ІНВЕСТИЦІЙНІ ДОГОВОРИ НА БУДІВНИЦТВО ЖИТЛА (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

З М І С Т

Перелік умовних скорочень……………………………………………
3
ВСТУП…………………………………………………………………….
4
РОЗДІЛ 1. Поняття та основна характеристика
інвестиційного договору на будівництво житла…………………….
11
1.1. Правове регулювання інвестиційного будівництва житла
в Україні……………………………………………………………………
11
1.2. Поняття інвестиційного договору на будівництво житла…………. 27
1.3. Інвестиційний договір в системі цивільних договорів……………. 49
1.4 Види інвестиційних договорів на будівництво житла………………
64
РОЗДІЛ 2. Зміст, форма, порядок укладення та припинення
інвестиційних договорів на будівництво житла…………………….
78
2.1. Зміст інвестиційного договору на будівництво житла……………. 78
2.2. Форма інвестиційних договорів на будівництво житла
та реєстрація прав за ними……………………………………………….
108
2.3. Порядок укладення інвестиційних договорів на
будівництво житла………………………………………………………...
119
2.4. Припинення інвестиційних договорів на будівництво житла……. 130
2.5. Відповідальність сторін інвестиційного договору на
будівництво житла за невиконання зобов’язань……………………….

149
ВИСНОВКИ………………………………………………………………
169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………… 177

ВСТУП

Актуальність теми. Формування України як незалежної економічно розвинутої держави неможливе без вирішення соціальних потреб її громадян. Одним із таких завдань нашої держави є вирішення житлової потреби. Вона не є новою для України, але її вирішення залежить не тільки від держави і наявності у неї достатніх коштів на це, але й від самих громадян, які прагнуть задовольнити свою житлову потребу за рахунок власних коштів. Одним із способів недержавного фінансування житлового будівництва є залучення до цього процесу приватних інвесторів. Такий напрямок вирішення житлової проблеми наших громадян був закріплений у багатьох нормативних актах – постанові Верховної Ради України від 30 червня 1995 року про затвердження “Концепції державної житлової політики”, Законі “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” від 20 квітня 2000 року, Указі Президента “Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей” від 1 липня 1993 року та інших. Це зумовило розвиток інвестиційного житлового будівництва, а інвестиційні договори стали однією з підстав виникнення права власності на житло.
Не дивлячись на те, що право на інвестиційне будівництво деклароване цілою низкою нормативних актів, жоден з них не регулює договірні відносини, які лежать в основі цього процесу. Тому інвестиційне будівництво житла пов’язане з дуже великим ризиком для інвесторів. Відсутність встановленого законодавством порядку укладення таких договорів, закріплення прав та обов’язків сторін, процедури реєстрації права власності призводить до негативних наслідків для інвесторів, які вкладають кошти в інвестиційне будівництво.
Інвестиційні договори стали також підставою для проведення реконструкції і перебудови вже існуючих об’єктів житлового фонду, з чим, в свою чергу, не завжди згодні особи, які мешкають в таких будинках. Це пов’язане з побоюванням руйнації будинків, а також з безпечністю проживання в них після проведення реконструкції. Особливо гостро це питання стоїть при перебудові горищ, надбудов мансард. В зв’язку з цим виникає питання про необхідність погодження такої реконструкції чи перебудови з власниками квартир чи з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку, визначення кола осіб, які мають право укладати інвестиційні договори, визначення прав місцевих органів влади і управління в процесі такого будівництва.
Ще одна проблема, яка турбує інвесторів – це якість житла і можливість усунення недоліків після отримання його у власність, визначення осіб, які повинні це робити, встановлення їх відповідальності за недоліки в будівництві будинку, проведення комунікацій тощо.
Все зазначене вище свідчить про необхідність законодавчого врегулювання інвестиційного будівництва житла, а це неможливо без проведення наукових досліджень договірних відносин, які виникають в зв’язку з ним. Тому обрана тема дисертаційної роботи є своєчасною і доцільною для науки цивільного права.
Не дивлячись на важливість та актуальність такої теми, інвестиційні договори на будівництво житла не були об’єктом комплексного дослідження правниками нашої країни. Загалом же дослідження провадились в сфері визначення правової природи інвестиційних договорів, а саме – інвестиційних договорів за участю іноземних інвесторів.
Вихідними даними для розробки теми стали дослідження таких радянських, російських та українських вчених, як Азімов Ч.Н., Аскназій С.І., Брагінський М.І., Брауде І.Л., Вінник О.М., Вітрянський В.В., Дзера О.В., Задихайло Д.В., Йоффе О.С., Коссак В.М., Красавчиков О.А., Крашенінніков П.В., Кучеренко І.М., Кузнєцова Н.С., Луць В.В., Маслов В.Ф., Мічурін Є.О., Пергамент А.І., Підопригора О.А., Пушкін О.А., Саніахметова Н.О., Сєдугін П.І., Сібільов М.М., Сімсон О.А., Суханов Є.А., Сухонос В.В., Толстой Ю.К., Харитонов Є.О., Чернадчук В.Д., Чернадчук Т.О., Чигир В.Ф., Шевченко Я.М. та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні”.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є аналіз цивільно-правових проблем інвестиційного будівництва житла та обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання договірних відносин, які виникають в інвестиційному будівництві житла.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі:
– дослідити правову природу договору на інвестиційне будівництво житла;
– визначити поняття та основні види інвестиційних договорів на будівництво житла;
– встановити місце договору на інвестиційне будівництво житла в системі цивільних договорів;
– визначити порядок укладення, зміни та припинення договору на інвестиційне будівництво житла;
– здійснити юридичне обґрунтування способів правового регулювання договору на інвестиційне будівництво житла;
– провести теоретичний аналіз відносин, що виникають при заставі прав інвесторів за договорами на інвестиційне будівництво житла.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при інвестиційному будівництві житла.
Предметом дослідження є нормативні акти, які регулюють або мають регулювати договір інвестиційного будівництва житла.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, за допомогою формально-догматичного методу дослідження було зроблено виділення найважливіших юридичних конструкцій договору на інвестиційне будівництво житла, дано його загально-правову характеристику, тлумачення його змісту. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні генезису нормативних актів України в сфері регулювання інвестиційного будівництва житла. Системно-функціональний метод надав можливість визначити основні засади правового регулювання договору інвестиційного будівництва житла. Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні різних підходів до правового регулювання інвестиційного будівництва житла у вітчизняному та зарубіжному законодавстві, судовій практиці. Шляхом застосування прийомів формальної логіки (синтез, аналіз, узагальнення, аналогія) виявлені суперечності, які існують в законодавстві України, та вироблені пропозиції щодо законодавчого регулювання договору на інвестиційне будівництво житла.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні комплексному дослідженні інвестиційного договору на будівництво житла та обґрунтуванні теоретичної позиції, відповідно до якої цей договір визначається як самостійний вид цивільного договору, який потребує спеціального правового регулювання на законодавчому рівні.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, що виносяться на захист:
1. Пропонується юридичне визначення інвестиційного договору на будівництво житла як договору, на підставі якого одна сторона, інвестор, зобов’язується передати інвестиції реципієнту та прийняти у власність житло, а інша сторона, реципієнт, зобов’язується прийняти, використати або направити інвестиції на будівництво житла та передати інвестору документи, необхідні для реєстрації ним права власності.
2. Обґрунтовується висновок про те, що інвестиційний договір на будівництво житла є самостійним видом цивільного договору, який не можна віднести до таких цивільних договорів, як: купівлі-продажу, оскільки на підставі інвестиційних договорів на будівництво житла відбувається не перехід права власності, а первинне виникнення права власності; до підряду, тому що інвестор не має права на самостійне будівництво житла; до сумісної діяльності (дольової, пайової участі), оскільки за інвестиційним договором не виникає спільної власності на предмет договору.
3. Визначаються критерії класифікації інвестиційних договорів на будівництво житла. В залежності від способу створення житла виділяються такі види договорів: направлені на створення нового житла (будівництва багатоквартирного будинку), коли право власності на об’єкт нерухомості виникає вперше; договори, направлені на реконструкцію вже існуючого об’єкта нерухомості (перебудова горища у житловому будинку, проведення капітального ремонту та реконструкції об’єкту нерухомості зі зміною його призначення тощо). В залежності від обов’язків, які покладаються на реципієнта, інвестиційні договори на будівництво житла можна поділити на: договори, в яких реципієнт здійснює акумуляцію коштів інвесторів і самостійно виконує роботи по будівництву житла; договори, в яких реципієнт зобов’язується лише спрямовувати кошти інвестора підрядчику чи замовнику на будівництво.
4. Пропонується законодавче закріплення виникнення права власності з дня оформлення свідоцтва на право власності інвестору на житло уповноваженим державним органом, який буде вести реєстр прав на нерухомість.
5. З метою захисту прав інвесторів обґрунтовується необхідність ввести обов’язкову реєстрацію укладення (розірвання) інвестиційних договорів на будівництво житла державними органами, застави інвесторами майнових прав на одержання у власність житла в реєстрі прав на нерухомість, а також закріплення на законодавчому рівні положення про набуття чинності даних договорів тільки з дня реєстрації.
6. Доводиться необхідність прийняття спеціального Закону “Про інвестиційне будівництво житла”, який повинен врегулювати: основні засади інвестиційного житлового будівництва, визначити коло осіб, які мають право бути реципієнтами, порядок укладення, зміну, реєстрацію та припинення договорів на інвестиційне будівництво житла; права, обов’язки, відповідальність сторін цього договору; способи захисту прав інвесторів; принципи та методи державного контролю за проведенням інвестиційного будівництва.
7. Аргументується висновок про те, що право на укладення інвестиційних договорів на реконструкцію (перебудову) жилого будинку повинно мати об’єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку, а не місцеві органи управління, на балансі яких знаходиться будинок, а у випадку, якщо таке об’єднання не створене, власники квартир повинні давати свою згоду на укладення договору місцевими органами управління.
8. Доводиться теза про право інвесторів, які уклали інвестиційні договори на будівництво житла і не набули права власності на нього, укладати договори застави прав на отримання у власність житла.
9. Пропонується закріпити у Законі “Про інвестиційне будівництво житла” відповідальність генерального підрядчика, який провадив будівництво житла, за неякісне будівництво, а також відповідне право інвестора на пред’явлення до нього претензій (позову) щодо якості житла (будинку) незалежно від того, чи був генеральний підрядчик стороною (реципієнтом) інвестиційного договору. При цьому строк на пред’явлення претензій (позову) з приводу недоліків необхідно відраховувати з дня отримання інвестором свідоцтва про право власності на об’єкт інвестування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані висновки можуть бути використані в законотворчій діяльності в процесі реформування інвестиційного права України, зокрема шляхом прийняття Закону “Про інвестиційне будівництво житла”, а також при розробці Закону “Про реєстрацію прав на нерухомість”.
Положення дисертації можуть бути використані також з навчально-методичною метою при підготовці фахівців-правознавців при викладенні курсів лекцій “Цивільне право” та “Житлове право”, для подальших наукових досліджень договірних цивільних відносин.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на двох конференціях: міжнародній науковій конференції “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (17-20 жовтня 2000 р., м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України) та науково-практичній конференції “Становлення і розвиток правової системи України” (21 березня 2002 р., м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Завершуючи дисертаційне дослідження, можемо сказати, що інвестиційне будівництво житла на законодавчому рівні визнане одним із пріоритетних способів вирішення житлової проблеми в Україні, що потребує правового регулювання цих відносин. Проте нормативні акти, що закріплюють такий спосіб недержавного фінансування житлового будівництва, лише встановлюють форму інвестиційних відносин, в які вступають їх учасники, а саме – договір інвестиційного будівництва житла.
Проведене дослідження дозволяє висловити такі основні твердження і зробити загальні висновки:
1. Незважаючи на те, що інвестиційний договір, поряд з іншими цивільними договорами, став самостійною підставою виникнення права власності на житло, нормативне регулювання цього виду договору відсутнє, що й є однією з причин виникнення цивільних спорів щодо визначення суб’єктів права власності на житло, встановлення прав та обов’язків сторін за цим договором, відповідальності його учасників та багато інших. Все це свідчить про нагальну необхідність правового регулювання інвестиційного договору на будівництво житла.
Як правило, правове регулювання договірних відносин здійснюється у Цивільному кодексі, але комплексний характер відносин, що виникають при інвестиційному будівництві житла, робить неможливим врегулювання цих відносин у ЦК. В зв’язку з цим необхідно прийняти новий закон – Закон “Про інвестиційне будівництво житла”.
2. Нормативні акти, що регулюють порядок виникнення права власності на житло, а саме: Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 7 лютого 2002 р. та Тимчасовий порядок видачі свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна, затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації 2 жовтня 1996 р., виокремлюють інвестиційний договір на будівництво нерухомості (житла), як окрему підставу виникнення права власності. Тому можна зробити висновок про те, що цей вид договору є самостійним видом цивільного договору, який відрізняється від таких видів договорів, як купівлі-продажу, підряду, сумісної діяльності, пайової (дольової) участі у будівництві.
На підставі інвестиційного договору на будівництво житла не відбувається переходу права власності, оскільки реципієнт не є власником житла, а тому не може його відчужувати, а інвестор стає першим власником збудованого житла, отже інвестиційні договори на будівництво житла не можна віднести до договорів купівлі-продажу, навіть у тому випадку, коли інвестор провадить реконструкцію об’єктів нерухомості, оскільки в процесі інвестування створюється новий об’єкт і саме на нього інвестор набуває право власності.
Не можна віднести інвестиційні договори на будівництво житла й до договорів підрядного характеру, тому що інвестор не має ніяких самостійних прав на будівництво жилого будинку (права на землю, права на забудову), отже не може самостійно, без реципієнта, здійснювати дії по будівництву.
Відрізняється цей договір і від договорів про сумісну діяльність і його видів – дольової (пайової) участі у будівництві об’єктів нерухомості. Учасники в процесі виникнення таких договорів набувають право спільної дольової власності на об’єкт будівництва і несуть спільні витрати і збитки. Сторони ж інвестиційного договору на будівництво житла не є учасниками спільної дольової власності на житло і не несуть спільних витрат і збитків, які виникають в процесі будівництва. Інвестор сплачує лише інвестиційні внески, незалежно від того, які видатки, збитки несе реципієнт в процесі будівництва.
3. Виходячи з специфічного змісту, порядку та послідовності вчинення учасниками необхідних дій та мети інвестиційного договору на будівництво житла, інвестиційний договір на будівництво житла можна визначити таким чином: інвестиційним договором на будівництво житла є договір, на підставі якого одна сторона, інвестор, зобов’язується передати інвестиції реципієнту та прийняти у власність житло, а інша сторона, реципієнт, зобов’язується прийняти, використати або направити інвестиції на будівництво житла та передати інвестору документи, необхідні для реєстрації ним права власності.
4. Мету інвестиційних договорів на будівництво житла можна розуміти як у широкому, так і у вузькому значенні.
В широкому значенні метою цих договорів є вирішення соціальної потреби громадян, оскільки незалежно від того, хто набуває право власності на житло (юридична чи фізична особа) і яку вона ставить ціль (одержання прибутку чи споживчу (проживання), у будь-якому випадку житло використовується фізичними особами для задоволення своєї житлової потреби і при цьому обов’язково досягається соціальний ефект.
У вузькому значенні мету інвестиційних договорів на будівництво житла не можна визначити як єдину. Так, інвестор може мати на меті: задоволення своєї власної потреби в житлі; отримання прибутку від використання житла шляхом укладення цивільних договорів; вирішення соціальних потреб третіх осіб, а також комплексну мету – отримання прибутку і задоволення потреб третіх осіб.
Реципієнт при укладенні інвестиційних договорів на будівництво житла може мати на меті: отримання прибутку як у вигляді грошових коштів, так і у вигляді житла, яке він отримує у власність і може продати; може сам вкладати кошти в будівництво житла, але не отримувати від цього прибутку, а тільки вирішувати соціальні потреби громадян.
5. При будівництві багатоквартирних будинків можна виділити два об’єкти: об’єкт будівництва та об’єкт інвестування.
Об’єктом будівництва є багатоквартирний будинок, а об’єктом інвестування є та частина житла в багатоквартирному будинку, яка підлягає передачі у власність інвестору, хоча інвестор і фінансує витрати на будівництво нежилих елементів будинку та комунікацій до нього.
6. В зв’язку з прийняттям Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” стали укладати інвестиційні договори, на підставі яких інвестору не передається у власність частина житла, збудованого за рахунок інвестованих коштів, а погашення інвестицій провадиться шляхом зменшення податкових зобов’язань платників податків. Проте зазначений договір не можна вважати інвестиційним договором на будівництво житла, оскільки на підставі таких договорів інвестор не отримує прибутку у вигляді житла, яке належить йому на праві власності, а фактично направляє кошти, які він повинен сплатити до бюджету у вигляді податків, на будівництво об’єктів житла для військовослужбовців. Такий процес можна назвати цільовою сплатою податків, оскільки інвестиції спрямовуються інвесторами на єдиний рахунок Державного казначейства України.
7. Договір на інвестиційне будівництво житла є двостороннім, оплатним, консенсуальним, фідуціарним, міновим, формальним.
8. Оскільки дві сторони інвестиційного договору на будівництво житла мають певні обов’язки, предметом цього договору є інвестиції у вигляді коштів, речей, послуг, які інвестор передає реципієнту та на залучення яких спрямовані дії реципієнта, а також житло, на отримання якого спрямовані дії інвестора.
9. Визначення предмету інвестиційного договору на будівництво житла, а саме – інвестиції та житло, є істотною умовою цих договорів. Що стосується обсягу інформації про предмет договору, яка повинна визначатись в договорі, то тут слід сказати, що, на нашу думку, інвестиційні договори на будівництво житла повинні містити відомості стосовно інвестицій – щодо розміру інвестицій, виду, порядку та строків їх внесення, а стосовно житла – дані про місцезнаходження та розмір житла.
10. Результатом інвестиційного договору на будівництво житла є отримання інвестором у власність житла, але порядок виникнення права власності у інвесторів на сьогодні встановлюється не законодавчими актами, а нормативними актами, які приймають місцеві органи влади, зокрема Тимчасовим порядком видачі свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації 2 жовтня 1996 р., відповідно до якого свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомості видаються тільки за умови повної сплати інвестором інвестиційних внесків, що не відповідає загальним цивілістичним засадам виникнення права власності.
В зв’язку з цим пропонуємо визначати виникнення права власності у інвестора датою оформлення свідоцтва про право власності, яка зазначається у такому свідоцтві.
11. Для того, щоб уникнути виникнення спірних та конфліктних ситуацій, вважаємо за необхідне ввести обов’язкову реєстрацію місцевими органами інвестиційних договорів на будівництво (реконструкцію) будинків у випадку залучення інвесторів особою, якій виділяється земельна ділянка під будівництво жилого будинку. Від виконання зазначеної умови буде залежати вступ інвестиційного договору у дію.
12. Оскільки предмет інвестиційного договору на будівництво житла є суттєвою умовою такого договору, необхідним є визначати характеристику житла (розмір житла, його місцезнаходження, поверх, на якому розташоване житло, кількість кімнат), крім того, невід’ємною частиною договору повинен стати план квартири.
13. Вважаємо, що рішення про укладення інвестиційного договору на реконструкцію об’єкта нерухомості має право приймати тільки власник жилого або нежилого приміщення, а саме: у ЖБК – загальні збори; у будинку державного і комунального житлового фонду, там, де є приватизовані жилі приміщення – співвласники будинку; у разі ж, якщо створене об’єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку – загальні збори об’єднання.
14. Оскільки здійснення будівництва провадить генеральний підрядчик, який несе відповідальність перед замовником за якість проведених робіт, інвестор має право звертатися до генерального підрядчика з претензією (позовом) про усунення недоліків. При цьому строк на пред’явлення претензій (позову) з приводу недоліків необхідно відраховувати з дня отримання інвестором свідоцтва про право власності на об’єкт інвестування.
15. Для розвитку кредитування інвестиційного будівництва житла пропонуємо надати право інвесторам укладати договори застави майнових прав, а саме – права на отримання у власність житла.
16. Закон “Про інвестиційне будівництво житла” повинен врегулювати такі відносини:
16.1. Визначити поняття, сторони та правовий статус суб’єктів інвестиційної діяльності (інвесторів, реципієнтів) в сфері будівництва житла;
16.2. Встановити форми, способи та межі державного контролю за інвестиційним будівництвом;
16.3. В зв’язку з тим, що інвестиційні договори на реконструкцію об’єктів нерухомості мають свою специфіку, на відміну від будівництва нових багатоквартирних будинків, необхідно визначити коло суб’єктів, які мають право укладати такі договори у будинках: ЖБК, там, де розташовані приватизовані квартири; там, де створені об’єднання співвласників квартир;
16.4. Визначити максимальні строки оформлення свідоцтва про право власності, оскільки від цього залежить визначення моменту виникнення у інвестора права власності і, в зв’язку з цим, обов’язку по утриманню житла;
16.5. Закріпити такі:
– права інвесторів: вибирати та закріпити за собою об’єкт інвестування, тобто об’єкт житла; залучати для реалізації інвестицій інших інвесторів; за згодою реципієнта замінити об’єкт інвестування; на отримання документів, які підтверджують внесення інвестицій та виконання інших умов інвестиційного договору; на отримання житла у власність; вимагати відшкодування збитків в разі неналежного виконання реципієнтом своїх обов’язків за інвестиційним договором; на розірвання в односторонньому порядку договору; право на пред’явлення претензій та позовів до генерального підрядчика стосовно якості житла, будинку, комунікацій до нього;
– обов’язки інвесторів: своєчасно вносити інвестиції в порядку, передбаченому інвестиційним договором; повідомляти реципієнта про зміну адреси чи реквізитів;
16.6. Права і обов’язки реципієнтів можна поділити на загальні та спеціальні (у випадку, коли реципієнт виконує функції підрядчика, замовника, або тільки акумулює кошти інвестора). Тому у законі потрібно встановити такі:
– загальні права реципієнта: вимагати від інвестора виконання ним своїх обов’язків за інвестиційним договором, в тому числі по внесенню інвестицій; залучати третіх осіб для виконання робіт по будівництву об’єктів житла; вимагати прийняття інвестором у власність житла; право на розірвання договору у випадках, коли інвестор не виконує своїх обов’язків по внесенню інвестицій.
– загальні обов’язки реципієнта: використовувати інвестиції, передані йому інвестором, виключно на будівництво об’єкту, передбаченого в договорі; видавати інвестору документи, які підтверджують внесення інвестицій останнім та виконання інших умов інвестиційного договору; надавати інвестору інформацію щодо виконання інвестиційного договору, використання інвестицій та будівництва об’єктів інвестування; сприяти прийняттю (забезпечити прийняття в експлуатацію у випадках, коли реципієнт виконує роботи по будівництву) об’єкта будівництва в експлуатацію в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та реєстрації його в органах технічної інвентаризації.
16.7. Встановити обов’язкову реєстрацію інвестиційних договорів на будівництво житла в реєстрі прав на нерухомість, їх розірвання, зміну предмету, заставу майнових прав, предметом яких є право інвестора на отримання у власність житла.
16.8. Встановити момент виникнення права власності з дня оформлення свідоцтва про право власності державними органами реєстрації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамова О. Жилье: товар с особым характером // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 7. – С.29-31.
2. Аврамова О. Місце житлового права в системі права України // Право України. – 2001. – № 7. – С.96-97.
3. Аврамова О. Понятие жилья и его правовое значение // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 6. – С.37-41.
4. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1940. – 360 С.
5. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 С.
6. Бару М.И. Понятие и содержание возмездности в советском гражданском праве // Ученые записки харьковского юридического института. – Харьков. – 1959. – Вып.13. – С.48-49.
7. Барышев М. Некоторые вопросы правового регулирования строительства // Экономика строительства. – 1960. – № 12. – С.43-46.
8. Богданов Е.В. Специфика и социальное значение предпринимательских договоров // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С.53-59.
9. Болтанова Е.С. Понятие и правовой режим недвижимости // Журнал Российского права. – № 5/6. – 1999. – С.81-88.
10. Болтанова Е.С. Правовая интерпретация государственной регистрации договоров // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С.84-90.
11. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. – М.: СТАТУТ, 2000. – 800 С.
12. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. Общие положения. – М.: СТАТУТ, 2000. – 848 С.
13. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья. Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: СТАТУТ, 2002. – 1038 С.
14. Бублик В. Инвестиционный имидж России: между прошлым и будущим // Хозяйство и право. – № 5. – 1996. – С.47-54.
15. Бублик В. Квалификация долевого участия в строительстве // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С.68-73.
16. Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 264 С.
17. Вовк Є. Коваленко О. Щодо визначення технічної можливості поділу жилого будинку: окремі пропозиції // Право України. – 2000. – № 2. – С.72-75.
18. Гліненко Л., Дайновський Ю. Прийоми залучення та інвестування капіталу // Підприємництво, господарство і право. – № 11. – 1997. – С.3-9.
19. Гражданский кодекс Российской Федерации. С постатейным приложением материалов практики Конституционного Суда Российской Федерации, Верховного Суда Российской Федерации, Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации / Сост. Д.В.Мурзин. – М.: НОРМА, 2001. – 1088 С.
20. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. – К.: Издательство политической литературы Украины, 1981. – 639 С.
21. Гражданское право Украины. Ч.I / Под ред.Пушкина А.А., Самойленко В.М. – Харьков: Основа, 1996. – 440 С.
22. Гражданское и семейное право / Отв.ред.Е.О. Харитонов. – Харьков: Одиссей, 1999. – 544 С.
23. Гражданское право в 2-х томах. Т.1. / Отв.ред. проф. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 1993. – 384 С.
24. Гражданское право в 2-х томах. Т.2. / Отв.ред. проф. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 1993. – 432 С.
25. Гражданское право. Т.2., Полутом 1 / Отв.ред. проф. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 2002. – 704 С.
26. Гражданское право. Учебник. Ч.1 / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 632 С.
27. Гражданское право. Учебник. Ч.2 / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 784 С.
28. Гражданско-правовое регулирование отношений по удовлетворению потребностей граждан / Под ред. Грибанова В.П., Чешки З. – М.: Издательство Московского университета, 1989. – 223 С.
29. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: СТАТУТ, 2001. – 411 С.
30. Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Слюсаренко М.И. Залоговое право России / Под ред. В.С.Анохина. – М.: Экзамен, 2001. – 213 С.
31. Гусейнов О. Юридическая природа инвестиционных соглашений (на примере Азербайджанского нефтяного соглашения с иностранными компаниями) // Хозяйство и право. – № 12. – 1996. – С.127-138.
32. Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. Ч.1 / За ред. Ю.С.Шемшученка, Я.М.Шевченко. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – 280 С.
33. Дудорова К. Алеаторні (ризикові) договори: деякі питання законодавчого регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С.28-31.
34. Жалинский А., Рёрихт А. Введение в немецкое право. – М.: СПАРК, 2001. – 767 С.
35. Жирков В. Государственная регистрация прав и сделок с недвижимостью (К вопросу о совершенствовании механизма правового регулирования отношений по поводу сделок с жилыми помещениями) // Хозяйство и право. – 1999. – № 6. – С.83-86.
36. Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983, Додаток до № 28, Ст.574.
37. Жуков В.И. Договор инвестиции // Бизнес информ. – 1993. – № 11. – С.11-12.
38. Задыхайло Д.В. Инвестиционное право Украины. Сборник нормативно-правовых актов с комментариями. – Харьков: Эспада, 2002. – 752 С.
39. Закон України “Про архітектурну діяльність” // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 24 від 02.07.1999.
40. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. // ВВР. – 1991. – № 20. – Ст.249 (із змінами, внесеними згідно із Законами, Декретами, Постановою ВР).
41. Закон України “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України ” від 21 червня 2001 р. // ВВР. – 2001. – № 36. – Ст.188.
42. Закон України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” від 22 грудня 1998 р. // ВВР. – 1999. – № 12-13. – ст. 80; ВВР. – 2000. – № 24. – Ст.186.
43. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. // ВВР. – 1991. – № 47. – Ст.646 (із змінами, внесеними згідно із Законами).
44. Закон України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29 листопада 2001 р. // ВВР. – 2002. – № 10. – Ст.78.
45. Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 ВВР. – 1992. – № 52. – Ст.683 (зі змінами і доповненнями).
46. Закон України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 р. // ВВР. – 2000. – № 31. – Ст.250.
47. Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р. // ВВР. – 1992. – № 36. – Ст.524 (із змінами, внесеними згідно із Законами).
48. Закон України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” від 20 квітня 2000 р. // ВВР. – 2000. – № 30. – Ст.237.
49. Закон України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” в редакції Закону № 3044-III від 07.02.2002 р. // ВВР. – 2002. – № 29. – Ст.191.
50. Зельдина Е. Совершенствование правового регулирования инвестиционной деятельности в Украине // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 10. – С.6-8.
51. Зобов’язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. проф.О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 С.
52. Зубков Н.А., Индыченко С.П., Кучеренко И.Н. Организация кооперативного жилищного строительства. Справочник. – К.: Будивэльнык, 1988. – 256 С.
53. Инвестиционная деятельность в субъектах Российской Федерации Хинкин П. Негосударственные формы защиты прав инвесторов // Хозяйство и право. – № 10. – 2000. – С. 36-49.
54. Информационное письмо Президиума ВАС РФ от 25 июля 2000 года № 56 «Обзор практики разрешения споров, связанных с договорами на участие в строительстве» // Хозяйство и право. – № 10. – 2000. – С.103-108.
55. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 С.
56. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1961. – 438 С.
57. Йоффе О.С. План и договор в социалистическом хозяйстве. – М.: Юридическая литература, 1971. – 320 С.
58. Камышанский В.П. Право собственности: пределы и ограничения. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 303 С.
59. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С.29-31.
60. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А.Довгерта. – К.: Український центр правничих студій “Fiat Justitia”, 2000. – 336 С.
61. Козлова Е. Поиск модели договора долевого участия в строительстве и его учетная регистрация // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С.74-83.
62. Козырь О. Актуальные вопросы регистрации недвижимости в РФ // Юридический мир. – 1997. – № 10. – С.48-49.
63. Колесніченко К. Деякі правові проблеми відведення земельних ділянок під забудову // Право України. – 2001. – № 4. – С.36-39.
64. Колотилкин А.Б. Капитальное строительство – кризис отрасли // Экономика строительства. – 1991. – № 3. – С.42-46.
65. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Отв.ред. О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма “КОНТРАКТ”, Издательская группа “ИНФРА-М-НОРМА”, 1998. – 800 С.
66. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Отв.ред. О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма “КОНТРАКТ”, Изд. Дом “ИНФРА-М”, 1997. – 778 С.
67. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР / Под ред. Е.А.Флейшиц, О.С.Иоффе. – М.: Юридическая литература, 1970. – 488 С.
68. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР / Под ред. С.Н.Братуся, О.Н.Садикова. – М.: Юридическа литература, 1982. – 648 С.
69. Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М., 1996. – 432 С.
70. Коновалов А.В. Владение и владенческая защита в гражданском праве. – С-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 299 С.
71. Конституція України від 28.06.1996. – Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст.141.
72. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. – С-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 211 С.
73. Корнєєв В., Лукашенко А. Правовий захист вітчизняних інвесторів // Право України. – 1996. – № 8. – С.11-13.
74. Корнилов Э. Вопросы совершенствования законодательства о защите прав потребителей // Хозяйство и право. – 1999. – № 4. – С.67-72.
75. Коссак В.М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). – Львів: Центр Європи, 1996. – С.62.
76. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: ВЕНТУРІ, 1996. – 208 С.
77. Красавчиков О.А. Вопросы системы Особенной части ГК РСФСР. – Свердловск, 1957. – 268 С.
78. Крашенинников П.В. Жилищное право. – М.: СТАТУТ, 2000. – 237 С.
79. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право. – М.: Русская Деловая Литература, 1997. – 606 С.
80. Крылов С. Регистрация прав на недвижимость: понятие и проблемы // Российская юстиция. – 1997. – № 10. – С.31-32.
81. Крылов С. Регистрация прав на недвижимость: понятие и проблемы // Российская юстиция. – 1997. – № 10. – С.30-34.
82. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – К.: Наукова думка, 1993. – 160 С.
83. Кулага І. Деякі аспекти формування національного інвестиційного потенціалу України // Підприємництво, господарство і право. – № 11. – 2000. – С.65-68.
84. Кумыков М.З. Концепция формирования договорных отношений в капитальном строительстве // Экономика строительства. – 1991. – № 6. – С.37-75.
85. Кушніренко О., Мащокін В. Роль місцевих органів влади у забезпеченні права громадян на достатній життєвий рівень // Право України. – 1999. – № 1. – С.14-16.
86. Лейбман А., Монфред Ю., Степанов И. Как стабилизировать экономику строительства // Экономика строительства. – 1992. – № 1. – С.24-32.
87. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про порядок переводу житлового фонду міста до нежитлового» № 2-212/4992 від 06.12.2000. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
88. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С.215-221.
89. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 С.
90. Макаров Г. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество в жилищной сфере // Хозяйство и право. – 1998. – № 3. – С.109-118. Романов О. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с недвижимым имуществом: некоторые проблемы правоприменения // Хозяйство и право. – 1998. – № 7. – С.68-72.
91. Макаров Г. Законодательство о жилищных сертификатах // Хозяйство и право. – № 8. – 1999. – С.108-114.
92. Малешкина Л., Новиков А. Важный нормативный акт // Хозяйство и право. – 1987. – № 4. – С.56-66.
93. Малюткина-Алексеева И. Долевое участие в строительстве и инвестиционные договоры // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С.22-23.
94. Маркова М.Г. Гражданское право. Конспект лекций. – С-Пб.: Альфа, 2001. – 96 С.
95. Масляев А.И., Масляев И.А. Договор о совместной деятельности в советском гражданском праве. – М., 1998. – 112 С.
96. Медведчук В. Проект Основ державної житлової політики в Україні: декларації і реальність // Право України. – 1994. – № 3-4. – С.38-41.
97. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: СТАТУТ, 2000. – 831 С.
98. Мічурін Є.О. Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло. Автореф. дис… канд. юр.наук: 12.00.03 / Університет внутр. справ МВСУ. – Х., 2000. – 16 С.
99. Мічурін Є.О., Сліпченко С.О., Соболєв О.В. Житлове право України. Науково-практичний посібник. – Харків: ЭСПАДА, 2001. – 318 С.
100. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України “Про затвердження Типових регіональних правил забудови” від 10.12.2001 р. № 219, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3.01.2002 р. № 4/6292 // Офіційний Вісник України 2002, 3 від 01.02.2002.
101. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України “Про затвердження Положення про порядок залучення і використання коштів на фінансування житлового будівництва та додаткове соціальне забезпечення громадян України в рамках експерименту” № 247 від 8.10.1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.10.1999 р. № 705/3998 // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 44 від 19.11.1999.
102. Наказ Державного комітету України у справах містобудування і архітектури “Про затвердження Типового положення про розробку та видачу архітектурно-планувальних завдань і технічних умов на проектування об’єктів: нового будівництва, розширення, реконструкції, капітального ремонту та комплексного благоустрою територій” № 54 від 4.04.1997 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8.05.1997 р. № 167/1971 // Офіційний Вісник України. – 1997. – № 19 від 03.06.1997.
103. Наказ Держбуду “Щодо визнання таким, що втратило чинність “Положення про порядок залучення і використання коштів на фінансування житлового будівництва та додаткове соціальне забезпечення громадян України в рамках експерименту” № 71 від 12.04.2002 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7.05.2002 р. № 412/6700 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 19 від 24.05.2002.
104. Наказ Держжитлокомунгоспу “Про затвердження положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж і обладнання житлового фонду та збирання платежів з населення” від 17.10.1996 р. № 87. – Жилищное законодательство Украины. – Х.: ООО “Конус”, 1997. – С.94-96.
105. Омельченко А.В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. – К.: Юрінком, 1996. – 288 С.
106. Осипов Е.Б. Общие вопросы ответственности в гражданском праве // Цивилистические записки. Межвузовский сборник научных трудов. – М.: СТАТУТ, 2001. – С. 297-318.
107. Основные институты гражданского права зарубежных стран / За ред. Залесского В.В. – М.: НОРМА, 1999. – 648 С.
108. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. В 3 Т. – СПб., 1896. – М.3: Договор и обязательство. – С.341-365.
109. Полатай В. Класифікація інвестицій: теоретичний та прикладний аспекти // Підприємництво, господарство і право. – № 10. – 1999. – С. 27-29.
110. Полатай В. Поняття інвестиції як правової категорії // Право України. – 1999. – № 9. – С.39-41, 61.
111. Полатай В. Суб’єкти інвестиційної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 11. – С.10-12.
112. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 “Будівельні контракти”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 р. № 205, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 травня 2001 р. за № 433/5624. – Офіційний вісник України. – 08.06.2001. – № 21.
113. Положення про взаємовідносини організацій – генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, затверджене Науково-технічною радою Державного Комітету України у справах містобудування і архітектури 14.12.1999 № 4. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
114. Положення про надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам для придбання у сільській місцевості завершених або незавершених будівництвом індивідуальних житлових будинків, затверджене спільним Наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України від 25 квітня 2001 р. № 113/198, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 16 травня 2001 р. за № 420/5611 // Офіційний вісник України. – 08.06.2001. – № 21.
115. Положення про підрядні контракти у будівництві України, затверджені Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури від 15.12.1993 № 9 // Все про бухгалтерський облік. – № 43 від 10 травня 1999 р.
116. Постанова Верховної Ради України “Про заходи щодо залучення додаткових коштів на житлове будівництво та створення ринку житла” № 3983-XII від 22 лютого 1994 р. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
117. Постанова Верховної Ради України “Про звіт Уряду про виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту" в 2000 році. – ВВР. – 2001. – № 23. – Ст.122.
118. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію державної житлової політики” від 30 червня 1995 р. № 254 // ВВР. – 1995. – № 27. – Ст.200.
119. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію державної житлової політики” від 30 червня 1995 року № 254 // ВВР. – 1995. – № 27. – Ст.200.
120. Постанова Кабінету Міністрів Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Реформи заради добробуту” від 23 березня 2000 року № 550. – Українська інвестиційна газета. – 2000. – № 15 від 18.04.2000 р.
121. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації” № 1577 від 20.10.2000 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 43 від 10.11.2000 р.
122. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки” № 384 від 01.06.1995 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 158 від 15.02.2002). – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
123. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 р. № 2328 “Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу” // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 51 від 06.01.2000 р.
124. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 р. № 1347 “Про затвердження прогнозу розвитку житлового будівництва на 2000 – 2004 роки”. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
125. Право власності в Україні / За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 С.
126. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186ЗП УРСР. – 1985. – № 5. – Ст.41 (із змінами, внесеними згідно з Постановами РМ УРСР, Постановою КМ УРСР, Постановами КМ України).
127. Приходько И.А., Силантьев А.Н. Молодежные жилые комплексы. Правовые вопросы. – М.: Юридическая литература, 1988. – 368 С.
128. Проект ЖК України від 30.11.2000 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
129. Проект ЦК України від 29.11.2001 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
130. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994. – 236 С.
131. Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 215 “Про фінансування будівництва житлових будинків за кошти міського бюджету та кошти населення” від 18.02.1999. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
132. Розпорядження КМДА № 1044 від 01.07.1996 р. “Про затвердження Положення про організацію робіт та порядок залучення інвесторів до реконструкції п’ятиповерхових будинків масової житлової забудови 60-х років”. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
133. Розпорядження КМДА № 1756 від 05.11.1996 р. “Про організацію відселення мешканців з п’ятиповерхових будинків масової житлової забудови 60-х років, що підлягають реконструкції або знесенню”. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
134. Розпорядження КМДА № 422 від 26.02.1998 р. “Про заходи щодо реконструкції мікрорайонів житлової забудови першого періоду індустріального домобудування”. – Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
135. Розпорядження Президента України “Про заходи щодо залучення коштів населення для будівництва житла” 4 червня 1996 р. № 136/96-рп. – Урядовий кур’єр. – 1996. – № 1076-108 від 13.06.1996 р.
136. Романец Ю. Как квалифицировать договоры долевого участия в строительстве // Хозяйство и право. – № 3. – 2000. – С.74-78.
137. Романов О. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с недвижимым имуществом: некоторые проблемы правоприменения // Хозяйство и право. – 1998. – № 8. – С.46-50.
138. Романцев Ю. Как квалифицировать договоры долевого участия в строительстве? // Хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С. 74-76.
139. Садиков О.Н. Ответственность за действия третьих лиц в гражданском праве // Советское государство и право. – 1982. – № 8. – С.14-18.
140. Садиков О.Н. Учредительный договор и его правовые особенности // Государство и право. – 1994. – № 6. – С.90-92.
141. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. – К.: “А.С.К.”, 2001. – 704 С.
142. Свирин Ю. Инвестор или потребитель? О долевом финансировании строительства жилья // Российская юстиция. – № 3. – 1997. – С.36-37.
143. Седугин П.И. Жилищное право. Учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 384 С.
144. Сенчищев В.И. Объект гражданского правоотношения // Актуальные проблемы гражданского права. Сборник статей под ред. проф. М.И.Брагинского. – М.: СТАТУТ, 1999. – С. 109-160.
145. Симсон О. Критерии квалификации инвестиционных договоров // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 1. – С.30.
146. Симсон О. Существенные условия и классификация инвестиционных договоров // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3. – С.21.
147. Синайский В.И. Русское гражданское право. – М.: СТАТУТ, 2002. – 638 С.
148. Сімсон О.Е. Правова природа договорів інвестиційного характеру // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків: Університет внутрішніх справ, 2000. – С.218-223.
149. Сімсон О.Е. Правові особливості договорів інвестиційного характеру: Автореф. дис…к-та юрид. наук: 12.00.03 / НЮАУ. – Харків, 2001. – 20 С.
150. Сімсон О.Е. Правові особливості договорів інвестиційного характеру: Дис… к-та юрид. наук: 12.00.03. – Харків, 2001. – С.95.
151. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: КОНСУМ, 2000. – 704 С.
152. Скворцов О.Ю. Приватизационное право. – М.: Интел-Синтез, 1999. – 272 С.
153. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве. – М.: Издательство «Дело», 2000. – 512 С.
154. Смаровоз М. Деякі особливості інвестиційних договорів, укладених у сфері дії спеціального режиму інвестиційної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 1. – С.19.
155. Смышляев Д.В. Особенности правового положения объекта незавершенного строительства // Актуальные проблемы гражданского права. Сборник статей под ред. проф. С.С.Алексеева. – М.: СТАТУТ, 2000. – С. 69-105. Про затвердження Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків. Спільний наказ Держкомітету Укр