Н. Д. ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ РОСІЇ : Н. Д. Полонская-Василенко КАК ИССЛЕДОВАТЕЛЬ ИСТОРИИ РОССИИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • Н. Д. ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ РОСІЇ
  • Альтернативное название:
  • Н. Д. Полонская-Василенко КАК ИССЛЕДОВАТЕЛЬ ИСТОРИИ РОССИИ
  • Кол-во страниц:
  • 185
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка

    На правах рукопису


    Долінська Інна Іванівна


    УДК 94(470+571) Н. Д. Полонська-Василенко


    Н. Д. ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ РОСІЇ

    07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук




    Науковий керівник –
    Верба Ігор Володимирович,
    доктор історичних наук, професор.



    Київ – 2011








    ЗМІСТ

    ВСТУП…………………………………………………………………………4
    РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерела дослідження
    1.1. Історіографічна база дослідження………..……………………………...8
    1.2. Джерельний комплекс…………………………………………………...34

    РОЗДІЛ 2. Основні етапи студій Н.Д. Полонської-Василенко з історії Росії
    2.1. Становлення Н.Д. Полонської-Василенко як дослідника історії Росії……………………………………………………………………………43
    2.2. Участь майбутнього науковця в історико-етнографічному гуртку
    при Університеті Cв. Володимира…………………………………….........67
    2.3. Науково-методична діяльність...………………………………………..79

    РОЗДІЛ 3. Доробок Н.Д. Полонської-Василенко з історії Росії
    3.1. Друковані праці з історії Росії………………………………………...108
    3.2. Роботи з історії Росії, що залишилися в рукописах…………………..132

    ВИСНОВКИ………………………………………………………………….158
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………165










    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    ДАК – Державний архів м. Києва
    ІРВІТ - Імператорське Російське воєнно-історичне товариство
    КАІ – Київський археологічний інститут
    КВЖК – Київські Вищі жіночі курси
    КХІ – Київський художній інститут
    ІР НБУВ – Інститут рукопису Національної бібліотеки України
    імені В. І. Вернадського Національної Академії Наук України
    ТУАК – Таврійська учена архівна комісія
    ЦДІАУК – Центральний державний історичний архів України у
    м. Києві
    ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
    ЦДАМЛМ України – Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
    УІЖ – Український історичний журнал








    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Ім’я Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко (1884 – 1973 рр.) широко відоме в історичній науці. Адже цій видатній постаті чимало істориків присвятили свої праці. Вчені, досліджуючи її особистість та наукову діяльність, найчастіше звертали увагу на більш пізні праці дослідниці, які, як відомо, присвячені історії України, зокрема історії Запоріжжя та Південної Україні ХVІІІ століття.
    Варто зауважити, що кількість праць, які стосуються цих регіонів, близько 200. Тому в науковців були всі підстави скласти стереотип особистості Н. Полонської-Василенко як історика України. Разом з тим, слід зазначити, що роботи з історії України вчена розпочала писати в другій половині 20-х років ХХ століття. До того часу вона не відокремлювала історію України від історії Росії, а першу взагалі розглядала в загальноросійському контексті. Від 1909 і до 1917 рр. роботи Наталії Дмитрівни стосувалися російської історії. На ці факти майже ніхто з дослідників її творчості не звертав уваги.
    Актуальним завданням нашого дослідження є аналіз ранньої наукової діяльності та перших праць історіографа Н. Полонської-Василенко з історії Росії.
    Слід зазначити, що упродовж багатьох років Н. Полонська-Василенко була відома широкому колу людей як український історик і майже не відома як історик Росії. На сьогодні в історичній науці немає жодної комплексної праці, яка б об’єктивно висвітлювала дореволюційні історичні позиції історіографа. Тому проведення спеціального дослідження, присвяченого Н.Полонській-Василенко як досліднику історії Росії, є актуальним.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06 БФ046-01).
    Мета нашого дослідження полягає у комплексному аналізі праць і реконструкції наукового шляху Н. Полонської-Василенко як історика Росії.
    Для досягнення нашої мети поставлено такі завдання:
    - провести комплексний історіографічний аналіз усього масиву наукових публікацій, присвячених обраній темі;
    - дослідити повноту джерельної бази;
    - відтворити середовище, у якому Наталія Дмитрівна сформувалась як науковець;
    - дослідити період її становлення як історика Росії;
    - реконструювати історичні погляди вченої у їх поступовому розвитку;
    - вивчити ґрунтовно її друковані та рукописні праці з історії Росії.
    Об’єктом дослідження є науковий шлях Н. Полонської-Василенко у вивченні історії Росії і розгляд її головних праць у цій сфері.
    Предметом дослідження є процес формування історичних поглядів Н.Полонської-Василенко з історії Росії та вплив її досліджень на розвиток історичної науки.
    Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від народження Наталії Полонської-Василенко до початку 20-х років ХХ століття, коли вчена розпочала вивчення історії України. Цей період життя пов’язаний з її вихованням, просякнутим духом російської історії, навчанням на Київських ВЖК, формуванням історичних поглядів вченої, підготовкою та виходом в світ перших наукових праць, які стосуватимуться історії Росії, участю в історико-етнографічному гуртку М. Довнара-Запольського, з активною науковою та педагогічною діяльністю.
    На початку 20-х років ХХ століття, в період українізації, Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко змінює свої наукові та концептуальні погляди щодо історичної науки та розпочинає аналіз історії України не в контексті російської історії, а як самостійну наукову дисципліну.
    Наукова новизна дослідження полягає в постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала всебічного та об’єктивного висвітлення в історичній науці. Відтворена творча діяльність Н. Полонської-Василенко, спрямована на вивчення історії Росії. Виявлено й залучено до наукового обігу рукописи праць, які раніше лише згадувались дослідниками її творчості й не увійшли до бібліографії її праць. Вперше Н. Полонську-Василенко показано істориком Росії. Висновки роботи заповнюють досі не вивченні сторінки творчої діяльності Наталії Дмитрівни до середини 20-х рр. ХХ ст. та змінюють сталий стереотип, який установився щодо її особистості.
    Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її матеріалів у різних історичних дослідженнях: у навчальному процесі для лекцій, при розробці спецкурсів з історії Росії та історіографії, написанні підручників, біографічних студій.
    Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності, системного підходу як одні з головних умов науковості будь-якого дослідження. Методами дослідження виступають: метод порівняння, історико-хронологічний метод, метод узагальнення фактичного матеріалу, структурно-логічний метод, біографічний метод, який використовується при створенні синтетичних досліджень. Також використано джерелознавчі методи: класифікація джерел, формування їх комплексів, внутрішня і зовнішня критика, порівняльний аналіз.
    Наукова апробація дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дослідження були обговоренні на таких конференціях:
    ІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, присвяченій 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (К., 23-24 квітня 2009 року); ІІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених, присвяченій 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні (К., 22-23 квітня 2010 року); Шостих Богданівських читаннях (з нагоди 415-річчя від дня народження гетьмана Богдана Хмельницького, Черкаси, 10 грудня 2010 року); Каразінських читаннях (64-й міжнародній науковій конференції, Харків, 22 квітня 2011 року); ІV Міжнародній науковій конференції молодих учених, присвяченій 20-річчю Незалежності України (1991 – 2011), К., 28-29 квітня 2011 року), а також обговорювались на засіданнях кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    Публікації. Основні результати дисертації були висвітлені в чотирьох публікаціях у провідних наукових фахових виданнях.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Вивчення спадщини історика як учасника історіографічного процесу передбачає реконструкцію його дослідницької діяльності. Попри значну кількість наукових праць, присвячених Н. Полонській-Василенко та її творчому доробку, в її біографії та дослідженнях ще залишались «білі плями». Аналіз виявленого нами корпусу джерел, застосування різних методологічних підходів дало змогу об’єктивно переглянути встановлений в українській історіографічній науці стереотип щодо Н. Полонської-Василенко як виключно українського історика і довести, що до середини 20- х років ХХ століття Наталія Дмитрівна працювала, думала, творила в руслі історії Росії.
    В історіографії перші незначні згадки про відому постать датуються дореволюційним періодом. У наступні роки радянської науки її ім’я було несправедливо забуте. Перші роботи, які відтворювали життєвий та творчий шлях вченої, почали з‘являтись у зарубіжній історіографії. Це праці В.Омельченко, І. Герус-Тарнавецької, Л. Винара, Д. Дорошенка. Характерним недоліком цих досліджень є те, що жоден з авторів не мав доступу до архівних матеріалів і свої праці будував на основі власних спостережень, аналізі пізніх праць та власних спогадів Наталії Дмитрівни, тобто на вузькій джерельній базі. Це пояснює той факт, що в українській зарубіжній історіографії вчена постала як український дослідник, адже в еміграції вона займалась вивченням історії України. Але науковці оминули той факт, що світогляд Н. Полонської-Василенко декілька разів зазнавав еволюції, і автоматично наклали її пізні судження та думки на ранні та дореволюційні роки діяльності. Оскільки це були перші праці, присвячені непересічній особистості, то допущені недоречності, неточності фотографічно лягли в основу робіт науковців, які на початку 90-х років ХХ ст. в Україні почали досліджувати особу та історичну спадщину Наталії Дмитрівни. Так в українській історіографії помилково сформувався ореол завзятої українофілки.
    Першими вченими, які залучили широку джерельну базу, проаналізували існуючу літературу, були І. Верба та В. Ульяновський. Саме вони звернули увагу на те, що в дореволюційний період Н. Полонська-Василенко працювала в контексті загальноросійської історії і досліджувала питання з історії Росії. Їх думку розділила та підтримала сучасний історик Н.Швайба.
    Опрацьовані та проаналізовані нами архівні джерела, мемуари, література, не лише збагачують дані про біографію, діяльність Н.Полонської-Василенко, але й детально відтворюють її дитинство, оточення, умови формування світогляду. Цінності праці додає використання в дисертації спогадів Наталії Дмитрівни, які раніше тільки опосередковано використовувались. Крім того, на основі залучення різних матеріалів відома вчена постала як дослідник російської історії.
    Поетапно відтворюючи становлення Наталії Дмитрівни як дослідника історії Росії, варто відмітити, що її батьки походили з дворянських родин, які дотримувались кращих російських традицій та культури. Її батько служив офіцером у російському царському війську. Слід відмітити, що Д. Меньшов захоплювавався історичною та архівною наукою і маже увесь свій вільний час присвячував історичним дослідженням. Він був одним із найактивніших членів Київського відділу ІРВІТу, очолював його розпорядчий комітетет, архівну комісію. Д. Меньшов розвивав і поширював знання про минуле Росії, цікавився військовою історією, збирав, досліджував і зберігав військові архіви. Вважаємо, що саме Дмитро Петрович прищепив та передав любов до історичного минулого своїй доньці. Дівчинка з ранніх років була знайома з відомими російськими істориками, адже батько підтримував тісні стосунки з М.Довнаром-Запольським, Г. Павлуцьким, В. Іконніковим, І. Каманіним, В. Данилевичем, які часто відвідували родину Меньшових. Їй дуже подобалось слухати дискусії вчених. Саме тоді маленька Наталія вирішила, що стане істориком. Вважаємо, що таке оточення в дитинстві поклало початок формування історика Росії.
    Наступний етап в житті Н. Полонської-Василенко – це початок навчання дівчинки в найкращому навчальному закладі Російської імперії – семирічній Фундуклеївській Маріїнській жіночій гімназії. Після успішного закінчення навчання Наталія Дмитрівна вступила на Київські Вищі Жіночі курси, де зарекомендувала себе як сумлінна і старанна курсистка. Варто наголосити, що в зазначених навчальних установах не було жодного предмету, який би навіть побічно стосувався України чи української історії. Те ж саме стосується викладачів, які відносились до плеяди російської інтелігенції. Наприклад, на КВЖК викладали такі педагоги: М. Бубнов, М. Довнар-Запольський, П. Ардашев, В. Данилевич, С. Голубєв, А. Сонні, А.Лобода, Г. Павлуцький. Більшість з них працювали в Університеті Св. Володимира, який славився своїм русофільським спрямуванням. Тобто, не маємо жодних підстав говорити про схильність Наталії Дмитрівни в цей час до української історії.
    Важливим періодом в житті Н. Полонської-Василенко була її участь в історико-етнографічному гуртку, який заснував відомий російський вчений М. Довнар-Запольський. Саме у цьому науковому осередку жінка продовжила формуватись як історик Росії, оскільки його керівник М. Довнар-Запольський першим із науковців почав підходити до аналізу історичних подій зі сторони економізму. На засіданнях гуртка студенти набували наукового досвіду, готували і зачитували власні реферати, створені на базі архівних даних, дискутували, аналізували різні матеріали, вчились критично мислити. Серед науковців панує думка, що на основі цього осередку виникла школа російських істориків, яка підняла на якісно новий ступінь дослідження російської історії.
    Керуючись настановами та методологічними порадами Митрофана Вікторовича, молода дослідниця підготувала перші статті: «Степняки», «Происхождение, источники и состав Русской Правды», «Городское и сельское население древней Руси», які вийшли друком у науковому збірнику «Русская история в очерках и статьях».
    Свою активну діяльність Наталія Дмтрівна виявила під час археологічного з’їзду в Новгороді у 1911 році, куди гуртківці відправились з підготовленими виступами. Там вчена виголосила такі доповіді: «Черты быта крепостных крестьян по данным вотчинного архива князей Куракиных и Чичериных» та «О древнейших старо-русских церквях». Наполегливо працюючи в загальноросійському контексті, історик підготувала наступні роботи: «Одно из культурных начинаний Вольного-Экономического общества (Садоводчество и виноделие в Тавриде в конце ХVIII ст. », «Страничка из истории кабацького дела ХVІІ века», «К вопросу о християнстве на Руси до Владимира», «Наглядные пособия по русской истории». Варто виділити ґрунтовну працю, яка увічнила ім’я дослідниці в дореволюційній історіографії: «Историко-культурный атлас по русской истории с объяснительным текстом». Подібних праць не існувало в російській історіографії, це було єдине видання такого роду, тому обговорення атласу викликало наукову полеміку істориків та археологів. Більшість вчених визначили його необхідність як для вчителів, викладачів, так і для учнів. Своєю працею Наталія Дмитрівна зробила значний внесок у розвиток російської та української історичної науки.
    Поряд з науковою роботою вчена розпочала і педагогічну діяльність на КВЖК, куди її запросили після закінчення навчання на місце асистента при кафедрі російської історії та методики викладання російської історії цього ж навчального закладу. Тут вона працювала під керівництвом М. Довнара-Запольського та П. Ардашева. Тобто, на той момент не спостерігаємо жодних факторів, які б пробудили у вченої бажання досліджувати українську історію.
    Склавши іспити при Університеті Св. Володимира, вчена почала готуватись до магістерських випробувань та написання дисертаційної роботи. За рекомендацією Митрофана Вікторовича, вона обрала таку тему наукової роботи: «Деятельность Потемкина в Малороссии». Пізніше українські історики почнуть тлумачити цю тематику як бажання Наталії Дмитрівни вивчати українську історію. Вважаємо такий підхід помилковим, оскільки М. Довнар-Запольський протягом життя сам намагався уникати досліджень, що стосувались України і своїм учням радив досліджувати окремі аспекти Російської історії. Крім того, перед вченою стояло завдання дослідити загадкову особистість російського сановника Г. Потьомкіна на фоні його діяльності в південному регіоні Росії. Бажання відділити Україну чи українську історію від загальноросійського історіографічного контексту у молодої вченої не виникало.
    Збираючи матеріали для дисертації, дослідниця працювала в архівах Москви, Катеринослава, Одеси, Криму. Найдетальніше Н. Полонській-Василенко вдалось познайомитись з кримськими архівами, там вона безперервно працювала протягом чотирьох місяців. Історик зібрала цінні, не уведені в науковий обіг матеріали. Також вона познайомилась з відомими знавцями кримської історії А. Маркевичем та Ф. Лашковим, стала почесним членом Таврійської ученої архівної комісії. Підготувала дві статті: «Первые десять лет Симферополя» та «Страничка из прошлого Симферополя», виголосила шість доповідей на засіданнях ТУАК. У листуванні Наталії Дмитрівни з Півдня як з батьками, так і з М. Довнар-Запольським ми не віднайшли жодних згадок про запорожців, про утиски українського народу і спроб розвивати українську тематику. Тобто дослідження Малоросії протікало під впливом загальноросійських історіографічних традицій, що панували в київському науковому осередку.
    Активну працю над дисертаційним дослідженням вчена поєднувала з успішним кар’єрним ростом, адже у грудні 1916 року Міністерство освіти затвердило її приват-доцентом на історико-філологічному факультеті університету Св. Володимира. Проте викладати у зазначеному освітньому закладі їй не довелося, оскільки в Російській імперії розпочались революційні події, політична нестабільність, і педагогічна, як і наукова, діяльність Наталії Дмитрівни призупинилась. Слід відмітити, що до викладацької діяльності історик повернулась восени 1917 року, а до наукової – лише через вісім років.
    Але, незважаючи на труднощі і перешкоди, у вересні 1917 року Н.Полонська-Василенко разом в іншими учнями Митрофана Вікторовича стала його надійною помічницею у організації наукового осередку – Київського археологічного інституту. Саме тоді дворянка російського походження, дочка офіцера царської армії відчула неприязнь з боку колишніх однодумців, колег-істориків, які стали підтримувати більшовиків.
    У перше десятиліття радянської влади, коли почала відбуватись українізація, багато учнів М. Довнара-Запольського, тікаючи від репресій та утисків, мусили виїжджати за кордон або пристосовувати свої знання, змінюючи набуту протягом багатьох років методологію, до нових політичних реалій. Після численних вагань щодо переїзду Наталія Дмитрівна вирішує залишитись. Вона розуміла, що залишаючись, їй потрібно пристосуватись і орієнтуватись уже на інші наукові засади, намагаючись включитись саме до українського історіографічного процесу. Ще одним переломним моментом для дослідниці став шлюб з українським державним діячем, академіком ВУАН М.Василенком. Тоді відбувся остаточний перехід вченої від вивчення російської історії до української.
    Після довгої перерви Наталія Дмитрівна у 1925 році повернулась до наукової роботи. Переглянувши усі свої зібрані протягом 1914 – 1917 років архівні матеріали, відібрала ті, які найбільше стосувались історії України, і почала працювати уже в новому контексті.
    Слід зазначити, що Н. Полонська-Василенко написала і опублікувала шістнадцять праць з історії Росії. Усі вони відрізняються за тематикою і не об’єднані єдиною концепцією. Доробки Наталії Дмитрівни висвітлюють різні періоди історичної науки.
    У архівних матеріалах історика залишиилось сім підготовлених рукописних праць, які ніколи не уводилися в науковий обіг. Вони відтворюють торгово-економічні відносини другої половини ХVІІІ ст., точніше, часу після приєднання Криму до Російської імперії, висвітлюють розвиток торгівлі та промисловості в державі за Катерини ІІ, вплив цих галузей на розвиток економічних та міжнародних відносин Росії. Детальному аналізу піддаються торговельні відносини в Кримських портових заставах. Крім того, є праці, які відображають економічний розвиток окремих територій Російської імперії в ХІІ – ХV ст.
    Окремо Н. Полонська-Василенко підготувала матеріали з історії декабризму. При аналізі цих рукописів помічено підхід та методику М.Довнара-Запольського, які Наталія Дмитрівна перейняла від нього протягом багатьох років співпраці. Переглянувши праці, що залишились в рукописах, приходимо до висновку, що в дореволюційний період Н.Полонська-Василенко не виокремлювала історію України, сприймала її в річищі російської історії і як історик працювала в контексті загальноросійської історіографії.










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

    ДЖЕРЕЛА

    АРХІВНІ МАТЕРІАЛИ

    Державний архів м. Києва (ДА м. Києва)
    Ф. 16. (Київський університет).
    1. Ф. 16. – Оп. 342. – Спр. 193. Об учреждении при Университете «Историко-этнографического общества». – 5 арк.
    2. Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 313. Отчет о деятельности историко-этнографического кружка при университете за 1903-1904 гг. – 3 арк.
    3. Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 371. Отчет о деятельности деятельности историко-этнографического кружка при университете 1912/1913 гг. – 63 арк.
    4. Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 1168. Протоколы заседаний деканата факультета и материалы к ним. Т. 1. 10 января 1910 – 20 декабря 1910 – 127 арк.
    5. Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 1237. Протоколы испытаний на степень магістра от буквы «П» до буквы «Щ». Т. У. 1914 г. – 133 арк.
    6. Ф. 16. – Оп. 465. – Спр. 1253. Протоколы заседаний деканата факультета и материалы к ним. 2 мая 1916 – 28 октября 1916. – 128 арк.
    7. Ф. 16. – Оп. 469. – Спр. 1240. Протоколы заседаний деканата факультета и материалы к ним. Том ІІ. 3 апреля 1915 – 23 сентября 1915. – 139 арк.
    Ф. 90. (Києво-Фундуклеївська жіноча гімназія)
    8. Ф. 90. – Оп. 1. – Спр. 2127. Дело об успехах училища Киево-Фундуклеевской женской гимназии за 1-ю и 2-ю четверть 1899/1900 учебный год. – 136 арк.
    Ф. 244. Вищі жіночі курси у м. Києві.
    9. Ф. 244. – Оп. 1.1. – Спр. 80. Протоколы заседаний пдагогического совета за 1911 год.
    10. Ф. 244. – Оп. 1.1. – Спр. 110. Протоколы заседаний отделения за 1913/14 – 1914/1915 учебные годы. – 78 арк.
    11. Ф. 244. – Оп. 1.1. – Спр. 299. Протоколы заседаний историко-филологического отделения ВЖК в г. Киеве. 8 ноября 1915 – по 12 ноября 1917 г.
    12. Ф. 244. – Оп. 17. – Спр. 203. Киевские ВЖК – экзаменнационные списки 1914/1915 учебные годы.

    Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Національної Академії Наук України (ІР НБУ)
    Ф. І. (Літературні матеріали і особисті архівні фонди).
    13. Ф. І. – Оп. 1. – Спр. 9586-9595. Листи П. Ардашева до Н. Полонської-Василенко. 13 березня 1912 – 5 травня 1915 гг. – 11 арк.
    14. Ф. І. – Оп. 1. – Спр. 10004-10049. Листи Н. Полонскої-Василенко до П. Ардашева. б/д. – 89 арк.
    Ф. ІІІ. (Особистий фонд В. Іконнікова).
    15. Ф. ІІІ. – Оп. 1. – Спр. 50465-50468. Листи Полонської-Василенко до Іконнікова В. С. – 17 вересня 1915 – 10 липня 1916 рр. – 12 арк.
    Ф. ХХІХ. (Особистий фонд В. Данилевича).
    16. Ф. ХХІХ. – Оп. 1. – Спр. 1281. Письмо Полонской Н. к Данилевичу В. 26 апреля 1908 г . – 2 арк.
    17. Ф. ХХІХ. – Оп. 1. – Спр. 1282. Письмо Полонской Н. к Данилевичу В. 10 мая 1908 г. – 2 арк.
    Ф. 42. (Особистий фонд Н. Полонскої-Василенко).
    18. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 269. Малышева П. Характеристика І-го выпуска атласа Н.Д Полонской. 1918. – 16 арк.
    19. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 279. Меньшова Н. Экзамен. Этюд. – 1900. – 4 арк.
    20. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 284. Чернетка на зворотньому боці окремих нарисів з історії Росії. б/д. – 66 арк.
    21. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 286. Свидетельство о рождении Меньшовой Наталии Дмитриевны. – 21 октября 1888 г. – 1 арк.
    22. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 287. Атестаты об окончании общего курса и Киево-Фундуклеевской Мариинской гимназии, выданные Меньшовой Н.Д. 30 мая 1900 – 31 мая 1901 гг. – 2 арк.
    23. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 289. Удостоверение об окончании Полонской Н. Д. исторического отделения историко-филологического факультета Киевских высших курсов.31 мая 1911 г. – 2 арк.
    24. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 290. Прошение Полонской Н. Д. в Министерство народного просвещения о разрешении на сдачу экзамена в государственный комиссии историко-филологического факультета при Университете Св. Владимира. Июнь 1912 г. – 2 арк.
    25. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 291. Временное свидетельство, выданное Полонской Н. Д. испытательной Комиссии университета Св. Владимира об успешной сдаче экзамена, дающего право на диплом первой степени. 29 мая 1913. – 2 арк.
    26. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 300. Цитрон М. Полонской Н. Д. Письмо по вопросу издания «Историко-культурного атласа по русской истории» в издательстве «Сотрудник». 6 декабря 1911. – 3 арк.
    27. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 301. Переписка Полонской Н. Д. с Ученным комитетом Министерства народного просвещения, издательствами, ведомствами, учебными заведениями по вопросу разрешения к использованию в учебных целях составленного ею «Историко-культурного атласа по русской истории». 27 июня 1913 – 14 июня 1916 гг. – 17 арк.
    28. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 303. Удостоверения, предписания для предоставления в архивохранилище для изучения материалов эпохи кн. Потемкина. Оригиналы и копии. 17 февраля 1914 – 15 июня 1915 гг. – 14 арк.
    29. Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 308. Прошение Полонской Н. Д. в историко-филологический факультет университета Св. Владимира о переносе чтения лекций на осенний семестр 1916 г., заявления студентов на учение в практических занятиях, переписка по вопросам преподавательской работы Полонской Н. Д. в Киевских Высших Женских курсах и университете Св. Владимира. Октябрь 1916 – ноябрь 1918 гг. – 15 арк.
    30. Ф. – 42. Оп. 1. – Спр. 324. Переписка Н. Полонської-Василенко з Бакинським та Кримськими університетами з приводу переїзду. – 32 арк.

    Центральний державний історичний архів України у м. Києві (ЦДІАК України)
    Ф. 262. (Особовий фонд професора М. Довнара-Запольського).
    31. Ф. 262. – Оп. 1. – Спр. 22. Программы и афиши публичных лекций Довнара-Запольского; пригласительные билеты на заседания историко-этнографического кружка при университете. – 13 арк.
    32. Ф. 262. – Оп. 1. – Спр. 25. Переписка председателя студенческого историко-этнографического кружка профессора Довнара-Запольского с министром народного просвещения, попечителем Киевского учебного округа и правлением Киевского университета о деятельности кружка. – 14 арк.
    Ф. 707 Управління Київського навчального округу.
    33. Ф. 707. – Оп. 81. – Спр. 53. Разная переписка по испытательным комиссиям при университете Св. Владимира. – 357 арк.
    Ф. 985. (Фамільний фонд дворян Меньшових).
    34. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 7. Копия свидетельства о рождении у поручика Меньшова сына Димитрия в 1855 г. – 1 арк.
    35. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 12. Сообщение дирекции Александровского военного училища поручику П.А. Меньшову о возможности зачисления его сыновей Дмитрия и Петра в малолетнее отделение Московского воспитательского дома [1863 г.]. – 1 арк.
    36. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 14. Прошение поручика П. А. Меньшова в Московский опекунский совет принять его сына Димитрия кандидатом в младшее отделение Московского воспитательского дома [1864 г.]. – 1 арк.
    37. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 15. Сообщение канцлера Московского воспитательского дома П.А. Меньшову о необходимости предоставить документы сына Димитрия [1 мая 1865 г.]. – 1 арк.
    38. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 27. Послужной список капитана П.А.Меньшова. Начато 1870 г. – б/д. – 9 арк.
    39. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 29. Послужной список капитана Д.П.Меньшова. 11 января 1888 г. – 2 арк.
    40. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 33. Рапорт заведующему артилерийской частью Харьковского военного округа от капитана Д.П. Меньшова о написании им сборника распоряжений по артиллерии с приложением плана сборника. [Начато 1885 г.]. – 6 арк.
    41. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 34. Сообщение канцелярии артиллерийского комитета в Харьковское окружное артиллерийское управление о разрешении составить сборник распоряжений по артиллерии капитану Д. П. Меньшову. [18 декабря 1886]. – 2 арк.
    42. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 35. Сообщение канцелярии артиллерийского комитета о рассмотрении артиллерийским комитетом двух отделов систематического перечня приказов по артиллерии, составленного капитаном Д.П. Меньшовим. Начато 1888 г. – 2 арк.
    43. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 36. Копии документов о выдаче капитану Д.П. Меньшову денег на печатанье составленного им конспекта распоряжений по артиллерии. 1889 г. – 4 арк.
    44. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 37. Сообщение о выходе в свет книги капитана Д.П. Меньшова “Подробный систематический конспект приказов и циркуляров по артиллерии с 1867 по 1890 гг.”. 1890 г. – 5. арк.
    45. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 45. Копия приказа по училищу о зачислении в роту Дмитрия Меньшова. 1872 г. – 1. арк.
    46. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 64. Копия приказа по 1-й Московской военной гимназии о выведении баллов воспитанниками за январь месяц. 1867 г. – 2 арк.
    47. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 66. Копии списков баллов, выставленных юнкерам младшего и старших классов 3 военного Александровского училища по различным предметам. Начато 1872г.. Закончено 1874 г. – 7 арк.
    48. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 67. Копия аттестационных списков юнкеров старших и младших классов 3-го военного Александровского училища. Начато 1874 г. – 7 арк.
    49. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 70. Приказ по артиллерии о прибытии в штаб командиров батарей в связи с выступлением под Плевну. Начато 1877 г. Закончено 1878 г. – 2 арк.
    50. Ф. 985. – Оп. 1. – Спр. 71. Копия приказа генерала Гурко по случаю освобождения г. Софии от турецьких войск. (Изложение военных операций отряда Гурко). Начато 25 октября 1877. Закончено б/д.
    Ф. 1196. Киевский отдел русского военно-исторического общества.
    51. Ф. 1196. – Оп. – Спр. 2. Списки членов Киевского отдела общества о распределении обязанностей, ведомости уплаты членских взносов и др. документы. 21 февраля – 1 ноября 1909 г. – 30 арк.
    52. Ф. 1196. – Оп. – Спр. 7. Протоколы заседаний совета общества. 8 июня – 30 ноября. – 14 арк.
    53. Ф. 1196. – Оп. – Спр. 8. Приглашения и обьявления Распорядительного комитета общества об открытии Киевского отдела Военно-исторического общества, осмотре церковно-архелогического музея, заседаниях, мероприятиях, производимых обществом. 1909 – 1912 гг. – 42 арк.
    54. Ф. 1196. – Оп. – Спр. 10. Переписка председателя Распорядительного отдела Д.П. Меньшова с комендантом г. Харькова. И другими лицами об организации экскурсии для членов общества, постановке спектакля “Измаил”, о разрешении пользоваться архивными документами для написании истории полка и по другим вопросам. 15 мая – 15 декабря 1910 г. – 94 арк.

    Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАГО України)
    Ф. 3806. (Особистий фонд Н. Полонської-Василенко).
    55. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 12. Виписки з архівних матеріалів та літератури про декабристів. б/д. – 120 арк.
    56. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 15. Виписки з літератури до роботи «Екатерина и Потемкин». Т. І. – 175 арк.
    57. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 16. Виписки з літератури до роботи «Екатерина и Потемкин». Т. І. – 215 арк.
    58. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 21. Выписки с московского отделения общего архива главного штаба «о торговле» за 1783 – 1795 гг. Том І. б/д. – 367 арк.
    59. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 22. Выписки с московського отделения общего архива главного штаба «о торговле» за 1783 – 1795 гг. Том ІІ. б/д. – 360 арк.
    60. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 31. Виписки з архівних матеріалів на різні теми – 149 арк.
    61. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 41. Копії протоколів засідань Ради, списки співробітників Київського Археологічного Інституту, співробітником якого була Н. Полонська-Василенко. 29 вересня 1918 – 17 лютого 1922 рр. – 40 арк.
    62. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 42. Програми, розклад лекцій, кошторис та списки студентів Київського Археологічного Інституту, співробітником якого була Н. Полонська-Василенко. 1919 – 1921. – 71 арк.
    63. Ф. 3806. – Оп. 1. – Спр. 43. Положення, установи та звіти про роботу КАІ, співробітником якого була Н. Полонська-Василенко. Вересень 1919 – 1922 рр. – 77 арк.

    Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України)
    Ф. 542. Василенко Микола Прокопович, український правознавець.
    64. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 47. Нарис про Василенка М. П. Машинопис. 1935 – б/д. – 206 арк.
    65. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 87. Листи Полонської-Василенко Меньшовим Д. П. та М. Ф. (батькам). Грудень 1912 – квітень 1916 рр. – 265 арк.
    66. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 88. Листи Полонської-Василенко Меньшовим (батькам). 15 лютого 1906 р. – б/д. – 140 арк.
    67. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 126. – Листи Городцова В.А. до Полонської-Василенко. 25 жовтня 1920 – 25 грудня 1928. – 36 арк.
    68. Ф. 542. – Оп. 1 – Спр. 134. Листи Данилевича В. до Полонської-Василенко Н.Д. 29 травня – 18 вересня 1908 р. – 5 арк.
    69. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 194. Листи Меньшових до Полонської-Василенко. 9 червня 1912-1915 рр. – 207 арк.
    70. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 195. Листи Меньшових до Полонської-Василенко. 26 квітня 1916 – б/д. – 259 арк.
    71. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 195 а. Листи Меньшових до Полонської-Василенко. 17 травня – грудень 1916 р. – 244 арк.
    72. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 196. Листи Меньшових до Полонської-Василенко. 16 січня – 16 серпня 1917 р. – 236 арк.
    73. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 197. Листи Меньшових до Полонської-Василенко. б/д. – 465.
    74. Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 269. Службові посвідчення та довідки про роботу Полонської-Василенко. – 22 квітня 1924 – 1 липня 1942. – 29 арк.
    75. Ф. 542. – Оп. 1 – Спр. 278. Матеріали про роботу Полонської-Василенко в АН УРСР (звіти, витяги з протоколів засідань відділів, листи та інше). 1924 – 3 лютого 1934. – 32 арк.
    76. Ф. 542. – Оп. 1 – Спр. 280. Заяви Н. Полонської-Василенко до АН УРСР, Інституту археології АН УРСР та інших установ про надання їй допомоги в одержанні матеріалів і написанні наукових праць, передачі рукописів М.П. Василенка до АН УРСР. 1925 – 1942 рр. – 33 арк.
    77. Ф. 542. – Оп. 1 – Спр. 282. Листи Київського художнього інституту про уточнення розкладу лекцій та термінів прийняття заліків Полонською-Василенко Н. Д. 20 травня 1930 – січень 1932 рр. – 7 арк.
    78. Ф. 542. – Оп. 1 – Спр. 292. Готьєв Ю. В., Кримський А.Ю.,Оглоблин О. П., Пічета В. І., відзиви про наукову та педагогічну діяльність Полонської-Василенко Н. Д. Машинопис. – червень, липень 1939 р. – 16 арк.
    79. Ф. 542. – Оп. 1 – Спр. 301. Листи Іконнікова В. до Меньшова Д. П. 14 червня 1915 – 17 лютого 1916 рр. – 18 арк.

    ПУБЛІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ

    80. Alma Mater: Університет Св. Володимира напередодні та в добу української революції. 1917 – 1920. Матеріали, документи, спогади: У 3 кн. / [упоряд.: В.А. Короткий, В.І. Ульяновський]. – Кн. 1. Університет Св. Володимира між двома революціями. – К.: «Прайм», 2000. – 702 с.
    81. Палонская-Васіленка Н. Даýнар-Запольські. Зацемкі до біаграфіі / Н. Палонская-Васіленка // З гісторыяй на вы. Артыкулы дакументы успамыны. – Мінск, 1994. – Вып. 3. – С. 180-192.
    82. Переписка С.Б. Веселовского с отечественными историками / [сост. Л.Г. Дубинская, А.М. Дубровский; ред. С.А. Левина] – М.: Древлехранилище, 2001. – 528 с.
    83. Полонська-Василенко Н. Д. Дитинство (1884 – 1896). Мій рід та мої батьки: Спогади / Н. Д. Полонська-Василенко // Український історик. – 1994. – № 1-4. – С. 241-252.
    84. Полонська-Василенко Н. Д. Київ: Спогади / Н. Д. Полонська-Василенко // Український історик. – 2004. – № 1-2. – С. 202-222.
    85. Полонська-Василенко Н. Д. Революція 1917: Спогади / Н.Д.Полонська-Василенко // Український історик. – 1988. – № 1-4. – С. 125-126.
    86. Полонська-Василенко Н. Д. Харків: Спогади / Н. Д. Полонська-Василенко // Український історик. – 2003. – № 1-5. – С. 386-396.
    87. Полонська-Василенко Н. Д. Революція 1917: Спогади (закінчення) / Н. Д. Полонська-Василенко // Український історик. – 1989. – № 1-3. – С. 107-113.
    88. Полонська-Василенко Н.Д. Спогади / Упорядн. Шевчук В.О. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 591с.
    89. Полонська-Василенко Н. Моя наукова праця (Війна, 1913 – 1914) / Н. Полонська-Василенко // Український історик. – 1983. – № 2-4. – С. 39-50.
    90. Полонська-Василенко Н. Дитинство (1884 – 1896). Мій рід та мої батьки: Спогади (закінчення) / Н. Полонська-Василенко // Український історик. – 1995. – № 1-4. – С. 274-285.
    91. Маржерет Ж. Россия начала ХVІІ в.: Записки капитана Маржерета / [сост. Ю.А. Лимонов; отв. ред. В.И. Буганов]. – М.: Институт истории СССР, 1982. – 255 с.
    92. Моргун О. До життєпису Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко-Моргун / О. Моргун // Український історик. – 1983. – № 2-4. – С. 38-50.
    93. Скоропадський П. Спогади / Павло Скоропадський. – К., 1995. – 492 с.


    ЛІТЕРАТУРА

    94. Андреев А. История Крыма. Глава 12. Присоединение Крыма к России. 1783 год / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://acrimea.narod.
    95. Ардашев П. Предисловие / П. Ардашев // Minerva. Сборник, издаваемый при Историко-Филологическом Семинарии Высших Женских Курсов в Киеве. – К., 1913. – Вып. 1. – С. ІІІ - V.
    96. Білокінь С. Н. Д. Полонська-Василенко – історик, філософ, біограф / С. Білокінь // Книжник. – 1991. – № 4. – С. 21-22.
    97. Бойко О. В. Джерела з соціально-економічної історії Південної України останньої чверті XVIII століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д.і.н.: 07.00.06. / О. В. Бойко. – К., 2001. – 24 с.
    98. Верба І. В. Н. Д. Полонська-Василенко – історик та археограф (1884 – 1873 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.і.н.: 07.00.06. / І.В.Верба. – К., 1994. – 16 с.
    99. Бусленко Л. М. В. Довнар-Запольський як історик України / Л.Бусленко. – К.: Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського, 2007. – 104 с.
    100. Варварцев М. М. Буржуазне «українознавство» – знаряддя ідеологічних диверсій імперіалізму. / М.М. Варварцев. – К., 1976. – 157 c.
    101. Верба І. В. «Запорізька матка». Н. Д. Полонська-Василенко: короткий нарис життя і діяльності / І.В. Верба // Старожитності. – 1992. – № 20. – С. 4-7.
    102. Верба І.В. Н. Д. Полонська-Василенко / І. В. Верба // Київська Старовина. – 1993. – № 5. – С. 25-40.
    103. Верба І. В. Н. Д. Полонська-Василенко: сторінки життєвого та творчого шляху / І. В. Верба // Український історичний журнал. – 1993. – № 7/8. – С. 70-84.
    104. Верба І. В. Життя і творчість Н. Д. Полонської-Василенко (1884 –1973) / І. В. Верба. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2008. – 324 с.
    105. Верба І. В. Забута спадщина / І. В. Верба // Наука і суспільство. – 1993. – №7-8. – С. 53-55.
    106. Верба І. В. Людина незвичайної долі / І. В. Верба // Історичний календар. – 1999. – № 5. – С. 35-41.
    107. Верба І. В. Н. Д. Полонська-Василенко – історик та археограф (1884 – 1873 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.і.н.: 07.00.06. / І.В.Верба. – К., 1994. – 16 с.
    108. Верба І. В., Водотика С. Г. Документи архівосховищ України про життєвий і творчий шлях Н. Д. Полонської-Василенко // Архіви України. – 1993. – № 4-6. – С. 45-51.
    109. Верба І. В., Овчаренко П. Д., Рубльов О. С. Н. Д. Полонська-Василенко: історично-біографічний нарис життя і діяльності / І. В. Верба, П.Д. Овчаренко, О. С. Рубльов. – Полонська-Василенко Н. Українська Академія Наук. Нарис історії. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 8-22.
    110. Вернадский Г. Обзор историко-культурного атласа по русской истории / Г. Вернадский // Русская мысль. – 1913. – № ІХ. – С. 340-341.
    111. Винар Л. Матеріали до біографії проф. Н. Полонської-Василенко / Л. Винар // Український історик. – 1983. – № 2-4. – С. 55-61.
    112. Винар Л. Професор Н. Полонська-Василенко і Українське Історичне Товариство/ Л. Винар // Український історик. – 1969. – № 1-3. – С. 102-105.
    113. Водотика С. Г. Нариси історії історичної науки УСРР 1920-х років. / С.Г. Водотика. – Київ-Херсон. – 1998. – 172 с.
    114. Герасименко Н. Митрофан Довнар-Запольський / Н. Герасименко // Історіографічні дослідження в Україні: Визначні постаті української історіографії ХІХ – ХХ ст. – К., 2003. – Вип. 12. – С. 227-261.
    115. Герасименко Н. О. Історична спадщина М.В. Довнар-Запольського (1864 – 1934) / Н. О. Герасименко // Український історичний журнал. – 2003. – № 6. – С. 147-148.
    116. Герус-Тарнавецька І. Наталія Полонська / І. Герус-Тарнавецька. – Вінніпег-Канада: Українська вільна академія наук, 1974. – 30 с.
    117. Гневушев А. М. Господин Великий Новгород / А. М. Гневушев // Русская история в очерках и статьях. – 1910. – Ч. 1. – С. 367-408.
    118. Гневушев А. М. Падение Великого Новгорода / А. М. Гневушев // Русская история в очерках и статьях. – 1910. – Ч. 2. – С. 49-62.
    119. Дахнович А. Нижний Новгород в первой половине ХVІІ в. По писцовой книге / А. Дахнович. – К., 1915. – 152 с.
    120. Довнар-Запольский М. В. Декабрьская революция 1825 г. / М.В.Довнар-Запольский // Голос минувшого. – 1917. – № 7-8. – С. 5-76.
    121. Довнар-Запольский М. В. Задачи экономического возрождения России (Русско-германский товарообмен и бельгийская промышленность) / М.Довнар-Запольский. – К, 1915. – 71 с.
    122. Довнар-Запольский М. В. Идеалы декабристов / М. В. Довнар-Запольский. – М., 1907. – 423 с.
    123. Довнар-Запольский М. В. Исторический процесс русского народа в русской историографии / М. В. Довнар-Запольский // Русская мысль. – 1902. – Книга ІІІ. – С. 185.
    124. Довнар-Запольский М. В. Мемуары декабристов (Записки, письма, показания, проекты конституций, извлеченные из следственного дела с вводной статьей) / М. В. Довнар-Запольский. – К., 1906. – 390 с.
    125. Довнар-Запольский М. В. Тайное общество декабристов / М.В.Довнар-Запольский. – М.: Типография И. Д. Сытина, 1906. – 340.
    126. Довнар-Запольский М. Очередные задачи русского экспорта / М.Довнар-Запольский. – К., 1912. – 287 с.
    127. Довнар-Запольский М. В. Русский вывоз и мировой рынок (в таблицах и диаграммах) / М. Довнар-Запольский. – К.: Типография И.И.Чоколова, 1914. – 58 с.
    128. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д. Дорошенко. – Львів. – 1991. – 229 с.
    129. Забелин И. Е. Домашний быт русского народа в ХVІ и ХVІІІ ст. / И. Е. Забелин. – М., 1918. – 792 с.
    130. Завитневич Владимир Зенонович [Электронний ресурс] – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org
    131. Завитневич В. Критика историко-культурного атласа по русской истории / В. Завитневич // Голос минувшего. – 1913. – № 9. – С. 292-293.
    132. Загоровский Е. А. Экономическая политика Потемкина в Новороссии / Е. А. Загоровский. – Одесса, 1926. Оттиск. – 14 с.
    133. Загоровский Е. А. Организация управления Новороссией при Потемкине в 1774 – 1791 гг. / Е. А. Загоровский // ЗООИД. - 1918. – Т. 31. – С. 52-82.
    134. Заруба В. М. Наталія Полонська-Василенко / В. М. Заруба // Постатті (Студії з історії України). – Дніпропетровськ. – 1993. – Кн. друга. – 261 с.
    135. Казьмирчук Г. Д., Сілкін А. М. М. В. Довнар-Запольський як декабристознавець / Г. Д. Казьмирчук, А. М. Сілкін // Український історичний журнал. – 1995. – № 1. – С. 80-87.
    136. Карпусь Д. О. Діяльність Київської історико-економічної школи М. В. Довнар-Запольського (1901-1919): дис. канд. істор. наук: 07.00.06. / Карпусь Дмитро Олександрович. – К., 2008. – 211 с.
    137. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк; ред. кол.: В.Скопенко, О. Третяк, Л. Губерський, О. Закусило, В. Андрейцев, В.Колесник, В. Різун та ін.] – К.: Світ успіху, 2005. – 464 с.
    138. Климова К. Архівна Діяльність Київського Відділу Імператорського Російського Воєнно-Історичного Товариства / Катерина Климова // Історія, історіософія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе). – К.: Інтел, 1996. – С. 231-251.
    139. Климова К. Меньшов Дмитро Петрович /К. Климова // Українські архівісти: Бібліографічний довідник [Упор.: О. М. Коваль, І. Б. Матяш, В.С.Шандра]. – Вип. І. (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 222-223.
    140. Кобченко К. А. Жіночий університет Святої Ольги: історія Київських вищих жіночих курсів / А. К. Кобченко. – К.: «МП Леся», 2007. – 271 с.
    141. Кобченко К. А. Друковані органи Київських вищих жіночих курсів / А. К. Кобченко // Журналістика. – 2006. – № 5 (30). – С. 91-103.
    142. Костомаров Н. И. Быт и нравы русского народа в 16 и 17 столетиях / Н. И. Костомаров. – Смоленск: Русич, 2002. – 560 с.
    143. Краткий обзор истории и современного состояния Высших женских курсов в Киеве. – К., 1913. – 31 с.
    144. Критико-библиографический обзор учебной литературы по истории на русском языке с 1890 по 1912 г. Учебники по русской истории / Составлен группой слушательниц Историко-филологического отделения Высших Женских Курсов в Киеве; под ред. проф. П. Ардашева. – К., 1913. – 168 с.
    145. Магула Л. Отзыв об историко-культурном атласе по русской истории // Новое время. – 1913. – 12 апреля.
    146. Мазур І. Д., Водотика С. Г. Н. Д. Полонська-Василенко як історик Запоріжжя / І. Д. Мазур, С. Г. Водотика // Шляхи розвитку слов’янських народів. Актуальні проблеми історії. Збірник науково-методичних праць. – К., 1992. – Вип. 2-3. – С. 219-228.
    147. Матяш І.Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920 – 1930 –х років. / І. Матяш. – К., 2000. – 589 с.
    148. Меньшов Д. П. Генерал-майор А. П. Марков. К столетию Отечественной войны и юбилею з-й конной батереи. / Д. П. Меньшов // Военно-Исторический Вестник. – 1912. – № 1-2. – С. 15-61.
    149. Меньшов Д. П. Из архивных дел. / Д. П. Меньшов // Военно-Исторический Вестник. – 1909. – № 1-2. – С. 100-109.
    150. Меньшов Д. П. Киевский военный некрополь. / Д. П. Меньшов // Военно-Исторический Вестник. – 1910. – № 5-6. – С. 91-96.
    151. Меньшов Д. П. Расследование генерала-фельдмаршала князя Барклая-де-Толли об участии в сражениях 1812 г. полковника Талызина с бывшею в его командовании артиллерийскою ротою. / Д. П. Меньшов // Военно-Исторический Вестник. – 1912. – № 3-4. – С. 61-93.
    152. Меньшов Д. П. Старо-Киевская и Печерская крепости. / Д.П.Меньшов // Военно-Исторический Вестник. – 1914. – № 1. – С. 5-25.
    153. Меньшов Д. П. Четыре письма князя А. В. Суворова. / Д.П.Меньшов // Военно-Исторический Вестник. – 1909. – № 5-6. – С. 1-6.
    154. Микола Прокопович Василенко / Вороненко В. В., Кістерська Л.Д., Матвеєва Л. В, Усенко І.Б. – К., 1991. – 272 с.
    155. Михальченко С.И. Киевская школа в российской историографии (В. Б. Антонович, М. В. Довнар-Запольский и их
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины