ТВОРЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ДОНБАСУ В ПЕРІОД КОНТРОЛЬОВАНОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ (СЕРЕДИНА 50-х – СЕРЕДИНА 60-х рр. ХХ ст.) : Творческая интеллигенция ДОНБАССА В ПЕРИОД контролируемой либерализма (СЕРЕДИНА 50-х - середины 60-х гг. ХХ в.)

Краткое описание

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису
СЕРГІЄНКО ГАННА СЕРГІЇВНА

УДК 94(47).084.9 «1953-1964»

ТВОРЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ДОНБАСУ В ПЕРІОД КОНТРОЛЬОВАНОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ
(СЕРЕДИНА 50-х СЕРЕДИНА 60-х рр. ХХ ст.)

Спеціальність 07.00.01 історія України

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Довжук Ігор Володимирович,
доктор історичних наук, професор

Луганськ 2009

ПЛАН
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження
1.1 Історіографія дослідження 10
1.2 Джерельна база дисертації 25
1.3 Методологічні засади дослідження 33
РОЗДІЛ 2. Духовний злам творчої інтелігенції в
рамках нового курсу влади
2.1. Творча праця в нових політичних умовах 40
2.2. Політизація культурно-просвітницької діяльності 69
творчої інтелігенції
РОЗДІЛ 3. Творчість митців з початком згортання процесу лібералізації
3.1. Механізм керування творчім процесом задля
Легітимації влади 101
3.2. Мистецький конформізм 125

ВИСНОВКИ 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 161

ВСТУП

Актуальність теми. Інтелігенція один зі складових елементів, що в сукупності своїй утворюють поняття «нація». Творча інтелігенція є складовою національної еліти, яка бере активну участь вирішенні економічних, політичних та багатьох соціальних проблем, чим сприяє прискоренню розбудови української державності. Вона виступає в ролі рушійного чинника демократичного реформування суспільства. Критичне ставлення до існуючих форм управління суспільством обумовлює здатність творчої інтелігенції сприяти подоланню кризових явищ.
На сучасному етапі становлення українського суспільства, як і в будь-який переломний історичний момент, перед громадськістю України гостро постала проблема духовного розвитку нації. Розв’язання об’єктивно існуючої проблеми головним чином залежить від громадської позиції та культурницької діяльності української інтелігенції, яка являє собою інтелектуальну еліту держави.
Головним завданням творчої інтелігенції є продукування і розповсюдження духовних цінностей. Однак цілеспрямована політика радянської влади щодо формування нової інтелектуальної верстви стала головною причиною корінних трансформацій у сприйнятті творчою інтелігенцією свого суспільно-культурного призначення. Політика і заходи, що проводились у життя радянською владою, спричинили деформацію в ментальній сфері української інтелігенції.
Під час існування радянської системи із суспільно-культурного життя були вилучені такі складові духовності, як історична пам’ять, релігійна свідомість, пройшла заміна їх ідеологічними догмами, що завдало українській культурі невиправних втрат, складних деформацій. Разом із тим, українська література і мистецтво розвивались, велись плідні новаторські пошуки.
Сьогодні розвиток конкурентоспроможного національного мистецтва відіграє особливу роль, оскільки стимулом консолідації нації, на нашу думку, виступає саме продукт національного мистецтва. Більше того, національне мистецтво один з факторів, що формують образ народу за кордоном, цим дозволяє подолати тривалу ізоляцію країни, самоутвердитися у світовому контексті. Інтелектуальний та творчий потенціал виступає головним чинником гармонійного розвитку суспільства. Творча інтелігенція соціальна сила, яка, окрім виконання своїх професійних функцій, у переважній більшості є активним провідником національної ідеї.
Актуальність обраної теми дослідження обумовлена не лише сучасними потребами українського суспільства й інтелігенції як прошарку, але й теоретично-пізнавальними потребами української історичної науки. Саме недостатня наукова розробка в історичній науці проблем творчої інтелігенції Донбасу періоду контрольованого лібералізму, коли розпочався другий етап відродження національної ідеї, обумовила необхідність вивчення обраної теми, що дозволить скласти більш повне уявлення про політичні, соціальні, культурні процеси, які відбувалися в Україні досліджуваного періоду.
Творча інтелігенція являє собою певну соціальну групу, в основі діяльності якої лежать види духовної праці, які включені до сфер творчої діяльності, до якої, відповідно, відносимо літераторів, критиків, художників, скульпторів, театральних і музичних діячів, працівників кіно.
Вивчення творчої інтелігенції саме Донбасу обумовлене не лише великим кількісним показником її представників у колі шістдесятників, що групувались у зазначений період, а й особливостями розвитку регіону у зазначений період.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної проблеми «Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки», що розроблялася історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (державний реєстраційний номер 0106U000296).
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу історіографії, архівних та опублікованих документів розкрити особливості мистецької і громадської діяльності творчої інтелігенції Донбасу, окреслити процес взаємодії радянської влади з представниками творчої інтелігенції, визначити його специфіку, виробити рекомендації щодо подальшого використання результатів дослідження.
Для реалізації окресленої мети визначені такі завдання:
· виявити, проаналізувати джерельну базу та обрати методологічні принципи дослідження;
· висвітлити зміни нового курсу влади, їх втілення в культурну сферу республіки;
· розкрити основні причини духовного і професійного зламу творчої інтелігенції Донбасу;
· виявити причини ідеологічного контролю над інтелігенцією керівних органів;
· детально проаналізувати основні механізми керування творчим процесом у регіоні;
· дослідити причини виникнення мистецького конформізму в зазначений період на території Донбасу.
Об’єктом дисертаційного дослідження є творча інтелігенція України в радянську добу, її взаємодія з владою.
Предмет дослідження становить діяльність творчої інтелігенції Донбасу в період так званого контрольованого лібералізму, тобто хрущовської «відлиги» (1953-1964 рр.).
Методи дослідження. Досягнення поставленої в дослідженні мети потребувало використання таких методів: порівняльно-історичного, який дозволив дослідити еволюцію поглядів представників творчої інтелігенції Донбасу; діалектичного, що сприяв висвітленню подій та явищ у причинно-наслідкових зв’язках; застосування проблемно-хронологічного методу допомогло визначити структуру роботи; використання аналітично-логічного методу дозволило викласти фактичний матеріал у чіткій послідовності та логічній завершеності.
Хронологічні рамки роботи охоплюють період із середини 50-х рр. до другої половини 60-х рр. ХХ ст. Вибір нижньої межі визначається впровадженням нового політичного курсу, який розпочався з обранням Першим секретарем ЦК КПРС М.С.Хрущова (1953 р.), що в нашому дослідженні дістав визначення контрольованого лібералізму. Верхня хронологічна межа співпадає з усуненням його від влади (1964 р.) і, у зв’язку з цим, реваншем номенклатурно-адміністративної системи поворотом від лібералізації до посилення авторитарних методів у керівництві.
Територіальні рамки дослідження охоплюють терени сучасних Донецької та Луганської областей української частини Донбасу, що обумовлене особливим соціальним розшаруванням цього промислового регіону УРСР.
Наукова новизна дисертації передусім полягає в тому, що в ній узагальнено висновки наукових праць, в яких в тій чи іншій мірі аналізуються окремі аспекти теми дослідження, і на основі широкого кола джерел та з урахуванням методології сучасної історичної науки зроблена одна з перших спроб проаналізувати професійну і громадську діяльність представників творчої інтелігенції Донбасу за часів «відлиги». Її визначають такі результати дослідження:

· розглянуті особливості соціального розшарування населення Донбасу, пов’язані з демографічною і міграційною політикою влади в післявоєнний період;
· виявлено мету впливу партійного апарату на творчу діяльність митців;
· досліджені інструменти і механізми тиску керівних органів на свідомість представників творчої інтелігенції;
· висвітлені особливості творчого процесу літераторів і митців зі зміною політичного курсу;
· досліджена політизація суспільно-культурницької діяльності творчої інтелігенції в регіоні і Україні загалом.
Науково-теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що його фактичний матеріал, теоретичні положення і висновки можуть бути використані при розробці узагальнюючих праць як з історії України, так і в краєзнавчих студіях. Зібрані й проаналізовані історичні відомості можуть використовуватися при розробці спецкурсів, а також навчальної літератури з історії України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним із залученням документів центральних і обласних архівів, більшість з яких уперше введена до наукового обігу.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедр архівознавства та історії України Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Результати дослідження розглядалися на конференціях різного рівня, зокрема на: XIV Міжнародній науково-практичній конференції «Університет і регіон» (Луганськ, 2008), Всеукраїнських наукових конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених «Білі плями» в історії України у контексті світового розвитку» (Луганськ, 2007, 2009), методологічному семінарі «Історія науки і техніки» (Луганськ, 2009), Міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки» (Луганськ, 2008, 2009).
Наукові публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в чотирьох статтях, вміщених у наукових виданнях з історії, визначених ВАК України як фахові.
Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків (усього 160 сторінок), списку використаних джерел та літератури (242 позиції на 23 сторінках ). Загальний обсяг роботи 183 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі аналізу та узагальнення історичного матеріалу вирішена мета наукового дослідження, що полягає в аналізі трансформації мистецької і суспільно-політичної діяльності творчої інтелігенції Донбасу в рамках нового курсу влади.
Проведений авторкою аналіз структурованої історіографії та джерельної база досліджуваної теми, аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що, за винятком окремих праць загального порядку, комплексне спеціальне дослідження діяльності творчої інтелігенції Донбасу в період контрольованого лібералізму не проводилося. Незважаючи на наявність ряду історичних і культурологічних досліджень в сфері професійного мистецтв Донбасу в період «відлиги», вони не відображають в повні мірі здобутків творчої і громадської діяльності літераторів і митців зазначеного регіону.
Під час проведення історичного дослідження на основі аналізу ряду історичних, політологічних, філософських, соціологічних досліджень здійсненні визначення термінів «творча інтелігенція» і «контрольований лібералізм». На нашу думку, термін «творча інтелігенція» найбільш конкретно уособлює соціально-професійну групу людей, яка складається з різних підгруп, що суттєво відрізняються за характером праці; в основі її діяльності лежать види духовної праці, які включені до сфер творчої діяльності, до якої відповідно, відносимо літераторів, критиків, художників, скульпторів, театральних і музичних діячів, працівників кіно. Творча інтелігенція складова національної еліти, яка бере активну участь у вирішенні економічних, політичних та соціальних проблем, виступає головним чинником гармонійного розвитку суспільства.
Під контрольованим лібералізмом розуміємо певне розширення політичних, економічних, соціальних і культурних свобод, на чому наголошували керівні органи, але зміни здебільшого не несли глибинного характеру. Основними тенденціями залишалися посилення концентрації влади в Москві, зміцнення централізму, а з 1959 р. асиміляція і русифікація всіх народів СРСР і, зокрема, українського. Обмеженість та непослідовність процесів десталінізації виявлялась у багатьох фактах, які простежуються і в сферах культури і професійного мистецтва.
В дисертації виявлено ряд зовнішніх і внутрішніх політичних умов змін офіційного курсу, що були запроваджені М.Хрущовим. Протистояння тоталітарної держави Західному світу в період науково-технічної революції спонукало до реформування структурних складових систем. Вважаємо, що суб’єктивні прагнення частини партійно-державної бюрократії, зацікавленої в змінах, які б розширили сферу її компетенції за рахунок усунення від влади представників сталінської епохи стали дієвим каталізатором, прискоривши лібералізацію, але глибинні причини були закладені в змаганнях двох полярних систем. Все ж особлива увага при дослідженні цього питання приділяється особистим причинам М.С.Хрущова у викритті «культу особи». На думку автора, вирішальну роль зіграло розуміння М.Хрущовим, що на тлі величі Й.Сталіна неможливо виокремитись.
У дослідженні виявлена особливість періоду «відлиги», яка полягала в сутності і спрямованості ліберальних реформ. Запроваджені М.Хрущовим реформи носили культурницький характер, викликали у представників творчої інтелігенції надії на гласність, що логічно спричинило незворотні процеси протистояння митців державній ідеології після розуміння ними поверхневого характеру задекларованих реформ. Тож представники творчої інтелігенції, на яких було покладено роль провідників ідеологічних засад в радянській державі, відчували і почали виражати невдоволеність обмеженим характером розпочатої лібералізації. Така протидія стала однією з причин кризи тоталітарної системи.
Після офіційного засудження «культу особи» розпочався незворотній процес ідеологічного спротиву, який у своєму розвитку пройшов два етапи: культурництво і шістдесятництво, які тісно пов’язані між собою. На першому етапі представники творчої інтелігенції піклувалися питаннями культурного розвитку, згодом стали звертатись і до суто політичних сфер діяльності суспільства. Зауважено, що творча інтелігенція не мала на меті зміни радянської влади, але після перших помітних ліберальних зрушень своєю професійною і громадською діяльністю протистояла тоталітарній системі. Культурництво стало початковим етапом ідейного визрівання шістдесятників, як течія воно вимагало чіткої організації. Творчий процес зазначеного періоду характеризується активним пошуком літераторами і митцями нових форм і сюжетів для своїх творів; застосуванням нових художніх засобів; проявом зацікавленості до творчої праці митців 20-30-х рр., яка відрізняється високою художньою цінністю. Певний вплив на формування світоглядних позицій насамперед молодого покоління літераторів і митців справили твори західноєвропейських авторів. Ознайомлення з творчістю художників і скульпторів-модернистів, неореалістичним італійським кінематографом підносило художньо-мистецькі критерії. Поступово долалось закладене за роки боротьби проти «космополітизму» критичне ставлення до західноєвропейської культури.
В дисертації зазначено, що у подальшому суспільному розвиткові України важливу роль відіграло зародження під час контрольованого лібералізму національно-культурного руху. Його розвиток пов'язаний в історії республіки з іменами шістдесятників, які уособлювали нову генерацію української інтелігенції, перед усім творчої письменники, поети, художники, критики, композитори, журналісти.
Підкреслено, що на першому етапі свого розвитку в досліджуваний період представники творчої інтелігенції ставили перед собою виключно культурницькі завдання, зумовлені насамперед пошуками нової літературно-мистецької форми, відмінної від того, що проголошувалося як соціалістичний реалізм. Але культурництво вимагало організаційного об’єднання. З кінця 1950-х років літератори і митці, об’єднані спільними ідеями, створюють творчі трупи, гуртки, спілки. Найбільш активно цей процес проходить у містах Києві, Львові, Одесі, які стали культурними центрами в республіці. Зазначено, що переважна більшість активних провідників національної ідеї, борців за стан української мови в середовищі дисидентів представлена вихідцями з Донецького регіону, де вони через невпинний контроль органів цензури і комітету держбезпеки не мали можливості плідно працювати.
Авторкою визначені і проаналізовані заходи стимулювання творчої інтелігенції в УРСР, які використовувались партійним керівництвом задля втілення в твори провідної ідеології. Саме такі заходи характерні для тоталітарних держав: ідеологічне, соціальне і матеріальне стимулювання. У Донбасі методи заохочення літературно-мистецької інтелігенції мали певні особливості, що об’єктивно пов’язано з потребами вищого партійного керівництва у втіленні панівної ідеології в регіоні, який вирізнявся своєю стратегічною цінністю для республіки. Зазначено, що через вагому промислову і економічну роль Донбасу органами державного управління в сфері культури розповсюдження і украплення тут провідних засад функціонування радянської влади вирішувало питання легітимації офіційної влади.
Потреби республіканського керівництва в активному розповсюдженні ідеологічних засад серед населення регіону через творчу працю митців знаходило відображення в практиці державного замовлення в галузі культури. Творчість митців мала підтримувати офіційну лінію, адже вплив на свідомість широких мас здійснювався безпосередньо за допомогою художніх творів, які у свою чергу розповсюджувались виключно рішеннями правлячих кіл.
Висвітлена ще одна причина уваги партійних керівників до діяльності творчої інтелігенції Донбасу. На нашу думку, це обумовлювалось передусім національною і соціальною строкатістю населення регіону, що було викликано демографічною і міграційною політикою влади в післявоєнні роки, яка провадилась з метою зміцнення промислового і економічного потенціалу Донбасу. З’ясовано, що основний приріст населення в регіоні відбувся за рахунок трудової мобілізації, проведення оргнабору, мобілізації до шкіл ФЗН, повернення фронтовиків, остарбайтерів, репатріації та рееміграції. Таке соціальне розшарування регіону потребувало пильної уваги до суспільної діяльності його населення.
У залежності від сприйняття представниками творчої інтелігенції Донбасу офіційної ідеології і втілення її в продукт своєї професійної діяльності умовно виокремлюємо три групи митців:

а) літератори і митці, для творчості і громадської позиції яких характерна конформна поведінка. Завдяки втіленню в своїх творах ідеологічних засад тоталітарної системи представники творчої інтелігенції Донбасу виступили провідним засобом легітимації влади в регіоні. Конформісти заохочувались не лише за допомогою матеріальних благ, а й рядом державних премій і нагород. Фундаментом радянського мистецтва протягом всього періоду «відлиги» є метод соціалістичного реалізму, який запроваджувався у всіх творчих жанрах;
б) окрему групу митців представляють діячі культури, які, використовуючи проголошені єдино вірні художні заходи і методи, протиставляють себе існуючій системі, але не виказують прихилення до ідей дисидентства. Представники цієї групи зазвичай не відчували політичного тиску, але й не отримували належного визнання;
в) митці-нонконформісти покоління, об’єднане спільними цінностями, які суперечили офіційним. Їх творчість характеризується поєднанням нових підходів у творчості, запозичених зі світової мистецької практики, з традиціями відродженої національної культури.
В дисертації авторка дала аналіз причин такого розшарування і оцінку творчій діяльності літераторів і митців по кожній з виділених груп. Дотримуючись системного підходу у роботі, дослідили зрушення, які відбулись у кожній галузі мистецтва з середини 50-х до середини 60-х рр. і характер, який мали ці процеси у Донбасі. Через специфічні особливості кожної мистецької галузі втілення в творчий продукт митцями своїх ідей мало не рівномірний характер. Мистецький продукт, який представлявся публіці із застосуванням певних матеріальних витрат і проходив певний ланцюг контролюючих заходів, передусім містив ідеологічні засади, які підтримували існуючий у країні устрій. До таких видів мистецтва належать кіно і театр, репертуар яких пильно контролювався державними органами. В образотворчому мистецтві наряду з державним замовленням, художники мали можливість втілювати у свої роботи ідеї і сюжети, які не підтримувала офіційна влада. Така особливість притаманна і художньому слову.
Виокремлює літературу серед інших видів мистецтва і її вплив на аудиторію через легкість сприйняття ідеї автора на відміну від творчості художників чи музикантів, художні і ідейні наміри яких не завжди зрозумілі обивачу.
Саме усвідомлення своє громадської місії, літераторами і художниками Донбасу в період контрольованого лібералізму, вплинуло на розквіт їх творчої і суспільної діяльності.

Враховуючи результати дослідження, теоретичні висновки й узагальнення, дисертантка пропонує такі практичні рекомендації:
- відродження національної ідеї в умовах морального занепаду суспільства можливо лише за умови активної громадської позиції літераторів і митців. Державна політика в сфері культури відіграє важливу роль у формуванні творчого потенціалу інтелігенції. Тому сьогодні, коли митець залишився сам на сам зі своїми проблемами, без підтримки з боку держави, актуальним постає питання підтримки, в першу чергу фінансової, письменників, художників, акторів на державному рівні. У такому вимірі позитивним постає історичний досвід функціонування розгалуженої системи керування в галузі культури за часів «відлиги»;
- формування здорової нації залежить від втілення морально-етичних норм у творчість літературно-мистецької інтелігенції. На сучасному етапі розвитку України вважаємо за доцільне введення контролю в сферу культурного будівництва держави стосовно проявів антигуманістичних настроїв таких як ксенофобія, шовінізм, антисемітизм в творчості сучасних українських літераторів і митців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Матеріали архівів

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВОВУ)

Ф. 4605. Главное управление по охране государственных тайн в печати при Совете Министров УССР (Главлит УССР) г.Киев.
Оп.1. Для постоянного хранения за 1941, 1943, 1971 г.
1. Спр. 98 Приказы Главлита УССР по основной деятельности. Квартальные планы работы на 1953 г. и информации о их выполнении. 13 січня 13 жовтня 1955г. - 51 л.
2. Спр. 101 Приказы Главлита УССР по основной деятельности. - 121 л.
3. Спр. 104 Приказы Главлита УССР по основной деятельности. - 78 л.
4. Спр. 105 Сводный годовой и годовые бухгалтерские отчеты Главлита УССР и обллитов за 1956 г.- 154 л.
5. Спр. 106 Циркулярные указания Главлита УССР за 1956г. 4 января - 13 декабря. - 20 л.
6. Спр. 107. Сводное штатное расписание органов цензуры Украинской ССР, штатные рассписания и сметы расходов Главлита УССР. и обллитов на 1958 г. 56 л.
7. Спр.109 Циркулярные указания Главлита УССР за 1962 г.. - 23 л.

Ф. 5161. Міністерство культури Української РСР, м. Київ.
Оп. 1. Канцелярія. Справи постійного зберігання
8. Спр. 12. Переписка з ЦК КПУ і Радою Міністрів УРСР про вдосконалення роботи театрів республіки. 19 лютого - 31 грудня 1961 р. - 53 л.
Оп. 19. Відділ музичних установ
9. Спр. 200. Інформації, листи в ЦК КПУ, Раду Міністрів України і Міністерство культури СРСР про стан і дальше покращання роботи музичних установ республіки. - 25 арк.
10. Спр. 412. Управление изобразительных искусств. Протоколы и стенограммы. Заседания художественно-экспертного сонета. 109 арк.
11. Спр. 607. Штатное расписание Министерства и изменения к нему на 1961 г.- 14л.
12. Спр. 673. Штатное расписание Министерства на 1963 г.- 19л.

Ф.5116. Головне управління по виробництву фільмів Міністерства культури УРСР
Оп. 3. Канцелярія. Справи постійного зберігання
13. Спр. 18. Заключения на литературные и режиссерские киносценарии, а также переписка к ним, производства Киевской студии художественных фильмов 1954 г. 124 л.
14. Спр. 86 Заключения, стенограммы на выпущенные и принятые Министерством культуры УССР на экраны художественные фильмы Киевской киностудии худ. Фильмов в 1954 г.
15. Спр. 98. Заключения, стенограммы на выпущенные и принятые Министерством культуры УССР на экраны художественные фильмы Киевской киностудии худ. Фильмов в 1957 г.
16. Спр. 129 Заключения, стенограммы на выпущенные и принятые Министерством культуры УССР на экраны художественные фильмы Киевской киностудии худ. Фильмов в 1962 г.
17. Спр. 131 Главное управление по производству кинофильмов Министерства культуры Украины. Переписки с Цк УССР и Минкультуры СССР по вопросам кинопроизводства, циркулярии и директивные письма.
18. Спр. 175. Заключения, стенограммы на выпущенные и принятые Министерством культуры УССР на экраны художественные фильмы Киевской киностудии худ. Фильмов в 1964 г.

Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГОУ)
Фонд 1. Центральний Комітет компартії України
Оп. 24 Документи загального відділу ЦК Компартії України (секретна частина). 1950-1967 рр.
19. Спр. 3510 Копии исходящих писем в ЦК КПСС, справки отделов ЦК УКраины и документы Главрита УССР.
20. Спр. 4128 Копии исходящих писем ЦК КПСС, справки отделов ЦК КП Украины, письма, постановления обкомов, горкомов КП Украины, Украинского общества культурной связи с заграницей и других организаций об учебе иностранных студентов, об издании зарубежной литературы и другие вопросы работы Украинского общества культурной связи с заграницей.
21. Спр. 4142 Копия исходящего письма ЦК КПСС, справки отделов ЦК КП Украины, письма обкомов КП Украины, Министерств и других организаций по вопросу правильно использования кадров пропаганды и агитации, партийных, профсоюзных и комсомольских органов.
22. Спр. 4151 Копии исходящих писем за подписями зав отделов и их заместителей в адрес других организаций.
23. Спр. 4161 Справки отделов ЦК Кп Украины , письма обкомов партии, Горкомов, Министерств о работе высших учебных заведений средних-специальных учебных заведений, вопросы литературы и искусства.
24. Спр. 4176 Копия исходящего письма ЦК КПСС, справки отделов ЦК КП Украины, докладные записки по заявлениям и документам компроментирующего характера на руководящих работников.
Оп. 31 Документи загального відділу ЦК Компартії України (несекретна частина). 1955 1970 рр.
25. Спр. 1654 Докладные записки, письма, справки отделов ЦК, обкомов, горкомов КП Укарины, министерств, союза советских писателей Украины и др. организаций.
26. Спр. 1656 Докладные записки, письма, справки отделов ЦК, обкомов, горкомов КП Укарины, министерства културы Усср, союза советских художников Украины, театров, музеев.
27. Спр. 1672 Докладные записки, письма, справки отделов ЦК, обкомов, горкомов КП Укарины, Союза советских писателей Украины, добровольных спортивных обществ, ДТСААФ о творческом плане писателей.
28. Спр. 1950 Докладные записки, письма, справки отделов пропаганды и агитации, науки и культуры ЦК КП Украины.
29. Спр. 1955 Докладные записки отдела науки и культуры ЦК КПУ о проведении III Пленума Правления Союза писателей Украины.
30. Спр. 2145 Докладные записки и справки отдела науки и культуры ЦК КПУ Союза советских писателей.
Оп. 70
31. Спр. 2303 Информации обкомов КП Украины о проведении семинаров заведующих отделами пропаганды.
32. Спр. 2317 Протокол № 8 открытых партийных сборов редакции газеты «Совесткая Украина».
33. Спр. 2374 Информации обкомов КП Украины о проведении семинаров заведующих отделами пропаганды.
34. Спр. 2404 Отчеты обкомов КП Украины о работе лекторских групп партийных комитетов за 1958 г.
35. Спр. 2407 Информации обкомов КП Украины о ходе выполнения постановления ЦК КПСС «О состоянии и мерах улучшения массово-политической работы среди трудящихся Сталинской области».
36. Спр. 2421 Информации обкомов КП Украины «О фактах безответственного отношения к подготовке радиопередач» и по другим вопросам радио и телевидения.

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України (ЦДАМЛМ України)
Ф. 624. Музичний фонд
Оп. 1.
37. Спр. 417 Накази Міністерства культури СРСР та УРСР за 1954 р. 14 січня - 22 грудня 1954 р.
38. Спр. 445 Переписка з Держконцертом СРСР, Міністерством культури УРСР, театрами і братерськими творчими організаціями по обміну гастролями.
39. Спр. 561 Накази Міністерства культури СРСР та УРСР за 1962 р. 14 січня - 22 грудня 1962 р
Ф. 590. Національна спілка письменників України .
Оп 1.
40. Спр. 79 Накази по Міністерству культури УРСР за 1957 р.
41. Спр. 102 Накази по Міністерству культури УРСР за 1958 р.
42. Спр. 144 Накази по Міністерству культури УРСР за 1959 р.
43. Спр. 146 Переписка з обласними Спілками ПУ за 1959 р.
44. Спр. 195 Накази по Міністерству культури УРСР за 1960 р.
45. Спр. 242 Накази по Міністерству культури УРСР за 1961 р.
46. Спр. 284 Накази по Міністерству культури УРСР за 1962 р.
47. ї Спр. 317 Накази по Міністерству культури УРСР за 1963 р.
Ф. 635 Національна Всеукраїнська музична спілка
Оп. 2.
48. Спр. 12 Інформації, листи в ЦК КПУ, Раду Міністрів України і Міністерство культури УРСР за 1951-1954 рр.
49. Спр. 54 Докладні записки, інформації, листи в ЦК КПУ, Раду Міністрів України і Міністерство культури УРСР за 1955 р.
50. Спр. 55 Інформації, переписка з Радою Міністрів України і Міністерство культури УРСР за 1956 р.
51. Спр. 62 Інформації, листи в ЦК КПУ, Раду Міністрів України і Міністерство культури УРСР за 1958 р.
52. Спр. 66 Докладні записки, інформації, листи в ЦК КПУ за 1959 р

Державний архів Донецької області (ДАДО)
Ф. Р-4983 Управление культуры исполкома ДОСДТ
Оп. 1. 1953-1963
53. Спр. 1 Приказы по Министерству культуры СССР 1953-1955 гг.
54. Спр. 34 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.1 1955 г.
55. Спр. 35 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.2 1955 г.
56. Спр. 56 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.1 1956 г.
57. Спр. 57 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.2 1956 г.
58. Спр. 81 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.1 1957 г.
59. Спр. 82 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.2 1957 г.
60. Спр. 201 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.1 1962г.
61. Спр. 202 Приказы по Министерству культуры СССР. Т.2 1962г.
Ф. Р-6771 Донецкая организация Союза Художников Украины
Оп. 1
62. Спр. 1 Приказ № 67 правления СХУ по открытию Донецького отделения
63. Спр. 6 Каталоги выставок художников Сталинской области
Ф. Р-5181 Донецкий обласной творческий кооператив товарищества художников
Оп. 1
64. Спр. 19 Приказы по товариществу художников Сталинской области
65. Спр. 20 Протокол заседания правления за 1953 г.
66. Спр 23 Приказы по товариществу художников Сталинской области за 1954 г.
67. Спр 24 Протокол заседания правления за 1954 г.
68. Спр. 35 Стенограма конференции художников Донбаса.

Державний архів Луганської області (ДАЛО)
Ф. Р-2437 Луганский комитет радиовещания и телевидения
Оп. 1.
69. Спр. 116 Приказы и распоряжения главного управления радиовещания 1954 г.
70. Спр. 129 Микрофонные материалы общественно-политических переда за 1956 г.
71. Спр. 144 Приказы и распоряжения главного управления радиовещания 1956 г
72. Спр. 151 Приказы и распоряжения главного управления радиовещания 1957 г
73. Спр. 161 Приказы и распоряжения главного управления радиовещания 1959 г
Оп. 2
74. Спр. 71 Материалы творческих выступлений поэтов и писателей области
75. Спр. 72 Материалы творческих выступлений поэтов и писателей области
76. Спр. 73 Материалы творческих выступлений поэтов и писателей области
77. Спр. 74 Материалы творческих выступлений поэтов и писателей области
Оп. 3
78. Спр. 1 Протоколы общин и отчетно-выборных профсоюзных собраний
Ф. Р-2624 Ворошиловградский областной дом народного творчества
Оп. 1.
79. Спр. 63 Переписка с горрайотделом культуры
80. Спр. 64 Произведения начинающих поэтов и писателей и оценка их творчества
81. Спр. 65 Докладные записки, справки о работе клубов
82. Спр. 66 Годовой отче ОДНТ за 1956 г.
83. Спр. 69 Переписка с начинающими поэтами, списателями 1957 г.
84. Спр. 73 Переписка с начинающими поэтами, списателями 1957 г.
85. Спр. 76 Переписка с начинающими поэтами, списателями 1959 г.
86. Спр. 87 Переписка с начинающими поэтами, списателями 1961 г.
Ф. Р-1145 Ворошиловградское областное управлениек кинофикации
Оп. 2
87. Спр. 116 Приказы по производственным вопросам 1956 г.
88. Спр. 129 Приказы по производственным вопросам 1957 г.
89. Спр. 144 Приказы по производственным вопросам 1958 г.
90. Спр. 151 Приказы по производственным вопросам 1959 г.
91. Спр. 161 Приказы по производственным вопросам 1960 г.
92. Спр. 173 Приказы по производственным вопросам 1961 г.
93. Спр. 176 Приказы по производственным вопросам 1962 г.
94. Спр. 204 Приказы по производственным вопросам 1963 г.
Ф. Р-2725 Луганская студия телевидения
Оп. 1.
95. Спр. 5 Приказ № 35 по Луганской студии телевидения 1960 г.
96. Спр. 10 Приказ № 196 по Луганской студии телевидения 1961 г.
Ф. Р-2678 Ворошиловградское обласное Управление по охране военных и государственных тайн
Оп. 1.
97. Спр. 46 Сведения о работе по контролю произведений искусства за 1957 г.
98. Спр. 48 Инфорационный лист № 2 О усилении борьбы с разглашением запрещенных сведений.
Оп. 2.
99. Спр. 17 Отчет о работе по выявлению незаконно хранящихся книг в библиотеках за 1958 г.
100. Спр. 29 Отчет о работе по выявлению незаконно хранящихся книг в библиотеках за 1959 г.
101. Спр. 64 Отчет о работе по выявлению незаконно хранящихся книг в библиотеках за 1961 г.
102.