ГУБЕРНСЬКА МЕЖОВА СЛУЖБА ПІВДЕННОГО ПРАВОБЕРЕЖЖЯ УКРАЇНИ (ОСТАННЯ ТРЕТИНА ХVІІІ – ПЕРША ТРЕТИНА ХІХ СТ.) : ГУБЕРНСКАЯ МЕЖЕВАЯ СЛУЖБА ЮЖНОГО ПРАВОБЕРЕЖЬЯ УКРАИНЫ (ПОСЛЕДНЯЯ ТРЕТЬ XVIII - первой трети XIX в.)

Краткое описание

ДЕРЖАВНА АРХІВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

На правах рукопису

Коник Юлія Олександрівна

УДК 94(477.7):528.4(005.742-057.162)"176/183"

ГУБЕРНСЬКА МЕЖОВА СЛУЖБА
ПІВДЕННОГО ПРАВОБЕРЕЖЖЯ УКРАЇНИ
(ОСТАННЯ ТРЕТИНА ХVІІІ – ПЕРША ТРЕТИНА ХІХ СТ.)

07.00.01 – історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК
Катренко Андрій Миколайович,
доктор історичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛ……………………………… 10
1.1. Історіографія питання…………………………………………………... 10
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………... 22
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГУБЕРНСЬКОЇ МЕЖОВОЇ СЛУЖБИ………………………………………………………..
34
2.1. Еволюція губернської межової служби від межових
експедицій до інституту губернських і повітових землемірів…………….
34
2.2. Нормативно-правові засади діяльності: загальнодержавні
та регіональні…………………………………………………………………
50
2.3. Діловодство і архіви..…………………………………………………… 67
РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ ГУБЕРНСЬКОЇ МЕЖОВОЇ СЛУЖБИ……………….. 85
3.1. Польові межові роботи: проблеми організації й виконання…………. 85
3.2. Участь у генеральному межуванні казенних земель…………………. 100
3.3. Складання генеральних атласів, карт і планів………………………… 114
3.4. Участь у будівництві та містобудуванні………………………………. 130
РОЗДІЛ 4. ОСОБОВИЙ СКЛАД УСТАНОВ ГУБЕРНСЬКОЇ МЕЖОВОЇ СЛУЖБИ: ПРОФЕСІЙНА І СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА……..
146
4.1. Проходження служби та освітньо-кваліфікаційний рівень…………... 146
4.2. Оплата служби, штрафи й неофіційні прибутки.……………………... 165
4.3. Етнічний склад, соціальний статус...……………..……………………. 179
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………… 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………………... 201
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………... 313

ВСТУП

Актуальність дослідження. Земля та її ресурси в усі часи становили основу існування будь-якого народу, тому історія земельних відносин завжди була й залишається одним із пріоритетних дослідницьких напрямків у світовій історичній науці. Особливий інтерес викликають зміни в земельних відносинах на перехідних етапах суспільно-економічного розвитку, а також конфлікти узвичаєних форм землеволодіння на стику історико-географічних районів. Зважаючи на це, Південь України періоду останньої третини XVIII – першої третини XIX ст. надає дослідникам унікальні можливості. Наявна джерельна база дозволяє в цілому простежити становлення системи землеволодіння на його територіях із самого початку поглинання їх Російською імперією.
В умовах абсолютистської монархії приєднання етнічно строкатих південноукраїнських земель із різним історичним минулим вимагало якнайшвидшої уніфікації державного укладу. Зокрема, в аграрній сфері політика уряду була спрямована на насадження єдиної системи землекористування. Процес подолання регіональних особливостей був тривалим і складним, оскільки ні центральна імперська влада, ні її ставленики на місцях не мали продуманої стратегії, а бездумне виконання консервативних межових законів не завжди приносило очікувані результати.
Однією з ключових ланок формування системи земельних відносин на Півдні України була губернська межова служба – підрозділ губернської адміністрації, створений для втілення її рішень по роздачі і межуванню земель, і таким чином бути посередником між державою і різними категоріями землевласників. На відміну від межових контор (тимчасових установ, створених на період проведення так званого генерального межування), губернська межова служба мала існувати постійно і виконувала значно різноманітніше коло обов’язків. Для її працівників – землемірів, межувальників, помічників – протягом досліджуваного періоду був характерний високий рівень професійної універсальності. Вони не лише відповідали за здійснення межових і супутніх їм картографічних робіт, а й часто виконували функції архітекторів, техніків, інженерів-проектувальників, інколи виступали проектантами адміністративно-територіальних кордонів.
Така різнобічна зайнятість зрештою сформувала досить помітний статус межових службовців у суспільстві. Проте в історіографії традиційно складалося так, що увагу дослідників більше привертали колонізаційні процеси, розвиток земельних відносин, картографування тощо. Тобто в підсумку губернська межова служба зазвичай залишалася в тіні результатів власної діяльності. На сьогоднішній день в науковій літературі навіть відсутнє чітке розмежування губернських межових підрозділів і межових контор.
Таким чином, актуальність обраної теми визначається науковою нез’ясованістю ролі губернської межової служби в економічному і технічному розвитку південноукраїнського регіону. Також становить інтерес вивчення історичного досвіду запобігання й вирішення земельних конфліктів з огляду на важливість цього питання для сучасної України. Крім того, зважаючи на актуалізацію в сучасній історичній науці теми повсякденного життя людини, заслуговує на увагу дослідження соціального статусу, людських і професійних якостей, матеріального забезпечення представників окремої професійної групи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є ініціативною роботою, виконаною в рамках загальної стратегії Державної архівної служби України по широкому науковому використанню документної інформації.
Об’єктом дослідження є історія виникнення і реорганізації губернської межової служби південного правобережжя України, її регіональні особливості, умови та види діяльності її чиновників, їхня професійна діяльність і соціальний статус.
Предметом дослідження є установи та посадові особи губернської межової служби південного правобережжя України останньої третини XVIII – першої третини ХІХ ст. Під цією узагальнюючою назвою пропонується розглядати межові експедиції та губернських і повітових землемірів, оскільки, незважаючи на відмінності у структурі і штатах, вони виконували однакові функції і підпорядковувалися губернській адміністрації. По суті, губернські і повітові землеміри стали правонаступниками межових експедицій, існування яких на Півдні України було тимчасовим відступом уряду від загальноімперської уніфікації штатів з огляду на специфіку межових робіт на новоприєднаних територіях.
Хронологічні рамки дослідження визначаються останньою третиною ХVІІІ – першою третиною ХІХ ст. Нижня межа пов’язана із появою у другій половині 1760-х рр. Новоросійської межової експедиції – першої межової установи на Півдні України у складі Російської імперії. Вибір верхньої межі обумовлений, по-перше, остаточним організаційним оформленням губернської межової служби на загальноімперському рівні після запровадження нових загальних губернських штатів у 1830 р.; по-друге, усталенням кадрового складу повітових землемірів Херсонської губернії у зв'язку зі стабілізацією повітового поділу в першій половині 1830-х рр. Крім того, в кінці цього періоду в основному завершилося генеральне межування материкових південноукраїнських земель, а також відбулися якісні зрушення в галузі цивільного будівництва; в обох цих сферах були широко задіяні губернські й повітові землеміри. Обраний період також характеризується найбільшою насиченістю та різноманітністю межових і картографічних робіт, а отже, дає можливість з усією повнотою репрезентувати види діяльності губернської межової служби.
Географічні рамки дослідження охоплюють південне правобережжя України, яке протягом досліджуваного періоду послідовно входило до складу Новоросійської (першої) губернії, Катеринославського, Вознесенського намісництв, Новоросійської (другої), Миколаївської і Херсонської губерній. Незважаючи на наявність певних історичних, етнографічних та економічних відмінностей, ця територія вже в кінці XVIII ст. сприймалася сучасниками як єдиний географічний регіон, і таке сприйняття офіційно закріплювалося неодноразовим проведенням по Дніпру міжгубернських кордонів. Однак протягом останньої третини XVIII ст. було три періоди, коли південноукраїнські землі по обидва боки Дніпра входили в єдині адміністративно-територіальні утворення. Це Новоросійська (перша) губернія (1764-1784), Катеринославське намісництво (1784-1795) і Новоросійська (друга) губернія (1797-1802). Отже, в ці періоди управління межовою справою на Півдні України здійснювалося з лівобережних губернських центрів, а тому історія межових установ може розглядатися лише комплексно.
На вибір регіону дослідження не в останню чергу вплинули особливості наявної джерельної бази, яка стосується переважно південно-правобережних територій. Таким чином, географічні рамки роботи згідно з сучасним адміністративно-територіальним поділом України охоплюють території Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, правобережних частин Дніпропетровської і Херсонської областей, а також Придністровську частину Республіки Молдова.
Метою роботи є комплексне дослідження зародження, інституційного становлення та діяльності губернської межової служби південного правобережжя України в останній третині XVIII – першій третині ХІХ ст.
Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:
- визначити ступінь розробленості теми в історіографії, рівень і повноту джерельної бази;
- запропонувати етапи реорганізації губернської межової служби Півдня України від її утворення до остаточного організаційного оформлення;
- з’ясувати суть і причини регіональних відмінностей у структурі та кадровому складі межових установ Півдня України в останній третині XVIII ст.;
- проаналізувати рівень і якість нормативно-правового забезпечення діяльності губернської межової служби;
- висвітлити основні напрямки діяльності губернської межової служби;
- дослідити роль губернських і повітових землемірів у генеральному межуванні південноукраїнських земель;
- охарактеризувати освітньо-професійний рівень межових чиновників;
- визначити етнічний склад, життєвий рівень, соціальний статус працівників губернської межової служби у південноукраїнському суспільстві.
Методологічною основою дослідження є універсальні дослідницькі принципи історизму, об’єктивності та всебічності, дотримання яких передбачає аналіз конкретно-історичних умов та убезпечує від можливої упередженості в оцінках.
Автор намагався розглянути становлення й розвиток південноукраїнської губернської межової служби, з одного боку, як інституції, відповідальної за реалізацію державної земельної політики, а з іншого, як професійного об'єднання конкретних людей, та визначити спільне у сприйнятті ними свого місця у провінційному суспільстві. Реалізації цієї мети сприяло комплексне використання сукупності методів: загальнонаукових (аналітичного, синтетичного, логічного, описового, ретроспективного), міждисциплінарних (історико-психологічного, просопографічного, статистичного), спеціальних історичних (історико-порівняльного, хронологічного, типологічного). Використання значної кількості архівних джерел обумовило застосування методів історичного джерелознавства: археографічного, евристичного, класифікаційного, критичного.
Наукова новизна дослідження полягає передусім у постановці й реалізації проблеми та запровадженні терміну «губернська межова служба» як об’єднуючої назви для межових установ і посадових осіб, що протягом досліджуваного періоду не входили до складу межового відомства і вважалися частиною губернської адміністрації. В дисертації вперше комплексно досліджено питання історії та діяльності південноукраїнської губернської межової служби як окремої державної інституції.
Результати проведеної роботи в загальних рисах зводяться до вирішення наступних наукових питань:
- окреслено ступінь наукової розробки теми в історіографії;
- визначено основні джерельні комплекси та рівень їхньої репрезентативності. У процесі підготовки роботи автором була вперше використана та введена в науковий обіг значна кількість документів архівів України: Центрального державного історичного архіву, м. Київ, Державного архіву в Автономній Республіці Крим, Державних архівів Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської областей;
- вперше визначено етапи реорганізації установ губернської межової служби Півдня України останньої третини XVIII – першої третини ХІХ ст., простежено зміни у їхніх штатних розписах, причому вперше в історіографії розмежовано посади землемірів і межувальників;
- з’ясовано причини створення південноукраїнських межових експедицій, котрі вирізнялися своїм форматом в умовах тотальної уніфікації державного апарату на окраїнних територіях Російської імперії;
- проаналізовано загальнодержавну законодавчу та регіональну нормативну бази діяльності губернської межової служби Півдня України;
- охарактеризовано основні напрямки та державне забезпечення межових робіт, виконуваних межовими експедиціями, губернськими і повітовими землемірами;
- визначено взаємні службові зобов’язання повітових землемірів і землемірів межових контор при проведенні генерального межування;
- висвітлено внесок губернської межової служби у картографування, містобудування, архітектурне й шляхове будівництво на Півдні України;
- вперше звернуто увагу на межових чиновників як на професійну групу, з зародженням корпоративної етики і свідомості;
- розглянуто етнічний склад і соціальний статус працівників губернської межової служби як представників чиновництва і/або поміщиків.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його відомості, факти, положення і висновки можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії земельних відносин у Російській імперії, соціально-економічної історії України, з джерелознавства, при підготовці спеціальних досліджень з історії державних установ, професійних груп, розвитку межової справи, картографії, архітектури, містобудування, шляхового будівництва, а також у викладацькій і краєзнавчій роботі.
Результати дисертаційного дослідження апробовані у вигляді доповідей та повідомлень під час проведення: Шостої Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених «Шевченківська весна» (м. Київ, 2008); Других Всеукраїнських наукових читань пам’яті професора М.П.Ковальського (м. Дніпропетровськ, 2008); ІІ науково-практичної конференції «Історія Криму в архівних документах» (м. Сімферополь, 2009); Круглого столу «Збереження культурної спадщини в інформаційному суспільстві. Слово архівістів» (м. Харків, 2009); Міжнародної науково-практичної конференції «Полікультуротворча діяльність 2010» (м. Київ, 2010); V Міжнародній конференції молодих науковців «Історична наука на початку ХХІ ст.: проблеми, минуле, сучасність, перспективи» (м. Херсон, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум – 2011: стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, 2011).
Основні положення дисертації відображено в 16 публікаціях, з яких 10 опубліковано у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації визначається змістом проблеми, методами та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (855 позицій), 9 додатків. Повний обсяг дисертації становить 330 сторінок, основного тексту – 200 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження історії діяльності губернської межової служби південного правобережжя України останньої третини XVIII – першої третини ХІХ ст. дає підстави зробити певні висновки:
– У науковій літературі з історії межування досі відсутні узагальнюючі досліджень, присвячених губернській межовій службі як у Російської імперії в цілому, так і на Півдні України зокрема. Видається, що причинами такої нерозробленості в історіографії з середини ХІХ ст. до сьогодні є, по-перше, затінення діяльності місцевих межових підрозділів проведенням загальнодержавного генерального межування, і по-друге, розпорошеність джерельної бази по архівах колишніх губернських і повітових центрів.
Основну історіографічну базу з історії межування донині становлять нечисленні спеціальні роботи дорадянського періоду – головним чином посібники для межових і юридичних навчальних закладів. Однак їхні автори, приділяючи головну увагу історії генерального межування, стосовно губернських межових підрозділів обмежувалися стислим переповіданням декількох основних нормативних положень.
Радянська історична наука не приділяла окремої уваги історії межування та межових установ, розчинивши її в інших дослідницьких напрямках – передусім в аграрній історії, джерелознавстві, історії геодезії і картографії тощо.
На сучасному етапі окремі аспекти історії та діяльності губернської межової служби Півдня України вже розглядаються в рамках регіональних історичних та джерелознавчих досліджень, однак комплексного висвітлення ця тема досі не отримала.
Натомість джерельна база, що складається передусім із архівних фондів досліджуваних межових установ і посадових осіб, попри свою розпорошеність і неповну збереженість все ж є достатньою для всебічного розкриття теми.
– Першою межовою установою губернського рівня, створеною на приєднаних до Російської імперії південноукраїнських землях, стала Новоросійська межова експедиція, існування якої документально простежується з 1768 р. Вона стала цілком своєрідним явищем, оскільки оформилася на декілька років раніше, ніж Губернською реформою 1775 р. було визначено форму організації межової служби на місцях у вигляді запровадження в кожній губернії посад губернського і повітових землемірів. Однак така форма не могла бути достатньо дієвою в умовах Новоросійської губернії з її величезними неописаними територіями і первинною роздачею земель. Тому навіть після проведення реформи експедиція продовжила своє існування в попередньому форматі, в кількості до кількох десятків працівників.
Штатна структура Новоросійської межової експедиції дещо нагадувала організацію межових контор, які з 1766 р. почали генеральне межування у внутрішніх російських губерніях, але не була їхнім аналогом. Головною відмінністю було існування на Півдні посад межувальників, які в решті губерній імперії зникли зі штатних розписів разом із провалом так званого «єлизаветинського» державного межування на початку 1760-х рр. За функціями землеміри співвідносилися з межувальниками приблизно так, як першокласні землеміри провінційних межових контор із другокласними, тобто відзначалися вищим рівнем кваліфікації та більшою відповідальністю. Межа між цими посадами була досить розпливчаста, але вона все ж існувала і стала відмінною рисою Новоросійської та створеної за її зразком Азовської межових експедицій.
Намагання влади якнайшвидше ліквідувати регіональні відмінності в державному апараті спричинилося до того, що вже у 1784 р. після створення Катеринославського намісництва межову експедицію було ліквідовано, її функції передано катеринославському губернському і повітовим землемірам, і таким чином приведено місцеві межові штати у відповідність до загальноімперських.
Однак в історії губернської межової служби Півдня України було ще два періоди, коли бездумна царська політика уніфікації поступилася перед життєвими реаліями. Очевидна несумірність числа працівників з обсягами межових робіт у цьому регіоні змусила уряд, хоча й не одразу, ненадовго повернутися до формату експедицій: в 1792-1797 рр. існувала Катеринославська, а в 1796-1797 рр. – Вознесенська межові експедиції. Суть їх організації полягала у запровадженні посад двох додаткових землемірів при губернській креслярні, наданні помічників усім землемірам та закладанні до бюджету коштів на видатки.
Обидві межові експедиції припинили існування у 1797 р. після створення Новоросійської (другої) губернії. Відтоді вже не йшлося про будь-які організаційні відступи – поки існувала Російська імперія, губернська межова служба Півдня України була представлена губернськими і повітовими землемірами, до яких з прийняттям нових загальних штатів у 1831 р. додалося по дві посади особливих землемірів при губернських креслярнях.
– Головною особливістю нормативно-правової бази, якою протягом останньої чверті ХVIII – першої чверті ХІХ ст. у Російській імперії регламентувалася діяльність губернської межової служби, була практична відсутність документів, розроблених спеціально для неї. Законотворчі зусилля уряду зосереджувалися на нормативному забезпеченні генерального межування; цю ж базу пропонувалося використовувати й децентралізованим межовим підрозділам губернських адміністрацій.
Основними законодавчими актами, якими керувалися і межові контори, і губернська межова служба, були «Інструкція землемірам до генерального усієї імперії земель розмежування», «Інструкція межовим губернським канцеляріям і провінційним конторам» та «Настанова землемірам до державного земель розмежування», розроблені в 1766 р. із використанням застарілих межових норм ХVII – середини ХVIII ст. Сукупно вони охоплювали організаційний, юридичний і технічний бік проведення межових робіт.
Практичне застосування перелічених інструкцій постійно виявляло їхню недосконалість, застарілість, неповноту і неприйнятність для окремих регіонів. Межова експедиція, а згодом Межовий департамент Сенату надто повільно і слабко реагував на нові умови, спричинені приєднанням до імперії нових територій, а також науково-технічним прогресом. Якщо не вдавалося підігнати місцеві особливості під наявні норми, створювалися регіональні межові правила. Так, спеціально для Півдня України було розроблено Правила генерального розмежування Новоросійської губернії 1802 р. та Правила на вирішення казусів при проведенні генерального межування Катеринославської і Херсонської губерній 1820 р.
До початку ХІХ ст. губернські й повітові землеміри як самостійні суб’єкти межового процесу практично не привертали законотворчої уваги; визначалися їхні права та обов’язки лише як казенних повірених при генеральному межуванні. Однак реалії життя вимагали від них все ширшої участі у різноманітних видах межувань. Першим значним зрушенням у 1806 р. став оформлений у Правила дозвіл повітовим землемірам проводити спеціальне розмежування між землевласниками всередині спільних дач. Першим же законодавчим актом, присвяченим конкретно губернській межовій службі, стала «Настанова губернським і повітовим землемірам» 1828 р., котра офіційно закріпила існуючу організацію служби і стимулювала її подальший розвиток.
– З самого початку свого виникнення губернська межова служба України виконувала надзвичайно широке коло обов’язків. Основною функцією її було проведення межових робіт: первинного відведення землі, відмежування частини спільної дачі окремим землевласникам, розмежування усіх власників спільної дачі з метою ліквідації спільного або черезсмужного землеволодіння, відведення землі в оброчне утримання, поновлення стертих меж тощо. Багато робочого часу займало позначення губернських і повітових кордонів, оскільки в останній третині ХVIII – першій третині ХІХ ст. на Півдні України відбувалися часті зміни в адміністративно-територіальному поділі.
Успішність польових межових робіт багато в чому залежала від якості їхньої підготовки й чіткості попередньої організації. В умовах державної монополії на дозвіл їх проведення тільки верховна влада могла забезпечити належні умови для їхнього виконання: допомогу межовим чиновникам у фізичних та письмових роботах, юридичний захист під час земельних конфліктів, забезпечення інструментами, засобами пересування, житлом під час відряджень, канцелярським приладдям і т. п. Межове законодавство, і без того недосконале, перекладало більшість подібних турбот на губернські правління і землевласників, а вони завжди знаходили причини і виправдання для затягування чи взагалі відмови у наданні потрібних послуг.
– Одним із основних обов’язків губернських і повітових землемірів вважався нагляд за цілісністю казенного земельного фонду при діях межових контор на генеральному межуванні – загальнодержавному заході з валового обліку і закріплення меж землеволодінь. На цій функції особливо наголошувалося саме стосовно Півдня України з його великою кількістю казенних земель, різноманітністю форм землекористування і великою кількістю земельних суперечок. Генеральне межування розпочалося тут у 1798 р. силами Новоросійської, перейменованої в 1802 р. на Катеринославську, межової контори. З її появою губернська межова служба перестала бути єдиною у сфері виконання межових робіт. Відтоді губернські землеміри повинні були так планувати роботу своїх підлеглих, щоб вони з'являлися за першим покликом конторських землемірів і стежили, щоб останні не відхопили зайвих ділянок від казенних земель на користь поміщицьких.
Певна абсурдність контролювання дій одного державного органу з боку іншого, спорідненість діяльності при спільному законодавстві і різному керівництві, незалежність межової контори від волі (а часто сваволі) місцевого начальства, її краще матеріальне забезпечення – усе це призводило до непорозумінь і напруженості у службових взаєминах обох структур, кожна з яких негласно вважала себе більш важливою і зайнятою. Однак, незважаючи на це, спільну роботу обох відомств все ж можна оцінити позитивно, адже взаємний контроль сприяв зменшенню помилок при межуванні, обмін інформацією допомагав піднімати земельний облік на вищий рівень, уточнювати та удосконалювати картографічну документацію.
– Різноманітність форм землеволодіння, розвиток економіки, розширення мережі шляхів, реформи у військовій галузі, підготовка адміністративно-територіальних реформ, спеціалізація наукових знань – усе це вимагало дедалі якіснішого картографічного забезпечення. Губернська межова служба якраз і була тією структурою, яка своєю роботою через вирішення прикладних завдань на регіональному рівні сприяла загальному соціально-економічному розвитку держави та поповненню наукових знань. На рубежі ХVIII-ХІХ ст. південноукраїнські землеміри вже набули чималого досвіду у виготовленні крупномасштабних картографічних документів та накопичили величезну базу із спеціальних планів дач, достатню для складання губернських карт шляхом компіляції та копіювання. Досвід складання, внутрішній контроль достовірності зображень призвели до того, що саме межові карти і плани вирізнялися своєю точністю і були затребувані багатьма відомствами, у тому числі військовим, котре мало власну топографічну службу.
Стабільно значну, хоча й не обумовлену законодавчо, частину обов’язків губернської межової служби складала участь у містобудуванні та різних видах будівництва – шляховому, цивільному, гідротехнічному, на ранніх етапах навіть військовому. В умовах загального дефіциту технічних спеціалістів межові чиновники стали тією ланкою, яка певною мірою забезпечувала виконання робіт у цих галузях. Сфера застосування їхніх знань і досвіду була надзвичайно широкою: їх залучали до перевірки та обліку технічного стану об’єктів, складання проектно-кошторисної документації, нагляду за будівельними і ремонтними роботами, причому це не припинялося навіть за наявності професійних архітекторів.
Упродовж останньої третини ХVІІІ – першої третини ХІХ ст. працівники губернської межової служби південно-правобережної України провели великі поштові тракти, тим самим заклавши основу майбутньої мережі шосейних шляхів, розробили проекти численних цивільних і гідротехнічних споруд, розділили на квартали історичні центри багатьох населених пунктів Півдня України.
– З початку 1780-х рр. на Півдні України активізувався процес оформлення працівників губернської межової служби у професійну групу: зі спільними умовами праці, рівнем її оплати, службовими проблемами тощо. Це було пов’язано передусім із відмиранням практики поєднання межової служби зі службою у військових частинах, що була широко розповсюджена серед межувальників і помічників у період існування Новоросійської межової експедиції. Таким чином викристалізовувалася кадрова основа межової служби, в якій залишалися здебільшого здібні люди з достатнім рівнем кваліфікації. Втім, відчутний кадровий дефіцит змушував губернських землемірів лояльніше ставитися до службових упущень підлеглих.
Успішне виконання службових обов’язків вимагало від чиновників губернської межової служби спеціальних знань, насамперед хоча б основ математики, геодезії та креслення. Через відсутність межових навчальних закладів та кваліфікованих учителів землемірні знання, вміння та навички набувалися значною мірою лише на практиці, під наглядом досвідчених колег; землеміри зі спеціальною освітою почали з’являтися на Півдні лише з кінця 1810-х рр., та й то становили швидше виняток. Знання й досвід часто передавалися по сімейній лінії, відповідно посади землемірів займали люди, пов’язані родинними або дружніми зв’язками, а це у свою чергу сприяло становленню і зміцненню їхньої професійної групи.
– Соціальний статус працівників губернської межової служби визначався двома взаємопов’язаними чинниками: приналежністю до дворянського стану та рівнем службового чину. Хоча вони й перебували на цивільній службі, але до кінця XVIII ст. за загальноприйнятою традицією іменувалися військовими чинами. Діапазон їх коливався від прапорщика до пример-майора. Спершу зайняття посади землеміра/межувальника було можливим лише за наявності офіцерського чину – отже, згідно з тодішнім законодавством на неї могли претендувати тільки дворяни. Однак дефіцит кваліфікованих межових працівників у державі був настільки значним, що вже з 1770-х рр. сприяв лібералізації законодавчих вимог стосовно їхніх чинів. До посад були допущені не-офіцери, які автоматично отримували чин і дворянство. Таким чином, протягом досліджуваного періоду всі землеміри/межувальники належали до дворянського стану – якщо не від народження, то через службу.
Реформа чинів 1797 р. зобов’язала землемірів, як і решту службовців, перейменуватися з військових у відповідні їм цивільні чини. В подальшому чини повітових землемірів могли варіюватися від колезького реєстратора до титулярного радника, губернських – від титулярних радників до колезьких асесорів, зрідка – до надвірних радників.
Для більшості губернських і повітових землемірів служба була основним джерелом доходів. Хоча при первинній роздачі земель на Півдні України багато межових працівників брали собі землю, але через нестачу людських і фінансових ресурсів не могли її обробити і заселити, а тому повертали державі чи продавали, пов’язуючи своє матеріальне забезпечення з державною службою. Проте деякі з таких землеволодінь закріпилися за першими власниками, передавалися у спадок і в подальшому перетворилися на невеликі, але життєздатні поміщицькі господарства.
Рівень оплати чиновників губернської межової служби був порівняно пристойним, тобто адекватним рівню місцевих цін, тільки до кінця XVIII ст. Проте вже з початку ХІХ ст. фінансовий стан Російської імперії неухильно погіршувався, інфляція відчутно позначалася на рівні доходів, а рідкі підвищення окладів не встигали за постійним подорожчанням життя. Тому прагнення землемірів підтримувати відповідний статусу рівень життя часом могло штовхати їх на пошуки неофіційних заробітків.
Отже, землеміри досліджуваного періоду належали до середньої ланки провінційного чиновництва і в своєму середовищі не виділялися ні чинами, ні дворянством. Водночас їхня соціальна значимість була стабільно високою – втілюючи державну політику в такій життєво важливій царині, як межування, землеміри в очах землевласників були наділені великою владою. Це у свою чергу забезпечувало їм беззаперечне входження до провінційних еліт і досить високий соціальний статус. В цілому діяльність губернської межової служби останньої третини XVIII – першої третини ХІХ ст., відбуваючись у руслі колоніальної по суті політики уряду, сприяла уніфікації системи землеволодіння на південноукраїнських землях у складі Російської імперії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

НЕОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА

Центральний державний історичний архів України, м. Київ

Ф. 1966 Азовська (Воронезька) губернська межова експедиція,
1767-1797 рр.
оп. 1
1. Спр. 1. Справи Азовської губернії, що відходять в Малоросію, надіслані з різних місць на ім'я капітана Басіна і поручика Писемського, 1767-1768 рр., 33 арк.
2. Спр. 3. Справи Азовської губернії, що відходять в Малоросійську губернію, на ім'я майора Писемського, 1776-1777 рр., 64 арк.
3. Спр. 36. Журнал вхідних наказів, 1777 р., 56 арк.
4. Спр. 39. Журнал вхідних наказів, 1780 р., 116 арк.
5. Спр. 53. Справа за ордером Писемського про проведення розмежування земель в Єкатерининській провінції, 1782 р., 9 арк.

Ф. 1967 Новоросійська губернська межова експедиція, 1768-1797 рр.
оп. 1
6. Спр. 1. Справи Новоросійської губернії, що були у межовій експедиції і відходять до Малої Росії, 1768 р., 12 арк.
7. Спр. 2. Справи Новоросійської губернії, що були у межовій експедиції і відходять до Малої Росії, 1769, 1797 рр., 58 арк.
8. Спр. 3. Справи Новоросійської губернії, що були у межовій експедиції і відходять до Малої Росії, 1770 р., 45 арк.
9. Спр. 4. Справи Новоросійської губернії, що були у межовій експедиції і відходять до Малої Росії, 1772 р., 10 арк.
10. Спр. 5. Справи Новоросійської губернії, що відходять до Малої Росії, 1778, 1797 рр., 21 арк.
11. Спр. 6. Справи Новоросійської губернії, що були у межовій експедиції і відходять в Малоросійську губернію, 1774, 1797 рр., 46 арк.
12. Спр. 7. Справи Новоросійської губернії, що були у межовій експедиції і відходять в Малоросійську губернію, 1774, 1797 рр., 48 арк.
13. Спр. 8. Відомості колишньої Азовської межової експедиції, надіслані з різних місць на ім'я землеміра капітана Менаєва, 1775 р., 54 арк.
14. Спр. 9. Справи Новоросійської губернської межової експедиції, що відходять до Малої Росії, 1779, 1797 рр., 21 арк.
15. Спр. 10. Справи Азовської губернської межової експедиції, що відходять в Малоросійську губернію, 1779, 1797 рр., 22 арк.
16. Спр. 11. Справи колишньої Новоросійської межової експедиції, 1779-1781 рр., 16 арк.
17. Спр. 12. Справи Новоросійської губернії межової експедиції, що відходять в Малоросійську губернію, 1781 р., 21 арк.
18. Спр. 13. Справи, що відходять з межової експедиції в Малоросійську губернію, 1781, 1797 рр., 12 арк.
19. Спр. 14. Справи, що відходять з межової експедиції в Малоросійську губернію, 1782-1783 рр., 25 арк.
20. Спр. 15. Справи, що відходять з межової експедиції в Малоросійську губернію, 1783 р., 20 арк.
21. Спр. 16. Справи, що відходять з Катеринославського намісницького правління в Малоросійську губернію, 1785 р., 12 арк.

Ф. 2127 Донецький повітовий землемір, 1790-1793 рр.
оп. 1
22. Спр. 1. Справа про розмежування земель в Донецькому і Бахмутському повітах, 1790-1793 рр., 43 арк.

Державний архів в Автономній Республіці Крим

Ф. 24 Комісія для розгляду спорів по землях і для визначення повинностей на Кримському півострові, 1800-1810 рр.
оп. 1
23. Спр. 6. Відомості вирішених і невирішених справ, відомості по обмежуванню земель, про казенні землі та копія указу по скаргам на землеміра Ваганова, 16 січня 1800 р. – 05 травня 1802 р., 59 арк.
24. Спр. 44. За проханням жителя м. Акмечет Муфтерема на землеміра Карапцова про привласнення його будинку в м. Акмечет, 18 грудня 1802 р. – 16 січня 1805 р., 3 арк.
25. Спр. 422. Про нагородження чинами канцелярських і землемірських чинів і про призначення їм пенсії, 23 липня 1803 р. – 24 жовтня 1810 р., 592 арк.

Ф. 26 Канцелярія таврійського губернатора, 1803-1917 рр.
оп. 1, т. 2
26. Спр. 490. Журнал вихідних паперів, 01 лютого – 07 грудня 1803 р., 11 арк.
27. Спр. 872. За приписом херсонського військового губернатора дюка де Ришельє про надання йому карти Кримського півострова, 07 лютого – 30 квітня 1814 р., 4 арк.

оп. 1, т. 3
28. Спр. 2140. Про призначення у Таврійську губернію чотирьох повітових землемірів, 29 вересня 1816 р. – 14 квітня 1817 р., 9 арк.

Ф. 377 Таврійська губернська креслярня, 1784-1917 рр.
оп. 1, т. 1
29. Спр. 435. Про скасування посад землемірських помічників по повітах і про відставку одного губернського землеміра і дванадцятьох повітових (за указом Новоросійського губернського правління), 29 березня – 07 травня 1797 р., 60 арк.
30. Спр. 437. За пропозицією новоросійського губернатора про складання карти Таврійського півострова з нанесенням на неї місцезнаходження соляних озер, 20 липня 1797 р. – 16 січня 1798 р., 23 арк.
31. Спр. 444. Про прийняття губернським секретарем Анадольським справ, планів та інструментів, що лишилися після смерті землеміра Карапцова, 01 квітня 1797 р. – 06 квітня 1802 р., 17 арк.
32. Спр. 445. За ордером таврійського губернатора про складання геометричних генеральних карт і планів міст та всієї колишньої Таврійської області, 05 березня – 07 квітня 1797 р., 22 арк.
33. Спр. 457. Справа про присилку формулярного списку землеміром Карапцовим новоросійському губернському землеміру, 12 вересня – 15 вересня 1798 р., 5 арк.
34. Спр. 469. Про видачу спеціальних планів землемірам межової контори, 30 травня 1798 р. – 29 серпня 1801 р., 8 арк.
35. Спр. 471. Про формальне розмежування в Новоросійській губернії, 06 квітня 1798 р. – 13 травня 1802 р., 169 арк.
36. Спр. 508. Реєстр справ, що зберігаються у Таврійській губернській креслярні, зданих таврійському губернському землеміру Книжниковим особливим землеміром Радіоновим, пер. пол. ХІХ ст., 49 арк.
37. Спр. 527. За указом Таврійського губернського правління про розмежування Катеринославської, Херсонської і Таврійської губерній, 16 листопада 1804 р. – 10 січня 1807 р., 36 арк.

Державний архів Дніпропетровської області

Ф. 134 Катеринославський попечительний комітет про колоністів Південного краю Росії, 1781-1857 рр.
оп. 1
38. Спр. 7. Листування з Новоросійською казенною палатою про розмежування землі, 13 вересня 1798 р., 4 арк.
39. Спр. 32. Листування з Новоросійською межовою конторою про розмежування і виділення земельних ділянок колоністам, 29 травня – 20 серпня 1798 р., 22 арк.

Ф. 648 Катеринославська межова контора, 1784-1817 рр.
оп. 1
40. Спр. 2. Опис справ, відправлених в межову експедицію Малоросійської губернії, 12 квітня 1786 р., 22 арк.
41. Спр. 4. Рапорти полтавського, олексопільського і кременчуцького повітових землемірів про розмежування земельних угідь, 22 лютого – 14 травня 1788 р., 22 арк.
42. Спр. 5. Указ Катеринославського намісницького правління повітовому землеміру Мордвинкіну про розмежування земель Катеринославського повіту, 05 червня 1788 р., 22 арк.
43. Спр. 6. Укази Катеринославського намісницького правління про розмежування земель, повідомлення нижнього земського суду про розмежування земельних угідь і складання планів розмежування, 22 березня – 19 жовтня 1789 р., 23 арк.
44. Спр. 8. Укази Катеринославського намісницького правління, рапорти полтавського, олексопільського і кременчуцького повітових землемірів про розмежування земельних угідь і складання планів розмежування земель, 14 травня – 12 жовтня 1791 р., 14 арк.
45. Спр. 9. Указ Катеринославського намісницького правління про призначення Анатольського Петра землеміром у Полтавський повіт, рапорти Анатольського про розмежування земель, 20 січня – 04 серпня 1792 р., 7 арк.
46. Спр. 10. Ордер корнету Анатольському на заміщення посади полтавського повітового землеміра, 22 березня 1792 р., 3 арк.
47. Спр. 11. Рапорти олексопільського повітового землеміра Зерваницького в Катеринославську губернську межову експедицію про виконання ним службових обов’язків, 21 квітня 1792 р. – 14 вересня 1795 р., 11 арк.
48. Спр. 12. Рапорти костянтиноградського землеміра Смольянінова в Катеринославську губернську межову експедицію з проханням видати жалування його робітнику Артему, 12 травня – 22 червня 1792 р., 3 арк.
49. Спр. 13. Справа по розгляду купчих кріпостей і рішення по розмежуванню земельних ділянок, 13 червня – 28 лютого 1792 р., 55 арк.
50. Спр. 16. Справа про розмежування земель у Полтавському, Олексопільському і Костянтиноградському повітах, 21 вересня 1792 р. – 09 серпня 1796 р., 101 арк.
51. Спр. 17. Справа про передачу казенних лісів Полтавського, Градизького, Костянтиноградського повітів Новоросійської губернії у підпорядкування Малоросійської губернії, 26 вересня – 24 жовтня 1792 р., 34 арк.
52. Спр. 21. Указ Катеринославського намісницького правління про представлення до чергових військових звань катеринославського повітового землеміра Пономарьова, костянтиноградського повітового землеміра Смольянінова, олексопільського повітового землеміра Зерваницького, слов'янського повітового землеміра Медовникова, олександрійського повітового землеміра Гулевича та інших, 24 лютого 1793 р., 2 арк.
53. Спр. 27. Справа про зняття плану з вигінних земель міст Кременчук, Градіж, Хорол, Миргород, Полтава та інших, 12 вересня – 26 липня 1796 р., 36 арк.
54. Спр. 29. Справа про розмежування земельних угідь у Слов'янському повіті, 19 жовтня – 12 грудня 1793 р., 3 арк.
55. Спр. 30. Справа по звинуваченню землеміра Анатольського у зловживанні службовим становищем, 28 жовтня 1793 р., 4 арк.
56. Спр. 31. Справа про розмежування і зняття на план земель на кордоні Новоросійської та Азовської губерній, 11 листопада 1793 р. – 17 квітня 1794 р., 33 арк.
57. Спр. 33. Справа по розгляду рапорту маріупольського повітового землеміра Прийми про надання йому відпустки на 29 днів, 09 березня – 13 березня 1794 р., 9 арк.
58. Спр. 35. Справа по звинуваченню поміщиків Каневського і Зіньківського у тому, що вони перешкоджали зняттю на план їхніх маєтків, 24 квітня – 21 травня 1794 р., 67 арк.
59. Спр. 37. Справа по з’ясуванню наявності планів на пустища, що відійшли до Малоросійської губернії, 03 серпня 1794 р., 7 арк.
60. Спр. 39. Рапорти повітових землемірів про ведення робіт по відмежування земель у Полтавському, Костянтиноградському та Олексопільському повітах, 10 вересня 1794 р. – 03 грудня 1796 р., 23 арк.
61. Спр. 40. Справа про зняття на план немежованих монастирських земель і про зняття оброчних статей з монастирів, 07 листопада – 10 грудня 1795 р., 39 арк.
62. Спр. 42. Справа про пересилку плану міста Кременчук градоначальнику Головіну, 06 грудня 1794 р., 1 арк.
63. Спр. 46. Справа про приєднання Хорольського і Маріупольського повітів до Катеринославської губернії, 01 червня 1795 р., 43 арк.
64. Спр. 50. Справа про відрядження землеміра Чушкова для вирішення суперечки про відмежування землі в Хорольському та Золотоніському повітах, 16 серпня – 23 липня 1795 р., 3 арк.
65. Спр. 55. Справа по звинуваченню градизького землеміра Андрєєва у зловживанні по службі, 06 травня – 01 червня 1796 р., 3 арк.
66. Спр. 59. Справа про звільнення миргородського повітового землеміра Гузинкіна і призначення на цю посаду Майстренка, 24 серпня – 12 листопада 1796 р., 15 арк.
67. Спр. 60. Справа про відмежування земель місту Олексопіль, 20 жовтня 1796 р., 3 арк.
68. Спр. 65. Настільний реєстр вхідних паперів за 1817 рік, 592 арк.
69. Спр. 66. Настільний реєстр вихідних паперів за 1817 р., 311 арк.
Ф. Р-1684 Державний архів Дніпропетровської області, 1921-2001 рр.
оп. 2
70. Спр. 100. Опис справ катеринославського губернського землеміра за 1788-1918 роки, 20 арк.
71. Спр. 101. Опис справ катеринославського губернського землеміра за 1797 рік, 1 арк.
72. Спр. 194. Опис справ Саратовської межової контори за 1818-1826 рік, 2 арк.
73. Спр. 245. Опис справ Катеринославської губернської креслярні за 1803-1819 роки, 503 арк.
74. Спр. 567. Опис справ Новоросійської губернської канцелярії за 1764-1784 роки, 180 арк.
75. Спр. 804. Опис справ Катеринославської межової контори за 1780-1912 роки, 101 арк.
76. Спр. 805. Опис справ Катеринославської межової контори за 1780-1908 роки, 46 арк.
77. Спр. 806. Опис справ Катеринославської межової контори за 1805-1919 роки, 20 арк.
78. Спр. 807. Опис справ Катеринославської межової контори за 1780-1833 роки, 10 арк.
79. Спр. 874. Опис справ межової експедиції Катеринославського намісництва за 1792-1799 роки, 7 арк.

Державний архів Кіровоградської області

Ф. 488 Межова канцелярія Єлисаветградського повіту, 1782-1918 рр.
оп. 1
80. Спр. 1314. Доповідна записка начальника військових поселень імператору Миколі І, укази Херсонського губернського правління, казенної палати, рапорти губернського землеміра про відведення землі Орденському кірасирському полку, 04 червня 1826 р. – 27 липня 1827 р., 69 арк.
81. Спр. 1316. Укази Новоросійської губернської канцелярії, рапорти межувальників про відведення земель, відомості про землі, відведені офіцерам Сербського гусарського полку, 18 січня 1776 р. – 09 лютого 1777 р., 35 арк.
82. Спр. 1317. Укази Новоросійської губернської канцелярії про відведення земель, 24 червня 1776 р. – 20 серпня 1778 р., 41 арк.

Ф. 490 Межова канцелярія Олександрійського повіту, 1803-1918 рр.
оп. 1
83. Спр. 445. Приписи херсонського губернського землеміра, рапорти, листування олександрійського повітового землеміра з олександрійським городничим і повітовим судом, відомості про кількість землі й населення в Олександрійському повіті, 20 лютого 1812 р. – 07 серпня 1813 р., 100 арк.
84. Спр. 446. Припис херсонського губернського землеміра повітовим, рапорти єлисаветградського повітового землеміра, відомості про поміщицькі маєтки по Єлисаветградському й Олександрійському повітах, 12 квітня 1812 р. – 14 березня 1813 р., 93 арк.
85. Спр. 447. Листування херсонського губернського землеміра з цивільним губернатором, Херсонською казенною палатою про проведення нових етапних доріг, рапорти тираспольського повітового землеміра про перевірку меж земельних дач, відомості про чисельність населення по селах Олександрійського і Єлисаветградського повітів, 05 вересня 1819 р. – 23 січня 1824 р., 41 арк.
86. Спр. 448. Указ Сенату про надання відомостей про переміни у земельних володіннях та землевласниках після генерального межування, форми відомостей, відомості по Олександрійському повіту про кількість жителів різних соціальних і національних груп, маєтках та їх власниках, 19 серпня 1827 р. – 29 травня 1832 р., 69 арк.

Державний архів Миколаївської області

Ф. 222 Миколаївська міська дума, 1812-1920 рр.
оп. 1
87. Спр. 4. Указ Херсонського губернського правління і правила по усуненню недоліків у розмежуванні Херсонської і Катеринославської губерній, 27 лютого – 07 липня 1820 р., 11 арк.
88. Спр. 6. Листування з генеральним землеміром Силенським про відмежування колонії Тернівка, 21 серпня – 22 серпня 1821 р., 3 арк.

Ф. 230 Канцелярія Миколаївського військового губернатора,
1805-1900 рр.
оп. 1, т. 1
89. Спр. 53. Подання Головному командиру Чорноморського флоту й портів від землеміра Арнаутова, рапорти депутата Бузького козацького війська і листування з Херсонським губернським правлінням про відмежування земельної ділянки адміралтейському поселенню Богданівка, 13 травня 1815 р. – 07 вересня 1816 р., 40 арк.
90. Спр. 95. Справа про виділення і відмежування земельних ділянок м. Миколаєву за рахунок адміралтейського відомства, 18 червня 1824 р. – 29 квітня 1827 р., 172 арк.
91. Спр. 142. Рапорти миколаївського міського голови, городових поліції, думи і магістрату, листування з міністром внутрішніх справ про призначення в м. Миколаєві особливого архітектора, незалежного від губернського правління, і затвердження на цій посаді архітектора Опацького Л., 24 вересня 1830 р. – 24 липня 1831 р., 14 арк.

оп. 3
92. Спр. 3. Копії указів Межової канцелярії Правлячого Сенату про межування землі м. Миколаєва, 20 липня 1812 р. – 29 травня 1830 р., 267 арк.
Ф. 243 Канцелярія будування м. Миколаїв, 1787-1798 рр.
оп. 1
93. Спр. 65. Відомість про географічне і економічне положення м. Миколаєва та його повіту, складена землеміром Херсонського повіту поручиком Редильським, і рапорти херсонського городничого секунд-майора Івана Долгінцова про розрахунок з найнятими робітниками, 01 травня – 31 грудня 1791 р., 52 арк.
94. Спр. 67. Листування з катеринославським намісником генерал-майором Василем Коховським про відкриття в м. Миколаєві двох ярмарків, складання карти Дніпровського лиману і р. Бугу і затриманні біглих селян, 26 червня – 28 грудня 1791 р., 5 арк.
95. Спр. 118. Укази Чорноморського адміралтейського правління і рапорти секунд-майора Альбертова про перенесення порохових погребів на Глибокій Пристані до безпечного для житлових будівель місця і постачання їх протипожежним інвентарем, листування з Новоросійською межовою конторою про визначення меж Богоявленського і Воскресенського поселень, 16 квітня 1797 р. – 25 вересня 1801 р., 15 арк.

Ф. 246 Управління чорноморських адміралтейських поселень,
1800-1862 рр.
оп. 1
96. Спр. 6. Справа про влаштування великих поштових доріг по Херсонській губернії, 23 лютого – 16 червня 1820 р., 10 арк.

оп. 2
97. Спр. 2. Справа про розмежування землі адміралтейських поселян, 23 липня 1800 р. – 1809 р., 443 арк.
98. Спр. 24. Справа про відрізку приналежної до поселень Калинівське і Воскресенське землі 1500 десятин і передачу їх у володіння бобилецьких селян, 28 квітня 1816 р. – 06 червня 1817 р., 38 арк
Державний архів Херсонської області
99. Державний архів Херсонської області. Список фондів періоду до 1917 року. – 41 арк.
100. Справа фонду 14 Херсонська губернська креслярня, 1946-2009 рр., 74 арк.

Ф. 14 Херсонська губернська креслярня, 1769-1922 рр.
оп. 1
101. Спр. 1. Укази Новоросійської губернської канцелярії про відведення землі офіцерам, 01 січня 1769 р. – 13 вересня 1781 р., 5 арк.
102. Спр. 5. Укази Новоросійської губернської канцелярії про відведення землі полковнику Стойкову П.С., план дачі; описи справ, переданих з архівів Катеринославської і Вознесенської межових експедицій, 12 лютого 1774 р. – 06 червня 1782 р., 38 арк.
103. Спр. 22. Укази Новоросійської губернської канцелярії, рапорти межувальників про відведення землі офіцерам, 12 травня – 25 жовтня 1777 р., 28 арк.
104. Спр. 25. Укази Новоросійської губернської канцелярії, рапорти межувальників про відведення землі відставним військовим, повернення розданих земель у казенне відомство, 23 травня – 29 листопада 1777 р., 32 арк.
105. Спр. 26. Укази Новоросійської губернської канцелярії, Херсонського губернського правління про межування земель, 07 серпня 1777 р. – 19 травня 1829 р., 31 арк.
106. Спр. 35. Укази Новоросійської губернської канцелярії, рапорти межувальників про відведення землі секунд-майору Ларію П.С., його білет на право володіння землею, 30 березня 1778 р. – 20 червня 1782 р., 13 арк.
107. Спр. 51. Копії указів Сенату, пропозицій азовського губернатора про порядок землекористування і сплати земельного податку в Азовській, Новоросійській губерніях і Таврійській області; відомості Новоросійської казенної палати про поміщицькі земельні дачі по повітах Новоросійської губернії, 1796-1800 рр., 198 арк.
108. Спр. 53. Укази Новоросійської губернської канцелярії, рапорти межувальників про відведення земель підготовку переселення казенних селян; рапорт губернського прокурора про становище казенних і військових поселян у губернії, 22 квітня 1779 р. – 15 вересня 1783 р., 72 арк.
109. Спр. 68. Укази Новоросійської губернської канцелярії, ордери, рапорти землемірів про відведення землі офіцерам, підготовку та проведення демаркаційних робіт на російсько-польському кордоні між Дніпром і Бугом, 05 червня 1780 р. – 23 вересня 1782 р., 67 арк.
110. Спр. 219. Укази Катеринославського намісницького правління, ордери, рапорти землемірів про відведення й відмежування земельних дач поміщиків, 12 березня 1787 р. – 13 березня 1789 р., 56 арк.
111. Спр. 227. Укази Катеринославського намісницького правління, ордери, рапорти землемірів про відведення й відмежування земельних дач поміщиків та церковнослужителів; відомості про купівлю та передачу поміщицьких земель в Єлисаветградському повіті за 1785-1790 роки, 7 червня 1790 р. – 19 листопада 1791 р., 40 арк.
112. Спр. 243. Укази Катеринославського намісницького правління, ордер новимиргородському повітовому землемірів на обмір і розмежування лісів, плани лісів Новомиргородського повіту, сіл Болгарське, Кантакузинівка, Соколи Херсонського повіту, 08 лютого 1792 р. – серпень 1794 р., 46 арк.
113. Спр. 244. Укази Катеринославського намісницького правління, ордери, рапорти землемірів про обстеження лісів Єлисаветградського, Новомиргородського, Херсонського повітів, плани лісових байраків, листопад 1792 р. – 04 березня 1795 р., 114 арк.
114. Спр. 252. Документи (укази, пропозиції, рапорти) про відведення й відмежування земельних дач поміщиків та церковнослужителів, призначення землемірського помічника; купча кріпость на поміщицьке с. Софійське Херсонського повіту, 13 серп