Волонтир Олена Олександрівна Політика польської влади у галузі освіти у Волинському воєводстві (1921 - 1939 pp.)

Краткое описание

Волонтир Олена Олександрівна, головний спеціаліст відділу аналізу поточної діяльності та контролю Управ­ління взаємодії з Національною поліцією МВС України: «Політика польської влади у галузі освіти у Волинському воєводстві (1921 - 1939 pp.)» (07.00.02 - всесвітня істо­рія). Спецрада Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ВОЛОНТИР ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 37.014 (438.41) "1921/1939"
ДИСЕРТАЦІЯ
ПОЛІТИКА ПОЛЬСЬКОЇ ВЛАДИ У ГАЛУЗІ ОСВІТИ У ВОЛИНСЬКОМУ
ВОЄВОДСТВІ (1921−1939 РР.)
Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ О. О. Волонтир
Науковий керівник
Руккас Андрій Олегович,
кандидат історичних наук,
доцент
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………….………………….................16
ВСТУП………………………………………………………………………................17
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ.…..........23
1.1. Історіографія……………………………………………………………………...23
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………………….41
РОЗДІЛ 2. РОЗБУДОВА СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НА
ТЕРЕНАХ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ………………………….…………………………. 53
2.1 Приєднання Західної Волині до складу Польської держави. Створення та
напрямки роботи адміністративних органів………………………………….……..53
2.2. Механізм функціонування управлінських освітніх установ. Провідні засади
діяльності та повноваження…………………………………………………………..80
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ ПОЛЬСЬКИХ УРЯДОВЦІВ
НА ТЕРЕНАХ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА (1921−1926 рр.).........................91
3.1. Початкова та загальна середня школа…………………………………………..91
3.2.Професійно-технічне навчання та приватна освіта……………………………102
3.3. Освіта національних меншин………...………………………………...............115
РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ СТРАТЕГІЇ НА ВОЛИНІ ЗА ЧАСІВ
ПРАВЛІННЯ ТАБОРУ «САНАЦІЇ» (1926−1939 рр.) …………………………….132
4.1. Початкова та загальна середня школа………………………………………....132
4.2. Професійно-технічне навчання та приватна освіта…………………...............148
4.3. Освітня політика стосовно національних меншин …………………………...160
ВИСНОВКИ………………………..………………………………………………...178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ….…………………...185
ДОДАТКИ…………...……………………………………………………….............219

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках узагальнено результати дослідження та сформульовано основні
положення, що виносяться на захист.
1. Аналіз історіографії та джерельної бази засвідчує, що тема політики
польської влади у галузі освіти у Волинському воєводстві не була об’єктом
спеціального наукового дослідження та не мала належного висвітлення як у
вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії. З’ясовано, що у вітчизняній
історіографії зазначена тематика окреслених питань не стала предметом
комплексних наукових досліджень на противагу студіям, присвяченим проблемі
становища українського населення в складі Другої Речі Посполитої. Чимало праць
лише побіжно висвітлюють різні аспекти зазначеного питання. Загалом, вони є
фрагментарними та висвітлюють окремі аспекти вказаної теми, до того ж, багато з
них мають суб’єктивний характер. Ця ситуація часто обумовлена тим, що головна
увага авторів акцентується на політичних, суспільних та економічних аспектах
розвитку Другої Речі Посполитої. Характерно, що навіть упродовж останніх
десятиліть підходи українських та зарубіжних істориків до висвітлення зазначеної
проблематики змінювалися залежно від суспільно-політичних умов, науковометодологічних підходів та доступної бази історичних джерел. Варто зауважити й
на тому, що аналіз висвітлення державної політики польської влади на Волині в
галузі освіти в 1921–1939 рр. в історичній науці дозволив зробити висновок про
недостатнє розкриття цієї теми у вітчизняній історіографії, порівняно з
польською. З’ясовано, що польська історіографія з вказаної теми почала
розвиватись паралельно з українською. Перші роботи щодо відносин Польської
держави та українського населення з’явились ще в міжвоєнний період. Уже із
середини ХХ ст. з’явились перші критичні праці, у яких автори негативно оцінили
внутрішню політику Польщі, включаючи галузь освіти. Встановлено також, що
сучасна польська історіографія приділяє значно більше уваги висвітленню
зазначеної теми. Однак попри наявність чималої кількості наукових доробків,
наразі немає досліджень, які б комплексно висвітлювали тему політики польської
179
влади в галузі освіти у Волинському воєводстві у 20-х – 30-х рр. ХХ ст. та в
цілому систематизовано розкривали проблематику реалізації тогочасних
державних реформ у цій галузі.
Вищезазначені факти актуалізують використання різноманітної джерельної
бази для якнайширшого та неупередженого розкриття державної політики
польської влади на землях Волині в міжвоєнний період, а також дозволяють
неупереджено проаналізувати існуючі матеріали та максимально об’єктивно
відтворити різні аспекти насадження освітньої політики поляків на Волині в 1921–
1939 рр. і висвітлити суперечливі питання українсько-польських відносин на
високому фаховому рівні. У цьому контексті важливу роль відіграють матеріали
польських архівів, що містять велику кількість оригінальних документів.
Встановлено, що використану джерельну базу достатньо репрезентовано для
належного дослідження та висвітлення обраної теми. Основну групу джерел для
дослідження освітньої політики Другої Речі Посполитої на території Волинського
воєводства у міжвоєнний період складають архівні матеріали, опубліковані
нормативно-правові та законодавчі акти друкованих видань центральної влади
Польської держави, матеріали місцевої періодики тощо. Використання широкого
кола вже відомих на сьогодні джерельних матеріалів та комплексний і критичний
аналіз напрацювань вітчизняних і закордонних фахівців дозволяє фронтально та
цілісно дослідити проблему державної політики польської влади на Волині в
галузі освіти 1921–1939 рр.
2. Доведено, що формування організаційно-адміністративних тенденцій
становлення та функціонування системи органів державного управління Другої
Речі Посполитої на території Волинського воєводства було підпорядковано
завданню розбудови такої вертикалі влади, яка сприяла б поступовій та повній
ліквідації національно-культурної самобутності населення регіону, виступала
важливим дієвим інструментом в рамках реалізації політики правлячої верхівки
на захоплених землях, яка була спрямована на швидке забезпечення умов
приєднання території Волині до складу Другої Речі Посполитої та інтеграції
населення цих земель. Зокрема, ще з початку 1919 р. польська влада розпочала
180
встановлення в цьому регіоні власної адміністрації, що пояснюється прагненням
сформувати міцну основу держави в регіоні. З’ясовано, що перебуваючи в
підпорядкуванні центру, керівники на місцях стежили за втіленням у життя
політичної програми польських урядовців, які прагнули швидкими темпами
забезпечити умови приєднання території Волині до складу Польської держави.
Адміністрація виступала важливим дієвим інструментом в рамках реалізації
політики правлячої верхівки на захоплених землях, яка була спрямована на
швидке забезпечення умов приєднання території Волині до складу Другої Речі
Посполитої та інтеграції населення цих земель. Компетенція повноважень органів
місцевого самоврядування різних рівнів стосувалась господарських та соціальнокультурних питань, а їхня діяльність цілком і повністю підпорядковувалась
органам урядової адміністрації. У зв’язку із цим освітня галузь розглядалась як
один з ключових елементів системи державного управління. На неї покладалось
завдання формування у непольського місцевого населення Волинських земель,
передусім українців, лояльного ставлення до чинної влади. Відповідно
концептуальні тенденції існування державних органів управління освітою, а
особливо їх функціональність на місцях були спрямовані на полонізацію освітньовиховної сфери. У процесі дослідження вдалося з’ясувати, що формування
системи органів влади, включаючи освітню сферу, на теренах Волині відбувалось
у кілька етапів: перший тривав з 1919 по 1921 рр. та був пов’язаний з
невизначеністю статусу цих територій; другий розпочався після офіційного
створення Волинського воєводства в 1921 р. Упродовж початку 1920-х рр. низкою
законодавчих актів було врегульоване питання діяльності шкільної освіти та
професійної освіти, що вказує на створення певного законодавчого підґрунтя для
розвитку освітнього процесу на теренах Другої Речі Посполитої. Встановлено, що
уже до середини 1920-х рр. система державного управління та освіти в регіоні
набула загальнодержавних обрисів.
3. З’ясовано, що основний зміст державної політики Другої Речі Посполитої
в освітній галузі за часів урядування національних демократів (ендеків) на Волині
полягав насамперед у впровадженні загальнодержавної ідеї «національної
181
асиміляції», яку впроваджували представники тогочасного польського уряду на
підконтрольних польській державі територіях. Упродовж 1918−1926 рр. в освітній
галузі на Волині відбувався процес унормування та уніфікації відповідного
законодавства. Головною метою шкільної реформи 1924 р., було перетворення
шкіл з мовою викладання національних меншин на двомовні («утраквістичні»)
школи, а одним інструментів досягнення цієї мети − обрано польську мову
викладання в навчальних закладах. Така політика впроваджувалась і на землях
Волинського воєводства в межах виконання основної мети уряду у сфері
шкільництва – виховання відданих та свідомих громадян Другої Речі Посполитої.
Встановлено, що напрями реалізації державної політики ендеків на Волині
повністю охоплювали освітню галузь. Нормативно-правовими актами було
врегульовано питання середньої освіти, яка перейняла передусім засади німецької
та австро-угорської традицій. Навчальні заклади середнього рівня було поділено
за двома напрямками: природничо-математичнім та гуманітарним. Вони були
представлені восьмирічними гімназіями, що мали двоступеневу структуру.
Перший етап навчання – підготовчий – тривав три роки, під час яких викладались
дисципліни загальноосвітнього характеру; певна часткова спеціалізація
розпочиналась на другому етапі, який тривав п’ять років. Відповідно до закону
1924 р. «Про устрій шкільництва» створювалися фахові школи засадничого типу,
які повинні були надавати спеціалізовану теоретичну та практичну підготовку. За
структурою діяльності ці заклади було розподілено на три рівні: фахові школи
нижчого рівня, гімназійного та ліційного, а також спеціальні курси, які
розрізнялися за обсягом наданих практичних знань. Оскільки розвиток
професійного шкільництва в Польській державі здійснювався з огляду на
специфіку регіонів та їхні потреби в кадрах, то на території Волинського
воєводства діяли передусім заклади ремісничого, торгівельного та
сільськогосподарського типів.
4. Обґрунтовано, що зміни в освітній сфері в період режиму «санації»,
встановленого внаслідок «травневого перевороту» 1926 р. у Другій Речі
Посполитій, призвели до кардинальних змін у подальшій державній політиці
182
країни в цілому. Представники уряду визнали пріоритетним завдання формування
в непольського населення почуття приналежності до Польської держави, що було
покладено в основу політики «державної асиміляції» і мало значний вплив на
розвиток освіти. На території Волинського воєводства така державна політика
отримала назву «волинський експеримент». Встановлено, що результати цього
експерименту мали для регіону суперечливі наслідки. З одного боку, ця концепція
розвитку регіону сприяла зростанню кількості дітей, охоплених початковою
освітою та кількості нових шкіл, а з іншого − призвела до домінування на Волині
утраквістичних шкіл, адміністративного свавілля задля зриву шкільних
опитувань. Кардинальні зміни в системі освіти відбулися після прийняття Сеймом
Другої Речі Посполитої закону «Про новий устрій польського шкільництва»
(1932 р.), ініціатором якого виступив міністр віросповідань та народної освіти
Польщі Я. Єнджеєвіч. Реформа з перебудови шкільного ладу не обійшла осторонь
і територію Волинського воєводства. Так у середній ланці освіти зберігалася
семирічна обов’язкова початкова загальна освіта, однак було введено
організаційне і програмне диференціювання початкових загальноосвітніх шкіл. За
структурною складовою початкова школа умовно була поділена на три ступені, а
навчальні програми – на 3 щаблі. У школах І ступеня запроваджували
чотирирічне навчання, ІІ – шестирічне та ІІІ – семирічне. Зокрема, навчання в
початковій школі розпочиналося після досягнення учнями семирічного віку і
тривало сім років. У цілому, до школи приймали дітей віком від 7 до 14 років.
Після освітньої реформи 1932 р. спостерігається значне покращення стану
професійної освіти, що стало можливим завдяки унормуванню функціонування
системи середніх навчальних закладів із професійною підготовкою, інтеграцію в
загальнопольську систему початкового та середнього шкільництва. У цей час
система професійної освіти отримала новий структурний розподіл, за якою фахові
заклади було поділено на 4 ступені; також було регламентовано норми підготовки
викладачів.
5. Визначено, особливості впровадження освітньої політики польської влади
стосовно національних меншин (євреїв, чехів, росіян, німців), що проживали на
183
території Волинського воєводства 1921−1939 рр., мали неоднозначний характер
упродовж міжвоєнного періоду. Аналіз цього питання дозволив виокремити два
етапи цього процесу. Перший (1921−1932 рр.) характеризується активним
розвитком національної освіти у найчисельніших етнічних меншинах, що
проживали на цій території. Упродовж 1-ї пол. 1920-х рр. освітню політику
польського уряду щодо російської, німецької та чеської меншин було спрямовано
на поступове скорочення державних шкіл із національними мовами викладання та
заміну їх двомовними або польськими школами. Водночас значно кращі умови
для розвитку національного шкільництва у вказаний період мали німці та чехи.
Однак це не стосувалося єврейської меншин та безпосередньо українців як
місцевого населення. Наведені факти дозволяють стверджувати про певну
«привілейованість» національних шкіл різних етнічних меншин, обумовлену
політичними та економічними чинниками. Досліджено, що двомовні –
«утраквістичні» – школи фактично перетворилися на основний тип державних
шкіл для національних меншин у Другій Речі Посполитій. Другий етап
(1932−1939 рр.) відзначається поступовим занепадом шкільництва практично всіх
національних меншин. Стан середньої освіти для українців, які становили
переважну більшість населення краю, був украй неоднозначним та скрутним.
Паралельно з певними поступками польської влади водночас неухильно
відбувалося впровадження політики державної асиміляції, яка передбачала
перебудову освітнього процесу відповідно до ідейних засад загальнополітичного
курсу Другої Речі Посполитої. Освіта українців існувала лише за рахунок
діяльності трьох приватних установ, які діяли впродовж міжвоєнного періоду.
Визначено, що навчальні заклади національних меншин повністю залежали від
матеріальних і фінансових ресурсів громад і діяли або при підтримці релігійних
інституцій цих меншин, або спираючись на фінансування громадських
організацій, які займалися питаннями розвитку культури і освіти.
6. Встановлено, що роль приватного шкільництва у системі функціонування
навчальних закладів та виховання молоді мала першочергове значення для
збереження національно-культурної самобутності національних меншин, які
184
проживали на землях Волинського воєводства. Реформа 1932 р. призвела до зміни
в системі приватної освіти, що унаочнено в чіткому розподіленні повноважень її
суб’єктів: контроль за діяльністю приватних шкіл було покладено на міністра
освіти, а вирішення організаційних, навчальних та кадрових питань відійшло до
компетенції інстанцій шкільної влади: кураторію та шкільних інспекторів. У
контексті розвитку приватної освіти на теренах Волинського воєводства важливу
роль відігравали такі повноваження цих інституцій: ухвалення рішень щодо
відкриття чи ліквідації школи; формування педагогічного колективу; здійснення
контролю за реалізацією навчальних програм; вихованням молоді в лояльному
дусі до польської держави; нагляд за виконанням дотримання обов’язкових
державних вимог в освітній сфері. Саме від реалізації цих функцій залежав
розвиток освіти національних меншин, зокрема створення механізмів боротьби з
полонізацією. Водночас приватна освіта національних меншин поступово почала
занепадати, що відбулось внаслідок акценту в державній політиці на
першочергове виховання свідомих громадян Польської держави, що передбачало
її полонізацію. Насамперед, значну роль у цьому процесі зіграли освітні реформи
1932 р., які створили труднощі для приватної освіти, та зміна національної
політики Другої Речі Посполитої після 1935 р. в бік національної асиміляції. У
процесі дослідження встановлено, що завдяки функціонуванню ЛУГ, яка була
єдиним середнім навчальним закладом з українською мовою навчання на 6 повітів
(Луцький, Ковельський, Любомльський, Дубнівський, Володимирський та
Горохівський), зроблено суттєві позитивні зрушення у питанні розвитку та
збереження національної школи на Волині. Досліджено, що вагомих зусиль у
питанні збереження та примноження національно-культурних здобутків
докладали представники української інтелегенції, серед яких і тодішні місцяни
Волинського воєводства. Свої прагнення вони намагалися реалізовувати шляхом
збереження, хоч і досить невеликою кількості, освітніх закладів з українською
мовою навчання, а також запровадження та популяризація такого різновиду
навчання як приватна освіта.