ІНТЕРЕСИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ: СУТНІСТЬ, МІСЦЕ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА КРАЇН ЄВРОПИ
ДВНЗ ”УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

На правах рукопису

Чепис Олеся Іванівна

УДК 347.122

ІНТЕРЕСИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ: СУТНІСТЬ, МІСЦЕ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ

12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Бисага Юрій Михайлович
директор Інституту держави і права країн Європи
ДВНЗ „Ужгородський національний університет”,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Ужгород - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП ......................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ „ІНТЕРЕС”. ЗНАЧЕННЯ ІНТЕРЕСІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА....………….11
1.1. Поняття та зміст категорії „інтерес” ..……………………………..11
1.2. Значення приватних та публічних інтересів для формування цивільного права ………………………………………………………………...43
РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ТА РОЛЬ ІНТЕРЕСІВ У ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ..…………………………………………...70
2.1.Співвідношення категорій “суб’єктивне право” – “законний інтерес” - „охоронюваний законом інтерес” у цивільному праві України .…70
2.2. Роль інтересів у цивільних правовідносинах. Структура охоронюваного законом інтересу……..………………………………………104
РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ОХОРОНЮВАНОГО ЗАКОНОМ ІНТЕРЕСУ……………………………………………………………………..128
3.1. Поняття захисту охоронюваного законом інтересу, засобів та способів захисту ……………………………………………………………….128
3.2. Окремі способи захисту охоронюваного законом інтересу …….164
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………203

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Оптимальність реалізації цивільно-правових норм багато в чому залежить від того, наскільки повно та збалансовано будуть враховані й забезпечені за допомогою права інтереси окремих осіб (фізичних та юридичних), їх груп, суспільства в цілому та його прошарків. Саме ця обставина є вирішальною в побудові соціально орієнтованої ринкової економіки та попередженні численних конфліктів, що виникають у разі колізії, конкуренції, різкого протистояння інтересів зазначених осіб.
Інтенсивний розвиток та диференціація соціальних інтересів висунули в розряд першочергових завдання їх адекватного правового вираження, забезпечення та захисту від посягань. Успішне виконання правом його функцій соціального регулювальника та засобу організації суспільного життя можливе лише при правильному поєднанні юридичних механізмів із соціальними інтересами людей. Будь-яка норма права так чи інакше пов'язана з конкретним інтересом. Однак, вказану залежність неможливо встановити без об'єктивного вивчення категорії інтересу. Для того, щоб наповнити життєвим змістом сухі юридичні нормативні конструкції, потрібно мати неупереджене наукове, а не декларативно-політичне, уявлення про категорію інтересу. Це важливо, оскільки правове регулювання суспільних відносин полягає у правовому розмежуванні інтересів.
Науковий інтерес правознавців до категорії інтересу особливо зріс за останні роки. Проте, не дивлячись на певний внесок в розробку даної проблеми, з багатьох суттєвих питань залишається немало сумнівів, неточностей, протиріч. Ця обставина забезпечує інтересу режим вічно актуальної проблеми цивільного права.
Позитивним кроком у вирішенні вказаних проблем стало прийняття Цивільного кодексу України, який підтримав ідею про життєздатність категорії “інтерес” як самостійного об’єкта захисту. Це означає наділення громадян і організацій правом на звернення до суду та інших органів за захистом інтересів, що відображає міру їх поваги державою, а також міру їх гарантованості та реальності. Таким чином, в Україні до суду може звернутися будь-яка зацікавлена особа, законні інтереси якої порушені. Неможливо не погодитися з тим, що це вимагає однозначної впізнанності інтересу, оскільки вирішення питання про надання захисту пов'язане з відповіддю на інше похідне питання: що таке інтерес? В той же час аналіз Цивільного кодексу України та практика застосування його норм приводить до висновку, що законодавець має резерви для посилення рівня гарантій можливості звернення за захистом порушених інтересів.
Актуальність обраної теми полягає в наступному:
1. Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси України активно використовують поняття „інтереси” та „законні інтереси”, не даючи при цьому ні визначення цих понять, ні вказівки на їх особливості чи ознаки. Нічого не говориться і про різницю між суб’єктивним цивільним правом і законним інтересом. Складається враження, що це абстрактне поняття без фіксованого змісту.
2. На сьогодні відсутнє не тільки законодавче визначення, але й комплексне наукове дослідження проблеми інтересу в праві взагалі та цивільному праві зокрема.
3. Глава 3 ЦКУ містить статтю 15, у якій говориться, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цим положенням законодавець надає інтересу статусу самостійного об’єкта захисту. Однак, на відміну від суб’єктивного права, про підстави захисту не сказано нічого.
Науково-теоретичною базою дисертації стали теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі теорії держави та права, римського, цивільного, господарського, процесуального, адміністративного, дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Науково-теоретичне підґрунтя підготовки та проведення дослідження мали праці: С.Алексєєва, М.Баймуратова, Ю.Бисаги, О.Вінник, В.Грибанова, Р.Гукасяна, І.Дзери, А.Запорожця, О.Марцеляка, Р.Ієринга, О.Іоффе, Д.Керімова, О.Кімова, Н.Кляус, М.Коркунова, О.Малько, С.Михайлова, М.Першина, З.Ромовської, О.Скакун, В.Серьогіна, Ю.Тихомирова, Н.Улаєвої, К.Ушинського, А.Хакімуліна, Д.Чечота, Я.Шевченко, Г.Шершеневича, С.Шимон, О.Юрченко та ін.
Нормативними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Сімейний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України, укази Президента, декрети та постанови уряду, відомчі нормативні акти, а також низка нормативно-правових актів зарубіжних країн тощо.
Об’єктом цього дослідження є: суспільні відносини пов’язані з формуванням та реалізацією інтересів.
Предметом дисертаційного дослідження є інтереси в цивільному праві. У дисертації, зокрема, досліджуються теоретичні проблеми сутності категорії «інтереси», визначення місця та ролі інтересів у цивільно-правовому регулюванні та особливостей їх захисту .
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування науково-теоретичних та практичних висновків щодо подальшого вдосконалення інституту інтересу в цивільному праві на основі системного наукового аналізу сутності інтересу, його місця в цивільному праві України.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена розв’язанню таких завдань:
1) розглянути еволюцію поглядів філософів та вчених-юристів на категорію інтересу (інтерес - суб’єктивний, інтерес – об’єктивний, інтерес – діалектичний, концепція дворівневого інтересу ) та дати її авторське визначення;
2) визначити роль інтересу у праві загалом та в цивільному праві зокрема. З’ясувати, чи може інтерес виступати критерієм розмежування права на приватне та публічне, а також дослідити проблему гармонійного поєднання приватно-правових та публічно-правових засобів у механізмі цивільно-правового регулювання;
3) з’ясувати різницю між термінами “інтерес”, “законний інтерес”, “охоронюваний законом інтерес” та уточнити доцільність їх застосування у чинному цивільному законодавстві України;
4) проаналізувати проблему співвідношення суб'єктивного права та законного інтересу шляхом дослідження ключових концепцій. Дати авторське визначення законного та охоронюваного законом інтересів, їх основних ознак, а також дати визначення суб’єктивного цивільного права на основі інтересу;
5) сформулювати алгоритм трансформації соціально-економічних (фактичних) інтересів у законні інтереси, охоронювані законом інтереси та суб’єктивні права;
6) проаналізувати структуру охоронюваного законом інтересу;
7) розглянути охоронюваний законом інтерес як самостійний об’єкт захисту, а також способи та засоби захисту охоронюваного законом інтересу;
8) надати пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України для закріплення категорії “охоронюваний законом інтерес”.
Методологічна основа дослідження. При проведення дисертаційного дослідження дисертантка керувалася загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами історичного, порівняльного, догматичного і системно-структурного аналізу. Так, зокрема, за допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток категорії „інтересу”, місце та роль публічних і приватних інтересів в цивільному праві. Історичний метод дозволив дослідити передумови виникнення, а також зміну підходів щодо змісту та ролі категорії „інтересу” в різні періоди розвитку цивілістичної науки як в Україні так і за кордоном. Порівняльний метод використовувався для виявлення особливостей формування інтересу як особливої категорії цивільного права в різних країнах. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст норм чинного законодавства щодо цих питань, а метод системно-структурного аналізу – визначити місце інтересів у загальній структурі права та у системі цивільного права, зокрема.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням правових проблем визначення сутності категорії „інтереси”, місця інтересів у цивільно-правовому регулюванні та особливостей їх цивільно-правового захисту. У роботі дається вирішення низки інших теоретичних проблем, а також обґрунтовані та визначені основні напрями вдосконалення чинного цивільного законодавства України, що закріплює зазначену категорію. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:
І. Вперше:
1) описано алгоритм трансформації фактичних інтересів у законні та охоронювані законом інтереси. Виглядає він наступним чином: фактичні інтереси проходять стадію перевірки на відповідність цивільному законодавству, в результаті якої відсіюються незаконні інтереси. Залишаються законні інтереси, яким для реалізації надається інструмент у вигляді суб’єктивних цивільних прав. Ті законні інтереси, котрі в силу економічних, якісних та кількісних причин залишилися не опосередкованими правовими нормами, ми пропонуємо називати охоронюваними законом інтересами;
2) обґрунтовано використання в цивільно-правових актах єдиного поняття “охоронювані законом інтереси” як однопорядкового із суб’єктивним цивільним правом, але не тотожного йому ;
3) визначено структуру охоронюваного законом інтересу, яка включає два елементи: а) фактичну можливість (простий юридичний дозвіл) користуватися конкретним соціальним благом у рамках загальних дозволів та б) юридичну можливість звернутися за захистом у випадку деформації фактичної можливості;
4) обґрунтовано критерії розмежування категорій „охоронюваний законом інтерес” та „охоронний інтерес”. Охоронюваний законом інтерес – це соціальний інтерес, не опосередкований регулятивним суб’єктивним правом, який отримує визнання з боку закону шляхом надання його суб’єкту охоронного суб’єктивного права як засобу захисту цього інтересу. Охоронний інтерес виникає одночасно із охоронним суб’єктивним правом і реалізується в процесі захисту регулятивного суб’єктивного права або охоронюваного законом інтересу.
ІІ. Удосконалено:
1) теоретичне тлумачення категорії „інтерес”. Запропоновано авторське визначення інтересу та власний погляд на його сутність та місце в юридичній науці;
2) визначення суб’єктивного цивільного права, до змісту якого запропоновано включити інтерес. Суб'єктивне цивільне право – це врегульована цивільно-правовими нормами міра можливої поведінки суб'єкта, спрямована на реалізацію його законних інтересів.
3) наукові положення щодо місця категорії „інтерес” у цивільному праві, її зв’язку з іншими поняттями, а також самостійної ролі інтересу в окремих інститутах цивільного права.

ІІІ. Дістало подальшого розвитку:
1) з’ясування співвідношення категорій “інтерес” та “суб’єктивне цивільне право”; визначені спільні та відмінні риси між ними;
2) теоретичне обґрунтування положення про те, що критерієм виокремлення приватного права від публічного права у системі позитивного права цілком здатний виступати інтерес суб’єктів правовідносин, оскільки він дозволяє рельєфно визначити специфіку означеної галузі;
3) обґрунтування можливості використання окремих способів захисту суб’єктивних цивільних прав для захисту охоронюваних законом інтересів, та, відповідно до цього, запропоновано внести окремі зміни та доповнення до цивільного законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із державною науковою програмою “Правові засади розбудови державності”. Тема дослідження пов’язана із комплексною тематикою науково-дослідної роботи Інституту держави і права країн Європи Ужгородського національного університету: „Державно-правове будівництво в країнах Європи”, одним з виконавців якої була дисертантка.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у подальших теоретичних дослідженнях поняття інтересу як загальнотеоретичної категорії та зокрема інтересу в цивільному праві, механізм його правового захисту, а також у навчальному процесі та в ході вдосконалення законодавства України (Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів тощо). Положення цієї роботи були використані в навчальному процесі під час викладення курсу “Цивільне та сімейне право України” в Ужгородському національному університеті.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданнях кафедри цивільного права Ужгородського національного університету; науково-практичних конференціях різних рівнів.
Результати дослідження були оприлюднені: на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 22 лютого 2006 року); на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 25 лютого 2008 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у п’яти наукових статтях у провідних фахових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності, місця та особливостей захисту інтересів у цивільному праві. За результатами дослідження зроблено такі висновки:
1. Інтерес як загальнонаукова категорія широко використовується в праві та інших суспільних науках. Інтереси є рушійною силою будь-якої суспільної діяльності, в тому числі законотворчої та цивільної як різновиду правозастосовної діяльності.
2. В науковій літературі зміст категорії інтересу ототожнюється з такими поняттями: 1) інтерес – потреба; 2) інтерес – ціль; 3) інтерес – благо; 4) інтерес – соціальна потреба; 5) інтерес – діяльна позиція. Вважаємо, що інтереси виникають саме з потреб, які мають соціальне значення та залежать від рівня розвитку суспільства, стану науки, культури і т.д. Перехід суспільства на якісно нові рівні, прогрес в усіх сферах життєдіяльності призводить до виникнення все нових потреб, а отже й інтересів.
3. На сьогоднішній день відсутній єдиний підхід щодо співвідношення в категорії „інтересу” об’єктивного та суб’єктивного. Відомі чотири позиції у вирішенні цього питання: 1) інтерес – суб’єктивна категорія. Прихильники такого підходу стверджують, що існують лише усвідомлені суб’єктом інтереси. Немає усвідомлення – немає інтересу; 2) інтерес – суб’єктивно-об’єктивна (діалектична) категорія. Суть полягає в наявності двох факторів: з одного боку, має місце об’єктивна потреба, а з іншого – формування інтересу у свідомості людини (суб’єктивний момент); 3) інтерес – категорія об’єктивна. Це означає, що інтереси існують незалежно від свідомості суб’єкта; 4) існують два ряди інтересів: суб’єктивні та об’єктивні.
4. На підставі аналізу підходів щодо етимології та змісту й значення категорії “інтерес”, можемо запропонувати власне визначення: “інтерес – це прагнення суб’єкта задовольнити потреби соціального характеру, що проявляється у його вибірковій позиції стосовно об’єктивних умов існування і реалізується ним шляхом діяльності у суспільних відносинах”.
5. Інтерес – це також і правова категорія. Оскільки неодмінною умовою існування та нормального функціонування суспільства є наявність правового регулювання, то для того, щоб правова форма була наповнена реальним змістом, творці права повинні рахуватися з об’єктивними інтересами. При цьому законодавець може стимулювати певну поведінку з реалізації інтересів, або навпаки, обмежувати чи взагалі забороняти її. Варто відзначити, що право відображає лише найбільш важливі, значимі й типові інтереси, оскільки воно не може регламентувати всі сфери життя суспільства.
6. Не дивлячись на всю очевидність поділу права на публічне та приватне, з наукового боку до цих пір залишається не цілком з'ясованим, де знаходиться межа між приватним правом і правом публічним і які їх відмінні ознаки. Сучасна наука характеризується відсутністю загальновизнаного розуміння з даного питання. Разом з тим, в даний час проблема поділу права на публічне та приватне набуває все більшого теоретичного й практичного значення і, тому, цілком актуальним виступають критерії такого поділу. Аналіз наукової літератури дає всі підстави стверджувати, що на сьогодні можна виділити три основні теорії критеріїв поділу права на приватне та публічне, які сформувалися з часом: теорію методу правового регулювання; теорію предмету правового регулювання; теорію інтересу.
При цьому, якщо такі теорії критеріїв поділу права на приватне та публічне, як теорію методу правового регулювання та теорію предмету правового регулювання на сьогодні є досить сталими й практично не викликають дискусій, то теорія інтересу є наріжним каменем та предметом для наукових дебатів як серед українських так і серед зарубіжних науковців.
7. Вважаємо, що критерієм виокремлення приватного права від публічного права у системі позитивного права цілком здатний виступати саме інтерес суб’єктів правовідносин, оскільки він дозволяє рельєфно визначити власне юридичну специфіку означеної галузі. Разом з тим, зміст категорії інтересу завжди є досить оціночним, відносним, а тому зазвичай не інтерпретується однозначно. Проте у сфері суспільних наук будь-які класифікації неминуче передбачають абстрагування від деяких особливостей, а закономірності відрізняються імовірним характером. З огляду на це, використання цих категорій у ролі підстав відгалуження приватного права як державно-юридичного явища видається досить складним. Отже, визнаючи приватне право сферою правового вираження переважно приватних інтересів, а публічне право сферою правового вираження переважно публічних інтересів, ми визнаємо, що формулювання Ульпіана власне кажучи вірне.
8. Приватні та публічні інтереси в чистому (рафінованому) вигляді не існують: вони взаємопов’язані і взаємозалежні, таким чином, що приватні інтереси не можуть бути задоволені без врахування тією чи іншою мірою публічних інтересів, а останні обов’язково мають враховувати законні приватні інтереси, аби забезпечити задоволення суспільних потреб у певних благах, що створюються (або створення яких організується) носіями приватних інтересів. Саме тому аналіз поділу права на приватне та публічне з точки зору інтересів суб’єктів правовідносин дає підстави стверджувати, що приватне право утворює діалектичну єдність із правом публічним. Вони нібито взаємно „відштовхують” і водночас взаємно притягують, доповнюють одне одного. Межа між цими галузями права є конкретно-історичною, а отже, мінливою. Незважаючи на це, у певний історичний проміжок часу завжди можна провести більш-менш чітку „демаркаційну лінію” між ними. Проте саме приватне право є тією частиною об’єктивного права, яка здійснює „генетичний” (змістовно-визначальний) вплив як на публічне право, так і на усе позитивне право в цілому. Саме тому, вважаємо, Україна тільки тоді зможе вважатися державою правовою, коли у здійснюваному нею юридичному регулюванні суспільних відносин визначальну роль відіграватиме саме приватне, а не публічне право.
9. Аналіз вітчизняної та зарубіжної юридичної літератури, а також правозастосовна практика дає підстави стверджувати, що законні інтереси в цивільному праві – це соціально-економічні (фактичні) інтереси особи, які не суперечать загальним засадам цивільного права.
10. На наш погляд, оптимальним визначенням суб'єктивного набутого права є забезпечена законом міра можливої поведінки громадянина або організації, спрямована на досягнення мети, пов'язаної із задоволенням їхніх інтересів й, додамо, набута в процесі життєдіяльності суб'єкта. Таким чином, пропонуємо включити у визначення суб'єктивного права інтерес, але не як складову частину, а як кінцеву мету. Отже, суб'єктивне цивільне право – це врегульована цивільно-правовими нормами міра можливої поведінки суб'єкта, спрямована на реалізацію його законних інтересів.
11. На сьогоднішній день, у процесі дослідження проблеми співвідношення суб'єктивного права та законного інтересу слід виділити наступні концепції: 1) суб'єктивне право та законний інтерес – тотожні поняття; 2) суб'єктивне право включає в себе інтерес (тут інтерес розглядається як елемент суб'єктивного права); 3) суб'єктивне право – це засіб захисту законного інтересу; 4) суб'єктивне право співвідноситься із законним інтересом як засіб і ціль. Разом з тим, наведена в роботі аргументація вказує на доцільність використання виключно останньої.
12. Аналіз юридичної літератури дозволяє нам виділити дві групи законних інтересів. До першої групи належать законні інтереси, реалізація яких урегульована нормами права. Реалізація цих інтересів досягається за допомогою наданих об'єктивним правом правових засобів: за допомогою норм об'єктивного права й суб'єктивних прав, що виникають на їх основі. До другої групи належать законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами. В цьому випадку мова йде про звичайні фактичні (соціально-економічні) інтереси, які не набули “правову оболонку” у вигляді норм права й виникаючих на їхній основі суб'єктивних прав та обов'язків. Саме тому, вважаємо, що охоронювані законом інтереси – це не опосередковані правовими нормами, але такі, що не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, прагнення суб’єкта задовольнити соціально-економічні потреби, які реалізуються у цивільних правовідносинах і підлягають цивільно-правовому захисту. Таке розуміння законних інтересів через негативне визначення найбільше відповідає основним началам цивільного права, заснованого на диспозитивному регулюванні відносин юридично рівних суб'єктів.
13. Зміст правовідносин неможливо звести тільки до зв'язку між суб'єктивними правами й обов'язками, в зміст правовідносин необхідно входить категорія інтересу. Оскільки при опосередкуванні інтересу суб'єктивними правами й обов'язками інтерес перебуває ніби в прихованому стані, то при порушенні інтересу, опосередкованого суб'єктивними правами й обов'язками, мова йде про захист суб'єктивних прав. Але є ситуації, у яких за відсутності суб'єктивних прав, що опосередковують інтерес, останній стає безпосереднім об'єктом юридичного захисту (охоронюваним законом інтересом). Оскільки суб'єктивні цивільні права й обов'язки являють собою юридичні засоби реалізації цивільних інтересів, а цивільне правовідношення - це суспільні відносини, врегульовані нормою цивільного права, то й зміст цивільних правовідносин неможливо звести тільки до зв'язку суб'єктивних прав й обов'язків. Таким чином, цивільний інтерес, визначаючи функцію суб'єктивного права (як засобу реалізації інтересу), виступає необхідною структуроутворюючою ланкою й необхідним елементом цивільних правовідносин.
Оскільки цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб'єктним складом, змістом та підставами виникнення, то наукою і практикою розроблено певні критерії, за якими всі вони поділяються на види. При цьому, саме залежно від способу задоволення інтересів осіб розрізняють речові, а також зобов'язальні правовідносини. В речових правовідносинах категорія інтересу визначає безпосередній зв'язок суб'єкта цивільного права з об'єктом інтересу, що є майновим або немайновим благом. Одним з найбільш важливих аспектів речових правовідносин є те, що суб'єкт права користується майновим благом безпосередньо у своєму інтересі без участі третіх осіб. Саме ця обставина визначає ставлення особи до речі як до свого власного майна, що має важливе значення для цивільного права. Крім того, оскільки зміст суб'єктивного цивільного права надає тільки юридико-технічні засоби реалізації інтересів суб'єктів права, то виникнення, динаміка й припинення зобов'язальних правовідносин безпосередньо пов'язані з категорією інтересу. Саме інтерес є передумовою (умовою) динаміки зобов'язального правовідношення, оскільки залежно від інтересів суб'єктів правовідносин виникають і складаються зустрічні права й обов'язки.
14. Охоронювані законом інтереси помітно відрізняються від суб’єктивних прав за змістом (тут немає тріади правомочностей, що проявляються у змісті суб’єктивного цивільного права: право на власні дії, право вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи, право звертатися за захистом до органів державної влади). Оскільки конкретний цивільний інтерес є, як правило, результатом відокремлення від загальних положень законодавства та ґрунтується, з одного боку, на загальних началах і змісті цивільного законодавства, з іншого боку - на загальних дозволах, що випливають із цих начал і змісту, то носій цивільного інтересу може його реалізувати не інакше, як установивши наявність, по-перше, певної фактичної можливості й, по-друге, загальнодозвільних норм, що не забороняють реалізацію цієї можливості, а також пов’язують з нею виникнення даного цивільного інтересу. Це диктує необхідність виділення в структурі цивільного інтересу наступних елементів: 1) фактичну можливість (простий юридичний дозвіл) користуватися конкретним соціальним благом у рамках загальних дозволів і 2) юридичну можливість (правомочність) звернутися за захистом (у першу чергу в суд) у випадку деформації фактичної можливості.
15. Зміст дослідження зробленого в роботі дає всі підстави стверджувати, що поняття правової охорони в цивільному праві є ширшим поняттям порівняно з правовим захистом та охоплює також і норми спрямовані на забезпечення непорушності та здійснення цивільних інтересів, та заходи, спрямовані на попередження їх порушення. Саме тому, вважаємо, що слід говорити саме про захист цивільних інтересів. При цьому, поняття “захист” можна віднести як до суб'єктивного права, так і до інтересу. Разом з тим, інтерес конституюється як самостійний об'єкт захисту саме тому, що йому не кореспондує якесь регулятивне суб'єктивне право, - такий інтерес виступає самостійним об'єктом захисту, і його захист виражається наданням охоронного суб'єктивного права власникові інтересу.
16. Можна розглядати захист інтересів цивільним законодавством як передбачену законом систему заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити недоторканність інтересу, його здійснюваність, відновлення у випадку порушення й ліквідацію наслідків порушення.
17. Варто проводити розмежування між охоронюваним законом інтересом й охоронним інтересом. Під охоронюваним законом інтересом розуміється соціальний інтерес, не опосередкований регулятивним суб'єктивним правом, який отримав визнання з боку закону шляхом надання його суб'єкту охоронного суб'єктивного цивільного права як засобу захисту цього інтересу. Охоронний інтерес ми визначаємо як виникаючий одночасно з охоронним суб'єктивним правом інтерес, що реалізується в процесі захисту регулятивного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.
18. Можна запропонувати наступне визначення способу захисту інтересу в цивільному праві – це обумовлена цивільним правом та гарантована державою можливість звернення за захистом свого порушеного інтересу до упововажених органів або застосовувати її самостійно.
20. Захист інтересу шляхом визнання незаконним акту органів державної влади чи місцевого самоврядування можливий, коли: 1) носій інтересу самостійно оспорює акт в адміністративному або судовому порядку. Вимога про визнання незаконності акту може носити самостійний характер, якщо інтерес суб′єкта зводиться лише до самої констатації недійсності акту; 2) контрольно-ревізійні служби оспорюють акт як за власною ініціативою, так і за заявою носія інтересу. При цьому в першому випадку контрольно-ревізійні служби захищають інтереси невизначеного кола осіб, а в другому – індивідуальний цивільний інтерес.
21. Можна виділити такі характерні ознаки права на самозахист інтересу: 1) захист здійснюється самою особою без звернення до юрисдикційного органу (що не виключає можливість товариської допомоги та вчинення самозахисту через органи, що не вирішують справу по суті); 2) право на самозахист виникає у разі порушення чи створення реальної загрози порушення інтересів; 3) це право може реалізуватися за допомогою заходів, що відповідають загальним або спеціальним критеріям правомірності самозахисту; 4) право на самозахист здійснюється з метою попередження, припинення порушення інтересу або ліквідації наслідків порушення.
22. Концепція реальних збитків не може забезпечити захист інтересів суб’єктів цивільних правовідносин, оскільки в цивільному законодавстві України міститься пряма вказівка на норми, що захищають права, тобто інтереси містяться у формі цивільних прав і для їх захисту повинен бити передбачений певний інструментарій. Захист інтересів можливий при закріпленні в цивільному законодавстві саме концепції абстрактних збитків, оскільки це виходить з того, що для порушника зобов’язання не має значення, як і за чий рахунок реально поновив (реалізував) своє становище потерпілий. Він несе відповідальність за власне діяння - створення можливості настання несприятливих наслідків у контрагента.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абушенко Д. Б. Судебное усмотрение в гражданском процес се : автореф. дис. … канд. юрид. наук /Д. Б. Абушенко. - Екатеринбург, 1998. - С. 10.
2. Агарков А. А. Ценность частного права // Правоведение. — 1992. — № 1. — С. 40 — 42.
3. Азімов Ч. Здійснення самозахисту в цивільному праві // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №2. – С. 135 - 141.
4. Айзикович А. С. Важная социологическая проблема // Вопросы философии. - 1965. - № 11. – С. 19 – 24.
5. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / за ред. Я. М. Шевченко. — К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. — 456 с.
6. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н. Г. Александров. - М. : Госюриздат, 1955. – 290 с.
7. Алексеев С. С. Гражданское право в современную эпоху / С. С. Алексеев. - М. : Юрайт, 1999. - 40 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. - М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. - 354 с.
9. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев. - М. : Юрид. лит., 1989. - 287 с.
10. Алексеев С. С. Проблемы теории права. Курс лекций : в 2-х т. / С. С. Алексеев. - Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1972. – T. 1. - 396 с.
11. Алексеев С. С. Частное право: Научно-публицистический очерк / С. С. Алексеев. - М. : Статут, 1999. – 160 с.
12. Антонюк О. І. Заходи самозахисту цивільних прав та інтересів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №6. – С. 23 - 27.
13. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист: дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.03 / О. І. Антонюк. – Х., 2004. – 205 с.
14. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали VIII регіональної наук.-практ. конф. – Львів, 2002.– С.153 - 155.
15. Арефьев Г. П. Понятие защиты субъективных прав // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную и арбитражную защиту : межвуз. тематич. сб. – Калинин, 1982. – С. 13 - 21.
16. Афанасьев И. Г. Научное управление обществом : Опыт системного исследования / И. Г. Афанасьев. – 2-е изд., доп. - М. : Политиздат, 1973. – 392 с.
17. Баранов В. М. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики / В. М. Баранов. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 244 с.
18. Басин Ю. Г. Защита субъективных гражданских прав / Ю. Г. Басин, А. Г. Диденко // Юридические науки. – Алма-Ата, 1971. – Вып.1. – С. 3 - 11.
19. Белкин А. А. Аннулирующие операции с юридическими актами // Правоведение. - 1996. - № 4. – С. 14 – 17.
20. Бентам И. Введение в основание нравственности и законодательства / И. Бентам. - М. : РОССПЭН, 1998. - 415 с.
21. Бирюков П. Н. Роль международно-правовых норм в обеспечении "права на правовую защиту" // Правоведение. - 1992. - № 2. - С. 56 - 61
22. Біленчук П. Д. Філософія права: навч. посіб. / П. Д. Біленчук, В. Д. Гвоздецький, С. С. Сливка; за ред. П. Д. Біленчука.- К.: Атіка, 1999. - 412 с.
23. Богатырев Ф. О. Интерес в гражданском праве // Журнал российского права. - 2002. - № 2. - С. 33 – 43.
24. Богданова Е. Е. Договор купли-продажи. Защита прав и интересов сторон / Е. Е. Богданова. – М. : Приор-издат, 2003. – 96 с.
25. Большой юридический словарь [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://pravo-slovar.narod.ru/s.htm
26. Бондаренко Л. Интерес как категория политической экономии // Экономические науки. - 1970. - №8. – С. 10 – 15.
27. Брагинский М. И. Осуществление и защита гражданских прав. Сделки. Представительство. Доверенность. Исковая давность // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. - 1994. - № 12. – С. 21-25.
28. Брагинский М. И. Договорное право. Книга вторая: договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - М. : Статут, 1998. – 331 с.
29. Брагинский М. И. Договорное право: Общие положения. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. М. : Статут, 1997 – 682 с.
30. Братусь С. Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав // Советское государство и право. - 1949.- № 8. – С. 30 - 37.
31. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. - М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 364 с.
32. Бублик В. А. Публично- и частно-правовые начала в гражданско-правовом регулировании внешнеэкономической деятельности: автореф. дис. … док. юрид. наук : 12.00.03 / В. А. Бублик. — Екатеринбург, 2000. — 353 с.
33. Бублик В. А. Учредительный договор о совместном предприятии // Хозяйство и право. - 1994. - № 8. - С. 88 – 97 ; № 9. - С. 78.
34. Бурлаков С. Ю. Застосування технічних засобів захисту авторських прав як самозахист суб’єктивних цивільних прав // Актуальні питання цивільного та господарського права. - 2007. - № 4 - 5. – С. 14 - 19.
35. Вавилин Е. В. Понятие и механизм осуществления гражданских прав и исполнения обязанностей // Журнал российского права. - 2004. - № 5. - С. 35.
36. Варкало В. Ответственность по гражданскому праву (возмещение вреда – функции, виды, границы) / В. Варкало. – М. : Прогресс, 1978. – 350 с.
37. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. - М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
38. Васъковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васъковский ; под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало , 2003. – 464 с.
39. Васькин А. Возмещение реального ущерба и упущенной выгоды // Хозяйство и право. - 1994. - № 3. - С. 116 -117.
40. Ведяхин В. М. Защита прав как правовая категория / В. М. Ведяхин, Т. Е. Шубина // Правоведение. - 1998. - №1. - С. 70 – 71.
41. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / А. В. Венедиктов ; отв. ред. В. К. Райхер. - М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1948. – 840 с.
42. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / А. П. Вершинин. - СПб., 1998.
43. Виниченко С. И. Цена как условие гражданско-правового (предпринимательского) договора: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / С. И. Виниченко. - Екатеринбург, 1999. – 25 с.
44. Винник О. М. Системный подход к разрешению проблемы гармонизации публичных и частных интересов в хозяйственной деятельности // Социальная роль права: история и перспективы : материалы Междунар. конф. / под ред. Ю. И. Скуратова. — М., 2003. — С. 88—100.
45. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР / Н. В. Витрук. - М. : Юрид. лит., 1985. – 213 с.
46. Витрук Н. Права личности в социалистическом обществе / Н. Витрук. - М. : Наука 1981. - 240 с.
47. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н. В. Витрук. - М. : Наука, 1979. – 217 с.
48. Витрук Н. В. Система прав личности // Права личности в социалистическом обществе. - М., 1981. - С. 108 -109.
49. Витрянский В. В. Новый Гражданский кодекс и суд // Хозяйство и право. - 1997. - № 697. - С. 79.
50. Власова А. В. О соотношении субъективного гражданского права и интереса // Известия вузов. Правоведение. - 2004. - № 3. - С. 179 – 183.
51. Гаджиев Г.А. Предприниматель - налогоплательщик - государство. Правовые позиции Конституционного суда Российской Федерации: учеб. пособие / Г. А. Гаджиев, С. Г. Пепеляев - М. : ФБК-ПРЕСС, 1998. – 592 с.
52. Гак Г. М. Учение об общественном сознании в свете теории познания / Г. М. Гак. - М. : Госполитиздат, 1960. – 340 с.
53. Гегель В. Ф. Философия права : пер с нем. / В. Ф. Гегель ; ред. и сост. Д. А. Керимов - М. : Мысль, 1990. - 524 с.
54. Гельвеций К. А. О человеке, его умственных способностях и его воспитании / К. А. Гельвеций. – М. : Соцэкгиз, 1938. – 711 с.
55. Гельвеций К. А. Сочинения : в 2 т. / К. А. Гельвеций - М. : Мысль, 1974. – Т. 1. - 510 с.
56. Глезерман Г. Е. Интерес как социологическая категория // Вопросы философии. - 1966. - № 10. - С. 15 – 21.
57. Горбунов В. А. Соотношение частного и публичного интереса в конституционном законодательстве Российской Федерации // Материалы докладов XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых. – М., 2007. – 125 с.
58. Горшенев В. М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977 года // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете конституции СССР 1977 года. - Саратов, 1980. – С. 51 – 52.
59. Господарський кодекс України : прийнятий 16 січ. 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144.
60. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Научно-практический комментарий / Т. Е. Абова, Е. Б. Аникина, З. С. Беляева и др. ; отв. ред. Т. Е. Абова, А. Ю. Кабалкин, В. П. Мозолин. – М. : БЕК, 1996. – 714 с.
61. Гражданское право : в 3 т.: учебник / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 2002. – Т. 1. - 776 с.
62. Грибанов В. П. Интересы в гражданском праве // Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. - М. : Статут, 2000. – С. 233 – 245.
63. Грибанов В. П. Основные проблемы осуществления и защиты гражданских прав: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / В. П. Грибанов. - М., 1970. – 24 с.
64. Губин Е. П. Государственное регулирование рыночной экономики и предпринимательства: правовые проблемы / Е. П. Губин. — М. : Юрист, 2006. — 255 с.
65. Губин Е. П. Обеспечение интересов в гражданско-правовых обязательствах: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Е. П. Губин. - М., 1980. – 195 с.
66. Гукасян Р. Е. Охраняемый законом интерес как предмет судебной защиты // Ученые труды Саратовского юридического института им. Д. И. Курского. – Вып. 3. – С. 166 - 178.
67. Гукасян Р. Е. Правовые и охраняемые законом интересы // Советское государство и право. - 1973. - №7 . - С. 101 – 106.
68. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р. Е. Гукасян. – Саратов : Приволжское кн. изд-во, 1970. – 200 с.
69. Гурвич М. А. Гражданские процессуальные правоотношения и процессуальные действия // Труды Всесоюзного юридического заочного института. - Т. III. - 1965. - С. 80 - 91.
70. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. Даль. - СПб-М., 1881. - Т. 2. - 779 с.
71. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / І. О. Дзера. – К. : Юрінком Інтер, 2001. - 256 с.
72. Евстифеев Д. М. Конституционное право как средство реализации конституционно-правовых интересов // Известия Уральського государственного университета. - 2006. - № 45. – С. 31 – 39.
73. Ем В. Категория обязанности в советском гражданском праве: вопросы теории: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. Ем. - М., 1981. – 205 с.
74. Ершова И. В. Предпринимательское право : учеб. пособие / И. В.Ершова, Т. М. Иванова. – 2-е изд., испр. и доп. — М. : Юриспруденция, 2000. — 320 с.
75. Євстігнєєв А. Оскарження актів органів держави та місцевого самоврядування за Кодексом адміністративного судочинства України // Юридичний журнал “Юстиніан”. – 2006. - № 12. – С. 17 - 21.
76. Завьялов Ю. С. Проблема интереса в марксистской теории социалистического права : дис. ... канд. юрид. наук / Ю. С. Завьялов. - М., 1968. – 210 с.
77. Завьялов Ю. С. Проблема интересов в марксистской теории социалистического права: автореф. дис... канд. юрид. наук / Ю. С. Завьялов. - М., 1968. – 22 с.
78. Загнітко О. П. Захист прав та інтересів господарюючих суб'єктів у системі права України // Вісник Господарського Суду України. – 2001. – № 4. – С. 159 – 162.
79. Занковский С. С. Публичные и частные начала в правовом регулировании экономики // Предпринимательское право в XXI веке: преемственность и развитие / под ред. М. И. Славина. — М. : Юрайт, 2002. — С. 26 - 41с.
80. Здравомыслов А. Г. Интерес как категория исторического материализма // Вестник ЛГУ. - 1959. - №17, Серия экономики, философии и права. - Вып. 3. - С. 161 - 165.
81. Здравомыслов А. Л. Проблема интересов в социологической теории / А. Л. Здравомыслов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1964. – 211 с.
82. Зинченко С. А. Предпринимательство и статус его субъектов в современном российском праве / С. А. Зинченко, Д. Ю. Шапсугов, С. Э. Корх. - Ростов н/Д : СКАРГ, 1999. - 198 с.
83. Знаменский Г. Л. Совершенствование хозяйственного законодательства: Цель и средства / Г. Л. Знаменский. - К. : Наукова думка, 1980. - 188 с. – С. 70 - 71.
84. Зобов'язальне право теорія і практика : навч. посіб. / за ред. д-ра юрид. наук проф. О. В. Дзери. – Київ : Юрінком Інтер, 2000. – 410 с.
85. Иванова С. А. Принцип социальной справедливости в гражданском праве России : монография / С. А. Иванова. — М. : Манускрипт, 2005. – 397 с.
86. Иеринг Р. Борьба за право / Р. Иеринг. - М. : Феникс, 1991. – 312 с.
87. Иеринг Р. Интерес и право / Р. Иеринг ; пер. с нем. А. Борзенко.- Ярославль : Типография Губернской Земской Управы, 1880. - 288 с.
88. Иеринг Р. Цель в праве / Р. Иеринг. - СПб. : Н. В. Муравьев, 1881. – 412 с.
89. Илларионова Т. И. Механизм действия гражданско-правовых охранительных мер: учеб. пособие / Т. И. Илларионова ; отв. ред. М. Я. Кириллова. – Свердловск : УрГУ, 1980. – 76 с.
90. Ильин И. А. Общее учение о праве и государстве // Собрание сочинений : в 10 т. - М. : Русская книга, 1994. – Т. 4. – С. 45 – 149.
91. Интерес в публичном и частном праве : науч. конф. в ГУ-ВШЭ (ноябрь 2002 г.) // Журнал российского права. — 2003. — № 1. — С. 139—142.
92. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1967. – 494 с.
93. Иоффе О. С. Гражданско-правовая охрана интересов личности / О. С. Иоффе ; под ред. Б. Б. Черепахина. - М. : Юрид. лит., 1969. – 312 с.
94. Иоффе О. С. Право частное и право публичное // Гражданское законодательство : Статьи ; Комментарии ; Практика.— Алматы, 2004. — Вып. 20.
95. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву // Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права". – М., 2000. – С. 71 - 90.
96. Иоффе О. С. Цивилистическая доктрина промышленного капитализма // Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права". – М., 2000. - С. 69 – 77.
97. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. - М. : Юрид. лит., 1961. - 384 с.
98. Ипатов А. Б. К вопросу о правовой природе института страхования: соотношение частного и публичного права // 35 лет Российской правовой академии Министерства юстиции Российской Федерации и ее роль в развитии юридического образования : материалы Междунар. науч.-практ. конф. / под. ред. И. Э. Звечаровского. — М., 2005. —Т. 2. - С. 21 - 32.
99. Исаченко В. Л. Основы гражданского процесса / В. Л. Исаченко. - СПб. : Типография М. Меркушева, 1904. – 591 с.
100. Калмыков Ю. Х. Правовые средства обеспечения имущественных потребностей граждан / Ю. Х. Калмыков, Н. А. Баринов // Гражданское право в сфере обслуживания. - Свердловск, 1984. - С. 49 - 51.
101. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності / І. С. Канзафарова. – Одеса: Астропринт, 2006. – 264 с.
102. Кант И. Сочинения на русском и немецком языках : в 4 т. / И. Кант ; под ред. Б. Бушлинга, Н. Мотрошиловой. – М. : Ками, 1994. - Т. 1 : Трактаты и статьи (1784 - 1796). – 213 с.
103. Капинис Н. Обеспечение прав и законних интересов личности как вид процессуальных гарантий // Право и жизнь. – 2001. - № 37. – С. 31 – 35.
104. Керимов Д. А. Категория цели в современном праве // Правоведение. - 1964. - № 3. - С.31 – 35.
105. Кириллов В. И. Логика: учебник для юрид. фак. и ин-тов / В. И. Кириллов, А. А. Старченко. - М. : Юрист, 1996. – 161 с.
106. Клейн Н. И. Научно-практический комментарий к Гражданскому кодексу РФ / Н. И. Клейн. - М., 1995. - Ч. 1.
107. Клочай Н. Деякі аспекти визнання нормативно-правових актів недійсними // Юридичний Журнал “Юстиніан”. – 2005. - № 10. – С. 12 – 15.
108. Кляус Н. В. Законный интерес как предмет судебной защиты в гражданском судопроизводстве: монография / Н. В. Кляус ; отв. ред. А. В. Цихоцкий. – Новосибирск : Ин-т филос. и права СО РАН, 2005. - 270 с.
109. Кляус Н. В. Законный интерес как предмет судебной защиты в гражданском судопроизводстве: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.15 / Н. В. Кляус. - М., РГБ. – 2007. – 220 с.
110. Кожевников С. Н. Понимание права: разные теоретические аспекты // Юрист. - 2004. - № 11. - С. 19 – 22.
111. Комаров А. С. Ответственность в коммерческом обороте / А. С. Комаров. - М. : Юрид. лит., 1991. – 139 с.
112. Коммерческое право : учебник / В. Ф. Попондопуло, Д. В. Нефедов, В. С. Шишкина и др. ; под ред. В. Ф. Яковлевой, В. Ф. Попондопуло. — СПб. : Изд-во СПбГУ, 1993. — 192 с.
113. Кони А. Ф. О праве необходимой обороны / А. Ф. Кони. – М. : Острожье, 1996. – 112 с.
114. Конституція України: прийнята 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
115. Корельский В. М. О сочетании частного и публичного в праве // Публичное и частное право: проблемы развития и взаимодействия, законодательного выражения и юридической практики. - Екатеринбург, 1999. - С. 51 - 55.
116. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – 8-е изд. - СПб. : Издание юрид. книжного магазина Н. К. Мартынова, 1908. - 364 с.
117. Короблева М. С. Защита гражданских прав: новые аспекты // Актуальные вопросы гражданского права / М. С. Короблева ; под ред. М. М. Брагинского. – М. : Статут, 1998. – С. 76 -108.
118. Краев Н. В. Защита от произвола властей: Как обжаловать незаконные решения государственных органов и их должностных лиц (с приложением материалов споров по проблемам охотопользования и других видов деятельности) / Н. В. Краев. – Киров : ВНИИОЗ, 1998. – 630 с.
119. Красавчиков O. A. Гражданские организационно-правовые отношения // Советское государство и право. - 1966. - № 10. - С. 50 - 57.
120. Красавчиков Л. А. Система права и система законодательства (гражданско-правовой аспект) // Правоведение. — 1975. — № 2. — С. 68 —70.
121. Крашенинников Е. А. Интерес и субъективное гражданское право // Правоведение. - 2000. - № 3. - С. 140 - 145.
122. Крашенинников Е. А. Заметки об охраняемых законом интересах / Е. А. Крашенинников, Т. Н. Лисова // Вопросы теории охраняемых законом интересов. - Ярославль, 1990. - С. 3 - 6.
123. Кудрявцев В. Н. Взаимосвязь правового регулирования и социальных интересов // Вопросы философии. - 1987. - № 1. – С. 41 – 46.
124. Кулагин М. И. Избранные труды / М. И. Кулагин. - М. : Статут, 1997. – 281 с.
125. А. Я. Курбатов Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности / А. Я. Курбатов. - М.: ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 188 с.
126. Кутузов И. А. Нормативные основы гражданско-правового обеспечения экономической безопасности Российской Федерации: дис. … канд. юрид. наук / И. А. Кутузов. — М., 2006. — 219 с.
127. Лазор В. Позовна форма захисту інтересів працівників у спорах, що випливають з укладення трудового договору // Право України. – 2002. - № 8. – С. 54 – 56.
128. Лапаева В. В. Социология права в системе обществоведения // Государство и право.- 2000. - № 4. - С. 80-90.
129. Лаптев В. В. Современные проблемы предпринимательского (хозяйственного) права. // Предпринимательское право в XXI веке: преемственность и развитие / Под ред. М. И. Славина. — М., 2002. — С. 3 - 25.
130. Лапчинский М. В. Юридические средства охраны гражданских прав по российскому законодательству: автореф. дис. … канд. юрид. наук / М. В. Лапчинский. — М., 2004. — 19 с.
131. Латинский словарь юридических терминов и выражений / сост. В. А. Минасова, И. Ю. Губина.- Ростов н/Д : Феникс, 2000. – 320 с.
132. Лебедева К. Ю. Исковая давность в системе гражданско-правовых сроков : автореф. дис. … канд. юрид. наук / К. Ю. Лебедева. - Томск, 2003. – 21 с.
133. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву / О. Э. Лейст. - М., 1988. – 217 с.
134. Ленгер Я. І. Реформування правової системи як засіб підвищення її ефективності : дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.01 / Я. І. Ленгер. - К., 2007. – 210 с.
135. Ленин В. И. Письмо Д. И. Курскому: 17 мая 1922 г. // Полное собрание сочинений. - 5-е изд. – М., 1974. - Т. 44. – С. 411 - 412.
136. Леонтьев Л. Н. Лекции по общей психологии : учеб. пособие / Л. Н. Леонтьев ; под. ред. Д. А. Леонтьева, Е. Е. Соколовой. - М. : Смысл, 2000. – 509 с.
137. Леонтьев Л. Н. Деятельность. Сознание. Личность / Л. Н. Леонтьев. – 2-е изд. - М. : Политиздат, 1977. – 277 с.
138. Мадіссон В. Взаємодія колективного й індивідуального інтересів як методологічна проблема філософії приватного права // Право України. – 1999. - № 1. – С. 23 – 25.
139. Маєвська К. Сутність поняття “верховенство права” – форма чи дух закону // Юридичний журнал “Юстиніан”. - № 7. – 2007. – С. 23 – 25.
140. Макаров О.В. Гражданское право и правовое государство // Правоведение. - 1993. - № 3. - С. 81-84.
141. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР / Н. С. Малеин. - М. : Юрид. лит. 1981. - 216 с.
142. Малеин Н. С. Охраняемый законом интерес // Советское государство и право.- 1980. - № 1. - С. 27 - 34.
143. Малыш А. В. Правовые средства как общетеоретическая проблема // Правоведение. - 1999. - № 2. - С. 21 – 25.
144. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве (теоретико-информационный аспект): автореф. дис. ... д-ра юрид, наук / А. В. Малько. – Саратов, 1995. – 19 с.
145. Малько А. В. Законный интерес как правовая категория // Вопросы теории государства и права. - Саратов, 1986. - С. 121-130.
146. Малько А. В. Законные интересы как правовая категория / А. В. Малько, В. В. Субочев. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. - 359 с.
147. Малько А. В. Механизм правового регулирования // Правоведение. - 1996. - № 3. – С. 20 – 23.
148. Малько А. В. Механизм правового регулирования / А. В. Малько. – М., 1999. – 188 с.
149. Малько А. В. Правовые средства как общетеоретическая проблема / А. В. Малько. - Саратов, 1989. – 230 с.
150. Малько А. В. Субъективное право и законный интерес // Правоведение. - 1998. - № 4 - С. 61 - 67.
151. Мальцев Г. В. О субъективных публичных правах // Интерес в публичном и частном праве. - М., 2002. - С. 12 - 19.
152. Мальцев Г. В. Соотношение субъективных прав, обязанностей и интересов советских