АНАРХО-КОМУНІСТИЧНИЙ РУХ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ у 1905 – 1910 РР. : Анархо-коммунистическое движение НА ЮГЕ УКРАИНЫ в 1905 - 1910 ГГ.

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

На правах рукопису

ВРАДІЙ ЄГОР АНДРІЙОВИЧ

УДК 944 «1905 – 1910»

АНАРХО-КОМУНІСТИЧНИЙ РУХ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ у 1905 – 1910 РР.

07.00.01 – історія України
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
Нікілєв Олександр Федорович,
доктор історичних наук, доцент

Дніпропетровськ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………..........С. 3.
Розділ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………С. 7.
1.1. Історіографія проблеми …………………………………………..............С. 7.
1.2. Аналіз джерельної бази дослідження………………………………......С. 43.
1.3. Методологічні основи дослідження…………………………………….С. 56.
Розділ 2 ПЕРЕДУМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ АНАРХО-КОМУНІСТИЧНОГО РУХУ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ………………………………………………С. 64.
2.1. Витоки ідеології анархо-комуністичного руху Півдня України ..... ...С. 64.
2.2. Революційне піднесення 1905 р. як каталізатор становлення анархо-комуністичного руху на Півдні України…………………………………...С. 74.
Розділ 3 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА АНАРХО-КОМУНІСТИЧНОГО РУХУ ПІВДНЯ УКРАЇНИ……………………………………………………………………..С. 96.
3.1. Соціальний портрет учасників анархо-комуністичних осередків регіону………………………………………………………………………,,,С. 96.
3.2. Анархо-комуністична організація Півдня України: структура, система групових цінностей, внутрішньогрупова атмосфера……………….........С. 118.
Розділ 4 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ АНАРХО-КОМУНІСТІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ У 1905 – 1910 РР…………………………………………........................................... С. 140.
4.2. Бойова діяльність анархо-комуністичних організацій Півдня України……………………………………………………………………...С. 140.
4.3. Агітаційно-пропагандистська діяльність анархо-комуністичних організацій у 1905 – 1910 рр…………………………….………………………………С. 160.
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….С. 181.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………..С. 187.

ВСТУП
Царина студій з політичної історії України початку ХХ ст. традиційно виступає в якості каталізатора розвитку сучасної національної історіографії, адже саме сфера політичного буття багато в чому є визначальною для розвитку української державності. Актуальність проблем пов’язаних із формуванням громадянського суспільства, розбудовою ефективної системи здійснення державної влади, механізму взаємовідносин державного апарату і суспільства, рівня політичної свідомості та культури політичної еліти та соціуму в цілому, змушує шукати їхнє вирішення крізь призму драматичного досвіду національної історії минулого століття. Однією з її маловивчених сторінок є історія анархо-комуністичного руху Півдня України.
Актуальність теми дослідження полягає у необхідності всебічного та комплексного дослідження історії анархо-комуністичного руху і подоланні усталених для національної та зарубіжної історіографії стереотипних уявлень щодо анархо-комуністів як виключно другорядної політичної сили українських земель початку ХХ ст.
Регіональне дослідження історії анархо-комуністичного руху, обумовлюється масштабністю поширення ідеології та політичної активності прихильників бездержавного устрою саме на Півдні України, а також – особливою роллю регіону серед усіх інших українських територій у складі Російської імперії, що було викликано процесами економічної модернізації кінця ХІХ – початку ХХ ст. та швидким поширенням у місцевому соціумі відмінних від традиційного місцевого укладу капіталістичних відносин.
Актуальність вивчення даного історичного феномену початку ХХ ст., як моделі радикальної форми політичної активності, зумовлюється і сучасними суспільно-політичними процесами в західноєвропейських країнах, а саме – поширенням ідей непримиренності, як до інститутів державної влади, так і до політичних опонентів, орієнтація саме на екстремістські форми політичної діяльності, повсякчасне розчарування в ідеях «капіталізму з людським обличчям» тощо.
Необхідність аналізу причин подібних тенденцій та пошуку адекватних шляхів протидії можливому поширенню радикалізму (політичного, національного, релігійного) стають додатковими стимулами звернення уваги до досвіду історії анархо-комуністичного руху як одного із перших прикладів політичного радикалізму у новітній історії України.
Об’єктом дослідження є анархістський рух у 1905 – 1910 рр.
Предметом дослідження є ідеологія, передумови становлення та поширення, соціальна база та тактика політичної діяльності анархо-комуністичних організацій Півдня України.
Мета дисертації полягає у реконструкції історії анархо-комуністичного підпілля на південноукраїнських теренах у 1905 – 1910 рр.
Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію наступних завдань:
- проаналізувати стан розробки проблеми в історіографії, визначити джерельну базу дослідження, охарактеризувати ступінь її репрезентативності та інформаційної достатності, окреслити методологічні основи дослідження;
- дослідити витоки та особливості ідеології анархо-комунізму;
- визначити комплекс передумов поширення анархо-комунізму на Півдні України;
- відстежити та проаналізувати особливості соціального складу анархо-комуністичних організацій регіону;
- висвітлити сутність та характер психологічної атмосфери анархо-комуністичних осередків Півдня України;
- дослідити напрями та форми діяльності анархо-комуністичного підпілля у 1905 – 1910 рр.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з початку 1905 до лютого 1910 рр. Вибір нижньої межі обумовлений часом появи перших організованих осередків на території південноукраїнського регіону. Верхня – часом організаційного занепаду політичної сили та поширенням серед анархо-комуністів індивідуалістичних форм і методів антиурядової діяльності.
Історико-географічні межі роботи охоплюють територію трьох південноукраїнських губерній (Катеринославської, Таврійської, Херсонської). Даний регіон Російської імперії, що на межі ХІХ – ХХ ст. вступив у процес глибинних соціально-економічних трансформацій, став провідним ареалом діяльності анархістських організацій на українських теренах.
Методологію дослідження становить сукупність теоретико-методологічних принципів та наукових методів. Провідними у роботі є принципи історизму, наукової об’єктивності та системності дослідження. В дисертації застосовуються загальнонаукові методи (логічний, аналізу, синтезу, системно-структурний, моделювання); конкретно-історичні методи (історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний) та спеціально-історичні (проблемно-хронологічний, конкретного аналізу, перспективного аналізу).
Наукова новизна роботи полягає в постановці теми та її розробці як самостійної дослідницької проблеми. Вперше у історіографії діяльність анархо-комуністичних організацій на Півдні України розглядається в якості самостійного предмету дослідження, що дозволило поглянути на нього, як на цілісне суспільно-політичне явище та доповнити існуючі знання про дану політичну силу та її діяльність у 1905 – 1910 рр.
У роботі розглянуті раніше не висвітлені аспекти ідеологічних, суспільно-політичних передумов популярності анархо-комунізму серед населення регіону. Вперше в літературі виокремлено провідні соціальні типи учасників анархістських організацій Півдня України, проаналізовані мотиваційне тло їхньої участі у революційних організаціях. Новизна дисертації полягає у дослідженні такого явища, як анархо-комуністичний осередок, зокрема аспектів його групової психології, ціннісних орієнтацій.
З’ясовано характер практичної діяльності анархо-комуністів Півдня України. На основі аналізу широкого кола джерел проаналізовано та сформовано конкретні цілі бойових акцій учасників антиурядових організацій, ступінь їхньої ефективності та соціальний портрет жертв анархістського терору. Визначено зміст, методи ведення агітаційно-пропагандистської діяльності анархо-комуністів. Вперше у літературі окреслюється соціальна аудиторія, на яку спрямовувалась політична агітація анархо-комуністів Півдня України.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її результатів у створенні узагальнюючих праць з політичної історії України початку ХХ ст., підготовки лекційних курсів, спецкурсів з політичної історії, теорії політичних партій та рухів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація становить частину наукових досліджень, які виконуються кафедрою історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в рамках теми «Історія Наддніпрянської України: етнонаціональні, етносоціальні та етнокультурні процеси» та в контексті держбюджетної науково-дослідної теми № 1 – 185-09-НДЛ комп’ютерних технологій в історичних дослідженнях кафедри історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара «Теоретичні проблеми інтелектуальної та соціальної історії України XVI – XX століть», номер державної реєстрації № 0109U000130.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи та її висновки обговорювалися на низці наукових конференцій та наукових читань різного рівня. Мали місце виступи на міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (2 – 3 березня 2006 р., м. Київ); ХХVIII Міжнародній краєзнавчій науковій конференції молодих вчених (17 грудня 2010 р., м. Харків); всеукраїнських наукових конференціях: «Гуржіївські історичні читання» (1 – 3 квітня 2007 р., м. Черкаси), «Наддніпрянська Україна: проблеми історії, освіти, науки та духовно-культурного життя» (9 – 10 жовтня 2008 р., м. Дніпропетровськ); міжрегіональній науковій конференції «Демократична революція 1905 – 1907 рр. в Україні: актуальні проблеми вивчення» (24 лютого 2005 р., м. Дніпропетровськ); Наукових читаннях з питань політичної історії України та Росії, присвячених пам’яті А. М. Черненка, (квітень, 2006 р., квітень 2009 р., м. Дніпропетровськ); обласних історико-краєзнавчих конференціях «Історія Дніпровського Надпорожжя» (2004, 2005, 2006, 2007, 2008 рр., м. Дніпропетровськ).
Основні положення дисертації викладені у 11 публікаціях (дві з яких виконано у співавторстві), 4 – у фахових виданнях.
Структура дисертації відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (455 показників). Обсяг рукопису становить 231 сторінки (з них – 186 сторінок основного тексту).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Вивчення історії анархо-комуністичного руху Півдня України початку ХХ ст. охоплює понад сторічний період, протягом якого було сформовано та розвинуто низку концептуальних підходів, які продовжують визначати специфіку дослідження історії анархо-комунізму на сучасному етапі розвитку історичної науки.
Традиція розгляду явища анархо-комуністичного руху як абсолютної проекції ідеології анархізму, характерна для праць російських марксистів початку ХХ ст., була прийнята та розвинута представниками радянської історіографії. Наслідками подібної дослідницької установки стало покладення в основу більшості праць, присвячених проблематиці історії анархо-комуністичного руху, схеми, згідно якої ідеологія анархо-комунізму виступала абсолютним чинником, який визначав мету, основні форми діяльності анархо-комуністів, а також соціальну сутність даного суспільно-політичного руху незалежно від регіону, де він протікав. Таким чином, проблема історії анархо-комуністичного руху Півдня України, як предмету окремого комплексного дослідження, в межах радянської історіографії не ставилась. Саме представники радянської історіографії сформувала стереотип анархо-комуністичного руху як «дрібнобуржуазної» течії, «дезорганізатора робітничого руху». Посилення позицій державної ідеології у сфері досліджень, присвячених політичній історії, сприяло закріпленню однобічно негативного образу анархо-комуністичного руху та визначила консервативність методологічних підходів у вивченні даної політичної сили.
Концептуальне осягнення анархо-комуністичного руху в межах української національної історіографії кінця ХХ – початку ХХІ ст. відзначалося амбівалентним характером. З одного боку, дослідники декларували завдання відходу від усталених стереотипів і міфів радянської добиу дослідженні проблем історії анархо-комуністичного руху. З іншого, – продовжили розгляд даної політичної сили у тому ж контексті, що і радянська історіографія: трактуванні анархо-комуністичного руху як явища загальноросійського масштабу; розгляд його сутності відповідно до схеми: ідеологія руху обумовлює особливості його діяльності. У той же час, представникам національної історіографії вдалося: включити історію анархо-комуністичного руху у контекст політичної історії початку ХХ ст.; створити хронологічно вивірену картину зародження та розвитку руху; висвітлити раніше невідомі та замовчувані епізоди діяльності анархо-комуністичного підпілля на українських землях тощо.
Зарубіжна історіографія запропонувала кілька шляхів дослідження проблематики історії анархо-комуністичного руху початку ХХ ст. З одного боку, сучасна російська історіографія запропонувала підхід до анархо-комуністичного руху як самодостатньої політичної сили – виразника ліворадикальних устремлінь російського соціуму початку ХХ ст. Конкретними шляхами реалізації даного підходу стало намагання створити цілісну картину розвитку анархо-комуністичного руху, зосереджуючи при цьому увагу на напрямах та формах діяльності анархо-комуністичних організацій, масштабах поширення ідеології анархо-комуністичної ідеології тощо. З іншого боку, представники зарубіжної історіографії, трактують анархо-комуністичний рух як явище складної соціальної природи, що і була головним чинником, що обумовлював як своєрідність форм їхньої політичної активності, так і динаміку даного руху загалом. У цілому ж, зарубіжна історіографія трактує анархо-комуністичний рух як явище загальноросійського масштабу, хоча і підкреслює визначальну роль у його розвитку діяльності антиурядових організацій Півдня України.
Таким чином, недослідженими залишились проблеми передумов поширення анархо-комунізму на території Півдня України, причин її популярності серед населення регіону, соціально-психологічної природи руху та її впливу на своєрідність напрямів і форм антиурядової діяльності.
Обрана джерельна база дослідження, що поєднує у собі як документальні, так і наративні джерела, є репрезентативною, вірогідною та дозволяє провести адекватне дослідження, в результаті якого були отримані наступні висновки.
Ідеологія анархізму, яка набула відносно сталого концептуального вигляду на межі ХІХ – ХХ ст. протягом тривалого часу виглядала утопічним витвором російських політичних емігрантів. Еклектичність та суперечливість анархістської теорії зумовлювалась кількома факторами. По-перше, творення ідеології анархо-комунізму відбувалося на основі поєднання позитивістського наукового підходу П. О. Кропоткіна із метафізичним сприйняттям дійсності М. О. Бакуніна. По-друге, створюючи програму суспільних перетворень, М. О. Бакунін, П. О. Кропоткін та ін. у своїх міркуваннях ґрунтувалися на власному аналізі соціальних процесів країн Західної Європи та Америки, процес розвитку яких значно відрізнявся від соціально-економічної дійсності Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Таким чином, концепт соціальної революції, що на думку ідеологів анархо-комунізму, мала б бути переломним моментом на шляху до безвладного суспільства, у своїй основі містив суб’єктивне бачення реальних обставин суспільного та соціального розвитку на теренах Російської імперії. Ознаки ж суспільно-політичного піднесення, що виразно проявляються з початку 1905 р. лише закріплюють в анархістському середовищі думку про невідворотність та близькість революційних змін у країні.
Поява та становлення перших анархо-комуністичних організацій на території Півдня України у 1905 р. відбувалася на тлі наростання суспільної активності у регіоні, що була викликана низкою як об’єктивних (криза промислового розвитку, загострення соціальних протиріч, невдоволення внутрішньою та зовнішньою політикою влади), так і суб’єктивних (діяльність антиурядових осередків регіону) причин. Інтенсивність, масовість антиурядових акцій та виступів, буденність «революційності», стали своєрідною нормою тогочасного повсякдення мешканців південноукраїнських губерній, що особливо впливало на світосприйняття його окремих соціальних та вікових груп. Обмеженість досягнень жовтня 1905 р., нерішучість та поміркованість тактики соціалістичних, насамперед соціал-демократичних, організацій Півдня України на тлі поширення чорносотенних акцій, що набули відверто антиреволюційного та реакційного характеру – обставини, за яких анархо-комуністична ідеологія з її радикальним та безкомпромісним ставленням до існуючого ладу, набула значної популярності серед мешканців регіону. Це, у свою чергу, призвело до збільшення кількісного складу існуючих анархо-комуністичних організацій, появі нових осередків та перетворені анархо-комуністичного руху на одну із провідних політичних сил Півдня України.
Своєрідність соціально-психологічної природи анархо-комуністичного руху визначалася дією двох провідних факторів: по-перше, особливістю складу революційних осередків, що виражалися у віковому, соціальному статусі, національній та релігійній ідентичності та у відповідному комплексі мотивацій, притаманних кожній з ідентичностей; по-друге, характером трансформації комплексу індивідуальних мотивацій учасників у процесі спільної антиурядової діяльності в межах анархо-комуністичної організації.
Анархо-комуністичний рух Півдня України об’єднав у своїх лавах представників практично усіх верств тогочасного соціуму. Проте, більшість учасників революційних організацій були представниками незабезпечених прошарків суспільства. Так, серед анархо-комуністів Півдня України спостерігалося кількісне переважання кількох соціальних типів, групові образи яких виглядали наступним чином: по-перше, це представники низькокваліфікованого чи некваліфікованого робітництва середніх та великих підприємств регіону, селяни за походженням, мігранти з інших губерній імперії чи представники селянства Півдня України, своєрідністю соціальної поведінки яких були відносно високий рівень корпоративної солідарності, конфронтаційна орієнтація у ставленні до влади; по-друге, це вихідці із незаможних єврейських родин, місцеві мешканці чи переселенці з інших районів межі осілості, що за умов суспільних обмежень за релігійною ознакою, шукали кращої долі на Півдні України. Поєднання таких спільних для всіх соціальних типів факторів, як надзвичайна молодість учасників анархо-комуністичних організацій, низький рівень освіченості, обмеженість матеріальних можливостей, маргінальність їхнього соціального становища із своєрідними обставинами родинного побуту, національного та релігійного виховання, індивідуальними особливостями психічного розвитку були тим комплексом передумов, які не лише визначили своєрідність загального комплексу мотивацій участі у революційній діяльності, але й значною мірою вплинули на групову атмосферу всередині антиурядових осередків.
Так, провідними рисами колективної психології анархо-комуністичної групи Півдня України стали: надзвичайна згуртованість та спорідненість учасників групи; панування ідей месіанської ролі революціонера (анархіста) та героїчного ореолу всього, що пов’язано із боротьбою проти влади, проти усталеного порядку речей у суспільстві; пріоритетність бойового вектору діяльності над теоретичним (пропагандистським), що визначалося неспроможністю більшості з рядових учасників вдало провадити масову агітаційну роботу; відсутність жорсткої ієрархії, яку, за поодинокими виключеннями, замінювала сила авторитету того чи іншого групового лідера, що ґрунтувався переважно на більш значному досвіді участі у антиурядових організаціях, чи завдяки особистим якостям революціонера; конфронтаційна групова налаштованість стосовно партійних осередків іншого ідеологічного забарвлення з одного боку та існування зв’язків та тісної співпраці на рівні рядових членів анархістських та соціалістичних організацій з іншого. Додатковим чинником, що впливав на своєрідність соціально-психологічної природи руху були об’єктивні обставини його розвитку, зокрема особливості еволюції його організаційної структури.
Практична діяльність анархо-комуністів Півдня України, стала своєрідним відображенням внутрішньої атмосфери антиурядових осередків, ідеологічних настанов, щодо цілей та засобів революційної діяльності. У цілому, антиурядова діяльність анархо-комуністичних груп регіону об’єднувала два провідних вектори роботи – бойовий та агітаційно-пропагандистський.
Формами бойової діяльності анархо-комуністів регіону були акції політичного, економічного терору та експропріації. Політичний терор був спрямований проти представників влади, правоохоронців, осіб, що протидіяли революційному руху тощо. Метою економічного терору була боротьба із капіталом та системою капіталістичних відносин у цілому. Характерними рисами терору анархо-комуністичних організацій Півдня України були: по-перше, розмитість підстав застосування актів революційного насильства, що проявлялося у частому поширенні суб’єктивізму особистісних, побутових мотивацій у визначенні жертв терору; по-друге, неоднорідність терористичних акцій, яка проявлялася у вчиненні їх як проти конкретних представників державного апарату чи капіталу, так і проти «панівних класів» загалом, коли жертва терору визначалася довільно; по-третє, терор та суспільний резонанс, який він викликав, використовувався анархо-комуністами в якості одного із важливих елементів революційної агітації («пропаганди дією»).
Експропріації, як різновид бойової діяльності, виступали головним джерелом фінансування організаційних потреб анархо-комуністичних осередків. Відсутність опору з боку жертв експропріацій, можливість здобуття великих грошових сум визначали, з одного боку, популярність даного виду діяльності; з іншого – провокували поширення негативних, кримінальних за своєю сутністю тенденцій у анархо-комуністичному середовищі.
Головним завданнями агітаційно-пропагандистської діяльності анархо-комуністичних організацій Півдня України були: ведення агітаційної роботи з населенням з метою залучення до руху нових прихильників; здійснення інформаційного протистояння з представниками інших політичних сил регіону тощо. Форми агітаційної діяльності були: агітаційні зібрання («масовки»), участь у політичних дискусіях та мітингах, поширення агітаційної літератури та матеріалів тощо. Еволюціонування організаційної структури анархо-комуністичного руху Півдня України впливало на напрями та форми їхньої діяльності. Так, на етапі зародження анархо-комуністичного руху спостерігався розквіт масової роботи з населенням; на етапі становлення та піднесення анархо-комуністичного підпілля – бойовий та агітаційно-пропагандистський напрями доповнювали одне одного; з початком же кризових явищ у діяльності анархо-комуністів спостерігалося переважання бойових форм діяльності.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Джерела
А) Неопубліковані
1. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі ЦДАГО України). – Ф. 18 «Особовий фонд Ф. Сергєєва (Артема) (1883 – 1921), спр. 6 «Копии писем тов. Артема своїм родителям и друзям», арк. 24.
2. ЦДАГО України. – Ф. 59 «Колекція спогадів учасників революційних подій,
громадянської і Великої Вітчизняної воєн та соціалістичного будівництва», оп.1, спр. 119 «Борисов А.», арк. 34.
3. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 360 «Ярошенко Н. Н.», арк. 6 – 7.
4. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 783 «Липшиц В. В.», арк. 1 – 3.
5. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 954 «Нестеренко Ф. А.», арк. 5 – 13 об.
6. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 964 «Новиков З. Н.», арк. 2, 2 об.
7. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 975 «Овчинкин П. H.», арк. 2 – 5.
8. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 1031 «Петренко М. С.», арк. 4 – 20.
9. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 1309 «Стандецкий С. К.», арк. 1 – 97.
10. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 1378 «Тржасковский В.В.», арк. 75 – 80.
11. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1, спр. 1542 «Шмыров И.И.», арк. 8 – 29.
12. ЦДАГО України. – Ф. 59, оп. 1,спр. 1603 «Ярошенко Н.Н.», арк. 4 – 4 зв.
13. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі ЦДІАК України). – Ф. 268 «Южное районное Охранное отделение», оп. 1, спр. 2 «Отношения Одесского градоначальника в Департамент Полиции о партии «Молодая Воля», арк. 324 – 327.
14. ЦДІАК України. – Ф. 268, оп. 1, спр. 126 «Дело о деятельности членов Одесской организации партии эсеров и Одесских групп анархистов, анархистов-коммунистов, анархистов-синдикалистов», арк. 16, 46 – 58, 86 – 97, 130 – 145, 169 – 190.
15. ЦДІАК України. – Ф. 268, oп. 1. спр. 132 «Донесения помощника Одесского полицмейстера по розыскной части о деятельности Одесской группы анархистов», арк. 12,27– 28, 59 – 62, 81.
16. ЦДІАК України. – Ф. 268, oп. 1, спр. 139 «Агентурные сведения о мещанах принадлежащих к (Одесской) организации партии эсеров и (Одесской) группе анархистов-коммунистов», арк. 62 – 68.
17. ЦДІАК України. – Ф. 268, оп. 1, спр. 241 «Переписка с Департаментом полиции, Одесским губернским жандармским управлением о подготовке Одесской группой анархистов покушения на Одесского градоначальника Новицкого», арк. 5.
18. ЦДІАК України. – Ф. 268, оп. 1, спр. 436 «Переписка с Департаментом полиции, начальником Херсонского ГЖУ и др. учреждениями об установлении личности Марцинковича, способствующего распространению меньшевистской и анархистской литературы, доставляемой из Египта», арк. 252 – 253.
19. ЦДІАК України. – Ф. 274 «Киевское губернское жандармское управление», оп. 1, спр. 1172 «Дознание по обвинению арестованного в г. Киеве мещ. Островского В. В. в принадлежности к Одесской группе «непримиримых»», арк. 12 – 16, 54 – 55, 119.
20. ЦДІАК України. – Ф. 274, оп. 1, спр. 2440 «Очерк Департамента полиции про возникновение движения анархизма», арк. 1 – 62.
21. ЦДІАК України. – Ф. 274, оп. 1, спр. 2680 «Рукописный перевод брошуры Льва Черного (П.Д. Турчанинова)», арк. 24 – 178.
22. ЦДІАК України. – Ф. 275 «Киевское Охранное отделение», оп. 1, спр. 1699
«Донесения в Департамент полиции о существовании связи между Одесской
группой анархистов и группами, действующими в г. Умани, г. Гайсине, г. Житомире», арк. 51.
23. ЦДІАК України. – Ф. 320 «Полтавское губернское жандармское управление», оп. 1, спр. 1327 «Циркуляры Департамента полиции и переписка с жандармскими управлениями о лицах, принадлежавших к анархистам, занимавшихся террором и экспроприациями»», арк. 61 – 131.
24. ЦДІАК України. – Ф. 335 «Канцелярия временного Одесского генерал-губернатора», оп. 1, спр. 56 «Листовки Екатеринославской группы рабочих анархистов-коммунистов «Павел Гольман» (некролог)», арк. 215– 216.
25. ЦДІАК України. – Ф. 335, oп. 1, спр. 58 «Дело об аресте жителя г. Одессы Ройтмана за сбор денег среди населения «на самооборону» от Одесской рабочей группы анархистов-коммунистов», арк. 66 – 109.
26.ЦДІАК України. – Ф. 335, оп. 1, спр. 84 «Постановления об аресте и
административной высылке за принадлежность к политическим партиям»,
арк. 8 – 10.
27. ЦДІАК України. – Ф. 347 «Одесский военно-окружной суд», оп. 1, спр. 482 «Дело по обвинению рабочих Сомова Ф., Галкина М., Павлова П. и др. в принадлежности к сообществу, целью которого было убийство должностных лиц и экспроприация денег, и в покушении на бельгийского подданного, директора Петровских заводов», арк. 3 – 8, 173 – 183.
28. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 576 «Дело по обвинению Шеффера П.П. в принадлежности к «Одесской группе интернациональной самообороны», арк. 3 – 24.
29. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 594 «Дело по обвинению мещан Митителя И. Г. в принадлежности в Одесской группе «анархистов-коммунистов» и вооруженном нападении с целью ограбления на магазин Зусьмана в г. Одессе», арк. 3 – 3 зв., 54.
30. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 595 «Дело по обвинению мещан Непомнящего П. И., Чеботарева Т., Вайнера Л. А и др. в принадлежности к Одесской группе «анархистов-коммунистов» и вымогательстве денег от имени организации», арк. 3 – 4, 7 зв.
31. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 602 «Дело по обвинению мещанина Гейнберга К. А. в принадлежности к Одесской центральной рабочей группе анархистов-коммунистов», арк. 48 зв – 50.
32. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 603 «Дело по обвинению одесского мещ. Покотилова И. Ш. в хранении листовки Одесской группы «анархистов-коммунистов» и убийстве директора Южно-Русского общества печатного дела Кирхнера», арк. 4 – 5.
33. ЦДІАК України. – Ф. 347, oп. 1, спр. 829 «Дело по обвинению крестьянина Чернова И. С. в принадлежности к «Одесской рабочей группе анархистов-коммунистов» и покушении на убийство городового Гаина», арк. 3 – 3 зв, 59, 69 69об.
34. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 832 «Дело по обвинению крестьянина
Карвата А. Ф. в принадлежности к группе «анархистов-коммунистов» и
убийстве урядника с. Плетенный Ташлык Елисаветградского уезда.
Херсонской губернии», арк. 3 – 3 зв.
35. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 834 «Дело по обвинению крестьянина Гринько П. И. в принадлежности к группе «анархистов-коммунистов» и убийстве городовых г. Елисавстграда Романепко, Походула и Унгулы», арк. 4, 63.
36. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 836 «Дело по обвинению рядового 154 пехотного Дербентского полка Рсймана Л. А., и мещан Шухера С. И., Лазебника A. M. в принадлежности к группе «анархистов-максималистов» и вымогательстве денег от имени организации у одесского мещанина», арк. 3 – 4 зв.
37. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 840 «Дело по обвинению проживающих в поселке Юзовка Екатеринославской губернии крестьян Никулина Г. А, Олейникова Т. В. и др. в вымогательстве денег у жителей посада от имени группы «анархистов-коммунистов» «Черный Ворон» и хранении взрывчатых снарядов», арк. 4 зв. – 8, 71, 135 зв. – 183.
38. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 842 «Дело по обвинению Городецкого М. Б. в вымогательстве денег от имени партии «анархистов-коммунистов» у владельца склада земеледельческих орудий в г. Николаеве Лурье», арк. 3 – 5.
39. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 970 «Дело по обвинению мещан
Лисковича М. И., Крыжановского Ю. С, Федорова С. С. и др. в покушении на
убийство околоточного надзирателя Одесской городской полиции Любинского, городовых Чернышева и Брежезицкого», арк. 5 – 14.
40. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 971 «Предварительное следствие судебного следователя Одесского военного окружного суда по делу об убийстве двух городовых Чернышева и Брежезицкого и нанесение околоточному надзирателю Любинскому огнестрельных ран», арк. 40 – 74, 132.
41. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1098 «Дело по обвинению мещан Журавского Я. И. и Калиновской (Борейши) В. в принадлежности к «Одесской группе анархистов-коммунистов», арк. 3, 55 – 57.
42. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1099 «Дело по обвинению мещанок
Фельдман Т. Б. и Патлажан М. А. в принадлежности в «Одесской группе
анахистов-коммунистов», арк. 3, 71.
43. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1100 «Дело по обвинению мещан Тульчинского И. Н., Сокольского Я. А. и Лапдеса М. А. в принадлежности к «Одесской группе анархистов-коммунистов» и вымогательстве денег от имени организации», арк. 3 зв., 5 – 6, 95 – 98, 118.
44. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1101 «Дело по обвинению германского подданного Вольфа М. А. и мещанок Сыркиной З. Н. и Давидович Р. Л. В принадлежности к «Одесской организации анархистов-коммунистов», арк. 3, 5 зв., 161, 166,228.
45. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1103 «Дело о мещанах В. Титове, В. Федорове и крестьянине Ф. Луполовском», арк. 3 – 3 зв., 80 – 84.
46. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1105 «Дело по обвинению Чаплинского А. Г. и Вайсенберга Г. И. в принадлежности к «Одесской рабочей группе анархистов-коммунистов» и вымогательстве денег от имени организации», арк. 3, 50 – 79, 113.
47. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1110 «Дело по обвинению мещан Брусалимского М. М., Барского И. Г. в принадлежности к Елисаветградской группе анархистов-коммунистов», арк. 3 – 4 зв., 35, 175 – 177.
48. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1111 «Дело по обвинению крестьянина Кононенко B. C. в принадлежности к группе анархистов-коммунистов», арк. 3 –4, 92, 145.
49. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1112 «Дело по обвинению крестьянина Китаева II. II. и казака Шкурпела М. П. в принадлежности к севастопольской организации «Свобода внутри нас», арк. 55 – 79.
50. ЦДІАК України. – Ф. 347. oп. 1, спр. 1113 «Дело по обвинению мещан Духанина П. С. и Мачкевского П. М. в принадлежности к Севастопольской группе «анархистов-террористов», арк. 3 зв., 28, 63, 67, 79.
51. ЦДІАК України. – Ф. 347, он. 1, спр. 1114 «Дело по обвинению мещан
Финогенова И. Д. и Грищенко Г. И., и крестьянина Никитченко Л. Х. в
принадлежности к Севастопольской организации «анархистов-террористов» и
вымогательстве денег от имени организации», арк. 3 – 3 зв, 93 – 122.
52. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1115 «Дело по обвинению мещ. Маргулиса М. Ш. и крестьянина Стенюкова П. П. принадлежности к Екатеринославской группе «анархистов-коммунистов» и вымогательства денег от имени организации у мещ. Сквирского», арк. 3, 67, 87 – 90.
53. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1116 «Дело по обвинению мещан
Якубовича И. Г., Стучинского М. И., Орлова И. З. в принадлежности к Юзовской «федеративной группе анархистов-коммунистов» и вымогательстве денег от имени организации», арк. 3, 105 – 108.
54. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1117 «Дело по обвинению мещ. Гершмана А. С. в принадлежности к «южнорусской группе анархистов-коммунистов» и вымогательстве денег в пользу организации», арк. 3– 3 зв, 72.
55. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1118 «Дело по обвинению Кулешова П. С. в принадлежности к «Рабочей группе анархистов на Юге», хранении взрывчатых веществ и покушении на убийство помощника пристава и городовых Одесской городской полиции», арк. 5 – 7 зв.
56. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1120 «Дело по обвинению, проживающего в пос. Юзовке, Бахмутского уезда Екатеринославской губ. крестьянина Иванова Ф. Г. в принадлежности к «группе анархистов-коммунистов южно¬русской организации Уран», арк. 44 – 61 зв.
57. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1122 «Дело но обвинению, проживающих в с. Голте, Ананьевского уезда Херсонской губ. мещ. Трайберова В. Г. и Бейгельман Л. А. в хранении анархистской литературы и взрывчатых снарядов», арк. 4, 83 – 133.
58. ЦДІАК України. – Ф. 347, oп. 1, спр. I 123 «Дело по обвинению мещ. Баланцева М. Ш., в хищении обуви из обувного магазина Вайштейна в г. Одессе при предъявлении мандата от имени группы анархистов-коммунистов «Черный заряд», арк. 3, 57 – 60.
59. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1212 «Переписка о членах «Боевой
интернациональной группы анархистов-коммунистов», арк. 4 – 8 об, 12, 21 – 24 зв.
60. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1216 «Дело по обвинению мещ. Зубарева (Кузнецова A. M.) и крестьянина Лунева П. Л. в принадлежности к группе «анархистов-коммунистов» и вымогательстве денег от имени организации на ст. Гришино Бахмутского уезда Екатеринославской губ.», арк. 5, 96.
61. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1217 «Дело по обвинению крестьянина Лемешко Г. И. в принадлежности к Александровской группе анархистов-коммунистов» и укрывательстве покушавшихся на убийство городового Бицюка, крестьян Сафонова и Борисова, и крестьянки Борисовой М. Я. в хранении в г. Александровске Екатеринославской губернии взрывчатых снарядов», арк. 4 – 6 зв, 154 – 157.
62. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1218 «Дело по обвинению мещан
Крижевских М. Л, Ш. Л., З. Л. в принадлежности к Черноморской группе
«анархистов-коммунистов» «Кровавая рука» в г. Александровске
Екатеринославской губернии», арк. 5, 165 – 171.
63. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1219 «Дело по обвинению мещан Цалалахина М. И., Коникова З.М. и др. в принадлежности к Луганской организации «анархистов-коммунистов», вымогательстве денег от имени организации и вооруженных ограблениях», арк. 3 – 7 зв.
64. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1222 «Дело по обвинению крестьян Сторчака Ф. И., Щербаченко П. К. и Мусиенко Ф. С. в принадлежности к Павлоградской группе «анархистов-коммунистов» летучий боевой отряд «Хлеб и Воля», арк. 4 зв, 149 – 165, 182 – 201.
65. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1373 «Дело по обвинению крестьянина Жеркова Т. А. в принадлежности к Хотинской группе «анархистов- коммунистов» и оказании вооруженного сопротивления чинам пограничной и корчемной стражи при переходе ими австро-российской границы», арк. 3 – 83.
66. ЦДІАК України. – Ф. 347, оп. 1, спр. 1637 «Дело по обвинению крестьянина
Щетинина И. А. в принадлежности к Екатеринославской группе анархистов-
коммунистов и хранении взрывчатых снарядов», арк. 3, 3об, 5, 6 зв, 8.
67. ЦДІАК України. – Ф. 348 «Одесская судебная палата», оп.1, спр. 378 «Программа партии анархистов-коммунистов», арк. 53 – 60.
68. ЦДІАК України. – Ф, 359 «Николаевский розыскной пункт Херсонского губернского жандармского управления», оп. 1, спр, 47 «Переписка о принятии мер охраны на случай Высочайшего приезда», арк. 75 – 76.
69. ЦДІАК України. – Ф. 385 «Жандармское управление г. Одессы», оп. 1, спр. 302 «Циркулярное сообщение Департамента полиции от 17 марта 1904 г. о заключении между Германией, Австро-Венгрией, Данией, Румынией, Сербией, Россией и другими государствами секретного соглашения по поводу борьбы с анархистским движением», арк. 238 – 241.
70. ЦДІАК України. – Ф. 385, оп. 1, спр. 1798 «Донесения приставов г. Одессы о вымогательстве денег у отдельных лиц и предприятий членами партии анархистов», арк. 220 – 222, 226.
71. ЦДІАК України. – Ф. 385, оп. 1, спр. 2030 «Дело по обвинению мещ. Подановского В. А. в предъявлении заведующему Адмиралтейства Русского общества пароходства и торговли (г. Одессы) ультиматума об удовлетворении требований бунтующих учеников металлургического и механического «Эллинг» заводов Адмиралтейства», арк. 1, 14– 15, 32.
72. ЦДІАК України. – Ф. 385, оп. 1, спр. 2110 «Донесения помощника. Одесского полицмейстера и полицейских приставов о взрывах на пароходах «Георгий Мерк», «Аю-Даг» и др., столкновении населения с отрядами «Союза русского народа», экспроприациях анархистов и др. происшествиях в г. Одессе», арк. 12, 141.
73. ЦДІАК України. – Ф. 385, оп. 1, спр. 2249 «Дело по обвинению германского подданного Вольфа М. А., мещанок Сыркиной З. Н. и Давидович Р. Л. в принадлежности к Одесской группе «Летучий отряд интернациональной федерации» и похищении ученика гимназии Магнера Д. Б. с целью получения за него выкупа», арк. 13 – 14 зв, 62 – 86, 198.
74. ЦДІАК України. – Ф. 385, оп. 1, спр. 2258 «Дело по обвинению Патлажана М. А. и Фельдман Т. Б. в принадлежности к Одесской группе анархистов и подготовке убийства председателя Одесского военно-окружного суда», арк. 1 – 28.
75. ЦДІАК України. – Ф. 385, оп. 1, спр. 2259 «Дело по обвинению мещан Мильштейна Р. Я. И Гутмана Б. М. в принадлежности к Одесской группе «анархистов-коммунистов» и подготовке покушения на убийство Одесского временного генерал-губернатора Толмачева», арк. 7.
76. ЦДІАК України. – Ф. 386 «Одесское охранное отделение», оп. 1, спр. 1002 «Переписка (телеграммы) с Департаментом полиции. Бессарабским Г'ЖУ и др. учреждениями о розыске, установлении наблюдения и аресте членов Одесской организации РСДРП, партии эсеров и группы анархистов-коммунистов», арк. 1 – 6, 218 – 234,284,291,329.
77. ЦДІАК України. – Ф. 386, оп. 1, спр. 1003 «Переписка (телеграммы) с Департаментом полиции, Бессарабским ГЖУ и др. учреждениями о розыске, установлении наблюдения и аресте членов Одесской организации РСДРП, партии эсеров и группы анархистов-коммунистов», арк. 1, 49, 163 – 183, 242.
78. ЦДІАК України. – Ф. 386, оп. 1, спр. 1045 «Дело об аресте Одесской группы международных анархистов-индивидуалистов «Свободный Сокол», арк. 23 –49,85, 115 – 118.
79. ЦДІАК України. – Ф. 386, оп. 1, спр. 1046 «Переписка с Департаментом полиции, Одесским полицмейстером и др. учреждениями и лицами о деятельности лиц, принадлежащих к Одесской группе апархистов-шанатажистов «Черный Сокол», арк. 11 – 17.
80. ЦДІАК України. – Ф. 386, оп. 1, спр. 1047 «Дело об аресте Одесского комитета дружины «Красная Сотня», арк. 13, 80 – 88, 111 – 114 зв, 155, 172.
81. ЦДІАК України. – Ф. 419 «Прокурор Одесской Судебной палаты», оп. 1, спр. 5048 «Дело об Одесской группе анархистов-коммунистов», арк. 3 – 9, 12 – 27.
82. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5053 «Дело по обвинению Штиренфельда A. M. и Абрамовича А. З. в принадлежности к Одесской группе анархистов «Боевая дружина внепартийных революционеров», арк. 5– 12 зв, 15.
83. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5054 «Представления Прокурора Одесского окружного суда о производстве дознания по обвинению мещанина Чоклера Б. А. в принадлежности к «Одесской группе безработных коммунистов», арк. 2 – 6.
84. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5055 «Представления Прокурора Одесского окружного суда о производстве дознания по обвинению мещанина Зильберштейна Р. в принадлежности к Одесской группе «анархистов Свободной комунны», арк. 1 – 4.
85. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5056 «Дело по обвинению крестьянина Дубины К. в принадлежности к группе анархистов-коммунистов в г. Николаеве и покушении на Николаевского градоначальника контр-адмирала Кисель-Загорского», арк. 1 – 4.
86. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5082 «Дело по обвинению учеников Одесской электротехнической школы Биха Є., Ароновича Я. в принадлежности к группе анархистов-коммунистов», арк. 1 – 5.
87. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5100 «Дело о разбойном нападении на квартиру И. Лернера», арк. 1 – 6.
88. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5111 «Дело по обвинению Ваксмана И. В. в вооруженном нападении на лавку Эльштейн в г. Одессе», арк. 1 – 10.
89. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5116 «Дело о вооруженном нападении анархистов на магазин Грачевского в г. Одессе», арк. 1 – 11, 25 – 26.
90. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5117 «Дело о вооруженном нападении анархистов на одесский магазин косметических и парфюмерных изделий», арк. 1 – 27.
91. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 5174 «Дело по обвинению крестьянина Волошина-Столярова В. В. и мещанина Кроймора А. В., проживающих в Кишиневе, в принадлежности к группе «анархистов-коммунистов», изготовлении взрывчатых веществ», арк. 4– 5зв.
92. ЦДІАК України. – Ф. 419, оп. 1, спр. 6016 «Представления Прокурора Одесского окружного суда о производстве дознания по обвинению жителей г. Овидиополя, Херсонской губернии Рабиновича М., Кофмана П. в принадлежности к организации анархистов-коммунистов», арк. 5 – 20.
93. ЦДІАК України. – Ф. 442 «Канцелярия Киевского, Подольского и Волынского генерал-губернатора», оп. 845, спр. 449 «Циркуляры Департамента полиции о воспрещении въезда в Россию иностранным анархистам, высланным из Франции и Швейцарии», арк. 20 – 27зв, 73.
94. ЦДІАК України. – Ф. 442, оп. 847, спр. 261а «Циркуляр Департамента полиции от 25 июля 1897 г. о запрещении въезда в Россию иностранцев-анархистов, высланных из Испании, германских и бельгийских подданых», арк. 35 – 37.
95. ЦДІАК України. – Ф. 705 «Юго-Восточное районное Охранное отделение», оп. 2, спр. 19 «Переписка с Департаментом Полиции об усилении агентуры охранных отделений для борьбы с революционным движением», арк. 84 – 116.
96. ЦДІАК України. – Ф. 838 «Коллекция листовок», оп. 2, спр. 1042 «Белостокская группа анархистов-коммунистов». «Манифест анархистов-общинников «Ко всем крестьянам», арк. 1.
97. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1043 «Извещение Екатеринославской группы коммунистов-анархистов», арк. 1.
98. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1046 «Группа анархистов-коммунистов «Буревестник». Листовка «Ко всем новобранцам!», арк. 1.
99. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1047 «Из бюллетня анархического Интернационала», арк. 1.
100. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1048 «Херсонская группа анархистов-коммунистов». Листовке. «Ко всем!», арк. 1.
101. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1049 «Николаевская группа анархистов-коммунистов. Листовка «К рабочим и работницам!», арк. 1.
102. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1050 «Одесская группа анархистов-коммунистов». Листовка «Анархист перед судом!», арк. 1.
103. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1051 «Федерация группы одесских анархистов-коммунистов», арк. 1.
104. ЦДІАК України. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1053 «Одесская группа анархистов-коммунистов», арк. 1.
105. ЦДІАК. – Ф. 838, oп. 2, спр. 1054 «Одесская группа анархистов-коммунистов», арк. 1.
106. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1055 «Одесская группа анархистов-коммунистов. Листовка «Ко всем крестьянам!», арк. 1.
107. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1056 «Одесская группа анархистов-коммунистов. «Памяти Владимира Мунтьянова», арк. 1.
108. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1057 «Одесская группа анархистов-коммунистов. Листовка «К Одесским рабочим!», арк. 1.
109. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1058 «Группа, анархистов «Свободной Комунны», арк. 1.
110. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1059 «Федеративные группы анархистов-коммунистов. Листовка «Ко всем солдатам!», арк. 1.
111. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1062 «Издательская группа листков «Хлеб и Воля». Листовка «К товарищам!», арк. 1.
112. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1063 «Севастопольская революционная боевая дружина «Свобода внутри нас», арк. 1.
113. ЦДІАК. – Ф. 838, оп. 2, спр. 1064 «Севастопольская революционная боевая дружина «Свобода внутри нас». Листовка «Господа социалисты-революционеры и социалисты-демократы, долой маску!», арк. 1.
114. ЦДІАК. – Ф. 838, oп. 2, спр. 1069 «Севастопольская революционная боевая дружина «Свобода внутри нас». Листовка «Что же делать?!», арк. 1.
115. Державний архів Дніпропетровської області (далі Держархів Дніпропетровської обл.). – Ф.11 «Канцелярия Екатеринославского губернатора», oп. 1, спр. 664а «Агентурные
сведения, телеграммы о революционных выступлениях рабочих, крестьян,
студенчества Екатеринославской губернии и переписка с Депаратментом
полиции Екатеринославского губернского жандармского управления, уездными исправниками и др., о наблюдении и аресте членов социал-демократической,анархистской и др. партий и союзов, протоколы допросов, постановления на арест», арк. 1 – 657.
116. Держархів Дніпропетровської обл. – Ф. 11, оп. 1,спр. «Донесения Департаменту полиции и переписка с Харьковским, Екатерипославским и др. жандармскими управлениями и охранными отделениями о наблюдении за членами партии анархистов-коммунистов» 1121, арк. 8 – 34.
117. Держархів Дніпропетровської обл. – Ф. 32 «Екатеринославское Охранное отделение», оп. 1, спр. 165 «Сводки наблюдений за членами партии социалистов-революционеров, анархистов и др. лицами по Екатеринославу», арк. 1 – 124.
118. Держархів Дніпропетровської обл. – Ф. 32, он. 1, спр. 167 «Агентурные сведения о членах партии анархистов-коммунистов и др. (30 января 1908 – 13 октября 1908 гг.), арк. 29 – 38, 46 –58,66– 116, 184,219,345,429 – 437.
119. Держархів Дніпропетровської обл. – Ф. 32, оп. 1, спр. 175 «Список рабочих лесопильного завода и мельницы, протоколы допросов и обысков, справки о деятельности членов партии эсеров, анархистов и др.», арк. 13.
120. Держархів Дніпропетровської обл. – Ф. 32, оп. 1, спр. 185 «Донесения Департаменту полиции и переписка с Харьковским, Екатерипославским и др. жандармскими управлениями и о