ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

САВАЙДА ОЛЕНА ІВАНІВНА

УДК 340.12

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Сливка Степан Степанович
доктор юридичних наук, професор

Львів 2011
ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. НАУКОЗНАВЧІ ПІДХОДИ ЩОДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДЧНИХ НАУК
11
1.1. Історіографія проблеми та напрями дисертаційного дослідження
11
1.2. Теоретико-методологічна характеристика основних концептуальних підходів щодо вивчення предмета енциклопедії права
31
1.2.1. Сутність та природа предмета енциклопедії права 31
1.2.2. Методологічні концепції предмета енциклопедії права 40
1.3. Юридична природа енциклопедії права у Західній Європі 60
1.4. Витоки та джерела енциклопедії права у вітчизняній літературі 85
Висновки до розділу 1 102
РОЗДІЛ 2. ЗВ’ЯЗОК ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ПРАВА З ІНШИМИ ЮРИДИЧНИМИ НАУКАМИ
108
2.1. Взаємозв’язок енциклопедії права із загальною теорією права 108
2.2. Взаємозв’язок енциклопедії права і філософії права в системі правових наук
127
2.3. Енциклопедія права і порівняльне правознавство та соціологія права
145
2.4. Значення та розвиток енциклопедії права для сучасної юридичної науки
159
Висновки до розділу 169
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ 172
177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179

ВСТУП

Актуальність теми дослідження пов’язана, насамперед, із невеликою та недослідженою кількістю матеріалу, який стосується такого філософсько-правового явища, як енциклопедія права, а також різносторонніх поглядів на це правове явище. Але, незважаючи на це, енциклопедія права є найбільш догматичною, універсальною, сталою філософсько-правовою категорією, яка досі зберігає своє значення та досліджує виникнення, розвиток і функціонування права та держави.
Вивчення теоретичної спадщини минулого є однією із важливих позицій, що допомагає з’ясувати для сьогодення значення предмета, який досліджується. Завдання полягає в тому, щоб не тільки з’ясувати та пояснити ідеалістичну інтерпретацію філософського та правового розвитку енциклопедії права, а й критично переосмислити її сутність із різних філософсько-правових позицій.
Потрібно критично розглянути розвиток, існування, а також ті позитивні моменти, які були в енциклопедії права та енциклопедичних і природно-правових концепціях. Це дозволить провести паралель між сучасною філософсько-правовою думкою щодо енциклопедії права та її місцем у системі юриспруденції загалом.
Звертаючись до аналізу поглядів представників великого філософсько-правового спадку, які досліджували та вдосконалювали енциклопедію права, а водночас і юридичну науку в цілому, потрібно підкреслити її вагоме значення та вплив на розвиток сучасних юридичних наук, таких як філософія права та загальна теорія держави та права, порівняльне правознавство, соціологія права.
Проаналізувавши становлення та розвиток енциклопедії права, а також охарактеризувавши основні напрями філософсько-правової думки щодо енциклопедії права на теренах України, можна сказати, що це допоможе глибше зрозуміти методологію правових теорій сьогодення та дасть достатній потенціал для подальшого вдосконалення філософії права.
Українське правознавство в буквальному розумінні тільки відроджується. Його національні елементи досить слабкі перед масштабними процесами глобалізації, що мають місце у світі. Але, досліджуючи український минулий правовий досвід та досвід інших країн щодо розвитку правознавства, можна сказати, що сьогодні існує криза науки, яка зумовлена вузькою спеціалізацією галузевих дисциплін.
Теоретичною основою дослідження стали критично осмислені положення, аргументи та висновки, що містяться в працях як українських, так і зарубіжних учених та юристів різних історичних епох. Одним із перших історичних досвідів у сфері зародження енциклопедії права як науки та юридичної дисципліни був досвід західноєвропейського правознавства.
Подальший розвиток енциклопедичних ідей право також отримало і в рамках німецької філософсько-правової школи – в працях таких філософів та юристів, як К. Пюттер, С. Пюттер, Й. Колер, Г. Радбрух, Р. Штаммлер, Р. Шмідт, Ф. Шеллінг, а також вітчизняної філософсько-правової школи, представниками якої є П. Дегай, М. Хлєбніков, С. Егізаров, О. Жилін, В. Демченко, П. Богаєвський.
При цьому важливо згадати юристів-класиків, які розширили межі енциклопедії права, – К. Неволіна, М. Коркунова, Ф. Тарановського, Є. Трубецького. Послідовниками досліджень у цій сфері також були Є. Спекторський, Б. Чичерін, Г. Шершеневич.
Чималий внесок у становлення енциклопедії права як науки зробили такі учені: М. Ренненкампф, М. Капустін, А. Котельников, П. Редкін. Саме в працях цих науковців висвітлена низка оригінальних думок щодо природи енциклопедії права, узагальнюючого та систематизуючого підходу до вивчення та розуміння права.
У дореволюційний період філософсько-правовим аспектам енциклопедії права свої роботи присвячували відомі вітчизняні та російські юристи: П. Виноградов, В. Гессен, Н. Гредескул, Б. Кістяківський, М. Ковалевський, В. Михайлівський та ін. Серед них потрібно відзначити філософську працю К. Неволіна, де енциклопедія права трактується як особлива наука, яка повинна слугувати загальним вступом до законознавчих наук.
Традиції філософсько-правового підходу до енциклопедії права також істотно вплинули на становлення та розвиток радянського правознавства. Проте праці радянських юристів (С. Алєксєєв, Є. Кузнєцов) мали певний ідеологічний характер (як і вся юриспруденція того часу) на відміну від розвитку енциклопедії права в дореволюційний період.
Сучасний погляд на енциклопедію права формується з ідей, висновків та міркувань теперішнього покоління вчених: В. Бабкіна, М. Байтіна, Ю. Гревцова, М. Гуренко-Вайцман, С. Гусарєва, М. Кельмана, Д. Керімова, О. Ковальчука, І. Козлихіна, І. Левакіна, Л. Луць, О. Мурашина, П. Рабіновича, С. Сливки, О. Скакун, Н. Сільченка, В. Савельєва, І. Усенка, Є. Фролова та інших.
Нині виникає необхідність знову звернутися до витоків минулого та детальніше з’ясувати сутність й значення такого філософсько-правового явища, як енциклопедія права. Зокрема, доцільно узагальнити попередні здобутки науковців, на основі яких можна простежити цілісність методологічних даних енциклопедії права та дослідити її зв’язки з іншими правовими науками. Також досить актуальним залишається питання про наукове дослідження загальнотеоретичних та філософських проблем енциклопедії права, насамперед, її предмета та місця в системі юридичних наук.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами “Розробка методології теорії держави і права, філософії права” (державний реєстраційний номер 0106U003648); “Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні” (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Метою наукового пошуку є узагальнення та розвиток уявлень щодо філософсько-правої природи енциклопедії права, розкриття її значення для системи юридичних наук.
Відповідно до мети сформульовано такі завдання:
‒ вивчити сутність, юридичну природу, зміст та особливості виникнення енциклопедії права;
‒ розкрити теоретико-методологічні підходи щодо вивчення предмета енциклопедії права;
‒ з’ясувати передумови формування енциклопедії права на прикладі різних країн;
‒ узагальнити досягнення юридичної науки щодо дослідження проблем енциклопедизму;
‒ здійснити аналіз взаємозв’язку енциклопедії права та інших юридичних наук;
‒ розглянути проблему впливу енциклопедії права на інші юридичні навчальні дисципліни у системі правових наук;
‒ дослідити узагальнені категорії, які можуть бути основою подальшого вивчення спеціальних юридичних наук;
‒ проаналізувати вплив та значення енциклопедії права на сучасну юридичну науку в умовах формування національної правової системи та правової держави в Україні.
Об’єктом дослідження є система юридичних наук у філософському вимірі.
Предметом дослідження є філософські аспекти енциклопедії права.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у дисертації використано систему методів наукового пізнання – філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання. Це забезпечує об’єктивний аналіз досліджуваного предмета.
Зокрема, у цій системі методів домінуючими є філософсько-правовий метод, який сприяв розгляду і дослідженню проблеми сутності та природи предмета енциклопедії права, та загальнонауковий діалектичний метод, що допоміг здійснити системний аналіз виникнення та становлення енциклопедії права у філософсько-правовому аспекті (р. 1 пп. 1.2). За допомогою семантичного та формально-догматичного методів поглиблено понятійний апарат, а також сформульовано поняття енциклопедії права, визначено методологічні засади формування енциклопедії права як універсальної філософсько-правової категорії (р. 1 пп. 1.2.2). Для реалізації мети та завдань дослідження використовувався герменевтичний метод, який був застосований у зв’язку із необхідністю пізнання та інтерпретації текстів монографічних видань, наукових статей, навчальних матеріалів. Це уможливило розкриття змісту та узагальнення поглядів щодо сутності енциклопедії права.
Історико-правовий метод дозволив вивчити історію об’єкта дослідження, а саме: дослідити формування поглядів на проблему енциклопедизму і визначити ступінь наукової розробки проблеми енциклопедії права, а також був використаний під час з’ясування витоків та джерел енциклопедії права у вітчизняній літературі та становленні юридичної природи у Західній Європі (р. 1 пп. 1.1, 1.3, 1.4). Метод порівняння та протиставлення сприяв розгляду взаємозв’язку енциклопедії права з іншими правовими науками (р. 2 пп. 2.1, 2.1, 2.3). Своєю чергою, системно-структурний метод уможливив з’ясування питання стосовно місця енциклопедії права в системі правових наук (р. 2 пп. 2.4).
Завдяки комплексному підходові до використання широкого кола наукових методів всебічно розглянуто філософсько-правову сутність та призначення енциклопедії права в системі юридичних наук. Використання вказаних методів дослідження сприяло систематизації наявного фактичного та теоретичного матеріалу. Це дозволило отримати позитивні результати, необхідні для досягнення поставленої мети.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вони отримані на основі цілісного дослідження та філософсько-правового комплексного аналізу енциклопедії права, що сприяло отриманню результатів, які мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:
уперше:
– продемонстровано гносеологічне обґрунтування енциклопедії права та з’ясовано її місце в системі юридичних наук через призму використання методологічного інструментарію до підходу права, який синергетично структурований, опосередкований та утворює об’ємну площину вимірювання правової реальності;
– запропоновано авторське філософсько-правове визначення енциклопедії права, що проявляється в онтологічному, гносеологічному, аксіологічному та антропологічному аспектах;
– встановлений функціональний зв'язок енциклопедії права з філософією права, теорією держави та права, порівняльним правознавством та соціологією права;
– визначено методологічне призначення енциклопедії права в системі юридичних наук та її універсальне місце в блоці загальнотеоретичних юридичних наук;
удосконалено:
– підхід до вивчення поняття “енциклопедія права”, сутність якого полягає у всебічному дослідженні цієї філософсько-правової категорії за допомогою методологічного плюралізму, відповідно до принципу доповнюваності з урахуванням основних концептуальних підходів до правового розуміння – нормативного, природно-правового, соціологічного, психологічного, історичного;
– онтологічний та гносеологічний підходи до різноджерельності витоків енциклопедії права в юриспруденції на теренах України, Росії та Західної Європи;
набули подальшого розвитку:
філософські та загальнотеоретичні положення енциклопедії права, які сприяють підвищенню рівня правової свідомості та правової культури;
систематизація та методологічні джерела правового матеріалу в межах енциклопедичності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані положення, пропозиції, рекомендації та висновки становлять і науково-теоретичний, і практичний інтерес, а також можуть бути важливими для подальших наукових досліджень сутності, місця і ролі енциклопедії права серед інших юридичних наук та дисциплін. Дисертація спрямована на розвиток філософії права, поглиблення знань із теорії держави і права, порівняльного правознавства.
Результати дослідження можуть використовуватися у:
- навчальному процесі вищих навчальних юридичних закладів під час викладання таких дисциплін, як “Філософія права”, “Теорія держави та права”, “Юридична деонтологія”, “Соціологія права”, “Порівняльне правознавство”, а також при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників та навчально-методичної літератури з цих навчальних дисциплін (акт упровадження № 76 від 02.12.2010 р.);
- науково-дослідній сфері – для подальшого наукового пошуку напрямків розв’язання філософських проблем юридичної науки;
- правовиховній сфері – з метою підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення.
Апробація результатів дослідження. Результати та висновки дослідження обговорювалися та отримали схвалення на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Основні положення дисертації доповідалися на:
– міжнародних конференціях: “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 2009 р.); “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2009 р.); “300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення” (м. Львів, 2010 р.);
– всеукраїнській конференції “Право на приватність: тенденції та перспективи” (м. Львів, 2008 р.);
– регіональних конференціях: “Джерела права: історія, сучасний стан, перспективи” (м. Львів, 2004 р.); “Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави” (м. Львів, 2010 р.); “Актуальні проблеми протидії злочинам у сфері економіки” (м. Львів, 2010 р.);
– круглих столах: “Сучасне державотворення в Україні: проблеми теорії та історії” (м. Львів, 2007 р.); “Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти” (м. Львів, 2009 р.); “Проблеми державотворення та правотворення в Україні” (м. Львів, 2010 р.); “Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти” (м. Львів, 2010 р.); “Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування” (м. Львів, 2010 р.); “Проблеми державотворення та правотворення в Україні” (м. Львів, 2011 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 15 наукових публікаціях (п’ять статей у фахових періодичних наукових збірниках України, затверджених ВАК України, та десять публікацій у збірниках матеріалів наукових конференцій та круглих столів).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням і дослідженням нових ідей та тенденцій стосовно розуміння енциклопедії права в системі юридичних наук. У роботі враховані існуючі розробки, що стосуються досліджуваної теми, піддано всесторонньому аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це сприяло обґрунтуванню та вирішенню кола проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення. У результаті автором сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, що полягають у наступному.
1. Розглядаючи виникнення, формування та існування правової сфери в житті суспільства можна прослідкувати його наміри у об’єднанні правових знань. Таке систематизування правознавства могло відбуватися різними методологічними шляхами, але первинним та домінуючим виступив енциклопедичний. Наміри створити узагальнюючу науку про право існували протягом всього розвитку юриспруденції. І лише енциклопедія права серед всього хаотичного правового матеріалу знайшла можливість та методологічні конструкції в першу чергу для короткого та зосередженого ознайомлення із сферою правових явищ. Енциклопедія права – наука, що намагалася об’єднати весь правовий матеріал в одній загальній системі. Водночас, вона прагнула надати також й цілісні уявлення про спеціальні правові науки.
2. Окрім енциклопедії права в правовому узагальнюючому полі існувало ще декілька юридичних наук – головні серед яких, теорія права та філософія права. Енциклопедія права складає своєрідний комбінований не лише правовий, а й філософський конспект всіх галузей права, на відміно від теоріє права, яка своїм завданням визначає – усвідомлення та урозуміння сутності всього права. Сучасний стан державно-правових явищ вивчаються значною кількістю гуманітарних наук, проте лише енциклопедія права та теорія держави і права мають юридичний характер. Безперечно, енциклопедія права є підготовчим предметом, оскільки має в своєму арсеналі готові, сталі висновки, що здобуті в усіх інших юридичних науках. Але в цьому й є її головна перевага над всіма іншими спеціальними правовими знаннями.
3. До предмета енциклопедії права входить не тільки вивчення основних правових категорій, а й філософське бачення та осмислення юридичних процесів та подальших правових наслідків, які безпосередньо впливають на підсвідомість суспільства. В той же час енциклопедія права певною мірою не є самостійною наукою, але при цьому залишається загальною для всіх інших. І тут можна помітити її подібність з теорією держави і права. Наявність загального характеру енциклопедії права дає змогу їй створити філософсько-категоріальний апарат, яким і сьогодні може користуватися загальна теорія держави і права та інші юридичні науки. Енциклопедія права має також характер особливої галузі наукового знання, що надає перші відомості загального вчення про право та державу, як підготовча та пропедевтична наука. Водночас, це навчальна дисципліна і наука, в якій уперше було сформовано систематизоване, цілісне, універсальне та базове вчення про право.
4. Мета енциклопедія права полягає в теоретичному поверхневому об’єднанні значної кількості роздрібненого правового знання, яке обов’язково має характер цілісного системного явища з природними основами. Енциклопедія права виступає своєрідним вступом до юридичних наук та маючи філософське підґрунтя, пропонує нам домінуючі відомості, що перетворює на готові результати науки. Вона викладає знання всієї сфери права, на стільки на скільки це можливо у правознавстві, у вигляді систематизованих юридичних понять і категорій.
5. І філософія права і енциклопедія права є самостійними, самодостатніми науками, але в той же час є інтегрованими, тобто в них об’єднується та узагальнюється й їхня філософське буття і правова основа. Всі відомості та знання про енциклопедію права перебувають у нерозривному зв’язку з філософськими та світоглядними позиціями відповідної історичної епохи, що в свою чергу прямо впливає на формування загального змісту та послідовності узагальнень знань про право.
6. Необхідність існування енциклопедії права, як філософського синтезу сучасних правових вчень, повинна вимальовуватися із загального напряму науки, яка роздрібнюється на спеціальності, що вивчають приватні явища з метою з’ясування загальних енциклопедичних, універсальних законів утворення права. Звичайно, не на кожному етапі формування правової сфери та наукової філософії може утворюватися такий філософський синтез, але намагання критично переусвідомити існуючі вчення про право, а також з’ясовувати методи вивчення права є головним завданням енциклопедії права.
7. Потрібно вести та націлювати свій розум під час вивчення права методом від відомого до невідомого - основне методологічне призначення та завдання енциклопедії права. Потрібно починати вивчення із того, що наглядно та достовірно встановлено. Й лише поступово досліджувати невідоме, за яке потрібно бути відповідальним. Тобто потрібно відштовхуватися від ясного розуміння та усвідомлення вже дослідженого, а потім не втрачаючи такого чіткого усвідомлення та наявності всього цілісного знання, під час вивчення чогось конкретного. Такі знання збираються в єдину енциклопедичну матерію, проходять теоретичну стадію осмислення та систематизуються спочатку самою державою (отже і усіма юристами, вченими та філософами). Звичайно, що ознайомлення із вказаними початками стосовно права відбувається під впливом філософських ідей природного права, і за вдяки цьому вони переходять із історичних рамок до теоретичного, а в деякій мірі й до абстрактного викладу правового матеріалу.
8. Завдання юридичної енциклопедії розуміється різними правовими авторами минулого по-різному. Енциклопедія повинна розкрити “всезагальне внутрішнє поняття права” (Карл Пюттер), пред’явити “переведений в поняття цілісний організм” науки (Фридлендер), дати органічно розібраний вигляд науки права і її частин (Варнкениг), встановити верховні початки права і, виходячи із них, з’ясувати як зв’язок окремих галузей права, так і суттєві основні витоки всіх головних матерій, або предметів науки, розглянути і зрозуміти їх як єдину систему, або як емпіричний організм (Вальтер).
9. Предметом енциклопедії права є загальне вчення про право, тобто це розкриття тих основних ідей правознавства, які пронизують всі спеціальні юридичні дисципліни і отримують у них (юридичних дисциплінах) детальний розвиток, який можна застосовувати до особливостей їх приватного об’єкта, а також з тої точки зору, з якої він розглядається. До складу загального вчення про право входять: встановлення цілісного та повноцінного поняття про право, з’ясування взаємовідносин між правом та мораллю, поділ права на окремі види, форми створення права, встановлення процесу здійснення дії права в правилах поведінки людей та способів вивчення історичного розвитку права. Отже, вище зазначений перелік складу вчення про право дає нам можливість послідовно познайомитися із правом в цілому, як із загальним об’єктом всіх юридичних наук, вказує на ті риси, на яких тримається спеціалізація юридичних дисциплін, і на кінець, розкриває своєрідність різних прийомів розробки та дослідження права.
Звичайно право нерозривно пов’язане із державою: держава складає безпосередню сферу для розвитку права. Державна організація в свою чергу регулюється правовими формами. Висновок: внаслідок нерозривного зв’язку між правом та державою, за загальним вченням про право невід’ємним в енциклопедії права є загальне вчення про державу. До складу загального вчення про державу входять: визначення конституційних елементів державного життя, з’ясування функцій та визначення органів державної влади, класифікація держав, а також питання про взаємовідносини між державою та правом.
10. При сьогоднішніх умовах існування суспільства, права, держави проблема праворозуміння, як і проблема моральності, і проблема релігії завжди залишатиметься важливою та вічно цікавою. І вирішувати таку правову проблематику праворозуміння потрібно більш вільно та простіше, а ніж це було до цього часу. Не потрібно ставити цінність своїх зусиль у вирішенні правової проблематики тільки в залежності від успіху таких пошуків. Під час дослідження енциклопедії права потрібно завчасно визнати випадковість таких її характеристик, якщо вони з’ясувалися в дійсності, і тому потрібно шукати важливе та суттєве, при цьому не втрачати ту цілісність та різносторонність бачення, яка формувалася різними філософськими поглядами та течіями. Ми повинні, ширше та вільніше досліджувати та з’ясовувати для себе та інших природу енциклопедії права, як суспільно-правового явища, і не лише як формально-логічну хронологічну чи алфавітну систему права.
11. На підставі сказаного вище ми прийшли до таких висновків, що енциклопедія права передує виникненню таких навчальних дисциплін, як теорія держави та права, частково соціології права та порівняльному правознавству. І кожна із названих навчальних дисциплін містять в собі, в повній мірі або частково, певну догматичну енциклопедичну частину правового знання. Але тут потрібно помітити, що одні із них сприймають цю певну істинну сторону теоретичної частину як повноцінну цілісну правову істину, а інші – лише певну правову частину за все цілісне вчення про право. Наші наукові погляди на енциклопедію права містять нові морально-філософські пошуки сучасного правознавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Трошин Д. М. Методологічні проблеми сучасної науки / Д. М. Трошин – М. : Вища школа, 1966. – 168 с.
2. Кофанов Л. Л. Возникновение и развитие римского права в VIII – III вв. до н.э. / Л. Л. Кофанов – М. : Статут, 2006. – 547 с. – (РАН Институт всеобщей истории и др.).
3. Законы XII таблиц. Институции Гая / [пер. Ф. Дыдынского]. – М. : Зерцало, 1997. – 608 с. – (Дигесты Юстиана) (Серия “Памятники римского права”).
4. Неволин К. А. История российских гражданских законов / К. А. Неволин – СПб. : Типография императорской академии наук, 1851. – Т.1. – 455 с.
5. Косарев А. И. Римское частное право : Учебник для вузов / А. И. Косарев – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 254 с.
6. Хутиз М. Х. Римське приватне право / М. Х. Хутиз ; [від. ред. С. А. Чібі-ряєв]. – М. : Биліна, 1994. – 186 с.
7. Гранат Н. Л. Источники права / Н. Л. Гранат // Юрист. – 1998. – № 9. –
С. 12– 17.
8. Муромцев Г. И. Источники права (теоретические аспекты проблемы) /
Г. И. Муромцев // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 34 – 41.
9. Сенякин И. Н. Специализация и унификация российского законодательства. Проблеми теории и практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и истории государства и права; история политических и правовых учений” / И. Н. Сенякин – Саратов, 1993. – 32 с.
10. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права / Г. Ф. Шершеневич – М. : Издание Бр. Башмаковых, 1910. – Вып. 1. – 136 с.
11. Грациан Иоанн. Согласование несогласных канонов. (Декрет) / [пер. и прим. Н. Ф. Усков] // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. [ рук. проекта
Г. Ю. Семигин ]. – М. : Мысль, 1999. – Т. 2. – Европа V-XVII вв. / [отв. ред., авт. предисл. Н. А. Крашенинникова]. 1999. – 829 с.
12. Суворов Н. С. Учебник церковного права / Суворов Николай Семенович. – М., 1913. – 153 с.
13. Краткий курс церковного права православной церкви. Вып. 1 / И. С. Бердников – [2-е изд., перераб. и доп.] – Казань : Типо-лит. Имп. ун-та, 1903. – 356 с.
14. Шершеневич Г. Ф. Учебник гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. – М. : Спарк, 1995. – 324 с.
15. Очерки теории Российского законодательства. Монография / [под ред. : Сенякин И. Н.]. – Волгоград : Волгоград. науч. изд-во, 2009. – 248 c.
16. Тарановский Ф. В. История русского права / Ф. В. Тарановский. – М. : Зерцало, 2004. – 242 с.
17. Бачинін В. О. Філософія права і правопорушення /
В. О. Бачинін. – Харків : Фоліо, 1999. – 607 с.
18. Чуваков О. А. Кримінальне право в Україні (1917 1922 рр.) : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Чуваков Олег Анатолійович. – Х., 2003. – 202 с.
19. Братасюк В. М. Інтелектуальний консенсус епохи і розвиток правового мислення / В. М. Братасюк // Проблеми філософії права. – Т. 1. – 2003. –
С. 116 –122.
20. Братасюк В. М. Подолання крайнощів юридичного догматизму як гносеологічна передумова творення правового закону / В. М. Братасюк // Актуальні проблеми правознавства. Наук. зб. ЮІ ТАНГ. – Вип. 2. – Тернопіль, 2001. – С. 52 – 56.
21. Микешина Л. А. Философия познания. Полемические главы / Л. А. Мике-шина. – М. : Прогресс - Традиция, 2002. – 624 с.
22. Черняк В. С. Нормы научности и ценности культуры / В. С. Черняк // Ценностные аспекты развития науки. [Отв. ред. Н.С. Злобин, В. Ж. Келле]. – М. : Наука, 1990. – С. 182 – 196.
23. Яйленко Е. В. Итальянское Возрождение / Е. В. Яйленко. – М. : ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2005.– 128 с. – (Художественные направления и стили).
24. Верещагина Н. В. Украинская и зарубежная культура: в 2 ч. /
Н. В. Верещагина. – О. : Чорномор’я, 2005. – Ч. 2. – 2005. – 235 с.
25. Філософія права: навч. посіб. / О. О. Бандура, С. А. Бублик, М. Л. Заінчковський та ін.; [за заг. ред. М. В. Костицького, Б. Ф. Чміля]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
26. Мироненко О. М. Історична школа права / О. М. Мироненко. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – [Вип. 10.]. – 427 c. – (в кн. : Правова держава: Ювілейний щорічник наук. праць).
27. Дамирли М. А. Римская юриспруденция и историческое мышление римских юристов / М. А. Дамирли // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Одеса : Юридична література, 2004. – Вип. 23. – С. 49 – 56.
28. Новгородцев П. И. Историческая школа юристов / П. И. Новгородцев. –СПб. : Лань, 1999. – 192 с.
29. Тищик Б. Й. Історія держави і права зарубіжних країн. (Середні віки та ранній новий час) : Навч. посібн. / [за ред. проф. Б. Й. Тищик]. – Львів : Світ, 2006. – 696 c.
30. Марк Блок. Феодальне суспільство / Марк Блок ; [пер. з фр. В. Шовкуна]. – К. : Вид. дім «Всесвіт», 2001. – 528 с. – Бібліогр. : 477 – 506 с.
31. Исаев И. А. История политических и правовых учений России: Хрестоматія / И. А. Исаев, Н. М. Золотухина. – М. : Юристъ, 2004. – 445 с.
32. Погребняк С. П. Втілення принципів права в юридичних актах /
С. П. Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2. – С. 21 – 32.
33. Коломийцев В. Ф. Методология истории (от источника к исследованию) /
В. Ф. Коломийцев. – М. : РОССПЭН, 2001. – 192 с.
34. Юркевич Памфіл. Історія філософії. Філософія права. Філософський щоденник / Памфіл Юркевич. – Київ : Редакція журналу"Український Світ", 2000. – 756 с. – (Видання друге).
35. Філософія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / [Є. М. Причепій, А. М. Черній, В. Д. Гвоздецький, Л. А. Чекаль]. – Київ : Видавничий центр "Академія", 2001. – 576 с.
36. Філософія: Навчальний посібник / Губерський Л. В., Надольний І. Ф., Андрущенко В. П. та ін. ; за ред. І. Ф. Надольного ; [3-те вид., стер]. – К. : Вікар, 2003. – 457 с. – (Вища освіта XXI століття).
37. Петрушенко В. Л. Філософія. Навч. посібник для вузів / В. Л. Петрушенко ; [2-ге вид., виправ. i перер.]. – К. – Львiв : «Каравела», «Новий свiт», 2002. – 544 с.
38. Кузнєцов Э. В. Философия права в русском дореволюционном
правоведении / Э. В. Кузнєцов // Правоведение. – 1984. – № 2. – С. 61 – 66.
39. Сливка С. С. Філософія права. Навч. Посіб. / Петро Дмитрович Біленчук, Степан Степанович Сливка, Віктор Демидович Гвоздецький – Київ : Атіка, 1999. – 208 с.
40. Философский век. Альманах / [отв. редакторы Т. В. Артемьева и М. П. Микешин]. – СПб. : Санкт - Петербургский Цент истории идей, 1998. – 393 с. – (Вып. 3: «Христиан Вольф и русское вольфианство»).
41. Рулан Н. А. Историческое введение в право / Н. А. Рулан. – М. : NOTA BENE, 2005. – 675 с.
42. Баймуратов М. А. Международное публичное право : учебник / М. А. Баймуратов. – Х. : Одиссей, 2007. – 704 с. – (Изд. второе, перераб. и доп.).
43. Антологія української юридичної думки: в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемше-чунко (голова) [та ін.]. – К. : Видавничий Дім Юридична книга, 2002. – Том 1. Загальна теорія держави та права, філософія та енциклопедія права / [упорядники: Бабкін В. Д., Усенко І. Б., Пархоменко Н. М.; відп. ред. В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко]. – 2002. – 568 c.
44. Баскин Ю. Я. Проблема свободы в философии права Христиана Томазия / Ю. Я. Баскин // Правоведение. –1999. – № 2. – С. 34 – 38.
45. Томсинов В. А. Правовая мысль русской послереволюционной эмиграции. Статья четвертая. (Продолжение) // Законодательство. – 2002. – № 3. – С. 84 – 88.
46. Большой энциклопедический словарь Брокгауза Ф. А., Ефрона И. А. [Електроний ресурс] – Режим доступу :
http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/007/121/.htm
47. Омельченко О. А. Всеобщая история государства и права : в 2-х т. /
О. А. Омельченко ; [отв. ред.: Сальников В. П., (сост.) Сандулов Ю. А.]. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – 192 с. – (Историческая школа юристов).
48. Кант І. Критика практичного розуму / І. Кант. – Київ : Юніверс, 2004. –
240 с.
49. Бобошко Н. М. Філософія історії Ф. В. Й. Шеллінга : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05. “Історія філософії” / Н. М. Бобошко. – К., 2005. – 20 с.
50. Шеллинг Ф. А. Естественное право или Философия права / Ф. А. Шеллинг [пер. под ред. Капустин М.]. – М. : Тип. В. Грачева и Ко, К. Солдатенков и Н. Щепкин, 1862. – 526 с.
51. Геґель Г. В. Лекции по истории философии : в 3 кн. / Г. В. Гегель ;
[3-е узд.]. – СПб. : Наука, 2001. – – (Слово о сущем). Кн. 3. – 2001. – 41 л.
52. Філософія : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. П. Щерба,
В. К. Щедрін, О. А. Заглада ; [за заг. ред. С. П. Щерби]. – К. : МАУП, 2004. – 216 с. – Бібліогр. : 208 – 213 c.
53. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень / Ф. П.Шульженко,
Т. Г. Андрусяк . – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 304 с. – (Вчення про державу і право в західній Європі кінця XVIII — початку XIX ст.).
54. История философии права / [под ред. Керимова Д. А.]. – СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России, 1998. – 638 с.
55. Тарановський Ф. В. Энциклопедия права. / Ф. В. Тарановський. –
[ 3-е изд.]. – СПб. : Лань, 2001. – 560 с.
56. Караульна Н. В. Духовність: сфера сутності чи існування людини? / Наталя Вікторівна Караульна // Вісник НАН України. – 2002. – № 11. – С. 18 – 22.
57. Графский В. Г. В сеобщая история права и государства : Учебник для вузов / В. Г. Графский . – М. : Норма, 2007. – 752 с.
58. Мащенко С. Т. Основні проблеми в історії української філософії [Навч. посібник] / С. Т. Мащенко. – Чернігів : Чернігівський держ. педагогічний ун-т ім. Т .Г.Шевченка, 2002. – 258 с.
59. Канке В. А. Основы философии. Учебник / Виктор Андреевич Канке. – М. : Логос, 2008. – 288 с.
60. Городяненко В. Г. Соціологія : Посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Г. Городяненко. – К. : “Академія”, 1999. – 378 с.
61. Конт О. Дух позитивної філософії (Слово про позитивне мислення) / О. Конт. – Ростов-н / Д : Феникс, 2003. – 256 с.
62. Муромцев С. А. Определение и основное разделение права / С. А. Муромцев. – М. : Издательство Мамонтова А. И., 1879. – 240 с.
63. Десницкий С. Е. Слово о прямом и ближнем способе к научению юриспруденции / Семён Ефимович Десницкий. – М. : Императорский Московский университет, 1768. – 115 c.
64. Гайдулін О. О. Основні поняття загальної теорії права : Монографія / О. О. Гайдулін. – К. : ППП, 2003. – 75 с.
65. Меркель А. Юридическая энциклопедия / [под ред. Грибовский В. М.; пер.: Зейдель Ф. К.]. / Адольф Меркель – С.-Пб. : Издание Юридич. книжного магазина Н. К. Мартынов, 1902. – 264 с.
66. Введение в науку права (краткий курс правоведения) / [перевод с нем. Колер И., Гольденберг В. А.; под ред. Платонов С.Ф.]. – С.-Пб. : Вестн. права, 1904. – 265 с.
67. Ильин И. А. Теория государства и права / Иван Александрович Ильин. – [издание 2-е, дополненное (под редакцией и с биографическим очерком В. А. Томсинова)]. – Москва : Зерцало, 2003. – 400 с.
68. Хвостов В. М. Общая теория права. Элементарный очерк / В. М. Хвостов. – СПб., 1911. – 58 с.
69. Ситар І. М. Онтологічні функції права: монографія / Ігор Михайлович Ситар. – Львів : Львду. – 2009. – 240 с .
70. История философии: Энциклопедия / [ Грицанов А. А., Можейко М. А., Румянцева Т. Г., Мерцалова А. И.]. – Мн. : Интерпрессервис; Книжный дом, 2002. – 1376 с.
71. Нерсесянц В. С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции / В. С. Нерсесянц // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 5 –15.
72. Історія Київського університету. / Відповід. редактор проф. О.З. Жмудський.- Х. : Видавництво Київського університету, 1959. – 631с.
73. Бабкін В. Д. Нарис історії розвитку загальної теорії держави та права, філософії та енциклопедії права / В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко. – [Антологія української юридичної думки]. – Т.1. – К. : Вид. дім “Юридична книга”, 2002. – 568 с.
74. Редкин П. Г. Из лекции по истории философии права в связи с историей философии вообще / Петр Григорович Редкин. – [Вып. 1–7]. – СПб. : Типогр. М. М. Стасюлевича, 1890. – –Т.3. – 1889. – 475 с.
75. Кузнецов Э.В. Энциклопедия права: Из истории русской правовой мысли / Э.В. Кузнецов. // Правоведение. – 1981г. – № 5. – С. 56 – 62.
76. Котельников А. М. Философия права как самостоятельный предмет юридического факультета / А. М. Котельников. – М. : Наблюдатель, 1893. – 178 с.
77. Кузнєцов Э. В. Философия права в России. / Э. В. Кузнєцов ; [Всуп. ст. Д.А. Керимов]. – М. : Юрид. литер., 1989. – 205 с.
78. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол. : Шемшученко Ю. С. та ін.]. – К. : “Укр. енцикл.”, 1998. – –Т. 2. Д - Й. – 1999. – 744 с.
79. Всемирная энциклопедия: Философия / [ глав. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов]. – М. : АСТ, Мн. : Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
80. Советский энциклопедический словарь / [ глав. ред. С. М. Ковалев]. – М. : “Советская энциклопедия”, 1979. – 1600 с. с илл.
81. Мироненко О. М. Права і свободи людини у творах французьких просвітителів і утопістів ХVІІІ ст. / О. М. Мироненко. – К., 1995. – 181 с.
82. Якушева Г. В. Книга, у которой не будет конца. История энциклопедического жанра // Книжное дело. –1993. – № 4. – С. 78 – 83.
83. Ежегодник Большой советской энциклопедии. – 1990. Вып. 34. [гл. ред. В. Г. Панов]. – М. : «Сов. энциклопедия», 1990. – 556 с.
84. Новая Российская энциклопедия: в 12 т. / редкол. : А. Д. Некипелов, В. И. Данилов-Данильян и др. – М. : ООО «Издательство “Энциклопедия”». – Т. 12. – 2007. – 480 с. : ил.
85. Коркунов М. М. Лекції по загальній теорії права / М. М. Коркунов. – [ 9 – те видання, без змін]. – СПб. : Видавництво юридичного книжкового магазину М. К. Мартинова, комісіонера державної типографії, 1914. – 360 с.
86. Сливка С.С. Філософія права : [Навчальний посібник] / Степан Степанович Сливка / Львів : ЛьвДУВС, 2010. – 264 с.
87. Жилин А. А. Учебник государственного права (пособие к лекциям) / А. А. Жилин. – Петроград : Типография Вольфа, 1916. – Часть 1. Общее учение о государстве – 429 с.
88. Ренненкампф Н. К. Юридическая энциклопедия / Н. К. Ренненкампф. –Киев : Товарищество печатного дела и торговли П. П. Кушнерев и Ко, 1889. – 294 с.
89. Гредескул Н. А. Энциклопедия права / Н. А. Гредескул. – СПб. : Изд. Кассы взаимопомощи СПб. политехн. Института, 1908. – 367 с.
90. Тягай Д. М. Подробный конспект по энциклопедии права составленный применительно к программе Универ. Св. Владимира / Тягай Д. М. – К. : Типогр. Прогрес, 1907. – 21 с.
91. Сердюк О. В. Типологія підходів у методології сучасного правознавства / О. В. Сердюк // Форум права. – 2008. – № 3. – С. 458 – 463 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08savmsp.pdf.
92. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права / Г. Ф. Шершеневич. – [Вып. 4.]. – М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1914. – 804 с.
93. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М. : Наука, 1990. – 739 с.
94. Ehrlich E. The fundamental principles of the sociology of Law / E. Ehrlich. – N. Y., 1962. – 228 p.
95. Жилин А. А. Исторические начала английского государственного права как фундамент нового конституционного государства / Жилин А. А. – К. : Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1906. – 19 с.
96. Пахман С. В. О современном движении в науке права / С. В. Пахман. – СПб., 1882. – 142 с.
97. Палиенко Н. И. Учение о существе права и правовой связанности государства / Палиенко Н. И. – Харьков : Тип. и лит. М. Зильберберг и синовья, 1908. – 204 c.
98. Керімов Д. А. Методологія права : Предмет, функції, проблеми філософії права / Керімов Д. А. – [4 – те видання]. – М. : Видавн-во СДУ, 2008. – 521 с.
99. Коркунов М. М. Сборник статей / М. М. Коркунов. – СПб., 1898. – 525 с.
100. Екимов А. И. Коркунов Н. М. о нем / А. И. Екимов. – М. : Юрид. Лит., 1983. – 96 с.
101. Скакун О. Ф. Теорія держави та права: Підручник / Ольга Федорівна Скакун. – [ пер. з рос.]. – Харків : Консул, 2001. – 656 с.
102. Дмитрієнко І. В. Актуальні підходи до ідентифікації, вивчення та визначення сучасної української правової культури, її методології та поліфакторної взаємодії / І. В. Дмитрієнко // Форум права. – 2008. – № 2. – С. 95 – 102 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08divtpv.pdf.
103. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права: Підручник / Михайло Степанович Кельман, Олександр Григорович Мурашин, Наталя Михайлівна Хома. – Львів : Новий Світ – 2000, 2003. – 584 с.
104. Правовая мысль русской послереволюционной эмиграции. Статья 6. Часть 2. Федор Васильович Тарановский : судьба и творчество // Законодательство. – 2003. – № 5. – С. 87 – 91.
105. Тарановський Ф. В. Предмет и задача внешней истории права / Фёдор Васильевич Тарановський // Записки Русского Научного института в Белграде. – 1930. – Вып. 1. – С. 80 – 88.
106. Иеринг. Дух римского права / Иеринг. – СПб., 1875. – Т. 1. – 119 с.
107. Гредескул Н. А. К учению об осуществлении права / Гредескул Н. А. – Харьков : Типогр. Адольфа Даре, 1900. – 235 с.
108. Ковалевский М. М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции / Максим Максимович Ковалевский. – М., 1880. – 341 с.
109. Тарановський Ф. В. Юридический метод в государственной науке / Тарановський Фёдор Васильевич – Варшава, 1094. – 169 с.
110. Спицнадель В. Н. Основы системного анализа: учебное пособие / Спицнадель В. Н. – С.-Пб. : Издательский дом "Бизнес-пресса", 2000. – 326 с.
111. Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права / Е. Н. Трубецкой ; [Оформление обложки С. Шапиро, А. Олексенко]. – СПб. : Издательство Лань, 1999. – 224 с.
112. Гревцов Ю. І. Енциклопедія права. Навчальний посібник / Ю. І. Гревцов, І. Ю. Козли хін. – СПб. : Видавничий дім С.-Петерб. держ. ун-ту, видав. юрид. факультету С.-Петерб. держ. ун-ту., 2008. – 772 с.
113. Алексеев С. С. Право : Азбука - Теория - Философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 470 с.
114. Савчук С. В. Юридична соціологія: предмет та місце в системі юридичних наук / Сергій Вікторович Савчук. – Чернівці : Рута, 2003. – 240 с.
115. Анохина В. В. Пропедевтика. Исторические типы классической философии. – Мн. : БГУ, 2005. – 231 с.
116. Філософія права. Хрестоматія : Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів / [під ред. М. І. Панова, уклад. : Панов М. І., Бачинін В. А, Святоцький А. Д.]. – К. : Видавн. Дім Ін Юре, 2002. – 692 с.
117. Нерсесянц В. С. Философия права. Учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. – М. : Издательство НОРМА, 2000. – 652 с.
118. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Богдан Александрович Кистяковский. – М. : М. и С. Сабашниковы, 1916. – 704 с.
119. Бігун В. С. Густав Радбрух видатний німецький філософ права / Вячеслав Степанович Бігун. – Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. – С. 33 – 48.
120. Радбрух Г. Философия права / Густав Радбрух ; [пер. с нем. и предисл. Ю. М. Юмашева]. – М. : “Международные отношения”, 2004. – 240 с.
121. Радбрух Ґустав. Законне неправо та надзаконне право // Проблеми філософії права. – 2004. – Т. ІІ. – С. 83 – 94.
122. Сучасна правова енциклопедія [за заг. ред. О. В. Зайчука]. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.
123. Мельник В. В. Історико-філософська інтерпретація ідеї трансцендентного : методологічні підходи та експлікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.05 “Історія філософії” / В. В. Мельник. – Дніпропетровськ, 2006. – 18 с.
124. Юридична енциклопедія в 6 т. / [редкол. : Шемшученко Ю. С. та ін.] – К. : “Укр. енцикл.”, 1998. – Т.6: Т-Я. – 1999. – 744 с.
125. Штаммлер Р. Сущность и задачи права и правоведения / Р. Штаммлер; [перевод с нем. и предисл.: Краснокутский В. А.]. – М. : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1908. – 164 c.
126. Юрчук В. С. Философия права : курс лекций. Учебный курс (учебно-методический комплекс) / В. С. Юрчук. – М. : Центр дистанционных образовательных технологий МИЭМП, 2008. – 357 c.
127. Кресін О. В. Видатні компаративісти : Творчий шлях, ідеї, праці / Олександр Веніамінович Кресін. – К. : Логос, 2007. – 144 с.
128. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. [под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1998. – 736 с.
129. Філософія права : Навч. посіб. / [О. О. Бандура, С. А. Бублик, М. Л. Заінчковський та ін.] ; за заг. ред. М. В. Костицького, Б. Ф. Чміля. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
130. Гегель Г. Основи філософії права / Г. Гегель. – К. : Юніверс, 2000. – 171 с.
131. Тимошенко В. І. Розвиток теорії держави в політико – правовій думці України і Росії (кінець XIX – початок XX ст.). Монографія / В. І. Тимошенко. – К. : Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 2004. – 358 с.
132. Пунченко О. П. Основи філософії : Курс лекцій / О. П. Пунченко, В. А. Стокяло. – Одеса : УДАЗ, 2000. – Ч. 1. – 176 с.
133. Шашкова Л. О. Гуманітарне пізнання : єдність історії та методології // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2005. – № 4. – С. 68 –73.
134. История и методология науки : Феномен специализированного познания : Учебное пособие / [под ред. Б. И. Липского]. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2004. – 438 с.
135. Ренненкампф Н. Юридическая энциклопедия Аренса и естественное право или философия права Шиллинга / Н. Ренненкампф. – [Перев. с нем., 1862 г.] // Юридический вестник. Издание Московского Юридического Общества. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1862. – № 29. – С. 62 – 77.
136. Палієнко М. І. Предмет і завдання енциклопедії права та ідея права / М. І. Палієнко //Академічна юридична думка.– К. : Ін Юре, 1998.–
137. Гладунський В. Н. Логіка : Навчальний посібник / В. Н. Гладунський. – Львів : Афіша, 2002. – 357 с.
138. Новгородцев П. И. Об общественном идеале / П. И. Новгородцев. – М. : Издат. Пресса. “Вопросы философии”, 1991. – 638 с.
139. Бойченко І. В. Філософія історії / Іван Васильович Бойченко. – К. : Знання Украни, 2000. – 723 с.
140. Лазарев В. В. Філософія раннього і пізнього Шеллінга / В. В. Лазарев. – М. : Наука, 1990. – 128 с.
141. Кірюхін Д. І. Вступ до філософії релігії Геґеля. Філософія як спекулятивна теологія / Д. І. Кірюхін. – К. : ПАРАПАН, 2009. – 204 с.
142. Неволин К. О. Энциклопедия законоведения / К. О. Неволин. – Т.1. – К., 1839. – 342 с.
143. Дегай П. Пособия и правила изучения Российских законов / Дегай П. – М., 1831. – 541 с.
144. Жилин А. А. Из лекций по энциклопедии права / А. А. Жилин. – К. : Тип. Труд, 1910. – 39 с.
145. Філософія права. Хрестоматія : Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів / [під ред. М. І. Панова, уклад. : Панов М. І., Бачинін В. А, Святоцький А. Д.]. – К. : Видавн. Дім Ін Юре, 2002. – 692 с.
146. Иконников В. С. Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского университета св. Владимира (1834 -1884 гг.) / В. С. Иконников. – К., 1884. – 432 с.
147. Пашков А. С. К. О. Неволін – засновник філософії права в університеті св. Володимира / А. С. Пашков // Вісник. Філософія. Політологія. – 2001. – Випуск № 37 – С. 51 – 58.
148. Чеважевский В. С. Из истории Киевского университета и студенческой жизни (1870-1875гг.) // Русская старина. – 1912. – № 6. – 712 с.
149. Неволин К. А. Полное собрание сочинений: Энциклопедия законоведения: Введение в энциклопедию законоведения, общая часть ее и первая половина особенной части / К. А. Неволин. – С.-Пб. : Тип. Э. Праца, 1857. – Т. 1. – 527 c.
150. Гайм Рудольф. Геґель и его время. Лекции о первоначальном возникновении, развитии, сущности и достоинстве философии Геґеля / Гайм Рудольф; [перевод с нем. П. Л. Соляникова]. – СПб., 2006. – 392 с.
151. Михайловский И. В. Очерки философии права / И. В.Михайловский. – Томск, 1914. – Т.1. – 236 с.
152. Новгородцев П. И. Лекции по истории философии права. Учения нового времени, XVI - XIX вв. / П. И. Новгородцев ; [4-е изд.]. – Москва : Изд. кн. магазина “Высшая школа”, 1918. – 209 c.
153. Графский В. Г. Дигесты Юстиниана : из истории изучения византийского и римского права в России // История права : Англия и Россия. – М., 1990. – С. 243 – 265.
154. Дигесты Юстиниана : Избр. фрагменты в пер. и с примеч. И. С. Перетерского / АН СССР, Ин-т гос-ва и права ; [отв. ред. Е.А. Скрипилев]. – М. : Наука, 1984. – 456 с.
155. Рождественский А. А. Основы общей теории права. Курс лекций, читанных на Высших Женских Юридических Курсах в Москве / А. А. Рождественский. – М. : Изд. В. С. Спиридонова, 1912. – 157 c.
156. Огарев Н. П. Избранные социально-политические и философские произведения / Под общ. ред. М. Т. Иовчук и Н. Г. Тараканова. Т. 2. – М. : Гослитиздат, 1956. – 683 с.
157. Капустин М. Н. Теория права. Общая догматика / М. Н. Капустин. – М., 1868. – 321 с.
158. Ренненкампф Н. К. Очерки юридической энциклопедии / Н. К. Ренненкампф ; [издание второе, исправленное и дополненное]. – К. : Типография Штаба Киевского Военного Округа, 1880. – 282 с.
159. Деларов П. Очерки по энциклопедии права. / П. Деларов. – С.-Пб. : Тип. Б.Г. Янпольского, 1878. – Т.1. – 391 с.
160. Сучасний вимір держави та права : Збірник наукових праць / [під редакцією В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка]. – Миколаїв : Вид-во "Іліон", 2008. –713 с.
161. Звєрєв М. О. Енциклопедія серед юридичних наук // Юридичний Вісник. – Т.3. – 1880. – С. 21 – 32.
162. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий. – СПб. : Издательство « Лань», 2000. – 608 с.
163. Петражицкий Л. И. Очерки философии права / Л. И. Петражицкий. – СПб. : Типография Ю. Н. Эрлих, 1900. – Вып. 1. – 138 с.
164. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Вып. 4. / Г. Ф. Шершеневич. – М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1914. – 804 с.
165. Шершеневич Г. Ф. Задачи философии [Електронний ресурс] : Электронная библиотека юридической литературы / Шершеневич Г. Ф. –Режим доступу до журн. :
http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03Pravoznavec. com.
166. Чичерин Б. Н. Наука и религия. Нравственный мир / Б. Н. Чичерин. – М., 1879. – 351 с.
167. Чичерин Б. Н. Философия права / Б. Н. Чичерин. – М. : Типо-литография Товарищества И. Н. Кушнерев и Ко, 1900. – 337 с.
168. Ковальчук О. М. Розвиток теорії права у Київському університеті в XIX – на початку XX століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорії та історія держави і права; історія політичних та правових вчень”/ Олександр Михайлович Ковальчук. – К., 2002. – 19 с.
169. Гуревич Г. Д. Два величайших русских философа права : Борис Чичерин и Владимир Соловьев / Г. Д. Гуревич // Правоведение. – 2005. № 4. – С. 138 – 164.
170. Виноградов П. Г. Очерки по теории права. Римское право в средневековой Европе [под. ред. и с библ. очерком У. Э. Батлера и В. А. Томсинова]. / П. Г. Виноградов. – М. : Зерцола, 2010. – 288 с.
171. Виноградов П. Г. О прогрессе / П. Г.Виноградов. – М., 1898. – 126 с.
172. Виноградов П. Г. История правоведения. Курс для историков и юристов / П. Г.Виноградов. – М. : Типо-литогр. Ю. Венеръ, 1908. – 238 c.
173. Тимошенко В. І. Держава і право в неокантіанстві // Проблеми філософії права. – 2003. – Том І. – С. 64 – 66.
174. Алексеев Н. Н. Общее учение о праве / Николай Николаевич Алексеев. – Симферополь : Русское книгоиздательство в Крыму, 1919. – 96 с.
175. Сливка С. С. Природне та надприродне право: у 3-х частинах. Природне право: історико-філософський погляд / Степан Степанович Сливка. – К. : Атака, 2005. – 224 с.
176. Демин А. В. Специфика теории государства и права. Теория государства и права : Курс лекций / А. В. Демин. – Москва : Проспект, 2004. – 315 с.
177. Merkel R. Elemente der allgemeinen Rechtslehre, 1889, (Holzendorff’s Encyclopadie der Rechtswissenchaft 5 Auflage).
178. Shutze G. Die Stellung der Rechtsphilosophie zur positiven Rechtswissenschaft (Ibidem. B. VI. 1879).
179. Карасевич П. Л. Энциклопедия права. Введение / П. Л. Карасевич. – Ярославль : Тип. Г. В. Фальк, 1871. – 68 с.
180. Muller. P. Die Elemente des Rechts und Rechtsbildung. 1877. Post. Bausteine fur eine allgemeine Rechtswissenschaft, 1880.
181. Плотниекс А. А. Становление и развитие марксистско-ленинской общей теории права в СССР / А. А. Плотниекс. – Рига, 1978. – 322 с.
182. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов / В. С. Нерсесянц. – М. : Издательство НОРМА, 2000. – 586 с.
183. Гревцов Ю. И. Очерки теории и социологии права : Учебное пособие / Ю. И. Гревцов. – СПб., 1999. – 342 с.
184. Лекції з історії світової та вітчизняної літератури : Навч. Посібник. [вид. 2-ге., перероб. і доп.; заг. ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника]. – Львів : Світ, 2005. – 568 с.
185. Філософія. Навчальний посібник; [2-ге вид., перероб. і доп. за ред. І. Ф.Надольного]. К., 2001. – 528 с.
186. Сіміч М. Місце “Енциклопедії права” Ф. Тарановського в сербській юридичній науці // Російська імміграція в сербській культурі XXстолітті. – Збірник рад. Том -1. – Белград, 1994. – 231с.
187. Мальцев Г. В. Понимание права. Подходы и проблемы. / Г. В. Мальцев. – М., 1999. – С. 265.
188. Серио П. Структура и целостность. Об интеллектуальных истоках структурализма в Центральной и Восточной Европе 1920-30- е гг. / П. Серио. – М., 2001. – 425 с.
189. Поляков А. В. Загальна теорія права : Проблеми інтерпретації в контексті комунікативного підходу : Курс лекцій. – СПб. : Видавничий дім С.- Петерб. держ. ун-ту., 2004. – 864 с.
190. Томсінов В. А. Правовая мысль русской послереволюционной эмиграции. Статья шестая. Федор Васильевич Тарановский: судьба и творчество // Законодательство. – 2003. – № 4, 5. – С. 87-90; 87-91.
191. Геґель Г. В. Философия права./ Г. В. Геґель– М. : Мисль, 1990. – 524 с.
192. Хоружий С. С. Арьергардный бой. Мысль и миф Алексея Лосева // Вопросы философии. – 1992. – № 10. – С. 115 – 119.
193. Трошин Д. М. Філософія, її функції в суспільстві. / Д. М. Трошин. – М. : Тип. “Знання”, 1971. – 56 с.
194. Шершеневич Г. Ф. История философии права / Г. Ф. Шершеневич – [ 2-е изд.]. – С.-Пб. : Бр. Башмаковы,1907. – 593 c.
195. Вальденберг В. Э. О задаче философии права. / В. Э. Вальденберг // Вопросы философии