КЛОЧАК ОЛЕГ ЗІНОВІЙОВИЧ. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН (1989–2004 рр.)

Краткое описание

КЛОЧАК ОЛЕГ ЗІНОВІЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН (1989–2004 рр.)"

ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КЛОЧАК ОЛЕГ ЗІНОВІЙОВИЧ
УДК 94 (438): 327 «1989-2004»
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ
РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН (1989-2004 рр.)
07.00.02.  Всесвітня історія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________ О. З. Клочак
Науковий керівник: Ціватий Вячеслав Григорович, кандидат історичних наук,
доцент
Київ – 2018

КЛОЧАК ОЛЕГ ЗІНОВІЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН (1989–2004 рр.)"

ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КЛОЧАК ОЛЕГ ЗІНОВІЙОВИЧ
УДК 94 (438): 327 «1989-2004»
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ
РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН (1989-2004 рр.)
07.00.02.  Всесвітня історія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________ О. З. Клочак
Науковий керівник: Ціватий Вячеслав Григорович, кандидат історичних наук,
доцент
Київ – 2018

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень .................................................................................. 26
Вступ ......................................................................................................................... 28
Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження ................................. 37
1.1. Історіографія проблеми .................................................................................... 37
1.2. Джерельна база дослідження ........................................................................... 54
Розділ 2. Трансформація зовнішньої політики Республіки Польща
в сучасних глобалізаційних умовах .................................................................... 61
2.1. Внутрішні умови формування новітньої зовнішньої політики
Республіки Польща .................................................................................................. 61
2.2. Міжнародні фактори, що вплинули на новітню польську
зовнішню політику ................................................................................................... 70
Розділ 3. Переорієнтація дипломатії Республіки Польща
на зламі епох ............................................................................................................ 92
3.1. Переформатування зовнішньополітичного відомства Республіки
Польща після 1989 р. ............................................................................................... 92
3.2. Сучасна дипломатична служба Республіки Польща:
модель та інновації ................................................................................................... 104
3.3. Роль Польського Інституту Міжнародних Справ, його
структурного підрозділу – Дипломатичної Академії Республіки Польща
та Академії Молодих Дипломатів у підготовці фахівців зовнішньої
політики ..................................................................................................................... 121
Розділ 4. Зовнішня політика і дипломатія Республіки Польща:
від євробезпеки до євроінтеграції (історико-дипломатичний
контекст) .................................................................................................................. 136
4.1. Епоха романтичної ініціативи (1989-1995 рр.) .............................................. 136
4.2. Безпековий пріоритет (1995-2000 рр.) ............................................................ 165
4.3. Європейська інституалізація (2000-2004 рр.) ................................................. 183
25
Розділ 5. Публічна дипломатія закордонних поляків на
благо Вітчизни ........................................................................................................ 194
5.1. Релігійний аспект через призму паломницької дипломатії Папи Римського
Івана Павла ІІ ............................................................................................................ 195
5.2. Інтеграційна пропаганда в журналістській та громадській активності Яна
Новака-Єзьоранського та Єжи Ґедройця ............................................................... 203
5.3. Геостратегічний фокус у життєдіяльності Збігнєва Бжезінського та Ришарда
Качоровського .......................................................................................................... 214
Висновки .................................................................................................................. 225
Список використаних джерел і літератури ....................................................... 235
Додаток...................................................................................................................... 269

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження нижче викладено основні
положення, що виносяться на захист:
1. Проаналізовано стан і ступінь дослідження проблеми в історіографії,
визначено рівень і повноту джерельної бази.
Здійснивши аналіз історичного доробку попередників, підтверджено, що
всупереч актуальності даної теми для України, вітчизняна література з цієї
проблеми є нечисленною.
Ідеї та концепти учених склали теоретичне підґрунтя авторського підходу
до вивчення засад зовнішньої політики Польщі, у першу чергу, аналізу парадигми
східної політики Польщі, вказуючи як на її історичну традицію, так і новації,
зумовлені геополітичними процесами кінця ХХ − початку ХХІ ст.
Безперечно, внесок кожного із авторів є різним, проте лише за умови їх
комплексного використання, опрацювання та аналізу, автору даного
дисертаційного дослідження вдалося досягти реалізації поставлених завдань.
По суті, в українській історіографії відсутні роботи, в яких була б
поставлена мета реконструювати процес розробки та реалізації
зовнішньополітичного курсу Варшави періоду кінця ХХ – початку ХХІ століть.
Історіографія проблеми представлена поодинокими історіографічними
розвідками, окремими історіографічними розділами дисертаційних досліджень та
монографій, історіографічними оглядами в наукових статтях українських та
зарубіжних науковців. Попри окремі відмінності у структурованості
історіографічного процесу, концептуальні підходи дослідників до вивчення теми є
доволі схожими. Комплексне осмислення наукового доробку дозволило з’ясувати
ступінь порушення проблеми, характер представлення в ньому ключових її
аспектів.
З урахуванням динаміки і обширності проблематики досліджень у межах
означеного історіографічного періоду виокремлено два історіографічні етапи.
Упродовж першого з них, що тривав протягом 90-х рр. ХХ ст., мали місце лише
226
поодинокі спроби аналізу окремих аспектів налагодження міждержавної взаємодії
у світлі трансформації геополітичного простору Європи. За умов дефіциту
конкретно-історичних досліджень і так званого "методологічного шоку",
історіографічні студії мали здебільшого характер бібліографічно-анотаційних
оглядів.
Наприкінці 1990-х рр. в історіографічному осмисленні проблеми розпочався
другий етап, побудований на аналізі новітніх праць, підготовлених на сучасних
теоретико-методологічних засадах. Автори вийшли на якісно вищий рівень
критичного осягнення історіографічного процесу, пов’язаного з дослідженням
відносин двох держав, урізноманітнилися підходи та методи наукового пізнання,
більш об’єктивними стали оцінки. Суттєво збільшилась кількість науковців, які
долучилися до історіографічного вивчення проблеми, чому сприяло розширення
масштабів і географії досліджень, оформлення нових наукових центрів, зокрема
створення академічного Інституту всесвітньої історії, низки кафедр всесвітньої
історії. Відчутно зросла історіографічна складова в тематиці наукових
конференцій та круглих столів. Ознакою етапу стало розширення спектру
досліджуваних сюжетів. Окрім того, що звернення до історіографії проблеми
стало ознакою більшості конкретно-історичних досліджень, побачила світ низка
власних історіографічних праць.
Водночас з’ясовано, що у працях дослідників країн Заходу зазначена
тематика представлена достатньо обширно. Інтерес науковців цих країн до даної
проблеми був опосередкований, передусім, існуванням потреби у виробленні
теоретичної бази для формування зовнішньополітичної стратегії їхніх держав та
тактики її реалізації.
Аналізуючи науковий доробок дослідників Російської Федерації
із зазначеного питання, з’ясовано, що він базується на дослідженнях за часів
СРСР, збережених наукових контактах із країнами Варшавського блоку (Інститут
Європи, Інститут слов’янознавства і балканістики Російської академії наук,
Московський Центр Карнегі) та наявності геополітичних інтересів у ЦентральноСхідній Європі.
227
Аналіз здобутків сучасної польської історіографії з даної тематики
засвідчив існування значної кількості наукових праць, у яких по-різному
висвітлюються питання трансформації внутрішньої політики, проблем
євроатлантичної та європейської інтеграції Польщі після набуття справжньої
державної незалежності.
Разом з тим, моніторинг наявної польської наукової літератури засвідчив
відсутність комплексного дослідження новітньої зовнішньої політики Польщі, а
саме ретельний науковий доробок в контексті здійснення нею сучасних
міждержавних відносин із провідними учасниками європейської та світової
політики, серед яких реалізація стратегії вступу до структур НАТО
і Європейського Союзу.
Таким чином, стан наукової розробки проблеми засвідчує наявність
інтересу науковців до неї. Водночас проведений автором аналіз історіографії
досліджуваного питання засвідчив недостатній рівень і повноту джерельної бази з
даної тематики в українській літературі та відсутність узагальнюючої праці
у зарубіжній, чим і зумовлена підготовка презентованої дисертаційної роботи,
її змістове та концептуальне наповнення.
Враховуючи викладене, саме у пошуках архіфактів, автором ретельно
проаналізовані матеріали Галузевого державного архіву Міністерства
закордонних справ України від часу започаткування діяльності Посольства
України в Республіці Польща (з листопада 1991 по 2004 рік). Останній час
хронологічних рамок дослідження – рік набуття Польщею членства
в Європейському Союзі. Опрацьовано записи бесід, щоденники Послів,
співробітників Посольства України в Республіці Польща, довідкові матеріали про
країну, а також щоденні огляди іноземної преси та інші інформаційні матеріали,
надані Посольством України в РП за досліджуваний період.
Загалом, вперше до наукового обігу залучено 40 неопублікованих
вищезазначених справ (томів) Галузевого державного архіву Міністерства
закордонних справ України, а також матеріали Особистого архіву Геннадія
Удовенка (1931-2013) по Республіці Польща, що зберігаються в науковій
228
бібліотеці Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ
України.
2. З’ясовано, що Республіка Польща на зламі епох пройшла непростий шлях
демократизації, внутрішнього реформування від основ державного устрою до
найнижчих ланок суспільно-економічного життя. Загалом, за незначний проміжок
часу цій країні вдалося розбудувати міцну правову державу, розвинуте
громадянське суспільство, суттєво покращити економічне становище та зайняти
гідне місце в сім’ї європейських народів.
На основі досліджених джерельних матеріалів та проаналізованої
літератури за темою дисертаційної роботи з’ясовано, що основними завданнями
діяльності польської дипломатії на початковому етапі незалежності були:
- пошук нової міжнародної оборонної системи, яка повинна б гарантувати
національну безпеку Польщі;
- дипломатична підтримка поточних внутрішніх політичних реформ країни,
передусім, перехід економіки на ринкові механізми, відтак, її безумовний
розвиток;
- підтримка і зміцнення міжнародного авторитету Республіки Польща і
поляків.
Визначено, що на формування новітньої польської зовнішньої політики
вплинули як внутрішні державні умови, так і міжнародні фактори, що склалися по
закінченню холодної війни. Серед найбільш важливих внутрішніх умов у Польщі
автором визначено – демократичні політичні перетворення і нова концепція
державної зовнішньої політики, а серед міжнародних подій – возз’єднання
Німеччини, розвал Східного блоку і СРСР, прискорення європейської інтеграції
та трансформація НАТО.
3. Систематизовано кадрову політику Міністерства закордонних справ
Республіки Польща та досліджено зміни в організаційній структурі її
дипломатичної служби з 1989 року.
Революційні перетворення 1989 року призвели до припинення членства
Польщі в Раді Економічної Взаємодопомоги та Організації Варшавського
229
Договору, відтак, відбулися суттєві зміни в організаційній структурі її
дипломатичної служби. Перед польською дипломатією було сформовано низку
важливих, пріоритетних завдань, кардинально інших, ніж були у соціалістичному
таборі, та визначено першочерговість їх розв’язання.
З’ясовано, що у листопаді 1990 року польському МЗС було надано новий
статус. Зміни, які відбулися у структурі центрального апарату, мали ґрунтовний
характер і були пов’язані зі змінами всередині країни та новими міжнародними
реаліями.
Доведено, що курс на інтеграцію Польщі до європейських економічних
структур, зміцнення безпеки країни шляхом інтеграції в НАТО, зміцнення
двосторонніх стосунків із державами Західної Європи, розвиток добросусідських
стосунків з країнами-сусідами Польщі та розбудова активної позиції Польщі в
регіоні були підставою ключових змін функціонування усіх ланок відомства.
Встановлено, що зміна назв департаментів вже по суті свідчили про волю і
необхідність надання їм більш сучасної і ефективної структури з урахуванням
нової ситуації на європейському континенті після 1989 р.
4. Розкрито систему підготовки дипломатичних кадрів МЗС Республіки
Польща.
Обґрунтовано, що визначну роль у формуванні наукового і кадрового
потенціалу відіграє Польський Інститут Міжнародних Справ, який був утворений
на підставі закону від 20 грудня 1996 р. про Польський Інститут Міжнародних
Справ і є державною юридичною особою. Його формування розпочалося
в 1999 р., а перші працівники прийняті на роботу в 2000 р.
До сфери дій Інституту належить:
1) ведення інтердисциплінарних і порівняльних наукових досліджень у
сфері багатобічних і двосторонніх відносин Республіки Польща з суб'єктами
міжнародного права, в тому числі НАТО і сусідніми державами, з Європейським
Союзом, а також закордонна політика Польщі і питання глобалізації;
2) складання аналізів, експертиз і прогнозів у сфері міжнародних справ, з
власної ініціативи або з ініціативи Президента Республіки Польща, Голови Ради
міністрів, відповідного міністра у справах економіки, міністра Національного
230
Захисту, міністра закордонних справ, а також – в міру можливості – інших
міністрів, Секретаря Комітету Європейської Інтеграції, сеймових і сенатських
комісій, посольських і сенаторських клубів;
3) поширення знань в галузі міжнародних відносин, а також закордонної
політики Польщі, у тому числі проблематики європейської інтеграції – особливо
за допомогою Інтернет та інших засобів масової інформації, а також семінарів,
співбесід, лекцій і власних публікацій.
Разом із тим, у контексті дослідження механізмів практичної підготовки
сучасних фахівців зовнішньої політики Республіки Польща з’ясовано, що
завданнями Дипломатичної Академії, функціонуючої в структурі Польського
Інституту Міжнародних Справ від листопада 2005 р., є здійснення
спеціалізованого навчання в рамках дипломатично-консульської аплікації, яке
готує фахівців до роботи в закордонній службі. Ключовою метою занять в
Академії є передача слухачам теоретичних і практичних знань з метою глибокого
розуміння та вільної орієнтації у складному міжнародному середовищі, а також до
активної участі у вирішенні внутрішніх проблем, які також все частіше пов'язані з
міжнародним оточенням країни. Доведено, що велике значення надається
удосконаленню організаційної структури польських дипломатичних і
консульських представництв.
Заняття, які ведуться в рамках Академії, уможливлюють здобуття знань і
необхідних навичок ефективного переходу через процедури рекрутації в
польських установах (Міністерство закордонних справ Республіки Польща,
Загальнодержавна Школа Публічної Адміністрації), а також європейських
установах (Європейський Союз, Рада Європи) і міжнародних установах
(Організація Об’єднаних Націй). Лекції, співбесіди і семінари уможливлюють
дискусії і краще розуміння в професійній роботі та щоденному житті основних
викликів глобалізаційних процесів. Відзначено, що Дипломатична Академія
Польського Інституту Міжнародних Справ також проводить трирічні Державні
курси іноземних мов.
231
Водночас, у даному науковому дослідженні висвітлено діяльність польської
Академії Молодих Дипломатів. Академія Молодих Дипломатів - це річна освітня
програма, яка готує студентів останніх років навчання, а також молодих
випускників до рекрутування не лише до польської закордонної служби, а й до
європейських установ і міжнародних організацій. Дана структура безпосередньо
готує фахівців, які працюють або працюватимуть в структурі МЗС, представників
державних, громадських і бізнесових структур, які тим чи іншим чином
представлятимуть свою країну за кордоном.
4. Реконструйовано діяльність міністрів закордонних справ Республіки
Польща, які очолювали польське зовнішньополітичне відомство у визначеному
дослідженням періоді.
Встановлено, що починаючи з 1989 року, інтеграція Польщі у західні
політичні, економічні, соціальні структури та структури безпеки була основною
метою усіх без винятку польських урядів.
У дисертації використано спеціальну термінологію, вибір якої зумовлений
специфікою предмета дослідження, а саме:
- період з 1989 року по 1999 рік визначено епохою романтичної ініціативи.
Доведено, що до середини 1993 року зовнішня політика Польщі
проводилася згідно з концепцією міністра закордонних справ Кшиштофа
Скубішевського. Вона означала повну орієнтацію на Захід. Кінцева мета –
інтеграція з ЄС та членство в НАТО. Це мало забезпечити успіх політичних та
економічних реформ, поставити Польщу в ряд розвинених країн Заходу
і гарантувати національну безпеку під американською «ядерною парасолею».
Східна політика (за яку, а точніше за відсутність якої, Кшиштофа Скубішевського
гостро критикували) теж визначалася умовами інтеграції з Європою і зводилася
до утримування конструктивних відносин із сусідами, до невтягування в будь-які
конфлікти.
- період з 1995 року по 2000 рік зазначено як період безпекового
пріоритету.
232
Обґрунтовано, що саме у цей відрізок часу країни-члени НАТО запросили
Республіку Польща до переговорів щодо дійсного членства
у Північноатлантичному Альянсі. На Вашингтонському саміті НАТО у квітні
1999 року Польща однією з перших постсоціалістичних країн (разом із Чеською
Республікою та Угорщиною) була офіційна прийнята до Альянсу. Водночас у цей
період країни ЄС акцептували пропозицію Європейської Комісії, яка відкрила
полякам шлях до переговорів стосовно реальної перспективи членства
в Європейському Союзі.
- період з 2000 року по 2004 рік є останніми хронологічними рамками
дослідження і епохальним успіхом зовнішньої політики Республіки Польща від
1989 року - довершеною європейською інституалізацією.
Доведено, що Польща є беззаперечним прикладом для України, як
необхідно вибудовувати свою зовнішньополітичну стратегію і чітко прагнути
конкретного результату.
Коли Польща підписала договір про Асоціацію з Європейським Союзом,
було відомо, що повноцінне членство в ЄС - питання принаймні десяти років.
В результаті так і сталося. 5 квітня 1994 року Республіка Польща подала заявку на
членство в ЄС. 30 квітня 1996 року польський уряд знову підтвердив, що набуття
країною членства в ЄС залишається стратегічною метою зовнішньої політики
країни. І, як результат, 1 травня 2004 року Польща офіційно стала членом
Європейського Союзу.
Встановлено, що сама перспектива була надзвичайно важливим фактором,
що ініціювала в Польщі цілу низку необхідних економічних реформ,
трансформацію громадянського суспільства, переорієнтацію роботи
управлінського апарату до європейських стандартів тощо. Безперечно,
проведення тих реформ було необхідним навіть без перспективи членства,
а просто з метою утворення багаторинкової, демократичної країни, але така мета,
як членство в НАТО та ЄС, прискорила і значно полегшила їх проведення.
Таким чином, вступ Польщі до євроатлантичних та європейських структур
є досягненням стратегічної мети влади від 1989 року, а також увінчанням бажань
233
більшості польського суспільства, яке з членством в НАТО та ЄС пов’язувало
надії на покращення суспільної та економічної ситуації в країні.
6. Досліджено діяльність найвидатніших представників польського народу
закордоном, які сприяли успішному прозахідному інтеграційному процесу
Республіки Польща.
Виокремлено три аспекти публічної дипломатії Полонії (діаспори), що
виходять за межі польської традиційної дипломатії: релігійний,
пропагандистський та геостратегічний.
Встановлено, що будуючи незалежну посткомуністичну державу, уряд
Тадеуша Мазовецького на початку 90-х зміг використати потенціал польської
діаспори.
Поляки мають одну річ, якої бракує українцям – вміння осягати
надпартійного компромісу заради майбутнього країни. Речником компромісу в
контексті успішної прозахідної інтеграції його рідної Батьківщини був Папа
Римський Іван Павло ІІ. Ян Новак-Єзьоранський представляв Леха Валенсу під
час передвиборчих дебатів у 1995 році. Але пізніше зміг переступити через свою
особисту неприязнь до Александра Квасневського і разом з ним лобіював вступ
Польщі до НАТО. Так зробив і Єжи Ґєдройць – не відчуваючи симпатії до
президента А.Квасневського, спільно з ним брав участь у процесах польськоукраїнського примирення. А метр західної геополітики Збіґнєв Бжезінський та
останній президент Польщі у вигнанні Ришард Качоровський усе своє активне
життя формували позитивний візерунок про свій край за кордоном, традиційно
наголошуючи на історичній та ментальній приналежності Польщі до великої
європейської сім’ї.
Чому поляки захотіли слухати своїх із «закордону», а українці ні – питання
риторичне і потребує додаткового глибокого історіографічного аналізу.
Безапеляційним залишається той факт, що жоден із авторитетних представників
української діаспори ніколи не відігравав помітної ролі в незалежній Україні.
Таким чином, зважаючи на те, що Україна сьогодні все ще проходить
важливі етапи становлення власної моделі розвитку суспільства та держави,
234
досвід нашого стратегічного партнера і західного сусіда – Республіки Польща –
повинен слугувати для України орієнтиром на шляху інтеграції до Європейського
Союзу та Північноатлантичного Альянсу. Взявши за основу європейський вибір,
Україні потрібно максимально використати доробок країн розвинутої демократії
та одночасно зберегти свою національну ідентичність.
Ураховуючи викладене, можна висунути припущення щодо тенденцій та
перспектив світової геополітики та висловити рекомендації щодо оптимізації
зовнішньо- і внутрішньополітичного курсу України, а саме:
1. Необхідно враховувати, що нині та у найближчій перспективі для нас
важливо розвивати на основі демократичних цінностей почуття власної гідності,
яке опирається на надзвичайно багату історичну спадщину та невичерпний
потенціал нашого народу.
Для України це означає необхідність збереження та розширення взаємин із
усіма найавторитетнішими світовими акторами і в першу чергу логічна інтеграція
до Європейського Союзу.
2. Зважаючи на підвищення кількості локальних конфліктів в Україні, а
також через нестачу ресурсів в посиленні уваги до власних Збройних сил і
збільшення обсягів їхнього фінансування безапеляційно рухатися шляхом
інтеграції до Північноатлантичного Альянсу.
Для України це означає, по-перше, власна національна безпека, а по-друге,
укорінення високих стандартів суспільних цінностей.
3. Однозначно, найважливіше місце у засобах реалізації
зовнішньополітичних завдань великих держав належить інформаційній складовій.
Для України це означає необхідність більшої уваги до власної
інформаційної безпеки та необхідність провадження державної політики у цій
сфері.