Грищенко Тарас Арнольдович Формулювання, розвиток та суспільне сприйняття міжнародно-стратегічних концепцій Збіґнєва Бжезінського (середина 20 – початок 21 ст.) : Грищенко Тарас Арнольдович Формулировка, развитие и общественное восприятие международно-стратегических концепций Збигнева Бжезинского (середина 20 - начало 21 вв.) Gryshchenko Taras Arnoldovych Formulation, development and public perception of international strategic concepts of Zbigniew Brzezinski (middle of the 20th - beginning of the 21st century)

Краткое описание

Грищенко Тарас Арнольдович, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Формулювання, розвиток та суспільне сприйняття міжнародно-стратегічних концепцій Збіґнєва Бжезінського (середина 20 початок 21 ст.)». Шифр та назва спеціальності 07.00.02 всесвітня історія. Спецрада Д26.001.01 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису

ГРИЩЕНКО ТАРАС АРНОЛЬДОВИЧ
УДК: 929:327(73)"19/20"(043.3)Бжезінський З.

ДИСЕРТАЦІЯ
ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТОК ТА СУСПІЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ
МІЖНАРОДНО-СТРАТЕГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ ЗБІҐНЄВА
БЖЕЗІНСЬКОГО (СЕРЕДИНА 20 – ПОЧАТОК 21 СТ.)

07.00.02 – всесвітня історія
Подається на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.

Грищенко Т.А.

Науковий консультант доктор історичних
наук, професор Машевський Олег Петрович

Київ – 2021

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОГО РОЗРОБЛЕННЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………....
1.1. Стан наукового розроблення проблем дослідження…………………
1.2. Джерельна база дослідження………………………………………….
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження……………………….
Висновки до Розділу 1………………………………………………………..
РОЗДІЛ 2. СВІТОГЛЯДНЕ І ТЕОРЕТИЧНЕ СТАНОВЛЕННЯ
ЗБІҐНЄВА БЖЕЗІНСЬКОГО ЯК МІЖНАРОДНОГО СТРАТЕГА……….
2.1. Формування світогляду, особистісних рис і професіоналізація………
2.2. Осмислення світополітичних зрушень і світової ролі Сполучених
Штатів Америки в 1960-х р. ...……………………………………………….
2.3. Теорія технотронної доби: історичний контекст, засадничі
положення і міжнародно-стратегічні аспекти………………………………
Висновки до Розділу 2………………………………………………………..
РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ЗБІҐНЄВОМ БЖЕЗІНСЬКИМ МІЖНАРОДНОСТРАТЕГІЧНИХ ЗАВДАНЬ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ І
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАКТИЧНИХ ЗАСАД ЇХ УТІЛЕННЯ
(кінець 1960 – середина 1970-х рр.)………………………………………….
3.1. Погляди на стан міжнародних відносин і критика зовнішньої
політики адміністрацій президентів-республіканців……………………….
3.2. Формулювання міжнародно-стратегічних дороговказів
адміністрації президента Дж.Картера……………………………………….
21
29
29
40
47
54
56
56
77
101
121
123
123
149
20
3.3. Діяльність з організовування урядової координаційної
та аналітичної роботи з питань національної безпеки………………...……
Висновки до Розділу 3………………………………………………………..
РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНО-СТРАТЕГІЧНА ПРАКТИКА
ЗБІҐНЄВА БЖЕЗІНСЬКОГО І ОСМИСЛЕННЯ ЇЇ РЕЗУЛЬТАТІВ
(кінець 1970-х – 1980-і рр.)…………………………………..………………
4.1. Розроблення і здійснення великої стратегії
в американсько-радянсько-китайському трикутнику…………….………..
4.2. Стратегічні підходи до американсько-радянського змагання………...
4.3. Осмислення урядового досвіду і світополітичних змін (1980-і рр.)….
Висновки до Розділу 4………………………………………………………..
РОЗДІЛ 5. ПОГЛЯДИ ЗБІҐНЄВА БЖЕЗІНСЬКОГО
НА СВІТОВУ ПОЛІТИКУ І ПОЗИЦІЇ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ
АМЕРИКИ У СВІТІ КІНЦЯ 20 – ПОЧАТКУ 21 ст. ..……..………….……
5.1. Стратегічні оцінки світової політики 1990-х рр. ..…….……………….
5.2. «Велика Шахівниця» як проєкт євразійської стратегії США…………
5.3. Стратегічні й тактичні настанови
в умовах міжнародних змін початку 21 ст. ..………………………………..
5.4. Збіґнєв Бжезінський у контексті особистісного виміру
американської міжнародної стратегії 20 – початку 21 ст. ..………………..
Висновки до Розділу 4………………………………………………………..
ВИСНОВКИ………………………………………………………...…………
СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.…..........................................................
ДОДАТКИ ……………………………………………………………….……
Додаток А. Публікації за темою дисертації…………………………………
166
193
195
195
220
253
285
287
287
311
326
360
381
383
390
421
421
21
ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
В історії другої половини 20 – початку 21 ст. особливе місце належить
Збіґнєву Бжезінському. Його внесок у взаємини Сполучених Штатів Америки зі
світом та вплив на долю окремих країн був вагомим і багатогранним. Проте весь
комплекс сучасних проблем світового розвитку увиразнює насамперед ту
частину його політичної та інтелектуальної спадщини, яка пов’язана зі
становленням і розвитком стратегічної думки й дії в міжнародній політиці. У
своїй промові 5 жовтня 2017 р. під час вручення Премії імені Збіґнєва
Бжезінського, присудженої на прохання самого З. Бжезінського, Дж. Байден
зазначив: «Збіґ часом стояв осторонь вашингтонського консенсусу з питань
зовнішньої політики. Але, на мою думку, це було наслідком того, що він мав дар,
яким мало хто з нас, мало хто з лідерів, мало політиків володіли – чуття ґранд
стратегії».
*
Міжнародна стратегія, або, як її нерідко називають, ґранд стратегія, набула
статусу джерела знання та досвіду, спроможного визначати не лише дороговкази
міжнародної політики окремих країн, але і функціонування та розвитку всієї
світової спільноти. Водночас, не пориваючи зі своїм першочерговим
світоісторичним і світополітичним контекстом, ґранд стратегія почала
розглядатись як сукупність епістеміологічних підходів та праксеологічних
принципів, релевантних широкому спектру людських практик.
На тлі означених тенденцій звернення до постаті З. Бжезінського набуває
особливої актуальності. Його інтелектуальна біографія може слугувати зразком
багатолітнього і наполегливого руху мислителя, дослідника і громадянина до
осягнення стратегічного виміру світової історії та міжнародної політики. Йому

* The Zbigniew Brzezinski Annual Prize and Lecture. October 5, 2017. CSIS. Washington,
D. C. URL: www.youtube.com/watch?v=ciaUkiARvyw (дата звернення 10.10.2017)
22
були притаманні виразні риси стратегічного мислителя, який поєднував свої
погляди з практичною дією. Винятковість його місця в історії, зрештою,
визначається тим, що він став єдиним з першорядних західних міжнародних
стратегів, хто переконливо наголосив на особливій важливості місця України в
системі стратегічних реалій сучасності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної теми
кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні
проблеми нової та новітньої історії зарубіжних країн» (номер державної
реєстрації 16 КФ046-03).
Мета дослідження: дослідити витоки, формування й розвиток
міжнародно-стратегічних поглядів та принципів міжнародно-стратегічної
діяльності Збіґнєва Бжезінського в їх зв’язку з визначальними тенденціями
світової та американської історії.
Завдання дослідження:
 вивчити стан наукової розробки проблем дослідження;
 систематизувати джерельну базу дослідження;
 визначити методологічні підходи до здійснення дослідження;
 дослідити витоки й початковий етап формування міжнародностратегічних поглядів З. Бжезінського;
 з’ясувати зміст і методи реалізації З. Бжезінським власних
міжнародно-стратегічних поглядів у період діяльності адміністрації президента
Дж. Картера;
 простежити розвиток поглядів З. Бжезінського на міжнародну
стратегію США в кінці 20 – на початку 21 ст.;
 охарактеризувати зміст і суспільну релевантність оцінок
З. Бжезінським української незалежності як міжнародно-стратегічного явища та
23
місця України і Російської Федерації в системі міжнародних відносин кінця 20 –
початку 21 ст.;
 здійснити порівняльний аналіз міжнародно-стратегічних настанов
З. Бжезінського, Г. Кіссінджера і С. Гантінгтона;
– спираючись на досвід дослідження міжнародно-стратегічної спадщини
З. Бжезінського й нагромаджені історичною наукою знання про етапи розвитку
та визначальних представників американської міжнародно-стратегічної традиції,
концептуалізувати типологічні риси особистості міжнародного стратега.
Об’єкт дослідження: історія міжнародної стратегії Сполучених Штатів
Америки 20 – початку 21 ст.
Предмет дослідження: формування, розвиток і суспільне сприйняття
міжнародно-стратегічних поглядів Збіґнєва Бжезінського.
Хронологічні межі дослідження визначаються насамперед періодом
життя досліджуваної особи. Автор також враховує історичні факти й події, які
пов’язані з часом після смерті З. Бжезінського.
Географічні межі дослідження охоплюють головним чином території
США, Канади, Польщі, СРСР, України, КНР, Близького Сходу, Афганістану.
Зважаючи на глобальний обшир політичних і фахових інтересів досліджуваної
особи, географічні межі явищ, аналізованих у дисертації, можуть виходити за
згадувані рамки.
Основними методами дослідження, застосованими в дисертації, були
історико-описовий, історико-генетичний, історико-типологічний, дослідницького
інтерв’ю, біографічний, просопографічний, компаративний, міжнародносистемний, проблемно-хронологічний, описово-оповідальний, критичного
аналізу джерел.
Вони зробили можливим дослідити:
 історико-описовий: перебіг історичних подій та історичні факти,
зокрема пов’язані з історією зовнішньополітичної діяльності адміністрації
Дж. Картера;
24
 історико-генетичний: витоки та причиново-наслідкові закономірності
формування певних суспільно-психологічних станів американського суспільства,
значущих для міжнародно-стратегічної діяльності З. Бжезінського;
 історико-типологічний: конкретно-історичні ситуації та періоди
американської й світової історії, сутнісні характеристики яких упливали на
міжнародно-стратегічні настанови З. Бжезінського;
 дослідницького інтерв’ю: установити та істотно уточнити оцінки
З. Бжезінським окремих важливих аспектів його інтелектуальної біографії,
міжнародно-стратегічного кредо, а також з’ясувати особливості сприйняття його
міжнародно-стратегічної діяльності історичними постатями, яким притаманний
високий ступінь міжнародно-стратегічної компетентності;
 біографічний: основні віхи життєпису й маловідомі факти з життя
З. Бжезінського, релевантні його інтелектуальній історії як міжнародного
стратега;
 просопографічний: місце З. Бжезінського в системі просопографічно
типологізованих груп американських міжнародних стратегів;
 компаративний: порівняння поглядів на міжнародну стратегію
З. Бжезінського, Г. Кіссінджера, С. Гантінгтона й окремих дослідників і
політичних діячів США та деяких інших країн;
 міжнародно-системний: узалежнення змісту міжнародностратегічної діяльності З. Бжезінського зі структурними характеристиками й
динамікою міжнародних порядків (систем міжнародних відносин);
 проблемно-хронологічний: виділити та проаналізувати істотні події
та концептуальні здобутки міжнародно-стратегічної діяльності З. Бжезінського
(у сукупності її складників) у межах розробленої автором хронологічної
структури дослідження;
 описово-оповідальний: окремі сторінки життєпису З. Бжезінського,
подані у вигляді історичного наративу, а також із максимальною детальністю
зміст, історичний контекст створення та стилістичні особливості його творів;
25
 критичного аналізу джерел: різнобічний аналіз та зіставлення
походження й змісту джерел різного рівня.
Поруч зі згадуваними методами, притаманними історичній науці, також
застосовувались загальнонаукові методи, зокрема класифікації та
систематизації, аналізу й синтезу, індукції та дедукції, екстраполяції, висунення
гіпотези.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в постановці та
розв’язанні науково й суспільно значущої проблеми, яка не була предметом
окремого дослідження.
Автором було:
Уперше:
 досліджено всі етапи формування й еволюції міжнародностратегічних поглядів З. Бжезінського;
 в українській американістиці проведено серію дослідницьких інтерв’ю
з історичним діячем, який належав до вищого державного керівництва США;
 уведено до наукового обігу й залучено до здійснення конкретного
наукового проєкту раніше не використані джерела персонального рівня (частина
епістолярій З. Бжезінського, записи на його власній сторінці соціальної мережі
Твіттер, інтерв’ю, надані засобам масової інформації);
 проведено серію дослідницьких інтерв’ю з чільними українськими
діячами, які тісно взаємодіяли зі З. Бжезінським;
 на прикладі досліджуваної персоналії запропоновано типологізацію
особи міжнародного стратега;
 застосовано просопографічний підхід до особи міжнародного
стратега й висунуто концепцію генераційного підходу до вивчення історії
американської міжнародної стратегії;
 систематично простежено історію поглядів досліджуваної особи на
місце України та Росії в міжнародній політиці;
26
 сформульовано концепцію кореляції тактичних і стратегічних
завдань у політичній та аналітичній діяльності З. Бжезінського;
 в українській американістиці компаратизовано стратегічні
світогляди З. Бжезінського, Г. Кіссінджера і С. Гантінгтона.
Удосконалено:
 знання про історію пошуків адміністрацією президента Дж. Картера
власної міжнародної стратегії та роль у цьому процесі З. Бжезінського;
 уявлення про ранні витоки настанов З. Бжезінського щодо України;
 знання про структурно-особистісні риси З. Бжезінського.
Удокладнено:
 роль З. Бжезінського у формулюванні адміністрацією Л. Джонсона
(1965–1969 рр.) доктрини «мирного залучення»;
 уявлення про погляди З. Бжезінського на міжнародну політику,
притаманні йому в період, який передував його призначенню на вищу державну
посаду в адміністрації президента Дж. Картера;
Отримали подальший розвиток:
 знання про оцінки З. Бжезінського міжнародної стратегії
американських президентських адміністрацій кінця 20 – початку 21 ст.;
 уявлення про особистісні впливи університетських наставників
З. Бжезінського на формування його наукових і суспільних поглядів.
Особистий внесок дисертанта полягає в самостійній постановці наукової
проблеми та її розв’язанні. Усі наукові результати, висновки й оцінки, які містить
дисертація, отримані та сформульовані ним особисто. Усі публікації за темою
дисертаційного дослідження написані ним одноосібно.
Апробацію результатів дисертаційного дослідження здійснено шляхом
оприлюднення його основних положень на міжнародних та всеукраїнських
конференціях і круглих столах: Науково-практична конференція «Актуальні
проблеми історії міжнародних відносин нового та новітнього часу» (Одеса, ОДУ
імені І.І. Мечникова, травень 1996 р.); Наукова конференція молодих вчених і
27
аспірантів «Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє» (Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, 26 листопада 2003 р.);
Міжнародна науково-практична конференція «Реструктуризація глобального
простору: історичні імперативи та виклики» (Київ. Дипломатична академія при
МЗС України, 15 травня 2012 р.); Міжнародна науково-практична конференція
«Актуальні проблеми новітньої історії зарубіжних країн» (до 105-річниці з дня
народження д.і.н., проф. В. Я. Тарасенка та 20-річчя встановлення
дипломатичних відносин між Україною та державою Ізраїль) (Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, 18-19 жовтня 2012 р.);
III Міжнародна науково-практична конференція «Реструктуризація глобального
простору: історичні імперативи та виклики» (Київ. Дипломатична академія
України при МЗС України, 18 грудня 2014 р.); Міжнародна наукова конференція
«Еволюція світового розвитку: глобальні виклики і глобальна дипломатія» (Київ.
Дипломатична академія України при МЗС України, 18 грудня 2014 р.);
Міжнародна наукова конференція «Україна і США: досвід вивчення та
перспективи співпраці (присвячена пам’яті професора Б. М. Гончара)» (Київ.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 17-18 березня
2016 р.); Науково-практичний семінар «Президентські вибори в США 2016 року:
наслідки для України та світу» (Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, 8 грудня 2016 р.); Круглий стіл «Промові В. Черчилля у
Фултоні – 70 років» (Київ. Київський славістичний університет, 16 березня
2016 р.); Міжнародний науково-методичний семінар «Проблеми дослідження та
викладання міждисциплінарних напрямів: європейські студії та американістика»
(Київ. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 17 травня
2017 р.); Друга міжнародна наукова конференція «Україна і США: досвід та
перспективи співпраці (присвячена 25-річчю встановлення дипломатичних
відносин)» (Київ. Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
23 листопада 2017 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Холодна війна» та
проблеми європейської безпеки: історія та сучасність» (Київ. Інститут
всесвітньої історії НАНУ, 21 березня 2019 р.); Міжнародна наукова конференція
28
«Еволюція цінностей в умовах глобалізації» (Київ. Інститут всесвітньої історії
НАНУ, 16 квітня 2019 р.); Міжнародна наукова конференція «Консолідуючий
потенціал політики пам’яті: загальні закономірності та національні особливості»
(Київ. Інститут всесвітньої історії НАНУ, 30 травня 2019 р.); Всеукраїнська
наукова конференція «Проблеми війни і миру в історії країн Європи» (Інститут
всесвітньої історії НАНУ, 26 березня 2020 р.); X Міжнародний конгрес Асоціації
іспаністів України. Київ. Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, 20 вересня 2020 р.).
Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційне
дослідження містить матеріали, оцінки й висновки, які можуть бути використані
для теоретичного забезпечення розробки стратегії національної безпеки України,
національної зовнішньополітичної стратегії та аналітичної діяльності різного
профілю. Матеріали дисертації можуть знайти застосування у викладанні у
вищих закладах освіти курсів з історії США, міжнародних відносин, державного
управління, а також окремих дисциплін у системі підготовки фахівців із певних
напрямків забезпечення національної безпеки.
Основні результати дисертаційного дослідження відображені в
монографії, 19 публікаціях в українських фахових виданнях, із яких 2 включені
до міжнародних наукометричних баз даних, 2 в зарубіжних публікаціях.
Додатково результати дослідження відображають 13 публікацій в українських
наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 32,8 авторських аркушів.
Структура дисертації зумовлена метою й завданнями дослідження.
Наукова праця складається зі вступу, п’яти розділів, поділених на шістнадцять
підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (476 позицій
на 37 сторінках), додатку. Загальний обсяг дисертації становить 432 сторінки
машинописного тексту, із яких 369 сторінок основного тексту

Список литературы

ВИСНОВКИ
 Аналіз стану наукового вивчення проблем дослідження дозволяє
дійти висновку, що вони розроблені недостатньо. Наукові розвідки, присвячені
поглядам на міжнародну політику і суспільно-політичній діяльності
З. Бжезінського, нечисленні (на відміну від помітно численніших досліджень,
присвячених Г. Кіссінджеру). Більшість авторів таких розвідок є фахівцями з
політичних наук, яким притаманні принципи використання джерел, відмінні від
прийнятих в історичній науці. Нечисленні монографічні дослідження мали на
меті створення загальних життєписів З. Бжезінського, які мають ознаки
схваленої досліджуваною особою або її рідними біографії. Жодна академічна
розвідка не ставила своєю метою систематичний аналіз формування, розвитку і
практичного втілення міжнародно-стратегічних поглядів З. Бжезінського.
Практично всі ці публікації вийшли друком за життя досліджуваної особи.
Однією з істотних прогалин аналізованої літератури є мінімальна увага до
з’ясування місця України в системі міжнародно-стратегічних поглядів
З. Бжезінського. Таким чином, до появи основних публікацій автора цієї
дисертації, в історичній науці було відсутнє дослідження, в якому б усебічно і
комплексно вивчались різноманітні аспекти міжнародно-стратегічної спадщини
З. Бжезінського.
 Джерельна база дослідження представлена сімома основними
групами джерел: академічними і аналітичними працями, промовами, виступами
в засобах масової інформації авторства З. Бжезінського; документами виконавчої
влади США; спогадами, щоденниками та публічними виступами політичних
діячів; дослідницькими інтерв’ю, взятими як у самого З. Бжезінського, так і у
ряду державних та політичних діячів, які близько співпрацювали з ним;
епістолярією, котра розкриває більш конфіденційні аспекти його поглядів;
коментарями З.Бжезінського у соціальній мережі Твіттер; матеріалами
опитувань громадської думки США, документами президентських виборчих
378
кампаній, пресою, кіноматеріалами. Наявність і опрацювання таких джерел, ряд
з яких вводиться дисертантом до наукового обігу вперше, дозволили забезпечити
достатню джерельну базу дисертаційного дослідження, досягти його мети і
реалізувати передбачені для нього завдання.
 Визначені дисертантом теоретико-методологічні засади і методи
дослідження дозволили виконати дослідницькі завдання з позицій відмінних від
обраних іншими дослідниками. Вони зробили можливим піти не шляхом
написання нового життєпису досліджуваної особи, а створити за зразком
інтелектуальної біографії аналітичне дослідження, в якому на прикладі
персоналії вивчається феномен міжнародної стратегії та її особистісного виміру.
 Початковому періоду формування міжнародно-стратегічних
поглядів З.Бжезінського (1960-і – перш. пол. 1970-х рр.) були притаманні
пошуки ним теоретичних парадигм пояснення феноменів міжнародних
відносин, перший успішний досвід формулювання і втілення в державну
політичну практику стратагем (мирне залучення), міжнародно-стратегічне
самоусвідомлення на ґрунті критичної оцінки особистого досвіду роботи у
державному департаменті, висунення власної теорії міжнародних відносин та
місця в них США (технотронна ера), яка мала всі ознаки проєкту міжнародної
стратегії. Разом з тим, в цей період визначається аналітичний стиль
Бжезінського, модель його суспільно-політичної поведінки, погляди на
морально-етичні аспекти функціонування американського суспільства,
орієнтація на Демократичну партію і критичні настанови щодо
республіканського Білого дому та його зовнішньої політики. Прикметною
рисою цього періоду інтелектуальної та стратегічної біографії З.Бжезінського
було те, що, успішно увійшовши до лав оновленої політикоформувальної
верстви США, він зберігав ідеологічні домінанти, закладені родинною
історією та родинним вихованням, головними серед яких були польська
державницька ідея в її ліберальному варіанті й непохитність у критичних
оцінках радянського імперіалізму.
379
 У період діяльності на вищій державній посаді в складі
президентської адміністрації Дж. Картера (1977–1981 рр.) З. Бжезінський істотно
уточнив і удосконалив власні міжнародно-стратегічні настанови. Увійшовши до
Білого дому зі змагально-транснаціоналістським проєктом позитивного
лідерства Америки, він у 1979-80 рр. висуває стратегію, яка мала на меті
перемогу Заходу у «холодній війні» шляхом руйнування структури контролю
СРСР над його центрально-східноєвропейськими сателітами і виснаження
Кремля у змаганні з Заходом.
 У післявладний період першим варіантом пропонованої
З. Бжезінським американської стратегії став план повної перемоги Америки у
змаганні з Радянським Союзом. В подальшому, осмислюючи «світові реалії», які
виникли після припинення існування СРСР, він дійшов переконання, що
стратегічним завданням Сполучених Штатів має бути запобігання глобальному
хаосу і підтримка керованості світополітичними процесами. Не відмовляючись
від транснаціоналістської та постіндустріальної теоретичних парадигм, стратег
шукає нову стилістику світополітичного аналізу і утверджується в переконаності
стосовно продуктивності геостратегічної стилістики, вершинним зразком якої
стає «Велика Шахівниця» (1997). Проте одне з центральних положень цієї
резонансної книги про роль Америки як «світового регента», готового передати
свою мантію майбутній глобальній координаційній структурі, невдовзі
переглядається ним на користь визнання неуникненності втрати його країною
глобального домінування. Єдиною реалістичною альтернативою останньому,
спроможною відвернути міжнародний безлад, він бачить недомінативне
американське лідерство, про яке у нього йшлося вже, фактично, на початку 1970-
х рр. Але за умов трансформацій світової політики та економіки початку 21 ст.
ця стратегічна пропозиція істотно ним уточнювалась. На його переконання,
Сполучені Штати мали залишатись вирішальною силою на підтримку безпеки на
західному фланзі Євразії, натомість обмежуючись роллю офшорного балансира
на сході материка (винятком мало бути збереження особливої відповідальності
380
за безпеку Японії та Тайваню). Міжнародна стратегія останніх трьох
адміністрацій, які були при владі за життя З. Бжезінського, викликала у нього
критичні, а часом і драматичні оцінки. Метр ґранд стратегії вбачав у них
відповідно хибність, невиразність й відсутність стратегічних орієнтирів і
спільний для всіх них брак стратегічної волі. Такий стан речей розглядався ним
як джерело ризиків для світових американських позицій і глобальної
стабільності, а також як фактор провокування потенційних претендентів на
світове панування.
 У системі міжнародно-стратегічних поглядів З. Бжезінського
помітне місце займала Україна. Його видатною заслугою як міжнародного
стратега і впливового лідера американської суспільної думки було висунення
формули про значення української незалежності для світової історії та
демократичної перспективи розвитку Росії. Аргументація З. Бжезінського щодо
важливого місця України на геополітичній карті доповнювалась позитивністю
його емоційних настанов щодо нової незалежної держави. Він вважав, що
Україна як спадкоємиця Київської Русі, а отже «старша сестра» Росії своїм
прикладом розбудови плюралістичного, спертого на ринкову економіку
суспільства, була спроможною переконати Росію в доцільності обрання
неімперського демократичного вектору розвитку. Натомість, коли йшлося про
політику Кремля, З. Бжезінський одним з перших серед провідних західних
аналітиків уже на середину 1990-х рр. відчув сумніви щодо перспективи відмови
Росії від власного авторитарного імперського минулого. В 2008 р. після
російського вторгнення до Грузії він пророче передчував, що наступним
об’єктом агресії Кремля може стати Україна. Після окупації Російською
Федерацією Кримського півострова З. Бжезінський висунув пропозицію щодо
«фінляндизації» відносин України і Російської Федерації. Ця ініціатива,
очікувано негативно сприйнята в Україні, посутньо, однак, не була проявом
опортунізму її автора чи його наміру умиротворення Москви, а черговим
прикладом застосування ним тактичних інструментів з метою досягнення
стратегічної мети збереження української державності, яка б за слушних
381
історичних обставин могла відновити контроль над всією своєю суверенною
територією.
 Порівняльний аналіз міжнародно-стратегічних настанов
З. Бжезінського, Г. Кіссінджера і С. Гантінгтона дозволяє дійти висновку про те,
що відмінності між ними були зумовлені чинниками теоретичного,
соціокультурного і політичного характеру. Вони відображали різні погляди на
проблеми розвитку світу і американські інтереси в ньому, притаманні окремим
частинам політикоформувальної верстви. Істотне значення мали і відмінні
персональні досвіди вищеозначених стратегів. Якщо, наприклад, в стратегічних
уявленнях Г. Кіссінджера Польща і Україна посідали ієрархічно нижче місце
порівняно з т. зв. «великими державами», то для його народженого в Польщі
багатолітнього опонента ці країни не лише були невідділимі від власної родинної
історії, але і розглядались ним як важливі геостратегічні одиниці. Проте на
початку 21 ст. погляди «гарвардської трійці» на ряд проблем міжнародної
політики зблизились, що стало наслідком усвідомлення ними як представниками
однієї стратегічної генерації кризи стратегічної компетентності Білого дому і
загрози втрати Америкою її міжнародно-стратегічних орієнтирів.
 Підсумки вивчення інтелектуальної історії та суспільно-політичної
діяльності З. Бжезінського дають підстави вважати його одним з найвизначніших
міжнародних стратегів. Йому були притаманні такі особистісні риси як
ґрунтовна освіта, широта і гнучкість погляду на глобальні та локальні проблеми
світового розвитку, логіка і дисципліна мислення, інтелектуальна
самодостатність, діяльний психотип особистості, тверді етичні принципи,
поєднувані з певним ступенем суспільного нонконформізму, змістовність
персонального історичного досвіду, рамки якого були ширшими, ніж
національні, епохальні чи соціальні межі, зрештою, ще і валеологічна
витривалість. Вони максимально повно дозволяли йому формулювати і
втілювати власні стратегічні дороговкази. Іншою важливою рисою
Бжезінського-стратега було його патріотично-коректне, але підкреслено
382
некомпліментарне оцінювання поглядів і діяльності вищого американського
керівництва. Прикметним, однак, було те, що він практично не коментував таких
формально дороговказних урядових документів як «Стратегії національної
безпеки» і сув’язні з ними оборонні стратегії. Як можна припускати така його
позиція була зумовлена тим, що він розглядав їх як публічні декларації намірів,
призначені насамперед для інформування Конгресу, а отже недостатньо
репрезентативні з погляду відображення справжньої позиції Білого дому. Разом
з тим його стратегічні рекомендації завжди спирались на тверду ідейну основу,
яку формували притаманні йому лібертаріанські та антитоталітарні переконання.
Інший важливий аспект стратегічної спадщини З. Бжезінського пов’язаний з
приналежністю до певної міжнародно-стратегічної генерації. Його персональна
історія як стратега виразно позначена типологічними ознаками генерації
«технотронної ери», які визначались історичними умовами, суспільним
дискурсом і соціокультурним контекстом її функціонування. Історичні умови
характеризувались діяльністю на межі технологічних епох, в часі деконструкції
ялтинського міжнародного порядку, прискорення процесу глобалізації, постання
нових глобальних проблем людства, кризи суспільного консенсусу в США щодо
зовнішньополітичних орієнтирів країни. Суспільний дискурс відзначався
високим ступенем публічної активності, помітною мідійною присутністю та
популярністю її представників, а також закріпленим за ними в свідомості
політикоформувальної верстви і суспільного загалу статусом впізнаваних
знаменитостей, які слугують джерелом високофахового експертного знання.
Соціокультурний контекст своєю фундаментальною рисою мав настання стану
постмодерності західних суспільств. Він зумовив появу у творах З. Бжезінського
проявів таких постмодерністських рис як відкидання усталених авторитетів,
подвійний код, епістеміологічна невпевненість, відчуття загальної кризовості,
прийняття концепції гіперіндивідуалізму сучасної людини, реплікування а не
наслідування понять попередніх епох. Проте досвід вивчення міжнародностратегічної генерації З. Бжезінського наводить на думку про те, що, незважаючи
на завершення її історії через невблаганну дію біологічних чинників, у неї не
383
сформувалась достатньо чітко структурована спадкоємна генерація. Серед
головних причин такого стану речей насамперед заслуговують бути
відзначеними феномен згасання в американському суспільстві інтересу до ґранд
стратегії, надмірний вплив на суспільство сектору нових інформаційних
технологій і виробників розважальної продукції з притаманним їм прагматичнокосмополітичним мисленням та саморуйнівна ворожнеча в середовищі
політикоформувальної верстви Сполучених Штатів Америки.