ЖІНОЧИЙ РУХ В УКРАЇНІ ( 90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ СТ.) : ЖЕНСКОЕ ДВИЖЕНИЕ В УКРАИНЕ (90-е годы ХХ в. - Начало XXI в.)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Фрондзей Ярослава Ромуальдівна

УДК 061.2:396 (477)

ЖІНОЧИЙ РУХ В УКРАЇНІ
( 90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ СТ.)

07.00.01 – історія України

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник –
кандидат історичних наук, доцент
Лисенко Алла Іванівна

Черкаси – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження................. 9
1.1. Стан наукової розробки теми.............................................................. 9
1.2. Джерельна база, методи і принципи дослідження............................ 19
РОЗДІЛ 2. Жіночий рух України за умов демократичних перетворень 90-х років ХХ – на поч. ХХІ ст..……………...…….......
27
2.1. Громадські жіночі організації: специфіка їх формування та типологія……………………………………………………………….......
27
2.2. Національні та регіональні аспекти діяльності жіночих організацій...................................................................................................
76
РОЗДІЛ 3. Засоби масової інформації як суб’єкт жіночого руху в Україні....................................................................................…………….
97
3.1. Багатоаспектність висвітлення проблем жіноцтва України в засобах масової інформації………………………………………….........
97
3.2. Інформаційне насичення та тематика друкованих засобів масової інформації громадських об'єднань жінок України ……..........................
119
3.3. Жіночий рух на сторінках Інтернет-видань....................................... 138
ВИСНОВКИ............................................................................................... 157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.............. 163

ВСТУП

Актуальність теми. Характерною ознакою відкритого громадянського суспільства є функціонування незалежних від держави самоорганізованих добровільних об’єднань, котрі здатні стати на захист своїх інтересів. До їх числа належать і жіночі організації. Трансформація існуючих та поява нових жіночих організацій в Україні в 90-х рр. ХХ століття стала обєктивним наслідком суспільних потрясінь. Жіночий рух, як колективна діяльність жінок для поліпшення свого становища та утвердження в соціумі гендерної рівності, має свої особливості, однією з яких є поєднання дій на громадсько-поліітичній арені та трансформація суспільних поглядів на жінку. Відповідно, поява та діяльність сучасної преси для жінок в Україні стала об’єктивним наслідком тих політичних та соціальних змін, що розпочалися в українському суспільстві в кн. 80-х рр. ХХ ст. Останнє десятиріччя ХХ ст. ознаменувалося для України здобуттям самостійності, незалежної державності, прийняттям Конституції України та утвердженням прав людини. Це роки творення нового соціального порядку та нової якості людських відносин. З часу проголошення незалежності України в нашій державі утверджуються демократичні традиції, поступове відродження жіночого руху в незалежній українській державі стимулює подальше зростання його ролі в сучасному житті, інтересу до його історії, відбувається переосмислення ролі жінки в суспільстві в цілому.
Діяльність засобів масової інформації дає важливу підтримку в діяльності жіночих організацій, реалізації основних засад жіночого руху, у подоланні стереотипного уявлення про місце й роль жінки в суспільстві, так як вона є одним з чинників пропаганди щодо формування громадської думки відносно позицій жіноцтва в сучасному соціумі України. Важливість питання зумовлена також тим, що висвітлення проблем жінок в засобах масової інформації є одним з пунктів доповідей про виконання в Україні Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”, однією з вимог щодо якої є інформаційна діяльність відповідних державних структур та засобів масової інформації відносно подолання стереотипного уявлення про місце і роль жінки в суспільстві та в сім’ї.
Необхідність наукового дослідження теми визначається тим, що саме жіночі організації формують зрілу громадянську позицію, активно захищають права та інтереси жінок, допомагають долати стереотипи патріархальної свідомості щодо суспільної ролі жінки, сприяють ширшій залученості жіночої аудиторії до усіх форм громадсько-соціальної активності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана в межах комплексної програми кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету, вона є складовою держбюджетної науково-дослідної теми „Сучасна історія України: регіональний аспект” (номер державної реєстрації 0109U006702).
Мета роботи визначена з урахуванням актуальності обраної теми та наукового рівня її розробки. Вона полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу опублікованих та архівних джерел, здобутків історіографії дослідити жіночий рух в Україні в 90-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
– проаналізувати стан наукового вивчення теми, визначити рівень і повноту джерельної бази, окреслити методологію дослідження;
– з’ясувати вплив загальнодемократичних процесів в Україні 90-х рр. ХХ ст. – на поч. ХХІ ст. на активізацію участі жіноцтва в громадсько-політичному житті країни;
– розкрити внесок жіночого руху у формування громадянського суспільства в Україні;
– визначити основні функції та моделі діяльності жіночих громадських організацій в Україні;
– узагальнити напрямки, форми та методи діяльності жіночих громадських організацій;
– проаналізувати законодавчу базу періоду незалежності щодо гендерної політики держави;
– визначити рівень взаємодії жіночих організацій з органами державної влади;
– окреслити основні риси формування образу жінки на сторінках преси для жінок.
Об’єктом дисертаційного дослідження є жіночий рух в Україні, тенденції та напрямки його розвитку в 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст.
Предметом дослідження є діяльність жіночих організацій як складової жіночого руху України в 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст. Вибір нижньої хронологічної межі (1991 р.) зумовлено проголошенням державної незалежності України; верхньої (початок ХХІ ст.) – тим, що аналіз основних явищ та тенденцій жіночого руху в Україні останніх років дає можливість комплексного розуміння динаміки сучасних подій та повною мірою спрогнозувати напрямки та темпи їхнього подальшого розвитку. В окремих випадках, для повноти викладу теми, дисертантка вдавалася до ретроспективного аналізу.
Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території сучасної України, закріпленої Конституцією України 1996 р.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
– визначено і систематизовано, враховуючи стан наукової розробки теми, рівень та повноту джерельної бази роботи, понятійно-категоріальну основу дослідження, що конкретизується в поняттях „жіночий рух”, „жіноче питання”, „періодизація жіночого руху”, „державна політика щодо жінок”, „жіноча преса”;
– робота є комплексним дослідженням, в якому на теоретичному рівні розглянуто місце жіночих громадських організацій України в громадсько-політичному житті суспільства в 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст.;
– на основі узагальнення функціонування жіночих організацій в Україні в 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. запропоновано їхню авторську класифікацію та охарактеризовано напрямки, форми та методи громадсько-політичної діяльності жінок, з’ясовано ступінь їх активності у громадських організаціях;
– у результаті аналізу української законодавчої бази досліджуваного періоду щодо гендерної політики держави доведено, що з правового погляду в Україні забезпечено недискримінаційне для жінок законодавство;
– розкрито механізм взаємовідносин жіночих організацій з іншими неурядовими організаціями, які здатні зрозуміти та оцінити всю важливість гендерних проблем в Україні;
– вивчено взаємодію жіночих громадських організацій з органами державної влади у забезпеченні ефективності реалізації гендерної політики в Україні на сучасному етапі державотворення;
– проаналізовано видання для жінок, часописи для широкої аудиторії, пресу громадських жіночих організацій тощо;
– простежено тенденції щодо створення образу жінки на сторінках преси.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, фактологічний матеріал, теоретичні положення, висновки і узагальнення, що містяться у роботі, значно розширюють сучасні знання з новітньої історії України, жіночого руху в Україні. Вони сприяють інтенсифікації досліджень як із цієї, так і дотичних та суміжних тем. Результати роботи можуть залучатися для розробки лекційних курсів, проведення спецсемінарів, створення підручників та навчальних посібників із історії України окресленого періоду.
Матеріали дисертації можуть стати у нагоді відповідним структурам у формуванні загальних засад гендерної політики, активізації громадської позиції жіночих організацій на сучасному етапі, консолідуючи у такий спосіб жіночий рух у спільне русло демократичних сил України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації обговорено на засіданнях кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету. Загальну концепцію дослідження відображено у доповідях та повідомленнях автора на науково-практичних конференціях та читаннях різного рівня: Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал” (Софія, Болгарія, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка сучасної науки” (Софія, Болгарія, 2011); Міжнародній науково-практичної конференції „Динаміка наукових знань” (Перемишль, Польща, 2011).
Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 6 наукових статей, 3 з яких – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 2,2 друкованих аркуші.
1. Роль державних структур в інформаційному забезпеченні діяльності жіночих громадських організацій. – Наукові записки: Серія: Історія. – Випуск 1. – Тернопіль, 2007. – С. 127-132.
2. Періодична преса як джерело вивчення жіночого руху в роки незалежності України. – Наукові праці. Випуск 1. Том 74. – Миколаїв, 2007. – С.140-142.
3. Жіночі організації України та відображення їх діяльності в періодичній пресі. – Наукові праці. – Випуск 63. – Том 76. – Миколаїв, 2008. – С. 106-109.
4. Жіночі організації, як складова жіночого руху в Україні: типологізація // Materialy Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji “Динамика научных исследований ”/ – Tym 16. Historia.Filozofia. Politołogija.: Przemyśl. Nauka I studia – 112 str. – Str.36-38.
5. Інтернет як складова інформаційної діяльності жіночих організацій України на сучасному етапі // Матеріали за международна научна практична конференція, „Динамика современной науки -2011”. Том 21. История. София. „Бял ГРАД-БГ” ООД – 88 с. – С.52-54.
6. Жіночий рух в Україні: джерела дослідження наукової проблеми // Материали за 6-а международна научна практична конференция, ,,Научният потенциал на света”, - 2010. Том 3. История. Закон. София. ,, Бял ГРАД БГ ” ООД. – 72 стр.
Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями та проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (316 найменувань). Загальний обсяг дослідження становить 193 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що виявляється в дослідженні особливостей жіночого руху в Україні в 90-х рр. ХХ ст. – на поч. ХХІ ст.. в контексті історичного виміру. Зокрема, з’ясовано:
1. Проведений аналіз стану наукової розробки проблеми становища жінок в Україні в досліджуваний період дає підстави стверджувати, що в сучасній історичній науці ще не існує спеціальних досліджень, автори яких розглядали б це питання всебічно та вичерпно. Базуючись на таких методологічних принципах науки як принципи багатоаспектності, всебічності, об’єктивізму і застосовуючи методи системного аналізу, аналогії, порівняльний, структурно-функціональний та інституційний методи, автор дисертації проаналізувала особливості жіночого руху в Україні в 90-х рр. ХХ ст. – на поч. ХХІ ст. в контексті становлення громадянського суспільства Дисертаційна робота проводилась на міждисциплінарній основі через використання теоретико-методологічних надбань історії, залучення сукупності методів і методичних прийомів, що дало змогу запобігти однобокості у висвітленні проблеми. Джерельна база проблеми є достатньо репрезентована для реалізації поставлених у дисертації завдань, так як введені до наукового обігу джерела надали можливість створити цілісну картину щодо становища жінок в Україні в період незалежності.
2. У 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. становище жінки в Україні обумовлювалося тими радикальними змінами, які переживала країна в процесі розбудови громадянського суспільства, коли потрібно було переборювати стереотип, який відносив проблеми жіночого соціуму до суто жіночих, які й вирішувати повинні були самі жінки. Звичайно, даний стереотип є хибним, оскільки проблеми рівноправності є насамперед проблемами соціальними, проблемами на лише жінок, а й чоловіків, проблемами всього суспільства.
Звичайно, на першому етапі становлення державності, відмовившись від старих догм, і навіть певним чином засудивши їх, владні структури України не змогли замість колишніх номенклатурно-регламентуючих підходів забезпечити реальне впровадження загальнодемократичних норм. Одним із чинників була патріархальне сприймання жінки та її місця, яке було набагато міцніше, ніж демократичні засади, проголошені законодавчим шляхом. Тому метою жіночого руху, в поняття якого ми вкладаємо участь жінок у прийнятті політичних рішень, їх залучення до суспільного життя, що реалізується через формування різноманітних об’єднань, спілок, бюро, через співпрацю з громадськими організаціями, політичними партіями, фондами та органами виконавчої та законодавчої влади, стали спроби самостійного розв’язання різноманітних складних проблем, з якими стикалися жінки у повсякденному житті, котрі замовчувалися чи не розв’язувалися в рамках існуючих організаційних структур управління.
Жіночий рух як колективна діяльність жінок для поліпшення свого становища та утвердження в соціумі гендерної рівності, проходить певні етапи формування: організація-мобілізація-розуміння спільності інтересів-досягнення конкретної можливості діяти спільно. Однією з особливостей жіночого руху є поєднання дій на громадсько-політичній арені та трансформація суспільних поглядів на жінку.
Специфіка українського жіночого руху у перші роки незалежності полягала в основному в тому, що відстоювання суто жіночих інтересів та вирішення жіночих соціальних і правових питань розглядали як другорядні завдання, тоді як пріоритетними цілями виділяли сприяння відродженню української нації, утвердження в суспільстві демократичних ідеалів тощо. Така позиція жіночих громадських організацій значною мірою була зумовлена суспільно-політичною ситуацією в Україні, коли питання державотворення та національного відродження посідали першорядне значення для усіх її громадян.
Разом з тим, зазначаючи всі негаразди, які проявилися в жіночому русі, можна з впевненістю говорити, що саме період економічних і політичних трансформацій на початку становлення української державності і заклав підвалини сучасного жіночого руху, адже збільшення політичних прав дозволило заявити жінці в повний голос про свої права; економічні кризи дали змогу жінкам боротися за захист власних прав у сфері праці; політична демократія відкрила доступ до міжнародних документів про права жінок.
3. З’ясовано, що одним з проявів розвитку громадської ініціативи в незалежній Україні стала поява нових жіночих організацій, не насаджених „зверху”, а самостійних жіночих груп, націлених на вирішення необхідних та невідкладних завдань. Активізація діяльності неурядових громадських організацій, зокрема й жіночих, була помітна з перших днів незалежності, проте жіночий рух, поряд з іншими рухами, зіткнувся з усіма основними небезпеками становлення загальнодемократичного руху. Серед основних факторів наступні: відсутність громадянського суспільства; труднощі створення неурядових організацій; кризовий стан економіки і зміни, які в ній відбуваються; розпад сфери соціальних служб, на які раніше опиралися жінки; низький рівень знань про свої права і невміння їх захищати; відсутність співробітництва і солідарності серед жіночих неурядових об’єднань; недостатній зв’язок теорії і практики жіночого руху.
З року в рік кількість організацій невпинно зростала, про що свідчать наступні цифри: якщо на 1997 рік жіночих організацій як всеукраїнського, так і регіонального рівнів налічувалося 575, то на 2000 рік їх кількість становила 992, на 2004 рік їх налічувалося більше тисячі. Зокрема, кількість всеукраїнських організацій зросла з 10 (1996 р.) до 44 (2004 р.).
4. Визначено, що жіночі громадські організації відповідно до історичних аспектів, організаційної структури, ідеологічного спрямування, цільових уподобань та основних видів і форм роботи характеризуються такими основними моделями діяльності: національно-культурною (побудова незалежної Української держави, відродження українських звичаїв та традицій, що мають політичне спрямування); благодійницькою (соціальна, доброчинна і меценатська діяльність); молодіжною (соціально-психологічна підготовка та формування здорового способу життя молодих жінок і дівчат); традиційною (яка є правонаступницею жіночих рад радянської доби); професійною (ґрунтується на єдності спільних професійних інтересів); гендерної орієнтації (прагнення захищати всіх жінок, реалізація громадських ініціатив та перетворення гендерних ролей і гендерних відносин у суспільстві) та релігійною (діяльність жіночих організацій різних релігійних конфесій, метою об’єднання яких є місіонерська просвіта).
Цілі, напрямки і форми діяльності як всеукраїнських, так і регіональних організацій зумовлені тим, до якої групи належить дане об’єднання. Виділяємо наступні групи: традиційні організації, соціально-орієнтовані організації, організації ділових жінок, політично-орієнтовані жіночі організації. В процесі розвитку жіночих організацій проходило вдосконалення форм і методів їх діяльності, діяли жіночі організації міжнародного, всеукраїнського та регіонального рівнів, серед яких обласні, районні, міські, селищні, сільські. За формами жіночі організації поділялися на громади, об’єднання, клуби, секції, центри, спілки, фонди тощо.
Сучасний жіночий рух вже стуруктуризувався, більш чітко визначились напрями його практичної діяльності, він, попри всі свої розбіжності, починає об’єднаними зусиллями перетворюватися на могутню, спрямовану на конкретні завдання, силу, але все ж таки залишався на початку ХХ ст. малознаним і недооціненим з боку суспільства і держави. Серед причин, які не дозволяли жіночим організаціям вирішувати всі проблеми і проводити роботу за всіма задекларованими напрямками в повному обсязі за досліджуваний період, є неусвідомлення значною частиною жіночого населення країни проблем гендерної рівності, слабка інформаційна база, прогалини у видавничій діяльності, брак коштів, відсутність приміщень тощо. Зокрема, саме такі фактори пояснюють те, що майже 7% організацій повністю залежали від іноземних інвестицій, а 1/3 організацій залежали від зарубіжних джерел фінансування на 50%.
Включення жінки в політичне та соціально-економічне життя країни в 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. характеризувалося різними, як позитивними (зміна традиційних стереотипів на формування нових моделей гендерних відносин в суспільстві), так і негативними чинниками, серед яких знижений соціальний статус жінки, що й призвело до того, що на 1999 рік лише 0,2% жіночого населення брало активну участь у роботі громадських об’єднань.
5. Установлено, що основними функціями жіночих громадських організацій є: організаційна (створення нових товариств, залучення молоді як нових членів); інтеграційна (об’єднання з регіональними та іншими організаціями); ідеологічна (визначення своєї світоглядної ролі в реалізації стратегічних та політичних завдань); виховна (формування у жінок почуття власної гідності, ініціативності); координаційна (встановлення контактів між громадськими організаціями); творчо-культурологічна (проведення масових заходів); благодійницька (захист окремих категорій жінок та надання їм соціальної допомоги).
6. У результаті дослідження встановлено, що в умовах розвитку громадянського суспільства жіночі організації є важливим ресурсом реалізації державної влади, оскільки вони виконують функції зі здійснення контролю за владою, а подекуди й виступають безпосередніми партнерами держави, коли згідно з делегованими державою повноваженнями долучаються до реалізації програм, зокрема у сфері зайнятості, надання соціально-психологічної підтримки сім'ї, дітям та багатодітним сім’ям, спрямованих на соціальний захист жінки.
7. Доведено, що важливу роль у формуванні сучасного образу жінки, стилю життя, поведінки, морально-етичних норм, тим самим впливаючи на світоглядні засади аудиторії відіграють засоби масової інформації, зокрема преса. Зроблено висновки відносно того, що поява та діяльність сучасної преси для жінок в Україні стала обєктивним наслідком тих політичних та соціальних змін, що відбувалися в українському суспільстві в досліджуваний період. У дисертації детально проаналізовані основні тематичні аспекти публікацій, визначені функції масових видань та преси громадських жіночих організацій, виявлені позитивні й негативні риси матеріалів. Показано, що преса громадських жіночих організацій виконує не лише довідкову і розважальну функції, а також і просвітницьку, виховну, світоглядно- формуючу. Пропонуючи свою допомогу і сприяння державним і урядовим структурам, вона демонструє відкритість і готовність до розгорнутого діалогу на різних рівнях, сприяючи тим самим формуванню цивілізованого громадянського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Абетка українського політика : довідник. Короткі довідки про політичні партії та громадські організації / Кер. авт. кол. М. Томенко – К. : Смолоскип, 1997. – 266 с.
2. Абетка української політики: 2001–2002 рр. / за ред. М. Томенка. – К. : Смолоскип. – 2002. – 368 с.
3. Агєєва В. Жіночий простір / В. Агєєва. – К. : Факт, 2003. – 280 с.
4. Айвазова С. К истории феминизма // Общественные науки и современность. – 1992. – № 6. – С. 153–169.
5. Акт проголошення незалежності України // Голос України. – 1991. – 25 серпня.
6. Алексєєва-Ярош О. Соціальний захист жінок // Соціальний захист. – 1999. – №4. – С. 74–76.
7. Аніщенко О.В. Професійна освіта і самореалізація жінок в Україні: історія і сучасність / О.В. Аніщенко. – Ніжин : ТОВ „Наука-сервіс”, 2003. – 251 с.
8. Аніщук Н.В. Тенденції розвитку інституту конституційно-правового статусу жінок в Україні : дис. ...канд. юрид. наук / Н.В. Аніщук / Одеська національна юридична академія. – О., 2001. – 225 с.
9. Аніщук Н.В. Тенденції розвитку інституту конституційно-правового статусу жінок в Україні : Автореферат ...дис. канд. юрид. наук / Н.В. Аніщук / Одеська національна юридична академія. – О., 2001. – 19 с.
10. Аніщук Н. Правове становище українських жінок в історичному минулому / Н. Аніщук // Право України. – 2002. – №3. – С. 155–157.
11. Апатенко О. Гендерна політика в Україні / О. Апатенко // Банківська справа. – 2001. – №4. – С. 13–17.
12. Барановська І. Журнал „Жіночий світ” у контексті жіночих видань України / І. Барановська // Журналістика : науковий збірник / За ред. Н.М. Сидоренко. – К. : Ін-т журналістики Київ. нац. у-ту імені Тараса Шевченка, 2003. – Вип. 2 (27). – С. 168–171.
13. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому : жінки у громадянському житті України : 1884–1939 рр. / М. Богачевська-Хом’як – К. : Либідь, 1995. – 424 с.
14. Богачевська-Хомяк М. Без участі жінок України розвиток людства буде біднішим / М. Богачевська-Хомяк // Радянська жінка. – 1990. – № 11. – С. 5.
15. Богачевська-Хомяк М. Дума України – жіночого роду (Уривки) / М. Богачевська-Хомяк // Я – жінка. – 1993. – № 2. – С. 4.
16. Богачевська-Хомяк М. Дума України – жіночого роду / М. Богачевська-Хомяк. – К. : Воскресіння, 1993. – 109 с.
17. Богомаз К.Ю. Гендерний паритет – важливий аспект демократичного розвитку суспільства / К.Ю. Богомаз, Л.М. Сорокіна, І.І. Мачуліна // Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11–13 грудня 2003 р.) / С.П. Юдіна (упоряд.). – К. : Полігр. Центр „Фоліант”, 2003. – С. 243–245.
18. Бражніченко Н.І. Роль і місце сучасного жіночого руху у вирішенні соціальних проблем жінок / Н.І. Бражніченко // Жінка у 2001 році: рівність між чоловіками та жінками, розвиток і мир у ХХІ столітті: Збірник матеріалів ІІ-го обласного конгресу жінок. – Кіровоград, 2001. – С. 48–50.
19. Буроменський М.В. Міжнародне право : гендерна експертиза / М.В. Буроменський / відп. ред. Т.М. Мельник. – К. : Логос, 2001. – 40 с.
20. Бутенко Н. Деякі зауваження щодо соціального захисту жінок в Україні / Н. Бутенко // Сучасні проблеми жінок на ринку праці та шляхи їх вирішення : збірник наукових статей. – К. : АТ „Видавництво „Столиця”, 1998. – С. 162–168.
21. Василевська Т., Грицяк Н. Патріархальна традиція в політичній думці / Т. Василевська, Н. Грицяк // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць Одес. регіон. ін-ту держ. упр. – О. : ОРІДУ НАДУ, 2003. – Вип. 3 (15). – С. 270–276.
22. Ватрушкіна Ю.В. Діяльність жінвідділів в Радянській Україні в 20-30-ті роки ХХ століття / Ю.В. Ватрушкіна // Український селянин : збірник наукових праць. – 2002. – № 5. – С. 194–197.
23. Веклі Т. Зробити карколомну кар’єру жінкам допомагає „Ліга жіночих ініціатив” / Т. Веклі // Нова доба. – 2001. – 7 березня. – С. 5.
24. Верлан О.О. Проблеми тендерної політики в системі місцевого самоврядування України / О. О. Верлан // Жінки України: історія, сучасність та погляд у майбутнє : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 4–5 листопада 1995 р. / НДІ „Проблеми людини”. – Д. : Поліграфіст, 1996. – С. 256–257.
25. Виборча платформа Народного руху України // Голос Украины. – 1998. – 18 марта. – С.4.
26. Виборча програма партії зелених України // Урядовий кур’єр. – 1998. – 19 лютого. – С. 7.
27. Виборчі блоки та партії. Всеукраїнська партія жіночих ініціатив // www.rada.kiev.ua.
28. Внесок у розбудову громадянського суспільства: Довідник американських організацій, які надають гранти в Україні. – Вашингтон : Дім свободи, 1999. – 144 с.
29. Волкова І.О. Жіноче питання в Україні (друга половина ХІХ століття) : дис. ...канд. політ. наук / І.О. Волкова / Одес. держ. унів-т. – Одеса, 1995. – 165 с.
30. Всеобщая декларация прав человека 1948 года // Российская газета. – 1995. – 5 апреля. – С. 2.
31. Гаращенко О.М. Координаційна роль жіночого координаційного центру / О. М. Гаращенко // Жінка у 2001 році: рівність між чоловіками та жінками, розвиток і мир у ХХІ столітті : збірник матеріалів ІІ-го обласного конгресу жінок. – Кіровоград, 2001. – С. 51–53.
32. Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 11–13 грудня 2003 р.) / Національний технічний ун-т „Київський політехнічний ін-т”; Канадсько-український гендерний фонд; Міжнародний фонд „Відродження”; Український центр гендерної освіти прип НТУУ „КПІ” / К.М. Левківський (відп.ред.), / упоряд. С.П. Юдіна. – К. : Поліграфічний центр „Фоліант”, 2004. – 70 с.
33. Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11–13 грудня 2003 р.) / упоряд. С.П. Юдіна. – К. : Полігр. центр „Фоліант”, 2003. – 300 с.
34. Гендерна рівність як фактор сталого розвитку суспільства. – К. : Б.в., 2004. – 35 с.
35. Гендерний аналіз українського суспільства / за ред. Т. Мельник. – К. : ПРООН, 1999. – 293 с.
36. Гендерний аспект жінки в сучасному суспільстві : нормативно-правові та методичні матеріали. – Черкаси, 2003. – 35 с.
37. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – 2-е вид., допов., уточ. – К. : Український інститут соціальних досліджень, 2003. – 129 с.
38. Гендерні аспекти державної служби : монографія / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька ; за заг. ред. Б. Кравченка. – К. : Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2002. – 335 с.
39. Гендерні питання в засобах масової інформації : матеріали на допомогу працівникам ЗМІ та організаторам курсів з гендерної проблематики / упоряд. І. Ігнатова, О. Куць ; Київська міська організація „Жінки в засобах масової інформації”. – К. : ПРООН, 1997. – 69 с.
40. Гендерные исследования: Феминистская методология в социальных науках : материалы 2-й Международ. летн. школы по гендерним исследованиям (Форос, 1998) / под ред. И. Жеребкиной. – Харьков : ХЦГИ. – 1998. – 356 с.
41. Герман О.М. Гендерний аспект політичних стереотипів / О.М. Герман // Гендер : реалії та перспективи в українському суспільстві : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11–13 грудня 2003 р.) / упоряд. С.П. Юдіна. – К. : Полігр. центр „Фоліант”, 2003. – С. 260–262.
42. Голубєва І.Є. Будьмо господинями не лише в сім’ї, але й в державі : Доповідь голови Національної Ради жінок України на ІІ-му Всеукраїнському конгресі жінок / І.Є. Голубєва // Освіта. – 2001. – № 67–68. – 21–28 листопада. – С. 8–9.
43. Голубєва І.Є. Національна Рада жінок України / І.Є. Голубєва // Жінка в Україні : міжвідомчий науковий збірник / за ред. А.І. Комарової, І.Є. Голубєвої, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 23. – С. 15-22.
44. Грабовська І. Про українську жінку в українській політиці і не тільки / І. Грабовська // Сучасність. – 2004. – №3. – С. 82–91.
45. Грабовська І. Проблеми та перспективи жінки в сучасній українській політиці / І. Грабовська // Сучасність. – 2001. – № 6. – С. 54–59.
46. Гриник-Сутановська В. Українки : портрети сучасниць / В. Гриник-Сутановська. – К., 1998. – 100 с.
47. Грицяк Н. Гендерна політика в Україні: історичні аспекти та сучасні проблеми формування і реалізації (соціально-правовий статус жінки в українській історії) / Н. Грицяк // ВУАДУ. – 2001. – № 1. – С. 297–309.
48. Грицяк Н.В. Проблеми ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів : монографія / Н.В. Грицяк, В.О. Губенко, Н.Г. Протасова ; за заг. ред. І.В.Розпутенка. – К. : Вид-во „К.І.С.”, 2003. – 224 с.
49. Грицяк Н.В. Проблеми трансформації державного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в Україні Н.В. Грицяк // Управління сучасним містом. – 2003. – № 1/1–3 (9). – С. 26–33.
50. Грицяк Н.В. Суспільний стан української жінки: історична ретроспектива та сучасні проблеми / Н.В. Грицяк // Жінка в Україні. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, І.Є. Голубєвої, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 23. – С. 322–334.
51. Грицяк Н.В. Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики : монографія / Н.В. Грицяк. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 384 с.
52. Громадські організації: Їх роль у суспільно-політичному і соціально-економічному житті України : довідково-статистичний матеріал / за ред. : Л.Ю. Беренштейна, Г.П. Мигрина, В.О. Котигоренка. – К. : Б.в., 1997. – 49 с.
53. Груздева Е. Женщина на рынке труда / Е. Груздева, Л. Ржаницына, З. Хоткина // Общественные науки и современность. – 1992. – № 3. – С. 178–185.
54. Дармограй Н.М. Жіночі об’єднання в Україні та їх громадсько-культурницька діяльність (90-ті роки ХХ ст.) : дис...канд. іст. наук / Н.М. Дармограй / Київський державний університет культури і мистецтв. – К., 1998. – 153 с.
55. Дармограй Н.М. Жіночі об’єднання в Україні та їх громадсько-культурницька діяльність (90-ті роки ХХ ст.) : автореф. дис...канд. іст. наук / Н.М. Дармограй / Київський державний університет культури і мистецтв. – К., 1998. – 15 с.
56. Дармограй Н.М. Культура державотворення в Україні : гендерний аспект / Н.М. Дармограй // Статистика України. – 2002. – № 1. – С. 29–34.
57. Дейнега І.І. Український жіночий рух як складова національного відродження (ІІ пол. ХІХ – 1908 р.) : автореф. дис...канд. іст. наук / І.І. Дейнега / Військово-гуманітарний інститут. – Запоріжжя, 2003. – 21 с.
58. Декларація про державний суверенітет України : прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №1. – С. 429.
59. Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11. – С. 11–12.
60. Діти, жінка та сім’я в Україні : статистичний збірник / Державний комітет статистики ; за ред. І. Калачової. – К., 2000. – 364 с.
61. Діти, жінки та сім’я в Україні : збірник статей / Державний комітет статистики України. – К., 2004. – 398с.
62. Діти, жінки та сім’я в Черкаській області : статистичний збірник. – Черкаси, 2002. – 182 с.
63. Діти, жінки та сім’я в Черкаській області : статистичний збірник. – Черкаси, 2007. – 342 с.
64. Довженко В.І. Жіночий рух в Україні : історія і сучасність / В.І. Довженко // Я, ти, ми. – 1994. – № 10. – С. 2.
65. Довідник Українських неурядових організацій захисту прав та інтересів громадян / упоряд. О.І. Сидоренко – К. : Центр інновацій та розвитку, 1999. – 176 с.
66. Документы ООН о детях, женщинах и образовании : сборник документов. – М. : Народное образование, 1995. – 111 с.
67. Доля України – в жіночих руках : методико-бібліографічні матеріали для бібліотек на допомогу спільній роботі з жіночими громадськими організаціями / уклад. Т.Я. Зайцева, Н.В. Блінова. Дніпропетровська обласна наукова бібліотека. – Дніпропетровськ, 2000. – 44 с.
68. Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” : проект: Четверта та п’ята (об’єднана) періодична доповідь (подана у відповідності до статті 18 Конвенції) / А.І. Бабич та ін. ; гол. ред. кол. В.І. Довженко. – К. : АТ „Видавництво ”Столиця”, 1998. – 52 с.
69. Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок” : шоста періодична доповідь (подана відповідно до ст. 18 Конвенції) : державна доповідь. – К., 2001. – 144 с.
70. Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок” / Держ. комітет України у справах сім’ї та молоді. Програма розвитку ООН. – К. : ТОВ „Навчальна книга”, 2003. – 221 с.
71. Дутчак П.В. Культурно-просвітницька діяльність українських жіночих організацій в Західній Україні у 20-х, 30-х роках ХХ ст. : дис. ...канд. іст. наук / П.В. Дутчак / Прикарпатський університет. – Івано-Франківськ, 1997. – 201 с.
72. Еволюція правового становища жінок : історія і сучасність / упоряд. О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська. – Х. : Право, 2000. – 196 с.
73. Експрес-інформація Донецького обласного центру зайнятості населення від 31.01.1998 р. – Донецьк, 1998.
74. Жiночi органiзацiї заявляють про необхідність законодавчого забезпечення рiвностi статей для затвердження гендерної демократії // http://test.nrcu.gov.ua/index.
75. Жеребкина И.А. Женское. Политическое. Бессознательное: Проблемы гендера и женское движение в Украине – Х. : Ф.-Пресс, 1996. – 376 с.
76. Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність та майбутнє // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. – К., 1999. – 282 с.
77. Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, І.Є. Голубєвої, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 23. – 648 с.
78. Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропозиції наук. і практ. працівників // Міжвід. наук. зб. / За ред. А.І. Комарової, В.В. Тітова, І.Є. Голубєвої та ін. – К., 2004. – Т. 30. – 536 с.
79. Жінка і влада // Жінка в Україні. Міжвідомчий науковий збірник / К.Г. Михайльова, І.Г. Богословська, О.С. Борисенко та ін. ; за ред. А.І. Комарової, І.Є. Голубєвої, В.П. Пустовойтенка та ін.– К., 2001. – Т. 23. –– С. 62–71.
80. Жінка і демократія: Матеріали Міжнар. наук.-практ.конф., 2 – 5 червня 1995 р., Київ / За заг. ред. Т.Мельник; Міжнар.орг. „Жін. Громада”. – К., 1995. – 182 с.
81. Жінка і підприємництво // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / відп. ред. Л.А. Горовая ; НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 1999. – 200 с.
82. Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку // Збірник матеріалів Всеукраїнського Конгресу жінок. – К. : НВФ „Студцентр”, 1998. – 182 с.
83. Жінка у 2001 році: рівність між чоловіками та жінками, розвиток і мир у ХХІ столітті // Збірник матеріалів ІІ-го обласного конгресу жінок. – Кіровоград, 2001. – 66 с.
84. Жінки і чоловіки в Україні : Статистичний збірник / ред. І. Качалова. – К. : Державний комітет статистики України, 2001. – 88 с.
85. Жінки на порозі ХХІ століття : становище, проблеми, шляхи соціального розвитку // Збірник матеріалів Всеукраїнського конгресу жінок. – К. : Студцентр, 1998. – 191 с.
86. Жінки та чоловіки України за даними Всеукраїнського перепису / ред. О.Г. Осауленко. – К. : Державний комітет статистики України, 2004. – 210 с.
87. Жінки України : бібліографічний енциклопедичний словник / Голов. ред. М.А. Орлик. – К. : Фенікс, 2001. – 560 с.
88. Жінки України: історія, сучасність та погляд у майбутнє // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Д. : Поліграфіст, 1996. – 108 с.
89. Жінки України: сучасний статус і перспективи // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / ред. Г.І. Терещенко та ін. – К., 1995. – 144 с.
90. Жінки Чернігівщини: історія і сучасність // Матеріали обласної науково-практичної конференції / За заг. ред. М.Я. Ігнатенко. – Чернігів, 1998. – 122 с.
91. Жінки Чернігівщини: історія і сучасність. Підприємництво Чернігівщини: гендерний підхід. Місце, роль і проблеми становлення малого і середнього бізнесу серед жінок // Матеріали обласної науково-практичної конференції / відп. ред. Л.О. Коваленко. – Чернігів, 2002. – 118 с.
92. Жіноче лідерство: Підручник для тренерів. – К. : Жіночий консорціум ННД-США. Київ. регіон. офіс, 1997. – 29 с.
93. Жіночий рух в Україні : історія і сучасність // Міжнар. наук.-практ. конф. : тези допов. / ред. Г.І. Терещенко. – К., 1994. – 280 с.
94. Жіночий рух сьогодні... // Я, ти, ми. – 1992. – № 10. – С.2.
95. Жіночі організації розглядають питання прав жінок як складову демократизації суспільства //www.dcz.gov.ua.
96. Жіночі організації та ініціативи в Україні : довідник / Інформ.-консульт. жін. центр. – К., 1996. – 98 с.
97. Жіночі організації України: Ukrainian Women’s Non-profit Organization’s : довідник \ упоряд. О.І. Сидоренко та ін. – К. : Центр інновацій і розвитку, 2001. – 376 с.
98. Жіночі права. Крок за кроком : практичний посібник з використання міжнародного закону про права людини і механізмів захисту прав жінок у контексті прав людини / Пер. з англ. М. Корчинська, Л. Малець. – К. : Основи, 1999. – 249 с.
99. Жіночі проблеми, отже, державні (Про Всеукраїнський конгрес жінок „Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку // Сім’я. – 1998. – № 3. – С. 5–8.
100. Жіночі студії у світі як наслідок жіночого руху // www.fulbright.kiev.ua.
101. Жіночі студії України. Жінка в історії та сьогодні / Л.О. Смоляр, В.Я. Галаган, І.Г. Калиновська та ін. – О. : АстроПринт, 1999. – 440 с.
102. Закон України „Про благодійництво і благодійницькі організації: Прийнятий 16 вересня 1997 р. №513/97-ВР // Голос України. – 1997. – 15 жовтня. – С. 4–5.
103. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року” // Голос України. – 1994. – 6 січня. – С. 3.
104. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР „Про освіту” від 12 травня 1991 р.” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 2. – С. 3.
105. Закон України „Про об’єднання громадян” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – С. 504.
106. Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-12 // Голос України. – 1991. – 17 грудня. – С. 10–16.
107. Закон України „Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками” від 22 жовтня 1999 року №1196-14 // Голос України. – 1999. – 30 жовтня. – С. 3.
108. Закон України „Про соціальне забезпечення” від 5 листопада 1991 року // Голос України. – 1992. – 9 січня. – С. 12–13.
109. Закон України від 16 грудня 1993 року № 3721-12 „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” // Урядовий кур’єр. – 1994. – 20 січня. – С. 3–4.
110. Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-12 „Основи зако¬нодавства України про охорону здоров’я” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – С. 19.
111. Закон УРСР від 1 березня 1991 року № 803-12 „Про зайнятість населення” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – С. 361.
112. Законодавчі засади створення і функціонування громадських організацій в сучасній Україні / К.І. Левчук // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Збірник наукових праць. – 2003. – Спецвип. 1, Ч. 2. – С. 155–162.
113. Захарова Н. Як ми працюємо (жіночий рух на Україні) / Н. Захарова // Я, ти, ми. – 1995. – № 3. – С. 2.
114. Зведені дані про демографічну обстановку в Україні // Поточний архів Державного комітету статистики. – 1998. – Січень.
115. Зведені дані про рівень шлюбності та склад сімей // Поточний архів державного комітету статистики. – 2000. – Грудень.
116. Зведені дані про склад населення України // Поточний архів Державного комітету статистики. – 1998. – Лютий.
117. Звіт про Генеральну Асамблею Європейського Центру Міжнародної ради жінок // http://www.deputat.org.ua.
118. Здоров’я дітей та жінок в Україні : доповідь-звіт за результатами роботи в 1996–1997 рр. над проектом „Українська ініціатива з охорони здоров’я” / авт. кол-в : Р. Богатирьова та ін. – К., 1997. – 152 с.
119. Зленко В. Потіснись, політична еліто! // Віче. – 1994. – № 3. – С. 92–97.
120. Івченко Л. Жіночий рух : енциклопедія українознавства / Л. Івченко. – Т. 3. – С. 1150–1153.
121. Інформаційний бюлетень / Український інститут соціальних досліджень. – 1997. – №11.
122. Інформація про діяльність Спілки жінок міста Київ у 1994–1999 роках.
123. Інформація про політично активних представниць різних партій // http://www.ji-magazine.lviv.ua/
124. Ісакова Н.П. Концептуальні проблеми та етапи розбудови громадянського суспільства в Україні / Н.П. Ісакова // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Проблеми українського державотворення : історія і сучасність (до 10-річчя незалежної України) : збірник наукових праць. – Спецвип. – К., 2002. – С. 43.
125. Каталоги громадських організацій м. Харків та Харківської області. – Харків : Благодійний фонд „Громадські ініціативи”, 2002. – 143 с.
126. Кесіора Н. Законодавче забезпечення прав жінок в Україні: Декларація та реальність / Н. Кесіора // Людина і політика. – 1999. – № 6. – С. 61–64.
127. Киричук Т.М. Молодіжний рух в Україні у 1980-х роках і його вплив на суспільно-політичні процеси в радянському суспільстві / Т.М. Киричук // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. – Т. 26. – Вип. 13 : Історичні науки. – С. 111–115.
128. Кісь О. Моделі конструювання гендерної ідентичності жінки в сучасній Україні / О. Кісь // Незалежний культурологічний часопис. – 2003. – №27. – С. 37–59.
129. Клименко І. Як народжуються, живуть і вмирають „жіночі” партії / І. Клименко // Незалежний культурологічний часопис. – 2003. – №27. – С. 88–96.
130. Кобець О. Дещо про жіночий рух в Україні / О. Кобець // Слово і час. – 2000. – №38. – 21–28 вересня. – С. 12.
131. Ковалішина Н. Жіночий рух України – важливий чинник розбудови громадянського суспільства // ВУАДУ. – 2001. – № 2. – Ч. 2. – С. 260–268.
132. Козуля О. Жінки в історії України / О. Козуля. – К. : Укр. центр. духовн. культури, 1993. – 256 с.
133. Комарова А. Проблеми політичної активності жінок України за сучасних умов / А. Комарова // Жінки України: історія, сучасність та погляд у майбутнє : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Д. : Поліграфіст, 1996. – С. 62–66.
134. Комарова А.І. Жінка і правова держава, демократичне суспільство в Україні: методологія, теорія і практика // Жінка в Україні. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, І.Є. Голубєвої, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 23. – С. 25–53.
135. Конвенція „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” від 18 грудня 1979 року // Права людини : Основні міжнародно-правові документи / упоряд. Ю.А. Качуренко. – К. : Наукова думка, 1989. – С. 136–150.
136. Кондратюк Т. „Дія” пропонує співпрацю / Т. Кондратюк // Урядовий кур’єр. – 2003. – 22 листопада. – С. 5.
137. Конституція України. – К. : Україна, 1996. – 54 с.
138. Кормич Л.І. Роль жіночих організацій у формуванні гендерних засад державної політики / Л.І. Кормич // Жінка в Україні. – С. 105 – 113.
139. Костицький В. Жінка в політиці: рівність чи рівноправність? / В. Костицький // Голос України. – 1996. – Червень (№ 6). – С. 6.
140. Костицький В. Соціально-економічна визначеність правового статусу жінки (рівність чи рівноправність) / В. Костицький // Право України. – 1996. – № 1. – С. 41–42.
141. Костицький В.В. Насилля над жінками: Проблеми насильства щодо жінок як серйозна перешкода для досягнення рівноправності та дотримання прав жінок у суспільстві / В.В. Костицький // Жінка в Україні : міжвідомчий науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, І.Є. Голубєвої, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 23. – С. 364–369.
142. Кочевська Л. Нам далі йти дорогою одною... : спроба аналізу 10-річної діяльності Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги / Л. Кочевська. – К., 2003. – 31 с.; фото.
143. Кривоший О. Участь жінок у процесі формування національної свідомості українського народу (ХVІ – перша половина ХVІІ століття) // Історія в школах України. – 1997. – № 4. – С. 10–12.
144. Круглик М. Задля чого єднаються жінки? / М. Круглик // Урядовий кур’єр. – 1999. – 19 січня. – С. 8.
145. Кузич-Березовський І. Жінка і держава / І. Кузич-Березовський. – Львів : Світ, 1994. – 288 с.
146. Кулачек О. Розвиток гендерної політики в України: реалії та перспективи / О. Кулачек // ВУАДУ. – 2001. – № 4. – С. 297–303.
147. Кутова Н.А. Проблеми фемінізму в сучасній освіті / Н.А. Кутова // Педагогіка і психологія. – 2000. – № 3. – С. 65–72.
148. Лабур О.В. Жіночий фактор в системі суспільних відносин в Україні (ХVІ – ХVІІІ ст.) : автореф. ... канд. іст. наук / О.В. Лабур / Одеський державний університет. – Одеса, 1999. – 16 с.
149. Лавриненко Н.В. Женщина : самореализация в семье и обществе (гендерный аспект) / Н.В. Лавриненко / НАН Украины ин-т социол. – К. : ВИПОЛ, 1999. – 172 с.
150. Лавріненко Н. Феномен насильства стосовно жінок у сучасному українському суспільстві / Н. Лавріненко // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 4–5. – С. 130–145.
151. Лазаренко О. Жіночі громадські організації як складова українського громадянського суспільства / О. Лазаренко // Сучасність. – 2006. – №1. – С. 46–53.
152. Лакіза-Сачук Н.М. „Жіноче питання” в контексті демократизації / Н.М. Лакіза-Сачук // Політика і час. – 1994. – № 11. – С. 36–39.
153. Левчук К.І. Громадські організації у політичній системі сучасної України / К.І. Левчук // Проблеми історії України : факти, судження, пошуки : Збірник наукових праць. – К., 2001. – Вип. 3. – С. 139–152.
154. Литвиненко В.Ф. Жіночий фактор у розбудові громадянського суспільства / В.Ф. Литвиненко. – Луганськ : Вид-во Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, 2003. – 22 с.
155. Литвинова Г. Сучасниця у дзеркалі преси / Г. Литвинова // Очима жінок. – 1996. – № 1. – С. 10–11.
156. Ліга українських жінок : перший рік роботи // Визвольний шлях. – 1996. – №6. – С. 700–701.
157. Лобанова Л. Проблеми адаптації жіноцтва у постсоціалістичному суспільстві / Л. Лобанова // Жінки України: історія, сучасність та погляд у майбутнє : Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Д. : Поліграфіст, 1996. – С. 66–70.
158. Лобанова Л.С. Державна гендерна політика: Міжнародні та національні аспекти / Л.С. Лобанова // Наука та наукознавство. – 2002. – № 4. – С. 27–31.
159. Лобанова Л.С. У демократії обличчя не жіноче? / Л.С. Лобанова // Віче. – 1994. – № 3. – С. 98–103.
160. Луговий О. Визначне жіноцтво України : історичні життєписи / О. Луговий. – К. : Дніпро, 1994. – 335 с.
161. Луценко Е. Современное женское движение в Украине / Е. Луценко // Femina Postsovietika. Украинская женщина в переходной период : от социальных движений к политике / За ред. И. Жеребкиной. – Х. : Харьк. центр гендер. исслед., 1999. – С. 152–200.
162. Малай Г.С. Тримаймо три кути! / Г.С. Малай // Я, ти, ми. – 1992. – №7. – С. 2.
163. Маланчук-Рибак О. Українські жіночі студії : історіографія та історіософія / О. Маланчук-Рибак. – Л, 199