УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ: ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА, КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ТА ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (СЕРЕДИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ) : УКРАИНСКАЯ ГРЕКО-католическая церковь в Восточной Галиции: ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКАЯ, КУЛЬТУРНО-просветительская И ХОЗЯЙСТВЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ (СЕРЕДИНА ХIХ - НАЧАЛО ХХ ВЕКА)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Волинський національний університет імені Лесі Українки

На правах рукопису

РУДЯНИН ІВАН ПЕТРОВИЧ

УДК 271.(477.83/86) «185/91»

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
В СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ: ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА,
КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ТА ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (СЕРЕДИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 07.00.01 − історія України
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Шабала Ярослав Миколайович,
кандидат історичних наук, доцент

Луцьк – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 10
1.1. Історіографія проблеми 10
1.2. Джерела 30
Висновки до розділу 1 45

РОЗДІЛ 2. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УГКЦ 47
Висновки до розділу 2 80

РОЗДІЛ 3. ГРОМАДСЬКА І КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА
ДІЯЛЬНІСТЬ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИХ СВЯЩЕНИКІВ
ТА РЕЛІГІЙНИХ ГРОМАД 84
Висновки до розділу 3 117

РОЗДІЛ 4. ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
В ГОСПОДАРСЬКОМУ ЖИТТІ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ 120
Висновки до розділу 4 152

ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165

ВСТУП

Актуальність теми. Із проголошенням незалежності України розпочався процес відродження національного релігійного життя, і нині церква утверджується як повноцінна інституція громадянського суспільства. Будучи за Конституцією відокремленою від держави, вона не відокремлюється від людської спільноти, а навпаки, тісно взаємодіє з нею, прагнучи надати їй духовну підтримку, покращити моральний стан, провадить активну благодійницьку, культурно-просвітницьку та соціальну роботу. Відносини церкви з державою на сучасному етапі також набули нового змісту.
Незмінною парадигмою цих відносин є партнерство та конструктивна співпраця в інтересах українського суспільства. Така ситуація зумовлена не лише утвердженням демократичних засад у житті Української держави, а й поверненням нашого народу до традиційних духовних цінностей, глибокими історичними традиціями, які в умовах сьогодення намагаються відродити громада, держава і церква.
У цьому контексті важливого значення набувають наукові дослідження з історії християнських церков в Україні та окремих її регіонах. Особливо це стосується Української греко-католицької церкви (УГКЦ), історія якої тривалий час висвітлювалася неповно, тенденційно або ж узагалі замовчувалася. Лише здобуття Україною незалежності створило передумови для всебічного її вивчення та об’єктивного, неупередженого висвітлення.
Ще до початку Другої світової війни з’явилася низка праць, в яких автори досить об’єктивно, хоча лише на описовому рівні, намагалися відобразити діяльність Української греко-католицької церкви на теренах Східної Галичини в різних сферах суспільного життя. Ці дослідження мали епізодичний характер, але й вони в часи радянського тоталітарного режиму були практично недоступні для науковців і громадськості. У другій половині ХХ ст. у вітчизняній історіографії ця ніша була заповнена переважно ідеологічно заангажованими псевдонауковими працями на зразок «Уніатська церква – ідейний ворог трудящих», «Антинародна сутність уніатства», «Зловісний союз українського буржуазного націоналізму та уніатської церкви» і т. п. Тобто можна констатувати, що до початку 1990-х рр. історія УГКЦ у Східній Галичині у вітчизняній історіографії не була належно висвітлена, трактувалася однобічно і тенденційно з позицій войовничого атеїзму.
У сучасних умовах вітчизняна історична наука, втративши роль засобу ідеологічного впливу на маси, перетворилася на самостійну галузь гуманітарних знань. Це в сою чергу зумовило переосмислення місця та ролі церкви в українському суспільстві, знову привернуло увагу науковців до церковної проблематики.
За період незалежності України було опубліковано низку наукових праць, присвячених діяльності Української греко-католицької церкви у Східній Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст. Проте більшість із них висвітлює лише окремі аспекти та епізоди цієї багатогранної діяльності, що диктує потребу повнішого та детальнішого дослідження зазначеної проблеми із застосуванням нових підходів і сучасних методологій та залученням до наукового обігу важливих матеріалів і документів, які раніше були не доступні для дослідників.
Отже, з науково-теоретичного погляду актуальність обраної теми полягає у потребі її комплексного й системного дослідження на сучасних методологічних засадах та об’єктивного висвітлення з наукових позицій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота тісно пов’язана з Державною Програмою розвитку краєзнавства в Україні до 2010 р., прийнятою на ІІІ з’їзді Всеукраїнської спілки краєзнавців у 2003 р. і затвердженої указом Президента України і Постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 10 червня 2002 р. Тема також відповідає проблематиці регіональних досліджень кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення широкого кола джерел, передусім архівних документів, наукової літератури, присвяченої окремим аспектам досліджуваної проблеми, з’ясувати роль та значення діяльності УГКЦ в контексті громадсько-політичного, культурно-просвітницького та господарського життя українців Східної Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
Ця дослідницька мета передбачає вирішення таких завдань:
– проаналізувати ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, визначити рівень джерельного забезпечення дослідження;
– охарактеризувати суспільно-історичне тло діяльності УГКЦ у Східній Галичині в контексті соціальної та національної політики австрійської влади, виявити головні причини посилення ролі уніатської церкви та духовенства в регіоні в середині ХІХ ст.;
– дослідити громадсько-політичну діяльність греко-католицького духовенствав середині ХІХ – на початку ХХ ст.;
– з’ясувати рольУГКЦ у національно-культурному відродженні галицьких українців;
– розкрити складники та результативність господарської діяльності греко-католицької церкви;
– визначити місце і роль вищих ієрархів УГКЦ у боротьбі українського населення Східної Галичини за соціальні та національні права;
– узагальнити досвід діяльності цієї церкви у названих вище сферах життя Східної Галичини середини ХІХ – початку ХХ ст. та з’ясувати можливість його використання у сучасних умовах.
Об’єкт дослідження – Українська греко-католицька церква у Східній Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст.
Предмет дослідження – громадсько-політична, культурно-просвітницька та господарська діяльність Української греко-католицької церкви у Східній Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від 1848 р. – часу початку революції в Австрійській імперії та революційних подій у Східній Галичині – до 1914 р. Вибір верхньої межі пов’язаний із початком Першої світової війни, події якої суттєво змінили умови діяльності УГКЦ.
Територіальні межі охоплюють частину українських етнічних земель тодішнього королівства Галіції і Лодомерії, що входило до складу Австрійської імперії, а саме 12 округів Східної Галичини, де переважало українське населення.
Методи дослідження. Основними методологічними засадами у процесі дослідження та висвітлення проблеми є принципи історизму та об’єктивності. Керуючись ними, автор намагався розглянути всі процеси суспільного життя в Східній Галичині, у тому числі й діяльність УГКЦ, в закономірному логічному розвитку та в історичному часі й просторі, виявляючи каузальність найважливіших подій, процесів, явищ.
Дослідження різних за специфікою сфер діяльності уніатської церкви та духовенства зумовило застосування різних методів історичного пізнання:
– метод історичного аналізу і синтезу при з’ясуванні окремих складників діяльності уніатської церкви та духовенства, що дозволяє з’ясувати окремі складові і, об’єднавши в систему, розкрити її в цілому (розділи 2, 3, 4);
– емпіричного аналізу – характеристики конкретних історичних фактів і обґрунтування певних висновків та суджень (розділи 1, 2, 3, 4);
– соціологічний метод – для логічної побудови викладу та впорядкування фактичного матеріалу. Крім того, він дозволяє врахувати погляди різних суспільних верств, громадських організацій, політичних сил, окремих історичних постатей на суспільні проблеми (розділи 2, 3, 4);– об’єктивності – для визначення внеску УГКЦ в розвиток української кооперації, культури і шкільництва (розділи 3, 4);
– статистичний – пов’язаний з обліком масових явищ, викликаних участю УГКЦ в суспільно-політичному житті Східної Галичини досліджуваного періоду (розділ 2);
– синергетичний – для виявлення системних змін і осмислення закономірностей системних перетворень та загального еволюційного процесу в суспільно-політичному житті українців Східної Галичини в середині ХІХ – на початку ХХ ст. (розділи 2, 3, 4);
Крім указаних, в окремих епізодах дослідження застосовувалися методи історичної реконструкції, історичної біографістики, мікроісторичний та низка інших. Зокрема метод історичної реконструкції дав змогу на основі цілеспрямовано вибраних фактів та епізодів відтворити політичне, культурне та економічне життя українців Східної Галичини, біографічний допоміг виявити взаємозв’язок окремих історичних осіб з суспільними процесами, визначити їх роль і місце в певних історичних подіях на тлі досліджуваної епохи (розділи 2, 3, 4).
Мікроісторичний метод, який передбачає вивчення окремих малих територій та популяцій (місто, містечко, село), застосовано з метою виявлення головних тенденцій розвитку Східної Галичини в цілому (розділи 3, 4).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше у вітчизняній історичній науці досліджено основні напрями громадсько-політичної, культурно-просвітницької та господарської діяльності УГКЦ в Східній Галичині в контексті національного відродження українського народу.
Вивчення на основі системного підходу громадсько-політичної, культурно-просвітницької та господарської діяльності УГКЦ дає автору можливість сформулювати та аргументувати основні положення дослідження, що складають його новизну. Зокрема: вперше:
– встановлено основні історико-правові передумови функціонування УГКЦ га теренах Східної Галичини у досліджуваний період;
– на основі сучасних підходів сформульовано авторське визначення понять: «масова хліборобська організація», «національно-господарський рух», «духовна інтелігенція», «галицький політикум», «світська інтелігенція», «суспільна функція церкви» та ін.;
удосконалено:
– наукові підходи щодо з’ясування ролі УГКЦ у національно-культурному відродженні українців;
– аналітичні висновки про те, що УГКЦ та її ієрархи брали активну участь у громадсько-політичному, господарському і культурному житті краю, сприяючи піднесенню національної самосвідомості українців;
дістало подальший розвиток:
– вчення про роль церкви і її вищих ієрархів у боротьбі українського народу за соціальні та національні права в умовах колонізації українських територій і асиміляції населення.
Новизну дослідження також складає широке використання архівних матеріалів, переважна частина яких вперше введена у науковий обіг.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розширенні наукових знань про місце і роль уніатської церкви та духовенства в житті української спільноти Східної Галичини середини ХІХ – початку ХХ ст. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці праць з історії християнської церкви в Україні та Української греко-католицької церкви зокрема. Наявність у роботі матеріалів, які стосуються різноманітних аспектів життя українського етносу у конкретних населених пунктах та місцевостях Східної Галичини, уможливлює її використання у краєзнавчій роботі. Результати та висновки дослідження також можуть бути взяті до уваги українським духовенством різних конфесій для організації громадської та культурно-просвітницької діяльності серед населення, при визначенні основних напрямів співпраці церкви й громадськості на благо українського суспільства.
Апробація результатів дослідження. За час роботи над дисертаційним дослідженням було підготовлено, виголошено і опубліковано ряд доповідей і повідомлень на наукових конференціях: ІІІ Міжнародна науково-практична конференція аспірантів і студентів «Волинь очима молодих науковців», (м. Луцьк, 13 травня 2009 р.); ХІХ Міжнародна наукова конференція «Історія релігій в Україні», (м. Львів, 12–15 травня 2009 р.); ХІ Всеукраїнська науково-практична конференція для студентів та молодих науковців, (м. Львів, 11–12 квітня 2008 р.); Дні науки ВНУ ім. Лесі Українки, (м. Луцьк, 14−17 квітня 2008 р.).
Публікації. За результатами дослідження підготовлено та опубліковано сім наукових праць, п’ять із них – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Із відродженням національного релігійного життя в українському суспільстві в умовах незалежності значно посилився інтерес науковців до церковної проблематики, тож історія релігії та церкви нині чітко окреслилась як самостійний напрям наукових історичних досліджень. У цьому контексті важливого значення набуває вивчення цілого комплексу проблем, пов’язаних із діяльністю Української греко-католицької церкви (УГКЦ), історія якої тривалий час висвітлювалася тенденційно або ж узагалі замовчувалася. Лише нові реалії розвитку сучасної історичної науки створили об’єктивні передумови для її всебічного дослідження та об’єктивного, неупередженого висвітлення з наукових позицій.
Вивчення та аналіз історіографії досліджуваної теми дали підстави для таких висновків:
– дослідження діяльності греко-католицької церкви на теренах Східної Галичини розпочалися ще в другій половині ХІХ ст. Однак історіографію дорадянської доби представляє невелика кількість праць переважно описового характеру, в яких розкриваються лише окремі аспекти досліджуваної теми. Узагальнювальних, концептуально цілісних робіт, у яких би висвітлювалася багатогранна діяльність УГКЦ та її духовенства в Східній Галичині у середині ХІХ – на початку ХХ ст., серед публікацій окресленого періоду не виявлено;
– вітчизняна історіографія радянської доби, ґрунтуючись на марксистсько-ленінських методологічних засадах, намагалася сформувати уявлення про уніатську церкву як про ворога українського народу, експлуататора трудящих мас, поплічника українських буржуазних націоналістів і т. п. Для переважної більшості праць цього періоду характерні тенденційність та однобічність у висвітленні проблеми, що ставить під сумнів їхню наукову вартість;
– новітня українська історіографія представлена рядом наукових публікацій, присвячених різним аспектам досліджуваної теми. У них автори намагаються відійти від ідеологічних стереотипів, сформованих у попередні часи, й об’єктивно показати роль та місце уніатської церкви в житті українців Східної Галичини в досліджуваний період. Однак сьогодні ще немає досліджень, у яких комплексно відтворено багатогранну діяльність УГКЦ як у суспільно-політичній, так і в національно-культурній та соціально-економічній сферах;
– для зарубіжної історіографії досліджуваної теми характерні епізодичність та фрагментарність у висвітленні окремих аспектів, вузькість джерельної бази для досліджень.
Отже, недостатній рівень наукового дослідження та висвітлення проблеми діяльності греко-католицької церкви і її духовенства в Східній Галичині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. підкреслює актуальність теми дисертаційної роботи, посилює її науково-теоретичне та практичне значення.
Важливою передумовою ґрунтовного й комплексного вивчення досліджуваної теми стала можливість розширення джерельної бази та використання широкого спектру історичних джерел, особливо архівних документів, які з тих чи інших причин залишилися поза увагою дослідників. Основу джерельної бази дослідження склали оригінальні архівні документи, опубліковані документи та матеріали, матеріали періодики другої половини ХІХ – початку ХХ ст., різні за жанровими ознаками твори та мемуари громадських і культурних діячів Галичини досліджуваного періоду, довідкові видання.
Історичні джерела засвідчують, що греко-католицька церква була провідною суспільною інституцією для українців Східної Галичини в середині ХІХ – на початку ХХ ст. В умовах австрійського та польського панування вона стала репрезентантом їхніх національних інтересів, очолила боротьбу за політичні та національно-культурні права, за визволення з економічного поневолення.
Головним каталізатором суспільно-політичної активності греко-католицького духовенства в Східній Галичині у середині ХІХ ст. стали революційні події 1848 р. Саме духовенство взяло на себе роль політичного проводу українського національного руху, створивши Головну руську раду – першу українську політичну організацію. Її очолив уніатський єпископ Г. Яхимович, священики стали на чолі 50 її деканальних рад. До складу Ради увійшло багато представників духовенства, зокрема заступниками голови Ради були греко-католицькі священики М. Куземський та Т. Леонтович, її активними членами стали о. І. Бохенський, о. Й. Брилянський, о. Я. Геровський, о. І. Гушалевич, о. І. Галька, о. І. Жуковський та інші. Духовенство виробило політичну програму національного відродження українців Галичини, яка на довгий час стала орієнтиром у їхніх національно-визвольних змаганнях. Більше того, в його середовищі зародилася ідея національно-державної незалежності України, яку сформулював о. В. Подолинський у своєму творі «Слово перестороги».
Важливим аспектом політичної діяльності греко-католицького духовенства була його участь у роботі представницьких загальнодержавних та місцевих органів влади – австрійського парламенту та Галицького сейму. Священики-депутати першими освоїли практику українського парламентаризму й заклали традиції національної політичної культури. Вони тривалий час становили основу української репрезентації в цих представницьких органах. Серед українських парламентарів варто відзначити представників духовенства Г. Шашкевича, С. Качалу, М. Куземського, Т. Войнаровського, І. Гушалевича, К. Мандичевського та багатьох інших. Крім того, шість галицьких митрополитів були пожиттєвими членами верхньої палати Австрійського парламенту: С. Сембратович та Й. Сембратович, К. Чехович, Ю. Куїловський, С. Литвинович та А. Шептицький. У парламентській діяльності духовенство відстоювало не вузькоклерикальні, а загальнонаціональні інтереси українців Галичини в політичній, економічній та культурній сферах.
Слід зауважити, що в середовищі греко-католицького духовенства не було єдиної позиції щодо національно-політичних орієнтирів у визвольних змаганнях українців Галичини. Як і весь політикум, воно пережило поділ на народовців та москвофілів. Однак у цій ситуації важливим є те, що духовенство не було політично пасивним і в кожному з таборів з огляду на свої переконання намагалося працювати на благо української спільноти.
Аналізуючи динаміку політичної активності духовенства, потрібно констатувати факт, що з кінця 80-х рр. і упродовж останнього десятиріччя ХІХ ст. вона дещо послаблюється. Це зумовлено тим, що в цей період на політичну арену виходить світська інтелігенція, виникають політичні партії. Духовенство віддає політичний провід у їхні руки й зосереджує основну увагу на справах духовних та господарських. Проте, на наш погляд, зв’язок духовенства з політикою в Східній Галичині ніколи не переривався, адже саме з його середовища вийшла передова світська інтелігенція і нова політична еліта: К. Левицький, Є. Петрушевич, Є. Олесницький, К. Трильовський, Т. Окуневський та багато інших. Із початком ХХ ст. вплив церкви на політичне життя галицьких українців знову посилюється. Це пов’язано насамперед із постаттю митрополита А. Шептицького, який, очоливши греко-католицьку церкву, став не лише духовним, а й політичним провідником українців Галичини.
«Весна народів», активізувавши українське національне життя, створила об’єктивні передумови для національно-культурного пробудження галицьких українців. Духовенство також долучилося до цього руху, адже основи національно-культурного відродження українців Східної Галичини були закладені за активної участі греко-католицької церкви ще до революційних подій 1848 р.
Намагаючись скерувати вірних на шлях духовного пробудження, церква розгорнула й очолила боротьбу в Східній Галичині з таким соціальним і моральним злом, як пияцтво. Рух за тверезість започаткував митрополит М. Левицький, який ще в середині 40-х рр. ХІХ ст. зініціював створення товариств тверезості при парафіях, що стали першою дієвою формою навернення населення до здорового способу життя. У 1860-х рр. розпочалася друга хвиля тверезницького руху. Важливу роль на цьому етапі відіграли духовні місії тверезості, організаторами яких були священики. Унаслідок місійних поїздок духовенства було засновано багато антиалкогольних товариств, населення масово відмовлялося від уживання алкоголю, що, у свою чергу, привело до закриття шинків у багатьох селах і відкриття натомість читалень, бібліотек, шкіл. Стримування пияцтва не лише запобігало розоренню та моральній деградації окремих осіб, а й сприяло пробудженню інтересу галицьких українців до громадських та господарських справ, піднесенню їхнього освітнього та культурного рівня. Завдяки духовенству напередодні Першої світової війни товариства тверезості діяли у понад 560 парафіях Східної Галичини.
Важливим напрямом діяльності греко-католицького духовенства на національно-культурній ниві в Східній Галичині у середині ХІХ – на початку ХХ ст. було створення культурно-просвітницьких організацій та товариств. Одним із перших таких товариств була «Галицько-Руська матиця», створена в 1848 р. До заснування цього товариства чимало зусиль доклали уніатські священики, які згодом узяли його діяльність під своє керівництво. У наступні два десятиліття духовенство становило понад половину особового складу «Галицько-Руської матиці»: в 1850 р. – 58,1 %, у 1870-му – 52,1 % загальної кількості членів. Намагаючись консолідувати західноукраїнську інтелігенцію, товариство організувало «Собор руських учених» – з’їзд провідних діячів освіти, науки і культури, у якому взяли участь близько 100 осіб. Це був фактично перший з’їзд української галицької інтелігенції, який виробив стратегію дій щодо відродження національно-культурного життя українців Східної Галичини.
Історичні документи свідчать, що товариство «Просвіта» також було створене за активної підтримки греко-католицької духовної інтелігенції. Показовим є те, що серед його засновників дослідники називають 46 прізвищ священиків. Представники духовенства не лише увійшли до керівних органів товариства, а й, використовуючи церковно-адміністративний поділ, створили при парафіях широку мережу читалень. На кінець ХІХ ст. у Східній Галичині функціонувало 816 читалень «Просвіти», а до 1914 р. їхня кількість зросла до 2944. У галицьких селах вони працювали переважно під опікою місцевого духовенства.
Греко-католицька церква сприяла розвитку українського шкільництва на теренах краю. Першими сільськими школами стали дяківські, у них священики чи дяки навчали селянських дітей. Для покращення якості освіти та вирішення освітянських проблем духовенство підтримало ідею створення Руського педагогічного товариства та взяло участь у його роботі. З його середовища вийшло багато талановитих педагогів-теоретиків та практиків.
Діяльність багатьох культурно-освітніх товариств та організацій у Східній Галичині стала можливою завдяки різнобічній, у тому числі й матеріальній, підтримці церкви та духовенства. Меценатство та благодійництво УГКЦ у Східній Галичині були невід’ємною складовою частиною її діяльності і стали традицією, яка передавалася з покоління в покоління. Митрополити, єпископи, духовенство нижчого сану зробили значний внесок у розвиток національно-культурного життя. Особливо слід відзначити митрополита А. Шептицького, який створив та фінансував Національний музей, народну лічницю, сиротинець, дяківську бурсу та багато інших установ. За його участю збудовано й забезпечено утримання чотирьох церков, чотирьох шкіл, двох монастирів, чотирьох бурс, двох шпиталів, двох наукових установ.
Духовенству Української греко-католицької церкви належить надзвичайно важлива роль у розвитку та популяризації різних видів національного мистецтва. Багато священиків долучилися до створення в Східній Галичині аматорських та професійних мистецьких колективів, які дали початок українському національному театральному, музично-хоровому мистецтву, самі проявили себе як талановиті музикантами, диригенти, композитори та режисери.
Отже, з певністю можна констатувати, що духовна інтелігенція справила значний вплив на українське національно-культурне життя Східної Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Її активна культурно-просвітницька діяльність сприяла пробудженню національної самосвідомості галицьких українців, прискорила процес їхньої етнічної та політичної консолідації, що стало важливою духовною підвалиною українського національного відродження.
Українська греко-католицька церква, скеровуючи в русло національного відродження краю суспільно-політичне й культурне життя, не стояла осторонь і від економічних процесів. Очевидно, галицьке духовенство в той час усвідомило, що піднесення власної економіки є важливим матеріальним підґрунтям у боротьбі українців за свої національні права. Хоча реформи Марії-Терезії та Франца-Йосифа покращили становище уніатського кліру, священики, особливо сільські, не могли лише з духовної діяльності забезпечити себе і свої родини. Окрім богословського, вони змушені були самотужки опановувати світський фах і працювати в полі, доглядати худобу, займатися ремеслами та торгівлею. Для своїх парафіян отці були не лише духовними наставниками, а й порадниками та вчителями, які передавали їм свої знання і вміння. Будучи близькими до народної маси, знаючи її повсякденні нужди, священики першими розпочали активну працю, скеровану на соціальне розкріпачення та економічне піднесення господарства галицьких українців.
Перші заходи духовенства в цій галузі мали господарсько-просвітницький характер. Священики у своїх проповідях, через періодичні видання та окремі брошури намагалися поширювати фахові знання з агрономії та агротехніки, тваринництва, садівництва, бджільництва тощо. Однак самі знання без належного матеріального та фінансового забезпечення не могли суттєво вплинути на становище господарства, тому наступним кроком духовенства стало створення господарських товариств, позичкових кас, відкриття крамниць, громадських зернових шпихлірів, тобто закладів, які могли реально покращити умови життя та господарювання українців.
В умовах іноземного поневолення, без державної підтримки, українська спільнота Галичини могла розвивати економіку лише за рахунок власних сил і засобів. Ця обставина об’єктивно спрямовувала її на шлях кооперування. Церква й духовенство взяли найактивнішу участь у кооперативному будівництві в Східній Галичині. Історичні джерела свідчать, що греко-католицькі священики стояли біля витоків практично всіх галузей кооперації: ощадно-позичкової, молочарської, споживчої. Із їхнього середовища вийшли такі відомі діячі українського кооперативного руху, як С. Качала, Д. Танячкевич, Т. Цегельський, Т. Войнаровський, С. Городецький, О. Нижанківський, С. Борачок, Т. Дуткевич та багато інших. Завдяки самовідданій праці духовенства в керівних кооперативних органах, особливо ж у низових її ланках, кооперація вийшла за межі підприємницького руху, перетворившись у впливову економічну й політичну силу, яка забезпечувала матеріальну підтримку процесу національного самоутвердження українців. Участь церкви та її духовенства в кооперативному русі сприяла утвердженню в ньому християнських морально-етичних норм, що стало важливим підґрунтям його життєздатності й ефективності.
Греко-католицьке духовенство мало також безпосередню причетність до створення однієї з найвпливовіших масових хліборобських організацій – товариства «Сільський господар». Ідею його створення подав о. Юліян Дуткевич у 1889 р., разом із колегами-священиками забезпечивши усю організаційну роботу. Згодом товариство перетворилося у впливову організацію, яка надавала дієву підтримку сільським трудівникам. Священики увійшли до керівних органів «Сільського господаря», очолили його філії, сільські парохи заснували гуртки товариства в багатьох галицьких селах. Напередодні Першої світової війни воно об’єднувало 88 філій і 1324 гуртки, до яких належало 32 352 члени.
Вивчення економічного становища УГКЦ дає підстави для висновку, що церква була не лише релігійною, духовною інституцією, а й досить впливовим суб’єктом різних видів господарської та підприємницької діяльності. Вона мала у власності землю, угіддя, нерухомість, кошти на рахунках у багатьох українських та іноземних банках, володіла цінними паперами. Особливо активізувалася економічна діяльність церкви за митрополита А. Шептицького, який із найближчим оточенням управляв не лише церковними справами, а й вирішував нагальні господарські проблеми галичан. Однак слід зауважити, що для митрополита та церкви не було самоціллю власне збагачення. Більшість коштів вони інвестували в загальногромадські справи – будівництво навчальних та культурно-освітніх закладів, лікарень, використовували для підтримки українських товариств та установ, для допомоги населенню, фінансували благодійні акції.
Отже, греко-католицька церква в Східній Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст. була найвпливовішою суспільною інституцією, діяльність якої охопила всі сфери життя галицьких українців: духовну, політичну, економічну культурну. Жодна політична сила не мала такого впливу на галицьке суспільство, як церква та її духовенство. Це можна пояснити такими причинами:
– греко-католицьке духовенство в той час становило досить численну освічену й національно свідому верству українського населення Східної Галичини. Від середини ХІХ ст. воно захопило лідерство в громадському та культурному, а згодом і в політичному житті українців. Наприкінці століття до політичних процесів активно долучилася світська інтелігенція, дещо послабивши позиції духовенства, однак воно з політичної діяльності змістило акцент на культурно-просвітницьку та господарську працю. Плідна діяльність у цих сферах мала для населення значну суспільну вартість і приносила реальну користь. Завдяки цьому українське населення краю бачило в духовенстві дієву силу і визнавало його провід;
– в умовах бездержавності церква залишилася єдиною інституцією, яка реально піклувалася про українське населення краю, відстоювала його національні інтереси і впливала на повсякденне життя. Ця обставина в поєднанні з традиційною релігійною ментальністю українців Східної Галичини зумовила високий моральний авторитет греко-католицького духовенства й церкви, а це, у свою чергу, закріпило за ним статус національного лідера української спільноти.
Намагаючись об’єктивно оцінити значення і роль греко-католицької церкви та духовенства в житті українців Східної Галичини в середині ХІХ – на початку ХХ ст. потрібно опиратися не лише на оцінки та аргументацію істориків. Слід також узяти до уваги те, як оцінювали й оцінюють їх люди. А найвищою оцінкою є те, що сьогодні в багатьох галицьких селах священикам, які жили і працювали в цей період, відкривають пам’ятники, присвячують експозиції в музеях, передаючи пам’ять про них із покоління в покоління, вшановують їх як великих українських патріотів, просвітителів, невтомних трудівників на благо свого народу.
Історичний досвід діяльності УГКЦ у Східній Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст. показує, що церква і її духовенство будуть мати силу та авторитет тільки тоді, коли слугуватимуть народові, і лише за цієї умови суспільство визнає їхній духовний провід. З іншого боку, це є прикладом того, як щоденною працею церква може і має піклуватися про своїх вірних, об’єднавши разом із ними зусилля у боротьбі за їхні політичні та економічні права, несучи їм освіту, науку, культуру. Унаслідок цього церква стала головним націотворчим чинником для галицьких українців. Сьогодні, враховуючи цей досвід, церква в Україні, без огляду на конфесійну належність, має реагувати на серйозні виклики, які стоять перед українським суспільством. Невирішеність багатьох проблем соціально-економічного, побутового характеру, безробіття, матеріальна скрута часто породжують у людей зневіру та безнадію, призводять до моральної деградації, провокують злочинність, зростання таких небезпечних явищ, як алкоголізм і наркоманія, що з небезпечною швидкістю поширюються серед молоді. У цій ситуації церква повинна прийти на допомогу таким людям, надати їм духовну підтримку, повернути до повноцінного життя. Безпосередньо чи опосередковано церква має впливати на політиків і політику в Україні, утверджуючи загальнолюдські та національні цінності, ідеали миру, злагоди й добра. Разом із державою вона має стати потужним чинником у процесі консолідації української нації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С. Світова та українська культура : навч. посіб. для студ. ВНЗ / С. Абрамович, М. Чікарьова. – Л. : Світ, 2004. – 344 с.
2. Алкоголізм – підстава влади шляхти в довоєнній Галичині // Відродження. – 1931. – Ч. 1–2.
3. Антошевський Т. До історії християнсько-суспільного руху в Галичині (90-ті рр. ХІХ ст. – 1914 р.) / Т. Антошевський. – Л. : [б. в.], 1997. – 37 с.
4. Аркуша О. Галицький Сейм. Виборчі кампанії 1889 і 1895 рр. / О. Аркуша. – Л. : НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. – 173 с.
5. Бабенко С. Історія кооперативного руху : підруч. для кооператив. вузів / С. Бабенко, С. Гелей, Я. Гончарук. – Л. : Ін-т українознавства НАН України, 1995. – 410 с.
6. Баран С. «Весна народів» в Австро-Угорській Україні / С. Баран. – Мюнхен, 1948.
7. Барвінський О. Літопис суспільної роботи і сили русинів австрійських / О. Барвінський. – Л. : [б. в.], 1885. – 15 с.
8. Батенко Т. Анатоль Вахнянин (1841–1908). Біля джерел національного відродження / Т. Батенко. – Л. : Кальварія ; Каменяр, 1998. – 138 с.
9. Безкоровайний В. Дещо про музичне життя міста / В. Безкоровайний // Шляхами золотого Поділля. Т. ІІ. – Філадельфія : П. А., 1970. – С. 41–49.
10. Бендасюк С. Ю. Учено-литературное общество «Галицко-Русская Матица» во Львове (Прошлое и настоящее) / С. Ю. Бендасюк // Науково-літературний збірник Галицько-Руської Матиці. Т. 7. – Львов : Тип. Ставропиг. ин-та, 1930. – С. 7–6.
11. Болдижар М. Уніатство: правда історії та вигадки фальсифікаторів / М. Болдижар. – Л. : Вища шк., 1988. – 141 с.
12. Борачок С. Організація збуту худоби : тези реф. заг. зборів Краєвого Товариства господарського «Сільський Господар» (1–2 лют. 1911) / С. Борачок. – Л. : Друк. Івана Айхельберга, 1911. – 11 с.
13. Боровський М. Головна пасічна секція товариства «Сільський Господар» / М. Боровський // Крайове господарське товариство «Сільський Господар» у Львові 1899–1944 / редкол. : П. Дубрівський [та ін.] ; Укр. Вільна Акад. Наук у США. – Нью-Йорк, 1970 – С. 174–186.
14. Боровський М. Головна садівничо-городна секція товариства «Сільський Господар» / М. Боровський // Крайове господарське товариство «Сільський Господар» у Львові 1899–1944 / редкол. : П. Дубрівський [та ін.] ; Укр. Вільна Акад. Наук у США. – Нью-Йорк, 1970. – С. 138–142.
15. Бреславський М. З. З історії української греко-католицької церкви / М. З. Бреславський. – Л. : [б. в.], 1992. – 281 с.
16. Ваврикъ В. Справка о русскомъ движеніи в Галичинъ съ библіографіей за 1929 годъ. – Львовъ : Тип. Ставропиг. Ин-та подъ управленіемъ М. Г. Мацана, 1930. – 16 с.
17. Велика історія України від найдавніших часів. Т. 2 / зі вступ. І. Крип’якевича. – К. : Глобус, 1993. – 400 с.
18. Верига В. Нарис історії України (кінець ХVІІІ – поч. ХХ ст.) / В. Верига. – Л. : Світ, 1996. – 446 с.
19. Виставка господарсько-промислова вь Коломыъ (Справозданье Петра Чорного). – Станислав, 1881. – 63 с.
20. Витанович І. Андрій Жук (Ільченко) кооператор-громадянин / І. Витанович. – Л. : [б. в.], 1938. – 16 с.
21. Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І. Витанович. – Нью-Йорк, 1964. – 624 с.
22. Вінцковський Д. Григорій Яхимовичъ и современное русское движение / Д. Вінцковський. – Л. : [б. в.], 1892, 95 с.
23. Вітвицький В. Участь Греко-католицького духовенства в роботі українських громадських організацій Східної Галичини на початку XX ст. / В. Вітвицький // Визвольний шлях. – 2002. – Кн. 12 (657). – С. 55–62.
24. Вітвіцький О. Полеміка між греко-католицьким духовенством та радикальними політиками Галичини напередодні Першої світової війни [Текст] / О. Вітвіцький // Визвольний шлях. – 2002. – Кн. 4. – С. 55–59.
25. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії / М. Возняк . – Л. : [б. в.], 1924. – 180 с.
26. Возняк Н. Їх справжнє обличчя. Про підступну діяльність українського буржуазного націоналізму й уніатства / Н. Возняк. – Ужгород : Карпати, 1974. – 120 с.
27. Возняк С. Уніатство – знаряддя антиклерикального антикомунізму / С. Возняк. – К. : Знання, 1987. – 46 с.
28. Возняк С. Уніатський антиклерикалізм – духовне знаряддя антикомунізму / С. Возняк. – К. : [б. в.], 1982. – 48 с.
29. Гаврюшенко О. Історія культури : навч. посіб. / О. Гаврюшенко. – К. : Кондор, 2004. – 763 с.
30. Галицькі митрополити / за ред. В. Гаюка. – Л. : Логос, 1992, 94 с.
31. Гелей С. Для загального добра. Вплив Української Греко-Католицької Церкви на становлення та розвиток кооперативного руху в Галичині / С. Гелей // Дзвін. – 2003. – № 4. – С. 117–125.
32. Гербільський Г. Розвиток прогресивних ідей у Галичині у першій половині XIX ст. (до 1848 р.) / Г. Гербільський. – Л. : Вид-во Львів. ун-ту, 1964. – 252 с.
33. Гладка Г. Л. Суспільно-політична діяльність митрополита Андрея Шептицького в контексті українсько-польських відносин в Галичині у ХХ ст : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.» / Г. Л. Гладка. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 148–151.
34. Гнатюк В. Національне відродженнє австро-угорських українців (1772−1800 рр.) / В. Гнатюк. – Відень : Союз Визволення України, 1916. – 64 с.
35. Голдак Т. Культурно-освітнє життя українців Перемишля наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ ст. / Т. Голдак // Збірник навч.-метод. матеріалів і наук. ст. іст. ф-ту Волин. держ ун-ту ім. Лесі Українки. Вип. 15. – Луцьк : [б. в.], 2008. – С. 42–47.
36. Голият Р. Краківська конференція про митрополита Андрея / Р. Голият // Світло. – 1995. – Ч. 4. – С. 145–147.
37. Головацкий Я. Исторический очерк основания Галицко-руской матицы и справозданье первого собору ученых руских и любителей народного просвещения / Я. Головацкий // Науково-літературний збірник Галицько-Руської Матиці. – Л. : [б. в.], 1930, – СХХ, III, XXI с. – Галицко-руска матица. – 4. 5.
38. Головна Руська Рада (1848–1851) : протоколи засідань і книга кореспонденції / за. ред. О. Турія. – Л. : Ін-т Історії Церкви Укр. Католицького ун-ту, 2002. – ХХХІV. – 270 с.
39. Голубець М. Велика історія України / М. Голубець. – К. : Глобус, 1993. – 400 c.
40. Голубець М. Полум’яний 1848 рік / М. Голубець. – Л. : [б. в.], 1923. – С. 35.
41. Грицак Я. Національне відродження (кінець XVIII – початок XX ст.) / Я. Грицак // Історія України / кер. авт. кол. Ю. Зайцев. – 2-ге вид. – Л. : Світ, 1998, 205 с.
42. Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа / М. С. Грушевский. – К. : Лыбидь, 1990.– 396 с. – (Сер. «Памятники исторической мысли Украины»).
43. Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. Грушевський. – К. : Наук. думка, 1992.– 544 с. – (Сер. «Пам’ятки історичної думки України»).
44. Гулевич Л. Образ священика в оповіданні І. Франка «Чума» та «Повістках» М. Устияновича «Месть верховинця» і «Страстний четвер» / Л. О. Гулевич // Франкознавчі студії : зб. наук. пр. Вип. 4. – Дрогобич : Коло, 2007. – С. 102–109.
45. Гуржій Г. Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького гніту (з 80-х рр. ХVІІІ ст. до 1861 року) / Г. Гуржій. – К. : Рад. шк., 1958. – 167 с.
46. Даниленко С. Дорогою ганьби і зради (про злочинну діяльність уніатської церкви) : історична хроніка / С. Даниленко. – 2-ге вид. – К. : Наук. думка, 1970. – 360 с.
47. Державний архів Івано-Франківської області
Ф. 7 Магістрат м. Станіславів (Станіславського повіту)
оп. 1
Спр. 118. Повідомлення Галицького товариства господарського про проведення виставки-огляду великої рогатої худоби 30.05.1888 р.
48. Державний архів Тернопільської області
Ф. 317 Філія українського товариства «Просвіта» в Теребовлі.
оп. 1
Спр. 1. Коротка історія товариства “Просвіта” в Теребовлі з 1903 – по 1933 рр.
49. Держархів Тернопільської обл.
Ф. 294 Філія українського товариства «Просвіта» в Тернополі.
оп. 1
Спр. 377. Устав, протоколы и сведения о проведенных собраниях и состоянии читальни “Просвита” в Острове Тернопольского повета.
50. Дашкевич Я. «Весна народів» 1848 року та її передісторія в Україні / Я. Дашкевич // Вісник Львівської комерційної академії. Сер. : Гуманіт. науки. – 2000. – Вип. 3. – С. 5–13.
51. Демкович-Добрянський М. Українсько-польські стосунки у ХІХ ст. / М. Демкович-Добрянський. – Мюнхен : [б. в.], 1968. – 114 с.
52. Дзьобан Т. Історія села Вузлове (Холоїв) / Т. Дзьобан, В. Лаба. – Л. : [б. в.], 2006. – 302 с.
53. Дідицький Б. Якъ и кого выбрала Галицкая Русь до Думы державной дня 2 червня 1885 г. / Б. Дідицький. – Л. : [б. в.], 1885. – 56 с.
54. Діло. – 1883. – 1 (13) листоп.
55. Діло. – 1883. – 11 (23) жовт.
56. Діло. – 1883. – 13 (25) жовт.
57. Діло. – 1883. – 15 (17) жовт.
58. Діло. – 1883. – 18 (30) жовт.
59. Діло. – 1883. – 4 (16) жовт.
60. Діло. – 1883. – 6 (18) жовт.
61. Діло. – 1883. – 8 (20) жовт.
62. Діло. – 1884 р. – 28 черв. (10 лип.).
63. Діло. – 1884. – 3 (15) лип.
64. Діло. – 1884. – 30 черв. (12 лип.).
65. Діло. –1884. – 5 (17) лип.
66. Діло. – 1894. – 13 (25) січ.
67. Діло. – 1929. – 4 січ.
68. Діло. – 1935. – 1 січ.
69. Діло. – 1885. – 12(24) жовт.
70. Діло. – 1894. – 28 лип. (9 серп.).
71. Діло. – 1939. – 31 серп.
72. Дмитрук К. Під штандартами реакції і фашизму. Крах антинародної діяльності уніатства та автокефальної церкви / К. Дмитрук. – К. : Наук. думка, 1976. – 382 с.
73. Добрецова В. Зловісний союз українського буржуазного націоналізму та уніатської церкви / В. Добрецова, Л. Маянська. – К. : Знання, 1979. – 47 с.
74. Довгошия П. Борщівська «Просвіта»: минуле і сучасне / П. Довгошия. – Т. : Джура, 2003. – 100 с.
75. Дорош Є. Степан Качала / Є. Дорош. – 2-ге вид., переробл. і доп. – Т. : Тернопіль Онлайн, 2000. – 72 с.
76. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д. Дорошенко. – Л. : Світ, 1991. – 349 с.
77. Драгоманов М. П. Вибране / М. П. Драгоманов. – К. : Либідь, 1991. – 688 с.
78. Древаль Ю. До питання про встановлення українського парламентаризму (західноукраїнський досвід) // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. – 2008. – Вип. 14/15. – С. 197–202.
79. Дубрівський П. Методи праці суспільної агрономії товариства «Сільський Господар» / П. Дубрівський // Крайове господарське товариство «Сільський Господар» у Львові 1899–1944 / редкол. : П. Дубрівський [та ін.] ; Укр. Вільна Акад. Наук у США. – Нью-Йорк, 1970. – С. 61–73.
80. Енциклопедія Українознавства : в 10 т. / голов. ред. В. Кубійович. – Париж ; Нью-Йорк : Молоде Життя, 1954–1989. – 4016 с.
81. Жук А. Кредитова кооперація і організація ощадності / А. Жук. – Л. : Ощадність, 1934. – 64 с.
82. Зайченко І. В. Проблеми української національної школи в пресі (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) / І. В. Зайченко. – Л. : [б. в.], 2002. – 342 с.
83. Записки Алексея Заклинського, приходника старих Богородчан. – Торонто: Добра книжка, 1960. – 122 с.
84. Зоря Галицька. – 1848. – 27 черв.
85. Зоря Галицька. – 1848. – 12 верес.
86. Зоря Галицька. – 1848. – 15 трав.
87. Зоря Галицька. – 1848. – 21 жовт.
88. Зоря Галицька. – 1848. –30. трав.
89. Зоря Галицька. – 1848. – 5 верес.
90. Зоря Галицька. – 1849. – 26 лют.
91. Зоря Галицька. – 1849. – 29. січ.
92. Зоря Галицька. –1848– 23 трав.
93. История Украинской ССР : в 10 т. Т. 4. Украина в период разложения и кризиса феодально-крепостнической системы. Отмена крепостного права и развитие капитализма (XIX в.) / Ин-т истории АН УССР. – К. : Наук. думка, 1983. – 695 с.
94. Івасейко С. Віктор Матюк: З життя і творчої діяльності / С. Івасейко. – Сокаль : Книгозбірня сокальської «Просвіти»‚ 1992. – 69 с.
95. Ідеологія зради і запроданства (про реакційну суть ідеології уніатства і українського буржуазного націоналізму). – Ужгород : Карпати, 1969. – 115 с.
96. Ільченко А. Молочарські спілки в чужих краях і у нас / А. Ільченко. – Л. : Друк. НТШ. – 27 с.
97. Історичні постаті Галичини ХІХ–ХХ ст. Ч. 8. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Б-ка українознавства,1961. – 246 c.
98. Історія Львова в документах та матеріалах : зб. док. та матеріалів / редкол. : У. Єдлінська [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1986. – 420 с.
99. Історія релігії в Україні. В 10 т. Т. 4. Католицизм / за ред. П. Яроцького. – К. : Світ знань, 2001. – 598 с.
100. Історія споживчої кооперації. – Л. : Ін-т українознавства НАН України, 1997. – 380 с.
101. Історія Товариства «Просвіта». – Л. : [б. в.], 1932.
102. Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевича. – К. : Либідь, 1994. – 656 с.
103. Історія української культури : зб. матеріалів і док. / за ред. С. Клапчука, В. Остафійчука. – К. : Вища шк., 2000. – 606 с.
104. Історія Української РСР : у 8 т., 10 кн. Т. 3. Україна в період розкладу і кризи феодально-кріпосницької системи. Скасування кріпосного права і розвиток капіталізму (ХІХ ст.). – К. : Наук. думка, 1978. – 607 с.
105. Історія християнської церкви в Україні : релігієзнав. нарис. – К. : Наук. думка, 1992. – 104 с.
106. Качкан В. Галицькі греко-католицькі священики – носії національної ідеї / В. Качкан // Хай святиться ім’я твоє. Кн. 4. – Івано-Франківськ : [б. в.], 2000. – С. 345–352.
107. Качмар В. Справа українського університету на тлі польсько-українських суперечностей в Галичині / В. Качмар // Проблеми слов’янознавства. – 2002. – Вип. 52. – С. 47–58.
108. Качор А. Роля «Просвіти» економічному розвитку Західної України / А. Качор. – Вінніпег, 1960. – 31 с.
109. Качор А. Роля духовенства і церкви в економічному відродженні Західної України / А. Качор. – Вінніпег : [б. в.], 1992. – 30 с.
110. Качор. А. Головна мета української кооперації у вільному світі [Текст] : тези доп. кооператив. конф. (31 жовт. 1973) / А. Качор. – Торонто ; Вінніпег, 1974. – 24 с.
111. Качор. А. Головна мета української кооперації у вільному світі [Текст] : тези доп. коопер. конф. (31 жовт. 1973) / А. Качор. – Торонто ; Вінніпег, 1974. – 24 с.
112. Кельсиев В. Галичина и Молдавия, путевые письма / В. Кельсиев. – СПб. : [б. и.], 1868. – 352 с.
113. Класова боротьба селянства Східної Галичини (1772–1849) : док. і матеріали. – К. : Наук. думка, 1974. – 578 с.
114. Климов В. Українські клерикали проти радянської культури / В. Климов. – К. : Знання, 1986. – 46 с.
115. Клімов В. Уніатство – запеклий ворог української культури / В. Клімов. – К. : Знання, 1981. – 46 с.
116. Кондратюк С. Розвиток українського парламентаризму в Галичині у складі Австро-Угорщини / C. Кондратюк // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. – 2008. – № 2. – С. 1–10.
117. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835–1849 / упоряд. К. Студинський. – Л. : НТШ, 1909. – CXXXVIII. – 463 с.
118. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1850–62 / упоряд. Студинський // Зб. філол. секції НТШ. Т. 8/9. – Л. : [б. в], 1905. – 392 с.
119. Косачевская Е. М. Восточная Галиция накануне и в период революции 1848 года / Е. М. Косачевская. – Львов : Изд-во Львов. ун-та, 1965. – 151 с.
120. Коструба Т. Вибрані твори. Т. 4 / Т. Коструба. – 2-ге вид., випр. – Торонто : Добра книжка, 1961. – 96 с.
121. Коцик Р. Кружок товариства «Сільський Господар» у Щитківцях, повіт Заліщики / Р. Коцик // Крайове господарське товариство «Сільський Господар» у Львові 1899–1944 / редкол. : П. Дубрівський [та ін.] ; Укр. Вільна Акад. Наук у США. – Нью-Йорк, 1970. – 600 с.
122. Кошетар У. Українська греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини (1900–1939) / У. Кошетар. – К. : МАУП, 2006. – 128 с.
123. Кравець О. Драми Осипа Барвінського «Павло Полуботок» та Чернігівка» на сцені театру «Руська Бесіда» / О. Кравець // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. : Мистецтво. – 2001. – Вип. 1. – С. 37–39.
124. Кравченюк О. Хроніка життя і діяльності митрополита Шептицького / О. Кравченюк // Патріярхат. За єдність церкви і народу. – 1990. – Ч. 6. – С. 20–22.
125. Кравчук А. Індекс української католицької періодики Галичини. 1871–1942 / А. Кравчук. – Л. : Свічадо, 2000. – 536 с.
126. Крайове товариство «Сільський господар» у Львові 1899–1944 / редкол. : П. Дубрівський [та ін.]; Укр. Вільна Акад. Наук у США. – Нью-Йорк, 1970 – 600 с.
127. Красівський О. Галичина в першій чверті ХХ століття: проблеми польсько-українських стосунків / О. Красівський. – Л. : Вид-во ЛФУАДУ, 2000. – 416 с.
128. Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич. – Л. : Світ, 1990. – 520 с.
129. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії / М. Кугутяк. – Івано-Франківськ : [б. в.], 1993. – 206 с.
130. Кузик М. Роль греко-католицького духовенства у боротьбі за тверезість / М. Кузик // Історія. – 2010. – № 4 (104).
131. Курляк І. Українська гімназійна освіта у Галичині (1864–1918) / І. Курляк. – Л. : [б. в.], 1997. – 222 с.
132. Лаба В. Географія та хронологія боротьби галичан за тверезість у ХІХ–ХХ ст. : корот. довід. / В. Лаба. – Л. : [б. в.], 2002 – 17 с.
133. Лаба В. Митрополит Андрей Шептицький. Його життя і заслуги / В. Лаба. – Л. : Свічадо, 1990. – 62 с.
134. Лаба В. Не пийте, хлопці, – Вкраїна просить…: Історія боротьби галицьких українців за своє духовне визволення / В. Лаба. – Л. : Львів. книжк. вид-во, 2000. – 87 с.
135. Лагодинський М. Парламент австрійський на службі в поляків [Текст] : промова в Державній Раді (17.06.1909) / М. Лагодинський. – Л. : Ред. «Громадського голосу», 1909. – 22 с.
136. Левицький К. Icторiя полiтичної думки галицьких українцiв 1848–1914. На пiдставi споминiв / К. Левицький. – Л. : Друк. О. Василіяна у Жовкві, 1926. – 736 с.
137. Ленцик В. Визначні постаті Української церкви: Митрополит Андрей Шептицький і Патріарх