ВІЙСЬКОВО-ОБОРОННІ ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ В УКРАЇНІ (20-ті – 30-ті роки ХХ ст.) : ВОЕННО-ОБОРОННЫЕ ОБЩЕСТВЕННЫЕ ОБЪЕДИНЕНИЯ В УКРАИНЕ (20-е - 30-е годы ХХ в.)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М. П. ДРАГОМАНОВА

ЯШАНОВ АРСЕН СЕРГІЙОВИЧ

УДК 94(477) “192/193” : [061.2:355] (043.3)

ВІЙСЬКОВО-ОБОРОННІ ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ
В УКРАЇНІ
(20-ті – 30-ті роки ХХ ст.)

спеціальність 07.00.01 – історія України

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник –
Журба Михайло Анатолійович,
доктор історичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
Розділ 1. Історіографія та огляд джерел. 14
1.1. Історіографічна традиція проблеми дослідження. 14
1.2. Характеристика джерельної бази. 34
РОЗДІЛ 2. Історичні передумови створення та етапи діяльності військово-оборонних добровільних товариств Української СРР
в 1921-1941 роках. 45
2.1. Система радянських військово-оборонних добровільних товариств в Українській СРР у 20-ті рр. ХХ ст. 45
2.2. Створення, організаційна структура та еволюція Тсоавіахіму Української СРР у 1927-1941 роках. 62
Розділ 3. Участь військово-оборонних добровільних товариств у більшовицьких аграрних та соціально-політичних перетвореннях. 94
3.1. Всеукраїнський Тсоавіахім у здійсненні соціалістичного експерименту в українському селі. 94
3.2. Тсоавіахім Української СРР у більшовицьких соціально-економічних перетвореннях 1920-1930-х рр. 121
Розділ 4. Військово-оборонна діяльність Українського Тсоавіахіму
у 1927-1941 роках. 136
4.1. Участь організацій Українського Тсоавіахіму у підготовці населення до захисту держави у 1927-1941 роках. 136
4.2. Створення та розвиток громадської системи військово-оборонної освіти у 1927-1941 роках. 153
ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 194

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВУЦВК Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет
ГТО Готовий до праці і оборони
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ДПУ Державне політичне управління
Доброхім Добровільне товариство друзів хімічної оборони промисловості
ЦК КП(б)У Центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України
ЗСУ Збройні Сили України
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
УВО Український військовий округ
ВУЦВК Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет
ППО Протиповітряна оборона
ППХО Протиповітряна та протихімічна оборона
РНК УСРР Рада народних комісарів Української Соціалістичної радянської республіки
РСЧА Робітничо-селянська Червона армія
Тсоавіахім Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік

ВСТУП
Актуальність теми. Серед першочергових завдань державного та військового будівництва в усі часи було і є створення та зміцнення боєздатності національних збройних сил. Сучасна воєнна доктрина нашої країни має оборонний характер. На порядку денному стоїть необхідність вироблення нових підходів до військового будівництва, в якому одним із завдань Збройних Сил України в мирний час є створення. Підготовка та навчання мобілізаційного резерву військово-підготовлених людських ресурсів та підготовленої до оборони громадськості. Вирішити це завдання для Збройних Сил України, у зв’язку з нестабільним економічним станом держави і недостатнім фінансуванням, зараз надто складно. Водночас, поява нових видів загроз міжнародній безпеці і миру, в тому числі і поширення діяльності екстремістських, сепаратистських, радикальних релігійних і терористичних організацій та незаконно створених збройних формувань потребують від держави у разі виникнення будь-яких воєнних загроз та конфліктів мати у достатньому обсязі підготовлені військово-навчені людські ресурси.
До цього часу питання щодо підготовки та накопичення мобілізаційного резерву як матеріальних, так і людських ресурсів, не знайшло достатнього відображення в історичних наукових дослідженнях.
Тому, по-перше, в процесі напрацювання раціональних підходів до вирішення завдання реформування Українських Збройних Сил та підготовки допризовників необхідно використовувати історичний досвід діяльності громадських об’єднань у справі підготовки населення до захисту країни від збройної агресії. У 20-30-ті роки ХХ століття підготовку допризовників та резервістів, а також створення системи протиповітряної та хімічної оборони здійснювала система масових військово-оборонних товариств. Серед них необхідно виділити масове військово-оборонне громадське об’єднання – Товариство сприяння обороні і авіаційно-хімічному будівництву СРСР (Тсоавіахім). Поруч із військово-оборонною підготовкою населення, Тсоавіахім Української СРР активно співпрацював зі збройними силами держави.
По-друге, у зв’язку з постійним скороченням чисельності ЗСУ та змін у їх організаційно-штатній структурі в цілому, так і в організації системи військової освіти зокрема, однією з невирішених проблем міністерства оборони України залишається підготовка висококваліфікованих призовників та контрактників, а також організація системи військової освіти звільнених у запас строковиків та офіцерського складу. У зв’язку з відсутністю належного фінансування система військово-оборонної роботи з населенням потребує належної уваги з боку громадськості. Оборонне відомство не спроможне самостійно вирішити цю проблему. Тому, при вирішенні питання удосконалення кадрового складу ЗСУ, доречно використовувати позитивний досвід військово-оборонних товариств – Доброхіму, Військово-наукового товариства, Аівіахіму, Червоного Хреста та Тсоавіахіму.
По-третє, позитивний досвід зі створення, підготовки та накопичення матеріально-технічних та людських резервів держави організаціями Українського Тсоавіахіму має певний науковий і практичний інтерес не тільки для історичної, але і для сучасної військової науки. Досвід Тсоавіахіму у сфері хімічного та протиповітряного захисту населення буде корисним у діяльності підрозділів Міністерства з надзвичайних ситуацій України. Вивчення фахівцями історичного досвіду товариства сприятиме розширенню їх знань, світогляду, усвідомлення сутності історичних явищ і процесів у вирішенні завдань підвищення обороноздатності держави Україна.
По-четверте, всебічне дослідження проблем підготовки у 20-30-ті роки ХХ століття масових оборонних резервів більш актуальне в плані їх подальшого використання у період Другої світової війни. Аналіз успіхів і прорахунків має практичне значення.
Крім того, в умовах формування сучасних ринкових відносин, які впливають на суспільне життя, в умовах перегляду цінностей, відмови від системи тоталітарної моделі виховання особистості, дуже гостро постає проблема патріотичного виховання молоді, формування відчуття особистої відповідальності за долю Батьківщини.
Вивчення військово-оборонної діяльності масових добровільних товариств зі сприяння Червоній Армії та Військово-Морському Флоту у 1920-ті – 30-ті роки дає можливість визначити можливі напрямки та шляхи використання позитивного досвіду такої роботи щодо підготовки матеріально-технічних і людських ресурсів держави, особливо коли мають місце численні локальні війни, збройні конфлікти та терористичні акти у різних країнах світу.
Як позитивний, так і негативний досвід функціонування Українського Тсоавіахіму може стати в нагоді при виробленні теоретичних засад розгортання ініціативи громадських організацій на сучасному етапі. Вивчення діяльності прокомуністичних громадських об`єднань дозволяє зрозуміти та подолати ті стереотипи радянського минулого, які й зараз є доволі відчутними. Вони зумовлюють пасивність громадян, відчуття безсилля перед державною машиною, зневіру у власні сили.
Зв’язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертація є практичною реалізацією частини наукового напряму „Дослідження проблем гуманітарних наук”, що проводиться професорсько-викладацьким складом Інституту історичної освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова. Тема дисертації затверджена Вченою радою університету 24 грудня 2008 року, протокол № 4.
Мета роботи. Виходячи з науково-теоретичного і практичного значення теми, а також враховуючи стан її дослідження, поставлено мету створити об’єктивну цілісну картину функціонування системи масових добровільних товариств зі сприяння Червоній армії в Українській РСР, виділити та проаналізувати найважливіші передумови, причини, практичні завдання, особливості, форми й методи організації та функціонування військово-оборонних товариств, використання їх матеріально-технічного потенціалу більшовицькою владою при здійсненні військово-оборонних та соціокультурних трансформацій у середовищі українського робітництва та селянства.
Виходячи з мети, дисертантом поставлені такі завдання дослідження:
- проаналізувати із сучасних методологічних позицій вітчизняну та зарубіжну історіографію діяльності оборонних добровільних товариств радянської України у 20 – 30-х рр. XX ст., виявити стан джерельної бази дослідження;
- з’ясувати на прикладі системи організацій Тсоавіахіму УСРР – УРСР історичні обставини створення та функціонування військово-оборонних громадських об’єднань;
- висвітлити участь військово-оборонних товариств у більшовицьких індустріальних, аграрних та соціально-політичних перетвореннях упродовж міжвоєнної доби;
- дати оцінку ефективності військово-оборонної діяльності масових громадських об’єднань щодо підготовки населення до захисту держави та їх співпраці з Червоною армією;
- визначити роль організацій Тсоавіахіму республіки у розгортанні на промислових та сільськогосподарських підприємствах позаекономічних форм стимулювання трудової активності робітників та селянства;
- узагальнити результати дослідження участі військово-оборонних громадських об`єднань у здійсненні мілітарних кампаній і соціалістичної модернізації військово-оборонної сфери України та розробити рекомендації щодо використання цього історичного досвіду у ході реалізації економічних, соціальних і військово-оборонних програм в умовах сучасного українського суспільства.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система масових добровільних товариств зі сприяння Червоній армії в Українській РСР.
Предметом дисертаційного дослідження є напрямки, форми, специфіка та наслідки діяльності Товариства сприяння обороні і авіаційно-хімічному будівництву Української СРР, його взаємодія з органами радянської владної вертикалі та іншими масовими громадськими організаціями.
Хронологічні рамки дослідження узгоджені із загальноприйнятою у вітчизняній історіографії періодизацією та зумовлені предметом наукового пошуку. Вони охоплюють період від остаточного утвердження на українських теренах більшовицького режиму у 1921 р. до початку Другої світової війни. Початок 20-х рр. є періодом створення мережі прокомуністичних військово-оборонних громадських організацій, які стали провісниками створення Тсоавіахіму. На кінець же 30-х рр. ХХ століття припадає зміна доктрини компартійного керівництва щодо організації Червоної армії та сателітних структур, що потягло за собою зміну основних напрямків мілітарної діяльності масових добровільних товариств в Україні. В окремих випадках вихід за означені хронологічні межі зумовлений необхідністю створення цілісного уявлення про еволюцію радянської політики стосовно масових добровільних товариств зі сприяння Червоній армії у міжвоєнну добу.
Територіально-географічні межі дослідження охоплюють підконтрольну більшовицькому режиму територію УСРР (з 1937 р. – УРСР) з урахуванням тогочасного адміністративно-територіального поділу.
У виборі методології роботи при дослідженні даного питання автор шукав нові, нетрадиційні шляхи. Радянська методологія, яка довгий час панувала у вітчизняній історіографії, відштовхувалася від марксистсько-ленінських принципів розуміння історичного процесу, а саме: 1) класового підходу; 2) принципу партійності; 3) формаційної теорії. Саме тому з припиненням ідеологічного монізму в республіці розпочалася масована критика попереднього підходу трактування історії.
“Цивілізаційний підхід”, який на відміну від “суспільно-формаційного підходу” поряд з об’єктивними чинниками розвитку враховує й суб’єктивні, усе розмаїття суспільного життя, дає більше можливостей у з’ясуванні історичного процесу.
Робота над дослідженням розпочалася із з’ясування понятійного апарату, необхідного для виконання поставлених завдань. Використовуючи різноманітну спеціальну літературу, з’ясовувались такі терміни як громадські і політичні об’єднання, громадський рух, військово-оборонна робота, суспільно-політична структура, пролетаризація суспільства, комуністична ідеологія та інші. Особливо прислужилася праця, яка видана вітчизняними науковцями зовсім недавно – “Історична наука: термінологічний і понятійний довідник”, що розкриває найважливіші питання, що пов’язані з методологією дослідження.
В розкритті подій та явищ міжвоєнної суспільно-політичної історії і з’ясуванні питань пов’язаних з діяльністю військово-оборонних об’єднань громадян в роботі використовувалися методи, які притаманні як матеріалістичному розумінню історії, так і цивілізаційному підходові і у вітчизняній історіографії знайшли своє місце зовсім недавно.
Методологічною основою дисертації є системний підхід до вивчення культурних, політичних та соціально-економічних явищ у їхньому розвитку і взаємозв’язку, які ґрунтуються на здобутках вітчизняної науки, пріоритеті фактів і загальнолюдських цінностей. У ході роботи автор дотримувався принципів історизму й об’єктивності. Вони передбачають розгляд історичних процесів у тому вигляді, в якому вони відбувалися в дійсності та вимагають їх вивчення шляхом зіставлення фактів на підставі наукового підходу, що дозволило розширити знання з досліджуваного питання і найбільш об’єктивно підійти до його оцінки.
Особливо важливими у з’ясуванні предмета дослідження стали власне історичні методи: хронологічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, порівняльно-хронологічний.
Провідне місце при написанні дисертації посів проблемно-хронологічний метод, який обумовив структурну побудову дослідження. Це дало можливість з належною повнотою показати основні аспекти формування нової соціальної структури населення через призму діяльності громадських та політичних організацій в УСРР. Застосування методів пошуку, критично-об’єктивного аналізу та синтезу різнопланових джерел і літератури сприяло відтворенню реальних фактів досліджуваного періоду, які дозволили врахувати і оптимально використати науковий доробок радянських і вітчизняних істориків, політичних та культурних діячів, представників української діаспори з питань суспільно-політичного і культурного життя 1920-х – 1930-х років та достатньо повно і глибоко опрацювати архівні матеріали. У дослідженні використано також діалектичний метод, що дав можливість висвітлити події і їх результати у русі, взаємовпливах, причинно-наслідкових зв’язках з урахуванням обставин часу. Аналітичний та узагальнюючий методи застосовано у висновках, у яких підсумовується внесок і показано результати діяльності військово-оборонних об’єднань громадян УСРР у практичне втілення в життя вказівок та розпоряджень компартійного режиму.
В дослідженні також використовувалися міждисциплінарні методи, які застосовуються фахівцями інших наук. Наприклад, при з’ясуванні участі військово-оборонних добровільних товариств України в ударних кампаніях періоду індустріалізації застосовувалися статистичний та математичний методи, які дають можливість зафіксувати не лише кількісні характеристики цих подій, а й їх загальні тенденції і закономірності.
При вивченні соціальних процесів та суспільних настроїв у досліджуваний період у роботі широко використовувались методи соціальної та історичної психології, що аналізують психологічні феномени як чинники, що впливають на формування продуктів суспільства.
При дослідженні соціальної структури військово-оборонних громадських об’єднань Української СРР та її змін у 1920-х –1930-х рр. у роботі використовувались методи соціальної демографії.
Використання проаналізованих вище принципів і методів, поєднання формаційного і цивілізаційного підходів до тлумачення подій і явищ та їх наслідків у міжвоєнній історії України, застосування новітніх підходів до вивчення громадсько-політичних та соціальних процесів, дозволили всебічно та об’єктивно проаналізувати діяльність військово-оборонних громадських об’єднань Української СРР в 1920-х – 1930-х рр. та визначити головні закономірності та тенденції їхнього впливу на розвиток суспільних та політичних процесів в досліджуваний період, динаміку їх змін.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що у дисертації:
- вперше здійснено комплексне дослідження використання більшовицьким режимом масових добровільних товариств для військово-оборонного будівництва в період здійснення соціалістичного експерименту в Україні;
- проведено аналіз історіографії створення та функціонування організацій українських військово-оборонних товариств і відповідної джерельної бази;
- уведено в науковий обіг нові пласти джерел документальних матеріалів із вітчизняних та зарубіжних архівосховищ;
- розкрито передумови, етапи становлення, ідеологічне спрямування та особливості військово-оборонної роботи осередків Українського товариства Тсоавіахім у 20-30-х рр. ХХ ст.;
- виходячи із сучасних методологічних засад висвітлено участь Всеукраїнського Тсоавіахіму та інших військово-оборонних добровільних товариств у більшовицьких індустріальних, аграрних та соціально-політичних перетвореннях;
- проаналізовано військово-оборонну діяльність Тсоавіахіму та встановлено її залежність від мілітарної політики здійснюваної компартійними органами в зазначений період;
- визначено роль військово-оборонних організацій у розгортанні позаекономічних форм стимулювання трудової міської та сільської людності республіки;
- виявлено залежність діяльності військово-оборонних організацій від партійно-державного диктату та встановлено його негативний вплив на розвиток військово-оборонних добровільних товариств в Україні;
- проаналізовано механізм участі осередків Тсоавіахіму у створенні системи допризовної військової освіти.
Практичне значення дисертації полягає у можливості подальшої розробки дослідниками цієї проблеми, підготовки монографій і навчальних посібників, розробки нормативних і спеціальних курсів із історії України та слов’янських народів, соціально-економічної історії та військової історії. Сформульовані у дисертації положення можуть бути використані при розробці програм Товариства сприяння Обороні України, Товариства Червоного Хреста та діяльності останніх, а також для вироблення відповідними державними органами засад політики у сфері громадської самоорганізації населення, військово-оборонної модернізації сучасної Української армії, вирішення соціальних і культурно-освітніх проблем, досягнення соціальної стабілізації в різних регіонах країни.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати, отримані в ході підготовки дисертаційного дослідження, оприлюднені та апробовані на 6 всеукраїнських та міжнародних конференціях, семінарах та читаннях: наукова конференція «Культурно-цивілізаційний діалог і шляхи гармонізації міжетнічних та міжконфесійних відносин в Криму» (Сімферополь, 2010); Запорізькі єврейські читання (Запоріжжя, 2010); ІІІ міжнародна науково-практична конференція «На перетині української та польської історії та літератури: націєвотворчий контекст кінця ХІХ початку ХХ століття» (Ялта, 2010); Міжнародна науково-практична конференція «ХХ ст. – етно-національні війни проблеми гласності» (Житомир, 2010); Міжвузівська науково-практична конференція «Кримські діалоги – культура. Мистецтво, освіта» (Сімферополь, 2010); Міжнародна наукова конференція «Українська державність: історія та сучасність» (Київ, 2011).
Публікації: Основні положення дисертації викладені у 6 статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях. Всі публікації виконані автором одноосібно.
Структура дисертації обумовлена змістом, метою та завданнями дослідження. Робота складається з вступу чотирьох розділів (8 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок, із них 193 сторінки основного тексту, бібліографія включає 515 позицій і подана на 43 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження процесів, пов’язаних з діяльністю системи військово-оборонних товариств в 20-ті – 30-ті роки ХХ століття, здійснене в роботі на основі комплексного, порівняльного та системного конкретно-історичного аналізу, дозволило з нових методологічних позицій ґрунтовно висвітлити цей складний і суперечний етап історії громадських об’єднань України як в цілому, так і окремих процесів, пов’язаних з реалізацією мілітарної політики, яку здійснював більшовицький режим щодо військово-оборонних громадських організацій, які діяли в Україні.
Виявлення, вивчення і узагальнення нових документальних матеріалів з українських та російських архівів, більшість з яких вперше вводиться до наукового обігу, дає підставу докорінно переосмислити постулати ортодоксальної марксистської історіографії щодо характеру суспільно-політичних та економічних відносин 20-х – 30-х років ХХ ст. у Радянському Союзі, які тягли за собою перетворення у Червоній Армії та ВМФ в період становлення тоталітарного суспільства та місце військово-оборонних добровільних товариств у цих процесах.
Опрацювання наукової літератури та документальних джерел дає підстави стверджувати, що розробці проблем з історії військово-оборонних громадських об’єднань України приділяється значна увага вітчизняних науковців та дослідників. Широка джерельна база, відсутність цензурних обмежень дає можливість науковцям ґрунтовно вивчати проблеми, пов’язані з існуванням та розвитком громадської ініціативи зі сприяння розвитку Збройних Сил Радянського Союзу в період становлення командно-адміністративної системи СРСР в 20-30-ті роки ХХ століття.
Створення масових військово-оборонних громадських організацій в Радянському Союзі і в Українській СРР, зокрема, було закономірним наслідком зовнішньо – і внутрішньополітичних процесів. На початку 1920-х рр. розпочалося значне скорочення армії, і тому під час війни можна було користуватися тільки резервами підготовленими заздалегідь. Важливу роль у підготовці матеріальних і людських резервів мали відігравати громадські об’єднання. Перші військово-оборонні товариства стали виникати на початку 1920-х рр. Їх формування проходило до 1927 року. В цей час робота військово-оборонних товариств носила, головним чином, агітаційно-пропагандистський характер, і зводилась до формування розгалуженої мережі низових організацій, які охоплювали більшу частину населення країни.
У 1926 році компартійне керівництво виступило з ініціативою об’єднати всі військово-оборонні добровільні товариства в одне добровільне товариство – Тсоавіахім. Метою об’єднання було створення єдиної централізованої організації повністю підконтрольної партійному керівництву Радянського Союзу. Тсоавіахім мав виконувати роль «передавального пасу» (як профспілки у стосунках з робітниками) між партійною номенклатурою та громадськістю радянської держави у напрямку розбудови Червоної Армії. На Товариство покладались контрольно-наглядові функції щодо координації та контролю за діяльністю інших громадських об’єднань у галузі військово-оборонного будівництва, організації системи допризовної військової освіти, проведення мобілізаційних кампаній та кампаній з військово-санітарного та хімічного захисту населення.
Протягом 1927-1928 років відбувається швидке зростання Українського Тсоавіахіму. Швидке зростання продовжувалось і в наступні роки. Однак бажання кількісного зростання впливало на якість роботи. Необхідно було вирішувати проблему комплексно, починаючи зі створення матеріально-технічної бази товариства. Але навчально-матеріальна база тсоавіахімівської роботи була дуже слабкою, не вистачало кваліфікованих організаторів оборонної роботи. Це викликало велику зміну кадрового складу у гуртках військових знань і інших підрозділах Тсоавіахіму. Існувала практика приписок у звітності, так зване «окозамилювання».
Виходячи з мотивів створення Тсоавіахім, повністю залежав від волі партійних чиновників. Згідно рішень партійних органів кістяк товариства складали військові відставники, технічна інтелігенція, службовці, партійні працівники та сільський радянський актив. Зміцнення партійної присутності у організаційній вертикалі товариства не давало позитивних результатів. Номенклатурний принцип комплектування керівних кадрів товариства на місцях призводив до кампанійськості у роботі організацій. Партійні функціонери не бажали активно виконувати громадське навантаження по партійній лінії. Одержавлення Тсоавіахіму не призвело до покращення державного фінансування його республіканських, крайових та обласних організацій.
Необхідність подолання невідповідності чисельності членів товариства і його матеріально-технічної бази вимагала від влади пошуку збільшення фінансування міліарних кампаній і власне організацій Тсоавіахіму. Велике фінансове навантаження у вирішення фінансових проблем товариства мали відіграти профспілки. На них компартійні органи покладали систематичне відрахування власних коштів на зміцнення осередків Тсоавіахіму. Крім того товариство використовувало для проведення навчань матеріально-технічну базу військових з’єднань Червоної Армії. Допомогу надавали місцеві Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, які вишукували кошти з місцевих бюджетів. Значні матеріальні ресурси надавали товариству його колективні юридичні члени – трудові колективи, підприємства, колгоспи, радгоспи та військові частини. Тому, наприклад, створення навчально-матеріальної бази оборонної роботи розтягнулося на дві п’ятирічки.
Окремим напрямком отримання коштів була організація серед населення різного роду кампаній допомоги – Червоній Армії, флоту, авіації, танкобудівництву та інше. Кошти збирали і за допомогою розповсюдження книг, газет, значків, та атрибутики товариства і Червоної Армії. Великі прибутки давала організація Всесоюзних Тсоавіахімівських лотерей. Отримані кошти надходили до Центральної Ради Тсоавіахіму, там їх розподіляли між організаціями товариства. Значна частина коштів потрапляла до бюджету Наркомату оборони.
Діяльність Тсоавіахіму, особливо до середини 1930-х рр., була різноманітною і здійснювалась за близько двадцятьма напрямами. Важливе місце займала оборонно-масова робота, яка в першій половині 1930-х рр.. стала пріоритетною у діяльності товариства. Крім того, товариство сприяло розвитку цілої низки галузей народного господарства, активно проводило науково-дослідну та винахідницьку діяльність.
Товариство надавало значну допомогу розвитку хімічної промисловості Української СРР, за допомогою організації кампаній зі збору коштів на відбудову та будівництво хімічних заводів, лабораторій, вищих навчальних закладів, організовувало підготовку та навчання кадрів для хімічної промисловості.
Тсоавіахім організовував всебічну допомогу розвитку повітряного флоту країни, і перш за все, літакобудування. Ця допомога надавалась шляхом активної участі в конструюванні та будівництві деяких зразків легких аеропланів, а також дирижаблів та аеростатів. За кошти зібрані осередками товариства будувались аеродроми, в злітно-посадкові майданчики, проводились наукові дослідження. Товариство створило та утримувало власним коштом мережу шкіл по підготовці льотного складу як для цивільної так і військової авіації.
Сільські осередки Тсоавіахіму активно використовувались під час соціалістичної модернізації (масової колективізації) сільського господарства. Компартійні органи залучали товариство для здійснення кампаній боротьби з класово ворожими елементами в українському селі. Тобто, осередки товариства використовувались для ліквідації приватновласницьких господарств. При цьому влада використовували матеріально-технічні ресурси організацій Тсоавіахіму. На кошти товариства функціонували МТС та тракторні колони. Осередки організовували кампанії з популяризації серед селянства мінеральних добрив та засобів захисту рослин від шкідників, одночасно товариство готувало при МТС трактористів, водіїв, сільських рахівників та агрономів. Для залучення додатових фінансових ресурсів на початку 1930-х рр. товариство стало організовувати засів «Гектарів оборони». Селяни та робітники безкоштовно працювали на тсоавіахімівських полях, урожай з яких направлявся на державні потреби.
Політику тотальної колективізації українського селянства визначали центральні і республіканські компартійно-радянські органи, а практичну реалізацію забезпечував партійно-радянський апарат на місцях. Товариство було гвинтиком у налагодженій машині реалізації проектів партійних бонз. Тсоавіахім, як і інші добровільні товариства, для реалізації примусової колективізації використовував звичні для більшовицького режиму методи – перевірку соціального та класового походження сільських призовників, агітацію, виявлення прихованих ворогів радянської влади.
Будучи масовим загальнодержавним добровільним товариством, Тсоавіахім брав активну участь у організації кампаній з позаекономічного та морального стимулювання та заохочення до праці робітників і селян країни. Осередки Тсоавіахіму активно використовувались компартійними органами в кінці 20-х на початку 30-х рр. для організації та проведення різного роду кампаній з соціалістичного змагання. Кампанії проходили у формі соцзмагання між тсоавіахімівськими оборонними бригадами та цехами, між підприємствами та колгоспами республіки. В середині 30-х рр. Тсоавіахім бере участь у розвитку стаханівського руху.
Осередки товариства залучались до технічного навчання робітників, створення ударних бригад, організації суботників та недільників, але формальний характер участі робітництва у кампаніях, відсутність належних фінансових стимулів призводило до зриву задекларованих кампаній.
Компартійна влада змушувала осередки товариства своїми силами вирішувати проблеми індустріалізації промисловості та видавати це за громадську активність членів Тсоавіахіму. Показовим є залучення тсоавіахімівських організацій до будівництва Азовсталі, Дніпрогесу.
Не уникло товариство і участі в проведенні соціалістичної культурної революції. Створення мережі сільських будинків оборони, тсоавіахімівських радіо передвижок, пересувних військових бібліотек дозволяло владі вести пропаганду серед українського селянства успіхів більшовицького режиму у розбудові радянської держави.
Виявлені в ході дослідження архівні матеріали дають змогу зробити висновок про ідеологічну заангажованість кампаній, в яких активні участь брало товариство. Керівниками політичних та культурних кампаній, які організовували тсоавіахімівські організації, були партійні функціонери. Плани кампаній затверджувались всесоюзним і республіканським партійним керівництвом. Неодноразово Тсоавіахім проводив серед своїх членів непопулярні лотерейні та позичкові кампанії. Але тут були і позитивні моменти. Товариство активно працювало з ліквідації неписемності та мало писемності серед допризовників, розповсюджувало технічну літературу, популяризувало новітні наукові розробки в галузі авіабудування, хімічній промисловості.
В кінці 1930-х рр. Тсоавіахім перетворюється на міцну воєнізовану організацію. В цей період навчання в Тсоавіахімі проходять мільйони громадян. Вони прийняли на себе основний тягар початкового періоду Великої Вітчизняної війни. Однією з головних завдань організацій товариства в кінці 1930-х рр. стала допризовна підготовка молоді і підготовка резерву для армії і флоту, тобто – підготовка військовозобов’язаних, яких мали призивати до армії під час мобілізації. В організаціях Тсоавіахіму було підготовлено до 80 відсотків військовослужбовців сухопутних військ і флоту і до 100 відсотків авіації.
Кампанії започатковані товариством з підготовки льотчиків, парашутистів, снайперів, рух зі складання норм значка «Ворошиловький стрілок», «Ворошиловський вершник», «Готовий до ППХО(протиповітряній та протихімічній обороні )», «Готовий до санітарної оборони». Підготовка громадян товариство давала можливість економити час та кошти при підготовці бійця у радянських Збройних силах. Створені перед війною військово-десантні війська повністю були укомплектовані за рахунок тсоавіахімовців, а в школи Військово-повітряних сил з 1938 року приймали тільки тих осіб, які пройшли підготовку в аероклубах Товариства.
Не дивлячись на недоліки в військово-хімічній роботі Тсоавіахіму, десятки тисяч громадян отримали знання і навики з протиповітряного та хімічного захисту. Це мало позитивний вплив на організацію у роки Другої світової війни системи протиповітряного та хімічного захисту. І хоча противник масово не застосовував хімічні бомбометання та запальні бомби, активісти Тсоавіахіму зуміли зменшити втрати серед цивільного населення міст та житлового фонду.
У другій половині 1930-тих р., на діяльність товариства негативно позначаються кампанійський підхід до військово-оборонної роботи, формалізм в організації навчання резервів для армії і флоту, а також відсутність на місцях, особливо у сільській місцевості, належної матеріально-технічної бази для підготовки воєнних кадрів.
Нові архівні матеріали, які стали доступними для дослідників лише після проголошення незалежності України, засвідчують. Що товариство постійно піддавалося різним впливам тоталітарного компартійного режиму. Використовувалися як економічні та агітаційно-пропагандистські, так і карально-репресивні методи, з-поміж яких необхідно виділити репресії керівного складу, обмеження фінансування програм, використання коштів товариства за нецільовим призначенням, залучення до товариства незацікавлений у його роботі елемент. Вагомого удару на діяльність товариства завдали репресії його керівного складу та місцевих активістів. За результатами репресій у організаціях Тсоавіахіму посилились безініціативність, вичікування, постійна координація будь-яких дій з місцевим та центральним партійним керівництвом.
Виходячи з отриманих результатів дослідження дисертант сформулював наступні практичні рекомендації:
1. Доцільно, в умовах скорочення Збройних Сил України та їх поступового переходу на умови служби за контрактом створити і впровадити в дію систему масової військової підготовки допризовників із залученням до цієї справи Товариства сприяння обороні України.
2. Для взаємодії Збройних Сил України з організаціями Товариства сприяння обороні України, на державному рівні розробити необхідну нормативну базу.
3. Рекомендувати, використовувати досвід діяльності організацій Тсоавіахіму УРСР, пізніше ДОСААФ УРСР та Товариства сприяння обороні України у проведенні кампаній з цивільного захисту населення Міністерством з надзвичайних ситуацій України та підготовки особового складу формувань цивільного захисту населення.
4. Доцільно здійснювати підготовку військово-технічних спеціалістів, які проходитимуть службу за контрактом, у системі організацій сприяння обороні України. Це дозволить заощадити кошти державного бюджету передбачені на фінансування Збройних Сил України.
5. Необхідно на державному рівні розробити програму спільної діяльності Українського Червоного Хреста, Товариства сприяння обороні України та інших громадських організацій для проведення спільної військово-оборонної підготовки населення до захисту Вітчизни.
6. Враховуючи існування проблеми патріотичного виховання сучасної молоді, необхідно використати досвід організацій Тсоавіахіму УСРР при організації заходів з військо-патріотичного виховання школярів і студентів ВНЗ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДЖЕРЕЛА
1. Архівні матеріали
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України).
Ф. 1 Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (ВУЦВК), м. Харків
1.1. Оп. 2. Спр. 1401. Накази, протоколи засідань Головного управління міліції УСРР і матеріали до протоколів (3 січня 1923 року – 9 січня 1924 року), 206 арк.
1.2 Оп. 2. Спр. 1712. План роботи правління товариства авіації та повітряного флоту України і Криму на 1924 рік. Інформаційне зведення про діяльність місцевих товариств друзів повітряного флоту СРСР на 1 грудня 1923р. Лист кущового партійного комітету Петровського підшефного рудника до голови ВУЦВК'у про стан масової роботи на руднику (січень – 3 грудня 1924 р.), 90 арк.
1.3. Оп. 2. Спр. 1828. Матеріали з питань перейменування населених пунктів Донецької губернії /протоколи, висновки, довідково-статистичні відомості, листування/ (травень – 22 листопада 1924 р.)
1.4. Оп. 2. Спр. 2396. Обіжники товариства друзів повітряного флоту про втягнення селянства в справу допомоги утворенню і зміцненню повітряного флоту і огляд «Товариство друзів повітряного флоту і селянство» (липень – вересень 1924 р.), 21 арк.
1.5. Оп. 2. Спр. 2977. Протоколи засідань /копії/ Президії та ревізійної комісії Центрального комітету Товариства Українського Червоного Хреста та матеріали до них ( 21 липня 1925 р. – 28 грудня 1926 р.), 96 арк.
1.6. Оп. 3. Спр. 124. Протоколи засідань Всеукраїнської комісії по проведенню тижня оборони (копії). Звіти Полтавської окружної філії товариства Українського Червоного Хреста про її діяльність за 1922 – 1926 рр. Листування з Прокуратурою УРСР та окрвиконкомами щодо заяв громадян про неправильне виселення, надання роботи та матеріальної допомоги (28 грудня 1926 року – 31 грудня 1927 року)
1.7. Оп. 3. Спр. 1795. Протоколи засідань Ради громадських організацій при ВУЦВК'у (копії) та матеріали до протоколів (23 грудня 1927 року – 16 лютого 1929 року), 161 арк.
1.8. Оп. 3. Спр. 1828. Супровідні до заяв колишніх членів КП(б)У (копії) про відновлення їх у правах членів. Листування з ВУРПС про підготовку до 4-го Всеукраїнського з’їзду профспілок, розгляд заяв окремих членів спілок. Доповідь про стан сільських товариств взаємодопомоги, Всеукраїнської Ради “Тсоавіахім” та листування з наркоматами і окружними виконматами з цього приводу (25 липня 1927 року – 31 грудня 1928 року), 140 арк.
1.9. Оп. 4. Спр. 18. Протоколи засідань Малої президії ВУЦВК'у № № 32/333 – 75/376. Оригінали (3 січня – 29 грудня 1928 року), 517 арк.
1.10. Оп. 5. Спр. 83. Інструкції, плани роботи на 1929-1930 роки, доповідні записки ЦК КНС, ЦКДД при ВУЦВК, добровільних товариств про реорганізацію, перевибори низових осередків, листування з місцевими органами влади щодо керівництва їх роботою (26 грудня 1929 року – 17 грудня 1930 року), 255 арк.
1.11. Оп. 5. Спр. 155. Тези доповіді ЦК УТЧХ про організаційно-масову і військово-санітарну роботу товариства в 1928-1929 роках. Листування з інспекцією НКВС УСРР і окрвиконкомами про розгляд заяв релігійних громад щодо звільнення їх від податку та закріплення церков та синагог (5 січня 1929 року – 27 червня 1929 року), 365 арк.
1.12. Оп. 7. Спр. 127. Листування з партійними, профспілковими та іншими громадськими організаціями про роботу добровільних товариств. Шефство над військовими частинами, святкування революційних свят (2 січня 1931 року – 11 грудня 1931 року), 373 арк.
Ф. 2 Рада Народних Комісарів УСРР
1.13. Оп. 2. Спр. 83. Листування з Центральним управлінням надзвичайних комісій України, Управліннями командування всіма збройними силами України про сприяння роботі Всеобучу, залучення військових частин до участі в охороні продовольства, надання автотранспорту та коней для його перевезення (15 січня 1921 року – 31 грудня 1921 року), 229 арк.
1.14. Оп. 7. Спр. 81. Постанови РНК УРСР. Оригінали № 1-41 (січень 1939 року), 236 арк.
1.15. Оп. 7. Спр. 86. Постанови РНК УРСР. Оригінали № 199-228 (лютий-березень 1939 року), 187 арк.
Ф. 5 Народний комісаріат внутрішніх справ УРСР (29 січня 1919 – 30 грудня 1930 рр.)
1.16. Оп. 2. Спр. 316. Матеріали про реєстрацію статуту Всеукраїнського товариства друзів хімічної оборони і промисловості «Укрдоброхім» . (10 січня 1924 р. – 11 січня 1925 р.), 50 арк.
1.17. Оп. 2. Спр. 1198. Статути різних товариств і спілок. ( 4 червня – 24 червня 1925 р.), 56 арк.
1.18. Оп. 3. Спр. 465. Статути товариств, спілок, артілей і переписка про їх реєстрацію. (5 січня – 5 вересня 1927 р.), 463 арк.
Ф. 565 Всеукраїнська рада товариства «Тсоавіахім»
1.19. Оп. 1. Спр. 124. Директиви по 5 лотереї.
1.20. Оп. 1. Спр. 186. Книга розрахунків за 1932 р. № 5.
1.21. Оп. 1. Спр. 188. Особові рахунки районів за 1932 р. № 7.
Ф. 587 Центральна Українська Рада товариства друзів автомобіля, трактора і хорошої дороги (ЦР Укравтодора). 1932 – 1935 рр.
1.22. Оп. 2. Од. зб. 17. Протоколи засідання секретаріату від 17.07.1933 р. про відкриття показової школи шоферів, про стан роботи по реалізації білетів 4-ї Всесоюзної лотереї Автодору по Донецькій області. Відомості про участь організацій Автодору України в прополочній і уборочній кампаніях. Штатний розклад Секретаріату на 1.УП.1933 р.
1.23. Оп. 2. Од. зб. 176. Відомості про підсумки роботи за період 1-го п’ятирічного плану і плани роботи в 2-й п’ятирічці за 1935 р. (1935 рік).
Ф. 2605 Бюро професійних спілок Півдня Росії. м. Харків. Бюро України, Дону, Кубані і Криму Всеросійської Центральної Ради професійних спілок (Південбюро ВЦРПС). м.Харків. Українське бюро Всеросійської Центральної Ради професійних спілок (Укрбюро ВЦРПС). м. Харків
1.24. Оп. 2. Од. зб. 810. Матеріали про проведення і хід соцзмагання на підприємствах України (протоколи, обіжники, доповіді, резолюції, огляди, листування) (18 січня 1929 року – 27 січня 1930 року), 479 арк.
1.25. Оп. 3. Од. зб. 167. Матеріали про популяризацію будівництва Дніпрельстану і про стан електростанції Херсонської і Донецької округи (протоколи, виписи з протоколів, пропозиції, листування) (7 січня – 26 грудня 1930 року), 38 арк.
1.26. Оп. 3. Од. зб. 313. Матеріали про підписку на 3-ю позику індустріалізації (протоколи, обіжники, зведення, листування, інформації) (8 січня – 22 грудня 1930 року), 111 арк.
1.27. Оп. 3. Од. зб. 1085. Матеріали про участь профспілок у проведенні громадських господарчих кампаній (протоколи, обіжники, доповідні записки, відомості, листування) (15 січня – 25 грудня 1931 року), 440 арк.
Ф. 4402 Особистий фонд Власа Яковича Чубаря. 1923-1934 рр.
1.28. Оп. 1. Од. зб. 137. Стенограма доповіді В. Я. Чубаря на ІІ-му Всеукраїнському з’їзді Тсоавіахіму. (лютий 1930 р.), 64 арк.
Центральний державний архів громадських об`єднань
України (ЦДАГО України)
Ф. 1 Центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України (ЦК КП(б)У)
1.29. Оп.1. – Спр.806. Стенограма ХУІ з“їзду КП(б)У (правлений екз., частина 1) (25.01.1949 – 28.01.1949 р.), 423 арк.
1.30. Оп. 7. Спр. 505. Материалы к протоколу № 18 (пункты 58-123) заседания Секретариата ЦК КП(б)У (05.02.1938 – 14.02.1938 р.), 305 арк.
1.31. Оп. 20. Спр. 2025. Резолюция Оргбюро ЦК РКП/б/ по докладу комиссии о формах массовых общественных организаций. Выписки из протоколов заседаний Оргбюро, Секретариата ЦК КП/б/У, письма, справки о работе массовых добровольных обществ «Красный Крест», «Культсмычка», «Ликбес» и др. 1925 г., 44 арк.
1.32. Оп. 20. Спр. 2529. Проект резолюції Секретаріату ЦК КП(б)У щодо роботи Всеукраїнської комісії «Тижня оборони», протоколи засідань мобілізаційної комісії, листи, доповідні записки щодо роботи товариства Тсоавіахіму, Червоного Хреста про проведення воєнної підготовки серед населення республіки (23 серпня 1923 року – 5 січня 1927 року), 41 арк.
1.33. Оп. 20. Спр. 2708. Доповідні записки, довідки, листи партійних та радянських органів влади, резолюції доповідей, листування щодо питань створення добровільних товариств («Культурних зв’язків з закордоном». Тсоавіахіму, Всеукраїнського відділення Товариства політкаторжан, Червоного Хреста та ін.) та їх діяльність (4 січня 1928 року – 22 грудня 1928 року), 66 арк.
1.34. Оп. 20. Спр. 5309. Докладные записки, письма отдела агитации и массовых кампаний ЦК КП/б/У, Центрального Совета Союза воинствующих безбожников, ВЦИКа, Днепровского комитета общества Красного Креста, добровольных обществ Осоавиахима УССР и Укравтодора в ЦК КП/б/У о состоянии антирелигиозной пропаганды, работе обществ. 1932 г., 48 арк.
1.35. Оп. 20. Спр. 5480. Постановление комиссии политбюро ЦК ВКП(б) о прошедших переменах в руководящем составе ОГПУ. Докладные записки, справки ГПУ УССР и его отделов о положении дел на селе, состоянии организации Автодора на Украине, текучести кадров, выходах из колхозов, реагировании рабочих Донбасса на приговор по делу взрыва на шахте № 31, ходе хлебозаготовки и посевной кампании, борьбе с контрреволюционными элементами, опись сводок ГПУ. 1932 г., 179 арк.
1.36. Оп. 20. Спр. 5005. Протоколы пленумов, заседаний бюро Люксембургского райкома КП(б)У, отчет о работе райкома КП(б)У за период с 20 апреля 1930 года по 1 июля 1931 года, районные партийные собрания (02.01.1931 – 28.11.1931 г.), 264 арк.
1.37. Оп. 20. Спр. 6206. Справки, выписки из протоколов, переписка ВУСПС, комитетов профессиональных союзов. Проекты постановлений ЦК КП/б/У, докладные записки, справки, переписка о работе добровольных обществ /Осоавиахим, Красный Крест, МОПР/. 1933 г., 48 арк.
1.38. Оп. 20. Спр. 6460. Циркулярные письма ЦК КП/б/У, докладные записки общественных организаций, ЦК ЛКСМУ о работе добровольных обществ Осоавиахима, Красного Креста., 45 арк.
1.39. Оп. 20. Спр. 6658. Директивы письма, докладные записки, справки, телеграммы ЦК ВКП/б/, ЦК КП/б/У, обкомов партии, Центрального Совета ОСОВИАХИМА УССР о работе добровольных обществ «Осоавиахим», «Автодор», «Друг детей», «МОПР», Дома обороны, состоянии подземных сооружений г. Киева 1935 г., 59 арк.
1.40. Оп. 20. Спр. 6878. Приветствие СНК УССР и ЦК КП/б/У у съезду работников общества Красного Креста и Красного Полумесяца. Докладные записки, оперативные сводки, справки руководящих органов общества Красного Креста и Красного Полумесяца о работе организации общества и МОПРа., 123 арк.
1.41. Оп. 20. Спр. 6879. Постанови Політбюро ЦК КП(б)У, Комісії оборони при РНК УРСР та ЦК КП(б)У, доповідні записки, довідки, листування з питань організації та проведення оборонно-масової роботи (9 січня 196 року – 12 грудня 1936 року), 119 арк.
1.42. Оп. 20. Спр. 7106. Доповідні записки, інформаційні повідомлення партійних та радянських органів про роботу товариств Тсоавіахіму та Українського Червоного Хреста (11 січня 1937 року – 8 липня 1937 року), 58 арк.
1.43. Оп. 21. Спр. 26. Директивні листи. Доповідні записки ПУ УВО та Штабу округу, ДПУ та НКВС, листування з ними з питань військово-мобілізаційної роботи, підготовка лікарень до потреб військового часу. Список лікарень та ліжкових місць (3 лютого 1928 року – 31 грудня 1928 року), 81 арк.
1.44. Оп. 21. Спр. 39. Директивні листи ЦК КП(б)У, ПУ УВО, доповідні записки, висновки обстеження уповноважених окружних комітетів партії, ПУ УВО до ЦК КП(б)У щодо проведення окружних маневрів, військових ігор, міжзборової роботи, бойової готовності (15 січня 1929 року – 3 жовтня 1929 року), 56 арк.
1.45. Оп. 21. Спр. 69. Доповідні записки, інформаційні повідомлення партійних та радянських органів про роботу товариств Тсоавіахіму, Червоного Хреста, МОДР. Телеграма до окружної ради товариства Тсоавіахіму щодо запровадження у програмі підготовки тематики тактики вуличного бою та партизанських дій (21 січня 1929 року – 18 вересня 1929 року), 16 арк.
1.46. Оп. 21. Спр. 77. Витяг з протоколу засідання Оргбюро ЦК ВКП(б), директива ЦК КП(б)У, листування з ЦК ВКП(б), окружними комітетами партії, ПУ УВО про порядок звітності з питань мобілізаційної роботи парткомів, здійснення партійного контролю і керівництва мобілізаційною роботою громадських організацій, використання та повернення мобілізаційних документів (25 січня 1929 року – 20 грудня 1929 року), 44 арк.
1.47. Оп. 21. Спр. 127. Директивний лист ЦК КП(б)У до окружних комітетів партії, листи. Відомості ЦК УТЧХ до ЦК КП(б)У про забезпечення окружних філій партійними працівниками, укомплектування шпиталів політичним складом, військово-мобілізаційну роботу. Список окружних філій Червоного Хреста та їх працівників (15 березня 1930 року – 7 листопада 1930 року), 40 арк.
1.48. Оп. 21. Спр. 128. Доповідні записки, листи всеукраїнського товариства сприяння обороні й авіаційно-хімічному будівництву до ЦК КП(б)У, листування з ним щодо військово-мобілізаційної діяльності (22 травня 1930 року – 31 жовтня 1930 року), 24 арк.
1.49. Оп. 21. Спр. 145. Тимчасове положення, відомості ЦК КП(б)У, директивні листи Штабу УВО та РНК УСРР. План РНК УСРР для ЦК КП(б)У про участь партійних і громадських організацій України у проведенні експериментальної мобілізації РСЧА, наслідки її проведення (31 серпня 1931 року – 18 січня 1932 року), 162 арк.
1.50. Оп. 21. Спр. 190. Звіти керівників підкомісій Центральної комісії з питань проведення експериментальної мобілізації. Звіт ЦК УЧХ до ЦК КП(б)У про участь товариства у експериментальній мобілізації (27 вересня 1931 року – 13 жовтня 1931 року), 16 арк.
1.51. Оп. 21. Спр. 262. Директивні листи ЦК КП(б)У до партійних органів, Політичного управління РСЧА щодо участі партійних організацій у справі ППО. Положення РНК СРСР щодо проведення ППО у державі та участь ЦК УТЧХ у заходах ППО на території України (21 січня 1932 року – 1 листопада 1932 року), 16 арк.
1.52. Оп. 21. Спр. 289. Постанови, звіти, доповідні записки, відомості обкомів партії до ЦК КП(б)У щодо складання мобілізаційних планів, наслідки проведення нарад, мобілізаційної готовності партійних, радянських і громадських організацій областей і районів України. Зауваження інструкторів ЦК КП(б)У і обкомів партії з цих питань (20 січня 1933 року – 10 квітня 1934 року), 148 арк.
1.53. Оп. 21. Спр. 308. Доповідні записки, доповідь ЦК УТЧХ УСРР до ЦК КП(б)У, листування з ним щодо питань мобілізаційної готовності товариства, забезпечення політичним складом пунктів, організація їх культурно-освітнього обслуговування, з інших питань військово-мобілізаційної роботи (22 лютого 1933 року – 2 січня 1934 року), 54 арк.
1.54. Оп. 21. Спр. 346. Листування з партійними органами, народними комісаріатами України, УВО про кількість осередків органів міліції, діяльність мобсекторів парторганів, складання мобпланів, з інших питань військово-мобілізаційної роботи (3 січня 1934 – 30 січня 1934 р.), 6 арк.
1.55. Оп. 21. Спр. 352. Відозва Президії 2-ої облконференції Тсоавіахіму Київщини. Листування з Тсоавіахімом про роботу його Центральної ради (1 січня 1934 – 27 березня 1934 р.), 19 арк.
1.56. Оп. 21. Спр. 354. Протокол Всеукраїнського штабу по проведенню місячника протиповітряної оборони. Лист Кам“янського міського комітету КП(б)У до ЦК КП(б)У про надіслання працівника для пункту ППО (7 січня 1934 – 2 квітня 1934 р.), 28 арк.
Ф. 7 Центральний комітет Ленінської комуністичної спілки молоді України.
1.57. Оп. 1. Спр. 407. Доклад о состоянии работы Всеукраинского Совета «Осоавиахима», инструкции по проведению «Недели обороны» и о военной подготовке комсомольцев школ и фабзавучей (01.01.1928 – 02.02.1930 гг.), 144 арк.
1.58. Оп. 1. Спр. 608. Проекты резолюций У11 съезда ЛКСМУ (ноябрь 1931 г.), 38 арк.
1.59. Оп. 1. Спр. 741. Проекты решений Секретариата ЦК ЛКСМУ об оздоровлении молодежи (13.04.1931 – 13.06.1931), 20 арк.
1.60. Оп. 1. Спр. 742. Выписки из протоколов заседаний Секретариата и Бюро ЦК ВЛКСМ и ЦК ЛКСМУ об участии комсомола в военной работе (15.09.1931 – 15.05.1935), 173 арк.
1.61. Оп. 1. Спр. 1021. Отчет о работе комсомола Украины накануне ХП съезда КП(б)У (1934 год), 34 арк.
1.62. Оп. 1. Спр. 1053. Протоколы заседаний Бюро ЦК ЛКСМУ и материалы к ним (23.01.1934 – 28.04.1934), 152 арк.
1.63. Оп. 1. Спр. 1192. Протоколы заседания организационной комиссии по созыву 1-го Всеукраинского слета молодежи – ударников обороны, списки ударников оборонной работы по Украине, сводки о сдаче военно-технического экзамена (1.02.1934 – 19.11.1935 гг.), 199 арк.
1.64. Оп. 1. Спр. 1330. Докладные записки, справки об участии комсомола в военно-физкультурной работе (3.03.1935 – 15.03.1936 гг.), 59 арк.
1.65. Оп. 1. Спр. 1337. Справка об оборонной работе комсомола за период с 1931-1935 годы и проект рапорта 1Х съезду ЛКСМУ от Осоавиахима Украины (1936 год), 24 арк.
1.66. Оп. 12. Спр. 399. Копии постановлений Секретариата ЦК ЛКСМУ об участии комсомольцев в работе Автодора и Авиахима (04.05.1932 – 03.09.1932 г.), 7 арк.
1.67. Оп. 12. Спр. 741. Постановления ЦК КПбУ, ЦК ЛКСМУ, справки, сведения и переписка по военно-оборонной работе (23.01.1935 – 16.11.1935), 43 арк.
Державний архів Російської Федерації (м. Москва).
Ф. 8355 Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву СРСР (Тсоавіахім). 1927-1948.
1.68. Оп. 1. Спр. 5. Протоколы заседаний Президиума Союза Осоавиахим СССР 1.09.1927 – 29.12.1927., 57 арк.
1.69. Оп. 1. Спр. 6. Стенограммы заседаний Президиума Союза Осоавиахим СССР.4.02.1927-27.05.1927., 170 арк.
1.70. Оп. 1. Спр. 11. Протоколы объединительных заседаний президиумов Союза Осоавиахим СССР и Осоавиахим РСФСР 8 марта – 22 марта 1928г., 165 арк.
1.71. Оп. 1. Спр. 12. Протоколы объединительных заседаний президиумов Союза Осоавиахим СССР и Осоавиахим РСФСР 29 марта – 27 сентября 1928г., 168 арк.
1.72. Оп. 1. Спр. 25. Протоколы объединенных заседаний президиума Союза Осоавиахим СССР и РСФСР. 10 января – 26 сентября 1929 года., 147 арк.
1.73. Оп. 1. Спр. 32. Протоколы объединенных заседаний президиумов ОСО СССР и ОСО РСФСР. 10.01.1930. – 30.12.1930., 156 арк.
1.74. Оп. 1. Спр. 33. Стенограммы заседаний 2-го съезда Осоавиахима. 11-12 февраля 1930 года., 212 арк.
1.75. Оп. 1. Спр. 34. Стенограммы заседаний 2-го съезда Осоавиахима. 11-12 февраля 1930 года., 235 арк.
1.76. Оп. 1. Спр. 46. Информационные письма, инструкции, положения ЦС ОСО СССР. 2.04.1931. декабрь 1931., 61арк.
1.77. Оп. 7. Спр. 48. Приказы ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР 25 февраля – 31 декабря 1939 г., 147 арк.
1.78. Оп. 7. Спр. 62. Отчеты о работе Осоавиахима на морском и речном флоте СССР за первое полугодие 1939 года и политдонесения (Начато сентябрь 1939 года – закончено март 1940), 53 арк.
1.79. Оп. 1. Спр. 70. Протоколы заседаний бюро президиума ЦС Осоавиахима СССР (4.01.1933.-13.04.1933), 271 арк.
1.80. Оп. 1. Спр. 72. Информационные сводки, статистические сведения за 1933 год., 79 арк.
1.81. Оп. 1. Спр. 81. Протоколы заседаний президиума ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР. 9 января 1934 – 22 декабря 1934г., 246 арк.
1.82. Оп. 1. Спр. 86. Постановления Бюро Президиума ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР 1 октября 1934 – 31 декабря 1934 года., 226 арк.
1.83. Оп. 1. Спр. 97. Протоколы объединенного заседания 6 пленума ЦС Осоавиахима ССР и РСФСР 25-28 августа 1935 г., 138 арк.
1.84. Оп. 1. Спр. 99. Протоколы заседаний президиума ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР.19 января – 16 июня 1935г., 240 арк.
1.85. Оп. 1. Спр. 104. Стенограмма 1-го слета стахановцев авиации Осоавиахима 7 апреля 1936 года., 234 арк.
1.86. Оп. 1. Спр. 105. Стенограмма 1-го слета стахановцев авиации Осоавиахима 7 апреля 1936 года., 241 арк.
1.87. Оп. 1. Спр. 105. Постановления президиума ЦС Осоавиахим СССР и РСФСР. 1 апреля 1936 – 24 июля 1936., 203 арк.
1.88. Оп. 1. Спр. 110. Постановления президиума ЦС Осоавиахим СССР и РСФСР. 1 апреля 1936 – 24 июля 1936., 203 арк
1.89. Оп. 1. Спр. 113. Протоколы совещаний заместителей председателя ЦС ОСО СССР и РСФСР. 15.06.1936 – 23.12.1936., 101 арк.
1.90. Оп. 1. Спр. 114. Стенограммы заседаний комитета маломощных авиэток от 3 января 1936 и совещания при управлении авиации ЦС ОС СССР 4 июня 1936 года., 52 арк.
1.92. Оп. 1. Спр. 115. Стенографические отчеты совещаний авиации Осоавиахима 25, 26, 27, 28 июля 2 августа и 21 ноября 1936 года (25 августа – 21 ноября 1936 года), 451 арк.
1.93. Оп. 1. Спр. 117. Стенограмма 7 Пленума ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР 26-27 июня 1937 г., 268 арк.
1.94. Оп. 1. Спр. 120. Протоколы заседаний Президиума ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР 9 января – 28 апреля 1937 г., 199 арк.
1.95. Оп. 1. Спр. 121. Протоколы заседаний Президиума ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР 9 мая – 8 августа 1937 г., 172 арк.
1.96. Оп. 1. Спр. 126. Стенограммы совещаний актива ЦС ОСО СССР. 28.03.1937. – 29.03.1937 г., 160 арк.
1.97. Оп. 1. Спр. 143. Протоколы заседаний президиума ЦС Осоавиахима СССР и РСФСР 22 ноября – 20 декабря 1938 г., 129 арк.
1.98. Оп. 1. Спр. 146. Стенограммы совещания председателей республиканских, краевых и областных советов Осоавиахима 6 января – 8января 1938 г., 153 арк.
1.99. Оп. 1. Спр. 147. Стенограмма авиационного совещания начальников и комиссаров аэроклубов Осоавиахима 10-11 января 1938 г., 204 арк.
1.100. Оп. 1. Спр. 149. Стенограммы совещания комиссаров аэроклубов Осоавиахима 14-15 марта 1938 г., 280 арк.
1.101. Оп. 1. Спр. 150. Стенограмма авиационного совещания начальников и комиссаров аэроклубов Осоавиахима 20-22 сентября 1938 г., 312 арк.
1.102. Оп. 1. Спр. 158. Стенограммы пленума ЦС Осоавиахима Украинской ССР 27-28 апреля 1938 г., 317 арк.
1.103. Оп. 1. Спр. 175. Стенограммы докладов на Президиумах и совещаниях ЦС Осоавиахима СССР 5 марта – 1 декабря 1939., 426 арк.
1.104. Оп. 1. Спр. 177. Стенограмма Всесоюзного совещания комиссаров авиации Осоавиахима 22 апреля 1939 г., 170 арк.
1.105. Оп. 1. Спр. 197. Доклад 8 Пленуму ЦС Осоавиахима СССР ИРСФСР «Об итогах работы за 1939 г. и плане работы на 1940 г.» июнь 1939 г., 147 арк.
1.106. Оп. 1. Спр. 206. Стенограммы радиоперекличек и совещаний 6 февраля – 24 марта 1941 г., 188 арк.
1.107. Оп. 1. Спр. 207. Стенограммы совещаний и радиоперекличек по подготовке к 1 Всесоюзной конференции Осоавиахима 26 мая 21 июня 1941 г., 313 арк.
1.108. Оп. 1. Спр. 208. Справочный материал к докладу на 1 Всесоюзной конференции Осоавиахима 28 апреля – 21 июня 1941 г., 300 арк.
1.109. Оп. 1. Спр. 257. Копия постановления № 1750 от 8 августа 1935 г. СНК СССР и ЦК ВКП(б) об Осоавиахиме 8 августа 1935 г., 10 арк.
1.110. Оп. 1. Спр. 258. Устав Союза обществ содействия обороне, авиационному ствоительству утвержденный оргбюро ЦК ВКП