РИМСЬКЕ ПРАВО ЯК ФЕНОМЕН ПРАВОВОЇ ДІЙСНОСТІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Вовк Вікторія Миколаївна

УДК 340.12+340 (37)

РИМСЬКЕ ПРАВО ЯК ФЕНОМЕН ПРАВОВОЇ ДІЙСНОСТІ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
доктор філософських наук, професор
ГВОЗДІК О.І.

Київ − 2011
ЗМІСТ
ВСТУП…………………….…………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ РИМСЬКОГО ПРАВА……………………………… 16
1.1. Огляд літератури за темою дисертації…………………….. 16
1.2. Теоретичні та методологічні основи дослідження…………36
Висновки до першого розділу………………………………………48
РОЗДІЛ 2. БІНАРНО-ОПОЗИЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР РИМСЬКОЇ ПРАВОВОЇ ДІЙСНОСТІ………………………………………………… 50
2.1. Біполярність людського буття як основоположна засада римської правової реальності 50
2.2. Опредметнення принципу бінарних опозицій у системі римського права 58
2.3. Римська правова реальність як поєднання світських та релігійно-магічних елементів 71
2.4 Втілення «народного духу» стародавніх римлян у римській правовій технології 86
Висновки до другого розділу 125
РОЗДІЛ 3. ПАРАДИГМАТИЧНА СИСТЕМА ПРАВОВИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ЇЇ ЕКСПЛІКАЦІЯ НА РИМСЬКУ ПРАВОВУ ДІЙСНІСТЬ 127
3.1 Антитеза «свій» – «чужий» – базова конструкція римської правової регуляції 127
3.2. «Свобода» – «несвобода» як поляризування соціально-правових позицій у Стародавньому Римі 163
3.3. «Вільний» – «раб» через призму художнього відображення (на прикладі комедій Плавта) 175
Висновки до третього розділу 185

РОЗДІЛ 4. СИНТАГМАТИЧНА СИСТЕМА РИМСЬКОГО ПРАВА 187
4.1. «Рівна нерівність» та її юридичне закріплення в
римському праві 187
4.2. Колони – між вільними і рабами 200
Висновки до четвертого розділу 209
РОЗДІЛ 5. НЕВЕРБАЛЬНІ І ВЕРБАЛЬНІ СЕМІОТИЧНІ СИСТЕМИ РИМСЬКОГО ПРАВА 211
5.1 М’яка семіотична система римського права 211
5.2 Жорстка семіотична система римського права 241
5.3. «Промовляння» і «мовчання» – основні засоби конструювання римської правової реальності 248
Висновки до п’ятого розділу 261
РОЗДІЛ 6. ПРИНЦИП БІНАРНИХ ОПОЗИЦІЙ У ТІЛЕСНИХ ПРАКТИКАХ РИМСЬКОГО ПРАВА 263
6.1. Тілесність як теоретико-методологічний концепт римської правової реальності 263
6.2. Жіноче тіло як неповноправне, «нечоловіче» 382
6.3 «Люди-в-праві» і «люди-тіла» 296
6.4 Тіло живе і мертве 327
Висновки до шостого розділу 342
ВИСНОВКИ 344
ДОДАТКИ 354
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 366

ВСТУП
Актуальність теми. Для правових систем європейського типу, до якого належить і українське право, римське право має особливу філософську, історичну і культурну значущість: значна кількість рис загальної правової традиції, питома частка правових інститутів і сукупність юридичних категорій сучасних європейських правових систем безпосередньо беруть свій початок у римському праві, продовжують жити у прямо запозиченому або переломленому через національну традицію вигляді. Тому однією з причин особливої зацікавленості античністю є спроба сучасної європейської гуманітаристики віднайти витоки власної історико-культурної ідентичності, яка необхідна європейській культурі для саморозуміння і самопояснення самої себе. Римське право має особливий культурний статус, оскільки є знаковим містком між античністю і сучасністю, а також йому притаманний потужний евристичний потенціал, що використовується як для підвищення загального культурного рівня населення, так і для підготовки юристів.
На нашу думку, повною мірою використати культурний потенціал римського права, який був би корисний, з одного боку, для вирішення проблем з підвищення загального культурного рівня населення, формування високої правової культури юристів, з другого, – безпосередньо для юридичної практики, сьогодні не дозволяє відсутність у вітчизняному правознавстві фундаментальних праць, у яких би глибоко і всебічно розроблялися проблеми сутності, предметних форм існування римського права, вияву в ньому «людського начала», що передбачає розгляд римського права з антропокультурних позицій. Визнання сьогодні людини центральною ланкою права зумовлюється двома чинниками: по-перше, право є творінням людини, а людина є творцем права, оскільки саме вона створює право і залучає його для регулювання відносин у суспільстві; по-друге, людина є основним учасником усіх наявних правових зв’язків, саме завдяки їй правові норми трансформуються в конкретні права та обов’язки суб’єктів правовідносин. У зв’язку з цим велика увага в правознавстві має приділятися головній фігурі правової дійсності – людині, яка є прямим породженням своєї культури.
Важливим елементом обґрунтування актуальності дослідження римського права як феномену правової дійсності є те, що воно відкриває перспективи для побудови нових моделей філософсько-правових досліджень права в реальному культурно-історичному контексті. Зазначена наукова проблема є важливою ще і тому, що вітчизняна суспільствознавча і правознавча думка тривалий час недостатньо враховувала досягнення світових гуманітаристики і романістики, а також була заангажована ідеологічними настановами.
Проблеми римського права з позицій історичної науки найбільш активно розробляються, починаючи з ХІХ ст. (Т. Моммзен, О. Коптєв, О. Штаєрман), з культурологічних позицій – із середини ХХ ст. (Ж. Ле Гофф, А. Гуревич, Й. Хейзінга, Ф. Бродель, Ж. Дюбі, Г. Кнабе, С. Утченко, С. Неретіна, І. Протопопова, М. Бахтін, Л. Карсавін, Д. Лихачов, Ю. Лотман, Л. Стоун).
Окремі світоглядні аспекти римського права були опрацьовані Г. Лейбніцем, Г. Гегелем, К. Марксом. Філософсько-правова думка римо-античної доби досліджувалася в працях В. Бачиніна, В. Братасюка, М. Братасюк, О. Гвоздіка, Ю. Симона, С. Сливки, В. Чернєя, П. Юркевича. Розкриття обраної теми було б неможливим без використання теоретичних здобутків вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії права: О. Бандури, В. Бігуна, М. Гуренко-Вайцман, Г. Данильяна, А. Козловського, М. Костицького, О. Литвинова, С. Максимова, О. Манохи, О. Тихомирова, А. Токарської, М. Цимбалюка, О. Яреми. Різні загальнотеоретичні аспекти проблем римського права, прямо чи опосередковано, досліджували у своїх наукових працях представники вітчизняної та зарубіжної правової науки радянського і сучасного періодів: С. Алексєєв, С. Гусарєв, А. Дембінські, Ю. Задорожний, В. Макарчук, О. Мережко, В. Нерсесянц, В. Лемак, І. Новицький, І. Перетерський, Ю. Тихомиров та інші. На особливу увагу заслуговують праці вчених-романістів: Е. Аннерса, В. Виноградова, М. Гарсіа Гаррідо, Д. Грімма, Д. Дождєва, В. Дронікова, О. Йоффе, Р. Калюжного, А. Косарєва, Л. Петражицького, О. Підопригори, І. Покровського, Є. Скріпільова, Б. Тищика, Є.Харитонова, В. Хвостова, М. Хутиза, Ч. Санфіліппо, Дж. Франчозі, З. Черніловського.
У контексті розкриття особливостей римського права з культурно-антропологічних позицій доречним було звертання до римських пам’яток як юридичного, так і неюридичного характеру. У роботі проаналізовані та текстологічно досліджені: Закони ХІІ таблиць, Інституції Гая та Юстиніана, Дигести, Конституції Феодосія, праці Цицерона, Сенеки, Тита Лівія, Плутарха, Макробія та ін.
Незважаючи на те, що традиція наукового вивчення римського права налічує не одне століття, недослідженими залишаються ще чимало аспектів цього культурного феномену, оскільки кожна епоха, кожний соціокультурний контекст характеризується притаманними лише йому пізнавальними парадигмами та методологічними настановами, відповідно до яких і досліджується римське право. Зокрема, потребує детальнішого дослідження римське право з позицій культурно-правової антропології. Зазначений зріз проблеми поки що залишається поза увагою дослідників, що і обумовлює актуальність цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009−2015 рр. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. №825-р.); Концепції Державної цільової соціальної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008−2011 рр. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 р. №798-р.); Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 2005–2010 рр. (Постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 18 червня 2004 р. № 2/04-2); Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 № 347); плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2006–2010 рр. та плану наукової роботи кафедри філософії права та юридичної логіки НАВС на 2009–2011 рр. (згідно з темою цього плану – «Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі»). Тему дисертації включено до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (Національна академія правових наук України, реєстр. № 756, 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у філософсько-правовій концептуалізації римського права як явища правової дійсності.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
– визначити витоки наукового підходу до вивчення римського права, здійснити теоретичну демаркацію між різними концептуальними моделями осмислення феномену римського права; виявити теоретико-наукові джерела впливу на дослідження римського права як явища правової дійсності;
– обґрунтувати актуальність, доцільність та евристичну цінність антропокультурного підходу до дослідження римської правової дійсності;
– охарактеризувати римське право як похідне явище від римської культури; продемонструвати, що римська правова реальність несе на собі відбиток соціокультурної епохи і такого життєвопорядковуючого начала, як бінаризм;
– довести, що римське право у своїй буттєвості не є суто позитивістським явищем, а органічним поєднанням релігійних і світських елементів, що зумовлює його складну архітектоніку;
– з’ясувати природу правової технології стародавніх римлян як процесу
опредметнення ідеолого-ціннісних настанов римо-античної культури;
– розкрити особливості римської правової реальності через існування в ній двох ціннісних систем: парадигматичної та синтагматичної;
– довести, що римська правова парадигматична система цінностей набуває рельєфно-зримих форм у таких явищах, як «свій»-«чужий», «свобода»-«несвобода»;
– показати, що відповідно до синтагматичного аксіологічного ряду стародавніх римлян цілком виправданою була чітка соціально-правова стратифікація, а також реально мав місце феномен «людей серединного положення»;
– дослідити, як на рівні правової регуляції стародавніх римлян реалізуються «м’яка» і «жорстка» семіотичні системи;
– продемонструвати, що явища мовчання і промовляння в межах римського права виконували конститутивну функцію і були засобами конструювання римської правової реальності;
– обґрунтувати положення про особливе значення концепту «тілесність» для правової регуляції та показати, що тілесні практики в межах римського права зреалізовувалися в протиставленні «людей-тіл» і «людей-у-праві», «жіночого тіла» і «чоловічого тіла», «тіла мертвого» і «тіла живого».
Об’єкт дослідження – правова дійсність як один із виявів людського буття.
Предмет дослідження – римське право як феномен правової дійсності.
Методи дослідження. В основу пошукової роботи покладено комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методів. Основними методами, які дозволили реалізувати сформульовану в дисертації мету, є такі: системний метод став базовим для цілісного дослідження римського права як конкретно-буттєвого явища правової дійсності (підрозділ 1.2); метод моделювання використовувався при реконструкції життєвого світу стародавніх римлян (розділи 2–6); аналіз динаміки розвитку римського права в різні історичні періоди існування Римської держави здійснювався в межах діалектичного методу, конкретизованого в осмисленні діалектичної єдності суб’єктивного та об’єктивного, сущого та належного, логічного та історичного (розділи 1, 2, 3). Метод критичного аналізу як один із провідних у філософсько-правових та історико-юридичних дослідженнях використовувався для опису (аналізу) огляду наукової літератури з теми дисертації (підрозділ 1.1). Описовий метод супроводжував усі етапи дослідження. Системно-структурний і порівняльно-правовий методи дозволили дослідити римське право з точки зору взаємозв’язку його архітектонічних елементів. Конкретно-історичний метод сприяв дослідженню римського права в його ретроспективі (розділи 1–4). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено поняттєвий апарат філософії права, визначені сутність та особливі риси римського права з культурно-антропологічних позицій. Застосовано також метод тлумачення – для пояснення та розкриття основних положень римського права (розділи 2–6). Використання культурно-лінгвістичного методу в трактуванні римських юридичних текстів дозволило змінити усталене уявлення про те, що римське право пов’язане лише з письмовою формою його існування (розділ 1). Евристичною цінністю наділений формально-юридичний метод, використання якого дозволило визначити механізми включення нормативних приписів у систему вже чинних у соціокультурній реальності відносин (розділ 2, 4); за допомогою семіотичних методів досліджено знаки та знаково-символічні системи римського права (підрозділи 5.1, 5.2). Кожний із цих методів застосовувався для вирішення конкретних дослідницьких завдань.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані анкетуванням 361 осіб Київського та Полтавського регіонів (серед яких 112 правознавців-теоретиків, 87 практикуючих юристів та 162 студенти Національної академії внутрішніх справ та Київського національного університету імені Тараса Шевченка), на предмет виявлення домінантних тенденцій у сфері професійного осмислення природи та спрямувань правової нормативності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що сама проблема осмислення римського права з позицій культурно-правової антропології ще не означувалася в межах філософського-правового дискурсу.
У дисертації обґрунтовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
вперше:
− у вітчизняній гуманітаристиці здійснено дослідження римського права через призму буттєвості людини в античному історико-культурному середовищі, що дозволяє по-новому подивитися на онтологічні проблеми римського права та його вкоріненості в римську повсякденну практику, з притаманними йому константами правової дійсності;
− обґрунтовано та запропоновано новий напрям антрополого-правового знання – культурно-правову антропологію; з позицій культурно-правової антропології дослідження римського права передбачає реконструкцію типових для римо-античного соціокультурного періоду ситуацій або структурних типологій правових відношень, а також ментальних настанов і стереотипів римо-античної культури;
− охарактеризовано з філософсько-правових позицій процес правоутворення у Стародавньому Римі через аналіз правової технології квіритів та її зв’язку з ціннісно-настановчим комплексом римо-античної культури;
− розглянуто як конститутивні начала римської правової дійсності явища мовчання і промовляння, які були свідченням неоднорідності римського суспільства з погляду наявних у ньому юридичних пільг і привілеїв, а також – одним із способів ієрархієзації римської спільноти;
− досліджено художньо-літературне відображення римської правової дійсності в комедіях Плавта; доведено, що комедії Плавта у відповідній образній та сюжетній частинах є символічною формою відображення римського правового життя, основні моменти якого розкриваються через ідеальну конструкцію правової ситуації в сюжеті;
− встановлено, що тілесність є теоретико-методологічним концептом римської правової реальності. Звернення до проблеми тілесності у праві через римо-правовий контекст є розширенням проблемного поля філософії права і водночас спробою «декодування» культурного досвіду стародавніх римлян;
− обґрунтовано, що статева належність індивіда в римському праві мала юридичне значення, оскільки бути людиною за всіма соматичними показниками ще не означало бути його активним началом – суб’єктом права: жіноче тіло розумілося як не-чоловіче, а тому було «неповноцінне» з юридичної точки зору;
− встановлено, що для римської правової дійсності значущими були явища живого і мертвого тіл;
удосконалено:
− положення про структуру правової реальності шляхом доповнення її ціннісними бінарними опозиціями, що складають каркас усієї правової регуляції, явищами повсякденності, знаково-символічними формами представлення права;
− положення про консерватизм і новаторський характер правотворчого процесу в Стародавньому Римі як вияв взаємопов’язаних тенденцій – прагнення нового при збереженні старого у правотворенні;
− концепції семіотичних систем римського права: виділено та проаналізовано явища «м’якої» та «жорсткої» правових семіотичних систем;
− теорію тілесності через конкретизацію та дослідження таких юридично значущих феноменів для римського правового життя, як «люди-у-праві» і «люди-тіла»;
− концепції «рівної нерівності» учасників правової комунікації та формування інституту громадянства із протиставлення «своїх» і «чужих»;
дістало подальший розвиток:
− дослідження взаємоперетину релігії і права в римській культурі, що утворює своєрідний культурний двочлен римської правової реальності;
− теорія парадигматичності та синтагматичності римської правової реальності, основи якої були розроблені С.Утченком;
– осмислення явищ парадигматичності та синтагматичності римської правової реальності через призму бінарної опозиційності римського правового життя;
− інтерпретація бінарної опозиції «вільний-раб», що розглянута в контексті ціннісного універсуму римо-античної культури;
− теорія прав людини в частині витоків європейського індивідуалізму як передумови формування інституту прав людини;
− концепція цивільно-правових засобів індивідуалізації фізичних осіб семіотичними засобами (використання невербальних засобів – одягу та аксесуарів).
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що наукові результати, отримані в процесі дослідження, упроваджено:
– у законотворчий процес – при підготовці й уточненні законодавчих і підзаконних актів, зокрема Цивільного кодексу України, що сприятиме вдосконаленню правового регулювання відносин у сфері спадкування та Закону України «Про місцевий референдум» (лист Міністерства юстиції України № 18-52/742 від 10 лютого 2011 р.);
– у правореалізації − для підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення, студентської молоді, при підготовці державних службовців (акти впровадження у практичну діяльність Департаменту зв’язків з громадськістю МВС України від 23 березня 2010 р. та Драбівського РВ УМВС України в Черкаській області від 21 грудня 2010 р.);
– у навчальний процес – при викладанні таких навчальних дисциплін, як філософія права, соціологія права, теорія держави та права, а також при підготовці навчально-методичних матеріалів, посібників і підручників з римського приватного права, теорії та історії права, філософії права, культурології. Розроблено спеціальні курси, що пов’язані з висвітленням проблем у галузях онтології, антропології та аксіології права (акти впровадження Національної академії внутрішніх справ від 07 грудня 2010 р. і Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємства» від 27 жовтня 2010 р.);
у науковій роботі – для подальших теоретичних розробок проблем римського права, світоглядно-методологічної парадигми громадянського суспільства, прав і свобод людини (акт впровадження в наукову роботу Національної академії внутрішніх справ від 07 лютого 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертації обговорені і схвалені на засіданнях кафедри філософії права та юридичної логіки НАВС. Важливі для роботи узагальнення були оприлюднені під час участі в міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: міжнародному науково-практичному семінарі «Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на пострадянському просторі» (м. Київ, 2005 р.); міжнародній конференції «Четверті юридичні читання» (м. Київ, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 2008 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 2008 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Українське правосуддя: здобутки та перспективи» (м. Чернівці, 2008 р.); міжвузівській науково-практичній конференції «Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави (пам’яті професора В. В. Копєйчикова)» (м. Київ, 2008 р.); І всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (м. Київ, 2008 р.); V Міжвузівській науково-практичній конференції з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченій Дню української писемності та мови (м. Київ, 2009 р.); ІІ всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (м. Київ, 2009 р.); ІІІ всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (м. Київ, 2010 р.); VI Міжвузівській науково-практичній конференції з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченій Дню української писемності та мови (м. Київ, 2010 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення» (м. Київ, 2010 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано одну монографію, три навчальні посібники, три видання навчального спрямування, 22 статті у наукових фахових виданнях України, 15 статей (тез виступів) в інших виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, що включають 18 підрозділів, висновків, двох додатків на 11 сторінках, списку використаних джерел на 33 сторінках, який включає 363 найменування. Повний обсяг дисертації становить 399 сторінок, з них загальний обсяг тексту – 353 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Сучасний стан розвитку гуманітарного знання, філософсько-правового зокрема, передбачає розширення проблемного поля дослідження: завдяки тій світоглядно-методологічній ситуації, в якій ми перебуваємо, є змога дослідити класичні об’єкти з некласичних методологічних позицій. Римське право як один із таких класичних взірців сьогодні вже не може трактуватися і вивчатися лише як позитивне правове явище: воно у всій своїй повноті може бути представлене сукупністю свідомо-раціональних настанов, всього світоглядно-настановчого комплексу стародавніх римлян, їх аксіоматичної системи та явищ повсякденного правового життя. Римське право, реконструйоване з автентичних юридичних, історичних і літературних джерел, можна розглядати як таке, що перебувало в постійному розвитку. При цьому розвиток римського права не можна назвати односпрямованим та однолінійним, оскільки воно включало в себе різноманітні елементи, різні рівні узагальнення, чимало думок представників юридичних кіл. Римське право об’єднувалося в єдине ціле однаковим світосприйняттям та специфічним правовим мисленням, а тому не було жорстко уніфікованою системою юридичних приписів і водночас не було хаотичним набором «казусів».
Римська правова дійсність розуміється в широкому сенсі як буттєво-соціальна даність світу. З цього погляду римське право трактується як конкретна буттєва форма права, що являє собою регулятивну систему соціуму в чітко визначених хронологічних межах та відповідно до панівної системи ідеалів і цінностей. Досягти цього можна на рівні філософсько-правового осмислення специфіки римського права як особливого культурно-світоглядного комплексу, вкоріненого в повсякденність римлян, з притаманними йому константами правової дійсності, які специфічно віддзеркалені в римському праві.
2. Римське право як феномен правової реальності не існувало поза людиною, вкоріненою в культурі: римське право було однією з форм опредметнення людської духовності, а тому римські правові явища є: а) невід’ємними складниками соціально-культурного буття людини; б) похідними від світоглядно-ідеологічного універсуму римської культури; в) конституйовані через людське представлення в реальній життєвій практиці римської спільноти.
Одним із способів дослідження змісту явищ римської правової реальності може бути такий напрям філософсько-правових досліджень, як культурно-правова антропологія. Сьогодні відчутно очевидний дефіцит філософсько-правового опрацювання проблем культурно-антропологічного контексту існування права. Дослідження кожного конкретного культурно-антропологічного контексту існування права дозволить нам з’ясувати як особливості та специфіку системи правової регуляції, що відбулися в дійсності, так і виявити в них глибинні, онтологічні пласти, що забезпечують та уможливлюють здійснення такої регулятивної системи, як право.
Осмислення і практична реалізація культурно-правової антропології уможливлює здійснення одного з наріжних завдань сучасного правознавства – олюднення права, покликане розкрити гуманістичну природу правових систем і підтверджує тезу про те, що, незважаючи на етнічні, культурні та інші відмінності, людству в різних його виявах властиво більше спільного, аніж відмінного, і що людина існує в праві, а право може існувати лише завдяки людині. У цілому такий підхід до вивчення правових явищ у їх історично-буттєвій формі дозволяє уточнити потенціал юридичної науки, а також межі можливостей правознавства на сучасному етапі розвитку людства.
3. Римська правова реальність і сьогодні приховує в собі значну кількість «білих плям»: поруч із «загальними» місцями римського правового життя, затертими до дірок у науковому світі, наявні недосліджені форми та явища римського права, які у свій час мали високий статус і виконували конститутивно-конструктивні функції завдяки своїй значущості для конструювання та функціонування всього соціального організму Стародавнього Риму. Нетиповість цих явищ, з погляду позитивістського трактування феномену римського права, перш за все, як цілісного світоглядно-ідеологічного комплексу надовго прирекла їх на очікування своєї черги теоретичного осмислення. Одним з «нетипових», з позицій класичних підходів до дослідження феномену римської правової реальності, є її представлення крізь призму бінарних опозицій у таких формах вияву: право – релігія, система римського права, технологія римського права, система правових знаків і символів, тілесні практики та елементи повсякденності.
Римське право як явище правової дійсності є носієм усіх специфічних ознак і рис тієї культури, породженням якої воно було. Оскільки все людське життя пов’язане з потребою орієнтації і структурування навколишнього середовища, то одним із способів такого «впорядкування» людського світу є здатність людини до бінарно-опозиційного членування цього світу.
4. Реконструкція «картини римського права» можлива через виявлення в ньому бінарних опозицій, які виконували функцію каркасу існування всього римського права. Ці «каркасні конструкції» за своєю природою були духовними явищами, а їхнє змістовне та світоглядне наповнення значною мірою залежало від менталітету квіритської спільноти, для якої саме вони і існували і які породжувалися нею. У системі правової регуляції, у тому числі і в римському праві, виявлено бівалентності людського життя. Бінарно-опозиційні начала в римському праві представлені сукупністю взаємопов’язаних та взаємообумовлених правових явищ, які утворюють своєрідні фрейми правової регуляції. Найбільш повно бінарно-опозиційний характер римського права виявляється через: а) органічне поєднання раціональних і нераціональних конститутивних начал; б) існування парадигматичної та синтагматичної шкал римської системи цінностей та їх втілення в правовій дійсності; в) знакові системи як вербальні, так і невербальні; г) тілесний компонент.
5. Проблеми бінарності правової реальності яскраво постають, по-перше, крізь призму розмежування понять та явищ «правова система» і «правова реальність», по-друге, через визнання дуальної природи римської правової реальності. Поняття «правова реальність» охоплює всю сукупність правових феноменів, тобто, такі світи права, що відбулися, і такі, що існують у вигляді ідей, проектів, переживань. Отже, правова реальність є органічним поєднанням раціональних і нераціональних компонентів, що разом створюють «зримий» світ права.
Римська правова дійсність органічно поєднувала в собі як світські, так і релігійні елементи, доказом чого слугують дані з правової практики стародавніх римлян. Відзначено тісний зв’язок права і релігії. Якщо для царського періоду розвитку римського права характерним є синкретичний характер регулятивних норм, то в подальшому цей зв’язок набуває декларативно-програмного характеру. Римське право також характеризувалося тісним взаємозв’язком елементів повсякденного життя і надбань теоретичної думки.
У правовій технології стародавніх римлян як в організованому процесі творення права втілено такі світоглядні настанови квіритів: відданість ідеї порядку, публічність, індивідуалізм, світськість, раціоналізм, утилітаризм, консерватизм і традиціоналізм. Правова технологія стародавніх римлян передбачала дію основних принципів формування права: принцип активності права; принцип безпосередньої єдності суб’єктивного та об’єктивного; принцип об’єктивності; принцип поетапності; принцип справедливості. Право у Стародавньому Римі «враховує» всі нюанси повсякденності, зокрема такі її фігури, як рутинність і циклічність. До основоположних засад правотворчості Стародавнього Риму слід віднести консерватизм і новаторство.
6. Парадигматична і синтагматична ціннісні системи римського права представлені поняттями та явищами повсякденного правового життя: співіснуванням «своїх» і «чужих», вільних і рабів. Правовий статус будь-якої людини в Римі передбачав її визначення або як вільного, або раба. Проведений аналіз текстів римських юридичних і неюридичних пам’яток показує, що діаметрально протилежні статуси вільного і раба, відповідно до відомої дихотомічної формули Гая, не мали адекватного представлення в повсякденному правовому житті. Підтвердження статусу окремої особи потребувало ситуативного та персонального підтвердження.
7. Буття кожної людської спільноти (незалежно від ступеня зв’язків між індивідами) важко уявити без обґрунтування своєї несхожості з іншими, підкріпленого різноманітними способами та формами чіткої демаркації «свого» і «чужого». Саме «інший» у розумінні «чужого» здебільшого і є точкою відліку для усвідомлення та віднаходження рис та якостей, притаманність яких необхідна індивіду для того, щоб зарахувати себе до «своїх». Простори «чужого» створюють своєрідний «фрейм» римського повсякденного життя. «Своє» в римському праві формується на основі процедури вирізнення зрозумілого, нормального, відомого на тлі решти світу. Процедура вирізнення свого в межах римського права можлива через використання такого прийому, як виняток: усе, що не відповідає ознакам Свого, має бути виключене зі сфери впорядкованого і звичного світу, прикладом чого може слугувати практика вилучення із зони «символічного наслідку закону» певних категорій жителів Риму.
Водночас «чужий» для римлянина – це не завжди зло. Так, римляни з особливою увагою ставилися до здобутків чужих, неримських, культур. Надаючи чужим культурним досягненням суто римської форми, квірити в такий спосіб облаштовували свій обжитий світ, збагачуючи його новими надбання, привнесеними здебільшого із-за меж римської ойкумени. У правовій сфері це виявляється в цілому ряді прикладів. Зокрема, вплив грецької технології створення позитивних законів; створення такої історичної форми правової регуляції, як право народів. Для римлян було характерним щире захоплення Чужим та прагнення зробити з цього Чужого надбання своєї власної культури. Особливістю римської правової системи була її відкритість до зовнішніх запозичень та вміння творчого опрацювання чужого правового досвіду.
Стосовно римської правової дійсності можемо говорити про конкретизацію загальнокультурологічної опозиції «свої»-«чужі» в поняттях «римський громадянин»-«негромадянин». «Свій» для римлянина – це насамперед член квіритської общини і співналежний до римського народу (рорulus). Тобто, «своїм» може бути лише той, хто має римське громадянство. З самого початку римське громадянство мало особистий характер – не територія проживання фіксує статус римського громадянина, а право: сукупність прав римського громадянства переміщується разом з ним за межі общини, за межі того колективу, де він проходив ценз. Знаменно те, що римський громадянин, перебуваючи в якійсь провінції, мав право вирішити правову суперечку або за нормами права народів, або вимагати перенести розгляд справи до Рима.
Римський соціальний світ вирізняється строкатістю та неоднорідністю з погляду його учасників (суб’єктів), що власне і було виявом синтагматичної системи цінностей. Правова думка стародавніх римлян не знала серединного стану між вільним і рабом. Але чітко встановлена юридична поляризація станів не збігалася з реальною соціально-юридичною картиною римського суспільства. Ієрархічний правовий світ Стародавнього Риму вражає своєю багатовимірністю, має чіткі локальні межі, вихід за які призводить до серйозних юридично-правових наслідків. Для римо-античної культури характерне явище людей «серединного положення». Найбільш рельєфно ця серединність представлена існуванням специфічного правового інституту – колонату.
8. Правову культуру будь-якого суспільства, в тому числі і римську, можна описати за допомогою семіотичних прийомів, оскільки в своїй репрезентативності вона може бути представлена з позицій знакових систем або систем знаків. Для римського права характерним було використання евристичного потенціалу знаково-символічної сфери. Як цивільно-правові засоби індивідуалізації фізичних осіб та посадовців римляни використовували весь арсенал вербальних і невербальних явищ. Зокрема, на особливу увагу заслуговують такі невербальні засоби, як одяг та аксесуари, що мали потужний інформативний потенціал та були юридично значущими.
Одяг стародавніх римлян, будучи символом-знаком, унаслідок закладеного в нього наочного образу, містив інформацію про соціальний статус особи та її юридичну значущість. Він як правовий символ був одним з дієвих засобів ефективної правової комунікації та орієнтування щодо юридичного статусу особи: носіння того чи іншого одягу або його елементів було привілеєм або окремої особи, або всього стану. Римський офіційний одяг тривалий час мав своєрідне ритуальне значення, основними рисами якого були: комплексність, схильність до використання традиційних матеріалів, чітко визначена кольорова гама, специфічний декор та аксесуари.
Для римської правової дійсності значущим був тілесний компонент: виділені та описані нами тілесні практики у сфері дії римського права свідчать про те, що статева належність, фізичне та духовне здоров’я особи суттєво впливали на її правовий статус і можливість юридичної реалізації. Відповідно до положень римського права недосконалими людськими тілами були жінки, сліпі на обидва ока, глухі на обидва вуха, німі, кастрати.
9. Культура кожного суспільства витрачає значні зусилля на культивування тіла людини з метою пристосування його до виконання технологічних завдань, соціальних функцій, соціальних ролей. Право у Стародавньому Римі як породження римо-античного світогляду було одним із засобів культивування людського тіла. Римська правова дійсність потребувала активної людини, здатної до ефективної громадянської діяльності. Саме завдяки панівним ідеолого-аксіологічним настановам римлян відбувається конкретизація космоцентричних уявлень у праві, що дозволяє нам розрізняти «людей-придатних-для права» або «людей-в-праві» і «людей-тіла». «Людьми-придатними-для права» визнавалися суб’єкти права, правоздатні і дієздатні в межах чинного римського права, і «люди-тіла» або об’єкти права – раби.
10. Представниками «людей-в-праві» були жінки. Визнаючи високу значущість жінки в релігійній і сімейній сферах, римляни відводять їй (жінці) другорядну роль у правовому житті. При цьому не можна говорити про повну безправність жінки в римському світі, оскільки маємо справу зі складним соціальним явищем правової активності жінки, пов’язаних з особливими соціально-культурними, світоглядно-ідеологічними і психоемоційними характеристиками самого римського народу та його культури. Саме тому місце жінки в соціумі, з погляду її правових можливостей, визначається її пасивно-активним правовим потенціалом, зміщення акцентів в якому залежить від соціокультурних умов.
11. «Люди-тіла» в межах римського права були антиподами «людей-у-праві». Але при цьому класичне римське право визнавало за рабом певні людські здібності та ознаки й оберігало їх правовими засобами: раб міг дотримуватися і відправляти свої релігійні культи, поклонятися своїм божествам; місце поховання раба вважається священним і вилучається з обороту; за рабом зберігалася здатність здійснювати певні юридичні дії, які могли принести користь власнику. Для формування «потрібних» «людей-тіл» римське право використовувало легітимні форми насильства і заохочення: фізичні покарання, переведення на більш тяжкі роботи, перебування в ергостулах. На прикладі тіл рабів можна прослідкувати практичне втілення соціальних технік, значущих саме для Стародавнього Риму: технік виробництва, технік сигнафікації або комунікації, технік покори і технік «себе».
12. Римські юристи багато уваги приділили питанням смерті та тим явищам, які прирівнювалися за своїми юридичними наслідками до смерті. Уподібнення смерті в положеннях римського права відігравало другорядну роль і мало наочний характер. Таке уподібнення було покликане прояснити юридичну сторону справи і не мало філософського, оцінного чи риторичного змісту. Внаслідок специфіки та оригінальності самого римського права проблема явищ, подібних до смерті, обмежується колом юридичних казусів. Проблема смерті та уподібнених до неї соціальних явищ у римському контексті загалом виходить за межі юридичної сфери і пов’язана з усією системою римських світоглядних уявлень, системою світосприйняття, яка була притаманна цій культурі.
0

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Алексеев С. С. Философия права : История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы / Алексеев С. С. — М. : НОРМА, 1998. — 329 с.
2. Аммиан Марцеллин. Римская история / Аммиан Марцеллин ; [пер. с лат. Ю. А. Кулаковского, А. И. Сонни]. — СПб. : Алетейя, 1996. — 559 с.
3. Андреев В. Н. Аграрные отношения в Аттике в V-IV вв. / В. Н. Андреев // Античная Греция : Проблемы развития полиса : [в 2 т.] / редкол. : Е. С. Голубцова (отв. ред.) [и др.]. — М. : Наука, 1983. — Т. 1. — С. 194—216.
4. Андрюсяк Т. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини) / Андрюсяк Т. — Львів : Світ, 1998. — 189 с.
5. Античность как тип культуры : сб. ст. / отв. ред. А. Ф. Лосев ; АН СССР. Науч. совет по истории мировой культуры. — М. : Наука, 1988. — 333 с.
6. Аристотель. Метафизика. Аналитика / Аристотель ; [пер. с древнегреч.]. — М. : Эксмо ; СПБ. : Мидгард, 2008. — 960 с.
7. Баландьє Ж. Політична антропологія / Баландьє Ж. ; [пер. з фр. О. Хоми]. — К. : Альтерпрес, 2002. — 252 с. — («Сучасна бібліотека»).
8. Балахванцев А. С. К вопросу о наследовании сенаторского звания в эпоху Юлиев-Клавдиев / А. С. Балахванцев // Древнее право. — 1996. — № 1. — С. 167—172.
9. Балинченко С. П. Концепции «симметричности» отношений в контексте межкультурной коммуникации [Электронный ресурс] / С. П. Балинченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 84. — С. 63—66. — Режим доступа :
http://www.librar.org.ua/sections_load.php?s=philosophy_psychology&id=345
10. Бандура О. О. Правознавство у системі наукового знання : Аксіологічно-гносеологічний підхід : [монографія для науковців, виклад., аспірант., ад’юнкт., магістрант., студ. і курсант. юрид. навч. закл. та факульт.] / Бандура О. О. — К. : КНУВС, 2010. — 272 с.
11. Барон Ю. Система римского гражданского права : [в 6 кн.] / Юлиус Барон ; [предисл. канд. юрид. наук В. В. Байбака]. — СПб. : Р. Асланов ; Юридический центр Пресс, 2005. — 1102 с.
12. Бартошек М. Римское право : Понятие, термины, определения / Бартошек М. ; [пер. с. чешск. Ю. В. Преснякова]. — М. : Юрид. лит., 1989. — 448 с.
13. Батиев Л. В. Учение Цицерона о естественном законе и праве / Л. В. Батиев // Северо-Кавказкий юридический вестник. — 2004. — № 3. — С. 142—160.
14. Бачинин В. А. Морально-правова философия / Бачинин В. А. — Харьков : Консум, 2000. — 208 с.
15. Бачинин В. А. Философия права и преступления / Бачинин В. А. — Х. : Фолио, 1999. — 607 с.
16. Бачинин В. А. Философия права : [конспект лекций] / Бачинин В. А. — Х. : Консум, 2002. — 368 с.
17. Бачинин В. А. Энциклопедия философии и социологии права / Бачинин В. А. ; Ассоциация Юридический центр. — СПб. : Р. Асланов ; Юридический центр Пресс, 2006. — 1091 c.
18. Бачинин В. А. Філософія права : [підруч. для юрид. спец. вищих навч. закладів освіти] / В. А. Бачинин, М. І. Панов. — К. : Ін Юре, 2002. — 472 с.
19. Бачинин В. А. История философии права : [курс лекций] / В. А. Бачинин, В. А. Чефранов. — Харьков : Право, 1998. — 320 с.
20. Бергер П. Социальное конструирование реальности : Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; [пер. с англ.]. — М. : Медиум, 1995. — 333 с.
21. Беседа с профессором А. Ф. Лосевым // Вопросы философии. — 1984. — № 1. — С. 142—149.
22. Беседкина Н. И. Права не родившегося ребенка / Н. И. Беседкина // Государство и право. — 2006. — № 4. — С. 54—60.
23. Бех І. Д. Від волі до особистості / Бех І. Д. — К. : Україна-Віта, 1995. — 202 с.
24. Бирюков А. В. «Римский миф» : некоторые вопросы историографии / А. В. Бирюков // XXI век : актуальные проблемы исторической науки : материалы междунар. науч. конф., посвящ. 70-летию ист. фак. БГУ, (Минск, 15–16 апр. 2004 г.) / редкол. : В. Н. Сидорцов. (отв. ред.) [и др.]. — Минск, 2004. — С. 124—125.
25. Богатырев П. Г. Вопросы теории народного искусства / Богатырев П. Г. — М. : Искусство, 1971. — 544 с.
26. Букреев В. И., Римская И. Н. Этика права: От истоков этики и права к мировоззрению: Учеб. пособие. — М. : Юрайт, 1998. — 336с.
27. Бугуева Н. А. Телесность человека как социокультурный феномен / Н. А. Бугуева // Вестник Челябинского государственного университета. — Челябинск, 2007. — № 16. — С. 66—71.
28. Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть / Бодріяр Ж. ; [пер. з фр. Леоніда Кононовича]. — Львів : Кальварія, 2004. — 376 с.
29. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Бенвенист Э. ; [общ. ред., вступ. ст. и коммент. Ю. С. Степанова ; пер. с фр. Ю. Н. Караулова]. — М. : УРСС, 2002. — 448 с.
30. Боряк О. Тіло в контексті культурно-антропологічних студій : ретроспекція та модерні підходи / О. Боряк, М. Маєрчик // Тіло в текстах культур. — К., 2003. — С. 7—18.
31. Братасюк В. М. Правова реальність як форма прояву інтелектуальної традиції епохи (на матеріалах романо-германської правової сім'ї) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 “Філософія права” / В. М. Братасюк. — К., 2005. — 20 с.
32. Браунд Д. Свита (conors) наместника и идеология римского империализма / Д. Браунд // Вестник древней истории. — 1999. — № 1. — С. 73—85.
33. Бубер М. Изреченное слово / М. Бубер // Личность. Культура. Общество. — М., 2008. — Том. Х. — Вып. 2(41). — С. 19—26.
34. Бубер М. Проблема человека / Николай Кушнир (пер.). — К. : Ника-Центр, 1998. — 96с.
35. Валевська І. А. Історичні долі класичної метафізики в ХХ сторіччі / І. А. Валевська // Філософська думка. — 1998. — № 2. — С. 120—138.
36. Вальденфельс Б. Мотив чужого : сб. / Вальденфельс Б. ; отв. ред. Т. Щитцова ; [пер. с нем.] ; Европейский гуманитарный ун-т. Философско-культурологический центр. — Минск : Пропилеи, 1999. — 176 с.
37. Вальденфельс Б. Топографія Чужого : Студії до феноменології Чужого / Вальденфельс Б. — К. : ППС-2002, 2004. — 206 с. — (Сучасна гуманітарна бібліотека).
38. Васильченко В. В. Можливість рецепції стародавнього римського порядку спадкування за законом у сучасному спадковому праві України / В. В. Васильченко // Право України. — 1997. — № 5. — С. 46—49.
39. Варрон. Сельское хозяйство / Варрон ; [пер. с лат., коммент. и вступ. ст. М. Е. Сергеенко]. — М.-Л. : АН СССР, 1963. — 218 с.
40. Вегнер В. Начало, распространение и падение всемирной империи римлян : [в 2 т.] / Вегнер В. — Минск : Харвест, 2002. —
Т.1. — 2002. — 656 с.
41. Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник] /Анатолий Борисович Венгеров. — М. : Юристъ, 1995— . —
Ч. 2, т. 1 : Теория права. — 1996. — 166 с.
42. Вико Джамбаттиста. Основание новой науки об общей природе наций / Вико Джамбаттиста ; [пер. с ит.]. — М. : ИСА, 1994. — 618 с. — (Собрание Латинского Клуба).
43. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР / Витрук Н. В. — М. : Юрид. лит., 1985. — 175 с. — (Реальный социализм : теории и практика).
44. Вовк В. М. Практикум з основ римського приватного права у схемах і таблицях : [навч.-метод. посіб.] / Вовк В. М. — К. : Атіка, 2007. — 188 с.
45. Волкова Н. В. Зовнішній вигляд і зображення фізичної особи в системі індивідуалізуючих засобів (окремі аспекти) / Н. В. Волкова // Південноукраїнський правничий часопис. –– Одеса, 2008. — № 1. — C. 69—71.
46. Гай Саллюстий Крисп. Сочинения / Гай Саллюстрий Крисп ; [пер. ст. и коммент. В. О. Горенштейна]. — М. : Наука, 1981. — 220 с.
47. Гайдулін О. О. Римське приватне право : Автодидактичний комплекс / Гайдулін О. О. — К. : ППП, 2003. — 116 с.
48. Гарридо Г. М. Х. Римское частное право : Казусы, иски, институты / Гарсиа Гарридо М. Х. ; отв. ред. Л. Л. Кофанов ; [пер. с исп.]. — М. : Статут, 2005. — 812 с.
49. Гвардини Р. Конец Нового времени [Электронный ресурс] / Р. Гвардини. — Режим доступа :
http://preasens2002.narod.ru/filos.html
50. Гегель В. Г. Ф. Лекции по философии истории / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [А. М. Воден (пер.), Ю. В. Перов (вступ. ст.), К. А. Сергеев (вступ.ст.)]. — СПб. : Наука, 2000. — 479 с.
51. Гегель Г. В. Ф. Философия истории / Г. В. Ф. Гегель // Гегель Г. В. Ф. Сочинения. — М.- Л., 1935. — Т. VІІІ. — С. 3—427.
52. Геллий Авл. Аттические ночи : Избранные книги / Авл Геллий ; [пер. Б. Тритенко]. — Томск : Водолей, 1993. — 207 с.
53. Гидденс Э. Устроение общества : очерк теории структурации / Гидденс Э. ; [пер. И. Тюрина]. — М. : Академический Проект, 2003. — 525 с.
54. Гомілко О. Є. Соматичні проекції культурних та соціальних норм [Електронний ресурс] / О. Є. Гомілко // Культура народов Причерноморья. — 1998. — № 5 (продолжение). — С. 359—363. — Режим доступу :
http://www.linksdir.com.biz/linkinfo.php?linklD=2471
55. Гомілко О. Є. Тілесність як поняття західної метафізики [Електронний ресурс] / О. Є. Гомілко, С. В. Пролеєв // Культура народов Причерноморья. — 1997. — № 2. — С. 127—140. — Режим доступу : http://www.librar.org.ua/sections_load.php?s=culture_science_education&id=7454
56. Гомілко О. Метафізика тілесності : концепт тіла у філософському дискурсі / Гомілко О. — К. : Наукова думка, 2001. — 340 с.
57. Грані людського буття : позитивні та негативні виміри антропокультурного. — К. : Наукова думка, 2010. — 350 с.
58. Гримм Д. Д. К вопросу о природе владения по римському праву / Д. Д. Гримм // Журнал Юридического общества при Императорском Санкт-Петербургском университете. — 1894. — № 8. Октябрь. — С. 68—82.
59. Гримм Д. Д. Лекции по догме римського права : [пособ. для слушателей] / Гримм Д. Д. — Петроград : тип. Мин-ва внутр. дел, 1915. — 74 с.
60. Грушевська К. З примітивного господарства : Кілька зауважень про засоби жіночої господарчої магії у зв’язку з найстарішими формами жіночого господарства / К. Грушевська // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. — К., 1927. — Вип. 1–3. — С. 9—44.
61. Губанов Н. И. О специфике знака / Н. И. Губанов // Философские науки. — 1981. — № 4. — С. 61—62.
62. Гуренко М. М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина / Гуренко М. М. ; Національна академія внутрішніх справ України. — К. : Логос, 2002. — 252 с.
63. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність : методологічні тa теоретичні аспекти / Гусарєв С. Д. — К. : Знання, 2005. — 375 с.
64. Гуссерль Е. Криза європейського людства і філософія / Е. Гуссерль // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки : Хрестоматія : навч. посіб. / [упоряд. : В. В. Лях, В. С. Пазенок]. — К., 1996. — С. 69—83.
65. Гюнтер Р. К развитию социальной и имущественной дифференциации в древнейшем Риме / Р. Гюнтер // Вестник древней истории. — 1959. — № 1. — С. 52—83.
66. Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / Гьофе О. ; [пер. з нім. Л. А. Ситниченко, М. Д. Култаєвої]. — К. : Альтерпрес, 2003. — 264 c.
67. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право) / Рене Давид ; [пер. с фр.]. — М. : Прогресс, 1967. — 496 с.
68. Даль В. И. Большой иллюстрированный толковый словарь русского языка : современное написание : ок. 1500 ил. / Владимир Иванович Даль. — М. : Астрель : АСТ : Хранитель, 2007. — 348 с.
69. Дейвіс Н. Європа : Історія / Дейвіс Н. — К. : Основи, 2001. — 1247 с.
70. Дембінські А. Вступ до дискурсу на тему : роль та значення римського права в історії права Європи / А. Дембінські // Римське право та правова культура Європи. — Люблін, 2008. — С. 11—15.
71. Дементьева В. В. Современная античность и античная современность (историография начала ХХІ века о греко-римских истоках европейских политических парадигм) / В. В. Дементьева // Вестник древней истории. — 2008. — № 3. — С. 212—223.
72. Демичев А. А. Смерть с точки зрения права / А. А. Демичев, О. В. Исаенкова // Государство и право. — 2008. — № 8. — С. 86—89.
73. Деркач Т. «Чужий» термін у сучасній літературознавчій метафорі / Т. Деркач // Культура слова. — К., 2005. — Вип. 65. — С. 72—75.
74. Дигесты Юстиниана // Памятники римского права. — М., 1997. — Т. 2. — С. 153—598.
75. Дыдынский Ф. М. Залог по римському праву : рассуждения Ф. Дыдынского, напис. для получения степ. доктора римского права / Федор Максимилианович Дыдынский. — Варшава : тип. С. Ольгебранда, 1872. — 278 с.
76. Дыдынский Ф. М. Император Андриан : ист.-юрид. исслед. / Федор Максимилианович Дыдынский. — Варшава : тип. Варш. учеб. окр., 1896. — 262 с.
77. Дилиберто О. Знание и распространенность ХІІ таблиц в эпоху поздней империи / О. Дилиберто // Древнее право. — 1997. — № 2. — С. 74—83.
78. Довгополова I. А. Метафорична схема обжитого простору : місце іншого, чужого, відторгненого : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філософ. наук : спец. 09.00.03 “Історія філософії” / І. А. Довгополова. — Одеса, 2008. — 28 с.
79. Дождев Д. В. Методологические проблемы изучения римского права : индивид и гражданское общество / Д. В. Дождев // Вестник древней истории. — 2003. — № 2. — С. 91—111.
80. Дождев Д. В. Римская историческая традиция о conscripti и динамика правовых различий между патрициями и плебеями / Д. В. Дождев // Закономерности возникновения и развития политико-юридических идей и институтов. — М., 1986. — С. 123—131.
81. Дождев В. Д. Практический курс римского права : [учеб.-практ. пособие] / Дождев В. Д. — М. : Дело, 2000— . —
Ч.1. — 2000. — 280 с.
82. Дождев Д. В. Основание защиты владения в римском праве / Дождев Д. В. — М. : Ин-т государства и права РАН, 1996. — 239 с.
83. Древние цивилизации / [Аверинцев С. С., Алексеев В. П., Ардзинба В. Г. и др.] ; под общ. ред. Г. М. Бонгард-Левина. — М. : Мысль, 1989. — 479 с.
84. Дроніков В. К. Римське приватне право / Дроніков В. К. — К. : Київ. ун-т, 1961. — 200 с.
85. Дювернуа Н. Л. Чтения по гражданскому праву : [в 2 т.] / Дювернуа Н. Л. ; под ред. и с предисл. В. А. Томсинова ; МГУ им. М. В. Ломоносова. — М. : Зерцало ; Система Гарант, 2004— . — (Русское юридическое наследие).
Т.1 : Введение. Учение о лице. — 2004. — ХХVІ, 538 с.
86. Дюмон А. Эссе об индивидуализме / Дюмон А. — Дубна : Феникс, 1997. — 302 с
87. Дьяков В. Н. История Древнего Рима / В. Н. Дьяков // История древнего мира : [учебник для вузов] / под ред. В. Н. Дьякова и Н. М. Никольского. — М., 1952. — С. 577—633.
88. Егоров А. Б. Рим на грани эпох. Проблемы зарождения и формирования принципата / Егоров А. Б. — Л. : ЛГУ. 1985. — 224 с.
89. Ельницкий Л. А. Возникновение и развитие рабства в Риме в VIII-III вв. до н. э. / Ельницкий Л. А. — М. : Наука, 1964. — 287 с.
90. Ельницкий Л. А. О социальных идеях Сатурналий / Л. А. Ельницкий // Вестник древней истории. — 1946. — № 4. — С. 54—65.
91. Ельницкий Л. А. У истоков древнеримской культуры и государственности / Л. А. Ельницкий // Вестник древней истории. — 1958. — № 3. — С. 142—156.
92. Ельницкий Л. А. Новые эпиграфические данные (Tabula banasitana) и эдикт Каракаллы о римском гражданстве / Л. А. Ельницкий // Вестник древней истории. — 1980. — № 1. — С. 162—171.
93. Ермолова И. Іncolae в Дигестах и Кодексе Юстиниана / И. Ермолова // Древнее право. — 1998. — № 1(3). — С. 102—106.
94. Есипов В. В. Грех и преступление, святотатство и кража / В. В. Есипов, проф. Варшав. ун-та. — Варшава : тип. Варшав. учеб. окр., 1894. — 200 с.
95. Ешевский С. В. Центр римского мира и его провинции / С. В. Ешевский // Ешевский С. В. Сочинения. — М., 1870. — Т. 1. — С. 123—280.
96. Жаров Л. В. О специфике телесной культуры человека / Л. В. Жаров // Вопросы философии. — 1987. — № 6. — С. 145—148.
97. Жоль К. К. Логика. Введение в современную символическую логику / Жоль К. К. — К. : Стилос, 2000. — 564 с.
98. Задорожний Ю. А. Римське право — доктринальна першооснова права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім'ї та України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія і історія держави та права ; історія правових і політичних вчень” / Ю. А. Задорожний. — К., 2008. — 21 с.
99. Законы ХІІ Таблиц // Памятники римского права. — М., 1997. — Т. 1. — С. 5—15.
100. Зарудний Є. Особливий випадок рецепції римського права / Є. Зарудний // Дзеркало тижня. — 2010. — № 47(827). — 18—24 грудня.
101. Иванов В. В. Избранные труды по семиотике и истории культуры / Иванов В. В. ; Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Институт теории и истории мировой культуры. — М. : Языки русской культуры, 1998— . — (Язык).
Т. 4 : Семиотика культуры, искусства, науки. — 2007. — 792 с.
102. Иванов В. Славянские языковые моделирующие семиотические системы / В. Иванов, В. Топоров. — М. : Наука, 1965. — 251 с.
103. Идеал, утопия и критическая рефлексия / под ред. В. А. Лекторского ; РАН. Ин-т. философии. — М. : РОССПЭН, 1996. — 302 с.
104. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития / Рудольф Иеринг ; [пер. с 3-го исправ. нем. изд.]. — СПб. : тип. В. Безобразова и К°, 1875. — 309 с.
105. Институции Гая // Памятники римского права. — М., 1997. — Т. 1. — С. 16—152.
106. История государственного откупа в Римской империи (от Августа до Диоклетиана). — СПб. : тип. И. Н. Скороходова, 1899. — 304 с.
107. История политических и правовых учений : [учебник] / под ред. В. С. Нерсесянца. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Юрид. лит., 1988. — 815 с.
108. Казанцев Л. Н. Курс истории римского права / проф. Ун-та св. Владимира Леонид Николаевич Казанцев. — К. : изд. студентами Юрид. фак. Ун-та св. Владимира в пользу недостаточ. товарищей, 1892. — 116 с.
109. Казанцев Л. Н. О разводе по римскому праву в связи историческими формами римского брака : Период языческий / проф. Ун-та св. Владимира Леонид Николаевич Казанцев. — К. : тип. Имп. Ун-та св. Владимира В. И. Завадского, 1892. — 247 с.
110. Казанцев Л. Н. Об изучении римского гражданского процесса / Л. Н. Казанцев // Киевские Университетские известия. — К., 1882. — Кн. 12. — С. 1—12.
111. Казанцев Л. Н. Свободное представительство в римском гражданском праве : ист. - юрид. исслед. / Леонид Николаевич Казанцев. — К. : Университет. тип., 1884. — 119 с.
112. Казанцев Л. Н. Учение о представительстве в гражданском праве / Леонид Николаевич Казанцев. — Ярославль : тип. Г. В. Фальк, 1878. — 125 с.
113. Калашникова Н. М. Имидж и семиотика народного костюма / Н. М. Калашникова // Имиджелогия - 2005 : Феноменология, теория, практика : материалы третьего Междунар. симпозиума по имиджелогии / под ред. Е. А. Петровой. — М., 2005. — С. 325—327.
114. Кальной И. И. Философия права : [учебник] / Кальной И. И. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2006. — 257 с.
115. Калюжний Р. А. Римське приватне право : [курс лекцій] / Калюжний Р. А. — К. : Істина, 2005. — 144 с.
116. Капогросси Колоньези Л. Античный город как город-государство : интерпретация и некоторые проблемы / Л. Капогросси Колоньези // Вестник древней истории. — 2009. — № 4. — С. 27—41.
117. Карпек В. В. Пассивная легитимация в rei vindicatio классического римского права / Карпек В. В. — К. : тип. С. В. Кульженко, 1915. — 287 с.
118. Касавин И. Т. Анализ повседневности / И. Т. Касавин, С. П. Щавелев. — М. : Канон+, 2004. — 432 с.
119. Кассирер Э. Техника современных политических мифов / Эрнст Кассирер // Вестник МГУ. Сер. 7. Философия. — 1990. — № 2. — С. 56—62.
120. Катон Марк. Земледелие / Катон Марк Порций ; [пер.и коммент. М. Е. Сергеенко]. — СПб. : Наука, 2008. — 219 с.
121. Катков М. М. Понятие права удержания в римском праве / Катков М. М. — К. : тип. И. И. Чоколова, 1910. — 185 с.
122. Кац А. Л. Проблема рабства у Плавта и Катона / А. Л. Кац // Вестник древней истории. — 1964. — № 3. — С. 80—90.
123. Квашин В. А. Политика, право и религия в жизни римской гражданской общины (ІІІ-ІІ вв. до н.э.) / Квашин В. А. — Вологда : Русь, 2006. — 177 с.
124. Кистяковский Б. А. Идея равенства с социологической точки зрения / Б. А. Кистяковский // Мир Божий. — 1900. — № 4. — С. 160—170.
125. Клофт Г. Праця і свято. Античність / Г. Клофт // Історія європейської ментальності / за ред. П. Дінцельбахера. — Львів, 2004. — С. 375—385.
126. Клочков В. В. Религия, государство и право / Клочков В. В. — М. : Мысль, 1976. — 287 с.
127. Кнабе Г. С. Быт как предмет истории / Г. С. Кнабе // Декоративное исскуство СССР. — 1982. — № 9. — С. 26—39.
128. Кнабе Г. С. Внутренние формы культуры / Г. С. Кнабе // Кнабе Г. С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуре античного Рима. — М., 1993. — С. 127—138.
129. Кнабе Г. С. Где кончаются римские тени / Г. С. Кнабе // Эксперт. — 2007. — № 37(578). — 8 октября.
130. Кнабе Г. С. Диалектика повседневности / Г. С. Кнабе // Вопросы философии. — 1989. — № 5. — C. 26—46.
131. Кнабе Г. С. Древний Рим — история и повседневность : очерки / Кнабе Г. С. — М. : Искусство, 1986. — 206 с.
132. Кнабе Г. С. Культура античности [Электронный ресурс] / Г. С. Кнабе, И. А. Протопопова // История мировой культуры. Наследие Запада. — М., 1998. — Режим доступа :
http://kogni.narod.ru/knabe.htm
133. Кнабе Г. С. Рим Тита — образ, миф и история / Г. С. Кнабе // Ливий Тит. История Рима от основания города / отв. ред. Е. С. Голубцова. — М., 1994. — Т. ІІІ. — С. 590—656.
134. Кнабе Г. С. Римское общество в эпоху Ранней империи / Г. С. Кнабе // История Древнего мира. Упадок древних обществ : [в 3 т.] / под ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. — М., 1983. — Т. 3. — С. 73—101.
135. Кнабе Г. С. Судебный патронат в Риме и некоторые вопросы методологи / Г. С. Кнабе // Вестник древней истории. — 1994. — № 3. — С. 58—77.
136. Кнабе Г. С. Гегель, Европа и рубеж тысячелетий / Г. С. Кнабе // Вопросы философии. — 2010. — № 1. — С. 3—15.
137. Ковалев С. И. История Рима : [курс лекций] / Ковалев С. И. — Л. : ЛГУ, 1986. — 742 с.
138. Ковалев С. И. Опыт периодизации римской истории / С. И. Ковалев // Вестник древней истории. — 1955. — № 4. — С. 108—116.
139. Ковальський В. С. Охоронна функція права : [монографія] / Ковальський В. С. — К. : Юріном Інтер, 2010. — 335 с.
140. Кодекс Феодосия о колонах // Древнее право. — 1996. — № 1. — С. 262—312.
141. Козловський А. А. Право як пізнання : Вступ до гносеології права / Козловський А. А. — Чернівці : Рута, 1999. — 295 с.
142. Козюбра М. І. Місце філософії права у системі су