ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГАРАСИМІВ ОЛЕНА ІВАНІВНА

УДК 340.12 : 351.74

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність: 12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Сливка Степан Степанович
доктор юридичних наук, професор

Львів–2011

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІД-ЖЕННЯ ФЕНОМЕНА СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ДІЯЛЬ-НОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ …………………………………….

11
1.1. Ступінь наукової розробленості теми ……………………………... 11
1.2. Філософсько-правові та теоретико-методологічні підходи щодо дослідження соціальної відповідальності як соціально-правової категорії ...
30
1.3. Філософсько-правовий погляд на інститут соціальної відповідальності в системі цінностей демократичної держави ……………...
48
1.4. Відповідальність як соціальна якість людини та проблема подолання безвідповідальності в індивідуальному і суспільному житті
61
1.5. Філософсько-правова характеристика юридичної відповідаль-ності працівників органів внутрішніх справ України ………………………..
71
Висновки до розділу 1 …………………………………………………... 80
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ СПЕЦИФІКИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ……………………………………………..

85
2.1. Морально-етичні цінності як основа соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ ………………………………………...
85
2.2. Правові засоби формування соціальної відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ ……………………………………..........
95
2.2.1. Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності органів внутрішніх справ …………………………………...
95
2.2.2. Особливості кримінальної відповідальності органів внутрішніх справ …………………………………………………………..............................
105
2.2.3. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність працівників ОВС …………………………………………………………................................
115
2.3. Зміцнення дисципліни та законності в діяльності органів внут-рішніх справ як запорука подолання безвідповідальності в їх діяльності …..
137
2.3.1. Проблеми співвідношення законності та справедливості в діяльності органів внутрішніх справ …………………………………………..
137
2.3.2. Значення законності та дисципліни в діяльності органів внутрішніх справ ………………………………………………………………..
145
2.3.3. Професіоналізм працівників органів внутрішніх справ як одна з умов забезпечення законності та дисципліни …………………………………
154
2.4. Виховання почуття відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ: філософсько-методологічні принципи та їх практична реалізація ………………………………………………………………………..

163
Висновки до розділу 2 …………………………………………………...
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………
ДОДАТКИ………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….. 169
175
179
183

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення і розвиток демократичної держави не можливі без укріплення та вдосконалення правової основи всіх сфер державного та громадського життя. Водночас, не менш важливе значення у сучасних умовах відіграє соціалізація суспільства і її основна складова – соціальна відповідальність. Соціальна відповідальність у дискурсі розбудови соціальної держави виступає як системоутворюючий принцип, адже історія становлення останньої свідчить про зростання ролі соціальної відповідальності держави та органів державної влади. Всі принципи соціальної держави реалізуються, лише опосередковано, через принцип соціальної відповідальності.
Соціальна відповідальність є філософсько-правовою та державно-управлінською категорією, що відображає ціннісно-правовий аспект суспільних відносин. Водночас, соціальна відповідальність як самостійна категорія характеризується ознаками, що визначають її взаємодію з юридичною відповідальністю. Вона обумовлюється соціальними нормами; виявляється у порушенні вимог цих норм; передбачає наявність об’єкта – відносин права, сфери, що порушується; наявність суб’єкта, що одночасно є суб’єктом суспільних відносин; визначає особливості взаємодії особи та суспільства; має визначений зміст; має визначену форму (добровільна чи примусова); є ступенем реальності свободи у суспільстві; є засобом охорони суспільних чи індивідуальних інтересів; засобом гарантування та захисту соціальних норм.
Необхідно зазначити, що новий етап розвитку нашого суспільства зумовлює необхідність дослідження низки наукових і практичних проблем пов’язаних із соціальною відповідальністю органів внутрішніх справ, котра виступає надійним і дієвим засобом, який попереджає та блокує протиправну поведінку працівників ОВС, стимулює їх до високоякісного виконання своїх функціонально-посадових службових обов’язків, дотримання різних за характером і змістом правових приписів, встановлених загальними та спеціальними нормами функціонування цієї правоохоронної структури, що входить до цілісного механізму державного апарату.
Доводиться констатувати, що проблема відповідальності в суспільстві, незважаючи на значну кількість наукових праць у різних галузях знань, залишається доволі актуальною і продовжує привертати увагу дослідників, які чітко усвідомлюють соціальні негаразди в усіх сферах суспільних відносинах, у яких відповідальність використовується як соціальний регулятор.
Філософські дослідження відповідальності проводяться із загальних позицій категорій свободи та необхідності, відношення понять відповідальності і багатоаспектного поняття соціальної свободи, виконання обов’язків перед суспільством тощо.
Багато праць присвячено дослідженню етичного, морального аспектів феномена відповідальності, де вона розглядається як усвідомлена індивідом соціальна необхідність ініціативного виконання обов’язку (почуття відповідальності), всіх видів обов’язків, які суспільство покладає на своїх членів.
Підґрунтям філософсько-правового дослідження соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ стали праці відомих філософів минулого, серед яких: Ф. Аквінський, Арістотель, І. Бентам, Ж. Боден, М. Вебер, Г. Гегель, Т. Гоббс, П. Гольбах, А. Камю, І. Кант, Дж. Локк, Дж. Мілль, Платон, Ж-Ж. Руссо, Ж.-П. Сартр, Ю. Хабермас, М. Шелер, А. Шопенгауер та ін.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали праці українських, і зарубіжних вчених, з-поміж яких: С. Алексєєв, С. Братусь, І. Галаган, В. Горшеньов, В. Грищук, О. Грищук, Н. Гураленко, М. Гуренко-Вайцман, С. Гусарєв, А. Карась, М. Кельман, Д. Керімов, В. Козлов, А. Козловський, М. Козюбра, С. Комаров, А. Коренєв, М. Костицький, А. Крижанівський, В. Кудрявцев, В. Ларіонова, В. Лисий, В. Лемак, Л. Луць, С. Максимов, М. Микієвич, О. Мурашин, В. Навроцький, В. Ортинський, О. Остапенко, О. Петришин, П. Рабінович, Ю. Римаренко, О. Скакун, С. Сливка, В. Тацій, В. Титов, А. Токарська, П. Фріс, Р. Халфіна, В. Шакун, І. Шутак, Л. Явич та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до наказу МВС України «Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 р.», від 05.08.2004 р. № 755, а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами: «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у філософсько-правовому осмисленні природи соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ як передумови забезпечення правомірної поведінки працівників ОВС під час виконання своїх посадових обов’язків щодо захисту, охорони та забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин та вироблення пропозицій щодо її підвищення.
Для досягнення вказаної мети були сформульовані такі основні завдання:
– узагальнити філософсько-правові погляди щодо розуміння інституту соціальної відповідальності в системі цінностей демократичної держави;
– охарактеризувати відповідальність як соціальну якість людини та розглянути проблеми подолання безвідповідальності в індивідуальному і суспільному житті;
– подати філософсько-правову характеристику юридичної відповідальності органів внутрішніх справ;
– визначити правові засоби формування соціальної відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ;
– розглянути морально-етичні цінності як основу соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ;
– проаналізувати умови і чинники підвищення соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ;
– визначити філософсько-методологічні принципи виховання почуття відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ та запропонувати заходи їх практичної реалізації.
– запропонувати шляхи зміцнення дисципліни та законності в діяльності органів внутрішніх справ як запоруку подолання безвідповідальності в їх діяльності.
Об’єктом дослідження є закономірності та особливості загальноюридичного, теоретико-методологічного та філософсько-правового вимірів соціальної відповідальності.
Предметом дослідження є філософсько-правовий аспект соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у дисертації використано систему методів наукового пізнання. Серед них загальнонаукові методи, методи політології, соціології, філософії, правознавства, а також спеціальні методологічні засади вивчення соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ.
Головним у цій системі виступає світоглядний діалектичний метод, що сприяв розгляду і дослідженню проблеми в єдності її соціального змісту та юридичної форми і здійсненню системного аналізу філософсько-правового аспекту соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ (1.2., 1.4., 2.1., 2.3., 2.4.). За допомогою семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади інституту соціальної відповідальності в системі цінностей демократичної держави (1.1., 1.3., 2.2.). Герменевтичний метод був застосований з метою пізнання та інтерпретації матеріалів, що містилися у монографічних виданнях, наукових статтях, підручниках та навчальних посібниках, а також нормативно-правових актах, що дало змогу розкрити зміст соціальної відповідальності та узагальнити існуючі погляди щодо розуміння досліджуваної категорії (1.1., 1.3., 2.1., 2.4.). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання правових засобів формування соціальної відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ (2.2., 2.3., 2.4.). Використання соціологічного та статистичного методів сприяло узагальненню юридичної практики, аналізу емпіричної інформації, пов’язаної з темою дисертаційного дослідження (1.5., 2.2., 2.3., 2.4.).
Конкретно-історичний метод дозволив вивчити як історію об’єкта, так і понять та положень, що відображають її, а саме: розглянути у ретроспективі формування поглядів на проблему соціальної відповідальності, юридичної відповідальності, безвідповідальності і визначити ступінь наукової розробленості проблем соціальної відповідальності та ціннісних і морально-етичних орієнтацій людини (1.1., 1.3., 1.5., 2.1.). Описовий метод, застосовувався на всіх етапах дослідження.
Формально-юридичний метод був використаний для визначення власне правових властивостей таких явищ, як соціальна відповідальність, юридична відповідальність, дисципліна, законність, безвідповідальність, правова культура, мораль тощо (1.1, 1.3., 2.1., 2.2., 2.3., 2.4.). Метод узагальнення застосовувався при підготовці висновків проведеного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з небагатьох комплексних досліджень монографічного характеру, в якому здійснено цілісне узагальнення і філософсько-правовий аналіз соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, що відрізняються науковою новизною та мають важливе теоретичне і практичне значення:
уперше:
– обґрунтовано філософсько-правові принципи соціальної відповідальності, що сприяють формуванню соціально-відповідальної держави, шляхом консенсусу, партнерства, солідаризму та роблять її такою соціальною системою, що переходить під контроль громадян, служить їм і реалізовує їх інтереси, з метою становлення і подальшого розвитку демократичного суспільства;
– розглянуто дихотомію «відповідальність – безвідповідальність» в діяльності органів внутрішніх справ та запропоновано філософсько-методологічні принципи виховання почуття відповідальності;
– сформульовано філософсько-правове розуміння соціальної відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ, як особливого правового і морально-етичного стану їх службово-трудових відносин, що випливає зі змісту загальних і спеціальних правових приписів та морально-етичних норм, спрямованих на регулювання діяльності осіб рядового та начальницького складу ОВС, шляхом забезпечення повноцінної та якісної реалізації їх посадових прав і обов’язків;
удосконалено:
– питання стосовно вироблення правових засобів формування соціальної відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ;
– підходи щодо розуміння співвідношення законності та справедливості в діяльності органів внутрішніх справ у нових історичних умовах;
отримали подальший розвиток питання:
– морально-етичних цінностей як основи соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ;
– визначення умов підвищення соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ;
– розвитку інституту соціальної відповідальності в системі цінностей демократичної, правової держави;
– соціально-практичних і духовно-теоретичних витоків ідеї відповідальності у філософській науковій думці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшої розробки концепції соціальної відповідальності, загальнотеоретичних досліджень природи соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ;
– у правотворчій сфері – висновки та пропозиції можуть бути використані при розробці системи законодавства, що регламентує відповідальність органів внутрішніх справ;
– у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів «Філософія права», «Проблеми філософії права», а також як допоміжний матеріал для подальших наукових досліджень із зазначеної проблематики (акт впровадження від 11 березня 2011 року №18);
– у правовиховній сфері – запропоновані положення можуть слугувати матеріалом для роботи щодо підвищення рівня правової культури співробітників органів внутрішніх справ (акт впровадження 11 листопада 2010 року №37/1187).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми загалом, окремих її аспектів, отримані узагальнення та результати було оприлюднено: на засіданні Всеукраїнського круглого столу «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 5 березня 2010 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення» (м. Львів, 14 травня 2010 р.); на засіданні ІІ Всеукраїнського круглого столу «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 28 травня 2010 р.).
Рукопис обговорювався і отримав схвалення на засіданнях кафедри теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, викладено у 7 публікаціях, з яких 4 – наукових статті, опубліковані у фахових виданнях, та 3 – тези, апробовані на науково-практичних заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням і дослідженням нових ідей та тенденцій стосовно філософсько-правового аналізу соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ. У роботі враховані положення національного законодавства, піддано всесторонньому аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це сприяло обґрунтуванню та вирішенню кола проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення. У результаті автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, що полягають у наступному.
1. Проблема відповідальності в суспільстві, не дивлячись на численні зусилля представників майже всіх наук, спрямовані на вивчення цього феномена, – від різних філософських течій до галузевих правових наук, продовжує привертати увагу дослідників, котрі чітко усвідомлюють соціальне неблагополуччя в усіх сферах суспільних відносинах, у яких відповідальність використовується як соціальний регулятор.
Перші з відомих спроб осмислити проблему відповідальності були зроблені ще в часи античності. У наш час при дослідженнях суті відповідальності склалась майже парадоксальна ситуація, коли філософи, які займаються в основному загальнометодологічними проблемами соціальної відповідальності, не беруть до уваги специфічні закономірності цього феномена у його конкретних проявах, а фахівці інших наук, зосереджуючись на вивченні специфіки відповідальності в конкретних суспільних відносинах, відсувають на другий план загальнометодологічний, теоретичний погляд на відповідальність. Як результат, у науці немає цілісної концепції соціальної відповідальності.
2. Відповідальність як багатомірний, поліструктурний соціальний феномен і обов’язковий атрибут суспільних відносин, його регулятор на всіх стадіях існування суспільства вивчається різними галузями наук, головним чином, в рамках предмета кожної з них. Відповідальність виникає незалежно від того, наскільки людина її усвідомлює. Однак, у разі неусвідомлення власної відповідальності вона набуває характеру зовнішнього примусу, що обмежує волю та свободу індивіда. І лише у випадку усвідомлення – набуває характеру соціальної відповідальності. При цьому соціальна відповідальність передбачає, що людина має можливості обрати з безлічі можливих варіантів власної поведінки найбільш сприятливий як для себе, так і для суспільства.
3. Проведений аналіз дозволяє сформулювати загальне визначення соціальної відповідальності у системі відносин «держава – людина» таким чином: соціальна відповідальність держави (органів державної влади, зокрема й ОВС) і людини як форма регуляції суспільної поведінки носить дихотомічний характер і означає сумлінне, відповідальне ставлення цих суб’єктів до своєї діяльності (поведінки), а у випадку порушення ними прав та законних інтересів іншої сторони, невиконання своїх обов’язків та своєї соціальної ролі стосовно іншої сторони – отриманням цим суб’єктом певних негативних наслідків.
4. Категорія «відповідальність» у соціогуманітарній науці обґрунтовується як у взаємозв’язку із поняттям «особистість», так і в залежності з когнітивними станами людини, її поведінкою, обов’язком перед іншими тощо. В різних наукових галузях мислителі розуміли відповідальність як свободу вибору, волі та засобів існування, як спосіб реалізації життєвої позиції чи самореалізацію особистістю своєї сутності.
5. Концепт «соціальна відповідальність» дещо обмежується сферою взаємовідносин особи та суспільства, а відтак залишає поза увагою такі важливі аспекти, як відповідальність особи за власне життя або ж відповідальність держави за гармонійний розвиток особистості. Соціальна відповідальність виникає разом із соціумом і в теоретичному плані означає органічну єдність людини з суспільством та природою, соціальним регулятором поведінки людини (переважно, в історичному часі) та держави й органів державної влади (переважно, в сучасний період). Людина у прагненні реалізувати власні інтереси практично завжди тією чи іншою мірою несе відповідальність за свої дії, оскільки вони завжди торкаються інтересів інших людей.
6. У змістовному плані відповідальність як результат, з одного боку, об’єктивних соціальних умов, а з іншого – суб’єктивних дій людини містить у собі відповідну дихотомічність об’єктивних та суб’єктивних сторін. Зокрема, є об’єктивним статус та положення людини в суспільстві, яке власне й окреслює межі її відповідальності. До об’єктивної сторони відповідальності слід віднести й існуючу в суспільстві сукупність відносин та морально-правових вимог до кожного громадянина. Суб’єктивною стороною постають такі соціальні якості людини, як емоційність, совість та раціональне усвідомлення характеру суспільних вимог і співставлення з ними власних вчинків і дій та їх наслідків, нарешті, воля та цілеспрямованість людини уможливлює практичну реалізацію нею суспільних вимог, самооцінку її діяльності на відповідність інтересам суспільства.
7. Водночас, відповідно до видів соціальних норм, яких додержується або які порушує людина, виділяють різні форми соціальної відповідальності: юридичну, моральну, політичну, партійну, професійну, екологічну тощо. Соціальна відповідальність та юридична відповідальність співвідносяться між собою як загальне та конкретне. Особливістю юридичної відповідальності у порівнянні з іншими видами соціальної відповідальності є те, що вона будується на нормативних вимогах, які забезпечуються у необхідних випадках державним примусом.
8. Визначаючи таким чином поняття юридичної відповідальності працівників ОВС, слід зазначити, що особливий правовий стан – це оціночна категорія, яку зобов’язаний вирішувати, розв’язувати правозастосовчий орган на підставі критеріїв, передбачених правовими нормами. Звичайно, оціночне поняття у праві не кращий показник правового регулювання відповідальності. Однак, сьогодні навряд чи можна без нього обійтись, бо практично неможливо виробити правило чи рішення, придатне на усі випадки життя.
9. Загальними рисами функцій юридичної відповідальності працівників органів внутрішніх справ є їх цілеспрямований характер та обумовленість закономірностями сучасного етапу розвитку та вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ. Необхідність чітко визначити роль та напрями правового впливу юридичної відповідальності на службово-трудові відносини в органах внутрішніх справ вимагає сьогодні не лише чіткого визначення понятійного апарату даного правового явища, але й дослідження взаємозв’язків між його елементами та їх змісту, що зумовлює необхідність проведення подальших досліджень у цій сфері.
10. З огляду на принципові характеристики соціально відповідальної держави слід зазначити, що остання є складною системою державного управління. Визначальним її елементом є соціальна підсистема як сукупність інституційних, процесуальних, суб’єктних, об’єктних та інших складових, що носять яскраво виражений соціальний характер.
Соціальна відповідальність у дискурсі розбудови соціальної держави виступає як системоутворюючий принцип, адже історія становлення соціальної держави свідчить про зростання ролі соціальної відповідальності держави та органів державної влади. Всі принципи соціальної держави реалізуються лише опосередковано через принцип соціальної відповідальності.
Отже, реальне втілення принципів соціально відповідальної влади в практично-політичній діяльності органів державної влади має забезпечити соціальний ефект державного управління, який визначається як результат діяльності органів державного управління як суб’єктів ринкових відносин, що спрямований на благо суспільства загалом або окремих груп населення і проявляється при вирішенні загальносоціальних проблем і забезпечення якості життя людей.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гладких В. Соціальні права громадян України : Конституційно-правовий аспект : монографія / В. Гладких. – Х. : Факт, 2005. – С. 4.
2. Конституція України : Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 р. – К. : Велес, 2008. – 48 с.
3. Ленк Й. Размышления о современной технике / Й. Ленк. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 272 с.
4. Канке В. Этика ответственности. Теория морали будущего / В. Канке. – М. : Логос, 2003. – 352 c.
5. Плахотный А. Проблема социальной ответственности / А. Плахотный. – X. : Изд-во при Харьк. ун-те ИО «Высш. школа» 1981. – 256 с.
6. Див. детальніше : Проблемы общей теории права и государства : [учебник для вузов] / под общ. ред. B. C. Нерсесянца. – М. : Изд. гр. «НОРМА-ИНФРА», 2002. – С. 259, 644–645.
7. Платон. Государство / Сочинения; [в 3 т]. – М. : Мысль, 1991. – Т. 1. – С. 447–453.
8. Платон. Закони // Історія вчень про право і державу : Хрестоматія для юрид. вузів і ф-тів.; [2-е вид., доп. і змін.] / уклад., заг. ред. Г. Демиденка. – Х. : Легас, 2002. – 48 с.
9. Игнатовский В. И. Гражданский долг и нравственная ответственность личности / В. И. Игнатовский. – Л. : Знание, 1975. – 140 с.
10. Фома Аквинский : Сочинения [текст] / Фома Аквинский ; [сост., пер., сопр. А. В. Апполонов]. – М. : УРСС, 2002. – С. 137–141.
11. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 1991. – 36 с.
12. Гольбах П. Священная зараза или естественная история суеверия : политология : хрестоматия / Поль Гольбах ; сост. проф. М. Василик. – М. : Гардарики, 2000. – 369 с.
13. Кант И. Основы метафизики нравственности / Иммануил Кант ; сочинения [в 6 т]. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4. – 378 с.
14. Кант И. Критика чистого разума / Иммануил Кант . – М., 2001. С. 335.
15. Вебер М. Политика как призвание и профессия / Макс Вебер ; избранные произведения. – М. : Прогресс, 1990. – 697 с.
16. Цит. за : Карпухин С. Социальная ответственность как философская проблема : монография / С. Карпухин. – СПб. : Изд-во СПб. ун-та, 2002. – 336 с.
17. Мілль Д. Індивідуальна свобода і межі суверенності індивіда / Д. Мілль // Лібералізм: Антологія. – К. : Смолоскип, 2002. – 89 с.
18. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Г. Йонас ; [пер. з нім]. – К. : Лібра, 2001. – 400 с.
19. Левінас Е. Філософія, справедливість і любов / Е. Левінас //Дух і літера. – К.,1997. – № 1–2. – С. 309–328.
20. Цит. за : Агапонов А. К. Власть и ответственность / А. К. Агапонов. – Ростов на Дону : Изд-во РГУ, 2002. – 214 с.
21. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Эрих Фромм. – М., 1994. – С. 8–11.
22. Хорни К. Наши внутренние конфликты / Карен Хорни. – Москва : Апрель–Пресс : ЭКСМО ПРЕСС, 2000. – 555 с.
23. Рікер П. Право і справедливість / Поль Рікер ; [пер. із фр.]. – К. : Дух і літера, 2002 – 42 с.
24. Основи демократії : навч. посіб. / за заг. ред. А. Колодій ; Укр.-канад. проект «Демократична освіта». – К. : Вид-во «АйБі», 2002. – 40 с.
25. Сушинський О. Інститут відповідальності у здійсненні контрольної влади / О. Сушинський // Вісник Української академії державного управління при Президентові України : Наук. журн. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – № 3. –
С. 81–83.
26. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций /
Г. В. Атаманчук ; [30-е изд., доп.]. – М. : Изд-во ОМЕГА Л, 2005. – 549 с.
27. Короткий Оксфордський політичний словник / [пер. з англ.] ; за ред.
І. Макліна, А. Макмілана. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – 103 с.
28. Большой энциклопедический словарь : философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия / гл. науч. ред. и сост. С. Ю. Солодовников. – Мн. : МФЦП, 2002. – 469 с.
29. Філософія політики : короткий енцикл. словник / авт.-упоряд. :
В.П. Андрущенко та ін. – К. : Знання України, 2002. – 430 с.
30. Бульба В. Антропологічне тлумачення природи соціального як основи соціальної держави / В. Бульба // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. пр. – X. : Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – № 1 (15). – 111 с.
31. Сіленко А. Соціальна держава : територія перемін : монографія / Анатолій Сіленко. – Одеса : Вид. центр УДАС ім. О. С. Попова, 2000. – 23 с.
32. Цахсер X. Цели социального государства / X. Цахсер. – М. : РАН ИНИОН, 1996. – С. 26–27.
33. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность : Московские лекции / Юрген Хабермас. – М. : АО «КАМИ», Изд. центр «Akademia», 1995. –
С. 44–45.
34. Бульба В. Генезис ідеї соціальної відповідальності у світовій політичний думці / В. Бульба // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. праць. – X. : Вид–во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2005. – № 2 (24). – Ч. І – 28 с.
35. Мальцев Г. Конституция СССР и вопросы социальной ответственности /
Г. Мальцев // Конституция общенародного государства : вопросы теории / под общ. ред. Л. Ф. Ильичева, Д. А. Керимова. – М. : Юрид. лит., 1979. –
23 с.
36. Рабінович П. Соціальна держава / П. Рабінович ; Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. – 30 с.
37. Браун С. Совершенствование души / С. Браун ; [пер. с англ.]. – К. : София, 2004. – 352 с.
38. Баранова С. В. Соціально-психологічна характеристика відповідальності особистості / [В. В. Третьяченко, С. В. Баранова, Ю. О. Бохонкова, Л. В. Вереіна та ін.] ; психологічна культура особистості в умовах глобалізації світу : монографія / за заг. ред. Третьяченко В. В. – Луганськ : Світлиця, 2006. – С. 49 96.
39. Муздыбаев К. Психология ответственности / К. Муздыбаев. – Л. : Наука, 1983. – 240 с.
40. Рубинштейн С. Л. Человек и мир / С. Л. Рубинштейн // Проблемы общей психологии. – М. : Педагогика, 1973. – С. 255 385.
41. Абульханова-Славськая К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славськая. – М. : Мысль, 1991. – 196 с.
42. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. Психология интеллекта. Генезис числа у ребенка. Логика и психология / Ж. Пиаже. – М. : Наука, 1969. – 640 с.
43. Завадская Ж. Е. Воспитание ответственности у старшеклассников / Ж. Е. Завадская, Л. В. Шевченко. – Минск, 1981. – 152 с.
44. Климова К. А. О формировании ответственности у детей 6-7 лет /
К. А. Климова // Формирование коллективных взаимоотношений у детей старшего дошкольного возраста. – М. : Наука, 1968. – С. 328 353.
45. Сидорова Т. Н. Особенности социальной ответственности у старшеклассников / Т. Н. Сидорова // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С. 56 62.
46. Савчин М. В. Вивчення відповідальності особистості методом аналізу цілісних життєвих ситуацій / М. В. Савчин // Зб. наукових праць : філософія, психологія, соціологія. – Івано-Франківськ : Плай Прикарпатського ун-ту. – 1998. – Вип. 3. – С. 67 75. ; Савчин М. В. Відповідальність та ініціатива у політиці / М. В. Савчин // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : матеріали Всеукр. наук. конф. – К., 1995. – С. 238 241. ;
Савчин М. В. Відповідальність як соціально-психологічна якість людини : принципова схема функціонування / М. В. Савчин // Гуманізм. Людина. Свобода : Тези доповідей людинознавчих філософських читань. – Дрогобич, 1991. – С. 196–198. ; Савчин М. В. В. О. Сухомлинський про психологію відповідальності дитини / М. В. Савчин // В.О. Сухомлинський і сучасність : Наук.-метод. зб. – К., 1994. – Вип. 1. – С. 96–100. ; Савчин М. В. Конфлікти відповідальності в управлінській діяльності / М. В. Савчин // Нові підходи до організації і проведення лікування, реабілітації та рекреації в умовах курорту : матеріали науково-практ. конф. – Трускавець, 1995. – С. 224–225. ; Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки / М. В. Савчин. – К. : Україна-Віта, 1996. – 130 с.
47. Відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за скоєння адміністративних проступків та порядок її реалізації : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 [Електронний ресурс] / С. О. Шапаренко ; Нац. аграр. ун-т. – К., 2008. – 22 с.
48. Правове регулювання дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 [Електронний ресурс] / К. В. Коваленко ; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2009. – 18 с.
49. Соціальна відповідальність органів державної влади в умовах розбудови соціальної держави : автореф. дис... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 [Електронний ресурс] / І. Г. Савченко ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Харк. регіон. ін-т держ. упр. – Х., 2007. – 18 с.
50. Формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності : автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.07 [Електронний ресурс] / В. І. Тернопільська ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2003. – 20 с.
51. Бех І. Д. Відповідальність особистості як мета виховання / І. Д. Бех // Початкова школа. – 1994. – № 9–10. – С. 4 8.
52. Гаевая Т.Г. Моральная ответственность как качество личности : автореф. дис… канд. психол. наук : 19.00.05 / Т.Г. Гаевая. – М., 1984. – 18 с.
53. Коршунова Л. Е. Формирование ответственного отношения личности к труду в производственном коллективе / Л. Е. Коршунова // Роль трудовых коллективов в коммунистическом воспитании трудящихся. – Л., 1975. – Ч. 2. – С. 154–165.
54. Растигеев П. П. Социально-психологические основы ответственности : автореф. дисс. … канд. филос. наук / П. П. Растигеев. – Л., 1971. – 13 с.
55. Див. : Психологический словарь / под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещеряко-ва. – М., 1996. – С. 364.
56. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении. (Социально-правовой аспект) / Е. А. Агеева. – Л., 1990. – 157 с.
57. Алексеев С.С. Общая теория права / Сергей Сергеевич Алексеев ; [в 2 т]. Т. 1. – М., 1981. – С. 71.
58. Очерки методологии познания социальных явлений / под. ред.
Д. М. Угриновыча, О. В. Лармина, А. К. Уледова. – М., 1970. – 142 с.
59. Щедровицкий Г. П. Проблемы методологии системного исследования / Георгий Петрович Щедровицкий. – М., 1964. – 48 с.
60. Див. наприклад: Попов Г. X. Проблемы теории управления / Гавриил Xаритонович Попов. – М., 1970. – С. 5–6.
61. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Яков Гилинский ; [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический цент Пресс», 2007. – 528 с.
62. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
63. Див. наприклад: Балинська О. М. Проблеми теорії держави і права : навчально-методичний посібник / О. М. Балинська, Т. З. Гарасимів. – Львів, 2008. – 320 с.; Загальна теорія держави і права : навч. посібник / за ред.
В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – С. 25; Сливка С. С. Вступ до методології філософії права : методичні вказівки для самостійної роботи для студентів магістратури / Степан Степанович Сливка. – Львів, 2008. –
24 с.
64. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник / Шейко В. М., Кушнаренко Н. М.; [5-те вид., стер.]. – К. : Знання, 2006. – 307 с.
65. Див.: Маркарян Э. С. Глобальное моделирование, интеграция наук и системный подход / Э. С. Маркарян // Системные исследования : методологические проблемы. Ежегодник. 1980 – М., 1981 – С. 135–154.
66. Уайтхед А. Н. Избранные работы по философии / Альфред Норт Уайтхед ; [пер. с англ. общ. ред. и вступ. ст. М. А. Кисселя]. – М. : Прогресс, 1990. –
С. 321.
67. Поппер К. Открытое общество и его враги / Карл Поппер. – М., 1992. –
Т. 2. – С. 255–256.
68. Бирюков С. Модели систем управления регионами и специфика положения институтов региональной власти / С. Бирюков // Вестник Моск. ун-та. – Сер. № 18. Социология и политология. – 2005. – № 3. – 61 с.
69. Кузьмин С. Социальные системы: опыт структурного анализа / С. Кузьмин. – М.: Наука, 1996. – 56 с.
70. Хачатурян X. Державне управління в контексті соціальної модернізації українського суспільства / X. Хачатурян // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Наук. журн. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – № 2. – 77 с.
71. Мальцев Г. Конституция СССР и вопросы социальной ответственности // Конституция общенародного государства : Вопросы теории / Г. Мальцев ; под общ. ред. Л. Ф. Ильичева, Д. А Керимова. – М. : Юрид, лит. 1979. –
143 с.
72. Hayek F. Constitution of Liberty / F. Hayek. – Chicago, 1960. – 83 p.
73. Сперанский В. Социальная ответственность личности : сущность и особенности формирования / В. Сперанский. – М. : Изд-во Моск. у-та,
1987. – 144 с.
74. Ореховский А. Социальное регулирование и ответственность / А. Ореховский. – Новосибирск : СибГУТИ, 1999. – 320 с.
75. Йонас Г. Принцип відповідальності: У пошуках етики для технологічної цивілізації / Йонас Г. [пер. з нім.]. – К. : Лібра, 2001. – 156 с.
76. Нижник Н. Відповідальність – інструмент управління / Н. Нижник,
Н. Плахотнюк // Віче. – 2001. – № 5. – 65 с.
77. Шайгородський Ю. Взаємодія політики і міфу : історико-політологічна база дослідження / Ю. Шайгородський // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2007. – Вип. 10. – С. 24–86.
78. Соколов А. Правовое государство : от идеи до ее материализации / А. Соколов. – Калининград ФГУИПП «Янтарный сказ», 2002. – 180 с.
79. Плахотнюк Н. Конституційна відповідальність органів державної влади в Україні як елемент громадянського суспільства / Н. Плахотнюк // Економіко-правові проблеми становлення з Україні громадянського суспільства : Зб. наук.-метод. праць. – Херсон, 2002. – 65 с.
80. Мельниченко В. Політична відповідальність в державному управлінні: значення, сутність, особливості, забезпечення / В. Мельниченко // Вісник Української академії державного управлінні при Президентові України. Наук. журн. – К. : Вид-во УАДУ, 2003. – № 1. – 320 с.
81. Доннелі Дж. Права людини, демократія та розвиток / Джек Доннелі // Лібералізм: Антологія. – К. : Смолоскип, 2002. – 917 с.
82. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель; [пер. с нем.]; АН СССР. Ин-т философии; ред. и сост. Д.А. Керимов и
В.С. Нерсесянц; авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянца. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
83. Философский энциклопедический словарь. – М. : ИНФРА-М, 2001 – 181 с.
84. Цит. за : Ольшанский Д. В. Политико-психологический словарь / Д. В. Ольшанский. – М., Академический проект, 2002. – 176 с.
85. Психология масс. Хрестоматия / редактор-составитель
Д. Я. Райгородский. – Самара : издательский Дом «БАХРАХ-М», 2006. – 172 с.
86. Фрейд. З. Массовая психология [Электрон. текстовые данные] / З. Фрейд : Электронная библиотека Института философии РАН. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : [http://filosof.historic.ru/enc].
87. Политика. Толковый словарь : русско-английский. – М. : «Инфра-М»; Изд-во «Весь Мир», 2001. – С. 260–261.
88. Maslow. A. Motivation and personality / A. Maslow, rev. ed. New York : Harper and Row. – 1970. – 130 р.
89. Радченко О. В. Влада і вибори : інституційна взаємодія в демократичному суспільстві : монографія / О. В. Радченко. – X. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – 113 с.
90. Иваненков С. Проблема социализации человека в работах классиков буржуазной и современной западной философии / С. Иваненков // Credo. – 1997. – № 5. – 32 с.
91. Елисеев О. Практикум по психологии личности / О. Елисеев ; [2-е изд.]. – СПб. : Питер, 2002. – 127 с.
92. Хачатурян X. Державне управління в контексті соціальної модернізації українського суспільства / X. Хачатурян // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Наук. журн. – К. :
Вид-во НАДУ, 2005. – № 2. – 77 с.
93. Саймон Г. Менеджмент в организациях / [Саймон Г., Смитбург Д.,
Томпсон В. и др. ] ; [сокр. пер. с англ.]. – М. : Экономика, 1995. – 234 с.
94. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспансии к консолидации / С. Хантингтон // Международная экономика и международные отношения. – 1995. – № 6. – 93 с.
95. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон. – М. : ООО Изд-во ACT, 2003. – 324 с.
96. Карпухин С. Социальная ответственность как философская проблема : монографія / С. Карпухин. – СПб. : Изд-во СПб. ун-та, 2002. – 240 с.
97. Основи європейської та євроатлантичної інтеграції України : [навч. посіб. ] / [В. В. Говоруха. В. Г. Бульба, Ю. П. Сурмін та ін. ] ; за заг. ред. акад. HAH України, д.т.н., проф. В. П. Горбуліна. – К. : ДП «НВЦ «Євроатлантикінфом», 2006. – 171 с.
98. Прохоров В. С. Преступление и ответственность / В. С. Прохоров. – Л., 1984. – 162 с.
99. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологи / С. Л. Рубинштейн. – М., 1973. – С. 260–261.
100. Цит. за : Богатырева Е.А. Этическая онтология и философия языка /
Е.А. Богатырева, М.М. Бахтин // Вопр. философии. – 1993. – №1. – С. 55–56.
101. Сумерки богов / сб. переводов : [Ф. Ницше, З. Фрейд, Э. Фромм и др.]. – М., 1990. – С. 323–327.
102. Современный экзистенциализм. Критические очерки. – М., 1966. –
С. 303 305.
103. Цит. за: Гаджиев К. С. Размышления о свободе / К. С. Гаджиев // Вопр. философии. – 1993. – № 2. – 38–43.
104. Шелер М. Положение человека в космосе / М. Шелер // Проблема человека в западной философии. – М., 1988. – С. 94.
105. Камю А. Бунтующий человек / А. Камю ; [пер. с фр.]. – М., 1990. –
С. 92.
106. Агацци Э. Ответственность – подлинное основание для управления свободной наукой / Э. Агацци // Вопросы философии. – 1992. – №1. – С. 36.
107. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане /
И. Кант // Сочинения. – 1970. – Т. 6. – С. 12–270.
108. Маковецький A. M. Людина в структурі соціологічного знання /
A. M. Маковецький // Людина в сфері гуманітарного пізнання. – К., 1998. – С. 25.
109. Долгов С. Они хотят трудиться только за границей / С. Долгов // Труд. – 23.01.2004.
110. Бондарев А. С. Юридическая ответственность и безответственность – стороны правовой культуры и антикультуры субъектов права / Александр Семенович Бондарев. СПб. : Издательство Р. Асланова «Юридический цент Пресс», 2008. – 187 с.
111. Клодин В. М. Правовые основы службы в советской милиции /
В. М. Клодин. – М., 1983. – С. 76.
112. Трудове право України : курс лекцій / за ред. П. Д. Пилипенко. – Львів, 1996. – С. 120.
113. Адміністративна діяльність : навчальний посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / М.В. Ковалів, З.Р. Кісіль, Д.П. Калаянов [та ін.]. – К. : Правова єдність, 2009. – 432 с.
114. Венедиктов B. C. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве / B. C. Венедиктов. – Харьков, 1996. –
С. 9 – 96.
115. Словарь русского литературного языка. – М., 1958. – Т. 8. – С. 79.
116. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред.
Н. Ю. Шведовой. – M., 1984. – С. 322–412.
117. Теория государства и права : [учебн. для юрид. ВУЗов и фак-тов] / под ред. B. I. Корельского и В. Д. Перевалова. – М., 1998. – С. 418.
118. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій : [навч. посібн. для юрид. фак-тів вузів] / В. О. Котюк. – К., 1996. – С. 121.
119. Скакун О. Ф. Теория права и государства / О. Ф. Скакун,
Н. К. Подберезкий. – Харьков, 1997. – С. 195–200.
120. Самощенко И. С. Предпосылки правовой ответственности /
И.С. Самощенко, M. X. Фарушин // Правоведение. – 1970. – № 5. – С. 27–32.
121. Гроссман X. Свобода и ответственность / X. Гроссман // Философия проблемы общественного развития. – М., 1974. – С. 129–130.
122. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность / Елена Андреевна Лукашева. – М., 1986. – С. 107.
123. Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушения трудового законодательства / Л. А. Сыроватская. – М., 1990. – С. 28.
124. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность /
С. Н. Братусь. – М., 1976. – С. 85.
125. Самощенко И. С. Понятие правонарушения по советскому законодательству / И. С. Самощенко. – М., 1963. – С. 76.
126. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / О. Э. Лейст. – М., 1981. – С. 170.
127. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в социалистическом обществе / Н. Г. Александров. – М., 1955. – С. 91.
128. Алексеев С.С. Проблемы теории права / Сергей Сергеевич Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – С. 268.
129. Смирнов В. Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии /
В. Н. Смирнов. – Л., 1980 – С. 123.
130. Про міліцію : закон України від 20 грудня 1990 pоку // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
131. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
132. Положение о материальной ответственности военнослужащих за вред, причиненный государству : утв. Постановлением Верховного Совета Украины от 23 июня 1995 года // Голос Украины. – 1995. – 27 июля.
133. Философия. Часть II. Основньге проблеми философии / под ред.
В. И. Кириллова. – М. : Юристь, 1997. – 320 с.
134. Бахтин М. М. К философии поступка / М. М. Бахтин // Человек в мире слова. – М.,1995. – С. 22–67.
135. Мамардашвили М. К. Картезианские размышления / Мераб Константинович Мамардашвили. – М.: Издательская группа «Прогресс», «Культура», 1993. – С. 32.
136. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія / С. Д. Гусарєв. – К. : ВІРА Р, 1999. – С. 320.
137. Пилипенко Н. Психологічні особливості самореалізації особистості в умовах професійної кризи / Н. Пилипенко // Соціальна психологія. – 2005. – № 3. – С. 78.
138. Пилипенко Н. М. Вплив кризи професійного становлення на саморозвиток особистості / Н. М. Пилипенко // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 2(47). – С. 119.
139. Андросюк В. Г. Юридична психологія / В. Г. Андросюк,
Я. Ю. Казміренко. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. С. 65.
140. Красников Е. А. Этика и психология профессиональной деятельности / Е. А. Красников. – М. : Форум, 2004. – С. 39.
141. Амосов Н. М. Природа человека / Н. М. Амосов. – К. : Наукова думка, 1983. – С. 129.
142. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юрист, 2001. – С. 600.
143. Комаров С. А. Общая теория государства и права / С. А. Комаров. – М. : Юрайт, 1998. – С. 359.
144. Государственное управление : основы теории и организации : учебник / под ред. В. А. Козбаненко. – М. : Статут, 2000. – С. 641.
145. Административное право / под ред. А. П. Коренева. – М. : МВШМ МВД СССР, 1986. – С. 166.
146. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / Валерій Констянтинович Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – С. 289.
147. Битяк Ю. П. Административное право Украины (Общая часть) : учебное пособие / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – X. : Одиссей, 1999. – С. 121.
148. Адміністративне право України : [підручник для юрид. вузів і ф-тов] / за ред. Ю. П. Битяка. – X. : Право, 2000. – С. 158.
149. Овсянко Д. М. Административное право : учебное пособие /
Д. М. Овсянко. – М. : Юрист, 1999. – С. 129.
150. Бахрах Д. Н. Административное право: [учеб. для вузов] / Демьян Николаевич Бахрах. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 301 с.
151. Коваль Л. В. Адміністративне право : [курс лекцій для студентів юрид. вузів та ф-тов] / Л. В. Коваль. – К. : Вентурі, 1996. – С. 128.
152. Кодекс Украины об административных правопорушениях: научно-практ. коментарий / под общей ред. А.С. Васильева; [изд. 3-е]. – Х., 2002. – 452 с.
153. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України : закон України від 22.02.2006 р. [Електронний ресурс] : CD-версия «Инфодиск», 2008. – № 12. – декаб.
154. Комзюк А. Т. Застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, які вчинили адміністративні проступки / А. Т. Комзюк // Вісник Ун-ту внутр. справ. – 1999. – № 8. –
С. 102–103.
155. Алтухов С. А. Преступления сотрудников милиции (понятие, виды и особенности профилактики) / С. А. Алтухов. – С–Пб., 2001. – 271 с.
156. Преступность XX века : мировые, региональные, российские тенденции / Лунеев В. В. [изд. 2-е, перераб. и доп.]. – М., 2005. – 912 с.
157. Мартиненко О. Державна превенція злочинності у системі органів внутрішніх справ / О. Мартиненко // Право України, 2005. – № 6. – С. 58–60.
158. Ігнатов О. М. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів серед працівників міліції / О. М. Ігнатов // Право України, 2005. – № 6. – С. 71–74.
159. Ігнатов О. Деякі фактори латентної злочинності працівників міліції: шляхи їх усунення / О. Ігнатов // Право України. – 2005. – № 11. – С. 52–55.
160. Ануфрієв M. І. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України : [навч.-метод. посіб. ] / [M. І. Ануфрієв, B. C. Венедиктов, О. В. Негодченко, О. В. Соболєв,
B. К. Шкарупа та ін]. – Дніпропетровськ, 2000. – 164 с.
161. Уголовный кодекс Голландии / науч. ред. док. юрид. наук, засл. деятель науки РФ, проф. Б. В. Волженкин ; [пер с англ. И. В. Мироновой] ;
[2-е изд.]. – С-Пб., 2001. – 510 с.
162. Уголовный кодекс Республики Беларусь / предислов. проф.
Б. В. Волженкина ; обзорная статья А. В. Баркова. – С-Пб., 2001. – 474 с.
163. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / предисл.
А. В. Федорова. – С-Пб., 2001. – 410 с. ; Уголовный кодекс Республики Казахстан / предисл. министра юстиции Республики Казахстан, док. юрид. наук, проф. И. И. Рогова. – С-Пб., 2001. – 466 с.
164. Пилипенко О. А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та злочинів проти правосуддя, що вчиняються працівниками ОВС на стадії досудового розслідування / О. А. Пилипенко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ України. – 2002. – № 1 (7). – С. 160–168.
165. Науковий коментар Кримінального кодексу України /
М. Й. Коржанський – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
166. Уголовный кодекс Украины: коментарий / под ред. Ю. А. Кармазина и Е. Л. Стрельцова ; [изд. 2-е]. – X. : ООО «Одиссей», 2002. – 960 с.
167. Уголовный кодекс Украины : научно-практический комментарий /
отв. ред. С. С. Яценко ; [3-е изд. ]. – К. : А.С.К., 2003. – 1088 с.
168. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – К. : Форум, 2001. – 942 с.
169. Кримінальний кодекс України : науково-практичннй коментар /
[Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ] ; за заг. ред.
В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
170. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /
за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка ; [3-тє вид., переробл. та доповн.]. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
171. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / за ред.
М. І. Бажанова, В. Я. Тація, В. В. Сташиса. – К. : Юрінком інтер ; X. : Право, 2002. – 496 с.
172. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
173. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : навч. посібник / М. І. Мельник, M. І. Хавронюк. – К. : Атіка. – 2001. – 512 с.
174. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. – Харьков : Вища школа, 1988. – 196 с.
175. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений / В. К. Глистин. – Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
176. Кругликов Л.Л. Дифференциация ответственности в уголовном праве / Л.Л. Кругликов, A.B. Васильевский. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 300 с.
177. Детальніше див. : Коваленко В. Працівник правоохоронного органу як суб’єкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України / В. Коваленко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2003. – С. 406–408.
178. Комаров С. А. Общая теория государства и права / С. А. Комаров. – М. : Юрайт, 1998. – С. 360.
179. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
180. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст.490.
181. Пашерстник А. Е. Укрепление социалистической дисциплины труда – одна из важнейших задач советского права / А. Е. Пашерстник // Советское государство и право. – 1952. – № 10. – С. 45.
182. Пашерстник А. Е. Соблюдение социалистической дисциплины – долг советского гражданина / А. Е. Пашерстник. – М. : Юрид. лит., 1953. – С. 56.
183. Бакакин А. О. О трудовой дисциплине в социалистическом обществе /
А. О. Бакакин. – Иваново, 1955. – С. 14.
184. Неидзе Е. Г. Сущность и методы регулирования дисциплины труда в СССР / Е. Г. Неидзе. – Тбилиси, 1964. – С. 4.
185. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс ; [в 30 т.] ; [2 изд.]. – М. : Госполитиздат, 1963. – Т. 25. – С. 422.
186. Гавриленко Д. А. Государственная дисциплина : сущность, функции, значение / Д. А. Гавриленко ; под ред. А. П.Шергина. – М. : Наука и техника, 1988. – С. 12 13.
187. Толкунова В. Н. Трудовое право России : учебное пособие /
В. Н. Толкунова, К. Н. Гусов. – М. : Юрист,1996. – С. 282.
188. Чхиквадзе В.М. Государство, демократия, законность / В. М. Чхиквадзе. – М. : Прогресс, 1967. – С. 387–388.
189. Строгович М. С. Основные вопросы советской социалистической законности / М. С. Строгович. – М. : Юрид. лит., 1966. – С. 20.
190. Корельский В. М. Демократия и дисциплина в развитом социалистическом обществе / В. М. Корельский. – М. : Юрид. лит., 1977. – С. 78.
191. Цветков В. В. Дисциплина и ответственность в аппарате государственного управления / В. В. Цветков, А. И. Щербак. – К., 1985. – С. 98.
192. Манохин В. М. Государственная дисциплина в народном хозяйстве /
В. М. Манохин. – М. : Юрид. лит., 1970. – С. 11.
193. Лунев А. Е. Теоретические проблемы государственного управления /
А. Е. Лунев. – М. : Юрид. лит., 1974. – С. 229.
194. Правоохранительные органы в СССР / под ред. К. Ф. Гуценко. – М. :
Изд-во МГУ, 1991. – С. 125.
195. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України : теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – X. : «Основа», 1996. – С. 83.
196. Переводчиков О.В. Цели, задачи и функции органов внутренних дел /
О. В. Переводчиков, В. Ф. Сухарев. – М. : Академия МВС СССР, 1989. –
С. 4.
197. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / Олександр Маркович Бандурка. – X. : Університет внутрішніх справ, 1998. – С. 63.
198. Щербина В. И. Дисциплинарная ответственность государственных служащих органов внутренних дел : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / В. И. Щербина. – X., 1998. – С. 16.
199. Про державну таємницю: закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
200. Про оперативно-розшукову діяльність: закон України від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. – Ст. 303.
201. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1991 року // Збірник нормативних актів Ук