ОСОБЛИВОСТІ ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ НА ПОДІЛЛІ (1941-1944 рр.) : Особливості ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ НА Поділлі (1941-1944 рр.)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ПЕТРОВА АЛЛА ІВАНІВНА

УДК: 94(477.43/.44) “1941/1944”

ОСОБЛИВОСТІ ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ НА ПОДІЛЛІ
(1941-1944 рр.)

07.00.01 – історія України

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник
Даниленко Віктор Михайлович,
доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ...........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
Історіографія, джерельна база та методологія дослідження
1.1. Історіографія проблеми................................................................................9
1.2. Джерельна база ..........................................................................................19
1.3. Методологія дослідження..........................................................................30
РОЗДІЛ 2
Запровадження окупаційного режиму на Поділлі.....................................................37
2.1. Політико-правовий статус краю в складі окупованих територій...........37
2.2. Функціонування органів окупаційної адміністрації та напрями діяльності місцевого самоврядування........................................................................65
РОЗДІЛ 3
Соціально-економічне життя на Поділлі в умовах окупації....................................83
3.1. Воєнно-економічна політика щодо Поділля та його промисловості....83
3.2. Аграрна політика окупантів і становище селянства краю при
новому режимові.........................................................................................................112
РОЗДІЛ 4
Соціальні аспекти “нового порядку”.........................................................................139
4.1. Національна політика окупантів...............................................................139
4.2. Основні напрямки культурно-освітньої політики окупаційної
влади.............................................................................................................................153
4.3. Характер окупаційної політики у релігійній сфері..............................173
ВИСНОВКИ.................................................................................................................182
ДОДАТКИ....................................................................................................................190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ...................................207

ВСТУП

На початку ХХІ століття проблеми тоталітаризму, агресії, розв’язання воєн різних масштабів та під різними прапорами і їх подолання зберігають минулу актуальність. Такі явища сучасності як тероризм, геноцид мирного населення, утиски з боку одних народів по відношенню до інших і сьогодні залишаються глобальними світовими проблемами. Небажання говорити правду про злочини минулого сьогодні завтра може призвести до їхнього повторення. А щоб цього не сталося, щоб не були повторені трагічні помилки минулого, потрібно не тільки пам’ятати про них, але й спробувати розібратися у причинах й винести уроки, важливі для всього людства.
Однією із чорних сторінок новітньої історії є Друга світова війна, що була розв’язана нацистською Німеччиною на чолі із Гітлером з метою встановлення світового панування. Ця війна стала жорстоким випробуванням і для українського народу. Багато років минуло від того дня, коли нацисти, розпочавши агресію, одразу ж заходилися завойовувати, розчленовувати, нищити українські землі.
На захопленій території України гітлерівці встановили жорстокий окупаційний режим, одне з найстрашніших явищ в багатовіковій історії нашого народу, яке нам ще слід дослідити. Значний інтерес викликають сьогодні питання, пов’язані із особливостями адміністративних, економічних та соціальних процесів у регіонах, з функціонуванням культурного життя на окупованій території, становищем навчальних закладів різних рівнів та профілів, ставлення до них окупаційної влади, повсякденне життя людей в умовах окупації. Ці проблеми належали до тих, на дослідження яких у радянський час було накладено суворе табу.
Лише за умови зваженого і об’єктивного висвітлення “незручних” тем і питань історії центральної події двадцятого століття – Другої світової війни, за умови правдивого і чесного показу переплетення трагедії і подвигу, слави і безслав’я ця епоха стане більш зрозумілою, більш близькою. Гірка правда народної трагедії, а не підсолоджена кривда, щирі, а не фальшиві патріотичні почуття, добра, не байдужа пам’ять. Саме на це заслуговує легендарне покоління воєнної епохи. Саме цього вимагатимуть прийдешні покоління.
Чим був для українського громадянства прихід німців в 1941, чи бачили в ньому агресію, чи визволення, чи силу ворожу, чи силу приязну, чого чекали від німців і що вони принесли; зміни, які настали, були змінами на краще, чи на гірше. До відповіді на ці питання закликає не так потреба дати свідоцтво тим справам перед судом чужого світу, як потреба нашого власного громадянства.
Актуальність дослідження і зумовлена необхідністю переосмислити події Дру¬гої світової війни на базі нових джерел та нових методологічних підходів. Протягом усіх повоєнних десятиліть окремі сторінки нашого минулого замовчувалися або залишалися недостатньо вивченими. Тому сьогодні перед істориками стоїть важливе завдання - відтворити об’єктивну історію Другої світової війни, показати складність і суперечливість цього явища, висвітлити погляди і мотиви поведінки представників різних верств українського народу в умовах окупаційного режиму.
При сукупності великої кількості спільних ознак німецького окупаційного режиму, запровадженого у 1941-1944 рр. на Поділлі, він мав характерні риси, що були притаманні режимові чи то у західній, чи то у східній частині краю. І актуальність теми пояснюється відсутністю комплексного дослідження окупаційної політики та визначення особливостей адміністративних, економічних та соціокультурних процесів у регіоні в роки війни.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі кафедри історії та етнополітики
Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова в рамках наукового напряму “Теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти”, що розробляється у Національному педагогічному університеті та відповідно до науково-дослідної теми кафедри історії та етнополітики університету “Розвиток освіти в Україні у ХХ ст.”. Тема дисертації затверджена Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова 29 січня 2009 р., протокол № 5.
Об’єктом дослідження виступає окупаційний режим, запроваджений гітлерівською Німеччиною та її сателітами в Україні у роки Другої світової війни.
Предметом дослідження є основні напрямки, характер окупаційного режиму на Поділлі, особливості та риси окупаційної політики в суспільній, економічній та соціальній сферах.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з червня-липня 1941р. – вступу німецьких частин на територію досліджуваного регіону та формування окупаційного режиму, по кінець липня 1944 р. – звільнення території західного Поділля від загарбників.
Територіальні межі дослідження обіймають терени Східного та Західного Поділля, історико-географічної області України, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, межі якої лежать по периметру – Брацлав – Дністер – Стрипа (Тернопільщина) – Південний Буг. В цілому дослідження базується на матеріалах нинішньої Вінницької, півдня Хмельницької та східної частини Тернопільської областей. Щодо останньої, то, враховуючи історичний симбіоз, внаслідок якого Тернопільщина є частиною двох етнографічних зон, Галичини і Поділля, за нею закріпилася й назва “Галицьке Поділля”.
Окупаційний режим на Поділлі в цілому мав такі ж ознаки, що й по всій українській території. Але та обставина, що із запровадженням окупаційного режиму досліджуване нами Поділля перебувало в різних територіально-адміністративних одиницях, створених за часів окупації, політико-правовий статус краю в системі окупованих територій набував особливих ознак. Крім того, західне та східне Поділля мали певні ознаки, що відрізняли їх від решти України та одне від одного. Саме цим і визначається регіональний характер дослідження.
Мета дослідження визначена з урахуванням актуальності обраної теми та рівня наукової розробки і полягає в тому, щоб на основі джерел та літератури, схарактеризувати особливості окупаційного режиму, запровадженого на території Поділля, яке в роки німецької окупації було включено одночасно до трьох зон. Південні райони Вінницької області ввійшли до зони румунського підпорядкування під назвою Трансністрія, решта районів Вінницької області та Хмельницька – до рейхскомісаріату „Україна”, Тернопільська, а саме західне Поділля – до Генерал-Губернаторства.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:
– з’ясувати стан і ступінь дослідження обраної теми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;
– проаналізувати структуру німецької та румунської окупаційної влади та української допоміжної адміністрації;
– висвітлити теоретичне обґрунтування та практичне втілення засад воєнно-економічної політики окупаційної влади у кожній із зон, до яких було включено Поділля;
– визначити особливості аграрної політики окупантів і становище селянства при новому режимові, розглянувши зміст конкретних заходів з використання сільськогосподарської продукції краю в економічних інтересах рейху;
– дати характеристику національній, культурно-освітній політиці окупаційної влади на сході та заході подільського краю;
– проаналізувати характер окупаційної політики у релігійній сфері, розглянути становище церкви, з’ясувати тенденції ставлення до неї влади у німецькій та румунській зонах окупації.
Методологічною основою дисертації є сукупність наукових методів: історизму, наукової об’єктивності, науковості та системності. Вони передбачають неупереджений підхід до аналізу проблем, що вивчаються, критичне ставлення до джерел, формулювання суджень на основі осмислення сукупності фактів, а також розгляд подій в причинно-наслідковому зв’язку та в контексті історичної ситуації. Відповідно до мети і завдань в роботі широко застосовувалися метод проблемно-хронологічного викладу, аналізу історичного контексту, структурно-логічний, порівняльно-історичний, аналітично-систематичний, кількісні методи історичного дослідження, а також методи та поняття статистики, соціології, воєнної історії. В центрі роботи – доля звичайної людини в умовах окупації, а отже тема досліджувалася і у відповідності до фундаментального принципу антропоцентризму.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у наступному:
– постановці та розробці актуальної проблеми, що не дістала у історичній науці всебічного й об’єктивного висвітлення;
– введенні в науковий обіг маловідомих та нових архівних документів і матеріалів, що розкривають особливості окупаційного режиму, запровадженого на теренах подільського краю;
– з’ясуванні особливостей втілення „нового порядку” на Поділлі шляхом розкриття основних напрямків окупаційної політики в політичній, економічній та соціальній сферах;
– визначенні характерних рис окупаційного режиму у кожній із зон, до яких було включено населені пункти краю у роки Другої світової війни;
– характеристиці якісних змін, яких зазнавав окупаційний режим на різних його етапах в райхскомісаріаті “Україна”, дистрикті “Галичина” та в подільській Трансністрії.
Практичне значення даного дослідження полягає в тому, що фактологічний матеріал, теоретичні положення, узагальнення можуть бути використані для подальшої розробки обраної теми, для історичних і краєзнавчих досліджень, а також при написанні узагальнюючих праць з історії України, монографій, статей, присвячених проблемам новітньої історії України та історії Другої світової війни зокрема, у навчальному процесі при підготовці навчальних і навчально-методичних посібників, для читання лекційних курсів, розробки загально-історичних та спеціальних курсів.
Апробація дисертаційного матеріалу здійснювалася у формі доповідей на ХХІ Вінницькій науковій історико-краєзнавчої конференції “Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження” (Вінниця, 25-26 жовтня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “ Розвиток ринкової економіки на Поділлі: здобутки, проблеми, перспективи” (Хмельницький –Волочиськ, 23 жовтня 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження академіка НАН України Григорія Олександровича Костюка “Творча спадщина Григорія Костюка в контексті сучасної наукової думки” (Хмельницький, 24-25 жовтня 2002 р.), ІІ Волинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 90-річчю Житомирського державного університету імені Івана Франка (Житомир 2-3 жовтня 2009 р. ),
V Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців “Україна в умовах соціально-економічного розвитку: проблеми та перспективи” (Одеса, 31 березня 2010 р.), Міжнародній науковій конференції “Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації (до 65-річчя Великої Перемоги)” (Київ, 27 квітня 2010 р.), VIII Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 23 - 24 вересня 2010 р. ) , ІІІ Волинській історико - краєзнавчій конференції
(Житомир, 12-13 листопада 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська державно-соборницька ідея: історико-філософський дискурс” (Київ, 18 січня 2011 р.), а також у науково-звітних конференціях Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (секція “Історія та етнополітика”, Київ, 5 лютого 2009 р., 10 лютого 2010 р., 9 лютого 2011р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 8 публікаціях, які вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (десяти підрозділів), висновків, додатків, списку використаних джерел і літератури. Повний обсяг дисертації – 261сторінка, з них основна частина складає 189 сторінок, додатки – 17 сторінок, список використаних джерел і літератури – 55 сторінок (555 позицій).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на основі джерел, літератури та нових методологічних підходів схарактеризовані особливості окупаційного режиму, запровадженого на території Поділля, в роки Другої світової війни. Відтворена широка картина підокупаційної дійсності краю, визначено особливості режиму у західній та східній частині регіону. Залучення раніше маловідомих широкому загалу істориків архівних документів робить можливим глибокий та неупереджений аналіз подій на Поділлі протягом 1941-1944 рр.
Поділля – історико-географічна область України, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра. Регіональна специфіка окупаційного режиму на території сучасного Поділля полягає в тому, що воно в роки німецької окупації було включено одночасно до трьох зон. Хмельницька та більша частина Вінницької області входили до райхскомісаріату „Україна”, південні райони Вінницької області підпорядковувалися Румунії, ввійшовши до зони під назвою Трансністрія, Тернопільська, західне Поділля, – до Генерал-Губернаторства.
В ході реалізації поставленої мети, а саме дослідженні особливостей окупаційного режиму, запровадженого на території Поділля, в роки Другої світової війни, вирішувались певні дослідницькі завдання:
– Проаналізовано стан і ступінь дослідження обраної теми в історіографії, визначено рівень і повноту її джерельного забезпечення.
Вивчення історіографії зазначених вище питань дозволяє зробити висновок, що в працях радянських, іноземних та сучасних українських істориків проблематика окупаційного режиму на території України вивчена досить повно. А аналіз, зокрема сучасної української історіографії війни, свідчить про поступовий вихід її на якісно новий рівень. Започаткованим є процес поступової переорієнтації науки, розширення тематики досліджень, звільнення від застарілих штампів вивчення історії народу в роки війни.
Із досліджуваної проблеми існує досить репрезентативна джерельна база, яка дозволяє об’єктивно і достовірно розкрити зміст теми дисертації. Однак вона недостатньо залучена до наукового обігу, що визначає завдання й в окремих випадках наукову новизну дослідження. Проведена пошукова робота дала можливість виявити велику кількість нових документів, які вперше введено в науковий обіг. Використання їх у комплексі з широким колом інших джерел сприяло досягненню поставленої мети – визначити особливості окупаційного режиму, що був запроваджений на Поділлі у 1941-1944 рр., простежити процеси, що відбувалися на означеній території у цей період.
Методологічною основою дисертації є комплекс методологічних підходів, який ґрунтується на основоположних принципах історизму, наукової об’єктивності та системному підході при аналізі подій минулого. Специфіка досліджуваної проблеми, поставлена мета та завдання зумовили використання у дисертації проблемно-хронологічного (визначив структуру побудови дослідження), порівняльно-історичного (для комплексного аналізу історіографії та джерельної бази, відтворення умов життя подолян в умовах окупації), аналітично-критичного (для вивчення, систематизації та обробки інформації), методу статистичного аналізу (для дослідження розмірів податків, що сплачувало населення окупованих територій, норм видачі сільськогосподарської продукції на трудодень, рентабельності підприємств, чисельності закладів культури, шкіл), порівняння, аналогії й типології (для з’ясування особливостей окупаційного режиму, запровадженого у кожній, до яких було включено Поділля). В центрі роботи – доля звичайної людини, отже, тема досліджувалася і у відповідності до принципу антропоцентризму.
В сукупності згадані методи дозволяють вивчати джерела, опановувати наявну літературу з досліджуваної проблеми, систематизовувати й узагальнювати отриману інформацію, забезпечивши наукову достовірність результатів дослідження.
– Охарактеризовано структуру німецької та румунської окупаційної влади та української допоміжної адміністрації.
У німецькій зоні для введення в дію нових розпоряджень і наказів щодо регламентації життя населення як західного, так і східного Поділля був створений доволі розгалужений адміністративний апарат. При чому, виключно німці призначались на керівні посади в державних органах усіх рівнів. У подільські містечка та села на півдні Вінниччини прийшла армія румунських чиновників, що займали в Трансністрії всі посади у адміністраціях.
У районах Вінницької та Хмельницької області з німецьких представників діяли лише гебітскомісар, сільськогосподарський комендант, жандармерія. Інші носії окупаційної влади були місцевими жителями, саме від них в значній мірі залежало життя рядового населення. Усі дотеперішні члени Уряду в
Генерал-Губернаторстві залишалися на своїх посадах і їхня влада мала відтепер силу і на території дистрикту Галичина.
В цілому, спираючись на українське самоуправління, окупаційна адміністрація як на сході, так і на заході подільського краю проводила політику соціального маневрування, пропагуючи заходи щодо поліпшення життя населення на фоні його економічного пограбування, вивезення молоді на примусові роботи. Українська допоміжна влада робила спроби соціального захисту незахищених верств населення, що виявлялося в організації громадських їдалень, дитячих будинків, будинків-інвалідів тощо. Межі цих спроб залежали, передусім, від людського фактору, тих рис характеру та життєвих цінностей, що були притаманні представникові місцевої влади.
Зрозуміло одне, що всі органи місцевого управління діяли в умовах повної підконтрольності і залежності від німецьких та румунських адміністративних і поліцейських органів. А запроваджений на Поділлі окупаційний режим та створена система влади, включаючи багаточисельні структури та органи цивільної та військової адміністрації, виявилася цілком дієвою, щоб обслуговувати потреби окупантів та допомагати їм здійснювати контроль над мешканцями як західного, так і східного Поділля.
– Висвітлено теоретичне обґрунтування та практичне втілення засад воєнно-економічної політики окупаційної влади у кожній із зон, до яких було включено Поділля.
У період німецької окупації індустрія та соціальна інфраструктура населених пунктів подільського краю величезних руйнувань не зазнала. Це пояснюється тим, що зазначена територія була окупована протягом декількох тижнів, і вже на середину липня 1942 р. була зайнята німецькими військами.
Багаточисельні джерела дають сьогодні можливість стверджувати, що німці не мали наміру громити та зни¬щувати все на окупованих землях, а, навпаки, збільшувати продуктивність праці, запроваджуючи нові технології, удосконалюючи устаткування, підвищуючи рівень кваліфікації спеціалістів.
У розпорядженнях, наказах, звітах, вказівках, особливо 1941-1942 рр., яких є чимало у Хмельницькому, Вінницькому та Тернопільському архівах не йдеться про криваві розправи, масові знищення людей, катування та приречення на голодну смерть через певні економічні заходи. Життя наче йшло своїм плином: видавалися розпорядження про відновлення роботи підприємств, постанови про методи кращого господарювання на землі та заготівлю продуктів харчування.
Щодо нового управління в економічній сфері на Поділлі в цілому, то відповідні закони, роз¬роблені попереднім режимом, цілком задовольняли нову владу, дозволяючи отримувати максимальний зиск на зайнятих територіях. А у післявоєнні роки східний простір мав стати єдиною зоною збуту для німецької промисловості. Перетворюючи економіку Подільського краю на додаток німецької промисловості, окупанти не мали наміру відбудовувати та пускати великі заводи. В період окупації запрацювали лише ті підприємства, які були потрібні для ремонту воєнної техніки, виробництва дрібного ре¬маненту або були пов’язані з первинною обробкою сировини, виробництвом півфабрикатів та харчових продуктів.
– З’ясовано особливості аграрної політики окупантів і становище селянства при новому режимові, розглянуто зміст конкретних заходів з використання сільськогосподарської продукції краю в економічних інтересах рейху.
На території і східного, і західного Поділля з перших днів окупації запроваджувався “новий аграрний порядок”, метою якого було вирішення продовольчого питання. Аграрний сектор економіки окупованого Поділля, як один із чинників постачання рейху сільськогосподарською продукцією, мав стабільно функціонувати. Восени 1941 р. були збережені обсяги сільськогосподарських поставок, запланованих ще до початку війни.
Реалізувати аграрну реформу планувалося в три етапи. Під час першого етапу реформування присадибні ділянки були проголошені особистою власністю селян. Колгоспи були перетворені на громадські господарства, колгоспне майно було оголошено німецькою власністю. Другим етапом мав стати перехід до “товариств по спільному обробітку землі”. Але землеробські товариства, якщо й створювалися, то надто повільно, при чому в багатьох районах східного Поділля вони існували лише формально. На третьому етапі планувалося наділити селян землею для індивідуального користування, хоча неодноразово підкреслювалося, що товариства по спільному обробітку землі є остаточною формою індивідуальних господарств.
У румунській зоні окупації колгоспи ставали трудовими общинами. Присадибна ділянка ставала приватною власністю членів трудових общин та звільнялася від податків, чого не спостерігалося в німецькій зоні. У дистрикті Галичина за приділену в одноосібне користування землю слід було вносити податок натурою, який спілкою розкладався між всіма членами.
Подільські селяни так і не змогли відчути себе господарями на власній землі. А тим небагаточисельним господарствам, яким окупаційна влада надавала певні преференції, дозволивши певною мірою самостійно господарювати, бракувало належних сил та ресурсів.
Найбільшою цінністю для німців на окупованій території Поділля були сільськогосподарська сировина та робоча сила. При всій декларативності ряду положень згаданих у дисертації документів, мінімальні норми для виживання людей, принаймні теоретично, були забезпечені.
– Дана характеристика національній політиці окупантів.
Ще в 30-х роках в Німеччині існували карти національностей, що проживали на ще не окупованому ними Сході. Кожна особа на окупованій території мала отримати обов’язкові документи про визначення національності та оформити реєстраційні карти. Розпізнавальна карта не вважалася офіційним документом, але, без сумніву, давала можливість представникам влади диференціювати населення окупованих територій за національною приналежністю.
В Генерал-Губернаторстві, рейхскомісаріаті “Україна” та у Трансністрії в роки окупації мали особливий статус фольксдойче. Особи, яким вдалося зареєструватися, отримували певні пільги. При чому економічне становище фольксдойче у румунській зоні було кращим, ніж в умовах німецької окупації. Виняткова увага до них небезпідставна. Вони мали стати надійною опорою новій владі, слідувати її ідеалам та бути готовими стати на їх захист.
У єврейського населення за часів німецької окупації теж був особливий статус. Згодом на них чекало повне знищення, а поки що для них запровадили особливий поліційний розпорядок як на сході, так і на заході Поділля. У тих районах Вінницької області, які перебували у німецькій зоні окупації, до серпня 1943 р. практично всі євреї були знищені, більше того, вціліти вдалося лише тим небагатьом, хто зумів втекти у румунську зону. Галичина, а значить і західне Поділля, є жахливою ілюстрацією методів нищення євреїв.
В Україні, зокрема на Поділлі, окупаційна влада в умовах воєнного часу з пересторогою та недовірою ставилася до місцевого населення, будь-то етнічні німці українського походження, українці, поляки чи росіяни, не говорячи вже про євреїв. Такою була доля народу без держави в умовах нав’язаного загарбником режиму.
– Висвітлено основні напрямки культурно-освітньої політики окупаційної влади на сході та заході подільського краю.
Нова адміністрація на заході і на сході краю, особливо у початковий період окупації, не перешкоджала намаганням місцевої інтелігенції відновлювати діяльність закладів культури. Так в дійсності, питання мови, літератури, освіти, навіть на початковому етапі окупації, вирішувалися новою владою не на користь останніх. Німці та румуни на окупованій території Поділля, так би мовити, відродили культурне життя.
Нацисти змушені були частково відновити систему освіти регіону. Політика в галузі освіти в тій частині Подільського краю, що був включений до рейхскомісаріату „Україна” була більш репресивною ніж, наприклад, у Східній Галичині, або у Трансністії, де функціонували 4-х, 7-ми та 10- річні школи. На відміну від німців румуни не закривали шкіл та університетів. В містах західного Поділля у складі Генерал-Губернаторства було відкрито ряд гімназій. Влада не створювала великих перешкод і для національного виховання в школах краю.
В цілому, ситуація у царині освіти на окупованих українських землях була невтішною. Так, якщо у 1941 році подолянам була дана можливість здобувати знання, то згодом у школах всі класи понад четвертий підлягали закриттю. Діяльність всіх освітніх закладів спрямовувалась новою владою виключно у господарсько-виробничу сферу.
Відтак, можна зробити висновок, що новій владі було важливо, облаштовуючись на окупованих землях, продемонструвати, що “новий порядок” буде кращим за радянський. Українці і на заході, і на сході Поділля отримали за нової влади можливості для культурної діяльності та просвітництва. Проводилась політика по відновленню роботи театрів, кіно, заснуванню читалень з українськими книгами, журналами та газетами, організації виступів оркестрів та хорів. Все це мало з вдячністю сприйматися населенням, разом з тим відволікати від проблем політичного характеру.
– Проаналізовано характер окупаційної політики у релігійній сфері, розглянуто становище церкви та тенденції ставлення до неї влади у німецькій та румунській зонах окупації.
Невід’ємною складовою окупаційної політики впродовж 1941-1944 рр. було активне використання новою владою на зайнятих землях релігійного чинника. Ці розрахунки спиралися, перш за все, на поінформованість німців про ставлення радянського керівництва до релігії і церкви.
Румунська окупаційна адміністрація у Трансністрії будувала свою політику в духовно-релігійній сфері, певною мірою, толерантно, бажаючи приєднати місцеве православ’я до Румунської православної церкви. Так на території подільської Трансністрії відправляли службу представники різних християнських конфесій та різних релігій, за виключенням УАПЦ, УГКЦ, іудеїв та дрібних груп сектантів. Православні та католицькі священики в подільській частині рейхскомісаріату “Україна” повинні були обов’язково отримувати дозвіл на відправу церковної служби та релігійних обрядів. На заході подільського краю новою владою теж було обрано шлях відродження релігійного життя. Проте, коли на заході розпочався процес відродження Автокефальної православної церкви, стало зрозуміло – створення єдиної Української церкви в планах окупантів не було. Православна ортодоксальна і, так звана, автокефальна Церква досить вороже протистояли один одному, а окупаційна влада не підтримувала жодний із згаданих напрямків.
Політика творців “нового порядку” щодо церковно-релігійного життя на території окупованого Поділля мала свої особливості і водночас була чітко зорієнтована на виконання наступних основних завдань: підтримка релігійного руху на противагу політиці радянської влади; сприяння дробленню релігійного руху на окремі течії; встановлення контролю за діяльністю релігійних організацій усіх конфесій; заборона створення єдиних церков. Окупаційний режим на Поділлі в цілому мав такі ж ознаки, що й по всій українській території. Але та обставина, що із запровадженням окупаційного режиму, досліджуване нами Поділля було розчленовано, штучно розірвано, політико-правовий статус краю в системі окупованих територій набував особливих ознак. Крім того, західне та східне Поділля мали певні ознаки, що відрізняли їх від решти України та одне від одного.
Таким чином, у дисертаційному дослідженні розкривається анатомія встановленого ”нового порядку”, розглядається функціонування структур і органів окупаційної адміністрації, місцевого українського управління та його роль в системі окупаційних органів влади, воєнно-економічна політика щодо Поділля та його промисловості, аграрна політика окупантів і становище селянства краю при новому режимові.
У центрі дисертації – доля простої людини в роки окупації, тому у роботі проаналізовані, зокрема, матеріальні, правові та соціальні умови життя населення у містах та селах подільського краю у роки Другої світової війни. І саме з огляду на це, ми стверджуємо, що всі зазначені вище особливості режиму, запровадженого у кожній із зон підокупаційного Поділля, нівелюються, а нові правителі, переслідуючи власні інтереси, і у рейхскомісаріаті “Україна”, і у Трансністрії, і у Генерал-Губернаторстві залишалися протягом 1941-1944 рр. лише окупантами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела

1. Архівні документи

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
Ф.2077 Генерал-комісар Волині і Поділля, м. Луцьк
оп.1.
1.1. Спр.1. Розпорядження рейхскомісара України про повноваження обласних комісарів, проведення будівельних робіт в окупованих областях, 1 листопада 1941-25 грудня 1943 рр., 48 арк.
1.2. Спр.2. Розпорядження генерал-комісара Волині і Поділля про призначення українців на службу у відділи генерал-комісаріата, 10 січня 1942-20 жовтня 1943 рр., 12 арк.
1.3. Спр.3. Розпорядження генерал-комісара Волині і Поділля про мобілізацію місцевого населення на роботу, 10 січня-29 грудня 1042 р., 57 арк.
1.4. Спр.5. Циркуляр рейхсміністра окупованих східних областей про спостереження за німцями, які перебувають в родинних стосунках зі слов’янами. Листування з німецькими чиновниками Волині, їх посвідчення, медичні свідоцтва, 13 січня 1942-3 грудня 1943 рр., 25 арк.
1.5. Спр.6. Постанови рейхскомісара України і генерал-комісара Волині і Поділля про порядок ввезення та вивозу товарів на Україну та за її межі, про встановлення мита на товари, 6 березня-30 червня 1942 р., 5 арк.
1.6. Спр.26. Розпорядження рейхскомісара України про встановлення цін на лікарські рослини та різні товари. Список учнів фармацевтичних курсів та їх зобов’язання, 6 квітня-15 липня 1943 р., 37 арк.

Ф. 3206 Рейхскомісаріат України, м. Рівне
оп.1.
1.7. Спр.7. Адміністративний поділ Рейхскомісаріата Україна, коротка характеристика народностей, які населяють СРСР, 23 вересня 1940-24 жовтня 1941 рр., 39 арк.
1.8. Спр.9. Розпорядження по сільському господарству, 17 липня-19 вересня 1941 р., 25 арк.
1.9. Спр.35. Звернення до населення окупованих районів про здачу продуктів замість товарів, оголошення про обмін грошей. Листівки, 1941-1944 рр., 4 арк.
1.10. Спр.39. Розпорядження про збір податку і грошового мита на Україні, 1941 р., 7 арк.
1.11. Спр.45. Вісник розпоряджень Рейхскомісаріата Україна, 1942 р., 40 арк.
1.12. Спр.58. Схема управління на Україні, 1941 р., 7 арк.
1.13. Спр.76. Огляд адміністративного поділу Рейхскомісаріата Україна на
1 січня 1943 р. Інформація про письмовий зв’язок і торгові підприємства у Східному Міністерстві, розпорядження про особливі господарчі можливості в окупованих східних областях, 1943 р., 21 арк.
1.14. Спр.80. Вісник законів та розпоряджень Рейхскомісаріата Україна, 1941-1942 рр., 88 арк.
1.15. Спр.82. Указ Герінга про проведення деяких окупованих східних областей з військового управління в цивільне, завдання управління, 1941р.,
4 арк.
1.16. Спр.104. Розпорядження Рейхскомісаріата Україна про право видавати закони в окупованих областях, 1942 р., 2 арк.
оп.2.
1.17. Спр.9. Розпорядження рейхскомісара України про відрядження на Україну кваліфікованих спеціалістів, про проведення занять з вільнонайманими, встановлення національних німецьких прапорів, 26 листопада 1941-3 березня 1943 рр., 16 арк.
1.18. Спр.20. Організаційний план роботи гаупткомісара Волині-Поділля, 12 вересня-5 жовтня 1941 р., 9 арк.
1.19. Спр.62. Листування з губернатором Трансністрії (рум.) про встановлення дружніх і торгівельних взаємовідносин, 2-3 березня 1942 р., 4 арк.
1.20. Спр.118. Загальні господарсько-політичні вказівки про організацію сільського господарства на Сході (про збереження радгоспів, колгоспів, МТС, їх використання), т.1, 1941-1942 рр., 45 арк.
1.21. Спр.119. Загальні господарсько-політичні вказівки про організацію сільського господарства на Сході (про збереження радгоспів, колгоспів, МТС та їх використання), т.2, 1941-1942 рр., 55 арк.
1.22. Спр.120. Вказівки рейхскомісара України про запровадження нової аграрної політики на Україні. Розробка аграрного питання в окупованих східних областях, 3 лютого-9 березня 1942 р., 33 арк.
1.23. Спр.123. Розпорядження рейхскомісара України про м’ясозаготівлю для Німеччини, 11-18 липня 1942 р., 3 арк.
1.24. Спр.231. Адміністративний поділ рейхскомісаріату Україна, 15 вересня 1941-1 січня 1943 рр., 50 арк.
1.25. Спр.232. Адміністративний поділ генеральних округів рейхскомісаріату Україна, 1941-1942 рр., 21 арк.
оп.3.
1.26. Спр.19. Проект німецької будівельної фірми ТОДТ про зміну прикордонної смуги між Україною і Румунією, списки доріг і мостів та проект управління ними, 28 липня 1941-13 грудня 1943 рр., 29 арк.
оп.6.
1.27. Спр.272. Листування з районними керівниками НСДАП на окупованій території України про організацію дитячих садків для дітей фольксдойче, про призначення німкень, які прибули з Німеччини і місцевих фольксдойче вихователями, відкриття курсів вихователів дитячих садків, 15 січня-15 грудня 1943 р., 118 арк.
Ф. 3676 Штаб імперського керівника (рейхсляйта) Розенберга для окупованих східних областей. м. Берлін, м. Київ
оп.1.
1.28. Спр.44. Наказ Гітлера про передачу німецько-фашистським збройним силам в окупованих областях всіх архівів, бібліотек, музеїв та інших культосвітніх установ у розпорядження штабу Розенберга, звіт про стан музеїв, архівів, бібліотек, 1942 р., 83 арк.
1.29. Спр.50. Список епіскопів православної церкви, які приїхали до східної України з Німеччини, звіт про діяльність ортодоксальної церкви на Україні в період окупації, 1942-1943 рр., 27 арк.
1.30. Спр.232. Копія розпорядження рейхскомісара Коха від 24 жовтня
1942 р. про запровадження в Києві та інших містах України шкіл та інститутів для учнів у віці понад 15 р. та відправку всіх викладачів на роботу до Німеччини, 23 листопада 1942- 11 серпня 1943 рр., 67 арк.
оп.4.
1.31. Спр.30. Повідомлення уповноваженого штабу особливого призначення про поселення німецьких колоністів в Житомирській області і м. Вінниці, 1941- 1944 рр., 106 арк.
1.32. Спр.44. Описання адміністративного поділу рейхскомісаріатів України, Росії, Прибалтики, 1941-1944 рр., 31 арк.
1.33. Спр.481. Документи про агітаційно-пропагандистську роботу, яку проводили німецько-фашистські окупаційні власті Київської і Вінницької областей серед німців-фольксдойче, 1941-1944 рр., 277 арк.
Ф.3975 Український окружний комітет в м. Тернополі (період німецької окупації)
оп.1.
1.34 Спр.1. Організаційний звіт. Квітень-травень 1943 р., 14 арк..
1.35 Спр.3. Копія звіту про діяльність комітету, 3 грудня 1943 р., 2 арк.
1.36. Спр.6. Обіжники повітової делегатури в Бучачі (УОК в Чорткові) та матеріали окружної спілки кооперативу Тернополі; обіжники та листування з кооперативами Тернопільського повіту, вересень 1941 - 30 грудня 1943 рр.,
102 арк.
1.37. Спр.8. Звернення УПК в Збаражі до населення про збірку теплих речей до німецької армії, 4 лютого 1942 р., 2 арк.
1.38. Спр.9. Звіт про діяльність делегатури в Збаражі, 22 травня-15 грудня 1943 р., 4 арк.
1.39. Спр.10. Матеріали відділу Українського вчительського об’єднання праці в Збаражі: списки членів об’єднання, місячні звіти роботи, списки кандидатів на курси по підготовці вихователів дитячих садків Збаразького повіту, листопад 1942-31 грудня 1943 р., 72 арк.
Ф. 4329 Генерал-губернатор Галичини, м. Львів
оп.1.
1.40. Спр.5. Матеріали про організацію українських шкіл в Галичині (обіжники, листування, заяви, автобіографії, плани), 28 жовтня 1941-25 листопада 1943 рр., 49 арк.
1.41. Спр.12. Розпорядження генерал-губернатора Галичини про організацію торгівельних та промислових підприємств, про постачання продуктами осіб, які служили в окупаційних установах, торгівельні угоди приватних підприємств Галичини, 5 лютого-5 листопада 1944 р., 87 арк.
1.42. Спр.19. Книга вихідних документів управління генерал-губернатора Галичини, 18 липня-24 серпня 1943 р., 50 арк.
Ф. 4620 Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни
оп.3.
1.43. Спр.309. Збірник документів з історії Великої Вітчизняної війни на Тернопільщині, підготовлені НДК області (відозви, листи, спогади), 1946 р.,
280 арк.
1.44. Спр.311. Тернопільщина під час німецько-фашистської окупації (1941- 1944 рр.) Родзін О.В. Кременецький учительський інститут, канд.дисертація, 1948 р., 162 арк.
1.45. Спр.312. Режим і злочини німецьких окупантів на Тернопільщині. Підбірка документів, 1941-1944 рр., 43 арк.
1.46. Спр.349. Документи про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Вінницької області і звільнення її частинами Червоної армії, 1941-1943 рр., 163 арк.
1.47. Спр.239. Система гноблення українського народу німецько-румунськими окупантами, 1941-1944 рр., 159 арк.
Ф.КМФ-8 Колекція мікрофотокопій документів німецько-фашистської окупаційної адміністрації і командування вермахту, що діяли на тимчасово окупованих східних територіях
оп.1.
1.48. Спр. 187. Декларация райхскомісара Розенберга про новий земельний лад від 12 лютого 1942 р., 11 арк.

Центральний державний архів громадських об’єднань України

Ф. 1 Центральний Комітет Комуністичної партії України
оп.22.
1.49. Спр.32. Докладні записки, довідки, листи УШПР в ЦК КП(б)У про стан мостів та переправ через ріки на території СРСР, оборонних рубежах ворога, обстановку в районі Чернігова, Бахмача…, тактику німецько-фашистських окупантів по боротьбі з партизанами, про організацію українців та режим фашистів на тимчасово окупованій території України. Тексти перекладені з трофейних документів про бої діючих партизанів, 3 грудня 1942 р., 177 арк.
1.50. Спр.33. Докладні записки, довідки, листи УШПР в ЦК КП(б)У про організацію українців та режим фашистів на тимчасово окупованій території України, 3 грудня 1942 р., 44 арк.
1.51. Спр.83. Переклад з німецьких документів (добових звітів Імперського управління шляхів сполучення центру) про диверсійну діяльність партизанів на залізничному транспорті з 16 по 19 вересня 1943 р., 13 жовтня 1943 р., 29 арк.
1.52. Спр.96. Довідка оргінструкторського відділу ЦК КП(б)У “Про нові податки” на тимчасово окупованій німецькими загарбниками території України, 5 грудня 1942-16 грудня 1942 рр., 66 арк.
1.53. Спр.117. Звіти, докладні записки, донесення командирів партизанських загонів, зв’язних, розвідників, командирів, що вийшли з оточення, до ЦК КП(б)У та НКВС УРСР про створення та діяльність партизанських загонів, підпільних більшовицьких та комсомольських організацій, розташовування ворожих військ, окупаційний режим, становище в промисловості, сільському господарстві на тимчасово окупованій німецькими загарбниками території України, 27 вересня 1941-29 лютого 1942 рр., 140 арк.
1.54. Спр.190. Довідка економвідділу УНКВС, 27 грудня 1943-30 травня
1945 рр., 89 арк.
1.55. Спр.390. Газети “Нове українське слово” (орган українських буржуазних націоналістів), “Доброволець’ (орган РОА), звернення, відозви фашистських властей, націоналістів, церкви. Документи окупаційних властей, бланки довідок, зразки пропусків, 17 липня 1942-30 жовтня 1943 рр.
1.56. Спр.864. Оперативні дані верховного головнокомандування збройних сил фашистської Німеччини за 1943 рік, 5 лютого 1943-30 грудня 1943, 222 арк.
1.57. Спр.865. Оперативні дані верховного головнокомандування збройних сил фашистської Німеччини за 1943 рік, 1 січня 1944-30 червня 1944, 149 арк.
1.58. Спр.866. Оперативні дані верховного головнокомандування збройних сил фашистської Німеччини за 1943 рік, 1липня 1944-2 грудня 1944, 123 арк.
оп.23.
1.59. Спр.40. Матеріали канцелярії урядового комісара на Україні Коха (матеріали німецькою мовою), 25 квітня 1941 р., 101 арк.
1.60. Спр.41. Записка німецькому урядовому комісару на Україні Коху, стосовно питань управління та політики до українського населення. Додаток про адміністративний устрій України, опис Рівненської області (матеріали німецькою мовою), 16 вересня 1941 р., 68 арк.
1.61. Спр.119. Копії щоденників вбитих німецьких солдат, 6 липня 1942-30 жовтня 1942 рр., 29 арк.
1.62. Спр.532. Інструкції німецьких властей на тимчасово окупованій території про землекористування, 1943 р., 15 арк.
1.63. Спр.533. Огляд трофейних документів, іноземної преси та агентурних матеріалів, березень 1943 р., 55 арк.
1.64. Спр.534. Переклади з німецької мови на російську виписок з доповіді начальника охорони служб СС про військові дії та становище на окупованій території, 1 квітня 1943-18 листопада 1943 рр., 41 арк.
1.65. Спр.688. Документи, довідки про режим на території, тимчасово окупованій німецько-фашистськими загарбниками та про зрадників Батьківщини, 1 січня 1943-12 листопада 1943 рр., 62 арк.
1.66. Спр.1064. Акти про звірства, заподіяні німецькими загарбниками на території УРСР та про масове винищення військовополонених та мирних громадян в німецькому таборі в м. Славута, 24 лютого 1944- 24 квітня 1944 рр., 62 арк.
1.67. Спр.1845. Дані про злодіяння та шкоду, заподіяну німецькими окупантами народному господарству України, 13 лютого 1945-4 грудня 1945 рр., 79 арк.
оп.70.
1.68. Спр.8. Накази та розпорядження німецького командування на тимчасово окупованій території УРСР, 1 листопада 1941-12 березня 1943 рр., 6 арк.
1.69. Спр.23. Листи громадян про бойові дії на фронтах Великої Вітчизняної війни та злодіяннях німецько-фашистських загарбників, 1942-1943 рр., 7 арк.
1.70. Спр.114. Об’яви та накази, видані німецько-фашистськими окупантами на Україні , 1943 р., 67 арк.
1.71. Спр.115. Об’яви та накази, видані німецько-фашистськими окупантами по земельним питанням, 1943 р., 67 арк.
1.72. Спр.869. Акти комісій про облік нанесених збитків народному господарству районів тимчасово окупованій території України, 4 грудня 1943 р., 18 арк.
оп.80.
1.73. Спр.101. Доповідні записки, інформації обкомів КП(б)У про збитки, заподіяні німецько-фашистськими загарбниками сільському господарству України та його відбудову, жовтень 1943-грудень 1944 рр., 157 арк.
1.74. Спр.104. Статистичні дані про збитки, заподіяні німецькими окупантами радгоспам Наркомрадгоспів УРСР, 1943 р., 17 арк,
1.75. Спр.745. Вказівки німецького командування про практичне впровадження аграрного статуту від 26 лютого 1942 р., 1942 р., 24 арк.
Ф. 57 Колекція документів з історії Комуністичної партії України
оп.4.
1.76. Спр.5. Копії резолюцій, постанов, звітних доповідей про роботу РК КП(б)У Дрогобицької, Станіславської, Тернопільської, Львівської областей. Копія звіту про злодіяння німецько-фашистських загарбників на території Тернопільської області . Листівки періоду Великої Вітчизняної війни, 6 квітня 1941-7 січня 1945 рр., 177 арк.
1.77. Спр.39. Документи та матеріали, виявлені до збірника “Поділля в Великої Вітчизняної війні 1941-1945”. Документи з партійного архіву Хмельницького Обкому Комуністичної партії України в1963 р., 23 червня 1941- 31 грудня 1944 рр., 44 арк.
1.78. Спр.102. Анотації документів спеціальної служби інформації та ін. румунських властей про діяльність Одеського підпільного обкому партії, підпільних партійних організацій, партизанських загонів та груп, діючих на тимчасово окупованій території Одеської області та Молдавської РСР, так званої території “Трансністрії” (російський переклад румунської плівки), 21 серпня 1941 р-2 лютого 1944 рр., 97 арк.
1.79. Спр.104. Копія телеграми вищого командування вермахту по питанню конфіскації державної та особистої власності ворога (переклад з німецької мови), 9 листопада 1939 р., 4 арк.
1.80. Спр.105. Донесення в господарський штаб “Ост” про продовольче становище Німеччини на третьому році війни та напрямок роботи господарських організацій по забезпеченню продовольством вермахту (переклад з німецької мови), 23 травня 1941 р., 3 арк.
1.81.Спр.106. Виписка із доповідної Ганса Коха “Радянський спадок”. Виписка генерал-комісара Криму про свою поїздку по містам Криму. Доповідь відділу політики рейхскомісаріату про поїздку по містам України, описуючи політичне, економічне, культурне становище та настрої населення території України, тимчасово окупованій німецько-фашистськими загарбниками (переклад з німецької мови), 30 вересня 1941-10 жовтня 1942 рр., 25 арк.
1.82.Спр.108. Звіт рейхсомісару України Коху про організацію, роботу окупаційної влади та політико-економічне становище на Україні з початку окупації до грудня 1941 р. (переклад з німецької мови), 2 грудня 1941 р., 37 арк.
1.83. Спр.109. Розпорядження рейхскомісара Коха про створення банків, кінематографа, видавництв, типографій та розпорядження вищого складу СС і начальників поліції (Командуючого жандармерії) тимчасово окупованій території України (переклад з німецької мови), 1 січня 1942-5 травня 1942 рр., 62 арк.
1.84. Спр.110. Звіти і доповіді місцевої німецької влади рейхскомісару східних окупованих областей (України), становище населення німецького походження, про новий земельний порядок на тимчасово окупованій території України, 16 лютого 1942 р., 6 жовтня 1942 р., 6 арк.
1.85. Спр.113. Лист та відомості рейхскомісара України Коха до Головної ставки Гітлера про збір зимових речей для армії на тимчасово окупованій території України, 18 лютого 1942 р., 3 арк.
1.86. Спр.120. Копії звітів, доповідних, оголошень та переписка робочої групи по Україні оперативного штабу рейхслейтера Розенберга з відділами з питань розробки книг по всім галузям науки, складання каталогів бібліотек, вивозу архівних матеріалів, книг, музейного майна, 11 листопада 1942- 28 вересня 1943, 97 арк.
1.87. Спр.122. Матеріали на німецькій мові (адміністративні інструкції відносно управління Галіцією), 1942-1944 рр., 63 арк.
1.88. Спр.129. Свідчення про стан сільського господарства та податків на тимчасово окупованій території України, 1942 р., 3 арк.
Ф.62 Командування та відділи УШПР (Український штаб партизанського Руху)
оп.1.
1.89. Спр.272. Копії перекладів німецького, угорського, італійського командування та окупаційної адміністрації про боротьбу з партизанами, запровадження нового порядку землекористування, ставлення до українського населення, 17 лютого 1943-18 вересня 1943 рр., 142 арк.
1.90. Спр.273. Копії перекладів німецького, угорського, італійського, німецько-фашистського командування про збереження таємниці, поведінку німецьких солдат і відношення до населення на окупованій території.

Державний архів Львівської області

Ф. 35 Губернаторство дистрикту Галіція у Львові
оп.1.
1.91. Спр.1. Збірник розпоряджень (копії), 26 жовтня 1939-10 вересня 1942 рр., 242 арк.
1.92. Спр.6. Розпорядження про єдину систему правління в дистрикті Галіція, 31 березня 1942 р, 19 арк.
1.93. Спр.14. Розпорядження генерал-губернатора, 18 червня-8 вересня
1942 р., 10 арк.
1.94. Спр.17. Вказівки генерал-губернатора про прийом на роботу в дистриктах, 23 травня 1941, 36 арк.
1.95. Спр.36. Наказ про особове користування телефоном в губернаторстві, 30 вересня 1941-13 листопада 1943 рр., 6 арк.
1.96. Спр.41. Звіт про господарський стан в Тернопільській окрузі, 1 грудня 1942-19 грудня 1944 рр., 11 арк.
1.97. Спр.56. Указ генерал-губернатора про нагородження багатодітних матерів почесним хрестом, 13 квітня 1944 рр., 4 арк.
1.98. Спр.61. Вказівка щодо розподілу німецьких газет між відділами губернаторства, 6 липня 1944 р., 25 арк.
1.99. Спр.71. Переписка відділу президії з установами про організацію управлінням видання щоденника наказів генерал-губернаторства, 1941-1942 рр., 79 арк.
1.100. Спр.76. Реєстр листів, висланих із губернаторства в останній місяць німецької окупації, 30 червня-17 липня 1944 р., 35 арк.
1.101. Спр.77. Списки на отримання горілки робітниками німецького
походження, 2 вересня 1943-9 червня 1944 рр.
1.102. Спр.80. Копії перепусток та переписка по використанню єврейської робочої сили, 12 серпня 1941-9 листопада 1942 рр., 8 арк.
1.103. Спр.101. Наряди старостам для отримання тютюну, 25 червня 1943-липень 1944 рр., 5 арк.
оп.2.
1.104. Спр.12. Урядові акти, стосовно організації дистрикту Галичина, 17 липня 1941-18 червня 1943 рр., 60 арк.
1.105. Спр.29. Накази, інструкції, графіки по розподілу часу робочого дня, 2 жовтня 1941-30 листопада 1943 рр., 41 арк.
1.106. Спр.33. Розпорядження про святкування дня всіх святих в 1941 р., 27 жовтня 1941-4 грудня 1943 рр., 8 арк.
1.107. Спр.76. Розпорядження про надання квартир у підвідомчих будинках та інвентаризацію меблів, 23 грудня 1941-4 жовтня 1943 рр., 38 арк.
1.108. Спр.88. Пе