Гук Марія Сергіївна Жінки України у Першій світовій війні: історіографія : Гук Мария Сергеевна Женщины Украины в Первой мировой войне: историография Guk Maria Serhiivna Women of Ukraine in the First World War: Historiography

Краткое описание

Гук Марія Сергіївна, аспірантка кафедри етнології та краєзнавства, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Жінки України у Першій світовій війні: історіографія». Шифр та назва спеціальності 07.00.06 історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Спецрада Д26.001.20 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ГУК МАРІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 94 (477)-055.2«1914/1918»:930
ДИСЕРТАЦІЯ
ЖІНКИ УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ: ІСТОРІОГРАФІЯ
07.00.06 ІСТОРІОГРАФІЯ– історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________________ М.С. Гук
Науковий керівник:
Коцур Анатолій Петрович,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………….14
ВСТУП…………………………………………………………………………...15
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………………………….20
1.1 Періодизація та стан наукової розробки проблеми………………………..20
1.2 Джерельний комплекс, його класифікація та інформаційний потенціал…38
1.3 Теоретико-методологічні засади дослідження …………………………....44
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНА ДУМКА ПРО ЖИТТЯ І РОЛЬ ЖІНОК В
ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ………………………………………48
2.1. Наукова репрезентація життя українських жінок у містах і селах в роки
війни………………………………………………………………………………48
2.2. Доля жінок біженок та переселенок у таборах в Австро-Угорській імперії:
стан наукового вивчення………………………………………………………...77
2.3. Дослідники про біженців в українських губерніях Російської імперії…..87
РОЗДІЛ 3. ПОГЛЯДИ ІСТОРИКІВ НА БЛАГОДІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЦТВА ТА ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ ………………..99
3.1 Благодійність жінок України в роки війни: історіографія ………………..99
3.2 Сестри-милосердя та Червоний хрест в історичній науковій
літературі………………………………………………………………………..135
РОЗДІЛ 4. ФЕНОМЕН ЖІНОЧОЇ УЧАСТІ У ВІЙСЬКОВИХ
ФОРМУВАННЯХ В РОКИ ВІЙНИ: ІСТОРІОГРАФІЯ…. ……………..157
4.1. Військова діяльність українських жінок у лавах УСС: історичні
дослідження …………………………………………………………………….157
4.2. Наукова розробка питання ролі жінок в армії Російської
імперії…………………………………………………………………………...185
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………191
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………197
ДОДАТОК……………………………………………………………………...228

Список литературы

ВИСНОВКИ
Жіноча історія – невід’ємна частина історії України. Не стала
виключенням Перша світова війна. Вона докорінно змінила життя міщанок і
селянок, представниць знаті, інтелігенції, робітниць. Спільним для багатьох
жінок стала боротьба за виживання родини, власну землю та оселю. Одним
війна дала можливість проявити свій талант у сфері соціальної, гуманітарної
допомоги, а інших змусила покинути дім та звичне життя. Зміни торкнулися
традиційної сфери зайнятості жінок. Вони замінили чоловіків на
підприємствах, у міському транспорті та комунікаціях. Нестача
кваліфікованого молодшого медичного персоналу на фронті вирішувалась за
рахунок навчання і випуску сестер-милосердя. Деякі молоді патріотично
налаштовані дівчата взяли зброю і відправилися до лав діючої армії. Ці
трансформації фіксували документи того часу, спогади сучасників і відгуки
преси. Аналіз наукових праць з теми повсякденності, благодійництва,
сестринського руху, військової та економічної історії під час Першої світової
війни дозволяє відновити в усій повноті зазначений образ жінки.
– У дисертації з’ясовано процес нагромадження знань про жіноцтво в
роки війни 1914-1918 рр. та виокремлено три історіографічні періоди:
1) перший (1914-1939 рр.); 2) другий (1939-1991 рр.); 3) третій (1991-2019 рр.).
У рамках запропонованої періодизації кожен із них має особливості. Перший
період позначений інтересом до революційних подій. Накопичений під час
війни матеріал не становив цінність і не був використаний для дослідження
соціальної історії війни. Водночас, західноукраїнські історики, які часто були
очевидцями подій, вивчали Першу світову війну, як час боротьби українців за
незалежність і свободу. Вони збирали, публікували чимало спогадів,
біографічних матеріалів відомих стрільців, у тому числі і жінок. Окремою
багаторічною дискусією стала тема австро-угорських репресій і таборів. Але
все одно в історіографії переважали соціально-економічна, державницька
проблематика. Другий період не позначений змінами в історіографії жіночої
історії. Тема Першої світової війни розвивалася в рамках радянського
192
історичного дискурсу. На відміну від західноєвропейської науки, яка в
результаті антропологічного повороту зосередила увагу на соціальних
проблемах війни, українські дослідники продовжили вивчати військову,
економічну, партійну складову війни, робітничі та селянські рухи. Але, слід
відзначити, що з історією народних рухів та промисловості під час війни
пов’язана жіноча проблематика, яка істориками виокремлювалась і
аналізувалась.
Лише з початком третього періоду ситуація почала змінюватись. Постали
нові дослідницькі напрямки, серед яких – біженство, жіночий рух, благодійна
діяльність, Червоний Хрест, повсякденне життя. Останні роки позначені
розвитком мікро історії Першої світової війни, яка суттєво розширить
розуміння життя жінок в 1914-1918 роках.
Дисертаційне дослідження базується на комплексі історіографічних
джерел, які було поділено на такі групи: документальні джерела, які
уточнюють фактологічну основу наявних праць та відображають маловідомі
аспекти проблеми; узагальнювальні праці та монографії присвячені Першій
світовій війні, військовій історії, соціально-економічному розвитку, історії
повсякдення, робітничому та селянському рухові, таборам і біженцям; статті в
наукових журналах і збірниках; матеріали наукових конференцій; дисертації
та автореферати дисертацій; довідкова та навчальна література; джерела
особового походження, спогади, автобіографії; інтернет-ресурси, як джерело
інформації. З кінця ХХ – початку ХХІ ст. відбувається збагачення комплексу
історіографічних джерел з теми через залучення нових документів та
матеріалів у конкретно-історичні дослідження окремих аспектів життя жінок
України під час Першої світової війни.
Виконанню поставлених завдань сприяли загально- та спеціально наукові
методи дослідження джерел та літератури. Розгляд обраної теми опирався на
принципи системності, об’єктивності та всебічності, історизму, наступності.
Аналіз інтересу українських істориків до різних сторін життя жінок під час
193
Першої світової війни на теренах України дозволив констатувати актуалізацію
соціокультурного і гендерного підходу до теми.
Серед істориків, які внесли значний вклад у розробку проблеми, варто
назвати Л. Смоляр, М. Байдак, О. Бежук, Л. Жванко, Н. Загребельну,
Ю. Джумигу, Т. Герасимова, О. Бетлій, О. Винник, О. Вільшанську,
Т. Курінну, О. Оніщенко, К. Світич, Т. Іссу, В. Кармалюка, В. Оріховського та
ін.
– Сучасні дослідники розглядають повсякденне життя під час війни через
призму жіночого досвіду. Науковці констатують, що жінки становили
більшість у містах, тому без врахування історії прекрасної половини картина
буденного життя міста чи села не буде повноцінною. У сучасній українській
історичній науці є низка ґрунтовних публікацій, що висвітлюють життя різних
категорій жінок: селянок і міщанок, робітниць, дружин мобілізованих,
інтелігенток і дворянок. Дослідники (М. Байдак, Т. Герасимов,
Н. Шапошнікова, О. Павлишин) повсякдення та економічної історії в роки
війни одностайні, що війна кардинально змінила сфери жіночої зайнятості –
жінки були змушені опанувувати важкі, чоловічі професії, замінити чоловіків
на підприємствах, заводах, залізницях та в інших сферах. Досліджуючи умови
життя жінок у місті і селі, М. Байдак, О. Павлишин, прийшли до висновку, що
селянка опинилися в більш вигідному положенні. Але водночас В. Качмала, Б.
Заброварний розповідають про тяжкі обов’язки селянки в умовах
окупаційного режиму чи на прифронтових територіях. Низка авторів
(Є. Джумига, О. Павлишин, М. Вороніна, В. Заброварний, О. Михайлюк,
М. Байдак, Т. Герасимов) досліджували соціальні виступи і демонстрації
населення під час війни і акцентували увагу на численних фактах жіночих
бунтів. Вони відзначили активність жінок, що відстоювали свої земельні
наділи або ж вимагали обіцяну допомогу від держави. Слід зазначити, що це
одна із жіночих тем, що розглядалася радянськими істориками (Є. Маленко,
О. Кошик, Ю. Кір’янов, А. Гриценко і К. Шиян) як одна із причин
революції 1917 р. Також жіноча тематика висвітлюється в контексті
194
деструктивного впливу Першої світової війни на суспільство, а саме таких
явищ, як девіантна поведінка, шахрайство, самогубства. Автори
(Т. Герасимов, О. Винник, О. Бетлій, О. Кирієнко) намагалися поглянути на
проблему з точки зору соціально-економічних проблем, які виникали під час
війни, і в яких опинилися жінки.
Перша світова війна призвела до появи мільйонів «переміщених осіб»,
виникнення біженства, як нової соціальної групи. Аналіз літератури свідчить,
що на сучасному історіографічному етапі комплексно вивчається питання
біженецького руху з територій Галичини, Буковини, Волині та інших
прифронтових територій на теренах українських губерній Російської імперії
та в глибині Австро-Угорської імперії. Дослідники (Л. Жванко, Т. Лазанська,
Т. Лихачова) одностайні у думці, що переважну частину біженців становили
жінки та діти. У їхніх наукових студіях розкриваються причини і масштаби
біженецького руху, діяльність органів опіки біженців, транспортування і
влаштування переміщених людей.
Тема австро-угорських репресій і таборів для біженців знайшла
висвітлення у роботах західноукраїнських істориків до та після Другої світової
війни. Але цілісного осмислення проблема почала набувати в останнє
десятиліття. У працях С. Попика, І. Береста, О. Бежук вивчаються і
аналізуються умови життя у таких таборах як Гмінд, Вольфсберг, Гредіг та ін.
Не оминається питання життя жінок. У наукових студіях зазначається, що
жінки в таборах дбали про духовне життя, освіту дітей, займалися вишивкою.
–Науковцями переконливо доведено, що благодійність стала сферою, в
якій жінки змогли проявити себе повною мірою. Радянськими істориками
благодійність фактично не вивчалася, адже трактувалась як «явище
буржуазного суспільства». Тому, тема стала досліджуватися істориками у
новітній час. Сучасна історіографія благодійної діяльності представлена
декількома як загальними роботами про організації допомоги військовим,
біженцям, дітям, так і спеціалізованими публікаціями про вклад жінок у
доброчинну справу під час війни. М. Байдак, О. Бежук – вивчали діяльність
195
львівських жіночих благодійних організацій; Л. Смоляр, Є. Джумига –
одеських; О. Донік, Н. Загребельна та Є. Маковей, О. Ткаченко, Д. Сергієнко
– внесок жінок родини Терещенків; Т. Ісса, Т. Клименко, Н. Гончарова,
К. Потіцкая – розглянули благодійну діяльність представниць дворянських
родин; К. Світич, І. Гребцова, С. Нижнікова – благодійність освітянок;
Л. Жванко, Н. Сейко – діяльність Тетянинського комітету.
Сучасними дослідниками активно розробляється тема сестер милосердя в
общинах й осередках Товариства Червоного Хреста. У центрі уваги
дослідників особливості служби сестер, напрямки діяльності окремих общин,
як організовувалась допомога у військовий час на фронті і в тилу, курси сестер
милосердя, умови перебування їх на фронті, ставлення до них населення та
військових. Нечисленними є дослідження, які б розкривали досвід роботи
сестрою милосердя самими жінками, як складалося їх життя, коли вони
потрапили на фронт і з чим їм довелося зіткнутися. Цілий комплекс питань
даної теми з’ясовують К. Світич, Т. Моісеєва, С. Кармалюк, В. Оріховський,
К. Недря, О. Силка, Т. Герасимов. Науковці дійшли до висновку, що рух
сестер милосердя набрав чималих розмірів, жоден шпиталь чи госпіталь не
обходився без жіночої допомоги. Сестрами милосердя ставали як
представниці різних соціальних верст, так і з різних причин. Їх праця і умови
на фронті були важкими, жінки часто гинули під час військових дій чи
перевтоми, а ставлення населення і військових змінювалось протягом війни:
від образу «милосердного ангела» до символу розпусти.
– Новітньою ділянкою досліджень стало висвітлення теми феномен жінки
на війні. Слід відзначити, що першість у дослідженнях тримають історикині
Льовова (М. Байдак, О. Бежук), які вивчають образи жінок у лавах УСС.
Використовуючи методологію західних колег, дослідниці вивчають причини
їхнього вчинку, їх життя на фронті і військовий обов’язок, сприйняття жіноквоїнів самими чоловіками. Дана тема характеризується наявністю пласту
мемуарної літератури, яка видавалася одразу після війни або публікувалася в
еміграції. Чималий внесок у дану тему внесли публікації діаспорних вчених,
196
які були свідками подій. Питання формування жіночих військових підрозділів
в українських губерніях Російської імперії у науковій літературі вивчається
окремими дослідниками О. Онищенко, Ж. Тітовською. Науковцями доведено,
що жіночі батальйони почали формуватися у Києві, Харкові, Полтаві і чимало
українок бажали воювати.
–Попри те, що на сьогоднішній день з’явився масив публікацій,
присвячених жінкам у Першій світовій війні, чимало проблем і надалі
залишаються малодослідженими, чи не з’ясованими взагалі. Потребують
вивчення щоденні виклики, з якими стикалися жінки під час війни. Відчутною
є потреба додаткового пошуку та аналізу праць про харчування, медицину,
моду, щоденні виклики для жінок. Окремого дослідження та залучення
широкого комплексу джерел особливо потребує жіноча праця у Товаристві
Червоного Хреста. Поза дослідницьким полем залишається сприйняття війни
звичайними жінками, їх емоційний стан, питання стосунків жінок і чоловіків
на фронті і вдома. Більш глибокого осмислення також потребує питання
впливу війни на жіночий рух та емансипацію. Необхідно продовжити
вивчення теми участі жінок у військових одиницях, що формувалися у Києві,
Полтаві у 1917 році. А також пошук праць, які б розкрили інформацію про
жінок у штабі, лікарнях УСС. Недостатньо охоплені увагою питання жіночих
благодійних організацій, що діяли під час війни. А саме їхні цілі, напрями,
методи, досягнення, а також імена жінок, які працювали в даних товариствах.
На часі постає видання комплексної роботи, яка б в узагальнила жіночий
досвід війни українських земель, як Російської, так і Австро-Угорської
імперій, широко презентувала всі сфери жіночого життя під час Першої
світової війни.
Роль жінок у суспільстві на сьогодні актуальна як ніколи, тому вивчення
жіночого минулого, подолання андроцентризму в історії Першої світової
війни, залишається пріоритетним напрямком для сучасних дослідників