АНТИСОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ ТА КРИМІНОГЕННИЙ ХАРАКТЕР МАРГІНАЛІЗМУ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УДК 340.12; 316.624.2

ЧЕРНИШ МАРИНА ОЛЕКСІЇВНА

АНТИСОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ
ТА КРИМІНОГЕННИЙ ХАРАКТЕР МАРГІНАЛІЗМУ

Дисертація

на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук
зі спеціальності 12.00.12 - філософія права

Науковий керівник -
доктор філософських наук, доцент
Бандура Олег Олександрович

Київ – 2011

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень……………………………………………
Вступ……………………………………………………………................ 3
4
Розділ 1. Філософсько-правові основи дослідження маргіналізму в сучасній Україні ………………………………………………………… 13
1.1. Маргіналізм як предмет філософсько-правового осмислення.. 14
1.2. Маргінальні трансформації в соціальній структурі українського суспільства на сучасному етапі його розвитку……………………………. 33
1.3. Маргінальний синдром криміногенності…………......................... 42
Висновки по першому розділу………………………………………….. 52
Розділ 2. Основні причини маргіналізму та маргінальної злочинності...................................................................................................... 56
2.1. Макросередовищні чинники маргіналізму і злочинності .............. 58
2.2. Мікросередовищні джерела криміногенної маргіналізації суспільства…………….............................................................................. 75
2.3. Особистістні передумови формування маргінала та реалізації його криміногенного потенціалу…………………………………………… 131
Висновки по другому розділу…………………………………………… 146
Розділ 3. Соціальні та правові проблеми зниження рівня маргіналізму і злочинності в Україні……............................................... 149
3.1. Проблема ресоціалізації маргінальних груп……........................... 150
3.2. Проблеми ресоціалізації засуджених злочинців і осіб, звільнених від відбування покарання............................................................ 170
Висновки по третьому розділу ………………………………………..... 191
Загальні висновки………………………………………………………. 193
Список використаних джерел.................................................................. 201

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВВП – валовий внутрішній продукт
ВВР – Відомості Верховної Ради України.
ВР– Верховна Рада
ЄС – Європейський Союз
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ– засоби масової інформації
КВК– Кримінально-виконавчий кодекс
КК– Кримінальний кодекс
КМ України – Кабінет Міністрів України
КУпАП України – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
МОЗ – Міністерство охорони здоров'я України
ОБСЄ – Організація по безпеці та співробітництву в Європі
ОВС – органи внутрішніх справ
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПАРЄ – Парламентська асамблея Ради Європи
РЄ – Рада Європи
РНБОУ – Рада національної безпеки і оборони України
СБУ – Служба безпеки України
СРСР – Союз Радянських соціалістичних республік
ст. – стаття
ст. ст. – століття
США – Сполучені Штати Америки
т.п. – тому подібне
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному світі дедалі більшої сили набирають глобалізаційні процеси. Вони мають як позитивні, так і негативні аспекти. До другої категорії відноситься, зокрема, зумовлений посиленням зв'язків між країнами маргіналізм. Це явище призвело до ряду гострих конфліктів у Західній Європі. Подібні конфлікти назрівають і в Україні.
Маргіналізм негативно впливає не тільки на криміногенний стан суспільства й деформує світогляд його громадян, але й, що не менш небезпечно, впливає на самосвідомість суспільства. У цьому плані проблема маргіналізму прямо інтегрується в проблематику філософсько-антропологічних досліджень у праві. Серед основних чинників актуальності проблематики, пов’язаної з дослідженням феномена маргіналізму в межах сучасного правознавства, можна виділити як об’єктивні, так і суб’єктивні. До перших належать насамперед ті процеси демократизації суспільно-політичного життя, які стимулюють докорінні перетворення у сфері права та державотворення, спрямовані на їх “автономізацію”, звільнення від державної монополії та підпорядкування загальнолюдським цінностям та ідеалам. Суб’єктивні - зумовлені численними прогалинами у розробці науково-теоретичного підґрунтя раціоналізації здійснення зазначених перетворень. Навіть сутнісний зміст згаданого феномену, його структура, форми реалізації та суспільно-буттєві функції сьогодні ще не мають свого однозначного узагальнюючого визначення; існуючі ж визначення та класифікації здебільшого містять логічні некоректності, що ускладнює оперування даним поняттям.
Слід підкреслити, що в перехідному суспільстві дійсно з'являються такі соціальні верстви, саме життя й конкретні обставини боротьби за виживання й нестерпне існування яких приводять до злочинів. Злочин для них - не суспільна аномалія, а спосіб вижити, «нормальний» спосіб життя. В ієрархії соціальних груп українського суспільства потенційні маргінали утворюють нижні шари, вони складають 26%, передмаргінали – 15-16% і власне маргінали – 8%.
Збільшення кількості маргіналів в українському суспільстві очевидне, життєпрояви їх небезпечні для решти людей і нищівні для майбутнього нації. І хоча кримінологи вже давно проаналізували механізм зародження злочину - мотиви, психологічні відхилення й причини, а західні соціологи досить повно розглянули структуру й причини виникнення маргіналізму, у дослідженні схеми «маргіналізм - криміногенність» є два істотних недоліки. Перший – в тім, що причини криміногенності більше пов'язуються зі станом моральності й психологією потенційного злочинця, ступенем впливу на нього конкретного соціального середовища й рідко або майже не пов'язуються з економічним ладом суспільства, політичним режимом тощо. Другий – доводиться констатувати, що вчені обходять цю гостро-актуальну проблему, певно, як невиграшну в політичному «звучанні» і з погляду безперспективності її дисертаційного захисту.
При всій актуальності проблем, пов'язаних з маргінальністю, доводиться погодитися з оцінкою молодого російського вченого О. О. Нікітіна, який щодо своєї країни стверджує, що «державна влада не усвідомлює в повному обсязі масштабу загроз для економічної, політичної і соціально-культурної безпеки суспільства, які приховані в маргінальності» [1]. Аналогічна оцінка правомірна і щодо України [2].
Основними засадами дослідження маргіналізму, його асоціальної природи, антисоціальної сутності та криміногенного характеру є роботи Є. Парка та О. Стоунквіста. У вітчизняній науковій літературі сформувалося кілька основних підходів до проблеми маргіналізму: соціально-філософський, соціологічний, кримінологічний, культурно-етнічний. Найбільше робіт підготовлено з соціальної філософії - такими молодими вченими України, як І.В.Гордієнко-Митрофанова, В.О. Чернієнко, А.О. Маслов, А. Л. Свящук, Л.І. Кемалова та інші. Вітчизняними науковцями досліджуються окремі категорії маргіналів: наркомани, повії, алкоголіки, безпритульні, біженці, законні і незаконні іммігранти, а також деякі соціальні умови їх виникнення. Ці проблеми розглядаються в роботах кримінологів і особливо соціологів.
Разом з тим, у філософській, політологічній та юридичній науках відсутні комплексні дослідження загального процесу маргіналізації суспільства та його джерел, причин антигромадських проявів маргіналізму й умов переростання девіантної поведінки в протизаконну, злочинну. Відсутні загальнотеоретичні філософсько-правові наукові розробки. Необхідно підкреслити, що зазначені проблеми й визначають актуальність обраної дисертанткою теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на: Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженій Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629–ІV (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 852-VI (852-17) від 14.01.2009 р.); Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р., № 1767; Плані заходів з реалізації Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, до 2015 р., затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р., № 740-р; Програмі розвитку юридичної освіти на період до 2005 р., затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 р., № 344; Державній цільовій програмі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008–2011 рр., затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р., № 974; узгоджується з тематикою Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр. (затвердженої Наказом МВС України від 29.07.2010, №347); планом науково-дослідної роботи Одеського державного університету внутрішніх справ по темі «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (державний реєстраційний номер 0103V002568); планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008–2011 рр. Тема дисертації зареєстрована Національною Академією Правових Наук (п. 1694 реєстру за 2010 рік).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначити антисоціальної сутності та криміногенного характеру маргіналізму, його причин, кореляції з маргінальною злочинністю, ступеню маргіналізації сучасного українського суспільства та виявлення засобів ефективної протидії їй (демаргіналізації).
Для реалізації даної мети з позицій філософії права були поставлені такі завдання:
– визначити сутність понять «маргінал», «маргіналізм», «маргінальна група» та основні риси маргіналізму як предмету філософсько-правового осмислення;
– виявити маргінальні трансформації в соціальній структурі українського суспільства на сучасному етапі його розвитку та головні характеристики цих трансформацій;
– встановити особливості маргінального синдрому криміногенності як такого сполучення маргінальних ознак, що становлять потенційну небезпеку для суспільства і можуть бути загрозою проявом злочинності;
– розкрити роль соціальних та макроекономічних чинників маргіналізму та злочинності;
– встановити мікросередовищні джерела криміногенної маргіналізації суспільства;
– визначити індивідуальні (особистісні) передумови формування маргінала та реалізації його криміногенного потенціалу;
– виявити основні риси ресоціалізації маргінальних груп як засобу протидії маргіналізму й злочинності в Україні;
– встановити можливості повернення до суспільства засуджених злочинців та осіб, звільнених від відбування покарання (насамперед політичні та соціально-економічні заходи держави, спрямовані на зменшення маргінального прошарку населення).
Об'єкт дослідження – маргіналізм як соціальне явище, яке набирає дедалі більшої значущості в сучасному світі й у ряді країн стало причиною гострих конфліктів.
Предмет дослідження – антисоціальна сутність та криміногенний характер маргіналізму.
Методи дослідження. Відповідно до характеру досліджуваної проблеми було обрано систему філософських, загальнонаукових та спеціальних методів і підходів: діалектичний метод – для аналізу взаємозв’язку різних сторін маргіналізму та суперечностей, притаманних цьому явищу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1); антропологічний підхід – для виявлення сутності маргіналізму як соціального явища та встановлення співвідношення між маргіналами, маргінальною поведінкою й маргінальною злочинністю, кореляції зростання (зниження) частки маргінальних верств в українському суспільстві й зростанням (падінням) маргінальної злочинності (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); аксіологічний підхід – для аналізу системи цінностей маргіналів (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3); історичний підхід – для вивчення еволюції маргіналізму (підрозділи 1.1, 1.2); методи логіки – при аналізі понять у процесі дослідження (підрозділи 1.1, 1.3); системно-структурний та функціональний методи – при вивченні маргінальних трансформацій в соціальній структурі українського суспільства на сучасному етапі його розвитку (підрозділ 1.2); компаративний аналіз різних поглядів на проблему маргіналізму (підрозділ 1.1); методи тлумачення правових норм – для аналізу законодавства в частині, пов’язаній з маргінальними групами (підрозділи 1.3, 3.1); спеціально-юридичний – при встановленні правових ознак досліджуваних явищ, їх відмінностей між собою та відпрацюванні їх визначень (підрозділи 1.1, 1.3, 3.1, 3.2); застосовувались також емпіричні соціологічні методи і прийоми – стандартизоване інтерв'ю, спостереження, аналіз документів, експертна оцінка, контент-аналіз тощо (підрозділи 3.1, 3.2).
Емпіричну базу дослідження складають матеріали Державного комітету статистики України, поточна офіційна документація МВС і звіти громадських і благодійних організацій м. Одеси за 2001-2010 рр., інформація й аналітичні матеріали центральних і місцевих газет, опитування представників різних маргінальних груп (всього в 2008–2010 рр. дисертанткою опитані 269 чоловік).
Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінальне законодавство, закони, укази, постанови і державні програми в області соціальної політики, спрямовані на розв’язання соціальних і кримінальних проблем суспільства, а також міжнародні угоди, інші законодавчі акти, що регулюють діяльність правоохоронних органів.
Теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці фахівців з філософії та юриспруденції, а також, залежно від змісту розглядуваних питань, положення соціології, політології, психології.
Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні одержано результати, яким притаманні такі риси наукової новизни:
вперше:
– здійснена спроба комплексного наукового аналізу проблеми маргіналізму в єдності її філософського, соціологічного, антропологічного й кримінологічного аспектів;
– обґрунтовано положення про те, що маргіналізація є латентною формою життя суспільства, яка негативно і разом з тим системно впливає на всі сфери суспільного життя. У політиці – це абсентеїзм і апатія виборців, невибагливість у відношенні до представників влади; у праві – правовий нігілізм; у моралі – моральна деградація; у культурі – безкультурність; у міжособових стосунках – брехня, підлість, зрада;
– доведено, що маргіналізм звужує можливості законного надбання життєвих благ і примушує до незаконного вилучення їх у суспільства, тому маргінальне середовище є постійним і невичерпним джерелом більшої частини майнових і насильницьких злочинів;
– встановлено, що крайнім проявом маргіналізму та його найбільш небезпечною формою для суспільства є злочинність; це положення є вагомим аргументом на користь того висновку, що маргіналізм є феноменом, вельми небезпечним в соціальному відношенні;
– до наукового обігу введено поняття маргінального злочину, тобто злочину, вчиненого маргіналом; на користь перспективи доволі широкого використання цього поняття в науковій літературі говорить те, що маргінальні злочини становлять дедалі більшу частину злочинів;
удосконалено:
– розуміння того, що на сучасному етапі процеси маргіналізації населення поглиблюються, а кількість людей, що перебувають на соціальному «дні» або за межами встановлених правом відносин, досягло критичної величини. Позамежовий (надграничний) відсоток маргінальних груп створює стратегічну небезпеку для майбутнього нації та національної безпеки;
– погляди на стратегію боротьби з насильницькими й майновими злочинами: вона не може обмежуватися кримінально-правовими методами, з перевагою серед них репресивних. Основні зусилля держави повинні бути зосереджені на факторах довгострокового характеру (які довго конструюються, але й тривало діють), що формують фундамент надійного добробуту й високої моральності більшої частини населення;
дістало подальшого розвитку:
– положення про те, що кількість маргінальних і кримінальних груп та їхня чисельність у різні періоди розвитку суспільства можуть коливатися: збільшуватися або зменшуватися залежно від соціально-економічної політики держави, професіоналізму правоохоронних органів і ступеня зрілості громадянського суспільства;
– наукове уявлення про кореляцію рівня маргіналізації населення з рівнем маргінальної, тобто переважно майнової й насильницької, злочинності, та відповідно про те, що значне зростання маргінальної злочинності обумовлене високою інтенсивністю процесів маргіналізації населення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації сформульовані та обґрунтовані теоретичні положення, висновки і пропозиції, які сприятимуть підвищенню ефективності в оперативній роботі міліції з маргінальними групами та окремими маргіналами.
Теоретичні та прикладні висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використані та мають перспективу використовуватись у наступних галузях:
- у практичній діяльності – положення і висновки дисертації використані ГУМВС України в Одеській області під час формування програм боротьби з маргінальною злочинністю, для орієнтації оперативних працівників міліції щодо особливостей роботи з маргінальними групами та окремими маргіналами. Посилено профілактичний вплив робітників міліції на школярів та інші категорії молоді, що навчаються. Велика увага приділяється індивідуальним формам постпенітенціарної ресоціалізації осіб, що відбули покарання, яке пов’язане та не пов’язане з позбавленням волі (акт впровадження в діяльність Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 20 грудня 2010 р.); матеріали, міркування та висновки, що містяться у дисертації, можуть бути використані при складанні ідейно-теоретичної основи удосконалення розроблених державних програм попередження маргіналізації суспільства, профілактики маргінальної злочинності та протидії їй, а також при розробці відповідних правових актів та їх реалізації;
- у навчальному процесі – при викладанні таких дисциплін, як: кримінологія та профілактика злочинів, юридична соціологія, кримінально-виконавче право, криміналістика та юридична психологія; крім того, практичні рекомендації та емпіричні дані, що містяться в дисертації, використовуються в Одеському державному університеті внутрішніх справ при проведенні лекційних та семінарських занять, підготовці наукових доповідей курсантів та ад’юнктів, проведенні міжкафедральних наукових семінарів для дослідження актуальних проблем боротьби зі злочинністю (акт впровадження в наукову та навчальну діяльність ОДУВС від 24 вересня 2010 р.).
Теоретичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в можливості їх використання для подальшого вивчення різноманітних аспектів маргіналізму і маргінальної злочинності, як у загальнонаціональному, так і в регіональному масштабі.
Особистий внесок здобувача полягає в участі в підготовці монографії «Маргінали та маргінальна злочинність в Україні» у співавторстві; особисто - підрозділів І.2, І.3, ІІ.3, ІІ.4, ІІ.5 і ІІІ.1, ІІІ.2, ІІІ.3 та монографії «Маргінальний синдром» у співавторстві; особисто – підрозділів 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 3.1, 4.1, 4.2.
Апробація результатів дослідження здійснена на Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта» (м. Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Правові аспекти громадянського суспільства: реальність і перспективи» (м. Кишинів, 26-27 лютого 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна у системі сучасних цивілізацій: трансформації держави та громадянського суспільства» (м. Одеса, 21-22 травня 2010 р.). Дисертантка мала можливість виступити з науковими повідомленнями на семінарах: науково-практичному семінарі «Криміногенна ситуація на півдні України: особливості і проблеми стримування», 25 вересня 2003 р. в Одеській національній юридичній академії; Міжнародному семінарі «Безпека в Причорноморському регіоні: загрози і протидія», 8 квітня 2004 р. в Одеському інформаційно-аналітичному центрі з проблем протидії організованій злочинності за підтримки Центру з вивчення транснаціональної злочинності та корупції Американського університету (Вашингтон, США) в Одеській національній юридичній академії.
Публікації: Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації дисертації відображені у 2 монографіях («Маргінали та маргінальна злочинність в Україні» та «Маргінальний синдром», написаних у співавторстві), а також у 9 публікаціях, із них п’ять – у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Як виявилось, ринкові принципи в політиці та економіці можуть дати такий же антисоціальний результат, як і централізована керована система. З тією різницею, що та, у решті решт, програвала в цілому, як система і суспільство, а ця, забезпечуючи виграш небагатьох, в перспективі – вірогідний економічний і соціальний підйом, використовує масового працівника в якості енергетичного ресурсу для свого функціонування, як робітника та платника податків. Без державної корекції ринкова система вибраковує і витісняє весь малоефективний, з погляду конкуренції, людський ресурс - спочатку за межі виробництва, а згодом і суспільства взагалі. Виникає величезна маса невдачливих, неадаптованих і непотрібних нікому людей. Це і є «дном» суспільства, або маргіналами.
До них примикають потенційні маргінали і передмаргінали – приблизно половина населення, що живе на прибутки, нижчі за прожитковий мінімум і що ледве зводить кінці з кінцями. Низький рівень їх доходів, регламентований надприбутками пануючих груп, а також шарів, що до них примикають, у свою чергу, робить населення неплатоспроможним, а значить, обмежує обсяги споживання і виробництва. У такій деформованій ринковій системі населення потрапляє в замкнене коло: працюють не всі і абияк, одержують – відповідно, купувати товари і послуги – нема за що, виробництво використовується упівсили, скарбниця – порожня, народ – бідний. Але в ХХI в., коли війна перестала бути способом завоювання чужих багатств і пригнічення завойованих народів і коли механізмом міжнародної експлуатації стали транснаціональні фінансові та економічні системи, лише ті країни зможуть вирватися з лещат відсталості і хоч би долучитися до авангарду людства – розвинених країн, суспільна система в яких забезпечує справедливу винагороду за працю і високі прибутки переважної частини населення, високий рівень загальної і професійної освіти, численність класу наукової і технічної інтелігенції, а також масового старанного і професійно грамотного працівника в усіх сферах управління, виробництва й обслуговування.
Темпи падіння виробництва за 20 років склали від 1/3 до половини, а у деяких галузях – 3, 4 і навіть десятки разів. Компенсувати таке падіння, що було результатом системної кризи в економіці й суспільному ладі при звичайних темпах розвитку (без введення надзвичайного стану й екстремальних форм адміністративного примусу) за найближчі роки неможливо. Тим більше, що Уряд в основному перекладає тягар вирішення практичних задач на місцеві адміністрації, задавлені всіма соціально-економічними проблемами і зв'язані недостатнім місцевим бюджетом, керованим, як і раніше, згори.
Тому стратегічним завданням Української держави і громадянського суспільства на довгі десятиліття буде подолання маргіналізму у всіх його проявах. За допомогою економічних, політико-правових, соціальних, освітніх і виховних програм держава повинна попереджати створення маргінальних умов, а значить, і появу маргінальної людини – homo marginalis – як масового явища.
Високий рівень маргінальності населення негативно позначається не тільки на його соціально-економічних перспективах, але і на відповідному добробуті людей, морально-психологічній атмосфері суспільства, рівні безпеки. Чим вища соціальна нерівність, тим глибше великомасштабний і загальносоціальний конфлікт у суспільстві. Одночасно зростає кримінальний опір низів своєму зубожінню і підвищується об'єктивна необхідність верхів утримувати суспільство від соціальних потрясінь і розпаду за допомогою репресивних заходів.
Державні програми подолання бідності, будівництва житла та інтернатів, створення реабілітаційних центрів і центрів зайнятості, служб патронування і медичних служб по наданню безкоштовної допомоги соціально незахищеним верствам та інші аналогічні заходи в змозі тільки стримувати зростання маргінальних шарів і в незначній мірі зменшувати кількість їх злочинів. На сучасному етапі маргінально-криміногенні процеси проникли в суспільство на велику глибину. Тому кардинальні заходи з нейтралізації маргіналізму і маргінальної злочинності знаходяться не тільки в соціально-економічній площині. Вони стосуються морально-психологічного клімату суспільства, внутрішнього світу людини, її переконань, відчуттів – співчуття, справедливості, толерантності, а також чесності й інших заповідей християнської моралі. Ідея трудових комун А.С. Макаренка, що дала вражаючі результати у вихованні декількох поколінь безпритульних дітей в 30-і роки минулого сторіччя в комуні під Харковом, комуни (кібуци), що добре зарекомендували себе в сучасному Ізраїлі, - заслуговують уваги держави і громадськості в сучасній Україні.
У дисертації теоретично обґрунтоване положення про безперспективність репресивних способів подолання передумов злочинності і самої боротьби з нею. Позитивної мети можна досягти лише комплексними заходами з перетворення соціально-економічних, організаційно-правових відносин, цілеспрямованих заходів щодо морально-політичної атмосфери суспільства і соціально-психологічного клімату, а також за рахунок поліпшення діяльності правоохоронних органів, суду, диференційованого посилення репресивних дій відносно особливо злісних злочинців, злочинних угруповань та рецидивістів. Добитися стратегічного успіху держава здатна тільки превентивними заходами, спрямованими на нейтралізацію джерел маргіналізму та злочинності, при узгодженій взаємодії з самодіяльними інститутами громадянського суспільства.
Громадянське суспільство легше підняти на боротьбу проти маргінальної злочинності, тобто насильницьких і майнових злочинів, аніж проти решти її видів. Хоча державні, економічні, митні і комп'ютерні злочини вищих і середніх верств населення можуть чинити суспільству незрівнянно більші збитки, аніж ті, що приносять кишенькові злодії, розбійники і наркомани, проте, вбивства, нанесення тілесних ушкоджень і крадіжка сприймаються на рівні буденної свідомості гостріше. По-перше, тому, що це стосується інтересів не абстрактної держави, а самої людини, як найвищої цінності. На місці покаліченого або убитого кожен може уявити себе. Люди хворобливо реагують на втрату особистого майна, нажитої власності. По-друге, втрата від вкраденого гаманця дійсно незмірна з тим, що вивезли за кордон, наприклад екс- глава Уряду П. Лазаренко та його партнери по бізнесу. Але різні і співвідносні масштаби. Коли у бідного вкрали гаманець, все напрацьоване важкою працею, то під загрозою стає не лише добробут, але й життя дітей, їх харчування і навчання в школі, одяг і підручники. Тому зусилля держави, спрямовані на створення громадських формувань по дотриманню громадського порядку, при належній підтримці державних працівників, відчутній матеріальній винагороді і суспільному заохоченні також можуть дати позитивні результати.
Особливо відповідальна роль при цьому надається органам влади і управління в центрі й регіонах. Від них залежить формування правового поля, в якому живе суспільство, виконання законів і державних програм, рівень довіри до них з боку населення, ступінь його патріотизму і гордості за країну. Політична складова маргінальних і кримінальних процесів є домінуючою. І подолати маргіналізм та злочинність без нейтралізації політичного чинника не є можливим в жодній країні, в тім числі й в Україні.
Причини реального зниження маргіналізму і злочинності в країні слід шукати не там, де вони для всіх очевидні. Точніше, не тільки там. Соціальні хвороби в суспільстві мають загальносоціальне походження. Передумови приховані в глибинах соціального організму, в його здатності до опору як вторгненням ззовні, так і внутрішнім відхиленням від норми. Це - свого роду, соціальний імунітет як несприйнятність суспільства у відношенні до збудників соціальних хвороб, породжених фактом спільного проживання величезної маси різних людей, а також у відношенні до зовнішніх загроз з боку інших культур. Це – величина сили функціональної загальносистемної життєздатності соціального організму.
Починається вона зі способу життя народу, його етичних традицій, масової схильності до напруженої праці і шанобливого ставлення до всього іншого. Фундаментальною політико-правовою основою соціального імунітету є держава як механізм публічної влади, що акумулює в собі різноспрямовані цілі і волю всієї системи, серед яких центральне місце посідають інтереси людини праці і середнього класу.
Ключ до вирішення проблеми зниження рівня маргіналізму та маргінальної злочинності лежить, так би мовити, у державних сейфах, доступ до яких мають лише політики, посадовці вищої ланки та вчені. Обов’язок вчених – інформувати правителів щодо законів суспільного розвитку, визначати соціальні хвороби і знаходити засоби їх лікування, обґрунтовувати методологію розвитку і боротьби з соціальними недугами і давати потрібні рекомендації, що перетворюються державою на національні програми.
Першою такою програмою мають бути формування механізму взаємодії влади, тобто не тільки її поділ, але й об'єднання законодавчої, виконавчої та судової гілки в єдиний механізм влади й управління суспільними справами, що діє на основі суспільних інтересів і тому узгоджено. Важливо усунути дуалізм виконавчої влади. Ввести мажорітарно-пропорційну систему виборів у Верховну Раду та органи місцевого самоврядування. Заміщувати посадові вакансії на основі конкурсу, гласно. Репресивними засобами мінімізувати тотальну корупцію. Підсилити самостійність місцевого самоврядування, зокрема фінансову. Державний бюджет формувати «знизу», починаючи з первинних потреб населення. Підвищити частку оплати живої праці в кінцевому продукті. Ввести прогресивні податки й обмежити прибуток підприємців і бізнесменів певними відсотками. Стратегічні галузі виробництва повинні залишатися власністю держави, а надра української землі та інші природні ресурси повинні давати ренту кожному громадянину. Підсилити функцію вторинного перерозподілу суспільних благ державою. Ввести виборність суддів.
Тільки на основі успішного вирішення цих питань на макрорівні стануть реальними успіхи у виконанні всіх комплексних програм Уряду, націлених на боротьбу з бідністю, безпритульністю, безпритульністю, безробіттям, хворобами, жебрацтвом, алкоголізмом і наркоманією, а також старістю, самотою, неуцтвом, аморальністю, агресивністю і як наслідку – злочинністю.
Неможливо також отримати надійні наукові результати без розуміння своєрідності менталітету регіонів, аналізу політико-правової атмосфери, криміногенних традицій, а також рівня професіоналізму і ступеня корумпованості правоохоронних органів. Ймовірно, що між ними існують значні регіональні відмінності.
Теоретикам і практикам важливо дійти згоди щодо висновку про те, що тактика антикримінальної діяльності держави не може мати один напрямок і бути постійною. Вона повинна варіюватись, залежно від регіональних особливостей, зміни структури злочинності та інших характеристик, – наприклад, від зростання рецидивної злочинності. Деколи доцільно вивести деякі підстави у сфері кримінальної відповідальності, а на якомусь етапі посилити антикримінальну політику і боротися із злочинністю не збільшенням числа в’язнів у в'язницях за рахунок дрібних справ, пов'язаних з незначним збитком, а шляхом надійної ізоляції (що припускає винесення тривалих термінів позбавлення волі) найбільш злісних і затятих злочинців, що мають стійку орієнтацію на протиправну поведінку.
У дисертації обґрунтовані гіпотези, висунуті у вступі. Маргінали є природним соціальним продуктом будь-якого суспільства і в кожній країні складають різну частку. Це – постійно відтворювані суспільством категорії населення, поповнення, що мають різноманітні і постійні джерела. Величина маргінальних шарів у різні періоди розвитку суспільства здатна коливатися, збільшуватися і зменшуватися, залежно від соціально-економічної політики держави, професіоналізму правоохоронних органів і ступеню зрілості громадянського суспільства. На сучасному етапі в Україні процеси маргіналізації населення поглиблюються, а кількість людей, що знаходяться за межами правовідповідних відносин, досягло значної величини і продовжує зростати. Це створює стратегічну небезпеку для нації, а значить, і загрозу національній безпеці. Маргінальне середовище є постійним і невичерпним джерелом більшої частини майнових і насильницьких злочинів. Отже, чим глибший ступінь маргіналізації суспільства, тим вищий рівень майнової і насильницької злочинності. Продовження зростання маргіналізації населення виступає аргументом на користь висновку про продовження зростання майнової і насильницької злочинності в найближчій перспективі, тобто 5–7 років, оскільки причини обох явищ носять глибинний, системний, а значить, і довгостроковий характер. Переважну більшість в сукупності даних детермінант складають соціально-економічні та етичні причини, тому ставка на репресивні й адміністративні методи подолання небезпечних для суспільства явищ, тим більше виключно силами правоохоронних органів, позитивного результату не дасть. Добитися скорочення маргінальних шарів і зниження злочинності в країні можна лише шляхом використання комплексних заходів, серед яких соціально-економічні і виховно-освітні засоби посідатимуть пріоритетне місце, а держава і громадянське суспільство працюватимуть узгоджено.
У розглянутому ряді типів маргінальних груп в першу чергу схильні до скорочення політичні та соціально-економічні види маргіналів. Їх виникнення і відмирання більшою мірою залежить від суб'єктивного чинника – політичного режиму і політики розподілу суспільних благ, тобто, у решті решт, від влади. Складніше стоїть справа з трансформаціями етичного і культурологічного характеру. Це – сфери душі людини. Вони консервативніші і знаходяться далі від держави та її мети, погано доступні навіть інститутам громадянського суспільства, інтереси яких принципово співпадають з інтересами особи. Тому скорочення поля соціального і культурологічного маргіналізму ймовірне лише в середньостроковій перспективі, через 10–15 років. Ще більшу складність являє проблема скорочення верств соціально-психологічних і біологічних маргіналів, причини формування яких обумовлені не тільки всією сукупністю суспільних відносин, але й біологічною природою людини, що переживає останнім часом значні деформації. Виправити їх можливо тільки в довгостроковій перспективі, виправленням способу життя і спадкових біологічних засад як мінімум одного покоління, тобто через 20–30 років.
Враховуючи комплексність дії маргіналізму на злочинність, можна припускати можливість успіху боротьби із злочинністю і руйнування багатьох криміногенних джерел вже після істотного скорочення шару політичних і соціально-економічних маргіналів. У зв'язку з цим зростання злочинності в країні може бути спочатку уповільнене, а потім і зупинене. Криміногенні джерела можуть бути узяті під контроль правоохоронних органів та решти зацікавлених служб держави, громадських, добродійних і релігійних організацій.
Найбільш стійке – кримінальне – джерело маргінальних груп збереже свою продуктивність, бо в суспільстві, навіть заселеному виключно порядними людьми, завжди існуватимуть більш і менш вдатні, просто різні люди, інтереси яких не співпадають, а значить, будуть злочини і збережеться кримінальне законодавство, правоохоронці, судді і в'язниці. Проте, головним джерелом майнових і насильницьких злочинів залишатимуться маргінали. Чим більше їх – тим більше злочинів.
Сьогодні держава і суспільство усвідомили важливість цієї соціальної проблеми і шукають у собі сили звести маргінальність та маргінальну злочинність до мінімальних розмірів. Чим більше дітей народиться не в маргінальному середовищі, чим більше людей будуть повернуті назад у суспільство і чим більше прийде до нього тих, хто в ньому ніколи і не знаходився, не був його органічною частиною у вигляді законослухняного громадянина, - тим суспільство буде здоровіше у морально-правовому відношенні і багатше у всіх своїх життєвих проявах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Никитин А. А. Маргинальное поведение личности как объект теоретико-правового исследования: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства» / А. В. Никитин. – Саратов, 2006. – 26 с.
2. Кемалова Л.И. Факторы маргинализации современного украинского общества: специфика Крыма /Л. И. Кемалова// Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 73. – С. 136-142.
3. Прибыткова И. Мы – не маргиналы, маргиналы – не мы / И. Прибыткова // Философская и социологическая мысль. – 1995. – №11/12. – С.70-86.
4. Стариков Е. Маргиналы и маргинальность в советском обществе / Е. Стариков // Рабочий класс и современный мир. – 1989. – №4. – С. 142-155.
5. Шапинский В. А. Культурная маргинальность как социально-философская проблема: дис. ... канд. филос. наук: 09.00.01 / Шапинский Виктор Александрович. – М., 1990. – 146 с.
6. Гордієнко-Митрофанова І. В. Інваріанти аксіосфери маргінального (на прикладі пенітенціарних установ): автореф. дис... канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / І. В. Гордієнко-Митрофанова. - Харківський військовий ун- т. – Х., 1999. – 20с.
7. Чернієнко В. О. Методологічні засади соціальної філософії маргінальних періодів: автореф. дис... канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / В. О. Чернієнко. – Харківський військовий ун-т. – Х., 2000. – 18с.
8. Маслов А. О. Маргінальна особистість як предмет соціально-філософського аналізу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / А. О. Маслов. – АПН України. Ін-т вищої освіти. – К., 2004. – 19 с.
9. Свящук А. Л. Феномен маргінальності у генезисі сітьового суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03. «Соціальна філософія та філософія історії» / А. Л. Свящук; - Харківський ун-т повітряних сил ім. Івана Кожедуба. – Х., 2006. – 20с.
10. Кемалова Л. І. Маргінальність в умовах трансформаційних процесів сучасного суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Л. І. Кемалова . - Таврійськ. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь, 2006. – 20 с.
11. Стрелковська Ю. О. Маргінальні групи в структурі організованої злочинності: кримінологічне дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право i кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. О. Стрелковська. – Одеса, 2009. – 20 с.
12. Маргинальность в современной России: Коллективная монография / [Е. С. Балабанова, М. Г. Бурлуцкая, А. Н. Демин и др.]; Моск. обществ. науч. фонд. – М., 2000. – 208 с.: схем. – (Науч. докл. / Моск. обществ. науч. фонд; № 121). Публикация осуществлена по итогам работы межрегиональных научных семинаров "Маргинальность в современной России: общие тенденции, региональная специфика" (апрель 1999 г., июнь 2000 г.), поддержанных Московским общественным научным фондом.
13. Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право i кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. І. Митрофанов. - Дніпропетровський держ. ун- т внутрішніх справ. – Д., 2009. – 20с.
14. Мінченко С. Кримінологічна характеристика наркоманії та проституції: сучасний стан і тенденції / С. Мінченко // Право України. – 2009. – №9. – с. 116-123.
15. Варивода В. І. Адміністративно-правова протидія проституції : автореферат дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. І. Варивода. - Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К., 2006. – 20 с.
16. Стеблинська О. С. Запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп'яніння: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право i кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. С. Стеблинська. - Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. – Л., 2008. – 16 с.
17. Потопахіна О. М. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. : дис... канд. юридичних наук: 12.00.05 / Ольга Миколаївна Потопахіна. – Одеса, 2008. – 200 с.
18. Дитяча безпритульність та бездоглядність. Стан, причини та майбутні перспективи: за результатами соціологічного дослідження серед дітей – вихованців притулків, інтернатів, благодійних громадських організацій, реабілітаційних центрів м. Одеса та Одеської області / [Семикоп Т. Є., Труханов Г. Л., Костюк О. І. та ін.]. – Одеса: СПД Кіров В. І., 2008.
19. Грабар Н. М. Адміністративно-правове забезпечення статусу біженців в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право» / Н. М. Грабар. - Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. – Л., 2007. – 16с.
20. Ковалишин І. Г. Правовий статус біженців в Україні: проблеми теорії та практики: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право»/ І. Г. Ковалишин. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2005. – 20 с.
21. Голобородько Д. В. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії нелегальній міграції: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право» / Д. В. Голобородько. - Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. – Д., 2009. – 20 с.; Тиндик Н. П. Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право» / Н. П. Тиндик. - Нац. ун-т держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2009. – 22 с.; Савченко О. І. Адміністративні делікти у сфері міграції: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право» / О.І. Савченко; Нац. ун-т держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2008. – 20 с.
22. Василевич В. В. Транснаціональна нелегальна міграція: стан і тенденції / В. В. Василевич // Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю: тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 24 березня 2010 р., – К.: КНУВС, 2010. – 272 с.
23. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції : вибр. наук. праці / Костицький М. В. – Чернівці : Рута, 2008. – 560 с.
24. Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские тенденции: Мировой криминологический анализ / Лунеев В. В. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 516 с.
25. Маргинальная преступность: комплексное исследование / [Голикова А. В., Долотов Р. О., Лапунин М. М. и др.]; под. ред. Н. А. Лопашенко. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 208 с.
26. Крейхи Б. Социальная психология агрессии / Б. Крейхи; [пер. с англ. А. Лисицыной]. – С-Пб.: Питер, 2003. – 336 с. – (Концентрированная психология).
27. Шнайдер Г. Й. Криминология / Г. Й. Шнайдер; [пер. с нем. под общ. ред Л.О. Иванова]. – М.: «Прогресс» – «Универс», 1994. – 504 с.
28. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. – Х. : Фолио, 1999. – 607 с.
29. Криминология / Под ред. Джозефа Ф. Шелли; [пер. с англ. под ред. Я. И. Гилинского] – С-Пб.: Питер, 2003. – 864 с. – (Серия «Мировая юриспруденция»)
30. Судят торговцев живым товаром. Украинцев. // Голос Украины. – 2003. – №157. – С. 4.
31. Park R. E. Human Marginal Man //A Study in Perionality and Culture Conflikt. – N. – J., 1961 р.
32. Stonequist E. The Marginal Man // A Study in Perionality and Culture Conflict. - N.- J., 1961 p.
33. См. напр.: Трансформация экономических институтов в постсоветской России (микроэкономический анализ) / [Алексеев A. B., Балабанова Е. С., Батяева А. Е. и др.]; под ред. Р. М. Нуреева. – М.: Московский общественный научный фонд, 2000. – 292 с. – (Серия «Новая перспектива»)
34. Голенкова З. Т. Маргинальный слой: Феномен социальной самоидентификации / З. Т. Голенкова, Е. Д. Игитханян, И. В. Казаринова // Социс. –1996. –№8. – С. 12–17.
35. Введение в политологию: Словарь-справочник / [под ред. Пугачева В. П.; сост. Купряшин Г. Л. и др.] – М.: Аспект Пресс, 1996. – 263 с.
36. Красильников С. А. На изломах социальной структуры. Маргиналы в послереволюционном российском обществе (1917–конец 1930-х гг.): Учеб. пособие / С. А. Красильников / Новосибирск. гос. ун-т. - Новосибирск, 1998. – 91 с.; См. также: Ермолаева Е. П. Профессиональная идентичность как комплексная характеристика соответствия субъекта и деятельности / Е. П. Ермолаева //Психологическое обозрение. – 1998. – №2. – С. 35–45.
37. 50/50. Опыт словаря нового мышления: [под общ. ред. Ю. Афанасьева, М. Ферро]. – М.: Прогресс; Париж: Пайо, 1989. – 560 с.
38. Park R. E. Cultural Conflict and the Marginal Man // Teories of Society.- N.Y., 1965.
39. Попова И. П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теоритические аспекты исследования) / И. П. Попова //Социс. –1999. –№7. – С. 62–71. См. также: Попова И. П. Маргинальность. Социологический анализ: Учебное пособие /И. П. Попова; Моск. гос. соц. ун-т. – М.: Изд-во "Союз", 1996. – 78 с.
40. Зелинский А. Ф. Криминология: [Курс лекций] /А. Ф. Зелинский. – Харьков: Прапор, 2000. – 286 с.
41. Нікітін А. В. Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / А. В. Нікітін. - Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 17 с.
42. Рашковский Е. Маргиналы / Е. Рашковский //50/50. Опыт словаря нового мышления. М.: Прогресс, Р. Пайо, 1989. – 560 с.
43. Атоян А. И. Социальная маргиналистика. (О предпосылках нового междисциплинарного и культурно-исторического синтеза) / А.И. Атоян // Полис. – 1993. – №6. – С. 29-38.
44. Там Хенрик. Преступность и уровень жизни. Исследование данных о лицах 1892–1953 гг. рождения, внесенных в картотеку уголовной регистрации / Х. Там; [пер. со швед. под общ. ред. В. П. Шупилова.] – М.: Прогресс, 1982. – 252 с.
45. Иншаков С. М. Криминология: учебное пособие / С. М. Иншаков. - М.: Юриспруденция, 2002. – 352 с.
46. Книга рекордов Гиннеса. 1988. – М.: Советская Россия, 1989. – С. 215.
47. Яковлев А. Если большевизм не сдается /А. Яковлев //Российская газета. – 1991. – 3 апр. – С. 12.
48. Антонов-Овсеенко А. Противостояние /А. Антонов-Овсиенко //Литературная газета. – 1991. – 3 апр. – С. 12.
49. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
50. Медицький І. Б. Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної Української держави: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. Б. Медицький. - Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К., 2007. – 20с.
51. Шур Э. М. Наше преступное общество (социальные и правовые источники преступности в Америке) /Э. М. Шур; [пер. с англ. и общ. ред. В. И. Кудрявцева] – М.: Прогресс, 1977. – 326с.
52. Крейхи Б. Социальная психология агрессии / Б. Крейхи; [пер. с англ. А. Лисициной] – С-Пб.: Питер, 2003. -333 с.
53. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / [M. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. M. Мельник та ін.]; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
54. Статистичний щорічник України за 2005 р. / Держкомстат України; [за ред. О. Г. Осауленка]. – К.: Видавництво «Консультант», 2006. – 575 с.
55. Куценко О. Становлення соціальних класів як виявлення самоорганізаційних процесів у суспільстві / О. Куценко // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – №4. – С.122–134.
56. Хмелько В. Макросоциальные изменения в украинском обществе за годы независимости / В. Хмелько // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2003. – №1. – С. 5–23.
57. Заславская Т. И. Социально-культурные аспекты трансформации российского общества / Т. И. Заславская // Социс. – 2001. – №8. – С.25–32.
58. Арутюнян Ю. В. О социальной структуре общества постсоветской России // Социс.- 2002. - №9. – С. 29-40.
59. Шульга М. Національна і політична маргіналізація за умов системної кризи / М. Шульга // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – №1. – С. 5–20.
60. Прибыткова И. Трудовые мигранты в социальной иерархии украинского общества: статусные позиции, ценности, жизненные стратегии, стиль и образ жизни / И. Прибыткова // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – №4. – С. 156–167.
61. Гончаренко Н.Г. Динаміка доходів і витрат населення - в контексті стабілізації рівня заробітної плати / Н.Г. Гончаренко // Держава і регіони. – 2010. – №3. – С. 47-51.
62. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
63. Краузе О. Зовнішня трудова міграція населення України / О.Краузе // Галицький економічний вісник. – 2010. – №2(27). – с.26-34 – (світова економіка й міжнародні економічні відносини).
64. Юрчишин І.І. Рівень доходів населення України: регіональний аспект / І.І. Юрчишин // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 7. – С. 37-41.
65. Ковальчук Т.О. Динаміка рівня життя населення України в умовах формування сталого розвитку і становлення сучасних ринкових відносин / Т. О. Ковальчук // Наукові праці НДФІ. – 2011. – №2. – С. 53-58.
66. Нитка В. Ми не можемо скопіювати досвід європейських держав // Василь Нитка // Голос України. – 16 февраля 2011. – № 29. – C. 7.
67. Україна XXI століття. Стратегія реформ і суспільної консолідації / А. В. Єрмолаєв, Жаліло Я. А, Литвиненко О. В. [та ін.] // Стратегічні пріоритети. – 2010. – № 2 (15). – С. 5-82.
68. Майже 62% українців стали жити гірше – опитування [Електронний ресурс]- Режим доступу:http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:GEzZTyJ:economics.unian.net/ukr/
69. Статистика МВС [Електронний ресурс] Режим доступу:http://mvs.gov.ua/mvs/
70. Скулиш Є. Явище корупції: теоретико-правовий аспект / Євген Скулиш // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – №2 – С. 92-98.
71. Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: монографія / Є. В. Невмержицький. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.
72. Войцишен В. Протидія корупції як багатоаспектна проблема / Віктор Войцишен // Вісник прокуратури. – 2009. – №10(100). – С. 14-18.
73. Прудон П. Ж. Теория уголовных законов / П. Ж. Прудон. – С-Пб., 1871. – 378 с.
74. Ломброзо Ч. Преступный человек / Ч. Ломброзо; [Пер. с итал. С. Раппопорта, Н. С. Житковой и др.]. – М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2005. – 880 с.
75. Принс А. Преступность и репрессия: Уголовно-юридический очерк / Адольф Принс; [Пер. под ред., с предисл. и примеч. В. В. Пржевальского]. –М:Издание книжного магазина Гросман и Кнебель,1898. - 210 с.
76. Гернет М. Социальные факторы преступности / М. Гернет //Право. Еженедельная газета. – 1906. – №812. – С. 22-28.
77. Ван-Кан Ж. Экономические факторы преступности /Ж. Ван-Кан; [Пер.: И. И. Аносов, Л. В. Гольденвейзер; Под ред., с предисл. С. В. Познышев]. - М.: Г.А. Леман, 1915. - 324 с. – М., 1915.
78. Аристотель. Политика. Сочинения в 4-х т. / Аристотель; [Пер. с древнегреч. С.А. Жебелева; Общ. ред. А.И. Доватура]. – М.: Мысль, 1983. - Т.4. - 1983. - 830 с.
79. Маркс К. Собрание сочинений / К.Маркс, Ф. Энгельс. - 2-е изд. - М.: Политиздат, 1956. – (Сочинения в 50 т./ К. Маркс; т. 5).
80. Осетрова О. О. Феномен суїциду в історії західноєвропейської філософії: дис. ... д-ра філос. наук. 09.00.05 / Осетрова Оксана Олександрівна. - Д., 2007. - 450 с.
81. Гірняк А. Глибинно-психологічне підґрунтя суїциду / А. Гірняк // Психологія і суспільство. – 2010. – № 1. – С. 151-158.
82. Борцов Ю. Владимир Путин / Юрий Борцов. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 512 с.
83. Бандура О.О. Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно-гносеологічний підхід: монографія / О. О. Бандура. – К.: Вид-во КНУВС, 2010. – 272 с.
84. Головкін Б. Кримінологічні засоби забезпечення безпеки від корисливої насильницької злочинності та її проявів / Б. Головкін // Право України. – 2011. - №1. – С. 240-246.
85. Иншаков С. М. Криминология: учебное пособие / С. М. Иншаков. - М.: Юриспруденция, 2002. – 352 с.
86. Преступность в России и проблемы борьбы с ней / [Под ред. А. И. Долговой]. - М.: Российская криминологическая ассоциация, 2001. – 244 с.
87. Микитчик О. В. Злочин як социальне явище: філософсько-правовий аспект: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / О. В. Микитчик. - Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2002. - 16 с.
88. Практична філософія перед викликами сучасності : [зб. наук. ст.] / редкол.: О. М. Бандурка (голова редкол.) [та ін.] ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2011. – 286 с.
89. Ферри Э. Уголовная социология: Перевод с 5-го французского издания 1905 г. / Энрико Ферри; [пер. О. В. Познышева; под ред., предисл. С. В. Познышев]. – М.: В. М. Саблин, 1908. – 615 с. См. также: Studi sulla criminalita ed altri saggi 1901, p. 18.
90. Криминология: Учебник для вузов / [Под общ. ред. А. И. Долговой]. - М.: Инфра:М-Норма, 2010. – 1008 с.
91. Білоусова О. О. Поняття і ознаки кримінальної безпеки країни / О. О. Білоусова // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 83-87 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11bookbk.pdf
92. Дрёмин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: монография / В. Н. Дрёмин. - О. : Юрид. лит-ра, 2009. - 616 с.
93. Стрелковская Ю.А. Формирование маргинальных групп как фактор криминализации общества / Ю.А. Стрелковская // Регіональний науковий юридичний альманах «Українська державність та право на рубежі сторіч» – Одеса, 2006. – Вип. 1. – С. 97-102.
94. Иншаков С. М. Зарубежная криминология / С. М. Иншаков. - М.: Инфра-М-Норма, 1997. – 383 с.
95. Ломброзо Ч. Новейшие успехи науки о преступнике / Ч. Ломброзо; [пер. С. Л. Раппопорт; под ред., пред. Л. М. Берлин]. – Спб., 1892. – 165 с.
96. Александров Ю. В. Кримінологія: Курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. – К.: МАУП, 2002. – 295 с.
97. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон вiд 01.07.2010 р. 2411-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 40. – Ст.527.
98. Тищук Т. А. Економіка України у 2011 р.: прогноз динаміки, виклики та ризики / Т. А. Тищук, Ю. М. Харазішвілі, О. В. Іванов – К.: НІСД, 2011. – 30 с.
99. Атоян А. И. Социальная маргиналистика. (О предпосылках нового междисциплинарного и культурно-исторического синтеза) / А.И. Атоян // Полис. – 1993. – №6. – С. 29-38.
100. Васильківський Д.М. Зовнішня трудова міграція в Україні: сучасний стан, причини, наслідки / Д.М. Васильківський, О.А. Осійчук // Вісник Хм.нац.ун.-та. – 2009. – №1. – С. 97-101.
101. Статистичний щорічник України за 2001 рік. / Держкомстат України; [за ред.. О. Г. Осауленка]. – К.: Техніка, 2002. – 644 с.
102. Маляр Г. В. Проблема політичної злочинності в зарубіжній кримінології: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Г. В. Маляр. – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України. -К., 2010. – 18 с.
103. Зелінська Н. Політична злочинність і політична кримінологія: концептуальні підходи / Н. Зелінська //Право України.- 2009.-№7.-С.58-65.
104. Лунеев В. В. Криминогенная обстановка в России и формирование новой политической элиты / В. В. Лунеев // Социологические исследования. – 1994. – № 8–9. – С. 89–100.
105. Сотула О. С. Історичний аспект політичної злочинності (стаття) / О. С. Сотула // Прокуратура. Людина. Держава. – 2006. - №7.- С. 108-113.
106. Медицький І. Б. Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної Української держави : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Медицький Ігор Богданович. - Івано-Франківськ, 2007. – 232 с.
107. Сницарчук О. “Паукам в банке” становится все теснее / Ольга Сницарчук // Вечерние вести.- 12 июня 2003 г.- № 79.- С. 5-7.
108. Тернер Дж. Социальное влияние / Джон Тернер; [Пер. с англ. З. Замчук]. – С-Пб.: Питер, 2003. -256 с. - (Серия „Концентрированная психология”).
109. Митягина, Екатерина Владимировна. Референтные группы современной молодежи: автореф. дис. ... канд. социол. наук : спец. 22.00.04 / Е. В. Митягина. - Н. Новгород, 2007. - 29 с.
110. Слюсар Л. І. Сім’я в сучасній Україні: інституційна криза чи постіндустріальна трансформація? / Л. І. Слюсар // Науково-економічний та суспільно-політичний журнал «Демографія та соціальна економіка».- К.: ТОВ ”Академдрук” Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. - № 1.- 220 с.
111. Ничипоренко С. В. Проблеми неповних сімей у контексті демографічного розвитку / С. В. Ничипоренко // Демографія та соціальна економіка. – 2006. – №2. – С. 37-43.
112. Петренко О. С. Вплив соціальних та демографічних факторів на поширеність феномена громадянських / консенсуальних шлюбів /О. С. Петренко //Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2011. – № 2 (213) – С. 109-120.
113. Мельник В. Критерії оцінки бідності: світова та вітчизняна практика / В. Мельник, Н. Комар // Наука молода. – Вип. 3.- Тернопіль: ТАНГ "Економічна думка", 2005. – С. 23-27. (110)
114. Підсумковий моніторинг розвитку соціальної сфери за 2010 рік. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://webcache.googleusercontent.com/
115. Криминология : учеб. для вузов / С.-Петерб. гос. ун-т; [под науч. ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева]. - СПб.: Изд. Дом С.-Петерб. ун-та : Изд-во юрид. фак. С.-Петерб. ун-та, 2005. - 520 с.
116. Воронин Ю. А. Система борьбы с преступностью в США / Ю. А. Воронин. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1998. - 248 с.
117. Гега П. Т. Окремі аспекти сучасного стану кри