ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФСПІЛОК ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (1991-2002 рр.) : ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ПРОФСОЮЗОВ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ В УСЛОВИЯХ НЕЗАВИСИМОСТИ УКРАИНЫ (1991-2002 гг)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Женгал Катерина Володимирівна

УДК 331.105.44(477.74)„1991/2002”(043.5)

ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФСПІЛОК ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
(1991-2002 рр.)

07.00.01 – історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник –
Гончарук Григорій Іванович,
доктор історичних наук, професор

ОДЕСА – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …….………………………………...... 4
ВСТУП.………………………………………………………………………… 5
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………
11
1.1. Стан наукової розробки теми: вітчизняна та зарубіжна історіографія.. 11
1.2. Характеристика та класифікація джерельної бази………………………. 21
1.3. Методологія наукового дослідження…………………………………… 30
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ОФОРМЛЕННЯ ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ ОБЛАСТІ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ…
36
2.1. Становлення правових основ діяльності профспілок та їх нова роль у суспільстві ……………………………………………………………………
36
2.2. Трансформація профспілкової мережі ………………............................... 50
2.3. Зв’язки з громадськістю та організаційні складові професійних спілок 65
РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ПРОФСПІЛОК У РОЗВИТКУ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ ОБЛАСТІ..
77
3.1. Еволюція становлення принципів соціального партнерства…………… 77
3.2. Місце профспілок у регулюванні трудових відносин на виробництві.... 90
3.3. Роль професійних спілок у вирішенні питань зайнятості та оплати праці……………………………………………………………………………..
104
РОЗДІЛ 4. ВНЕСОК ПРОФСПІЛОК У РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ОБЛАСТІ…………………………………………………………......
119
4.1. Діяльність профспілок по підвищенню рівня життя населення як стабілізуючий фактор соціальної безпеки ………… ………………………..
119
4.2. Проблеми вдосконалення стану охорони праці у діяльності профспілкових органів …..................................................................................
133
4.3. Участь профспілок в організації оздоровлення та культурного дозвілля працюючих…………………………………………………………..
146
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………... 176
ДОДАТКИ……………………………………………………………………… 216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – Акціонерне товариство
ВПТ – Всеукраїнська партія трудящих
МОП – Міжнародна організація праці
ОООП – Одеська обласна організація профспілки
ППМТУ – Профспілка працівників морського транспорту України
РФМПпУ – Регіональна Федерація морських профспілок півдня України
ФМПУ – Федерація морських профспілок України
ФПО – Федерація профспілок Одеської області
ФПУ – Федерація профспілок України
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс
ЧМП – Чорноморське морське пароплавство
ITF/МФТ – International Transport Workers' Federation / Міжнародна Федерація транспортників

ВСТУП

Актуальність теми. Ґрунтовне вивчення історії незалежної України передбачає глибоке знання суб’єктів суспільно-політичного та соціально-економічного життя країни. Діяльність українських профспілок, які були і залишаються наймасовішими громадськими організаціями, є важливою складовою вітчизняної історії.
Дослідження профспілкового руху зумовлене нагальною потребою сучасного українського суспільства в ефективній системі соціального захисту. Становлення профспілок, відродження їх потенційних захисних можливостей на ґрунті сучасних умов здатне суттєво пом’якшити соціальну напруженість у суспільстві, чим створюватимуться сприятливі умови для українського державотворення.
Процес розбудови руху профспілок мав як загальноукраїнський характер, так і був специфічним для окремо взятих регіонів України. Історії розвитку профспілкового руху України періоду незалежності присвячено низку досліджень з різним ступенем заглиблення у проблему та напрямком її висвітлення. В той же час аналіз діяльності професійних спілок Одеської області, яка є складовою зазначеного питання, залишається майже поза увагою дослідників. У зв’язку із цим назріла необхідність створення роботи, яка б висвітлювала основні віхи розвитку профспілкового руху Одеської області. Це, в свою чергу, надасть можливість ретельніше вивчити соціально-економічну, суспільно-політичну історію Одеської області у першому десятиріччі незалежності.
Варто відмітити, що найбільш відкритими для дослідження є структури профспілкових об’єднань, які входили до Федерації профспілок України. У нашому випадку це Федерація профспілок Одеської області (ФПО). Федерація має чітко структуровані архіви, широке коло періодичних видань, що надає досліднику можливість усебічного аналізу її діяльності. Однак поруч із цим, до сьогодні на науковому рівні не подана оцінка діяльності Одеської обласної організації.
Становлення та розвиток руху незалежних профспілкових об’єднань є малодослідженим навіть на рівні усієї України. Однією з причин цього є його документальна недосяжність для дослідників, а саме: відсутність архівних джерел пов’язаних з їх діяльністю, відсутність інколи друкованих видань, на сторінках яких можна було б прослідкувати формування основних напрямів діяльності конкретної профспілки тощо. Комплекс названих факторів обумовив актуальність дослідження українського профспілкового руху у зазначений період.
На період, що досліджується саме ФПО мала статус наймасовішого профспілкового об’єднання в області. Тому аналіз її діяльності стає ключовим для дослідження. Поряд із ФПО профспілковий рух області 90-х рр. ХХ ст. був позначений розвитком альтернативних профспілок, які також відігравали свою роль у соціально-економічному розвитку області. За таких умов об’єктивний аналіз стану профспілкового руху можливий лише у результаті висвітлення діяльності більшості профспілкових об’єднань та структур, які мали свої представництва та діяли в Одеській області, незалежно від їх чисельності та статусу, ступеню впливу на суспільство, форм та методів діяльності, галузі, у яких вони були створені та працювали.
Враховуючи історично складені умови формування Одеської області та її географічне розташування, провідною галуззю була і залишається морська. Саме ця галузь позначена найбільшою кількістю профспілкових утворень, що і привертає увагу дослідника. Морську галузь в Одеській області представляли професійні спілки двох типів: традиційні та незалежні. Вони пішли різними шляхами захисту інтересів працівників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах комплексної теми кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету «Політичні партії та громадські організації: історія і сучасність» (№ державної реєстрації 0107U001977).
Метою дослідження є на основі ґрунтовного аналізу джерел та літератури, використання різних методів пізнання здійснити аналіз трансформації та розвитку профспілкового руху, пріоритетних напрямів його діяльності, виявити зовнішні та внутрішні фактори, які відігравали визначну роль у становленні професійних спілок та впливали на результати їх діяльності, визначити місце і роль профспілкового руху у суспільно-політичному та соціально-економічному житті Одеської області.
Для реалізації мети дослідження були поставлені такі завдання:
– проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми, стан та особливості джерельної бази;
– здійснити аналіз правового поля діяльності професійних спілок, їх нової ролі у суспільстві та внеску у становлення принципів громадянського суспільства у досліджуваний період;
– дослідити історичну обумовленість трансформації профспілкового руху Одеської області в умовах незалежності;
– проаналізувати структурні зміни та організаційні складові профспілок в процесі їх реформування;
– визначити роль профспілок у розвитку соціально-трудових відносин на рівні області;
– розглянути вплив профспілок на вирішення питань соціальної сфери;
– на основі отриманих результатів визначити ряд зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливали на роботу профспілок в області та результати їх діяльності.
Об’єктом дослідження є історія діяльності профспілкового руху Одеської області як складової профспілкового руху України.
Предметом вивчення є сукупність внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливали на діяльність профспілок Одеської області та її результати в умовах незалежності.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1991–2002 рр. Вибір нижньої межі обумовлений початком процесу державотворення в Україні і початком трансформації профспілкового руху. Верхня межа дослідження обумовлена тим, що десятирічна історична ретроспектива з точки зору розвитку держави, її правової бази, оформлення профспілок як соціального інституту видається найоптимальнішою для висвітлення всіх особливостей та динаміки профспілкового руху як явища. Дисертаційне дослідження доведене саме до 2002 р., оскільки в цей час відбувся IV з’їзд Фе¬дерації профспілок України. На ньому був підведений підсумок діяльності профспілкових організацій, відбувся перехід до нового етапу розвитку, який вплинув на формування напрямків роботи його дієвих членів.
Географічні межі дослідження охоплюють територію Одеської області. Вибір географічних меж обумовлений ідеєю осмислення регіональної специфіки Одеської області та профспілкового руху, який розгортався на її тлі. Це дозволить відійти від усталеного до сьогодні розгляду вітчизняного профспілкового руху лише у вертикальному вимірі, як загальноукраїнського, та простежити трансформацію профспілок у нових умовах державотворення на тлі окремого регіону з урахуванням його особливостей.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають діалектичні принципи пізнання історичного процесу. У дисертаційному дослідженні було використано комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Серед загальнонаукових було використано системний підхід у поєднанні зі спеціально-історичними методами – історико-порівняльний та проблемно-хронологічний, які забезпечили комплексний підхід до вирішення основних завдань дисертації.
Використання системного методу дозволило розглянути профспілки як складову частину громадянського суспільства, що виконує у ньому певні функції. Історико-порівняльний метод пізнання дозволив розглянути профспілковий рух Одеської області на фоні загальноукраїнського, що надало можливість визначити роль професійних спілок Одещини, їх вклад у загальну картину профспілкового руху країни. Залучення проблемно-хронологічного методу дозволило проаналізувати окремі прояви діяльності профспілок Одеської області, їх еволюцію у часі. Метод типологізації покладено в основу класифікації двох різних типів профспілкових об’єднань, які виокремилися на початку 1990-х рр.: традиційних та незалежних.
Наукова новизна одержаних результатів визначається безпосередньо вибором теми, яка ще не була об’єктом наукового дослідження. Вона є першою спробою комплексного наукового дослідження регіонального аспекту вітчизняного профспілкового руху в умовах незалежності. На рівні Одеської області показана трансформація профспілкової мережі та її особливості відносно загальноукраїнських тенденцій. Окреслена специфіка соціально-економічного розвитку обраної території, на тлі якої розгортається діяльність профспілкового руху, а саме досліджені такі питання як відносини профспілок з органами влади, з роботодавцями, участь у вирішенні питань зайнятості, оплати праці, охорони здоров’я працівників. Обґрунтовані висновки та положення значно доповнюють та розширюють сучасні дослідження вітчизняного профспілкового руху, а також дають поштовх подальшому напрямку наукових досліджень. Окрім цього, до наукового обігу вперше залучено коло джерел, серед яких ряд поточних архівів професійних спілок.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці науково-методичних посібників з історії українського профспілкового руху, історії профспілкового руху морської галузі, підручників з історії Одеси та Одеської області. Суттєва джерельна база дає змогу залучити до подальшого вивчення профспілкового руху України нові джерела та фактологічний матеріал. Результати роботи можуть бути використані профспілковими діячами для розв’язання нагальних проблем у їх повсякденній роботі.
Отримані результати дають цілісне уявлення про соціально-економічний, суспільно-політичний стан Одеської області у перше десятиріччя незалежності. Вони мають вагоме значення як складова частина вивчення історії України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи, її результати та висновки були викладені автором і обговорювалися на засіданні кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету, доповідалися й обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: V Всеукраїнській науковій конференції «Інтелігенція і влада» (м. Одеса, 2009); VII Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 20-річчю НРУ (м. Одеса, 2009); II Волинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 90-річчю Житомирського державного університету імені І. Франка (м. Житомир, 2009); Міжнародній науковій конференції «Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства» (м. Київ, 2010).
Публікації. Основні наукові положення дослідження викладені у 10 публікаціях, серед яких шість – у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та науковими завданнями дослідження, логікою викладу її основних положень. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів (12 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (416 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, із яких основного тексту – 175 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснивши аналіз діяльності профспілок Одеської області в умовах незалежності у період 1991–2002 рр., було виконано поставлену мету та одержано наступні висновки.
1. Аналіз літератури з профспілкової тематики періоду незалежності показав, що існуючу історіографію можна поділити на декілька умовних груп. Першу групу складають праці історичного характеру, які присвячені розвитку українських профспілок в умовах незалежності. Огляд таких досліджень свідчить, що головні зусилля науковців були направлені на висвітлення наступних питань: соціальне партнерство та участь профспілок у принципах його становлення; визначення функціональних особливостей профспілок в умовах незалежності; аналіз правової бази для діяльності профспілок; участь профспілок у вирішенні питання зайнятості тощо. Представлена література має достатній рівень та обсяг для її історіографічного аналізу, тому мають місце роботи такого спрямування.
До другої групи віднесено літературу теоретичного та методологічного характеру, яка дає уявлення про сутність роботи професійних спілок, їх структурні та організаційні особливості. Значним доповнення до історіографії стало використання праць закордонних дослідників, а саме країн пострадянського простору, оскільки ці країни, так само як і Україна зіткнулись після розпаду СРСР з аналогічними кризовими явищами в економіці, політиці, суспільстві.
Аналіз загальних праць з історії України, підручників тощо показує, що у більшості випадків згадки про професійні спілки, їх діяльність та роль у суспільстві взагалі відсутні. На нашу думку, в умовах творення громадянського суспільства, до якого прагне сьогодні наша держава, особливого значення набувають громадські організації, у тому числі професійні спілки. Тому важливим є підкреслення їх ролі у процесі державотворення та можливості кожного громадянина впливати на цей процес.
Вивчення стану існуючої літератури по заявленій темі надало можливість констатувати відсутність літератури, яка б досліджувала профспілковий рух окремих областей та регіонів України. У науці спостерігаються лише деякі спроби наукового обґрунтування ролі регіональних профспілок у загальноукраїнському профспілковому русі. Така ситуація робить цей напрям наукових досліджень актуальним.
Керуючись класифікацією джерел за їх походженням було виділено п’ять груп джерел, серед яких: документи державних органів влади, матеріали державних архівів, документи професійних спілок, результати соціологічних досліджень та статистичні дані, а також преса.
Документи державних органів влади надали змогу проаналізувати ставлення держави до профспілок та її готовність йти до взаємодії. Окрім цього, аналіз джерел представленої групи дозволив обґрунтувати вплив профспілок на законотворчий процес та визначити правові основи функціонування професійних спілок.
Матеріали Центрального державного архіву органів влади та управління України та Центрального державного архіву громадських об’єднань України стали важливими під час аналізу зміни профспілкової структури у процесі розпаду СРСР. Матеріали державного архіву Одеської області стали у нагоді під час аналізу соціально-економічного розвитку області у період 1991–2002 рр.
Документи та матеріали поточних архівів професійних спілок стали найбільш цінним першоджерелом у дисертаційній роботі. Вони надали великий фактологічний обсяг матеріалу для дослідження.
Поряд із архівними матеріалами значне місце посідає місцева періодична преса. У ній відображено окремі події у профспілковому житті Одеської області, а також реакцію населення на діяльність профспілок, на соціально-економічну ситуацію в області тощо. Це робить періодичну пресу у вивченні представленої теми вагомим джерелом.
Використана у дослідженні джерельна база дозволила прослідкувати основні віхи історії профспілкового руху та його діяльності, а також охарактеризувати соціально-економічні процеси в області, які мали вплив на роботу профспілок. У більшості випадків використані джерела вперше залучені до наукового обігу. Це, в свою чергу, визначило завдання, а в окремих випадках і наукову новизну дослідження.
Виконуючи поставлену мету була обрана відповідна методологія дослідження. Її складають діалектичні принципи пізнання історичного процесу. Робота ґрунтується на методологічних засадах, які спираються на принципи історизму, об‘єктивності та використанні міждисциплінарних підходів.
Підсумовуючи аналіз історіографії проблеми, її джерел та методологічної бази дослідження слід зазначити, що у процесі дослідження розвитку профспілкового руху, його форм та методів діяльності в умовах незалежності відбувалося постійне накопичення знань. Це обумовлює актуальність позначеного питання упродовж досліджуваного періоду.
2. Аналіз правових основ діяльності профспілок в умовах незалежності України доводить, що вони були направлені на значне урізання профспілкових прав. Якщо порівнювати законодавство радянської доби та періоду української незалежності, то професійні спілки у першому випадку мали більш широкі права, однак не мали можливості їх реалізації. Після 1991 р. профспілки отримали реальну можливість застосувати свій потенціал, але значною перепоною на цьому шляху стало обмеження їх прав за новим законодавством. Основною втратою профспілок стало те, що вони були позбавлені законодавчої ініціативи. Низка інших законів не враховувала розрізненість профспілкового руху, яка стала характерною для періоду незалежності та була складною для виконання. Вихід Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», який профспілки намагались прийняти продовж дев’яти років, не вирішував усіх профспілкових проблем, а тому не може бути оцінений однозначно. З одного боку він звужував захисні можливості профспілок, а з іншого – важливим стало законодавче закріплення незалежності профспілок від органів державної влади і органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій.
Оформлення правового поля діяльності профспілок було покликане підтверджувати їх головні функції. За радянських часів, коли держава виступала основним носієм блага для населення та виразником його інтересів, захисна функція профспілок було повністю нівельована. В умовах кризових явищ у суспільстві, які були пов’язані зі становленням незалежності та трансформацією провідних сфер у державі, захисна функція профспілок набуває особливої актуальності.
Обмеження правових основ діяльності профспілок зробило актуальним залучення профспілок до політичного життя країни задля реалізації своєї захисної функції. На нашу думку, політизація профспілок, яка стала характерною в умовах незалежності, не є їх природною функцією. Проте за тих історичних умов, які склались після 1991 р., вона стала виправданою. Певна частина незалежних профспілок Одеської області відкидала необхідність участі у політичному житті, а тому, у світлі нового законодавства, для них виконання захисних можливостей було значно ускладнене.
Зміна профспілками їх сутності простежується на основі аналізу їх статутних документів. Такий аналіз свідчить про те, що профспілки Одеської області часто виходили за межі своїх безпосередніх завдань по захисту соціально-економічних прав та інтересів, розширюючи сферу своєї діяльності як організація громадянського суспільства. Таким чином, нами виділено основні напрямки участі профспілок у функціонуванні громадянського суспільства, а саме: наділення і розширення прав і свобод людини та громадянина, які є фундаментальною основою становлення і розвитку громадянського суспільства; участь профспілок в утвердженні й вдосконаленні системи соціального партнерства, яке допомагає стабілізувати і зміцнити громадянське суспільство; участь у процесах самоврядування, що служить передумовою подальшого динамічного розвитку громадянського суспільства.
3. Огляд мережі профспілкових об’єднань дозволив відзначити, що в Одеській області, як і у країні у цілому, відбувся розкол між профспілками на традиційні та альтернативні. Традиційні профспілки в області представляла Федерація профспілок Одеської області, наймасовіша профспілкова структура, членська організація ФПУ. ФПО мала доволі сталу та стабільну структуру. Вона простежується на прикладі її керівництва, яке за період 1991–2002 рр. змінилося лише раз. Така сталість свідчить про стабільність в обраній стратегії діяльності профспілкового об’єднання. Загалом традиційні профспілки багато у чому зберегли риси радянської моделі, яка виражалась у тісній співпраці з органами державної влади.
Найбільш динамічне розширення альтернативного профспілкового руху було помітним у морській галузі. Це підтверджують дані державного реєстру громадських об’єднань Міністерства юстиції України в Одеській області. Представники морської галузі станом на 2002 р. стали одними з найбільш масових профспілкових організацій в області та представляли загалом незалежний тип профспілок.
Процес трансформації профспілкового руху в області відбувався під впливом певних історичних обставин. По-перше, це можливість оформлення альтернативного профспілкового руху у незалежній державі. По-друге, кризові явища у виробничій сфері породжували корегування тактики та стратегії профспілок, а інколи призводили до їх розколу. Так, розвал Чорноморського морського пароплавства та значне вивільнення моряків породило появу низки профспілок морської галузі.
Представники альтернативного профспілкового руху області упродовж усього досліджуваного періоду перебували у стані перманентного реформування. Причиною такого явища стала боротьба профспілкових лідерів за членство, а саме членські внески. Ще одна причина полягала у необхідності проходження державної реєстрації після 1999 р., які не усі профоб’єднання змогли відповідати.
Таким чином, характерним для досліджуваного періоду став розкол у профспілковому русі Одеської області. Він відбувався не тільки серед традиційних та незалежних профспілок, а також між представниками альтернативного профспілкового руху. Про те, що мова іде не про різноманіття представницьких організацій робітників, а саме про розкол, свідчить характер їх взаємодії. Випадки, коли представники двох типів профспілок заради захисту прав працівників виступили спільно майже відсутні. Серед профоб’єднань альтернативного руху такі мали місце лише з другої половини 1990-х рр. Неузгодженість серед окремих профспілкових структур, яка була особливо помітною у першій половині 1990-х рр. не тільки дещо дезорієнтувала найманих працівників, а й заважала їх практичній діяльності на шляху захисту прав та інтересів найманих працівників. А в окремих випадках вона зменшувала авторитет українського профспілкового руху на міжнародній арені.
4. Дослідження організаційних складових профспілок та рівня налагодження зв’язків із громадськістю дозволило визначити ступінь їх утвердження у суспільстві як вагомої громадської організації.
Розвиток інформаційної діяльності профспілок був позначений збільшенням кількості профспілкової преси в Одеській області, виходом у прямому ефірі телепередач на місцевому каналі з профспілкової тематики. Одеська область у порівнянні із загальноукраїнськими показниками досягла найбільших успіхів. Саме тут, станом на 2001 р., виходило найбільше профспілкової преси на душу населення. Окрім цього, Одеса першою започаткували вихід телепередачі у прямому ефірі для обговорення проблем у сфері праці.
Тим не менш, підтримання зв’язків із громадськістю все ж розвивалось за старою радянською моделлю, а тому у нових умовах вже не мало бажаного та очікуваного результату. Значна інформаційна закритість профспілок та недостатні зв’язки з населенням призвели до зниження рівня його довіри та зменшення чисельності профспілкових членів. Характеризуючи специфіку інформаційного забезпечення профспілок, можна виділити наступне: стара інформаційна організація забезпечення розвитку профспілок не відповідала новим потребам суспільства; оптимальна форма організації, яка б відповідала сучасним умовам наразі була невідома та окреслювалась у самому процесі діяльності. Тенденції до покращення такої ситуації стають відчутними наприкінці досліджуваного періоду, коли був здобутий певний досвід у вирішенні даної проблеми. У цей час з’являється можливість виходу профспілок у всесвітню мережу Інтернет, що робило інформативність профспілок більш доступною для населення. Але на тлі значного зниження довіри населення такі заходи не принесли великих змін.
Ще однією проблемою внутрішньої організації залишалось кадрове питання. Зберігши організаційну структуру та принципи роботи, профспілки Одеської області увійшли у нове тисячоліття зі старим складом своїх профспілкових лідерів. Проблема підвищення кваліфікації та підготовки нових кадрів особливо гостро торкнулася південного регіону, оскільки тут не було створено жодного спеціального навчального закладу, а практика надсилати на навчання до профспілкових освітніх установ за браком коштів була відсутня. В Одеській області так і не було створено навчального центру для підготовки профспілкових кадрів та для підвищення кваліфікації вже існуючих працівників. Співпраця та зв’язки окремих профспілок з іншими профспілковими осередками всеукраїнського та міжнародного статусу, як-то Міжнародна Федерація транспортників та ін., мали ситуативний характер та не могли повністю забезпечити потреби професійних спілок у кваліфікованих кадрах. І до сьогодні проблема освіти профспілкових кадрів є актуальною.
5. Аналіз співпраці профспілок з владою, органами місцевого самоврядування та роботодавцями, яка характеризувала соціально-трудові відносини в області показує, що вона проходила під впливом низки факторів. Одним із таких факторів стала трансформаційна криза, наслідки якої особливо були помітні в Одеській області. Тінізація усіх сфер економіки, зростання безробіття, високий рівень кримінальних злочинів – все це призводило до соціальної напруги у суспільстві.
Надзвичайно складним був стан вітчизняного виробництва в Одеській області на початку 1990-х рр. Більше половини промислових підприємств стали збитковими, особливо у сільському господарстві. Згортання виробництва виклика¬ло скорочення значної кількості робочих місць, зниження науко¬во-технічного по¬тенціалу, різке зменшення ресурсів для здійс¬нення ефективної соціальної політики. Це призвело до масового вивільнення працівників. Ще одним негативним явищем в Одеській області стала різка поляризація населення. Якщо у 1990 р. середній дохід 10% найзаможніших громадян у 4 рази перевищував відповідний показник 10% найбіднішого населення, то у 1997 р. – вже у 6-7 разів. За період з 1997 по 2002 рр. співвідношення середніх доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення збільшилося до 7,4 рази.
В такій складній ситуації профспілки Одеської області, обираючи між переговорами та відкритою конфронтацією, переважно вдавались до легітимної форми вирішення соціальних протиріч – соціального діалогу у межах системи соціального партнерства. У той же час аналіз реалізації таких угод засвідчує той факт, що влада лише формально визнала профспілки як рівноправного партнера. Підтвердженням цього є те, що жодна із регіональних угод не була реалізована повністю та мала переважно декларативний характер. Не отримували відповіді та бажаної реакції і численні звернення та заяви профспілок до органів місцевого самоврядування.
Побудова відносин профспілок з роботодавцями відбувалась шляхом підписання колективних угод. Аналіз цього виду документів також засвідчує низький рівень виконання. Окрім цього, у ряді колективних договорів умови праці значно погіршувались у порівнянні із чинним законодавством та положеннями регіональних та галузевих угод. Причиною цього була незадовільна та некваліфікована робота окремих профспілкових структур, яка була породжена недосконалістю організаційних складових у роботі профспілок, про яку було заявлено вище. Поруч із цим низький рівень розвитку виробництва та кризові явища в економіці робили інколи неможливим виконання окремих положень колективних угод. Окрім цього, ще одним негативним явищем у роботі профспілок на виробництві стала протидія окремих комерційних підприємств виникненню на їх базі профспілкового осередку. Серед таких осередків власне була мережа «МакДональдз Юкрейн Лтд» та мережа магазинів «Фуршет», які широко представлені в області.
Серед основних здобутків профспілок у соціально-виробничій сфері стало те, що вони своїми діями спонукали органи влади на кроки спрямовані на здійснення більш ефективних економічних заходів, вносили свої пропозиції до програми структурної перебудови економіки області та країни у цілому; профспілки домагались від протилежної сторони, в особі представників влади та роботодавців, окремих зобов’язань, завдяки яким зростала товарність праці, а з нею і цінність працівника на ринку праці; за тяжких умов перехідного періоду економіки професійні спілки області вели пропаганду відродження, відновлення і нормалізації вітчизняного виробництва.
6. Дослідження профспілкової діяльності у питаннях безробіття та оплати праці вказує на те, що саме ці дві проблеми та шляхи їх вирішення стали найбільш актуальними для населення Одеської області у досліджуваний період. Позначені проблеми були складовою соціально-виробничої сфери, на яку спрямовували свою діяльність профспілки. Скорочення виробництва призводило до значного вивільнення працівників. Так, лише за першу половину 1990-х рр. розвал ЧМП призвів до безробіття більш як 30 тис моряків. У питаннях оплати праці найбільш гострою проблемою стало порушення строків її виплати, що було прямим порушенням конституційних прав працюючого населення. Певний спад заборгованості в Одеській області за даними Держкомстату України простежується на кінець досліджуваного періоду, а тому можемо твердити, що це питання залишалось особливо гострим упродовж усього періоду дослідження.
Враховуючи недосконалість колективно-договірного регулювання трудових відносин, профспілки для вирішення найбільш гострих соціальних проблем найманих працівників вдавались до крайніх форм протесту. Аналіз їх застосування в Одеській області свідчить про те, що найчастіше до них вдавались працівники освіти та транспорту. У той же час неоднаковим було використання мітингів, акцій протесту та страйків профспілками традиційного та альтернативного типу. Незалежні профспілки широко застосовували локальні страйки на виробництві, а також надавали підтримку подібним виступам інших галузевих профспілок. Традиційні ж, які в області представляла Федерація профспілок Одеської області, виступали із жорсткою критикою подібних локальних виступів та надавали перевагу лише всеукраїнським акціям протесту. З одного боку це надавало події більшої масовості та помітності, оскільки часто локальні страйки слугували лише певним «випуском пару» для невдоволених працівників, але з іншого – позбавляло окремі галузі виробництва можливості донесення своїх професійних проблем до органів влади, які могли не почути у контексті загальноукраїнської протестної акції. У той же час така позиція ФПО свідчила про значну залежність від центрального проводу ФПУ та його підтримки.
Аналіз основних вимог, до яких вдавались профспілки свідчить, що основа їх полягала у збільшенні зарплатні. Але при наявному неврегульованому ринку така тенденція вела лише до погіршення ситуації. Подальше стрімке підвищення мінімальної заробітної плати призводило до значного зростання дефіциту торговельного балансу, що одразу провокувало підвищення цін. Саме тому профспілки від органів влади отримували звинувачення у популізмі та намаганні своїми закликами лише привернути симпатії населення, а від населення – звинувачення у бездіяльності та непотрібності. Все ж таки внаслідок роботи профспілок вдалося деякий час стримувати зростання цін в області, підвищити рівень соціальних виплат тощо. Результати проведеної роботи хоча й були присутні, але на тлі погіршення економічної ситуації в Одеській області та в Україні у цілому мали ледь помітний ефект.
7. Вивчення стану соціальної сфери в Одеській області та впливу на нього профспілок призвело до наступних висновків. Традиційні профспілки, враховуючи свою компромісну позицію до влади, вбачали шлях до підвищення рівня життя населення в удосконаленні законодавчої бази. Було прийнято ряд законів, у яких передбачались рівні оцінки життя, такі як прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, визначено статуси малозабезпеченої та багатодітної сім’ї. Федерація профспілок Одеської області, її членські організації брали участь у розробці державних норм, які стосувались подолання бідності, посилення соціального захисту материнства й дитинства, інвалідів, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ін.
Ситуація, яка склалась упродовж 1991–2002 рр. у сфері охорони праці, була також вкрай напруженою. Фак¬тично було розпорошено державну інспекцію з нагляду за охо¬роною праці. Відбувалося значне скорочення лінійного персо¬налу, що дало негативні наслідки для ефективності конт¬ролю за станом охорони праці та тех¬ніки безпеки. Можна твердити, що забезпечення якісних умов праці, контроль за здоров’ям працівників, розслідування нещасних випадків були постійними питаннями у порядку денному роботи професійних спілок Одеської області у сфері охорони праці. Але передача багатьох функцій зазначеної галузі у сферу діяльності державних установ значно ускладнила виконання на належному рівні функцій, покладених на профспілки Законом України «Про охорону праці», обмежила їх можливості захищати інтереси працівників у сфері охорони праці, оскільки позбавила профспілки багатьох прав. Тому можна констатувати присутність негативних тенденції з питань виробничого травматизму, умов праці на виробництві, динаміку професійних захворювань тощо.
Задоволення інтересів та потреб працівників у культурно-духовній сфері стало тією сферою, яка залишилася прерогативою професійних спілок ще з радянських часів. Найбільше це стосується традиційних профспілок, а саме Федерації профспілок Одеської області.
Створене АТ «Укрпрофоздоровниця» взяло під свій контроль майже усю курортно-оздоровчу інфраструктуру, яка була у розпорядженні профспілок за радянської доби. Аналіз архівних документів доводить, що керівництво ФПО та «Одесапрофоздоровниця», яка була створена ще у 1992 р., були майже позбавлені свого права на керування санаторно-оздоровчими фондами у курортній зоні Одеської області. Всю повноту влади та розпорядження взяло на себе АТ «Укрпрофоздоровниця», саме тому основні кримінальні справи по відчуженню профспілкового майна та земель, які було розпочато вже у 2000-х рр. заведені саме проти нього.
Таким чином, процес приватизації, який широко розгорнувся у країні на середину 1990-х рр. не оминув і власність профспілок. Питання відчуження низки земель із профспілкового майна на користь інших юридичних та фізичних осіб набуло значного розголосу у ЗМІ. Правова оцінка таких дій до сьогодні є предметом розгляду державних органів прокуратури. На нашу думку, витоки такого явища полягають у масовому процесі некерованої стихійної приватизації, яка охопила усю державу. ЇЇ негативні наслідки відчутні і сьогодні.
8. Оцінюючи роль діяльності профспілок в Одеській області у період 1991–20002 рр. було взято до увагу низку внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливали на її кінцевий результат. Зовнішніми факторами послаблення профспілкового руху стала трансформаційна криза у державі та її наслідки, які були яскраво представлені на рівні області: криза виробництва, тінізація економіки, відсутність соціальних реформ, неврегульований ринок праці – все це відображало складність соціально-економічної ситуації в області. Ще одним негативним явищем для профспілок стало обмеження їх політичних прав та можливостей, що змусило їх вийти на новий рівень діяльності, а саме активного залучення до політичних кампаній та процесів. Поруч із цим для низки альтернативних профспілок Одеської області, які проголосили повне невтручання у політичні процеси та співпраці з політичними силами, ця проблема залишилась невирішеною.
Негативним фактором, який був породжений самими профспілками, стала їх неузгодженість та конфронтація, яка вносила деструктивні елементи в їх діяльність. Міжспілкова боротьба часто дезорієнтувала населення та підривала і без того його невисоку довіру до профспілок, а інколи ставала причиною несерйозного ставлення міжнародних організації. Альтернативні профспілки, які потенційно могли б стати реальною опозицією до влади, враховуючи свою внутрішню неузгодженість, не володіли тією громадською силою, яка могла змусити владу до конкретних дій.
Ще одним негативним фактором у роботі профспілок стала відсутність системи підготовки та перепідготовки професійних кадрів, які б могли працювати у нових економічних та політичних умовах. Наслідком невирішеності такого питання стала недосконалість роботи окремих представників профспілкового руху, а інколи їх пасивність за інерцією радянських років, коли профспілки виконували формальну роль у суспільстві. Значне застаріння профспілкових кадрів як раз і породжувало певну пасивність та інертність в їх роботі.
Наступним та найбільш значним негативним фактором у діяльності профспілок, переважно традиційних, став їх доступ до великого майна. На нашу думку, сам факт безконтрольного керування цим майном профспілками і заклав можливість до тих зловживань, які сталися з часом.
Тим не менш професійні спілки Одеської області змогли зберегти свою організаційну структуру, залишаючись наймасовішою громадською організацією в області. Вони ініціювали та втілили у життя ряд законопроектів, які підвищували соціальні гарантії та рівень життя для населення. Своєю діяльністю вони заклали основи та принципи соціального партнерства в області, як цивілізованого та конструктивного вирішення найважливіших питань, що стосуються життя населення.
Варто також зазначити, що у 1990-рр., складні як для області, так і для її населення, саме профспілки виступали єдиною громадською силою, яка брала на себе повноваження вирішувати питання соціального захисту громадян. У той час, коли певні категорії населення не були під захистом навіть чинного українського законодавства, як, наприклад, моряки-«підпрапорники», які працювали на іноземних судах, професійні спілки морської галузі ставали у буквальному сенсі першими і єдиними виразниками інтересів найманих працівників.
Окрім цього, профспілки Одеської області розширювали міжнародні зв’язки та таким чином виводили не тільки профспілковий рух України, а й саму державу на новий рівень її розвитку.
За умов подальшого розвитку основ громадянського суспільства у країні, а саме наявності правового механізму, активності та самоорганізації громадян, соціально спрямованої ринкової економіки, професійні спілки показують тенденції до змін та корегування власної стратегії на потреби суспільства. Проте лише коли в уяві працівника профспілки перетворяться з надбудованої, нав’язаної з гори інституції на продукт самоорганізації, вони спроможні будуть відтворювати свої первинні функції та проводити свою діяльність ефективно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Опубліковані джерела

Законодавчі та нормативно-правові акти органів влади

1. Декрет Кабінету Міністрів України «Про оплату праці» від 31.12.92 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 6. – 14 січня.
2. Закон України «Про відпустки» // Відомості Верхової Ради України. – 1997. – № 2.
3. Закон України «Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони праці, в Кодекс законів про працю України». Ст. 10 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 3.
4. Закон України «Про державні соціальні стандарти та дер¬жавні соціальні гарантії» // Голос України. – 2000. – 9 лис¬топада.
5. Закон України «Про зайнятість населення» № 803-12 від 01.03.91 // Вісник Верховної Ради України. – 1991. – № 14.
6. Закон України «Про індексацію грошових доходів насе¬лення» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 42.
7. Закон України «Про колективні договори та угоди». Ст. 361 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36.
8. Закон України «Про межу малозабезпеченості» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 42.
9. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» / Верховна Рада України. – Офіційне видання. – К. : Парламентське вид-во, 2008. – 72 с.
10. Закон України «Про оплату праці» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 3.
11. Закон України «Про організації роботодавців» // Урядовий кур’єр. – 2001. – 27 червня. – № 113-114.
12. Закон України «Про охорону праці» // Голос України. – 1992. – 24 листопада.
13. Закон України «Про пенсійне забезпечення» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3.
14. Закон України «Про підприємства в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24.
15. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» // Голос України. – 1998. – 31 березня.
16. Закон України «Про прожитковий мінімум» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 38.
17. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». – К. : «Профінформ» ФПУ, 2007. – 36 с.
18. Кодекс законів по працю України / [уклад. Кузнєцов В.] – Харків : Фактор, 2007. – 256 с.
19. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року. – К. : Політвидав України, 1987. – 248 с.
20. Конституція України. – К. : ТОВ «Видавництво», 2006. – 420 с.
21. Наказ Президента України від 01.09.1998 «Про затвердження цільової комплексної програми «Фізичне виховання – здоров’я нації» // Урядовий кур’єр. – 1995. – 8 вересня.
22. Постановами Кабінету Міністрів України від 6.11.1995 № 891 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 30 листопада.
23. Постановами Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 №222 // Урядовий кур’єр. –1996. – 14 березня.
24. Постановами Кабінету Міністрів України від 2.12.1996 №1443 // Урядовий кур’єр. –1996. – 12 грудня.
25. Про внесення змін до Закону України «Про професійні спілки, їх права та обв’язки» // Профспілки України. – 2002. – № 1. – С. 68-72.
26. Про проект Закону «Про професійні спілки». Ст. 709 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 50.
27. Про проект Закону України про професійні спілки. Ст. 796 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53.
28. Цивільний процесуальний кодекс України. – К. : Атіка, 2001. – 128 с.

Документи профспілок

29. Довідник голови первинної профспілкової організації / [за заг. ред. І. Я. Луцишина]. – К. : «Проф¬інформ» ФПУ, 2007. – 688 с.
30. Збереження духовних скарбів народу – важливе завдання профспілок / [гол. ред. О. Галата]. - К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2001. – 48 с.
31. Збірник методичних матеріалів для проведення профспілкового уроку / [упоряд. Гарбаренко Л. А.] – К., 2011. – 80 с.
32. На сторожі духовності та гуманізму (Деякі питання культурно – освітньої роботи профспілок). – К. : «Проф¬інформ» ФПУ, 2003. – № 6 (42). – 48 с. – (Бібліотечка голови профспілкового комітету).
33. Отраслевое соглашение между Министерством транспорта Украины и Профсоюзом работников морского транспорта на 1994 год // Моряк. – 1994. – 1 августа.
34. Отраслевое соглашение между Министерством транспорта Украины и Профсоюзом работников морского транспорта Украины, Федерацией морских профсоюзов Украины на 1998 год // Морские ведомости. – 1998. – 7 февраля.
35. Про колективні договори на підприємствах, в установах та організаціях (методичні рекомендації та законодавчі і нормативні акти) / [О. Ф. Бабенко, С. М. Кондратюк, О. В. Лоза та ін.]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2001. – 68 с.
36. Профспілкові організації та їх діяльність: нормативно – правове регулювання / [упоряд. О. М. Роїна]. – К. : ВД «Скіф», 2007. – 84 с.
37. Статут Федерації професійних спілок України // Проф¬спілки України. – 1993. – № 1. – С. 27–33.
38. Устав Морского профсоюза ЧМП // Моряк. – 1991. – 20 ноября.
39. Устав профсоюза работников морского транспорта Украины / Профсоюз работников морского транспорта Украины (офіційний сайт). – Режим доступу :
http://www.mtwtu.org.ua/about/ustav/
40. Федерація професійних спілок України : док. і мат. (1992–1997) / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 1997 – . –
Ч. 1. – 1997. – 341 с.
41. Федерація професійних спілок України : док. і мат. (1992–1997) / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 1997 – . –
Ч. 2. – 1997. – 351 с.
42. Федерація професійних спілок України : док. і мат. (1997–2002) / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2002 – . –
Ч. 1.– 2002. – 283 с.
43. Федерація професійних спілок України : док. і мат. (1997–2002) / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2002 – . –
Ч. 2.– 2002. – 282 с.
44. Федерація професійних спілок України : док. і мат. (1997–2002) / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2002 – . –
Ч. 3.– 2002. – 440 с.
45. Федерація професійних спілок України (від з’їзду до з’їз¬ду) / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2002 – . –
Ч. 1. – 2002. –174 с.
46. Федерація професійних спілок України (від з’їзду до з’їз¬ду) / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2002 – . –
Ч. 2. – 2002. – 275 с.
47. Федерація професійних спілок України (від з’їзду до з’їз¬ду). / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «ПРОФІНФОРМ» ФПУ, 2002 – . –
Ч. 3. – 2002. – 87 с
48. Членські організації ФПО – обласні галузеві профспілкові організації / Федерация профсоюзов Одесской области (офіційний сайт). – Режим доступу:
http://www.fpodessa.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=13&Itemid=8&lang=ru

Статистичні данні та соціологічні матеріали

49. Профспілковий рух в Україні: стан, проблеми, перспективи : аналітична доповідь УЦЕПД ім. О. Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 8. – 80 с.
50. Регіональні тенденції 1990 - 2001 [Електронний ресурс] / Міжнародний Центр перспективних досліджень. 2003. – № 1. – 145 с. – Режим доступу :
http://www.icps.com.ua/files/articles/51/3/rt_es_ukr_200307_01.pdf
51. Реєстр громадських організацій зареєстрованих головним управлінням юстиції в Одеській області / Головне управління юстиції в Одеській області, Міністерство юстиції України (офіційний сайт). – Режим доступу :
http://just.odessa.gov.ua/reestr/guy/reestr_go_guy.htm
52. Соціальні індикатори рівня життя населення Одеської області / Держкомстат України, Одеське обласне управління статистики. – Одеса : Держкомстат України Одеське обласне управління статистики, 2001. – 54 с.
53. Соціально-економічний стан України : наслідки для народу та держави : національна доповідь / [за заг. ред. В. М. Гейця]. – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
54. Статистичний збірник. Райони та міста Одеської області, 1990-2003 роки / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики в Одеській області. – Одеса : Державний комітет статистики України. Головне управління статистики в Одеській області, 2004. – 254 с.
55. Статистичний щорічник Одеської області за 2003 рік / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики в Одеській області. – Одеса : Державний комітет статистики України. Головне управління статистики в Одеській області, 2004. – 491 с.

Преса

56. Андреев И. Профсоюзные раздоры и замороженные миллионы / И. Андреев // Моряк. – 1994. – 27 июня.
57. Атарщиков В. Наш моряк под чужим флагом / В. Атарщиков // Одесские известия. – 1995. – 30 мая.
58. Барский Н. О каком раздоре в профсоюзах пишет Е. Кравец в газете «Одесский вестник» / Н. Барский // Морские ведомости. – 1995. – 11 сентября.
59. Барский Н. Открытое письмо президенту Украины Л.Д. Кучме // Морские ведомости. – 1998. – 27 июня.
60. Безработный защити себя сам // Гласность. – 1999. – 13 января.
61. Браславская В. Без забастовок. Урегулирование коллективных трудовых споров (конфликтов) / В. Браславская // Одесские известия. – 2000. – 17 августа.
62. Борщ С. Объединение профсоюзов морской отрясли необходимо / С. Борщ // Морские ведомости. – 1995. – 19 мая.
63. Буздуган Ю. О. Правові засади соціального діалогу / Ю. О. Буздуган // Профспілки України. – 1997. – № 3. – С. 5–14.
64. Вереницин С. Профсоюзы, держитесь дальше от комунистов / С. Вереницин // Юг. – 1996. – 3 июля.
65. Владина Е. «Центролит» - при двух профсоюзах рабочие без зарплаты / Е. Владина // Одесский вестник. – 1997. – 10 октября.
66. В. М. Федерация морских профсоюзов минувший год был