Тронь Альона Юріївна Діяльність Українського центрального комітету в Генеральній губернії: гуманітарна сфера

Краткое описание

Тронь Альона Юріївна, аспірантка кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Діяльність Українського центрального комітету в Генеральній губернії: гуманітарна сфера». Шифр та назва спеціальності 07.00.01 історія України. Спецрада Д26.001.20 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ТРОНЬ АЛЬОНА ЮРІЇВНА
УДК 94(477:438):351.85:304]"1939/1944"(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ В
ГЕНЕРАЛЬНІЙ ГУБЕРНІЇ: ГУМАНІТАРНА СФЕРА
Спеціальність 07.00.01 – Історія України
Галузь знань: гуманітарні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
А. Ю. Тронь
Науковий керівник Патриляк Іван Казимирович доктор історичних наук,
професор
Київ – 2020

Зміст
Перелік умовних скорочень.............................................................................с. 18
Вступ………………………………………………………………………….....с. 19
Розділ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження
1.1 Стан наукової розробки.................................................................................с. 24
1.2 Характеристика джерельної бази.................................................................с. 39
1.3 Методологічні засади дослідження..............................................................с. 47
Розділ 2. Культурно-освітня діяльність Українського центрального
комітету в Генеральній губернії
2.1 Особливості управління УЦК культурно-освітніми справами.................с. 55
2.2 Організація УЦК національної системи освіти..........................................с. 72
2.3 Культурна діяльність УЦК як фактор збереження національної
ідентичності українців в умовах окупації……………………….....................с. 97
Розділ 3. Фізична культура та національне виховання української молоді
в Генеральній губернії
3.1 Справи молоді та спорту в Генеральній губернії: організаційна структура
УЦК.....................................................................................................................с. 109
3.2 Діяльність УЦК в галузі спорту.................................................................с. 125
3.3 Національне виховання молоді в Генеральній губернії: діяльність ВОнМіР
УЦК.....................................................................................................................с. 138
Розділ 4. Харитативна діяльність Українського центрального комітету в
Генеральній губернії
4.1 Організація суспільної опіки над українцями в Генеральній губернії...с. 155
4.2 Українські заклади соціального забезпечення в Генеральній
губернії................................................................................................................с. 171
4.3 Акції допомоги УЦК...................................................................................с. 183
Висновки............................................................................................................с. 199
Список використаних джерел і літератури................................................с. 206
Додатки…………………………………………………………………..……с. 233

Список литературы

Висновки
У висновках підсумовано результати дослідження й узагальнено
основні положення дисертації:
— На основі аналізу історіографічних джерел з теми доведено, що
діяльність УЦК у гуманітарній сфері не була предметом комплексного
історичного дослідження. Окремі аспекти цієї проблеми висвітлювалися у
працях українських науковців за кордоном, зарубіжних вчених, а також,
меншою мірою, в публікаціях радянських істориків. Відносно мало уваги цій
темі приділяють також сучасні вітчизняні дослідники.
Дисертанткою виокремлено два періоди наукового осмислення
проблеми: 1940-ві–1980-ті рр. – публікації вітчизняних науковців за
кордоном (ІІІ хвиля еміграції) і зарубіжних вчених; інтерпретація подій
Другої світової війни радянськими істориками; 1991-2020 рр. – новітня
історіографія. Виявлено, що головна роль у висвітленні діяльності УЦК
упродовж другої половини ХХ ст. належить вченим української діаспори.
Їхні праці носять переважно історико-мемуарний характер і містять цінний
фактичний матеріал, але потребують переосмислення і уточнення на основі
вивчення архівних джерел. Ще більш ідеологічно заангажованими були
дослідження радянських авторів.
На новітньому етапі розвитку вітчизняного та зарубіжного
історіографічного процесу проблема репрезентована частково. Окремі
аспекти культурного та спортивного життя українців у Генеральній губернії
фрагментарно висвітлюються українськими істориками у контексті вивчення
окупаційної політики нацистів загалом на українських землях, а також
окремо на території Галичини. Однобічність інтерпретації діяльності УЦК,
головним чином, польськими дослідниками, актуалізує необхідність
подальшої наукової розробки теми.
Дисертаційна робота спирається на широку джерельну базу, яка
включає матеріали архівних установ України та Канади, частину з яких
200
уперше введено до наукового обігу. Ці документи, охоплюючи різнопланову
документацію УЦК, розширюють фактологічну основу дослідження.
Залучення даної групи джерел дозволяє розкрити багато нових аспектів
діяльності Комітету, уточнити чи спростувати деякі оцінки, присутні в
історіографії проблеми, яка досі спиралася переважно на матеріали
періодичної преси та мемуарну літературу.
— Висвітлено процес побудови системи управління культурноосвітньою, спортивною та харитативною сферами життя українців у
Генеральній губернії. Простежено зміни форм представництва українського
населення перед нацистською владою упродовж 1939-1940 рр.: від
національних комітетів на Закерзонні, що де-факто діяли після окупації
Другої Речі Посполитої, до визнання де-юре УЦК.
Встановлено, що УЦК, статутні засади якого передбачали, головним
чином, роботу в галузі суспільної опіки, було організовано широку діяльність
у сфері культури, молоді та спорту. Поряд із найбільш розгалуженою
системою органів Відділу суспільної опіки, непересічну роль у житті
українців відіграли Відділ культурної праці, Відділ шкільних справ і Відділ
опіки над молоддю та родиною. Налагодження всебічної підтримки та
координації діяльності різних професійних груп разом із вищезазначеними
органами забезпечували Об’єднання (Секції) Праці, які, зокрема, стали
альтернативним забороненому НТШ та іншим організаціям форматом роботи
української інтелігенції під час нацистської окупації. Прикметно, що
співпраця відділів сприяла ефективному функціонуванню українських
організацій, спрямованому на відновлення ліквідованих елементів
національного виховання, культурно-освітнього та спортивного життя і їхню
адаптацію до умов нацистського окупаційного режиму (курені молоді,
ВСУМ, УОТ).
Вертикаль управління УЦК, що сформувалася на Закерзонні та
засвідчила свою дієвість впродовж перших років його роботи (1939-1940 рр.),
створила основу для організації роботи Українського крайового комітету в
201
Галичині після приєднання її до Генеральної губернії, а з 1942 р. поширенню
діяльності УЦК на всі регіони, що входили до складу означеного
адміністративного утворення. Фахова підготовка кадрів і розбудова мережі
органів управління у регіонах на рівні функціонування відділів УЦК, УДК,
референтур, зв’язкових забезпечували ефективну реалізацію завдань
Комітету на всіх напрямках його діяльності практично в кожному
населеному пункті Генеральної губернії, де проживало українське населення.
Визначальну роль у виробленні стратегії діяльності УЦК відіграв
очільник установи В. Кубійович. Його активна та продуктивна діяльність на
етапі оформлення національних допомогових організацій, ініціативи у
статусі провідника практично в усіх галузях гуманітарної сфери («виїзди в
терен», викладання в інструкторських таборах, заснування «Українського
Видавництва», допомога у зверненнях духовенства до уряду, іменні нагороди
учасників спортивних змагань тощо) дозволяє говорити, що він відігравав
одну з провідних ролей в українському національному русі періоду Другої
світової війни.
— Розкрито особливості організації національної системи освіти та
виховання впродовж 1939-1944 рр. на території українських етнографічних
регіонів, що входили до складу Генеральної губернії. Виділено три етапи
розбудови УЦК мережі загальноосвітніх і професійних закладів: 1939-
1940 рр. – організаційні заходи: створення перших органів управління
освітою, формування стратегії УДК щодо відкриття українських закладів
освіти в умовах німецької окупації; 1941-1942 рр. – відкриття народних і
професійних шкіл, діяльність Українського учительського об’єднання праці
на всій території Генеральної губернії; 1943-1944 рр. – ускладнення
функціонування українських навчальних закладів з боку німецької
адміністрації, зміна умов реалізації планів у зв’язку з перенесенням воєнних
дій на територію діяльності Комітету.
Дослідження показало єдність та комплексність навчально-виховного
процесу в школах, закладах дошкільної та позашкільної освіти. Розвиток
202
мережі українських освітніх установ дозволяє констатувати високий рівень
довіри населення до УЦК та актуальність заходів установи.
У своїй діяльності Українські освітні товариства спиралися на ідейну
та організаційну спадщину українських культурно-просвітницьких об’єднань
міжвоєнного періоду. Після припинення існування товариств «Просвіта»,
«Рідна школа», «Рідна хата» та ін. УОТ подібно до них діяли шляхом
організації гуртків, різноманітних курсів, створення бібліотек, читалень,
сприяли ліквідації неписьменності, національному та фізичному вихованню
молоді, відкриттю дитячих садків, вирішенню соціальних питань.
Аналіз організації юнацьких таборів переконливо свідчить про те, що в
діяльності УОТ були цілком збережені та розвинені національні засади
виховання молоді. Продовження традицій пластового таборування
підтверджує виховна програма таборів, ініційованих Відділом опіки над
молоддю та родиною і Відділом культурної праці УЦК, контроль за
реалізацією акції й участь у виховному процесі колишніх пластових діячів.
Встановлено, що одну з ключових ролей у національно-культурній
діяльності УЦК відіграло жіноцтво. Підтримка розвитку жіночої освіти,
активність жіноцтва на рівні виховної роботи в дитячих садках, гуртках УОТ
сприяли поглибленню морально-етичного виховання української молоді в
Генеральній губернії.
З’ясовано, що поєднання УЦК заходів із розвитку національного
мистецтва в регіонах (культурна комунікація через виставкову діяльність) і
професійної культурно-мистецької роботи на рівні спеціалізованих установ
(ІНТ, ІНО), мистецьких, музейних, бібліотечних інституцій забезпечило
створення наукового, видавничого, мистецького доробку, що мав непересічне
значення для збереження національної ідентичності українців у повоєнний
час.
— Дослідженням продемонстровано, що найбільш автономною в
діяльності УЦК стала галузь фізкультури та спорту. Як і всі інші сфери життя
населення окупованих територій, сфера спорту була предметом
203
адмістративного регулювання з боку окупаційної влади. Водночас, ця галузь
трактувалася нацистською окупаційною адміністрацією не більше як спосіб
психологічного розвантаження населення і не була предметом особливої
уваги та адміністративних обмежень з її боку. Діючи в офіційно заданих
рамках, УЦК зміг організувати власну систему професійного спорту та
втілити свою власну програму фізичного виховання молоді. Про це свідчить,
зокрема, і чітко налагоджена УЦК система змагань впродовж 1940-1944 рр.,
якісно новий рівень її організації (українська футбольна ліга, чемпіонати зі
спортивних ігор, багатоборства (легка атлетика, лижний спорт, гімнастика),
боксу, шахів, плавання) та арбітражу (утворення компетентних органів у
структурі УЦК, розробка правил та інструктивних матеріалів).
Виявлено, що УЦК, реалізуючи свою програму популяризації масового
і професійного спорту, використовував, перш за все, засоби морального
заохочення, намагався підтримувати дух змагальності. Цій меті, зокрема,
слугувало відновлення відомого ще з 1920-х рр. змагання за Відзнаку
фізичної справності. У професійному спорті формою мотивації стали кубкові
турніри. Факти проведення спортивних подій, присвячених пам’ятним датам,
а також відновлення святкування професійних свят ілюструють відданість
засадам, характерним для спортивної діяльності на західноукраїнських
землях ще від початку ХХ ст.
— Як одній з трьох національних організацій, які координували справи
суспільної опіки в Генеральній губернії, українцям вдалося організувати
найбільш розгалужену структуру в цій галузі та, певною мірою, вийти за
статутні рамки. Дослідження різноманітної та багатопланової допомогової
діяльності УЦК у сферах замкненої (інституційної) та загальної суспільної
опіки показує, що впродовж 1939-1944 рр. такими заходами були охоплені
практично всі основні категорії українського населення, які потребували
соціального захисту. Насамперед, соціальну підтримку населення
забезпечила співпраця органів Відділу суспільної опіки УЦК із
професійними, дорадчими об’єднаннями громадськості (комісії, колегії), а
204
також з регіональними та міжнародними харитативними організаціями.
Наявність прямого фінансування цієї сфери офіційними структурами
(урядові дотації, кошти з місцевих бюджетів) у поєднанні із заохоченням та
організацією доброчинної діяльності населення (акції збірок під час свят,
доходи з імпрез) обумовили широту можливостей діяльності УЦК.
Встановлено, що діяльність інституцій замкненої суспільної опіки була
нерозривно пов’язана із функціонуванням українських освітніх, виховних і
медичних закладів. Систематичний характер організації акцій допомоги
військовополоненим, молоді, голодуючим, непрацездатним, ветеранам УГА
та Армії УНР ілюструє пріоритетність напряму загальної суспільної опіки
для діяльності Комітету. Активну участь в акціях допомоги УЦК брала також
церква.
Створення Української установи довір’я в Берліні, функціонування
Суспільних Обезпечалень, співпраця УДК і Делегатур із урядовим Відділом
праці уможливили правову допомогу, матеріальне та медичне забезпечення
українців, які перебували на примусових роботах як у Генеральній губернії,
так і за її межами. Відмінний статус працюючих із Генеральної губернії від
робітників із інших окупованих українських територій значно розширював
можливості Комітету у цій сфері. Разом з тим, Комітет також вдавався до
акцій, не передбачених встановленими нацистською владою статутними
рамками. До таких належить діяльність, пов’язана з опікою над політичними
в’язнями, евакуйованими та біженцями з УРСР.
Стосунки УЦК з нацистською окупаційною владою носили характер
ситуативної співпрації. Провідні діячі УЦК змушені були рахуватися з
політичними реаліями в регіоні і намагалися використати будь-які
можливості для організації допомоги українському населенню та підтримки
українського національного руху. Термін «колабораціонізм», присутній в
історіографії, є проблематичним щодо українських національних організацій.
Українці не мали власної держави в той період і їхня співпраця з будь-яким
урядом не може розглядатися як дії на шкоду власній державі і на користь
205
ворога. З боку УЦК така співпраця не мала також ідеологічної основи, не
була спрямована на знищення інших етнічних груп та не була пов’язана із
воєнними злочинами.
Отже, на основі вищенаведеного можна відзначити, що
функціонування Українського центрального комітету мало вагоме значення
для організації української національно-культурної роботи на
західноукраїнських землях в умовах нацистської окупації та для збереження
національної ідентичності українців Підляшшя, Холмщини, Надсяння,
Лемківщини та Галичини у повоєнний час.