ДИТЯЧА БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНI В 20-х - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 30-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ : ДЕТСКАЯ БЕСПРИЗОРНОСТЬ В СОВЕТСКОЙ Украине В 20-х - ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЕ 30-х ГОДОВ ХХ ВЕКА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЗІНЧЕНКО АЛЛА ГРИГОРІВНА
УДК 947.084.3/.6(477):364

ДИТЯЧА БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ
В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНI
В 20-х - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 30-х РОКІВ
ХХ СТОЛІТТЯ

спеціальність 07.00.01. історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник
Гончарук Григорій Іванович
доктор історичних наук, професор

Одеса - 2001

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1 ДИТЯЧА БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ: ІСТОРІОГРАФІЯ проблеми, джерела, методологія та методи дослідження........................................................................................... 12
1.1. Історіографія проблеми дитячої безпритульності.................. 12
1.2. Джерела, методологія та методи дослідження......................... 30
РОЗДІЛ 2 ПРИЧИНИ ПОЯВИ, СУТНІСТЬ ТА ГЕНЕЗА ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ.............................................................. 38
2.1. Суть дитячої безпритульності як соціального явища та її генеза в історичному контексті................................................. 38
2.2. Економічні, соціальні та політичні причини появи дитячої безпритульності в Україні в 20-х першій половині 30-тих років............................................................................................. 57
РОЗДІЛ 3 ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ПО ПОДОЛАННЮ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ У 20 - х - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 30-х РОКІВ.............................................................................................................. 76
3.1. Вирішення проблем дитячої безпритульності та бездоглядності у 20-х роках...................................................... 76
3.2. Особливості формування та шляхи подолання масової дитячої безпритульності під час колективізації та голодомору 1932-1933 рр........................................................ 112
РОЗДІЛ 4 УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ДІТЕЙ................ 138
4.1. Застосування системи патронування як шляху подолання безпритульності........................................................................ 138
4.2. Діяльність добровільних товариств щодо подолання дитячої безпритульності в Україні у 20-х першій половині 30-х років........................................................................................... 151
ВИСНОВКИ................................................................................................. 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ...................... 174

ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах трансформації суспільства формуються та отримують розвиток негативні тенденції в основних сферах життєдіяльності дітей майбутнього держави і, разом з тим, найменш захищеної категорії населення. Зростає кількість правопорушень, скоєних неповнолітніми, значно широкого розповсюдження, у порівнянні з попереднім періодом, набули наркоманія та алкоголізм в середовищі дітей та неповнолітніх. Збільшується число безпритульних дітей. Більшість з них були кинуті батьками або самі покинули сім’ю, яка не забезпечила дитині нормальні умови життя та повноцінного розвитку. Ці діти, як правило, займаються бродяжництвом, жебракуванням, крадіжками, систематично вживають алкогольні напої, токсичні та наркотичні речовини. Вони дуже часто стають жертвами сексуального насилля, залучаються дорослими до протиправної діяльності. Їх життя і здоров’я постійно знаходяться під загрозою.
Аналіз показує, що причини протиправної поведінки підлітків тісно пов’язані з соціально-політичною та економічною нестабільністю у суспільстві, умовами виховання у сім’ї, недоліками навчально-виховного процесу, неблагополучним побутовим оточенням, негативним впливом антигромадських елементів.
Чисельність безпритульних дітей з року в рік не зменшується. Якщо у 1996 році в ході проведення профілактичних рейдів на вулицях міст їх було вилучено 12 тис., то вже в 2000 році працівниками кримінальної міліції для неповнолітніх було затримано 35 тис. дітей (за бродяжництво - 25 тис., за жебрацтво - 10 тис.), що на 3,7 тис. осіб більше ніж у 1999 р.1 Безумовно, наведена статистика відображає кількість безпритульних дітей, що були затримані працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх, але невідома загальна їх чисельність, включаючи тих, хто не був затриманий.
Як свідчить аналіз причин виникнення та поширення дитячої безпритульності в сучасних умовах, першопричиною є зростання чисельності малозабезпечених сімей (у зв’язку зі складним соціально-економічним становищем, за офіційними даними, понад 13 тисяч сімей не мають можливості повноцінно виконувати свої функції), небажання батьків займатись вихованням дітей, пияцтво в сім’ях. Значно впливає на зростання кількості безпритульних дітей слабка виховна робота за місцем проживання. А тому невпинно зростає кількість підлітків, які не навчаються і не працюють. За даними Міністерства освіти України тільки на кінець 1998 р. не навчалось більше 31 тисячі дітей шкільного віку, з них 3 тисячі - діти початкової школи, близько 27 тисяч - випускники 9-х класів.1
Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей відповідно до Закону України Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” у 2000 році здійснювали 86 притулків для неповнолітніх. Соціальну допомогу в притулках отримали понад 27,7 тис. дітей (для порівняння - у 1997 році в 71 притулку знаходилося на вихованні 12 тис. неповнолітніх). 2
На жаль, у більшості діючих притулків для неповнолітніх через скрутне фінансове становище не створено нормальних житлово-побутових умов та їх матеріальна база вкрай недостатня для організації виховної роботи. До того ж, створювана мережа притулків для неповнолітніх як закладів тимчасового перебування дітей, безумовно не вирішить всіх проблем нужденного дитинства.
В той же час існує багато передумов для докорінної зміни такого становища. В Україні зберіглася головна інфраструктура за допомогою якої можна забезпечити інтереси дітей загальна писемність, розвинута мережа шкіл та медичних закладів, безкоштовна загальна освіта. Однак, в останні роки ці досягнення опинилися під загрозою. Високі ціни на продукти харчування призвели до зменшення допомоги дітям у дитячих садках і початковій школі, скорочується кількість безкоштовних молочних кухонь, незадовільно діє механізм соціальної допомоги одиноким жінкам, які мають дітей.
Проблема дитячої безпритульності та бездоглядності не нова для України, тому її практичне вирішення в сучасних умовах вимагає наукового аналізу досвіду подолання безпритульності дітей у 20-х першій половині 30-х років ХХ століття на Україні. Саме в цей час був накопичений величезний історичний досвід, який може стати базовим для вирішення надзвичайно гострих питань сьогодення.
Поряд з практичним, дана наукова проблема має важливе наукове значення. Складний і суперечливий за змістом період 20-х 30-х років останнім часом знайшов своє нове висвітлення. Численні його проблеми, пов'язанні, в першу чергу, з реалізацією економічної стратегії НЕПу, індустріалізацією, колективізацією, культурною революцією вивчені, як у монографічних узагальненнях, так і на рівні кандидатських та докторських дисертацій. Цього не можна сказати про проблеми дитячої безпритульності, які, виходячи з сучасних методологічних засад, комплексно не вивчені або розглядаються в руслі окремих локальних завдань.
Безумовно, що за сучасних умов поглиблений аналіз теми нашого дослідження має велике значення, складаючи підвалини для внесення змін в діюче та розробку нового законодавства з питань охорони дитинства. Його цінність полягає в тому, що це надає можливість звернутись до апробованих, тих що дали позитивні результати методів невідкладної допомоги знедоленим дітям.
Зв’язок роботи з державними програмами. Свідченням актуальності проблеми охорони дитинства взагалі, та проблеми дитячої безпритульності зокрема, для України є затвердження Указом Президента України Національної програми Діти України” (січень 1996 р.). Вона ставить за мету забезпечення правового та соціального захисту кожної дитини та створення сприятливих умов для всебічного розвитку дітей.
Тенденція до збільшення кількості дітей, що більшу частину свого життя перебувають на вулиці, жебрачать, займаються бродяжництвом та пов’язаною з ними злочинністю, стала настільки загрозливою, що обумовила розробку та прийняття Указу Президента України Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” (березень 1998 р.). Основною метою цього значимого документу є формування основ комплексного розв’язання проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки до самостійного життя. Ці заходи спрямовані на виконання Національної програми Діти України”, і передбачають розв’язання таких завдань:
удосконалення нормативно-правової бази запобігання бездоглядності та правопорушенням серед дітей, приведення її у відповідність сучасним умовами і міжнародним нормами;
підвищення ефективності діяльності всіх суб’єктів державної системи соціального та правового захисту щодо розв’язання проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві;
створення умов для соціальної, психолого-педагогічної, медичної, правової підтримки і реабілітації дітей з девіантною поведінкою, зокрема, шляхом розширення відповідно до потреб регіонів мережі притулків для неповнолітніх;
організація теоретичних і методичних досліджень з проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, узагальнення досвіду і впровадження в практику найефективніших методів цієї роботи;
підготовка і підвищення кваліфікації фахівців, які займаються профілактикою бездоглядності та правопорушень серед дітей.
Тема даного дисертаційного дослідження є складовою частиною національної програми Діти України”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Враховуючи наукову, та практичну значимість опрацювання даної теми, її актуальність і недостатнє вивчення, автор ставить за мету заповнити цю значну прогалину у вітчизняній історіографії та по-новому проаналізувати таку багатопланову проблему, як досвід подолання дитячої безпритульності в Радянській Україні в 20-х - першій половині 30-х років ХХ століття.
Метою дисертаційної роботи є системне наукове дослідження в історичному контексті України досліджуваного періоду суті дитячої безпритульності як соціального явища, обумовленого соціально-економічними та політичними умовами життя суспільства та системного аналізу досвіду подолання дитячої безпритульності в Радянській Україні в 20-х - першій половині 30-х років ХХ століття.
Виходячи з поставленої мети визначаються наступні дослідницькі завдання:
· проаналізувати стан і ступінь дослідження обраної теми в історіографії;
· поглибити дослідження історичного досвіду подолання дитячої безпритульності в Україні в 20-х першій половині 30-х років;
· продовжити вивчення в історичному контексті суті соціального явища безпритульності, сформулювати чітку класифікацію її видів;
· провести системний аналіз соціально-економічних та політичних причин появи безпритульності в Україні в 20-х першій половині 30-х років;
· дослідити та систематизувати нормативно-правову базу і практичну діяльність державних установ щодо ліквідації дитячої безпритульності в Україні;
· проаналізувати фактори виникнення та шляхи подолання безпритульності в період голодомору 1932-1933 рр. як одного з найбільших соціальних катаклізмів даного історичного періоду;
· розкрити роль громадськості в подоланні дитячої безпритульності, надати комплексну характеристику діяльності громадських організацій у вирішенні даної проблеми;
· на основі історичного узагальнення досвіду подолання безпритульності в Радянській Україні в 20 х - першій половині 30-х років сформулювати практичні рекомендації щодо подолання дитячої безпритульності та узгодженої діяльності державного механізму соціального захисту дитинства за сучасних умов.
В постановці даних дослідницьких завдань автор не претендує на вичерпний аналіз усіх проблем дитячої безпритульності протягом складної та суперечливої історії її подолання, розуміючи, що це завдання виходить за рамки одного дослідження на рівні кандидатської дисертації.
Хронологічні рамки наукового дослідження охоплюють 20-ті - першу половину 30 - тих років ХХ століття. Проблема дитячої безпритульності розглядається з перших післяреволюційних років, тобто з початку створення цілісної системи охорони дитинства, до середини 30-х років, коли головним органом боротьби з дитячою безпритульністю стали органи НКВС. В результаті їх діяльності безпритульність як масове соціальне явище майже зовсім зникла.
Географічні рамки дослідження охоплюють межі Радянської України, тобто Української Радянської Соціалістичної Республіки в її кордонах досліджуваного періоду. Проблеми подолання дитячої безпритульності на території західноукраїнських земель, що мали свою історичну специфіку, в дослідженні не розглядаються.
Об’єктом дисертаційного дослідження є дитяча безпритульність як соціальне явище, державні та громадські організації, що займалися проблемами його подолання в Україні в досліджуваний період.
Предметом дисертаційного дослідження є діяльність державних органів та громадських організацій щодо подолання дитячої безпритульності в Радянській Україні в 20-х першій половині 30-х років ХХ століття.
Наукова новизна одержаних результатів. Відсутність спеціальних досліджень, присвячених вивченню досвіду подолання дитячої безпритульності в Радянській Україні в 20-х - першій половині 30-х років ХХ століття, виходячи із сучасних методологічних засад і визначає наукову новизну даної дисертації.
Новизна дисертації полягає в тому, що:
* уточнено визначення поняття дитячої безпритульності” та класифікація її видів;
* виявленні політичні причини виникнення дитячої безпритульності та їх вплив на її зростання в досліджуваний період;
* детально досліджені фактори розвитку та шляхи подолання дитячої безпритульності в період голодомору 1932-1933 рр.;
* розкрито роль, значення і основні напрямки діяльності по ліквідації дитячої безпритульності громадських організацій і об’єднань.
Теоретичне і практичне значення головних результатів дослідження автор вбачає у можливості застосуквання їх державними органами, насамперед тими, що займаються питаннями соціального захисту та розвитку дітей і молоді, Міністерством освіти і науки України при формуванні загальних засад політики щодо проблем нужденного дитинства на сучасному етапі, у практичній діяльності органів місцевого самоврядування, соціальних служб для молоді, різноманітних громадських організацій та установ для вирішення проблем безпритульних дітей.
Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці наукових і популярних праць, у розробці шкільних та вузівських курсів з історії України, при проведенні просвітницької роботи.
Апробація результатів дисертації та публікації.
Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри політичної історії Київського національного економічного університету, кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету.
Принципові ідеї, положення та висновки дисертаційного дослідження були викладені на міжнародній, всеукраїнській та внутрівузівських науково-практичних конференціях: Міжнародна конференція Сучасна сім’я в умовах трансформації суспільства” (м.Київ, 1998 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція Молодь та суспільство: шляхи розв’язання проблем” (м. Одеса, 2001 р.), наукові конференції професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов ім. Н.К.Крупської (1992, 1993, 1997 рр.). За результатами проведеного дисертаційного дослідження опубліковано 8 статей, в тому числі 4 в провідних фахових наукових виданнях.
Основні результати і висновки наукового дослідження використовуються автором у практичній діяльності по розробці проектів нормативних документів щодо реалізації сучасної молодіжної політики та реалізації молодіжних прогарм в рамках діяльності Українського національного комітету молодіжних організацій.

1 [108 ] Державна доповідь Про становище дітей в Україні за підсумками 1997 року”. Київ: НВФ Студцентр”, 1998. С. 98.; [157] Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні: праця дітей в Україні. К.: Український інститут соціальних доліджень, 2001. С.17-18.; [115] Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). К.: Український інститут соціальних досліджень, 2001. С.124.

1 [148] Притулки для неповнолітніх: статус та особливості роботи. Матеріали на допомогу працівникам притулків для неповнолітніх. - Київ: НВФ Студцентр”,1998. С. 6.

2 [148] Притулки для неповнолітніх: статус та особливості роботи. Матеріали на допомогу працівникам притулків для неповнолітніх. - Київ: НВФ Студцентр”, 1998. С. 8.; [157] Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні: праця дітей в Україні. К.: Український інститут соціальних доліджень, 2001. С.17-18.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дає можливість авторові зробити такі головні висновки:
1. Автор розглядає дитячу безпритульність в Радянській Україні в 20-х першій половині 30-х рр. ХХ ст. як соціальне явище, що характеризується відсутністю у дитини сукупності необхідних умов для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку.
Наповненність поняття дитячої безпритульності знаходиться в безпосередній залежності від рівня економічного і соціального розвитку країни, широти усвідомлення суспільством необхідності охорони дитинства і, відповідно, ступеню її законодавчого забезпечення.
2. В основі поділення видів безпритульності лежить принцип відсутності тих чи інших умов необхідних для розвитку дитини, які безпосередньо відображаються на станові її розвитку та соціального комфорту.
Аналіз фактичного матеріалу дозволяє автору схилитися до класифікації, в основу якої покладений розподіл безпритульних на дві великих групи:
- безпритульні - діти, які втратили батьків, опікунів або зв’язок з ними і внаслідок цього опинилися на вулиці.
- бездоглядні - діти, які мали батьків або знаходилися під опікою, але не мали належного матеріального забезпечення та умов виховання і внаслідок цього більшу частину дня знаходилися на вулиці.
Перша група дітей потребувала повного соціального забезпечення держави. Друга - соціально-правового захисту та тимчасової або часткової державної допомоги.
3. Головними соціально-економічними та політичними причинами виникнення дитячої безпритульності в Радянській Україні в 20-х - 30-х роках слід вважати:
1) низький матеріальний рівень життя більшості населення країни;
2) безробіття, яке було найбільш розповсюджене серед молоді;
3) недоліки становлення нової освітньо - виховної системи, фактична недоступність системи освіти для певної частини дітей;
4) соціально-психологічний клімат перехідного періоду, формування маргінальної особистості;
5) соціально-класова політика радянського уряду та формування авторитарної політичної системи;
6) політичні репресії та депортації населення України;
7) суперечливий процес становлення системи охорони дитинства в радянській Україні.
Дослідниками проблеми дитячої безпритульності визнавалися домінуючими причинами її появи на початку 20-х років, у першу чергу, соціально-економічні. Щодо чисельних політичних причин, то вони майже повністю ігнорувалися, хоч, зрозуміло, це зовсім не знімало їх з порядку денного та не зменшувало їх актуальності. Втім, наявність політичних причин появи дитячої безпритульності була очевидною. Більше того, згодом, в 30-ті роки, в умовах формування тоталітарного режиму саме ці причини стають домінуючими у зростанні дитячої безпритульності в країні.
Аналізуючи причини дитячої безпритульності, автор критично переглянув стереотипи радянської історичної науки, яка стверджувала, що поява та існування дитячої безпритульності це наслідок капіталістичного ладу, результати імперіалістичної та громадянської воєн, тимчасових економічних труднощів становлення молодої соціалістичної держави. Вважалося, що соціалістична революція створила умови ліквідації безпритульності, і тому саме соціалістичний лад виключає можливості для існування такого явища як безпритульність. Але, як вважає автор, революція створила лише передумови знищення причин появи безпритульності, оскільки соціалістична держава визнавала турботу про дітей своїм обов’язком, а шлях її подолання виявився складним, суперечливим й розтягнувся на десятиліття.
4. До кінця 20-х років в Україні сформувалася система охорони дитинства, дієздатність якої ускладнювалася голодом, епідеміями, що обумовило зростання безпритульності в неймовірних масштабах. До кінця 20-х років в Україні було, в основному, завершено створення нормативно-правової бази з питань охорони дитинства та закінчився організаційний процес створення центральних та місцевих органів охорони дитинства.
Система державного захисту безпритульних дітей включала в себе:
* законодавство з питань охорони дитинства;
* державні і громадські установи боротьби з безпритульністю;
* мережу закладів для безпритульних дітей;
* різноманітні види допомоги дітей (речова, харчування, грошова, працевлаштування тощо).
5. Протягом 20- х - першої половини 30-х років у практиці державних та громадських структур по подоланню дитячої безпритульності, виходячи з соціально-економічної ситуації, що склалась в країні, застосовувалися такі форми:
· вилучення безпритульних з вулиці та розміщення їх у дитячих будинках;
· застосування системи індивідуального та колективного патронування;
· індивідуальна матеріальна допомога;
· направлення безпритульних підлітків на навчання до ФЗУ та робфаки;
· працевлаштування;
· проведення одноразових кампаній допомоги (лотереї, благодійні спектаклі, тижні допомоги”, збори коштів та речей тощо);
· створення пунктів харчування та ночовок для нужденних та бездомних дітей;
· шефство трудових колективів над інтернатними установами, надання їм фінансово-матеріальної допомоги.
У середині 20-х років, органи боротьби з безпритульністю почали впровадження профілактичних заходів попередження безпритульності, серед яких найбільш ефективними виявилися організація системи позашкільного виховання дітей та юнацтва, проведення оздоровлення дітей та підлітків, працевлаштування молоді тощо. Головним результатом соціально-профілактичної роботи було майже повне зникнення вуличної безпритульності. Вона почала втрачати ознаки масового соціального явища. Як свідчить національний досвід подолання безпритульності у 20-х першій половині 30-х років, найбільш ефективними виявилися саме профілактичні методи подолання цього соціального явища.
З укріпленням тоталітарної системи відповідні органи стали застосовувати все більше адміністративних і навіть силових методів: ізоляції районів, яких охопив голоді, примусового патронату дітей на селі тощо.
6. Однією з найбільш розповсюджених форм участі громадськості у подоланні дитячої безпритульності в 20-х першій половині 30-х років було застосування системи патронування. Безумовно, що ця форма боротьби з дитячою безпритульністю виявилася одною з найбільш ефективних. Патроновані діти знаходилися в кращому становищі, ніж інтерновані, не тільки за матеріальними умовами життя, а, в першу чергу, тому, що отримували родинне виховання. Але під час голодомору 1932-1933 рр. практика переведення дітей на патронат була антигуманою, і навіть злочинною, бо призводила до неминучої смерті дітей у голодному селі. Після ліквідації наслідків голодомору державна підтримка та фінансове забезпечення системи патронування у другій половині 30-х років дали позитивні результати, сприяли іі удосконаленню, що, в свою чергу, дало змогу покращити матеріальні умови життя патронованих дітей.
7. Значну роль у подоланні дитячої безпритульності в 20-х першій половині 30-х років відігравали добровільні громадські об’єднання. Серед них найбільш впливовими були Друзі дітей” та Український Червоний Хрест. Серед різноманітних форм діяльності добровільних товариств важливе місце посідало надання матеріальної допомоги дітям з малозабезпечених родин, організаційна та фінансова підтримка системи інтернатних закладів та системи патронування, проведення оздоровлення дітей. Але, в силу тих соціально-економічних процесів, що проходили в країні докорінно змінити становище безпритульних дітей добровільні товариства не змогли. Вони були лише додатковою ланкою партійно-державного керівництва, і в даному питанні, як і в інших, знаходились у форваторі його рішень.
8. Серед головних недоліків подолання безпритульності в 20-х першої половини 30-х років слід вважати недосконалість нормативно-правової бази, відсутність скоординованих зусиль держави та громадськості і належних фінансових можливостей під практичною діяльністю державних органів та установ боротьби з безпритульністю.
9. Перехід України до ринкових відносин, формування демократичних засад національної державності здійснюється в умовах гострої соціально-економічної кризи, що породжує властиві для неї негативні явища, у тому числі дитячу безпритульність. Сучасні процеси за масштабами завдань наближаються до тих, що існували в 20-ті - 30-ті роки.
Узагальнення та наукові висновки, що випливають зі змісту дисертації дають підстави авторові дослідження сформулювати рекомендації, що можуть запобігти суттєвим помилкам та прорахункам при вирішенні в Україні аналогічних проблем у сучасних умовах. На думку автора необхідно:
* визнати найбільш результативним та ефективним засобом подолання дитячої безпритульності проведення соціально-профілактичної роботи шляхом впровадження цілеспрямованої державної політики підтримки сім’ї (ввести адресні доплати на дітей з малозабезпечених сімей) та розвитку системи дошкільних та позашкільних закладів (забезпечити достатнє фінансування організації змістовного дозвілля і відпочинку дітей), залучати неповнолітніх до громадських робіт у вільний від навчання час;
* реформувати систему опіки та посилити контроль за її діяльністю;
* сприяти поширенню нових форм сімейного виховання дітей - прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу тощо;
* всебічно підтримувати діяльність громадських організацій, створювати сприятливі умови їх узгодженої діяльності з державними структурами.
Тема даного дослідження, на наш погляд, надзвичайно цікава й повчальна. Автор зробив спробу розглянути різні аспекти цієї багатограної проблеми, яка, безумовно, потребує подальшого опрацювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Архівні джерела
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України.

Ф.166. Наркомат освіти УРСР.
1. Стан інтернатних установ на 30/31 рр. - Оп.9. - Спр.1259.
2. До РНК. 10.11.30 р. - Оп.10. - Спр.411.
3. Тези доповіді Про стан роботи соціально-правової охорони недолітніх”. - Оп.10. - Спр.412.
4. РНК. Копія до НК РСІ. 10.11.30 р. ч.316-16. - Оп.10. - Спр.412.
5. Висновок Наркомосу по доповідній записці НКЗдоров’я до РНК УСРР. - Оп.10. - Спр.426.
6. До Раднаркому УСРР, НКЗдраву. - Оп.10. - Спр.426.
7. Висновки та пропозиції комісії по обслідуванню дитячого комбінату ім. Леніна. - Оп.10. - Спр.430.
8. Без назви. - Оп.10. - Спр.438.
9. Стенограма наради в справі остаточної ліквідації безпритульності з 20.10.31 р. - Оп.10. - Спр.438.
10. НКО. Доповідна записка до РНК УСРР. 2.12.32 р. - Оп.10. - Спр.438.
11. До НКО. Про стан будинків інтернатної мережі м. Одеси (матеріальне становище дитячих будинків, стан безпритульності в Одесі та кількість вільних місць у будинках (за 1931 р.)) - Оп.10. - Спр.444.
12. Норми постачання до і-у, встановлені НК Торгом. - Оп. 10. - Спр.444.
13. До НКПостачання. НКР 19.03.31 р. - Оп.10. - Спр.444.
14. Боротьба з безпритульністю та стан дитячих будинків. - Оп.10. - Спр.445.
15. Стенограма наради в справі остаточної ліквідації безпритульності з 20.10.31 р. - Оп.10. - Спр.483.
16. Постанова Правління ВУКС з 31.07.32 р. Про харчування учнів у 1932/33 навч. році”. Оп.10. Спр.1162.
17. Про покращення дитячого харчування в системі споживчої кооперації на новий навчальинй рік 1932-1933 рр. на підставі Постанови Центрсоюзу. Постанова ВУКС. Оп.10. Спр. 1162.
18. Відчит Хід патронування дітей з дитячих будинків з 20.08. по 2.09. 33 р.” - Оп.10. - Спр.1211.
19. Охоплення гарячими сніданками - Оп.11. - Спр.177.
20. До НКО (ІІ.1933 р.) - Оп.11. - Спр.297.

Ф.264. Всеукраїнське правління товариства Друзі дітей” при Всеукраїнському ЦВК.
21. Статут Всеукраїнського товариства Друзі дітей”. Оп.1. - Спр.187.
22. До Президії ВУЦВК.15 квітня 1929 р. - Оп.1. - Спр.195.
23.НК РКИ СССР. Докладная записка о результатах обследования беспризорности. - Оп.1. - Спр.273.
24.Протокол засідання Центрального Правління Товариства ДД” за окремим дорученням Секретаріату ВУЦВКу проте, щоб заслухати представників від вищих організацій, про забезпечення постачанням дитбудинків з 26.12.1931 р. - Оп.1. - Спр.478.
25. Протокол № 1 Всеукраинского совещания работников по ликвидации детской беспризорности на транспорте от. 13.08. 1932 г. - Оп.1. - Спр.479.
26. До Секретаріату ВУЦВК. Доповідна записка Всеукраїнського правління товариства Друзі дітей” Про стан дитячих будинків”. - Оп.1. - Спр.479.
27. Коротка інформація Всеукраїнського правління товариства Друзі дітей” про допомогу дітям. - Оп.1. - Спр.546.
28. Витяг з протоколу № 9/739 засідання РНК УСРР з 21.03.1932 р. - Оп.1. - Спр.547.

Ф.283. Центральна комісія допомоги дітям при ВУЦВК.
29. До ЦКДД . Тези доповіді Про стан роботи соціально-правової охорони недолітніх”. - Оп.1. - Спр.725.
30. Заметки для информации о работе по борьбе с детской беспризорностью на Украине. - Оп.1. - Спр.884.
31. До РНК. 10.11.30 р. - Оп.1. - Спр.886
32. Стан дитячих будинків та боротьба з безпритульністю (Тези до засідання секретаріату ВУЦВК 10 серпня 1931 р., підготовлена НКО та ЦКДД). - Оп.1. - Спр.886.

Центральний державний архів громадських об’єднань України.

Ф.1. ЦК КПУ.
33. Об отправке беспризорных детей на село. Утверждено ПБ ЦК КП(б)У. 5.08.1933 г. - Оп. 6. - Спр. 284.
34. Протокол № 118 засідання ПБ КП(б)У Оп.16. - Спр.10.
35. Правління Всеукраїнського товариства Друзі дітей”. 23.08.28 р. до ВУЦВК. - Оп.20. - Спр.2708.
36. Зведення № 8 про стан окремих районів в 06.32 р. (з листів кореспондентів) - Оп.20. - Спр.5249.
37. Лист б. секретаря Шполянського РПК т. Шулькевича 25.07.32 р. До інформсектора КП(б)У. - Оп.20. - Спр.5249.
38. Секретарю ЦК КП(б)У т. Постишеву П.П.(секретно) - Оп.20. Спр. 6263.
39. Председателю СНК УССР. - Оп.20. Спр. 6263.
40. До РНК УРСР. - Оп. 20. - Спр.6233.
41. ЦК КП(б)У т. Косиору, Совнаркому УССР т.Любченко, секретарю Одеського обкому КП(б)У. Вечер, Председателю Одесского исполкома. - Оп 20. - Спр. 6465.
42.Список дитячих установ, що передаються органам НКВС, Наркомату соцзабезпечення та Наркомздоров’я. - Оп.20. - Спр.6645.
43. Довідка про фінансування патронованих дітей на 1935 рік за місцевим бюджетом. - Оп.20. - Спр.6645.
44. Довідка про виконання постанови ЦК КП(б)У про патронованих дітей від 15.02.35 р. - Оп.20. - Спр.6645.

Ф.7. ЦК ЛКСМУ.
45.Резолюція на доповідь НКО про стан дитячих інтернатних установ та щодо виконання ухвали НК РСІ від 28.06.28 р. - Оп.1. - Спр.332.
46. Стан дитячих будинків та боротьба з безпритульністю (Тези до засідання Секретаріату ВУЦВК 10 серпня 1931 р., підготовлені НКО та ЦКДД. - Оп.1. - Спр.332.
47. Висновки та пропозиції з матеріалів обслідування стану інтернатних установ на Україні. Затверджено Секретаріатом ЦК ЛКСМУ від 25.05.28 р. - Оп.1. - Спр.400.
48. Комуністичний дитячий рух на Україні. Інформаційний огляд 03.1928 р. - Оп.1. - Спр.401.
49. Довідка. ч.2. 19.03.1930 р. Участь комсомольських організацій у знищені куркуля як клясу. - Оп.1. - Спр.489.
50. Протокол засідання комісії в справі заходів щодо куркульських дітей в школах соцвиху, середній і вищій школі від 1.11.1930 р. - Оп.1. - Спр.489.
51. До засідання Бюро ЦК ЛКСМУ від 23.02.32 р. Докладная записка в ЦК ЛКСМУ. Копия ОГПУ УССР т. Казбеку. - Оп. 1. - Спр.713.
52. До засідання Секретаріату ЦК ЛКСМУ від 3.08.33 р. Докладная записка о Купянском детгородке. - Оп.1. - Спр.999.
53. Матеріали по обстеженню дитячої колонії с. Соколівка Крижопільського р-ну Вінницької обл., що його проведено 12-19 березня 1933 р. (до засідання Секретаріату ЦК ЛКСМУ від 7.04.33 р. - Оп.1. - Спр.1000.
54. Довідка Про стан патронованих дітей” (цілком таємно). - Оп.1. - Спр. 1000.
55. О работе детских домов. Постановление ЦК ЛКСМУ. К заседанию Бюро ЦК ЛКСМУ 29.08.1934 г. - Оп.1. - Спр. 1000.
56. Без назви - Оп.12. - Спр.470.

Збірники документів і матеріалів
57. Голод и дети на Украине (По данным Секции помощи голодающим детям при Центральном Совете Защиты детей на Украине и по другим материалам) /Сост. Арнаутов В.А. - Х.: Ред.-Изд. Отдел НКП, 1922. - 48с.
58. Голод 1932-1933 рр. на Україні: очима істориків, мовою документів / Інститут історії партії при ЦК Компартії України та ін./ ред колег.Ф.І.Рудич та ін. Упоряд. Р.Я.Пиріг (керівник) та ін.- К.:Політвидав,1990. 605с.
59. Детская беспризорность (Предупреждение и борьба с ней). - М.:Красная новь, 1925. 72 с.
60. Детское право советских республик. Сборник действующего законодательства о детях / Сост. М.П.Кричевская, Н.И. Курицкий./ Под ред. Ю.П.Мазуренко. - Х.: Юрид. изд.-во Наркомюста УССР, 1927. 674с.
61. Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. - Х.: Видання Народного Комісаріату освіти, 1920-1940 рр.
62. Історія ЛКСМУ (ред. кол. О.С.Карпо та ін.). Вид.2-е, доп. - К.: Молодь,1971. 678 с.
63. Из истории ВЧК. 1917-1921 гг. / Сборник документов. М.: Госполитиздат, 1958. 425 с.
64. Итоги борьбы с голодом в 1921-1922 гг. - М.,1922. - С.97.
65. КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК (1898-1970). - Т.5 (1931-1941). - К.: Політвидав,1980. 471с.
66. КПРС про комсомол і молодь / Збірка резолюцій і рішень з’їздів, конференцій і постанов ЦК. 1917-1956. 2 вид.- К.:Молодь, 1958. 379 с.
67. Культурне будівництво в Українській РСР (1917-1927). Збірник документів і матеріалів / Ред. Кондуфор Ю.Ю. Гутянський С.К., Кузьменко В.В. та ін. - К.: Наукова думка, 1979. 667 с.
68. Народна освіта на Україні на 15 грудня 1927 р. (Попередні підсумки шкільного перепису). - Харків, 1928.- 53 с.
69. Національні процеси в Україні: Історія і січасність. Документи і матеріали. Довідник У 2 Ч. / Упор.: І.О.Кресіна, В.Ф.Панібудьласка; За ред. В.Ф.Панібудьласки. К.: Вища школа, 1997. Ч.2. 704с.
70. Охрана детства. Официальные и методологические материалы по вопросам социально-правовой охраны детства. - Х.: Ред.-изд. отдел НКП, 1922. - 121с.
71.Охрана детства и борьба с беспризорностью /Сост. Люблинский П.И., Копелянская С.Е. - Л.:Академия, 1921. - 146 с.
72. Педагогическая энциклопедия / Под ред. Калашникова А.Г. - М.: Работник просвещения, 1930. - Т.2. 634 с.
73. Первый Всероссийский съезд по охране детства. 2-8 февраля 1919 г. в Москве. - Издан. Народ. Ком. Соц. Обесп. - 1920. - 74с.
74. Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919-1920): Зб.док. і матеріалів. - К.: В-во АН УРСР,1957. 1084 с.
75. Стенографический отчет второй сессии ВУЦИК I созыва. 24-27 мая 1922 г. - Х.: Издание ВУЦИК. - 1922. - 139 с.
76. Товарищ Комсомол. Документы сьездов, конференций ЦК ВЛКСМ.1918-1968. В 2 т. - М.: Молодая гвардия, 1969. Т.1. 1918-1941. 606 с.
77. Учреждения социального воспитания на Украине (по данным Главсоцвоса на 1.04.1923 г., собр. и обраб. Ф.Д. Тагиным)/ под ред. В.А.Арнаутова. - Х.,1924. 32 с.
78. 60 років на перехресті надій і тривог. Київський приймальник-розподільник для неповнолітніх у спогадах і документах. К.: А.Л.Д.”, 1995 112 с.

Монографії та статті
79. Абаринов А., Хиллиг Г. Испытание властью. Киевский период жизни Макаренко (1935-1937 гг.). Марбург, 2000. 200 с.
80. Артамонов П. Задачи борьбы с детской беспризорностью и детдом (К партсовещанию по вопросам народного образования) // Народное просвещение - 1929. - № 1. - С.78-89.
81. Бельський П.Г. Исследование эмоциальной сферы несовершенолетних отклоняющихся от нормы в своем поведении. - М.,1924. 90 с.
82.Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.:Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2-х кн. - кн.1. - К.: Либідь; Військо України - 1994 432 с.
83. Білий П.Х., Дишлевий П.С. Сторінка з історії братерської дружби // Вісник Київського університету. Історичні науки. - 1982. - Вип.24. - С.24-28.
84. Бибанов Т.П. Общество Друзья детей” // Вопросы истории. - 1985. - № 12. - С.166-168.
85. Бондар А.Д. Розвиток суспільного виховання в УРСР.(1917-1967) - К.:в-во Київського університету,1968. - 227с.
86. Бойко О.Д. Бережіть дітей!” (Про піклування Радянської держави про дітей в перші роки Радянської влади) // Наука і суспільство. - 1977. - №11. - С.28-29.
87. Бойко Е.Д. Организация помощи детям в первые годы Советской власти (1917-1920 гг.) // На путях дружбы и сотрудничества: Сборник научных трудов. - К.: Наукова думка. - 1981. - С.50-59.
88. Василевский Л.М. Детская преступность” и детский суд. Тверь: Изд.-во Октябрь”, 1923. - 191 с.
89. Василевский Л.М. Голгофа ребенка. Беспризорность и дети улицы. - Л.-М.: Книга, 1924. - 101с.
90. Ващенко Г. Педагогічна наука в СССР (Яничар А.С.Макаренко, найбільший совєтський педагог) // Твори. Том 4. Праці з педагогіки та психології. К.: Школяр” Фада” ЛТД, 2000. С.377-409.
91. Височін І.Г. Товариство Друзі дітей” за 8 років. - Х.:1932. 29 с.
92. Вишневський О. Григорій Ващенко на тлі актуальних завдань сучасної української педагогіки (етюди до системного аналізу) // Ващенко Григорій. Твори. Том 4. Праці з педагогіки та психології. К.: Школяр” Фада” ЛТД, 2000. С.3-29.
93. Вір Н. Як батьки штовхають дітей на вулицю // Друг дітей . 1928. - № 5. С.32-34.
94. Воспитательные дома в России // Вестник Европы. - 1890. Т.3. кн.6-июнь. - С.485 - 542.
95. Гамма. Международный союз помощи детям и его работа // Друг детей. - 1928. - №10. - С.27.
96. Гербеев Ю.В. Ленинские декреты о защите детства (1917-1922 гг.) // Воспитание школьников. - 1970 - №3. - С.5-6.
97. Гербеев Ю. Всенародная борьба за жизнь детей // Народное образование. - 1977. - №9. - С.84-86.
98. Гербеев Ю.В. Борьба с беспризорностью и преступностью несовершеннолетних в СССР (1917-1935 гг.) // Доклады АПН РСФСР. - М.,1963. - №.1. - С.69-72.
99. Гербеев Ю. За жизнь и счастье детей / / Народное образование. - 1970. - №6. - С.97-99.
100. Гернет М.Н. Социально-правовая охрана детства за границей и в России. - М.: Право и жизнь, 1924. - 68 с.
101. Грищенко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965). - К.,1966.
102. Гутянський С.К. Здійснення ленінських принципів народної освіти на Україні. - К.: В-во АН УРСР. - 1960. 108 с.
103. Гусак А.А. Забота Коммунистической партии о подрастающем поколении в условиях гражданской войны и военной интервенции // 60-летие окончания гражданской войны в СССР. - Днепропетровск, 1983. С.129-132.
104. Гусак А.А. К вопросу о формах борьбы с детской беспризорностью на Украине в 1921-1928 гг.// Некоторые проблемы социально-экономической и политической истории Украинской ССР. Сб. научных статей / ред. кол. Пойда Д.П. - Днепропетровск,1975. - Вып.6. - С.93-101.
105. Давыдов М.И. Забота о детях. Из истории деятельности Совета защиты детей в 1918-1920 годах // История СССР. - 1979. - № 5. - С.163-171.
106. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. К.:Либідь, 1991 340 с.
107. Діптан І.І. Проблема дитячої безпритульності на Україні (1919-1932 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Республіканський міжвідомчий збірник наукових праць. К.,1992. - Вип.2. - С.52-60.
108. Державна доповідь Про становище дітей в Україні за підсумками 1997 року”. Київ: В-во НВФ Студцентр”,1998. - 150 с.
109. Динер Ф. Детская беспризорность - путь к правонарушениям// Радянська школа. - 1928. - №3. - С.73-75.
110. До III з’їзду товариства Друзі дітей” // Друг дітей. - 1933. - № 2. - С.1-7.
111. Ейсман С. Правова охорона матері та дітей. К.: В-во ЦВК УРСР Радянське будівництво і право”, 1937. 26 с.
112. Залкнид А.Б. Психопаты ли беспризорные? // Вестник просвещения. - 1924. - №9. - С.135-139.
113. Залкнид А.Б. Выбитые из социальной колеи дети (Доклад на ІІ Всероссийском съезде по правовой охране несовершеннолетних)// Шлях освіти. - 1925. - №7-8. - С.9-40.
114. Золотарьов В., Пристайко В., Шаповал Ю. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. К.: Абрис, 1997 607 с.
115. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). К.: Український інститут соціальних досліджень, 2001. 166 с.
116. Каменева О.Д. Общественность в охране детства // О наших детях. - 1930. - № 8. - С.7-9.
117. Катков Е.С. Среда беспризорного подростка // Путь просвещения. - 1924. - № 4-5. - С.234-241.
118. Козлов В.А. Человек революционной эпохи (к методологии исторического исследования) // Советская культура: история и современность. М., 1983. С.188 199.
119. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голдомор:Пер. з анг. - К.:Либідь,1993. - 384с.
120. Коренєв І. Історія боротьби з безпритульністю // Друг дітей. - 1928. - №5. - С.14-18.