СПІВІСНУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ТА МІСЬКОЇ КУЛЬТУР РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОВСЯКДЕННОСТІ (20-30-і роки ХХ століття) : СОСУЩЕСТВОВАНИЕ СЕЛЬСКОЙ И ГОРОДСКОЙ КУЛЬТУР СОВЕТСКОЙ УКРАИНЫ В КОНТЕКСТЕ повседневности (20-30-е годы ХХ века)



  • Название:
  • СПІВІСНУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ТА МІСЬКОЇ КУЛЬТУР РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОВСЯКДЕННОСТІ (20-30-і роки ХХ століття)
  • Альтернативное название:
  • СОСУЩЕСТВОВАНИЕ СЕЛЬСКОЙ И ГОРОДСКОЙ КУЛЬТУР СОВЕТСКОЙ УКРАИНЫ В КОНТЕКСТЕ повседневности (20-30-е годы ХХ века)
  • Кол-во страниц:
  • 260
  • ВУЗ:
  • СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ


    На правах рукопису

    Данільєва Юлія Геннадіївна


    УДК 94 (477) «1920/1939» (043.3)



    СПІВІСНУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ТА МІСЬКОЇ КУЛЬТУР РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОВСЯКДЕННОСТІ
    (20-30-і роки ХХ століття)



    07.00.01 – історія України

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук



    Науковий керівник:
    Михайлюк Віталій Павлович,
    доктор історичних наук, професор


    Луганськ − 2011






    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
    ВСТУП 4

    РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 11
    1.1. Історіографія дослідження 11
    1.2. Джерельна база 20
    1.3. Методологічні засади дослідження 27
    Висновки до розділу 1 31
    РОЗДІЛ ІІ. ВЗАЄМОВПЛИВ ТРАДИЦІЙНИХ І РАДЯНСЬКИХ НОРМ НА ДУХОВНО-КУЛЬТУРНИЙ РІВЕНЬ СІЛЬСЬКОГО І МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ 33
    2.1. Специфіка духовних потреб населення 33
    2.2. Форми та методи підвищення культурного рівня українців 60
    2.3. Особливості родинних відносин 89
    Висновки до розділу 2 106

    РОЗДІЛ ІІІ. СПІВІСНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ТА МІСЬКОГО ПОВСЯКДЕННЯ 109
    3.1. Проблеми постачання та споживання в українському
    селі та місті 109
    3.2. Якість харчування та одягу 127
    3.3. Житлово-побутові умови міста і села 150
    Висновки до розділу 3 181

    ВИСНОВКИ
    183
    ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
    191
    СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 226






    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
    Агітпропвідділ – відділ агітаційної пропаганди
    Виконком – виконавчий комітет
    ВНЗ – вищий навчальний заклад
    Вукоопспілка – Всеукраїнська кооперативна спілка
    ВУЦВК – Всеукраїнський Центральний виконавчий Комітет
    ВЦВК – Всесоюзний Центральний виконавчий Комітет
    ДПУ – Державне Політичне Управління
    Житлоспілка – житлова спілка
    Комунвідділ – комунальний відділ
    Комунгосп – комунальне господарство
    Лікнеп – пункт ліквідації неписьменності
    МТС– машинно-тракторна станція
    НЕП – нова економічна політика
    НКВС – Народний Комісаріат Внутрішніх справ
    НКО – Народний Комісаріат освіти
    НКОЗ – Народний Комісаріат охорони здоров’я
    Окржінвідділ – окружний жіночий відділ
    Партпросвіта – партійна просвіта
    Політграмота – політична грамота
    Пролеткульт – пролетарська культура
    РАТАУ – радіотелеграфне агентство України
    РНК (Раднарком) – Рада Народних Комісарів
    Робкор – робітничий кореспондент
    Робкооп – робітнича кооперація
    Сільбуд – сільський будинок
    Сількор – сільський кореспондент
    Сільрада – сільська рада
    Соцвих – соціальне виховання
    СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
    Торгсін – торгівля з іноземцями
    ЦВК – Центральний Виконавчий Комітет
    ЦК КП(б)У – Центральний Комітет Комуністичної Партії більшовиків України
    УСРР – Українська соціалістична радянська республіка
    УРСР – Українська радянська соціалістична республіка
    ФЗУ – школа фабрично-заводського учнівства






    ВСТУП

    Актуальність теми. Українська історична наука на сучасному етапі розвитку рухається в напрямі інтеграційних процесів у світовий гуманітарний простір, який, по-перше, віддає перевагу людинознавчим тенденціям у дусі соціально-психологічної, цивілізаційно та культурологічно спрямованої історії; по-друге, створює умови для відходження від стереотипів минулого та висвітлення його в умовах вільного розвитку наукових шкіл, концепцій, методологічних орієнтирів. Різноманітні прояви повсякденного життя, які довгий час знаходились на периферії наукового інтересу, переміщуються сьогодні в центр уваги вчених, яких все більше хвилює «людська» сутність історії й культури.
    Чимало дослідників приділяло увагу вивченню історії міських спільнот і сільських громад України. Як правило, дослідження цих напрямів існували паралельно, незалежно одне від одного. Тому, на наш погляд, проблема взаємин міста і села, робітників і селян – двох антитетичних соціальних, економічних, а почасти, і етнічних культур і світів є на сьогоднішній день однією з маловивчених тем вітчизняної історії міжвоєнного періоду.
    Міська історія налічує як мінімум більше півмільйона століть, сільська історія ще триваліша. Тому цілком зрозуміло, що дослідження з історії села домінують над історичними та історіографічними доробками в галузі вивчення міського життя. Тема ж співіснування двох культур – «архаїчної» сільської та «нової» міської не є дослідженою, і багато питань у цій царині залишаються відкритими. До недавнього часу у висвітленні цієї тематики, через інерційність та стереотипність мислення, превалювали ідеологічні кліше та стереотипи, в основі яких полягала теза про союз селян і робітників під керівництвом останніх у руслі домінуючої комуністичної ідеології.
    У досліджуваний період життя промислової частини країни впритул залежало від співіснування з аграрною. Як доведено історією, у взаєминах міста і села у всі часи корінились глибокі протиріччя, в основі яких полягали істотні відмінності в соціально-класовій структурі, рівні доходів і матеріального добробуту, у побуті і культурі, які саме в 20-30-і роки ХХ століття набули гіпертрофованих форм. Головними чинниками даних процесів виступали, з одного боку, протилежні способи виробництва й усталені ментальні розходження в сприйманні світу з його складовими: релігійністю, традиціями, родинним вихованням, відношенням до праці тощо. З іншого боку, політико-економічний курс держави з його ідеологічним зафарбуванням побудови нового, орієнтованого на велику промисловість, соціалістичного суспільства з домінуючою роллю робочого класу поглиблював прірву повсякденного співіснування сільської та міської культур, остання з яких свідомо підвищувалась у чисельних дискусіях на рівні держави.
    Між процесами сучасного українського державотворення та тими, що відбувалися в 20-30-і рр., спостерігається певна аналогія. Життєво важливі питання (реформування й виведення народного господарства на сучасні шляхи розвитку, утвердження державного статусу української мови, проблеми внутрішнього постачання, розподіл владних повноважень між центром і місцями, між містом та селом, вибір шляхів розвитку національної культури тощо), вирішення більшості яких розглядалося крізь призму соціально-культурних взаємин села та міста, є гостро актуальними й дотепер. Проте обговорення проблеми про роль села і міста в українському суспільстві зосереджується сьогодні переважно на протиставленні великих губернських зрусифікованих центрів і українського села. Таким чином, історичний простір України розбивається на дві конкуруючі стихії: урбаністичну та сільську. На нашу думку, повсякденне життя країни з усіма його структурними складовими повинно висвітлюватись як загальнонаціональне. Наукове узагальнення й врахування історичного досвіду минулого, аналіз політики влади в даному напрямку мають використовуватись як практичний досвід моделювання взаємовідносин між сільським та міським населенням сучасної України.
    Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної проблеми «Людина в повсякденному житті радянської України в 1920-1930-і рр. ХХ ст.», що розробляється історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (номер державної реєстрації 0109U000087).
    Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі виявленого комплексу джерел та історіографічних доробків проаналізувати особливості співіснування та взаємовплив двох культур – сільської та міської – в контексті повсякденного життя громадян радянської України 20-30-і рр. ХХ ст. Досягнення поставленої мети відбувалось шляхом реалізації таких дослідницьких завдань:
    - на основі аналізу джерельної бази та історіографії проблеми проаналізувати засоби і методи, якими діяла радянська влада у процесі встановлення нового способу життя в українському селі та місті у 20-30-х роках, дати історичну оцінку новій радянській політиці;
    - простежити зміни у повсякденному житті сільського та міського населення країни в умовах соціально-економічних трансформацій;
    - висвітлити відносини українського села і міста, ставлення сільського жителя до міського життя, з’ясувати причини протиріч і конфліктів, що виникали між городянами і сільським населенням у контексті досліджуваного періоду;
    - визначити специфіку духовно-культурних потреб населення України, простежити механізми проникнення нових радянських стандартів у традиційність поглядів, ментальність, національну свідомість, виявити шляхи розвитку святковості, звичаєвості, релігійності у містах і селах України;
    - дослідити вплив нової ідеологічної політики на стан культури, освіти, морально-етичний клімат, родинні відносини, розглянути значення церкви в житті українців і наслідки нищення релігії;
    - узагальнити матеріальні чинники організації сільського та міського повсякдення;
    Об’єктом дослідження є повсякденне життя в українських селах і містах.
    Предметом дослідження є взаємозалежність та взаємопроникнення духовно-культурних і матеріальних чинників організації повсякденного існування міста і села.
    Хронологічні рамки роботи охоплюють 20-30-і рр. ХХ ст. Нижня межа зумовлена завершенням боротьби за владу й остаточним встановленням в Українській республіці радянської системи. Верхня визначена кінцем 30-х років – часом, коли в Україні утвердився колгоспний лад, сформувалась тоталітарна система та розпочалась Друга світова війна, яка докорінно змінила повсякденне життя міського та сільського населення країни.
    Територіальні межі дослідження охоплюють українські землі, що перебували у складі УСРР (з 1937 р. – УРСР) з урахуванням тогочасного адміністративно-територіального поділу (за виключенням Автономної Молдавської СРР).
    Методи дослідження. Дослідження проведено у відповідності до принципів об’єктивності та історизму. У роботі використано комплекс загальнонаукових методів (критичний, аналізу та синтезу, порівняльний, класифікації), міждисциплінарних (статистично-аналітичний, контент-аналізу, впроваджено міждисциплінарний підхід) та спеціально-історичних методів (актуалізації, проблемний, феноменологічний, евристичний).
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що авторкою вперше комплексно досліджено взаємодію сільської та міської повсякденних культур радянської України у 20-30-х рр. ХХ ст. в усіх проявах життя населення. На підставі нових документів та джерел, здебільшого вперше введених до наукового обігу, осмислено і висвітлено малодосліджені аспекти повсякденного життя, що пов’язані із стиканням сталої культури українців з впровадженням нових радянських стандартів. Доведено, що заходи по організації нового способу життя рішучо вплинули на еволюцію свідомості сільського та міського населення, що формувалась у досліджуваний період на тлі процесів форсованої індустріалізації та урбанізації, підвищення ролі міста у житті країни, тотальної ідеологізації, започаткування нових засобів масової комунікації, усуспільнення побуту, форм проведення дозвілля, творення нових духовних цінностей та орієнтирів. Узагальнено взаємовідносини українського села і міста, простежено руйнацію стереотипів і уявлень селянина про життя у промислових центрах, що безпосередньо вплинуло на стан сучасної національної свідомості громадян. Розуміння цих процесів сприятиме пошуку оптимальних шляхів розбудови відносин між «сільською» та «міською» Україною у сучасній державній політиці.
    Дістало подальшого розвитку вивчення впливу політики влади на формування і виховання людини радянського типу, духовно-культурних потреб населення України, руйнування норм повсякденного існування під час голоду 1921-1923 рр. та голодомору 1932-1933 рр., репресій, уніфікації, централізації, тотальної ідеологізації усіх структур життя, що призвело до загальної переоцінки духовної культури всіма верствами населення. Досліджено зміни у святковості, звичаєвості, релігійності українців, що розвивались у містах та селах різними шляхами. Проаналізований впив на повсякденне життя та суспільну свідомість через школу, засоби масової інформації, мистецтво, державні й громадські організації. Розглянуто матеріальні чинники організації сільського та міського повсякдення. Критично переглянуті наявні в історіографії попередніх років «міфологеми» про союз робітничого класу та селянства, про ліквідацію відмінностей між містом та селом.

    Уточнено причини і характер протистояння міста і села в Україні. У своїх дослідницьких пошуках ми спирались на те, що історія повсякденності є, з одного боку, найактуальнішою проблемою сучасності, з іншого – не достатньо дослідженою темою, при цьому «повсякденна культура» в історичній науці досі не одержала дефініційного закріплення.
    Практичне значення дисертації полягає у розширенні історичних знань про повсякденне існування українського села і міста у 20-30-х рр., приверненні уваги дослідників до ґрунтовнішого вивчення окремих аспектів трансформації духовно-культурного життя населення в умовах «сталінської модернізації», порушення ментальних засад нації, утвердження нового способу мислення, що став основою формування нового психотипу людини. Результати роботи можуть бути використані для розробки лекцій, проведення спецкурсів з історії та культури України, узагальнюючих праць з новітньої історії України, підготовки підручників з етнології, українознавства, урбаністики, селянознавства та краєзнавства вказаного періоду.
    Особистий внесок здобувача полягає у постановці наукової проблеми та самостійному комплексному її висвітленні. Наукові результати дослідження здобуті авторкою одноосібно, публікації у наукових фахових виданнях – без співавторства.
    Апробація результатів дослідження відбулась у формі доповідей на наукових конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Людина в структурах повсякдення в історії України» (Луганськ, 26 листопада 2009 р.); Другій Всеукраїнській науковій конференції «Людина в структурах повсякдення в історії України» (Луганськ, 24-25 листопада 2010 р.); Десятій Міжвузівській науковій конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії держави і права (Луганськ, 20 травня 2010 р.); Третій Всеукраїнській науковій конференції «Людина в структурах повсякдення в історії України» (Луганськ, 23-24 листопада 2011 р.).
    Публікації. Основні положення і висновки автором викладено у десяти публікаціях, шість з яких є науковими статтями у фахових виданнях, чотири – матеріали апробаційного характеру.
    Структура дисертації обумовлена змістом, сутністю проблеми, метою та завданнями дослідження. Робота складається з трьох розділів, висновків, переліку посилань, списку використаних джерел (229 позицій) та літератури (193 назви). Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок, з них основний текст – 190 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проведене дослідження дало можливість сформулювати основні висновки.
    Проблема співіснування сільської та міської культури радянської України в контексті повсякденності 20-30-х рр. ХХ ст. не була предметом спеціального вивчення істориками.
    Проведений історіографічний аналіз літератури дає підстави стверджувати, що розробка даної на сьогоднішній день проблеми є недостатньою. По-перше, в історіографії немає узагальнюючої праці стосовно теми дослідження. По-друге, істориками майже не вивчається культура повсякдення, оскільки вона не має належного інституційного закріплення. По-третє, попередніми дослідженнями остаточно не зв’ясовано реальні причини протиріч у взаєминах між містом та селом у зазначений період. По-четверте, недостатньо розвинуто продуктивний діалог із проблем повсякденного життя між українськими істориками та їх колегами з царини соціології й філософії. Найбільш поширеними сюжетами в історіографії за окресленою тематикою виступає буденність селян та радянська історія
    20-30-х років. Повсякденне життя українського радянського міста досліджено менше, а взаємини сільської та міської культур у контексті повсякдення взагалі мають під собою дуже слабке історіографічне підґрунтя.
    Встановлено, що джерельна база з проблеми, що розглядається, є достатньо представницькою й дозволяє зробити відповідні узагальнення. До наукового дослідження залучено джерела, які не були оприлюднені раніше.
    Методологічна основа дисертації передбачає плюралізм методів і принципів та спирається на методологічні особливості дослідження історії повсякденності з використанням історичних, загальнофілософських і соціологічних методів, що в комплексі склали достатню базу для вивчення радянської повсякденності.
    З’ясовано, що співіснування сільської та міської культур – категорій різних за певними ознаками (спосіб господарювання, ментальні риси, відношення до влади, сприйняття світу з його перетвореннями та нововведеннями) розвивалось у досліджуваний період на тлі різного роду протиріч. По-перше, розбіжності між містом і селом корінилися в етнокультурних відмінностях: поруч із суто українською сільською культурою з майже однорідним населенням і сталими традиціями формувалась культура зденаціоналізованого міста, яка спочатку зазнала деформацій у ході проведення царизмом його асиміляторської політики, з часом – радянізації та пролетаризації. По-друге, протиріччя у взаєминах між містом та селом поглиблювала так звана «теорія боротьби двох культур», у якій «передова» російська культура, пов’язана з містом і пролетаріатом та взагалі із новим життям, протиставлялася «відсталій» українській культурі, що бере витоки з архаїчного села. По-третє, непорозуміння між містом і селом були викликані нерівномірністю їх економічного забезпечення й загальнополітичними тенденціями більшовицького режиму.
    Доведено, що специфіка духовно-культурних потреб населення України формувалась у 20-30-і роки в умовах руйнування стереотипів повсякденного існування й наростання форсованими темпами уніфікації, централізації, тотальної ідеологізації усіх структур життя, що призвело до загальної переоцінки духовної культури всіма верствами населення.
    Простежено механізми взаємопроникнення нових радянських стандартів у традиційність поглядів, ментальність, національну свідомість. У процесі створення нового способу мислення, нової світоглядної системи, нововведення радянської влади стикалися з соціальним менталітетом нації - носієм логічно неосмислених історичних традицій, успадкованих від попередніх поколінь, стилів і типів поведінки, особливостей мислення, рис національного характеру, світогляду, релігії тощо. Врешті-решт населення країни поступово звикло до певного стандарту, який відповідав державному ідеологічному курсу.
    Виявлено, що святковість, звичаєвість, релігійність українців у період, що досліджується, розвивались у містах та селах України різними шляхами. У побуті міського населення, яке легше сприймає державні нововведення, швидше формувались і закріплювались нові за формою та змістом радянські традиції. На селі, більш підданому консерватизму, відбувалось загальне переосмислення й переродження всієї духовної спадщини. На тлі взаємопроникнення одного явища в інше закономірно відображувалась боротьба усього «нового» прогресивного зі «старим» архаїчним. Характерною особливістю співіснування міста і села в зазначений період стала ілюзія паралельності культур.
    Досліджено вплив нової ідеологічної політики на стан культури, освіти, морально-етичний клімат, родинні відносини. Поряд з економічними та соціокультурними перетвореннями в радянській Україні остаточного оформлення дісталась система всебічного впливу на особистість через школу, засоби масової інформації, мистецтво, державні й громадські організації. Приватне життя населення (форми проведення дозвілля, родинні традиції тощо) дедалі більше ставало контрольованим та регламентованим владою. Насильна ломка характерної для українців стійкої сім'ї як «буржуазного пережитку», свобода розлучень, пріоритетність соціального виховання над сімейним негативно позначились на родинних відносинах. Масштабна системна робота, спрямована на знищення традиційних засад сімейного побуту, підривала національні корені, нівелювала роль сім'ї в прищепленні, культивуванні та міжпоколінній передачі етнокультурних традицій, мови, сімейної етики. На тлі загальної тенденції відставання суспільної свідомості, яка не встигала за швидкими змінами в повсякденному житті, виростали закономірні перешкоди подальшого розвитку духовної культури в нових умовах. Це пояснюється, по-перше, міцною ментальною основою українців, по-друге, попереднім аграрним способом життя, і, по-третє, занадто рішучим зламом всього старого з остаточним впровадженням нових радянських стандартів.
    Розглянуто значення церкви в житті українців і наслідки нищення релігії. Через масові репресії проти духівництва стало неможливим швидке поповнення «духовних отців». Антирелигійною політикою було нанесено непоправних деформацій духовному розвитку українського народу, призведено до втрати багатьох цінностей і моральних норм загальнолюдського характеру. Атеїстичні настрої переважаючої частини українців, зокрема городян, ще довго відчувались у країні протягом не одного наступного десятиліття.
    Узагальнено матеріальні чинники організації сільського та міського повсякдення, що визначають рівень та якість життя населення: способи виробництва, купівельна спроможність, заробітна плата, харчування, одяг, житлово-комунальне забезпечення, медичне та транспортне обслуговування тощо. Майже кожен із наведених чинників у досліджуваний період мав проблемний і навіть кризовий стан. В історичних документах як 20 – 30-х, так і наступних років, ми наштовхуємось на «кліше», що характеризують стан справ у матеріальному забезпеченні населення, а саме: нерівномірність постачання, купівельна неспроможність, товарний голод, криза збуту, харчова скрута, нестача одягу, житлова проблема тощо. При вирішенні цих проблем існуюча влада віддавала перевагу міському населенню, у першу чергу, крупних промислових центрів – осередків індустріалізації. У багатьох випадках інтереси сільського населення, особливо селянства, не враховувались. Цим і зумовлено зростання протиріч і психологічних конфліктів між сільськими жителями та міським населенням України, чиї інтереси стикалися в досліджуваний період саме на тлі повсякденного життя.
    Проаналізовано засоби та методи, якими діяла радянська влада в процесі встановлення нового способу життя в українському селі та місті в 20-х –30-х роках ХХ ст. Виявлено, що популярнішими з них були наступні:
    - в умовах духовно-культурної перебудови – агітаційна пропаганда переваг радянського ладу, атеїстична робота, сприяння розвиткові пролетарської культури, впровадження великих масових свят революційного характеру, українізація, вдосконалення політграмоти, розширення мережі культурних закладів, заохочення сількорівського та робкорівського рухів, популяризація радіо, кіно, театрів;
    - у галузі освіти – організація лікнепу, обов’язкове початкове навчання, професійно-технічна орієнтація освітнього процесу, уніфікація системи освіти. Враховуючи переваги й вади радянської просвіти, можна зробити висновок, що орієнтована на задоволення потреб держави й впровадження більшовицької моделі соціалізму, освітня система досліджуваного періоду відповідала як вимогам часу, так і освітнім потребам українців, сприяла підвищенню загальнокультурного рівня міських жителів і напівграмотного сільського населення;
    - у сфері родинних відносин скасування першими Декретами чинності старого сімейного законодавства Росії на всій території республіки, вступ у силу нових принципів у сімейно-шлюбних відносинах із звільненням останніх від впливу релігії та церкви; проголошення «свободи розлучень», посилення гарантії як майнових, так і особистих прав членів сім'ї, перш за все жінок і дітей; «розкріпачення» жіноцтва, заохочення робітниць та селянок до участі в громадському житті, розвиток мережі закладів соцвиху;
    - в організації постачання – встановлення жорсткої централізації розподілу товарів, ліквідація свободи й самостійності товаровиробника, введення карткової системи, практика споживчої кооперації, ієрархія постачання;
    - у вирішенні продовольчих завдань – застосування карткової системи, організація широкої мережі громадського харчування, шефська допомога населенню голодуючих губерній, експорт продовольства за межі республіки;
    - у відношенні до одягу – обґрунтування доктрини «суспільне буття визначає суспільну свідомість», відображення революційних символів і атрибутів у повсякденному одязі, стимулювання отримання якісного одягу ударництвом;
    - у житлово-побутовому будівництві – націоналізація комунальних підприємств, зосередження фінансування та житлового кредитування в промислових районах, зокрема, у Донбасі; практика експропріацій, реквізицій, ущільнення, виселення «нетрудових»; будівництво масового житла: комуналок, гуртожитків, житлових комбінатів, заходи щодо покращення побутово-гігієнічних умов населення (розбудова мереж водогону, каналізації, організація служб побутових послуг);
    Простежено зміни в повсякденному житті сільського та міського населення країни в умовах соціально-економічних трансформацій. Доведено, що період 20-30-х рр. ХХ ст. характеризувався неоднозначними процесами розвитку народного господарства. Протягом зазначеного періоду в економіці утверджується адміністративна система управління, що фактично означає повернення країни до політики «воєнного комунізму», але вже в нових умовах. Поступово з господарського життя витісняються приватні форми власності, економічне поле діяльності заповнює усуспільнений сектор. Внаслідок санкцій влади в господарському житті країни відбулись такі явища, як розходження «ножиців цін» на продовольчі та промислові товари, кризи збуту, купівельна неспроможність, харчовий і житловий голод, що негативно позначились на життєвому рівні мешканців міст і сіл України. Значне відставання модернізації легкої та харчової промисловостей від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва й недостатньої сировинної бази зумовило дефіцит харчування та одягу на всій території України. Інтенсивний розвиток великої промисловості й мобілізації селянських ресурсів на її посилення внесли різкий дисбаланс у систему повсякденних відносин між містом та селом. Масові міграції з сільської місцевості до міст спровокували цивілізаційний здвиг у традиційній системі співіснування міста і села. Невдосконалена планова система економіки й командно-адміністративні заходи управління народним господарством спричинили соціально-економічний хаос у країні та порушили вікові устої господарського життя.
    Підтверджено, що у вирішенні народногосподарських завдань влади мав місце позаекономічний примус із насильницькими проявами, серед яких популярними були конфіскації майна, розкуркулювання, залякування, переслідування та арешти «шкідників», «колишніх людей», ворогів народу тощо. У таких умовах населення України, особливо його сільська частина, знаходилось у стані тривалого психологічного дискомфорту, страху, розпачу.
    Визначено позитивні риси нової радянської політики й наслідки спроб змінити повсякденне життя пересічних громадян України. У 20-30-і роки відбулося загальне технічне піднесення країни, її соціальне прогресування. Трансформації у відношенні до одягу, покращення житлових умов, інтер’єру помешкань, побутових благ істотно змінили обличчя повсякденних міст і сіл України. Появу в повсякденному житті українців радіо та кіно, реальну можливість отримувати освіту, брати участь у державних масових святах, можна вважати сміливим кроком до основ сучасної цивілізації. Із цим нерозривно пов’язане загальне охоплення напівграмотного в нещодавно минулому населення міст та сіл загальною школою, вивченням української мови, потяг через театр і кіно до мистецтва, залучення до засобів масової інформації, і, як наслідок, перетворення мільйонів робочих і селянських дітей в освічених спеціалістів. Ці потужні процеси стали необхідними чинниками майбутніх надбань і перемог українського народу в процесах творення нового способу життя.
    Важливіші питання співіснування міського та сільського життя є гостро актуальними й дотепер. Вирішення більшості з них здійснюється крізь призму соціально-економічних та культурних взаємин села та міста. Пошуки раціонального співіснування сільського і міського населення, наукове узагальнення й врахування історичного досвіду минулого мають стати корисним прикладом моделювання майбутнього розвитку агропромислового комплексу України й намітити правильний шлях подальшої розбудови нашої держави з урахуванням духовно-культурних та матеріальних інтересів міської та сільської частин країни, досягнень і недоліків політико-економічного курсу періоду, що досліджувався.
    Таким чином, даним історичним дослідженням доведено, що в співіснуванні сільської та міської культур радянської України в 20-30-і роки ХХ століття корінились глибокі протиріччя, в основі яких полягали істотні відмінності в побуті й культурі, соціально-класовій структурі, рівні доходів і матеріального добробуту. Головними чинниками даних процесів виступали, з одного боку, протилежні способи виробництва в ключових галузях народного господарства й усталені ментальні розходження в сприйманні світу з його складовими: релігійністю, традиціями, родинним вихованням, відношенням до праці тощо. З іншого боку, політико-економічний курс держави з його ідеологічним зафарбуванням побудови нового, орієнтованого на велику промисловість, соціалістичного суспільства з відведенням у цьому руслі домінуючої ролі робочого класу, поглиблював прірву повсякденного співіснування сільської та міської культур, остання з яких свідомо підвищувалась на державному рівні.







    ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

    1. Лукашевич О.М. Побут та дозвілля сільського населення України (1920 – 1930 рр.): Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. – Переяслав – Хмельницький, 2006.
    2. Петров В. Спроби монографічного дослідження села // Етнографічний вісник. – 1925. – Кн. 1. – С.84 – 89; Михайлов О.О. Культурний розвиток українського села в роки соціалістичного будівництва – К., 1963; Кувеньова О.Ф. Громадський побут українського селянства. – К., 1966; Денисовець П.М. Колгоспне будівництво на Україні в 1921 – 1925 рр. – Х., 1969; Історія селянства Української РСР: у 2 томах. Т.2. – К., 1967; Богомолов Т.И. Союз рабочего класса и крестьянства в борьбе за социализм и коммунизм в СССР. – Омск, 1971; Кульчицкий С.В., Рыбалко И.К., Турченко Ф.Г. Очерки развития социально – классовой структуры УССР. 1917 – 1937. – К., 1987. – С. 27 – 72; Кульчицкий С.В. Становление основ социалистического уклада жизни крестьянства УССР. – К., 1988.
    3. Історія українського селянства: нариси в 2-х т. Т.2. – К., 2006; Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921–1928 рр.): в 2 ч. – К., 2009; Мовчан О.М. Повсякденне життя робітників УСРР. 1920 – ті рр. – К., 2011.
    4. Беренштейн Л.Ю., Кульчицький С.В., Панченко П.П., Падалко С.С., Живора С.М. Історіографія, методологія та джерельна база досліджень аграрних відносин в Україні у другій половині ХХ століття. – К., 2000; Удод О.А. Психоісторичний підхід до історичних джерел // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. – 2000. – Вип. 8. – С. 32 – 36.; Удод О. Історія повсякденності: питання методології, історіографії та джерелознавства // Актуальні проблеми вітчизняної історії ХХ ст. Зб. наук. праць, присвячений пам'яті акад. НАН України Ю.Ю. Кондуфора. В 2–х тт. Т. 2. – К., 2004. – С. 289–295.
    5. Кульчицький С.В. Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні. – К., 2003; Кульчицький С.В. Голодомор 1932 – 1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. – К., 2007; Кульчицький С.В. Голод 1932 – 1933 pp. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків. – К., 2008; Великий голод в Україні 1932 – 1933 років: у 4 т. – К., 2008 та ін.
    6. Марочко В.І., Білокінь С.І., Веселова О.М., Вронська Т.В., Ганжа О.І. Голод 1932 – 1933 років в Україні: причини та наслідки. – К., 2003; Веселова О., Марочко В., Мовчан О. Голодомори в Україні 1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947. Злочини проти народу. – Вид. 3-тє, доп. – Дрогобич, 2008; Марочко В., Мовчан О. Голодомор 1932 – 1933 років в Україні: хроніка. – К., 2008; Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико – теоретичний аспект (1861 – 1929): Автореф. дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.01. – К., 1995.
    7. Веселова О., Марочко В., Мовчан О. Голодомори в Україні 1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947. Злочини проти народу. – Вид. 3-тє, доп. – Дрогобич, 2008.
    8. Сергійчук В.І. Як нас морили голодом: 1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947. – 2-е вид. – К., 2003.
    9. Удод О.А. Історія в дзеркалі аксіології: Роль історичної науки та освіти у формуванні духовних цінностей українського народу в 1920 – 1930 х роках. – К., 2000; Удод О.А. Житло і побут в структурі повсякденного життя українців (30 – ті роки XX ст.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 2003. – №8. – С. 311 – 321.
    10. Тригуб О.П. Розкол Російської православної церкви в Україні (1922 – 39 рр.): між Державним політичним управлінням та реформацією. – Миколаїв, 2009.
    11. Даниленко В.М. Сталінізм на Україні: 20 – 30 ті роки. – К., 1991; Даниленко В.М., Верменич Я.В., Бондарчук П.М. та ін. «Українізація» 1920 – 30–х років: передумови, здобутки, уроки. – К., 2003; Даниленко В.М., Касьянов Г.В. Сталінізм і українська інтелігенція (20–30–і роки). – К., 1991.
    12. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.) // Україна крізь віки: в 15-ти т. Т.11. – К., 1999; Гогохія Н.Т. Зміни у духовному житті українського суспільства в контексті урбанізаційних процесів в УРСР у 30–х роках ХХ століття // Духовність українства. Вип. 3. Матеріали Всеукр. наук.–практ. конф. (4 – 5 жовтня 2001 р.). – Житомир, 2001. – С. 172 – 176; Вовк О. Особливості взаємовідносин та взаємовпливів українського села і міста (20–і роки ХХ століття) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. Вип.12. – К., 2008. – С. 49 – 54.
    13. Мейс Дж., Панчук М. Український національний комунізм: трагічні ілюзії: Наукові записки. Вип.3. – К., 1997; Великий голод в Україні 1932-1933 років: у 4 т. – К., 2008.
    14. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. – Луцьк, 2007; Конквест Р. Великий терор. Сталінські чистки тридцятих років. – Луцьк, 2009.
    15. Norman M. Naimark. Stalin's Genocides. Princeton: Princeton University Press, 2010. – 176 р.
    16. Рафаель Лемкін: радянський геноцид в Україні: ст. 28 мовами. – К., 2009.
    17. Голод 1921 – 1923 рр. і українська преса в Канаді. – 2-е вид. – Торонто, 1995.
    18. Бондаренко Г.В. Проблема людини в історичному краєзнавстві // V Всеукр. конф. «Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України» (жовтень 1991 р.): тези доповідей та повідомлень. – Кам’янець – Подільський, 1991. – С. 23–24; Дровозюк С.І. Соціально – психологічний портрет сільського «активіста» 20 – 30–х рр. в українській історіографії // Проблеми історії України: факти судження, пошуки: міжвід. зб. наук. праць, вип. 9. – К., 2003. – С. 360 – 372; Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921–1928 рр.): в 2 ч. Ч. 1. – К., 2009; Ч. 2. – К., 2010; Лазуренко В.М. Особливості ментального сприйняття заможним селянством України соціально – економічних процесів на селі в 20 – 30–ті роки ХХ ст. // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. Вип.21. – Черкаси, 2000. – С.75 – 76; Лукашевич О.М. Вказ. праця; Присяжнюк Ю.П. Ментальність українського селянства в умовах капіталістичної трансформації суспільства (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Український історичний журнал. – 1999. – № 3. – С. 23 – 33; Смітюх Г.Є., Стрілецький В.В. Український менталітет / Україна сакральна: минуле, сьогодення, майбутнє. – К., 2006;Удод О.А. Історія осягнення духовності. – К., 2001; Удод О.А. Житло і побут в структурі повсякденного життя українців (30 і рр. ХХ ст.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвід. зб. наук. праць. Вип. 8. – К., 2003. – С. 311 – 321; Храмова В. Українська душа. – К., 1992; Якубова Ю.М. Особистість та сім`я в епоху соціальних трансформацій: Соціальна політика в Україні та сучасній стратегій адаптації населення. – К., 1998. – С.31 – 36.
    19. Петров В. Спроби монографічного дослідження села // Етнографічний вісник. – 1925. – Кн. 1. – С. 84 – 89; Кувеньова О.Ф. Громадський побут українського селянства. – К., 1966; Денисовець. П.М. Культосвітня робота в колгоспах України і формування нового побуту на селі у відбудовний період (1921 – 1925рр) // Питання історії народів СРСР. Вип. 7. – Х., 1968. –С. 61 – 68; Денисовець. П.М. Колгоспне будівництво на Україні в 1921 – 1925 рр. – Х., 1969. Історія селянства Української РСР: у 2 томах. Т.2. – К., 1967; Капустян Г.Т. Дві «правди» або українське село в двадцяті роки двадцятого століття. – Кременчук, 2003; Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». – К., 1991; Кульчицький С.В. 1933: трагедія голоду.– К., 1989; Михайлюк О.В. Селянство України в перші десятиліття ХХ ст.: Соціокультурні процеси: Монографія. – Дніпропетровськ, 2007; Нолл В. Трансформація громадянського суспільства. Усна історія української селянської культури 1920 – 1930–х років. – К., 1999; Рибак І.В. Соціальна інфраструктура українського села: зміни, труднощі, проблеми (20 – поч. 90–х рр.). – К., 1997; Удод О.А. Вказ. праця.
    20. Борисенко М. Соціокультурне середовище українських міст (20 – 30–ті роки ХХ ст.) // Пам’ять століть. – 2007. – №4/5. – С. 70 – 78; Борщевский М.В. Город: Методологические проблемы комплексного социального и экономического планирования. – М., 1975; Верменич Я. Урбанізаційні процеси в УРСР як об’єкт дослідження локальної історії // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвід. зб. наук. праць. Вип. 16. – К., 2007. – С. 253 – 268; Вечерський В. Спадщина містобудування України. Теорія і практика історико – містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. – К., 2003; Вологодцев І., Каплунов І. Комунальне господарство міст України. – Х., 1930; Гогохія Н.Т. Українське радянське місто 1929 – 1938 роки: історико – соціальний аналіз: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. – Луганськ, 2003; Губенко Т. Сторінка історії Діпроміста // Досвід та перспективи розвитку міст України. – К., 2000; Дмитрієва В. А., Святець Ю.А. Фактори соціально – економічного розвитку міських поселень України в роки нової економічної політики // Історія та культура Подніпров'я. – Дніпропетровськ, 1998. – С. 182 – 192; Івченко А. Містечка України. Довідник. – К., 2000; Коваленко П. С. Развитие городов. – К., 1980; Кравченко П.М. Соціально – побутові умови на індустріальних новобудовах України (20–ті – 30–ті рр. ХХ ст.). – Вінниця, 1997; Лебина Н.Б. Повседневная жизнь советского города: Нормы и аномалии. 1920 – 1930 годы. – СПб., 1999; Питюренко Е. И. Территориальные системы городских поселений Украинской ССР (Методология и методика исследования, анализ современного состояния, закономерности и проблемы развития). – К., 1977.
    21. Богомолов Т.И. Союз рабочего класса и крестьянства в борьбе за социализм и коммунизм в СССР. – Омск, 1971; Гомберг И. Роль сельскохозяйственной кооперации в управлении экономической смычки между городом и деревней в период социалистической индустриализации // Труды Киевского технологического института пищевой промышленности. Вып. 16. – К., 1956. – С. 243 – 250; Латинський А. Проблеми виробничого єднання міста з селом. – Х., 1930.
    22. Хміль І. Трудяще селянство України в боротьбі за владу Рад. – К., 1977.
    23. Доманицький В. Засади українського рурбанізму. – Братіслава, 1940.
    24. Коцур Н.І., Коцур В.П., Солошенко В.М. Соціальне протистояння в Україні на початку 20 х років (на матеріалах преси) // Вісник Київського університету: Історія. Вип.34. – К., 1996. – С.95 – 99.
    25. Тростогон А.М. Деякі аспекти розвитку взаємовідносин українського міста і села в 1920 і рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія «Історія»: зб. наук. праць. Вип. 2. – Вінниця, 2000. – С.134 – 141.
    26. Заславська Т.І., Рибаковський Л.Л. Процеси міграції і їх регулювання в соціалістичному суспільстві // Социологические исследования. – 1976. – № 1. – С. 5 – 31; Ідріс Н. Вплив міграції сільського населення в 20 х – на початку 30 х рр. ХХ ст. на національно – культурне відродження міст УРСР // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. статей. Вип. 7. – К., 2004. – С.50 – 59; Лимарь Я.О., Квартенко Г.А. Міграція сільської молоді і деякі шляхи її закріплення в сільському господарстві // Вістник Харьківського університета. 1978. – №172 (Вип. 14); Наулко В.І. Про національний склад населення Української РСР // Народна творчість і етнографія. – 1964. – № 3. – С. 24–28; Оникиенко В.В., Янковская Е.А., Доценко А.И. Миграция в экономических районах УССР // Проблемы миграции населения и трудовых ресурсов. – М., 1970. – С. 78 – 83; Кульчицкий С.В., Рыбалко И.К., Турченко Ф.Г. Очерки развития социально – классовой структуры УССР. 1917–1937. – К., 1987. – С. 27 – 72.
    27. Лібер Ю. Питання національної ідентичності в містах радянської України у 1920 х рр. // Україна модерна. – 1997 – 1998. – Число 2–3. – С. 206 – 216.
    28. Ткаченко Б. Під чорним тавром. – Лебедин, 1993.
    29. Удод О.А. Історія в дзеркалі аксіології: Роль історичної науки та освіти у формуванні духовних цінностей українського народу в 1920 – 1930 х роках. – К., 2000.
    30. Тригуб О. П. Релігійність населення Півдня України за часів НЕПу (1921 – 1929 рр.): православний аспект // Наукові праці: наук.-метод. журнал. Т.48. Вип.35. Історія. – Миколаїв, 2006. – С. 32.
    31. Даниленко В.М. Сталінізм на Україні: 20 – 30 ті роки. – К., 1991.
    32. Пащенко В.О. Свобода совісті в Україні: міфи і факти 20 – 30 х років. – К., 1994.
    33. Борисова О. Церкви вмирали на світанку... // Дзвін. – 1995. – №5.
    34. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928). – К., 1996.
    35. Дундар В.В. Православна церква в Україні в період тоталітарного комуністичного режиму (1917 – 1939 pp.) // Історична наука: проблеми розвитку: матеріали конференції. Новітня історія України. – Луганськ, 2002.
    36. Дмитрієнко М.Ф. Геортологія в системі спеціальних історичних дисциплін // Український історичний журнал. – 2002. – №3. – С. 34 – 61.
    37. Кувеньова О. В. Громадський побут українського селянства. – К., 1996.
    38. Рольф М. Советские массовые праздники. – М., 2009.
    39. Мандрик Я.І. Культура українського села в період сталінізму 1929 – 1938 рр.– Івано – Франківськ, 1998.
    40. Михайлов О.О. Допомога міста селу в піднесенні культури (1929 – 41 рр.). – К., 1968.
    41. Дровозюк С. Національно – культурне та духовне життя українського селянства у 20 – 30 х рр. XX ст. Історіографічний нарис. – Вінниця, 2005.
    42. Грищенко О., Стріха М. Культурна політика України: короткий історичний огляд // Хроніка 2000. – 1998. – Вип. 27 – 28.
    43. Брайчевський М. Конспект історії України. – К., 1993.
    44. Рабенчук О. Робітничо – селянська інспекція і культурне життя в радянській Україні (1920 – 1934 рр.). – К., 2006.
    45. Криворучко О.І. Проблема взаємодії сільської та міської культур в УСРР в 20 х роках (історичний аспект): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. – Запоріжжя, 1994.
    46. Бондарчук П.М., Шарпатий В.Г. Профспілки і проблема «українізації» робітників і службовців УСРР в 1920 ті рр. // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: зб. статей. Вип.4. – К., 2001. – С. 248 – 256.
    47. Верменич Я. Вплив процесів українізації 20 – 30 х рр. на стан української національної свідомості // Наукові записки: збірник / Серія «Політологія і етнологія». Вип.13. – К., 2000. – С. 175 – 184.
    48. Дашкевич Я. Р. Українізація. Причини і наслідки // СІЧ. – 1990. – № 8. – С. 14 – 18.
    49. Дровозюк С. Українське селянство в контексті українізації 20 х років. Історіографія // Українознавство. – 2003. – С. 114 – 116.
    50. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX ст. – К., 1997.
    51. Скуратівський В. А. Основи соціальної політики: навч. посіб. – К., 2002.
    52. Даниленко В.М., Верменич Я.В., Бондарчук П.М. та ін. «Українізація» 1920 – 30 х років: передумови, здобутки, уроки. – К., 2003.
    53. Борисьонок О. Феномен радянської українізації 1920 – 1930 і рр. – М., 2006.
    54. Вовк О.В. Спроба згуртування українського селянства в умовах радянізації (20 ті рр. ХХ ст.) // Література та культура Полісся. Вип.41. – Ніжин, 2008. – С. 213 – 225.
    55. Кузьменко М.М. Система освіти в УСРР 1920 х рр.: історико – теоретичний аспект // Український історичний журнал. – 2004. – №5. – С. 123 – 125.
    56. Кульчицькицй С.В. Україна між двома війнами (1921 – 1939 рр.). – К., 1999.
    57. Михайлов О.О. Культурний розвиток українського села в роки соціалістичного будівництва. – К., 1963.
    58. Бойко О.Д. Культурне будівництво в 20 – 30 х роках. Історія України: посібник. – К., 2002.
    59. Шаталіна О.П. Развитие социальной структуры рабочего класса УССР (30 е годы). – К., 1988.
    60. Акуленко В. І. Злочин проти пам'яті : Про нищення культурних цінностей на Україні (1927 – 1941рр.). – К., 1991; Гогохія Н.Т. Зміни у духовному житті українського суспільства в контексті урбанізаційних процесів в УРСР у 30 х роках ХХ століття // Духовність українства. Вип. 3. Матеріали Всеукр. наук. практ. конф. (4–5 жовтня 2001 р.). – Житомир, 2001. – С. 172 – 176; Годун М. Радіомовлення УРСР 20 – 30 х рр. об’єкт політичної цензури // Проблеми історії України: факти, судження: міжвід. зб. наук. праць. – К., 2007. – С. 72 – 87; Сидоренко В.П. Преса як джерело з історії робітничого класу України в період соціалістичного будівництва (1921 – 1941 pp.). – К., 1975; Станішевський Ю.О. Українське режисерське мистецтво. Деякі аспекти розвитку // Режисура українського театру. Традиції і сучасність. – К., 1990.
    61. Васильчук Г. М. Вивчення «радянської повсякденності» 20–30 х років сучасними російськими істориками: проблеми теорії та методології дослідження // Україна ХХ століття : культура, ідеологія, політика. – 2007. – Вип. 12. – С. 275 – 287; Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994; Вовк О. Особливості взаємовідносин та взаємовпливів українського села і міста (20 і роки ХХ століття) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. Вип.12. – К., 2008. – С. 49 – 54; Якубова Ю.М. Особистість та сім`я в епоху соціальних трансформацій: Соціальна політика в Україні та сучасній стратегій адаптації населення. – К., 1998.
    62. Кульчицкий С.В. Становление основ социалистического уклада жизни крестьянства УССР. – К., 1988.
    63. Мовчан О.М. Товаропостачання і споживання робітників УСРР у 1920 ті роки // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: міжвід. зб. наук. праць. Вип.19. – К., 2010. – С. 34 – 58.
    64. Осокина О. За зеркальной дверью торгсина // Отечественная история. – 1995. – №2. – С. 86 – 104; Її ж. За фасадом сталинского изобилия. Распределение и рынок в снабжении населения в годы индустриализации 1927 – 1941. – М., 1999.
    65. Прилуцький В. І. Розвиток внутрішньої державної торгівлі УСРР у 1920 ті роки // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: міжвід. зб. наук. праць. Вип. 14. – К., 2005. – С. 174 – 186.
    66. Рибак І.В. Соціально – побутовий розвиток українського села в роки передвоєнних п’ятирічок // Питання історіі СРСР: республ. міжв. наук. зб. – № 36. – Х., 1991. – С. 68 – 75.
    67. Хорошун Б.І. Продовольча політика в Україні в 1920 – 1930 х роках: Автореф. дис. ... д ра іст. наук: 07.00.01. – К., 1999.
    68. Слотюк П.В. Державна хлібозаготівельна політика на Україні в 1926 – 1929 роках (історико – економічний аспект) // Автореф. дис. ... канд. іст.наук: 07.00.02. – К., 1992.
    69. Борисенко М. Соціокультурне середовище українських міст (20 – 30 ті роки ХХ ст.) // Пам’ять століть. – 2007. – №4/5. – С. 68 – 77.
    70. Вовк О.В. Проблема спільнотного згуртування українського села в умовах радянізації (20 ті рр. ХХ ст.) // Український досвід спільнотного згуртування: матеріали міжнар. наук. конф. 26 жовтня 2006 р. – К., 2006. – С. 217 – 226.
    71. Вологодцев І. Житлові умови по соціальним групам // Вісник статистики України. – 1928. – №3. – С. 100 – 103.
    72. Удод О.А. Житло і побут в структурі повсякденного життя українців (30 ті роки XX ст.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – №8. – К., 2003. – С. 311 – 321.
    73. Марзєєв О.М. За нове радянське село // Шлях до здоров’я. – Х., 1925 – №3. – С. 16 – 17; Його ж. Сільська хата негодяща // Шлях до здоров’я. – Х., 1925 – №1. – С.11 – 13.
    74. Мовчан О.М. Житлово – побутові умови та комунальне обслуговування робітників УСРР. 1920-ті рр. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Вип.17. – К., 2007. – С. 229 – 277.
    75. Коцур В. Історичні дослідження упереджені та об’єктивні оцінки (соціальні зміни та політичні процеси в Україні 1920-х – 1930-х рр.: історіографія). – К., 1998.
    76. Удод О. Історія в дзеркалі аксіології. Роль історичної науки та освіти у формуванні духовних цінностей українського народу в 1920 – 1930 х роках. – К., 2000.
    77. Автушенко І.Б. Тоталітаризація культурної сфери суспільного життя в УРСР (20 – 30 ті рр. ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01. – К., 2001.
    78. Вовк О.В. Соціокультурні процеси в українському селі Лівобережжя в умовах радянізації у 20 х – на початку 30 х років ХХ століття: Дис. ... канд. іст. наук: 09.00.12. – К., 2009.
    79. Дояр Л.В. Становлення системи морально – політичного виховання в УСРР (1921 – 1925 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. спец. 07.00.01.– Днітропетровськ, 2006.
    80. Дровозюк С. І. Історіографія національно – культурного та духовного життя українського селянства 20 – 30 х рр. ХХ ст.: Дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.06. – К., 2006.
    81. Лукашевич О.М. Побут та дозвілля сільського населення України (1920 – 1930 рр.): Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. – Переяслав – Хмельницький, 2006.
    82. Стасюк О.О. Деформація традиційної культури українців в кінці 20 х – на початку 30 х років ХХ ст.: Дис. … канд. іст. наук : 07.00.05. – К., 2007.
    83. Україна в цифрах: Народне господарство в та облік: статистичний довідник. – Х., 1936.
    84. Буяновер М. І. Стан пролетаріату України після Жовтневої революції. – Х., 1928; Дубинская М. Бюджеты рабочих семей на Украине в 1925–1927 гг. Данные текущего обследования. – Х., 1928; Кабо О. Питание русского рабочего до и после войны. Бюджетные обследования декабря 1922 г, ноября 1923, ноябрь–октябрь 1924 г. — М., 1925; Марзеев О.М. Жилище и санитарный быт сельского населения Украины. – Х., 1927; Поляк Г. Бюджет рабочей семьи в 1922–1927 гг. // Бюджеты рабочих и служащих. Вып. 1. – М., 1929. – С. 19 – 22.
    85. Директивы КПСС и Советского правительства по хозяйственным вопросам. Т.1. – М., 1957. – С.52 – 54, Хронологічне зібрання законів, указів президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР. Т. І (1917 – 1941). – К., 1963.
    86. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т.1. 1918 – 1941.– К., 1976.
    87. Там само. – С. 259.
    88. Досягнення Радянської України за 40 років: Стат. зб. – К., 1957; Радянська Україна: 1917 – 1987: Соціально – економічний довідник. – К., 1987; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: в 5 т.: сб. док и мат. Т.2: 1929 – 1940 гг. – М., 1967; Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства (1921 – 1925 годы). Сб. док. и мат. – К., 1964.
    89. Культурне будівництво в Українській РСР. 1928 – червень 1941: зб. док. и мат. – К., 1986. – 413 с.
    90. Усна історія Степової України. Т.1: Запорізький край. – Запоріжжя, 2008.
    91. Врятована пам’ять. Голодомор 1932 – 33 років на Луганщині: свідчення очевидців. Т. 1. – Луганськ, 2008; Розсекречена пам’ять: голодомор 1932 – 1933 років в Україні в документах ГПУ – НКВД. – К., 2008.
    92. Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. – Едмонтон, 1985.
    93. Короткова М.В. Культура повседневности. – М., 2002. – С. 17.
    94. Белецький М. І., Толпиго А. К. Національно – культурні та ідеологічні орієнтації населення України // Поліс. – 1998. – № 4. – С. 74 – 89.
    95. Дубов І. Г. Феномен менталітету: психологічний аналіз // Питання психології. – 1993. – № 5. – С. 22.
    96. Чорна К. Основні проблеми та напрями виховання молодого громадянина незалежної України // Нові технології виховання: зб. наук. ст. – К., 1995. – С. 28.
    97. Храмова В. Українська душа. – К., 1992. – С. 4.
    98. Смітюх Г.Є., Стрілецький В.В. Український
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины