ДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ТА ПОВИННОСТІ НАСЕЛЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1735-1739 РР. : ГОСУДАРСТВЕННЫЕ НАЛОГИ И повинности НАСЕЛЕНИЯ РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ ВО ВРЕМЯ русско-турецкой войны 1735-1739 ГГ.

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СЕВАСТЬЯНОВА ІРИНА В’ЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 930.1(470+571)

ДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ТА ПОВИННОСТІ НАСЕЛЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1735-1739 РР.

07.00.02 Всесвітня історія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Мордвінцев В’ячеслав Михайлович
доктор історичних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Історіографія проблеми...7
1.2. Джерельна база дослідження28
РОЗДІЛ 2. УТРИМАННЯ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ
2.1. Постачання провіанту та фуражу, «порції» й «рації»42
2.2. Забезпечення армії тягловою силою63
2.3. Подушна подать.84
2.4. Постої..93
РОЗДІЛ 3. ВИКОНАННЯ НАСЕЛЕННЯМ ДЕРЖАВНИХ ПОВИННОСТЕЙ
3.1. Рекрутська повинність.107
3.2. Гужова повинність...126
3.3. Державні роботи...136
3.4. Поштова повинність.152
ВИСНОВКИ.161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ166
ДОДАТКИ191

ВСТУП

Актуальність дослідження. Правління Петра I було відзначене реформами, зокрема і в податній сфері. Перетворення, що були здійснені ним, з деяким змінами проіснували до реформ 1860-1880 рр. При спадкоємцях Петра I гостро стало питання про вдосконалення податної системи. Недоїмки збільшувалися з року в рік, одночасно, зростали потреби держави в грошах. Як і раніше були великими затрати на утримання армії, величезних витрат вимагало утримання двору. Під час правління імператриці Анни Іоаннівни (1730-1740) податний тягар сягнув значних розмірів у зв’язку з російсько-турецькою війною 1735-1739 рр.
Війна поглинала величезні людські та матеріальні ресурси, тому держава переклала на плечі податних станів основний тягар її ведення. Саме тому винятковий інтерес становить питання ролі податного населення у збройному конфлікті, зокрема, виконання податей і повинностей, спрямованих на утримання російських військ, флоту тощо. Окрім цього, аналіз причин, закономірностей, регіональних особливостей оподаткування, наслідків посилення податного тиску сприяє глибшому розумінню соціально-економічного розвитку Російської імперії в означений період. Таким чином, вивчення державних податей і повинностей населення Російської імперії під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. є актуальною проблемою, важливість якої було відзначено в історіографії порівняно недавно.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єктом дослідження є державні податі та повинності населення Російської імперії. Предмет дослідження становлять особливості виконання повинностей і сплати податей населенням Російської імперії на користь держави під час російсько-турецької війни 17351739 рр.
Хронологічні рамки дослідження визначаються 17351739 рр. Нижня і верхня хронологічні межі обумовлені тривалістю відповідної російсько-турецької війни, яка призвела до збільшення обсягу виконуваних населенням Російської імперії податей і повинностей.
Територіальні межі дослідження охоплюють Російську імперію. Проте основну увагу приділено її південній частині Бєлгородській та Воронезькій губерніям, Лівобережній і Слобідській Україні, оскільки саме населення цих регіонів через безпосередню прилеглість до театру бойових дій несло основний тягар повинностей і податей під час російсько-турецької війни 17351739 рр.
Метою дисертаційного дослідження є розкриття особливостей виконання повинностей і сплати податей населенням Російської імперії в період російсько-турецької війни 17351739 рр.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних наукових завдань:
дослідити стан наукової розробки та джерельну базу проблеми;
проаналізувати постачання населенням Російської імперії провіанту та фуражу, включаючи «порції» й «рації», які стягувалися з жителів Гетьманщини;
висвітлити забезпечення російської армії тягловою силою (коні, воли), вінтер-квартирами на території Лівобережної та Слобідської України;
з’ясувати особливості сплати подушної податі;
розкрити виконання населенням рекрутської повинності;
визначити залучення населення до реалізації гужової повинності;
розглянути участь населення в державних роботах (будівництво та ремонт оборонних ліній, фортець і суден, «положення льоду» на Дніпрі, супровід суден по Дніпру тощо);
показати роль податного населення у забезпеченні функціонування пошти.
Методологічну основу дослідження становить принцип історизму, застосування якого допомогло дослідити державні податі та повинності населення Російської імперії у відповідному історичному контексті. Реалізація цього принципу стала можливою завдяки використанню загальнонаукових і конкретно-історичних методів: проблемно-хронологічний, який дав змогу розглянути окремі виділені нами аспекти оподаткування населення Росії в певний відрізок часу; ідеографічний, який застосовувався для описання індивідуальних особливостей одиничних історичних фактів і подій (зокрема, податей і повинностей); історико-порівняльний, за допомогою якого було виявлено спільні та відмінні риси в оподаткуванні різних станів держави; статистичного аналізу, який дозволив показати обсяги зобов’язань населення Росії.
Наукова новизна дисертації. Уперше комплексно досліджено державні податі та повинності населення Російської імперії під час російсько-турецької війни 17351739 рр. У дисертації порушено низку проблем, які раніше лише побіжно висвітлювалися у вітчизняній та російській історіографії: функціонування пошти, забезпечення російської армії вінтер-квартирами, кіньми тощо. Уточнено уявлення про виконання населенням Російської імперії гужової повинності, залучення його до державних робіт. Праця ґрунтується на значній джерельній базі, до наукового обігу введено нові документи з вітчизняних і зарубіжних архівів.
Практичне значення дисертації визначаються її новизною та висновками, які сприяють повнішому висвітленню державного оподаткування населення Російської імперії під час російсько-турецької війни 17351739 рр. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці підручників і посібників з історії Росії, України, а також при розробці відповідних навчальних курсів на історичних та інших гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено в п’яти наукових публікаціях автора та у формі доповідей оприлюднено на п’яти наукових конференціях: «День науки історичного факультету» (Київ, 2006, 2007), V Всеукраїнські науково-практичні читання «Фольклор і література в історичному розвитку та державотворенні України» (Бориспіль, 2007), Міжнародна наукова конференція «Україна Туреччина: історія культурних зв’язків і співробітництво на сучасному етапі» (Київ, 2007), IV Всеукраїнська науково-практична конференція для студентів і молодих науковців «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, 2007). Ключові проблеми дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Встановлено, що проблема державних податей і повинностей населення Російської імперії під час російсько-турецької війни 17351739 рр. не знайшла належного висвітлення в історіографії. Наявні вітчизняні та зарубіжні праці відображають лише окремі аспекти теми дисертаційного дослідження і не мають узагальнюючого характеру. Водночас джерельна база з обраної теми є достатньо широкою та репрезентативною, що дозволяє вирішити окреслені дослідницькі завдання.
Доведено, що під час російсько-турецької війни 17351739 рр. населення Воронезької й Бєлгородської губерній, Лівобережної та Слобідської України постачало провіант, фураж російській армії і флотові. Воно здавало їх державі за фіксованою ціною, зазвичай, заниженою. Через брак коштів населення замість грошей отримувало квитанції (погасити які мали згодом) або ж держава зараховувала внесок на сплату подушної податі. Населення власними підводами доправляло припаси на склади (магазини), які були на значній відстані. «Консистенти» одержували безкоштовно від населення Гетьманщини «порції» та «рації» або замість них гроші. Із метою забезпечення військ держава періодично забороняла ґуральництво, і повністю експорт зернових, худоби й алкоголю. Населення не могло виконати значні поставки провіанту та фуражу, що призвело до зростання заборгованості. Воно, а також держава, вдавалися до шахрайства (підмінювали припаси, занижували або завищували ціни тощо). Це й спричинило брак продовольства та фуражу в Дніпровській і Донській арміях у період кримських кампаній. Харчовий раціон військ був досить одноманітним (хліб, крупи, зрідка м’ясо), що й стало однією з головних причин масових хвороб, смертності людей.
Обґрунтовано, що російській армії було потрібно багато худоби для комплектації кінних полків, перевезення вантажів тощо. Були створені державні кінні заводи, проте їх поголів’я було нечисленним. Тому держава практикувала кінну подать. У період російсько-турецької війни 17351739 рр. було проведено три збори коней з податного населення, окрім жителів ряду регіонів (Сибірської, Архангелогородської, Бєлгородської, Воронезької губерній). Неодноразові збори призводили до того, що населення було змушене купувати коней для віддання державі, адже в господарствах їх практично не залишилося. Стан коней у військах був поганим, а кількість мінімальною. У необмеженій кількості для армії реквізували волів у жителів Лівобережної та Слобідської України, частково Бєлгородської й Воронезької губерній. Компенсації практично не було через спустошеність скарбниці. Слід зауважити, що крім волів населення надавало ще й підводи, погоничів із запасом провіанту та грішми. Показано, що населення Російської імперії забезпечувало російську армію житлом. Розквартировувалися військові частини у приватних цивільних будинках, проте в окремих регіонах були казарми. У цьому випадку з місцевих жителів стягувалися тільки дрова та свічки. Окремі стани (купецтво ряду іноземних країн, служителі культу, чиновники, придворні, козацька старшина Гетьманщини та Слобожанщини тощо) були звільнені від постоїв, але тільки ті будинки, де вони мешкали. Відносно чітка, злагоджена організація постоїв була порушена під час військового конфлікту. Із вересняжовтня й до квітнятравня Дніпровська армія розташовувалася в Лівобережній, а Донська армія у Слобідській Україні. Українське населення не могло надати помешкання, так звані вінтер-квартири, понад ста тисячам військових. До того ж, частина з них поводилася брутально (били, відбирали припаси в місцевих жителів тощо), незважаючи на передбачені законами суворі покарання.
З’ясовано, що утримання російської армії здійснювалося за рахунок подушної податі. Її сплачувало все податне населення Російської імперії (окрім ряду регіонів) у розмірі 70 коп. з душі чоловічої статі для селян, 80 коп. для купців і посадських 80 коп., а також посадські, державні селяни сплачували додатково 40 коп. Сума подушної податі за умови сплати її всіма 5640554 ревізькими душами мала становити 4488547 руб. 40 коп. Принципи її сплати були визначені ще попередниками Анни Іоаннівни вона ж залучила нові категорії населення до податних станів, запровадила безпрецедентно жорсткі методи стягнення недоїмок (конфіскація майна, фізичні покарання). Збирала й розпоряджалася подушною податтю Військова колегія. Податне населення було не в змозі сплачувати подушну подать через високу ставку й загальне зубожіння, тому недоїмки з року в рік зростали. Державним органам Російської імперії, армії та флотові постійно бракувало коштів.
Досліджено, що під час російсько-турецької війни 17351739 рр. на військову службу було прийнято близько 160 тис. рекрутів. Рекрутській повинності підлягало податне населення Російської імперії, проте частина мала пільги (купувати рекрут, платити замість них гроші). Розміри рекрутських наборів залежали від потреб війська (1 рекрут від 50, 98, 120 ти 125 чол.). До армії брали людей віком 1530 років і на зріст не нижче 150 см. Власник мав здати їх до певного терміну у місці, яке обирав сам. Новобранці отримували від громади одяг, харчі та гроші на перший час. Населення не могло повністю виконати рекрутську повинність, і тому зростали недоїмки. Спроби держави ліквідувати заборгованість не мали бажаних результатів. Із метою покращення виконання повинності були запроваджені покарання відповідальних за комплектацію осіб, власників рекрутів (штраф, конфіскація майна, каторга, смертна кара). Новобранці, своєю чергою, заподіювали тілесні ушкодження та втікали, незважаючи на смертну кару. Держава, щоб повернути рекрутів, неодноразово продовжувала їм добровільне з’явлення й заявляла про помилування, а також запровадила суворий контроль за військовими, притягувала до відповідальності офіцерів за втечі рекрутів тощо. Проте масові втечі тривали, а особливо гостро питання стояло під час походів російської армії на Кримський півострів.
З’ясовано, що російська армія під час походів на Кримський півострів мала величезний обоз. В окремі роки він складався з майже 100 тис. підвод. Більшість із них, а також погоничі, були з Лівобережної та Слобідської України, частково з Бєлгородської й Воронезької губерній. Держава обіцяла погоничам платню, але через брак коштів, витрати на їх утримання взяла на себе громада. Тяжкі умови походів, висока смертність спонукали їх до втеч, навіть незважаючи на запровадження у 1739 р. смертної кари за це. На місце втікачів, на вимогу військового командування, місцева адміністрація відправляла їхніх односельців. Жителі півдня Російської імперії власними підводами перевозили провіант, спорядження російської армії на значні відстані, включаючи Кримський півострів. По завершенню військової компанії підводи були непридатними, тому в наступний похід слід було готувати нові. Також населення використовувало власні підводи на державних роботах (перевезенні деревини, ремонт укріплених ліній, фортець тощо), перевозило пошту та подорожніх паралельно з функціонуванням поштових станцій.
Встановлено, що пошта діяла на всій території Російської імперії, окрім віддалених, малолюдних регіонів Естляндії, Ліфляндії та Галицької провінції (використовувалися піші гінці, підводи місцевих жителів). У період російсько-турецької війни 17351739 рр. збільшилася кількість кореспонденції, пасажирських перевезень, відповідно зросили витрати населення на утримання пошти. Утримувало пошту (самостійно здійснювали перевезення або сплачували гроші особам, які погоджувалися підрядити пошту на певний термін) тільки населення, яке було прикріплене до ямів, а в Гетьманщині усі податні жителі полків. Залежно від важливості сполучення, а, більшою мірою, платоспроможності жителів, різнилася відстань між поштовими станціями, кількість коней (2030 верст, 520 коней). Кількість підвод (або коней) залежала у кур’єрів від кількості кореспонденції, а в решти осіб від чину (повний генерал 15 підвод). Стан пошти на найбільш інтенсивних маршрутах (зокрема, МоскваКиїв) постійно погіршувався. Незважаючи на законодавчі заборони, подорожні не платили за підводи, відбирали у місцевих жителів припаси, і навіть били працівників пошти.
Виявлено, що населення півдня Російської імперії споруджувало, ремонтувало міста, захоплені російською армією, фортифікаційні споруди Києва, Українську лінію, судна військового флоту; вирубувало та перевозило деревину, «клало» лід на Дніпрі тощо. Люди вирушали на державні роботи з власними підводами, інструментом і провіантом. Робітники не отримували платні, а роботи тривали від декількох місяців до півроку. Їх тривалість і виснажливість спонукали до саботажу та втеч, з якими держава нічого не могла вдіяти.

СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела

1) Неопубліковані
Центральний державний історичний архів України у м. Києві:
1.1. Ф. 51: Генеральна військова канцелярія. Оп. 1. Од. зб. 75: Книга реєстрації повернення жителям Київського полку волів, уцілілих після військового походу 1737 р. 24 жовтня 22 листопада 1737 р. 15 арк.
1.2. Од. зб. 82: Донесення бунчукового товариша Стефана Милорадовича для залишення при закупівлі провіанту для армії. Листування з полками про боротьбу з втечами козаків з Української лінії. 17 грудня 1738 р., 4 січня 1739р. 6 арк.
1.3. Од. зб. 83: Справа про організацію розшуку дезертирів російської армії в полках Лівобережної України. 8 грудня 1738 р. 31 січня 1739 р. 6 арк.
1.4. Од. зб. 86: Лист невідомої особи до фельдмаршала Мініха та генерал-майора Бахметьєва про звільнення священників м. Києва від військових постоїв. 2227 листопада 1738 р. 2 арк.
1.5. Од. зб. 88: Відомості про втечі козаків з Української лінії. 2628 грудня 1738 р. 10 арк.
1.6. Од. зб. 97: Рапорт наказаного полковника Ніжинського полку... Справа про передачу на розгляд Генерального військового суду... Укази Кабінету ї.і.в. про дозвіл на продаж волів у Петербурзі та інших містах імперії та про реорганізацію кінних заводів на Лівобережній і Слобідській Україні. 11 січня 3 листопада 1739 р. 8 арк.
1.7. Од. зб. 100: Справа про наїзд сержанта Нарвського піхотного полку Василя Семенова на Годунівський хутір Переяславського кафедрального монастиря. 39 травня 1739 р. 16 арк.
1.8. Од. зб. 104: Справа про передачу на розгляд Київської полкової канцелярії скарги судді Івана Стопановського на урядників Козелецької та Остерської ратуші за переобтяження податями і повинностями підсусідків у с. Опеньки Козелецької сотні та с. Одинці Остерської сотні. 10 липня 1739 р. 4 арк.
1.9. Од. зб. 123: Іменні списки старшини, козаків та погоничів Лубенського полку, відправлених у військовий похід 1739 р. 8 травня 1739 р. 26 арк.
1.10. Од. зб. 128: Відомість про повернення жителям Миргородського полку волів, забраних для російської армії, та про часткове їх повернення господарям після походу. 1739 р. 40 арк.
1.11. Од. зб. 129: Відомості про повернення жителям Київського полку волів забраних для російської армії та про часткове їх повернення господарям після військового походу. 1739 р. 66 арк.
1.12. Од. зб. 130: Відомість про повернення жителям Басанської, Терехтемирівської, Золотинської, Першої і Другої сотень Переяславського полку волів, забраних для потреб російської армії. 16 квітня травень 1739 р. 81 арк.
1.13. Од. зб. 136: Відомості про повернення жителям Миргородського полку волів, забраних під час військових походів 1738 та 1739 рр. 1739 р. 56 арк.
1.14. Од. зб. 137: Справа про припинення поставок возів і саней із Переяславського полку до м. Васильків у зв’язку з підписанням миру з Туреччиною. 2028 листопада 1739 р. 5 арк.
1.15. Од. зб. 139: Справа про перевірку форпостних команд та посилення охорони дніпровського кордону для боротьби з утечами жителів Лівобережної України на Правобережжя. 815 червня 1739 р. 14 арк.
1.16. Од. зб. 144: Справа про звільнення від військових постоїв двору відставного бунчукового товариша Стефана Максимовича у м. Переяслав. 1516 червня 1739 р. 2 арк.
1.17. Од. зб. 161: Справа про виплату жалування та видачу порцій і рацій Сербському та Угорському гусарським полкам і купівлю коней для драгунських полків. 27 липня 1738 р. 19 травня 1740 р. 17 арк.
1.18. Ф. 52: Генеральна скарбова канцелярія. Оп. 1. Од. зб. 18: Ведомость набора волов для армии в Березанской, Бориспольской, Терехтемировской, Переяславской сотнях за апрельмай 1739 г. 1739 г. 16 арк.
1.19. Оп. 3. Од. зб. 39: По доношению надзирателей и заборщиков в полках над зборы со объявление, что собранный в казну провиант от долгого лежания портится. 241 арк.
1.20. Од. зб. 41: О распродаже в полках малороссийских собранного в казну разного провианту по ценам, каковы в тех полках состоят и о истребовании от Генеральной канцелярии полковым канцеляриям повеления о присылке с оных каждого месяца о торговых ценах ведомостей. 1737 г. 80 арк.
1.21. Од. зб. 45: По указам Генеральной канцелярии о посылке малороссийских полков надзирателей над зборы и зборщиками оных из Канцелярии зборов указов об отпуске ими за востребованием определенных от полковых канцелярий чинов из имеющихся в зборе казенных денег на покупку волов и для них фуража к будущей кампании. 1735 г. 65 арк.
1.22. Од. зб. 47: По указу Войсковой генеральной канцелярии з государственной коллегии и конторы денежной казны на покупку партии волов 299969 руб. 76 коп. 1738 г. 7 арк.
1.23. Од. зб. 59: Подлинный указ в Канцелярию малороссийского скарбу о выдаче прогонных денег на две подводы отправленному курьеру з нужными делами от Глухова до С.Петербурга за распискою его. 1738 г. 3 арк.
1.24. Од. зб. 85: По требованию Генеральной войсковой канцелярии в канцелярию малороссийских зборов о присылке сведений по каким ценам продается всякий провиант. 1738 г. 20 арк.
1.25. Ф. 55: Канцелярія міністерського правління. Оп. 1. Од. зб. 1А. Ведомость о наборе волов для армии в Киевском полку. 1737 г. 87 арк.
1.26. Од. зб. 1: Книга записи уплаты денег казакам и подпомощникам Переяславского полка за поставку волов за 1738 г. 1739 г. 16 арк.
1.27. Од. зб. 2: Ведомость о поставке волов для армии жителями Переяславского полка. 1739 р. 52 арк.
1.28. Оп. 2. Од. зб. 27. Ч. 1: О наборе лошадей в армию на счет слободских полков. 1735 г. 287 арк.
1.29. Од. зб. 35: Ведомость коликое число в полках малороссийских по требованию господина генерала-майора князя Трубецкого наряжено для возки провианта для армии к местечку Царичинце подвод. 1736 г. 76 арк.
1.30. Од. зб. 40: Об отправлении из описанных маетностей в малороссийские магазины провианта. 1736 г. 153 арк.
1.31. Ф. 59: Київська губернська канцелярія. Оп. 1. Т. 1. Од. зб. 481: Дело о количестве недоимок по Киевской губернии за 1735 г. 15 февраля 1735 г. 16 января 1736 г. 34 арк.
1.32. Од. зб. 498: Дело о введения порядка выдачи прогонных денег и предоставлении подвод проезжающим. 15 октября 1735 21 августа 1739 гг. 13 арк.
1.33. Од. зб. 500: Дело о возвращении запорожских казаков из крымского похода на зимние квартиры, о выдаче денежных сумм на покупку лошадей для драгунского полка и др. 22 октября 24 декабря 1735 г. 9 арк.
1.34. Од. зб. 539: Ведомость о наличии скота у жителей Каневского уезда. 1735 г. 7 арк.
1.35. Од. зб. 605: Ведомость о количестве волов, взятих у населения Лубенского полку для армии за апрель-май 1737 г. Май 1737 г. 32 арк.
1.36. Од. зб. 606: Дело о поставке по указу Военной коллегии монастырями в Киевской губернии лошадей для армии. 6 марта 20 мая 1737 г. 35 арк.
1.37. Од. зб. 607: Ведомость о количестве волов и лошадей, предоставленных полками Киевского гарнизона в Провиантмейстерскую комиссию. Апреля 1737 г., мартмай 1738 г. 3 арк.
1.38. Од. зб. 608: Доношение Киевского магистрата и полковника Столярова о получении указа Генеральной войсковой канцелярии об отправке из гг. Киева, Чернигова, Нежина и др. маркитантов в армию. 30 мая 12 июля 1737 г. 5 арк.
1.39. Од. зб. 656: Дело о закрытии русско-польской границы из-за распространения в гг. Могилеве, Каменце и др. эпидемических заболеваний. 31 октября 30 ноября 1738 г. 18 арк.
1.40. Ф. 75: Ніжинська полкова канцелярія. Оп. 2. Од. зб. 41: Дело мещанина конотопского Федора Полешка с конотопским войтом Иваном Симоновым о взыскании с него излишних сверх договору на почту конотопскую лошадей и о протчем. 1736 г. 17 арк.
1.41. Ф. 98: Лубенська полкова канцелярія. Оп. 1. Од. зб. 1: Ведомость о поставке волов для армии жителями Лубенского полка в 1739 г. 70 арк.
1.42. Ф. 102: Миргородська полкова канцелярія Оп. 1. Од. зб. 4: Книга записи поставки волов для армии жителями Миргородского полка за 1737 г. 1737 г. 122 арк.
1.43. Од. зб. 5: Книга записи поставки волов для российской армии в 1738 г. жителями Миргородского полка. 1738 г. 60 арк.
1.44. Од. зб. 6: Книга записи набора волов в Миргородском полку для русской армии в 1739 г. 1739 г. 88 арк.
1.45. Ф. 380: Сумська полкова канцелярія. Оп. 1. Од. зб. 8: Указ военной походной канцелярии фельдмаршала Ласси о задержании казаков, бежавших из крепости св. Параскевии и св. Федора во время эпидемии от 26 октября 1739 г. 3 арк.
1.46. Ф. 1501: Похідна генеральна військова канцелярія. Оп. 1. Од. зб. 5: Донесення Стародубської полкової канцелярії про розпорядження генерал-фельдмаршала фон Мініха про доставку до берегів Дніпра фашин, кілля та інших матеріалів для відправки в Очаківську та Кінбурнську фортеці. 13вересня 1737 р. 3 арк.
1.47. Од. зб. 7: Розпис про кількість порціонів та раціонів по полках Лівобережної України. 1 жовтня 1737 р. 2 арк.
1.48. Од. зб. 8: Указ кн. Барятинського генеральному осавулу Василю Биховському про прискорення прийняття провіанту від полків в переволоченський магазин. 7 червня 1737 р. 2 арк.
1.49. Од. зб. 9: Відомості про видачу провіанту з полків для погоничів, що знаходяться при армії. 12 червня 1737 р. 7 арк.
1.50. Од. зб. 23: Справа про відправку з усіх полків на укріплення кордонів. 10 листопада 15 листопада 1738 р. 4 арк.
1.51. Од. зб. 25: Справа спорядження козаків з усіх полків для охорони кордонів. 1015 грудня 1738 р. 157 арк.
1.52. Од. зб. 30: Справа про відправку 2000 козаків на Українську лінію та до Дніпровських порогів. Жовтень листопад 1738 р. 36 арк.
1.53. Од. зб. 32: Справа про висилку жителів із полків для «положения льда» на Дніпрі. Листопад грудень 1738 р. 99 арк.
1.54. Од. зб. 39: Справа про заплату канцелярією грошей за провіант і фураж для драгунських полків. Листопад 11 грудня 1738 р. 15 арк.
1.55. Од. зб. 42: Справа про набір коней в драгунські полки з маєтків духовенства. 23 квітня 15 грудня 1738 р. 75 арк.
1.56. Од. зб. 43: Справа про передачу на утримання населення полків коней, не прийнятих для армійських полків. 30 травня 20 грудня 1738 р. 140 арк.
1.57. Од. зб. 45: Книга запису купівлі волів у жителів Прилуцького полку. 315 листопада 1738 р. 138 арк.
1.58. Од. зб. 47: Донесення із полкових канцелярій про вжиття заходів проти поширення морової язви. 21 вересня 2 жовтня 1738 р. 11 арк.
1.59. Од. зб. 50: Указ канцелярії про карантин у Переяславському полку у зв’язку з появою епідемічних захворювань. Чернетка. Грудень 1738 р. 4арк.
1.60. Од. зб. 51: Лист кн. Трубецького і указ канцелярії в полки про смертну кару 3 чол. за втечу з карантинної застави в м. Соколок. 5 арк.
1.61. Од. зб. 61: Відомості про наряд та відправку козаків з усіх полків в російську армію до Дніпра і на Українську лінію. 8 арк.
1.62. Од. зб. 70: Справа про відправку суден з провіантом по р. Десні до Києва. 1827 квітня 1739 р. 5 арк.
1.63. Од. зб. 71: Справа про видачу провіанту „работным людям”, які знаходяться на «положенні» льоду. Лютий березень 1739 р. 89 арк.
1.64. Од. зб. 72: Донесення Полтавської полкової канцелярії про відправку 200 посполитих для ремонту байдаків. 12 квітня 1739 р. 3 арк.
1.65. Од. зб. 73: Донесення Стародубської полкової канцелярії про одержання указу канцелярії про набір добровольців для супроводження в армію провіанту. 8 квітня 1739 р. 1 арк.
1.66. Од. зб. 74: Донесення Чернігівської полкової канцелярії про відправку до армії погонщиків замість тих, що втекли. 7 червня 1739 р. 2 арк.
1.67. Од. зб. 77: Донесення Гадяцької полкової канцелярії про рівномірний розподіл порцій і рацій на утримання армійських полків між Гадяцьким і Миргородським полками. 7 червня 1739 р. 2 арк.
1.68. Од. зб. 80: Донесення Полтавської полкової канцелярії про стягнення армійськими полками провіанту і фуражу з жителів полку замість користування магазинами. 6 березня 1739 р. 3 арк.
1.69. Од. зб. 81: Донесення обозного Ніжинського полку Танського про взяття В’ятським полком провіанту і фуражу, заготовленого для Петербурзького полку. 24 березня 1739 р. 2 арк.
1.70. Од. зб. 83: Відомості про взятий провіант і фураж полками, які проходили через Лубенський полк. 29 січня 1739 р. 6 арк.
1.71. Од. зб. 84: Справа про видачу провіанту із магазинів Чернігівського полку артилерійським полкам, що проходили через Ніжин. 5 квітня 1739 р. 2 арк.
1.72. Од. зб. 86: Донесення ніжинського полкового писаря про оплату за провіант і фураж, виданий Ніжинським полком замість Київського, Чернігівського і Стародубського полків. Квітеньтравень 1739 р. 3 арк.
1.73. Од. зб. 91: Справа про накладення штрафів на жителів України та духовенство за непоставку коней для драгунських полків. 16 лютого березень 1739 р. 7 арк.
1.74. Од. зб. 104: Донесення Гадяцької полкової канцелярії про обтяження порціями і раціями жителів полку за рахунок Переяславського полку. 14березня 1739 р. 2 арк.
1.75. Од. зб. 105: Донесення жителів м. Городище про взяття старостою і війтом надмірних консистентських зборів та обтяження їх повинностями. 6травня 1739 р. 2 арк.
1.76. Од. зб. 106: Донесення Полтавської полкової канцелярії та жителів с.Комарівки про невиплату грошей за продукти та полотно полковником Смоленського піхотного полку Охманом. 15 квітня 1739 р. 6 арк.
1.77. Од. зб. 107: Справа про хабарництво прапорщика Сухотіна при наборі волів у Чернігівському полку. 17 квітня травень 1739 р. 11 арк.
1.78. Ф. 1725: Харківська полкова канцелярія. Оп. 1. Од. зб. 39: Дело об отправке работных людей в Изюм для строительства будар. 94 арк.
1.79. Ф. 1793: Вольновська воєводська канцелярія. Оп. 1. Од. зб. 7: Разные доношения, указы, рапорты, инструкции о сборе таможенных и кабацких налогов, о покупке лошадей, провианта и фуража для армии. 1736г. 240 арк.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського:
1.80. Ф. 1: Літературні матеріали. Од. зб. 58240: Краткое описание о Малой России оная после самодержавия великого князя Владимира была под польским владением и Киев нескоро после того, по изгнании из оной ляхов гетманом Зиновием (Богданом) Хмельницким под великую державную руку царя великого князя Алексея Михайловича в 1654 году. Какие потом были казацкие гетманы с 1340 по 1740 год. 200 арк.
1.81. Ф. 8: Київський університет св. Володимира (18341919). Од. зб. 151м/51: Сборник, содержащий: 1) Летопись Грабянки той же редакции. 2) Копии гетманских статей. 3) Копии документов, относящиеся к малорусской истории XVIII ст. 163 арк.
1.82. Од. зб. 175 м/205: Сборник, содержащий: 1) „Артикул воинский с кратким толкованием и с процессами”. 2) Генеральный регламент или Устав о коллегиях. 3) Несколько указов и манифестов XVIII ст. 135 арк.
1.83. Од. зб. 229 /97