СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ В ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. : ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИЕ ДВИЖЕНИЯ В Южноукраинском РЕГИОНЕ В НАЧАЛЕ ХХ СТ.

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Назарова Євгенія Пулатівна

УДК: 94:329.7 (477.7) “19”

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ В ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Спеціальність 07.00.01 – історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Турченко Галина Федорівна,
доктор історичних наук, професор

Запоріжжя – 2011

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВДСРН – Всеросійський дубровінський Союз руського народу
ГАРФ – Державний архів Російської Федерації
губ. – губернія
Держархів АР Крим – Державний архів в Автономній Республіці Крим
Держархів Дніпропетровської обл. – Державний архів Дніпропетровської області
Держархів Запорізької обл. – Державний архів Запорізької області
Держархів Миколаївської обл. – Державний архів Миколаївської області
Держархів Одеської обл. – Державний архів Одеської області
Держархів Херсонської обл. – Державний архів Херсонської області
ЄТО – Єврейська територіальна організація
ПМО – Партія мирного оновлення
ПНС – Партія народної свободи
пов. – повіт
ППС – Польська партія соціалістична
ПСР – Партія соціалістів-революціонерів
РГАОПИ – Російській державний архів суспільно-політ
ичної історії
РГИА – Російський державний історичний архів
РСДРП – Російська соціал-демократична робітнича партія
РУП – Революційна українська партія
СВУ – Союз визволення України
СДКПіЛ – Соціал-демократія Королівства Польського і Литви
СЄРП – Єврейська соціалістична робітнича партія
СМА – Союз імені Михайла Архангела
«Спілка» – Українська соціал-демократична Спілка
СРЛ – Союз руських людей
СРН – Союз руського народу
ССРП – Сіоністсько-соціалістична робітнича партія
ТУП – Товариство українських поступовців
УДП – Українська демократична партія
УДРП – Українська демократично-радикальна партія
УПСР – Українська партія соціалістів-революціонерів
УРП – Українська радикальна партія
УСДРП – Українська соціал-демократична робітнича партія
ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських об’єднань України
ЦДІАК України – Центральний історичний державний архів України, м. Київ

ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 11
1.1. Стан наукової розробки проблеми 11
1.2. Джерельна база дослідження 26
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження 33
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. 42
2.1. Рух українських соціалістів на Півдні України 44
2.2. Основні напрями діяльності українських ліберальних партій і організацій у південноукраїнському регіоні 55
2.3. Роль і місце українських націонал-радикалів на Півдні України 59
2.4. Український культурно-просвітницький рух у південноукраїнському регіоні 66
РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАГАЛЬНОІМПЕРСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ 80
3.1. Політична активність соціалістичних партій і організацій на Півдні України 81
3.2. Загальноімперські ліберальні партії у південноукраїнському регіоні 96
3.3. Діяльність організацій консерваторів на Півдні України 106
РОЗДІЛ 4. РУХИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ 118
4.1. Суспільно-політична діяльність єврейських політичних партій і організацій у Південній Україні 119
4.2. Німецький рух у південноукраїнських губерніях 131
4.3. Діяльність кримськотатарських політичних партій та організацій на Півдні України 137
4.4. Польські політичні партії і громадські організації у південно-українському регіоні 142
4.5. Вірменський рух у Південній Україні 152
РОЗДІЛ 5. РЕГІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ 158
5.1. Спроби створення Південноросійської республіки у 1905 р. 158
5.2. Повстання моряків Чорноморського флоту на чолі з П. Шмідтом у контексті розвитку регіонального руху на Півдні України 174
5.3. Діяльність прибічників ідей регіоналізму в 1906–1917 рр. 179
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 201

ВСТУП

Актуальність проблеми. У сучасній Україні формуються умови для розвитку громадянського суспільства, органічними складовими якого є різноманітні політичні партії та громадські об’єднання. У цьому контексті актуальним є звернення до історичного досвіду активізації суспільно-політичних рухів в Україні початку XX ст.
Значний інтерес для сучасників представляє історія суспільно-політичного життя Півдня України, етнічно найбільш строкатого регіону України. Як і на початку ХХ ст., на цих землях діють численні суспільно-політичні рухи. Активно працюють єврейські, польські, вірменські та інші національні організації, які мають суттєвий вплив на суспільно-політичні процеси на Півдні України
Аналізуючи діяльність місцевих осередків політичних партій і організацій як складових суспільно-політичних рухів на Півдні України початку ХХ ст., ми можемо визначити їхнє місце у системі суспільних відносин, охарактеризувати стосунки місцевої влади і учасників суспільно-політичних рухів, ставлення населення регіону до цих суспільних сил.
Сучасна історична наука накопичила величезний об’єм знань з історії суспільно-політичного життя українських губерній Російської імперії початку ХХ ст. Але, незважаючи на суттєвий доробок фахівців, в українській історіографії на сьогодні відсутні комплексні дослідження з проблеми суспільно-політичних рухів початку XX ст. на регіональному, зокрема південноукраїнському, рівні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась як частина науково-дослідних тем історичного факультету Запорізького національного університету «Українське націотворення в контексті європейського національного відродження ХІХ – на початку ХХ століть» (номер державної реєстрації 0100У001734) та «Модернізаційний процес в Україні у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.» (номер державної реєстрації 0103У000731). Особистий внесок автора полягає в аналізі суспільно-політичних рухів Півдня України початку ХХ ст., зокрема регіонального руху, у контексті модернізаційних процесів в Україні початку ХХ ст.
Об’єктом дослідження є південноукраїнський регіон у загальнонаціональному історичному процесі на початку ХХ ст.
Предметом дослідження є суспільно-політичні рухи у південноукраїнському регіоні на початку ХХ ст., спектр яких складався з українського національного руху, загальноімперських рухів, рухів національних меншин і регіонального руху.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі здобутків історичної науки, залучення архівних джерел та інших документальних матеріалів проаналізувати основні складові та особливості суспільно-політичних рухів Півдня України на початку ХХ ст.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання:
– вивчити стан розробки проблеми в історіографії, охарактеризувати джерельну базу дослідження та розкрити методологічні засади роботи;
– з’ясувати напрями та складові суспільно-політичних рухів у південно-українському регіоні на початку ХХ ст.;
– простежити ґенезу розвитку українських соціалістичних, ліберальних і націонал-радикальних партій, культурно-просвітницьких організацій у регіоні та охарактеризувати напрями роботи українських партій і культурно-просвітницьких організацій на Півдні України на початку ХХ ст.;
– дослідити процес становлення та розвитку загальноімперських рухів у регіоні в 1900–1917 рр. та розкрити основні вектори діяльності загальноімперських соціалістичних, ліберальних і консервативних партій та організацій на Півдні України;
– висвітлити процес становлення та розвитку єврейського, німецького, кримськотатарського, польського і вірменського національних рухів на Півдні України у 1900–1917 рр. та розглянути методи діяльності, напрямки роботи партій та організацій національних меншин у південноукраїнському регіоні;
– проаналізувати спроби створення республіки з центром на Півдні України в 1905 р. та охарактеризувати повстання моряків Чорноморського флоту на чолі з П. Шмідтом у контексті розвитку регіонального руху на початку ХХ ст.;
– визначити форми і методи діяльності учасників регіонального руху на Півдні України у 1909–1917 рр.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1900–1917 рр. Нижньою хронологічною межею дослідження є 1900 р., коли було утворено Революційну українську партію, першу українську політичну силу, яка розгорнула свою діяльність на Півдні України. Але досліджуючи цю проблему, ми розширюємо нижню хронологічну межу до кінця ХІХ ст., коли у регіоні розпочалося формування перших осередків політичних партій, зокрема єврейських і польських. Верхньою хронологічною межею є лютий 1917 р. – початок Лютневої революції в Російській імперії, яка призвела до організаційних змін, трансформації ідейно-ціннісних настанов у вже існуючих рухах, а також до появи нових суспільно-політичних рухів. Події лютого 1917 р. в Російській імперії були початком якісно нового етапу розвитку суспільно-політичних рухів на теренах України, в т.ч. на Півдні.
Територіальні межі охоплюють Південну Україну. Під південноукраїнським регіоном ми розуміємо масив земель, населених переважно українцями, який до 1917 р. включав Катеринославську, Херсонську і Таврійську губернії (з Кримом).
Методологічну основу дисертаційного дослідження склали принципи історизму, об'єктивності, системності, всебічності та багатофакторності. Застосована сукупність загальнонаукових (логічний, класифікації, аналогії і моделювання, описовий) і спеціально-історичних (історичко-генетичний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, системно-структурний) методів дослідження.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексний аналіз суспільно-політичних рухів у південноукраїнському регіоні на початку ХХ ст.
З’ясовано, що суспільно-політичні рухи на Півдні України початку ХХ ст. були представлені українським національним рухом, загальноімперськими рухами, рухами національних меншин, а також регіональним рухом.
Визначено, що основними напрямами діяльності, до яких зверталися учасники суспільно-політичних рухів Південної України на початку ХХ ст., були культурно-просвітницький, агітаційно-пропагандистський, організаційна робота, а також терористична діяльність. З’ясовано, що останній характерний для представників соціалістичних організацій загальноімперських політичних сил (РСДРП, ПСР, анархісти) і єврейських (Бунд), польських (ППС) і вірменських (Гнчак, Дашнакцутюн) соціалістичних партій, а також загальноімперських консервативних організацій (СРН, СРЛ та ін.). Репресій і утисків з боку місцевої влади на Півдні України зазнавали учасники українського, загальноімперських соціалістичних і ліберальних рухів, а також рухів національних меншин. Проілюстровано процеси взаємодії різних течій суспільно-політичних рухів на Півдні України в рамках місцевих партійних союзів, створених під час виборів І–IV Державних Дум.
Виявлено, що з кінця ХІХ ст. до 1905 р. відбувається процес артикуляції вимог суспільно-політичних рухів та становлення перших політичних партій на Півдні України. Пік діяльності суспільно-політичних рухів у південноукраїн-ському регіоні припадає на час революції 1905–1907 рр. В постреволюційний період активність учасників суспільно-політичних рухів поступово згасає і досягає свого мінімального рівня в умовах Першої світової війни.
Проаналізовано спроби створення Південно-руської республіки у 1905–1907 рр. як прояв регіоналізму на Півдні України на початку ХХ ст. Простежено зв’язок між повстанням моряків Чорноморського флоту на чолі з лейтенантом П. Шмідтом і планами створення територіальної республіки з центром на Півдні України. Визначено, що прояви регіонального руху в Південній Україні в умовах революції 1905–1907 рр. носили риси буржуазного і прогресивного регіоналізму. Охарактеризовано вплив прихильників збільшення самостійності регіону на діяльність низки економічних організацій Півдня (Товариства для захисту інтересів і розвитку Одеської промисловості, ради З’їзду представників промисловості і торгівлі Півдня Росії та ін.). Виявлено, що розвій регіонального руху став відповіддю на соціально-економічну політику царату, внаслідок якої економічний розвиток південноукраїнських губерній був спотворений відносно імперського центру. Це спонукало місцеву буржуазію і пов’язану з нею інтелігенцію, службовців органів влади, ставати на позиції регіонального патріотизму, боронячи свої економічні інтереси, шукати оптимальні форми управління, які б сприяли процвітанню регіону.
Практичне значення. Фактичний матеріал і узагальнення дисертації можуть бути використані при створенні фундаментальних досліджень з історії Півдня України, підготовці узагальнювальних праць з історії суспільно-політичних рухів України початку ХХ ст., у краєзнавчій роботі. Окремі частини дослідження можуть бути використані при читанні курсу історії України у вищих та середніх навчальних закладах. Робота може стати у нагоді для практичної діяльності органів місцевого самоврядування.
Апробація результатів дослідження Основні положення і результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в доповідях і матеріалах 20 наукових конференцій, серед яких міжнародні: «Політична еліта України ХХ – початку ХХІ століття» (Запоріжжя, 2008 р.), ІІ Міжнародна науково-практична конференція з питань патріотичного виховання молоді «Надбання поколінь – скарбниця сьогодення» (Запоріжжя, 2008 р.), IV Міжнародна конференція молодих вчених «Історична наука на початку ХХІ століття» (Херсон, 2009 р.), «Інтеграційні процеси країн Чорноморсько-Балтійського регіону» (Київ – Миколаїв, 2009 р.), «Гражданское общество в России. История и современность» (Санкт-Петербург, 2009 г.), «Личность в истории в эпоху нового и новейшего времени» (Санкт-Петербург, 2009 г.), ІІ Всеросійська (з міжнародною участю) науково-практична конференція «Мировое культурно-языковое и политическое пространство» (Москва, 2010 р.), Запорізькі єврейські читання – 2011 (Запоріжжя, 2011), ІІІ Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Одеські читання» (Одеса, 2011 р.); всеукраїнські: «Запорізький край: літературно-мистецький та історико-культурний дискурс» (Запоріжжя, 2009 р.), «Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України» (Запоріжжя, 2009 р., 2011 р.), ІІІ всеукраїнські драгоманівські читання молодих істориків «Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії» (Київ, 2010 р.), І Всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих вчених «Історія світової цивілізації від давнини до сучасності» (Дніпропетровськ, 2010 р.); регіональні: «Запоріжжя – минуле і сьогодення. Перспективи та пріоритети розвитку» (Запоріжжя, 2009 р.), «Науковий потенціал Запорізького національного університету та шляхи його розвитку» (Запоріжжя, 2009 р., 2010 р.), «Молода наука – 2010» (Запоріжжя, 2010 р.), Наукові читання, присвячені 85-річчю від дня народження професора А. М. Черненка «Питання політичної історії України та Росії», VII Дніпропетровська обласна історико-краєзнавча конференція «Історія Дніпровського Надпоріжжя» (Дніпропетровськ, 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у 17 наукових працях, із них 9 опубліковано в наукових фахових виданнях.
Структура дисертації відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Аналізові кожного напрямку суспільно-політичних рухів на Півдні України на початку ХХ ст. присвячений окремий розділ дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, 19 підрозділів, списку використаних джерел і літератури (707 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 263 сторінки, з них основного тексту 200 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Важливою частиною життя будь-якого суспільства є існування суспільно-політичних рухів. На Півдні України на початку ХХ ст. такі рухи були репрезентовані українським національним рухом, загальноімперськими рухами, рухами національних меншин і регіональним рухом.
Значний вплив на розвиток українського руху мала національна політика царату, метою якої було створення російської нації, частиною котрої мали стати українці. Обмеження культурних прав мешканців українських губерній стимулювало етнічну мобілізацію і появу українського руху.
Український національний рух представлений політичним і культурно-просвітницьким рухами. У середині українського політичного руху існували і взаємодіяли українська соціалістична (РУП, УСДРП, «Спілка», українські есери), українська ліберальна (УДП, УДРП, ТУП) і українська націонал-радикальна (групи самостійників) течії.
У регіоні українського рух пройшов кілька етапів розвитку. У період 1900 р. – січня 1905 р. (виникнення перших політичних парті) на Півдні України створені осередки українських соціалістичних і ліберальних сил, які вели організаційну і агітаційну роботу.
У період революції 1905–1907 рр. посилилася агітаційна робота українських партій. Продовжується процес формування місцевих відділів українських соціалістичних (УПСР, УСДРП) і ліберальних (УДРП) сил на Півдні України. Українські політичні партії співпрацювали з іншими політичними силами в регіоні: у Криму українські есери співпрацювали з кримськотатарськими соціалістами; українські ліберали на Півдні України під час виборів Державних Дум входили до виборчих блоків за участі загальноросійських ліберальних сил (ПНС і ПМО), а також ліберальних кіл єврейства регіону. У цей період найбільш дієвою національною політичною силою на Півдні України була одеська група самостійників на чолі з С. Шелухіним, І. Луценком, І. Липою. Але їхня діяльність не мала такого значного розмаху, як, наприклад, робота самостійників на Харківщині. Під час революції на Півдні України виникають перші на Наддніпрянщині «Просвіти» (Одеса і Катеринослав), діяльність яких зазнала цькування з боку чорносотенців. Деякий час на Півдні України видавались україномовні газети «Запоріжжє», «Добра порада» (Катеринослав), «Народна справа», «Вісті» (Одеса). Досить популярною у регіоні була партійна газета «Спілки» – «Правда», яка певний період виходила в Одесі.
У період реакції (1907–1910 рр.) посилилися переслідування учасників українського руху. Відділи українських партій, які уникли ліквідації поліцією, вели організаційну і агітаційну роботу. Українські ліберали, створивши ТУП, зосередились на культурницькій діяльності. Було закрито одеську «Просвіту», посилився нагляд поліції за іншими українськими товариствами.
З літа 1910 р. у Російській імперії відбувається пожвавлення політичного життя. У період 1910–1914 рр. українські соціалісти вели організаційну роботу: члени «Спілки» намагались відновити діяльність своїх відділів у регіоні, а 1911 р. були закладені перші осередки організації УСДРП на Катеринославщині, що активно діяли в умовах Першої світової війни. Сплеск активності українських лібералів пов'язаний з виборами до IV Думи, під час яких вони блокувались з загальноімперськими ліберальними силами – кадетами у Катеринославі і прогресистами в Одесі. У регіоні продовжували вести просвітницьку роботу «Просвіти» в Катеринославі, Миколаєві і Мелітополі, одеське товариство «Українська Хата». У 1913 р. закрито «Український клуб» в Одесі, створений після заборони місцевої «Просвіти». У 1910–1913 рр. у Катеринославі виходить популярне україномовне видання «Дніпрові хвилі».
Новий етап у розвитку українського руху пов'язаний з періодом Першої світової війни. Активізується робота українських соціалістів, зокрема організації УСДРП у Катеринославі, і націонал-радикалів, репрезентованих одеськими самостійниками, СВУ й Ініціативним комітетом українського самостійницького союзу. У роки війни українські есдеки стали найбільш активною українською силою на Катеринославщині. Відбулося зростання кількості націонал-радикальних організацій у регіоні. Для національного політичного руху в цей період основними напрямами роботи стали організаційні, агітаційні акції, а також підготовка збройних виступів у регіоні. З початком війни, одним з основних напрямів українських культурно-просвітницьких організацій є благодійництво. У цей період на Півдні діяли товариство «Українська Хата» в Одесі, а також миколаївська, мелітопольська і катеринославська «Просвіта». Останню було закрито владою у 1916 р. Єдиним україномовним виданням у регіоні цієї доби був журнал «Основа», який виходив з осені 1915 р. до початку 1916 р., до запровадження військового стану в Одесі.
Учасниками українського національного руху була учнівська і студентська молодь, інтелігенція, частина робітників і селянства. Українські політичні сили діяли переважно в містах. На Півдні, як і в інших регіонах Наддніпрянщини, український рух не набув масового розвитку, що пов’язано з меншою порівняно з росіянами і євреями залученістю українців регіону в модернізаційні процеси. У регіоні український національний рух також зіткнувся з потужними конкурентами – загальноімперськими партіями і організаціями, а також партіями і організаціями національних меншин.
На Півдні України діяли загальноімперські політичні партії і організації, серед яких можна виокремити соціалістичну (РСДРП, ПСР, трудовики, енеси, анархісти, есери-максималісти), ліберальну (ПНС, «Союз 17 октября», ПМО, прогресисти») і консервативну (СРН, СРЛ, СМА та ін.) течії. Поява загальноімперських соціалістичних і ліберальних сил пов’язана з нерівномірністю модернізаційних процесів в імперії, які не торкалися політичної сфери життя суспільства – в країні зберігалася необмежена монархія. Відповідно, ці політичні сили прагнули ввести конституційний лад в країні або повалити існуючий режим. Виникнення опозиційних сил стало каталізатором появи консервативного руху, який виступав за збереження чинної політичної системи. Південь України став одним з центрів діяльності загальноімперських сил.
Загальноімперські партії і організації теж пройшли у своєму розвитку кілька етапів. До 1905 р., на етапі виникнення перших партій, у регіоні формуються відділи найбільших соціалістичних сил, РСДРП і ПСР, перші осередки яких з’явилися у регіоні ще в 90-х рр. ХІХ ст. У цей період виникають перші об’єднання російських анархістів, зокрема в Одесі, Катеринославі. Соціалісти вели організаційну, агітаційну і терористичну роботу.
В період революції 1905–1907 рр. зростає активність соціалістів, а також виникають відділи загальноімперських ліберальних і консервативних сил на Півдні України. Досить сильними були місцеві організації російських соціалістів. Одеський комітет ПСР у період революції 1905–1907 рр. став одним з найпотужніших організацій ПСР в імперії. Одеса і Катеринослав були центрами південного анархізму в Російській імперії. Серед російських ліберальних сил активністю відзначалися кадети Херсонщини, особливо одеська організація ПНС. Південна Україна, зокрема Одеса, була одним з центрів чорносотенного руху в Російській імперії. У період революції виникла низка відділів загальноімперських професійних спілок, які стояли в опозиції до чинного режиму і вимагали зміни тодішнього політичного ладу. Значний вплив на їхню роботу мали члени загальноімперських соціалістичних і ліберальних партій.
Для всіх загальноімперських сил у цей час властива організаційна і агітаційна робота. Агітація під час виборів до Державних Дум була основним напрямом роботи лібералів, а також трудовиків і енесів. Загальноімперські ліберальні партії активно співпрацювали з іншими суспільно-політичними силами на Півдні України. Кадети були учасниками блоків за участі представників українських, єврейських і польських національних рухів, РСДРП, ПСР. Октябристи співпрацювали з чорносотенцями, а ПМО – з учасниками українського і єврейського рухів. Такі соціалістичні сили, як РСДРП, ПСР і анархісти, а також чорносотенці вдавалися до терору. Доба революції стала піком видавничої діяльності всіх загальнімперських політичних сил. Так, на Півдні України виходили есерівські «Военный листок», «Отклики народной борьбы», соціал-демократичні, «Пролетарское дело», «Наш путь»; кадетські «Вестник Юга» «За Свободу» та ін.; октябристські «Крымское слово», «Севастопольская газета», «Русская правда»; консервативні «Русская речь», «За Царя и Родину» та ін. видання.
У період реакції (1910–1914 рр.) зменшилась кількості організацій соціалістів. Майже повністю припиняється діяльність анархістів. Водночас активізується робота членів РСДРП і ПСР у легальних організаціях (профспілках, лікарняних касах та ін.) Для лібералів і консерваторів теж властиве певне зменшення кількості місцевих відділів у регіоні. Але Південь залишається одним з центрів чорносотенства в імперії; йде процес формування відділів СМА. В цей період припиняють свою роботу відділи загальноімперських професійних спілок, що були в опозиції до чинного режиму.
Загальноімперські політичні сили у період реакції вели організаційну і агітаційну роботу. Зменшується видавнича активність. Маємо поодинокі факти друку місцевої соціалістичної преси на Півдні України. РСДРП 1908 р. видавав газету «Одесский рабочий», а ПСР у 1910 р. – «Борьба» (Крим). Кількість видань ПНС теж скоротилася; у регіоні виходили партійні газети «Южная заря», «Жизнь Крыма» та ін. Октябристи друкували газети «Севастопольская газета», «Родной край», «Николаевская газета».
Напередодні Першої світової війни (1910–1914 рр.) активізується діяльність російських соціалістів. Робилися спроби відновити мережу організацій РСДРП і ПСР. Певного піднесення зазнав і ліберальний рух, що було пов’язано з виборами ІV Думи. Але партія октябристів після 1912 р. припинила існування поза межами Думи. У регіоні виникають організації прогресистів. Частина чорносотенних об’єднань регіону переживали організаційну кризу, але водночас відбувалося формування відділів ВДСРН. Загальноімперські політичні сили вели організаційну і агітаційну роботу, брали участь у виборах до ІV Думи.
У період Першої світової війни загальноімперські партії і організації не виявляли активності в регіоні. Соціалісти вели роботу з відновлення своїх організацій, займалися агітацією, зокрема антивоєнною. Ліберальні партії припинили партійну роботу, зосередившись на діяльності у легальних гуманітарних організаціях – Всеросійські земський і міський союзи та ін. Консервативний рух на початку війни зазнав певного піднесення, яке змінилося кризою, породженою падінням престижу монархії. Але одеські чорносотенці відзначалися активністю навіть в умовах Першої світової війни. Поряд з організаційною і агітаційною діяльністю, великого значення в роботі ліберальних і консервативних сил набуває благодійництво. Майже припиняється видання місцевої партійної преси. Представникам найактивнішої соціалістичної партії у роки війни – РСДРП, на відміну від ліберальних і консервативних організацій, вдалося видати кілька номерів газет «Звезда», «Южная Правда» і «Правда труда» на Катеринославщині.
Учасниками загальноімперських сил були переважно міські верства населення (інтелігенція, робітники, буржуазія, студентство), для яких характерна активніша участь у політичних процесах, порівняно з мешканцями сільської місцевості, серед яких домінували українці. Поліетнічний склад загальноімперських сил теж сприяв активній політичній роботі.
Південь України – один з найбільш етнічно строкатих регіонів України початку ХХ ст. Розвиток рухів національних меншин, як і українського національного руху на Півдні України, став відповіддю на асиміляторську політику царського уряду.
У регіоні представлені єврейський, німецький, кримськотатарський, польський і вірменський рухи, які пройшли кілька етапів у своєму розвитку. В період 1900–1905 рр. у регіоні виникають осередки єврейських соціалістичних (Бунд і Поалей-Ціон, а з 1904 р. – ССРП) сил, центрами діяльності яких були Катеринославщина і Херсонщина. Одними з центрів активності Бунду в Україні стали Одеса і Катеринослав. У цих містах постали і перші у імперії осередки Поалей-Ціон. У Таврійській губернії формуються організації вірменських соціалістичних сил (Дашнакцутюн і Гнчак). У регіоні також діяли польські соціалісти, зокрема в Одесі.
У цей період на Півдні України також виникають консервативні єврейські (сіоністи) і кримськотатарські (панісламісти) політичні організацій. Регіон був одним з загальноімперських центрів сіонізму. Панісламіський рух поширений лише в Криму. У період 1900–1905 рр. представники національних рухів вели організаційну, агітаційну роботу на Півдні України.
У період революції 1905–1907 рр. рухи національних меншин активізуються. Піку досягла діяльність єврейських соціалістів. 1905 р. у регіоні виникають осередків СЄРП. Стосунки у середовищі єврейських соціалістичних партій були різними, зокрема маємо факти співпраці Поалей-Ціон із Бунд, з одного боку, і конфліктів поалей-ціоністів і бундівців з членами СЄРП, з іншого. Формуються соціалістичні організації серед татарського населення регіону (група соціалістів-федералістів), які підтримували контакти з ПСР. Активізується політична робота вірменських соціалістів у Криму. Виникають ліберальні організації серед єврейського (Союз для досягнення рівноправ'я євреїв у Росії) і татарського («Союз мусульман») населення регіону, які співпрацювали з загальноімперськими ліберальними силами. У період революції значну суспільну роботу вели єврейські консерватори, зокрема у регіоні виникають осередки ЄТО.
Активізується політична діяльність німецькомовної меншини, яка, не маючи власних політичних партій, бере участь у роботі загальноімперських ліберальних (кадети, октябристи) і консервативних (чорносотенці) сил, програмні засади яких найбільш відповідали політичним поглядам колоністів. Політична пасивність колоністів була компенсована роботою в національних культурно-просвітницьких організаціях, діяльність значної кількості яких виходила поза межі Півдня України. У період революції 1905–1907 рр. створюється значна кількість не лише німецьких, а й польських організацій, найбільш активними серед яких були саме товариства Одеси. У регіоні діяли польські організації типу «Ognisko», «Dom Polski». «Dom Polski w Odesie» став зразком для створення товариств «Dom Polski» в усіх інших регіонах Російської імперії. Для національних меншин у цей період властива організаційна робота, участь у виборах до Державних Дум. Єврейські, татарські, вірменські сили ведуть пропаганду своїх ідей. Німці і поляки займаються переважно культурно-просвітницькою роботою.
У період реакції (1907 – 1910 рр.) активність нацменшин на Півдні України падає. Припиняється робота багатьох організацій соціалістичних єврейських і вірменських партій, татарської ліберальної партії «Союз мусульман», єврейських консервативних сил. Водночас, у Одесі формується відділ ППС. Стало працюють німецькі і польські товариства, яких репресії торкнулися лише 1910 р. У цей час представники національних меншин зосередили свою увагу на організаційній і культурно-просвітницькій роботі.
Напередодні Першої світової війни (1910–1914 рр.) суспільно-політичне життя національних меншин пожвавилось. Відновили роботу деякі організації єврейських (Бунд, Поалей-Ціон) і вірменських (Гнчак і Дашнакцутюн) соціалістів, які вели організаційну і агітаційну роботу. В Криму посилилась панісламістська пропаганда ідей створення мусульманської держави на території півострова. У цей час німецькі і польські організації Одеси зазнали репресій з боку влади, які торкнулися їх набагато пізніше (у 1910 р. і 1912 р.), ніж одеської «Просвіти».
У період Першої світової війни для рухів національних меншин характерне згасання. Є дані про деякі випадки активності у регіоні єврейських соціалістів (бундівців, поалей-ціоністів, сіоністів-соціалістів). Сталу роботу вела лише сіоністська організація молоді «Гехавер». В умовах антинімецької кампанії всі німецький організації у регіоні були закриті. Татарські і вірменські політичні сили не виявляли активності у регіоні. Польські товариства, які не були закриті до початку війни, продовжували свою роботу. Поряд з організаційною діяльністю, національні меншини у цей період значну увагу приділяють благочинності.
На Півдні України представлений регіональних рух, який був організаційно не оформленим. Елементи регіоналізму проявлялись у роботі одеського комітету ПНС свободи і низки економічних організацій з центром в Одесі, але прибічники ідеї регіоналізму не створили власної партії чи організації.
Регіональний рух на початку ХХ ст. поєднував елементи буржуазної і прогресивної форм регіоналізму. Поява регіонального руху викликана «внутрішнім колоніалізмом» Російської імперії, який спонукав територіальну буржуазію України шукати оптимальні управлінські форми, що сприяли б більш рівномірному розвитку регіону. Ідеї регіоналізму знайшли прихильників також серед інтелігенції, службовців, які були зацікавлені у процвітанні регіону.
Регіональний рух пройшов кілька етапів у своєму розвитку. Прояви регіоналізму до революції 1905–1907 рр. нам виявити не вдалося. Ймовірно, у цей час відбувалося формування передумов виникнення руху, а також артикуляція його вимог.
З початком революції 1905–1907 рр. пов’язані найбільш яскраві прояви регіоналізму. У цей період робилися спроби створити республіки з центром в Одесі, а також у Криму. Неможливість реалізувати в умовах чинного в Російській імперії ладу проектів створення областей-автономій призвела до активної участі представників регіонального руху в революційних подіях осені 1905 р., яка проявлялась у спробі створити Південноросійську (в джерелах зустрічається також Чорноморсько-дунайська, Чорноморська або Південна) республіку, до якої мали увійти території губерній Півдня Росії. Риси прогресивного регіоналізму прослідковуються і в діяльності лейтенанта П. Шмідта, який очолив повстання моряків Чорноморського флоту на панцернику «Очаків» восени 1905 р. Отже, в умовах 1905–1907 рр., поряд з організаційною й агітаційною роботою, учасники регіонального руху робили спроби силового захоплення влади, які виявились невдалими.
У міжреволюційний період учасники регіонального руху звернулися до роботи у організаціях підприємців. Прибічники регіоналізму були серед членів Одеського біржового комітету, Товариства для захисту інтересів і розвитку Одеської промисловості та ін. Ці організації лобіювали економічні інтереси регіону на державному рівні. Велася робота зі створення організації, що об’єднала б увесь кооперативний рух Півдня.
Спеціального дослідження вимагає проблема співпраці представників українського національного і регіонального руху. Відомі факти їхньої взаємодії на Півдні України. Обидва рухи мали спільні причини виникнення, що були пов’язані з внутрішньою політикою Російської імперії. Відповідно, інтереси прибічників регіоналізму не суперечили поглядам українського руху. Ці рухи, маючи спільне коріння, паралельно існували на території України, однак так і не злилися в єдиний політичний рух.
Напрямки подальшої розробки проблеми можуть полягати у дослідженні історії суспільно-політичних рухів Півдня України в умовах Української революції 1917–1921 рр. Більш детального вивчення потребують окремі складові суспільно-політичних рухів, представлених на Півдні України на початку ХХ ст. Окремого аналізу вимагає питання взаємодії між українським і регіональним рухами, проблема участі територіальної буржуазії в українському національному рухові, співвідношення регіонального руху з центром на Півдні України з іншими регіональними рухами Російської імперії на початку ХХ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. ДЖЕРЕЛА
1. Архівні документи і матеріали

Центральний державний історичний архів у м. Києві
Ф. 268. Южное районное охранное отделение. 1906–1914 рр.
оп. 1.
1. Спр. 379. Переписка с Департаментом полиции, Бессарабским губернским жандармским управлением, Николаевским охранным отделением и другими учреждениями о подготовке организации РСДРП к созданию Южной обласной социал-демократической организации и по др. вопросам, 27 декабря 1909 г. – 26 июня 1910 г., 155 арк.
2. Спр. 740. Сводка агентурных сведений по гор. Одессе о деятельности лиц, принадлежащих к РСДРП, январь 1912 г. – декабрь 1912 г., 76 арк.
оп. 2.
3. Спр. 120. Переписка с Департаментом полиции и жандармскими управлениями о деятельности украинского буржуазно-националистической партии мазепенцев, одесского кружка «Просвита» и о лицах, принадлежащих к ним, 13 декабря 1911 г. – 29 декабря 1913 г., 29 арк.
4. Спр. 122. Сведения и переписка с Департаментом полиции и отдельным корпусом жандармов о деятельности лиц, принадлежащих к еврейской буржуазно-националистической партии «Поалей-Цион», 20 января 1911 г. – 23 февраля 1911 г., 23 арк.

Ф. 313. Екатеринославское губернское жандармское управление. 1868–1917 рр.
оп. 2.
5. Спр. 591. Дело о студенте Екатеринославского Высшого горного училища Петре Дмитриевиче Волкушевском, распростронявшем газету «Искра» и другие нелегальные издания, 1903–1904 гг., 6 арк.
6. Спр. 1870. Дело о деятельности профессиональных союзов в гор. Екатеринославе и Екатеринославской губернии, 24 февраля 1907 г. – 20 августа 1914 г., 307 арк.
7. Спр. 2185. Циркуляры Департамента полиции, донесения и переписка с Департаментом полиции, екатеринославским охранным отделением и другими об организации в гор. Екатеринославе «Временного организационного центра РСДРП», распространении в гор. Екатеринославе и Екатеринославской губернии нелегальных ихданий РСДРП, о наблюдении за Землячкой и др. членами РСДРП, листовка издания ЦК партии эсеров «Народ», 31 декабря 1909 г. – 6 января 1911 г., 440 арк.
8. Спр. 2466. Дело о деятельности просветительных обществ, союза евангелистов и других организаций, 16 января 1910 г. – 8 августа 1911 г., 57 арк.
9. Спр. 2880. Дело о деятельности Екатеринославского польского клуба «Огниско», 1913 г., 35 арк.
10. Спр. 3139-3140. Дело по обвинению рабочего Брянского завода Гаймана Павла Арнольдовича в хранении нелегальной литературы, 30 мая 1916 г. – 17 сентября 1916 г., 46 арк.
11. Спр. 3146. Агентурные сведения о деятельности Украинской социал-демократической партии, 27 октября 1916 г. – 29 декабря 1916 г., 36 арк.
12. Спр. 3308. Донесения Департаменту полиции и переписка с Киевским губернским жандармским управлением, Московским охранным отделением и другими о наблюдении и розыске членов УСДРП, распространяющих революционные воззвания в гор. Екатеринославе и Екатеринославской губернии и о закрытии Екатеринославского литературного общества «Просвита», 9 января 1917 г. – 26 января 1917 г., 220 арк.

Ф. 335. Канцелярия Одесского временного генерал-губернатора. 1905–1908 рр.
оп. 1.
13. Спр. 14. Переписка о политической проверке лиц, списки лиц, подлежащих административной высылке из гор. Одессы. Списки гласных Одесской городской думы 1905–1908 гг., 12 июня 1905 г. – 1 сентября 1905 г., 430 арк.
14. Спр. 104. Постановление об аресте и административной высылке за нарушение времени торговли в воскресные и праздничные дни, самовольное возвращение в Одессу, 3 апреля 1906 г. – 7 марта 1907 г., 78 арк.

Ф. 347. Одесский военно-окружной суд. 1869–1918 рр.
оп. 1.
15. Спр. 2747. Дело по обвинению казака Гороховского М. Ф., крестьянина Чубатова М. А. и др. в распространении листовок УСДРП в Новомосковском уезде Екатеринославской губернии, 5 марта 1916 г. – 11 февраля 1917 г., 28 арк.

Ф. 350. Помощник начальника Херсонского губернского жандармского управления в г. Херсоне. 1906–1917 гг.
оп. 1.
16. Спр. 2. Сводки о деятельности революционных партий за июнь – сентябрь, 07 – 09. 1913 г., 19 арк.

Ф. 354. Помощник начальника Херсонского губернского жандармского управления в г. Николаеве. 1868–1917 гг.
оп. 1.
17. Спр. 14. О лицах, состоящих под особым надзором и наблюдением, а также с донесениями по наблюдательной части, 14 января 1908 г. – 10 февраля 1909 г., 339 арк.

Ф. 385. Жандармское управление г. Одессы. 1839–1917 гг.
оп. 1.
18. Спр. 2459. Дознание, произведенное при Жандармском управлении гор. Одессы по обвинению коллежского регистратора Сергея Васильевича Модестова и мещанина Рувана Фувинова Тульмина по 102 ст. уголовного уложения, 27 марта 1910 г. – 10 декабря 1911 г., 259 арк.
оп. 2.
19. Спр. 52. Дело об Южно-русском немецком обществе, 1914 г., 87 арк.
20. Спр. 139. Донесения в Министерство внутренних дел, департамент полиции и др. учреждения о политическом настроении населения гор. Одессы, 14 октября 1915 г. – 5 февраля 1916 г., 63 арк.
21. Спр. 140. Донесения в Министерство внутренних дел, департамент полиции и др. учреждения о политическом настроении населения гор. Одессы, 29 января 1915 г. – 19 января 1916 г., 100 арк.
22. Спр. 154. Донесения в Департамент полиции о состоявшемся экономическом совещании совета съездов представителей промышленности и торговли Юга России17–18 октября 1915 р. в Одессе, 20 октября 1915 г., 17 арк.

Ф. 386. Одесское охранное отделение. 1902–1917 гг.
оп. 7.
23. Спр. 90. Донесения в Департамент полиции о деятельности за границей и разногласиях между армянскими буржуазно-националистическими партиями «Гнчак» и «Дашнакцутюн» и видных деятелях этих партий, 18 апреля 1915 г. – 24 апреля 1915 г., 7 арк.
24. Спр. 103. Дневники наружного наблюдения по г. Одессе за деятельностью лиц, принадлежащих к РСДРП, Бунду, анархистам-коммунистам, к еврейской буржуазно-националистической партии сионистов «Гехавер» и за лицами, подозреваемыми в военном шпионаже, 1 января 1916 г. – 15 декабря 1916 г., 274 арк.

Ф. 419. Прокурор Одесской судебной палаты. 1869–1920 гг.
оп. 1.
25. Спр. 6694. Дело о сионисткой организации в г. Евпатории, Таврической губернии, 12 июля 1914 г. – 29 февраля 1917 г., 16 арк.

Ф. 1153. Помощник Бессарабского губернского жандармского управления на пограничном пункте в г. Рени. 1868–1917 гг.
оп. 1.
26. Спр. 73. Обзор Департамента полиции о деятельности украинской буржуазной националистической партии «УСДРП», 12 февраля 1908 г. – 20 марта 1912 г., 8 арк.
27. Спр. 181. С циркулярами Главного управления по делам печати и алфавитными указателями, 1915 г., 78 арк.

Центральний державний архів громадських об’єднань України
Ф. 17. Комісія з історії комуністичної партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У (Всеукраїнський Істпарт). 1902–1939 рр.
оп. 1.
28. Спр. 14. Копия докладной записки и материалы к ней об украинском вопросе, февраль 1917 г., 93 арк.

Ф. 57. Колекція документів з історії Комуністичної партії України. 1870–1966 рр.
оп. 1.
29. Спр. 107. Копии циркуляров, сообщений, донесений и других документов Департамента полиции, Подольского губернского жандармского управления о деятельности РСДРП за границей, об Украинской социал-демократической рабочей партии (УСДРП) и Украинском союзе (Спілка) РСДРП. 20. XII. 1910 г. – 30. XII. 1910 г., 49 арк.
30. Спр. 115. Листовка Провинциального бюро Украинского социал-демократического Союза (Спілка) РСДРП. Фотокопии газет: «Борьба» – украинский социал-демократический рабочий орган в Черновцах и «Діло» – издательство «Спілка» во Львове (Документы получены из Архивного управления при Совете министров УССР в 1966 г.), 22. V. 1912 г. – 3. VIII. 1914 г., 5 арк.
31. Спр. 124. Копии сообщений, донесений, агентурных сведений, телеграмм и других документов Екатеринославского губернского жандармского управления, охранного отделения, губернского тюремного инспектора, особого комитета чрезвычайной охраны при управлении Екатеринославской железной дороги, газетных сообщений о деятельности комитетов и групп РСДРП, о рабочем революционном движении. 2. І. 1913 г. – 31. ХІІ. 1913 г., 134 арк.

Ф. 59. Колекція спогадів учасників революційних подій, Громадянської і Великої вітчизняної воєн та соціалістичного будівництва. Кінець ХІХ –середина ХХ ст.
оп. 1.
32. Спр. 606. Комаров Иван Тихонович, 12 арк.

Ф. 269. Колекція документів «Український музей в Празі». Кінець ХІХ – 1948 р.
оп. 1.
33. Спр. 165. Анкета-запитальник Союзу визволення України про загальне воєнно-політичне становище і українську справу. Листи від військовополонених-українців до СВУ, активістів громадських організацій Східної Галичини про видання і розповсюдження українських часописів і агітаційно-пропагандистської продукції, з інших питань українського громадського життя. 21. 07. 1915 р. – 13. 11. 1918 р., 37 арк.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
Ф. ХІ. Шелухін Сергій Павлович. 1790–1921 рр.
34. Спр. 56. [Шелухін Сергій Павлович] Редактору газеты «Одесский листок». Вынужденное объяснение [ввиду письма, напечатанного в газете по поводу его книги «Немецкая колонизация на Юге России»], 1915–1916 рр., 4 арк.
35. Спр. 61. [Шелухін Сергій Павлович] «Украинская жизнь в Одессе за 1915 год». Статья, 1916 р., 11 арк.
36. Спр. 203. [Шелухін Сергій Павлович] О демократизации конституционно-демократической партии, 1905–1906 рр., 10 арк.
37. Спр. 213. [Шелухін Сергій Павлович] [Речь на совещании членов конституционно-демократической партии с изложением краткой истории партии и о задачах по демократизации], 1915 р., 19 арк.
38. Спр. 737–744. Гнатюк Володимир Михайлович – Шелухіну Сергію Павловичу. Листи, 23 березня 1901 р. – 23 червня 1914 р., 17 арк.
39. Спр. 1139. Міхновський Микола Іванович, присяжний повірений – [Шелухіну] Сергію Павловичу. Лист, 27 серпня 1909 р., 1 арк.
40. Спр. 2518. Докладная записка одесского общества «Просвита» Министру внутренних дел по вопросу восстановления общества в правах и деятельности, согласно уставу, 1909 г., 24 арк.
41. Спр. 2527. Проспект передбаченого до видання в Одесі літературно-громадського і наукового місячника «Громадянин». Чернетка 1911 р., 2 арк.
42. Спр. 2164–2165. Одесское общество взаимного кредита – Шелухину Сергею Павловичу [Сообщения об избрании членом приемного комитета общества и о полном денежном расчете при выходе из общества], 26 июля 1904 г., 10(23) апреля 1918 г., 3 арк.
43. Спр. 3656. Гнатюк Володимир [Михайлович] Луценку Івану Митрофановичу [Лист про народні оповідання, творчу діяльність Івана Франка], 28 вересня 1911 р., 2 арк.

Ф. 66. Лучицький Іван Васильович. 1865–1917 рр.
44. Спр. 259. [Архів Лучицького І. В.] українське товариство «Просвіта» у Миколаєві Лучицькому І[вану] В[асильовичу]. Прохання негайно виступити в державній Думі з вимогою українізації народної освіти на України, 12 лютого 1908 р., 2 арк.

Ф. 107. Дорошенко Наталія Михайлівна. 1910–1917 рр.
45. Спр. 8–26. Вировий Євген [ ] – Дорошенко Наталії Михайлівні. Листи і листівки. 9 серпня 1913 р. – 27 квітня 1917 р., 23 арк.
46. Спр. 178–179. Яворницький Д[митро] [Іванович] – [Дорошенко] Наталії Михайлівні. 30 січня 1914 р. – 27 березня 1916 р., 4 арк.

Ф. 182. Громашевський Василь Львович. 1884–1928 рр.
47. Спр. 71. [Протокол засідання правління товариства «Просвіта» та інші замітки], 1909 р., 5 арк.
48. Спр. 85. Редакція часопису «Слабожанщина» Громашевському Василю Львовичу. Лист (друк) про тимчасове припинення видання часопису, 15. IV. 1906 р., 1 арк.
49. Спр. 275. Одесская украинская студенческая «Громада». Листовка о своих целях и задачах, поч. ХХ ст., 1 арк.

Государственный архив Российской Федерации (г. Москва)
Ф. 102. Департамент полиции Министерства внутренних дел. 1880–1917 гг.
4 делопроизводство
оп. 1906 г.
50. Д. 194 ч. 2. Материалы по «Лиге образования» и др. просветительным обществам частной инициативы, 347 л.
оп. 1909 г.
51. Д. 84 ч. 12 л. Д. г. Одесса. Ведомости и происшествия, 131 л.
оп. 1916 г.
52. Д. 84 ч. 8 л. Б. По одесскому градоначальству переписка о прессе, 4 л.
53. Д. 84 ч. 9. По одесскому градоначальству общественные настроения, 17 л.

7 делопроизводство
оп. 1909 г.
54. Д. 2703. Об участии должностных лиц Одесского городского управления, состава 1905 года, в революционном движении того же года, 21 л.

Особый отдел
оп. 1905 г.
55. Д. 3 ч. 49. Студенческое движение за 1905/6 год. Новороссийский университет, 201 л.
56. Д. 108 ч. 2. Разработка секретных сведений по Херсонской губернии, 269 л.
57. Д. 790 т. 2. Бунт матросов на броненосце «Кн. Потемкин Таврический», 53 л.
58. Д. 1877 ч. 56 л. А. Пропаганда и брожение в войсках по Таврической губернии, 86 л.
59. Д. 2425 ч. 12. Одесская городская дума, 6 л.
60. Д. 2540. Всеподданийшие записки о происшествиях по разным местностям империи. Октябрь–ноябрь 1905 г., 230 л.
61. Д. 2540 т. 10. Записки Департамента полиции о революционном движении, 76 л.
оп. 1906 г.
62. Д. 20 ч. 13. Одесский комитет сионистско-социалистической рабочей партии, 30 л.
оп. 1908 г.
63. Д. 5 ч. 57. Таврическая губерния. Росийская социал-демократическая рабочая партия, 34 л.
оп. 1910 г.
64. Д. 8 ч. 74. Росиийская социал-демократическая рабочая партия «Спилка». Комитетское дело. По гор. Севастополю Таврической губернии, 4 л.
65. Д. 8 ч. 89 л. Б. Союз «Спілка». Агентурные сведения по Херсонской губернии, 2 л.
66. Д. 14 ч. 74 л. Б. Дашнакцутюн. Сводка агентурных сведений. гор. Севастополь, 3 л.
67. Д. 32 ч. 21 л. Б. О тайном водворении оружия в империю, конфискованном оружии вообще и взрывчатых веществах по району Донского отделения. Сводка и агентурные сведения, 18 л.
68. Д. 55 ч. 75 л. Б. Социалистическая Еврейская рабочая партия «СЕРП». Таврическая губерния, 3 л.
оп. 1911 г.
69. Д. 9 ч. 75 л. Б. Партия социалистов-революционеров. Агентурные сведения. Таврическая губерния, 82 л.
70. Д. 59 ч. 51 л. Б. О студентческих беспорядках и организациях. гор. Одесса, 89 л.
71. Д. 163 ч. 51 л. Б. Украинская социал-демократическая рабочая партия. гор. Одесса. Агентурные сведения, 8 л.
оп. 1912 г.
72. Д. 6 ч. 75 л. Б. Всеобщий еврейский рабочий союз «Бунд». Агентурная сводка. По Таврической губернии, 12 л.
73. Д. 6 ч. 75 л. В. Всеобщий еврейский рабочий союз «Бунд». Отчеты по наруджному наблюдению. По Таврической губернии, 4 л.
74. Д. 8 ч. 89 л. Б. Украинский союз «Спилка». Агентурные сведения по Херсонской губернии, 6 л.
75. Д. 9 ч. 51. Партия социалистов-революционеров по г. Одессе, 21 л.
76. Д. 12 ч. 22 л. Б. Партия анархистов. Агентура. По г. Екатеринослав, 35 л.
77. Д. 12 ч. 23 л. Б. Партия анархистов. Агентура. Екатеринославская губерния, 74 л.
78. Д. 12 ч. 89 л. А. Партия анархистов. Разная переписка и адреса рассылки литературы. По Херсонской губернии, 1 л.
79. Д. 12 ч. 89 л. Б. Партия анархистов. Агентура по Херсонской губернии, 19 л.
80. Д. 12 ч. 89 л. В. Партия анархистов. Отчеты наружного наблюдения по Херсонской губернии, 13 л.
81. Д. 29 ч. 74. «Гнчак», армянская социал-демократическая партия по г. Севастополю, 3 л.
82. Д. 29 ч. 74 л. Б. «Гнчак», армянская социал-демократическая партия. Сводка по г. Севастополю, 5 л.
83. Д. 29 ч. 74 л. В. По партия «Гнчак». Отчеты. гор. Севастополь, 2 л.
84. Д. 55 ч. 23. Социалистическая еврейская рабочая партия «СЕРП» по Екатеринославской губернии, 2 л.
85. Д. 55 ч. 75 л. Б. Социалистическая еврейская рабочая партия «СЕРП». Агентура по Таврической губернии, 2 л.
86. Д. 149 ч. 51 л. Б. О польском национальном движении. Сводки. гор. Одесса, 71 л.
87. Д. 166 ч. 51. Украинская социал-демократическая громада. Комитетское дело по гор. Одессе, 2 л.
оп. 1913 г.
88. Д. 74 ч. 74. Панисламизм по г. Севастополю, 17 л.
89. Д. 74 ч. 74 л. Б. Панисламизм. Сводка агентурных сведений по г. Севастополю, 18 л.
90. Д. 74 ч. 75. О панисламизме по Таврической губернии, 47 л.
оп. 1914 г.
91. Д. 12 ч. 22. Партия анархистов. Комитетское дело. Екатеринославская губерния, 1 л.
92. Д. 12 ч. 22 л. А. Партия анархистов. Разная переписка. г. Екатеринослав, 2 л.
93. Д. 12 ч. 51. Партия анархистов по гор. Одессе, 11 л.
94. Д. 12 ч. 51 л. Б. Партия анархистов. Отчеты и наружное наблюдение по гор. Одессе, 11 л.
95. Д. 14 ч. 51 л. А. Дашнакцутюн. Разная переписка по гор. Одессе, 22 л.
96. Д. 74 ч. 75 л. Б. Панисламизм. Таврическая губерния, 6 л.
97. Д. 231 т. 2. Украинское мазепинское движение. Общее дело, 419 л.
оп. 1915 г.
98. Д. 6 ч. 22 л. В. Партия Бунд. Наружное наблюдение по Екатеринославской губернии, 2 л.
99. Д. 6 ч. 51. Партия Бунд по гор. Одессе, 5 л.
100. Д. 6 ч. 51 л. В. Партия «Бунд». Наружное наблюдение по гор. Одессе, 2 л.
101. Д. 9 ч. 23 л. В. Партия социалистов-революционеров. Наружное наблюдение и отчеты. Екатеринославская губерния, 4 л.
102. Д. 9 ч. 23 л. Г. Партия социалистов-революционеров. Литература. Екатеринославская губерния, 3 л.
103. Д. 9 ч. 74. Партия социалистов-революционеров. Комитетское дело. гор. Севастополь, 149 л.
104. Д. 12 ч. 22 л. А. Партия анархистов. Разная переписка. г. Екатеринослав, 2 л.
105. Д. 12 ч. 51. Партия анархистов. Комитетское дело гор. Одеса, 2 л.
106. Д. 12 ч. 51 л. В. Партия анархистов. Наружное наблюдение и отчеты. гор. Одесса, 20 л.
107. Д. 12 ч. 74. Партия анархистов. Комитетское дело. г. Севастополь, 26 л.
108. Д. 12 ч. 74 л. В. Партия анархистов. Агентура г. Севастополь Таврической губернии, 2 л.
109. Д. 12 ч. 75 л. В. Партия анархистов. Наружное наблюдение и отчеты. Таврическая губерния, 22 л.
110. Д. 22 ч. 8 л. В. Партия Поалей-Цион. Наружное наблюдение по Бессарабской губернии, 24 л.
111. Д. 22 ч. 89 л. В. Партия Поалей-Цион. Наружное наблюдение по Херсонской губернии, 2 л.
112. Д. 27 ч. 75. Конституционно-демократическая партия народной свободы по Таврической губернии, 2 л.
113. Д. 29 ч. 74. Соц