Когут Андрій Андрійович Особливості депортації українського населення під час операції “Запад” (за документами ГДА СБУ)

Краткое описание

Когут Андрій Андрійович, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Назва дисертації: «Особливості депортації українського населення під час операції Запад” (за документами ГДА СБУ)». Шифр та назва спеціальності 07.00.01 історія України. Спецрада Д26.001.20 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КОГУТ АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ
УДК 94(477)[930.253:314.43]
ДИСЕРТАЦІЯ
ОСОБЛИВОСТІ ДЕПОРТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
ПІД ЧАС ОПЕРАЦІЇ «ЗАПАД» (ЗА ДОКУМЕНТАМИ ГДА СБУ)
Спеціальність 07.00.01 – Історія України
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________ А. А. Когут
Науковий керівник:
Патриляк Іван Казимирович
доктор історичних наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
Вступ...............................................................................................................................17
Розділ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження
1.1. Стан наукової розробки теми............................................................................ 24
1.2. Джерельна база дисертаційного дослідження ................................................. 38
1.3. Методологія та теоретичні підходи дослідження радянських депортацій ... 53
Розділ 2. Підготовча фаза операції
2.1. Передумови проведення (1944–1946 рр.)......................................................... 64
2.2. Розгортання депортаційних заходів (травень–серпень 1947 р.) .................... 80
2.3. Планування та організаційні заходи (серпень–жовтень 1947 р.)................... 98
Розділ 3. Проведення операції «Запад»
3.1. Перебіг депортаційної операції (21–26 жовтня 1947 р.)............................... 117
3.2. Завершальний етап операції (жовтень 1947 р. – 1948 р.) ............................. 137
3.3. Підсумки та результати депортації «Запад» .................................................. 156
Висновки .....................................................................................................................175
Список використаних джерел та літератури .......................................................182
Додатки........................................................................................................................231

Список литературы

ВИСНОВКИ
Основні положення й висновки дисертаційного дослідження, визначені та
сформульовані відповідно до мети та завдань, наступні:
– На основі проведеного аналізу історіографії радянської депортаційної
політики встановлено, що попри значний обсяг академічних праць, присвячених
цій тематиці, окремі її складові залишаються недостатньо дослідженими.
Порівняно із масовими примусовими виселеннями періоду після Другої світової
війни, такими як «Весна», «Прибой» чи «Юг», операція «Запад» є мало вивченою
та менш знаною, жодного комплексного дослідження, присвяченого їй немає.
Репрезентація архівних свідчень в опублікованих збірниках документів про цю
масову депортацію є уривчастою. Встановлені істориками дані про операцію
мають неповний характер, а низка дослідницьких питань, наприклад про
передумови, розгортання депортаційної активності, результати etc, розкрито
частково.
– Опрацювання фондів ГДА СБУ засвідчило про чималий дослідницький
потенціал щодо вивчення радянської депортаційної політики на території Західної
України. Виявлені документи дають можливість досліджувати весь комплекс
використання примусових виселень у діяльності радянських спецслужб з 1939 до
1952 рр. Оскільки саме органи МДБ були відповідальні за проведення операції
«Запад», а решта радянських інституцій забезпечували допоміжні та супутні
завдання, наукове опрацювання фондів ГДА СБУ уможливлює здійснити спробу
комплексного аналізу всіх етапів масової операції: від підготовки, планування та
проведення – до оцінки результатів та підбиття підсумків. Основну джерельну
базу роботи становлять фонди підрозділів МДБ УРСР: управління 2-Н, відділу
«А», УМДБ Тернопільської, Львівської та Дрогобицької областей.
– Здійснено верифікацію методико-теоретичної схеми депортаційних
операцій і кампаній, запропонованої П. Поляном. На основі архівних матеріалів
ГДА СБУ запропоновано запровадження ще одного типу депортаційних заходів, а
саме – щоденної депортаційної активності. Отримана трискладова схема дозволяє
176
докладно проаналізувати передумови реалізації операції «Запад». У ширшому
контексті депортаційних заходів масове примусове виселення жовтня 1947 р.
постає одним із елементів довготривалої, дев’ятирічної, депортаційної кампанії,
спрямованої проти «сімей оунівців». При цьому масові депортації виконували
функцію одного з інструментів боротьби з українським визвольним рухом.
Довготривала депортаційна кампанія проти «сімей оунівців» мала чотири
складових – дві операції травня 1941 р. та жовтня 1947 р. (операція «Запад») та дві
кампанії – 1944–1946 рр. та 1948–1952 рр. Унаслідок, за попередніми оцінками,
загалом було депортовано 66 448 сімей у складі 205 938 осіб. Операція «Запад»
стала кульмінацією – наймасовішим депортаційним заходом цієї кампанії.
– Встановлено, що депортаційна кампанія, розпочата у березні 1944 р. на
завершальному етапі Другої світової війни як один із елементів ширшої
протиповстанської боротьби, стала провісником найбільшої масової операції з
виселення місцевого населення Західної України у жовтні 1947 р. – операції
«Запад». Проведення примусових виселень у 1944–1946 рр. свідчить про
продовження використання інструменту депортацій у діяльності радянських
органів та про наявність неабиякого досвіду його використання.
– Розглянуто передумови відновлення радянських депортаційних заходів
весною 1947 р. як одного із важливих інструментів боротьби проти українського
визвольного руху. Реформа силового блоку, перерозподіл функцій між МВС та
МДБ, а також вимога нового першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Кагановича в
найкоротші терміни ліквідувати українське підпілля підштовхнули радянські
спецслужби до якнайшвидшого відновлення масових депортацій. Ключову роль у
відновленні депортаційних заходів відігравали керівні структури комуністичної
партії на обласному, республіканському, і ймовірно, союзному рівнях.
Планування та проведення акції «Вісла», певно, стало прикладом, що
підштовхнув керівництво комуністичної партії та «органів» до відновлення
застосування примусових виселень у форматі одномоментної масової депортації.
– Розкрито особливості механізму прийняття рішення про проведення
операції «Запад», який загалом відповідає схемі початку інших депортаційних
177
заходів, проведених у Західній Україні, та водночас має і низку унікальних
особливостей. Встановлено, що санкціонування початку (продовження) репресій
проти місцевого українського населення шляхом примусових виселень як методу
протиповстанської боротьби відбувалося за формальним запитом місцевого
керівництва радянських спецслужб. Іноді такі запити також підтримувалися і
заступниками очільників спецслужб союзного рівня. Запит адресувався
керівництву комуністичної партії та керівництву радянських спецслужб союзного
рівня. Прийняття рішень про початок (продовження) депортацій відбувалося
спершу на рівні компартії та уряду. Напевно, обидва рівні прийняття рішень,
партійний та урядовий, були обов’язковими й відбувались практично одночасно.
На виконання цих рішень видавалися нормативно-розпорядчі акти радянських
спецслужб союзного значення про проведення нового етапу депортаційних заходів.
Нормативно-розпорядчими документами, які регламентували проведення
операції «Запад», стали два акти – директива МДБ УРСР № 50 від 14 травня
1947 р. та наказ МДБ СРСР № 00430 від 22 серпня 1947 р. Республіканський та
союзний акти фактично доповнювали один одного. Директива № 50 передбачала
відновлення і розгортання депортаційних заходів у форматі депортаційної
кампанії 1944–1946 рр. як інструменту протиповстанської боротьби.
Наказ № 00430 став актом, який регламентував проведення масового
виселення «сімей оунівців» саме у форматі масової операції. Натомість для
більшості оперативного складу радянських спецслужб, які працювали в УМДБ
західноукраїнських областей, ключовим актом, що регламентував проведення
депортаційної операції, залишалась директива МДБ УРСР № 50.
– Визначено періодизацію операції «Запад»: 1) розгортання депортаційних
заходів – від 14 травня 1947 р. до 22 серпня того ж року; 2) планування та
підготовчо-організаційні заходи із проведення операції масового виселення – від
22 серпня до 20 жовтня; 3) проведення операції «Запад» – від 21 до 26 жовтня;
4) завершальний етап операції від 26 жовтня до літа–осені 1948 р.; 5) етап
трансформації депортаційних практик та підготовки до відновлення виселенчої
кампанії – від 6 лютого 1948 р. до 20 жовтня 1948 р.
178
– Висвітлено особливості розгортання депортаційної активності на
першому етапі через створення (1 червня 1947 р.) спеціальної групи в органах
МДБ УРСР, відповідальної за реалізацію директиви № 50. З метою активізації
підготовчого етапу виселень та задля виконання зазначеної директиви впродовж
літа 1947 р. було прийнято ще два акти МДБ УРСР. Проте результати були
незначними, а рівень підготовчих заходів, за оцінкою керівництва органів МДБ,
незадовільним.
– Проаналізовано механізм безпосередньої підготовки, планування та
організаційних заходів органів МДБ задля проведення операції «Запад». З метою
контролю та координації депортаційних заходів проведено три наради
республіканського рівня – 29 серпня (підсумовування попереднього етапу та
визначення завдань щодо оформлення облікових справ), 2 жовтня (підсумок
оформлення облікових справ і фокусування уваги на ресурсному забезпеченні та
плануванні) та 16 жовтня (підбиття підсумків із підготовки операції та визначення
фінальних завдань). Головними особливостями цього етапу, які уможливили
проведення масової депортації, були три ключові фактори:
1. Запровадження спеціальної структури управління на республіканському
та обласних рівнях, спрямованої винятково на підготовку й проведення операції зі
залученням до керівництва депортацією високопосадових співробітників МДБ
СРСР (інститут уповноважених МДБ СРСР).
2. Забезпечення операції необхідним людським ресурсом завдяки
мобілізації додаткового оперативного складу та військ МДБ з усього Радянського
Союзу для вирішення двох ключових потреб: а) масового оформлення облікових
справ та б) безпосереднього проведення операції виселення.
3. Відновлення практики здійснення виселень на основі висновків міністра
державної безпеки МДБ УРСР С. Савченка з прийняттям рішення позасудовим
органом (ОСО МДБ СРСР) вже пост-фактум, після проведення депортації «сімей
оунівців».
Унаслідок планування та проведення підготовчо-організаційних заходів
було оформлено облікові справи на депортацію 36 036 сімей у складі 103 953 осіб.
179
– Розкрито перебіг операції «Запад», встановлено, що керівництво
операцією заздалегідь запланувало перевищити план із виселення,
відрапортований комуністичному керівництву УРСР, визначивши понадпланові
показники для обласних УМДБ. Останні задля виконання та перевиконання плану
з депортувань окрім основних списків на виселення, створювали також і резервні.
З точки зору МДБ операція пройшла успішно, хоча й тривала довше, ніж було
заплановано. Головною причиною затримки стали складні погодні умови. Звіт про
перебіг та результати операції був поданий Л. Кагановичу та М. Хрущову ще до
фактичного завершення примусового виселення. Час відправлення останнього
ешелону 26 жовтня о 16:05 зі ст. Заболотів до ст. Караганда можна вважати
фактичною датою завершення польового етапу операції «Запад».
Дані відділу «А» МДБ УРСР від 26 грудня 1947 р. можна розглядати як
потенційно остаточні. У результаті операції «Запад» із території Західної України
було депортовано 26 332 сім’ї або 77 791 особу (більш ніж кожного сотого
мешканця семи західних областей УРСР). Втекти або уникнути виселення вдалося
8 % сімей та 15,5 % осіб відносно кількості депортованих.
Депортація мала виразне жіноче обличчя, оскільки половину від усіх
виселених становили саме представниці жіночої статі (49 % жінок віком старших
15-ти років). Більше половини від усіх виселених – 55 % становили сім’ї раніше
засуджених осіб, а сім’ї убитих складали 26 %. Сім’ї осіб, які перебували на
«нелегальному» становищі та могли безпосередньо на момент операції брати
участь в українському визвольному русі, становили лише 16 %. Отже, операція
фактично стала повторним репресивним заходом проти сімей, які уже зазнали
тиску радянської тоталітарної системи.
Переважну більшість від усіх депортованих становили сім’ї селян-
«середняків» – 73 %, сім’ї бідняків – 18 %, а «куркулів» лише – 7 %. Операція
лише в останню чергу спрямовувалась проти заможного селянства як ідеологічно
визначеного ворога, соціальний статус депортованих сімей, у переважній
більшості випадків, не відігравав визначальної ролі при прийнятті рішення про
примусове виселення.