Левчук Олена Віталіївна Газетна періодика Києва як джерело дослідження міського повсякдення (1905 - 1914 рр.) : Лев Елена Витальевна Газетная периодика Киева как источник исследования городского повседневности (1905 - 1914 ГГ.)

Краткое описание

Левчук Олена Віталіївна, адміністратор ТОВ «ГРІН ЕЙР КОМПАНІ»: «Газетна періодика Києва як джерело дослідження міського повсякдення (1905 - 1914 рр.)» (07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни). Спецрада Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЛЕВЧУК ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА
УДК 930.2:070(477-25)«1905/1914»
ДИСЕРТАЦІЯ
ГАЗЕТНА ПЕРІОДИКА КИЄВА ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ
МІСЬКОГО ПОВСЯКДЕННЯ (1905-1914 рр.)
07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________О.В. Левчук
Науковий керівник – Щербак Микола Григорович, доктор історичних наук,
професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......................................................................16
ВСТУП……………………………………………………………………………....17
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………………23
1. 1. Стан дослідження проблеми .................................................................23
1. 2. Джерельний комплекс та методологічні засади дослідження………50
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЗЕТНИХ ВИДАНЬ
КИЄВА………………………………………………………….…………………..62
2. 1.Тенденції розвитку преси та її місцева специфіка……………………62
2. 2. Тематичні та жанрові особливості відображення повсякдення……..77
РОЗДІЛ 3. ВИСВІТЛЕННЯ У КИЇВСЬКИХ ГАЗЕТАХ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ
ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ПОВСЯКДЕННОГО
ЖИТТЯ МІСЬКОГО СОЦІУМУ…………………………………………………..95
3. 1. Відображення етнополітичних та правових факторів
буденного життя……………………………………………………………………95
3. 2. Газети про економічні, соціальні та культурні реалії міського
повсякдення……………...………………………………………………………. .117
3. 3. Соціальні аномалії та безпека населення на сторінках газет………137
РОЗДІЛ 4. ДЖЕРЕЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ГАЗЕТНИХ МАТЕРІАЛІВ ЩОДО
МІСЬКОГО БЛАГОУСТРОЮ, ЖИТЛОВИХ УМОВ, ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
ТА ДОЗВІЛЛЯ КИЯН…………………………………….……………………..163
4. 1. Відтворення благоустрою та житлових умов мешканців Києва…...163
4. 2. Висвітлення в газетах питань охорони здоров'я, відпочинку і
спортивного дозвілля…………………………………………………………… .189
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………………………221
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………258

Список литературы

ВИСНОВКИ
Виконуючи обумовлені метою дисертації наукові завдання, у ході
комплексного дослідження джерельного значення газетної періодики Києва
1905-1914 рр. при вивченні різних напрямків повсякденного життя міста, було
обґрунтовано низку нових наукових положень та досягнуто наступних
результатів:
1. Проведено аналіз основних авторських підходів, що сформувалися в
межах української та зарубіжної історіографії щодо проблеми вивчення
становлення і функціонування київських газетних видань 1905-1914 рр.,
дослідженні джерельного потенціалу останніх. Виділено окремі етапи в історії
вивчення київських газет і прослідковано провідні центри дослідження преси
на кожному з них. Аналіз праць з досліджуваної проблематики проводиться у
роботі за поділом історії вивчення газетної періодики міста на 3 періоди:
дорадянський (1905-1914 рр.), радянський (1921-1991 рр.) і пострадянський (з
1991 р. до сьогодні), кожному з яких притаманні власні особливості у методах
та підходах до вивчення регіональної преси.
Перші спроби вивчення історії зародження та функціонування київських
газетних видань 1905-1914 рр. почалися відразу після зняття обмежень друку і
належать самим співробітникам редакцій та дописувачам: Б. Грінченку,
М. Грушевському, С. Єфремову, В. Доманицькому, О. Русову, С. Щоголєву,
А. Савенку та ін. Знаковою особливістю історіографії дорадянського періоду є
посилена увага до україномовних періодичних видань, а також -
публіцистичний характер праць. Радянський період характерний особливою
увагою до вивчення більшовицької преси. Дослідженню окремих питань
функціонування дорадянського друку в Києві присвячені роботи Є. Демченко,
В. Ігнатієнко, В. Стрельського, О. Гермайзе. Великий внесок у вивчення
проблеми розвитку газетної періодики зробили у цей час вчені в еміграції:
С. Наріжний, А. Животко, Д. Дорошенко, В. Міяковський та
Ю. Тернопільський.
213
Зі здобуттям Україною незалежності увага дослідників преси
зосереджується, головним чином, на її історії, вивченні репрезентативності
газетними матеріалами проблемних питань політичної та етнічної історії нашої
країни, її окремих регіонів і практично недослідженим сьогодні є джерельне
значення газетних видань Києва щодо висвітлення проблем економічного
життя регіону, його соціальних та культурних особливостей.
Аналіз історіографії засвідчив, що інформативний потенціал київських
газет 1905-1914 рр. у вивченні проблеми міського повсякдення не ставав
окремою темою наукового дослідження і розкривається у дисертаційній роботі
вперше.
2. Наукову розвідку побудовано на аналізі широкого комплексу газетних
публікацій, архівних матеріалів, документальних збірників та мемуарної
літератури. Поряд з цим, опрацьовано серію адресних, пам’ятних і довідкових
видань Києва досліджуваного періоду на зразок публікацій «Альманах печати
на 1909 г. Списки книжних магазинов, типографий, библиотек и т.п.», «Весь
Киев в кармане: адресная и справочная книга на [1908-1911 гг.]», «Адресная и
справочная книга «Газетный мир» на 1911 г.».
Основу джерельної бази дисертаційної роботи становлять матеріали
київських газет, які видавалися у місті протягом 1905-1914 рр. та відображають
різні напрямки міського життя у той час. До наукового обігу залучено більше
300 публікацій преси, серед яких матеріали видань «Вечерняя газета» (1905),
«Киевская жизнь» (1906), «Киевские вести» (1907-1911), «Последние новости»
(1906-1919), «Киевская мысль» (1906-1918), «Киев» (1910-1911), «Киевские
губернские ведомости» (1838-1920) та ін. Важливу роль для вивчення
провідних тенденцій розвитку друку у Російській імперії та особливостей
цензурної політики в Києві відіграли архівні документи, зокрема матеріали
фондів Канцелярії Київського окремого цензора (ЦДІАК України, ф. 294),
Київського тимчасового комітету в справах друку (ЦДІАК України, ф. 295),
Канцелярії Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора
(ЦДІАК України, ф. 442), редакцій газет «Киевлянин» (ЦДІАК України, ф. 296),
214
«Рада» (ІР НБУВ, ф. 44). Помітно доповнили джерельну базу дослідження
мемуари та спогади І. Антонович, Д. Дорошенка, П. Курлова, В. Новицького,
М. Садовського, Є. Чикаленка.
Залучений до наукового обігу джерельний комплекс є достатньо
репрезентативним і дозволяє неупереджено та всебічно дослідити джерельний
потенціал газетної періодики Києва 1905-1914 рр. при вивченні тогочасного
міського повсякдення.
3. Міждисциплінарний характер теми дослідження обумовив потребу
використання системи принципів, підходів та методів (загальнонаукових,
спеціально-історичних та джерелознавчих), які у своїй сукупності склали
методологічну основу роботи і дозволили комплексно проаналізувати
історіографію проблеми та актуалізований комплекс джерел, окреслити
предметне поле самої повсякденності і визначити рівень повноти відображення
її складових на сторінках київських газет 1905-1914 рр.
4. Розглянуто процес становлення та особливості функціонування
газетної періодики Києва у роки Першої російської революції і послідуючий
період політичної реакції. Проаналізовано суспільно-політичні, економічні та
соціокультурні фактори розвитку київського друку у той час, висвітлено
проблему цензурного контролю за виданнями різного ідейного спрямування.
Доведено, що газетна продукція Києва досліджуваного періоду розвивалася в
руслі загальних видавничих та суспільно-політичних процесів Російської
імперії та тісно перепліталася з економічним і соціокультурним розвитком
самого міста, що яскраво відбилося на тематичній спрямованості видань, їх
кількісному діапазоні, періодичності виходу. Нове цензурне законодавство
помітно активізувало видавничу діяльність у Києві, однак не зменшило
адміністративного тиску на пресу. Видавців і редакторів газет продовжували
штрафувати на підставі розпоряджень генерал-губернатора та губернаторів. Не
зважаючи на матеріально-технічні труднощі, судові переслідування редакцій та
короткочасність у функціонуванні багатьох видань, рівень насиченості
215
київського ринку газетною продукцією був достатньо високий, що свідчить про
постійно зростаю інформаційні потреби міста.
5. На основі комплексного аналізу архівних документів, джерел
особового походження та бібліографічних покажчиків преси, розкрито
кількісний, проблемно-тематичний і жанровий діапазон київських газет
досліджуваного періоду, показано їх мовні особливості, прослідковано цільову
аудиторію друкованих органів різного ідейного спрямування. Загалом у ході
дослідження було виявлено 132 газетних видання, розглянуто представлені в
історіографії підходи до класифікації газетної періодики та запропоновано
власний варіант класифікації газет досліджуваного періоду.
Газетна періодика міста 1905-1914 рр., як цілісна соціально-інформаційна
система свого часу, не є однорідною. З метою конструктивного і системного
висвітлення теми дослідження, а також – для зручності у сприйнятті тексту
читачем, загальний комплекс використаних у роботі газет розглядається
шляхом поділу останніх на окремі тематичні групи, кожна з яких має власні
особливості у відображенні повсякденної дійсності Києва 1905-1914 рр.
З’ясовано, що у місті до початку Першої світової війни видавалися
офіційна та громадсько-політична преса, видання релігійного спрямування,
газети рекламно-довідкові, торгово-економічні, сільськогосподарські,
професійні і науково-освітні, видання телеграм, мистецько-розважальна преса,
друковані органи універсального тематичного спрямування. У межах кожної з
цих груп можна виділити окремі підгрупи. Встановлено, що революція 1905-
1907 рр. дала поштовх до розвитку у місті громадсько-політичної періодики, а
роки політичної реакції (до початку Першої світової війни) стали періодом
активного розвитку торгово-економічних газет та видань рекламно-довідкового
спрямування.
Поряд з цим, вивчення джерельного потенціалу газет у роботі
здійснюється з урахуванням того факту, що зміст кожного видання, не залежно
від його ідейного спрямування та читацької аудиторії, мав власну внутрішню
структуру, яка складалася з публікацій різних жанрів: інформаційного,
216
аналітичного, художньо-публіцистичного. Помітний відсоток друкованої площі
газет у той час займають рекламні тексти.
6. У відповідності до тематичної спрямованості та жанрових
особливостей періодичних видань міста, визначено основні форми та напрямки
відображення газетами повсякденної дійсності Києва. Аналізуючи
інформативні можливості матеріалів кожного жанру, у дослідженні зроблено
спробу розкрити особливості форм та методів відображення київських буднів
авторами повідомлення, замітки, звіту, репортажу, кореспонденції, хроніки,
бесіди, огляду, статті, зарисовки, нарису, флейтону, карикатури, віршів,
анекдотів та ін. Встановлено, що основними формами газетного друку були:
відомості офіційного характеру (розпорядження, постанови, накази,
статистичні звіти, виклики до суду тощо), інформаційно-довідкові тексти самої
газети (довідкові відділи, замітки, хронікальні повідомлення, репортажі),
редакційні матеріали, аналітичні тексти (статті, рецензій, огляди), публікації
художньо-публіцистичного спрямування (нариси, флейтони, анекдоти, вірші),
рекламні повідомлення та читацька епістолярія.
Сторінки газет комплектувалися, головним чином, публікаціями
інформаційних жанрів – хронікою, замітками, звітами, повідомленнями,
репортажами та стислою кореспонденцією. Велику частину друкованої площі
займала реклама, яка була основним засобом заробітку газетних редакцій на
початку ХХ ст. і відображала не стільки попит, як пропозицію на київському
ринку товарів та послуг.
7. Розкрито джерельне значення газетних публікацій для відтворення
цілісної картини історичних умов формування, комплексу правил та норм
організації міського повсякдення, визначенні механізмів адміністративного
регулювання київської щоденності протягом 1905-1914 рр. У роботі
проаналізовано ступінь репрезентативності у періодиці економічного та
культурного розвитку Києва, суспільно-політичної ситуації у місті, його
демографії, стану розвитку науки і техніки – факторів, які мали безпосередній
вплив на організацію міської щоденності і разом з тим, самі зазнавали впливів
217
останньої. На основі матеріалів газетних видань виявлено ряд моральноетичних установок та стереотипів, характерних для умовного психологічного
портрету представників різних соціальних та етнічних груп жителів Києва того
часу. Корпус проаналізованих у роботі документів офіційного характеру, що
публікувалися на сторінках київських газет 1905-1914 рр., представлений
постановами, наказами, розпорядженнями, статистичними звітами, судовими
викликами, оголошеннями різних адміністративних структур міста і дозволяє, у
сукупності з іншими публікаціями преси, з’ясувати нормативно-правову базу
київських буднів, прослідкувати методи та механізми регулювання
повсякденної дійсності міста.
Доведено, що матеріали газет є достатньо репрезентативними для
вивчення історичного тла формування міської щоденності. Певний виняток тут
становлять лише публікації щодо розвитку освіти у місті, відсоток яких серед
загальної кількості газетних текстів був досить малим, а вміщена у цих
публікаціях інформація стосувалася, головним чином, вищих навчальних
закладів та курсів.
8. З'ясовано інформаційні можливості київських газет 1905-1914 рр. у
вивченні правового становища містян різних національностей. Проведена
спроба аналізу соціально-демографічних, економічних, конфесійних
особливостей міського повсякдення та суспільних настроїв у Києві того часу.
На прикладі окремих публікацій показано значущість газетної періодики як
історичного джерела для реконструкції політичної та громадської активності
найчисельніших етнічних груп, висвітлення труднощів соціальної адаптації в
умовах міжнаціонального протистояння та співпраці на побутовому й
адміністративному рівнях. Доведено, що будучи дзеркалом не лише
національної політики адміністрації міста, а й відображенням основних
тенденцій політичного життя різних етнічних груп, їх ідеологічних орієнтирів,
життєвих пріоритетів, моральних норм та міжособистісних взаємин, газети
Києва займають важливе місце у вивченні етнічних і правових особливостей
життя міського соціуму.
218
9. Доведено важливу роль газетної періодики у ролі історичного джерела
для вивчення проблем фінансово-економічної складової повсякденного життя
киян, формування попиту та пропозиції на київському ринку, дослідження
купівельної спроможності пересічного містянина, засобів формування його
смаків і потреб. Аналіз актуалізованих у роботі матеріалів здійснюється з
урахуванням того, що газетні публікації були не лише засобом оперативного
інформування населення, а й шляхом впливу на формування його смаків та
потреб.
На прикладі окремих публікацій відтворено соціальну складову міського
повсякдення, показано актуальні проблеми злочинності та громадської безпеки
у Києві в 1905-1914 рр. Широко представленими у місцевих газетах є відомості
про заходи київської міської адміністрації в галузі соціальної політики,
взаємини людей різних вікових, соціальних та професійних груп з державними
та громадськими інституціями, відображена майнова нерівність жителів
губернського центру. Показано актуальність використання матеріалів газетних
видань при дослідженні масштабів міської злочинності у різні роки, визначенні
неблагонадійних для життя та економічної діяльності районів міста, з'ясуванні
загального стану безпеки у Києві, рівня охорони особистих та майнових прав
містян, діяльності місцевої поліції, проведенні класифікації злочинів тощо.
10. У роботі простежено форми та методи реконструкції газетними
публікаціями матеріально-побутової складової повсякденного життя киян,
повноту відтворення ними різних видів дозвіллєвих практик жителів міста,
досліджено інформативний потенціал газет при вивченні рівня розвитку
благоустрою та медицини Києва в 1905-1914 рр. На основі аналізу широкого
комплексу публікацій: оголошень, хроніки, заміток, статей, вміщених на
сторінках київських газетних видань, відтворено мережу культурних установ
міста, простежено основні тенденції активного відпочинку киян та дозвілля,
проведеного в домашніх умовах. Показано цінність матеріалів преси у
дослідженні системи рекреаційних і культурно-розважальних послуг,
пропонованих київським ринком для людей різних вікових та соціальних груп,
219
відтворенні екології та санітарії міста, дослідженні епідемічного благополуччя
його мешканців і заходів міської адміністрації у галузі охорони здоров'я та
гігієни.
Шляхом аналізу численних газетних матеріалів у роботі визначено
найбільші антисанітарні зони Києва, виявлено місця незаконних сміттєзвалищ,
з’ясовано головні збудники епідемій та вірусних захворювань містян
досліджуваного періоду. Поряд з цим, досліджено готовність місцевої
медицини надати кваліфіковану допомогу постраждалим, відтворено систему
медичних закладів Києва 1905-1914 рр. та особливості функціонування
останніх. Перераховано ряд проблемних питань у дослідженні матеріальнопобутового елементу міського повсякдення, дозвілля та розвитку медицини, які
не знайшли належного висвітлення на сторінках київських газет у той час.
Отже, проведене комплексне дослідження інформативного потенціалу
газетної періодики Києва 1905-1914 рр. при вивченні історичних умов
формування, правил організації та механізмів адміністративного регулювання
київських буднів, їх соціальних, економічних, культурних та матеріальнопобутових реалій, дозволяє стверджувати про важливу роль газетних
публікацій як історичного джерела для вивчення різних складових тогочасного
міського повсякдення. Поряд з цим, як і будь-яке історичне джерело, у своєму
вивченні матеріали преси потребують застосування методів зовнішньої та
внутрішньої критики, співставлення змістового навантаження останніх з
даними альтернативних джерельних груп: документів офіційного характеру,
мемуарної літератури, епістолярної спадщини тощо