РЕСПУБЛІКА ВІРМЕНІЯ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ 1918-1920 РР.  




  • скачать файл:
  • Название:
  • РЕСПУБЛІКА ВІРМЕНІЯ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ 1918-1920 РР.  
  • Альтернативное название:
  • РЕСПУБЛИКА АРМЕНИЯ В МЕЖДУНАРОДНЫХ ОТНОШЕНИЯХ 1918-1920 ГГ.
  • Кол-во страниц:
  • 184
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




    ХАЧАТРЯН АСМІК ЕДІКІВНА

    УДК 94:327(479.25)»1918/1920»

    РЕСПУБЛІКА ВІРМЕНІЯ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ 1918-1920 РР.




    Спеціальність 07.00.02 всесвітня історія



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук



    Київ 2009







    ЗМІСТ




    ВСТУП.. 3
    РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 8
    РОЗДІЛ 2. ВІДНОСИНИ РЕСПУБЛІКИ ВІРМЕНІЇ З ТУРЕЧЧИНОЮ... 22
    2.1. Міжнародні умови створення Республіки Вірменії 22
    2.2. Вірменське питання в системі міжнародних договорів між країнами Антанти і Туреччиною (Батумський, Севрський, Олександропільський) 46
    2.3. Вірменія в зовнішній політиці Туреччини (19181920 рр.) 59
    РОЗДІЛ 3. СТАВЛЕННЯ ВЕЛИКИХ ДЕРЖАВ ДО РЕСПУБЛІКИ ВІРМЕНІЇ 71
    3.1. Вірменське питання на Паризькій мирній конференції 71
    3.2. Еволюція політики країн Антанти щодо Республіки Вірменії 88
    3.3. Відносини уряду Дашнаків і радянської Росії 107
    3.4. Політика США щодо Вірменії 125
    3.5. Політика держав Троїстого союзу щодо Вірменії 137
    РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК ВІДНОСИН РЕСПУБЛІКИ ВІРМЕНІЇ З ЗАКАВКАЗЬКИМИ ДЕРЖАВАМИ.. 145
    4.1. Політичні відносини між Вірменією та Азербайджаном.. 145
    4.2. Конструктивний та деструктивний фактори вірменсько-грузинських відносин. 157
    ВИСНОВКИ.. 168
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.. 172











    Актуальність теми дослідження. Проблема формування державності та основні напрями зовнішньої політики Вірменської держави 1918-1920 рр. займають важливе місце в історії вірменського народу ХХ століття. Республіка Вірменія була проголошена 28 травня 1918 року, після розпаду Закавказької Демократичної Федеративної Республіки. Історія Вірменії на початку ХХ століття характеризується особливим динамізмом, складністю соціальних, економічних та політичних процесів, що мали місце в регіоні.
    На початку ХХ ст.. вірменська держава не була цілісним об’єднанням: територія Західної Вірменії входила до складу Російської імперії, а Східна Вірменія до Турецької імперії. За період 1918-1920 рр. країна пережила різні уряди і політичні системи, багаторазово змінювала кордони, відбулось дві війни з турками, об’єднання з іншими закавказькими країнами та конфронтація з ними, була автономною і окупованою, відокремлювалась від радянської Росії, анексувалась тощо. Нестабільний внутрішній розвиток, конфронтаційні відносин з сусідніми державами, відсутність підтримки на міжнародній арені були тими факторами, що загрожували суверенності та незалежності Вірменії.
    Проте, сам факт створення та існування вірменської держави є знаковою подією в історії Вірменії ХХ ст.. Саме з цих міркувань вивчення та наукове узагальнення даної проблеми має актуальне політичне і важливе науково-історичне значення. Необхідність наукового вивчення цієї проблеми зумовлена й тим, що як у вірменській, так і у вітчизняній історіографії не було праць, в яких зовнішня політика Республіки Вірменії після закінчення Першої світової війни досліджувалась комплексно.
    Зв'язок дисертації з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження відображає один із напрямів науково-дослідницької роботи кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн у рамках науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, „Історія української державності нової та новітньої доби”, державний реєстраційний номер 06 БФ 046-01, що включена до тематичного плану університету.
    Об’єктом дослідження виступає Республіка Вірменія, як суб’єкт системи міжнарод­них відносин у період від кінця Першої світової війни до 1920 р.
    Предметом дисертаційного дослідження є еволюція зовнішньої політики, яка здійснювалася урядом партії Дашнакцутюн Республіки Вірменії за період управління країною (1918-1920 рр.).
    Хронологічні рамки дисертації охоплюють період 1918-1920 рр. Нижня хронологічна межа 1918 р. обумовлюється проголошенням 28 травня 1918 року незалежної Республіки Вірменії та приходом до влади уряду партії Дашнакцутюн на чолі з Ованесом Качазнуні. Верхня хронологічна межа 1920 р. визначена підписанням Угоди між Радянською Росією та Республікою Вірменією про дружбу та кордони від 2 грудня 1920 року.
    Географічні межі дослідження локалізуються територією Республіки Вірменії, утвореної 28 травня 1918 року, що охоплювала територію колишньої Єреванської губернії та Карської області, займала площу 58 тис. кв.м. та мала населення більше 960 тис. осіб.
    Мета дослідження розкрити особливості зовнішньої політики Республіки Вірменії в умовах формування Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин. Реалізація мети дослідження здійснювалася шляхом вирішення конкретних, взаємообумовлених наукових завдань:
    - вивчити та систематизувати джерельну базу дослідження та стан наукової розробки теми;
    - проаналізувати міжнародні умови створення Республіки Вірменії;
    - дослідити вірменське питання в системі міжнародних договорів (Батумський, Севрський, Олександропольський);
    - визначити основні тенденції у відносинах Туреччини та Республіки Вірменії;
    - висвітлити дипломатичні зусилля вірменського уряду на Паризькій мирній конференції, які були пов’язані з нормалізацією відносин з державами-переможницями;
    - дослідити еволюцію політики країн Антанти щодо Республіки Вірменії;
    - охарактеризувати систему відносин уряду дашнаків і радянської Росії;
    - вивчити зміст політики держав Троїстого союзу щодо Вірменії;
    - виявити та обґрунтувати концептуальні засади міжнародної політики США та їх практичне втілення щодо Вірменії;
    - розглянути основні суперечності у політичних відносинах між Вірменією та Азербайджаном;
    - дослідити еволюцію вірменсько-грузинських відносин, проаналізувати їх вплив на систему відносин в закавказькому регіоні.
    Методологічна та теоретична основа дисертаційного дослідження грунтується на системному розумінні міжнародних відносин, міжнародної політики та міжнародного порядку. Головними методологічними принципами, під час проведення дослідження, були діалектичні принципи наукового пізнання історизм, принцип багатофакторності і загальності. Обрана методологія дозволяє об’єктивно розкрити наукове значення й основні тенденції розвитку та зовнішньополітичної діяльності вірменського уряду в період 1918-1920 рр.
    Наукова новизна дисертаційного дослідження. Відсутність узагальнюю­чих досліджень із обраної проблематики у вірменській та вітчизняній історіографії визначає наукову новизну дисертації, яка полягає в наступному: у дисертаційному дослідженні зроблено одну з перших спроб аналітично подати історіо­графію проблеми, введено до наукового обігу оригінальні документи та матеріали з архівів Вірменії, значна частка яких недостатньо чи зовсім не використовувалася у наукових працях; на підставі сучасних методологічних методів та прийомів проведено комплексне дослідження зовнішньої політики вірменського уряду, виявлено характерні риси зовнішньої політики Республіки Вірменії у 1918-1920 рр. в цілому, її основні пріоритети та переваги; проаналізовано місце та роль зовнішньої політики уряду партії Дашнакцутюн у збереженні територіальної цілісності та національного суверенітету країни, визнання Республіки Вірменії як повноправного суб’єкта міжнародних відносин; обґрунтовано миролюбний напрямок зовнішньої політики вірменської держави до сусідніх закавказьких країн, прагнення Вірменії вирішити територіальні суперечки з останніми шляхом переговорів; розкрито зміст зовнішньополітичної лінії поведінки Республіки Вірменії у ставленні до європейських і світових держав та радянської Росії; наукова новизна дослідження є внеском у викриття усіх форм фальсифікацій і викривлень історії політичного руху національного відродження Дашнакцутюн Республіки Вірменії і спробою звільнити її від тих апріорних, суб’єктивних, ідеологізованих та міфологізованих деформацій, на які була багата вірменська та радянська історіографія 1920-1980-х років.
    Практичне значення дослідження полягає в тому, що наведений фактичний матеріал, його результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень історії Вірменії ХХ ст., її зовнішньої політики, при підготовці монографій, наукових статей, підручників та навчальних посібників із всесвітньої історії, історії дипломатії та зовнішньої політики, при проведенні лекцій, семінарських та практичних занять, для підготовки спецкур­сів та спецсемінарів у вищих навчальних закладах.
    Апробація та публікація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідались та обговорювалися на засіданнях кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Загальна концепція дослідження та його окремі аспекти знайшли своє відображення у доповідях та виступах на наукових конференціях: Загальна концепція дослідження та його окремі аспекти знайшли своє відображення у доповідях та виступах на наукових конференціях: День науки історичного факультету; Міжнародна науково-практична конференція молодих учених, присвячена 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського (Київ, 2008 року); Матеріали 15 Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Ломоносов 2008 (Москва, 2008 р.). Сходознавство та африканістика; Шевченківська весна. Шоста Міжнародна наукова-практична конференція молодих учених. Історія. 20-21 березня 2008 р.
    Основні положення дисертаційної роботи викладені у 4 публікаціях, вміщених у спеціалізованих виданнях, які затверджені ВАК України.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    В ході проведеного дисертаційного дослідження можемо зробити наступні узагальнюючі висновки:
    - Проаналізований стан вивчення теми у зарубіжній та вірменській історіографії свідчить, що в сучасній історичній науці Вірменії фактично відсутні дослідження у яких всебічно висвітлено процес становлення вірменської держави та її міжнародної діяльності в період 1918-1920 рр. Водночас джерельна база є достатньо широкою, різноплановою для створення комплексного дослідження вірменського питання в системі міжнародних відносин в зазначений період. Автором вперше залучені до наукового обігу архівні документи, що містять значний обсяг інформації та дозволяють більш детально і змістовно дослідити умови створення та зовнішньополітичний курс Республіки Вірменії. Переважна більшість наукових публікацій присвячена вивченню окремих аспектів зовнішньополітичної діяльності Республіки Вірменії, а це свідчить, що в рамках даної проблематики не існує комплексного та об’єктивного дослідження;
    - Досвід державотворення Республіки Вірменії був коротким, але надзвичайно плідним. Протягом 1918-1920 рр. було створено управлінський державний апарат, вдалось подолати голод, організувати поселення для біженців, отримати гуманітарну допомоги від союзних держав. Крім того за цей період була створена дипломатична служба, функціонувало Міністерство внутрішніх справ, на демократичних засадах діяла судова система. Вперше вірменський уряд здійснив спробу об’єднати Східну і Західну Вірменію в єдину і незалежну державу. Республіка Вірменія була визнана багатьма державами де-факто, але не була признана де-юре;
    - В міжнародній політиці вірменське питання набуло гострого характеру, особливо на фоні війни з Туреччиною та непростих взаємовідносин із кавказькими країнами і радянською Росією. Виходячи з складної геополітичної ситуації, вірменська держава змушена була йти на важкі умови Батумського і Олександропільського договорів. Надією на територіальне об’єднання Вірменії і досягненням країн-переможців став Севрський мирний договір, положення якого, по-суті, залишилися на папері у зв’язку з націоналістичним визвольним рухом М.Кемаля;
    - Основні напрямки політики Туреччини щодо Республіки Вірменії у досліджуваний період, де головним завданням політичного курсу кемалістського уряду було максимальне збереження територій колишньої Османської імперії за рахунок гальмування та перешкоджання державотворчим процесам різних народів Закавказзя. А тому, виходячи з їх теоретичного розуміння і практичного втілення в політиці турецького уряду, годі було сподіватися на справедливе, демократичне і ліберальне вирішення вірменського питання. У своїй зовнішній політиці Туреччина прагнула не допустити визнання незалежності Вірменії світовою спільнотою, а на умовах автономії залишити вірменські землі у складі оновленої Османської імперії;
    - Під час запеклих дискусій та перемовин Паризька мирна конференція прийняла рішення дати мандат на Вірменію Сполученим Штатам Америки. Прийняте рішення на Паризькій мирній конференції було підтверджено Лігою Націй. Проте через тривале ознайомлення з даним питанням в сенаті США, а також через причини внутрішньополітичного та зовнішньополітичного характеру, сенат більшістю голосів 1 червня 1920 року відмовив пропозиції президента В.Вільсона відносно прийняття мандату над Вірменією;
    - У закавказькій політиці Великої Британії та країн Антанти в період 1918-1920 рр. вірменське питання мало важливе значення. Зовнішньополітична стратегія британської імперії відносно Республіки Вірменія мала, перш за все, геополітичний чинник, в основі якого конкурентна боротьба з Францією та Росією за вплив на закавказький регіон та проведення партнерської політики в регіоні зі Сполученими Штатами;
    - Політичні відносини радянської Росії та Республіки Вірменії мали незбалансований та суперечливий характер. Так, в 1917 році російсько-вірменські військові провели спільні операції проти Туреччини для захисту кордону та територіальної цілісності Вірменії. В 1918-1919 рр. радянська Росія через внутрішні проблеми була політично малоактивна в регіоні, але вже в 1920 р. розглядала закавказькі держави та, зокрема, Вірменію, як важливу зону своїх геополітичних інтересів в регіоні. Тому динаміка її політичної діяльності в регіоні в цей період була досить високою, що в кінцевому результаті привело до радянізації Вірменії;
    - Політика держав-учасниць Троїстого союзу щодо вірменського питання полягала у збереженні цілісності Туреччини та запобіганню впливу Російської імперії та держав Антанти в даному регіоні. Держави-члени Троїстого союзу зайняли нейтральну позицію щодо створення незалежної вірменської держави; вони зайняли пасивну позицію в наданні фінансової допомоги в процесі вірменського державотворення, а також відмовились від введення своїх військових контингентів на територію Республіки Вірменії. Хоча Австрія та Німеччина пропонували взяти на себе посередницьку місію в регіоні, наприклад, відігравати роль спостерігача у турецько-вірменському переговорному процесі 1919-1920 років;
    - Особливою була роль США у вирішенні вірменського питання. В цілому можна констатувати, що дипломатичний вплив Сполучених Штатів у регіоні зростав у період з жовтня 1918 по листопад 1919 років, а потім з листопада 1919 по травень 1920 років почав спадати. До чинників, які мотивували зміну зовнішньої політики США у закавказькому регіоні можна віднести і дотримання принципів доктрини Монро” невтручання в європейські справи, і неготовність США до військових дій на іншому континенті, і високий рівень ризику економічних втрат та неповернення капіталовкладень у Вірменську державу;
    - Вірменсько-азербайджанські політико-економічних відносини розвивались, але надто повільно і непослідовно. У багатьох областях взаємовідносини обох держав були надзвичайно гострими та конкурентними. Основною проблемою, що гальмувала розвиток вірменсько-азербайджанських відносин були територіальні суперечки, а саме: міжнаціональне протистояння, пов’язане з визначенням статусу Нагірного Карабаху.
    - Аналізуючи розвиток вірменсько-грузинських відносин у період 1918-1920 рр. варто відзначити, що їхній характер у певних аспектах був деструктивним. Між державами існувала територіальна проблема, пов’язана з Карським, Ахалкалакським та Борчалінським повітами. Навіть, незважаючи на підписання угоди за англійського посередництва про розділ цих територій між Грузією та Вірменією, територіальні суперечності виступали вагомим чинником загострення міждержавних відносин. Негативно вплинув й зовнішній фактор на відносини Грузії та Вірменії. Грузинський уряд орієнтувався на підтримку Німеччини, а вірменський уряд шукав захисту у Великої Британії та Сполучених Штатів. В умовах складного геополітичного становища у регіоні, постійних збройних сутичок та економічної кризи, культурні та гуманітарні вірменсько-грузинські взаємовідносини не отримали належного розвитку.










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

    СПИСОК ДЖЕРЕЛ
    1. Центральний Державний історичний архів Вірменії (ЦДІАВ). Ф.51. Оп.5. Спр. 194. Ч. 6. Арк. 57.
    2. ЦДІАВ. Ф. 57. Оп. 5. Спр. 23. Арк. 12.
    3. ЦДІАВ. Ф. 57. Оп. 5. Спр. 33. Арк. 110.
    4. ЦДІАВ. Ф. 68/200. Оп. 1. Спр. 867. Арк. 410.
    5. ЦДІАВ. Ф. 113. Оп. 3. Спр. 40. Арк. 5560.
    6. ЦДІАВ. Ф. 114. Оп. 2. Спр. 5. Арк. 244.
    7. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 4.
    8. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 45.
    9. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 415.
    10. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 45.
    11. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 12. Арк. 2022.
    12. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 211.
    13. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 24. Арк. 35.
    14. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 5.
    15. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 78.
    16. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 43. Арк. 65.
    17. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 60. Арк. 9.
    18. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 141.
    19. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 1. Спр. 73. Арк. 4.
    20. ЦДІАВ. Ф. 199. Оп. 4. Спр. 5. Арк. 7.
    21. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. спр.14.
    22. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 254.
    23. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 255.
    24. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 256.
    25. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 3535а.
    26. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 3536а.
    27. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 130.
    28. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 152.
    29. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Ч.1. Арк. 3535а.
    30. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Ч.1. Арк. 37.
    31. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Ч.1. Арк. 152.
    32. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Ч.2/3. Арк. 8.
    33. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 20. Ч.2/3. Арк. 130.
    34. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 23. Арк. 42.
    35. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 73. Арк. 5.
    36. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 73. Арк. 70.
    37. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 73. Арк. 180.
    38. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 73. Арк. 192196.
    39. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 92. Ч. 6. Арк. 396.
    40. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 117. Арк. 41.
    41. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 160. Арк. 512.
    42. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 177. Арк. 25.
    43. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 199. Арк. 56.
    44. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 240. Арк. 143144.
    45. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 243. Арк. 99.
    46. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 244. Арк. 13.
    47. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 246. Арк. 18.
    48. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 249 (Ч. ІІІ). Арк. 639.
    49. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 265. Арк. 37.
    50. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 282. Арк. 3536.
    51. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 288. Арк. 5359.
    52. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 301. Арк. 13.
    53. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 313. Арк. 24.
    54. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 325. Арк. 15.
    55. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. спр. 346а.
    56. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 353357.
    57. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 401. Арк. 8.
    58. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 418. Арк. 24.
    59. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 420. Арк. 42.
    60. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 423. Арк. 9.
    61. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 427. Арк. 103105.
    62. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 427. Арк. 116.
    63. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 450. Арк. 3134.
    64. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 501. Арк. 516.
    65. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 581. Арк. 114117.
    66. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 602. Арк. 438439.
    67. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 602. Арк. 440.
    68. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 1. Спр. 638. Арк. 2022.
    69. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 2. Спр. 17. Арк. 31.
    70. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 2. Спр. 61. Арк. 2730.
    71. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 2. Спр. 66. Арк. 35.
    72. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 2. Спр. 146. Арк. 13.
    73. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 2. Спр. 150. Арк. 1.
    74. ЦДІАВ. Ф. 200. Оп. 2. Спр. 152. Арк. 16.
    75. ЦДІАВ. Ф. 201. Оп. 1. Спр. 389. Арк. 4952.
    76. ЦДІАВ. Ф. 201. Оп. 1. Спр. 546. Арк. 118.
    77. ЦДІАВ. Ф. 206. Оп. 1. Спр. 85. Арк. 24.
    78. ЦДІАВ. Ф. 222. Оп. 1. спр. 24 (Ч. 2). Арк. 332.
    79. ЦДІАВ. Ф. 223. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 31.
    80. ЦДІАВ. Ф. 223. Оп. 2. Спр. 26. Арк. 33.
    81. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 2.
    82. ЦДІАВ. Ф.275. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 67.
    83. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 3. Арк. 1.
    84. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 33. Арк. 1215.
    85. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 52.
    86. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 131. Арк. 17.
    87. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 133.
    88. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 140. Арк. 6.
    89. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 141.
    90. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 5. Спр. 142. Арк. 4.
    91. ЦДІАВ. Ф. 275. Оп. 6. Спр. 10. Арк. 2.
    92. ЦДІАВ. Ф. 276. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 14.
    93. ЦДІАВ. Ф. 276. Оп. 1. Спр. 97. Арк. 5.
    94. ЦДІАВ. Ф. 321. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 38.
    95. ЦДІАВ. Ф. 430. Оп. 1. Спр. 64. Арк. 2022.
    96. ЦДІАВ. Ф. 430. Оп. 1. Спр. 72. Арк. 1114.
    97. ЦДІАВ. Ф. 430. Оп. 1. Спр. 1220. Арк. 14, 1113.
    98. ЦДІАВ. Ф. 430. Оп. 1. Спр. 1220. Арк. 1418.
    99. ЦДІАВ. Ф. 430. Оп. 1. Спр. 1223. Арк. 18.
    100. ЦДІАВ. Ф. 430. Оп. 1. Спр. 1227. Арк. 34.
    101. ЦДІАВ. Ф. 430. Оп. 1. Спр. 1233. Арк. 4.
    102. ЦДІАВ. Ф. 1235. Оп. 93. Спр. 16А. Арк. 21.
    103. ЦДІАВ. Ф. 1235. Оп. 93. Спр. 16А. Арк. 76.
    104. Центральний політичний архів Вірменії Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Ф. 64. Оп. 2. Арк. 110.
    105. ЦПВ ІМЛ при ЦК КПРС. Ф. 85. Спр. 766. Арк. 110а.

    Опубліковані джерела
    106. Армения, международная дипломатия и СССР : сборник документов : в 2ч. / Под общ. ред. Б.А.Борьян. М. ; Л. : Просвещение, 1929. Ч.1. 390с.
    107. Армения, международная дипломатия и СССР : сборник документов : в 2ч. / Под общ. ред. Б.А.Борьян. М. ; Л. : Просвещение, 1929. Ч.2. 312с.
    108. Армянский вопрос и геноцид армян в Турции (19131919) : материалы политического архива Министерства иностранных дел Кайзеровской Германии : сборник / Науч. ред. В.А.Микаелян. Ереван : Гитутюн, 1995. 782с.
    109. [Архив внешней политики СССР]. 1920. Ф.132. Оп.2. Д.3. Л.3643.
    110. Великая Октябрьская социалистическая революция и установление советской власти в Армении : сборник документов / Под ред.А.Н.Мнацаканяна, А.М.Акопяна, Г.М.Даллакяна. Ереван : Наука, 1957. 780с.
    111. [Вірменія в документах міжнародної дипломатії та радянської зовнішньої політики (1828-1920 рр.) / Наук. ред. А.Карсасян. Ереван : Гигутюн НАН РА, 1992. 461с.]. Видання вірм. мовою.
    112. Геноцид армян в Османской империи : сборник документов и материалов / Под ред. М.Г.Нерсисяна. Ереван : АН АрмССР, 1982. 692с.
    113. Геноцид армян : ответственность Турции и обязательства мирового сообщества : [документы и комментарии] : в 2т. / Науч. ред. Ю.А.Барсегов. М. : Гардики, 2005. Т.1. 584с.
    114. Геноцид армян : ответственность Турции и обязательства мирового сообщества : [документы и комментарии] : в 2т. / Науч. ред.Ю.А.Барсегов. М. : Гардики, 2005. Т.2. 608с.
    115. Геноцид армян : по документам судебного процесса младотурок : сборник документов / Под ред. А.А.Папазяна. Ереван : б.и, 1989. 548с.
    116. ДеникинА.И. Очерки русской смуты / А.И.Деникин. М. : Харвест, 1991. 463с.
    117. Документы внешней политики СССР : в 5т. / Науч.ред. Г.К.Деев, Ф.П.Доля и др. М. : Высшая школа, 1959. Т.1. 746с.
    118. Документы внешней политики СССР : в 5т. / Науч.ред. Г.К.Деев, Ф.П.Доля и др. М. : Высшая школа, 1959. Т.2. 622с.
    119. Документы внешней политики СССР : в 5т. / Науч.ред. Г.К.Деев, Ф.П.Доля и др. М. : Высшая школа, 1959. Т.3. 714с.
    120. Документы внешней политики СССР : в 5т. / Науч.ред. Г.К.Деев, Ф.П.Доля и др. М. : Высшая школа, 1959. Т.4. 750с.
    121. Документы внешней политики СССР : в 5т. / Науч.ред. Г.К.Деев, Ф.П.Доля и др. М. : Высшая школа, 1959. Т.5. 788с.
    122. Качазнуни О. Воспоминания : в 2т. / О. Качазнуни. Ереван : Изд-во Ереванского ун-та, 1999. Т.1. 322с.
    123. Качазнуни О. Воспоминания : в 2т. / О. Качазнуни. Ереван : Изд-во Ереванского ун-та, 1999. Т.2. 358с.
    124. КачазнуниО. Турция или Россия ? Открытое письмо / О.Качазнуни. Ереван : Герард, 1990. 64с.
    125. КировС.М. Статьи, речи, документы / С.М.Киров ; сост.М.Сергеев. М. : Партиздат, 1936. 434с.
    126. ЛенинВ.И. Собрание сочинений : в 55т. М. : Наука, 1975. Т.26. 348с.
    127. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных переговорах : в 2т. / Джордж Ллойд ; пер.В.Г.Трухановского. М. : Иностранная литература, 1957. Т.1. 340с.
    128. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных переговорах : в 2т. / Джордж Ллойд ; пер.В.Г.Трухановского. М. : Иностранная литература, 1957. Т.2. 433с.
    129. Нагорный Карабах в 19181920гг. : сборник документов и материалов / Под общ.ред. В.А.Микаеляна. Ереван : АН Армении, 1992. 332с.
    130. Отношения Республики Армении с несоветскими государственными образованиями Юга России : сборник документов / Под ред.Г.А.Петросян. Ереван : Изд-во Ереванского ун-та, 2004. 324с.
    131. Погромы армян в Бакинской и Елизаверпольской губернях в 1918-1920гг. : сборник документов и материалов / Под общ. ред. М.Ваганесян. Ереван : б/м, 1989. 598с.
    132. Республика Армения в 19181920 гг. (Политическая история) : сборник документов и материалов / Науч. ред. Р.Пиратян. Ереван : Гитуюн НАН РА, 2000. 402с.
    133. С истории иностранной интервенции в Армению 1918г.: сборник документов и материалов / Науч. ред. А.Саркисян. Ереван : Гитутюн, НАН РА, 1995. 220с.
    134. Сборник документов внешней политики СССР : в 5 т. / Под общ. ред. О.С.Тисменец. М. : Наука, 1944. Т.1. 371с.
    135. Сборник документов внешней политики СССР : в 5 т. / Под общ. ред. О.С.Тисменец. М. : Наука, 1945. Т.2. 390с.
    136. Сборник документов внешней политики СССР : в 5 т. / Под общ. ред. О.С.Тисменец. М. : Наука, 1946. Т.3. 388с.
    137. Сборник документов внешней политики СССР : в 5 т. / Под общ. ред. О.С.Тисменец. М. : Наука, 1946. Т.4. 402с.
    138. Сборник документов внешней политики СССР : в 5 т. / Под общ. ред. О.С.Тисменец. М. : Наука, 1946. Т.5. 400с.
    139. ХаузЭ. Архив полковника Хауза : в 4т. М. : Госполитиздат, 1944. Т.1. 388с.
    140. ХаузЭ. Архив полковника Хауза : в 4т. М. : Госполитиздат, 1944. Т.2. 440с.
    141. ХаузЭ. Архив полковника Хауза : в 4т. М. : Госполитиздат, 1944. Т.3. 418с.
    142. ХаузЭ. Архив полковника Хауза : в 4т. М. : Госполитиздат, 1944. Т.4. 424с.
    143. A history of the peace conference of Paris / Ed. By H.W.V.Temperley. London : H.Frowde, Hodder&Stoughton, 1924. 794p.
    144. Baker R.S. Woodrow Wilson, life and letters / R.S.Baker. New York : w.p, 1939. 355p.
    145. Balfour A.J. Speculative and political / A.J.Balfour. New York : G.H.Doran, 1921. 333p.
    146. Churchill W.S. The Aftermath : (The World Crisis, 1918-1928) / W.S.Churchill. New York : Ch. Scribner’s Son’s, 1929. 226p.
    147. Curzon G.N. Leaves from a Viceroy’s note-book and other papers / G.N.Curzon. London : w.p, 1926. 223р.
    148. Documents on British Foreign policy 19191939. First series. London : HMSO, 1967. 710p.
    149. Documents on British Foreign policy19191939 / Ed. by E.L.Woodward, R.Butler. 1st Series. London : HMSO, 1986. 403p.
    150. Lloyd George D. The truth about the peace treaties / Lloyd George. London : V.Gollancz, 1938. 1456p.
    151. Papers relating to the foreign relations of the United States, 1919. The Paris Peace conference. In 12 vols. W. : US GPO, 1947.

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
    152. Абрамян Г.Б. Политика английских завоевателей по отношению к армянам Арцаха (ноябрь 1918 декабрь 1919) / Г.Б.Абрамян // Вестник общественных наук. 1989. №7. С.1323.
    153. Аветисян Г. Брест-Литовск: как были отторгнуты Турцией Карс, Ардаган и Батум / Грант Аветисян. Ереван : Спюрк, 1994. 144с.
    154. [АветісянМ.Н. Висвітлення історії Нахічевані (18891920) / М.Н.Аветісян // Новини наукового життя. 1996. №3. С.186196]. Видання вірм. мовою.
    155. АгаянЦ.П. Победа советской власти и возрождение армянского народа / Ц.П.Агаян. Ереван : АН АССР, 1985. 267с.
    156. Акопян С.М. Западная Армения в планах империалистических держав в период первой мировой войны / С.М.Акопян. Ереван : АН АрмССР, 1967. 464с.
    157. Алиханян С.Т. Роль Советской России в деле освобождения армянского народа (19171920 гг.) : Автореф. дис доктора ист. наук / АлиханянС.Т. Ереван, 1965. 85с.
    158. [Арацунян А.М. Нагорний Карабах 19181921 рр. / А.М.Арацунян. Єреван, Гітуцюн, 1996. 282с.]. Видання вірм. мовою.
    159. [Арзамунян М.В. Початок відродження / М.В.Арзамунян. Єреван : Вища школа, 1973. 242с.]. Видання вірм. мовою.
    160. Армянский вопрос : энциклопедия / Под ред. К.С.Худавердян. Ереван : Главная редакция армянской энциклопедии, 1991. 690с.
    161. [Арутюні В. Вірменсько-перська війна / В.Арутюні. Єреван : Мухні ерат, 2002. 184с.]. Видання вірм. мовою.
    162. Арутюнян А.О. Из истории иностранной интервенции Армении в 1918году / А.О.Арутюнян. Ереван : Изд-во Ереванского ун-та, 1970. 243с.
    163. Бархударян В. История армянского народа в контексте мировой истории / В.Бархударян, В.Дилоян. Ереван : Спюрк, 2001. 714с.
    164. Васильев В.С. История Востока : в 2т. / В.С. Васильев. М. : Высшая школа, 1998. Т.1. 495с.
    165. Васильев В.С. История Востока : в 2т. / В.С. Васильев. М. : Высшая школа, 1998. Т.2. 520с.
    166. Водовозов В.В. Версальский мир и Лига Наций / В.В.Водовозов. Петроград : Мысль, 1922. 54с.
    167. Волхонский М. По следам Азербайджанской демократической республики / М.Волхонский, В.Муханов. М. : Европа, 2007. 246с.
    168. Врацян С. Армения между большевицким молотом и турецкой наковальней / С.Врацян. Ереван, 1992. 414с.
    169. [Врацян С. Незалежна та єдина Вірменія в документах / С.Врацян. Бостон: Айренік, 1920. 134с.]. Видання вірм. мовою.
    170. [Врацян С. Переговори національної вірменської делегації / С.Врацян. Бостон : б.в., 1921. 145с.]. Видання вірм. мовою.
    171. [Галун Г.А. Вірменське питання в ході Першої світової війни / Г.А.Галун // Новини наукового життя. 1993. №4. С.324]. Видання вірм. мовою.
    172. [Галустян Г. Німецьке бачення героїзму Зейтуні / Г.Галустян. Нехеворг : б.в., 1934. 102с.]. Видання вірм. мовою.
    173. ГоловченкоВ.І. Кримське питання у зовнішній політиці Центральної Ради й Гетьманату Павла Скоропадського / В.І.Головченко // Пам’ять століть. Планета. 2008. №4. С.107121.
    174. ГоловченкоВ.І. Українська дипломатія 19171920 років : уроки історії / В.І.Головченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. К., 2008. С.2225.
    175. Головченко В.І. Українська народна республіка в контексті глобальної «першої хвилі демократизації» / В.І.Головченко // Україна в революційних процесах перших десятиліть ХХ століття : міжнародна наук.-теорет. конф., 20-21 листопада :збірник / НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса, Інститут історії України ; Володимир Михайлович Литвин (голова ред.кол.). К., 2007. С.98109.
    176. [Грігорян Р.С. Документи Зангезуру 19181919 рр. : збірник військових документів / Р.С.Грігорян // Новини наукового життя. 1989. №6. С.7386]. Видання вірм. мовою.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)