Побережець Ганна Степанівна. Внесок В. М. Чорновола у розвиток суспільно-політичної думки та розбудову державності України

Краткое описание

Побережець Ганна Степанівна. Внесок В. М. Чорновола у розвиток суспільно-політичної думки та розбудову державності України.- Дисертація канд. іст. наук: 07.00.01, Миколаїв. нац. ун-т ім. В. О. Сухомлинського. - Миколаїв, 2015.- 246 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

На правах рукопису

Побережець Ганна Степанівна

УДК 94(477)’19’329

ВНЕСОК В. М. ЧОРНОВОЛА У РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ ТА РОЗБУДОВУ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 07.00.01 – історія України

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Шкварець В. П.,
доктор історичних
наук, професор,
заслужений діяч науки
і техніки України

Миколаїв – 2015
ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….…..3
ВСТУП…………………………………………………………….…………....5
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ………….……………….…..…...…10
1.1. Історіографія проблеми……………………………………….…….……10
1.2. Джерельна база дослідження.…....…………………………………........22
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження..………………...……...31
РОЗДІЛ ІІ. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ В. М. ЧОРНОВОЛА ТА ФОРМУВАННЯ ЙОГО ЯК ГРОМАДСЬКОГО І ДЕРЖАВНОГОДІЯЧА………..............….37
2.1 . Життя та діяльність В. Чорновола…………………...………….…..….37
2.2 . Формування світогляду видатної історичної постаті……………….…86
РОЗДІЛ ІІІ. ПОЛІТИЧНА ТА ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
В. М. ЧОРНОВОЛА…………………………………………….….........…...97
3.1. Роль і місце В. Чорновола у заснуванні та становленні
Народного Руху України………………………………….……………...…..97
3.2. Участь лідера НРУ у президентських перегонах 1991 р………..….128
РОЗДІЛ ІV. ТВОРЧІСТЬ В. М. ЧОРНОВОЛА………………...……….....148
4.1. Динаміка суспільно-політичних ідей В. Чорновола ...……………….148
4.2. Літературно-публіцистична діяльність…………….………….…......166
4.3. Увічнення пам’яті державного діяча …….……………………………176
ВИСНОВКИ……………………………………………………..…….….….187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……...........…194
ДОДАТКИ…………………………………………………………...........…230

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ДемПУ – Демократична партія України
Держархів Львівської обл. – Державний архів Львівської області
Держархів Миколаївської обл. – Державний архів Миколаївської області
ДКНС – Державний комітет з надзвичайного стану
ДТП – Дорожньо-транспортна подія
ВР України – Верховна Рада України
«ВШ» – «Визвольний шлях»
ГЕС – Гідроелектростанція
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – Засоби масової інформації
КамАЗ – Камський автомобільний завод
КДБ – Комітет Державної Безпеки
КДПУ – Кіровоградський державний педагогічний університет імені
Володимира Винниченка
КК УРСР – Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної
Республіки
КПК УРСР – Кримінально-процесуальний кодекс Української Радянської
Соціалістичної Республіки
КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу
КПУ – Комуністична партія України
МАУП – Міжрегіональна академія управління персоналом
МДГУ – Миколаївський державний гуманітарний університет
МЗС – Міністерство закордонних справ
МНУ – Миколаївський національний університет
МОГП – Міністерство охорони громадського порядку
МПП – Мале приватне підприємство
НАН України – Національна академія наук України
НАТО – Організація Північноатлантичного договору
НБСЄ – Нарада з безпеки і співпраці в Європі
НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ
НРУ – Народний Рух України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПКТ – Приміщення камерного типу
РМ – Рада міністрів
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СОТ – Світова організація торгівлі
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ТНПУ – Тернопільський державний педагогічний університет
«УВ» – «Український вісник»
УГГ – Українська Гельсінська група
УГС – Українська Гельсінська спілка
УГЦК – Українська греко-католицька церква
УРП – Українська республіканська партія
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади
та управління України
ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських об’єднань
України
ЦК КПРС – Центральний комітет Комуністичної партії Радянського
Союзу
ЦК КПУ – Центральний комітет Комуністичної партії України
ЦП НРУ – Центральний провід Народного Руху України
ЧАЕС – Чорнобильська атомна електростанція
ЧДУ – Чорноморський державний університет
ШІЗО – Штрафний ізолятор

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах українського державотворення актуальними в історичній науці є дослідження, які націлені на науковий, об’єктивний аналіз і відтворення історичних подій середини 50-х – кінця 80-х рр. ХХ ст., пов’язаних з рухом за незалежність України, ідейно-політичних засад, громадсько-політичних рухів, внеску окремих осіб, зокрема В. М. Чорновола, в зміцнення державницького потенціалу народу.
Актуальність дослідження полягає в тому, що діяльність В. Чорновола була багатоаспектною в різних галузях життя, і про це свідчать численні наукові праці. Однак завжди будуть актуальними і такими, що потребуватимуть подальшого вивчення такі сторони його життя і діяльності, як участь у розбудові української державності та внесок у розвиток суспільно-політичної думки.
Досліджуючи цю тему, необхідно об’єктивно і правдиво розкрити людську повагу та глибоку віру в дієвість і обґрунтовану реальність його сміливих новаторських ідей, вчинків, сповнених суто громадського звучання й оптимізму, соціальної спрямованості та перспективи.
Про актуальність досліджуваної теми, особливо в контексті історії Народного Руху України, свідчить, зокрема, і те, що в 2014 р. уперше на загальнодержавному рівні відзначалося 25-річчя з часу створення цієї політичної сили, у заснуванні якої брав активну участь В. Чорновіл. Вивчення біографії В. Чорновола на основі новітньої історіографії та нових джерел дає можливість виявити комплекс чинників, що визначально вплинули на формування його світогляду, суспільно-політичних орієнтирів в конкретний історичний період, характер і зміст громадсько-політичної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної проблематики кафедри історії України Навчально-наукового інституту історії та права Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського «Актуальні проблеми історії України ХХ століття» (№ ДР 0112U003296). Тему дисертаційного дослідження було затверджено на засіданні вченої ради Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського (протокол № 9 від 28 лютого 2012 р.).
Мета дисертаційної роботи полягає у вивченні на основі опрацювання та аналізу цілісного комплексу наукових джерел політичної біографії В’ячеслава Максимовича Чорновола, його практичної та теоретичної державницької діяльності, як одного з лідерів національно-визвольного руху.
Реалізація зазначеної мети зумовила постановку наступних завдань:
 розкрити історіографічну та джерельно-методологічну базу наукового дослідження;
 проаналізувати життєвий шлях та формування світогляду В. Чорновола;
 висвітлити участь В. Чорновола в русі шістдесятників, дисидентів;
 охарактеризувати внесок В. Чорновола у розвиток суспільно-політичної думки;
 вияснити роль політика у діяльності Народного Руху України;
 дослідити внесок В. Чорновола у процес становлення та розбудови державної незалежності України.
Об’єктом дослідження є суспільно-політичне життя України в ІІ пол. ХХ ст. в особистісному вимірі.
Предметом дослідження є політичний портрет В. Чорновола його внесок у розбудову української державності та розвиток суспільно-політичної думки.
Хронологічні рамки дослідження – це період життя та діяльності В. Чорновола – 1937–1999 роки.
Територіальні рамки дослідження охоплюють сучасні державні кордони України, а також Російської Федерації, що обумовлено життям та діяльністю В. Чорновола.
Методи дослідження базуються на фундаментальних положеннях про сутність історичного пізнання, об’єктивних та суб’єктивних умовах розвитку науки, її норм та цінностей. Загальнонаукові методи дозволили дослідити життя та діяльність В. Чорновола, проаналізувати його науково-публіцистичну спадщину. Для всебічного аналізу проблеми використано принципи історизму, системності, наукової всебічності та об’єктивності, а також спеціальні наукові методи, зокрема просопографічний метод біографічного аналізу, що полягає у комплексному дослідженні відтворення портрету В. Чорновола, і відображенню його ролі в історії та державотворчої долі Української держави. До спеціальних наукових методів, використаних у роботі, необхідно віднести також літературний, системно-історичний, структурно-функціональний, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-генетичний, статистичний та кількісний. Зазначені методи і принципи дають можливість із достатньою повнотою, об’єктивно й послідовно розкрити поставлену проблему.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів визначаються, насамперед, постановкою і науковою розробкою проблеми, а також полягають у тому, що:
 зроблена спроба на основі новітньої історіографії та нових джерел створення узагальнюючого, комплексного дослідження життя і державотворчої діяльності В. Чорновола та його внеску у здобуття Україною незалежності;
 визначено місце та роль В’ячеслава Максимовича Чорновола у державотворчому процесі другої половини ХХ ст., його внесок у розвиток суспільно-політичної думки України;
 набуло подальшого розвитку дослідження процесу становлення світогляду В. Чорновола;
 узагальнено значення його науково-публіцистичної діяльності;
 розкрито провідну роль В. Чорновола у створенні Народного Руху України;
 об’єктивно проаналізовано спогади друзів та соратників про визначного державного діяча;
 сформульовано ідеї українського державотворення лідера НРУ, висвітлено практику втілення їх у громадсько-політичній діяльності;
 використано і введено в науковий обіг широке коло нових, маловідомих матеріалів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Державного архіву Миколаївської області та Державного архіву Львівської області.
Практичне значення дослідження полягає у комплексному, узагальненому біографічному дослідженні життя та діяльності В. Чорновола, його внеску в піднесення українського національного визвольного руху і розбудову української державності. Матеріали дисертаційної роботи можна використовувати для підготовки нових праць з історії України, політології, спецкурсів з історії України ІІ пол. ХХ ст. у вищих навчальних закладах.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення, тези виступів і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на міжвузівському науково-методичному семінарі «Основні тенденції етнодемографічного розвитку української нації у ХХ – на початку ХХІ століття» (Миколаїв, 2012), Всеукраїнській Інтернет-конференції «Гуманітарні основи сучасного знання» (Миколаїв, 2012), Науково-практичній конференції «Могилянські читання» (Миколаїв, 2012), ІІ та ІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Аркасівські читання» (Миколаїв, 2012, 2013), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Наука. Студентство. Сучасність» (Миколаїв, 2013), ІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Актуальні проблеми гуманітарних наук у дослідженнях молодих науковців» (Київ, 2013), ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (Дніпропетровськ, 2013), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Українознавчий вимір у сучасній науці: гуманітарний аспект» (Миколаїв, 2014).
Дисертаційне дослідження обговорювалося на засіданні кафедри історії України Навчально-наукового інституту історії та права Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського (протокол № 13 від 25 червня 2014 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дослідження оприлюднені у 17 наукових працях, з яких 9 опубліковані у фахових виданнях України, 7 – у матеріалах конференцій, 1 стаття – в іноземному виданні.
Обсяг та структура дисертації зумовлені змістом, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг становить 246 с., з них основного тексту – 189 с. Перелік джерел та літератури складає 296 найменування, додатки викладені на 17 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі аналізу історіографії і джерельно-методологічної бази дисертації встановлено, що життя, діяльність і творчість В. М. Чорновола є багатогранними, що залишають простір для подальшого науковго дослідження. В результаті аналізу таких важливих аспектів, як роль і внесок у розвиток суспільно-політичної думки державотворення в Україні, можна зробити наступні узагальнення і висновки щодо основних положень, і сформулювати підсумки дослідження на основі поставлених завдань.
1. Джерельна та історіографічна база дослідження, що є значною та різноманітною, дозволила комплексно й цілісно дослідити та об’єктивно охарактеризувати життя й основні напрямки діяльності В. Чорновола, зокрема його внесок у розвиток суспільно-політичної думки і державотворення в Україні. Серед науковців з даної проблеми слід відзначити публікації О. Гараня, Г. Гончарука, В. Даниленка, В. Деревінського, Ю. Діденка, Б. Захарова, Г. Касьянова, В. Куйбіди, М. Степаненка та ін. При цьому вивчалися переважно його життя та діяльність, участь у дисидентському русі та шістдесятників другої половини 50-х–70-х рр. ХХ ст., ув’язнення та заслання. Менше розглядалися особливості його громадської, культурно-просвітницької діяльності. Побіжно аналізувався внесок у розбудову державності України, визначалося місце спадщини В. М. Чорновола у державотворчих процесах часів становлення незалежності України. Вже у ХХІ ст. з’явились наукові публікації з проблем чорноволознавства, у 2013 р. захищена докторська дисертація В. Ф. Деревінського. Це взагалі була перша дисертація про Чорновола, до того ж носила загальний характер. Водночас роль і місце, його внесок у розвиток суспільно-політичної думки, державотворення України до останнього часу зазначені важливі аспекти не були предметом окремих, спеціальних досліджень. Хоч деякі автори зачіпали їх побіжно, в загальному контексті. Водночас цілісне, спеціальне, окреме дисертаційне дослідження обраних дисертанткою аспектів проблеми наразі також відсутнє.
2. Життєвий шлях В. М. Чорновола був складним. В українському суспільстві, у його свідомості і поглядах В. М. Чорновола відбулися докорінні зміни постсталінської доби. У 30-х рр. ХХ ст. його родина зазнала репресій, за розповідями своїх батьків. Він стикається з тим, що трапилося з його рідним дядьком, який безслідно зник і від якого до родини Чорноволів потрапила лише записка, написана кров’ю. Ще в студентські роки у його світогляді відбулися вагомі зміни, по суті переломні, разом з друзями дає клятву на вірність Вітчизні на Володимирській гірці в Києві, тоді вже чіткіше проявився світогляд і шлях борця за незалежність. Він співпрацює з університетською газетою, починається його редакторська діяльність, тоді ж за свої статті потрапить під загрозу відрахування з університету. Але його почуття патріотизму до України лише зміцніють. Постала нагальна необхідність модернізації суспільного життя. Виникали різні рухи та організації, які виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, розвиток української культури та мови, за незалежну Україну. В юні роки зростав поруч з однолітками, які так само, як і він, виховувались в суспільстві комуністичної ідеології. Уже у 60-ті – 70-ті рр. протистоїть тоталітарному режимові. Він був одним із зачинателів руху шістдесятників. Намагається визначити шляхи і напрямки демократизації суспільства, яке тривалий час страждало від соціальної ізольованості, хоче нагадати народові його історико-культурні традиції, що українська нація, можливо, одна з тих, яка ще за часів козацької доби сформувала сильні національні ідеї, дух патріотизму, шану до видатних історичних постатей України, демократизм і гуманізм. За свої політичні погляди та переконання був тричі ув’язненим, перебував у мордовських таборах, але це не вплинуло на його світогляд, що виразилося у подальшому розвитку суспільно-політичної думки, спрямованої на становлення державності України.
3. Діяльність В. Чорновола як шістдесятника, дисидента, пов’язана з відстоюванням прав особистості в державі і національної спільноти. Разом із дисидентами-однодумцями він виступав за корінні зміни у суспільстві та в духовній сфері, а саме – демократизацію суспільства, підняття авторитету рідної мови, що в першу чергу означало її збереження, охорону всієї культурної спадщини. Свою незгоду з незаконними діями радянської влади, що виявилися у переслідуваннях, арештах та репресіях представників інтелігенції, В. Чорновіл висловлював у підготовлених ним збірках «Правосуддя чи рецидиви терору?» та «Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»)». Без найменшого перебільшення, вони сколихнули світову громадську думку, показали, що в Україні відновився опір тоталітаризму. За свої праці удостоєний міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна, водночас – тюремного ув’язнення з боку влади. З його творів чітко і зрозуміло випливало, що об’єктом репресій в Україні ставали всі, хто відкрито висловлював стурбованість станом української мови, літератури, культури, мистецтва, а передусім – «інженери людських душ: письменники, поети, науковці». Ініціює видання позацензурного, суспільно-політичного часопису «Український вісник», яке у січні 1972 р. після арешту Чорновола було призупинено. Задля поборення або хоча б угамування В. М. Чорновола, інших таких, як він, влада використовувала увесь можливий і неможливий арсенал тиску, властивий тоталітарному режимові, проти своїх же громадян. І це мало місце нібито в умовах продекламованої «хрущовської відлиги», на зміну якій прийде дещо пом’якшений неототалітаризм.
Всупереч букві і духові радянських законів, В. М. Чорновола заарештували, брутально допитували, позбавили можливості захищатися в суді, користуватися тогочасними правами ув’язнених. Проте швидко виявилося, що владі не допоміг навіть спеціально створений режим проживання у «малій зоні», в ув’язненні, та у «великій зоні» – на волі. Виявилося, що влада безсила не так через цю «специфіку», як проти зброї нескорених – слова, гідності, мужності, самопожертви. А протизаконні її карні дії аж ніяк не принесли очікуваного результату та наслідків. Більше того, вони загартували дисидентів, посилили їх стійкість і незламність. В умовах таборово-тюремних університетів В. М. Чорновіл швидко перетворився з журналіста й науковця у непримиренного і невтомного борця за незалежність України.
4. В. Чорновіл прагнув незалежної політичної позиції, сповідував ідею подолання беззаконня сталінських часів, відстоював національну гідність та національну думку, виступав за оборону людських, національних прав і народну самобутність. Усе своє життя він відстоював думку соборності Української держави. В. Чорновіл бачив Україну незалежною, суверенною, демократичною, правовою, багатопартійною державою у колі європейських держав, де панують гармонійні соціальні і міжнаціональні стосунки, діє багатоукладна економіка. Він теоретично обґрунтував необхідність і закономірність входження України до сім’ї європейських народів.
Вагомим був внесок В. Чорновола в суспільно-політичну думку України. Це засвідчила його яскрава як практична, так і теоретично-публіцистична діяльність. Остання дістала широке висвітлення у багатотомному виданні його праць.
Кожен з томів десятитомника В. Чорновола розкриває не лише окремий проміжок його життя та діяльності, а й висвітлює ті події, що відбувалися у суспільстві.
У позачерговому посланні Президента України до Верховної Ради України 27 листопада 2014 р., опублікованому в «Голосі України» 28 листопада 2014 р., В. М. Чорновола названо одним із батьків-засновників незалежної України. Водночас процитовано виключно актуальні, надсучасні його слова про те, що «нам потрібні сьогодні реформи, а не революції; сила закону, а не закон сили; добробут народу, а не всенародні злидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демократія, а не диктатура». У цьому вся сутність цієї історичної постаті.
5. В. М. Чорновіл завжди і в усьому спирався на народ. Звідти черпав силу і наснагу, вірив у нього і вбачав у ньому силу Народного Руху Україин. Опісля ув’язнення й заслання В. М. Чорновіл знову у вирі громадсько-політичних подій, спрямував зусилля на активізацію українського національного руху, відновлення економічної незалежності та політичної самостійності України. Одним із перших таких кроків було відновлення ним видання позацензурного самвидавського часопису «Український вісник». В. Чорновіл був одним з ініціаторів створення Української Гельсінської Спілки – першої української політичної організації 1980-х років, брав активну участь у діяльності інших громадських та політичних об’єднань. У 1990 р. на перших демократичних виборах до центральних і місцевих Рад став головою Львівської обласної Ради народних депутатів, а згодом – народним депутатом Верховної Ради України. 1991 рік відзначений у житті В. Чорновола президентськими виборами. Будучи представником від Народного Руху України, завзято боровся в цих перегонах і виборов друге місце.
Діяльність В. Чорновола на посаді голови Народного Руху починаючи з 1992 р. мала велике значення для державного та національного відродження України.
6. Особливий талант мужнього борця-патріота проявився на державних посадах на Львівщині та у Верховній Раді України. Чорновіл отримав великі можливості для практичної реалізації своїх державотворчих задумів. Він наголошував на потребі здійснення реформ у аграрному секторі, фінансової реформи, вдосконалення податкового законодавства, обмеження депутатської недоторканності, скорочення видатків на законодавчу і виконавчу владу, активно виступав на захист національної безпеки і територіальної цілісності України та ін. Як відомо, процесу реалізації усього зазначеного завадила низка помилок, прорахунків й упущень.
В. М. Чорновіл нерідко апелював до своїх земляків за їх надмірну толерантність, байдужість, низьку політичну культуру, безвідповідальність тощо, які властиві будь-якому людському суспільству. Його опоненти намагалися скористатися і цим, «грали» на його зауваженнях щодо особливостей ментальності українців, їх бездержавності. Чорноволу, мовляв, не підходить цей народ, нехай шукає іншого і т.д. На всі ці несправедливі закиди він давав переконливі відповіді.
Будучи народним депутатом України, з березня 1990 р., проводив активну державотворчу політику, був одним із ініціаторів прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) й Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), автором десятків законопроектів, постанов з проблеми державотворення. Ці та інші факти ще раз підкреслили прагнення Чорновола до незалежності Української держави. У 1992 р. він брав участь у доопрацюванні та редагуванні Концепції державотворення в Україні та розробці низки інших державотворчих актів. Чітко стояв на позиціях необхідності вступу України до Ради Європи, НАТО, ЄС, СОТ та ін. Він вбачав політичне майбутнє України у Європейському Союзі, наголошував на потребі європейської інтеграції. Бачення України у перспективі в НАТО було одним із головних завдань політика. Водночас він стояв на позиції добросусідських відносин між Україною та Росією, всіляко вітав Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, відстоював рівноправні стосунки двох країн.
Так сталося, що Черкащина – земля Богдана і Тараса – породила ще одного звитяжця за справи і долю народу, його волю і незалежність. Роль В. М. Чорновола з позиції сьогоднішнього дня можна оцінити наступним чином. Працюючи народним депутатом у Верховній Раді, В. Чорновіл сприяв утвердженню дієвої позиції. Все життя він твердо і неухильно сповідував загальновідомий принцип: «Не збудуєш словом, коли руйнуєш ділом». Увесь його життєвий шлях був наповнений романтизмом і оптимізмом, ідеалізмом, переоцінкою ідеалів, драматизмом, вірою й надією, любов’ю до людей, стражданнями і муками, незламністю, шляхетністю, динамізмом, постійним і цілеспрямованим рухом як до успіхів, так і невдач.
В. Чорновіл був людиною, яка цінувала в своєму житті передусім суверенітет та соборність Української держави. Будучи духовно сильним, настирливим у досягненні мети, цілеспрямованим борцем, він був людиною, яка усе життя стояла на державотворчих позиціях, як ніхто, могла довести справу до кінця, не боячись ні мордовських таборів, ні ув’язнень, ні політичних протистоянь. В. Чорновіл залишився вірним високим ідеям та цілям до кінця свого життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. Законодавчі та нормативно-правові акти
1.1. Акт проголошення незалежності України 1991 року : Постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року. — К. : Вид-во «Україна», 1991. — 5 с.
1.2. Декларація про державний суверенітет України : прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року. — К. : Вид-во «Україна», 1991. — 8 с.
1.3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К. : Вид-во «Україна», 1996. — 52 с.
1.4. Концепція державотворення в Україні // Четверті Всеукраїнські збори Народного Руху України (Київ, 4–6 грудня 1992 р.). — К., 1992. — 27 с.
1.5. Наказ № 12 від 23 червня 2010 р. Міністерства культури і туризму України «Про внесення змін до Положення про премію імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики» // Офіційний вісник України. — 2010. — № 55. — С. 173—174.
1.6. Постанова Верховної Ради України від 21 березня 2012 року «Про відзначення 75-річчя від дня народження Героя України В’ячеслава Чорновола» // Голос України. — 2012. — 4 квітня.