательств // Юридическая газета: Алматы. – 1999. - № 21. – С. 2 – 3.
7. Анненков К.Н. Система русского гражданского права. Т.3: Права обязательственные. - Изд.2-е. - СПб, 1901.
8. Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. – М., 1984.
9. Баланс. Библиотека бухгалтера: Методическое пособие (Хозяйственные договоры). – 1999. – 112 с.
10. Банки и банковское дело / Под ред. И.Т.Балабанова. – СПб.: Питер, 2000. – 256 с.
11. Банківське право: українське та європейське / за ред. П.Д.Біленчука. – К., Атіка, 1999. – 400 с.
12. Барон. Система римского права. Вып. 3 Кн. 4 Обязательственное право. – К., 1888. – 380 с.
13. Бартошек М. Римское право. (Понятия, термины, определения) / Пер. с чеш. - М., 1989. – 448 с.
14. Бек В. Рецепция римского права в Западной Европе. Автореф. дис. …канд.юрид.наук.- Львов, 1950 .
15. Белов В.А. Поручительство. Опыт теоретической конструкции и обобщения арбитражной практики. - М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1998. - 234 с.
16. Бернгефт Ф., Колер И. Гражданское право Германии / Пер. с нем.– СПб., 1910.
17. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України: Загальна частина. - К.: Наукова думка, 2000. - 304 с.
18. Боголепов Н.П. Сокращенный курс истории римского права. – Одесса, 1904. – 458 с.
19. Бокщанин А.Г. Источниковедение Древнего Рима. - М.: МГУ, 1981. – 160 с.
20. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. - М.: Инфра-М, 1999.
21. Бороденко С. Застава як форма забезпечення банківських кредитів // Економіка, фінанси, право. – 2001. - № 4.
22. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения.- М.: Статут, 1997. – 458 с.
23. Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному праві України. – Дис. …канд. юрид. наук. - К., 1997.
24. Васьковский Е. Рецензія на кн.: Пергамент М.Я. Договорная неустойка и интерес в римском и современном гражданском праве. – Одесса, 1899 //Журнал министерства юстиции. 1899. Сентябрь. - С. 141-156.
25. Вахницкая А., Евдоченко Н. На пути к гражданскому кодексу Европы // Юридическая практика. – 2001. - № 32. – С. 4 – 5.
26. Виноградов П.Г. Римское право в средневековой Европе. - М., 1919
27. Виншейд Б. Об обязательствах по римскому праву. – СПб., 1875. – 464 с.
28. Вишневский А.А. Банковское право Англии. – М.: Статут, 2000. – 300 с.
29. Гаджиев К.С. Геополитика. М., 1997.- С. 40-52
30. Гай. Институции/ Пер. с лат. и коментарии Ф.Дадынского.- М.:Юристъ, 1997. – 368 с.
31. Гангало Б. М. Учение об обеспечении обязательств.: - М.: Статут, 2002. – 222с.
32. Германское гражданское уложение // В кн.: Германское право. Ч. І. -М., 1996 – 552с.
33. Германское право. - Ч.1. Гражданское уложение/ Пер. с нем. - М.,1996. - 552 с.
34. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Пер с франц. - М.: Юрид. изд-во Мин. юстиции СССР, 1948.-С. 258-259.
35. Головченко В. Взаємовідносини між Австрією та Україною як фактор правової акультурації // Право України. - 1997. - N 3 – С. 78-80.
36. Гомитевич В.А. Учебник законоведения для гимназий и реальных училищ. Изд. 3-е. - M., 1915.
37. Раевич С.И. Гражданское право буржуазно - капиталистического мира. – М.-Л., 1929.
38. Гонгало Р.Ф. Суперфіцій у римському приватному праві та його рецепція у цивільному праві України. Дис… канд. юрид. наук. - К., 2000.
39. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая и вторая. С постатейными материалами из практики Высшего арбитражного Суда Российской Федерации. - М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1999. - 832 с.
40. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий)/ Под ред. Е. О. Харитонова. - Х.: Одиссей, 1999. - 848 с.
41. Гражданское и семейное право. Учебно-практический справочник/ Под ред. Е.О.Харитонова.- Х.: ООО “Одиссей”, 1999. -544 с.
42. Гражданское и торговое право капиталистических государств /Под ред. Нарышкиной Р.Л. – М., 1983. - Ч.1. – 228с.
43. Гражданское и торговое право капиталистических государств /Под ред. Яичкова К.К. – М., 1966. – 552с.
44. Гражданское право Украины. Ч.1/ Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко, - Х.:Основа, 1996. – 440 с.
45. Гражданское право: определения, понятия, законодательство / Под ред. Е.О.Харитонова. – Х.: Одиссей, 1998. – 384 с.
46. Гражданское уложение. Кн. 5. Обязательства. Проект. Том 5. с. 937-1106. с объяснениями. СПб., 1899.;
47. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Статут, 2000. - 411 с.
48. Гримм Д. Д. Задаток в римском праве // Юридические записки. - 1914. - N 1. – С. 24-36.
49. Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права. – СПб., 1914. – 564 с.
50. Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Слюсаренко М.И. Залоговое право России. - М.: Экзамен, 2001. – 242с.
51. Дадинский Ф. Залог по римскому праву. - Варшава, 1872. – 487 с.
52. Даценко К., Чехович Т. Залог как способ обеспечения исполнения обязательств // Юридическая практика. – 2001. - № 41. – С. 5–6.
53. Дейвіс Н. Європа: Історія / Пер. з англ. - К.: Основи, 2000.- 1464 с.
54. Дернбург Г. Пандекты. Т.III. Обязательственное право. - М., 1901. – 378 с.
55. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты /В пер. и с комментариями И. С. Перетерского. - М., 1984. – 456 с.
56. Дмитриева О.В. Принцип ответственности за вину в римском гражданском праве. – Воронеж, 1991. – 132 с.
57. Довженко С.В. Юридические аспекты кредитования. – К.: Довженко, Фурманец и партнеры, 2001. – 259 с.
58. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов/ Под ред. В. С. Нерсесянца. - М.,1996. – 704 с.
59. Дормидонтов Г.Ф. Система римского права. ІІ изд. Обязательственное право. - Казань, 1912. – 312 с.
60. Дювернуа Н. Значение римского права для русских юристов. -Ярославль, 1872. – 24с.
61. Единообразный торговый кодекс США / Пер. с англ. - М., 1996.
62. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран: Источники, судоустройство, подсудность: Учебное пособие.- М.: Статут, 2000. - 271 с.
63. Емельянова Л.В. Некоторые проблемы совершенствования поручительства как способа обеспечения договорных обязательств// Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 7. - Одеса, 2000. - С.137-140.
64. Ефимов В. В. Догма римского права. – СПб., 1914. – 444 с.
65. Ефимов В. Посильная ответственность должника по римскому праву. - СПб., 1888. – 196 с.
66. Ефимов О. Аваль та його правова природа // Право України. – 1998. - № 9. – С. 15-19.
67. Ємельянова Л.В. Засоби забезпечення виконання зобов’язань у римському праві. Дис... канд..юрид.наук. - Одеса, 2001. – 206 с.
68. Жамен С., Лакур Л. Торговое право / Пер. с франц. – М., 1993.
69. Завидов Б. Договор поручительства / Методические рекомендации по разработке условий договоров по гарантиям и поручительствам ЗАО "Стройкомплект" (Утверждены протоколом общего собрания N6 от 20.02.1997). - М., 1997. – 103 с.
70. Закон Украины «О банках и банковской деятельности» № 2121-ІІІ от 17.01.2001. // Бухгалтерия. – 2001. - № 6. – С. 10.
71. Закон Украины «О порядке погашения обязательств налогоплательщиков перед бюджетами и государственными целевыми фондами» N 2181-III от 21.12.2000 // Бухгалтерия. – 2001. - № 9. – С. 7.
72. Закон Украины «О присоединении Украины к Женевской конвенции 1930 года, которой введен Унифицированный закон о переводных векселях и простых векселях» № 826 – ХIV от 06.07.1999 // Право и практика. – 2001. - № 30. – С. 48.
73. Закон Украины «О ценных бумагах и фондовой бирже» № 1201 – XII от 18.06.1991 // Право и практика. – 1998. - № 14. – С. 70.
74. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96 – ВР від 22.11.1996 / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
75. Закон України «Про заставу» № 2654 – ХІІ від 02.10.1992. (з наступними змінами та доповненнями) / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
76. Законодательство Древней Руси.. - М., Юрид. лит., 1984. - Т. 1.
77. Заржицький О., Левченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов’язань // Право України. - 1996.- № 7.- С. 35-37.
78. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
79. Зом Р. Институции. Учебник истории и системы римского гражданского права. – СПб., 1910. – 548 с.
80. Зубарь В.М. Зобов’язання, що виникають внаслідок ведення справ іншої особи без доручення. Дис... канд..юрид.наук. - К., 2002. – 180 с.
81. Зубарь В.М. Северный Понт и Римская империя (середина 1 в. до н.э. – первая половина VI в.). - К., 1998. – 200 с.
82. Иеринг Р. Дух Римского права на различных ступенях его развития. -Ч.І /Пер. с нем. - СПб., 1875. – 308 с.
83. Ильяш Л., Чуприна Е. Операции с векселями: правовые аспекты, учет и налогообложение // ГлавБух. – 2001. - № 19. - С. 72-74.
84. Институции Юстиниана. Пер. с лат. Д. Расснера /Под ред. Л. Л. Кофанова, В.А. Томсинова.- М., Зерцало, 1998 – 400 с.
85. Инструкция «О порядке выдачи субъектам предпринимательской деятельности лицензий на осуществ¬ление страховой деятельности на территории Украины, условий и правил ее осуществления и контроля за их соблюдением» утвер¬ждена приказом Лицензионной палаты при Минэкономики Украины и Укрстрахнадзора № 18/78 от 15.07.1996. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
86. Иоффе О. С., Мусин В. А. Основы римского гражданского права. - Л., 1974. – 156 с.
87. Иоффе О.С. Обязательственное право.- М.: Юрид. лит., 1975.
88. История Древнего Рима. - СПб.: Полигон, 1998. – 896 с.
89. История Европы/ Пер. с фр. - Минск-Москва, 1996. – 384 с.
90. Іванівська О.П. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект. Навчальний посібник.- К.: ТОВ “УВПК “Ексат”, 2002. - 264 с.
91. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N 18/5 від 18.06.94 / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
92. Калітенко О.М. Особисті відносини подружжя та відносини подружжя стосовно їх майна. Дис... канд..юрид.наук. - Х., 2001.
93. Карбонье Ж. Юридическая социология. - М.: Юрид. лит., 1986.
94. Катков М. М. Понятие права удержания в римском праве. - К., 1910. – 196 с.
95. Кистяковский А.Ф. Исследование о смертной казни. – Тула: Автограф, 2000. – 272 с.
96. Кізлова О.С. Еволюція інституту застави в контексті державотворення в Україні. Дис. ... канд.юрид.наук – Одеса, 1998. - 207 с.
97. Кизлова О.С. Залог – эффективное средство обеспечения исполнения обязательств // Юрид. вестник. – 1996. - № 3. - С. 51-52.
98. Козюбра М.І. Методології правової науки і правозастосовчої практики – належну увагу // Право України. -1996. - № 12. - С.25-26.
99. Колосовская Ю.К. Правовые основы торговли римлян с варварами //Торговля и торговец в античном мире: Докл. круглого стола Росс. Асоциации антиквоведов 29 января 1997 г. - М., 1997. - С. 100-106.
100. Колосовская Ю.К. Рим и мир племен на Дунае І-ІV вв. н.е.- М.: Наука, 2000. – 288 с.
101. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации / Под ред. О.Н.Садикова. – М.: Юр.фирма «Контракт», 1999. - Ч. 1 – 778 с.
102. Конвенция, устанавливающая унифицированный закон о переводных векселях и простых векселях // Право и практика. – 2001. - № 30. – С. 19.
103. Конституция Украины. – К.: 2001
104. Кормич Л. И., Богатський В. В. Історія України від найдавніших часів і до 2000 року.: Навч. посіб. – Х.: Одиссей, 2000 – 480 с.
105. Косарев А. И. Римское частное право: Учебник для вузов.- М.: Закон и право, 1998.
106. Косарев А. И. Этапы рецепции римского права // Сов. государство и право. 1983. - № 7. - С.124 – 127.
107. Косарев А.И.Римское право. - М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.
108. Костицкий В. Вексельное обращение: проблемы и перспективы // Юридическая практика. – 2001. - № 28. - С. 5-6.
109. Кофанов Л. Л. Обязательственное право в архаическом Риме: долговой вопрос. - М.: Юрист, 1994. – 240 с.
110. Кофанов Л.Л. Nexum и mancipium ХП таблиц //Вестник древней истории. - 1992. - № 3. - С. 68-80.
111. Кофанов Л.Л. Сакральное право: от человеческих жертвоприношений до правовых санкций //Религия и община в Древнем Риме /Под ред. Л.Л. Кофанова, Н.А. Чаплыгиной. - М., 1994. - С. 16-44.
112. Красун С. Закон повинен залишатися законом, навіть для Верховного суду // Закон і бізнес. – 1999. - № 41. – С. 15.
113. Красько И. Договор поручительства // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 10. – C.20-23.
114. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посібник / За ред. В.В.Вітлінського. – К.: Знання, 2000. – 251 с.
115. Кривцов А. С. Общее учение об убытках. - Юрьев, 1902. – 219 с.
116. Кротюк В., Іоффе А. Зміст та регламентація правовідносин, що пов’язані із заміною сторін в зобов’язанні // Право України. – 1998. - № 1. – С. 113-115.
117. Культура Древнего Рима: В 2-х т. - М.: Наука, 1985. – 432 с.; 398 с.
118. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів, 1996. - 296 с.
119. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. - К., Рад. школа, 1948. – 424 с.
120. Ласк Г. Гражданское право США: Право торгового оборота/ Пер. с англ. – М., 1961.- 535 с.
121. Латинская юридическая фразеология / Сост. Б.С.Никифоров. - М., Юрид. лит., 1979. – 264 с.
122. Ливий Тит. История Рима от основания города. – Т. І-ІІІ. - М., Наука, 1989 – 1993. – I т. - 576 с.; II т.- 528 с.; III т. - 568 с.
123. Лист Вищого арбітражного суду України “Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань” N 01-8/637 від 30 травня 2001р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
124. Лист Вищого арбітражного суду України “Про результати узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів” N 01-3/578 від 26 жовтня 2000р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
125. Лист Вищого арбітражного суду України «Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних з вексельним обігом» N 01-8/738 від 11 грудня 2000 р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
126. Лист Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів» N 01-8/97 від 31 січня 2001 р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
127. Лист Вищого арбітражного суду України № 01 – 8/104 від 10 березня 2000 р. // Право и практика. – 2001. - № 30. – С. 94.
128. Лист Державної податкової адміністрації України “Відносно здійснення розрахункових операцій за договорами поруки по зовнішньоекономічному контракту” № 4669/6/22 – 3115 від 16.08.2000. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
129. Лист Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів» N 01-8/847 від 22 листопада 1994 р. у редакції Листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/109 від 14 березня 2000 р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
130. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 1999. -560 с.
131. Лякуба П.О поручительстве как дополнительном договоре к договору займа // Судебная газета.- 1891.- № 44. -С. 3.
132. Майоров Г. Г. Цицерон как философ: В кн.: Цицерон. Философские трактаты /Пер. с лат. М. И. Рижского /Отв. Редактор Г. Г. Майоров. - М., Наука, 1985.
133. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. - К., Атіка, 2000. – 176 с.
134. Максутов С. Налоговое поручительство // Бухгалтерия. - 2001. - № 43/2. – С. 22.
135. Маленица А. Римско право. - Нови Сад, 1999. - 368 с.
136. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология // Соч. - Т. 3.
137. Матеріали рішення Арбітражного суду м. Києва №02/069 за 2001 р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
138. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – Ч. 2. – М., 1997. – 455 с.
139. Минервин А. Исходные моменты учения о закладном праве. – Ярославль, 1874. – 456 с.
140. Митюков К.А. Курс римского права. – К., 1912. – 512 с.
141. Морандьер Ж. Гражданское право Франции/ Пер. с французского. - М., 1960. – 728 с.
142. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. пос. Ч. ІІ. – Одеса, 1998. – 272 с.
143. Муллов П. Об обеспечении договоров //Журнал Министерства юстиции. - 1866. - № 7.
144. Муромцев С. Рецепция римского права на Западе. – М., 1886.
145. Муромцев С.А. Гражданское право Древнего Рима. – М., 1883. – 560 с.
146. Мурыгин А.Н., Рожина И.А. Основные тенденции развития договорного права//Вестн. Моск. Ун-та. Серия 11. Право. - 1996. - № 11. – С. 42-47.
147. Никонов С. П. Круговая порука как обеспечение обязательств. - СПб., 1896//Журнал министерства юстиции. – 1896, октябрь, ноябрь.
148. Никонов С. П. Секвестрация в гражданском праве. - Ярославль, 1900. – 238 с.
149. Новий тлумачний словник української мови. У 4 т. – Т.3. - К.: Аконіт, 1998. - 928 с.
150. Новицкий И.Б. Поручительство. - М.: НКЮ РСФСР, 1929.
151. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: ТЕИС, 1998. – 365 с.
152. Новицкий И.Б., Лунц А.А. Общее учение об обязательстве. - М., Государственное издательство юридической литературы, 1950. - 416 с.
153. Нолькен А. О договорах в пользу третьих лиц. Опыт теоретического исследования по гражданскому праву. - СПб., 1885. – 288 с.
154. Нолькен А. Учение о поручительстве по римскому праву и новейшим законодательствам. - СПб., 1884. - Т. 1. – 342 с.
155. Ойгензихт В.А. Мораль и право. - Душанбе, 1987.
156. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2-х т. - М., 1998. - Т. 1. – 512 с.
157. Онофрейчук В.Д. Прекарій у римському праві. – Дис. …канд. юрид. наук.- К., 1996.
158. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. - К., Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
159. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование/ Руководитель авторского коллектива В.В.Залесский. - М.,1999. – 648 с.
160. Основные понятия русского государственного, гражданского и уголовного права /Под ред. Устинова В.И., Новицкого И. В., Гернет М.И. – М., 1907.
161. Павлодский Е.А. Обеспечение исполнения обязательств поручительством // Закон. - 1995. - № 5. – С. 24-26.
162. Папинова О. Поручительство – способ обеспечения обязательств и не только // Баланс. – 2000. - № 47. - С. 44.
163. Пергамент М.Я. Договорная неустойка и интерес в римском и современном гражданском праве. - Одеса, 1899. – 232 с.
164. Підопригора О. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Тараса Шевченка // Вісник Академії правових наук України.- 1999.- № 2 (17). – С. 107-123.
165. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право в Україні: перспективи Ш тисячоліття //Юридичний вісник. - 1999. - № 4. – С. 106-108.
166. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право і майбутнє правової системи України//Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 1. – С. 95-103.
167. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право як підгрунтя юридичної освіти // Право України. - 2000. - № 1. – С. 117-120.
168. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К., 1997. – 336с.
169. Підпригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів: Вид. 3-є, перероб та доп. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001.- 440 с.
170. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. Изд. 4-е. - Т. 3. Договоры и обязательства. - СПб., 1896.
171. Погрібний С.О. Порівняльно-правовий аналіз інституту володіння у континентальній, англосаксонській та східноєвропейській системах права. Дис. ...канд. юрид. наук. - К., 2001.
172. Подопригора А.А. Вещно-правовые средства защиты рабовладельческой собственности в римском праве: Дис ... канд. юрид. наук. - К., 1962
173. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К.: Вентури, 1994. – 284 с.
174. Покровский И.А. История римского права. - СПб., 1998. – 560 с.
175. Положення “Про операції банків з векселями”, затверджене постановою правління НБУ № 258 від 28.05.1999 / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
176. Положення «Про кредитування», затверджене Постановою правління НБУ № 246 від 28.09.1995 / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
177. Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. - К.: Правові джерела, 1998. – 259 с.
178. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України i Нацiонального банку України «Про типовi платiжнi умови зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв)i типовi форми захисних застережень до зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), якi передбачають розрахунки в iноземнiй валютi» № 444 вiд 21 червня 1995 р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
179. Приложение II к Конвенции устанавливающей унифицированный закон о переводных векселях и простых векселях // Право и практика. – 2001. - № 30.
180. Проект Цивільного кодексу України. Книга 5 – Зобов`язальне право / нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
181. Проект Цивільного кодексу України // Українське право. - 1999. - Ч.1. – С. 31-576.
182. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право (Базовый учебник) /Пер. с макед. - М., Зерцало, 1999. – 434 с.
183. Роз’яснення Вищого арбітражного суду Украини «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладенням і виконанням кредитних договорів» № 02-5/706 від 6 жовтня 1994 р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
184. Римские древности: Краткий очерк / Под ред. И.В. Алферовой. –Смоленск, 2000.
185. Римское частное право: Учебник / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. – М., Юристъ, 1996. – 544 с.
186. Римське право (Інституції) / За ред. Є.О.Харитонова. - Х.: Одіссей, 2000. – 288 с.
187. Римське приватне право (Конспект лекцій. Практикум). - Х.: Одіссей, 2000. – 272 с.
188. Римське приватне право / За ред. Є.О.Харитонова. - Х., Одіссей, 2001.
189. Ровный В.В. Принцип взаимного сотрудничества сторон при исполнении обязательств в отечественном гражданском праве // Правоведение. - 2000. - №1.
190. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" N 02-5/602 від 24 грудня 1999 р. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
191. Ройтберг М. Обеспечительные функции договорных обязательств в условиях рынка // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 10.
192. Руденко Т. Вексельна документація // Цінні папери України. – 2000. - № 49.
193. Русская правда. В кн.: Законодательство Древней Руси // Российское законодательство X – XX веков: В 9 томах. – Т. 1. – М.: Юрид. лит. 1984. – 432 с.
194. Сабинин С.Е. О договоре займа по римскому праву: Историко-юридическое исследование. - М., 1905. – 342 с.
195. Саватье Р. Теория обязательств / Пер. с франц. - М.: Прогресс, 1972.
196. Савельев В.А. Римское частное право. - М., 1995. – 175 с.
197. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – Х.: Одиссей, 1999. – 464 с.
198. Санфилиппо Ч. Курс римського частого права / Пер. с итал. - М.: БЕК, 2000. – 400 с.
199. Седаков С.Ю. Развитие контрактов в римском праве // Тез. докл. на теор. конфер. аспирантов Ин-та гос. и права и Моск. юр. ин-та. - М., 1991. – С. 25-27.
200. Сергеенко М.Е. Жизнь Древнего Рима. - СПб., 2000. - 368 с.
201. Синайский В.И. Русское гражданское право. Вып. 2. Обязательственное и наследственное право. – К., 1915.
202. Скрипилев Е.Л. Основы римского права: Конспект лекций. - М., 1998. – 208 с.
203. Смирнов К. М. Банки и банкирский депозит в Древнем Риме //Записки Новороссийского университета. – Новороссийск. - Т. 112.
204. Советское гражданское право. - Т.1 /Под ред. Д.М.Генкина.- М.: Государственное издательство юридической литературы, 1950. - 495 с.
205. Советское гражданское право. - Часть 1. Второе изд., переработ. и дополн. / Под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. - К.: Вища школа, 1983. - 464 с.
206. Советское право в период Великой Отечественной войны. - Ч. 1. Гражданское право.- Трудовое право / Под ред. И.Т. Голякова. - М.: Юриздат., 1948.
207. Сопов А. Ипотека по римскому праву и по новейшим законодательствам. – Варшава, 1889. – 400 с.
208. Спасибо-Фатєєва І. Порука і гарантії як способи забезпечення зобов’язань // Підприємнитцтво, господарство і право. – 2002. - № 3. – С. 22-25.
209. Станік С.Р. Динаміка правової культури. Автореф. дис...канд.юрид.наук. - Одеса, 1999. – 19 с.
210. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії/ Пер. з англ. - К., 1998. – Т.1
211. Указ Президента Украины «О мерах по повышению ответственности за расчеты с бюджетами и государственными целевыми фондами» № 167/98 от 04.03.1998. (действие Указа прекращено со дня вступления в силу соответствующих статей Закона Украины «О порядке погашения обязательств налогоплательщиков перед бюджетами и государственными целевыми фондами» N 2181-III от 21.12.2000) / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
212. Умов В. А. Договор найма имуществ по римскому праву и новейшим иностранным законодательствам. - М., 1872. - Ч. 1. – 368 с.
213. Унифицированные правила международной торговой палаты для гарантий по первому требованию 1992 г. / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
214. Унифицированные правила по договорным гарантиям (редакция 1978 г., публикация международной торговой палаты № 325) / Нормативно-правовая база данных НАУ: Нормативные Акты Украины.
215. Унифицированный закон о переводном и простом векселе: Приложение 1 к Конвенции устанавливающей унифицированный закон о переводных векселях и простых векселях // Право и практика. – 2001. - № 30. – С. 22.
216. Форманюк В.І. Формування Візантійського шлюбно-сімейного права (ІV-VІ ст.). Дис. ...канд. юрид. наук. - Одеса, 2001.
217. Французский гражданский кодекс 1804 года / Пер. с франц. И.С.Перетерского. - М., Юрид. издат-во НКЮ СССР, 1941.
218. Харитонов Е.О. История частного (гражданского) права Европы. – Кн. 1. – Одеса: Бахва, 1998. – 344 с.
219. Харитонов Е.О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения, в советском гражданском праве: Автореф. дис... канд. юрид. наук - Х., 1980.
220. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Х.: Одиссей, 1998. – 288 с.
221. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Ростов н/Дону: Феникс, 1998. – 416 с.
222. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с.
223. Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи. -Ч.І.Витоки. – Одеса: Бахва, 1998. – 292 с.
224. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. – Одеса: Юридична література, 2001. – 328 с.
225. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. –Одеса: Юрид. літ., 2000. – 260 с.
226. Харитонов Є.О. Категорія зобов'язань в римському приватному праві//Юридичний вісник. - 1997. - № 1. – С. 105-108.
227. Харитонов Є.О. Концепція циклічного розвитку цивілізацій як методологічна основа рецепції римського приватного права //Актуальні проблеми держави і права. - 1998. - Вип.4. - С. 48-54.
228. Харитонов Є.О. Питання рецепції римського права у працях романістів Новоросійського університету //Збірник наук. праць: Юридична освіта і правова держава. - Одеса, 1997. - С.18-23.
229. Харитонов Є.О. Приватне право у Стародавньому Римі. – Одеса: Бахва, 1996. – 160 с.
230. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права (Теоретичні та історико-правові аспекти): Дис. ...докт.юрид.наук. – Одеса, 1997.
231. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права як підґрунтя сучасної цивілістики // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - № 2. – С. 104-111.
232. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права. - Одеса: Бахва, 1996. – 282 с.
233. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Візантійський тип духовності і Україна //Проблеми політики. - 1999. - Вип.5. - С.249-254.
234. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Вплив цивілізаційної орієнтованості України на можливість і характер рецепції римського приватного права в її законодавстві //Актуальні проблеми політики. - 1998. - Вип.3-4. - С.48-53.
235. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: парадигма прогресу. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 1999.
236. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепція римського права як складова концепції вдосконалення цивільного законодавства України //Вісник інст-ту внутр.справ. - Х., 1999. - № 6. - С.32-35.
237. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. - М.: Спарк, 1996. – 522 с.
238. Хутыз М.Х. Римское частное право. - М.: Былина, 1994. – 170 с.
239. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-томах.-Т.1./ Пер. с нем. - М.: Междунар. отношения, 1998. – 480 с.
240. Цивільне право України. Кн.І. / За ред. Ч.Н.Азімова, С.Н.Приступи, В.М.Ігнатенка. - Х.: Право, 2000. – 368 с.
241. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн.: Книга друга / за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 784 с.
242. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн.: Книга перша / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 864 с.
243. Цивільне право. Ч.1 /Під ред. О.А. Підопригори, О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Д.В.Бобрової. – К:Вентурі, 1997. – 544 с.
244. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар /Під ред. Є.О. Харитонова. - Х.: Одиссей, 1999. – 842 с.
245. Цивільний кодекс України. Проект від 25 серпня 1996 р. //Українське право. - 1996. – Ч.1. – С. 31-527.
246. Цивільний кодекс Української РСР / Кодекси України. У 3-х кн. 4-е вид. Кн. 3 / Відп. ред. В.Ф.Бойко. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.
247. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. - М., 1973. – 632 с.
248. Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991. – 208 с.
249. Черниловский З.М. Римское частное право. Элементарный курс. - М.: Новий Юрист, 1997. – 224 с.
250. Черниловский З.М. Римское частное право: Элементарный курс. - М.: Юристъ, 2000. – 212 с.
251. Чиларж К.Ф. Учебник институций римского права /Под ред. Юшкевича. 2-е изд. – М., 1906. – 534 с.
252. Чубинский П. Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии // Записки императорского Географического общества по отделу этнографии. – К., 1869.
253. Шамшов С. Обязательства, возникающие вследствие неосновательного приобретения и сбережения имущества. - Куйбышев, 1975.
254. Шапп Я. Основы гражданского права Германии: Учебник. - М.: БЕК, 1996.
255. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. - К.: Вентурі, 1994. – 288 с.
256. Шерешевский И.В. Французский гражданский кодекс 1804 г. (Кодекс Наполеона). Извлечения: Методическая разработка. - Одесса, ОГУ, 1964.
257. Шершеневич Г.Ф. Учебник гражданского права (По изд. 1907 г.). - М., 1995.
258. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. - М., 1915. - Т.2. - 483 с.
259. Шиминова М.Я. Компенсация вреда гражданам. Гражданско-правовое регулирование. - М.: Наука, 1979.
260. Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. - Минск., 1998.
261. Шулин Ф. Учебник истории римского права /Пер. с нем. - М., 1889. – 464 с.
262. Щеголев А.В.Библиография русской литературы по римскому праву с 1860 по 1996 г. // Древнее право. -1997. - № 1. - С. 136-161.
263. Эннекцерус. Курс Германского гражданского права / Пер. с нем. – М., 1950. - Т. 1, полутом 2.
264. Юлий Павел. Пять книг сентенций к сыну. Фрагменты Домиция Ульпиана. Пер. с лат. Е. М. Штаерман/Отв. Ред. и составитель Л. Л. Кофанов.- М.: Зерцало, 1998.
265. Яблочков Т.М. Понятие вины в римском праве: (Черты индивидуализма в учениях римских юристов о вине). - М., 1907. – 522 с.
266. Яковец Ю. История цивилизаций. - М., 1995. С.53 – 54.
267. Corpus juris civilis. Vol. 2. Codex repetitae praelectionis, ed. Krueger P. Berolini, 1905. – 302 с.
268. Frezza P. Le garanzie delle obbligazioni, I: Le obbligazioni personali. Padova, 1962. – 264 с.; II: Le garanzie reali.-Padova: 1963. – 226 с.
269. J. Slonina (Zablocki). Uzyczenie w klasyczym prawie rzymskim. – Warsawa, 1980. – 92 с.
270. Justinijanova Digesta. Preveo dr. Antun Malenica.- Beograd, 1997. - 221 с.
271. Kremer. Kontracty nienazwane w prawie rzymskim w šwietle kasuistyki. – Kraków, 1991.- 95 с.
272. Levi E. Sponsio, fidepromissio, fideiussio. Berlin, 1907. – 278 с.
273. M. Sosniak. «Contractus» prawa rzymskiego. Prace Naukowe Uniwersytetu Slaskiego Nr. 782 Studia juridica Silesiana. T. II. - 1986, С. 7-35.
274. Pastori R. Appunti in tema di sponsio e stipulatio. – Milano, 1961. – 144 с.
275. Sacconi G. Riserche sulla “stipulatio”. – Napoli, 1989. – 219 с.
276. Sosniak M. «Contractus» prawa rzymskiego. Prace Naukowe Uniwersytetu Slaskiego Nr. 782 Studia juridica Silesiana. T. II. 1986, s. 7-35.
277. Theodosiani libri XVI cum constitutionibus Sirmondianis, ed. Krueger P., Mommsen Th.: Berolini, 1905. – 298 с.
278. Wolodkiewicz W., Zablocka M. Prawo rzymskie. Instytucye. - Warszawa: C. H. Beck, 1996. - 386 с.
279. Wubbe F. Res aliena pignoris data. – Leiden, 1960. – 234 с.
280. Zabloccy Maria і Jan. Ustawa XII Tablic.Tekst-tlumaczenie-objasnienia.-W.: Liber, 2000, - 81 с.
281. Zablocka M. Ustawa XII Tablic. - W.: Liber, 1998, - 198 с.
282. Zablocky J. Rozwazania o procesie rzymsim. -W.: Liber, 1999. - 190 с.
283. Zimmermann R. The law of obligations: Roman foundations of the civilian tradition. - Cape Town, 1990. - 224 с.
284. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. - М., 1999.
285. Лист Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів» N 01-8/46 від 29 січня 1999 р.