СТАНОВИЩЕ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1941-1944 рр. : ПОЛОЖЕНИЕ СОВЕТСКИХ ВОЕННОПЛЕННЫХ НА ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ 1941-1944 гг



  • Название:
  • СТАНОВИЩЕ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1941-1944 рр.
  • Альтернативное название:
  • ПОЛОЖЕНИЕ СОВЕТСКИХ ВОЕННОПЛЕННЫХ НА ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ 1941-1944 гг
  • Кол-во страниц:
  • 207
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


    На правах рукопису

    УДК 94(477)-054.65 «1941/1944»



    ЗАБОЛОТНИЙ Олександр Михайлович


    СТАНОВИЩЕ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1941-1944 рр.



    Спеціальність 07.00.01 – історія України

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    історичних наук


    Науковий керівник
    КАЗЬМИРЧУК Григорій Дмитрович,
    доктор історичних наук, професор


    Київ – 2012










    ЗМІСТ



    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................................3
    ВСТУП ................................................................................................................4
    РОЗДІЛ 1. Історіографя та джерельна база дослідження…………...….......11
    РОЗДІЛ 2. Причини трагедії радянських військовополонених.…….….….39
    РОЗДІЛ 3. Політика нацистів щодо радянських військовополонених…....65
    РОЗДІЛ 4. Знищення військовополонених в таборах та «лазаретах»….....93
    РОЗДІЛ 5. Допомога населення окупованих територій радянським військовополоненим…...........………………...……….……………..……..135
    ВИСНОВКИ ...................................................................................................159
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ......................168
    ДОДАТКИ.......................................................................................................192







    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ



    ДА СБУ – Державний архів Служби Безпеки України, м. Київ.
    ДАКО – Державний архів Київської області, м. Київ.
    СД – поліція безпеки.
    СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік.
    СС – охоронні частини Націонал-соціалістичної партії Німеччини.
    ОКХ – головне командування сухопутних військ Німеччини.
    ОКВ – верховне головнокомандування збройних сил Німеччини.
    УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка.
    ЦДАВО України - Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ.
    ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських об’єднань України, м. Київ.







    ВСТУП



    Актуальність теми. Проблеми Другої світової та Великої Вітчизняної воєн упродовж багатьох років перебувають у центрі уваги історичної науки. В СРСР перемога у Великій Вітчизняній війні була важливою складовою державної гуманітарної політики, яка мала скріплювати радянську ідентичність. Однак багато складових воєнної тематики замовчувались. Перш за все, це стосується становища військовополонених. В ті роки історія війни розглядалась як серія перемог. На інформації про героїзм радянських воїнів та мирного населення проводилось патріотичне виховання молоді. Звісно, що в таке бачення погано вписувались такі питання, як причини поразок у перші дні війни, втрати серед радянських військовослужбовців, доля радянських військовополонених тощо.
    У роки Перебудови та після розпаду СРСР інтерес до «білих плям» в історії Великої Вітчизняної війни зріс. Це стосується й проблеми становища військовополонених на окупованій території України. Внаслідок публіцистичного, а згодом і наукового переосмислення було відкрито маловідомі сторінки воєнної проблематики. В незалежній Україні особливий інтерес до історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн виникає у наукової громадськості в зв’язку з неоднозначним ставленням суспільства як до перемоги над німецькими загарбниками взагалі, так і до проблеми радянських військовополонених зокрема. Значний вплив суспільно-політичного дискурсу на розвиток наукових студій, з одного боку, сприяє прискореному вивченню актуальних для суспільства тем, а з іншого – нерідко ставить дослідника в залежність від кон’юнктурних аспектів життя суспільства та історіографічної ситуації. У зв’язку з цим постає проблема об’єктивного аналізу військових, соціальних, економічних аспектів історії війни та участі в ній України, подолання стереотипів, як радянських, так і витворених в перші роки української незалежності, коли переосмислення історичних подій часто зводилось до заміни позитивних оцінок негативними і навпаки.
    Однією із складних і маловивчених сторінок історії зазначеного періоду, яка вимагає неупередженого аналізу та всебічного вивчення, є німецько-фашистський геноцид радянських військовополонених в Україні, політика нацистської влади щодо полонених.
    Зрозуміло, що в СРСР ця проблема об’єктивно не досліджувалась, а реальні масштаби трагедії приховувались, щоб не порушувати питання про причини катастрофи Червоної Армії в перші місяці війни та масової здачі червоноармійців у полон. Однак і на сьогодні не існує комплексного історичного дослідження, в якому всебічно розглядався б нацистський окупаційний режим на території України.
    Головна увага вітчизняної історичної науки зосереджувалася на питаннях партизанського руху та інших форм активного чи пасивного опору окупантам. Не висвітлена повною мірою трагічна доля радянських військовополонених. Нерідко вони постраждали двічі: від німців, а деякі після звільнення – і від радянських каральних органів. Деякі науковці проводили вивчення регіональної специфіки нацистської політики, зокрема в генерал-губернаторстві, на території зони військового управління, але становище радянських військовополонених, яких вважали за зрадників присяги, не ставали об’єктом дослідження.
    Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена: а) відсутністю спеціального дослідження, у якому б давався комплексний аналіз становища радянських військовополонених на окупованій території України в роки війни; б) тенденцією української та світової історичної науки до антропологізації історичної науки; в) значним впливом німецько-фашистського геноциду полонених на історію України, Росії, інших країн пострадянського простору, а також Німеччини та Європи загалом, взаємини між цими державами і їхніми народами, недостатнім осмисленням його ролі в концепції історії України; г) наявністю потужного пласту практично не досліджених архівних документів та матеріалів, присвячених становищу радянських військовополонених на окупованій території.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в рамках науково-дослідницької теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (номер державної реєстрації 06БФ046-01), що виконується на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    Мета дослідження полягає в проведенні комплексного аналізу становища радянських військовополонених, структури та політики німецької влади щодо полонених в 1941–1944 рр. на матеріалах окупованих територій України.
    Поставленою метою обумовлено такі завдання:
    - проаналізувати стан і ступінь дослідження обраної теми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;
    - встановити причини масового потрапляння в полон червоноармійців в перші місяці війни;
    - з’ясувати роль таборів для військовополонених у проведенні німецької політики щодо полонених на окупованій території;
    - висвітлити причини масового знищення німецькою окупаційною владою радянських військовополонених;
    - дослідити методи та засоби за допомогою яких проводилось знищення радянських військовополонених;
    - висвітлити фашистську політику на окупованих землях України, її наслідки для радянських солдатів які потрапили в полон;
    - показати ставлення до військовополонених населення окупованих територій, допомогу полоненим, їх участь в антифашистській боротьбі.
    Об’єктом дослідження є становище радянських військовополонених на території України під час окупації німецько-фашистськими загарбниками в 1941–1944 рр.
    Предметом дослідження виступає політика окупаційного режиму щодо радянських військовополонених, система заходів в таборах смерті на території України, спрямована на знищення радянських військовополонених та умови перебування полонених.
    Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 22 червня 1941, тобто від нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз, до жовтня 1944 року, коли, внаслідок здійснення Карпато-Ужгородської операції 28 жовтня було звільнено всю територію України. Нижня хронологічна межа дисертаційної теми обумовлена початком захоплення німецькими військами військовополонених, верхня – його повним звільненням України радянськими військами.
    Географічні рамки роботи включають всю територію України, а саме Рейхскомісаріат «Україна», Галичина, Закарпаття і Трансністрія (території між Дністром та Південним Бугом, окупована Румунією), а також прифронтова зона яка підпорядковувалось відповідним групам армій. Під всіма цими територіальними одиницями в дисертаційному дослідженні розуміється окупована територія.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є універсальні принципи історичного дослідження: історизм (дослідження не окремих випадків становища військовополонених, а сукупності причин і мотивів, що його зумовили), наукова об’єктивність (неупередженість, що досягається шляхом зіставлення різних точок зору на проблему), комплексність, системність та всебічність (підхід до вивчення кожної складової обраної теми як взаємопов’язаних елементів, всебічний аналіз джерел), які уможливлюють вивчення складних суспільних явищ, подій в їхній динаміці. В роботі використовувались як загальнонаукові методи (узагальнення, типологізації, логічний, структурно-системний, порівняльно-системний), так і історичні (предметно-хронологічний – дав змогу періодизувати проблему, простежити її в динаміці; порівняльний – забезпечив можливість виявити аналогії та відмінності у дослідженні становища військовополонених, зміни історіографічної ситуації; ретроспективний – дав змогу відобразити становище військовополонених в окупованій Україні; персонологічний – застосований для з’ясування долі полонених), а також методи історичного джерелознавства – наукової евристики (для пошуку архівних матеріалів та літератури), систематизації (для узагальнення знайдених матеріалів), класифікації (для диференціації використаних джерел і літератури) та критики джерел (для їх інтерпретації). Використовувались принципи періодизації та класифікації. Їх поєднання та комплексне використання дозволило реалізувати сформульовані дослідницькі завдання і досягти поставленої мети.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала всебічного та об’єктивного висвітлення в історичній науці. Вперше отримано комплексне дослідження проблеми – становища радянських військовополонених на території України 1941–1944 рр. Її розгляд здійснено на основі вивчення матеріалів таборів для полонених на території України. Зокрема, встановлено причини трагедії радянських військовополонених, політику німецької влади стосовно них, знищення полонених, ставлення до них населення окупованих територій.
    У джерелознавчому плані наукова новизна полягає в тому, що до наукового обігу вперше введено нові архівні матеріали, які мають велике джерелознавче значення. Низка архівних матеріалів знайшли у дисертації нову інтерпретацію.
    Уточнено на основі матеріалів періодики, архівних документів, мемуарів та великої кількості літератури з історії Другої світової війни, основні обґрунтування низки нових положень у вивченні становища радянських військовополонених та політики окупаційної влади щодо них.
    Дістало подальший розвиток уточнення масових втрат в деяких таборах. У роботі поглиблено досліджується стан, умови перебування, та методи знищення військовополонених на окупованій території, внесок полонених у боротьбу з ворогом протягом усього періоду окупації.
    Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Достовірність отриманих результатів підтверджена шляхом історичного аналізу документів, котрі вводяться в науковий обіг та думок дослідників історії Другої світової війни.
    Наукове значення роботи зумовлене тим, що одержані й викладені результати та положення збагачують знання з історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, висвітлюють нові аспекти долі радянських військовополонених. Отримані наукові положення доповнюють наявний пласт історичних знань щодо нацистської політики на окупованій території, ставлення СРСР до військовополонених.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані в науково-дослідній та музейній роботі, розробці методичних посібників, монографій, статей, наукових програм, спецкурсів і лекцій у навчальних закладах з історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, з історії України за означений період. Дисертаційне дослідження може стати допоміжним матеріалом у розробці таких тем, як причини та наслідки знищення полонених в таборах, розвиток партизанського руху на окупованій німецькими військами території України, історія міст і сіл України в роки Другої світової війни.
    Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертантові одноосібно і зводяться до здійсненого вперше в українській історичній науці комплексного аналізу становища радянських військовополонених на території окупованої України в роки Німецько-Радянської війни.
    Апробація результатів дисертації. Наукові висновки та результати дослідження апробовано на засіданні кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення, висновки та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію в доповідях і повідомленнях на чотирьох міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: «День науки історичного факультету. Проблеми історії та історіографії України» (Київ, 2009), «VII Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині «Руська бесіда» (Чернівці, 2009)», «День науки історичного факультету. Проблеми історії та історіографії України» (Київ, 2010), «День науки історичного факультету. Проблеми історії та історіографії України» (Київ, 2011).
    Публікації. Основні результати дослідження відображено у 5 статтях загальним обсягом 2,53 др. арк., опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених згідно переліку МОН молоді та спорту України та 4 публікацій –матеріалах наукових конференцій.
    Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку джерел і літератури та додатків. Повний обсяг дисертації – 207 с.; основний зміст викладено на 167 с.; список використаних джерел та літератури – 24 с., 272 позиції; 3 додатки на 15 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    На сучасному етапі розвитку історичної науки провідною тенденцією в світі стає гуманізація і антропологізація («олюднення») минулого, впроваджується концепція «відкритої історії», яка передусім пропагує толерантність. Це передбачає звернення уваги історії до долі конкретної людини, умов її життя. З огляду на це дослідження долі радянських людей доби Великої Вітчизняної війни видається нагальною потребою сьогодення.
    Водночас, в сучасній історичній науці гостро постає проблема боротьби цивілізацій, особливо її складова – конфлікт пануючих ідеологій. Ця проблема має тісний зв’язок з розумінням питань історичного минулого. Тому потрібен об’єктивний аналіз найбільших катастроф людської історії, тобто світових війн між народами, визначення причини виникнення цього явища і наслідків для наступних поколінь.
    Для українського народу трагічною та повчальною сторінкою вітчизняної історії залишається період Великої Вітчизняної війни, зокрема доба німецько-фашистського окупаційного режиму в Україні. Допоки не підраховано остаточна кількість загиблих, постраждалих від війни та внаслідок окупації, не визначені всі матеріальні та духовні втрати, доти потрібно досліджувати цю проблематику.
    В сучасній історичній науці досі не існує єдиної точки зору на зміст окупаційного режиму, на його ставлення до військовополонених та вплив на населення. Не створено на сьогоднішній день, з урахуванням нових даних та матеріалів, комплексної, загальної, наукової праці по становищу радянських військовополонених на території України в 1941–1944 роках.
    Особливу увагу треба приділити зазначеній проблемі в роки визначних дат для українського народу 20-річчя незалежності України. Потрібно докласти всіх зусиль, щоб ця страшна сторінка не була забута поколіннями які виросли в незалежній Україні, щоб в результаті ретельної роботи дослідників була сказана об’єктивна правда про Велику Вітчизняну війну.
    Проблема дослідження становища радянських військовополонених, під час фашистської окупації має певну історіографію. Однак більшість наших попередників висвітлювали лише зовнішні прояви окупаційного режиму. Увага радянських науковців зосереджувалася, в основному, на обмеженому колі питань: характерні практичні кроки загарбників у ставленні до військовополонених; звірства щодо місцевого населення; оцінка людських жертв та матеріальної шкоди. У той же час недоступними у науковому обігу залишалися документальні матеріали та дослідження, які б характеризували політику окупантів щодо радянських військовополонених у цілому і в динаміці, по регіонах, слабо відбитий мотиваційний бік цієї політики. Отже, проблема долі військовополонених у радянській історіографії порушувалася фрагментарно. Тільки з другої половини 80-х — початку 90-х років з'являються публікації, де дуже обережно, часто тенденційно і неглибоко, висвітлюються деякі аспекти цієї проблеми. Це праці Д. Волкогонова, М. Гареева, М. Мойсеева, С. Кузьміна, О. Самсонова, М. Семиряги.
    Через об’єктивні причини українська історіографія значно пізніше отримала змогу розпочати всебічний аналіз згаданої проблематики. У працях В. Короля, М. Коваля, О. Лисенка та інших лише розпочато дослідження трагічної долі військовополонених на території України. Аналогічні процеси відбуваються і в Росії. Як бачимо, до вичерпної відповіді на питання, якою насправді була доля радянських військовополонених, ще дуже далеко. Вивчаючи дану проблему з позицій сьогодення, автором критично переосмислено і проаналізовано праці попередників. Це праці М. Коваля, В. Короля, О. Лисенка, І. Муковського І. Вєтрова, О. Потильчака Т. Пєршиної В.Косика та інших, що розглядали певні аспекти та з іншої точки зору дану проблематику. Внесок цих дослідників у вивчення даної теми та сучасний стан відкритості архівних джерел дозволяє подивитися на окупаційний режим під більш широким кутом зору.
    Історіографічний та джерельний аналіз визначеної проблеми свідчить, що лише окремі її аспекти отримали вузьке, фрагментарне висвітлення. Проблеми становища, умов перебування, боротьби радянських військовополонених на території України не стали предметом цілісного об’єктивного спеціального дослідження. До цього часу не відновлена повна картина нацистської політики щодо радянських військовополонених в регіоні, не висвітлені масштаби знищення полонених як в таборах так і на полі бою тощо. Все-таки автору ці дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з окремих питань обраної теми дали змогу уявити картину в цілому. Ряд фактів, висновків та узагальнень із зазначеної літератури використані при роботі над даною дисертацією.
    До аналізу в дисертації залучено широке коло джерел, як опублікованих, так і архівних. Переважна частина документів та матеріалів вперше вводяться до наукового розгляду. Щодо решти подається нова інтерпретація документальних джерел. Наявна джерельна база загалом достатня для проведення дисертаційного дослідження. До аналізу залучено різноманітні за формою (архівні та опубліковані), змістом, рівнем репрезентативності, характером і походженням джерела. В цілому, залучений масив документів і матеріалів надає можливість реалізувати поставлені дослідницькі завдання.
    Напад Німеччини та її союзників готувався довго, ретельно і за планом. Радянські війська були не готовими до стійкої оборони. Це було спричинено втратами, яких зазнала армія, керівництво партії та держави, виробництво внаслідок репресій 1930-х рр. Кадрових офіцерів було винищено; а нові командири не мали досвіду своїх попередників. Досить негативно позначилась на боєздатності армії діяльність таких керівників як К. Ворошилов, С. Будьоний, Л. Мехліс, Ю. Щаденко, Г. Кулик. Стратегічною помилкою було те, що напередодні війни на старому кордоні демонтували укріплені райони. Щоправда, замість них почали споруджувати нові, але закінчити їх до початку війни не встигли. І без того складну ситуацію напередодні війни погіршили прорахунки і помилки керівництва країни.
    Як наслідок, уже в перші дні війни катастрофічної поразки зазнали понад 100 дивізій. До ворога потрапила половина складів, розміщених у прикордонних округах, у тому числі і стратегічного призначення. Не дивно, що солдатам видавали на день активних боїв усього лише по півтори обойми набоїв, по одній кулеметній стрічці, по чотири снаряди на гармату, чого було недостатньо навіть для відбиття однієї атаки ворога. Крім того, гвинтівкою в перших боях був озброєний лише один із трьох бійців, а інколи — один із п'яти (німці захопили на складах 5 млн. 400 тис. із 7 млн. 600 тис. гвинтівок, 191 з 240 тис. кулеметів). Саме тому, а не через боягузтво чи дезертирство, у полон до ворога у перші два тижні війни потрапило 329 тис. радянських воїнів.
    Великий вплив на становище військовополонених спричинив наказ № 270 від 16 серпня 1941 року, виданий Ставкою Верховного Головокомандування Червоної Армії і наказ № 27 від 28 липня 1942 року. Перший наказ зобов’язував розстрілювати на місці командирів та політпрацівників, які під час бою зривають із себе знаки розрізнення і дезертирують у тил чи здаються в полон ворогу не вичерпавши всіх можливостей для подальшого опору. При цьому їхні сім’ї підлягали арешту як сім’ї дезертирів. Частинам і підрозділам, які потрапили в оточення наказувалося самовіддано битися до останньої можливості, берегти матеріальну частину, пробиватися до своїх по тилах ворожих військ, наносячи їм людські та матеріальні втрати. А якщо «…начальник або частина червоноармійців замість організованої відсічі ворогові виберуть здачу в полон – знищувати їх усіма засобами як наземними, так і повітряними, а сім’ї червоноармійців, що здалися в полон позбавляти державної допомоги» Наказ був зачитаний у всіх ротах, ескадронах, батареях, ескадрильях, командах і штабах.
    Здачі в полон сприяв і той факт, що на початку війни німці самі відпускали військовополонених. Такі факти були непоодинокі. Здебільшого з проханнями про звільнення військовополонених писались від імені старости села або керівника підприємства. Як приклад, відділ мистецтв Київської Міської Управи просив в своїх листах звільнити військовополонених які були їхніми співробітниками. Зокрема це листи до керівників таборів в м. Кременчук, м. Проскурів. Такі ж листи надсилались до табору м. Холм, м. Сміла, м. Володимир-Волинська. Всі прохання були задоволенні, військовополонених звільняли. Однак після квітня 1942 року ситуація змінилась. На заяви та листи з проханнями звільнити отримували відмови. Причина таких відмов пояснювалась тим, що відпуск військовополонених на даний момент не проводиться.
    Причини винищення радянських військовополонених витікають з нацистської ідеології. А. Гітлер наголошував на тому, що це не війна двох армій – це війна двох різних ідеологій. 13 травня 1941 року німецьке командування видало розпорядження про військову підсудність у районі «Барбаросси» і особливі повноваження військ, за якими кожен німецький офіцер повинен був карати без суду і без будь-яких формальностей осіб, підозрюваних у ворожому ставленні до Німеччини. Цей наказ звільняв від карної відповідальності німецьких солдатів, які здійснили злочини проти населення окупованої території. «Наказом про комісарів» від 6 червня 1941 року дозволялося всіх політпрацівників і комуністів зі складу Червоної Армії розстрілювати на місці. Якщо вони потрапляли в полон, то гинули там в перші тижні голодною смертю, бо їх не годували.
    Справами військовополонених у третьому рейху опікувався спеціальний апарат, що підпорядковувався вищій військовій владі. Усі питання, у тому числі управління таборами для військовополонених як на території Німеччини, так і на окупованих територіях, перебували в компетенції головного командування сухопутних військ (ОКХ) — в оперативних районах, тобто в зоні військових дій, або верховного головнокомандування збройних сил (ОКВ) — на території Німеччини та окупованих нацистами землях. Протягом усієї війни відбувалося переміщення величезних мас військовополонених з оперативних районів, що підпорядковувались ОКХ, у глибокий тил у розпорядження ОКВ. Передача військовополонених апаратом ОКХ представникам апарату ОКВ здійснювалась у пересильних (етапних) таборах, так званих дулагах, звідки військовополонених направляли в постійні табори для рядового і сержантського складу, так звані шталаги, і в табори для офіцерів — офлаги. В усіх концтаборах окупанти чинили злочини.
    Радянський військовополонені винищувались всіма способами і методами. Вони не мали жодних прав, адже Радянський Союз відмовився приєднатися до Гаазької та Женевської конвенцій щодо поводження з військовополоненими, і цим повною мірою скористались фашисти. На пропозиції Міжнародного Червоного Хреста керівництву СРСР про допомогу Й. Сталін заявив: «Немає російських військовополонених. Російський солдат б'ється до смерті. Якщо він обирає полон, то він автоматично виключається з російської спільноти».
    Створені німцями табори для військовополонених не відповідали встановленим міжнародним конвенціям і нормам. У перший рік війни полонені розташовувалися переважно у полі, і їх оточували дротом. Іноді їх розміщували на скотарнях, складах, фермах, стадіонах, в розбитих казармах і церквах. У холодну пору в деяких таборах вони ночували в виритих в землі норах. На початок 1942 року із 3 млн. 900 тис. радянських військовополонених у живих залишилося 1 млн. 100 тис. осіб. В Україні діяли табори смерті, де велося планомірне знищення військовополонених. На території Сирецького і Дарницького таборів у Києві, Янівського, Славутського та інших таборів було знищено до 200 тис. осіб.
    І лише коли в Німеччини виникла потреба в робочій силі з 1942 р. положення тих хто залишився живим, трохи покращилося. Їх стали переводити в неопалювані бараки з нарами, раціон харчування був збільшений до 2540 калорій, і це дало можливість багатьом полоненим вижити.
    На окупованій фашистами території України поширення набуло використання радянських військовополонених на примусових роботах, зокрема у вугільній промисловості, на будівництві, на залізницях, у військовій промисловості та сільському господарстві. Особливо праця військовополонених застосовувалась на небезпечних роботах.
    Умови праці радянських військовополонених були вкрай важкими. Робочий час тривав від 12 до 14 годин на добу, часто у дві зміни і без обідньої перерви. Багато працювали на шахтах та інших підприємствах, що знаходилися під землею, де не вистачало світла, чистого повітря, переважала підвищена вологість. Заходи безпеки не дотримувалися. Медичне забезпечення, якщо десь і було, то на примітивному рівні. Все це вело до високої захворюваності та масової смертності.
    Згодом німецькою владою створювалися табори-лазарети. Однак належної медичної допомоги в них поранені військовополонені не отримували. Хворі з гнійними ранами цілодобово лежали без перев'язок на голій, покритий кіркою льоду землі, бетоні, на брудних нарах або соломі. Залучені німцями радянські медики всіляко допомагали мученикам. Але в більшості лазаретів були відсутні медикаменти, перев'язувальні засоби, необхідний інструмент. Такий стан речей призводив до неминучої смерті. Фашистам потрібні були лише працездатні, а поранені чи хворі були приречені на смерть.
    Опинившись в полоні, люди потрапляли в незвичайні для повсякденного життя умови (голод, знущання, масові страти, гори трупів). Їх погляди і поведінка могли змінюватися. Тому адекватної оцінки поведінки полонених бути не може. Вона залежало від психіки людини, оточуючих обставин, а також правових основ, які визначали становище полонених.
    Важкі умови табірного життя, сувора ізоляція від зовнішнього світу, активна пропагандистська робота серед військовополонених істотно впливали на придушення духу та гідності людей, викликаючи почуття безвиході. Дехто в результаті побаченого і пережитого, піддавшись ворожій пропаганді, людських емоцій, різним обіцянкам і погрозам, ламався і ставав на шлях співпраці з ворогом, тим самим зберігаючи собі життя, але переходячи в розряд зрадників.
    Але жахливі умови існування не зламали всіх полонених, не поставили їх навколішки перед загарбником. Навпаки, багато хто зрозумів: для того, щоб вижити, необхідні єдність і підтримка один одного, це був головний опір ворогу. Антифашистські підпільні організації і групи в таборах допомогли врятуватися від голодної смерті багатьом в’язням, але найбільший внесок в порятунок військовополонених зробило населення окупованих територій. Яке на свій страх і ризик переховували втікачів і рятували їх від поранень та хвороб.
    Важливу роль у полегшенні становища військовополонених відіграли жителі міст і сіл України. Ніякі репресії і жорстокості з боку окупаційної влади не могли зупинити організацію матеріальної допомоги тим, хто потрапив в неволю до фашистів. Ця допомога носила і організаційний характер. В усіх містах і селах, що потрапили під німецьку окупацію, місцеве населення намагалося рятувати в’язнів таборів смерті, які щодня помирали сотнями і тисячами від голоду, холоду, епідемії, від знущань і непосильної праці. Місцеві жителі використовували будь-яку можливість у наданні допомоги в’язням.
    Цілком очевидно, що під час війни встановити, хто і за яких обставин потрапив у полон, частіше за все було зовсім неможливо. Таким чином, всі хто опинився у полоні по самому цьому факту підозрювалися у зраді зі всіма наслідками, що витікали для них. По суті накази № 270 та № 227 і були тою юридичною базою, на основі якої визначався статус радянських військовополонених у себе на Батьківщині як в період Великої Вітчизняної війни, так і багато років після неї.
    Численні факти переконують у тому, наскільки складною і трагічною виявилася доля мільйонів радянських військовополонених періоду Великої Вітчизняної війни. А могло бути менше жертв і страждань, якби ставлення до людського життя було більш гуманним і справедливим.
    У нашій державі проблема військовополонених залишається актуальною і донині, оскільки не до кінця визначений статус військовополоненого, відсутні багато документів щодо реабілітації колишніх військовополонених, особливо необхідні, поки ще живі деякі з них.
    Життя у таборах для радянських військовополонених досить складне для розуміння людини ХХІ століття. Ми не можемо зараз зрозуміти істинні мотиви вчинків людей, причини подій та явищ. Ця ситуація складається через брак документів, через втрачену можливість спілкування з учасниками тих подій та те, що до цього часу ми мало прислухаємось до ще живих свідків. Завдання сучасних істориків дати об’єктивний аналіз подіям та вчинкам людей які пережили німецькі табори для військовополонених в Україні. Адже людей потрібно засуджувати не за переконання, а за злочини.
    Зрозуміло, що не всі проблеми становища радянських військовополонених на території окупованої України знайшли відображення в цьому дисертаційному дослідженні. До завдань, які потребують подальшого вивчення, належать: евристичний пошук документальних матеріалів про становище військовополонених в українських та закордонних архівах (у тому числі й розкриття засекречених матеріалів); уточнення й конкретизація статистичних даних щодо жертв окупаційного режиму; написання історії окремих концентраційних таборів та вивчення долі конкретних в’язнів з точки зору соціальної історії та історії повсякденності тощо.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

    Джерела

    1. Архівні матеріали

    Центральний державний архів громадських об’єднань України, м. Київ
    Фонд 57. Колекція документів з історії Комуністичної партії України.
    Оп. 4.
    1.1. Спр. 111. Телеграма рейхскомісару Коху з приводу відсутності продуктів для полонених, 2 арк.
    1.2. Спр. 143. Слідчі справи німецької влади на радянських військовополонених, 9 арк.
    1.3. Спр. 152. Записи допитів німецької таємної поліції радянських військовополонених, 53 арк.
    1.4. Спр. 194. Копія довідки про звірства німецьких окупантів над радянськими військовополоненими в таборі м. Славута, 348 арк.
    1.5. Спр. 213. Довідка про табір для військовополонених в м. Володимир-Волинську, 9 арк.
    1.6. Спр. 233. Про кількість знищенних німецько-фашиськими загарбниками військовополонених на території Кримської області, 48 арк.
    1.7. Спр. 266. Про кількість знищених німецько-фашиськими загарбниками військовополонених на території Миколаївської області, 32 арк.
    1.8. Спр. 269. Про кількість знищених німецько-фашиськими загарбниками та їх поплічниками військовополонених в Одеській області, 51 арк.
    1.9. Спр. 283. Довідки про кількість знищених військовополонених німецько-фашистськими загарбниками на території Херсонської області, 19 арк.



    Центральний державний архів
    вищих органів влади та управління України, м. Київ
    Фонд 14. Головне архівне управління при раді міністрів РСР м. Київ.
    Оп. 2.
    1.10. Спр.2118. Документи та відомості про табори ув’язнення, створенні німецько-фашистськими загарбниками на тимчасово окупованій території СРСР виявлені в державних архівах УРСР, 249 арк.
    1.11. Спр. 2200. Листування ГАУ при РМ СРСР та держархівами УРСР про виявлення документів по нацистських злочинах, 304 арк.
    1.12. Спр. 2201. Листування ГАУ при РМ СРСР та держархівами УРСР про виявлення документів рейхскомісаріату Україна по нацистських злочинах, 431 арк.
    Фонд 3206. Рейхскомісаріат Україна м. Рівне.
    Оп. 1.
    1.13. Спр. 102. Таємний циркуляр німецького штабу наказ Кейтеля про використання радянських військовополонених на військових підприємствах, 81 арк.
    Оп. 2.
    1.14. Спр. 6. Телеграми уповноважених по вербуванню робочої сили до Німеччини, про транспортування людей з України та Білорусії, 72 арк.
    Фонд 3676. Штаб імперського керівника Розенберга для окупованих східних областей.
    Оп. 4.
    1.15. Спр. 3. Листування Східного міністерства в Берліні з генералкомісарами окупованих міст України.
    1.16. Спр. 474, 476. Документи про діяльність німецько-фашистської служби безпеки і СД в Києві та інших окупованих районах України.
    Фонд 4620. Колекція документів з історії Великої вітчизняної війни.
    Оп. 3.
    1.17. Спр. 236. Масове знищення німецько-фашистськими загарбниками мирного населення та військовополонених, 218 арк.
    1.18. Спр. 241. Масове знищення німецько-фашистськими загарбниками мирного населення і військовополонених (дослідження Халепо Т. І.) (1948).
    1.19. Спр. 242. Вигнання радянських громадян в неволю до Німеччини. (дисертація Лефтерової) (1942–1943).
    1.20. Спр. 297. Два роки німецько-фашистської окупації на Лубенщині (стаття Стріхи Д.).
    1.21. Спр. 249. УРСР в роки Великої Вітчизняної війни (монографія Городнього П.І.).
    1.22. Спр. 284. Документи про окупаційний режим на території Київської області, зібрані членом комісії Буциком А. К. (1942).
    1.23. Спр. 243 б. Протоколи допитів колишніх полонених громадян, 47 арк.
    1.24. Спр. 263. Виписки із актів НДК про знищення мирного населення та військовополонених німецько-фашистськими загарбниками на території Житомирської області, 44 арк.
    1.25. Спр. 266. Акти НДК про злочини румуно-німецьких палачів над радянськими полоненими в «Лазареті» м. Рені та інших таборах для військовополонених, 41 арк.
    1.26. Спр. 272. Виписки з повідомлень, актів НДК про масове знищення військовополонених німецько-фашистськими загарбниками на території Каменець-Подільської області, 141 арк.
    1.27. Спр. 291. Виписки із актів НДК. Протоколи допитів свідків про звірства німецько-фашистських окупантів на території Миколаївської області, 65 арк..
    1.28. Спр. 316. Виписки доповідних НДК та актів судово-медичної експертизи про знищення німецько-фашистськими загарбниками військовополонених на території Херсонської області, 77 арк.
    1.29. Спр. 350 в. Список концентраційних таборів створених на території СРСР в період окупації німецько-фашистськими загарбниками в 1941-1944 роках, 40 арк.

    Державний архів Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ
    Фонд П–19. Дніпропетровський обласного комітету Комуністичної партії України.
    Оп. 8.
    1.30. Спр. 354. Постанови бюро обкома КПУ та Павлоградського горкома. Довідки, списки і підтвердження про діяльність керівників підпільної антифашистської групи лікарів військовополонених, 115 арк.

    Державний архів Житомирської області, м. Житомир
    Фонд 1376. Підпільні організації та партизанські загони.
    Оп. 1.
    1.31. Спр. 22. Звіти про діяльність підпільних груп при обласній лікарні, 33 арк.
    1.32. Спр. 194. Матеріали про діяльність підпільної організації Богунського табору військовополонених 1942–1945 рр., 141 арк.

    Державний архів Служби безпеки України, м. Київ
    Фонд 5. Фонд архівних кримінальних справ на не реабілітованих громадян.
    1.33. Спр. 9243. Слідча справа П. П. Слабошевський.
    1.34. Спр. 28763. Слідча справа Р. Р. Кретцер.
    1.35. Спр. 55939. Слідча справа Д. К. Семенова.
    1.36. Спр. 66434. Слідча справа С. П. Орлова.
    1.37. Спр. 72286. Слідча справа В. А. Іщенко.
    Фонд 6. Фонд архівних кримінальних справ на реабілітованих громадян.
    1.38. Спр. 630фп. Слідча справа І. Т. Сокур. 285 арк.
    1.39. Спр. 56781фп. Слідча справа на Г. А. Пархоменко.
    1.40. Спр. 68434фп. Слідча справа на А. М. Клешню.
    1.41. Спр. 68492фп. Слідча справа на О. Л. Маркевич.
    1.42. Спр. 69078фп. Слідча справа на І. І. Липинський. 230 арк.
    1.43. Спр. 69639фп. Слідча справа на Л. Н. Руліну.
    1.44. Спр. 70823фп. Слідча справа на Н. І. Турчину.
    1.45. Спр. 72524фп. Слідча справа на В. В. Кулинського.
    1.46. Спр. 73992фп. Слідча справа на О. К. Житинського.
    1.47. Спр. 74054фп. Слідча справа на Ю. П. Вовченко.
    1.48. Спр. 74843фп. Слідча справа на І. В. Солодовник.
    1.49. Спр. 74850фп. Слідча справа на М. П. Топчія.
    Фонд 68. Колекція друкованих видань.
    1.50. Спр. 348. Т. 2. Справа з матеріалами щодо нацистських місць примусового утримання радянських військовополонених і цивільного населення на території України 1941–1944 рр. (Вінницька область), 128 арк.
    1.51. Спр. 348. Т. 3. (Волинська область), 93 арк.
    1.52. Спр. 348.– Т. 4. (Дніпропетровська область), 22 арк.
    1.53. Спр. 348. Т. 5. (Донецька область), 85 арк.
    1.54. Спр. 348. Т. 6. (Житомирська область), 35 арк.
    1.55. Спр. 348. Т. 7. (Закарпатська область), 13 арк.
    1.56. Спр. 348. Т. 8. (Запоріжська область), 25 арк.
    1.57. Спр. 348. Т. 9. (Івано-Франківська область), 100 арк.
    1.58. Спр. 348. Т. 10. (Київська область), 13 арк.
    1.59. Спр. 348. Т. 11. (Кіровоградська область), 26 арк.
    1.60. Спр. 348. Т. 13. (Львівська область), 33 арк.
    1.61. Спр. 348. Т. 14. (Миколаївська область), 77 арк.
    1.62. Спр. 348. Т. 15. (Одеська область), 93 арк.
    1.63. Спр. 348. Т. 16. (Полтавська область), 68 арк.
    1.64. Спр. 348. Т. 17. (Рівненська область), 74 арк.
    1.65. Спр. 348. Т. 18. (Сумська область), 48 арк.
    1.66. Спр. 348. Т. 19. (Тернопільська область), 132 арк.
    1.67. Спр. 348. Т. 20. (Харківcька область), 147 арк.
    1.68. Спр. 348. Т. 21. (Херсонська область), 46 арк.
    1.69. Спр. 348. Т. 21. (Хмельницька область), 98 арк.
    1.70. Спр. 348. Т. 23. (Черкаська область), 101 арк.
    1.71. Спр. 348. Т. 24. (Чернівецька область), 28 арк.
    1.72. Спр. 348. Т. 25. (Чернігівська область), 90 арк.

    Державний архів Київської області, м. Київ
    Фонд Р–2031. Управління бургомістра м. Умані.
    Оп. 1.
    1.73. Спр. 682. Розпорядження німецької військової та цивільної влади, 132 арк.
    Фонд Р–2225. Управління бургомістра Білої Церкви.
    Оп. 1.
    1.74. Спр. 608. Переписка про повернення військовополонених, 11 арк.
    Фонд Р–2356. Київська міська управа.
    Оп. 13.
    1.75. Спр. 11. Матеріали про звільнення полонених з таборів (1941–1942), 39 арк.
    Фонд Р–2395. Український Червоний Хрест (6 жовт. 1941–листоп. 1941); Український комітет взаємодопомоги (листоп. 1941–берез. 1942).
    Оп. 1.
    1.76. Спр. 4. Заяви та листи про звільнення військовополонених та розшук родичів, 30 арк.
    1.77. Спр. 29. Листування з штадкомендатурою про звільнення військовополонених, 36 арк.



    Державний архів Миколаївської області, м. Миколаїв
    Фонд П–10. Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної Війни «лип. 1941–трав. 1945».
    Оп. 1.
    1.78. Спр. 82а. Виписки з постанови бюро Первомайського міського комітету партії про діяльність антифашистського підпілля, 53 арк.

    Державний архів Одеської області, м. Одеса
    Фонд П – 92 – "Одеська обласна комісія з історії Вітчизняної війни при Одеському обкомі КП(б) України (1941–1944 рр.)".
    Оп. 1.
    1.79. Спр. 4. Звіт про додатково виявленні в 1961–1964 рр. партизанських таборів та інших учасників підпілля і антифашистської боротьби, що діяли в період тимчасової окупації на території м. Одеси та Одеської області та Одеської області в 1941–1944 роках.", 139 арк.
    1.80. Спр. 80. Звіти, довідки, заяви, біографії учасників підпільної групи "Радянські патріоти", що діяли у м. Одесі під керівництвом Стугарєва М. Ф., 194 арк.
    1.81. Спр. 93. Рішення партійних органів, звіти, довідки, листи з фронту, список учасників підпільної антифашистської групи, що діяла в м. Одесі під керівництвом Чернишова М. Є., 145 арк.

    2. Публікації документів
    2.82. Боротьба трудящих Львівщини проти німецько-фашистських загарбників (1941−1944 рр.) : зб. док. і матеріалів. – Львів, 1949. – 236 с.
    2.83. Внешняя политика Советского Союза в период Отечественной войны : документы и материалы. – М., 1946. – Т. 1. – 804 с.
    2.84. Волинь Радянська (1939–1964 рр.) : зб. док. і матеріалів / відп. ред. Н. Л. Алєксєєва. – Л. : Каменяр, 1971. – Ч. 3. – 347 с.
    2.85. Документы обвиняют : сб. док. о чудовищ. зверствах герм. властей на врем. захвач. ими сов. территориях. – М., 1943. – Вып. 1. – 392 с.
    2.86. Історія застерігає : трофейні док. про злочини німецько-фашист. загарбників та їх посібників на тимчас. окупован. території України в роки Великої Вітчизняної війни / кер. кол. упоряд. В. М. Немятий. – К. : Політвидав України, 1986. – 264 с.
    2.87. Киевщина в годы Великой Отечественной войны (1941–1945 гг.) : сб. док. – К. : Киевское обл.. кн.-газет. изд-во,1963. – 736 с.
    2.88. Київський процесс : док. та матеріали / упоряд. Л. М. Абраменко. – К. : Либідь, 1995. – 208 с.
    2.89. Крым в период Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. : сб. док. и материалов. – Симферополь : Таврия, 1973. – 496 с.
    2.90. Львівщина у Великій Вітчизняній війні (1941–1945 pp.) : зб. док. і матеріалів. – Львів : Каменяр, 1968. – 408 с.
    2.91. Німецькі окупанти на Полтавщині (1941–1943) : зб. док. – Полтава : Зоря Полтавщини, 1947. – 80 с.
    2.92. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні : зб. док. І матеріалів / Ін-т історії партії при ЦК Компартії України, філ. Ін-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Арх. упр. при Раді Міністрів УРСР ; упоряд. : А. А. Батюк, І. Л. Бутич (кер.), П. М. Костриба [та ін.] ; за ред. П. М. Костриби [та ін.] ; передм. Ф. П. Шевченка. – К. : Держполітвидав УРСР, 1963. – ХХУІІІ, 488 с.: іл., карт.
    2.93. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками : сб. материалов : в 7 т. / под общ. ред. Р. А. Руденко. – М., 1957–1961.
    2.94. Полтавщина в Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941–1945 : зб. док. і матеріалів. – К. : Наук. думка, 1977. – 275 с.
    2.95. Преступные цели – преступные средства : док. об оккупац. политике фашист. Германии на территории СССР (1941–1944 гг.) / сост. : Заставенко Г. Ф. (руководитель) [и др.] ; под общ. ред. Е. А. Болтина и Г. А. Белова. – 3-е изд. – М. : Экономика, 1985. – 328 с.
    2.96. Совершенно секретно. Только для командования. Стратегия фашистской Германии в войне против СССР : док. и материалы. / сост. В. И. Дашичев. – М. : Наука, 1967. – 752 с.
    2.97. Советская Украина в годы Великой Отечественной Войны 1941–1945 : док. и материалы : в 3 т. / сост. Д. Ф. Григорович, В. Н. Немятый, Н. А. Буцько. – 2-е изд., доп. – К. : Наук. думка, 1985. – Т. 1. – 519 с.
    2.98. СС в действии : док. о преступлениях СС. – М. : Прогресс, 1968. – 624 с.
    2.99. Судебный процесс по делу верховного главнокомандования гитлеровского вермахта. Приговор пятого американского военного трибунала, вынесенный в Нюрнберге 28 октября 1948 года : пер. с нем. – М. : Прогресс, 1964. – 360 с.
    2.100. Україна в Другій світовій війні у документах : зб. німецьких архівних матеріалів (1941–1942) : в 3 т. / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Львівський держ. ун-т ім. І. Франка, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України ; упоряд. В. М. Косика. – Л., 1997. – Т. 2-3.
    2.101. Харьковщина в годы Великой Отечественной войны (июнь 1941–1943 гг.) : сб. док. и материалов. – Х., 1965. – 428 с.

    Мемуари

    3.102. В’юн Г. Під знаком Червоного Хреста в Полтаві 1941–1942 рр. : спогад-звіт для історії / Г. В’юн // Укр. Вісті. – 1973. – 46 с.
    3.103. Долматовський Е. А. Зеленая брама : док. легенда об одном из первых сражений Великой Отечественной войны / Е. А. Долматовський. – 2-е изд., доп. – М. : Политиздат, 1983. – 319 с.
    3.104. Кобытев Е. С. Хорольская Яма : док. повесть / Е. С. Кобытаев. – Х. : Прапор, 1989. – 203 c.
    3.105. Кобытев Е. Хорольская яма / Е. Кобытев. – Красноярск : Краснояр. кн. изд-во, 1965. – 188 с.
    3.106. Кузнецов А. Бабий Яр : роман-документ / А. Кузнецов. – К. : Рад. письменник, 1991. – 350 с.
    3.107. Малаков Д. Оті два роки... У Києві при німцях / Малаков Дмитро. – К. : Амадей, 2002. – 317 с.
    3.108. Шпеер А. Воспоминания : пер. с нем. / А. Шпеер. – Смоленск : Русич, 1997. – 435 с.
    3.109. Ревуцький В. Д. По обрію життя : спогади / вступ. ст. В. Шевчука. – К. : ЧАС, 1998. – 344 с.
    3.110. Форостівський Л. Київ під ворожими окупаціями / Л. Форостівський. – Буенос-Айрес : вид-во М. Денисюка, 1952. – 79 с.

    Література
    4. Монографії та статті
    4.111. Андрюхин М. Н. Геноцид – тягчайшее преступление против человечества / М. Н. Андрюхин. – М. : Госюриздат, 1961. – 128 c.
    4.112. Анисимов И. В. Великая Отечественная война Советского Союза, 1941-1945 / И. В. Анисимов, Г. В. Кузьмин. – М. : Воениздат, 1952. – 190 с.
    4.113. Бабий Яр : к 50-летию трагедии 29–30 сентября 1941 г. – Иерусалим : Библиотека-АЛИЯ, 1991. – 192 с.
    4.114. Бабич Г. Німецький окупаційний режим на Миргородщині в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1943 рр.) / Г. Бабич, А. Фесенко // Сторінки історії Миргородщини : зб. наук. праць. – Полтава : Полтавський літератор, 2000. – Вип. 1. – С. 115–128.
    4.115. Бачо Я. Что происходило за кулисами… : пер. с венг. / Я. Бачо. – М. :: Междунар. отношения, 1965. – 360 с.
    4.116. Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941–1945 / П. П. Панченко, С. М. Андрушко, О. С. Артьомов [та ін.] ; І. О. Герасимов (голова ред. кол). – К. : Пошуково-вид. агентство „Книга пам’яті України”, 2000. – 944 с.
    4.117. Беляев А. В. Местная вспомогательная администрация как составная часть немецко-фашистского оккупационного режима в Белоруссии в 1941–1944 гг. : (организация, структура, функции) / А. В. Беляєв // Вестн. Белорусского гос. ун-та. Серия 3. История. – Мінськ, 2002. – № 2. – С. 15.
    4.118. Бетелл Н. Последняя тайна / Н. Бетелл. – М., 1992. – 256 с.
    4.119. Болдин И. В. Страница жизни / И. В. Болдин. – М. : Воениздат 1961. – 367 с.
    4.120. Бондарец В. И. Военнопленные / В. И. Бондарец. – М, 1960. – 288 с.
    4.121. Великая Отечественная война Советского Союза 1941–1945 : краткая история. – М. : Воениздат, 1965. – 285 с.
    4.122. Верба І. Олександр Оглоблін : життя і праця в Україні : до 100-річчя з дня народж. / І. Верба ; Ін-т археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. – К., 1999. – 384 с.
    4.123. Верт А. Россия в войне 1941–1945 / А. Верт ; авториз. пер. с англ., вступ. ст. и ред. Е. А. Болтина. – М. : Прогресс, 1967. – 774 с.
    4.124. Вєтров І. Економічна експансія третього рейху в Україні 1941–1944 рр. / І. Ветров. – К. : Четверта хвиля, 2000. – 231 с.
    4.125. Вєтров І. Г. „Фінансова війна” Третього рейху на окупованій території України в 1941–1944 рр. / І. Г. Ветров // Укр. іст. журн. – 1995. – № 3. – С. 96-100.
    4.126. Вознесенський М. Воєнна економіка СРСР в період Вітчизняної війни / М. Вознесенский. – К. : Укр. вид-во політ. л-ри, 1948. – 160 с.
    4.127. Война в тылу врага : о некоторых проблемах истории советского партизанского движения в годы Великой Отечественной войны. – М. : Политиздат, 1974. – 448 с.
    4.128. Волков Ф. Д. За кулисами второй мировой войны / Ф. Д. Волков. – М., 1985. – 304 с.
    4.129. Волошин Ю. Українська православна церква в роки нацистської окупації / Ю. Волошин ; Полт. держ. пед. ін-т ім. В. Г. Короленка. – Полтава 1997. – 126 с.
    4.130. Вторая Мировая война : актуал. проблемы / РАН ; Ин-т всеобщ. истории / О. А. Ржешевский (отв. ред.). – М. : Наука, 1995. – 368 с.
    4.131. Гайдабура В. Війна всередині війни / В. Гайдабура // Голос України. – 1999. – 9 жовт.
    4.132. Гайдабура В. М. Театр, захований в архівах : сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941–1944) : історія, політика, док., ідеї, худож. реалії, людські долі / В. М. Гайдабура. – К. : Мистецтво, 1998. – 221 с.
    4.133. Гайдабура В. Учні мельпомени в часи пітьми // Укр. театр. – 2001. – № 4-5. – С. 6–10.
    4.134. Гайдабура В. М. Сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941–1944 рр.) : автореф. дис. на здоб. наук ступеня д-ра мистецтвознавства : спец. : 17.00.01 «Теорія і історія культури» / В. М. Гайдебура ; Нац. музич. акад. України ім. П. І. Чайковського. – К., 1999. – 35 с.
    4.135. Галаджиев С. Что происходит в оккупированных областях Украины / С. Галаджиев. – Уфа, 1942. – 21 с.
    4.136. Гальдер Ф. Военный дневник : в 3 т. / Ф. Гальдер. – М. : Воениздат, 1971. – Т. 3 : в 2 кн.
    4.137. Гордієнко В. В. Німецько-фашистський окупаційний режим і православні конфесії в Україні // Укр. іст. журн. – 1998. – № 3. – С. 107–119.
    4.138. Григорович Д. Коммунистическое подполье на Украине в годы Великой Отечественной войны / Д. Григорович, П. Денисенко, В. Немятий. – К. : Политиздат Украины, 1976. – 223 с.
    4.139. Грімстед Патриція К. Нищення українських музеїв, архівів, бібліотек у роки Другої світової війни / К. Грімстед Патриція, Г. Боряк // Пам’ятки України. – 1994. – № 3-6. – С. 92–105.
    4.140. Гуров К. Фашистський розбій на Україні / К. Гуров. – М. : Полииздат, 1942.
    4.141. Датнер Ш Преступления немецко-фашистского Вермахта в отношении военнопленных во Второй Мировой войне / пер. с польского Я. О. Немчинского ; вступ. ст. С. К. Тимошенко ; под ред. Д. С. Карева. – М. : Изд-во иностр. лит., 1963. – 486 с.
    4.142. Дерейко І. І. Місцеві військові формування збройних сил Німеччини на території Рейхскомісаріату "Україна" (1941–1944 роки) : автореф. дис.. на здоб. наук. ступеня канд. іст. наук : спец. : 07.00.01 «Історія України» / І. І. Дерейко ; Нац. ун-т "Києво-Могилянська акад.". – К., 2006. – 19 с.
    4.143. Дишловий П. С. Крах фашистської аграрної політики на тимчасово окупованій території України (1941–1944рр.) / П. С. Дишловий // Укр. іст. журн. – 1971. – № 6. – С. 74–80.
    4.144. Донской Я. Е. Бойцы в белых халатах / Я. Е. Донской, А. П. Шаповал. – Х., 1966. – 103 с.
    4.145. Дубина К. В годы тяжелых испытаний. Трудовые и ратные подвиги киевлян в период обороны города. Оккупационный режим гитлеровцев и героическая борьба киевлян под руководством парторганизации против немецко-фашистских оккупантов / К. Дубина. – К. : Обл. кн.-газ. изд-во, 1962. – 263 с.
    4.146. Дубина К. К. 778 трагічних днів Києва / К. К. Дубина. – К. : Укрдержвидав, 1945. – 94 с.
    4.147. Дубина К. К. Злодеяния немцев в Києве / К. К. Дубина. – М. : Госполитиздат, 1945. – 46 с.
    4.148. Енциклопедія Українознавства. Загальна частина / НАН України, Ін-т укр. археографії. – Перевид. в Україні. – К., 1995. – Т. 2. – 800 с.
    4.149. Ємець П. Н., Самойленко О. П. Полтавщина в роки Великої Вітчизняної війни / П. Н. Ємець, О. П. Самойленко. – Х. : Прапор, 1965. – 104 с.
    4.150. Жук В. Н. Маловідомі сторінки про антифашистське підпілля в роки Великої Вітчизняної війни на Полтавщині / В. Н. Жук // Історична пам’ять. – 2000. – № 1-2. – С. 55.
    4.151. Загорулько М. М., Юденков А. Ф. Крах плана “Ольденбург”: о срыве экономических планов фашистской Германии на временно оккупированной территории СССР / М. М. Загорулько, А. Ф. Юденков. – 3-е изд., доп. – М.: Экономика, 1980. – 376 с.
    4.152. Зверства немецко-фашистских захватчиков :
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины