АВТОРСЬКЕ ПРАВО У СФЕРІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВСЕСВІТНЬОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ІНТЕРНЕТ ТА ВИКЛИКАНІ НИМ ПРОБЛЕМИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА 13
1.1. Інтернет: історія створення, будова та можливості. 13
1.2. Правові проблеми, породжені появою Інтернету. 19
1.3. Охороноздатність розміщених в Інтернеті матеріалів. 24
1.4. Види творів, розміщених в Інтернеті, та особливості їх охорони авторським правом. 38
1.5. Особливості розміщених в Інтернеті творів як предмета авторського права та проблеми їх правової охорони. 55
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТА ОБСЯГ АВТОРСЬКИХ ПРАВ В ІНТЕРНЕТІ 64
2.1. Майнові права. 64
2.1.1. Право на відтворення. 65
2.1.2. Право на розповсюдження. 76
2.1.3. Права на публічне виконання та на публічний показ. 80
2.1.4. Право на публічне сповіщення. 85
2.1.5. Нові права на публічне сповіщення та на надання доступу публіці за Договорами ВОІВ. 88
2.2. Охорона технічних засобів захисту та інформації про управління правами. 93
2.3. Немайнові права. 97
2.4. Обмеження авторських прав: вільне використання творів. 100
РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА ТВОРИ, РОЗМІЩЕНІ В ІНТЕРНЕТІ 109
3.1. Засоби захисту авторських прав на розміщені в Інтернеті твори. 110
3.1.1. Захист на етапі до порушення. 110
3.1.2. Захист на етапі після порушення. 119
3.3. Проблеми, пов’язані з винесенням та виконанням судового чи арбітражного рішення проти іноземного порушника авторських прав на розміщені в Інтернеті твори. 121
3.3.1. Подання позову у країні порушника авторських прав
(на прикладі України). 122
3.3.2. Подання позову у країні володільця авторських прав
(на прикладі США). 128
3.3.3. Арбітраж як альтернатива судовому розгляду справ про порушення авторських прав в Інтернеті. 134
3.3.4. Визнання та виконання іноземних судових та арбітражних рішень. 138
3.4. Перехресне субсидування створення об’єктів авторських прав. 140
ВИСНОВКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162

Інтернет є найбільшим у світі копіювальним апаратом.
Мерібет Петерс,
Реєстратор авторських прав США [1] .

ВСТУП

Об’єми інформації, накопиченої людством, сягнули сьогодні таких величин, що для її збору, обробки та зберігання вже недостатньо потужності найсучасніших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). Цю проблему було вирішено завдяки складанню інформаційних ресурсів окремих ЕОМ шляхом створення на їх основі локальних комп’ютерних мереж та об’єднанню останніх у “мережу мереж” – Інтернет. Кількість складових цієї всесвітньої інформаційної мережі постійно зростає. На сьогодні вона об’єднує понад 25 тис. мереж та 40 млн. користувачів по всьому світу [2] .
Інтернет вже став повсякденним засобом передачі інформації будь-якого характеру, який є доступним кожному, хто має персональний комп’ютер, та, завдяки засобам супутникового зв’язку, з кожної точки на планеті.
Інформація передається Інтернетом у вигляді об’єктів, що потенційно охороняються авторським правом: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, карт, планів, малюнків тощо. Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об’єкту авторсько-правової охорони – комп’ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.
Фіксація перелічених об’єктів авторсько-правової охорони в електронній формі та транскордонний характер Інтернету спрощує можливість порушення прав авторів та їхніх правонаступників. Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.
Актуальність теми
Систематизація та реформування авторського права у сфері охорони матеріалів, що передаються Інтернетом, є нагальною потребою і для України, особливо в умовах теперішніх ринкових перетворень в країні, коли інформація стає все вагомішим фактором виробництва та все ціннішим об’єктом цивільного обігу.
Ще 1987 року українським вченим-правознавцем Ч.Н. Азімовим було висловлено думку про те, що “опублікування джерел інформації в електронній формі ставить перед юридичною наукою питання про необхідність розробки нормативних актів для регулювання відносин, що виникають” [3] . На жаль, це завдання до цього дня залишається в Україні нездійсненим.
В той же час, надзвичайна важливість заходів, спрямованих на забезпечення ефективного захисту авторських прав на розміщені в Інтернеті твори визнано Указом Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, який в якості основних завдань державної політики в сфері інформатизації визначає, серед іншого, “вдосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп’ютерних вірусів” [4] .
Вищенаведеними технологічними та правовими реаліями сьогодення і зумовлено актуальність теми даного дослідження. Авторсько-правові аспекти функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет потребують негайного та всебічного вивчення з тим, щоби величезний потенціал Інтернету в усіх сферах суспільного життя реалізувався в повній мірі повсюди в світі та зокрема в Україні.
Як українські науковці (Ч.Н. Азімов, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Р.В. Дроб’яз¬ко, Р.А. Калюжний, В.О. Жаров, В.І. Жуков, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, Р.Б. Шишка та ін.), так і іноземні спеціалісти з права інтелектуальної власності (М.М. Богуславський, А.Б. Гельб, М.Х. Ліфті,
Ф.П. Сергеєв, Т.Дж. Шмедінгхофф, О. Ханс тощо) неодноразово звертали свою увагу на окремі проблеми, що постали перед авторським правом у зв’язку із стрімким розвитком інформаційних технологій. Проте комплексного дослідження проблем охорони розміщених в мережі Інтернет творів, в якому б розглядались питання недосконалості правового регулювання в даній сфері, а також прогалини та суперечності, що містять відповідні національні закони та міжнародні договори, на даний час ані в Україні, ані в інших країнах здійснено не було.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тема дисертаційної роботи відповідає напряму наукових досліджень Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук”, пов’язана з програмами науково-дослідної роботи кафедри правознавства історичного факультету зазначеного університету, зокрема, з темою досліджень “Проблеми розвитку цивільного права в Україні”, а також охоплюється навчальними програмами та планами кафедри.
Мета і задачі дослідження
Мета дослідження полягає у системному аналізі сучасного стану охорони літературних та художніх творів в Інтернеті та розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного авторсько-правового законодавства України у сфері охорони розміщених в Інтернеті твори, спрямованих на поліпшення захисту прав авторів та їхніх правонаступників на такі твори.
З огляду на мету дослідження, його основними задачами є:
1. Встановити юридичну природу охорони авторських прав на розміщені в Інтернеті твори та особливості цієї охорони.
2. Визначити, які з матеріалів, доступних через Інтернет, підлягають охороні за авторським правом.
3. Здійснити порівняльний аналіз підходів, що існують в різних країнах, до питань правової охорони конкретних категорій розміщених в Інтернеті творів.
4. Розглянути та комплексно проаналізувати міжнародні правові акти у сфері охорони творів, розміщених в Інтернеті.
5. Обґрунтувати необхідність врахування технологічних, соціо-культурних та економічних чинників, що мають вплив на стан охорони літературних та художніх творів в Інтернеті, при виборі оптимальної моделі функціонування Інтернету з точки зору дотримання авторських прав.
Об’єктом дослідження є правові проблеми, що постали з появою сучасних інформаційних технологій та мережі Інтернет.
Предметом дослідження є норми авторського права, якими охороняються права авторів та їхніх правонаступників на літературні і художні твори, розміщені в інформаційній мережі Інтернет.
Методи дослідження випливають з вимог комплексного та об’єктивного аналізу явищ суспільного життя та міждисциплінарного підходу до поставлених завдань. Дослідження проведено на основі формально-логічного, системно-функціонального, історико-правового, порівняльно-правового та інших загальних та спеціальних наукових методів.
Із застосуванням формально-логічного методу опрацьовано положення правових актів та судові рішення у сфері авторського права України, Російської Федерації, США та держав Західної Європи, норми, що містяться у міжнародних правових актах, прийнятих з питань охорони авторських прав, а також у таких нормативно-правових актах Європейського Союзу, присвячених охороні авторських прав його державами-членами, як Директива Ради 91/250/ЕЕС з питань захисту комп’ютерних програм, Директива Ради 96/9/ЕС про охорону баз даних та Зелена книга стосовно авторського права і суміжних прав в інформаційному просторі.
За допомогою історико-правового та діалектичного методів досліджено кількісний та якісний розвиток мережі Інтернет, її правовий статус, поява її нових можливостей і пов’язані з ними зміни підходів до її правового режиму та регулювання нормами міжнародного приватного права суспільних відносин, що виникають з приводу використання цієї інформаційної мережі.
Системно-функціональний метод надав можливість дослідити шляхи розповсюдження творів в мережі Інтернет та визначити механізм взаємин суб’єктів авторських прав на твори, які розміщено в мережі, з її користувачами.
Особливого значення надано порівняльно-правовому методу, на основі якого проведено співставлення положень законодавства країн Бернського Союзу, а також міжнародно-правових документів у сфері охорони авторських прав, зокрема: Закону України “Про авторське право і суміжні права”, Акту про авторське право США, Закону Російської Федерації “Про авторське право і суміжні права”, Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів та Всесвітньої конвенції про авторське право.
Наукова новизна одержаних результатів
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертант вперше в Україні здійснив науковий аналіз правових засад охорони авторських прав на розміщені в Інтернеті літературні та художні твори, зокрема:
1. На основі здійсненого наукового аналізу правової природи мережі Інтернет вперше виявлені правові засади функціонування цієї мережі в сфері охорони авторських прав.
2. Доведено, що всі види творів, зафіксованих в цифровій формі та розміщених в Інтернеті, відповідають критеріям охорони, встановленим законодавством держав-членів Бернського Союзу, і, таким чином, підлягають охороні авторським правом будь-якої з цих держав нарівні з творами, зафіксованими в більш традиційних формах, незалежно від виконання авторами чи їхніми правонаступниками будь-яких формальностей (реєстрації, депонування тощо) та факту опублікування твору.
3. Встановлено, що в силу технологічних особливостей мережі Інтернет, виявити неправомірне використання творів науки, літератури і мистецтва в цій мережі немає можливості, що є істотним недоліком функціонування Інтернету.
4. Аргументовано, що внаслідок цієї властивості мережі Інтернет є можливими масові порушення майнових та особистих немайнових прав на розміщені в Інтернеті твори.
5. Вперше сформульовано правило, за яким добросовісний користувач, виявивши в мережі Інтернет твір, який його цікавить, повинен встановити автора цього твору чи його правонаступника і укласти з ним відповідний договір про умови використання цього твору.
6. Аргументовано, що автор чи інша особа, яка має авторські права, розміщуючи свій твір в мережі Інтернет, цим самим надає право використовувати цей твір всім бажаючим.
7. Доведено, що завдяки рекламі та іншим методам перехресного субсидування автори розміщених в Інтернеті творів та їхні правонаступники можуть отримувати доходи, не стягуючи платні за використання об’єктів своїх авторських прав безпосередньо з користувачів мережі.
8. Обґрунтована пропозиція про внесення до Закону України “Про авторське право і суміжні права” змін і доповнень з метою більш повного врахування особливостей цифрової форми, в якій твори розміщено в мережі Інтернет. Зокрема, пропонується до переліку об’єктів авторського права, що охороняються Законом, включити твори, зафіксовані в цифровій формі, та зазначити в Законі, що матеріальна форма фіксації твору включає цифрову.
9. Вноситься пропозиція про усунення окремих недоліків та прогалин в положеннях чинного Закону України “Про авторське право і суміжні права” щодо захисту авторських прав на розміщені в Інтернеті твори (чітке визначення підстав та порядку здійснення запобіжних заходів для недопущення порушення авторських прав, заходів із забезпечення позову, збереження доказів тощо).
10. Доведено, що судовий захист авторських прав на твори науки, літератури і мистецтва, розміщені в Інтернеті, в разі їх порушення численними користувачами мережі практично здійснити неможливо через надзвичайну складність (неможливість) встановити особу кожного конкретного порушника. Зазначена проблема ускладнюється й тим, що порушники можуть бути громадянами багатьох країн, що зумовлює необхідність позивача порушувати позови в різних країнах і за різними юрисдикціями.
11. Обґрунтовано доцільність використання міжнародних арбітражних судів як специфічного і найбільш ефективного способу розв’язання цивільних спорів у справах про захист авторських прав на твори, розміщені в Інтернеті. Запропоновано при створенні арбітражних (третейських) судів, які б займалися вирішенням спорів про порушення авторських прав в Інтернеті, керуватися національним законодавством про міжнародний арбітраж, а також брати за зразок Центр з арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), в якому спілкування між сторонами та арбітрами здійснюється як безпосередньо, так і за допомогою Інтернету.
12. Обґрунтована пропозиція уніфікувати цивільно-правові норми національних законів у сфері охорони авторських прав з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування норм авторського права, що стосуються охорони розміщених в Інтернеті творів, для чого укласти під егідою ВОІВ відповідний міжнародних договір, в якому в рівній мірі були б відображені інтереси як суб’єктів авторських прав, так і користувачів Інтернету.
Практичне значення одержаних результатів
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше виявлені основні проблеми охорони авторських прав на літературні та художні твори, розміщені в мережі Інтернет, та запропоновані шляхи їх вирішення як на національному, так і на міжнародному рівні. Одержані теоретичні та практичні висновки повністю готові для використання органами законодавчої та виконавчої влади України для цілей формування державної політики у сферах зв’язку, інформатизації та охорони авторських прав, а також розробки нормативно-правових актів та укладання міжнародних угод в цих галузях.
Отриманий теоретичний доробок може служити підґрунтям для подальших теоретичних та прикладних досліджень з проблем взаємного впливу інформаційних технологій та авторського права. Результати дослідження можуть також бути використані авторами, програмістами, державними службовцями, суддями, викладачами, підприємцями та співробітниками організацій, що здійснюють управління майновими правами авторів на колективній основі.
Апробація результатів дисертації
Результати дослідження, представ¬лені в дисертаційній роботі, оприлюднено на міжнародній науково-практичній конференції “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (Інститут законодавства Верховної Ради України, м. Київ,
6-7 жовтня 1999 р.).
Публікації
Результати дисертаційного дослідження опубліковано у шести наукових статтях, з них чотири – у фахових виданнях, а також у тезах, включених до матеріалів науково-практичної конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасне авторське право не дає однозначних відповідей на питання, що постали перед науковцями та практиками в результаті виникнення сучасних інформаційних технологій та функціонування Інтернету. Звикши мати справу з формами фіксації творів та маючи територіальний характер, авторське право в його теперішньому вигляді доводить свою нездатність належним чином регулювати суспільні відносини з приводу використання цифрового представлення творів та транскордонних комп’ютерних мереж.
Проведене дослідження надає можливість зробити висновок про справедливість наступних положень:
1. Всі категорії творів, зафіксованих в цифровій формі та поміщених на сайти в Інтернеті, відповідають критеріям охорони, встановленим авторсько-правовим законодавством більшості країн світу, і, таким чином, підлягають охороні авторським правом будь-якої з цих країн нарівні з творами, зафіксованими в більш традиційних формах, незалежно від виконання яких-небудь формальностей та факту опублікування.
2. Транскордонний характер Інтернету, цифрова форма закріплення розміщених в ньому творів та правовий нігілізм його користувачів сприяють масовим порушенням авторських прав в Інтернеті та значно ускладнюють здійснення авторами та їх правонаступниками своїх прав.
3. Попри загрози, які становлять інформаційні технології для володільців авторських прав на розміщені в Інтернеті твори, такі твори продовжують створюватися, в тому числі виключно для їх розповсюдження через Інтернет.
4. Всі майнові та немайнові права, що належать авторам та їхнім правонаступникам, в тій чи іншій мірі зачеплені функціонуванням Інтернету.
5. Розв’язати питання про зміст та об’єм авторських прав на розміщені в Інтернеті твори за умов транскордонного характеру цієї мережі та все більшої взаємозалежності країн можливо лише шляхом докладання спільних зусиль всіх зацікавлених сторін: держав, міжнародних організацій та організацій, що представляють як інтереси володільців авторських прав, так і інтереси споживачів.
6. Авторським правом дозволяється використання твору з дозволу автора чи його правонаступника та у ряді інших передбачених законами випадках. Дозвіл володільця авторських прав на використання твору може мати чітко виражений характер або припускатися, виходячи з таких факторів як необхідність, звичай та загальноприйнята практика, а також поведінка сторін.
7. Судове переслідування за численні “мікро-порушення” авторських прав в Інтернеті є нездійсненним завданням з цілого ряду юридичних, соціальних та економічних причин.
8. Змінити на краще сучасний стан справ з охороною авторських прав в Інтернеті можливо лише за умов поєднання правових методів регулювання з технологічними та економічними важелями.
9. Володільцям авторських прав на розміщені в Інтернеті твори доступна велика кількість моделей перехресного субсидування, які дозволяють їм отримувати доходи, не стягуючи платні за використання об’єктів їхніх авторських прав безпосередньо з користувачів мережі.
10. Економічні та технологічні методи захисту авторських прав не повинні стати сурогатом авторського права в Інтернеті, проте воно має регулювати лише найбільш екстремальну суспільну поведінку в Інтернеті, залишивши решту спектру ринковим важелям впливу на неї.
Одержані висновки придатні для використання органами законодавчої та виконавчої влади України з метою формування державної політики у сферах зв’язку, інформатизації та охорони авторських прав, а також розробки нормативно-правових актів та укладання міжнародних угод в цих галузях.
Всі вищенаведені положення в повній мірі справедливі щодо авторського права України. Як і авторсько-правове законодавство інших країн, воно виявилося неготовим до появи нових феноменів суспільного життя, породжених “цифровою революцією”. І це цілком природно. Право завжди не встигає за технологією. Як і інші галузі права, авторське право може лише намагатися адекватно реагувати на зміни в технології з тим, щоби позитивний соціальний ефект від впровадження таких технологічних здобутків, як Інтернет, сягнув максимально можливого рівня.
Досягти цього в масштабах української складової мережі Інтернет можливо лише за допомогою систематизації авторського права України та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів, що склались у сфері охорони творів, розміщених в Інтернеті, з часів появи сучасних інформаційних технологій та комп’ютерних мереж.
Під систематизацією права звичайно розуміють процес приведення до єдності нормативно-правових актів шляхом зовнішньої або внутрішньої обробки їх змісту [137] . В контексті авторського права України, даний процес уявляється найбільш доречним розпочати з інкорпорації (як офіційної, так і неофіційної). Цей спосіб систематизації права надасть можливість внести до первісних текстів нормативних актів з питань захисту авторських прав всі наступні зміни та доповнення, а також виявити в них внутрішні протиріччя і неузгодженості. Сказане стосується, перш за все, Закону України “Про авторське право і суміжні права”, який, будучи досить добре розробленим та прогресивним для часу свого прийняття, пізніше неодноразово змінювався та навіть в останній своїй редакції містить деякі невідповідності, нечіткості формулювань, прогалини тощо, а також суперечить деяким положенням Типового закону ВОІВ про авторське право і суміжні права [138] та міжнародних договорів, учасницею яких є Україна [139; 140].
Лише після закінчення процесу офіційної інкорпорації авторського права України видається доцільним розпочати його кодифікацію. Цей процес полягає у зведенні до єдності нормативно-правових актів, що належать до даної галузі права, шляхом переробки і внутрішнього узгодження їх змісту та відкидання їх певних застарілих частин. При цьому мають бути заповнені прогалини, що існують в авторському праві України у таких сферах, як правова охорона комп’ютерних програм та баз даних, вільне використання творів, а особливо здійснення прав авторів та інших володільців авторських і суміжних прав та відповідальність за їх порушення.
Уявляється доречним, щоби таке заповнення прогалин в авторському праві України відбувалося у формі розробки і прийняття спеціальних законів, покликаних регулювати суспільні відносини у зазначених сферах, з одночасним включенням їх положень цивільно-правового характеру до Книги Четвертої “Право інтелектуальної власності” нового Цивільного кодексу України [141] , який було прийнято Верховною Радою України 29 листопада 2001 р. та, якщо буде підписаний Президентом, вступить в силу 1 січня 2003 року. Саме цей нормативно-правовий акт, поряд з Конституцією, “безумовно повинен стати основою для побудови системи права в Україні, бо з ним могли б звірятися всі наступні закони і відповідно оцінене минуле законодавство” [142] .
Під час кодифікаційних робіт законодавець має враховувати прийняті Україною на себе зобов’язання за міжнародними договорами, стороною яких вона є, а рівно і положення інших міжнародних документів, які, не накладаючи на держави жодних зобов’язань, є, тим не менш, визнаними міжнародними стандартами в галузі авторського права (насамперед, Типовий закон ВОІВ про авторське право і суміжні права та Типовий закон Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) про електронну комерцію [143]).
Необхідно також вжити необхідних заходів для найшвидшого приведення законодавства України у відповідність до вимог Угоди TRIPS, як це передбачено Указом Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” [60] . Приєднання України до цієї угоди наблизить її членство в СОТ та відкриє їй шлях до використання механізму вирішення спорів у сфері міжнародної торгівлі, який існує в рамках цієї впливової організації.
Згідно з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами [144], яка була підписана 16 червня 1994 р. та набула чинності 1 березня 1998 р., Україна взяла на себе зобов’язання до 2003 року досягти рівня охорони прав на інтелектуальну власність, який існує в ЄС, та приєднатися до багатосторонніх конвенцій з права інтелектуальної власності, сторонами яких є держави-члени ЄС (ст.50 і Додаток ІІІ). До таких конвенцій належать і укладені під егідою ВОІВ Договір про авторське право та Договір про виконання і фонограми, які закріпили нові тенденції в авторському праві, що виникли внаслідок розвитку цифрових технологій та мережі Інтернет. Положення обох Договорів ВОІВ, як і положення Римської конвенції, ще очікують на імплементацію до внутрішнього законодавства України [145] .
Законодавство про інтелектуальну власність також входить до сфери адаптації законодавства України до законодавства ЄС згідно із затвердженої Указом Президента України Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу [146] . З точки зору приведення у відповідність до європейських стандартів авторського права України у сфері інформаційних технологій, для вітчизняного законодавця мають становити неабиякий інтерес такі акти ЄС, як Директива Ради 91/250/ЕЕС з питань захисту комп’ютерних програм [147], Директива Ради 96/9/ЕС про охорону баз даних, а також Зелена книга стосовно авторського права і суміжних прав в інформаційному просторі [148].
Зближення та уніфікація норм авторського права України “з відповідними правилами окремих країн, груп країн або нормами міжнародних конвенцій універсального значення, які розраховані на їх прийняття національно-правовими системами більшості країн світу, є вимогою часу, а точніше, продиктовані економічними реаліями сьогодення. Це слід особливо підкреслити, аби зрозуміти, що пошуки певних правових рішень за кордоном не є примхою розробників або якимось “схилянням” перед Заходом. Від того, якою мірою буде вирішено цю проблему, залежить рівень адаптивності нашої країни в європейському та світовому економічному та політичному просторі” [149] .
Звичайно, успішність процесу систематизації та модернізації авторського права України відповідно до потреб, продиктованих революційними перетвореннями в інформаційній сфері, буде в значній мірі залежати від того, чи будуть змінюватися в країні традиційні правові поняття і концепції, що вироблялися протягом багатьох років. І це вже відбувається. Але цей процес дуже повільний і вимагає зміни поглядів на нього тих, від кого залежить його хід.
На жаль, як законодавці, так і ті, хто покликаний тлумачити закони, не завжди розуміють природу та значення нових досягнень науки. Тому надзвичайно важливим для України, яка “з одного боку, ... має потужний науково-технічний потенціал, високорозвинену культуру, а з другого – донедавна не мала ... власного законодавства про охорону інтелектуальної власності” [150] , а спеціальне законодавство з питань комп’ютерних мереж лише починає створювати, є розуміння юристами, законодавцями та суддями того, як авторське право регулює функціонування інформаційних технологій на сучасному етапі та які тенденції їх розвитку і як вплинуть на нього в майбутньому.
На сьогодні ж з повною впевненістю можна стверджувати, що з розвитком Інтернету авторське право буде не зникати, як дехто каже, а лише змінюватися, беручи на озброєння нові концепції та методи регулювання. Спеціалісти з комп’ютерної техніки та телекомунікацій вже внесли свій вагомий внесок у процес перетворення людства на “інформаційне суспільство”. Тепер слово за законодавцями та урядами світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. US News and World Report. – 23 January 1995.
2. Olivier Hance. Business and Law on the Internet. – Best Of Editions, 1996.
3. Азимов Ч.Н. Научно-техническая информация и право. – Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. гос. ун-те, 1987. – 134 с.
4. Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31 липня 2000 р. 928/2000 // Урядовий Кур’єр. – 08.08.2000 р. – № 143.
5. R. Resnik, D. Taylor. The Internet Business Guide: Riding the information Superhighway to profit. – Sams Publishing, 1994.
6. Maritz, Inc. v. CyberGold, Inc., 947 F. Supp. 1328 (E.D. Mo. 1996).
7. Central Source Yellow Pages, The Internet Index – http://openmarket.com/diversions/internet-index/96-01.html. – Number 12. – 2 January 1996.
8. Ian C. Ballon, Keith M. Kupferschid. Intellectual Property Opportunities and Pitfalls in the Conduct of Electronic Commerce // 563 PLI/Pat 9.
9. Mutual Film Сorp. v. Іndustrial Сomm’n of Оhio, 236 U.S. 230 (1915).
10. Joseph Вurstyn, Inc. v. Wilson, 343 U.S. 495 (1952).
11. Greater Fremont, Inc. v. Fremont, 302 F. Supp. 652 (N.D. Ohio 1968), aff’d sub nom., Wonderland Ventures, Inc. v. Sundunsky, 423 F.2d 548 (6th Сіr. 1970).
12. Sony Соrр. of America v. Universal Studios, Inc. 464 U.S. 417 (1984).
13. Підопригора 0.0. Законодавство України про інтелектуальну власність. – Х.: Фірма “Консум”, 1997. – 192 с.
14. Copyright Act of 1976, 17 U.S.C.
15. Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 14 липня 2001 р. // Голос України. – 16.08.2001 р. – № 146.
16. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений. Парижский акт от 24 июля 1971 года, изменённый 2 октября 1979 года. Женева: ВОИС, 1990.
17. Feist Publications, Inc. v. Rural Telephone Service Co., 499 U.S. 340, 111 S. Ct. 1282 (1991).
18. T. K. Drier. “La qualité d’auteur et les nouvelles technologies du point de vue des traditions de droit civil” // Symposium de l’OMPI. – Paris. – 1994.
19. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.
20. Gracen v. Bradford Exchange, 698 F. 2d 300 (7th Cir.1983).
21. 37 C.F.R.
22. Triad Systems Corporation v. Southeastern Express Co., 31 U.S.P.Q. 2d (BNA) 1239 (N.D. Cal. 1994).
23. U.S. Dep't of Commerce, Information Infrastructure Task Force, Intellectual Property and the National Information Infrastructure: The Report of the Working Group on Intellectual Property (1995).
24. H.R. Rep. No. 1476, 94th Cong. 2d Sess. (1976).
25. Digital Communications Associates, Inc. v. Softclone Distributing Corp. (1987, ND Ga) 659 F Supp 449, 2USPQ2d 1385.
26. Midway Mfg. Co. v. Dirkschneider (1981, DC Neb) 543 F Supp 466, 214 USPQ 417.
27. Положення про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 р. № 532 // Збірник постанов Уряду України. – 1995. – № 10. – Ст. 247.
28. Федеральный закон “Об обязательном экземпляре документов” от 29 декабря 1994 года № 77-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 1995. – №1. – Ст. 1.
29. Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, Apr. 15, 1994, Marrakesh Agreement Establishing the World Trade Organization, Annex 1C, Legal Instruments – Results of the Uruguay Round vol. 31 // 33 I.L.M. 81 – 1994.
30. Гельб А.Б. Программное обеспечение. Специфический объект интеллектуального творчества // Современное состояние проблемы защиты программного обеспечения. – Таллинн, 1989.
31. Лифти М.Х. Некоторые соображения о правовой охране программного обеспечения // Бюллетень по авторскому праву. – 1990. – № 4.
32. Жуков В.И. Вопросы правовой охраны программного обеспечения ЭВТ // Вопросы изобретательства. – 1989. – № 11. – С. 21-26.
33. Конвенция об охране интересов производителей фонограмм от незаконного воспроизводства их фонограмм от 29 октября 1971 г. – Женева: ВОИС, 1972.
34. WGN Continental Broadcasting Co. v. United Video, Inc., 693 F.2d 622 (7th Cir. 1982).
35. Midway Mfg. Co. v. Artic Int’l, Inc., 704 F.2d 1009 (7th Cir.), cert. denied, 464 U.S. 823 (1983).
36. Закон Российской Федерации “О правовой охране программ для электронных вычислительных машин и баз данных” от 23 сентября 1992 г. № 3523-1 // Ведомости Съезда народных депутатов РФ и Верховного Совета РФ. – 1992. – № 42. – Ст. 2325.
37. Directive 96/9/EC of the European Parliament and of the Council of 11 March 1996 on the legal protection of databases // Official Journal L 077. – 27/03/1996. – P. 0020 – 0028.
38. Andrew R. Basile, Jr. Recent Developments: Intellectual Property Law and the Internet // 584 PLI/Pat 293.
39. Collections of Information Antipiracy Act (Reported in the House), H.R.354.RH.
40. Thomas J. Smedinghoff. The Software Publishers Association Legal Guide to Multimedia (1994).
41. Lance Rose. The Emperor’s Clothes Still Fit Just Fine // Wired. – Feb. 1995.
42. Philip E. Ross. Cops Versus Robbers in Cyberspace // Forbes. – Sept. 9, 1996.
43. Jessica Litman. The Exclusive Right to Read // 13 Cardozo Arts & Ent. L.J. 29. – 1994.
44. Lance Rose. Is Copyright Dead on the Net? // Wired. – Nov. 1993.
45. Mark A. Lemley. Rights of Attribution and Integrity in On-line Communications // J. On-line L. – 1995. – Art. 2.
46. Kathy Rebello. Making Money on the Net // Bus. Week. – Sept. 27, 1996.
47. Біленчук П.Д., Котляревський О.І. Портрет комп’ютерного злочинця. – К., 1997. – 48 с.
48. Mitch Betts. On-line Pay Per View // ComputerWorld. – June 5, 1995.
49. Constance Sommer. Film Rights Falling Through the Net // San Jose Mercury News. – Dec. 10, 1996.
50. Margie Wylie. Can Copyright Survive the Digital Age? Should It? // Digital Media: A Seybold Report. – July 3, 1995.
51. Steve G. Steinberg. Seek and Ye Shall Find (Maybe) // Wired. – May 1996.
52. Закон Российской Федерации “Об авторском праве и смежных правах” от 9 июля 1993 г. № 5351-І (с изменениями и дополнениями, внесенными Федеральным законом от 19 июля 1995 г. № 110-ФЗ) // Собрание законодательства РФ. – 1995. – № 30. – Ст. 2866.
53. Постанова Вищого арбітражного суду України “Про питання захисту авторських прав в Інтернеті” № 04-1/5-7/82 від 05.06.2000 // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 2. – С. 33-34.
54. Mark A. Lemley. Dealing with Overlapping Copyrights on the Internet // 22 U. DAYTON L. REV. 547. – 1997.
55. MAI Systems Corp. v. Peak Computer, Inc., 991 F.2d 511 (9th Cir. 1993).
56. Stenograph L.L.C. v. Bossard Assocs., 144 F.3d 96, 46 U.S.P.Q.2d (BNA) 1936 (D.C. Cir. 1998).
57. World Intellectual Property Organization Copyright Treaty, Apr. 12, 1997 // S. TREATY DOC. NO. 105-17. – 1997.
58. World Intellectual Property Organization Performances and Phonograms Treaty, Apr. 12, 1997 // S. TREATY DOC. NO. 105-17. – 1997.
59. Дроб’язко Р. Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та про виконання і фонограми // Право України, 1998. – № 12. – С. 79-80.
60. Указ Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 р. № 285/2001 // Урядовий Кур’єр. – 05.05.2000 р. – № 79.
61. Закон України “Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право” від 20 вересня 2001 р. // Голос України. – 16.10.2001 р. – № 187.
62. Закон України “Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми” від 20 вересня 2001 р. // Голос України. – 16.10.2001 р. – № 187.
63. WIPO Delegates Agree on Two Treaties // 2 BNA’S ELECTRONIC INFO. POL’Y & L. REP. 22. – 1997.
64. International Convention for the Protection of Performers, Producers of Phonograms and Broadcasting Organizations, Oct. 26, 1961 // 496 U.N.T.S. 43.
65. Vienna Convention on the Law of Treaties, May 23, 1969 // 1155 U.N.T.S. 331.
66. Proposal for a European Parliament and Council Directive on the Harmonization of Certain Aspects of Copyright and Related Rights in the Information Society // 1998 O.J. (C 108) 6.
67. Partly Consolidated Text of Treaty No. 1, WIPO Doc. CRNR/DC/55 (Dec. 12, 1996).
68. Partly Consolidated Text of Treaty No. 2, WIPO Doc. CRNR/DC/58 (Dec. 12, 1996).
69. Michael W. Walter. Copyrights and Related Rights in a Network Environment–The Integration of Digital Diffusion in Existing Legal Systems // SOFTIC Symposium 1995; Problems of Intellectual Property Rights in the Context of the Information Networks, Tokyo, Japan 325. – 1995.
70. Dr. Jens Gaster. Copyright and Related Rights in the Information Society // SOFTIC Symposium 1995; Problems of Intellectual Property Rights in the Context of the Information Networks, Tokyo, Japan 225 – 1995.
71. COMMUNICATION FROM THE COMMISSION: FOLLOW-UP TO THE GREEN PAPER ON COPYRIGHT AND RELATED RIGHTS IN THE INFORMATION SOCIETY, COM(96) 586 final.
72. Kent D. Stuckey. Internet and Online Law 6.08[4][b]. – 1996.
73. S. REP. NO. 104 128, (1995).
74. On Command Video Corp. v. Columbia Pictures Industries Inc., 21 U.S.P.Q.2d (BNA) 1545 (N.D. Cal. 1991).
75. Comments to Joint Hearing on H.R. 2441 and S. 1284 (prepared statement of Dr. Mihaly Ficsor, Assistant Director General of WIPO).
76. H.R. 2281 and S. 1121, 105th Cong. (1997).
77. Gillian v. American Broadcasting Cos., 538 F.2d 14,23 C.O. Bull.40, 541 (2d Cir.1976).
78. Droit d’auteur et Copyright : divergences et convergences : étude de droit comparé. – Brussels : Bruylant, 1993.
79. G. LEA. “Program copyright and moral rights: a culture clash?” // Computer Law and Security Report, 1994.
80. Tidy v Trustees of the Natural History Museum [1996] 3 EIPR D-81, 29 March 1995.
81. Snow v Eaton Centre Ltd (1982) 70 CPR (2d) 105.
82. Warner Bros., Inc. v. American Broadcasting Cos., Inc., 720 F.2d 231 (2d Cir. 1983).
83. G.R. Leonard &Co. v. Stack, 386 F.2d 38 (7th Cir. 1967).
84. Melville B. Nimmer & David Nimmer. Nimmer on Copyright (1994).
85. Ladas v. Potpourri Press, Inc., 846 F. Supp. 221 (E.D.N.Y. 1994).
86. Oddo v. Reis, 743 F.2d 630 (9th Cir. 1984).
87. Effects Associates, Inc. v. Cohen, 908 F.2d 555 (9th Cir. 1990).
88. Final report of the National Commission on New Technological Uses of Copyrighted Works 12 (1978) (“CONTU Report”).
89. Tom Steinert-Threlkeld. The Buck Starts Here // Wired. – August 1996.
90. I. Trotter Hardy. Contracts, Copyright and Preemption in a Digital World // 1 Rich. J.L. & Tech. 2. – 1995.
91. ProCD v. Zeidenberg, 86 F.3d 1447 (7th Cir. 1996).
92. Hill v. Gateway 2000, Inc., 105 F.3d 1147 (7th Cir. 1997).
93. U.C.C. proposed Article 2B (Mar. 21, 1997 draft).
94. Осика С.Г. Передмова до українського видання. Результати уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. К.: “Вимір”, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. – 520 с.
95. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав: Монографія. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 188 с.
96. Mark Stefik. Trusted Systems // Sci. Am. – Mar. 1997.
97. Brad Cox. Superdistribution // Wired. – Sept. 1994.
98. Alex Alben. The Death of Copyright in a Digital World: The Reports are Slightly Exaggerated // Ent. Law Rep. – July 1995.
99. Ben Long. Watermarking Makes Impression on Photos // MacWeek. – Oct. 21, 1996.
100. David Voss. Stop That Copy // Wired. – Aug. 1994.
101. Paulina Borsook. Steal This Article // Upside. – Mar. 1996.
102. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1994. – 416 с.
103. Закон України “Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 р, зміненого 2 жовтня 1979 р.) від 31 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 21. – Ст. 155.
104. UNIVERSAL COPYRIGHT CONVENTION AS REVISED AT PARIS ON 24 JULY 1971 // U.N.T.S. No. 13444, vol. 943. – P. 178-325.
105. Постанова Верховної Ради України “Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 21. – Ст. 70.
106. RESTATEMENT (SECOND) OF CONFLICTS OF LAW (1969).
107. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. – Мн.: Амалфея, 1999. – 704 с.
108. Hartford Fire Ins. Co. v. California, 509 U.S. 764 (1993) (Scalia, J., dissenting).
109. Paul Edward Geller. Litigating Cross-Boarder Infringement in International Intellectual Property: Some Practice Tips and Caveats // NEW MATTER. – FALL/WINTER 1997.
110. Playboy Enter., Inc. v. Chuckleberry Pub., Inc., 687 F.2d 563 (2d Cir. 1982).
111. Marc E. Mayer. Localizing Global Copyright Infringement: Do International Internet Sound Recording Infringements Implicate U.S. Copyright Law? // NEW MATTER. – Fall/Winter 1997.
112. Neil A. Smith. No Jurisdiction From Internet Web Page Bearing Infringing Service Mark // NEWS MATTER. – Volume 22, Number 3.
113. Int'l Shoe Co. v. Wash., 326 U.S. 310 (1945).
114. Hanson v. Denckla, 357 U.S. 235 (1958).
115. Kenneth J. Nunnenkamp, Other Internet Activities Create Personal Jurisdiction // FED. DISCOVERY NEWS. – Jan. 1997.
116. CompuServe, Inc. v. Patterson, 89 F.3d 1257 (6th Cir. 1996).
117. Humphrey v. Granite Gate Resorts, Inc., 568 N.W.2d 715 (1997).
118. Bensusan Restaurants Corp. v. King, 937 F. Supp. 295 (S.D.N.Y. 1996).
119. Weber v. Jolly Hotels, 977 F. Supp. 327 (D. N.J. 1997).
120. Bremen v. Zapata, 407 U.S. 1 (1972).
121. THE AMERICAN LAW INSTITUTE AND THE NATIONAL CONFERENCE OF COMMISSIONERS ON UNIFORM STATE LAWS, UNIFORM COMMERCIAL CODE ARTICLE 2B – LICENSESS (Discussion Draft 1997).
122. WIPO Arbitration Rules (Effective from October 1994). WIPO Publication 446 (E). Geneva, 1999.
123. E. Casey Lide. ADR and Cyberspace: Role of ADR in Online Commerce, Intellectual Property and Defamation // 12 OHIO ST. J. ON DISP. RESOL. 193. – 1996.
124. Цивільний процесуальний кодекс України. Затверджений Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
125. Ronald Brand. Enforcement of Foreign Money-Judgments in the United States: In Search of Uniformity and International Aspects // 67 NOTRE DAME L. REV. 253. – 1991.
126. United Nations Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards // U.N.T.S. – Vol. 330. – P. 3.
127. Multilateral Treaties Deposited with the Secretary-General, Status as at December 31, 1993 (UN Doc. St/Leg/Ser.E/12, 1994).
128. Lauren Gibbons Paul. Web Rewards Wait Only for the Patient // PC Week. – July 15, 1996.
129. Zachary Schiller. For More About Tide, Click Here // Bus. Week. – June 3, 1996.
130. Craig R. Evans. The Web’s REAL Opportunity – Advertising! // Elec. Retailing. – Sept./Oct. 1996.
131. Rosalind Resnick. AdTech '96: Is Banner Advertising Dead? // Interactive Publ'g Alert. – July 1, 1996.
132. Hunter Madsen. Reclaim the Deadzone // Wired. – Dec. 1996.
133. Caryn Gillooly. Cabletron's Unbeatable Price Plan // Info. Week. – July 24, 1995.
134. Paulina Borsook. Music Lessons // Upside. – Mar. 1996.
135. Arthur Armstrong & John Hagel III. The Real Value of On-Line Communities // Harv. Bus. Rev. – May-June 1996.
136. Neil Gross & Peter McCoy. The Technology Paradox // Business Week, Mar. 6, 1995.
137. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 790 с.
138. Типовой закон ВОИС об авторском праве и смежных правах (примерные положения об охране произведений науки, литературы и искусства, исполнений, фонограмм, передач организаций вещания). – Женева: ВОИС, 1994.
139. Ступак С., Ступка О., Феколкин Ю. Пиратство на Украине будет охраняться законом. Верховный Совет принял новую редакцию Закона об авторском праве // Юридическая практика. – 28.12.2000 р. – № 52 (158).
140. Wooldridge, Dr. Frank; Davies, Mr. Liam. The Ukrainian Law on Copyright 1993: A Possible Model for Other Countries? // I.P.Q. – No. 4. – 1998.
141. Підопригора О. Законодавство України про інтелектуальну власність у системі цивільного законодавства // Українське право. – 1997. – №3. – С. 128-129.
142. Розвиток цивільного права і трудового законодавства в Україні / Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, А.Л. Салатко та ін. – Х.: Консум, 1999. – 272 с.
143. UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce with Guide to Enactment 1996 with additional article 5 bis as adopted in 1998.
144. Закон України “Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами” від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 46. – Ст. 415.
145. Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. – № 2. – С. 108-112.
146. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. Указ Президента України “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11 червня 1998 р. № 615/98 // Урядовий Кур’єр. – 18.06.1998 р. – № 114-115.
147. Council Directive 91/250/EEC of 14 May 1991 on the legal protection of computer programs // Official Journal L 122. – 17/05/1991. – P. 0042 - 0046.
148. European Commission Green Paper of 27 July 1995 on Copyright and Related Rights in the Information Society // OJ C 97. – 4.4.1996.
149. Довгерт А. Система приватного права та структура проекту нового Цивільного Кодексу України // Українське право. – 1997. – № 1. – С. 18-29.
150. Підопригора О. Проблеми кодифікації законодавства про інтелектуальну власність // Українське право. – 1997. – № 1. – С. 61-70.