ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ШАХТАРСЬКИХ РОДИН ДОНБАСУ В СЕРЕДИНІ 1960-х – СЕРЕДИНІ 1980-х рр. : Повседневная жизнь ШАХТЕРСКИХ СЕМЕЙ ДОНБАССА В СЕРЕДИНЕ 1960-х - середине 1980-х гг

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 94(477.6)392.3:622-051

Ізмайлова Катерина Віталіївна

Повсякденне життя шахтарських родин Донбасу у середині 1960-х – середині 1980-х рр.

Спеціальність 07.00.01 – історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
Стяжкіна Олена Вікторівна,
доктор історичних наук,
професор

Донецьк – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП..…………………………………………………………….……...3

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ХАРАКТЕРИСТИКА
ДЖЕРЕЛ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Історіографія питання…………………………………..10
1.2. Джерельна база дослідження…………………………..23
1.3. Концептуальний базис проблеми та методологія дослідження……………………………………………..35

РОЗДІЛ 2 ПОБУТОВІ УМОВИ ЖИТТЯ ШАХТАРСЬКИХ
РОДИН
2.1. Вирішення житлової проблеми та інтер’єр шахтарського житла………………………………...41
2.2. Ведення хатнього господарства у шахтарській родині...………………...........................................................62

РОЗДІЛ 3 ДОЗВІЛЛЯ, ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФОРМИ
ПРОВЕДЕННЯ У РОДИНАХ ГІРНИКІВ
3.1. Родинний відпочинок………………………………..84
3.2. Позародинні форми дозвілля………………………100
3.3.Традиції відзначання свят у шахтарських родинах.114

РОЗДІЛ 4 РОЗПОДІЛ ВНУТРІШНЬОСІМЕЙНИХ РОЛЕЙ ТА
ОСОБЛИВОСТІ РОДИННОГО СПІЛКУВАННЯ
4.1. Специфіка шахтарської праці і її вплив на статус шахтаря у родині. …………………………………………126
4.2. Шахтарська дружина: феномен чи «типова жіноча доля»……………………………………………………… 139
4.3. Особливості спілкування між батьками та дітьми…149
4.4. Стосунки з літніми членами родини………………...161

ВИСНОВКИ………………………………………………………….......170

ПОСИЛАННЯ………………………………………………………......181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………...216

ДОДАТКИ………………………………………………………………260

ВСТУП

Донецький басейн є провідним вугледобувним регіоном України. На території регіону функціонують 24 вугільні державні холдингові компанії та 20 самостійних шахт та шахтоуправлінь. Серед близько чотирьох з половиною мільйонів населення Донбасу шахтарі та члени їхніх родин складають близько 35%, хоча у радянські часи ця цифра була вищою – близько 50%. До зменшення кількості шахтарського населення призвели ліквідація вугільних підприємств у 1990-ті роки, посилення безробіття та пов'язаний з ним відтік працездатного населення тощо. Суттєве зниження рівня якості соціальної політики, безумовно, дуже сильно впливає на повсякденне життя гірників, на їхній побут, освітній та культурний рівень. Вищенаведені фактори є причинами того, що обласні центри Донбасу та малі шахтарські містечка регіону перетворюються на осередки соціальної напруги у державі і потребують нагального вирішення наявних соціальних проблем. Зокрема, у Законі України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року мова йде про пільгові умови нарахування заробітної плати (вища за мінімальну не менше ніж на 30%) та оподаткування (10-відсотковий податок), умови здобуття освіти, першочергове надання житла, піклування держави про членів сімей загиблих та постраждалих на виробництві шахтарів і т. д. Не зважаючи на декларативність зазначених положень та їх певну невідповідність реальному стану речей, прийняття наведеного закону свідчить про те, що держава усвідомлює свої обов’язки перед шахтарським населенням України, а отже, проблема організації життя шахтарів - загальнодержавна.
Слід зазначити, що з подібною проблемою стикається не лише Україна, але й інші держави, які мають старопромислові вуглевидобувні регіони, зокрема Великобританія, Польща та Німеччина. Спираючись на досвід цих країн та враховуючи різницю в ментальностях різних народів та історичні особливості розвитку Донбасу, слід шукати шляхи для розв’язання поставлених перед державою завдань щодо гірників. В цьому контексті історичні ретроспективні дослідження можуть розкрити витоки проблеми, а отже, стають особливо важливими та актуальними.
Актуальність дослідження повсякденного життя шахтарських родин Донбасу зумовлена наступними чинниками. По-перше, воно дає змог з’ясувати витоки, сутність та закономірності тих процесів, які відбуваються у житті шахтарів сьогодні. По-друге, саме у радянські части остаточно формується окрема соціальна група – шахтарі, з власною ментальністю («шахтарський характер»), принципами, поглядами, цінностями, світосприйняттям, способом життя та мисленням, фольклорною традицією та мистецтвом. По-третє, негативні тенденції у розвитку галузі та пов’язане з ними зниження рівня життя шахтарських родин також розпочалися саме у СРСР. І найважливіше –вивчення повсякденного життя шахтарських родин дає можливість простежити реалізацію державної політики стосовно шахтарів на макрорівні, побачити найменші позитивні результати та прорахунки. Крім того, вивчення повсякденності гірників дає змогу поповнити наші знання у галузі регіональної історії, виділити певні суто побутові та психологічні особливості функціонування шахтарської родини, які можуть бути враховані державою під час створення загальнодержавних та регіональних соціальних програм.
Дане дисертаційне дослідження виконано на кафедрі історії слов’ян Донецького національного університету і пов’язане з проблематикою науково-дослідної теми «Проблеми нової та новітньої історії України: сучасний погляд» ( Г 07/28).
Об’єктом дослідження є соціальні процеси й повсякденне життя у регіоні у середині 1960-х – середині 1980-х років.
Предмет дослідження – шахтарі та члени їхніх родин, до яких відносяться шахтарські дружини, діти та літні батьки кожного з подружжя. У дослідженні розглядалися в основному повні шахтарські родини, як прості (чоловік, дружина, діти), так і складні (чоловік, дружина, діти, літні батьки), включаючи сім`ї без дітей, а також випадки повторного шлюбу. Неповні шахтарські родини (дружина і дитина) розглядалися виключно у якості перетворення з повної на неповну у випадку загибелі шахтаря на виробництві; випадки подружньої невірності та громадянські шлюби не розглядалися.
Хронологічні межі – середина 1960-х – середина 1980-х років – обрані не випадково. Нижній межі відповідає 1965 рік – рік початку економічної «косигінської» реформи, яка суттєво вплинула на функціонування вугільної галузі, і пов’язаних з нею соціальних заходів держави, які позитивно позначитися на шахтарському повсякденні. Верхня межа – 1985 рік – ознаменувала початок якісно нового економічного та політичного курсу держави на «прискорення» та «перебудову», який поступово призвів до кризи у вугільній галузі і відповідно до погіршення всіх сфер повсякденного життя гірників та їхніх родин. Таким чином, хронологічні рамки обрані з метою дослідити та проаналізувати «золотий період» для гірників у всіх сферах життя.
Географічні межі дослідження окреслені адміністративними територіями Донецької та Луганської (Ворошиловградської) областей.
Мета дослідження полягає в аналізі повсякденного життя шахтарських родин Донбасу у середник 1960-х – середині 1980-х років у матеріальному (побут), духовному (дозвілля), та суспільному (спілкування) аспектах.
Для досягнення зазначеної мети необхідно виконати низку завдань:
1) охарактеризувати історіографічний доробок та визначити ступінь наукового дослідження теми;
2) проаналізувати, класифікувати та критично осмислити наявні джерела та визначити теоретично-методологічні основи дисертаційного дослідження;
3) охарактеризувати кількісні та якісні зміни у житлових умовах шахтарських родин протягом двадцятирічного періоду, що вивчається;
4) простежити особливості складення специфічного інтер’єру шахтарських жител, при чому основний акцент зробити на відмінності інтер’єру у індивідуальних будинках та відомчому житлі;
5) дослідити умови та особливості формування соціального феномену шахтарської дружини;
6) простежити зміни у повсякденному житті шахтарських родин;
7) дослідити умови та особливості формування «шахтарського характеру»;
8) вивчити особливості організації дозвілля, а також його види та форми дозвілля, характерні для шахтарських родин;
9) дослідити проблему «батьків і дітей», визначити її специфіку стосовно шахтарського населення Донбасу;
10) визначити особливості повсякденного життя шахтарських родин Донбасу у порівнянні з родинами інших верств населення регіону.

Наукова новизна дослідження визначена метою, предметом та завданнями, а також засобами їхнього розв’язання. На основі комплексного аналізу історіографічного доробку та наявної джерельної бази вперше здійснено аналіз повсякденного життя шахтарських родин Донбасу у роки «розвиненого соціалізму» як окремої соціальної верстви населення регіону. В роботі отримала висвітлення поки що мало досліджена у вітчизняній історіографії тема – особливості взаємостосунків членів шахтарських родин один з одним, можливість дослідження якої перш за все пов’язана із використанням методологічного досвіду інших наук (зокрема, психології та соціології), а також із використанням порівняно нового методу історичного дослідження – усної історії (опитування респондентів проводилися дослідницею у формі бесіди за допомогою самостійно розробленого нею опитувальника). Доведено, що стосунки всередині шахтарської родини мали певні особливості порівняно з родинами представників інших професій, зокрема, аргументовано тези про центральну роль батька у родині, особливий спосіб життя шахтарської дружини поряд з виконанням нею «загальножіночих» сімейних обов’язків, існування специфічної «шахтарської педагогіки», величезну роль літніх батьків подружжя у повсякденному житті молодої родини тощо.
Слід також зазначити, що у дослідженні з’ясовані особливості повсякденного життя шахтарських родин поряд з родинами інших верств населення – металургів, машинобудівників, хіміків, а також інтелігенції та службовців. Показано, що поряд з іншими категоріями населення Донбасу у родинах гірників більше коштів витрачалося на продукти харчування (серед яких одне з провідних місць займали витрати на алкогольну продукцію) та предмети розкоші; різнилися також уподобання у культурно-дозвільній сфері (у шахтарських родинах полюбляли неспортивні ігри, віддавали перевагу кінотеатрам перед театрами тощо). Таким чином, висновки про специфічні особливості повсякденного життя, властиві шахтарським родинам Донбасу, зроблені в дисертаційному дослідженні, доповнили попередні наукові дослідження, присвячені схожій проблематиці.
Наукова новизна дослідження також полягає у залученні до наукового обігу нових джерел. Зокрема, це матеріали соціологічних опитувань, які проводилися у 1970-х роках Ворошиловградським облстатуправлінням серед населення області стосовно різноманітних виробничих, побутових та культурних питань, а також численні матеріали преси місцевого значення (друковані органи окремих шахт). Досить значну частку джерельної бази дослідження складають також кінодокументи Центрального кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, велика кількість яких використовується в якості бази для дисертації вперше. Вперше використані у дослідженні і фотодокументи з особистого архіву родини дослідниці.
Слід також зазначити, що власне дослідницею на основі доступних архівних матеріалів та методики статистичної обробки інформації підраховані та введені до наукового обігу важливі для дослідження цифрові дані (див. додатки Б). Зокрема, це підрахунок даних щодо забезпеченості шахтарського житла комунальними зручностями, витрати шахтарських родин на продовольчі та непродовольчі товари, підрахунок річних прибутків родини, простеження динаміки кількісних показників забезпечення шахтарів житлом тощо. Завдяки отриманим дослідницею цифровим даним доведено, що кількість відомчого житла для шахтарів у Донбасі протягом періоду, що розглядається, не зважаючи на певний спад житлового будівництва у середині 1970-х рр., невпинно зростала - з 67 344,7 тис. кв. м. у 1965 р. до 84 686,8 тис. кв. м. у 1985 р. Крім того, аналіз витрат шахтарів переконливо довів, що у шахтарських родинах серед всіх витрат на продовольчі товари 15% витрачалося на алкогольні напої (для порівняння: витрати на алкогольні вироби по УРСР в цілому складали 25% від всіх витрат населення на продовольчі товари), тоді як на м’ясопродукти припадало лише 5% витрат (по УРСР – 14%), а отже, отримані дані слід вважати окремим аргументом для підтвердженням тези про розповсюдження пияцтва у шахтарських родинах.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що, по-перше, існування певної «білої плями» в дослідженні життя шахтарських родин Донбасу і необхідності її розглядання з нових методологічних позицій спонукає до подальшої наукової розробки цієї проблематики. По-друге, матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані під час підготовки наукових праць з регіоналістики, краєзнавства та повсякденної історії, створення курсів та спецкурсів з історії України, історії Донбасу та історії СРСР. По-третє, врахування досвіду радянської соціальної політики в Донбасі дає змогу сучасній українській державі перейняти позитивні тенденції та уникнути негативних явищ у сучасній регіональній політиці.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на наукових конференціях: «Перший крок у науку» (Луганськ, лютий 2009 р.), «Людина у структурах повсякдення в історії України» (Луганськ, листопад 2009), «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, листопад 2009), «Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації» (Тернопіль, грудень 2009), «Історія світової цивілізації від давнини до сучасності» (Дніпропетровськ, квітень 2010). Дисертаційне дослідження обговорене на кафедрі «Історії слов’ян» Донецького національного університету.
Публікації. За матеріалами дисертації було підготовлено та опубліковано 7 статей, з них 6 у фахових виданнях.
Структура дисертаційного дослідження зумовлена змістом досліджуваної проблеми, метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, 12 підрозділів, загальних висновків, посилань, списку джерел та літератури, додатків. Наукова робота також містить таблиці. Повний текст дисертації становить 320 сторінок, з них основного тексту 180 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Актуальність проблеми виживання шахтарського населення Донбасу на сучасному етапі зумовлює підвищену увагу до неї з боку науковців та спонукає до дослідження різних сторін життя гірників – від матеріальної до духовної. У даному дисертаційному дослідженні була зроблена спроба представити життя шахтарського населення в історичній ретроспективі, крізь призму родини як основного осередку суспільства та історії повсякдення як методологічного напрямку, за допомогою якого можна найбільш точно простежити будь-які зміни на мікрорівні (у нашому випадку на рівні людини та родини). Аналіз наукового доробку попередників дозволив зробити висновок про те, що питання досі не отримало належного опрацювання та висвітлення у вищезазначених аспектах. Зокрема, праць, безпосередньо присвячених повсякденному життю шахтарських родин у Донбасі, досі немає. Окремі аспекти повсякдення гірників (в основному побутові) розглядаються у дослідженнях істориків В. Миронова «Культура та побут гірників радянської України», О. Пономарьова «Сім’я та сімейний побут робітників Донбасу» (єдина у даному списку робота, яка розглядає саме родинне повсякдення), К. Кузіної «Соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу», колективній монографії «Вугільний Донбас» під редакцією З. Г. Лихолобової. Проте, написано багато наукових робіт, присвячених суміжним проблемам, до яких відносяться власне історія Донбасу, історія та розвиток вугільної промисловості в регіоні, історія робітничого класу як провідної соціальної верстви населення СРСР, соціальна політика радянської влади, питання розвитку, функціонування та життєдіяльності радянської родини, формування соціалістичного способу життя тощо. Цим питанням присвятили свої наукові праці радянські та сучасні (українські та російські) дослідники, а також європейські та американські вчені.
Необхідно відзначити, що більшість праць серед вивченого дослідницею наукового доробку становлять соціологічні праці радянських дослідників, присвячені поточним для авторів соціально-побутовим проблемам у радянському суспільстві. Зокрема, праці Л. Гордона «Человек после работы», Е. Васильєвої «Образ жизни городской семьи» та ін. містять важливі цифрові та фактичні дані стосовно репродуктивної поведінки, організації побуту та вільного часу радянських громадян.
Питанням безпосередньо повсякденної історії вітчизняні дослідники почали приділяти увагу лише у 90-ті рр. ХХ ст. Найбільш наближеною до тематики нашого дослідження роботою, виконаною з позицій повсякденної історії, є дисертаційне дослідження М. Герасимової «Повсякденне життя населення Донбасу в 1945-53 рр.)».
Слід зазначити, що дослідники різних країн вивчали родину з різних позицій: якщо у вітчизняній історіографії більша увага приділялася соціальному забезпеченню та матеріальному добробуту, то у західній довгий час панувало вивчення інтимних аспектів родинного буття. Висновки, зроблені попередниками стосовно вищезазначених проблем (особлива увага державного керівництва СРСР до шахтарського населення, піклування держави про належну організацію побуту та дозвілля громадян, пропагування цінностей родинного життя тощо), враховувалися авторкою під час написання дисертаційної роботи.
Для дослідження проблеми було використано широке коло історичних джерел, застосовані відповідні теоретичний базис та методологічний інструментарій, що дозволило зробити постановку проблеми та висвітлити її з позицій об’єктивності та неупередженості, а також дотримання соціо-гуманістичного принципу, принципів всебічності, історизму та системності. Намагаючись використати наявну джерельну базу у всій її повноті, дослідниця не обмежилася використанням виключно писемних джерел офіційного характеру - архівних документів, нормативно-правових актів радянської держави, статистичних щорічників, матеріалів преси періоду «розвиненого соціалізму» тощо. Специфіка обраної теми для більш повного її висвітлення дозволила звернутися також до спогадів, кіно- та фотоматеріалів, художньої літератури та усної історії. Дослідницею були опрацьовані фонди центральних та обласних архівів України, серед яких фонд Мінвуглепрому УРСР, Центрального статистичного управління при Раді Міністрів УРСР, Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань, Донецького обкому профспілки робітників вугільної промисловості, Донецького обласного відділу охорони здоров’я виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих тощо. Вперше введено до наукового обігу матеріали соціологічних опитувань Ворошиловградського обласного статистичного управління, які містять важливі матеріали для вивчення повсякденного життя гірників, неопубліковані статистичні збірки, присвячені вузькій тематиці стосовно нашої проблематики (наприклад, «Дети Ворошиловградской области»), а також фотодокументи з сімейного архіву авторки та кінодокументи, представлені документальними стрічками, присвяченими певним аспектам повсякденності гірників. Крім того, авторкою опрацьовано більше 25 газетних підшивок за 1965-85 рр. (регіонального та місцевого значення, включаючи періодичні видання окремих вугільних підприємств), які стали цінним джерелом інформації стосовно ролі держави у шахтарському повсякденні і її впливу на формування «офіційного» образу шахтаря.
Матеріали усної історії, представлені бесідами з шахтарями, їхніми дружинами та дітьми, які проводилися авторкою протягом 2009 - першої половини 2011 р.
Методологічною основою дослідження став цивілізаційний підхід. Характер наукового аналізу зумовив використання наступних методів: порівняльно-історичного, аналогії та екстраполяції, історико-системного, статистичного, історико-генетичного, історико-типологічного, ретроспективного, мікроісторичного аналізу, усної історії та герменевтики.
Отже, в ході реалізації поставлених завдань для досягнення мети нами були зроблені наступні висновки.
У період, що розглядається, радянська держава приділяла багато уваги розвитку важкої промисловості, у нашому випадку – вуглевидобувної, оскільки Донбас довгий час тримав першість у СРСР за рівнем видобутку і переробки вугілля поряд з Уралом і Кузбасом. В умовах підвищеної уваги до розвитку вугільної галузі в регіоні шахтарі як провідна частка у населенні Донбасу , безумовно, не могла бути залишена поза увагою. Починаючи з кінця 1950-х років держава розпочинає низку соціальних програм, направлених перш за все на поліпшення матеріальних умов життя шахтарів. Зокрема, найбільш значними заходами державної соціальної політики стали підвищення зарплатні робітникам вугільної промисловості, виведення жінок з важких та підземних робіт, забезпечення літніх шахтарів пристойними пенсіями, забезпечення шахтарських родин товарами першої необхідності, боротьбу з високими показниками жіночого безробіття шляхом реорганізації інфраструктури регіону – створення мережі підприємств легкої промисловості, дитячих дошкільних закладів тощо.
Першочерговою проблемою в регіоні було забезпечення житлом працівників вугільної промисловості, яка через масовий приплив населення з різних куточків СРСР до Донбасу з метою праці у вугільній галузі стояла дуже гостро. Протягом 20-річного періоду, що досліджується, через наростання кризових явищ у радянській економіці на початку 1980-х років державній владі так і не вдалося вирішити житлову проблему повністю, але нею було проведено ряд позитивних заходів, направлених на покращення становища: масове державне будівництво так званого «відомчого» житла, надання шахтарям ділянок землі для побудови на них індивідуальних будинків, заохочування будівництва кооперативних будинків, створення широкої мережі робітничих гуртожитків, масове переселення шахтарських родин з бараків, аварійних будинків та комунальних квартир у власне житло, поступове забезпечення шахтарських домівок основними комунальними зручностями. Зокрема, протягом періоду, що досліджується, було повністю ліквідовано бараки, побудовано 15 625 162 млн. кв. м. житла (середній розмір житлової площі на одну людину у Донбасі станом на 1985 рік склав 10,7 кв. м.), яке до середини 1980-х років на 100% було забезпечено електроенергією, на 84% водогоном (гарячою вдою було забезпечено 42,5 % житла), на 74,5% каналізацією, на 81% центральним опаленням та на 75% газом. Власне житло отримало більше 400 тисяч шахтарських родин.
В процесі боротьби з житловою проблемою поступово склався особливий інтер’єр шахтарських домівок, на формування якого впливали наступні фактори: тип житла, рівень його благоустрою, і найголовніше – тип мислення проживаючої в ньому шахтарської родини. А отже, тип інтер’єру, з одного боку, був відображенням виду житла, а з іншого – відображенням особистостей власників, їхньої ментальності. Зокрема, в інтер’єрі індивідуальних будинків було збережено майже всі сільські традиції: власноруч зроблені меблі та предмети декору, традиція складати подушки «гіркою», розвішування на стінах фотографій тощо. Слід зазначити що, на противагу інтер’єру будинків, якій в основному мав задовольняти естетичні потреби проживаючих, інтер’єр квартир мав в своїй основі суто практичні функції. Він був досить одноманітним (використання типових фабричних меблів не сприяло оригінальності), місце предметів декоративно-прикладного характеру (мережаних серветок, статуеток, оберегів тощо) зайняла побутова техніка та предмети розкоші (в основному килими та кришталеві вироби).
Слід також зазначити, що на внутрішній інтер’єр шахтарських домівок суттєво вплинули потужні урбанізаційні процеси в регіоні. Але, оскільки більша частина шахтарів являли собою перше та друге покоління мешканців міст, можемо зазначити, що станом на 1985 рік окрема міська культура у регіоні ще не була остаточно сформованою, переважаючий сільський (напівміський) тип мислення зумовив її структурну розмитість. Таким чином, в інтер’єрі шахтарських жител найбільш точно відображалися два переважаючі типи мислення – сільський і міський, синтез яких став характерним відображенням напівміської культури.
В нашому дослідженні ми розглянули два великі пласти повсякденного життя шахтарських родин, які становлять його основу – побут та вільний час. Вивчаючи повсякденний побут гірників, ми дійшли висновку, що найбільш впливовим фактором на його функціонування та розвиток стали умови праці у вуглевидобувній та вуглепереробній галузях важкої промисловості Донбасу. Зокрема, високі порівняно з іншими категоріями населення зарплати (які зросли у робітників з 200 руб. у 1965 р. до 339,6 руб. у 1985 р., а в інженерно-технічних працівників відповідно з 248 до 384 руб.), можливість замовляти на підприємствах необхідні товари, розгалужена мережа державних та профспілкових пільг суттєво впливали на шахтарське повсякдення. Слід відзначити і суто виробничі фактори: введення п’ятиденного робочого тижня, бригадний характер роботи, високий рівень аварійності та виробничого травматизму (тільки за 1965-69 рр. від виробничого травматизму постраждало 221746 гірників, з них 2976 стали інвалідами ІІ та І груп, 1299 – загинули), фізично та психологічно важкі умови праці, позмінний графік, мережа професійних захворювань (за рівнем захворюваності на пневмоконіоз Донбас тримав перше місце у світі) також багато в чому зумовлювали спосіб життя шахтарів та їхніх родин. А отже, у матеріальному побуті шахтарі порівняно з іншими верствами населення мали більшу змогу забезпечувати свою родину всім необхідним: купувати меблі, побутову техніку та предмети розкоші, більш калорійно, різноманітно та якісно харчуватися тощо. Загалом, на харчування шахтарські родини витрачали в середньому 1 635 822 руб. на рік, на непродовольчі товари – 1 255 501 млн. руб. Але поряд з цим наведені фактори, особливо виробничі, спричиняли також і негативний вплив на повсякденний шахтарський побут: зокрема, незадовільні умови праці, постійне фізичне та нервове напруження призводили до повсюдних проявів девіантної поведінки серед гірників: зловживання алкогольними напоями, побутового насилля, адміністративних та карних злочинів.
Вищенаведені фактори були також своєрідними рушійними силами і в повсякденному дозвіллі шахтарських сімей, яке було важливою частиною повсякденного життя. Зокрема, п’ятиденний робочий тиждень та гнучкий графік роботи («плаваючі» вихідні) часто не дозволяли шахтарю проводити години дозвілля поряд з родиною, що зумовило розповсюдженість форм позародинного (спілкування з друзями, сусідами, колегами) та індивідуального дозвілля. Зокрема, дуже популярними стали чоловічі компанії та неспортивні ігри. Нестача вільного часу призводила і до падіння культурного рівня у шахтарському середовищі: відвідування театрів (46% шахтарів взагалі ніколи не були у театрі), музеїв та інших закладів культури (виключення становлять кінотеатри – близько 92% шахтарів відвідували кінотеатр хоча б раз на місяць) так і не набуло широкої популярності. Крім того, щоденний високий рівень фізичного навантаження зумовив превалювання серед шахтарів пасивних форм дозвілля – читання (близько 45% шахтарів та їхніх дружин читали щоденно), перегляду телепередач (близько 30% вільного часу), бездіяльного відпочинку і лише поодинокі випадки присвячення годин дозвілля фізичній культурі та спорту.
Велика роль в організації дозвілля шахтарських родин належала державі. Вищі органи влади потурбувалися про створення розгалуженої мережі баз відпочинку, пансіонатів та санаторіїв для шахтарів, а також піонерських таборів для їхніх дітей. Вугільні підприємства проводили так звані «тури вихідного дня», організовували виїзди «на природу», заохочували шахтарів до занять спортом (найпопулярнішими були футбол, баскетбол, волейбол, хокей) та художньою самодіяльністю. Виписування великої кількості газет та журналів також вважалося обов’язковим. Проте, як вже зазначалося вище, через специфічні умови праці шахтарі у більшості своїй залишалися незадоволеними годинами власного дозвілля, скаржилися на те, що не можуть приділяти необхідної уваги дружині та дітям, улюбленим заняттям тощо. таким чином, радянська держава, по суті, створила всі необхідні умови для організації цікавого і якісного дозвілля для працівників вугільної промисловості та їхніх сімей, але сам характер організації виробництва та специфічні умови праці гірників призводили до того, що скористатися наданими державою можливостями гірники могли далеко не завжди.
Дуже важливою і малодослідженою в історичній науці залишається проблема взаємоспілкування членів шахтарської родини. Спираючись на дані історії, соціології та психології, на кіно- та фотоджерела, а також на матеріали усної історії, ми дійшли наступних висновків. Шахтарські родини являли собою особливий мікросоціум, спілкування всередині якого багато в чому визначалося важкою і небезпечною працею чоловіків. Саме цей фактор визначав дві головні особливості шахтарських родин: консервативність та патріархальність. Пристойна заробітна платня, постійна небезпека та високий престиж шахтарської праці зумовлювали специфічне становище гірника як у суспільстві, так і в родині: шахтар відігравав у сімейній ієрархії провідну роль; він був не лише головою родини, але й своєрідним центром, навколо якого будувалося повсякденне сімейне життя.
На роль і місце у родині шахтаря суттєво впливав також своєрідний «шахтарський характер», який також починав формуватися на виробництві; небезпечні умови праці та бригадний характер виробництва зумовлювали формування таких рис характеру, як сміливість, надійність, рішучість, почуття колективізму, готовність завжди прийти на допомогу. Велику роль у формуванні «шахтарського характеру» відігравала також своєрідна міфологізація та героїзація державою образу шахтаря, направлена в основному на підвищення престижності шахтарської праці та заохочення припливу нових працівників до галузі. Таким чином, «шахтарський характер» починав формуватися на виробництві як під впливом штучно створеного державою міфу про героїку шахтарського життя, так і під впливом об’єктивних чинників (фізичне і психічне навантаження, бригадний характер праці) і остаточно оформлювався у позаробочій повсякденній буденності шляхом головування гірника багатьох сферах родинного життя.
Поза сферою впливу шахтаря у родині залишалися хатнє господарство, сімейні фінанси та харчування. Всі ці питання майже виключно знаходилися у компетенції шахтарської дружини. Саме вона за своєрідним «контрактом матері, що працює» визначала пріоритетність тих чи інших потреб родини і розподіляла фінанси відповідно до цих пріоритетів, займалася хатньою працею і забезпечувала необхідний комфорт, організовувала якісне харчування для чоловіка та дітей, обслуговувала їхні потреби тощо. У більшості випадків шахтарська дружина незалежно від того, працювала вона чи була домогосподаркою, могла реалізувати себе лише в родині. Цьому сприяли патріархальний характер родини та виключна роль шахтаря як стрижня сімейних відносин. Такий стан справ пояснювався специфічним соціальним становищем дружини шахтаря, яка тривалий час змушена була жити у постійному психологічному напруженні, оскільки, щодня проводжаючи чоловіка на роботу, вона не знала, чи повернеться він додому. Таким чином, якщо авторитет шахтаря був зовнішнім, направленим на репрезентацію родини у суспільстві, то авторитет шахтарської дружини був суто внутрішнім, непомітним для оточуючих і базувався на її виключній ролі в організації повсякденного побуту.
На підставі викладеного матеріалу можна зробити наступні загальні висновки. Для середини 1960-х – середини 1980-х років було властивим поліпшення умов життя шахтарських родин як порівняно з попереднім, так і порівняно з наступним хронологічними періодами існування радянської держави. Поява на карті нових шахтарських міст та поселень, введення до експлуатації нових підприємств вугільної промисловості та реконструкція старих, інтенсивна урбанізація, підвищення матеріального добробуту шахтарів, велика увага керівництва до організації вільного часу працівників, формування у населення країни образу сміливого та мужнього шахтаря-героя, безумовно, стали великими заслугами радянської влади, які поряд із суто виробничими факторами, зумовили специфічні, суто «шахтарські» умови повсякденного життя гірників, сприяли створенню та розвитку соціального феномену шахтарської дружини та появі «шахтарської педагогіки». Але, починаючи з середини 1970-х років становище шахтарських сімей дуже повільно, але неухильно почало погіршуватися внаслідок поступового наростання кризових явищ у радянській економіці та зумовленого ними скорочення витрат на вугільну галузь та її потреби та на соціальне забезпечення її працівників. Це призвело до ряду негативних тенденцій: невирішеності проблеми забезпечення житлом і комунальними зручностями, розгортання інфляційних процесів, зниження демографічних показників, розповсюдження проявів девіантної поведінки тощо. Таким чином, протягом дослідженого періоду остаточно сформувався патріархально-консервативний характер шахтарських родин, в основі повсякденного життя яких були специфічні умови праці на вугільних підприємствах та підвищена увага держави до працівників вугільної промисловості. Поряд із цим існували і так звані мікровідмінності від повсякдення інших категорій населення (насамперед інтелігенції та службовців): вищий рівень споживання м’ясних продуктів та алкогольних напоїв, превалююча роль дідусів у спілкуванні молодшого покоління зі старшим, переважання пасивних форм дозвілля над суспільно-культурним та ін.
Матеріали, викладені в дисертаційному дослідженні, дозволяють вивести ряд уроків та внести певні пропозиції. По-перше, під час формування регіональної політики слід спиратися на історичний досвід радянських часів. По-друге, доцільним є використання досвіду зарубіжних країн під час вирішення схожих проблем. По-третє, під час формування певних державних чи регіональних соціальних програм слід враховувати специфіку населення регіону, зокрема особливості його ментальності. Не слід також забувати про те, що у свідомості населення країни, особливо старшого покоління, ще й досі зберігаються певні радянські ідеологічні штампи, стереотипи та цінності, які теж потрібно враховувати.
Варто зазначити, що питання, розглянуті у дисертаційному дослідженні, зовсім не вичерпують всієї складності та різноманітності теми повсякденного життя шахтарських сімей Донбасу. Існує низка інших перспективних напрямків для наукових розвідок в межах запропонованої проблематики.

ПОСИЛАННЯ

Посилання до Розділу 1
1. Пономарьов А.П. Сучасна сім`я і сімейний побут робітників Донбасу 1950-1975 / А. П. Пономарьов. - К.: Наукова думка, 1978. – 141 c.
2. Миронов В. В. Культура і побут гірників Радянської України / В. В. Миронов. – К: Наукова думка, 1965. – 125 с.
3. Морозов И.Ф. Совершенствование мер борьбы с внезапными выбросами / И. Ф. Морозов, В. Г. Аршава, Ф. Л. Гаврилюк. - Донецк: Донбасс, 1972 – 90 с.; Качко Ю.Я. Нормирование труда повременно оплачиваемых рабочих угольных шахт / Ю. Я. Качко. - Донецк: Донбасс, 1968. – 107 с.; Карлин П.И. Статистика производительности труда на угольных шахтах: Текст лекций / П. И. Карлин. - Донецк: ДПИ, 1982. – 68 с.
4. Вугільний Донбас у другій половині ХХ століття / [Під ред. З. Г. Лихолобової]. - Донецьк, 2001. – 340 с.
5. История советского рабочего класса: в 6 т. / АН СССР: Ин-т истории СССР. - М.: Наука, 1988. - Т. 5: Рабочий класс СССР на новом этапе развития социалистического общества: 1961-1970 гг. / Л. Д. Алексеева, Н. В. Алексеенко, Е. Э. Бейлина и др.; - 1988. – 430 с.; История рабочих Донбасса: в 2 т. - К.: Наукова думка, 1981.
6. Гордон Л.А. Рабочий класс СССР: Тенденции и перспективы социально-экономического развития / Л. А. Гордон, Н. А. Назимова. М.: Наука, 1985. – 221 с.; Ежов В.А. Рабочий класс СССР в годы 9 пятилетки (1971-1975) / В. А. Ежов. – Л., 1978. – 224 с.; Романцов В. О. Зміни в чисельності та складі робітничого класу Української РСР (1940-1970): дис. … доктора іст. наук: 07.00.01 / Романцов Володимир Олександрович. - К., 1972. – 268 с.
7. Фигурнов С. П. Реальная заработная плата и подъем благосостояния трудящихся в СССР / С. П. Фигурнов. – М., 1960. – 119 с.; Римашевская Н. М. Экономический анализ доходов рабочих и служащих / Н. М. Римашевская. - М., 1965. – 192 с.
8. Житло робiтникiв Донбасу / М. П. Приходько; АН УРСР. Iн-т мистецтвознавства, фольклору та етнографiї. – К.: Наук. думка, 1964 – 108 с.
9. Докашенко В.М. До питання подальшої видозміни методу політичного керівництва профспілками у 1970-1980-ті роки / В. М. Докашенко // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук у педвузі. - Горлівка: ГДПІІМ, 1996. –– Вип. 2. – Т.1. – С. 25-29; Докашенко В.М. Критика фальсифікації ролі профспілок в управлінні державою (70-ті – 80-ті рр.) / В. М. Докашенко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. - №2. – С. 34-38; Докашенко В.М. Принцип науковості в партійному керівництві профспілками: ілюзії та реалії/ В. М. Докашенко // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук у педвузі. - Горлівка: ГДПІІМ, 1997. –– Вип. ІІ. – С. 18-23; Докашенко В.М. Профспілки і тоталітаризм: проблеми профспілкового членства 70-х– 80-х рр.) / В. М. Докашенко // Борисфен. – 1998. – № 10. – С. 5-6; Докашенко В.М. Профспілки України в умовах тоталітарної системи (70-ті – 80-ті рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / В. М. Докашенко. – К., 1999. – 26 с.; Докашенко В.М. Сутність та внутрішня структура стилю партійного керівництва профспілками / В.М. Докашенко // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук у педвузі. - Горлівка: ГДПІІМ, 1998. –– Вип. ІV. – Т.1. - С. 311-317.
10. Бобровський А.С. Соцiальна полiтика Радянської держави та її реалiзацiя в Донбасi у 1943 - серединi 1960-х років / А. С. Бобровський, В. М. Нікольський. - Донецьк : Норд-Пресс, 2008. - 244 с.; Кузіна К.В. Соціальні проблеми шахтарських міст Донбасу (1950-1980ті роки).: дис. … кандидата іст. наук: 07.00.01 / Кузіна Ксенія Володимирівна. - Донецьк, 2009 – 264 с.; Шевченко Н.М. Соціальні проблеми вугільної промисловості України в 1965-2000 рр.: дис. … кандидата іст. наук: 07.00.01 / Шевченко Наталія Миколаївна. - Донецьк, 2005 – 261 с.
11. Саржан А.О. Змiни в соцiально-економiчнiй сферi Донбасу. Друга половина 40-х - кiнець 80-х рр. XX ст. / А.О. Саржан - Донецьк: Лебедь, 2004. - 411 с.; Саржан А. О. Новітня історія Донбасу (1945-1999 рр.): навч. посібник / А. О. Саржан. – Донецьк: Сталкер, 1999. – 463 с.
12. Манекин Р. М. Донецк forever: Очерки истории донецкого края. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.manekin.narod.ru/hist/forever/part1/op1.htm
13. Данілін О. М. До питання про урбанізаційно-модернізаційні процеси в Донбасі у перші повоєнні десятиліття: шахтарі в урбаністичній системі регіону / О. М. Данилін // Історія України: маловідомі імена, події, факти. – Вип. 18. – К., Донецьк: Рідний край, 2001. – С. 159-164.; Заблоцький В. Чому Донбас «порожняк не гонить» або Як формувався менталітет ландшафтного регіону / В.Заблоцький // Вече. – 2004. - № 11. – С. 45-51.
14. Степкин В. П. Полная история Донецка / В.П. Степкин, В.И. Гергель. – Донецк: Апекс, 2008. – 560 с.
15. Харчев А. Г. Быт, семья, досуг: социологические и нравственные проблемы / А. Г. Харчев. – М., 1960. – 32 с.
16. Ружже В. Л. Структура и функции семейных групп / В. Л. Ружже, И. И. Елисеева, Т. С. Кадибур. - М.: Финансы и статистика, 1983. - 161 с.
17. Васильева Э. К. Образ жизни городской семьи / Э. К. Васильева. – М.: Финансы и статистика, 1981. – 96 c.
18. Дементьева И. Ф. Первые годы брака: проблемы становления молодой семьи / И. Ф. Дементьева. – М.: Наука, 1991 – 112 с.
19. Мокеров И. П. Экономико-демографическое развитие семьи / И. П. Мокеров, А. И. Кузьмин. – М.: Наука, 1990. – 102 с.
20. Петраков А. А. Демографический мир семьи / А. А. Петраков. - Ижевск: Удмуртия, 1988. - 163 с.
21. Семья и молодежь: профилактика отклоняющегося поведения / В. А. Балцевич, С. Н. Бурова, А. К. Воднева. – Минск: Университетское, 1989. – 144 с.
22. Мы и наша семья: книга для молодых супругов / В.И. Зацепин, В.Д. Цимбалюк. – М.: Молодая гвардия, 1989. – 416 с.
23. Бестужев-Лада И. В. Ступени к семейному счастью / И. В. Бестужев-Лада. – М.: Мысль, 1988. – 301 с.
24. Павлов Б. С. Матери, отцы, дети: Социологический очерк / Б. С. Павлов. - М.: Сов.Россия, 1984. – 191 с.; статті та монографії І. Кона [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ecsocman.edu.ru/text/16106292/
25. Орбан Л. Дети и общество / Л. Орбан. – М., 1992. – 148 с.; Бардиан А. М. Воспитание детей в семье: психологические очерки / А. М. Бардиан. – М.: Педагогика, 1972. – 168 с.
26. Чуйко Л. Поколение в семье / Л. Чуйко, В. Никитенко // Семья сегодня. - М.: Статистика, 1979. - С. 51-62.; Дмитриев А.В. Социальные проблемы людей пожилого возраста / А.В. Дмитриев. – СПб.: Пресс, 1980. – 198 с.; Шапиро В.Д. Человек на пенсии: социальные проблемы и образ жизни / В. Д. Шапиро. - М., 1980. – 173 с.
27. Толкунова В.Н. Право женщин на труд в СССР / В. Н. Толкунова. – М.: Юрид. л-ра., 1980. – 208 с.; Юк З. М. Труд женщины и семья / З. М. Юк. – Минск: Беларусь, 1975. – 240 с.; Сидорова Т. Н. Труд и современная женщина / Т. Н. Сидорова. – М.: Профиздат, 1981. – 143 с.; Груздева Е. Б. Труд и быт советских женщин / Е. Б. Груздева, Э. С. Чертихина. - М.: Политиздат, 1983. - 222 с.; Данилова Е. З. Социальные проблемы труда женщины-работницы (труд женщины-работницы и материнство) / Е.З. Данилова. - М., 1968. — 87с.
28. Мазаев А. И. Праздник как социально-художественное явление / А. И. Мазаев. – М.: Наука, 1978. – 392 с.; Дмитренко Р. І. Міжнародні та радянські революційні свята на Україні: історико-етнографічний нарис / Р. І. Дмитренко. - К.: Наукова думка, 1989. – 192 с.
29. Veroff F. Sh. Marriage and Work in America. / F. S. Veroff. - N. Y., 1970. – 193 p.
30. Udly J. R. The Social Context of Marriage / J.R.Udly. – Philadelphia-New York-Toronto, 1974. – 291 p.
31. Elder Y. H. The Life Corse / Y. H. Elder // Encyclopedia of sociology [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.sociologyencyclopedia.com/public/; Murphy M. Y. The Family Life Cycle / M. Y. Murphy // Readings in Population Research Methodology. Vol. 4. – Chicago, 1993. – P. 3-15; Glick P. S. The Family Life Cycle / P. S. Glick // American Sociological Review, 1947. – vol. 12. – P. 164-174.
32. Streib G. F. Old Age and The Family: facts and forecasts [Електронний ресурс] Режим доступу: http://abs.sagepub.com/content/14/1/25.extract
33. Ariсes P. Centuries of childhood: A social history of family life / P.Ariсes; Transl. from the French by R. Baldick. - Harmondsworth: Penguin Books, 1973. - 414 p.
34. Вальчевська С. Особиста свобода. Домашній матріархат. / С. Вальчевська // Гендерні студії. – 2000. - № 17. – С. 28-42.; Хубер Д. Теория гендерной стратификации / Д. Хубер // Антология гендерных исследований. – Минск: Пропилеи, 2000. – С. 77-98.; Gerson K. Hard choices: How women decide about work, career, and motherhood / K.Gerson. - Berkeley: University of California Press, 1985. - 312 p.
35. Левин К. Разрешение социальных конфликтов / К. Левин; [пер. с англ.]. – СПб.: Речь, 2000. – 408 с.
36. Voices in family psychology. - Newbury Park.: Sage Publications, 1990 - Volume 2 / Ред. F.W.Kaslow. - 1990. - 302 p.; Ortlund A. Disciplines of the home / A.Ortlund. - Dallas: Word Pub., 1990. -159 p.
37. Geiger H. K. The family in Soviet Russia / H. K.Geiger. - Cambridge, Mass.; London: Harvard University Press, 1968. - 381 p.
38. David H. P. Abortion and family planning in the Soviet Union: public policies and private behaviour / H. P. David // The Journal of biological sciences. – 1974. - № 4(6). – Р. 417-426.
39. Bernardes J. Family Studies: in Introduction [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=104477117; Therborn G. Between Sex and Power: Family in the world, 1900-2000. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=107487056; Leslie G. The family in social context / G. R. Leslie. - 2d ed. - New York: Oxford University Press, 1973. – 701 p.
40. The family: Organisation and protection within the European Social Charter / Council of Europe, Directorate of Human Rights. - Strasbourg: Council of Europe Press, 1995. - 86 p.
41. Касьяненко В. И. Советский образ жизни. Проблемы исследования / В. И. Касьяненко. - М.: Мысль, 1982. - 215 с.; Толстых В. И. Образ жизни. Понятие. Реальность. Проблемы / В. И. Толстых. - М.: Политиздат, 1975. – 184 с.; Струков Э.В. Социалистический образ жизни. Теоретические и идейно-воспитательные проблемы / Є. В. Струков - М., 1977. – 49 с.
42. Толстых В. И. Вказ. праця. – С. 6.
43. Культура досуга / В. М. Пича, И. В. Бестужев-Лада, В. М. Димов. – К.: Изд-во при Киев. ун-те, 1990. – 240 с.
44. Гордон Л. А. Человек после работы. Социальные проблемы быта и внерабочего времени: по материалам изучения бюджетов времени рабочих в крупных городах европейской части СССР / Л. А. Гордон, Э. В. Клопов. - М.: Наука, 1972. – 153 c.; Олевский Г.М. Наше свободное время / Г.М. Олевский. - Минск: Беларусь,1980. - 79 с.; Соколов Э.В. Свободное время и культура досуга / Э. В. Соколов. - Л., 1977. - 208 с.; Говорун Т. В. Час нашого дозвілля / Т. В. Говорун. – К.: Політвидав України, 1986. - 88 с.; Орлов Г.П. Культура свободного времени / Г.П. Орлов. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд., 1969. – 79с.; Петросян Г.С. Внерабочее время трудящихся в СССР / Г. С. Петросян. - М.: Экономика, 1965. – 195 с.; Зборовский Г. Е. Досуг: деятельность и иллюзии. Проблемы свободного времени в марксистской и буржуазной социологии / Г. Е. Зборовский, Г. П. Орлов. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1970. – 232с.; Грушин Б. А. Свободное время. Актуальные проблемы / Б. А. Грушин. — М., 1966. – 175 с.; Кряжев В.Г Внерабочее время и сфера обслуживания. / В. Г. Кряжев. - М.: Экономика, 1966. – 144 с.
45. Зуйкова Е. М. Быт и бытовые отношения при социализме / Е. М. Зуйкова. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1986. – 98 c; Труфанов И. П. Проблема быта городского населения СССР / И. П. Труфанов; отв. ред. В. А. Ежов. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. – 144 c.
46. Мазур В. М. Соціалістичний побут та його розвиток. / В. М. Мазур. - К.: Політвидав України, 1976. – 281 с.; Байкін Ф. Ф. Побут і ровиток особи / Ф. Ф. Байкін. – К., 1969. – 110 с.
47. Кавалеров А. И. Быт развитого социализма: сущность и основные черты / А. И. Кавалеров. – Львов: Вища школа, 1985. – 145 с.; Спасибенко Г. С. Быт – составная часть советского образа жизни / Г. С. Спасибенко. – М.: Политиздат, 1980. – 313 с.; Этнографическое изучение быта рабочих. По материалам отдельных промышленных районов СССР / Отв. ред. В.Ю. Крупянская. - М.: Наука, 1968 – 208 с.
48. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія: Історико-етнографічне дослідження / Л.Ф. Артюх. – К.: Наукова думка, 1977. - 155 с.; Артюх Л.Ф. Народне харчування українців та росіян північно-східних районів України / Л. Ф. Артюх. – К.: Наукова думка, 1982. – 112 с.
49. Курочкін О. В. Новорічні свята українців: традиції і сучасність / О. В. Курочкін. – К.: Наукова думка, 1978. – 190 с.
50. Сборник научных работ студентов и аспирантов "Опыт историко-антропологических исследований. 2003" [Електронний ресурс] Режим доступу до журналу: http://www.humanities.edu.ru/db/msg/39909
51. Одиссей. Человек в истории. [Електронний ресурс] Режим доступу до журналу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/odiss/index.php
52. Сыров В. О статусе и структуре повседневности (методологические аспекты). [Електронний ресурс] Режим доступу: http://siterium/trecom.tomsk.su/Syrov/s_text11.htm; Наливайко И. Повседневность и проблема культурной самоидентификации (Границы культуры и культура границ) / И. Наливайко // В перспективе культурологии: повседневность, язык, общество. – М., 2005. – С. 224-235; Беловинский И. История повседневности как инструмент изучения истории культуры / И. Беловинский // Современные методы исследования культуры: мат. науч-метод. конф. - М., 2000. – С. 11-16.
53. Манкевич И.А. Поэтика повседневности в пространстве литературных коммуникаций: опыт культурологической интерпретации / И. А. Манкевич // Обсерватория культуры. – 2007. – № 4. – С. 20–27.; Манкевич И.А. Культура повседневности: информационно-коммуникационный подход / И. А. Манкевич // Вестник ЛГУ им. А.С. Пушкина. Сер. Философия. – 2007. – № 4 (8). – С. 83–92.; Манкевич И.А. Феномен повседневных коммуникаций: опыт культурологической интерпретации / И. А. Манкевич // Феномен повседневности: Гуманитарные исследования. Философия. Культурология. Филология. Искусствоведение. – СПб.: Астерион, 2005. – С. 34–52.
54. Козлова Н. Советские люди. Сцены из истории / Н. Козлова. - М.: Европа, 2005. - 544 с.
55. Артемов В.А. Социальное время: проблемы изучения и использования / В.А. Артемов. - Новосибирск, 1997. - 465 с.; Мосалев Б. Г. Досуг: методология и методика исторических исследований: уч. пособие / Б.Г. Мосалев. – М.: Изд-во москов. гос. ун-та к-ры, 1995. – 96 с.
56. Нариси української популярної культури / О. Гриценко, М. Стріха, В. Солодовник, Є. Кононенко, О. Різник; Укр. центр культ. дослідж., Ін-т культ. політики. — К., 1998. — 760 с.
57. Коляструк О. А. Предмет історії повсякденності: історіографічний огляд його встановлення у зарубіжній та вітчизняній історичній науці / О.А. Коляструк // Український історичний журнал – 2007. - № 1. – С. 174-184.
58. Хубова Д.Н. К генезису понятия «устный архив» [Электронный ресурс] / Д.Н. Хубова // Вестник архивиста. – 1996. - №4. – С.35-40. – Режим доступу до журналу:http://www.rusarchives.ru/publication/vestnik/1991_2001/vest25.shtml; Стяжкина Е.В. Устная история: источник и метод изучения роли женщины в культуре повседневности второй половины ХХ века (на материалах Донбасса) / Е.В. Стяжкина // Нові сторінки історії Донбасу. – Донецк: ДонНУ, 2008. – Кн.8. – С. 26-41; Грінченко Г. (Авто)біографічне інтерв’ю в усно історичних дослідженнях: до питання про теорію наративного аналізу історії / Г.Грінченко // Схід – Захід: іст. культурол. зб. – Х., 2008. – Вип. 11-12: Спец. вид.: Усна історія в соціально-гуманітарних студіях: теорія і практика досліджень. – С.59-77; Грінченко Г. Усна історія як метод і джерело дослідження [Електронний ресурс] / Г.Грінченко // «…То була неволя»: спогади та листи остарбайтерів. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. – С. 29-42. - Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/Book/OST/3.pdf.
59. Герасимова М.С. Повсякденне життя населення Донбасу в 1945-1953 рр.: дис. … кандидата іст. наук: 07.00.01 / Герасимова Марина Сергіївна. – Донецьк, 2007. – 280 с.; Ісайкіна О. Д. Побут і дозвілля міського населення України в повоєнний період (1945-1955 рр.): дис. ... кандидата іст. наук: 07.00.01 / Ісайкіна Олена Дмитрівна. — К., 2006. — 240 с.
60. Людина у структурах повсякдення в історії України // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Луганськ, 2009. – 73 с.
61. Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской России в 30-е годы: город / Ш. Фицпатрик - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН); Фонд Первого Президента России Б.Н.Ельцина, 2008. - 336 с.
62. Inkeles A. The Soviet citizen: Daily life in a totalitarian society / A. Inkeles, R. Bauer. - Cambridge: Harvard univer. press, 1959. – 402 р.
63. Конституция СССР 1977 г. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1977.htm ; Конституція УРСР 1978 р. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=888-09
64. Гопанчук В.С. Сімейне право України: навч. посіб. / В.С. Гопанчук. – К.: МАУП, 1998. – 98 с.
65. Там само.
66. Законодательство СССР и РФ (по состоянию на 12 октября 2006 года) / под общ. ред. В.С. Левоневского [Електронний ресурс] Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/
67. Там само.
68. Державний архів Донецької області. Ф. Р-2689 Міністерства вугільної промисловості УРСР, м. Донецьк.
69. Законодательство СССР и РФ (по состоянию на 12 октября 2006 года) / под общ. ред. В.С. Левоневского [Електронний ресурс] Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/
70. Державний архів Донецької області. Ф. Р-2865 Донецького обкому профспілки робітників вугільної промисловості.
71. Державний архів Донецької області. Ф. Р-6461 Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань, м. Донецьк.
72. Напр.: Народное хозяйство СССР в 1975 году: стат. ежегодник. - М.: Статистика, 1976. - 846 с.; Народное хозяйс