АЛЖИР У ЗОВНІШНІЙ ТА КОЛОНІАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ ФРАНЦІЇ, 1830– 1870 РР. : АЛЖИР ВО ВНЕШНИЙ И колониальной политике ФРАНЦИИ, 1830 - 1870 ГГ.

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
"ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА"

На правах рукопису

УДК 94 (44:65) : 325.3 "1830/1870'' (043.3)

Саранов Сергій Вікторович

АЛЖИР У ЗОВНІШНІЙ ТА КОЛОНІАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ ФРАНЦІЇ,
1830– 1870 РР.

07. 00. 02 – Всесвітня історія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник –
доктор історичних наук,
професор Бурьян М. С.

ЛУГАНСЬК – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ . . . . .
1.1. Характеристика джерел. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.2. Історіографія проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

9
9
30
РОЗДІЛ 2. ВИТОКИ АЛЖИРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ФРАНЦІЇ, 1564–1829 РР. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
54
РОЗДІЛ 3. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ФРАНЦУЗЬКОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ АЛЖИРУ, 1830–1837 РР. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
81
РОЗДІЛ 4. БОРОТЬБА У ФРАНЦУЗЬКИХ ПРАВЛЯЧИХ КОЛАХ НАВКОЛО "АЛЖИРСЬКОГО ПИТАННЯ": ВІД СХІДНОЇ КРИЗИ ДО АКТИВІЗАЦІЇ АЛЖИРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ, 1838–1847 РР. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

111
РОЗДІЛ 5. ФРАНЦУЗЬКИЙ ПОЛІТИКУМ ТА "АЛЖИРСЬКЕ ПИТАННЯ" У 1848–1870 РР. ПЕРЕХІД ДО ЦИВІЛЬНОГО РЕЖИМУ УПРАВЛІННЯ. . . . . . . . . . .

139
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вивчення історії взаємин Франції та Алжиру у наш час набуває особливої актуальності, адже обидві країни знову опинились всередині складного вузла міжнародних протиріч, які загострились у Середземномор'ї наприкінці 2010 – на початку 2011 р. Події так званої "Арабської весни", які зачепили й Алжир, продемонстрували світовій спільноті наявність не тільки широкого кола невирішених економічних та соціальних проблем у країнах Північної Африки, але й чималого ступеня зацікавленості у внутрішніх справах останніх з боку США та країн Євросоюзу, найбільшу активність з яких виявляє саме Франція. І це не дивно, адже Середземноморський регіон у Парижі віддавна вважали сферою власних інтересів, а деякі з учасників "Арабської весни" свого часу були колоніями Франції. Прагнення французів поновити свій вплив на територію колишніх заморських володінь знайшло свій відгук не тільки в утворенні за ініціативою Ніколя Саркозі у 2008 р. "Союзу для Середземномор'я", але й безпосередніх спробах втручання у внутрішньополітичні справи арабських країн Африки, охоплених громадянськими заворушеннями. Проведення такого політичного курсу, який дехто з фахівців вже встиг визначити як "гуманітарний неоколоніалізм", свідчить, окрім іншого, про збільшення асиметричної взаємозалежності між багатими та бідними країнами Середземномор'я, причому найбільш показовими у цьому відношенні є саме франко-алжирські відносини. З одного боку, Франція, яка має значну економічну та технологічну перевагу над своїм колишнім "заморським департаментом", прагне виступати у цих відносинах у ролі "старшого партнера", а з іншого – Алжир для французів є найкрупнішим постачальником нафти та газу, стратегічно важливим ринком збуту готової продукції та сферою інвестицій, не кажучи вже про те, що понад 2 мільйони вихідців з цієї країни постійно мешкають у Франції, завдаючи суттєвого впливу на внутрішню політику останньої. Враховуючи масштаби жертв, якими свого часу супроводжувалась як колонізація, так і деколонізація Алжиру, не позбавлене підстав припущення, що нинішня ситуація у взаєминах між цими країнами може спричинити досить гострі конфліктні ситуації у найближчому майбутньому. Отже, у контексті визначення найбільш збалансованого політичного курсу в стратегічно важливому для України Середземноморському регіоні, вельми доцільним удається ретельне вивчення історичного досвіду франко-алжирських взаємин. Однак, незважаючи на все зазначене вище, у вітчизняній історіографії історія зовнішньої та колоніальної політики Франції стосовно Алжиру майже не вивчалася.
Таким чином, тема представленого дисертаційного дослідження є актуальною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в рамках комплексної програми Науково-дослідного центру імені В. М. Бейліса "Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємостосунків" (державний реєстраційний № 0103U003602). Робота відображає головний напрям діяльності кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин і є одним з пріоритетних напрямів науково-дослідної роботи державного закладу "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Об’єктом дослідження є міжнародні відносини у ХІХ ст.
Предметом дослідження є політика Франції щодо Алжиру в 1830–1870 рр.
Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період 1830–1870 рр.
В якості нижньої хронологічної межі обрано 1830 р., коли внаслідок військової експедиції Франції до Алжиру було започатковано процес завоювання та колонізації французами цієї країни.
За верхню хронологічну межу береться 1870 р. 24 жовтня цього року делегація уряду Національної оборони в Бордо, незважаючи на початок франко-прусської війни, видала декрет про введення на території колонії цивільної системи управління замість військової. Ця подія стала початком якісно нового етапу колоніальної політики Франції в Алжирі.
Мета дослідження: на основі аналізу опублікованих джерел, що включають матеріали парламентських дебатів Франції, мемуари та листування державних і політичних діячів, а також тогочасну французьку пресу, дослідити зміст зовнішньої та колоніальної політики Франції стосовно Алжиру в 1830–1870 рр.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
– висвітлити процес зародження та еволюції алжирської політики Франції до кінця першої третини ХІХ ст.;
– виявити внутрішні та зовнішні чинники здійснення французької військової експедиції до Алжиру 1830 р.;
– надати порівняльний аналіз форм та методів алжирської політики Франції періоду Липневої монархії та Другої імперії;
– з'ясувати ступінь та характер впливу європейського вектору зовнішньої політики Франції на формування колоніальної політики в Алжирі;
– виявити роль міністерства Сульта–Гізо в процесі активізації алжирської політики Франції;
– визначити основні причини та наслідки переходу від військового до цивільного режиму управління Алжиром у 1870 р.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській історіографії зроблено спробу ґрунтовно і детально, на основі аналізу значної кількості опублікованих джерел та урахування результатів робіт вітчизняних та зарубіжних вчених, дослідити процес формування зовнішньої та колоніальної політики Франції стосовно Алжиру в 1830–1870 рр. Це, у свою чергу, дозволило:
– здійснити джерелознавчий аналіз важливих документів з досліджуваної проблеми;
– виявити передумови зародження та характер еволюції алжирської політики Франції у XVI – першій третині ХІХ ст.;
– встановити баланс впливу внутрішніх та зовнішніх чинників здійснення військової експедиції Франції до Алжиру у 1830 р.;
– показати відмінність форм та методів алжирської політики Франції періоду Липневої монархії та Другої імперії;
– визначити ступінь та характер впливу європейського вектору зовнішньої політики Франції на формування колоніальної політики в Алжирі;
– з'ясувати роль міністерства Сульта Гізо в процесі активізації алжирської політики Франції;
– охарактеризувати основні причини та наслідки переходу від військового до цивільного режиму управління Алжиром у 1870 р.
Практичне значення роботи полягає в тому, що основні її положення, фактичний матеріал і висновки можуть бути використані для подальшого дослідження історії Франції, Алжиру та міжнародних відносин на Близькому та Середньому Сході. Здобутки дисертації можуть бути використані в практиці викладання у вищій школі, а також як наукове підґрунтя для відпрацювання принципів зовнішньої політики України.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають загальнонаукові принципи багатофакторності, детермінізму, історизму, конкретності, об’єктивності, системності та цілісності. Події, які висвітлюються в дослідженні, розглядаються в їх взаємозв’язку та в сукупності виявлених історичних фактів.
Основними структуроутворюючими принципами дисертації є використання методів аналізу і синтезу, дедукції та індукції, узагальнення, поєднання історичного та логічного аналізу. Також широко використовувалися такі методи, як аналіз документів, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний та системний. Застосування порівняльно-історичного методу надало можливість виявити відмінність форм та методів реалізації алжирської політики Франції періоду Липневої монархії та Другої імперії. Проблемно-хронологічний метод дав можливість показати процес формування згаданої політики в часовій послідовності та динаміці. Системний метод дозволив виявити внутрішні та зовнішні чинники, які впливали на перехід французьких правлячих кіл від військового до цивільного режиму управління Алжиром у 1870 р. за умов погіршення міжнародного становища Франції наприкінці існування режиму Другої імперії, і, таким чином, розглянути проблему в контексті міжнародних відносин.
Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом обговорення змісту дисертації на засіданнях кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, а також під час роботи наукових конференцій: Міжнародної наукової конференції молодих учених "Каразінські читання" (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 24 квітня 2009 р.), Другої міжнародної наукової конференції "Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки" (Східноукраїнській національний університет, 29 квітня 2009 р.), Міжнародної науково-практичної конференції "Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин", присвяченої пам’яті професора Г. Л. Бондаревського (1920–2003) (ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", 7 8 квітня 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження було відображено у 6 публікаціях, з них 3 розміщені у виданнях, ліцензованих ВАК України. Всі публікації підготовано одноосібно.
Структура роботи зумовлюється сутністю проблеми, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, списку використаних джерел та літератури. Перший розділ присвячений аналізу джерельної бази та наукової літератури за темою дослідження. У другому розділі розкриваються витоки зовнішньої та колоніальної політики Франції в Алжирі. Третій розділ присвячено початковому етапу французької колонізації цієї країни (1830–1837 рр.). В четвертому розділі висвітлюється процес встановлення французького військового панування в Алжирі у 1838–1847 рр. та його основні риси, значну увагу приділено аналізу договорів, укладених між Францією та Алжиром в цей період. П’ятий розділ присвячено аналізу еволюції алжирської політики французьких правлячих кіл періоду Другої імперії; також висвітлюється перехід до цивільної системи управління колонією. У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Розгляд проблем, пов’язаних із зовнішньою та колоніальною політикою Франції щодо Алжиру досліджуваного періоду, дозволяє зробити такі висновки.
"Алжирське питання" викристалізувалось у системі зовнішньої та колоніальної політики Франції у першій половині ХVI ст., що пояснювалось наявністю значних торговельних інтересів французів у Середземномор’ї, а також необхідністю протидії іспанцям на європейській та світовій арені. При цьому на еволюцію алжирської політики французьких правлячих кіл значного впливу завдавав європейський вектор зовнішньої політики, який мав для них першочергове значення. Аналіз джерел доводить, що до Французької революції кінця XVIII cт. визначним у процесі зміцнення позицій Франції у згаданому вище регіоні залишалось поняття "престижу" французької монархії, підтримання якого, з іншого боку, не завжди було можливим через брак коштів. У цей період серед французького політикуму існувало два підходи до вирішення "алжирського питання": "силовий" і "договірний".
"Силовий" підхід втілився у численних спробах Парижа встановити військове панування в Алжирі, що свідчило про усвідомлення французькими можновладцями стратегічного значення цієї країни у середземноморському регіоні. За часів Людовика ХІV майже кожне посилення власних позицій у континентальній Європі французи прагнули використати для захоплення цієї арабської країни. Однак, враховуючи як поступове послаблення міжнародних позицій, так і економічний занепад французького абсолютизму в XVІІІ ст., "силовий" підхід до вирішення алжирського питання ставав дедалі менш ефективним, поступаючись "договірному", який передбачав проведення "алжирської політики" дипломатичними засобами.
Ситуація змінилась вже у ХІХ ст., коли Франція, зазнавши поразки за результатами наполеонівських війн, була позбавлена більшої частини своїх колоніальних володінь та прагнула відновити позиції на міжнародній арені. У сукупності з необхідністю забезпечення потреб французької економіки, що переживала у той час період бурхливого розвитку, це прагнення вивело на перший план економічні, політичні та стратегічні чинники, що зрештою й зумовили військову експедицію до Алжиру 1830 р.
Разом з тим, у французькому суспільстві не було єдності думок та поглядів щодо можливих перспектив захоплення колонії у Північній Африці. Розколоті в ідеологічному плані на прихильників і супротивників Просвітництва та Революції, представники політичних і торговельних кіл Франції, демонстрували підчас майже діаметрально протилежні підходи стосовно шляхів та засобів розбудови нової Імперії. Саме тому суттєва частина французької буржуазії стала активною прихильницею підкорення Алжиру стала лише після Липневої революції 1830 р., тобто коли процес завоювання вже було розпочато. Аналіз виступів провідних представників французьких торгівельних кіл дає нам можливість стверджувати, що серед головних причин, які зумовили їх першопочаткове негативне ставлення до алжирської експедиції, чи не найважливіше місце займала відсутність впевненості економічної виправданості останньої. Такий стан речей, зокрема, змусив уряд Карла Х, прийнявши у листопаді 1829 р. остаточне рішення про підготовку експедиції, вдатись до конкретних заходів з метою підготувати суспільну думку до цієї події. Зрештою, можна стверджувати, що лише консолідація інтересів торговельних кіл, у сукупності з необхідністю розрядити політичну ситуацію в країні, обумовили кінцевий успіх зазначеного проекту французьких можновладців.
Неспроможність завоювати одразу всю територію країни – захоплено було лише розташовану на узбережжі столицю – зумовила невизначеність політики Парижу на початковому етапі завоювання та колонізації Алжиру. До того ж, суттєві політичні розбіжності між прибічниками партій Руху (так званого "поміркованого лібералізму") та Опору (радикального, "лівого" лібералізму) значно ускладнювали ситуацію в самій Франції. За таких умов майже кожна ініціатива уряду щодо амбіційної колоніальної політики зустрічала протидію представників майже всіх політичних сил.
Можна констатувати, що на початковому етапі колонізації Алжиру (1830–1837) головною проблемою для французьких правлячих кіл стало визначення форм і методів завоювання та встановлення адміністративного контролю над цією країною. Разом з тим, процес виробки алжирської політики суттєво ускладнювався через відсутність у представників французької політичної еліти одностайності щодо цієї проблеми – підходи Тьєра та Гізо мали фактично взаємовиключний характер. Як наслідок, темпи ведення військових дій з підкорення Алжиру у цей період суттєво змінювались залежно від зміни політичного клімату всередині Франції.
Укладення Тафнського договору 1837 р. зумовило перемогу точки зору Тьєра, який вимагав здійснення систематичної та цілеспрямованої окупації, символізувало кінцеве усвідомлення французьким політикумом стратегічної значущості Алжиру як найважливішої частини відновлюваної імперії.
Такий підхід, якого поступово доходила усе більша кількість представників французької політичної еліти, підштовхував до активізації алжирської політики, незважаючи навіть на тимчасову дипломатичну ізоляцію у ході Східної кризи 1838–1841 рр. Взагалі, поколінням французьких державних діячів, що очолили Францію після завершення епохи наполеонівських війн, володіння Алжиром розглядалося як невід'ємна частина середземноморської політики, спрямованої на укріплення власних міжнародних позицій через встановлення панування над Північною Африкою та протидію британським зазіханням на цей регіон.
На початковому етапі встановлення французького панування в Алжирі перевага надавалась мілітарним методам, що було обумовлено необхідністю остаточного завоювання країни. Розглядаючи алжирське питання як пріоритетне для підтримання позицій на колоніальній арені, міністерство Сульта–Гізо, було сповнене рішучості завершити завоювання, незважаючи навіть на можливість серйозного ускладнення у відносинах з іншими великими державами. Внаслідок цього, військові дії в країні остаточно набули систематичного характеру, що дало Парижу можливість досягти значних успіхів у встановленні панування в Алжирі.
Відзначимо, що і в цей період навряд чи можна казати про відсутність у французьких правлячих колах значних розходжень з алжирської проблеми. Вирішивши в принципі питання про необхідність повного завоювання арабської країни та здійснивши саме завоювання, військові та цивільні представники колоніальної адміністрації демонстрували наявність серйозних відмінностей у поглядах стосовно ключових аспектів розбудови новоствореного заморського володіння Липневої монархії. Якщо військові вбачали в Алжирі лише потенційний полігон для армії, то представники цивільної адміністрації мали більш широкий погляд, вважаючи, що нова колонія має усі перспективи для перетворення на повноцінний департамент Франції.
Як наслідок, незважаючи на захоплення у полон у 1847 р. Абд аль-Кадира та встановлення французького панування над переважною більшістю території Алжиру, статус країни у системі заморських володінь Парижа залишався невизначеним, а перехід від військових форм управління до цивільних, якого вимагала сама логіка колонізації, відбувався досить тяжко та супроводжувався постійними суперечностями між військовою та цивільною гілками влади, що, в свою чергу, обумовлювалось специфікою політичного устрою Липневої монархії. При цьому досить значною мірою на характер боротьби думок та поглядів серед представників французького політикуму стосовно алжирської проблеми впливало також міжнародне становище Франції.
Початком нового етапу в розвитку колонізації Алжиру стали революція 1848 р., утворення Другої республіки та, невдовзі, Другої імперії. Бурхливий економічний розвиток, значні успіхи промисловості та сільського господарства, наукові досягнення, інтенсивне будівництво залізниць, утворення великих кредитних товариств з широким полем діяльності, нарешті, сама природа бонапартизму, який потребував активної зовнішньої експансії – весь цей комплекс факторів у кінцевому підсумку зумовив перехід Другої імперії від поміркованої колоніальної політики, яка була властива режимам Реставрації та Липневої монархії, до активної експансії в Алжирі. Саме тому процес завершення завоювання та підкорення алжирських земель тривав, незважаючи навіть на бурхливі революційні події у самій Франції. Спираючись на армію, використовуючи посилення своїх позицій у континентальній Європі, Наполеон ІІІ узяв курс на масштабну, широко фінансовану колонізацію та господарське освоєння цієї країни.
Разом з тим, методи та форми колонізації за Наполеона ІІІ, як і раніше, значною мірою залежали від становища Франції на європейській арені. Саме зміцнення французьких позицій у континентальній Європі після завершення Кримської війни та перетворення Наполеона ІІІ на "суперарбітра Європи" стало одним з факторів активізації алжирської політики французьких можновладців. Разом з тим, у цей період найбільш чітко викристалізувалась й одна з головних проблем формування та реалізації цієї політики – наявність суттєвих розбіжностей між представниками військової та цивільної влади.
Поштовхом до розв'язання цієї проблеми стало погіршення міжнародного становища Франції наприкінці існування режиму Другої імперії. Початок Франко-прусської війни створив необхідність переходу до цивільного режиму управління колонією, що дало б можливість звільнити значні військові контингенти для ведення бойових дій у Європі. Окрім цього, значну роль у зміні характеру французького управління Алжиром відіграли й наслідки господарчого освоєння країни, зокрема, поява значного прошарку європейського населення, яке вимагало поширення на територію колонії усіх прав та свобод, яким вони користувались на батьківщині. Однак вирішальну роль у введенні цивільного режиму управління Алжиром відіграли революційні події 3–4 вересня 1870 р. у Франції – 24 жовтня цього ж року новий республіканський уряд видав відповідний декрет, завершивши тим самим тривалий період асиміляції Францією нового колоніального володіння та поклавши початок якісно новому етапу її алжирської політики.
У зв’язку з цим уявляється можливим заключити, що саме стратегічна значущість Алжиру як найважливішого форпосту геополітичного впливу в Північній Африці зумовила особливий статус країни в системі Французької колоніальної імперії. Характерно, що цей статус не змінювався із політичною еволюцією самої Франції. Правлячі кола Третьої республіки, яка прийшла на зміну Другій імперії, досить швидко дійшли майже одностайного переконання, що подолати важкі наслідки поразки у франко-прусській війні можна було, зокрема, за допомогою якісного оновлення форм та методів колоніальної політики, своєрідним "полігоном" для відпрацювання яких став саме Алжир, що на той час вже перетворився на потенційне джерело зміцнення національної величі Франції. Система колоніальної адміністрації, характер територіального поділу, культурної асиміляції, особливості економічного освоєння, випробувані французами в Алжирі, стали зразками при здійсненні Парижем колоніальної експансії в інших регіонах земної кулі. 132 роки франко-алжирського співіснування, яке для арабів позначилося масштабними соціокультурними перетвореннями, призвело до утворення настільки міцних зв’язків між двома країнами, що це дало Ш. де Голлю підстави, попри визнання права колишньої колонії на самовизначення, заявити: "Алжир залишиться французьким назавжди". Зміст цього висловлення значною мірою допомагає зрозуміти системоутворюючі домінанти середземноморської політики Франції і сьогодні, на початку ХХІ ст.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

І. ОФІЦІЙНІ ВИДАННЯ ДОКУМЕНТІВ

1. Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века. Документы Российского министерства иностранных дел / Внешняя политика России ХІХ и начала ХХ века: Т. I–XVI. – М. : Комиссия по изданию дипломатических документов при МИД СССР, 1960-1985. – Серия вторая. – Т. 1 (9): Ноябрь 1815 г.– сентябрь 1817 г. – 1974. – 823 с.
2. Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века. Документы Российского министерства иностранных дел / Внешняя политика России ХІХ и начала ХХ века: Т. I–XVI. – М. : Комиссия по изданию дипломатических документов при МИД СССР, 1960-1985. – Серия вторая. – Т. 4 (12). Март 1821 г.– декабрь 1822 г. – 1980. – 783 с.
3. Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века. Документы Российского министерства иностранных дел / Внешняя политика России ХІХ и начала ХХ века: Т. I–XVI. – М. : Комиссия по изданию дипломатических документов при МИД СССР, 1960–1985. – Серия вторая. – Т. 5 (13): Январь 1823 – декабрь 1824. – 1982. – 832 с.
4. Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века. Документы Российского министерства иностранных дел / Внешняя политика России ХІХ и начала ХХ века: Т. I–XVI. – М. : Комиссия по изданию дипломатических документов при МИД СССР, 1960–1985. – Серия вторая. – Т. 16. Октябрь 1828 – июль 1830. –1994. – 712 с.
5. Внешняя политика России XIX и начала XX века. Документы Министерства иностранных дел Российской Федерации. – М.: Международные отношения, 2005. – Серия 3. 1830–1856 гг. – Т. 17. Август 1830 – январь 1832. – 720 с.
6. Донесения французских представителей при русском дворе и русских представителей при французском дворе (1814–1830): в 6 т. / [Под ред. А. А. Половцева]. – СПб. : Сборник Русского императорского исторического общества. – T. III. – 1908.– 644, [8] c.
7. Мартенс Ф. Ф. Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россией с иностранными державами: в 15 т. / [Ф. Ф. Мартенс]. – СПб. : Издание Министерства иностранных дел. – 1909. – Т. XV. – Трактаты с Франциею (1822–1906). – 1909. – 546, [6] c.
8. Albert P. Documents pour l΄histoire de la presse National aux XIX et XX siécle. / P. Albert. – P. : Hachette, 1977. – 680 p.
9. Bulletin des lois de la République Française: V. I–X / [Sous la redaction de G. Bocher]. – P. : De l’imprimerie de la République, 1843–1847. – T.VI. – 1843. – 640, [8] p.
10. Collection complète des lois, décréts, ordonnances, réglements, avis du Conseil d΄etat, publiée sur les éditions officielles par J. B. Duvergier: T.1–70 / [J. B. Duvergier]. – P. : Chaplet et Dufour, 1848–1870. – Tome cinquante. – 1856. – 845, [8] p.
11. Correspondance. Egipte et l’Europe. La crise 1839–1841. Correspondance des consuls de France et instructions du gouvernement, recuellies et publiées avec une notice bibliographique, une introduction et des commentaires historiques par E. Driault / Correspondance. Egipte et l’Europe. – V. I–V. – Cairo: Imprimé par l’imprimerie de l’Institut Français d’archéologie orientale du Caire, 1930. – Tome premier. Nézib. Le destin de l’Empire Ottoman. – 1930. – 400, [7] p.
12. de Card E. R. Traités France- Afrique du Nord: Т. I–VII / [R. E. De Card]. – P. : A. Pedome, Editeur, T. I–V. – Tome quatre. – 1906, 422, [8] p.
13. France. Affaire étrangère. Documents diplomatique: Т.I–XXX / [sous la red. de P. Mavidal]. – P. : Ministére des Affaires etrangéres, 1852–1868. – T.IX. – 1861. – 326 [5] p.
14. Instructions générales données de 1763 à 1870 auх gouverneurs et ordonnаteurs des établissements français en Afrique Occidentale: Т. I–IX / [sous la red. de Ch. M. Pinneau]. – Р. : Hachette, 1928. – T.VII. – 1928. – 467, [6] p.
15. La politique impériale eхposée par les discours et proclamations de l΄empereur Napoléon III / [sous la red. G. Marchant]. – P. : Imprimé par autaurisation impériale, 1868. – 430, [9] p.
16. Les Lois françaises de 1815 à 1914 accompagnées des documents politiques les plus importants / [sous la red. L. Cahen, A. Mathiez]. – P.: F. Alcan, 1927. – 374 p.
17. Les Papiers sécréts du Second Empire: T. I–II / [S. Rousset]. – Bruхelles: Rousset A. Editeur, 1871–1873. – T.II. – 1871. – 679, [6] p.
18. Papiers et correspondance de la famille impériale: V.I–II / [A. Champartain]. – P. : A. Chio, 1872–1873. – V.II. – 1872. – 480, [6] p.
19. Procés-verbauх des séances du Corps législatif. Session de 1852–1870: V.I–XXX / [Ch. Picard et F. Michot]. – P. : Colin Michelet, Librarie impériale, 1855–1869. – T.II. – 1862. – 734, [8] p.
20. Recueil des traités de la France. 1713–1906: Т.I–VII / [Publié par M. Clercq]. – P. : A. Pédone. – T.III. – 1906. – 422, [8] p.
21. Revue Rétrospéctive ou archives secrètes du dernier gouvernement. 1830–1848 / [R. C. Robert]. – P. : G. Dufour et Molet Editeur. – 1848, [9] p.
22. Robert A. E. Les traités et les conventions diplomatique entre la France et la Russie depuis 1814 / A. E. Robert. – P. : Plon, 1915. – 680 p.
23. Testa I. Recueil des Traités de la Porte Ottomane avec les puissances étrangères depuis le premier traité conclu, en 1536, entre Suléyman I et François I jusqu’a nos jours par le baron I. de Testa: Т. I–XII / I. Testa. – P. : Amiot, Editeur des Archives diplomatiques, 1861–1894. – Tome premier. – MDCCCLХIV. – 646, [6] p.
24. Testa I. Recueil des Traités de la Porte Ottomane avec les puissances étrangères depuis le premier traité conclu, en 1536, entre Suléyman I et François I jusqu’a nos jours par le baron I. de Testa: Т. I–XII / I. Testa. – P. : Ernest Leroux, Editeur, 1861–1894. – Tome onzième. – MCMXI. – 460, [8] p.

ІІ. ПАРЛАМЕНТСЬКІ ДЕБАТИ, ПОЛІТИЧНІ ПРОМОВИ

25. Annales du Sénat et du Corps législatif. – P.: A L'Administration du Moniteur universel, 1864. – Tome 1. – 704 p.
26. Annales du Sénat et du Corps législatif. P.: A L'Administration du Moniteur universel, 1865. – Tome 3. – 699 p.
27. Annales du Sénat et du Corps législatif. P.: A L'Administration du Moniteur universel, 1867. – Tome 2. – 708 p.
28. Annales du Sénat et du Corps législatif. P.: A L'Administration du Moniteur universel, 1870. – Tome 4. – 818 p.
29. Archives Parlementaires de 1787 a 1860. Recueil complet des Débats Législatifs et politiques des Chambres Françaises: Т. I–CLXXXIX / Archives Parlementaires. – P. : Imprimé par ordre du Sénat et de la Chambre des Députés sous la direction de M. J. Mavidal et de M. E. Laurent, 1875–1913. – Deuxiéme Série. – T. LXXIX: Du 6 mars 1830 au 6 avril 1830. – 1891. – 821, [6] p.
30. Archives Parlementaires de 1787 a 1860. Recueil complet des Débats Législatifs et politiques des Chambres Françaises: Т. I–CLXXXIX / Archives Parlementaires. – P. : Imprimé par ordre du Sénat et de la Chambre des Députés sous la direction de M. J. Mavidal et de M. E. Laurent, 1875–1913. – Deuxiéme Série. – T. LXXIX. Du 18 janvier 1833 au 18 février 1833. – 1906. – 921, [8] p.
31. Archives Parlementaires de 1787 a 1860. Recueil complet des Débats Législatifs et politiques des Chambres Françaises: Т. I–CLXXXIX / Archives Parlementaires. – P. : Imprimé par ordre du Sénat et de la Chambre des Députés sous la direction de M. J. Mavidal et de M. E. Laurent, 1875–1913. – Deuxiéme Série. – T. LXXIX. Du 18 avril 1834 au 30 mai 1834. – 1908. – 821, [6] p.
32. Archives Parlementaires de 1787 a 1860. Recueil complet des Débats Législatifs et politiques des Chambres Françaises: Т. I–CLXXXIX / Archives Parlementaires. – P. : Imprimé par ordre du Sénat et de la Chambre des Députés sous la direction de M. J. Mavidal et de M. E. Laurent. Continué par M. L. Lataste, M. Louis Claveau, M. Constant Pionnier, M. André Ducom, 1875–1913. – Deuxiéme Série. – T. LXXXIX. Du 7 juin 1836 au 4 juillet 1836. – 1903. – 928, [10] p.
33. Archives Parlementaires de 1787 a 1860. Recueil complet des Débats Législatifs et politiques des Chambres Françaises: Т. I–CLXXXIX / Archives Parlementaires. – P. : Imprimé par ordre du Sénat et de la Chambre des Députés sous la direction de M. J. Mavidal et de M. E. Laurent, 1875–1913. – Deuxiéme Série. – T. CV. Du 18 janvier 1840 au 17 février 1840. – 1901. – 821, [6] p.
34. Archives Parlementaires de 1787 a 1860. Recueil complet des Débats Législatifs et politiques des Chambres Françaises: Т. I–CLXXXIX / Archives Parlementaires. – P. : Imprimé par ordre du Sénat et de la Chambre des Députés sous la direction de M. J. Mavidal et de M. E. Laurent, 1875–1913. – Deuxiéme Série. – T. XC. Du 6 juin au 28 juillet 1847. – 1894. – 882, [8] p.
35. Favre J. G. C. Discours parlementaires: Т. I–IV / J. G. C. Favre. – P. : Hachette, 1881. – T. II. – 1881. – 732, [9] p.
36. Ferry J. Discours et opinions / J. Ferry. – P. : Bocher, Editeur, 1893. – T. I. – 1893. – 387 [12] p.
37. Gambetta L. Discours et plaidoyers politiques (1868–1870): T.I–II / L. Gambetta. – P. : Paul Dupont, 1880. – T. I. – 1880. – 831, [10] p.
38. Guizot F. Histoire parlementaire de France. Recueil complet des discours prononcés dans les Chambres de 1819 à 1848 par M. Guizot: Т. I–V / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Fréres, Libraires Editeurs, 1863–1869. – Tome cinquiéme. – 1869. – 780, [7] p.
39. Guizot F. Histoire parlementaire de France. Recueil complet des discours prononcés dans les Chambres de 1819 à 1848 par M. Guizot: Т. I–V / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Fréres, Libraires Editeurs, 1863–1869. – Tome premier. – 1863. – 506, [7] p.
40. Guizot F. Histoire parlementaire de France. Recueil complet des discours prononcés dans les Chambres de 1819 à 1848 par M. Guizot: Т. I–V / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Fréres, Libraires Editeurs, 1863–1869. – Tome deuxiéme. – 1864. – 580, [12] p.
41. Guizot F. Histoire parlementaire de France. Recueil complet des discours prononcés dans les Chambres de 1819 à 1848 par M. Guizot: Т. I–V / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Fréres, Libraires Editeurs, 1863–1869. – Tome troisiéme. – 1866. – 720, [14] p.
42. Guizot F. Histoire parlementaire de France. Recueil complet des discours prononcés dans les Chambres de 1819 à 1848 par M. Guizot: Т. I–V / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Fréres, Libraires Editeurs, 1863–1869. – Tome quatriéme. – 1867. – 540, [9] p.
43. Lamartine A. Vues, discours et articles sur la question d΄Orient / A. Lamartine. – P. : La Hay Mouton, 1840. – 646, [9] p.
44. Louis-Philippe I. Pensée et opinions de Louis-Philippe sur les affaires de lґétat / I. Louis-Philippe. – P. : Agment, Editeur, 1850. – 640 [9] p.
45. Picard E. Discours parlementaires: T. I–II / E. Picard. – P. : Picard, Editeur, 1882. – T. I. – 1882. – 458, [11] p.
46. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. IX. – 1882. – 605, [12] p.
47. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. X. – 1883. – 585, [14] p.
48. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. XI. – 1885. – 920, [9] p.
49. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. XII. – 1885. – 481, [13] p.
50. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. XIII. – 1886. – 653, [8] p.
51. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. XIV. – 1886. – 761, [14] p.
52. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. XV. – 1887. – 729, [8] p.
53. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. VII. – 1881. – 820, [14] p.
54. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. VIII. – 1882. – 467, [9] p.
55. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T.I. – 1879. – 764, [14] p.
56. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. II. – 1879. – 920, [9] p.
57. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. III. – 1880. – 748, [11] p.
58. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. IV. – 1880. – 659, [8] p.
59. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. V. – 1881. – 920, [9] p.
60. Thiers A. Discours parlementaires de M. Thiers: Т. I–XV / A. Thiers. – P. : Plonel, 1879–1887. – T. VI. – 1881. – 770, [13] p.

ІІІ. ПРЕСА ХІХ СТОЛІТТЯ

61. А. П. Алжирия / А. П. // Русский инвалид. – 1847. – №3. – С.6–7.
62. D. La "paix" entre la France et l’Algérie / A. D. // La Quoitidienne. – 1837. – №7. – P.4–5.
63. П. Алжирия / А. П. // Русский инвалид. – 1842. – №6. – С.8.
64. Blanchart L. Les conditions d’un traité / L. Blanchart // Le Commerce. – 1837. – №9. – P.4–5.
65. F. F. Les avantages de traité avec Abd el-Kader / F. F. // Journal des Débats. – 1837. – №6. – P.3.
66. F. P. Abd el-Kader et la France / F. P. // Le Siécle. – 1837. – №6. – P.3–4.
67. G. H. Le traité et la France / G. H. // La Réforme. – 1847. – №5. – P.3–4.
68. H. N. La guerre en Afrique / H. N. // Le Temps. – 1837. – №6. – P.5–7.
69. J. C. L. Les affaires de l’Algérie / J. C. L. // National. – 1837. – №7. – P.3–5.
70. Malzerb A. Les résultats d’une victoire // A. Malzerb // Le Bons Sens. – 1837. –№7. – P.2–4.
71. Marchan A. Le traité avec emir / A. Marchand // Le Сonstitutionnel. – 1837. – №8. – P.2–3.
72. Marechal B. Les hésitations du gouvernement en Afrique / B. Marechal // La Réforme. – 1842. – №4. – P.1–2.
73. Picard P. La guerre africaine / P. Picard // Le Courrier. – 1837. – №4. – P.8–9.
74. Picard N. Abd el-Kader et la France / N. Picard // Le Siécle. – 1847. – №5. – P.2–3.
75. Rocher F. La guerre en Afrique / F. Rocher // La Gazette. – 1837. – № 6. – P.7.

ІV. МЕМУАРИ, ЛИСТУВАННЯ, БІОГРАФІЇ, АВТОБІОГРАФІЇ

76. Арон Р. Мемуары / Р. Арон; пер. с фр. Г. А. Абрамова. – М. : Научно-издательский центр "Ладомир", 2002. – 871 с.
77. Талейран Ш.-М. Записки князя Талейрана-Перигора: Т. I–IV / Ш. М. Талейран. – М. : Типография Скороходова. – T. I. – 1861. – 376 [7] с.
78. Талейран Ш.-М. Записки князя Талейрана-Перигора: Т. I–IV / Ш. М. Талейран. – М. : Типография Скороходова. – Т. ІI. – 425 [8] с.
79. Талейран Ш.-М. Записки князя Талейрана-Перигора: Т. I–IV / Ш. М. Талейран, 1861. – Т. ІII. – М. : Типография Скороходова. – 376 [9] с.
80. Талейран Ш.-М. Записки князя Талейрана-Перигора: Т. I IV / Ш. М. Талейран, 1861. – Т. ІV. – М. : Типография Скороходова. – 450 [7] с.
81. Токвилль А. Воспоминания Алексиса Токвиля, изданные графом Токвилем / A. Токвиль. – М. : Типография Скороходова, 1893. – 607 [9] с.
82. Шатобриан де Ф. Р. Замогильные записки / Ф. Р. де Шатобриан. – М. : Изографус, 1995. – 483 с.
83. Герцен А. И. Былое и думы: Т. 1–2 / А. И. Герцен. – К. : "Художественная литература", 1986. – T. II. – 1986. – 413 с.
84. Гонкур Э. Дневник. Записки о литературной жизни: Т. 1–2 / Э. Гонкур, Ж. Гонкур; пер. с фр. А. П. Погорелова. – М. : "Художественная литература", 1964. – T. I. – 1964. – 711 с.
85. Гонкур Э. Дневник. Записки о литературной жизни: Т. 1–2 / Э. Гонкур, Ж. Гонкур; пер. с фр. А. П. Погорелова. – М. : "Художественная литература", 1964. – T. II. – 1964. – 750 с.
86. Aspects de la vie politique et militaire en France à travers la correspondance du Maréchal Pelissier (1828–1864). – P. : Bibliothèque National, 1968. – 355 p.
87. Baudicour L. de. La guerre et le gouvernement de l'Algérie / L. Baudicour. – P. : Sagnier et Bray, 1853. – 600, [11] p.
88. Berbruger A. Les époques militaires de la Grande Kabilie / A. Berbruger. – P. : Bibliothèque Nationale, 1857. – 448, [8] p.
89. Berteuil A. L'Algérie française / A. Berteuil. – P. : Dentu, 1856. – 452, [6] p.
90. Blondel L. Nouvel aperçu sur l'Algérie / L. Blondel. – P. : Delaunay, 1838. – 172, [4] p.
91. Bugeaud T.-R. Exposé de l'état actuel de la société arabe du gouver¬nement et de legislation qui la regit / T.-R. Bugeaud. – Alger: Imprimé du Gouvernement, 1844. – 325, [7] p.
92. Bugeaud T.-R. Par l'épée et par la charrue / T.-R. Bugeaud. – Alger: Imprimé du Gouvernement, 1848. – 92, [8] p.
93. Carrey E. Récite de Kabylie / E. Carrey. – P. : Dumont, Editeur, 1858. – 430, [8] p.
94. Castellane P. de. Campagnes d'Afrique 1835–1848 / P. de Castellane. – P. : Сalmann Lévy, 1858. – 511, [6] p.
95. Chateaubriand F. A. Mémoires d’outre-tombe: V. I–VI / F. A. Chateaubriand. – P. : Hachette, 1898–1900. – T. I. – 1898. – 470, [7] p.
96. Chateaubriand F. A. Mémoires d’outre-tombe: V. I–VI / F. A. Chateaubriand. – P. : Hachette, 1898–1900. – T. II. – 1898. – 357, [8] p.
97. Chateaubriand F. A. Mémoires d’outre-tombe: V. I–VI / F. A. Chateaubriand. – P. : Hachette, 1898–1900. – T. III. – 1899. – 465, [7] p.
98. Chateaubriand F. A. Mémoires d’outre-tombe: V. I–VI / F. A. Chateaubriand. – P. : Hachette, 1898–1900. – T. V. – 1900. – 310, [9] p.
99. Chateaubriand F. A. Mémoires d’outre-tombe: V. I–VI / F. A. Chateaubriand. – P. : Hachette, 1898–1900. – T. IV. – 1899. – 379, [10] p.
100. Chateaubriand F. A. Mémoires d’outre-tombe: V. I–VI / F. A. Chateaubriand. – P. : Hachette, 1898–1900. – T. VI. – 1900. – 472, [7] p.
101. Clamageron J. L'Algérie. Impression de voyage / J. Clamageron. – P. : Hachette, 1884. – 348, [9] p.
102. Clauzel B. Correspondance du maréchal Clauzel: T. I–II / B. Clauzel. – P. : Hachette, 1948. – T. II. – 1948. – 470 p.
103. Damremont P. Correspondance de general Damremont / P. Damremont. – P. : Fayard, 1929. – 687 p.
104. Daumas et Faber. La Grande Kabylie / Daumas et Faber. – P. : L. Hachette, 1854. – 370, [7] p.
105. Daumas R. Mœurs et coutumes de l'Algérie / R. Daumas. – P. : L. Hachette, 1853. – 418, [8] p.
106. Desjobert A. L'Algérie en 1838 / A. Desjobert. – P. : Dufort, 1838. – 196, [4] p.
107. Emerit M. L'Algérie а l'époque d'Abd-el-Kader / M. Emerit. – P. : Hachette, 1951. – 729 p.
108. Galibert L. L'Algérie ancienne et moderne depuis les premiérs établissements de Carthagnois / L. Galibert. – P. : Furne, 1857. – 766, [9] p.
109. Girardin S.-M. Souvenirs et reflections politiques d’un journaliste / S. M. Girardin. – P. : Calman Levy, Editeur, 1856. – 547 [6] p.
110. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867.– T. III. – 1860. – 715, [9] p.
111. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867. – T. I. – 1858. – 674, [11] p.
112. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867. – T. II. – 1859. – 659, [12] p.
113. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867. – T. IV. – 1860. – 801, [10] p.
114. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867. – T. V. – 1860. – 800, [9] p.
115. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867. – T. VI. – 1862. – 670, [9] p.
116. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867. – T. VII. – 1864. – 724, [10] p.
117. Guizot F. Mémoire pour servir à l΄Histoire de mon temps: V. I–VIII / F. Guizot. – P. : Michel Lévy Frères, Libraires Editeurs, 1858–1867. – T. VIII. – 1867. – 850, [12] p.
118. Hanotaux A. La Kabilie et les coutumes kabyles: T. I–III / A. Hanautaux et A. Letournaux. – P. : Hachette, 1893–1895. – Tome premier. – 1893. –547, [8] p.
119. Hanotaux A. La Kabilie et les coutumes kabyles: T. I–III / A. Hanautaux et A. Letournaux. – P. : Hachette, 1893–1895. – Tome deuxiéme. – 1894. – 589, [10] p.
120. Hanotaux A. La Kabilie et les coutumes kabyles: T. I–III / A. Hanautaux et A. Letournaux. – P. : Hachette, 1893–1895. – Tome troisiéme. – 1895. – 700, [12] p.
121. Histoire et les historiens de l’Algérie / [sous la red. de P. A. Mavidal]. – P. : Plon, 1931. – 567 p.
122. Laffite J. Souvenirs: V. I–III / J. Laffite. – P. : Michel Lévy Frères, Editeurs, 1845. – T. I. – 1845. – 476, [7] p.
123. Laffite J. Souvenirs: V. I–III / J. Laffite. – P. : Michel Lévy Frères, Editeurs, 1845. – T. II. – 1845. – 480, [9] p.
124. Laffite J. Souvenirs: V. I–III / J. Laffite. – P. : Michel Lévy Frères, Editeurs, 1845. –T. III. – 1845. – 510, [12] p.
125. Lamartine A. Vue, discours et articles sur la question d΄Orient / A. Lamartine. – P. : Dufort, Editeur, 1840. – 640, [9] p.
126. Lestiboudois. Voyage en Algérie / Lestiboudois. – Lille: Imprimé de L. : Danel, 1853. – 404, [8] p.
127. Leynadier C. Histoire de l'Algérie: T. I–II / C. Leynadier et B. Clauzel. – P. : Hachette. – 1896. – Tome premier, 1896. – 465, [7] p.
128. Leynadier C. Histoire de l'Algérie: T. I–II / C. Leynadier et B. Clauzel. – P. : Hachette. – 1896. – Tome deuxiéme, 1896. – 517, [14] p.
129. Louis-Philippe. Mémoire de Louis-Philippe, duc d΄Orléans écrits par lui-meme: V. I–II / Louis-Philippe. – P. : Hachette, 1974–1975. – Tome premier. – 1974. – 476 p.
130. Louis-Philippe. Mémoire de Louis-Philippe, duc d΄Orléans écrits par lui-meme: V. I–II / Louis-Philippe. – P. : Hachette, 1974–1975. – Tome deuxiéme. – 1975. – 580 p.
131. Maistre J. Lettres et opusculs inédits du comte Joseph de Maistre: T. I–II / J. de Maistre. – P. : Vaton, 1853–1854. – Tome premier. – 1853. – 552, [9] p.
132. Maistre J. Lettres et opusculs inédits du comte Joseph de Maistre: T. I–II / J. de Maistre. – P. : Vaton, 1853–1854. – Tome deuxiéme. – 1854. – 705, [15] p.
133. Penhoën de. Mémoires d'un officier d'etat-major / de Penhoën. – P. : Garnier, 1835. – 198, [6] p.
134. Rémusat Ch. Mémoires de ma vie: T. I–IV / Ch. Rémusat. – P. : Hachette, 1954–1962. – Tome premier. – 1954. – 551 p.
135. Rémusat Ch. Mémoires de ma vie: T. I–IV / Ch. Rémusat. – P. : Hachette, 1954–1962. – Tome deuxiéme. – 1956. – 551 p.
136. Rémusat Ch. Mémoires de ma vie: T. I–IV / Ch. Rémusat. – P. : Hachette, 1954–1962. – Tome troisiéme. – 1959. – 687 p.
137. Rémusat Ch. Mémoires de ma vie: T. I–IV / Ch. Rémusat. – P. : Hachette, 1954–1962. – Tome quatriéme. – 1962. – 550 p.
138. Roches L. Trente-dix ans à travers l'islam: T. I–II / L. Roches. – P. : Firmin-Didot. – Tome premier, 1904. – 530, [9] p.
139. Roches L. Trente-dix ans à travers l'islam: T. I–II / L. Roches. – P. : Firmin-Didot. – Tome deuxiéme. – 1904. – 545, [10] p.
140. Saint-Arnaud A.-I. Lettres du maréchal de Saint-Arnaud: T. I–II / A. I. Saint-Arnaud. – P. : Michel Lévy, Editeurs, 1895–1896. – Tome premier. – 1895. – 359, [8] p.
141. Saint-Arnaud A.-I. Lettres du maréchal de Saint-Arnaud: T. I–II / A. I. Saint-Arnaud. – P. : Michel Lévy, Editeurs, 1895–1896. – Tome deuxiéme. – 1896. – 440, [9]
142. Sainte-Beuve C.-A. Chronique parisiennes (1843–1845) / C. A. Sainte-Beuve. – Р. : Michel Lévy, 1876. – 735, [7] p.
143. Soult N. Correspondance politique et familiére avec Louis-Philippe / N. Soult. – P. : Hachette, 1959. – 723 p.

V. ЛІТЕРАТУРА

144. Арзаканян М. Ц. История Франции / М. Ц. Арзаканян, А. В. Ревякин, П. Ю. Уваров. – М. : ДРОФА, 2007. – 474 с.
145. Африка: энциклопедический справочник: Т. I–II / [под. ред. А. А. Громыко]. – М. : "Советская энциклопедия". – 1963. – T. I. – 672 c.
146. Ачкіназі Б. О. Проблеми безпеки у політичному житті Франції, 1918–1920 / Б. О. Ачкіназі. – К., 2005. – 411 с.
147. Безрук Л. Л.. Франция и Россия в 50–60 гг. XIX века в европейской системе международных отношений : дис. ... кандидата ист. наук : 07.00.03 / Безрук Лэйла Леонидовна. – М., 2006. – 319 с.
148. Битти Э. Каир. История города / Э. Битти; пер. с англ. М. Башкатова. – СПб.: Эксмо, 2006. – 351 с.
149. Блюш Ф. Ришелье / Ф. Блюш; пер. с фр. Т. Левиной. – М. : Молодая гвардия, 2006. – 322 с.
150. Бондаревский Г. Л. Английская политика и международные отношения в бассейне Персидского залива (конец XIX – начало XX в.) / Г. Л. Бондаревский. – М.: Изд-во "Наука", 1968. – 542 стр.
151. Борисов Ю. В. Дипломатия Людовика ХIV / Ю. В. Борисов. – М. : "Международные отношения", 1998. – 380 с.
152. Бородкина Н. В. Ближневосточная политика Франции в период президентства Ж. Ширака : дис. ... кандидата ист. наук : 07.00.03 / Бородкина Наталия Вячеславовна. – Ярославль, 2010. – 197 с.
153. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV–ХVIII вв.: Т. I–III / Ф. Бродель; пер. с фр. Ю. А. Афанасьева. – М. : "Прогресс", 1984–1986. – Т. III. Время мира. – 1986. – 679 c.
154. Буйко О. Л. Колониальный вопрос в политической жизни Франции в 80-е годы XIX века : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. ист. наук : спец. 07.00.03 " Всеобщая история " / О. Л. Буйко. – М., 2010. – 24 с.
155. Вандаль А. Наполеон и Александр І: Т. I–IV / А. Вандаль; пер. с фр. – Ростов-на-Дону: "Феникс", 1995. – Т. II. Франко-русский союз во время Первой империи. – 1995. – 544 с.
156. Вандаль А. Наполеон и Александр І: Т. I–IV / А. Вандаль; пер. с фр. – Ростов-на-Дону: "Феникс", 1995. – Т. III. Второй брак Наполеона. Упадок союза. – 1995. – 576 с.
157. Вандаль А. Наполеон и Александр І: Т. I–IV / А. Вандаль; пер. с фр. – Ростов-на-Дону: "Феникс", 1995. – Т. IV. Разрыв франко-русского союза. – 1995. – 608 с.
158. Васильева Н. Ю. Международный аспект в идеологии и политике крайне правых политических движений во Франции в 80-е – первой половине 90-х годов : дис. ... кандидата ист. наук : 07.00.03 / Васильева Наталья Юрьевна. – М., 2000. – 228 с.
159. Виноградов В. Н. Британский лев на Босфоре / В. Н. Виноградов. – М. : "Наука", 1991. – 159 с.
160. Виноградов В. Н. Великобритания и Балканы: от Венского конгресса до Крымской войны / В. Н. Виноградов. – М. : "Наука", 1985. – 336 с.
161. Виноградов К. Б. Мировая политика 60–80-х гг. ХІХ века. События и люди / К. Б. Виноградов. – Л. : Издательство ЛГУ, 1991. – 166 с.
162. Виноградов К. Б. Очерки английской историографии нового и новейшего времени / К. Б. Виноградов. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1975. – 224 с.
163. Внешнеэкономические связи Османской империи в новое время (конец ХVIII – нач. ХХ вв.). – М. : "Наука", 1989. – 229 с.
164. Восточный вопрос во внешней политике Российской империи / [под ред. В. Н. Виноградова, Н. С. Киняпиной]. – М. : "Наука", 1978. – 434 с.
165. Всемирная история: Т. I–X / [под ред А. А. Губера]. – М. : "Соцэкгиз", 1955–1965. – Т. VI. – М. : "Соцэкгиз", 1959. – 830 с.
166. Всемирная история: Т. I–X / [под ред. А. А. Губера]. – М. : "Соцэкгиз", 1955–1965. – Т. VII. – М. : "Соцэкгиз", 1960. – 820 c.
167. Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин. Статті та матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора Г. Л. Бондаревського (1920–2003) (Луганськ, 7–8 квітня 2010 р.). – Луганськ, 2010. – Частина І. – 441 с.
168. Гегель Г. В. Ф. Философия истории / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем. А. М. Водена. – СПб. : "Наука", 1993. – 477 с.
169. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: Т. I VII / Э. Гиббон; пер. с англ. В. Н. Неведомского. – СПб. : "Наука", 2006. – Т. IV. – 2006. – 402 с.
170. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: Т. I–VII / Э. Гиббон; пер. с англ. В. Н. Неведомского. – СПб. : "Наука", 2006. – Т. I. – 2006. – 427 с.
171. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: Т. I–VII / Э. Гиббон; пер. с англ. В. Н. Неведомского. – СПб. : "Наука", 2006. – Т. II. – 2006. – 383 с.
172. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: Т. I–VII / Э. Гиббон; пер. с англ. В. Н. Неведомского. – СПб. : "Наука", 2006. – Т. III. – 2006. – 402 с.
173. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: Т. I–VII / Э. Гиббон; пер. с англ. В. Н. Неведомского. – СПб. : "Наука", 2006. – Т. V. –2006. – 343 с.
174. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: Т. I–VII / Э. Гиббон; пер. с англ. В. Н. Неведомского. – СПб. : "Наука", 2006. – Т. VI. – 2006. – 372 с.
175. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: Т. I–VII / Э. Гиббон; пер. с англ. В. Н. Неведомского. – СПб. : "Наука", 2006. – Т. VII. – 2006. – 420 с.
176. Гончар Б. М. Відносини між Францією та УНР (грудень 1918 –квітень 1919 рр.) / Б. М. Гончар, Н. Д. Городня // Український історичний журнал. – 2000. – №2. – С.48–56.
177. Далин В. М. Историки Франции ХІХ–ХХ веков / В. М. Далин. – М. : "Наука", 1981. – 327 с.
178. Дебидур А. Дипломатическая история Европы: Т. I–II / А. Дебидур. – М. : Гос. Изд-во иностр. литературы, 1947. – Т. I: Священный союз. – 1947. – 483 с.
179. Дебидур А. Дипломатическая история Европы: Т. І–II / А. Дебидур; пер. с фр. – Ростов-на-Дону: "Феникс", 1995–1996. – Т. І. Священный союз. – 1995. – 508 с.
180. Дегоев В. В. Внешняя политика России и международные системы: 1700–1918 / В. В. Дегоев. – М. : РОССПЭН, 2004. – 494 с.
181. Деминцева Е. Б. Магрибинцы во Франции: История эмиграции и эволюция диаспоры : дис. ... кандидата ист. наук : 07.00.03 / Деминцева Екатерина Борисовна. – М., 2002. – 198 с.
182. Дипломатический словарь: Т. I–II / [под. ред. А. А. Громыко]. – М. : ОГИЗ, Государственное издательство политической литературы, 1948–1950. – Т. І. – 1948. – 855 с.
183. Дипломатический словарь: Т. I–II. – М. : ОГИЗ, Государственное издательство политической литературы, 1948–1950. – Т. ІІ. – 1950. – 995 с.
184. Дулина Н. А. Османская империя в международных отношениях (30–40-е гг. ХІХ в.) / Н. А. Дулина. – М. : "Наука", 1980. – 189 с.
185. Дюпон-Мельниченко Ж.-Б. Французька історіографія ХХ століття / Ж.-Б. Дюпон-Мельниченко, В. Ададуров. – Львів: КЛАСИКА, 2001. – 158 с.
186. Дюфрес Р. Наполеон / Р. Дюфрес; пер. с фр. И. А. Челышева. – М. : Издательство "ВЕСЬ МИР", 2003. – 190 с.
187. Ерусалимский А. С. Бисмарк. Дипломатия и милитаризм. – М. : Наука, 1968. – 286 с.
188. Ерусалимский А. С. Внешняя политика и дипломатия германского империализма в конце XIX века. – М. – Л. : Изд-во Академии наук СССР, 1948. – 764 с.
189. Жюльен Ш.-А. История Северной Африки. Тунис. Алжир. Марокко. От арабского завоевания до 1830 г. / Ш.-А. Жюльен; пер. с фр. А. Е. Аничковой. – М. : Издательство Иностранной литературы, 1961. – 422 с.
190. Зайончковский А. М. Восточная война 1853–1856: Т. І–ІІ. – СПб. : ПОЛИГОН. – Т. І. – 2002. – 923 с.
191. Заллет Р. Дипломатическая служба. Ее история и организация во Франции, Великобритании и Соединенных Штатах / Р. Заллет; пер. с нем. – М. : Издательство иностранной литературы, 1956. – 383 с.
192. Зарин В. А. Запад и Восток в мировой истории ХІV–ХІХ вв. Записки концепции общественного развития и становления мирового рынка / В. А. Зарин. – М. : "Наука", 1991. – 261 с.
193. Захарчук О. М. Східна дипломатія Наполеона Бонапарта і Україна / О. М. Захарчук. – Україна дипломатична. – Науковий щорічник. – К. : ПЦ "Гамма Принт", 2005. – Вип. 6. – С. 352–381.
194. Зелдин Т. Франция 1848–1945. Честолюбие, любовь и политика / Т. Зелдин; пер. с англ. – Екатеринбург: У-Фактория, 2005. – 669 с.
195. Золина Д. М. Развитие ближневосточной политики Франции в 1948–2008 гг. : дис. ... кандидата ист. наук : 07.00.15 / Золина Дарья Михайловна. – Нижний Новгород, 2010. – 195 с.
196. Зомбарт В. Евреи и хозяйственная жизнь / В. Зомбарт; Автор. пер. с нем. Г. Гросмана. – К. : МАУП, 2003. – 229 с.
197. Зусманович А. З. Империалистический раздел Африки / В. А. Зусманович. – М. : Издательство восточной литературы, 1959. – 148 с.
198. Исдейл Ч. Дж. Наполеоновские войны / Ч. Исдейл; пер. с англ. Д. Я. Мовшович. – Ростов-на-Дону: "Феникс", 1997. – 541 с.
199. Испанские короли. 18 исторических портретов от средних веков до современности / Испанские короли; пер. с нем. С. Прилипского. – Ростов-на-Дону: ФЕНИКС, 1998. – 509 с.
200. История Алжира в новое и новейшее время / [под ред. Р. Г. Ланды и др.]. – М. : Наука, 1992. – 235 c.
201. История Алжира нового и новейшего времени / [Р. Г. Ланда и др.]. – М. : Наука, 1992. – 235 с.
202. История Африки в ХІХ – нач. ХХ вв. / [В. А. Субботин, Р. Г. Ланда, А. М. Хазанов и др.]. – М. : "Наука", 1984. – 584 с.
203. История внешней политики России. Первая половина ХІХ века. От войн России против Наполеона до Парижского мира 1856 г. / [Н. С. Киняпина, О. В. Орлик, Н. П. Хевролина и др.]. – М. : "Международные отношения", 1998. – 448 с.
204. История дипломатии: Т. І–ІІІ / [под ред. В. П. Потемкина]. – М. : ОГИЗ, Государственное социально-экономическое издательство, 1941–1946. – Т. І. – 1941. – 552 с.
205. История Османского государства, общества и цивилизации: Т. 1–2 / [Под ред. Э. Ихсаноглу]; перевод с турецкого В. Б. Феоновой. – М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 2006–2007. – Т. І. – 2006. – 601 с.
206. История Франции: Т. 1–3 / [Под ред. А. З. Манфреда]. – М. : "Наука", 1973. – Т. 2. – 1973. – 663 с.
207. История ХІХ века: Т. 1 8 / [под ред. Лависса и Рамбо]; пер. с фр. – М. : ОГИЗ, Государственное социально-экономическое издательство, 1938. – Т. 1. Время Наполеона І. 1800–1815. Часть первая. – М. : ОГИЗ, 1938. – 583 с.
208. История ХІХ века: Т. 1–8 / [под ред. Лависса и Рамбо]; пер. с фр. – М. : ОГИЗ, Государственное социально-экономическое издательство, 1938. – Т. 2. Время Наполеона І. 1800–1815. Часть вторая. – М. : ОГИЗ, 1938. – 579 с.
209. История ХІХ века: Т. 1–8 / [под ред. Лависса и Рамбо]; пер. с фр. – М. : ОГИЗ, Государственное социально-экономическое издательство, 1938. – Т. 3. Время реакции и конституционные монархии. 1815–1847. Часть первая. – М. : ОГИЗ, 1938. – 631 с.
210. История ХІХ века: Т. 1–8 / [под ред. Лависса и Рамбо]; пер. с фр. – М. : ОГИЗ, Государственное социа