Лукашенко Аліса Іванівна Дуалістичні ре­лігійні уявлення в соціокультурному житті Європи (IV - сер. XVII ст.)

Краткое описание

Лукашенко Аліса Іванівна, докторант кафедри історії Центральної та Східної Європи Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Дуалістичні ре­лігійні уявлення в соціокультурному житті Європи (IV - сер. XVII ст.)» (07.00.02 - всесвітня історія). Спецрада Д
у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЛУКАШЕНКО АЛІСА ІВАНІВНА
УДК 94(4) : 27 – 423.3 : 316.7]’’ 3/16’’(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ДУАЛІСТИЧНІ РЕЛІГІЙНІ УЯВЛЕННЯ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ
ЖИТТІ ЄВРОПИ (IV- СЕР. XVII СТ.)
Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія
Подається на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ А.І. Лукашенко
Науковий керівник (консультант) Мордвінцев В’ячеслав Михайлович, доктор
історичних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………20
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА І ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………...26
1.1. Історіографія наукової проблеми………………………………………26
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………..47
1.3. Теоретико-методологічні засади……………………………………….73
РОЗДІЛ 2. ПОШИРЕННЯ ДУАЛІСТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ В
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ……………………………...87
2.1. Витоки та еволюція дуалістичних релігійних уявлень………………87
2.2. Місце дуалізму в процесах християнізації та феодалізації (IV–XI
ст.)………………………………………………………………………………….103
2.3.Середньовічна правова система як спосіб реалізації божої волі (IV–
кін. XVI cт.)………………………………………………………………………..125
2.4. Вплив постулатів дуалізму на формування сімейної ієрархії та місця
жінки в середньовічному суспільстві (IV–кін. XVI ст.) .………………………141
РОЗДІЛ 3. ДУАЛІЗМ У РЕЛІГІЙНОМУ ТА КУЛЬТУРНОМУ
ЖИТТІ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ (ДРУГА ПОЛ. ХІ – КІН. ХVІ ст.)………….154
3.1. Ідеологічні засади хрестових походів……………………………….154
3.2. Спасіння душі в аскетично-дуалістичних вченнях катарів,
вальденсів…………………………………………………………………………166
3.3. Захист людей від гріха в гаслах Яна Гуса та його послідовників….176
3.4. Дуалістичні релігійні уявлення доби Реформації…………………...184
3.5. Дуалізм в уявленнях Ігнатія Лойоли…………………………………206
3.6. Еволюція дуалізму в середньовічному мистецтві…………………...226
19
РОЗДІЛ 4. ДУАЛІСТИЧНІ РЕЛІГІЙНІ УЯВЛЕННЯ
ВІЗАНТІЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА (IV – СЕР. XV СТ.)………………..252
4.1. Імператорська влада………………………………………………….252
4.2. Дискусії про природу Христа і божественне начало людини. Дуалізм
павлікан і богомилів……………………………………………………………....263
4.3. Ісихазм як спосіб осягнення Бога…………………………………….271
4.4. Особливості дуалістичних уявлень у візантійській культурі………284
РОЗДІЛ 5. ПРОНИКНЕННЯ ТРАДИЦІЙ ДУАЛІЗМУ В
СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ-РУСІ, МОСКОВСЬКОЇ
ДЕРЖАВИ (X – СЕР. XVII ст.) ……………………………………………… 293
5.1. Християнізація Русі (X–XIII ст.)……………………………………..293
5.2. Богообраність Государя та його функції в ідеологічних дискусіях (кін.
XV–XVI ст.)……………………………………………………………………….311
5.3. «Капітоновщина» та містично-дуалістична секта хлистів………….321
5.4. Дуалізм в обрядах та звичаях. …………………….............................326
РОЗДІЛ 6. ЕСХАТОЛОГІЧНІ ОЧІКУВАННЯ ТА БОРОТЬБА ЗА
ЛЮДСЬКІ ДУШІ………………………………………………………………..340
6.1. Суспільне сприйняття «кінця світу» на теренах Європи…………...340
6.2. Практика екзорсизму ………………………………………………….350
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….367
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………...379
ДОДАТКИ………………………………………………………………….419
А. Список опублікованих праць за темою дисертації…………………...420

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації проведено теоретичне узагальнення і вирішено наукове
завдання, яке полягає у висвітленні впливу дуалістичних релігійних уявлень на
соціокультурне життя в Європі. Основні результати виконаної дисертаційної
роботи такі:
1. Аналіз історіографії дослідження свідчить, що обрана тема донині не
була предметом історичного дослідження. Були висвітлені лише окремі
фрагменти порушеної проблематики, тому опубліковані видання не мають
комплексного, цілісного характеру, бо присвячені дослідженню лише окремих
історичних аспектів, здебільшого таких як: витоки дуалістичних релігійних
уявлень, дуалістично-аскетичні єресі, вплив дуалізму на формування
державних ідеологій та розвиток культури.
2. Аналіз джерел говорить про те, що дуалістичні релігійні уявлення
лягли в основу середньовічного менталітету, в рамках якого вибудовувалися
тенденції соціокультурного життя та суспільно-трансформаційні процеси.
Джерельна база дослідження представлена великою кількістю різноманітних за
походженням, характером та змістом носіїв інформації, що дало змогу усебічно
розкрити порушену нами наукову проблематику і надало можливість досягти
мети дослідження, вирішити усі поставлені у ньому завдання, як і застосована
методологія - робота написана у напрямку нової соціальної історії, у витоків
якої стояла Нова історична наука (школа Анналів), методологічні теорії
засновників якої застосовані у дослідженні («тотальна історія», де
соціокультурне життя виступає як система, яка включає в себе особливості
соціальної структури, спосіб життя, мислення людей, вірування, звичаї,
моральні устої, ідеали та творчий процес окремих її представників (поетів,
письменників, мислителів, реформаторів тощо). Зазначені імперативи лягли в
основу застосування загальнонаукових, специфічно-історичних та
368
міждисциплінарних методів дослідження на основі принципів історизму,
всебічності, багатовекторності, системності, об’єктивності. Дисертаційне
дослідження виконано в міждисциплінарному полі гуманітарного знання. З
огляду на це в роботі застосовано системний, комплексний, історикокультурологічний, історико-антропологічний, аксіологічний, гендерний
підходи.
3. Розкрито витоки й історичну еволюцію дуалістичних релігійних
уявлень. Віра в добрих і злих духів з’являється ще в пізньому палеоліті і
еволюціонує паралельно з ускладненням виробничих відносин та суспільного
життя. Еволюція дуалістичних релігійних уявлень простежується в прадавніх
цивілізаціях таких, як Стародавній Єгипет, Вавилон, де Добро і Зло виступали
як нероздільне начало. В зороастризмі вже чітко виражені два протилежні
начала. Перси вплинули на релігійні уявлення євреїв. Так, іудейський Сатана –
окремо діюча персона, руйнівник і спокусник божественної світобудови. У
християнстві ж відбулася найчіткіша поляризація добра і зла. Головна
характеристика християнського Бога – це Любов, а етимологія слова Сатана –
«противник», функції якого – це спокуса людей і схилення їх до гріхів.
4. Схарактеризовано особливості впливу дуалістичних релігійних уявлень
на тенденції соціокультурного життя Західної Європи ІV – кін. ХVІ ст., а саме
на особливості побудови соціальної структури, сімейні цінності, статус жінки,
есхатологічні очікування, ексорсиську практику та повсякденність
представників дуалістичних єресей.
- Дуалістичні релігійні уявлення лягли в основу середньовічної
соціальної структури. Відбулось освячення соціальної нерівності через
утвердження постулату «вся влада від Бога». Найтяжчим гріхом, на який
спонукав Диявол, був спротив існуючій системі. Церковнослужителі могли
позбавити людину благодаті і віддати її таким чином на поталу Дияволу.
Суспільним ідеалом було розп’яття, яке втілювалося в ченці, святому і навіть
згодом в лицарському образі, який брався за зброю в ім’я Бога. Пояснення
майнової нерівності відбулось в такий спосіб: бідні існують для порятунку
369
багатих, а багаті для порятунку бідних. Праця проголошувалася нормальним
станом людини, оскільки була наслідком гріхопадіння, тому лінь зараховували
до найтяжчих гріхів.
- Сім’я будувалася за принципом дуальної пари Христос – Церква.
Чоловіче населення часто маніпулювало жіноцтвом, виходячи з принципу своєї
верховності, зафіксованого в Біблії. Так, в разі непокори жінка вважалася
служницею Диявола, на основі чого вже в IX ст. в Франції була організована
інквізиційна практика проти знахарок, а згодом проти так званих відьом.
Полювання на відьом уперше оголошується в 30-ті роки ХІІІ ст. і стає
важливою частиною повсякденного життя як католицького так і
протестантського світу. У випадку з протестантизмом переслідування за
співробітництво з Дияволом було навіть деякою мірою суворішим. У ХІІ ст. на
півдні Франції набуває популярності культ Прекрасної дами, в основі якого
лежало поклоніння їй. У ХІІІ ст. з’являється куртуазний роман, за якого
закоханий служить своїй дамі як сюзерену і готовий на будь-які приниження
ради кохання. Поширення набуває і культ Діви Марії, як символу непорочності
та духовної краси. Але після того, як ситуація із співвідношенням чоловічого і
жіночого населення вирівнюється, то й становище жінки зводиться до
догматичних уявлень. В таких умовах виникає перша феміністична опозиція в
обличчі Христини Пізанської, яка намагалася спростувати принцип
верховенства чоловіків та, на її погляд, неправомірні звинувачення жіноцтва у
всіляких духовних та моральних вадах.
- Віра людини в добре та зле начало втрачає свій сенс без ідеї останньої
битви добра та зла. В християнській традиції першим пророком Апокаліпсису
був Ісус Христос, згодом есхатологічні очікування були засвідчені пророцтвом
Іоанна Богослова. У цілому панувало дві концепції кінця світу. Згідно з
першою, світ поринув в гріх і пітьму і тому варто прискорити кінець світу. Цієї
концепції дотримувались таборити, послідовники Мюнцера, анабаптисти,
Лютер. Уявлення про мстивість Бога створювала парадигму про пекельні муки
ще напередодні останніх часів. Прихильники ж другої концепції сподівалися на
370
швидке друге пришестя, повалення влади Диявола і тисячоліття земного
блаженства. Як в першій так і в другій концепції кінця світу значна роль
відводилася Антихристу, який був надією Диявола, його сином. Наприкінці
XIV ст. утверджується могутній культ смерті, Диявола, гріха, за якого
пришестя Антихриста чекали більше, аніж пришестя Христа і вбачали його
ледве не в кожній видній людині. Але згідно із середньовічними уявленнями як
за першою так і за другою концепцією гибель Антихриста тягне за собою і
кінець торжества Диявола.
- У концепції одержимості закладена ідея поневолення волі і, отже,
звільнення від моральної відповідальності, - ідея, яка сама ж і суперечить
християнській доктрині. Першопочатково ще Тертуліан зазначав про
абсурдність вигнання демонів із християн, адже останні вселялися тільки у не
віруючих у Христа. Але, не зважаючи на це, на теренах Західної Європи на тлі
культу страху та Диявола поширюється масова істерія з проблеми вселення і
вигнання демонів із людей. Більше того, було доведено що демони можуть
вселятись у предмети, а через них – у людей. Повсякденне життя наскільки
було сповнене екзорсизькою практикою, що католицька Церква напрацьовує
низку офіційних документів, які допомагають вирізнити одержимих серед
інших та інструкцій для ексорсистів, які теж могли стати жертвою демонів.
- Згідно зі світоглядом катарів, життя – це протистояння двох начал:
поганого, злого Бога (Старозавітного) і доброго Бога (Новозавітного). Згідно з
переконаннями катарів, людину створив Диявол і попросив Бога вдихнути в неї
життя. Катари вважали, що Диявол полює за людськими душами,
використовуючи тіло. Єдиним шляхом до порятунку в уявленнях катарів був
аскетичний спосіб життя. Суть вчення вальденсів полягало в запереченні
зовнішніх інститутів, аскетичному способі життя та проповідницькій
діяльності. Як катари так і вальденси вважали Церкву творінням Диявола.
Католицька Церква нарощує могутній самостійний образ Диявола, який
ефективно застосовує для політичних маніпуляцій та тримання пастви у покорі.
Страх перед Дияволом виступає ефективним інструментом для збереження
371
встановленого порядку, що в результаті призводить до формування опозиції до
католицької Церкви, спочатку у формі дуалістично-аскетичних єресей, а згодом
це перероджується у Реформацію.
5. Встановлено роль релігійного дуалізму в суспільно-трансформаційних
процесах Західної Європи IV – кін. XVI ст., а саме в хрестових походах,
діяльності Яна Гуса, Реформації та Контрреформації.
- Хрестоносці вважали, що виконують волю Бога, хрестові походи, за
їхніми уявленнями, були Божим промислом. Також вони розраховували на
Божу допомогу під час битв, відпущення гріхів, потрапляння до раю загиблих і
спасіння душі за подвиги. Не тільки успіх у походах приписувався Божій
допомозі, але й невдачі, оскільки вони трактувалися як покарання за гріхи та
гординю. Страждання під час походів виправдовувались оскільки були в ім’я
Бога і завдяки їм можна було отримати Божу милість. Під час походів Бог
виступає як активне начало, яке захищає своїх підданих, як чудотворець,
натхненник, спаситель паломників, як караюче та благословляюче начало. Світ
в уявленні хроністів доби хрестових походів розділений на дві частини: на
одній стороні – сили добра, Христос, на іншій – Сатана, Антихрист, сили зла,
що ототожнюються з ісламом та мусульманами, які виступають у ролі ворогів
Божих, супутників Диявола, І без такого контексту хрестові походи взагалі
втрачають свій «божественний» зміст.
- У діяльності і світогляді Яна Гуса центральну роль відіграли ідеї добра
та зла, Бог, Диявол. Стрижневою ідеєю Яна Гуса було спасіння душ людських.
Саме тому передвісник реформації закликав до аскетичного життя. Ян Гус
постійно попереджав своїх послідовників про диявольські спокуси і
наголошував на богобоязненості. Запорукою спасіння в таких умовах Ян Гус
вважав: звернення до Бога з надією на його милосердя і захист. Власні
страждання Ян Гус сприймав як випробування та покарання за гріхи.
- Так, на теренах Західної Європи у досліджуваний період формується
нова світоглядна парадигма, в рамках якої оновлена католицька Церква
адаптується до нової епохи і сприяє зростанню набожності у пастви, а
372
протестантизм завойовує авторитет і визнання перед усім завдяки переоцінці
дуалістичних поглядів тогочасної католицької Церкви. Так, протестантизм на
тлі католицького культу жаху перед Дияволом уперше дає реальну надію на
спасіння. Використовуючи постать Диявола М. Лютер більше актуалізує
необхідність віри в всемогутнього Бога, що актуалізує християнство як релігію.
У Лютера фігурує «спасіння вірою», у Жана Кальвіна божественна
визначеність, яку ніхто не може осягнути і за якої відкидається сама ідея
протистояння зі злом та його знищення в останні часи. Проте як і лютерани, так
і кальвіністи повсякденно працюючи і не витрачаючи не достойно час,
виконують місію Бога, що збільшує їх шанси на спасіння.
6. Визначено роль дуалістичних уявлень у формуванні засад
імператорської влади у Візантійській імперії. Політична доктрина симфонії
політичної та духовної влади передбачала обожнення імператорської влади, але
не особистості. Оскільки влада імператора оголошувалася божественною, то
походження імператора не мало значення. Найважливішим обов’язком
імператора було наслідування Бога і турбота про підданих. Завдання імператора
було правити «заради істини», «у згоді із законом і справедливістю», «як раб і
слуга Божий». У випадку гріхопадіння, перетворення на деспота, імператор міг
бути позбавлений посади. Використання образу Бога посприяло централізації і
формуванню одноосібної влади.
7. Простежено дуалістичний контекст релігійних рухів. У Візантії єресі
аріан, монофізитів та несторіан спровокували серед пересічних жителів
дискусії щодо природи Христа, бо це актуалізувало проблему божественного
начала в кожному. Згодом павлікани та богоміли обстоювали ідею аскетизму як
заперечення інстинктів і бажань тіла, яке було, на їх думку, творінням Сатани,
а імператор і Церква сприймалися породженням Диявола. Згідно з
послідовниками ісихазму у серці людини постійно відбувається «лайка з
Сатаною», і в цій боротьбі людина була б безсилою без імені Божого. Ісихазм
був спробою боротьби з Дияволом, головною зброєю у чому і було мистецтво
Ісусової молитви. Мета злодіянь демонів на думку ісихастів полягає в тому,
373
щоб послідовник припинив молитись. Від відданої молитви полчища бісів
легко зникали. Божественне світло було кінцевою метою духовної практики. У
1351 році ісихазм було визнано офіційною аскетичною практикою православної
Церкви.
8. Реконструйовано вплив дуалізму на соціокультурне життя в Східній
Європі, а саме на особливості побудови соціальної структури, сімейні цінності,
статус жінки, есхатологічні очікування, ексорсизьку практику та
повсякденність капітоновщини та хлистів.
- Центральною фігурою в соціальній структурі на Русі виступав князь (а
згодом цар в Російській державі). Воля князя на Русі прирівнювалася до волі
Бога. Їй неможливо було противитися, бо князь вважався знаряддям
божественного промислу. Прірва між багатими й бідними освячувалася також
божественним промислом. Суспільним прикладом для наслідування до XIII ст.
був образ людини чистих помислів, совісної, співчутливої, поміркованої і тієї,
яка давала милостиню. Приклад до наслідування виключав причетність до
таких гріхів, як хула, наклеп, заздрість, хтивість, пияцтво, обжерливість. До
XIII ст. аскетичний спосіб життя та наслідування Христа сприймалося
несерйозно пересічними жителями на період ХІІІ ст. З XIII ст. формується
повсякденний образ для наслідування, який включав у себе таке:
богобоязненність, покірність, стриманість, дотримання ритуалів, покаяння у
гріхах. Прагнення до мудрості прирівнювалося в тогочасних уявленнях
прагненню до Бога, а справжня мудрість сприймалася як життя в Бозі.
- Ставлення до шлюбу на теренах Східної Європи було неоднозначним. З
одного боку, його таїнство звеличували, з іншого ж вважали злом. Ухиляння від
«церковних заручин» простежувалося до XV ст., але з часом як серед верхівки
суспільства, так і серед простолюду було привито культ цнотливого шлюбу, що
вважалося богоугодною справою. Безшлюбність і розпуста засуджувались.
Любов між чоловіком і жінкою трактувалася як зло. Допустимою була лише
любов до Бога та ближнього. Узагальнений образ доброї дружини – це образ
жінки цнотливої і вірної, працьовитої, розумної у господарських справах,
374
гарної матері, рівні чоловікові за соціальним і матеріальним становищем,
мовчазної, релігійної, соціально пасивної, покірної, красивої внутрішньою
(духовною), а не зовнішньою красою. Проте, повчальна література більше
насичена образами злих дружин (невірна, лінива, погана мати, красуня, нерівня
чоловікові тощо), які подібні оку Диявола, спокушають і несуть небезпеку. З
прийняттям християнства утвердилось приниження жінки протягом життєвого
циклу. Мати вважалася нечистою протягом сорока днів після народження
дитини і їй не дозволялося входити до церкви. Також жінці не дозволялося бути
присутньою при хрещенні своєї дитини.. З жінкою не можна було їсти протягом
40 днів після пологів. Якщо при пологах дитина помирала, то жінка вважалася
падшою істотою, грішною. Якщо жінка помирала до пологів, то вона вважалася
чистою.
- В Східній Європі есхатологічні очікування не набули культовості.
Передусім це пов’язано із особливостями тогочасних дуалістичних уявлень
України-Русі, у яких Бог виступав милосердним, а ознаки кінця світу
сприймалися лише як заклик до покаяння. Центральною датою у очікування
кінця світу був 1492 рік. У концепції «Москва – третій Рим» була
сформульована ідея існування трьох благословенних царств, згідно з якою доки
існуватиме третє царство, доти і буде стояти світ. Апокаліптичні очікування
простежуються в період Смути, церковного розколу.