ІНТУЇТИВНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ




  • скачать файл:
  • Название:
  • ІНТУЇТИВНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
  • Кол-во страниц:
  • 197
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ВНУТРІШНІХ СПРАВ



    На правах рукопису


    ШЕВЦІВ МИХАЙЛО БОГДАНОВИЧ


    УДК 340.12: 347.96: 159.9



    ІНТУЇТИВНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА:
    ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ



    12.00.12 – філософія права



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук



    Науковий керівник –
    Сливка Степан Степанович
    доктор юридичних наук,
    професор



    Львів – 2012
    ЗМІСТ


    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
    ІНТУЇТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ЮРИСТА 11
    1.1 Джерела філософсько-правового дослідження
    інтуїтивної культури 11
    1.2 Методологічні засади інтерпретації інтуїтивної
    професійності юриста 37
    1.3 Інтуїтивна культура юриста як результат пізнавального досвіду 54
    Висновки до першого розділу 63
    РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ІНТУЇТИВНОЇ
    КУЛЬТУРИ ЮРИСТА 66
    2.1 Аналіз природно-правового зумовлення інтуїції
    як системи сприйняття 66
    2.2 Детермінанти розвитку інтуїтивної культури юриста 90
    2.3 Концептуальні засади (принципи) та функціональні особливості інтуїтивної культури юриста 102
    Висновки до другого розділу 130
    РОЗДІЛ 3. ІНТУЇТИВНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА
    У ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІЙ ПРОЕКЦІЇ 132
    3.1 Прояви імперативу моралі в інтуїтивній культурі юриста 132
    3.2 Інтуїція як спосіб самовираження юриста 145
    3.3 Процес прийняття юристом інтуїтивного рішення 158
    Висновки до третього розділу 172
    ВИСНОВКИ 175
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
    ДОДАТОК .................................................................................................................. 196
    ВСТУП


    Актуальність теми. Філософія права як наука набуває дедалі більшого розвитку в сучасній Україні. Дослідження у цій галузі зумовлені новими відкриттями у фізиці, природознавстві, психології та інших науках, які продукують наукові ідеї філософії. З’являються активні дослідження із синергетики права, біоетики, антропології й антропософії права та ін. Особливий інтерес для філософії права становить сфера правової інтуїції, інтуїтивної культури юриста.
    У науці існує думка, що інтуїтивну культуру юриста характеризують духовно-синергетичні складові, які продукують внутрішнє переконання у потребі прийняття правових рішень. Роль синергетики в інтуїтивній культурі підкреслюють сучасні дослідники, оскільки наука доводить цінність нелінійних професійних дій, їх переваги в багатьох випадках над лінійними. Тобто інтуїція як підсвідомий інстинкт «спрацьовує» не тоді, коли є спроба скористатися нею, а тоді, коли настають певні умови, породжені внутрішніми, психічними процесами особи юриста.
    Духовно-синергетичні дії правника визначають його внутрішній стан, налаштованість на правомірні дії. У такому контексті формується інтуїтивна культура юриста, яка функціонує на засадах позитивного та природного права. При цьому інтуїтивна культура юриста більше потребує природно-правових норм, які «швидше» й ефективніше впливають на його процесуальні дії. Однак ці процеси є мало вивченими.
    Практичний аспект актуальності дослідження полягає в аналізі сучасного стану юридичної діяльності та насиченості потоків правової інформації. Це вимагає від юриста правомірної реалізації норм права з огляду на розвиненість його інтуїтивної культури.
    Дослідженню інтуїції та інтуїтивної культури приділялося багато уваги. Серед класиків філософської думки назвемо таких мислителів, як А. Августин, П. Абеляр, Арістотель, В. Асмус, Ф. Аквінський, Ф. Бекон, А. Берґсон, Г. Геґель, Т. Гоббс, Г. Ґроцій, Е. Гуссерль, Р. Декарт, Демокрит, А. Ейнштейн, І. Кант, Ґ.В. Лейбніц, Дж. Локк, М. Лосський, С. Оріховський, Л. Петражицький, Платон, С. Пуфендорф, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спіноза, Х. Томазій, Й. Фіхте, Дж. Фортеск’ю, С. Франк, З. Фройд, А. Шопенгауер та ін. Із сучасних українських філософів права слід відзначити праці В. Бігуна, В. Вовк, Т. Гарасиміва, О. Грищук, В. Іріної, А. Козловського, М. Костицького, В. Ларіонової, О. Литвинової, С. Максимова, Н. Мельничук, А. Новикової, Ю. Оборотова, П. Рабіновича, С. Рабіновича, О. Тихомирова, А. Токарської, Т. Тюріної, П. Шипова, І. Шутака та ін.
    У дисертації творчо використані здобутки згаданих та інших науковців, а також продовжено дослідження проблематики інтуїтивної культури юриста. Варто зауважити, що перший крок у цьому напрямі зробив професор С. Сливка, який сформулював дефініцію інтуїтивної культури юриста, визначив її компоненти, основні принципи та функції. Проте, феномен інтуїтивної культури юриста потребує подальшого ґрунтовного дослідження. Зокрема, визначення методологічних засад інтерпретації інтуїтивної професійності юриста, детермінант її розвитку, концептуальних засад та функціональних особливостей інтуїтивної культури правника, варіантів її формування, можливостей впливу позитивно-правових детермінантів на правову інтуїцію законодавця тощо, на чому власне і наголошується у запропонованій роботі.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Пріоритетними напрями розвитку правової науки в Україні на 2005–2010 р.р. (Постанова загальних зборів АПрН України від 18.06.2004 р. № 2/04-2); Переліком пріоритетних напрямів наукового забезпечення органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, (наказ МВС України від 29.07. 2010 № 347); планом науково-дослідницької роботи кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ на тему «Філософсько-правові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
    Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування інтуїтивної культури юриста в його професійній діяльності.
    Відповідно до поставленої мети було зосереджено увагу на вирішенні таких основних задач:
    – узагальнити результати наукових досліджень проблем інтуїтивності;
    – сформулювати авторське розуміння поняття «інтуїтивна культура юриста»;
    – розкрити методологічні засади інтерпретації інтуїтивності юриста;
    – висвітлити взаємозв’язок пізнавального досвіду та інтуїтивної культури юриста;
    – з’ясувати раціональне та природне зумовлення інтуїції;
    – встановити чинники впливу на формування інтуїтивної культури юриста та розкрити їхнє онтологічне значення;
    – визначити концептуальні засади (принципи) та функції інтуїтивної культури юриста з філософсько-правових позицій;
    – продемонструвати прояви домінування імперативу моралі в інтуїтивній культурі юриста;
    – розкрити феномен інтуїції як один зі способів самовираження юриста;
    – дослідити місце і роль інтуїції у процесі прийняття правового рішення.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини у їх природно-правовому вияві, побудованому на інтуїтивізмі.
    Предметом дослідження є інтуїтивна культура юриста як філософсько-правова категорія.
    Методи дослідження. У дисертації застосовані основні наукові підходи, принципи і методи пізнання. Методологічною основою дисертації слугують положення і висновки теорії пізнання соціальних, у т. ч. правових явищ, теорії та філософії інтуїції, ідеї інтегративної юриспруденції. В основу пошукової роботи покладено комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методів:
    – діалектичний – для дослідження проблеми сутності та природи інтуїтивної культури юриста;
    – понятійний – для формулювання понятійного апарату за напрямом дослідження, визначення детермінантів розвитку інтуїтивної культури юриста;
    – історико-аналітичний – для вивчення історії об’єкта дослідження, а саме з’ясування поглядів на проблему правового інтуїтивізму, інтуїції, культури, інтуїтивної культури тощо;
    – порівняльний – для зіставлення та порівняння інтуїтивної культури з іншими видами культур;
    – логічний – для формулювання дефініцій понять «інтуїція», «інтуїтивна культура», «інтуїтивна культура юриста», послідовного та логічного викладу функціональних особливостей та концептуальних засад інтуїтивної культури юриста і т. ін.;
    – системно-структурний та функціональний методи – для дослідження й аналізу професійної діяльності юриста та правових явищ;
    – методи тлумачення права (юридичної герменевтики) – для з’ясування змісту правових норм, які регламентують професійну діяльність юриста;
    – психологічний – для застосування психологічних знань у вивченні феномена інтуїтивної культури юриста.
    У дослідженні застосовувалися також методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, аналогії, порівняння та протиставлення у систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.
    Теоретичною основою дослідження стали критично осмислені положення, аргументи та висновки, що містяться у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених різних історичних епох, зокрема:
    – з філософії – А. Августина, Арістотеля, Г. Геґеля, Т. Гоббса, Г. Ґроція, Р. Декарта, Демокрита, А. Ейнштейна, М. Лосського, Платона, Х. Томазія, Й. Фіхте, А. Шопенгауера та інших;
    – з філософії права – В. Вовк, Т. Гарасиміва, І. Канта, А. Козловського, В. Ларіонової, Ґ. В. Лейбніца, Дж. Локка, С. Оріховського, Л. Петражицького, П. Рабіновича, С. Сливки, Б. Спінози, А. Токарської, І. Шутака та інших;
    – з психології – В. Бедь, Р. Грановської, Е. Клімова, І. Лебедєва, А. Налчаджяна, Я. Пономарьова, В. Потапової, О. Столяренко, Б. Теплова, Т. Тюріної, З. Фройда, М. Холодної та інших.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці зроблено спробу здійснити цілісне дослідження і філософсько-правовий комплексний аналіз поняття інтуїтивної культури юриста. Філософсько-правова концепція поняття «інтуїтивна культура юриста» побудована з урахуванням сучасних вимог, нових ідей та потреб виконання юристом своїх професійних функцій.
    Найістотніші результати дослідження, які відображають внесок у розробку означеної проблеми, зводяться до того, що:
    вперше одержано:
    – обґрунтування природно-правового зумовлення інтуїції як підсвідомого сприйняття правової реальності, що формується під впливом таких чинників, як гени індивідуума, родинне виховання, сімейний мікроклімат, навколишнє оточення, дошкільні навчальні заклади та школа, навчальні заклади
    I–IV рівнів акредитації, професійна діяльність, самоосвіта, розум (інтелект)
    та інше;
    – авторське трактування інтуїції юриста у природно-правовому просторі (гармонії людини з природою), що забезпечує правильність застосування інтуїтивного мислення, та у надприродно-правовому просторі, що розширює пізнавальну діяльність юриста, формує нові імпульси пошуку пізнання правової дійсності та прийняття правового рішення;
    – обґрунтування детермінантів як чинників, що формують інтуїтивну культуру юриста, до яких віднесено внутрішні (природні задатки) та зовнішні (професійна соціалізація) із поділом останніх на активні (процес навчання юриста) та пасивні (вплив середовища на особу правника);
    – концептуальні засади (принципи) інтуїтивної культури юриста, які поділяються на позитивно-правові та природно-правові; функціональні особливості інтуїтивної культури юриста, які поділено на основні та додаткові;
    удосконалено:
    – дефініцію інтуїтивної культури юриста, в межах якої вона розуміється як ступінь природно-правового, ірраціонального осмислення правового
    явища на основі отриманих знань та практичних навиків юриста з метою прийняття раціонально вмотивованого, логічно обґрунтованого правового рішення;
    – систематизацію філософсько-правових джерел у межах правового інтуїтивізму;
    – положення про те, що засади формування інтуїтивної культури юриста є результатом пізнавального інтелектуального досвіду;
    дістали подальший розвиток:
    – методологічні засади інтерпретації інтуїтивної професійності юриста;
    – дослідження місця та ролі імперативу моралі в інтуїтивній культурі юриста;
    – твердження про те, що з-поміж способів самовираження юриста за допомогою інтуїції можна виокремити наступні: по-перше, в процесі розслідування інтуїція перевіряється практикою; по-друге, інтуїція є здатністю осягати істину шляхом прямого її спостереження; по-третє, на безпосередньому рівні пізнання інтуїція об’єднує чуттєве та раціональне.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані положення, пропозиції, рекомендації та висновки становлять і науково-теоретичний, і практичний інтерес, а також можуть бути важливими для подальших наукових досліджень сутності, місця і ролі інтуїтивної культури юриста у структурі філософських та юридичних наук. Дисертація спрямована на розвиток філософсько-правового знання, юридичної деонтології, поглиблення знань із теорії держави і права.
    Результати дослідження використовувалися у Львівському державному університеті внутрішніх справ під час підготовки відповідних підручників, навчальних посібників та навчально-методичної літератури з цих навчальних дисциплін (акт впровадження № 6 від 16 березня 2012 р.), а також у таких сферах: у навчальному процесі вищих навчальних закладів під час викладання таких дисциплін, як «Філософія права», «Теорія держави та права», «Юридична деонтологія», «Соціологія права»; у науково-дослідній сфері – для подальшого наукового пошуку напрямів розв’язання філософських проблем юридичної науки; у правовиховній сфері – з метою підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення.
    Апробація результатів дисертації. Дисертацію представлено й обговорено на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертаційної роботи були висвітлені у доповідях і наукових повідомленнях на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних заходах, як: Міжнародна науково-практична конференція «Теорія і практика застосування чинного законодавства в сучасних умовах» (м. Одеса, 12–13 лютого 2011 р.); Всеукраїнська наукова конференція ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 26 вересня 2008 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Право на приватність: тенденції та перспективи» (м. Львів, 14 листопада 2008 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 17 лютого 2012 р.); звітна наукова конференція «Актуальні аспекти підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки» (м. Львів, 24 лютого 2012 р.); круглий стіл «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 5 березня 2010 р.); круглий стіл «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 28 травня 2010 р.); круглий стіл «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 10 грудня 2010 р.); круглий стіл «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 18 лютого 2011 р.); круглий стіл «Проблеми юридичної науки: філософський, теоретичний та історичний аспекти» (м. Львів, 14 квітня 2011 р.); ІІІ всеукраїнський круглий стіл «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 9 грудня 2011 р.).
    Публікації. Основні результати дисертації знайшли своє відображення у 14 наукових публікаціях, три з яких – статті, які опубліковано у наукових фахових виданнях з юридичних наук, та 11 – тези доповідей на науково-практичних конференціях, під час роботи круглих столів тощо.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і по-новому вирішено завдання, пов’язані з проблемами філософсько-правового характеру функціонування правової інтуїції та підходів щодо її застосування у
    професійній діяльності юриста. Із висновків, зроблених у дослідженні, найбільш важливими є:
    1. На основі узагальнення наукових досліджень проблем інтуїції встановлено, що попри потужний арсенал юридичної техніки і правознавчих прийомів правник за допомогою знань, інтелекту, логіки, цілісності, повноти, використання альтернативних варіантів приймає найефективніше рішення, спираючись на добре розвинену професійну людську інтуїцію. Крізь призму цієї думки дослідники (Дж. Локк, Г. Геґель, А. Берґсон, Е. Гуссерль, Л. Петражицький та інші) висловлювали критичні судження щодо впливу вроджених ідей на формування інтуїтивного сприйняття предмета чи явища, що, вочевидь, не дозволяє повною мірою усвідомити усі грані та можливості власне правової інтуїції. Абсолютна раціональна філософська система мислення виводить прямий зв’язок інтуїтивного рішення з логічним умовиводом. В основі інтуїтивного мислення лежить здоровий глузд, а не філософські роздуми, які раніше домінували у наукових теоріях правового інтуїтивізму. Протиставляючи інтуїцію інтелекту, вчені зазначають, що філософствувати – означає повернути у протилежний бік логічний порядок думки. Отже, інтуїція, у такому розумінні,
    є вищим видом пізнання, що дозволяє безпосередньо усвідомлювати загальне, яке знаходиться у самому пізнанні, незалежно від того, чи відповідає сутність чого-небудь реальності, і випливає із правового інтуїтивізму як філософсько-правової течії.
    Правовий інтуїтивізм, своєю чергою, випливає із природного права. Учення про природне право значно еволюціонувало, перебуваючи під впливом різних тенденцій, течій, унаслідок чого виникли різноманітні, часто навіть суперечливі визначення й тлумачення природного права, що спонукає дослідників до неоднозначності аналізу поняття інтуїції.
    2. Сформоване тлумачення ключового поняття, яке полягає в тому, що: інтуїтивна культура юриста – це ступінь природно-правового, ірраціонального осмислення правового явища на основі знань та практичних навиків юриста з метою прийняття раціонально вмотивованого логічно обґрунтованого правового рішення.
    3. Методологічні засади формування інтуїтивної культури юриста полягають у єдності самої інтуїції і логіки як філософської науки. Інтуїція – данина минулому свідомому і підсвідомому досвіду. Підсвідоме порівняння з набутим досвідом і призводить до осяяння, до несподіваного, однак логічно вмотивованого рішення. Цей взаємозв’язок здебільшого залишається прихованим для свідомості. Якщо сприймати багатоаспектність інтуїтивного процесу як кульмінаційний елемент пізнання юридичної діяльності, то формування інтуїтивної культури юриста проходить низку етапів, з-поміж яких: усвідомлення юристом змісту прийнятого рішення, навіть якщо це рішення було прийняте немовби спонтанно та несподівано; переконаність у правильності такого рішення, оскільки здебільшого інтуїтивно прийняті рішення оригінальні, витончені та гармонійні за своєю структурою. Такий хід подій неодмінно вказує на те, що підтвердженням сформованої інтуїтивної культури юриста є обставина, в контексті якої інтуїтивно прийняте рішення (на філософсько-правовому рівні) дозволяє простежити й засоби реалізації такого рішення і, за бажання та наявності певних навиків, його можна логічно проаналізувати та аргументовано довести.
    4. Абстрактне поняття інтуїції не має матеріального підтвердження: інтуїтивна діяльність у підсвідомій зоні головного мозку людини – це діяльність свідомої, дієздатної людини, що базується на розумових умовиводах; у природно-правовому просторі (тобто у просторі рівності усіх людей та гармонії людини з природою – під час прийняття швидкого і, ймовірно, правильного рішення у конкретній життєвій ситуації) імовірність правильного рішення здебільшого не впливає на швидкість його прийняття (і навпаки), а залежить лише від правильності застосування інтуїтивного мислення; межування з надприродним правом можна трактувати як можливість віднесення інтуїції до надприродно-правового простору.
    Поступ пізнавального досвіду засвідчує, що лише логічного мислення, застосування способів і прийомів для утворення нових понять, базування виключно на законах логіки, без врахування емпіричного досвіду недостатньо для формування інтуїтивної культури юриста. Адже процес продукування нової інформації не може бути схематично зведений ні до індуктивно, ні до дедуктивно розгорнутого мислення. Незамінною у цьому процесі залишається інтуїція, що дає пізнанню новий імпульс і напрям руху.
    5. На основі аналізу раціонального та природного зумовлення інтуїції виокремлено низку чинників, що формують інтуїтивну культуру юриста. До них належать: гени індивідуума; родинне виховання; сімейний мікроклімат; навколишнє оточення; дошкільні навчальні заклади та школа; навчальні
    заклади I–IV рівнів акредитації; професійна діяльність; самоосвіта, розум (інтелект) та інше.
    Значний вплив на інтуїтивні можливості людини, в т. ч. майбутнього правника, здійснюють, передусім, навчальні заклади. Провідними цінностями виховання стає не лише засвоєння норм поведінки і вмінь (позитивно-правові вимоги суспільства), а й гуманність взаємовідносин, свобода прояву власного Я, культивування індивідуальності, усвідомлена правова культура поведінки, творче самовираження як основні природно-правові засади формування інтуїтивної культури правника.
    6. Розрізняються внутрішні (природні задатки) та зовнішні (професійна соціалізація) види детермінантів, що впливають на формування
    інтуїтивної культури юриста. Зовнішні, відповідно, можуть бути пасивними (вплив середовища на особу правника) та активними (процес навчання
    юриста).
    7. Концептуальні засади інтуїтивної культури юриста – це принципи, згідно з якими потрібно діяти у певній ситуації. Вони поділяються на позитивно-правові та природно-правові.
    До позитивно-правових концептуальних засад інтуїтивної культури юриста належать: інтелектуальність; доповнюваність; системність; свобода; простота; наочність; гуманізм; спостережливість; справедливість; відповідальність.
    Природно-правовими концептуальними засадами інтуїтивної культури юриста є: метафізичність; ірраціональність; онтологічність; синергетичність; підсвідомість; креативність; адекватне моделювання ситуації; конваріантна аналогія.
    Функціональні особливості інтуїтивної культури юриста можуть бути основними (комунікативні та пізнавальні) та додатковими (новоутворювальні, індивідуального підходу, оцінювальні та регулятивні).
    8. Місце і роль імперативу моралі в інтуїтивній культурі юриста проявляється передусім у певних мотивах. До таких мотивів можна віднести: совість, внутрішній голос, особисте переконання. Визначити вказані мотиви
    «зі сторони» доволі проблематично – саме тому людина повинна сама
    регулювати свій внутрішній світ, захищати свою моральну автономію
    від впливів ззовні, вибудовувати моральні чесноти, що сприятимуть ефективнішому формуванню та прояву інтуїтивної культури тощо. Існують моральні норми, прийняті в певних національних, регіональних та інших структурах суспільства, що обмежують поведінку і дії людей. Зважаючи на те, що кожний базовий рівень свідомості корегує власна базова моральна
    інтуїція, спрямована на те, щоб забезпечити глибинність усвідомлення певного вчинку, то інтуїцію слід сприймати як одну із форм теоретичного осмислення моралі. Отже, якщо інтуїція є необхідною умовою будь-якої професійної діяльності, то й інтуїтивна культура юриста не може бути достатньо сформованою поза загальним розвитком особистої інтуїції на основі морального імперативу.
    9. Самовираження юриста за допомогою інтуїції виявляється у такому: по-перше, в процесі розслідування інтуїція перевіряється практикою, і лише у разі свого підтвердження розглядається як достовірне знання (немає нічого принципово відмінного від звичайного процесу перевірки версій, висунутих на основі чіткого послідовного, логічного пояснення фактів); по-друге, інтуїція є здатністю осягати істину шляхом прямого її спостереження; по-третє, у безпосередньому рівні пізнання інтуїція об’єднує чуттєве та раціональне;
    по-четверте, інтуїція формується у результаті тривалого попереднього досвіду діяльності в певній галузі, зокрема минулих міркувань, обговорень, логічних дій. Раптове рішення можливе лише тому, що логічні дії автоматизуються, стають розумовими навиками, які відбуваються непомітно як для самої людини, так і для інших.
    10. Спрямованість передусім на формування у юриста логічних операцій мислення – одна з основних цілей під час його професійної підготовки. Проте розвиток професійної інтуїції виконує не менш важливу роль у вдосконаленні юридичної майстерності, професійної культури. Інтуїція виробляється на основі необхідних знань та досвіду (в нашому випадку це юридична освіта, правове виховання, правова культура тощо), а її наявність обумовлює здатність юриста до правової імпровізації. Отож, складні взаємозв’язки та єдність логічних й інтуїтивних компонентів під час вирішення юридично-професійних завдань зумовлюють активність особистості, формування інтелектуальної та інтуїтивної культури юриста, його компетентності, професіоналізму.
    Зіткнення зі швидкозмінними ситуаціями, що мають різну правову природу, вимагає від юристів поряд із рішеннями, що базуються на загальноприйнятих нормах поведінки, прийняття хоча й правомірних, проте нестандартних рішень. Перед тим, як юридична діяльність набуває доцільного характеру, має місце деяка спонтанність, інтуїтивна професійна творчість. Тому для прийняття правильного правового рішення правникові доводиться вирішувати низку інтуїтивних завдань. Деякі з них можуть бути вирішені за допомогою типових раціональних способів. Для вирішення інших потрібне створення або винахід нестандартних прийомів. Це зазвичай відбувається, коли у своїй діяльності юрист зіштовхується з принципово новими ситуаціями, що не мають точних аналогів у правозастосуванні. Саме тоді необхідними стають творчість, досвід, певні напрацювання, тобто яскраво проявляються підстави для вияву інтуїтивної культури юриста.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Академічна юридична думка / укладачі І.Б. Усенко, Т.І. Боднарук;
    за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : Ін-Юре, 1998. – 503 с.
    2. Акимов А.Е. Анализ проблемы торсионных источников энергии / А.Е. Акимов, Р.Н. Кузьмин // Прикладная физика. – 1996. – № 1. – С. 96–101.
    3. Алексеев П.В. Познавательные способности человека / П.В. Алексеев, А.В. Панин // Философия. – М. : Проспект, 2004. – 608 с.
    4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев. – СПб. : Питер, 2001. – 272 с.
    5. Антология мировой философии : Античность. – Мн. : Харвест, 2001. – 960 с.
    6. Архипова Н.И. Управление в чрезвычайных ситуациях / Н.И. Архипова, В.В. Кульба. – М. : РГГУ, 1998. – 315 с.
    7. Асмус В.Ф. Проблема интуиции в философии и математике / В.Ф. Асмус. – М. : Едиториал УРСС, 2011. – 320 с.
    8. Багнюк А.В. Філософія : Онтологія. Гносеологія. Соціальна філософія / А.В. Багнюк, В.І. Стародубець. – Тернопіль, 2005. – 412 с.
    9. Багнюк А.В. Філософія : навчальний посібник : у 2 ч. / А. Багнюк. – Рівне, 1997. Ч. 1. – 475 с.
    10. Балинська О.М. Філософія права (вербально-біхевіористський підхід) : словник (категорії, поняття, терміни) / О.М. Балинська. – Львів : ПАІС, 2008. – 164 с.
    11. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини в праві : монографія / О.О. Бандура. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 200 с.
    12. Бардін О.М. Діалектична взаємообумовленість насильства та тероризму / О.М. Бардін // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грани» 2003. – № 6 (32), – С. 67–75.
    13. Баумейстер А. Філософія права : навчальний посібник / А. Баумайстер. – Вінниця : О. Власнюк, 2007. – 224 с.
    14. Бачинін В.А. Філософія права : словник / В.А. Бачинін, В.С. Журавський, М.І. Панов. – К. : Ін-Юре, 2003. – 408 с.
    15. Бачинін В.А. Філософія права : підручник / В.А. Бачинін, В.С. Журавський, М.І. Панов. – К. : Ін Юре, 2003. – 472 c.
    16. Бачинін В.А. Філософія права / В.А. Бачинін, М.І. Панов. – К. :
    Ін-Юре, 2002. – 472 с.
    17. Бачинин В.А. Энциклопедия философии и социологии права / В.А. Бачинин. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2006. – 1096 с.
    18. Бачинин В.А. Культурология : Энциклопедический словарь / В.А. Бачинин. – СПб. : Изд-во Михайлова В.А., 2005. – 288 с.
    19. Бачинин В.А. Морально-правовая философия / В.А. Бачинин. – Х. : Консум, 2000. – 208 с.
    20. Бедь В.В. Юридична психологія : навчальний посібник / В.В. Бедь. – К. : МАУП, 2004. – 436 с.
    21. Белкин А.Р. Курс криминалистики : учебник / А.Р. Белкин, В.М. Богданов, Э.И. Бодиловская и др. – М. : Юристъ, 2001. – 784 с.
    22. Бергсон А. Непосредственные данные сознания. Время и свобода воли / Анри Бергсон. – Л. : ЛКИ, 2012. – 226 с.
    23. Бергсон А. Творческая эволюция / Анри Бергсон. – М. : Кучково поле, 2006. – 384 с.
    24. Битяк Ю.П. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства : монографія / За ред. Ю.П. Битяка, І.В. Яковюка. – Х. : Право, 2007. – 248 с.
    25. Біленчук П.Д. Філософія права : навчальний посібник / П.Д. Біленчук, В.Д. Гвоздецький, С.С. Сливка; за ред. П.Д. Біленчука. – К. : Атіка, 1999. –
    208 с.
    26. Большой юридический словарь / Под ред. А.В. Малько. - М. : Проспект, 2009. - 704 с.
    27. Бородкин Л.И. Порядок из хаоса : концепции синергетики в методологии исторических исследований / Л.И. Бородкин // Новая и новейшая история, 2003. – № 2 : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.hist.msu.ru/Labs/HisLab/html/chaos.htm
    28. Босс В. Интуиция и математика / В. Босс. – Ленинград : ЛКИ, 2008. – 216 с.
    29. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія : короткий курс лекцій / І.В. Бризгалов. – К.: МАУП, 2003. – 48 с.
    30. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование / А.В. Брушлинский. – М. : Мысль, 1979. – 230 с.
    31. Бунге М. Интуиция и наука / М. Бунге. – М. : Прогресс, 1967. – 181 с.
    32. Бурлака Д.К. Мышление и откровение / Д.К. Бурлака. – СПб. : Изд-во Русской Христианской гуманитарной академии, 2011. – 446 с.
    33. Виндельбанд В. Философия культуры : избранное / В. Виндельбанд. – РАН, Ин-т науч. информации по общественным наукам. – М., 1994. – 350 с.
    34. Всемирная энциклопедия : Философия / главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – М. : АСТ, 2001. – 1312 с.
    35. Газнюк Л.М. Філософські етюди екзистенційно-соматичного буття : монографія / Л.М. Газнюк. – К. : ПАРАПАН, 2008. – 368 с.
    36. Гарнцев М.А. Проблема самосознания в западноевропейской философии (от Аристотеля до Декарта) / М.А. Гарнцев. – М. : МГУ, 1987. – 215 с.
    37. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа / Г.В.Ф. Гегель. – СПб. : Академический Проект, 2008. – 768 с.
    38. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Г.В.Ф. Гегель. – М. : Литература, 2009. – 464 с.
    39. Герт Б. Рациональное и иррациональное в поведении человека / Б. Герт : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.fidel-kastro.ru/filosofy/analitica/rational_and_irrational.htm
    40. Головатий С.П. Верховенство права : монографія : у 3 кн. / С.П. Головатий. – К. : Фенікс, 2006. – 1747 с.
    41. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.
    42. Горчаков Г.С. О смысле жизни и назначении человека : курс лекций / Г.С. Горчаков. – Томск : Твердыня, 2006. – 765 с.
    43. Грановская Р.М. Интуиция и искусственный интеллект / Р.М. Грановская, И.Я. Березная. – Л. : ЛГУ, 1991. – 272 с.
    44. Грищук О.В. Людська гідність у праві : філософські проблеми : монографія / О.В. Грищук. – К. : АТІКА, 2007. – 432 с.
    45. Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія : навчальний посібник / С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров. – К. : Знання, 2005. – 655 c.
    46. Гуссерль Э. Философия как строгая наука / Эдмунд Гуссерль. – М. : Сагуна, 1994. – 358 с.
    47. Данильян О.Г. Философия / О.Г. Данильян, В.М. Тараненко. – М. : Эксмо, 2005. – 512 с.
    48. Декарт Р. Сочинения : авторский сборник / Рене Декарт. – М. : Наука, 2006. – 656 с.
    49. Дружинин В.Н. Варианты жизни. Очерки экзистенциальной психологии / В.Н. Дружинин. – СПб. : Питер, 2010. – 160 с.
    50. Эйнштейн А. О религии / Альберт Эйнштейн. – М. : Альпина нон-фикшн, 2010. – 144 с.
    51. Эйнштейн А. Физика и реальность / Альберт Эйнштейн. – М. : Наука, 1965. – 360 с.
    52. Эйнштейн А. Физика, философия и научный прогресс / Альберт Эйнштейн // Эволюция физики : авторский сборник. – М. : Наука, 2006. –
    264 с.
    53. Егоров С.Н. Аксиоматические основы теории права / С.Н. Егоров. - СПб. : Лексикон, 2001. - 272 с.
    54. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность : учебное пособие для вузов / А.Э. Жалинский. – М. : Изд-во БЕК, 1997. – 330 с.
    55. Завальна Ж.В. Професійні навички юриста : навчально-методичний посібник / Ж.В. Завальна, М.В. Старшинський. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2006. – 160 с.
    56. Замалев А. Интуиции русского ума : авторский сборник / Александр Замалеев. – С-Пб. : Университетская книга, 2011. – 216 с.
    57. Зинченко В.П. Наука о мышлении / В.П. Зинченко // Психологическая наука и образование. 2002. – № 2. – C. 5–20.
    58. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики / Г.А. Зорин. – М. : Амалфея, 2000. – 416 с.
    59. Іова В.Ю. Формування правової культури особистості на засадах духовності : навчально-методичний посібник / В.Ю. Іова. – Камянець-Подільський : Абетка. – 2001. – 168 с.
    60. Ильин И.А. Собрание сочинений : в 10 томах / И.А. Ильин. – Т. 2. – Кн. I. – М. : Русская книга, 1993. – 496 с.
    61. Ирина В.Р. В мире научной интуиции / В.Р. Ирина, А.А. Новиков. – М. : Наука, 1978. – 192 с.
    62. Ирхин Ю.В. Политология : учебник / Ю.В. Ирхин, В.Д. Зотов, Л.В. Зотова. – М. : Юристъ, 2002. – 511 с.
    63. Кадикало А. Значення принципу доповнюваності для переходу від пізнання до споглядання / А. Кадикало, І. Карівець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» : Філософські науки. – Львів : Львівська політехніка, 2008. – № 607. – С. 104–111.
    64. Кант И. Величие здравого смысла. Человек эпохи Просвещения / Иммануил Кант. – М. : Правда, 1992. – 744 с.
    65. Кант И. Критика чистого разума / Иммануил Кант. – М. : Наука, 2008. – 608 с.
    66. Кармин А. Культурология : учебник / Анатолий Кармин. – СПб. : Лань, 2011. – 928 с.
    67. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права : підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. - К. : Кондор, 2008. - 446 с.
    68. Кельман М.С. Юридична наука як об’єкт методологічного дослідження : монографія / М.С. Кельман. – Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2011. – 348 с.
    69. Керимов Д.А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права / Д.А. Керимов. – СПб. : СГУ, 2011. – 528 с.
    70. Кістяковський Б.А. Вибране / Б.А. Кістяковський. – К. : Абрис, 1996. – 512 с.
    71. Кистяковский Б.А. Философия и социология права : авторский сборник / Б.А. Кистяковский. – СПб. : Издательство Русского Христианского Гуманитарного Института, 1998. – 800 с.
    72. Климов Е.А. Психология: воспитание, обучение : учебное пособие / Е.А. Климов. – М. : Юнити-Дана, 2000. – 367 с.
    73. Колеснікова О.В. Естетична культура у професійному становленні юриста : конспект лекцій / О.В. Колеснікова. – Харків : УкрЮЛ, 1994. –
    20 с.
    74. Копнин П.В. Проблемы диалектики как логики и теории познания / П.В. Копнин. – М. : Наука, 1981. – 368 с.
    75. Коробкина О.А. Принцип равенства сторон / О.А. Коробкина // Материалы Х научно-практической конференции Гуманитарного университета (г. Екатеринбург, 5–6 апреля 2007 г.). – Т. 2. – С. 128–133.
    76. Костенко О.М. Культура і закон – у протидії злу / О.М. Костенко. – К. : Атіка, 2008. – 352 с.
    77. Костицький М.В. Філософія права : навчальний посібник / М.В. Костицький, Б.В. Чміль. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
    78. Криміналістика : навчальний посібник / за заг. ред. Є.В. Пряхіна. – Львів : ЛьвДУВС, 2010. – 540 с.
    79. Кримський С.Б. Запити філософських смислів / С.Б. Кримський. – К. : Парапан, 2003. – 240 с.
    80. Кудрявцев И.А. Криминальная агрессия / И.А. Кудрявцев, Н.А. Ратинова. – М. : МГУ, 2000. – 192 с.
    81. Кузнєцова Т.В. Психологія культури : курс лекцій / Т.В. Кузнєцова. – К. : МАУП, 2006. – 152 с.
    82. Кулик Б.А. Феномен нового знания : постижение истины или сотворение мифа? / Б.А. Кулик : [Электронный ресурс] // Вычислительная логика. – Режим доступа : http://logic-cor.narod.ru/fenom0.htm
    83. Ларіонова В.К. Етичні теорії російського інтуїтивізму (М.О. Лоського, С.Л. Франка) : монографія / В.К. Ларіонова. – К. : Віпол, 1997. – 172 с.
    84. Лебедев И.Б. Психика. Сознание. Бессознательное : монография / И.Б. Лебедев. – М. : МА МВД РФ, 2002. – 112 с.
    85. Левчук Л.Г. Основи естетики : навчальний посібник / Л.Г. Левчук, О.І. Оніщенко. – К. : Вища школа, 2000. – 271с.
    86. Лейбниц Г.В. О словах / Г.В. Лейбниц. – СПб. : Либроком, 2010. – 96 с.
    87. Лейбниц Г.В. Труды по философии науки / Г.В. Лейбниц. – СПб. : Либроком, 2010. –178 с.
    88. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О.Э. Лейст. – М. : Зерцало, 2008. – 352 с.
    89. Литвиненко С. Креативність як загальна здібність до творчості: сучасні підходи // Збірник наукових праць полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія «Педагогічні науки». – Вип. 3 (50). – Полтава, 2006. – С. 215–219.
    90. Лозовой В.О. Професійна етика юриста / В.О. Лозовой, О.В. Петришин. – Харків : Право, 2004. – 176 с.
    91. Лосский Н.О. Учение о перевоплощении : интуиитивизм / Н.О. Лосский. – Е. : Издательсткая группа «Прогресс», VIA, 1992. – 208 с.
    92. Майерс Д. Интуиция. Возможности и опасности / Дэвид Майерс. –
    СПб. : Питер, 2010. – 272 с.
    93. Малахов В.П. Концепция философии права / В.П. Малахов. – М. : Юнити-Дана, 2007. – 752 с.
    94. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. Теоретико-информационный аспект : монография / А.В. Малько. – Саратов: Изд-во СГУ, 1994. – 184 c.
    95. Мальцев Г.В. Нравственные основания права / Г.В. Мальцев. – М. : СГУ, 2008. – 552 с.
    96. Мамардашвили М.К. Стрела познания : Набросок естественно-исторической гносеологии / М.К. Мамардашвили. – М. : Языки русской культуры, 1996. – 303 с.
    97. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как
    две стороны «одной медали» / Н.И. Матузов // Правоведение.1994 – № 2. –
    С. 3–15.
    98. Матюшкин А.М. Психология мышления. Мышление как разрешение проблемных ситуаций / А.М. Матюшкин. – М. : Университет, 2009. – 190 с.
    99. Миронов В. Философия и метаморфозы культуры / Владимир Миронов. – М. : Современные тетради, 2005. – 424 с.
    100. Мондін Баттіста. Підручники систематичної філософії : Том 3. Онтологія і метафізика / Пер. з італ. Б. Завідняка. – Жовкла : Місіонер, 2010. – 284 с.
    101. Налчаджян А.А. Некоторые психологические и философские проблемы интуитивного познания (интуиция в процессе научного творчества) / А.А. Налчаджян. – М. : Мысль, 1972. – 272 с.
    102. Нерсесянц В.С. Право и культура : монография / В.С. Нерсесянц, Г.И. Муромцев, Г.И. Мальцев [и др.]. – М. : РУДН, 2002. – 423 с.
    103. Нор В.Т. Судові та правоохоронні органи України : підручник / В.Т. Нор, Н.П. Анікіна, Н.Р. Бобечко. – К. : Ін Юре, 2010. – 234 с.
    104. Овчинников А.И. Правовое мышление : теоретико-методологический анализ : монография / А.И. Овчинников. – Ростов н/Д : Изд-во Рост, ун-та, 2003. –429 с.
    105. Оганян К.М. Социальная синергетика / К.М. Оганян, В.П. Бранский, А.К. Астафьев. – М. : Петрополис, 2010. – 192 с.
    106. Ойзерман Т.И. Амбивалентность философии / Т.И. Ойзерман. – М. : Канон+, 2011. – 400 с.
    107. Ойзерман Т.И. Проблемы историко-философской науки / Т.И. Ойзерман. – М. : Мысль, 1982. – 320 с.
    108. Ойзерман Т.И. Рациональное и иррациональное / Т.И. Ойзерман // Вопросы философии. 1977 – № 2. – С. 82–95.
    109. Ортинський В.Л. Філософські проблеми правового виховання курсантів у вищих навчальних закладах МВС України : монографія / В.Л. Ортинський, В.С. Бліхар, М.Й. Штангрет. – Львів : ЛьвДУВС, 2009. –
    288 с.
    110. Осипов А.И. Путь разума в поисках истины / А.И. Осипов. – СПб. : 2007. – 352 с.
    111. Особенности использования в криминалистике методов философского и общенаучного уровня // Криминалистика / под ред. проф. Н.П. Яблокова. – М. : Юристъ, 2001. – 718 с.
    112. Паустовский К. Золотая роза / К. Паустовский. – М., 2008. – 336 с.
    113. Пермяков Ю.Е. Лекции по философии права : учебное пособие / Ю.Е. Пермяков. – Самара : Самарский университет, 1995. – 120 с.
    114. Петражицкий Л.И. Теория и политика права. Избранные труды / Л.И. Петражицкий. – С-Пб. : Юридическая книга, 2011. – 1031 с.
    115. Петрушенко В.Л. Філософський словник : терміни, персоналії, сентенції / В.Л. Петрушенко. – Львів: «Магнолія 2006», 2011. – 352 с.
    116. Плеснер Х. Ступени органического и человек: Введение в философскую антропологию / Пер. с нем. – М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. – 368 с. (Серия «Книга света»).
    117. Пойа Д. Математика и правдоподобные рассуждения / Дьёрдь Пойа // Индукция и аналогия в математике. – Т. 1. – СПб. : Либроком, 2010. –
    464 с.
    118. Пономарев Я.А. Психика и интуиция. Неопубликованные материалы, стихи, рисунки и фотографии / Я.А. Пономарев. – М. : Арис, 2010. – 292 с.
    119. Пономарев Я.А. Психология творения / Я.А. Пономарев. – М. : Московский психолого-социальный институт, 1999. – 480 с.
    120. Потапова В.Д. Функціональна система психологічних механізмів інтуїтивно-почуттєвого відображення : монографія / В.Д. Потапова. – Донецьк : Юго-Восток, Лтл, 2005. – 336 с.
    121. Правоведение : учебник / под ред. В.А. Козбаненко. - М. : Дашков и К°, 2006. - 1072 с.
    122. Профессионализация в условиях современной системы инновационного образования : антология / ред. В. Делия. – М. : Де-По, 2011. – 292 с.
    123. Пушкин В.Н. Эвристика – наука о творческом мышлении / В.Н. Пушкин. – М. : Издательство политической литературы, 1967. – 272 с.
    124. Пушкин В.Н. Психология целеполагания и проблемы интеллектуальной активности / В.Н. Пушкин // Вопросы психологии. 1977 – № 5. – С. 74–87.
    125. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави : навчальний посібник / П.М. Рабінович. – Львів : Край, 2008. – 224 с.
    126. Рабінович С.П. Взаємозв’язки природного та позитивного права : методологічні засади дослідження / С.П. Рабінович // Проблеми філософії права. 2008–2009 – Том VI–VII. – С. 64–72.
    127. Рузавин Г.И. Методология научного исследования : учебное пособие / Г.И. Рузавин. – М. : ЮНИТИ, 1999. – 316 с.
    128. Савенков А.И. Педагогическая психология : в 2 т. / А.И. Савенков. – Т. 1. – СПб. : 2009. – 416 с.
    129. Савенков А.И. Педагогическая психология : в 2 т. / А.И. Савенков. – СПб. : 2009. – Т. 2. –240 с.
    130. Семенов В.В. Утраченная интуиция : Диалектика. Интуиция. Эмпиризм / В.В. Семенов. – Пущино, 2005. – 70 с.
    131. Сербин Р.А. Стратегічний потенціал правової культури / Р.А. Сербин // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002 – № 3. – С. 167–174.
    132. Сеченов И.М. Избранные произведения : авторский сборник / И.М. Сеченов. – М. : Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 1958. – 416 с.
    133. Ситар І.М. Онтологічні функції права : монографія / І.М. Ситар. – Львів : ЛьвДУВС, 2009. – 240 с.
    134. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология : учебник / О.Ф. Скакун, Н.И. Овчаренко. – Х. : Основа, 1999. – 304 с.
    135. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: учебник / О.Ф. Скакун. – Харьков : Эспада, 2006. – 384 с.
    136. Сливка С.С. Правнича деонтологія : підручник / С.С. Сливка. – К. : Атіка, 1999. – 336 с.
    137. Сливка С.С. Природне та надприродне право : у 3 ч. / С.С. Сливка. – Ч. 1. – К. : Атіка, 2005. – 224 с.
    138. Сливка С.С. Філософія права : навчальний посібник/ С.С. Сливка. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – 136 с.
    139. Сливка С.С. Філософія права : підручник / С.С. Сливка. – Львів : ЛьвДУВС, 2010. – 264 с.
    140. Сливка С.С. Філософія права : посібник / С.С. Сливка. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 254 с.
    141. Сливка С.С. Юридична деонтологія : підручник / С.С. Сливка. – К. : Атіка, 2003. – 320 с.
    142. Соловьев В. Оправдание добра / Владимир Соловьев. – СПб. : Академический Проект, 2010. – 672 с.
    143. Спиноза Б. Сочинения : в 2 т. / Бенедикт Спиноза. – Т. 1. – М. : Наука, 2006. – 632 с.
    144. Спиркин А.Г. Философия : учебник / А.Г. Спиркин. – М. : Юрайт, 2011. – 832 с.
    145. Степаносова О.В. Современные представления об интуиции / О.В. Степаносова // Вопросы психологии. 2003 – № 4. – С. 133–143.
    146. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология : учебное пособие / А.М. Столяренко. – М. : Юнити-Дана, 2001. – 639 с.
    147. Султанова Л.Б. Взаимосвязь эвристической интуиции и неявного знания / Л.Б. Султанова // Вестник МГУ : Серия Философия. 1995 – № 3. – С. 30–36.
    148. Сучасний тлумачний словник української мови : 60000 слів / за заг. ред. проф. В.В. Дубічинського. – Х. : Школа, 2007. – 832 с.
    149. Талько Т. Людина. Культура. Віра / Т. Талько. – К. : Стилос, 2000. – 48 с.
    150. Теорія держави і права : Конспект лекцій : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://readbookz.com/books/176.html
    151. Теплов Б.М. Психология и психофизиология индивидуальных различий. Избранные психологические труды : авторский сборник / Б.М. Теплов. – М. : МОДЭК, 1998. – 544 с.
    152. Теплов Б.М. Психология и психофизиология индивидуальных различий : авторский сборник / Б.М. Теплов. – М. : МОДЭК, 2004. – 640 с.
    153. Тихомиров О.К. Психология мышления / О.К. Тихомиров. – СПб. : Академия, 2008. – 288 с.
    154. Тихонравов Ю.В. Основы философии права : учебное пособие / Ю.В. Тихонравов. – М. : Вестник, 1997. – 608 с.
    155. Токарська А.С. Комунікація у праві та правоохоронній діяльності / А.С. Токарська. – Львів : Світ, 2005. – 284 с.
    156. Трубецкой Е.Н. Труды по философии права : авторский сборник / Е.Н. Трубецкой. – С-Пб. : Изд-во Русского Христианского Гуманитарного Института, 2001. – 544 с.
    157. Тюріна Т.Г. Феномен інтуїції. Книга для педагогів, психологів, філософів / Т.Г. Тюріна. – Львів : СПОЛОМ, 2005. – 120 с.
    158. Уилбер К. Интегральное видение. Краткое введение в революционный интегральный подход к жизни, Богу, вселенной и всему остальному / Кен Уилбер. – М. : Открытый Мир, 2009. – 232 с.
    159. Уоллес Э. Сочинения : в 3 т. / Эдгар Уоллес. – Т. 3. – М. : Терра, 1995. – 688 с.
    160. Фейнберг Е.Л. Две культуры (Интуиция и логика в искусстве и науке) / Е.Л. Фейнберг. – М. – 1992.
    161. Філософія : підручник / О.П. Сидоренко, С.С. Корлюк, М.С. Філяпіп та ін. – К. : Знання, 2010. – 414 с.
    162. Філософія права : навч. посібник / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. В.М. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
    163. Філософський енциклопедичний словник / В.І. Шинкарук; НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди. – К. : Абрис, 2002. – 742 с.
    164. Философия науки : краткий энциклопедический словарь / В.А. Канке. – М. : Омега-Л, 2009. – 328 с.
    165. Философия о предмете и субъекте научного познания / под ред. Э.Ф. Караваева, Д.Н. Разеева. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2002. – 208 c.
    166. Философия права : курс лекций : в 2-х т. / ред. М.Н. Марченко. – Т. 1. – М. : Проспект, 2011. – 560 с.
    167. Философия права : хрестоматия : учебное пособие / под ред. Н.И. Панова; сост. Н.И. Панов, В.А. Бачинин, А.Д. Святоцкий. – К. : Ин-Юре, 2002. – 692 с.
    168. Фрейд З. Психоанализ : авторский сборник / Зигмунд Фрейд. – М. : Астрель, 2011. – 960 с.
    169. Фейнберг Е.Л. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке / Е.Л. Фейнберг. – М. : Век 2, 2004. – 288 с.
    170. Хвостов В.М. Общая теория права / В.М. Хвостов. – М. : Либроком, 2011. – 152 с.
    171. Холодная М.А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования / М.А. Холодная. – С-Пб.: Питер, 2002. – 272 с.
    172. Ценности гражданского общества и личность : антология / сост. А. Михайлова. – М. : Гардарики, 2001. – 240 с.
    173. Цивілізація: структура і динаміка : монографія / за заг. ред. І.В. Бойченка; Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. – К. : Купріянова О.О., 2003. – 448 с.
    174. Цимбалюк М.М. Онтологія правосвідомості : теорія та реальність : монографія / М.М. Цимбалюк. – К. : Атіка, 2008. – 288 с.
    175. Чайка В. Синтез логічного та інтуїтивного у структурі інтелектуальної діяльності майбутнього вчителя / В. Чайка, Н. Петрова : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/ natural/Nvuu/Ped/2008_15/chajka2.pdf.
    176. Черній А.М. Онтологія духовності : антропологічна цілісність у релігієзнавчому вимірі / А.М. Черній. – К. : Наукове видання, 1996. – 228 с.
    177. Чуфаровский Ю.В. Психология оперативно-розыскной и следственной деятельности / Ю.В. Чуфаровский. – М. : Проспект, 2006. – 208 с.
    178. Шопенгауэр А. Собрание сочинений : в 6 т. / Артур Шопенгауэр. – Т. 1. – М. : Республика, 2011. – 496 с.
    179. Шопенгауэр А. Собрание сочинений : в 6 т. / Артур Шопенгауэр. – Т. 2. – М. : Республика, 2011. – 560 с.
    180. Шопенгауэр А. Собрание сочинений : в 6 т. / Артур Шопенгауэр. – Т. 4. – М. : Республика, 2011. – 400 с.
    181. Юдин Б.Г. Многомерный образ человека : на пути к созданию единой науки о человеке / Б.Г. Юдин. – М. : Прогресс-Традиция, 2007. – 368 с.
    182. Юридическая психология : хрестоматия // Сост. В.В. Романов. – М. : Юрайт, 2010. – 480 с.
    183. Юрій М.Ф. Людина і світ / М.Ф. Юрій. – К. : Дакор, 2006. – 460 с.
    184. Яценко Н.Е. Толковый словарь обществоведческих терминов / Н.Е. Яценко. – СПб. : Лань, 1999. – 528 с.
    185. Necka E. Przyczynek do teorii intuicji // Studia filozoficzne – 1983, № 4. – S. 92–108.
    186. Torrance, E.P. Torrance Tests of Creative Thinking – Scholastic Testing Service, Inc., 1974.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)