ПОВІТОВІ ЗЕМСТВА ДОНБАСУ: ВЗАЄМОДІЯ З ВЛАДНИМИ СТРУКТУРАМИ І СУСПІЛЬСТВОМ : Уездные земства ДОНБАССА: ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С властными структурами и ОБЩЕСТВОМ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.



  • Название:
  • ПОВІТОВІ ЗЕМСТВА ДОНБАСУ: ВЗАЄМОДІЯ З ВЛАДНИМИ СТРУКТУРАМИ І СУСПІЛЬСТВОМ
  • Альтернативное название:
  • Уездные земства ДОНБАССА: ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С властными структурами и ОБЩЕСТВОМ
  • Кол-во страниц:
  • 314
  • ВУЗ:
  • ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ






    Сараєва Ольга Віталіївна

    УДК 94: 352. 071 (477. 6)


    ПОВІТОВІ ЗЕМСТВА ДОНБАСУ: ВЗАЄМОДІЯ З ВЛАДНИМИ СТРУКТУРАМИ І СУСПІЛЬСТВОМ

    07.00.01 – Історія України


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук

    Науковий керівник
    Гедьо Анна Володимирівна
    доктор історичних наук, професор



    Донецьк – 2011









    ЗМІСТ


    ВСТУП…………………………………………………………………………3
    РОЗДІЛ 1. СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
    1.1. Історіографія проблеми……………………………………………….10
    1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………32 1.3. Методологія і теоретичні засади дослідження…………………………………………….…………………...43

    РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ПРАВОВИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАСАД ЗЕМСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДОНБАСІ
    2.1. Земське законодавство та його вплив на структурно-функціональне становлення земського самоврядування…………………………………………53
    2.2. Механізми формування, соціальний і майновий склад земського представництва Донбасу…………………………………………………………69
    2.3. Земства Донбасу у системі владних відносин………………………91

    РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ПОВІТОВИХ ЗЕМСТВ ДОНБАСУ ТА СУСПІЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ІНІЦІАТИВ

    3.1. Земства й організація медичної допомоги населенню……….…….108
    3.2. Внесок земств у культурно-освітній розвиток регіону……………..131
    3.3. Доброчинна діяльність земств Донбасу……………………………..155

    ВИСНОВКИ……………………………………………………………….175 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………180
    ДОДАТКИ









    ВСТУП

    Універсальною тенденцією владно-політичних відносин у сучасному демократичному світі є децентралізація державного управління, розширення прав і компетенції місцевих територіальних громад, створення реальних можливостей для самоврядних органів самостійно вирішувати питання місцевого значення. Перед Україною, яка задекларувала свою орієнтацію на демократичні стандарти, постає серйозне завдання реформування сфери адміністративного управління, надання місцевому самоврядуванню більшого юридичного й економічного простору для реалізації запитів громад. У цьому зв’язку корисним видається вивчення досвіду місцевого самоврядування, звернення до історичних прикладів децентралізації управління та створення ефективної системи взаємодії влади й суспільства. Саме такий досвід уособлює феномен земств. Адже земські органи самоврядування, що функціонували як органи представницької демократії на місцях і діяли в інтересах місцевих громад, поєднуючи зусилля земської адміністрації, виборних гласних, ініціативу місцевих кіл виявилися здатними до вирішення важливих питань у соціально-економічній, медичній, культурно-освітній та інших галузях, незважаючи на обмежену законодавством компетенцію й рутину бюрократичних порядків Російської імперії.
    Феномен земств полягає не тільки в децентралізації управління й бюджету в умовах авторитарної владно-політичної системи самодержавства. Він цікавий ще з погляду тісної взаємодії та комунікації самоврядних установ із місцевим середовищем – сільськими громадами, міськими суспільствами, підприємцями, землевласниками тощо. Без такої взаємодії земствам, як органам народоправства, які почасти утримувалися за рахунок місцевих грошових зборів, годі було б сподіватися на результативну діяльність.
    Крім того, налагодження діалогу з суспільством, ініціювання й організація суспільно значущих ініціатив у сфері медицини, доброчинності, просвітництва зумовлювали зростання громадянської активності, посилювали артикуляцію членами суспільства власної небайдужої позиції, сприяли росту громадської солідарності та, водночас, зменшували пасивно-патерналістські настрої, укорінювали у свідомості населення віру у спроможність самостійно вирішувати соціальні, економічні проблеми за допомогою прогресу, освіти, грамотного налагодження власної діяльності. Це було особливо важливо в умовах Донбасу, який, на відміну від решти українських регіонів, не мав вкоріненого історичного досвіду самоврядування, а інтенсивна індустріалізація краю та вплив фабрикантів створювали специфічні суспільні відносини, що не передбачали широкої громадської ініціативи. Сучасна регіональна специфіка Донбасу також характеризується поширенням патерналістської свідомості, що надзвичайно актуалізує досвід земств у пробудженні громадської активності, самоорганізації суспільства для вирішення актуальних питань місцевого життя.
    Комунікативна складова діяльності земств, реакція на земські ініціативи широкого загалу населення, особливості сприйняття суспільством земської справи ще не ставали предметом наукового дослідження, що також зумовлює актуальність теми.
    Об’єктом дослідження є повітові земства Донбасу як виборні органи місцевого самоврядування.
    Предмет дослідження – комплекс взаємовідносин повітових земств із державними владними структурами та суспільством у процесі реалізації медичних, доброчинних та культурно-просвітницьких заходів.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до наукової теми Донецького національного університету «Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти» (номер державної реєстрації – № 0105U004466) та науково-дослідної теми кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії (номер державної реєстрації – № 011V000190) ДНУ.
    Хронологічні межі дослідження охоплюють 1864–1917 рр. Нижня межа обумовлена ухваленням «Положення про земські установи» 1864 р., а верхня – початком ліквідації земств. Це дозволяє в контексті розвитку напрямів земської діяльності простежити еволюцію ставлення суспільного загалу до органів самоврядування. Водночас автор подекуди звертається й до подій попередніх років, що пояснюється потребами дослідження й дозволяє висвітлити поставлені конкретні науково-дослідницькі завдання в їх послідовному зв’язку. Такий підхід необхідний для порівняння результатів роботи земств із тим станом, що існував на час їх створення. До того ж висвітлення ситуації в окремих сферах суспільного життя, наприклад, охорона здоров’я в доземський період, сприятиме глибшому розумінню коренів недовірливого ставлення, зокрема, селянства до перших земських ініціатив.
    Географічні межі дослідження включають територію Слов’яносербського, Бахмутського та Маріупольського повітів Катеринославської губернії, тобто той ареал, що становить сьогодні основну частину українського Донбасу. Саме ці повіти формували «обличчя» регіону, творячи типологічну єдність у сукупності адміністративно-територіальних, економічних і культурних характеристик.
    Водночас ми залишили за межами нашого дослідження деякі території, що також входять до українського Донбасу і в означений період перебували у складі Ізюмського та Старобільського повітів Харківської губернії. Адже, по-перше, підпорядкованість цих повітових земств Харківському губернському земству зумовлювала свої особливості у плані адміністративної взаємодії, яка в кожній губернії відрізнялася власною специфікою. По-друге, наявний масив документів дозволяє скласти цілісну й комплексну картину взаємодії влади, суспільства та земств Донбасу саме на прикладі органів самоврядування Катеринославської губернії. Звернення уваги на Ізюмське та Старобільське повітові земства розпорошує науковий пошук, адже їх території лише частково входять до сучасного ареалу українського Донбасу. По-третє, ці терени не мали тих виразних маркерів, що обумовлювали специфіку Донецького басейну, тобто якісні зміни в економіці, розвиток важкої індустрії, поліетнічне соціокультурне поле тощо.
    Мета дослідження – з’ясування характеру, напрямів та механізмів взаємодії земських установ Донбасу з державними органами й різними суспільними групами в контексті соціальної та просвітницької діяльності земств.
    Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
    – охарактеризувати стан наукової розробки теми, специфіку та інформативні можливості джерельної бази, визначити методологічну основу дослідження;
    – проаналізувати розвиток законодавчо-нормативної бази діяльності земських установ, висвітлити процес трансформації законодавства щодо функціонування земств;
    – визначити соціальний склад і майнове становище земств Донбасу;
    – простежити шляхи взаємодії земств з органами центральної влади;
    – визначити ефективність адміністративного контролю за діяльністю земств;
    – висвітлити діяльність земств Донбасу у сфері охорони здоров’я та реакцію суспільного загалу на земські медичні ініціативи;
    – дослідити взаємодію громад і земств у здійсненні просвітницької роботи;
    – охарактеризувати роль земств у системі доброчинної інфраструктури Донбасу.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
    – зроблено одну з перших спроб розглянути феномен земства в комплексі взаємовідносин «влада – суспільство» з локалізацією в регіональному ареалі Донбасу;
    – проаналізовано реакцію земств на недосконалість правової бази та висвітлено роль комунікативного процесу між земствами й органами влади у справі юридичної конкретизації компетенції земств;
    – показано регіональний вимір суперечностей між органами місцевого самоврядування та центром, боротьбу земств за владні повноваження й фінанси, а також їх спроби подолати систему дотаційної залежності від центру;
    – у контексті земської діяльності порушено проблему довіри суспільства до земств та їх діяльності в медичній, доброчинній сферах і на ниві просвітництва;
    – на конкретно-історичному матеріалі продемонстровано роль земств в ініціюванні суспільної активності при вирішенні актуальних соціальних проблем, пробудженні громадської ініціативи й самоорганізації;
    – висвітлено регіональну специфіку взаємодії земств і громадськості повітів Донбасу крізь призму соціальних, економічних, етнокультурних чинників.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень та висновків дисертації при підготовці навчальних курсів з історії України, краєзнавства, окремих спецкурсів з минулого медицини й освіти Донбасу. Матеріали дисертації можуть бути корисними для вивчення місцевими органами влади історичного досвіду активізації громадської ініціативи у справі вирішення соціальних проблем.
    Особистий внесок дисертантки в розробку проблеми полягає в комплексному узагальнюючому дослідженні чинників, механізмів та особливостей процесу взаємодії земських установ Донбасу з органами центральної влади та широким суспільним загалом, виокремленні вузлових питань такої взаємодії, визначенні характеру й масштабів впливу суспільної комунікації на ефективність земської діяльності.
    Апробація результатів дослідження, які відображають основні положення дисертації, відбулася у вигляді доповідей на всеукраїнських та міжнародних конференціях: «Україна і світ: історія і сучасність» (Маріуполь, 2005 р.), ІІ Регіональна науково-практична конференція аспірантів ПДТУ «Творча співпраця науки з виробництвом» (Маріуполь, 2007 р.), Всеукраїнська науково-методична конференція «Етнокультурний простір Південної України: історія, реалії та перспективи (до 90-річчя Конституції УНР)» (Херсон, 2008 р.), ХХХІ Міжнародна краєзнавча конференція молодих вчених (до 160-річчя від дня народження О.Я. Єфименко) (Харків, 2008 р.), ІІІ Регіональна науково-практична конференція аспірантів ПДТУ «Творча співпраця науки з виробництвом» (Маріуполь, 2008 р.), V Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, 2008 р.), IV Регіональна науково-практична конференція аспірантів ПДТУ «Творча співпраця науки з виробництвом» (Маріуполь, 2009 р.), Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Одеські читання: актуальні проблеми історії, археології та етнології Північного Причорномор’я» (Одеса, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, 2009 р.), Наукова конференція професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національного університету (суспільно-гуманітарні науки) (Донецьк, 2009 р.), II Всеукраїнська наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Білі плями» в історії України у контексті світового розвитку» (Луганськ, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, 2010 р.), Наукова конференція «Ломоносовские чтения» 2010 р. та Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов 2010» (Севастополь, 2010 р.), Міжнародна наукова конференція «Каразінські читання (історичні науки)» (Харків, 2010 р.), Наукова конференція професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національного університету (суспільно-гуманітарні науки) (Донецьк, 2011 р.), Всеукраїнська наукова конференція з нагоди 415-річчя від дня народження Богдана Хмельницького «VI Богданівські читання» (Черкаси, 2011 р.).
    Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 28 наукових праць, із них 12 – у фахових виданнях України.
    Структура дисертації зумовлена поставленою метою, хронологічними й географічними межами та логікою викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (659 назв) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 281 сторінку, з яких основний текст займає 179 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Процеси комунікації земських установ Донбасу з державними органами та суспільством не знайшли достатньої представленості в історіографії. Дослідники здебільшого зосереджувалися на дотичних питаннях, зокрема на теоретичному осмисленні проблем становлення земств, аналізі характеру та механізмів їх формування, напрямів діяльності, визначенні ролі у суспільному житті тощо. Необхідність усебічного системного погляду на комплекс проблем, пов’язаних із регіональними аспектами розвитку земського самоврядування, особливо в контексті триланкової взаємодії «держава – земства – суспільство», стала мотиваційним чинником здійсненого дослідження.
    Запровадження земств було важливою складовою модернізаційних реформ у Російській імперії 1860–1870-х рр. Основним документом, що визначав їх організаційну структуру, повноваження та функції, було «Положення про земські установи» від 1864 р., яке заклало такі загальні ознаки земського самоврядування – розподіл на виборний представницький (земське зібрання) та виконавчий (земська управа) органи, визначення повноважень земств переважно в комунальній та санітарній сферах, сегментація функцій земств із виокремленням обов’язкових та необов’язкових, нечітке відокремлення компетенції земств від прерогатив органів адміністративної влади, контроль за діяльністю земств із боку губернського начальства та обмеження земської ініціативи. Вади земського законодавства критикували прогресивно налаштовані земці, а Катеринославська губернія, де діяли земства Донбасу, була на одному з чільних місць за кількістю клопотань із приводу демократизації земського самоврядування.
    «Положення про земські установи» від 1890 р. передбачало можливості посилення адміністративного втручання в діяльність земського самоврядування й відображало намагання держави тісніше інкорпорувати земства в ієрархічну бюрократичну систему Російської імперії.
    На формування кадрового складу повітових земств Донбасу впливали особливості соціальної та етнічної структури регіону. Середньопомісні дворяни та купці становили більшість гласних, у Маріупольському земстві досить значна частка земців були греками. Уособленням регіональної земської купецько-землевласницької еліти стали постаті підприємців братів Ф. та В. Плещеєвих (члени Бахмутської земської управи), поміщика М. Ковалевського (Бахмутське земське зібрання), купця Д. Хараджаєва, підприємця С. Гоха, купців І. Матецького та Х. Арабаджі (Маріупольське земське зібрання).
    Позиції земців у важливих питаннях самоврядного життя залежали не від їх соціального стану, а від особистих поглядів, політичних та суспільних переконань. Водночас земське представництво Донбасу мало форму станово незамкненої, мобільної групи, склад якої постійно оновлювався. Майновий склад осіб, що мали право брати участь у виборах, залежав від економічного розвитку регіону в цілому.
    «Положення…» від 1890 р. робило представництво від селян доступним для адміністративного впливу й управління, що зумовлювало фільтрацію і так невеликої частки селянських гласних.
    Комунікація земств з органами державної влади розбудовувалася у відповідності до суворої ієрархії державного управління та несла на собі суттєвий відбиток жорсткого адміністративного контролю за самоврядними структурами. Із-поміж органів центральної влади земське питання перебувало в компетенції Сенату й Міністерства внутрішніх справ, а центральною фігурою, з якою здійснювалася комунікація на місцях, був губернатор, котрий мав надто широкі повноваження для втручання в діяльність земств і контролю за ними. Модель відносин катеринославських губернаторів із повітовими земствами базувалася на патерналістському ставленні та реалізовувалася через надмірну опіку, тотальний контроль і втручання в усі справи земств. Найбільш поширеним інструментом комунікації земств з адміністрацією були клопотання та прохання, що вказує на нерівноправне їх становище у системі державного управління. Найчастіше земства Донбасу виступали з клопотаннями матеріально-фінансового характеру та піклувалися про розбудову освітньої й медичної справ у своїх повітах. Відхилення губернатором більшості клопотань свідчить про переважно байдуже ставлення держави до земських ініціатив у цих сферах.
    Нові суспільно-політичні умови у країні, пов’язані з революцією 1905–1907 рр. та Першою світовою війною, зумовили намагання влади дещо розширити самоврядні ініціативи земств, залучивши їх до обговорення важливих питань державного управління.
    Головні зусилля та енергію земства спрямовували на реалізацію соціально-гуманітарних ініціатив – розбудову системи охорони здоров’я, підвищення освітнього та культурного рівня широкого загалу населення, переважно селянського.
    Складнощами на шляху розвитку земської медицини були відсутність елементарної медичної інфраструктури в регіоні; брак коштів, лікарських кадрів; невігластво селян, їх недовіра до медицини та тяжіння до традиційного знахарства.
    Земства Донбасу намагалися подолати ці проблеми шляхом діяльності в таких напрямах: залучення коштів сільських громад, міської громадськості, допомоги окремих благодійників на розвиток медицини та запрошення професійних лікарів; створення лікарської (або фельдшерської) дільниці на селі, що наближало медичну допомогу до селян; відкриття стаціонарних лікарень і прискіпливий контроль за якістю лікування та харчування в них; боротьба з епідеміями, проведення профілактичних щеплень; просвітницька робота серед селянства, переконання його на реальних результатах у корисності лікарської чи фельдшерської допомоги.
    Поступово вдосконалюючи механізм надання медичної допомоги, залучаючи до неї дедалі більше коштів та професійних лікарських кадрів, земства спромоглися перебороти недовіру селян до медицини та створити основи медичної інфраструктури в регіоні.
    Однією з найважливіших своїх справ земства вважали розповсюдження освіти та просвітництва у селянському середовищі, а перешкодами для реалізації цього завдання ставали відсутність чіткого правового окреслення культурно-просвітницької діяльності земств, а відтак, і державного фінансування; різні, часто протилежні, думки серед самих земців щодо облаштування шкільної справи, кріпосницькі принципи й тенденції суспільства та уряду стосовно народної освіти та вкрай негативне ставлення селянської маси до неї. Селяни не бачили користі від навчання, шкільні знання були відірваними від потреб землеробського життя, до того ж доземська школа дискредитувала саму сутність освіти в очах селянина. Відтак сільські товариства, сільські громади Донбасу не вважали за потрібне витрачатися на розбудову шкіл.
    Винятком була грецька громада Маріупольщини, яка в розвитку початкової освіти вбачала ефективний шлях інтеграції в російськомовне соціокультурне середовище. Засобами, що допомогли змінити на краще ситуацію в освітній сфері, були активність земств у вирішення питання педагогічних кадрів, віднаходження ресурсів для більш дієвого фінансового сприяння шкільній справі, інтенсивне залучення коштів доброчинців, налагодження ефективного навчального процесу, що повинно було продемонструвати корисність земської школи, невтомна творча й організаційна праця земських педагогів і, насамперед, М. Корфа. Важливу роль відіграла роз’яснювальна робота земств, що сприяла усвідомленню сільським загалом необхідності навчання грамоті.
    Індустріальний розвиток регіону, будівництво великих заводів і шахт перевело питання освіти у стан яскравої практичної необхідності та, водночас, зумовило створення спеціалізованих технічних училищ. Утім, іноземні власники підприємств, на відміну від місцевих капіталістів, не дуже воліли сприяти розвиткові шкільної справи у земствах Донбасу. І все ж за досить короткий термін зусиллями місцевого самоврядування вдалося створити мережу початкових земських шкіл у селах регіону, середніх навчальних закладів у повітових містах, спеціалізованих шкіл, що давали технічні та сільськогосподарські знання. Зворотним боком інтенсифікації освітнього процесу було прискорення процесів русифікації в етнічних громадах Донбасу.
    Організація бібліотек, народних читалень, книжкових складів, пересувних виставок, музеїв була тим напрямом просвітницької роботи, який поширився на рубежі століть і зумовив тіснішу комунікацію земської інтелігенції з сільським загалом, сприяючи ознайомленню народних мас бодай з елементарними гуманітарними, технічними, природничими знаннями.
    Соціальна діяльність земств у сфері громадського піклування входила до кола обов’язкових їх функцій і мала окрему статтю в бюджетах. Земства Донбасу реалізовували її в таких формах: надання фінансової підтримки добродійній діяльності, розпорядження коштами для здійснення допомоги нужденним, започаткування добродійних акцій, залучення й підтримка ініціатив і зусиль окремих осіб, громадських та державних організації, спрямованих на допомогу нужденним. Водночас земства надавали допомогу малозабезпеченим і «ситуативним» нужденним – тим, що опинилися у скрутному становищі через певні обставини, призначали стипендії учням, підтримували власних службовців, перш за все низькооплачуваних і тих, займали нижчі посади. Товариства допомоги бідним були найбільш поширеними благодійними організаціями в Донбасі, а найрозвиненішою доброчинною інфраструктурою вирізнявся Маріупольський повіт. Беззаперечною новацію земств, що досить інтенсивно впроваджувалася в регіоні, стала організація ясел-притулків для дітей у літній період. Проте незважаючи на певні успіхи у цій справі не завжди вдавалося переконувати селян у необхідності подібних закладів.
    У процесі здійснення громадського піклування земства Донбасу налагоджували контакти із заможними прошарками населення з метою ініціювання та координації доброчинства. Функціонування на теренах регіону великих промислових підприємств відкривало перед місцевим самоврядуванням додаткові можливості залучення коштів на благодійну діяльність.
    У цілому організація земствами Донбасу медичної, освітньої та доброчинної справ дає досить демонстративний приклад не тільки якісного та кількісного покращення своєї ефективності, а й еволюції суспільного сприйняття – від недовіри до визнання та вдячності, що вказує на особливу історичну роль земств у соціально-гуманітарному розвитку регіону.










    ПРИМІТКИ

    РОЗДІЛ І

    1. Васильчиков А.И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений / А.И. Васильчиков: В 3 т. – СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1869-1871.
    2. Веселовский Б.Б. Какое местное самоуправление нужно народу? / Б.Б. Веселовский. – СПб.: Новый мир, 1906. – 39 с.
    3. Ковалевский М.М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму / М.М. Ковалевский: В 3 т. – СПб., 1906; Муромцев С.А. Очерки общей теории гражданского права / С.А. Муромцев. – М., 1877. – 245 с.; Градовский А.Д. Начала русского государственного права. Собрание сочинений / А.Д. Градовский: Т. 9. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1904. – 467 с.
    4. Чичерин Б.Н. О народном представительстве / Б.Н. Чичерин. – М., 1866. – 518 с.
    5. Теория государства у славянофилов: сб. статей. – СПб., 1898. – 324 с.
    6. Абрамов Я.В. Что сделало земство и что оно делает? (Обзор деятельности русского земства) / Я.В. Абрамов. − СПб.: Типография газеты «Новости», 1889. – 286 с.
    7. Драгоманов М.П. Восемнадцать лет войны чиновничества с земством / М.П. Драгоманов. – Женева: Imp Pfeffe, 1883. – 103 с.
    8. Корф П.Л. Ближайшие нужды местного самоуправления / П.Л. Корф. – СПб.: Тип. М. Стасюлевича, 1888. – 124 с.
    9. Анненков К. Задачи губернского земства / К. Анненков. – СПб.: Типография М.М.Стасюлевича, 1890. – 99 с.
    10. Лозина-Лозинский М.Л. Направление земских ходатайств / М.Л. Лозина-Лозинский // Право. – 1900. – № 1-2. – С. 75-79.
    11. Богучарский В.Я. «Земский Союз» и «Священная дружина» / В.Я. Богучарский // Русская мысль. – 1912. – № 9. – С. 234-167; Кистяковский Б.А. Страницы пришлого / Б.А. Кистяковскиий.– М.: Тип. П.П. Рябушинского, 1912. – 131 с.; Белоконский И.П. Земство и конституция. Земское движение / И.П. Белоконский. – М.: Образование, 1910. – 183 с.; Сватиков С.Г. Общественное движение в России. 1700-1895 / С.Г. Сватиков: В 2 ч. – Ростов-на-Дону: Изд. Н. Парамонова, 1905; Скалон В.Ю. По земским вопросам. В переходное время / В.Ю. Скалон. – СПб.: Печатня Яковлева, 1905. – 353 с.
    12. Карышев Н.А. Земские ходатайства 1865-1884 гг. / Н.А. Карышев. – М.: Издание книжного магазина А.А. Ланга, 1890. – 272 с.; Земские ходатайства по материалам Кохановской комиссии. – М.: Издание книжного магазина А.А. Ланга,1890. – 219 с.
    13. Корнилов А. Из истории вопроса о земском представительстве / А. Корнилов // Саратовская земская неделя. – 1903. – № 10-11. – С. 123-138.
    14. Крымский Е.С. Плоды городского и земского самоуправления (чтение от скуки) / Е.С. Крымский. – Звенигородка: Тип. Е.С. Крымского, 1886. – 87 с.
    15. Мордовцев Д.Л. Десятилетие русского земства 1864-1875 / Д.Л. Мордовцев. – СПб.: Тип. А.А. Краевского, 1877. – 374 с.
    16. Рихтер В. История медицины в России / В. Рихтер: В 3-х томах. – Т. 3. − М.: Изд-во хим. завода «Гедеон Рихтер», 1820. − 533 с.
    17. Дерикер В.В. О знахарях и врачебной помощи в деревнях / В.В. Дерикер. − СПб., 1865. − 30 с.; Попов В. Деревенские знахари и шарлатаны в России / В. Попов. – СПб.: Типография М.А. Александрова, 1910. – 28 с.
    18. Земско-медицинский сборник. Материалы к развитию земской медицины в России за первое 25-летие (1865−1890 гг.) / Сост. Д. Жбанков: Т. ІІІ. Екатеринославская губерния. − М.: Изд-во Общества русских врачей Н.И. Пирогова, 1894. − 120 с.
    19. Бутаков О.А. Исторический обзор последовательного развития благотворительных заведений попечения о народном здравии и общественном призрении нуждающегося местного населения под ведением Екатеринославского Губернского земства за 26 лет с введения земских учреждений в 1867 г. по 1893 г. / О.А. Бутаков. – Екатеринослав: Тип. губернского земства, 1894. – 410 с.; Сочинский П.М. Очерк состояния земской медицины в Екатеринославской губернии в 1886 г. / П.М. Сочинский // Земский врач. – 1888. – № 15-18. – С. 12-16; Смидович А.Л. Краткий очерк земской медицины и санитарии в Екатеринославской губернии / А.Л. Смидович. – Екатеринослав: Тип. губернского земства, 1913. – 110 с.
    20. Терешкевич В.В. Обзор деятельности Бахмутского уездного земства по земской медицине за 40-летний период (1866-1905) / В.В. Терешкевич. – Бахмут: Типо-Литография М.М. Крамарева 873-а, 1908. – 311 с.; Фиалковский В.П. Краткий обзор состоянии земской медицинской помощи населению Бахмутского уезда в 1907 г. / В.П. Фиалковский. – Бахмут: Типо-Литография М.М. Крамарева 873-а, 1909. – 110 с.; Казанский С.Ф. Туберкулез легких в Мариупольском уезде / С.Ф. Казанский. – Екатеринослав.: Тип. губернского земства, 1913. – 13 с.
    21. Скуратов Д. Задача земства в деле народного образования / Д. Скуратов. – СПб.: Типогр. А. Бенке, 1870. – 20 с.
    22. Долгоруков П. О школьных попечительствах / П. Долгоруков. – Курск: Тип. Курского губернского земства, 1901. – 15 с.
    23. Корф. Н.А. Земский вопрос о народном образовании / Н.А. Корф. – СПб.: Тип. мин-ва внутр. дел, 1867. – 214 с.; Его же: Итоги народного образования в Европейских государствах. – СПб.: Тип. мин-ва внутр. дел, 1879. – 234 с.; Его же: Малютка. Первая книга после азбуки для народной школы и семьи. – СПб., 1872. – 123 с.; Его же: Наш друг. Книга для чтения учащихся в школе и дома и руководство к начальному обучению родному языку. – СПб.: Тип. мин-ва внутр. дел, 1871. – 345 с.
    24. Петрашевский А.Ф. Очерк учебных заведений г. Мариуполя / А.Ф. Петрашевский // Мариуполь и его окрестности. – Мариуполь: Изд. почетного попечителя Д.А. Хараджаева, 1892. – С. 165-206; Пылаев А. Историческая записка о 50-летии Первой Бахмутской женской гимназии / А. Пылаев. – Бахмут: Тип. И. Дерковского, 1909. – 214 с.; Борткевич А. Бесплатные читальни-библиотеки Славяносербского уездного земства / А. Борткевич // Ежегодник-справочник Славяносербского уездного земства на 1914 год: 1-й отдел – Луганск: Типо-Литография С.М. Гаммерштейн, 1914. – С. 201-203.
    25. Екатеринославский адрес-календарь. 1915 год. – Екатеринослав: Тип. губернского правления, 1915. – 365 с.; Адрес–календарь. Весь Mapиуполь и его уезд. – Мариуполь: Изд-во С.Л. Копкина, 1910. – 95 с.
    26. Благотворительная Россия. История частной и общественной благотворительности в России / Под. ред. П.И. Лыкошина. – Т. I. – СПб.: Изд-во Светлой книги О.Ф. Имеретинской и П.И. Лыкошина., 1901. – 406 с; Максимов Е.Д. Очерк земской деятельности в области общественного призрения / Е.Д. Максимов. – СПб., 1895. – 590 с.
    27. Георгиевский П.И. Призрение бедных и благотворительность / П.И. Георгиевский. – СПб., 1894. – 118 с.; Дерюжинский В.Ф. Заметки об общественном призрении / В.Ф. Дерюжинский. – М., 1897. – 115 с.; Гогель С.К. Объединение и взаимодействие частной и общественной благотворительности / С.К. Гогель. – СПб., 1908. – 145 с.
    28. Мариуполь и его окрестности / Под ред. Д.А. Хараджаева. – Мариуполь: Изд. почетного попечителя Д.А. Хараджаева, 1892. – 523 с.
    29. Веселовский Б.Б. История земства за сорок лет / Б.Б. Веселовский. – Т. 1. –СПб.: Изд. О.И. Попова, 1909. – 724 с.
    30. Там само.
    31. Пятидесятилетие Екатеринославского губернского земства. 1866-1916. – Екатеринослав: Тип. губернского земства, 1916. – 123 с.
    32. Ленин В.И. Полное собрание сочинений / В.И. Ленин. – Т. 5. – М.: Политиздав, 1972. – С. 35, 64; Т. 12. – С. 263.; Салтыков-Щедрин М.Е. Собрание сочинений / М.Е. Салтыков-Щедрин. – Т. 14. – М., 1967-1974. – С. 231, 460.
    33. Шефер А.Л. Органы «самоуправления» царской России / А.Л. Шефер. – Куйбышев: Волга, 1939. – 568 с.; Черменский Е.Д. Буржуазия и самодержавие в революции 1905-1907 гг. / Е.Д. Черменский. – М.: Соцэкгиз, 1939. – 190 с.
    34. Покровский М.Н. Русская история с древнейших времен. Избранные произведения / М.Н. Покровский: В 4 т. – Т. 2. – М.: Гос. изд-во, 1965. – 236 с.
    35. Шумилов М.М. Местное самоуправление и центральная власть в России в 50-х – начале 80-х гг. ХІХ в. / М.М. Шумилов. – М.: Прометей, 1991. – 134 с.
    36. Маклакова И.Ю. Земские ходатайства как источник по истории школы и педагогического движения в России второй половины ХIX – начала ХХ в. / И.Ю. Маклакова // Народное образование и педагогическая мысль России кануна и начала империализма. Малоисследованные проблемы и источники. Сб. науч. тр. / Под ред. Э.Д. Днепрова. – М.: НИИ ОП, 1980. – С. 239-275.
    37. Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и ее роль в общественной борьбе до начала ХХ в. / Н.М. Пирумова. – М.: Наука, 1986. – 215 с.
    38. Корнійчук Л.Я. Суспільно-політична думка на Україні в 70-х роках ХІХ століття. Економічні проблеми пореформеного розвитку і земський рух / Л.Я. Корнейчук. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 256 с.
    39. Заблудовский П.Е. Медицина в России в период капитализма. Развитие гигиены. Вопросы общественной медицины / П.Е. Заблудовский. − М.: Медицина, 1956. − 150 с.; Жук А.П. Развитие общественно-медицинской мысли в России в 60-70 гг. ХІХ века / А.П. Жук. − М.: Медгиз, 1963. − 382 с.; Карпов Л.Н. Земская санитарная организация в России / Л.Н. Карпов. − Л., 1964. − 123 с.; Левит М.М. Становление общественной медицины в Роcсии / М.М. Левит. − М.: Медицина, 1974. − 231 с.
    40. Каган С.С. К столетию земской медицины в Украине / С.С. Каган // Очерки истории русской общественной медицины (к столетию земской медицины). Сб. ст. / Под. ред. П.И. Калью. − М., 1965. − С. 84-92.
    41. Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития сельского здравоохранения в Украинской ССР: Дисс. … докт. мед. наук: спец. 14.02.03 «Социальная медицина» / И.Д. Хорош. − Киев, 1965. − 387 с.
    42. Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил України за народну освіту в другій половині ХІХ ст. / В.Й. Борисенко. – К.: Наукова думка, 1980. – 180 с.; Його ж: Сельское начальное образование на Левобережной Украине в 60-х г.г. ХІХ в.: Автореф. дис.. канд. ист. наук: спец. 07.00.02. «Отечественная история» / В.Й. Борисенко. – Киев, 1976. – 19 с.
    43. Бендриков К.Е. Н.А. Корф – выдающийся организатор русской народной школы (1834-1883) / К.Е. Бендриков // Наша школа. – 1945. – № 12. – С. 3-5; Михайлова Л. Педагогическая деятельность и педагогические взгляды Н.А. Корфа / Л. Михайлова. – М.: «УЗ Московского пед. ин-та», 1956. – 16 с.; Смирнов В.З. Н.А. Корф / В.З Смирнов // Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. Вторая половина ХІХ в. – М.: Педагогика, 1976. – С. 313-320.
    44. Егоров С.В. Выдающийся русский педагог второй половины ХІХ века / С.В. Егоров // Советская педагогика. – 1984. – № 8. – С. 102-108; Егоров С.В. Выдающийся русский педагог второй половины ХІХ века / С.В. Егоров // Советская педагогика. – 1984. – № 8. – С. 102-108.
    45. Гармиза В. Земская реформа и земство в исторической литературе / В. Гармиза // История СССР. – 1960. – № 5. – С. 88-103.
    46. The Zemstvo in Russia: An Expriment in local Self – Government / Eds. Terence Emmons and Wayne S. Vucinich. – Stanford, 1982. – 324 р.
    47. Цит. по: Шеверин В.М. Российские либерализм (конец ХІХ в. – 1917 г.) в англо-американской историографии. Научно-аналитический обзор / В.М. Шеверин. – М.: Тип. «Статистика», 1988. – 235 с.
    48. Наприклад: Friden N.M. Russian Physicians in an Era of Reform and Revolution Princeton, 1856-1905 / N.M. Friden. – Princeton: Princeton University Press, 1981. – 32-36 р.; S.J. Seregny Russian Teachers and Peasant Revolutions: The Politics of Education in 1905 / Seregny S.J. – Bloomington: Bloomington University Press, 1989. – 12-14 р.
    49. Roberta T. Manning The Crisis of the Old Order in Russia: Gentry and Government / Manning Т. Roberta. – Princeton: Princeton University Press, 1982. – 325 р.
    50. Наприклад: The Politics of Rural Russia 1905-1914 / Ed. Leopord H. Haimson. – Bloomington: Bloomington University Press. – 1979. – 67-69 р.
    51. Карпачев М.Д. Истоки русской революции. Легенды и реальность / М.Д. Карпачев. – М.: Мысль, 1991. – 214 с.
    52. Наприклад: Matsuzato К. The Fate of Agranamits in Russia: Their Quantitativ Dynamics from 1911 – to 1916 / K. Matsuzato // The Russian Review. – № 2. – April. – 1996. – 172-173 р.
    53. Петров О.О. Діяльність земських статистичних закладів південно¬україн¬ських губерній у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / О.О. Петров. – Дніпропетровськ, 2003. – 19 с.
    54. Обметко О.М. Соціально-економічна діяльність земств в Україні (середина 60-х – 90- років ХІХ ст.): Дис… канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / О.М. Обметко. – К., 2002. – 182 с.
    55. Редькіна О.А. Земства Лівобережної та Південної України як органи місцевого самоврядування та осередки ліберального руху в ІІ половині ХІХ – початку ХХ ст.: Дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / О.А. Редькіна. – Запоріжжя, 2002. – 200 с.; Зубко А. Материалы земской статистики как исторический источник по изучению истории Украины периода капитализма: Автореф. дисс. … канд. истор. наук: спец. 07.00.01 «Істория Украины» / А. Зубко. – К., 1988. – 20 с.; Гуз А. Культурно-освітня діяльність земських установ в Україні (1864-1919 рр.): Автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / А. Гуз. – К., 1997.– 24 с.; Мойсієнко В.М. Ліберально-демократичний (опозиційний) рух в Україні (середина 60-х – 80-ті роки ХІХ ст.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / В.М. Мойсієнко. – К., 1999. – 19 с.; Гавріш Р.Л. Шкільна діяльність земського самоврядування на Лівобережній Україні в 1895-1919 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Р.Л. Гавріш. – Полтава, 1998. – 19 с.; Гапієнко А.А. Участь земств в Лівобережній Україні в історико-краєзнавчому русі (1870-ті – 1918 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / А.А. Гапієнко. – К., 1999. – 19 с.; Драч О.О. Розвиток початкової освіти в Україні (1861 – 1917 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / О.О. Драч. – Харків, 2002. – 17 с.
    56. Лохматова А.І. Катеринославське земство / А.І. Лохматова. – Запоріжжя.: РА «Тандем-У», 1999. – 200 с.
    57. Кочергін І.О. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір). / І. О. Кочергін. – Дніпропетровськ: «Герда», 2011. – 216 с.
    58. Ліман І.І. Рецензія на: Кочергін І.О. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір). / І.О. Кочергін. – Дніпропетровськ: «Герда», 2011. – 216 с. – С. 295-296.
    59. Рубан Н.М. Розвиток земської медицини в Україні (1865-1914 рр.): Дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Н.М. Рубан. – Донецьк, 2004. – 248 с.
    60. Заднепровский А.И. Новые документы о развитии здравоохранения В Мариуполе (80-90-е годы ХІХ в.) / А.И. Заднепровский // Нові сторінки історії Донбасу / Під ред. З.Г. Ліхолобової: Кн. 7. – Донецьк, 1999. – С. 239-242; Писаренко Н.Н. Развитие земского здравоохранения Донбасса в конце ХІХ – начале ХХ вв. / Н.Н. Писаренко // Нові сторінки історії Донбасу / Під ред. З.Г. Ліхолобової: Кн. 7. – Донецьк, 1999. – С. 61-64; Лихачева Л.Б. Земское здравоохранения и народное образование в селах Мариупольского уезда (конец ХІХ – начало ХХ вв.) / Л.Б. Лихачева // Новые страницы в истории Донбасса: Статьи. Кн. 3. – Донецк, 1994. – С. 24-41; Завада Л.В. Медицина Бахмута в ХІХ столетии / Л.В. Завада // Бахмутський часопис. – Артемівськ, 1996-1997. – № 5-6. – С. 11-19; Крыжная Ж.П. Медицина в Бахмутском уезде в конце ХІХ – начале ХХ вв. / Ж.П. Крыжная // Летопись Донбасса. – Донецк, 1997. – С. 33-37.
    61. Захарова І.В. Роль земств у розвитку народної освіти в Україні (1864-1917 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / І.В. Захарова. – Київ, 2002. – 18 c.; Курченко В.В. Стан системи початкової і середньої освіти в державі на час запровадження земської реформи: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В.В. Курченко. – К., 1997. – 22 с.; Стельмах С. Политика самодержавия в области народного образования на Украине в 60-90-х гг. ХІХ в.: Автореф. дисс. на соискание степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02 «Отечественная история» / С. Стельмах. – Киев, 1991. – 18 с.; Купченко В.В. Діяльність земств України у розвитку освіти (1864-1914 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / В.В. Купченко. – Харків, 1998. – 16 с.
    62. Саяпина С.А. Проблемы личности учителя в педагогическом наследии Н.А. Корфа: Дисс…канд. пед. наук.: спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / С.А. Саяпина. – Славянск, 1998. – 144 с.; Кочергін І.О. Діяльність М.О. Корфа в земських установах Катеринославської губернії / І.О. Кочергін // Історія і культура Придніпров'я: Невідомі та маловідомі сторінки. Випуск 1. –Дніпропетровськ.: НГУ, 2004. – С. 9-13; Ковнір Н.М. Микола Олександрович Корф – педагог, публіцист, земський діяч // Грані. – 2002. – № 5. – С. 10-14.
    63. Шумілова І.Ф. Розвиток земських шкіл Приазов’я другої половини ХІХ – початку ХХ століття: Дис. … канд. пед. наук.: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / І.Ф. Шумілова. – Бердянськ, 2004. – 288 с..
    64. Курило В.С. Становлення і розвиток системи освіти та педагогічної думки Східноукраїнського регіону в ХХ столітті: Дис. ... д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В.С. Курило. – Луганск, 2000. – 507 с.
    65. Александренко С.М. Видатні земські діячі та педагоги Донбасу про шляхи розвитку освітнього процесу (кінець ХIX – початок XX століття) / С.М. Александренко // Педагогіка, психологія та медично-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2003. – № 23. – С. 122-127; Боєва Т.І. Розвиток народної освіти на Донеччині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст: Автореф. дис. ... канд. іст. наук.: спец. 07.00.01. «Історія України» / Т.І. Боєва. – Харків, 2008. – 23 с.; Темирова Н. Чупулко Г. Начальное образование в Донбассе в конце ХIХ – нач. ХХ вв. / Н. Темирова Г. Чупулко // Донбасс: прошлое, настоящее, будущее... Донецк, 1995. – С. 23-25.
    66. Романцов В., Наметченюк Г., Арабаджи С. Старій Крым: истрия и современность. Историко-этнографическое исследование. – Мариуполь: ПАО «ММК имени Ильича», 2010. – 328 с.
    67. Лихачева Л.Б. Развитие начальной школы у греков Мариупольщины в конце XIX – начале XX вв. / Л.Б. Лихачева // Україна – Греція: історія та сучасність. Тези міжнародної наукової конференції. – К., 1993.-С. 80-81.
    68. Ступак Ф.Я. Прикази громадської опіки в Україні / Ф.Я. Ступак. – К.: НМУ, 2002. – 87 с.; Донік О.М. Діяльність громадських організацій і товариств у справі допомоги військовим та цивільному населенню в Україні у роки Першої світової війни (1914-1918 рр.) / О.М. Донік // Проблеми історії України XIX – початку XX ст.: Вип. IV. – К., 2002. – С. 155-182; Дмитрієнко М., Ясь О. Доброчинність як атрибут громадянського суспільства: історія і сучасність / М. Дмитрієнко, О. Ясь // Розбудова держави. – 1994. – № 6. – С. 37-44.
    69. Шихов К.Л. Земська добродійність на Катеринославщині 1866-1913 рр. (комп’ютерні технології обробки та аналізу джерел): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» / К.Л. Шихов. – Дніпропетровськ. – 2003. – 20 с.
    70. Лихачева Л.Б. Благотворительность и общественное призрение в деятельности земств (на примере Мариупольского уезда Екатеринославской губернии) / Л.Б. Лихачева // Новые страницы в истории Донбасса. – Кн. 4. – Донецк: Изд-во ДонГУ, 1995. – С. 59-64; Нестерцова С.М. Благотворительность / С.М. Нестерцова // История родного края. Учебное по¬собие для 6-9 классов. – Ч. 1. – Донецк: Изд. фирма «Кардинал», 1998. – С. 284-190; Дубинец С.В. Общественная благотворительная деятельность представителей торгово¬го населения в конце ХІХ – начале ХХ в. / С.В. Дубинец // Новые страницы в истории Донбасса. – Донецк: Изд-во ДонГУ. – Кн. 5. – С. 57-63.
    71. Мазур П. Мариупольское уездное земство: год 1918 / П. Мазур // Вечерний Мариуполь. – 2008. – 12 декабря. – № 51 (261). – С. 1-4.
    72. Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті у ХVІІІ-ХХ століттях / С.Й. Татаринов, Н.О. Тутова. – Артемівськ.: Вид-во Центру пам’яткознавства НАН України, 2008. – 227 с.
    73. Лаптева Л.В. Региональное и местное самоуправление в России (вторая половина XIX века) / Л.В. Лаптева. – М.: Институт государства и права, 1998. – 356 с.; Её же: Земские учреждения в России / Лаптева Л. – М.: Институт государства и права. – 1993. – 18 с.
    74. Богатырева О.Н. Контроль государственной администрации над деятельностью органов земского самоуправления (вторая половина ХІХ – начало ХХ века) / О.Н. Богатырева // Известия Уральского государственного университета. – 2004. – № 32. – С. 89-101.
    75. Из истории земств России (1864-1918 гг.) / Сост. Плотников А.Б., Цыганкова Л.Е. – СПб.: ГПИБ. – 1993. – 210 с.
    76. Абрамов В.Ф. Российское земство: экономика, финансы и культура / В.Ф. Абрамов. – М.: Ника, 1996. – 566 с.
    77. Жиганова Т.М. Общественность и реформы в России 60-х – 70-х гг. ХІХ вв: Автореф. дисс. … канд. ист. наук: спец. 07.00.02 «Отечественная история» / Т.М. Жиганова. – М., 1996. – 18 с.
    78. Коробейников Ю.В. Исторический опыт осуществления общественной помощи нуждающимся органами местного самоуправления России в 1864-1917 гг.: Дисс …канд. ист. наук.: спец. 07.00.02 «Отечественная история» / Ю.В. Коробейников. – Ставрополь, 2003. – 256 с.
    79. Seregny Scott J. Peasants and Politics Peasant Uniоns During the 1905 Revolution / Scott J. Seregny // Peasant Economy, Culture and Politics in European Russia, 1800-1921. – Princeton.: Princeton University Press, 1991 – 377 p.
    80. Emerging Democracy in Late Imperial Russia / Ed. Mary Shaeffer Conrow. – Niwot (Colorado): University Press of Colorado, 1998. – 569 р.
    81. Конрой М. П.А. Столыпин, марксисты и либерелы против владельцев аптек и аптечных фирм в позднеимперской России / М. Конрой // Emerging Democracy in Late Imperial Russia / Ed. Mary Shaeffer Conrow. – Niwot (Colorado): University Press of Colorado, 1998. – Р. 119-135.
    82. Мацузато К. Взрывной пояс – 96: российские регионы и электоральное поведение / К. Мацузато // Occasional Papers on Regional / Sabregional Politics in Post-Communist Countries – № 3. – Caппoрo, 1999. – Р. 12-18; Matsuzato K. The Emerging Local Government in Eastern Europe and Russia: Historical and Post-Communist Development / К. Matsuzato. – Hiroshima, 2000. – 280 р.
    83. Мацузато К., Ярцев А. Земский феномен: политологический подход / К. Мацузато, А. Ярцев. – Саппоро.: Slavic Research Center, Hokkaido University, 2001. – 198 с.
    84. Полное собрание законов Российской империи (далі ПСЗ). – № 40457. – Т. 39 (1864). – Собрание 2. – СПб.: Сергиев Посад. – С. 1-13; № 40458. – С. 14-21; № 40459. – С. 21-22; ПСЗ. – № 6927. – Т. 10 (1890). – Собрание 3. – СПб: Сергиев Посад. – С. 493-511; Сборник правительственных распоряжений по делам, до земских учреждений относящимся. – Том 2. – Изд. 2-е. – СПб.: Изд. хоз. деп. МВД, 1872. – 324 с.
    85. Земские учреждения. Извлечение статей из книг Свода законов и продолжений (т. 4-15). – Изд. 2-е Н. Максимова. – М.: Тип. Шаман и Глушкова, 1866. – 370 с.
    86. Материалы по земскому общественному устройству («Положение о земских учреждениях 1864 г.»). – СПб.: Изд-во хоз. деп. МВД., 1885-1886. – Т. 1-2. – 356 с.
    87. Сборник правительственных распоряжений по делам до земских учреждений относящимся за 1864-1890 гг.: В 13 т.-СПб.: Изд. хоз. деп. МВД, 1871-1890. – 324 с.
    88. Сборник циркуляров и инструкций МВД по делам земства за 1864 – 1890 гг. – СПб.: Изд. хоз. деп. МВД, 1865- 1905. – 324 с.; Указания МВД относительно применения некоторых статей Положения о земских учреждениях 12 июня 1890 г. – СПб.: Изд. хоз. деп. МВД, 1892. – 126 с.
    89. Материалы собранные для высочайше учрежденной комиссии о преобразовании губернских и уездных учреждений. Отд. Административный: В 4 ч. – СПб.: Тип. МВД, 1870-1871. – Ч. 1-4.
    90. Положение о губернских и уездных земских учреждениях // Земские учреждения. Настольная книга земских гласных. – Москва: Тип. Императорской канцелярии, 1871. – С. 1 – 25.
    91. Положение о начальных народных училищах 14 июля 1864 г. // Земские учреждения. Извлечение статей из книг Свода законов и продолжений (т. 4-15). – Изд. 2-е Н. Максимова. – М.: Тип. Шаман и Глушкова, 1866. – С. 305-314.
    92. Аннин П. Свод главнейших законоположений и распоряжений о начальных народных училищах и учительских семинариях / П. Аннин. – СПб.: Тип. МВД, 1890. – Ч. 1. – 320 с.
    93. Російський державний історичний архів (далі РДІА). – Ф. 1282. – Оп. 3. – Спр. 127; Ф. 1263. – Оп. 1. – Спр. 853, 4244, 4580; Ф. 1149. – Оп. 12. – Спр. 141; Ф. 1291. – Оп. 30. – Спр. 19; Оп. 62. – Спр. 7; Оп. 54. – Спр. 147; Оп. 132. – Спр. 42.
    94. РДІА. – Ф. 1287. – Оп. 27. – Спр. 82; Оп. 23. – Спр. 108; Оп. 22. – Спр. 1416; Оп. 91. – Спр. 22; Оп. 40. – Спр. 1253; Оп. 28. – Спр. 766; Ф. 1288. – Оп. 3. – Спр. 133; Оп. 2. – Спр. 57; Оп. 8- Спр. 12; Оп. 1. – Спр. 2; Оп. 25. – Спр. 2429.
    95. РДІА. – Ф. 1288. – Оп. 3. – Спр. 136.
    96. РДІА. – Ф. 1284. – Оп. 92. – Спр. 7, 9, 29, 35, 19; Оп. 69. – Спр. 186, 194; Оп. 241. – Спр. 60
    97. РДІА. – Ф. 1284. – Оп. 92. – Спр. 72, 93, 66, 41, 38.
    98. РДІА. – Ф. 1409. – Оп. 6. – Спр. 1432; Ф. 1288. – Оп. 3. – Спр. 143.
    99. РДІА. – Ф. 1152. – Оп. 9. – Спр. 5. – 23 Арк.
    100. Державний архів Донецької області (далі ДАДО). – Ф.110 – Оп. 1. – Спр. 16, 79, 105.
    101. ДАДО. – Ф. 110. – Оп. 1. – Спр. 27, 44, 56.
    102. ДАДО. – Ф.110. – Оп.1. – Спр. 65, 15.
    103. ДАДО. – Ф. 110. – Оп. 1. – Спр. 5, 10, 11, 24, 37, 38, 59, 62, 70, 79, 103, 109, 124, 126.
    104. ДАДО. – Ф. 211. – Оп. 1. – Спр. 5,6.
    105. ДАДО. – Ф. 113. – Оп. 1. – Спр. 36, 94, 110, 120, 178, 190, 192, 225; Ф. 114. – Оп. 1. – Спр. 1.
    106. Наприклад: Годовой отчет земского врача 1-го участка Мариупольского уезда за 1890 г. // Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1890 г. – Мариуполь: Типо-Литография А.А. Франтова, 1891. – 323-326; Отчет о деятельности ремесленного кузнечно-слесарного отделения при Мариинской народной школе в г. Мариуполе, за время с 1 января 1889 г. по 1 января 1890 г. // Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1899 г. – Мариуполь: Тип. Бр. Э. и А. Гольдрин, 1890. – С. 361-365.
    107. Систематический сборник постановлений Мариупольского уездного земства с 1869 по 1913 гг.: В 2-х тт. – Мариуполь: Тип. Бр. Э. и А. Гольдрин, 1916-1917.
    108. Наприклад: Устав Общества попечения о подкидышах и сиротах призреваемых Екатеринославским губернским земством. – Екатеринослав: Тип. губернского земства. – 1903. – 18 с.; Отчет Екатеринославской губернской земской управы за 1889 г. – Ч. 2, Екатеринослав. Тип. губернского правления, 1890. – С. 51-55; ДАДнО. – Ф. 469. – Оп. 1. – Спр. 5.
    109. ДАДнО. – Ф. 120. – Оп. 16; Ф. 469. – Оп. 44.
    110. ДАДнО. – Ф. 20. – Оп. 1; Ф. 11. – Оп. 1393; Ф. 681. – Оп. 7.
    111. ДАДнО. – Ф. 694. – Оп. 1; Ф. 688. – Оп. 1.
    112. Державний архів Луганської області (далі ДАЛО). – Ф. 61 – Оп. 1. – Спр. 4, 5, 10.
    113. ДАЛО. – Ф. 61. – Оп. 1. – Спр. 7, 8, 83.
    114. ДАЛО. – Ф. 61. Оп. 1. – Спр. 11.
    115. Обзор экономических мероприятий Славяносербского уездного земства за 1911 год. – Луганск: Типо-Литография. С.М. Гаммерштейн, 1912. – 240 с.; Обзор деятельности Славяносербского земства по народному образованию с 1866 по 1909 год. – Луганск: Тип. И.С. Житомирского, 1911. – 47 с.; Краткий исторический очерк библиотеки для служащих Славяносербского уездного земства // Ежегодник справочник Славяносербского уездного земства на 1914 год. – Луганск: Типо-Литография С.М. Гаммерштейн, 1914. – 218 с.
    116. ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2161. – 28 арк.
    117. ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2201. – Арк. 35.
    118. Журналы 48-го очередного Бахмутского уездного Земского Собрания сессии 1913 г. (10-18 октября). – Бахмут: Тип. И. Дерковского, 1914. – 87 с.; Отчет об исполнении постановлений очередного Бахмутского уездного земского собрания сессии 1913 г. – Бахмут: Тип. И. Дерковского, 1914. – 91 с.
    119. Наприклад: Журналы Екатеринославской губернской земской управы с 7 марта по 1-е июля 1867 г. – Екатеринослав: Тип. Я.М. Чаусского, 1867. – 355 с.; Журналы Екатеринославской губернской земской управы с 1-го октября 1867 г. – по 1-е января 1868 г. – Екатеринослав: Тип. Я.М. Чаусского, 1868. – 162 с.; Отчет Екатеринославского губернской земской управы о взаимном страховании имуществ от огня по Екатеринославской губернии за 1904 г. – Ч. ІІІ. – Екатеринослав: Тип. губернского земства. – 254 с.; Отчет Екатеринославской губернской земской управы за 1896 г. – Ч. ІІ. – Екатеринослав: Типо-Литография Л.Я. Шпарбера, 1897. – 198 с.; Отчет Екатеринославской губернской земской управы за 1875 г. – Екатеринослав: Печатано в Губернской типографии, 1876. – 287 с.
    120. Наприклад: Смета расходов губернских земских повинностей по Екатеринославской губернии на 1898 г. – Екатеринослав: Тип. губернского земства, 1899. – 53 с.; Смета расходов губернских земских повинностей Екатеринославской губернии на 1899 г. – Ек
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины