ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА ЛЕСІ УКРАЇНКИ: ДЖЕРЕЛОЗНАВЧО-ТЕКСТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ : Эпистолярное наследие ЛЕСИ УКРАИНСКИ: истоковедческий-текстологический АСПЕКТ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

САВЧУК ВАЛЕНТИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 821. 161. 26 Українка

ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА ЛЕСІ УКРАЇНКИ: ДЖЕРЕЛОЗНАВЧО-ТЕКСТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

10.01.09 літературне джерелознавство і текстологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Сташенко Надія Георгіївна,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ЗБИРАННЯ І ПУБЛІКАЦІЙ ЛИСТІВ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
1.1. Питання про лист як предмет наукових студій..8
1.2. Перші публікації листів Лесі Українки та відгуки на них..14
1.3. Процес збирання епістолярної спадщини поетеси: знахідки і втрати...17
1.4. Листи письменниці в Україні.32
1.4.1. Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України........32
1.4.2. Київський літературно-меморіальний музей Лесі Українки........... 56
1.4.3. Львівська національна бібліотека ім.В.Стефаника НАН України.... 58
1.4.4.Національна бібліотека України ім.В.Вернадського НАН України.....66
1.5. Епістолярій Лесі Українки в бібліотеках та науково-дослідних установах світу..69
1.6. Публікації листів письменниці в багатотомних виданнях її творів ..76

РОЗДІЛ 2. ТЕКСТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПУБЛІКОВАНОГО ЕПІСТОЛЯРІЮ ЛЕСІ УКРАЇНКИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЇЇ АВТОГРАФІВ
2.1. Особливості персональної текстології Лесі Українки.84
2.2. Епістолярій письменниці: текстологічне дослідження купюр88
2.3. Цензурні вилучення листів Лесі Українки: факти та гіпотези..111
2.4. Мовні помилки та неточності в епістолярних текстах 12-томного зібрання творів поетеси (19751979 рр.)....127

ВИСНОВКИ.........156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........161

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Наприкінці 80-х на початку 90-х рр. ХХстоліття українське літературознавство ввійшло в нову стадію розвитку. Перед ученими відкрилися широкі перспективи: з’явилася можливість не тільки працювати з матеріалами спецфондів та архівних установ і без перешкод публікувати результати своїх розвідок, але й заповнювати лакуни, що виникли, переважно з ідеологічних міркувань, у радянські часи. Серед найбільш проскрибованих виявилася й епістолографія, хоча листування видатних осіб завжди було в епіцентрі досліджень, адже епістолярій подає якнайточніші факти з життя, наближає вчених до розуміння світогляду адресанта, його епохи. Науковці України (В.Брюгген, Л.Вашків, В.Гладкий, М.Гудзій, Р.Доценко, В.Дудко, В.Качкан, А.Крат, Ж.Ляхова, М.Назарук, П.Ротач, В.Святовець) та діаспори (В.Міяковський, Д.Нитченко, Ю.Шерех), розглядаючи специфіку епістолярію, його особливості, здебільшого зосереджували увагу на едиційній практиці редагуванні, коментуванні та публікуванні листування митців, громадських діячів, учених. Теоретичні засади сучасної української епістолографії як науки узагальнили М.Коцюбинська, В.Кузьменко та Ж.Ляхова. Крім того, проблеми епістолярію в колі досліджень Т.Заболотної, Л.Курило, Г.Мазохи.
Про необхідність розробки теоретичної бази йшлося в епістолярних дослідженнях більшості українських літературознавців, адже друга половина ХХ століття в епістолографії етап переходу від спорадичних журнальних публікацій листів із коментарями вчених, публікацій у багатотомних зібраннях творів адресантів до окремих видань епістолярної спадщини. Листування Лесі Українки завдяки самовідданості його популяризаторів та дослідників М.Грудницької, М.Деркач, О.Косач-Кривинюк, С.Кочерги, Л.Мірошниченко, П.Одарченка, А.Ряппо, Т.Скрипки стало об’єктом вивчення численних наукових студій. Кореспонденції письменниці публікувалися вже за її життя (1911 р.), а після смерті все частіше з’являлись у періодиці. Протягом 5070-х років ХХ ст. було здійснено кілька багатотомних видань творів поетеси, куди вміщено також її листи (1956 р. 5-й т., 1965 р. 910-й тт., 19781979 рр. 1012-й тт.).
Важливою сторінкою в дослідженнях листів письменниці стала монографія В.Святовця «Епістолярна спадщина Лесі Українки» (1981), у якій науковець розглядає епістолярій поетеси в контексті її художньої творчості в історико-літературному, теоретичному і джерелознавчому аспектах.
Протягом останніх десятиліть з’явилася низка праць, де досліджено текстологію поетичної, драматичної та прозової спадщини Лесі Українки. Це студії авторитетних текстологів Г.Аврахова, Н.Вишневської, Г.Гаджилової, Л.Мірошниченко, Т.Третяченко. Таке комплексне вивчення відкриває нові перспективи для досліджень історії української літератури взагалі й життя та творчості Лесі Українки зокрема. Проте майже не дослідженими в текстологічному аспекті є листи письменниці. Дисертація певною мірою заповнює цю прогалину. Водночас за результатами фронтальної звірки опублікованих епістолярних текстів з їх автографами в роботі подано детальний реєстр цензурних вилучень, друкарських помилок та огріхів, допущених упорядниками, редакторами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов’язано з науковою темою кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки «Українська література: традиції і сучасність» (затверджена 19.09.2001) та програмою наукової діяльності Інституту Лесі Українки за темою «Леся Українка та її доба» (шифр 0105U000060; затверджена 25.04.2005). Тему дисертації затверджено на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 4 / 130 від 04.12. 2008).
Мета роботи полягає у вивченні історії збирання і публікацій листів Лесі Українки, виявленні, систематизації та коментуванні купюр, друкарських та редакторських огріхів у наукових виданнях епістолярної спадщини письменниці у 5070-х роках ХХ століття.
Поставлена мета передбачає реалізацію таких основних завдань дослідження:
виділити найважливіші аспекти вивчення приватної кореспонденції митця з позицій сучасного літературознавства;
дослідити історію збирання та публікацій епістолярію Лесі Українки;
звірити автографи листів Лесі Українки з надрукованими в наукових виданнях текстами;
на основі рукописних матеріалів здійснити історико-літературний коментар виявлених купюр, цензурних вилучень;
проаналізувати редакторські правки, друкарські огріхи в листах Лесі Українки, що опубліковані в багатотомних наукових виданнях її творів.
Об’єктом дослідження є надруковані в часописах та наукових виданнях епістолярні тексти Лесі Українки, їх автографи, обліково-фондова документація відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В.Вернадського НАН України, відділу рукописів Львівської національної бібліотеки імені В.Стефаника НАН України, Київського літературно-меморіального музею Лесі Українки, Волинського краєзнавчого музею, Музею Лесі Українки Волинського національного університету ім.Лесі Українки, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
Предмет дослідження: історія збирання і публікацій листів Лесі Українки; купюри, редакторські правки та друкарські помилки, зроблені під час видання епістолярної спадщини письменниці у 12-томному зібранні її творів 19751979рр.
Наукова методологія. У дослідженні епістолярію Лесі Українки використано порівняльно-історичний, текстуально-аналітичний, типологічний та текстологічний методи аналізу.
Теоретико-методологічною основою дисертації є наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених із текстології: Г.Аврахова, М.Бернштейна, О.Білявської, М.Бондаря, В.Бородіна, Г.Бурлаки, Н.Вишневської, С.Гальченка, М.Гнатюк, М.Гудзія, В.Дудка, С.Зубкова, Г.Ленобля, Д.Лихачова, Т.Маслянчук, Б.Мейлаха, Л.Мірошниченко, Є.Прохорова, С.Рейсера, С.Селіванової, К.Сєкарєвої, М.Сиваченка, В.Смілянської, Б.Томашевського, Т.Третяченко, Н.Чамати; літературознавчі дослідження М.Бахтіна, Н.Бєлунової, П.Бухаркіна, Л.Вашків, Л.Гінзбург, О.Єліної, М.Коцюбинської, В.Кузьменка, Ж.Ляхової, Г.Мазохи, А.Малахової, У.Тодда. Крім того, дисертант спирається на праці відомих дослідників життя і творчості Лесі Українки та її епістолярію: В.Агеєвої, А.Бичко, І.Денисюка, М.Деркач, А.Диби, М.Драй-Хмари, Н.Зборовської, М.Зерова, М.Кармазіної, О.Косач-Кривинюк, С.Кочерги, Л.Міщенко, М.Мороза, А.Музички, П.Одарченка, Т.Скрипки, О.Сліпушко, на студії науковців про цензурні утиски щодо класиків українського письменства в добу тоталітаризму.
Наукова новизна. Дослідження перша спроба цілісного викладу історії збирання і видання епістолярної спадщини Лесі Українки, аналізу опублікованих листів письменниці в джерелознавчому та текстологічному аспектах.
У роботі вперше введено в науковий обіг великий масив вилучених радянською цензурою та не опублікованих раніше уривків із кореспонденцій поетеси; встановлено причини, кількість та серйозність порушень творчої волі Лесі Українки в її надрукованих епістолярних текстах.
Практичне значення роботи. Фактичний матеріал та висновки дослідження можуть бути використані під час підготовки видання листів Лесі Українки, укладання її персональної енциклопедії, зокрема в статтях-гаслах, де розглядатиметься епістолярна спадщина письменниці. Окремі положення роботи можуть прислужитися для коментарів деяких листів поетеси, її епістолярію в цілому в Повному академічному зібранні творів Лесі Українки.
Практична цінність роботи зумовлена також можливістю використання матеріалу під час вивчення історії української літератури у вищих навчальних закладах, для написання наукових досліджень, присвячених проблемам персональної текстології українських письменників.
Особистий внесок здобувача полягає в науковому опрацюванні обліково-фондової документації (актів, листування, книг надходжень) відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В.Вернадського НАН України, відділу рукописів Львівської національної бібліотеки імені В.Стефаника НАН України при збиранні епістолярної спадщини Лесі Українки, вивченні автографів її листів з метою виявлення в їх публікаціях купюр, невиправданих редакторських правок та друкарських помилок. Дослідження є індивідуальною роботою, її результати отримано безпосередньо автором.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження апробовано на Міжнародній науковій конференції «Леся Українка і європейська культура» (Луцьк, 2006), ІХ Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 2007), Міжнародній науковій конференції «Леся Українка: естетика, поетика, текстологія» (Луцьк, 2008), Всеукраїнському науковому семінарі «Поетичні збірки Лесі Українки: текст і контекст» (Луцьк, 2007), Всеукраїнському науковому семінарі «Леся Українка в колі своїх сучасників» (Луцьк, 2006), Міжвузівській науковій конференції «Феномен Лесі Українки в історіософському, культурологічному, мистецтвознавчому й філософському аспектах» (Київ Житомир, 2008).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 5 публікаціях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (325 найменувань), у тому числі архівних. Загальний обсяг дисертації 158 сторінок, із них 148 основний текст.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Лист завжди розглядався як особливий вид комунікативної творчості або специфічний документ, насичений неповторним ароматом доби адресанта, його індивідуальності. Виконуючи свою першочергову функцію, кореспонденція митця є одним із найважливіших першоджерел для розуміння світогляду автора, його взаємин із сучасниками, своєрідною автобіографією, де окреслено погляди, вподобання, окремі події й проблеми.
Як явище поліфонічне (історичне та культурне водночас), лист письменника завжди цінне джерело для науковців: залежно від завдання чи характеру інтересу одні шукають у ньому біографічний матеріал, другі прагнуть відчути дух епохи, треті цікавляться лінгвістикою тексту, четверті вивчають психологію кореспондентів. Не випадково епістолярій нині в епіцентрі досліджень. Чи не кожна наукова доповідь супроводжується цитуванням листів, які сьогодні є ключем до розуміння ідейно-художніх, суспільно-політичних, історичних поглядів того чи іншого письменника. В умовах незалежної України зростає увага до окремої особистості, її неповторності й багатогранності, тим більше якщо цією індивідуальністю є митець. Водночас поза належною увагою видавців нерідко залишаються опубліковані за радянських часів листи українських класиків, у тому числі Лесі Українки.
Вивчення друкованих джерел епістолярної спадщини митця нині варто безпосередньо пов’язувати з автографами кореспонденцій письменниці, архівними матеріалами, адже в умовах тоталітарної дійсності під час підготовки до публікації тексти часто ставали об’єктом фальшування з боку державних цензурних органів. Установити причини, кількість та серйозність порушень творчої волі Лесі Українки можна тільки за допомогою її рукописів, що збереглися. З цією метою вперше проведено якнайповніше джерелознавче і текстологічне дослідження епістолярію поетеси. У результаті виявлено місця зберігання її кореспонденцій сьогодні, простежено їх рух від адресатів Лесі Українки до науково-дослідних установ, бібліотек, музеїв, де вони осіли, та шляхи поповнення цих фондів. Це дало можливість здійснити класифікаційний поділ текстів листів, оцінити перспективи у справі їх пошуку, з’ясувати причини та обставини найбільших втрат і знахідок. Важливість одержаних результатів для майбутнього Повного академічного зібрання творів Лесі Українки беззаперечна: у текстологічному коментарі попередніх багатотомних видань було не завжди точно вказано місце зберігання автографа, нерідко названо його помилково. Дослідження подає вичерпну інформацію про джерельну базу епістолярію письменниці. Використання обліково-фондової документації відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, Інституту рукописів Національної бібліотеки ім.В.Вернадського НАН України, відділу рукописів Львівської національної бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України, Київського літературно-меморіального музею Лесі Українки, Музею Лесі Українки Волинського національного університету ім.Лесі Українки, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, їх описаних та закаталогізованих одиниць збереження дало можливість максимально відтворити історію збирання і публікацій листів письменниці.
У роботі узагальнюються і доповнюються результати досліджень попередників, присвячені окремим джерелознавчим та текстологічним проблемам студіювання епістолярію Лесі Українки. Автор відзначає вагомий внесок українських радянських літературознавців, які працювали у нелегкий для вітчизняної науки, культури та мистецтва період, у справу вивчення та популяризації листування поетеси.
Дисертація досліджує кореспонденції письменниці з позицій сучасного джерелознавства та текстології і розкриває перспективи їх подальшого використання з науково-дослідною метою з урахуванням вилученого в радянський період матеріалу. До останнього відносимо насамперед купюри. Цензурні втручання в тексти класиків у добу УРСР були нормою. Першочергово вилучалися уривки, у яких письменники порушували національне питання, проблему підневільного становища українців, його причини, розглядали можливість змін на краще в межах власної держави. Не був винятком також епістолярій Лесі Українки. Створені не для друку, особливо відверті листи письменниці до найвизначніших постатей кінця ХІХ початку ХХ століть ретельно вичитувалися редакторами та упорядниками. Існування ідеологічного «табу», котре фактично стало головним критерієм відбору матеріалу до друку, унеможливило подачу листів за автографами без вилучень. Цензурних утисків зазнали тексти, у яких поетеса розлого коментувала політичну ситуацію в Україні, характеризувала причини і наслідки багатовікового під’яремного існування народу без держави чи аналізувала його стосунки з сусідами, зокрема Росією. Одержані результати підтвердили гіпотезу щодо можливості таких вилучень, однак під час звірки опублікованих кореспонденцій письменниці з їх автографами з’ясувалося, що не тільки національне питання було об’єктом пильної уваги редакторів, державної цензури. Серед сорока чотирьох купюр, знайдених у 12-томному виданні творів Лесі Українки 19751979 рр., лише тринадцять містять подібні роздуми. За змістом вилучений матеріал поділяємо на групи. Вони є надзвичайно цінним матеріалом для подальшого вивчення життя та творчості Лесі Українки. Таким чином, дослідження автографів та друкованих джерел дало змогу виявити купюри, вказати на причини вилучення і вперше ввести їх у науковий обіг, опублікувавши в тексті дисертації.
Детальний аналіз надрукованого епістолярію письменниці та її рукописної спадщини спонукав до перегляду питання щодо повноти зібрання творів Лесі Українки 19751979 років, куди ввійшло 773 кореспонденції. У виданні не вказано точної кількості збережених епістолярних текстів поетеси, адже поза друком залишилося 116 листів, хоча їх автографи, копії чи першодруки були відомі на момент укладання зібрання, а окремі з них навіть опубліковані за кордоном. Редактори та упорядники епістолярної спадщини Лесі Українки лише частково вмотивували вибірковість представлених текстів, указавши на однотипність поданої в деяких листах інформації. У дослідженні цю тезу спростовано за допомогою ретельного аналізу кореспонденцій поетеси, що не ввійшли до 12-томного видання. Серед причин називаємо цензурні утиски та існування ідеологічного «табу» на імена багатьох громадських діячів, політиків, письменників, визнаних «ворогами народу» в епоху СРСР. Ідеться насамперед про існування спецфондів та відділів спецзбереження у найбільших архівах та науково-дослідних установах держави. Доступ до документів, що зберігалися в них, був обмежений. Матеріали із закритих архівів почали активно друкувати тільки в період незалежної України, хоча такі публікації нерідко залишалися непоміченими в наукових колах через невеликі тиражі часописів у 90-хроках ХХ століття.
Епістолярна спадщина Лесі Українки в текстологічному аспекті одне з найменш вивчених питань у вітчизняному літературознавстві. Ймовірною причиною цього можна вважати загальноприйняту думку про нібито безваріантне встановлення джерела основного тексту листа, оскільки переважно він уже є канонічним. Але уваги потребує сам процес підготовки текстів до друку. Невиправдані редакторські втручання, коректорські помилки, механічні огріхи нерідко проникали в кореспонденції на різних її етапах. При цьому неточності часто виправдовувалися визначальним у текстології принципом уніфікації текстів класиків на базі сучасних правописних норм. Результати фронтальної звірки листів Лесі Українки, опублікованих у кілька- та багатотомних виданнях 5070-х років ХХ ст.., з їх автографами дають підстави говорити про численні порушення правил текстологічної підготовки до друку наукового видання, які не мають нічого спільного з осучасненням текстів листів. Нерідко зміни редакторів та упорядників, покликані робити текст легшим для сприйняття, не стільки впорядковували індивідуально-правописні норми Лесі Українки, скільки руйнували стиль письменниці, її мовні структури, емоційний лад висловлювань. У дослідженні прокоментовано десятки невиправданих підмін у лексичній, граматичній, морфологічній, фонетичній підсистемах мови, котрі іноді ускладнюють розуміння тексту. У роботі зафіксовано чимало порушень у відтворенні авторської пунктуації, прикладів неприйнятної для сучасної текстології взаємозаміни розділових знаків різних груп.
Вивчення рукописних та друкованих джерел текстів листів Лесі Українки супроводжувалося ретельною реєстрацією всіх механічних огріхів, зроблених під час підготовки епістолярних текстів до публікації на різних її етапах. Зокрема йдеться про пропуски слів, речень, рядків, їх переставлення місцями, невиправдане використання паронімів, зайві лексеми, неточності в передачі виділених письменницею слів чи фраз, що завдало 12-томному виданню творів Лесі Українки (19751979 рр.) великої шкоди.
За останні роки українська літературознавча наука досягла значних успіхів. Руйнуються постулати радянського періоду і щодо листування митців, крізь призму якого здебільшого розглядалася біографія письменника як мінімум і його творчість як максимум. У минулому лишилася тенденція публікувати лише ті кореспонденції чи уривки з них, котрі б ілюстрували стереотипні положення щодо життєпису, світогляду, мистецької спадщини Лесі Українки. Сьогодення вимагає від науковців детального та повного аналізу творчого доробку письменниці, зробити який без сучасних досліджень листування неможливо.
Дисертаційна робота не вичерпує текстологічних проблем епістолярної спадщини письменниці й спонукає до подальших ґрунтовних досліджень цього важливого напрямку персональної текстології Лесі Українки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АвраменкоІ. З листування Драгоманова / І.Авраменко // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. 1928. Кн. 18. С. 254263.
2. АвраховГ. Леся Українка : Проблеми текстології та історії друку (До дванадцятитомного видання творів, 19751979) / Г.Г.Аврахов. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. 228 с.
3. АвраховГ. Леся Українка, якої не знаємо / Г.Г.Аврахов // Літературна Україна. 1992. 12 листопада. С. 7.
4. АгеєваВ. Епістолярна спадщина Лесі Українки: листи як фраґменти творчої біографії // Жіночий простір : Феміністичний дискурс українського модернізму: [Монографія] / В.П.Агеєва. К. : Факт, 2003. С. 141157.
5. АгеєваВ. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації : [Монографія] / В.П.Агеєва. К. : Либідь, 2001. 264 с.
6. Антоненко-ДавидовичБ. Нащадки прадідів / [тв. спадщ. розшукав, зібрав, підготував до друку і прокомен. Л.Бойко]. К. : В-во «КМ Academia», 1998. 698 с.
7. АпановичО. Архів Академії Наук Української РСР. Огляд : [Машинопис, 1975] / О.Апанович. Інститут рукопису Національної бібліотеки імені В.Вернадського НАН України. Фонд Х. 18 с.
8. Архівні установи України : Довідник / Держ. комітет архівів України, Міністерство культури і мистецтв України, Національна академія наук України, Національна б-ка України ім.В.І.Вернадського. К. : НБУ ім.В.І. Вернадського, 2000. 259 с.
9. БаранВ. Цензура в системі тоталітаризму / В.Баран // Сучасність. 1994. № 5. С.104117.
10. БичкоА. Леся Українка : Світоглядно-філософський погляд / А.Бичко. К.: Український центр духовної культури, 2000. 186 с.
11. БіланТ. Проблема виховного ідеалу в українській філософії на рубежі ХІХ поч. ХХ століть (М.Драгоманов, Олена Пчілка, Леся Українка) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 «Історія філософії» / Т.О.Білан. Дрогобич, 1998. 18 с.
12. БогданС. «Україна А знаєте, таки є щось у сьому слові» : Етнічні стереотипи Лесі Українки за її листами / С.К.Богдан // Дивослово. 2002. № 10. С.1923.
13. БогданС. Етнічні гетеростереотипи в листах Лесі Українки / С.К.Богдан // Дивослово. 2003. № 10. С. 2731.
14. БогданС. Автопортрет «жінки з Косачівського роду» за її листами / С.К.Богдан // Дивослово. 2005. № 2. С. 6468.
15. БогданС. Листування як визначальний елемент мовленнєвої діяльності Лесі Українки / С.К.Богдан // Леся Українка і сучасність : зб. наук. праць / [упор. Н.Г.Сташенко]. Т. 2. Луцьк : Видавництво Волинська обласна друкарня”, 2005. С.291315.
16. БорисюкТ. Доля Лесиних листів / Т.О.Борисюк // Радянська Волинь. 1990. 7 грудня. С. 4.
17. БородінВ. Над текстами Т.Г.Шевченка / В.С.Бородін. К.: Наукова думка, 1971. 221с.
18. БрюггенВ. Без листів література неповна / В.Брюгген // Вітчизна. 1996. № 56. С.109111.
19. БурлакаГ. Літературна спадщина Маркіяна Шашкевича: Проблеми текстології / Г.М.Бурлака. К. : Наукова думка, 1988. 114 с.
20. ВарварцевМ. Флорентійська знахідка. Лист Лесі Українки / М.М.Варварцев // Радянське літературознавство. 1982. № 4. С. 6367.
21. ВасилькоА. [НіковськийА.] Леся Українка / А.Василько // Світло. 1913. № 3. С. 4850.
22. ВашківЛ. Епістолярна літературна критика: становлення, функції в літературному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.01.02 / ЛесяПетрівнаВашків. Львів, 1995. 24 с.
23. ВашківЛ. Епістолярна критика Лесі Українки: види, форми вияву, функції / Л.П.Вашків // З його духа печаттю... : зб. наук. праць на пошану Івана Денисюка. Л. : [Б.в.], 2001. Т. 1. С. 7076.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. К. Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. 1440 с.
25. ВишенськийІ. Твори / [пер. з книж. укр. мови В.О.Шевчука]. К. : Дніпро, 1986. 248 с.
26. ВишневськаН. Лірика Лесі Українки : Текстологічне дослідження / Н.О.Вишневська. К. : Наукова думка, 1976. 295 с.
27. «Відданий Вам Квітка». Листи Климента Квітки до Олени Пчілки / [публ. Т.Г.Третяченко] // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2000. № 2. С. 179191.
28. «Віддати зумієм себе Україні» : Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком / [вст. стаття, археографічна передмова, упорядкування, коментарі, примітки, підготовка текстів, покажчики, додатки, добір ілюст. матер. проф. С.Кіраля, проф.А.Погрібного]. К. ; Нью-Йорк : [Б. в.], 2004. 519 с.
29. Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. Акти і листування за 19331999 рр.
30. Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. Книги надходжень за 19401989 рр.
31. Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. Фонд 2. Од. зб. 11604.
32. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України. Фонди 11, 34.
33. ВознякМ. Матеріали до історії українського письменства ХІХ в. : З листування Бориса Грінченка й Трохима Зіньківського з Олександром Кониським / М.С.Возняк // Життя й мистецтво. 1920. Ч. 1. С. 2833.
34. Возняк М. Шість листів Лесі Українки до Надії Кибальчич-Козловської / М.С. Возняк // Літературно-науковий вістник. 1925. Кн. 10. С. 131132.
35. Гаджилова Г. Драма Лесі Українки «Руфін і Прісцілла» : проблематика, поетика, становлення тексту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / Г.О.Гаджилова. Київ, 2001. 18 с.
36. Гальченко С. Текстологія поетичних творів П. Г. Тичини / АН УРСР, Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка / С. Гальченко. К. : Наукова думка, 1990. 127с.
37. Гладкий В. Листи письменників / В. М. Гладкий // Українське літературознавство. Львів, 1970. Вип. 8. С. 1317.
38. Гнатюк М. Над текстами Івана Сенченка. К.: Наукова думка, 1989. 110с.
39. Гнатюк М. Текстологічні аспекти дослідження української новітньої літератури / М. Гнатюк // Другий міжнар. конгрес україн. (Львів, 2228 серпня 1993р.) : Літературознавство / Міжнародна асоціація україністів, Академія наук України. Львів : АН України, 1993. С. 1215.
40. Гольденберг Л. Бібліографічні джерела українського літературознавства : Путівник : [навч. посібник] / Л. Гольденберг. [2-е вид., виправ. і допов.]. К. : Вища школа, 1990. 254 с.
41. Горинь В. Іван Франко і Леся Українка : Відомий епізод «непорозуміння між своїми» / В. І. Горинь. Львів : Інститут українознавства, 1998. 92 с.
42. Гошовська В. Одержима духом (До питання про соціально-демократичні погляди Лесі Українки) / В. Гошовська // Голос України. 1997. 15квітня. С. 6.
43. Грудницька М. У відділі рукописів / М. С. Грудницька // Радянський Львів. 1947. № 6. С.6971.
44. Грушка Є. Маловідомі листи поетеси : [Уривки з листів до М.В.Кривинюка (18711944). До 128-ої річниці від дня народження Лесі Українки] / Є. Грушка // Волинь. 1999. 25 лютого. С. 2.
45. Гудзій М. Невидані листи П. О. Куліша до Аксакових / М. Гудзій // Радянське літературознавство. 1957. № 10. С. 56120.
46. Гуцаленко Т. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України у 19401949 рр. : постаті та події / Т.Гуцаленко // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника : зб. наук. праць. Л. : [Б.в.], 2005. Вип. 13. С. 175237.
47. Денисюк І. Дворянське гніздо Косачів / І. Денисюк, Т. Скрипка. Л.: Академ. експрес, 1999. 269 с.
48. Деркач М. Леся Українка (Причинки до життєпису на основі її листування з М.Павликом 18911907 рр.) / М. Д. Деркач // Нові шляхи. 1930. Ч.2. С. 267274 ; Ч.34. С. 8090 ; Ч. 5. С. 4756 ; Ч. 6. С. 227238.
49. Деркач М. Недруковані листи Лесі Українки до М. Драгоманова / М.Д.Деркач // Хроніка Наук. т-ва ім. Шевченка. 1937. № 73. С. 4.
50. Деркач М. Листування Лесі Українки [з М. Павликом, М. Драгомановим, І.Франком, О. Кобилянською та ін.] / М. Д. Деркач // Наші дні. 1943. Ч.3. С. 78.
51. Деркач М. З нових матеріалів про Лесю Українку / М. Д. Деркач // Україна. 1946. №2. С. 1617.
52. Деркач М. Рукописний відділ Філії Бібліотеки Академії Наук У.Р.С.Р. у Львові / М. Д. Деркач // Записки Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника : зб. наук. праць. Л. : [Б.в.], 2005. Вип. 13. С. 220225.
53. Джерела до новітньої історії України. Т. 3: Матеріали до історії літератури і громадської думки : Листування з американських архівів 18571933 / [заг.ред. : Я.Білінський, В.Омельченко, О.Федишин; редактори : Б.Струмінський, М.Скорупська у співпраці з Е.Касинцем і Н.Лівицькою-Холодною ; вст. ст. : М.Раєв, М.Скорупська]. Нью-Йорк: УВАН, 1992. 813 с.
54. Дзьобан О. Автографи поетеси [у Львівській державній науковій бібліотеці Академії Наук УРСР] / О. Дзьобан // Літературна Україна. 1970. 25вересня. С. 2.
55. Диба А. Сподвижники : Леся Українка у колі соціал-демократів / А.Г.Диба. К. : Основні цінності, 2003. 173 с.
56. Дмитрук В. З історії українсько-болгарських зв’язків / В. Дмитрук // Жовтень. 1958. № 5. С. 132145.
57. Довідник з історії України (А Я) / [за заг. ред. І. Підкови та Р. Шуста]. К. : Генеза, 2001. 1136 с.
58. Домбровський О. Декілька недрукованих листів проф. Ярослава Пастернака / О. Домбровський // Український історик. 1971. № 34. С. 106113.
59. Доценко Р. Вільна думка з епістолярних шухляд / Р. Доценко // Сучасність. 1994. №6. С. 162167.
60. Драгоманов М. Недруковані листи до Лесі Українки / [подав І. Ткаченко]. // Червоний шлях. 1923. № 45. С. 187200.
61. Драй-Хмара М. Іван Франко і Леся Українка (З полеміки 90-х років) / М.О.Драй-Хмара // Життя й революція. 1926. № 5. С. 109115.
62. Драй-Хмара М. Леся Українка. Життя й творчість / М.О. Драй-Хмара. К.: ДВУ, 1926. 156с.
63. Драй-Хмара М. Літературно-наукова спадщина / М.О. Драй-Хмара. К.: Наукова думка, 2002. 590 с.
64. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького / [упоряд. С.В.Абросимова, Н. Е. Василенко, А. І. Перкова та ін. ; за заг. ред. Н.І.Капустіної]. Дніпропетровськ : Гамалія ОП «Дніпропетровська книжкова друкарня» АРТ-ПРЕС, 19972005. Вип. 14.
65. Євшан М. Леся Українка / М. Євшан // Літературно-науковий вістник. 1913. Кн.10. С. 50.
66. Єрмоленко С. ...Твоя поетеса була Українкою!” (Читаючи листи Лесі Українки) / С. Єрмоленко // Культура слова. 1996. Вип. 4849. С. 310.
67. Єфремов С. Літературний автопортрет Шевченка // Літературно-критичні статті / С. О. Єфремов. К. : Дніпро, 1993. С. 254280.
68. Жулинський М. Вірю в силу Духа : Іван Франко, Леся Українка і Михайло Грушевський у боротьбі за піднесення політичної і національної свідомості української людності / М. Г. Жулинський. Л. : Надстир’я, 1999. 104 с.
69. Жулинський М. «Тут правда про Лесю, про її родину і ближче оточення» / М. Г. Жулинський // Косач-Кривинюк О. Леся Українка : Хронологія життя і творчости. Луцьк : Вид-во «Волинська обласна друкарня», 2006. С. ІІІХVІ.
70. Заболотна Т. Епістолярна спадщина В.Винниченка : адресування і стиль: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / Т. В. Заболотна. К., 2005. 17 с.
71. Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі / О. С. Забужко // Вибрана есеїстка 90-х. К. : Факт, 1999. 340 с.
72. Заславський Д. Михайло Драгоманов. Життя і літературно-дослідницька діяльність / Д. Заславський, І. Романченко. К. : Дніпро, 1964. 200 с.
73. Захаркін С. Шляхи формування рукописного зібрання Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (19441961) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.09 «Літературне джерелознавство і текстологія» / С. А. Захаркін. К., 2004. 20 с.
74. Зборовська Н. Моя Леся Українка: Есей / Н. Зборовська . Т. : Джура, 2002. 228 с.
75. Зіньківський Т. Листи / [публ. В. Скрипки, прим. М. Малюка і В.Скрипки]// Неопалима купина. 1995. № 5 / 6. С. 5278.
76. З музею Ольги Кобилянської в Чернівцях (Знайдений лист) // Україна. 1948. № 12. С. 35.
77. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 19262001: Сторінки історії, 75 / [відп. ред. та упоряд. О. В. Мишанич]. К. : Наукова думка, 2003. 589 с.
78. Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В. Вернадського НАН України. Фонд Х, ХХХVІ.
79. Інтерв’ю з Ізидорою Косач-Борисовою для радіо «Голос Америки» // Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка). Біографічні матеріали. Спогади. Іконографія / [автор проекту і вст. статті Т. Скрипка]. Нью-Йорк ; К. : Факт, 2004. С. 251253.
80. Історія української літератури. Кінець ХІХ початок ХХ ст. : у 2-х кн. / [за заг. ред. О. Д. Гнідан]. К. : Либідь, 2005. Кн. 1. 2005. 622 с.
81. Кабан С. Живі рисочки Лесі [Листи Лесі Українки до В. Александрової] / С.Кабан // Вітчизна. 1970. № 9. С. 172179.
82. Камінський Ф. Листування Лесі Українки з М. М. Аркасом / Ф.Камінський // Наук.-інформ. бюл. Арх. упр. УРСР. 1963. № 4. С.4348.
83. Кармазіна М. Леся Українка / М. Кармазіна. К. : Видавничий дім Альтернативи”, 2003. 416 с.
84. Катренко А. Опублікований епістолярій Миколи Віталійовича Лисенка: Огляд-рецензія / А. Катренко. К. : Знання, 2006. 31 с.
85. Качкан В. Журавлі повертаються : З епістолярної спадщини Богдана Лепкого / [упоряд., авт. перед., прим. і коментарів В. А. Качкан] / Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України. Л. : ЛНБ ім.В.Стефаника НАН України, 2001. 920 с.
86. Качкан В. Хай святиться ім’я Твоє : Історія української літератури і культури в персоналіях (ХVІІІХХІ ст.) : Антологія одного листа / В.А.Качкан. Т. 8. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. 540 с.
87. Качура О. Леся Українка: «Соціал-демократія наша прокинеться згодом» / О. Качура // Україна. Європа. Світ. 1998. 713 березня. С.11.
88. Кірпсаєв С. З історії рукописних зібрань установ Всеукраїнської академії наук / С. Кірпсаєв // Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. К. : [Б.в.], 1993. Вип. 1. С. 150153.
89. Кобилянська О. Листи до Лесі Українки від 22 грудня 1908 р. і 13 квітня 1912 р. / [передмова І. Лучник] // Радянське літературознавство. 1958. №6. С. 123125.
90. Кобилянська Ольга. Слова зворушеного серця : Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади / [упоряд., передм. Ф.Погребенника]. К. : Дніпро, 1982. 359 с.
91. Коваленко О. Рукописна спадщина Ольги Кобилянської / О. Коваленко // Радянське літературознавство. 1950. № 13. С. 7799.
92. Коваль Ф. Рукописна спадщина Лесі Українки [Доповідь на науковій сесії Відділу суспільних наук АН УРСР, присвяченій 75-річчю з дня народження Лесі Українки)] / Ф. Коваль // Наукові записки Інституту мови і літератури АН УРСР. 1946. Т. 2. С. 5475.
93. Ковальова О. Леся Українка: вибір модернізму / О. Ковальова // Дивослово. 2005. №10. С. 5154.
94. Козачук Т. Невідомі листи Лесі Українки до М. Старицького / Т. Козачук // Жовтень. 1960. № 12. С. 108111.
95. Косач Кривинюк О. Леся Українка. Хронологія життя і творчости / [редактор П.Одарченко] / УВАН у США /О.П.Косач-Кривинюк . Нью-Йорк : [Б.в.], 1970. 923 с.
96. Костенко А. Як криця, як буря [Про вплив М. Драгоманова на творчість Лесі Українки] / А. Костенко // Вітчизна. 1971. № 2. С. 155160.
97. Костенко Л. Геній в умовах заблокованої культури / Л. В. Костенко // Літературна Україна. 1991. 26 вересня. С. 1, 3.
98. Костенко Т. «Листи так довго йдуть» : Віднайдені у Слов’янській бібліотеці у Празі листи до Лесі Українки стали сенсацією у науковому світі / Т. Костенко // Високий замок. 2004. 26 лютого. С. 9.
99. Костюк Г. Леся Українка і В. Винниченко / Г. Костюк // Сучасність. 1971. № 78. С. 95111.
100. Костюк Г. Володимир Винниченко та його доба : Дослідження, критика, полеміка / Г. Костюк. Нью-Йорк : [Б. в.], 1980. 283 с.
101. Костюченко В. Гартоване слово (З естетичних поглядів Лесі Українки) / В.Костюченко.