ПОВІДОМЛЕННЯ АРАБСЬКИХ ГЕОГРАФІВ ІХ – Х СТОЛІТЬ ПРО МІГРАЦІЇ КОЧІВНИКІВ У РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ : СООБЩЕНИЕ арабских географов IX - Х ВЕКОВ О МИГРАЦИИ СКИТАЛЬЦЕВ В раннесредневековой ЕВРОПЕ



  • Название:
  • ПОВІДОМЛЕННЯ АРАБСЬКИХ ГЕОГРАФІВ ІХ – Х СТОЛІТЬ ПРО МІГРАЦІЇ КОЧІВНИКІВ У РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ
  • Альтернативное название:
  • СООБЩЕНИЕ арабских географов IX - Х ВЕКОВ О МИГРАЦИИ СКИТАЛЬЦЕВ В раннесредневековой ЕВРОПЕ
  • Кол-во страниц:
  • 349
  • ВУЗ:
  • Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Державний заклад „Луганський національний університет
    імені Тараса Шевченка”


    На правах рукопису



    Анікєєв Денис Олексійович



    УДК 930.2=411.21 : 94 (4) – 057.66 „08/09” (043.3)




    ПОВІДОМЛЕННЯ АРАБСЬКИХ ГЕОГРАФІВ ІХ – Х СТОЛІТЬ ПРО МІГРАЦІЇ КОЧІВНИКІВ У РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ



    07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні
    історичні дисципліни


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук



    Науковий керівник –
    Саідов Зіявудін Абасович,
    кандидат історичних наук, доцент




    Луганськ – 2012










    ЗМІСТ

    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. МІГРАЦІЇ КОЧІВНИКІВ У СТЕПАХ ЄВРОПИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ, ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
    1.1. Історіографія досліджень творів арабомовних авторів ІХ – Х ст. як джерело інформації про кочівників 10
    1.2. Арабські географічні твори як джерела інформації про міграції кочівників у степах Європи 30
    РОЗДІЛ 2. СЮЖЕТИ ПРО ВИСХІДНІ РЕГІОНИ МІГРАЦІЇ КОЧІВНИКІВ В АРАБСЬКІЙ ГЕОГРАФІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
    ІХ – Х СТ.
    2.1. Відомості про первісний ареал мешкання аланів, асіїв і аорсів у повідомленнях арабських писемних джерел ІХ – Х ст. 52
    2.2. Уявлення арабських учених про прабатьківщину угорських і тюркських кочових спільнот 60
    РОЗДІЛ 3. ВІДОБРАЖЕННЯ МІГРАЦІЙ КОЧІВНИКІВ у СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЗОНІ СТЕПІВ І ЛІСОСТЕПУ У ТВОРАХ АРАБСЬКИХ ГЕОГРАФІВ ІХ – Х СТ.
    3.1. Звістки про міграції іраномовних племен у творах арабських географів математичного жанру 89
    3.2. Перебування болгар у Північнопричорноморській зоні степів в уявленні арабських географів ІХ – Х ст. 100
    3.3. Перебування мадярів у степовій смузі Дунайсько-Донського межиріччя за повідомленнями арабомовної географічної літератури 113
    3.4. Арабські географічні писемні джерела про переселення печенігів до степів Північного Причорномор’я 125

    РОЗДІЛ 4. УЯВЛЕННЯ ВЧЕНИХ АРАБСЬКОГО ХАЛІФАТУ ІХ – Х СТ. ПРО ТЕРИТОРІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ УТВОРЕННЯ КОЧІВНИКІВ У СЕРЕДНЬОДУНАЙСЬКІЙ НИЗОВИНІ
    4.1. Звістки арабських географів ІХ – Х ст. про перебування
    аварів на Середньому Дунаї 134
    4.2. Етноісторичні процеси в середовищі дунайських болгар за даними арабів-географів ІХ – Х ст. 146
    4.3. Локалізація й генеза суспільно-політичного та етнічного розвитку угрів у Паннонії за відомостями вчених-географів ІХ – Х ст. 165
    ВИСНОВКИ 180
    ПОСИЛАННЯ 186
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 268
    ДОДАТКИ 296










    ВСТУП

    Актуальність теми. Початковий етап формування сучасних народів Центральної та Східної Європи, які залюднювали протягом доби раннього середньовіччя землі, прилеглі до степової смуги Європейського континенту, характеризують процеси поліетнічної та полікультурної інтеграції. Дієвим компонентом згаданих процесів були азіатські кочівні етнічні спільноти, пробування яких на землях згаданих регіонів Європи було наслідком тривалих міграцій у західному напрямі, які починалися зі степів Приуралля та Заволжя. Ця обставина зумовлює пріоритетність досліджень етноісторичних процесів, що відбувалися в степовій смузі Східної та Центральної Європи протягом означеної історичної доби. Зважаючи на те, що ці міграції були тривалими в часовому вимірі, під час пересувань у середовищі кочівників відбувалися суттєві етносоціальні зміни, що становили вагомі чинники подальших інтеграційних процесів, які відбувалися в Східній та Центральній Європі за участю кочівників. Отже, згадані чинники визначили сутність наступних етапів етнічної історії народів названих регіонів Європи. Утім, дослідження згаданих змін значно утруднене тією обставиною, що міграції кочових етнічних спільнот через степову смугу Східної Європи до Нижнього Подунав’я та до Середньодунайської низовини відбувалося в ті часи, коли писемність у середовищі кочівників була відсутня. Ця обставина зумовила брак власних писемних джерел, які могли б містити інформацію про ті етнокультурні та соціальні зміни, які відбувалися під час міграцій. Тому пізнання досліджуваних етноісторичних процесів традиційно здійснювалося лише через дані археології. Щодо писемних документів, то інформація про кочові етноси, яка міститься у творах античних, візантійських і латинських авторів означеної доби, обмежена звістками про вторгнення племінних утворень кочівників у придунайські володіння Візантійської імперії та в суміжні з Середньодунайською низовиною області Центральної Європи. Вітчизняні писемні джерела з цієї проблематики відсутні взагалі: адже досліджувана нами історична доба збіглася з неписемним періодом вітчизняної історії. Отже, дослідження з означеної проблематики мають ураховувати ту інформацію, яка міститься у творах учених Арабського халіфату IX – першої половини Х ст.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами
    Дисертацію виконано в межах комплексної програми Науково-дослідного центру імені В. М. Бейліса „Схід – Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємовідносин” (державний реєстраційний № 0103 U003602). Робота також відображує один з головних напрямків діяльності кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин і є пріоритетним напрямком науково-дослідницької діяльності Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”.
    Об’єктом дослідження є арабомовні джерела ІХ – Х ст. з історії кочових племен Європи в добу раннього середньовіччя.
    Предметом дослідження є процес формування повідомлень арабських географів ІХ – Х ст. про кочові племена ранньосередньовічної Європи та їхній інформаційний потенціал як історичного джерела.
    Хронологічні межі дослідження охоплюють період IX – Х ст., що був часом набуття вченими Арабського халіфату географічних, етнографічних та історичних знань і про області мусульманського Сходу, і про людності, віддалені від цих областей, а отже, розширення світогляду цих учених і визначення ними традицій вивчення та систематизації отриманої інформації. Саме визначений період збігся з тією добою історії Європи, коли на її території відбувалися етноісторичні процеси, унаслідок яких почалося формування європейських народів. Отже, хронологічними межами нашого дослідження має бути доба активних міграцій кочових етносів через степову смугу Східної Європи до Нижнього та Середнього Подунав’я, яка збіглася з періодом розквіту арабської географічної писемної традиції, тобто IX – Х ст.
    Територіальні межі дослідження. Аналіз писемних документів спрямовано на дослідження етноісторичних процесів, що відбувалися в середовищі кочових етнічних спільнот Східної та Центральної Європи, тобто Приуралля, Середнього й Нижнього Поволжя, Східного й Західного Прикавказзя, степової смуги Північного Причорномор’я, Нижнього Подунав’я та Середньодунайської низовини. Ураховуючи той факт, що в процесі міграцій кочові людності мали контакти із землеробським населенням прилеглих до степової смуги лісостепових областей Східної Європи, ми вважаємо за доцільне залучити до нашого дослідження також відомості, які стосуються Середнього Подніпров’я, Карпатського регіону й Балканського півострова.
    Мета дослідження – виявити та проаналізувати повідомлення, що містяться у творах учених Арабського халіфату IX – X ст. про степові кочові спільноти та етапи їхньої міграції степовою смугою Прикаспію – Приуралля, Південно-Східної та Центральної Європи.
    Для реалізації мети дослідження було поставлено такі завдання:
    • охарактеризувати твори арабомовних авторів, що містять повідомлення про міграції кочівників, і встановити ступінь опрацьованості цієї проблематики в європейській орієнталістиці;
    • відтворити уявлення арабів-географів про прабатьківщину іраномовних та тюрксько-угорських кочових спільнот;
    • виявити інформаційну цінність відомостей арабських географів про міграції кочівників степами східноєвропейського регіону;
    • виокремити та проаналізувати відомості вчених Арабського халіфату про кінцевий етап міграції кочівників до Середньодунайської низовини.
    Теоретико-методологічною основою наукової роботи є: 1) філософські засади, реалізовані нами через урахування діалектико-матеріалістичного підходу до аналізу всесвітньо-історичного процесу; 2) загальнонаукові засади, а саме дедуктивно-індуктивні, аналітико-синтетичні, структурно-системні, типологізації та класифікації; 3) історико-джерелознавчі засади: вивчення походження та історичних умов існування досліджуваних повідомлень, порівняльний аналіз текстів, виявлення характеру й рівня вірогідності інформації, критичний аналіз кон’єктур та ототожнення географічних й етнічних назв; 4) історіографічні засади, що складаються з логіки розвитку історичних знань з досліджуваної проблематики; 5) лінгвістичні засади, які визначають жанрову належність досліджуваних творів, переклад текстів, визначення змістовного навантаження термінів, виявлення та виправлення спотворень у написанні термінів, а також дослідження їхньої етимології та семантики. На різних етапах наукових пошуків ми плануємо використання таких методів дослідження, а саме: 1) відбору, систематизації й текстологічного аналізу фрагментів досліджуваних писемних документів, де міститься інформація про кочові етнічні спільноти Європи; 2) історико-структурний, який зумовлює здійснення структуризації та класифікації сукупності джерельного матеріалу з досліджуваної проблематики; 3) історико-генетичний, спрямований до простеження історіографічної трансформації історичних знань з проблематики, що розглядається, а також головних форм їхнього відображення в науковій історичній літературі; 4) історико-філологічний, який надає змогу здійснити переклад українською мовою текстів арабських писемних джерел IX – першої половини Х ст. та їхнє лінгвістичне опрацювання з метою досягнення ідентичності змістовної сутності перекладу щодо оригінального тексту; 5) термінологічного аналізу, який розкривається через визначення спеціальних термінів стосовно предмета й завдань дослідження.
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
    • уперше здійснено комплексний джерелознавчий аналіз текстів творів учених Арабського халіфату IX – Х ст., де міститься інформація про міграції кочових етносів степами Європи;
    • відтворено уявлення про прабатьківщину іраномовних етносів як єдиного етнічного масиву аорсів, асіїв та аланів в арабській географічній традиції ІХ – Х ст.;
    • локалізовано первісний ареал мешкання угорських і тюркських етнічних спільнот за повідомленнями вчених Арабського халіфату ІХ – Х ст.;
    • установлено інформаційну цінність фрагментів творів арабомовних авторів про особливості міграційних процесів аланів, язигів, болгар, мадярів та печенігів у межах східноєвропейської степової зони;
    • виявлено закономірності етнічної трансформації самоназви угорських племен у творах арабських авторів;
    • визначено ступінь об’єктивності уявлень арабських географів про характер асиміляційних процесів аварів, угрів та болгар з місцевим слов’янським населенням;
    • на базі аналізу звісток джерел відтворено процес поступової еволюції соціально-політичного устрою кочових племен у ході освоєння Середньодунайської низовини.
    Практичне значення цього дослідження полягатиме в тому, що аналіз джерельного матеріалу, здійснений на визначених методологічних засадах, має надати можливість систематизувати, класифікувати й диференціювати етноісторичні процеси в степовій смузі Східної та Центральної Європи як окреме історичне явище. Визначення етимології й семантики етнічних та історичних понять допоможе запровадити до теорії дослідження проблематики історії країн Східної та Центральної Європи доби раннього середньовіччя опрацювання процесу етногенезу й соціогенезу, що відбувався в середовищі кочових етнічних спільнот після їхнього відходу з областей первісного пробування. Простеження семантичного навантаження етнонімів, що означали в досліджуваних творах кочові людності Європи, дасть змогу висвітлити відмітні ознаки етапності міграції кочових етносів.
    Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом обговорення змісту дисертації на засіданнях кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин, викладено у формі доповідей на Другій міжнародній науковій конференції молодих учених „Дні науки історичного факультету” (Київ, 2009), Другій міжнародній науковій конференції „Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки” (Луганськ, 2009), міжнародній науковій конференції „ХІІІ сходознавчі читання А. Кримського” (Київ, 2009), Шостій міжнародній науково-практичній конференції „Наукова молодь: досягнення та перспективи” (Луганськ, 2010), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора Г. Л. Бондаревського „Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин” (Луганськ, 2010), 63-й міжнародній науковій конференції „Каразінські читання (історичні науки)” (Харків, 2010); на всеукраїнській конференції „Одісос: актуальні проблеми історії, археології та етнології” (Одеса, 2009).
    Публікації. Основні положення наукової роботи отримали відображення в 6 статтях (1 у співавторстві), опублікованих у наукових фахових виданнях України.
    Структуру роботи визначено сутністю проблеми, метою та завданнями дослідження. Дисертація має вступ, 4 розділи (11 підрозділів), висновки, посилання, список використаних джерел та літератури (28 с., 237 позицій), 13 додатків (54 с.). Загальний обсяг дисертації становить 349 с. (з них основний текст – 185 с.).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Значна частина повідомлень арабських географів ІХ – Х ст. про міграції кочівників становить окремі згадки, що містяться в географічних описах землі та її кліматів, морів та океанів; у повідомленнях, що стосуються торговельних зв’язків мусульманських областей з віддаленими країнами; у генеалогічних переліках народів; під час викладення подій історії Візантії; у переліку титулів „володарів землі” й розповіді про походження сучасним арабам-географам народів від держав давнини; у переліку координат населених пунктів астрономічних таблиць представників „математичного жанру” арабської географії; у розповідях про конфлікти та війни в Європі. Тільки лангобардам, мадярам та дунайським болгарам присвячені спеціальні розділи. Уявлення арабських географів ІХ – Х ст. про міграції кочівників степами Європи зумовлювалися характером джерел, з яких вони брали відомості про згадані події. Значна частина досліджуваних нами звісток запозичена з творів більш ранніх авторів. Так, Ібн Руста використовує повідомлення ал-Фарξβнí, ал-Мас‘ζдí – повідомлення ал-Фазβрí, Ібн ал-Фаπíх певним чином спирається на текст Ібн ωурдβθбеха, Ібн Хаўπал повторює з деякими доповненнями текст ал-Іτφβϊрí. Особливе місце серед досліджених нами текстів займають записки арабських мандрівників. З них ми використали описи мандрів Харζна ібн Йаψйі, Абζ Дулафа та Ібн Фадлβна. Мають місце посилання на відомості Муслім ібн Абζ Муслім ал-Джармí. Частина повідомлень арабських географів базується на усній інформації, отриманої від купців та інших поінформованих людей, мешканців прилеглих до країн Європи мусульманських областей. Ці області відвідували деякі арабські географи – ал-Йа‘πζбі, Ібн Хаўπал, ал-Мас‘ζдí та Ібн Фадлβн. Аналіз інформації про міграції кочівників свідчить, що більша її частина має достовірний характер. Звістки, що належать до первісного ареалу мешкання кочівників, є фрагментарними та неповними й значним чином компенсуються античними джерелами та археологічними матеріалами. Це можна пояснити хронологічною віддаленістю подій етногенезу в середовищі кочівників, а також територіальною віддаленістю прабатьківщини кочових етносів Європи від цивілізованого осередку Арабського халіфату. Більш повними є повідомлення про міграції кочівників степовою смугою Східної та Центральної Європи. Однак, ідентифікація досліджуваного джерельного матеріалу значно ускладнюється очевидною контамінацією подій, що мали різне змістовне навантаження.
    Проаналізовано наявну вітчизняну та зарубіжну літературу з означеної теми, а саме: роботи, присвячені дослідженню спадщини окремих представників арабської писемної традиції доби раннього середньовіччя, вивченню історії розвитку арабської географії періоду раннього середньовіччя, історико-археологічна література з проблем етнічної історії кочівників, наукові розвідки, пов’язані з ідентифікацією самоназв кочових етносів у творах арабських географів означеної доби. Це дало змогу конкретизувати головні ознаки етноісторичних процесів досліджуваних регіонів міграцій кочівників.
    2. У ході дослідження фрагментів творів арабських географів ІХ – Х ст., що містять інформацію про висхідні регіони міграцій кочівників, нам удалося відтворити уявлення арабських учених про первісний ареал розселення іраномовних та угро-тюркських етнічних спільнот. Арабські ранньосередньовічні географи та астрономи сприймали прабатьківщину іраномовних етносів як єдиний етнічний простір аланів, аорсів та асіїв, що охоплював великий пояс степів Середньої Азії, східної частини Каспійського моря до Волзько-Донського межиріччя. Уявлення арабських учених про початковий ареал мешкання угорських і тюркських кочових етносів включають фрагментарні повідомлення про мадярів, савірів, аварів, хозарів, тюрків та тогуз-огузів. Первісна самоназва мадярів, за свідченнями арабських географів, становить родову назву одного з етнічних угрупувань великої спільності угро-тюрків, що в досліджуваний період залюднювала південну частину лісової смуги Східної Європи. Хоча віднесення арабськими вченими мадярів до різновидності тюрків і не відповідає історичній дійсності, але може слугувати підтвердженням розуміння ними впливу тюркських етносів на формування мадярського етносу. Окрім того, хозари сприймалися арабськими ерудитами і як частина тюркської етнічної спільноти, й окремий етнос. Загалом, семантика самоназви тюркської кочової етнічної спільноти в арабській ранньосередньовічній писемній традиції поширювалася на єдиний тюркський етнічний масив, утворений об’єднанням тюркських кочових племен у складі Тюркського і Західного Тюркського каганатів протягом останньої чверті VI – першої половини VII ст.
    Етнос „ас-Сарíр” в арабських джерелах ІХ – Х ст. слугував назвою для позначення прикаспійського етнічного кочового середовища на північ від Дербенту в VI ст., коли до північнокавказьких степів мігрував етнос аварів, який зіткнувся там з барсилами, оногурами та савірами. У степах Азовсько-Каспійського межимор’я авари опинились у спорідненому етнічному середовищі, і тимчасово склалася ситуація єдиного аваро-савірського етнічного масиву. Ця етноісторична ситуація й знайшла своє відображення в арабських географічних писемних джерелах. Арабські джерела IX – X ст. фіксують також розселення печенігів у районі між Волгою та Уральськими горами. Найдавнішою за часом свого походження арабською звісткою про печенігів є розповідь „Країна мадярів”, що міститься у творі Ібн Руста „Книга коштовних цінностей”. Під впливом ранніх джерел араби продовжували локалізовувати етнос тугузгузів у східній частині Китайського Туркестану в той час, коли там уже мешкали уйгури. У 840 – 845 рр. розгромлені киргизами уйгури переселилися до Східного Туркестану та Ганьсу, де створена ними держава проіснувала до 1250 р. А отже, в арабських географічних джерелах токуз-огуз виключно належить до уйгурів Східного Туркестану. Термін „тугузгуз” становив етнічну самоназву широкого семантичного значення. Хронологічно у звістках арабських географів ідеться про кінець VIII – першу половину ІХ ст., коли весь простір від Каспійського моря до Китаю знаходився під впливом трьох тюркських племен: гузів, тобто огузів, від Каспійського моря до середньої течії Сир-Дар’ї; карлуків, через країну яких слід було їздити від Фергани на схід протягом дванадцяти днів; тугузгузів, або токуз-огузів, – далі на схід, до Китаю. Цей опис був зафіксований в уявленні представників арабської ранньосередньовічної писемної традиції, коли, за китайськими джерелами, у східній частині Китайського Туркестану вже панували уйгури.
    3. Етноісторичні процеси в межах східноєвропейської степової зони в уявленні арабських ерудитів характеризувалися міграціями аланів, язигів, болгар, мадярів та печенігів. Установлено, що перебування іраномовних етносів аланів в уявленні представників „математичного жанру” арабської писемної традиції хронологічно належить до ІХ ст., а в основних кордонах відповідає межам Азіатської Сарматії грецького географа Клавдія Птолемея, що в територіальному вимірі збігається з Волзько-Донським межиріччям, а болгарського етносу – з Європейською Сарматією, яка територіально займала простір від Дунаю до Сіверського Дінця. Звістки арабських творів містять інформацію про два етапи перебування етносу язигів спочатку в степах Східної, а згодом – Центральної Європи і відомих як „язиги меотійські” та „язиги-переселенці” відповідно. Нами виокремлено три різні нашарування згадок про етнос болгар у степах Східної Європи у творах арабської ранньосередньовічної географічної традиції, саме повідомлення про гуногундурів VI – VII ст., залишки болгарських етносів гунногундурів і кутригурів у степах Приазов’я і Подоння, які утворили так званий степовий болгарський варіант салтово-маяцької археологічної культури VIII – IX ст. та уявлення про Чорну Болгарію Х ст. Відомості вчених географів Арабського халіфату IX – X ст. про перебування мадярів у степах Дніпро-Дунайського межиріччя відповідають згадкам про „Ателькузу” візантійського історика Х ст. Костянтина Багрянородного. Досліджувані арабські писемні джерела відображують також два етапи міграції печенігів: первісний, що охоплював часи перебування цього кочового етносу у Волзько-Уральському регіоні, і другий, що настав після опанування печенігами Дунайсько-Донського межиріччя. Семантика етноніма, що означає печенігів, поширюється на обидва названі територіальні простори. В окремих випадках має місце контамінація відомостей про територію мешкання печенігів. Інформація є достовірною й адекватною етноісторичним процесам, що відбувалися в степовій смузі Східної Європи.
    4. Інформація арабських писемних джерел IХ – Х ст. відображає кінцевий етап міграції аварів, болгар та угрів, а саме їхнє перебування на території Середньодунайської низовини, що завершилося створенням Аварського каганату, Першого Болгарського царства та Угорської держави.
    Назвою „ал-Абар” араби позначали паннонських авар доби Аварського каганату, який панував у Центральній і Південно-Східній Європі в VI – VIII ст., а не його залишки під владою Каролінгської імперії. Арабські автори зазначають аварів як етнос, що межує зі слов’янами, але не поєднують ці два етноніми. Це свідчить про те, що слов’яни значно вплинули на еволюцію Аварського каганату, але повної асиміляції з аварським кочовим етносом не відбулося. Таке усвідомлення арабськими авторами етноісторичних процесів у середовищі аварського етнополітичного об’єднання підтверджується наявними археологічними даними.
    В арабській географічній писемній традиції першої половини Х ст. простежується поступове зникнення етнічної самоназви мадярів „ал-Маджξаріййа”. Разом з тим, виявляються значні зміни семантики арабської передачі етноніма, який позначав суто європейський етнос, а саме германців-лангобардів. Семантика етнонімів, що позначають угрів, становить контамінацію відомостей про лангобардів та мадярів. Досліджувані арабські писемні звістки містять інформацію про поступову еволюцію соціально-політичного устрою від родо-племінного до централізованої форми правління, способу життя та уявлення про асиміляційні процеси з місцевим землеробським населенням угорського етносу під час освоєння Середньодунайської низовини. Арабські писемні джерела, що походять від означеного часу, відображують зміни самоназви угрів відповідно до міграційних процесів і генези етносу. Етнічна трансформація самоназви угорських племен від „мадяр” до „угрів” є відображеною в процесі хронологічної зміни системи згадок про цей етнос у творах арабських учених доби раннього середньовіччя.
    Порівняльний аналіз термінів, що позначає кочовий етнос болгар дозволив нам віднайти ту їхню частину, яка позначає Дунайську Болгарію. Період тривалих мирних відносин з Візантією до середини VIII ст., а також військового протистояння в другій половині VIII ст. знайшов часткове відображення в уявленні арабських географів ІХ – Х ст. Хронологічно опис арабськими авторами натуральної економіки та родоплемінного устрою належить до періоду між серединою VIII та серединою IX ст. Арабські географи уявляли правителя болгар у якості єдиного правителя-царя, який стояв на чолі всієї держави дунайських болгар, а також окремо виділяли етноси болгар та слов’ян. Це говорить про те, що не відбулося змішання цих двох етносів, а асиміляційні процеси ще не були інтенсивними. Держава, яка виникала, мала, таким чином, характер слов’яно-протоболгарської федерації, центр якої складало протоболгарське ядро, а більшу частину країни – славінії, які оточували це ядро з півдня, заходу та півночі.
    Досягнуті результати дослідження на майбутнє можуть бути використані для активізації наукових пошуків щодо створення ґрунтовного й докладно¬го зводу повідомлень арабських писемних джерел про територію й населення Євро¬пи. Для реалізації проголошеного задуму ми пропонуємо об¬межити просторовий вимір вивчення цієї проблематики невеликим регіоном Єв¬ропи, а саме степовою зоною Східної й Центральної Європи, та здійснити її на засадах нових методологічних принципів, а саме: виокремленості та пріоритетності територіального виміру етноісторичних процесів, що відбувалися в межах означеного регіону; своєрідності та само¬бутності цих процесів щодо інших регіонів Європи; спадкоємності їх елементів процесів у часовому вимірі.









    ПОСИЛАННЯ

    Розділ І. Міграції кочівників у степах Європи: характеристика джерел, історіографія проблеми
    1.1. Історіографія досліджень творів арабомовних авторів ІХ – Х ст. як джерело інформації про кочівників Європи
    1. Muhammedis Filii Ketiri Ferganensis qui volgo Alfraganus dicitur Elementa Astronomica. Arabice et Latine. Cum notis ad res exoticas sive Orientales, quae in iis Occurant / [edidit Jacob Golius]. – Amstelodami : Opera Jacobi Golii, 1669. – P.38.
    2. Ousley William. The Oriental geography of Ebn Haukal, an Arabian traveller of the tenth century. Translated from a manuscript in his own Possession, collated with one preserved in the Library of Eton College / William Ousley. – London : Printed at the Oriental Press by Wilson& Co., wild-court Lincoln’s inn fields, 1800. – P.7.
    3. Das Buch der Länder von Schech Ebu Ishak el Farsi el Isztachri / [aus dem Arabischen überseizt von A. D. Mordtmann, nebst einem Vorworte von Prof. C. Ritter]. – Hamburg : Rauhes Haus, 1845. – S.139.
    4. Defremery Ch. Fragments de Géographes et d’Historiens arabes et persans inédits, relatifs aux anciens peuples du Caucase et de la Russie méridionale / par Ch. Defremery // Journal Asiatique: Recueil trimestriel de mémoires et de notices relafits aux études orientales publié par la Société Asiatique. – Paris, 1849. – Tome XIII. – P.460–473.
    5. Куник А. А. Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и славянах / А. А. Куник, В. Р. Розен// Записки Императорской Академии наук. – Санкт-Петербург : Типография Императорской Академии Наук, 1878. – Ч. І. – Т. ХХХII. – Прил. 2. – С.58–64.
    6. Куник А. А. Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и славянах / А. А. Куник, В. Р. Розен// Записки Императорской Академии наук. – Санкт-Петербург : Типография Императорской Академии Наук, 1878. – Ч. І. – Т. ХХХII. – Прил. 2. – С.8, 66.
    7. Хвольсон Д. А. Известия о хазарах, буртасах, болгарах, мадьярах, славянах и русских Абу Али Ахмеда Бен Омар ибн Даста, неизвестного доселе арабского писателя начала X века, по рукописям Британского музея / Д. А. Хвольсон. – Санкт-Петербург : Типография Императорской Академии Наук, 1869. – С.46–51, 80–91, 101–121.
    8. Григорьев В. В. Об арабском путешественнике Х в. Абу Долефе и странствованиях его по Средней Азии / В. В. Григорьев // Журнал министерства народного просвещения. – Санкт-Петербург : Тип. В. С. Балышева, 1872. – Часть CLXIII. – C. 11–19.
    9. Maçoudi. Les Prairies d’or / [texte et traduction par C. Barbier de Meynard et Pavet de Courteill] // Société Asiatique: collection d’ouverages orientaux. – Paris : Edition “Imprimerie Imperiale”, 1863 – 1877. – Tome deuxième. – 1863. – P.444.
    10. Kitab at-tanbih wa’l ischraf auctore al-Masudi. Accendunt indices et glossarium ad tomos VII et VIII // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavorum : Verlag von E. J. Brill, 1870 – 1894. – Рars VIII. – 1894. – P.180; Viae regnorum. Descriptio ditionis moslemicae auctore Abu Ishak al-Farisi al-Istakhri // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavorum : Verlag von E. J. Brill, 1870 – 1894. – Pars I. – 1870. – P.10; Compendium libri Kitab al-Boldan auctore Ibn al-Fakih al-Hamadhani // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavorum : Verlag von E. J. Brill, 1870 – 1894. – Рars V. – 1885. – P.83.
    11. Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн Фадлана о его путешествии на Волгу в 921-922 годах: статьи, переводы и комментарии / А. П. Ковалевский; отв. ред. Б. А. Шрамко. – Харьков : ХГУ, 1956. – 347 с.; Validi Tоgan A. Z. Ibn Fadlan’s Reisebericht. Abhanglungen für die Kunde des Mirgculandes. Lieferung 3 / von A.Z. Validi Tоgan. Im Auftrage der Deutsche Morgenländischen Gesellschaft // Deutsche Morgenländische Gesellschaft. – Steiner (Wiesbaden) : Komissionsverlage F. A. Brockhaus, 1939. – Band 24. – S.39–324.
    12. Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн Фадлана о его путешествии на Волгу в 921-922 годах: статьи, переводы и комментарии / А. П. Ковалевский; отв. ред. Б. А. Шрамко. – Харьков : ХГУ, 1956. – С.46 –47, 107.
    13. Бейлис В. М. Сочинения ал-Мас‛уди как источник по истории Восточной Европы Х века: дисс… к-та исторических наук / Бейлис Владимир Михайлович. – Москва, 1963. – 397 с.
    14. Ибн Хордадбех. Книга путей и стран / [пер. с араб., комм, иссл. Наили Велихановой; отв. ред. З. М. Буниятов, ред. перевода В. М. Бейлис]. – Баку : Элм, 1986. – С. 91, 220.
    15. Ибн Хордадбех. Книга путей и стран / [пер. с араб., комм, иссл. Наили Велихановой; отв. ред. З. М. Буниятов, ред. перевода В. М. Бейлис]. – Баку : Элм, 1986. – С.4.
    16. D’Herbelot B. Bibliothèque Orientale, ou Dictionnaire universel contenant généralement Tout ce qui regard la connaissance des peoples de l’Orient: T. I – V / Barthelemi D’Herbelot. – A La Haye : Aux depens de J. Neaulme & N. van Daalen, Librairee, 1777 – 1779. – Tome I. – 1777. – P.422–423; D’Herbelot B. Bibliothèque Orientale, ou Dictionnaire universel contenant généralement Tout ce qui regard la connaissance des peoples de l’Orient: T. I – IV / Barthelemi D’Herbelot. – A La Haye : Aux depens de J. Neaulme & N. van Daalen, Librairee, 1777 – 1779. – Tome II. – 1777. – P.455–456.
    17. Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII до конца IX века по Р.Х.) / А. Я. Гаркави. – Санкт-Петербург : Типография Императорской Академии Наук, 1870. – С.19–21, 148.
    18. Вестберг Фр. О. К анализу восточных источников о Восточной Европе / Фридрих Вестберг // Журнал министерства народного просвещения. – Санкт-Петербург : Сенатская типография, 1908 (март). – Новая серия. – Часть ХIV. – С. 16–18, 20–23.
    19. Вестберг Фр. О. К анализу восточных источников о Восточной Европе / Фридрих Вестберг // Журнал министерства народного просвещения. – Санкт-Петербург : Сенатская типография, 1908 (февраль). – Новая серия. – Часть ХІІІ. – С. 386–389.
    20. Marquart J. Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge. Ethnologische und historish-topographische Studien zur Geschichte des 9 und 10 Jahrhunderts (ca. 840 – 940) / von J. Marquart. – Leipzig : Dieterich'sche Verlagsbuchhandlung Theodor Weicher, 1903. – S.27–74.
    21. Marquart J. Uber das Volkstum der Komanene / J. Marquart // Abhandlungen der Koeniglichen Gesellschaft der Wissenschaften zu Goettingen, Philologisch-historische Klasse, Neue Folge. – Berlin, 1914. – Bd. XIII. – № 1. – S.25.
    22. Šišmanov L. Étymologie du nom “Bulgare” / par L. šišmanov // Keleti Szemle. Kozlemények az Urab Altaji nép-es nyelvtudománi köréböb a M. Tud. Akademia támogatásával A Korosi Csoma-társaság közép-es keletázciani bizottságának folyóirata Budapest: V. Hornyánsky, 1903. – Éof. 4. – S.47–85.
    23. Бартольд В. В. Введение к изданию “Худуд ал-алам” / В. В. Бартольд // Бартольд В. В. Сочинения: в 9 т. / [пред. ред. кол. Б. Г. Гафуров]. – Москва : Восточная литература, 1963 – 1973. – Т. VIII – Работы по источниковедению / В. В. Бартольд; отв. ред. А. С. Тверитинова – 1973. – С. 504–545.
    24. Hudud al-‛alam. "The Regions of the World". A Persian Geography 372 A.H. – 982 A.D. / [translated and explained by V. Minorsky; With the prefase by V. V. Barthold]. – London : Gibb. Memorial Series. New Series XI, 1937. – Р.318– 324, 443–444, 465–471.
    25. Бартольд В. В. Тюрки: историко-этнографический обзор / В. В. Бартольд // Бартольд В. В. Сочинения : в 9 т. / [пред. ред. кол. Б. Г. Гафуров]. – Москва : Восточная литература, 1963 – 1973. – Т. V: Работы по истории и филологии тюркских и монгольских народов / В. В. Бартольд; отв. ред. А. Н. Кононов. – 1968. – С.494–496, 509–521, 568–570, 576–596.
    26. Lewicki T. Źródła arabskie do dziejów Słowiańszczyzny / T. Lewicki; pod redakcja Gerarda Labudy. Z prac Kierownictwa Badań nad Początkami Państwa Polskiego (1949-1953) i Instytutu Historii Kultury Materialnej Polskiej Akademii Nauk (1954). – Wrocław – Kraków : Wydawnictwo polskiej Akademii nauk, 1956 – 1977. – T. I. – 1956. – S.24–27.
    27. Macartney C. A. The Magyars in the ninth century / Carlile Almer Macartney. – Cambridge : Cambridge University Press, 1968. – P.22–28, 32, 156–174.
    28. Бейлис В. М. Народы Восточной Европы в кратком описании Мутаххара ал-Макдиси (Х век) / В. М. Бейлис // Восточные источники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы / [отв. ред. А. С. Тверитинова]. – Москва : Наука, 1969. – Т. 2. – С. 305, 311.
    29. Полосин В. В. Этноним “булгары” в арабских сочинениях / В. В. Полосин // VII Годичная сессия Ленинградского отделения Института востоковедения Академии наук СССР (Краткие сообщения по арабистике). – Москва : Наука, 1971. – С.26–29; Крюков В. Г. Этноним “бурджан” у арабских авторов IX-X веков В. Г. Крюков // Тезисы конференции аспирантов и молодых научных сотрудников. – Т. I: Вопросы истории, идеологии, философии, культуры народов Востока. Источниковедение, историография . – Москва : Институт востоковедения,1981. – С.5–9.
    30. D’Ohsson C. Des peuples du Caucase et des pays au nord de la mer Noire et de la mer Caspienne, dans le dixième siècle, ou Voyage d’Abou el-Cassim / par C. d’Ohsson. – Paris : Didot, 1828. – P.213.
    31. Дорн Б.А. Каспий. О походах древних русских в Табаристан, с дополнительными сведениями о набегах их на прибрежья Каспийского моря Б.А. Дорн // Приложение к XXVI тому записок императорской академии наук. – Санкт-Петербург, 1875. – № 1. – C.ІХ.
    32. Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе / Б. Н. Заходер. – Москва : Восточная литература, 1962 – 1967. – Т. І: Горган и Поволжье в IX – X веках / [отв. ред. Е. А. Беляев]. – 1962. – C.7.
    33. Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе / Б. Н. Заходер. – Москва : Восточная литература, 1962 – 1967. – Т. ІІ: Булгары, мадьяры, народы Севера, печенеги, русы, славяне / [отв. ред. Л. А. Семенова, А. И. Фалина]. – 1967. – C.23, 47.
    34. Калинина Т. М. Сведения ранних ученых Арабского халифата. Тексты, перевод, комментарий / Т. М. Калинина; отв. ред. В. Л. Янин. – Москва : Наука, 1988. – C. 95–96.
    35. Крюков В.Г. Сведения арабских географов конца IX – первой половины X века о странах и народах Западной, Центральной и Юго-Восточной Европы : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. ист. наук : спец. 07.00.09 „Историоргафия и источниковедение” / В. Г. Крюков. – Ленинград, 1987. – 16 с.
    36. Крюков В. Г. Писемні джерела Арабського халіфату ІХ – Х століть про етноісторичні процеси на території України : Дис. … д-ра іст. наук: 07.00.06 / Крюков Віктор Григор’євич. – Київ, 2009. – 518 с.
    37. Бейсебаев Р. С. Арабские источники ІХ – начала ХІІІ вв. о Восточном Мавераннахре: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.09 "Историография, источниковедение и методы исторических исследований" / Р. С. Бейсебаев. – Санкт-Петербург, 2008. – C.3.
    38. Reinaud M. Géographie d’Aboulfeda. Traduite de l’arabe en français et accompagnée de notes et d’éclaircissements : Tome I – II / [par M. Reinaud]. – Paris : Imprimé par autorisation du gouvernment a l’imprimerie nationale, 1848. – Tome I: Introduction générale à la géographie des Orientaux. – 1848. – P.282 – 310.
    39. Lelewel J. Géographie du moyen-áge: Tome I – II / Etudiée par Joahim Lelewel ; [accompagné d’atlas et de cartes dans chaque volume ]. – Bruxelles : Chez V. et J. Pilliet, 1852 – 1857. – Tome I. – 1852. – P.19–20, 31–35.
    40. Кримський А. Ю. Вибрані сходознавчі праці: В 5 т. / А. Ю. Кримський. – К. : [ВД «Стилос»], 2007. – Том І.: Арабістика. – 2007. – C.100–102, 105 – 108.
    41. Kramers J. H. La question Balkhi-Istakhri et l’Atlas de Islam / J. H. Kramers // Archív Orientálny : Quaterly Journal of African and Asian Studies. – Volume XI. – Leiden: Academia, 1932. – P. 9–30.
    42. Крачковский И. Ю. Избранные сочинения : в 6 т. / И. Ю. Крачковский; пред. ред. кол. В. А. Гордлевский. – Москва – Ленінград : АН СССР, 1954 – 1959. – Т. IV : Арабская географическая литература / отв. ред. Г. В. Церетели. – 1957. – C.78–82.
    43. Miquel A. La géographie humaine du monde musulman jusqu’au milieu du 11e siècle. Géographie arabe et représentation du monde: la terre et l’étranger / par A. Miquel. – Paris : Éditions de l'École des hautes études en sciences sociales, 1975. – P.61, 378.
    44. Shboul A. M. H. Al-Mas‛udi and his world. A Muslim Humanist and his Interest in non-muslims / by A. M. H. Shboul. – London : Ithaca Press, 1979. – P.152, 164–165, 255.
    45. Микульский Д. В. Арабский Геродот / Д. В. Микульский. – Москва : Алетейа, 1998. – C.202–204.
    46. Микульский Д. В. Арабо-мусульманская культура в сочинении ал-Масуди "Золотые копи и россыпи самоцветов" ("Мурадж аз-захаб ва маадин ал-джаухар"): Х век / Д. В. Микульский; Ин-т практического востоковедения. – Москва : Вост. лит., 2006. – C.33.
    47. Грот К. Я. Моравия и мадьяры с половины ІХ до начала Х века / К. Я. Грот. – Санкт-Петербург : Типография Императорской академии наук, 1881. – C.248–282, 415.
    48. Голубовский П. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. История южно-русских степей ІХ – ХІІІ вв. / П. Голубовский. – Киев : Университетская типография (И. И. Завадский), 1884. – C.35–36.
    49. Артамонов М. И. История Хазар / М. И. Артамонов; отв. ред. Л. Н. Гумилев. – Ленінград : Гос. Эрмитаж, 1962. – C.338, 351, 521.
    50. Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа / А. П. Новосельцев. – Москва : Наука, 1990. – C.81–83.
    51. Плетнева С. А. Половцы / С. А. Плетнева. – Москва : Наука, 1990. – C.10–17.
    52. Кузнецов В. А. Очерки истории алан / В. А. Кузнецов. – Владикавказ : Ир, 1992. – C.21–22; Бубенок О. Б. Алани-аси у складі середньовічних етнополітичних об'єднань Євразійського степу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. іст. наук : спец. 07.00.02 "Всесвітня історія" / Бубенок Олег Борисович. — К., 2006. – С.7.
    53. Perceval, A. P. Caussin de. Essai sur l’Histoire des Arabes avant l’islamisme, pendant l’Époque de Mahomet, et jusqu’à la reduction de toutes les tribus sous la loi musulmane / A. P. Caussin de Perceval. – Paris : Typographie de Firmin Didot Frères, 1847 – 1848. – Tome deuxième. – 1847. – 702, [6] p.; Perceval, A. P. Caussin de. Essai sur l’Histoire des Arabes avant l’islamisme, pendant l’Époque de Mahomet, et jusqu’à la reduction de toutes les tribus sous la loi musulmane / A. P. Caussin de Perceval. – Paris : Typographie de Firmin Didot Frères, 1847 – 1848. – Tome troisième. – 1848. – 603, [5] p.; Мюлер Август. История ислама. От доисламской истории арабов до падения династии Аббасидов / Август Мюлер. – Москва : Астрель: АСТ, 2006. – 911, [1] c.; Osborn, Robert Durie. Islam under the Arabs / Robert Durie Osborn. – London : Longmans, Green, and Co., 1876. – 414, 44 p.; Osborn, Robert Durie. Islam under the khalifs of Baghdad / Robert Durie Osborn. – London : Simmons&Botten, Shoe Lane. E.C., 1878. – XIII, 406 p.; Bukhsh, S. Khuda. Contributions to the History of Islamic Civilization (containing a translation of Von Kremer’s Culturgeschichtliche streifzüge auf dem gebiete der islams) / S. Khuda Bukhsh. – Calcutta : Thacker, Spink & CO., 1905. – 297, [2] p.; Margoliouth D. S. Mohammed and the rise of Islam / D. S. Margoliouth. – New-York – London : The Knickerbocker Press, 1903. – 481, [5] p.; Nöldeke Theodor. Sketches from Eastern History / Theodor Nöldeke; translated by John Sutherland Black, M.A. – London-Edinburgh : Adam and Charles Black, 1892. – 288, [9] p.; Мец А. Мусульманский ренессанс: перевод с немецкого / А. Мец. – Москва : Наука, 1973. – 473 с.; Уотт У. М. Мухаммад в Медине / У. Монтгомери Уотт. – Санкт-Петербург : «Издательство «Диля», 2007. – 480 с.; Сурдель Доминик, Сурдель Жаннин. Цивилизация классического ислама / Доминик Сурдель, Жаннин Сурдель; [пер. с фр. В. Бабинцева]. – Екатеринбург : У-Фактория, 2006. – 544 с.; Гибб Х. А. Р. Арабская литература. Классический период / Х. А. Р. Гибб. – М. : Изд-во восточной литературы, 1960. – 186 с.; Strange, G. Le. The lands of the Eastern Caliphate. Mesopotamia, Persia, and Central Asia from the Moslem conquest to the time of Timur / G. Le Strange. – New York : Barns&Noble, Inc., 1873. – XVII, 536, [10] p.; Lewis Bernard. The Arabs in History / Bernard Lewis. – New York : Oxford University Press, 2002. – 240 p.; Daniel Elton L. Arabs, Persians, and the advent of the Abbasids reconsidered / Elton L. Daniel // Journal of the American Oriental Society. – Jul-Sep 1997. – Vol. 117. – Iss. 3. – P. 542 – 548.; Грюнебаум (фон) Г. Э. Классический ислам / Г. Э. Грюнебаум (фон); отв. ред. В. В Наумкин, пер с англ. И. М. Дижура. – Москва : Наука, 1986. – 216 с.; Беляев Е. А. Арабы, ислам и Арабский халифат в раннее средневековье. Изд. 2-е. / [Е. А. Беляев; ред. М. Д. Панасьянс]. – Москва : Наука, 1966. – 280 с.; Фильштинский И.М. История арабов и Халифата (750 – 1517) / И. М. Фильштинский. – Москва : АСТ: Восток-Запад, 2008. – 349, [3] c.; Яценко С. А. Аланы в Восточной Европе в середине І – середине IV вв. н. э. (локализация и политическая история) / Скифы. Сарматы. Славяне. Русь. / С. А. Яценко // Петербургский Археологический Вестник. – 1993. – № 6. – С. 83 – 86.; Huart Cl. A history of Arabic literature / Cl. Huart. – New York : D. Appleton and company, 1903. – 478 p.; Browne Edward G. A literary History of Persia. From the earliest Times until Firdawsi / Edward G. Browne. – London : T. Fisher Unwin Ltd: Adelphi Terrace, 1908. – 521 p.; Nicholson, Reynold A. A literary History of the Arabs / Reynold A. Nicholson. – London : T. Fisher Unwin, 1907. – 500, [6] p.; Miquel A. La géographie humaine du monde musulman jusqu’au milieu du 11e siècle. Géographie arabe et représentation du monde: la terre et l’étranger / par A. Miquel. – Paris : Éditions de l'École des hautes études en sciences sociales, 1975. – 387 p.; Гибб Х. А. Р. Арабская литература. Классический период / Х. А. Р. Гибб. – Москва : Изд-во восточной литературы, 1960. – 186 с.; Зимони Иштван. Венгры в Волжско-Камском бассейне? / Иштван Зимони // Finno-Ugrica. – 2000. – №1. – С. 5 – 42.; Эрдели Иштван. Волжские булгары и венгры / Иштван Эрдели // Finno-Ugrica. – 1998. – № 1. – С. 15 – 18.; Контлер Ласло. История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы / Ласло Контлер. – Москва : Изд-во «Весь Мир», 2002. – 656 с., ил.; Yolland, Arthur B. Hungary / Arthur B. Yolland. – London: T. C. & E. C. Jack, Limited, New York: Frederick A. Strokes Co, 1917. – 336, [7] p.; Macartney C. A. The Magyars in the ninth century / Carlile Almer Macartney. – Cambridge: Cambridge University Press, 1968. – 241 p.; Felberman Lois. Hungary: A short Outline of its History / Lois Felberman. – London : Educational Section of the Hungarian Exhibition, 1908. – 16, [8] p.; История Венгрии: Том І - ІІІ / [oтв. ред. В.П. Шушарин]. – Москва : Наука, 1971. – Т.І. – 1971. – 644 с.; Марсина Р. Славяне и мадьяры в конце ІХ – Х в. / Р. Марсина // Раннефеодальные государства на Балканах. VI – XII века / [ред. Г. Г. Литаврин]. – Москва: Наука, 1985. – С. 106 – 115.; Godkin, Edwin Lawrence. The History of Hungary and the Magyars: from the earliest period to the close of the late war / Edwin Lawrence Godkin. – London : John Cassel, Ludgate-Hill, 185. – 380. [7] p.; Sulyok Vince. Ungarns Histoire og Kultur / Vince Sulyok. – Budapest : National Széchényi Library, 2006. – 413 p.; Fodor, Istvan. Die grosse Wanderung der Ungarn vom Ural nach Pannonien / Istvan Fodor. – Budapest : Corvina, 1982. – 372 s.; Ligeti Lajos. Studia turcica / Lajos Ligeti. – Budapest : Akademisi Kiado, 1971. – 498 p., illus.; Czeglédi, Katalin. The name of Hungarian People «hungar» in the Mirror of Geographical Names / Katalin Czeglédi // Journal of Eurasian Studies. – Volume II. – Issue 1. / January – March 2010. – P. 72 – 87; Vámbéry Arminius. Hungary / Arminius Vámbéry. – New-York : G. P. Putnam’s Sons, London: T. Fisher Unwin, 1898. – 452, [1] p.; Иречка К. Ю. История Болгар / К. Ю. Иречка; [пер.проф. Новороссийского ун-та Ф. К. Бруна и магистранта В. Н. Палаузова]. – Одеса : Типография Л. Нитче, 1878. – IV, 785, [7] с.; Краткая история Болгарии. С древнейших времен до наших дней / [отв. ред. Г.Г. Литаврин, академик Д.Ф. Марков, В. Н. Виноградов, С. В. Васильев]. – Москва : Наука, 1987. – 568, [1] с.; Живко Г. В. Етногенеза и миграции в Евразия, през древността и ранното средновековие и мястото на древните Българи в тях / Живко Гочев Войников. – София : "Тангра ТанНак Ра", 2009. – 1483 с.; Тыпкова-Заимова В. Южные славяне, протоболгары и Византия. Проблемы государственного и этнического развития Болгарии в VII – IX веках / В. Тыпкова¬-Заимова // Раннефеодальные государства на Балканах. VI – XII века / [ред. Г. Г. Литаврин] – Москва : Наука, 1985. – С. 37 – 51.; Койчева Е., Кочев Н. Болгарское государство с середины VIII до конца IX века / Е. Койчева, Н. Койчев // Раннефеодальные государства и народности (южные и западные славяне VI – XII веков): сборник статей / [отв. ред. Г. Г. Литаврин]. – Москва : Наука, 1991. – С. 51 – 68.; Кузнєцов В. А. Очерки истории алан / В. А. Кузнецов. – Владикавказ : Ир, 1992. – 392 c.; Габуев Т. А. Ранняя история алан (по данным письменных источников) / Т. А. Габуев. – Владикавказ : Иристан, 1999. – 148 с.; Сулимирский Тадеуш. Сарматы. Древний народ юга России / Тадеуш Сулимирский; пер. с англ. Т. В. Китаиной. – М. : ЗАО Центрполиграф, 2008. – 191 с.; Бахрах, Бернард С. Аланы на Западе (от первого их упоминания в античных источниках до периода раннего средневековья) / Бернард С. Бахрах. – М. : АРД, 1993. – 191 с.; Винцелер О. К вопросу о происхождении названия Jacy (яссы) / О. Винцелер // Аланы: Западная Европа и Византия. – Владикавказ: Сев.-Осет. ин-т гуманитарных исследований, 1992. – С. 120 – 130.; Бартольд В. В. Тюрки: Двендцать лекций по истории турецких народов Средней Азии / В. В. Бартольд // Бартольд В. В. Сочинения : в 9 т. / [пред. ред. кол. Б. Г. Гафуров]. – Москва : Восточная литература, 1963 – 1973. – Т. V: Работы по истории и филологии тюркских и монгольских народов / В. В. Бартольд; отв. ред. А. Н. Кононов. – 1968. – С. 19 – 195.; Karatay O. Some Views on Looking for a New Home for Ancestors of Turks and Magyars in the Middle East / Osman Karatay // Journal of Eurasian Studies. – July – September 2009. – Volume I. – Issue 3. – P. 49 – 73.; Гумилев Л. Н. Древние тюрки / Л. Н. Гумилев. – Москва : ООО «Изд-во АСТ», 2004. – 575, [1] с.; Czaplicka M. A. The Turks of Central Asia in History and at the Present Day. An ethnological inquiry into the Pan-Turanian Problem and Bibliographical Material relating to the Early Turks and the present Turks of Central Asia. – Oxford : At the Clarendon Press, 1918. – 242 p.; Findley Carter Vaughn. The Turks in World History / Carter Vaughn Findley. – New York : Oxford University Press, 2005. – IX, 300 p.; Clauson Gerard. Turkish and Mongolian Studies / Gerard Clauson. – London : The Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, 1962. – 261 p.; Максуди Садри Арсал. Тюркская история и право / Садри Максуди Арсал; пер. с тур. яз. Рафаэля Мухамметдинова. – Казань : Изд-во «Фэн», 2002. – 412 с.; Файзрахманов Г. Л. Древние тюрки в Сибири и Центральной Азии / Г. Л. Файзрахманов. – Казань : Мастер Лайн, 2000. – 188 с.; Паркер Эдуард. Татары. История возникновения великого народа / Эдуард Паркер; пер с англ. Т. Е. Любовской. – Москва : ЗАО Центрполиграф, 2008. – 223 с.; Аджи Мурад. Кипчаки. Огузы. Средневековая история тюрков и Великой Степи / Мурад Аджи. – Москва : ОАО «Типография «Новости», 2001. – 215 c. : ил.; Кляшторный С. Г., Султанов Т. И. Государства и народы Евразийских степей: от древности к Новому времени / С. Г. Кляшторный, Т. И. Султанов. – СПб. : Петербургское Востоковедение, 2009. – 432 с.; Авенариус А. Авары и славяне. “Держава Само” / А. Авенариус // Раннефеодальные государства и народности (южные и западные славяне VI – XII веков): сборник статей / [отв. ред. Г. Г. Литаврин]. – Москва : Наука, 1991. – С. 26 – 51.; East Central and Eastern Europe in the Middle Ages 450 – 1450: Volumes 1 – 2 / [edited by Florin Curba with the assistance of Roman Kovalev]. – Leiden-Boston : Brill, 2008. – Volume 2: The Other Europe in the Middle Ages. Avars, Bulgars, Khazars, and Cumans. – 2008. – 492 p.; Плетнева С. А. Кочевники средневековья. Поиски исторических закономерностей / С. А. Плетнева; отв. ред. Б. А. Рыбаков. – Москва : Наука, 1982. – 188 с.; Князький И. О. Русь и степь / И. О. Князький. – Москва : Российский научный фонд, 1996. – 131 с.; Федоров-Давыдов Г. А. Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов / Г. А. Федоров-Давыдов. – Москва : Изд-во МГУ, 1966. – 274 с.; Davenport, Charles B. The feebly inhibited nomadism or the wandering impulse, with special reference to heredity. Inheritance of Temperament. – Washington, D.C. : Carnegie Institution of Washington, 1915. – 158, [4] p.; Kazymzhanov A. K. The political tradition of the steppe / A. K. Kazymzhanov, Keith Owen Tribble // Nationalities Papers. – Vol. 26. – No. 3. – Sep. 1998. – P. 453 – 472.
    1.2. Арабські географічні твори як джерело міграції кочівників у степах Європи
    1. Крачковский И. Ю. Избранные сочинения : в 6 т. / И. Ю. Крачковский; пред. ред. кол. В. А. Гордлевский. – Москва – Ленінград : АН СССР, 1954 – 1959. – Т. IV: Арабская географическая литература / отв. ред. Г. В. Церетели. – 1957. – С. 99.
    2. Das Kitab surat al-ard des Abu Ğa‛far Muhammad Ibn Musa al-Huwarizmi / [herausgegeben nach dem handschriftlichen Unicum der Bibliothèque de l’Université et régionale in Strassburg (cod. 4247) von Hans v. Mžik] // Bibliothek arabischer Historiker und Geographen: Bd. 1 – 5 / [herausgegeben von Hans v. Mžik]. – Leipzig : Verlag „Walter de Gruyter und Co.”, 1926 – 1930. – Bd. 3. – 1926. – 162 s.
    3. Крачковский И. Ю. Избранные сочинения : в 6 т. / И. Ю. Крачковский; пред. ред. кол. В. А. Гордлевский. – Москва – Ленинград : АН СССР, 1954 – 1959. – Т. IV: Арабская географическая литература / отв. ред. Г. В. Церетели. – 1957. – С. 94.
    4. Das Kitab surat al-ard des Abu Ğa‛far Muhammad Ibn Musa al-Huwarizmi / [herausgegeben nach dem handschriftlichen Unicum der Bibliothèque de l’Université et régionale in Strassburg (cod. 4247) von Hans v. Mžik] // Bibliothek arabischer Historiker und Geographen: Bd. 1 – 5 / [herausgegeben von Hans v. Mžik]. – Leipzig : Verlag „Walter de Gruyter und Co.”, 1926 – 1930. – Bd. 3. – 1926. – S.104 – 105.
    5. Nallino C. A. Al-Huwarizmi e il suo rifacimento della geografia di Tolomeo / C. A. Nallino // Memoire della Classe di Scienze morali, storiche e filosofiche della reale Aceademia dei Linci. – Roma: Publisazipni dell ’Instituto per l’Oriente, 1894. – Tomo CCXCI. – Volumi 11. – Parte 19. – P. 17 – 18.
    6. Калинина Т. М. Сведения ранних ученых Арабского халифата. Тексты, перевод, комментарий / Т. М. Калинина; отв. ред. В. Л. Янин. – Москва : Наука, 1988. – С. 108 – 109.
    7. Suhrab. Aja’ib al-aqalim as-sab’ah // Bibliothek arabischer Historiker und Geographen: Bd. 1 – 5 / [herausgegeben von Hans v. Mžik]. – Leipzig : Verlag „Walter de Gruyter und Co.”, 1926 – 1930. – Bd. 5. – 1930. – S. 49.
    8. Suhrab. Aja’ib al-aqalim as-sab’ah // Bibliothek arabischer Historiker und Geographen: Bd. 1 – 5 / [herausgegeben von Hans v. Mžik]. – Leipzig : Verlag „Walter de Gruyter und Co.”, 1926 – 1930. – Bd. 5. – 1930. – S. 106 – 107.
    9. Калинина Т. М. Сведения ранних ученых Арабского халифата. Тексты, перевод, комментарий / Т. М. Калинина; отв. ред. В. Л. Янин. – Москва : Наука, 1988. – С. 140.
    10. Brockelmann C. Geschichte der arabischen Litteratur: Band I – II / von Carl Brockelmann. – Weimar : Verlag von Emil Felber, 1898 – 1902. – Band I. – 1898. – S. 222.
    11. Al-Battani sive Albatenii Opus Astronomicum / [Ad fidem codicis Excurialensis Arabice editum, latine versum adnotatonibus instructum a C. A. Nallino] // Publicazioni del Reale Osservatorio di Brera in Milano. – № XL. – Parte 1 – 3. – Milano: Medionali Insubrum, 1903. – Pars Prima. – P. 235 – 240.
    12. Suter H. Al-Farghani / von H. Suter // Enzyklopaedie des Islam. Geographisches, ethnographisches und biographisches Wörterbuch der muhammedanischen Völker / [herausgegeben von M. Houstma, A. J. Wensinck, W. Heffening, H. A. R. Gibb, E. Levi-Provençal]. – Leiden und Leipzig : Verlagsbuchhandlung von dem E. J. Brill und Otto Harrossowita, 1908 – 1936. – Band II. – S. 69 – 70.
    13. Carmody F. J. Arabic Astronomical and Astrological Sciences in Latin Translation. A Critical Bibliography / by Francis J. Carmody. – Berkley and Los Angeles : University of California press, 1956. – P. 113.
    14. Анікєєв Д. О. Представники "астрономічної школи" географії Арабського халіфату ІХ – першої половини Х століть про етнічну ситуацію у степовій смузі Південно-Східної і Центральної Європи / Д. О. Анікєєв // Історичні записки: збірник наукових праць / [гол. ред. В. П. Михайлюк]. – Луганськ : СНУ ім. Володимира Даля, 2009. – Випуск 22. – С. 9.
    15. Muhammedis Filii Ketiri Ferganensis qui volgo Alfraganus dicitur Elementa Astronomica. Arabice et Latine. Cum notis ad res exoticas sive Orientales, quae in iis Occurant / [edidit Jacob Golius]. – Amstelodami : Opera Jacobi Golii, 1669. – P.38.
    16. Kitab al-Masalik wa’l Mamalik (Liber viarum et regnorum) auctore Abu’ Kasim Obaidallah ibn Abdallah ibn Khordadhbeh et Excerpta e Kitab al-Kharadj auctore Kodama ibn Dja’far // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavorum : Verlag von E. J. Brill, 1870 – 1894. – Рars VI. – 1889. – P. ХХ.
    17. Hudud al-‛alam. "The Regions of the World". A Persian Geography 372 A.H. – 982 A.D. / [translated and explained by V. Minorsky; With the prefase by V. V. Barthold]. – London : Gibb. Memorial Series. New Series XI, 1937. – P. 10.
    18. Marquart J. Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge. Ethnologische und historish-topographische Studien zur Geschichte des 9 und 10 Jahrhunderts (ca. 840 – 940) / von J. Marquart. – Leipzig : Dieterich'sche Verlagsbuchhandlung Theodor Weicher, 1903. – S.390.
    19. Kitab al-Masalik wa’l Mamalik (Liber viarum et regnorum) auctore Abu’ Kasim Obaidallah ibn Abdallah ibn Khordadhbeh et Excerpta e Kitab al-Kharadj auctore Kodama ibn Dja’far // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavorum : Verlag von E. J. Brill, 1870 – 1894. – Рars VI. – 1889. – P.ХІІІ.
    20. Крачковский И. Ю. Избранные сочинения : в 6 т. / И. Ю. Крачковский; пред. ред. кол. В. А. Гордлевский. – Москва – Ленинград: АН СССР, 1954 – 1959. – Т. IV: Арабская географическая литература / отв. ред. Г. В. Церетели. – 1957. – С. 22.
    21. Булгаков П. Г. “Книга путей и государств” Ибн Хордадбеха / П. Г. Булгаков // Палестинский сборник. – Москва : Наука, 1958. – Вып. 3 (66). – С. 127.
    22. Kitab al-Masalik wa’l Mamalik (Liber viarum et regnorum) auctore Abu’ Kasim Obaidallah ibn Abdallah ibn Khordadhbeh et Excerpta e Kitab al-Kharadj auctore Kodama ibn Dja’far // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavorum : Verlag von E. J. Brill, 1870 – 1894. – Рars VI. – 1889. – P.92, 118.
    23. Kitab al-a‛lak an-nafisa auctore Abu Ali Ahmed ibn Omar ibn Ruste et Kitab al-Boldan auctore Ahmed ibn Abi Jakub ibn Wadih al-Katib al-Jakubi // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavorum : Verlag von E. J. Brill, 1870 – 1894. – Рars VII. – 1892. – P. VII.
    24. Specimen e literis orientalibus, exhibens Kitabo’ l-Boldan, sive librum regionum, auctore Ahmed ibn Abi Ja’qub, noto nominee al-Ja’qubii / [auspice viro clarissimo T. G. J. Juynboll]. – Luguduni-Batavorum : Apud E. J. Brill, Academiae Typographum, 1861. – 154, [3] p.
    25. Kitab al-a‛lak an-nafisa auctore Abu Ali Ahmed ibn Omar ibn Ruste et Kitab al-Boldan auctore Ahmed ibn Abi Jakub ibn Wadih al-Katib al-Jakubi // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. – Lugduni Batavor
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины