Білик Олександра Олегівна Інститут окремого проживання подружжя в сімейному праві: порівняльно-правовий аспект

Краткое описание

Білик Олександра Олегівна, аспірант кафедри цивільно­го права Київського національного університету імені Тара­са Шевченка: «Інститут окремого проживання подружжя в сімейному праві: порівняльно-правовий аспект» (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжна­родне приватне право). Спецрада Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Білик Олександра Олегівна
УДК 347.627.3
ІНСТИТУТ ОКРЕМОГО ПРОЖИВАННЯ ПОДРУЖЖЯ В СІМЕЙНОМУ
ПРАВІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
БОДНАР Тетяна Валеріївна
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. ҐЕНЕЗА ІНСТИТУТУ ОКРЕМОГО ПРОЖИВАННЯ ПОДРУЖЖЯ.. 13
1.1. Становлення інституту окремого проживання подружжя в сімейному
праві............................................................................................................................... 13
1.2. Окреме проживання подружжя як інститут сімейного права: поняття,
ознаки та суміжні правові конструкції...................................................................... 36
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І....................................................................................... 57
РОЗДІЛ ІІ. ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ РЕЖИМУ ОКРЕМОГО
ПРОЖИВАННЯ ПОДРУЖЖЯ................................................................................... 60
2.1. Підстави встановлення режиму окремого проживання подружжя.................. 60
2.2. Судовий порядок встановлення режиму окремого проживання...................... 81
2.3. Встановлення режиму окремого проживання договором. Сепараційний
договір: правова природа та особливості.................................................................. 111
2.4. Фактичне окреме проживання............................................................................. 149
2.5. Припинення режиму окремого проживання подружжя.................................... 153
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ..................................................................................... 163
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ОКРЕМОГО ПРОЖИВАННЯ
ПОДРУЖЖЯ................................................................................................................ 167
3.1. Особливості реалізації прав та виконання обов’язків у разі окремого
проживання подружжя................................................................................................ 167
3.1.1. Майнові наслідки окремого проживання........................................................ 167
3.1.2. Особливості спадкування при окремому проживанні.................................... 194
3.1.3. Наслідки окремого проживання, пов’язані з немайновими правами
подружжя...................................................................................................................... 202
3.2. Захист прав і законних інтересів подружжя у разі окремого проживання...... 209
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ.................................................................................... 236
ВИСНОВКИ.................................................................................................................. 238
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................... 241
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. За останні роки законодавство нашої
держави зазнало кардинальних змін, зумовлених демократизацією всіх видів
суспільних відносин. Активно продовжуються процеси щодо завершення створення
докорінно нової, хоч і не позбавленої поки що вад і прогалин, правової системи. Не
оминули ці тенденції і сімейних відносин: з’являються нові інститути,
удосконалюються існуючі.
Однією із новел чинного Сімейного кодексу України (далі – СК) стала
можливість застосування такого механізму збереження сім’ї та шлюбу, як сепарація
(режим окремого проживання подружжя).
Інститут окремого проживання має давню історію та успішно застосовується в
багатьох країнах.
Запровадження законодавцем режиму окремого проживання подружжя в СК
пояснюється прагненням зберегти шлюб шляхом надання йому додаткового часу
(строк якого не встановлений законом) для обмірковування свого рішення щодо
подальшого перебування в шлюбі, оскільки, діючи під впливом емоцій, чоловік і
дружина не завжди об’єктивно ухвалюють рішення щодо розлучення, про яке
згодом жалкують.
На жаль, впровадження інституту окремого проживання не супроводжувалося
чіткою правовою регламентацією процедури його застосування на практиці. В СК
цьому питанню присвячено лише дві статті, в яких регламентовано лише порядок
встановлення і припинення режиму окремого проживання подружжя, а також його
правові наслідки. Проте навіть у цих аспектах виникають труднощі. В законодавстві
не знайшла свого відображення можливість встановлення і регулювання режиму
окремого проживання на договірних засадах. Проблемним є співвідношення
фактичного окремого проживання і встановленого судом режиму окремого
проживання.
Необхідність розв’язання цих та інших питань зумовлена тим, що недостатня
врегульованість застосування даного інституту ускладнює його використання
подружніми парами.
4
Відсутні також наукові доробки щодо поняття, ознак і особливостей
застосування інституту окремого проживання.
Отже, цей інститут потребує глибокого теоретичного аналізу, що ґрунтується
на судовій практиці та наукових дослідженнях як вчених України, так і зарубіжних
країн.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 4 від 20 грудня 2013 р.), уточнена на засіданні Вченої ради юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 7 від 27 квітня 2015 р.). Робота виконана на кафедрі цивільного права
юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка відповідно до державних бюджетних науково-дослідних тем «Доктрина
права в правовій системі України: теоретичний та практичний аспекти» (№ 11 БФ
042-01, номер державної реєстрації 0111U008337), яка досліджувалася на
юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р. і «Теорія та практика адаптації
законодавства України до законодавства ЄС» (№ 16 БФ 042-01), яка досліджується
на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка у період 2016-2018 років.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
формування власних наукових та практичних висновків у результаті аналізу поняття
окремого проживання подружжя, правової природи цього інституту, визначення
ознак та процедури встановлення і припинення режиму окремого проживання,
впливу окремого проживання на права та інтереси кожного з подружжя, а також
розроблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства і рекомендацій
щодо практичного застосування відповідних норм.
Мета дослідження визначила необхідність вирішення таких завдань:
- розкрити ґенезу інституту окремого проживання подружжя;
- визначити поняття та ознаки режиму окремого проживання подружжя;
5
- встановити співвідношення режиму окремого проживання з іншими
правовими категоріями;
- систематизувати підстави для встановлення режиму окремого проживання;
- розкрити основні етапи встановлення та припинення режиму окремого
проживання;
- охарактеризувати процедуру встановлення і визначення наслідків режиму
окремого проживання на договірних засадах;
- визначити правові наслідки режиму окремого проживання і розглянути
можливість розширення їх переліку;
- узагальнити ознаки договорів про окреме проживання (сепараційних
договорів) за законодавством зарубіжних країн, виокремити особливості їх
укладення, зміни, розірвання та визнання недійсними;
- сформулювати пропозиції щодо поліпшення законодавчої регламентації
правил застосування інституту окремого проживання.
Об’єктом дослідження є правовідносини за участю подружжя та інших
суб’єктів, пов’язані із застосуванням режиму окремого проживання подружжя.
Предметом дослідження є закономірності розвитку і функціонування
інституту окремого проживання подружжя, законодавство України і зарубіжних
країн, наукові погляди і судова практика.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано
загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ.
Філософський (діалектичний) метод використано при дослідженні сутності
понять, системи правового регулювання інституту окремого проживання подружжя.
За допомогою історичного методу в роботі проведено дослідження історичного
розвитку інституту окремого проживання. Логіко-юридичний і системний методи
використовувалися для формулювання логічно обґрунтованих висновків, а також
для послідовного викладення матеріалу дослідження. Аналіз стану інституту
окремого проживання подружжя в сімейному праві України, а також аналіз
законодавства інших країн здійснено за допомогою аналітично-статистичного
методу. Порівняльно-правовий метод використано для співставлення чинного
6
сімейного законодавства України з тим, що діяло раніше, а також в процесі аналізу
сімейного законодавства інших країн світу та судової практики.
Науково-теоретична основа дослідження базується на наукових доробках
вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема: Н.А.Аблятіпової, К.К.Арсеньєва,
Л.М.Баранової, К.Бенеті, Т.В.Боднар, В.І.Борисової, Дж.Брауна, Л.Брочард, Т.Велли,
Е.Вестермарка, Е.Вінера, Р.Гаріота, С.Гаріс-Шорт, К.М.Глиняної, В.С.Гопанчука,
І.О.Дзери, О.В.Дзери, Н.В.Дородонової, Л.В.Дубчака, М.М.Дякович, В.Ю.Євко,
І.В.Жилінкової, О.І.Загоровського, А.Карлієра, П.Каспшика, Г.Кларка,
Л.В.Красицької, М.Кронбі, Б.К.Левківського, Л.Ленті, С.М.Лепех, Т.М.Лежнєвої,
Л.В.Липець, Р.Лосурдо, Дж.Майлз, Г.К.Матвєєва, О.В.Михальнюк, М.О.Німак,
Р.О’Шеа, А.Б.Райчук, З.В.Ромовської, Х.Рінгроуза, І.В.Рубець, П.Сеаго,
Дж.Т.Селіна, В.І.Труби, О.Г.Уєнкової, С.Я.Фурси, Ю.С.Червоного,
С.В.Черноп’ятова, Г.В.Чурпіти, С.І.Шимон, М.М.Ясинка та інших.
Нормативну основу роботи становлять Конституція України, закони та
підзаконні нормативно-правові акти, що є частиною сімейного законодавства
України, а також законодавчі акти іноземних держав, зокрема Бельгії, Великої
Британії, Ірландії, Іспанії, Італії, Канади, Литви, Мальти, Німеччини, Нової Зеландії,
Норвегії, Польщі, США, Франції, Швейцарії. Фактичною основою дисертації стали
рішення українських судів та судових установ інших держав.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна
робота є першим комплексним дослідженням проблем правового регулювання і
практичного застосування інституту окремого проживання подружжя.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких висновках і
положеннях:
вперше:
- сформульовано загальнотеоретичне визначення поняття режиму окремого
проживання як стану шлюбних відносин, що виникає на підставі рішення суду чи
договору, за якого особи з метою подальшого примирення чи припинення шлюбу,
не припиняючи його на даному етапі остаточно, перестають жити як подружжя,
незалежно від проживання в одному чи окремих помешканнях;
7
- розмежовано два аспекти договірного регулювання режиму окремого
проживання у світовій практиці: 1) сторони можуть укласти договір про окреме
проживання, в якому вони, по-перше, посвідчують факт встановлення для себе
режиму окремого проживання, по-друге, вирішують питання сімейного життя за
взаємною домовленістю; 2) у разі звернення до суду за взаємною згодою обох з
подружжя про встановлення режиму окремого проживання, особи подають до суду
також і договір (угоду), в якому визначають питання подальшого життя;
- сформульовано визначення поняття сепараційного договору в українському
сімейному праві як комплексного, непоіменованого договору, спрямованого на
регулювання відносин між подружжям на час його перебування в режимі окремого
проживання, який регулює майнові відносини між подружжям, майнові права і
обов’язки подружжя як батьків, а також їхні особисті відносини, в тій частині, що не
суперечить положенням сімейного законодавства і моральним засадам суспільства;
- запропоновано розмежовувати наслідки режиму окремого проживання і
фактичного окремого проживання на такі, що пов’язані з майновими відносинами
подружжя, і такі, що впливають на особисті немайнові права кожного;
- розмежовано режим окремого проживання і фактичне припинення шлюбних
відносин крізь призму наслідку припинення дії презумпції права спільної сумісної
власності на майно, набуте за час шлюбу;
- обґрунтовано необхідність визначення конкретного моменту, з якого
припиняє діяти презумпція права спільної сумісної власності на майно, набуте за час
шлюбу, і запропоновано поширити цей наслідок на майно, набуте дружиною та
чоловіком після набрання законної сили рішенням про встановлення режиму
окремого проживання, якщо цим рішенням не визначена інша дата і якщо інше не
передбачено договором між ними;
- обґрунтовано необхідність внесення відомостей щодо встановлення та
припинення режиму окремого проживання до Державного реєстру актів цивільного
стану громадян та проставлення відповідної відмітки в актовому записі про шлюб;
8
- запропоновано судам при визначенні моменту початку окремого проживання
брати до уваги саме той момент, коли у подружжя чи хоча б одного з них виник
намір припинити шлюбні відносини в цілому, а не окремі його аспекти;
удосконалено:
- положення щодо можливості подружжя проживати окремо під одним дахом:
тобто, наявність різних помешкань не є обов’язковою умовою для встановлення
режиму окремого проживання чи визнання осіб такими, що проживають окремо;
- положення щодо особливостей зміни і визнання недійсними сепараційних
договорів у світовій практиці. Обман, примус і, деякою мірою, несправедливість
можуть бути підставою для суду відмовити в забезпеченні виконання умов будьякого договору, проте така ситуація набагато більш вірогідна для сепараційних
договорів, до умов якого ставляться більш прискіпливо, особливо в частині
утримання;
- положення, згідно з яким порядок припинення режиму окремого проживання
має перебувати у прямій залежності з порядком його встановлення. У разі
встановлення такого режиму судом, він має припинятися за рішенням суду, якщо ж
особи уклали договір, – припинення такого режиму має здійснюватися шляхом
розірвання договору про встановлення режиму окремого проживання;
- положення щодо необхідності розширення переліку наслідків режиму
окремого проживання, зокрема, шляхом виключення того з подружжя, хто пережив
спадкодавця, з числа спадкоємців за законом першої черги;
дістали подальшого розвитку:
- наукова ідея про виокремлення взаємної згоди подружжя як єдиної підстави
для встановлення режиму окремого проживання в порядку окремого провадження,
оскільки в даному випадку фактичні причини, якими керується подружжя, не мають
юридичного значення;
- пропозиція щодо можливості встановлення режиму окремого проживання
шляхом укладення договору подружжям у разі відсутності спору між ними та
неповнолітніх дітей у подружжя, оскільки в даному разі необхідне лише закріплення
волевиявлення обох з подружжя на окреме проживання;
9
- теза про необхідність подання подружжям, яке має неповнолітніх дітей,
договорів, передбачених частинами 1, 2 ст. 109 СК, до спільної заяви про
встановлення режиму окремого проживання;
- положення про те, що припинення окремого проживання у разі поновлення
сімейних відносин можливе лише тоді, коли мала місце фактична сепарація, адже
момент припинення режиму окремого проживання, нарівні з моментом його
встановлення, має значний вплив на правовідносини подружжя і з метою уникнення
подальших суперечностей має бути чітко визначеним;
- обґрунтування тези щодо необхідності внесення змін до порядку реєстрації
народження дитини, якщо матір з чоловіком перебувають у режимі окремого
проживання понад десять місяців. Визначення походження такої дитини від
конкретного чоловіка має проводитися на підставі ст. 125 СК «Визначення
походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою», і лише в разі
неможливості застосування цієї статті за аналогією, слід робити посилання на запис
про батька зі слів матері в порядку ст. 135 СК.
На основі проведеного наукового дослідження вносяться конкретні пропозиції
щодо вдосконалення сімейного законодавства України:
1. Відобразити термін «сепарація» як синонім режиму окремого проживання,
виклавши назви статей 119 і 120 СК України наступним чином: «Встановлення
режиму окремого проживання подружжя (сепарації)» і «Правові наслідки
встановлення режиму окремого проживання подружжя (сепарації)».
2. Викласти ч. 1 ст. 119 СК у такій редакції: «Режим окремого проживання
може бути встановлений судом за позовом одного з подружжя, за спільною заявою
подружжя, яке має дітей, або шляхом укладення подружжям договору про
встановлення такого режиму. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню».
3. Доповнити ч. 1 ст. 119 СК України абзацом 2 такого змісту: «До спільної
заяви про встановлення режиму окремого проживання подружжя, яке має дітей,
мають бути додані договори, передбачені частинами 1, 2 ст. 109 СК».
4. Викласти ч. 2 ст. 119 СК України у такій редакції: «Режим окремого
проживання припиняється за рішенням суду на підставі спільної заяви подружжя
10
після поновлення сімейних відносин між подружжям або шляхом розірвання
договору про встановлення режиму окремого проживання».
5. Викласти п. 1 ч. 2 ст. 120 СК в такій редакції: «майно, набуте дружиною та
чоловіком після набрання законної сили рішенням про встановлення режиму
окремого проживання, якщо цим рішенням не визначена інша дата, не
вважатиметься набутим у шлюбі, якщо інше не передбачено договором між ними».
6. Викласти ч. 2 ст. 122 СК в такій редакції: «Дитина, яка народжена до спливу
десяти місяців після встановлення режиму окремого проживання подружжя,
припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя».
7. Викласти ч. 2 ст. 115 СК України таким чином: «Рішення суду про
розірвання шлюбу, встановлення чи припинення режиму окремого проживання
подружжя після набрання ним законної сили надсилається судом до органу
державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для
внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та
проставлення відмітки в актовому записі про шлюб».
8. Викласти ст. 1261 ЦК України в такій редакції: «У першу чергу право на
спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя
спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив,
якщо для них не встановлено режиму окремого проживання подружжя, та батьки».
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дисертація
містить низку нових теоретичних висновків і положень, спрямованих на
вдосконалення вчення про інститут окремого проживання в сімейному праві.
Висновки і пропозиції, викладені у дисертаційному дослідженні, можуть бути
використані для проведення подальших наукових досліджень з цієї тематики; при
викладанні навчальних дисциплін «Сімейне право України», «Сімейне право:
доктрина та юридична практика», а також при підготовці підручників, навчальнометодичних матеріалів із зазначених дисциплін та коментарів до чинного сімейного
законодавства України. Висновки наукового дослідження можуть сприяти
удосконаленню норм чинного законодавства шляхом внесення запропонованих змін
і доповнень до Сімейного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
11
Основний внесок здобувача. Дисертація є самостійним завершеним
науковим дослідженням, виконаним автором у результаті аналізу розроблених у
літературі ідей та концепцій, законодавчих та практичних матеріалів як України, так
і зарубіжних країн. Сформульовані в роботі висновки мають своїм підґрунтям
критичне осмислення у взаємозв’язку та взаємовпливі наукових джерел,
законодавства та актів правозастосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження опубліковано в наукових статтях, тезах виступів на міжнародних та
всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, обговорено та
схвалено на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення і рекомендації доповідалися на всеукраїнських та
міжнародних науково-практичних конференціях, серед яких Міжнародна науковопрактична конференція «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та
міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)» (м. Київ, 3
жовтня 2013 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Законодавство
України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон,
14-15 лютого 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Правове
регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави» (м.
Запоріжжя, 3-4 жовтня 2014 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція
«Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні»
(м. Херсон, 9-10 жовтня 2015 р.); Міжнародна науково-практична конференція
«Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород, 16-17 жовтня 2015 р.); VII
Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми правової системи
України» (м. Київ, 26 листопада 2015 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у
13 наукових публікаціях із них 6 статей у наукових фахових виданнях України, 1
стаття у науковому періодичному виданні іншої держави та в тезах 6 доповідей на
всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях.
12
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний
обсяг дисертаційного дослідження складає 258 сторінок, із них основного тексту –
240 сторінок. Список використаних джерел складається з 195 найменувань та займає
18 сторінок

Список литературы

ВИСНОВКИ
За підсумками проведеного дослідження обґрунтовано та сформульовано
висновки і пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення основними, з
яких є такі:
1. Інститут окремого проживання подружжя бере свої витоки з канонічного
права, норми якого не вважали за можливе розірвання шлюбного зв’язку інакше, як
зі смертю одного з подружжя і водночас зобов’язували подружжя проживати разом.
Незважаючи на таку жорстку позицію, з розвитком суспільства стало зрозумілим,
що в житті виникають обставини, за яких спільне проживання стає неможливим.
Саме в таких випадках дозволялося встановлювати режим окремого проживання,
який у свою чергу не припиняв шлюбу.
2. Розвиток інституту окремого проживання подружжя в Україні значною
мірою був зумовлений законодавством тих країн, під владою яких перебувала та чи
інша територія нашої держави. Зокрема, ті землі, що були під владою Польського
королівства, перейняли практику застосування режиму окремого проживання. У
Російській же імперії режим окремого проживання встановлювався, але не набув
значного поширення.
3. В теорії українського сімейного права не склалося єдиної думки щодо
доцільності інституту окремого проживання, проте, як свідчить судова практика,
цей інститут використовується. Спираючись на зарубіжний досвід, можна з
впевненістю стверджувати, що цей інститут є доцільним, важливим, і з внесенням
відповідних змін і доповнень в законодавство, – перспективним в українському
сімейному праві.
4. Незважаючи на формулювання назви інституту як «режиму окремого
проживання» в Сімейному кодексі України, фізичне окреме проживання не є
вирішальним при встановленні режиму окремого проживання, важливішим є
припинення шлюбних зв’язків та ведення спільного господарства, відсутність
прагнення до подружнього життя.
5. Режим окремого проживання можна визначити як такий стан шлюбних
відносин, що виникає на підставі рішення суду чи договору, за якого особи з метою
239
подальшого примирення чи припинення шлюбу, не припиняючи його на даному
етапі остаточно, перестають жити як подружжя, незалежно від проживання в
одному чи окремих помешканнях.
6. У практиці зарубіжних країн існує два порядки встановлення режиму
окремого проживання: судовий і договірний.
На основі аналізу положень законодавства та судової практики зарубіжних
країн внесено пропозицію щодо запровадження в українське законодавство
договірного порядку встановлення і регулювання режиму окремого проживання
подружжя у разі відсутності між сторонами спору і якщо у подружжя немає
неповнолітніх дітей.
Таким чином режим окремого проживання буде встановлюватися: а) в
порядку позовного провадження – у разі подання позову одним з подружжя; б) в
порядку окремого провадження – у разі якщо обоє з подружжя прагнуть встановити
такий режим і у цих осіб є спільні неповнолітні діти; в) шляхом укладення договору
– у разі наявності спільного бажання на встановлення режиму окремого проживання
обох з подружжя, яке не має дітей.
7. При поданні заяви подружжям про встановлення режиму окремого
проживання обов’язковим має бути надання договору про те, з ким із них будуть
проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків,
хто буде проживати окремо, про умови здійснення ним права на особисте виховання
дітей, а також договору між подружжям про розмір аліментів на дитину.
8. Договірне регулювання режиму окремого проживання в зарубіжних країнах
слід розглядати в двох аспектах:
1) сторони можуть укласти договір про окреме проживання, в якому вони,
перш за все, посвідчують факт встановлення для себе режиму окремого проживання,
а по-друге, вирішують питання сімейного життя за взаємною домовленістю;
2) у разі звернення до суду за взаємною згодою обох з подружжя на
встановлення режиму окремого проживання, особи подають до суду також і договір
(угоду), в якому визначають питання подальшого життя.
240
9. Сепараційний договір в українському сімейному праві слід розглядати як
комплексний, непоіменований договір, спрямований на регулювання відносин між
подружжям на час його перебування в режимі окремого проживання, який регулює
майнові відносини між подружжям, майнові права і обов’язки подружжя як батьків,
а також їхні особисті відносини в тій частині, що не суперечить положенням
сімейного законодавства і моральним засадам суспільства.
10. Доцільним є виключення положення щодо припинення режиму окремого
проживання на підставі поновлення сімейних відносин з СК України.
11. Наслідки встановлення режиму окремого проживання для подружжя і
фактичного проживання можна умовно поділити на пов’язані з майновими
відносинами подружжя і ті, що впливають на особисті немайнові права кожного, а
саме право на материнство і батьківство відповідно.
12. Припинення презумпції права спільної сумісної власності на майно, набуте
за час шлюбу, є класичним і основним наслідком режиму окремого проживання. В
українському сімейному праві він тісно межує з наслідком фактичного припинення
шлюбних відносин, проте в такому випадку визнання майна особистою приватною
власністю одного з подружжя є правом, а не обов’язком суду на противагу
юридично підтвердженому наслідку режиму окремого проживання.
13. Законодавство зарубіжних країн в більшості випадків позбавляє права на
спадкування за законом іншого з подружжя у разі встановлення для пари режиму
окремого проживання.
14. У разі народження дитини жінкою, яка перебуває в режимі окремого
проживання зі своїм чоловіком понад десять місяців, її походження має
встановлюватися за правилами визначення походження дитини, батьки якої не
перебувають у шлюбі між собою. В такому випадку батьком може бути записаний
як чоловік такої жінки, так і інша особа. Якщо ж немає юридичних підстав для
запису конкретної особи батьком дитини, то дані про нього записуються за
прізвищем і громадянством матері, а ім’я та по батькові – за вказівкою матері.