СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ТА РОСІЙСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРИЧИН ТА НАСЛІДКІВ ГОЛОДОМОРУ В УРСР 1932-1933 РОКІВ : СОВРЕМЕННАЯ УКРАИНСКАЯ И РОССИЙСКАЯ ИСТОРИОГРАФИЯ причинах и последствиях голодомора В УССР 1932-1933 годов

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
ДВНЗ „ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ”

На правах рукопису

Серпутько Алла Юріївна

УДК 94(477) „1932-1933”

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ТА РОСІЙСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРИЧИН ТА НАСЛІДКІВ ГОЛОДОМОРУ В УРСР 1932-1933 РОКІВ

Спеціальність 07.00.06 Історіографія, джерелознавство та
спеціальні історичні дисципліни

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник
Коцур Віктор Петрович
доктор історичних наук, професор

Переяслав-Хмельницький 2008

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................3
ВСТУП...........................................................................................................4-10

РОЗДІЛ І. Історіографія, методологія та джерела дослідження.......11-64
1.1. Стан наукової розробки теми........................................................11-33
1.2. Методологія та джерела дослідження.............................................32-64

РОЗДІЛ ІІ. Висвітлення в історичній літературі причин
голодомору в УРСР 1932-1933 рр. ..................................65-106
2.1. Економічні причини голоду в УРСР 1932-1933 рр. .................65-79
2.2. Соціально-політичні причини голодомору 1932-1933 рр. ....79-106

РОЗДІЛ ІІІ. Історіографія наслідків голодомору
в УРСР 1932-1933 рр. ........................................................107-151
3.1. Демографічні наслідки голоду 1932-1933 рр. ............................107-136
3.2. Соціально-політичні наслідки голодомору 1932-1933 рр. ......136-151

ВИСНОВКИ............................................................................................152-160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................161-211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АН Академія наук
ВКП(б) Всесоюзна комуністична партія (більшовиків)
ВЦВК Всесоюзний центральний виконавчий комітет
ГУ Головне управління
ГУЛАГ Головне управління таборів
ДПУ Державне політичне управління
ЗАГС Запис актів громадського стану
КП(б)У Комуністична партія України
КПРС Комуністична Партія Радянського Союзу
МТС машинно-тракторна станція
НАН України Національна академія наук України
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
ОДПУ Об’єднане державне політичне управління
ООН Організація Об’єднаних Націй
РНК Рада народних комісарів
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік.
США Сполучені Штати Америки.
УІЖ Український історичний журнал
УНКВС Управління НКВС
УНР Українська Народна Республіка
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ЦВК Центральний виконавчий комітет
ЦДАВО Центральний державний архів вищих органів влади та управління.
ЦДАГО Центральний державний архів громадських об’єднань
ЦК Центральний комітет

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.
З встановленням демократичного ладу в Україні з’явилася можливість вивчати нашу власну національну історію і критично оцінювати події минулого. Саме тому кількісне і якісне зростання наукових розробок, присвячених історії України в умовах утвердження тоталітарного режиму, є не лише свідченням актуальності, а й підкреслює велич і різноманітність історичних подій початку ХХ ст. У 1920-1930-х рр. зародився найбільш страхітливий режим комуністичний. Проти українського селянства було впроваджено політику терору голодом радянської влади загинули десятки мільйонів людей. Але наприкінці 1920-х рр. ніщо не віщувало трагедії, нова економічна політика відновила промисловість, сільське господарство, підняла рівень життя народу. Більшовицьку владу не влаштовував такий перебіг подій. У 1929 році партійно-державне керівництво СРСР відмовилося від непу і розпочало спробу побудови нової комуністичної системи виробництва і розподілу суспільного продукту. Було введено примусову продрозкладку, відмінено вільну торгівлю, конфісковувалися господарства заможних селян, примусово створювалися колективні селянські господарства.
Голодомор 1932-1933 рр. в Україні одна з найжахливіших трагедій за всю історію людства, феномен тривалого приховування від громадськості соціального лиха, гігантських масштабів трагедії спричиненої комуністичним режимом. Навіть згадка про 1933-й рік вважалася крамолою. Навчені лихоліттям заборон і переслідувань, фізичними розправами за слово правди, люди виявляли велику обачність. Лише після проголошення незалежності України факт існування голодомору 1932-1933 рр. став визнаватися на теренах колишнього Радянського Союзу. Дослідження більшості сучасних українських учених стверджують, що цей голодомор був штучним і кваліфікують його як геноцид, який виник внаслідок злочинної політики Сталіна та його підручних. Терор голодом, запроваджений в Україні, призвів до фізичного винищення кількох поколінь українських хліборобів, до руйнування соціальних основ нації, її духовності. Тепер, коли історики отримали можливість доступу до архівних таємних джерел, стає очевидним: від голоду ми втратили значно більше, ніж за роки першої світової та громадянської воєн загалом.
Науковцями повернуто майже з небуття трагічну сторінку вітчизняної історії: з теми „Голодомор 1932-1933 рр. в УРСР” було знято компартійне табу і вона стала важливим полем дослідження в сучасній історичній науці. Розроблення проблеми органічно проводилося за напрямами: опрацювання історичних джерел; нагромадження емпіричних даних; вироблення концепцій. Дедалі зростає інтерес до вивчення проблемних питань історії України 30-х років. Процеси лібералізації, що проходять викликають різку критику тоталітаризму, репресій сталінського періоду, деградації сільського господарства в 30-х роках, замовчування радянською владою демографічної катастрофи 1932-1933 років та причин що її спричинили.
На сучасному етапі історіографічної науки з’явилися праці, у яких переглядаються старі методологічні підходи, але з переглядом літератури визначаються питання спеціального історіографічного дослідження стосовно проблеми голодомору в Україні 1932-1933 рр. ще не мають. Це також зумовлює актуальність розробки даної теми. Історіографічний аналіз історичної літератури доби тоталітарного режиму, сучасної літератури та досліджень російських істориків з проблем голодомору 1932-1933 рр. дає можливість прослідкувати формування різних поглядів під впливом зовнішніх факторів (архівних документів, монографії дослідників, періодичних видань).
На нинішньому етапі історичної науки відбувається зростання масової історичної свідомості в Україні. Суттєво змінюється статус і функції української історіографії. Вона виконує не тільки науково-пізнавальні функції, а й дещо інші соціокультурні. Українська історіографія загалом виступає активним чинником витвору національної свідомості. Відновлення історичної правди про голодомор сприяє піднесенню національної свідомості, становленню нової системи духовних вартостей та культурних цінностей.
За останні роки з’явилися праці, в яких переглянуто старі методологічні підходи до вивчення проблеми, розкрито раніше замовчувані та відверто фальсифіковані аспекти трагедії 1932-1933 рр. Поява чисельної наукової літератури, різнопланове її тематичне та змістове наповнення, жанрове розмаїття все це актуалізує необхідність історіографічного осмислення сучасного історіописання з історії голодомору 1932-1933 рр. До того ж, зазначена сторінка історії привертає увагу не лише українських, а і російських дослідників. У її розуміння вони демонструють відмінні, а під час навіть протилежні погляди. Це також зумовлює потребу їхнього історіографічного вивчення та узагальнення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з держбюджетною темою Влада і суспільство на українських землях у ХІХ на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи” (державний реєстраційний номер 0105U000284).
Об’єктом дослідження вивчення є сучасна проблемна українська та російська історіографія причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні. При написанні дисертації використано всі види історіографічних джерел; а) документальні праці (збірники документів і матеріалів); б)історіографічні (узагальнюючі історичні праці, монографічні дослідження, матеріали наукових конференцій, бібліографічні матеріали, дисертації); в) публікації в періодичній пресі.

Предметом дослідження є сучасний український та російський історіографічний процес, тобто нагромадження, систематизація, розвиток та науковий рівень історичних знань із причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні.
Хронологічні рамки роботи, з урахуванням його специфіки, охоплюють: 1) межі реальних подій. Вибір нижньої хронологічної межі (1932 р.) зумовлено початком голодомору в УРСР; верхньої (1933 р.) його завершенням; 2) опрацьований дисертанткою історіографічний джерельний матеріал стосується 1991 початку ХХІ ст. Вибір нижньої хронологічної межі (1991 р.) збігається із започаткуванням сучасного українського та російського історіописання з обраної для вивчення теми; верхньої останніми роботами дослідників, залученими до дисертації.
Територіальні межі зумовлені характером та науковою спрямованістю дослідження, включають два елементи: перший територію УРСР, населення якої потерпіло від голодомору 1932-1933 рр.; другий країни проживання авторів безпосередніх творців сучасного історіографічного процесу з обраної нами для історіографічного аналізу теми.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі виявлених історіографічних джерел дослідити сучасні тенденції в українській та російській історіографії у розвитку, закономірностях нагромадження історичних знань із причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Визначити провідні тенденції нагромадження знань з історії голодомору 1932-1933 рр., з’ясувати повноту і достовірність досліджень українських та російських істориків.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
- з’ясувати стан наукового вивчення проблеми;
- охарактеризувати історіографічну джерельну базу;
- проаналізувати повноту і ступінь об’єктивності відображення проблеми у сучасній українській та російській історіографії;
- визначити основні етапи розробки проблеми голодомору 1932-1933 рр. у вітчизняних та російських історичних працях;
- простежити виникнення перших публікацій, присвячених голоду 1932-1933рр. та визначити їх характер, науковий рівень, теоретичне значення;
- зіставити теоретичні підходи та методологію в дослідженнях голодомору 1932-1933 рр. у роботах сучасних українських та російських істориків;
- з’ясувати дискусійні, проблемні питання сучасної української та російської історіографії стосовно причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в УРСР;
- розкрити вплив державної політики на формування історичної свідомості громадян.
Наукова новизна дослідження полягає у спробі на основі міждисциплінарного підходу проаналізувати висвітлення причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в УРСР сучасною українською та російською історіографією на дисертаційному рівні. Досліджено обставини формування сучасних поглядів на причини та наслідки голодомору 1932-1933 рр. в УРСР сучасних українських та російських істориків. На основі вивчення сучасних історіографічних джерел визначено ступінь повноти та об’єктивності наукового осмислення причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в УРСР сучасними українськими та російськими дослідниками. Вивчено та визначено фактори, які впливали на розвиток історичної думки на голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Виявлено розбіжності у трактуванні сучасними українськими та російськими істориками причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Розкрито важливе історіографічне значення найновіших публікацій, які ще не підлягали історіографічному аналізу, для переосмислення історії подій 1932-1933 рр. Розкрито вплив державної політики на формування історичної свідомості громадян України та Російської Федерації. Визначено перспективи подальшого вивчення причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактологічний матеріал, теоретичні положення, висновки і узагальнення, що містяться у роботі суттєво доповнюють і розширюють сучасні знання з історіографії голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Узагальнені результати сприятимуть подальшому науковому аналізу історії причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні, концентрації уваги дослідників на розробці актуальних тем.
Основні положення дослідження можуть бути використовувати при подальшому вивчені питань, пов’язаних з історичними процесами початку 30-х років ХХ століття. Матеріали дисертації можуть застосовуватися для підготовки лекцій, проведення семінарських занять з історії України ХХст., розробки окремих спецкурсів у навчальних закладах різних рівнів акредитації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії та культури України ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. Загальна концепція дослідження викладена у доповідях та повідомленнях на Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців „Голодомор 1932-1933 років: сучасна історіографія” (Рівне, 2006); Всеукраїнській конференції „Переяславська Рада 1654 року: історичне значення та політичні наслідки” „Від Переяславської Угоди 1654 року до трагічних подій 1932-1933 років в Україні” (Переяслав-Хмельницький 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Формування громадянської компетентності учнівської молоді” (Харків, 2005).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми публікаціях, 5 із яких у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,7 друкованих аркушів.
Обсяг та структура дисертації зумовлені метою, завданнями та проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів (які, у свою чергу, поділяються на підрозділи), висновків та списку використаної літератури (494 позиції). Загальний обсяг роботи становить 211 сторінок, з них 160 сторінки основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Історіографічний аналіз причин та наслідків голодомору в УРСР 1932-1933рр. дає підстави зробити ряд висновків загальнотеоретичного та конкретно-історіографічного змісту. Однією з важливих особливостей історіографічного процесу є пряма залежність його змісту від характеру політичного режиму.
Аналіз літератури, в якій розглядаються праці з історії голодомору УРСР 1932-1933 рр., розпочався ще в 1930-ті рр. і триває до сьогодні. Процес накопичення знань про голодомор 1932-1933 рр. пройшов у своєму розвитку три складні й неоднозначні етапи, які відрізняються рівнем постановки проблеми й концептуальним баченням. Перший етап 1930-ті - перша половина 1950-х рр.; наступний друга половина 1950-х- 1980-ті рр.; сучасний розпочався з 1991р.
Радянська історіографія переважно пропонувала однобоку трактовку цієї проблеми в межах офіційної ідеології. У 1930-х рр. виходила література переважно агітаційно-публіцистичного характеру та відбулося укорінення сталінізму в суспільстві. Аналіз наукових праць з історії голодомору 1932-1933 рр. радянської доби в нинішніх умовах дає змогу переглянути ситуацію, яка склалася в історичній науці протягом радянського періоду, осмислити її зміст, науковість, яка потерпала від замкненості, залежністю її від політичної ідеології.
Історіографія першого та другого історіографічних етапах про голод 1932-1933 рр. надзвичайно обмежена, сама проблема тривалий час замовчувалася. У радянській історичній науці 1930-х середини 1950-х рр. немає жодних згадок про голод. Значна увага приділялася аграрним перетворення періоду суспільної колективізації та висвітлювалася тільки у відповідності до партійних постанов. Провідними темами виступали соціалістичні перетворення” сільського господарства та питання соціально-класової структури селянства. Не сприяє формуванню повної уяви про ті складні соціальні процеси, що проходили на селі в період колективізації і слабка джерельна база більшості робіт. Праці відзначалися трафаретністю викладу матеріалу, повторень основних положень і висновків
Внаслідок примусового вилучення хліба на початку 1930-х рр. та колективізації Україна зазнала демографічної та соціальної катастрофи, а Сталін наказав ставитися до голоду як до неіснуючого явища. У стенографічних звітах пленумів ЦКВП(б)У і протоколах політбюро ЦК слово голод” не згадувалося. З утвердженням тоталітарного режиму посилився ідеологічний контроль, що супроводжувався репресіями і призвів до становлення в історичних дослідженнях догматизму та крайніх форм заідеологізованості. Загалом історична наука як така перестала існувати, вона використовувалася лише для пропаганди та агітації лінії ВКП(б). Але література цього періоду дає змогу прослідкувати процеси творення колгоспного будівництва, наслідком якого стала трагедія 1932-1933 рр.
Загальна безпощадність сталінізму та зневага режиму до катастрофічного становища селянства були викликані міркуваннями його власної політики. Існував попередньо розроблений план знищення селянства голодом. Голодомор 1932-1933 рр. став результатом такого плану, що був скерований проти українського селянства на території Радянського Союзу. Голодомор 1932-1933 рр. став частиною кампанії руйнування української нації.
В історичній літературі до 1980-го року розглядалися питання соціалістичного перетворення на селі, впровадження кооперативного плану та подальший розвиток села на основі колективізації. Колективізація розглядалася як продовження ленінського кооперативного плану, примусовий адміністративний характер колективізації повністю не припускався. Намагання згадати наслідки колективізації вважалися антирадянськими та каралися ув’язненням у таборах. Навіть так звана відлига” не вирішила питань зняття табу на голодомор 1932-1933 рр., але увага до теми історії селянства України була великою, зріс теоретичний рівень досліджень. В період другого історіографічного етапу вивчення даної проблеми характеризується більшою ґрунтовністю. У науковий обіг було введено значну кількість нового статистичного матеріалу. Але воно не змінило концептуального й понятійного апарату радянської історичної науки. Це стало зрозумілим у другій половині 1960-х рр., коли політичний курс партії було спрямовано у бік посилення ідеологічної боротьби, а історична наука перестала відображати події з наукових позицій. Протягом цього періоду зросла залежність дослідників від правлячого курсу партії, що знайшло своє відображення в публікаціях та працях узагальнюючого характеру. Ключові позиції у даній галузі зайняли російські дослідники. Вони остаточно й сформулювали для наступних поколінь цілий ряд схем і стереотипів. Використання великого масиву архівних матеріалів розкривало процеси творення соціалістичного суспільства на селі, але не збігається з поглядами на колективізацію на сучасному етапі історіографії. Так була утверджена теза про керівну роль компартії в усіх сферах суспільного життя. В опублікованих документах, що вийшли в цей період, підбір фактів носив тенденційний характер.
Пожвавлення досліджень у цій галузі відбулося з другої половини 1980-х рр. Нові перспективи перед істориками відкрилися лише наприкінці 1980-х рр., коли в грудні 1987 р. в республіці було офіційно визнано, що наприкінці 1932 на початку 1933 рр. були серйозні продовольчі труднощі, а в ряді сільських місцевостей і голод. Саме наприкінці 1980-х рр. з появою наукових праць та ряду збірників спогадів очевидців був підготовлений початок новому історіографічному етапу.
З кінця 1980-х рр. в історіографічній науці були створені більш сприятливі умови для вивчення проблеми голодомору. Історики отримали доступ до спецархівів, що значно розширило матеріально-документальну базу. Були зроблено перші спроби розібратися в причинах голоду і підрахувати кількість жертв. Уперше істориками однією з причин названо колективізацію, яка підірвала продуктивні сили сільського господарства, призвела до розселянювання землеробів та деградації сільського господарства. У кінці 1980-х рр. суспільство все ще перебувало в умовах, коли комуністична партія мала монопольне становище, однак, науковцями був підготовлений початок у вивченні питань голодомору. Історіографічне дослідження причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. вказує на залежність української історичної науки від методологічних настанов центру. Українські історики обережно ставилися до інновацій.
Лише з 1991 р., після проголошення незалежності України, історична наука перестала бути відгалуженням офіційної ідеології, що позитивно вплинуло на вибір історичних тем, їх зміст. Традиційні радянські уявлення та критерії „науковості” були замінені на суто наукові підходи. У цій галузі з’являються численні статті, дисертації, монографії, спеціальні праці, присвячені історії голодомору 1932-1933 рр. Вийшли у світ раніше неопубліковані документи. Суттєві напрацювання в цій галузі здійснили науковці української діаспори та зарубіжних вчених (Р. Конквест, Дж.Мейс, К. Кононенко, Д. Злепко та інші). Результати їхньої роботи стали важливим елементом здобуття об’єктивних знань про розвиток суспільного процесу в 1930-х рр. в Україні ХХ ст.
На сучасному етапі історіографії дослідження голодомору в УРСР 1932-1933 рр. розглядаються в контексті інших трагічних сторінок історії України (голодоморів 1921-1922 рр., 1946-1947 рр., політичних репресій другої половини 1930-х рр.) і визначається актом геноциду (С.Кульчицький, В. Марочко, А. Куліш та інші українські вчені). Відповідальність за скоєння злочину покладається на радянську політичну систему та впроваджену нею ідеологію, яка не є сумісною з національною психологією українського народу. Значно розширився тематичний діапазон досліджень, поглибилася співпраця з світовою історіографією. Доведено, що факт голодомору 1932-1933 рр. мав місце, з’ясовано причини трагедії, а також те, що голодомор мав штучний характер.
У збірниках свідчень та документів вміщено понад десять тисяч неопублікованих раніше документів, що підтверджуються спогадами очевидців та мають важливе науково-пізнавальне значення у вивчені даної проблеми. Вони являють собою цінні джерела для дослідження надскладної і актуальної теми голодомору. Документальні збірники, які охоплюють здебільшого період 1932-1933 рр., виразно показують витоки й причини народної трагедії. Питання відповідальності за штучно створений голод та загибель мільйонів людей висвітлюється по-різному. Дослідники стверджують, що головними винуватцями стали Й. Сталін та найближче його оточення В. Молотов, Л. Каганович і П. Постишев. Значною мірою винні і виконавці їх волі в Україні С. Косіор, В. Чубар, Г. Петровський та ін. Особливу відповідальність дослідники покладають на ВКП(б) як інструмент втілення рішень вищого керівництва СРСР.
Серед українських і російських вчених, переважають твердження про те, що голод 1932-1933 рр. в Україні був зумовлений дією соціально-економічних чинників невиконанням плану хлібозаготівель, поверненням продрозкладки тощо. В. Даниленко, Г. Касьянов, С.Кульчицький доводять, що при вивченні даного питання слід поєднати соціально-економічні та національно-політичні чинники. Багато дослідників проблеми беззаперечно вказують, що голодомор 1932-1933 рр. є геноцидом проти українського народу (В. Улянич, С. Білокінь, П.Василевський, В. Марочко та ін.).
Фізичне винищення українських селян голодомором цілеспрямована акція комуністичного тоталітарного режиму. Злочинна класова ідеологія більшовизму призвела до масового терору, депортації великих етнічних груп, спричинила трагедію, яка забрала мільйони життів. Безпосередніми соціально-політичними причинами більшість істориків називають: 1)впровадження суцільної колективізації, що призвела до деградації сільського господарства; 2) запровадження високих планів хлібозаготівель; 3) грабіжницька політика розкуркулення; 4) конфіскація всіх хлібних ресурсів в основних хлібовиробних регіонах в Україні, на Північному Кавказі, на Поволжі.
Підсумовуючи здобутки української та російської історіографії слід зауважити, вчені обох країн наводять уточнені демографічні втрати від голоду за рахунок комплексного використання різних статистичних підходів, але їх цифра коливається в межах від 3,5 млн. до 10 млн. українців. Такі розбіжності зумовлені особистими переконаннями вчених, відсутністю в їхніх працях до сьогодні невідомих архівних документів та матеріалів. Основним питанням демографічних наслідків від голоду 1932-1933 рр. є питання його національної спрямованості, це визначається в особливостях втрат населення по окремих регіонах УРСР (Харківщина, Південь України, Поділля) та інших районах СРСР (Поволжя, Кубань, Північний Кавказ, Казахстані, Сибіру). Малодосліджені питання національного складу загиблих від голоду в УСРР (німців, поляків, білорусів). Вченими проаналізовано роботу системи тогочасних органів фіксування демографічної інформації (ЗАГСи, данні переписів 1926 та 1937 рр.) але ступінь надійності цих даних викликає сумніви і дає можливість для подальших досліджень. Геноцид (за висновками українських вчених) мав національну спрямованість, яка відобразилася у конфіскації будь-якого продовольства лише в Україні та на Кубані, відмові від досягнень українізації за межами УРСР та організації терористичної політики проти інтелігенції безпосередньо в УСРР. Останнім часом даний аспект проблеми привертає все більше уваги вчених, але вирішується він скоріше у політичному плані, ніж у науковому. Тому вирішення його справа часу й наполегливої праці дослідників.
З’ясовано, що наслідки голодомору 1932-1933 рр. відбилися й на соціальній та культурній сферах життя українського населення. Голодом було підірвано навчально-освітній процес у школах південно-східного регіону України. За вказівкою центру на місцях знищувалися церковно-релігійні споруди, пам’ятки культури, грабувалися музеї та бібліотеки.
Україна зазнала значно більших втрат, ніж інші регіони, від сталінізму постраждали всі республіки СРСР, але з’ясування істориками кількості жертв голоду та їх висновки нагадують аукціон, адже дослідникам бракує вичерпних даних перепису 1937 р.
У працях російської історіографії в цілому набула поширення політична оцінка причин голоду та мотиваційних дій тоталітарного сталінського режиму, література рясніла формулюваннями штучний”, спланований”, організований”, рукотворний”, свідомий”. З історичної точки зору вони не є абсолютно вичерпними й адекватними, але безпомилково передають обставини української трагедії. У російській історіографії спостерігається дещо скептичне ставлення до подібних тлумачень. Голодомор 1932-1933рр. російські вчені не визнавали і не визнають геноцидом проти українського народу. Колективізація яка завершилися в 1932 p., спонукала Сталіна зменшити темпи її форсування, але він переключився на виховування селян шляхом фінансово-економічного тиску. Російські історики вважають голод організованим, але не рукотворним і не геноцидом.
За сімдесят років висвітлення голоду в Україні історіографія налічує кілька тисяч назв. Історики розглядали голод у контексті національної політики радянської держави, виокремлювали специфіку новітньої форми масового терору. Причини голоду з’ясовані, але залишаються деякі суперечливі питання оцінки його наслідків, які зумовлені особистими переконаннями вчених та відсутністю в їхніх працях до сьогодні невідомих архівних документів та матеріалів. Також ґрунтовнішого і ретельнішого вивчення потребують питання дослідження національного складу загиблих від голоду в УРСР. Особливу увагу привертають проблеми вияснення системи організації і ступінь надійності роботи тогочасних органів фіксування інформації, щодо демографічних втрат. Залишається недостатньо дослідженим, як українськими так і російськими вченими, питання відношення державних і партійних функціонерів, робітників, інтелігенції, представників різних національностей, до організації штучного голодомору 1932-1933 рр. Подальшого висвітлення потребують питання впливу голодомору на формування стереотипів поведінки у масовій психології українців та аналіз „терористичної” функції голодомору. Особливого висвітлення потрібно приділити ролі спецслужб в організації й приховуванні інформації про голодомор, а також регіональним особливостям організації голодомору та форми опору селян під час голодомору 1932-1933 рр.
ООН та Рада Європи визнали голодомор як злочин тоталітарного режиму а п’ять країн світу визнали його геноцидом проти українського народу. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Закон визначає, голодомор 1932-1933 рр. в Україні, відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 р., є геноцидом Українського народу. Публічне заперечення голодомору 1932-1933 рр. визначається наругою над пам’яттю мільйонів жертв голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечувати доступ до наукових і громадських установ і організацій, вчених і окремих громадян, які досліджують проблеми голодомору 1932-1933 рр. в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються голодомору. Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр. в Україні на основі відповідної загальнодержавної політики, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в державному бюджеті України. Прийняття цього закону стало завершенням тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості щодо тих, хто став жертвою цього діяння сталінського режиму. Проте і досі в Україні та за її межами є науковці, які заперечують голодомор як явище, або заперечують, що він є геноцидом українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Совершенно секретно”: Лубянка Сталину о положении в стране (1922-1934 гг.) / [ред.-сост. Г.Н. Севастьянов и др.] М.: РАН, Ин-т истории, 2001. Т. 1-4.
2. 10 лет на хлебном фронте. Москва; Л., 1932. 180 с.
3. 33-й: ГОЛОД: Народна книга-меморіал. / [автори-упорядники В.А.Маняк, Л.Б.Коваленко] К., 1991. 582 с.
4. XI з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України. 5-15 червня 1930р. Стенографічний звіт. X., 1930. С. 262.
5. XII з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України, 18-23 січня 1934р.: Стеногр. звіт. X., 1934. С. 183.
6. XVII съезд Всесоюзной Коммунистической партии (б), 26 января 10февраля 1934 г. Стеногр. отчет. М., 1934. 61 с.
7. Агафонов Г.С. Коммунистическая партия организатор активного участия Красной армии в социалистическом преобразовании деревни в 1926-1932 гг. (На материалах Украины): Дис... канд. истор. наук. / Г.С.Агафонов М.,1974. 180 с.
8. Аграрный рынок в его историческом развитии. XXIII сессия Всесоюзного симпозиума по изучению проблем аграрной истории. Свердловск, 24-27 сентября 1991г. Тезисы докладов и сообщений. М.,1991. 119 с.
9. Андрухів I. Вороги народу: причини, методи і наслідки сталінських репресій на Східній Україні в 1920-1930 pp. і на західноукраїнських землях у 1939-1941 pp. / І. Андрухів Івано-Франківськ, 1990. 36 с.
10.Алексеев А.Н. Сельхозартель основное звено коллективизации / А.Н.Алексеев М.; Л, 1931; Варейкис И. М. В борьбе за генеральною линию на практике / И. М. Варейкис Воронеж, 1931; Овсянников Г. Московские большевики в борьбе за коллективизацию сельского хозяйства (1930-1934 гг.) / И. Лаптев М.,1949; Трапезников С. Борьба партии большевиков за коллективизацию сельского хозяйства в годы первой сталинской пятилетки / С. Трапезников М., 1951.; Абрамов Б. Партия большевиков организатор за ликвидацию кулачества как класса / Б. Абрамов М, 1952.
11.Араловец Н.А. Потери населения советского общества в 1930-е годы: проблемы, источники, методы изучения в отечественной историографии / Н. А. Араловец // Отечественная история. 1995. №1. С. 135-139.
12.Арутинян А. Великие победы страны социализма / А. Арутинян М., 1939; Хейнман С. А. Рост благосостояния колхозной деревни / С.А.Хейнман М., 1939; Теряева А. П. Стахановское движение в зерновом хозяйстве / А. П. Теряева М., 1940; Опыт стахановцев сельского хозяйства”. М., 1939.
13.Бахтін А.М. Колективізація сільського господарства і голод на території півдня України (1929-1933 роки): автореф. дис. на здобуття ситупеня канд. іст. наук.: спец 07.00.01 „Історія України” / Анатолій Миколайович Бахтін Миколаїв, 2006. 19 с.
14.Багряний І. Чому я не хочу вертати на родіну” / Іван Багряний Лондон, 1946. 30с.; Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках: Спогади 1933-1941 pp. / С. Підгайний Новий Ульм, 1947. 93 с.; Гришко В. І. Мій замах на Ерріо в 1933р. / В. І. Гришко // Українська трибуна. 1948. травень-червень; Його ж. Третій постріл: Згадки й думки з приводу замаху Миколи Лемика у Львові 26 жовтня 1933 р. // Українські вісті. 1948. Ч. 83; Олєжко Н. Аграрна політика большевиків (Спроба історичного аналізу) / Н.Олєжко Б.м., 1947. 103 с.
15.Баташан І.Г. Миколаївщина: колективізація сільського господарства і голод (1929-1933): Док. і матеріали. / І. Г. Баташан, Р. П. Беженуца Миколаїв, 2000. 214 с.
16.Безансон А. Війна більшовиків проти селян: 1933 / А. Безансон // Всесвіт. 1993. №9-10. С. 128-132.
17.Безотосний М.Т. Опір сталінізму в Україні (1920-1930-ті pp.) / М.Т.Безотосний // Український Історичний Журнал. 1993. №2-3. С. 97-103.
18.Берхин И.Б. Основные этапы формирования кооперативного плана В.И.Ленина и его дальнейшее развитие в решениях Коммунистической партии / И.Б.Берхин // История советского крестьянства и колхозного строительства в СССР. Материалы научной сессии, состоявшейся 18-21 апреля 1961 г. М.: Изд-во Академия наук СССР, 1963. 264 с.
19.Білий Д. Незабутній злочин: Свідчення про винищування Москвою українського народу / Дмитро Білий Мюнхен, 1988. 211с.
20.Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941) / Сергій Білокінь // IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серп. 1999 р.: Доп. та повідомлення: Історія. Ч. 2. 20 ст. Одеса; К.; Львів, 1999. С. 50-65.
21.Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 pp.): Джерелознавчі дослідження / Сергій Білокінь К.,1999. 234 с.
22.Біль і трагедія українського народу: Методично-бібліографічні матеріали до 60-річчя голодомору в Україні / [підгот. Л. Г. Убийвовк] Полтава, 1993. 15 с.
23.Бондаренко В.В. Развитие общественного хозяйства колхозов Украины в годы довоенных пятилеток / В. В. Бондаренко К.,1957; Трапезников С. Борьба партии большевиков за коллективизацию сельского хозяйства в годы первой сталинской пятилетки / С.Трапезников М., 1951. 52 с.
24.Боровик М.П. Голос міліонів замучених: Перший сталінський терор / М.П.Боровик Вілсонвілл, 1974. 143 с.
25.Буковский В. Я. Горькая правда: Истор. очерк с. Бецилово и района / В.Я.Буковський Раздельная, 1998. 221с.
26.Бухарин Н. И. Избранные произведения / Н. И. Бухарин М., 1990. С.59.
27.Бушин М.І. Висвітлення питання голодоморів радянської доби в Україні професором І.Г.Шульгою / М. І. Бушин, Л. М. Товстопят // Історичні і політологічні дослідження. Донецьк: видання ДонГУ, істор. ф-т., 2002. №2(10). С. 35.
28.Важнейшие решения по сельскому хозяйству. 2-е, доп. изд. М.: Сельхозгиз, 1935. 776 с.
29.Варенов В.И. Помощь Красной армии в развитии колхозного строительства, 1929-1933 гг. / В.И.Варенов М., 1978. 65 с.
30.Васильев В.Ю. Крестьянские восстания на Украине. 1929-1930 годы / В.Ю.Васильєв // Свободная мысль. 1992. №9. С. 70-78.
31.Васильєв В. Колективізація і селянський опір на Україні (листоп. 1929-берез. 1930): зб. статей і док. / В. Васильєв, Л. Віола. Вінниця, 1997. 536 с.
32.Васильєв В.Ю. Подільське селянство у голодоморі 1932-1933 pp.: настрої, оцінки, дії: Соц.-психол. аналіз / В.Ю.Васильєв // 6-та Всеукр. наук. конференція з істор. краєзнавства. Луцьк, 1993. С.317.
33.Ващенко І.В. Політика українізації 1920-х початку 1930-х років в Україні: Проблеми історіографії. Дис. канд. іст. Наук: 07.00.01 / Ігор Владиславович Ващенко Харків, 2001. 210 с.
34.Великий голод в Україні 1932-1933: зб. свідчень, спогадів, доповідей та статей, виголошених і друкованих у пресі в 1983 році на відзначення 50-ліття голоду в Україні у 1932-33 pp. Торонто, 1988. 162 с.
35.Вербицький М. Найбільший злочин Кремля: Запланований штучний голод в Україні 1932-1933 років / М.Вербицький Лондон, 1952. 112 с.
36.Вересов Д. Историческая демография СССР / Д.Вересов Vermont, 1987. 306 с.
37.Веселова О. Міжнародна науково-теоретична конференція Голод-геноцид 1933 року в Україні: Історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків”. Київ, 28 листопада 1998 р. / Олександра Веселова // Український Історичний Журнал. 2000. №1. С. 151-153.
38.Веселова О.М. Голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: злочин проти народу / О.М.Веселова, В.І.Марочко, О.М.Мовчан К.: Вид-во М.П. Коць, 2000. 274 с.
39.Винниченко І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання / І.Винниченко К., 1994. 126 с.
40.Винокурова Ф. Голод 1932-33, 1946-47: Вінницька обл.: Док. і матеріали / Ф. Винокурова, Р. Подкур Вінниця: Антекс ЛТД, 1993. 224 с.
41.Вишневський А. Люди и население? // В человеческом измерении / А.Вишневський, Л.Кузнецов М., 1989. С. 207-225; Данилов В.П. Дискуссия в западной прессе о голоде 1832-1933 гг. и демографическая катастрофа” 30-40-хгг. в СССР / В. П. Данилов // Вопросы истории. 1988. №3; Кульчицкий С. В. Некоторые проблемы истории сплошной коллективизации на Украине / С.В.Кульчицкий // История СССР, 1989. №5; Поляков Ю.А., Жиромская В.Б., Киселев И.М. Пол века молчания: (Всесоюзная перепись населения 1937 г.) / Ю.А.Поляков, В.Б.Жиромская, И.М.Киселев // Социологическое исследование, 1990. №8; ЦаплинВ.В. Статистика жертв сталинизма в 30-е годы / В.В.Цаплин // Вопросы истории, 1989. №4. С. 175-181.
42.Волосник С.Д. Справочник по хлебному делу. Издание 2-е. / С.Д.Волосник, Н.Л.Сриливер, Л.С.Ямпольский М.; Л., 1932.
43.Воля О. Мор: Книга буття України / Олесь Воля К.: Вид-во Кобза”, 2002. Ч. 1. 1152 с.
44.Воля О. Мор: Книга буття України / Олесь Воля Канада Україна: Християн. вид-во Дорога правди”. 1993. Ч. 2. 432с.
45.Воронцов О. Подільські діти 1933-го / О.Воронцов, А.Кичак Вінниця, 1996. 14 с.
46.Вылцан М.А. Завершающий этап создания колхозного строя (1935-1937 гг.) / М.А.Вылцан М., 1978.
47.Вылцан М.А. Коллективизация сельского хозяйства в СССР: пути, формы, достижения / [М.А.Вылцан, В.П.Данилов и др.] М., 1982.
48.Гайдай Г. Голодомор на Прилуччі: Рік 1933: Хроніка подій // Скарбниця / Г. Гайдай 1993. №2. С. 7-8.
49.Галій М. Організований голод в Україні 1932-1933 / М.Галій Чикаго, 1968. 40с.
50.Гальчак С. Білі плями” скорботи / С. Гальчак Вінниця: Логос, 1999. 51 с.
51.Ган Е.И. Теория и практика производственной контрактации / Е.И.Ган М.; Л., 1930.
52.Ганжа О. Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР / О.Ганжа К., 1996. 42 с.
53.Ганжа О.І. Опір селянства політиці суцільної колективізації / О.І.Ганжа // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Вип. 5. 2001. С. 200-215.
54.Ганжа О.І. Спроба другого видання” громадянської війни в Україні / О.І.Ганжа // IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серп. 1999 р.: Доповіді та повідомлення: Історія. Ч. 2. 20 ст. Одеса; К.; Львів, 1999. С. 348-353.
55.Гаркуша Л.А. Голод 1932-1933 років на Дніпропетровщині / Л.А.Гаркуша // Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України: Тези доповідей і повідомлень 5-ї Всеукраїнської конференції К.; Кам.-Подільський, 1991. С. 319-320.
56.Гаркуша Л.А. Здійснення колективізації на Дніпропетровщині / Л.А.Гаркуша, Н.Р.Романець // Дослідження з історії Придніпров’я: Соціальні відносини та суспільна думка: зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 1991. С. 113-119.
57.Геноцид українського народу: історична пам’ять та політико-правова оцінка: Міжнар. наук.-теорет. конференція. Київ, 25 листопад 2000 p.: Матеріали / [редкол.: С.Кульчицький (відп. ред.), О.Веселова, Л.Лук’яненко, В.Марочко та ін.] К.;Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коця, 2003. 590 с.
58.Глушаниця П. 1932-33 рік: Війна без вистрілу / Павло Глушаниця К.: УКСП Кобза”, 1993. 77 с.
59.Глушаниця П. Третя світова війна Павла Глушаниці / Павло Глушаниця Торонто: Анабазис, 1986. 177 с.
60.Глущенко В.А. Шлях крізь сторіччя: роки, події, люди: Історія Миронівського району Київської обл. (1923-2000) / В.А. Глущенко Миронівка, 2000. 306 с.
61.Голод 1932-1933 годов. Сборник статей / [Отв. ред. и автор вступ. статьи Ю.Н. Афанасьев] М., 1995. 96 с.
62.Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки / [ під ред. В.А.Смолія] Київ: Вид-во Наукова думка”, 2003. 886 с.
63.Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів: зб. док. / [кер. і упоряд. Р.Я. Пиріг ] К.: Політвидав України, 1990. 606 с.
64.Голод 1932-1933 років на Хмельниччині: причини, наслідки, уроки: Матеріали республіканської наук.-практ. конф., 20 жовтня 1993 р. Хмельницький, 1993. 112 с.
65.Голод 1932-1933 років: причини і наслідки: Метод. розробка. Одеса, 1993. 25 с.
66.Голод 1932-33 в Україні // [інформ. зб. М-ва освіти України] 1993. №5. С. 14-19.
67.Голод 1932-33, 1946-47. Вінницька область: Док. і матеріали. Вінниця, 1998. 224с.
68.Голод 1933 года // Советский архив. 1990. №6. С. 45-46, 52.
69.Голод 1933 року в Україні. Свідчення про винищення Москвою українського селянства. / [упорядник Ю.Семенко] Вид. перше. Мюнхен, 1963. 80 с.
70.Голод 1933 року в Україні: Місто. Дніпропетровськ; Мюнхен, 1993. 224 с.
71.Голод 1933 року в Україні: Свідчення про винищування Москвою українського селянства / [упоряд. Ю. Семенко] Дніпропетровськ; Мюнхен, 1993. 222 с.
72.Голод на Поділлі: Книга свідчень / [ред.-упоряд. В. Мацько, вступ. ст. Л.Коваленко-Маняк]. Кам.-Подільський: Хмельн. обл. університет. б-ка, 1993. 104 с.
73.Голод на Україні (1931-1933 pp.) // Український Історичний Журнал 1989. №7. С.99-111; №8. С. 105-117; №9. С. 110-121; №11. С.78-90; №12. С.123-128; 1990, №1. С. 104-112.
74.Голод на Україні. 1932-1933: Вибрані статті / [упоряд. Н.Каратницька]. [Мюнхен,] 1985. 144с.
75.Голод: Факти: З підсумкового звіту Міжнародної комісії по розслідуванню голоду в Україні 1932-1933 pp., опублікованої в Канаді 1990р. // Український Історичний Журнал 1993. №3-12. С. 39-43.
76.Голод-геноцид 1933 року в Україні: Історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків: Міжнар. наук.-теорет. конференція. Київ, 28 листопада 1998 p.: Матеріали / [відп. ред. С.Кульчицький]. К.; Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коця, 2000. 536 с.
77.Голодовка. 1932-1933 роки на Переяславщині: Свідчення / [упоряд.: Ю.В.Авраменко, В.М. Гнатюк; відповідальна за випуск О.М.Веселова П. Глушаниця] Переяслав-Хмельницький; К.; Нью-Йорк:Вид-во М.П.Коця, 2000. 445с.
78.Голодомор Незагойна рана України: Каталог книжкової виставки. Херсон, 1993. 14с.
79. Голодомор 1932-1933 pp. в Україні: причини і наслідки: Міжнар. Наук. конференція. Київ, 9-10 вересня 1993 p.: Матеріали. К.: Ін-т історії України НАНУ, 1995. 200с.
80.Голодомор 1932-1933 pp. на Україні: Бібліографічний покажчик / [упоряд. О.Г. Люта] Ужгород, 1995. 31 с.