ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МАТЕМАТИК І ПЕДАГОГ М. Є. ВАЩЕНКО-ЗАХАРЧЕНКО (1825-1912) : ВЫДАЮЩИЙСЯ УКРАИНСКИЙ МАТЕМАТИК И ПЕДАГОГ М. Е. Ващенко-Захарченко (1825-1912)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МАТЕМАТИК І ПЕДАГОГ М. Є. ВАЩЕНКО-ЗАХАРЧЕНКО (1825-1912)
  • Альтернативное название:
  • ВЫДАЮЩИЙСЯ УКРАИНСКИЙ МАТЕМАТИК И ПЕДАГОГ М. Е. Ващенко-Захарченко (1825-1912)
  • Кол-во страниц:
  • 213
  • ВУЗ:
  • ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ
    ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

    На правах рукопису


    КЛЕЦЬКА Тетяна Сергіївна

    УДК 929:51(091)


    ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МАТЕМАТИК І ПЕДАГОГ
    М. Є. ВАЩЕНКО-ЗАХАРЧЕНКО (1825-1912)

    07.00.07 – історія науки і техніки


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук


    Науковий керівник
    КРЮКОВ Микола Миколайович,
    доктор технічних наук, професор


    Київ – 2011







    ЗМІСТ
    ВСТУП……………………………………………………………………….. 3
    Розділ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ………….. 10
    1.1 Історіографія проблеми………………………………………10
    1.2 Джерельна база……………………………….……………... 18
    1.3 Методологічні основи дослідження………………………... 21
    Розділ 2 ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ М. Є. ВАЩЕНКА-ЗАХАРЧЕНКА……...…………………………………………… 27
    2.1 Основні віхи життя………………………………………..… 27
    2.2 Стан розвитку математики в Київському університеті. Вчителі та колеги М. Є. Ващенка-Захарченка..…………... 45
    2.3 Педагогічна діяльність М. Є. Ващенка-Захарченка………. 58
    2.4 Кар’єрний шлях М. Є. Ващенка-Захарченка………….….. 74
    2.5 Участь у роботі Київського фізико-математичного товариства…..….….….….………………………………….. 82
    2.6 Учні М. Є. Ващенка-Захарченка…..…………………….…. 89
    Розділ 3 НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ М. Є. ВАЩЕНКА-ЗАХАРЧЕНКА…………………………………………………. 101
    3.1 Диференціальне та інтегральне числення………………… 101
    3.2 Символічне або операційне числення….….….….….……. 104
    3.3 Теорія ймовірностей….….………………………………… 110
    3.4 Теорія функцій комплексної змінної….….….……………. 117
    3.5 Алгебра та теорія чисел ….…………….….………………. 123
    3.6 Елементарна та аналітична геометрія….….…………..…. 140
    3.7 Історія математики…..…...…..…..…..…..….….…............. 154
    ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 161
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….…..….….….….….…. 168
    ДОДАТКИ………………………………………………………………..… 194









    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку України історики науки і техніки, вивчаючи минуле свого народу, на новій методологічній основі аналізують діяльність визначних українців, життя та творчість яких за різних обставин залишались недослідженими. Необхідно не лише відродити забуті імена, а й визначити кожному з них належне місце в історії України. Таку роботу вже здійснено стосовно багатьох українських науковців. Це не лише данина нашому минулому, а й запорука подальшого успішного розвитку суспільства, яке добре знає, шанує й творчо опановує досягнення своїх попередників.
    Одним із визначних діячів науково-освітнього і культурно-просвітницького руху в Україні був професор Київського імператорського університету св. Володимира Михайло Єгорович Ващенко-Захарченко
    (1825-1912) (додаток Б). Це ім\'я маловідоме широкому загалу науковців, хоча внесок професора Ващенка-Захарченка в становлення та поширення вищої математичної освіти на території України важко переоцінити. Він приймав активну участь в формуванні програм та методів навчання в перші десятиліття існування фізико-математичного факультету Київського університету св. Володимира, ввів декілька нових курсів, був одним із засновників київської математичної школи, залишив після себе велику кількість підручників, що використовувалися багато років потому.
    Вивчаючи спадщину цього вченого, ми водночас зможемо поповнити джерельний запас наших знань стосовно математичної наукової думки другої половини ХІХ – початку ХХ століть і глибше дослідити окремі проблеми української історії науки і освіти, а саме: історію створення та розвитку Київського Імператорського університету св. Володимира, як осередку освіти та культури на території України, діяльність фізико-математичного товариства при Київському університеті, значення математичних студентських гуртків при цьому ж університеті, розвиток освіти й науки останньої половини ХІХ століття, становлення вітчизняної математичної науки.
    Життя і діяльність професора Ващенка-Захарченка майже не були розглянуті в сучасній історичній літературі, хоча існує декілька публікацій, присвячених різним аспектам його наукової, педагогічної та громадської діяльності, опублікованих, переважно, у трудах семінару Московського державного університету з історії математики – \"Историко-математических исследованиях\". При підготовці дисертаційної роботи були також використані архівні матеріали, спогади про Ващенка-Захарченка його сучасників та учнів, власні праці математика та посилання на його роботи в сучасній математичній літературі.
    Дослідження життя М. Є. Ващенка-Захарченка привносить багато нового до вже розроблених біографій Івана Івановича Рахманінова, Павла Емілійовича Ромера і Василя Петровича Єрмакова та багатьох інших діячів науки та освіти України. Персоналізація української історії науки дає можливість визначити етапи подальшого розвитку математичних дисциплін, надає історії вітчизняної науки та освіти портретної конкретики. Все це разом і визначає актуальність поставленої проблеми.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов\'язана з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства інфраструктури України «Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах» (державний реєстраційний номер 0107U002218).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової, педагогічної, популяризаторської та громадської діяльності професора Київського Імператорського університету св. Володимира М. Є. Ващенка-Захарченка, його внеску у розвиток вітчизняної наукової думки в контексті розвитку математичних досліджень і становлення математичної освіти на території України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
    Для реалізації цієї мети в кандидатській дисертації вирішуватимуться такі основні завдання:
    – проаналізувати стан дослідження і джерельну базу проблеми;
    – з’ясувати основні фактори формування й розвитку особистості М. Є. Ващенка-Захарченка як науковця, педагога, популяризатора науки та проаналізувати його науково-дослідну, педагогічну і громадську діяльність;
    – узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі й нез’ясовані сторінки біографії математика;
    – розробити періодизацію життя М. Є. Ващенко-Захарченко;
    – проаналізувати основні напрямки наукових досліджень вченого;
    – дослідити процес становлення сучасної математичної вищої школи в Україні (на прикладі кафедри чистої математики Київського Імператорського університету св. Володимира) як одного з осередків культурного життя і наукового прогресу на території України;
    – показати роль і місце творчої спадщини вченого в контексті розвитку науки і техніки в Україні.
    Об’єктом дослідження кандидатської дисертації є розвиток математики і становлення математичної освіти в України в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть.
    Предметом дослідження є діяльність професора Київського університету св. Володимира М. Є. Ващенка-Захарченка в галузі теорії ймовірностей, теорії чисел, теорії визначників, лінійної і вищої алгебри, елементарної та аналітичної геометрії, неевклідової геометрії, диференціального та інтегрального числення, теорії функцій комплексної змінної та операційного числення; його внесок в формування основ університетської математичної освіти, методологію викладання математики і розробку програм математичних дисциплін і курсів лекцій.
    Методи дослідження. У роботі використовувався історико-науковий метод аналізу робіт М. Є. Ващенка-Захарченка та працівників кафедри чистої математики Київського Імператорського університету св. Володимира. Цей метод базується на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об’єктивності, наступності та послідовності історичного процесу. Він ґрунтується на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність М. Є. Ващенка-Захарченка. Важливими шляхами розв’язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії. В цілому в роботі використовується описовий підхід із хронологічними й історико-порівняльними принципами дослідження.
    Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та роботи М. Є. Ващенка-Захарченка (1825-1912), тобто охоплюють період починаючи з 20-х років XІX століття по 10-ті роки XX століття. Найбільша увага приділена часам активної роботи Ващенка-Захарченка у Київському університеті, тобто другій половині XІX століття.
    Наукова новизна отриманих результатів:
    вперше:
    – в українській історіографії комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину М. Є. Ващенка-Захарченка на основі виявлених і репрезентативних джерел;
    – розроблено докладну періодизацію його життя та діяльності;
    – проаналізовано опубліковані роботи вченого, що дало змогу поглибити знання щодо історії розвитку багатьох математичних дисциплін;
    – запроваджено до наукового обігу нові матеріали з різних архівів України та запропоновано сучасний погляд на відомі або маловідомі науковій громадськості джерела;
    удосконалено:
    – бібліографію вченого;
    отримав подальший розвиток:
    – ряд нових оціночних положень стосовно проблематики його досліджень у контексті розвитку конкретних математичних дисциплін;
    – дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку вищої освіти на території України, методології викладання математики та становлення деяких математичних дисциплін (таких як теорія визначників, елементарна та аналітична геометрія, теорія ймовірностей, операційне числення та ін.) в їх сучасному вигляді.
    Загалом, наукова та соціокультурна спадщина професора М. Є. Ващенка-Захарченка – видатне явище в історії науки та освіти, вона стала містком для продовження студій вченого у сучасних умовах.
    Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для створення узагальнюючих праць з історії вітчизняної математичної науки та її окремих напрямків; розробки історичних розділів курсів лекцій з математичних дисциплін, укладання бібліографічного довідника, присвяченого М. Є. Ващенку-Захарченку; при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського біографічного математичного словника, робіт, присвячених історії науки і техніки та історії Київського Імператорського університету св. Володимира.
    Особистий внесок здобувача у розробку теми дослідження полягає у проведенні докладного аналізу усього комплексу наукових праць М. Є. Ващенка-Захарченка, спогадів про нього його вчителів, колег та учнів, посилань на його роботи в математичній та історичній літературі, виявлення нових документів і матеріалів та в обґрунтуванні висновків про значення наукової та громадської діяльності вченого для вітчизняної та світової математичної науки. Всі наукові результати і висновки отримані автором особисто.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях:
    – 9-й Всеукраїнській науковій конференції \"Актуальні питання історії науки і техніки\", м. Житомир, 7-9 жовтня 2010 р.;
    – П’ятнадцятій всеукраїнській конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, м.Київ, 21 травня 2010 р.;
    – V міжнародній науково-практичній конференції \"Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології\", серія \"Техніка, технологія\", м. Київ, 24,25 березня 2011 р.;
    – 11-ій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній школі-конференції \"Сучасні проблеми науки та освіти\", Велика Ялта, п.г.т. Гаспра, (Автономна Республіка Крим), 29 квітня – 9 травня 2011 р.;
    – XL науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів. Секція \"Вища математика\", м. Київ, 19,20 травня 2011 р.
    Публікації. Основні положення дисертації викладені в 11 публікаціях, з яких 6 опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ДАК України із спеціальності “Історія науки і техніки”. З 6 публікацій у фахових виданнях 4 одноосібні, а 2 написано у співавторстві з науковим керівником, д.т.н. Крюковим М.М. У роботах, написаних у співавторстві, співавтору належить постановка задачі дослідження, а автору – розробка і втілення ідеї.
    Структура та обсяг дисертації відображають логіку наукового дослідження, що підпорядковані провідній ідеї, меті та завданням. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, бібліографії Ващенка-Захарченка, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 275 найменувань, і 14 додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 167 сторінок, повний обсяг роботи – 213 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Процеси відновлення українським народом своєї національної та культурної автентичності, що проходять на фоні поступової інтеграції України в європейський економічний, науковий та освітянський простір, спонукають нас до відродження та переосмислення багатьох історичних подій, наукових та культурних явищ минулого. Невід\'ємною частиною історії нашої країни є наукові, культурні та соціальні досягнення викладачів та студентів Київського університету св. Володимира.
    В результаті проведеного дослідження, на основі широкого кола репрезентативних джерел, деяка частина яких введена в науковий обіг вперше, а також досягнень в області наукознавства та історії математики, була відтворена повна наукова біографія видатного вченого, одного з фундаторів вітчизняної математичної освіти професора М. Є. Ващенка-Захарченка (1825-1912). Ця самобутня людина зацікавила дослідників ще за часів свого життя в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Незважаючи на це, існуючі дослідження життя та діяльності М. Є. Ващенка-Захарченка, а особливо його внеску в розвиток математики та вищої математичної освіти, відзначаються фрагментарністю та безсистемністю, іноді неточним викладенням окремих фактів та дат. Досить часто вони позбавлені історичного контексту, як соціального, так і наукового, без чого неможливо уявити значущості цієї постаті в історії української науки.
    Тема даного дисертаційного дослідження відповідає сучасним потребам розвитку вітчизняної науки і техніки, дозволяє виявити особливості історії української математики та освіти через вивчення особистості М. Є. Ващенка-Захарченка, визначити його місце в системі світової науки та освіти. Важливим є не лише дослідження його наукового внеску, а й комплексне висвітлення життя та діяльності видатної людини, просвітника та громадського діяча, слід якого в історії української науки та освіти важко переоцінити.
    Під час проведення дисертаційного дослідження було зібрано та проаналізовано близько 300 джерел різного походження, в тому числі архівних, які досі не публікувалися.
    М. Є. Ващенко-Захарченко відбувся як учений під впливом ідей своїх вчителів – професорів Київського університету М. А. Дяченка та І. І. Рахманінова, а також видатних французьких математиків – професорів Коледж де Франс та Сорбонни О.-Л. Коші, Ж. Ліувілля та Ж. Серре, лекції яких він відвідував протягом свого навчання у Франції. Навчання у провідних вчених свого часу дозволило М. Є. Ващенку-Захарченку підготувати та захистити спочатку магістерську, а потім і докторську дисертації на здобуття відповідних наукових ступенів.
    Ім\'я М. Є. Ващенка-Захарченка стало відомим в наукових колах Російської імперії після виходу його першої великої роботи – перекладу \"Початків\" Евкліду зі вступом, присвяченим геометрії Лобачевского, коментарями та додатковими задачами до кожної глави. Йому належить перша монографія з символічного числення російською мовою. А роботи в області теорії функцій комплексної змінної, лінійної алгебри, аналітичної геометрії, математичного аналізу та елементарної математики носили фундаментальний характер і вплинули на становлення даних математичних дисциплін в їх сучасному вигляді. Концептуальною основою підходу Ващенка-Захарченка до формування структури кожного курсу, який він викладав, були: поняття аксіоми та теореми (він використовував їх не тільки в геометрії); послідовність та поступовість побудови матеріалу; логічність та прозорість математичних перетворень; простота викладення та пояснення з історії предмету. Надалі він зробив великий внесок у вивчення історії математики, зосередившись в першу чергу на геометрії. Всі ці предмети сьогодні є основою університетської математичної освіти.
    У 1862 році М. Є. Ващенко-Захарченко захистив свою магістерську дисертацію. У 1863 році, після звернення керівництва фізико-математичного факультету до Ради університету, М. Є. Ващенко-Захарченко отримав посаду приват-доцента Київського університету св. Володимира і почав роботу з розробки нового курсу лекцій з теорії ймовірностей, що ознаменувало наступний етап в його науковій кар\'єрі. Вже в 1866 році він захистив докторську дисертацію, а в 1867 році його обирають екстраординарним професором Київського університету св. Володимира по кафедрі чистої математики і в 1868 – ординарним професором та членом університетського суду. В 1881 його обирають до Ради Київського університету, а у 1899 році він отримує звання заслуженого професора.
    Блискучий колектив кафедри чистої математики Київського університету, членом якого був Ващенко-Захарченко, брав активну участь у розвитку природничих наук на території України і став основою Київської математичної школи. Імена вчителів, колег та учнів Ващенка-Захарченка складають золотий фонд Київського університету. Завдяки своєму авторитету та особистим якостям, професор Ващенко-Захарченко був одним з лідерів математичної спільноти країни, посідаючи посади члена Університетського суду та Ради університету.
    Наукову діяльність М. Є. Ващенка-Захарченка характеризує вміння визначити перспективні напрямки досліджень. Він ініціював створення курсу операційного числення, першим почав викладати теорію ймовірностей в Київському університеті, присвятив багато часу різним розділам геометрії, в першу чергу геометрії Лобачевського. Роботи в галузі математичного аналізу та теорії рядів дали поштовх дослідженням його учня – В. П. Єрмакова, роботи з аналітичної геометрії продовжив Б. Я. Букрєєв.
    М. Є. Ващенко-Захарченко усвідомлював важливість методологічної та організаційної роботи в період становлення сучасної математичної освіти в Україні. Він був одним з активістів викладання геометрії по Евкліду, що, на його думку, мало навчити слухачів логічному, послідовному та чіткому мисленню, необхідному не тільки науковцю, а й просто освіченій людині. Ващенко-Захарченко обґрунтовував фундаментальний характер побудови системи евклідової геометрії, вважаючи її принципи загальнонауковими. Він розглядав математику як науку, яка об\'єднує різні сторони життя, від суто практичних до філософських.
    Важко переоцінити роль М. Є. Ващенка-Захарченка у формуванні нової програми шкільного курсу математики. Як університетський викладач та член приймальної комісії університету він усвідомлював недоліки гімназійної освіти того часу і зробив багато для розширення, систематизації та уніфікації курсу математики в середній школі. Еволюція його ідей з викладання математики йшла в руслі передової на той час педагогічної думки. М. Є. Ващенко-Захарченко був одним з тих викладачів, які пропагували більш тісну співпрацю зі студентами. Він запровадив в Київському університеті додаткові завдання (аналог сучасних факультативів), проводив індивідуальні консультації та підтримав ідею В. П. Єрмакова щодо проведення в університеті практичних занять на додаток до традиційних лекцій.
    Київське фізико-математичне товариство, одним з засновників якого був Ващенко-Захарченко, існує і розвивається й досі. Воно було засновано у 1889 році на базі Київського товариства природознавців і ставило собі за мету сприяння науковій роботі і поширення фізико-математичних на¬ук, а також встановлення правильних поглядів на їх викла¬дання.
    Внесок М. Є. Ващенка-Захарченка в розвиток та поширення математичної освіти був високо оцінений на вітчизняному та світовому рівні. У 1866 році його було обрано членом Московського математичного товариства; у 1883 – членом-кореспондентом Математичного товариства в Бордо, Франція.
    Таким чином, проведена робота з систематизації та аналізу всіх джерел, що стосуються життя та діяльності професора Ващенка-Захарченка, дає підстави зробити такі висновки:
    1. В дисертації вперше в українській історіографії проведено комплексне дослідження життєвого, творчого шляху та наукової спадщини М. Є. Ващенка-Захарченка. Аналіз джерельної бази дав можливість досягти мети дисертаційного дослідження – показати значення духовної спадщини вченого в контексті розвитку математичних досліджень і становлення математичної освіти на території України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
    2. Вперше здійснено періодизацію життя й наукової діяльності вченого: І період (1825–1855 рр.) – навчання та формування наукового світогляду М. Є. Ващенка-Захарченка; ІІ період (1855–1877 рр.) – науково-педагогічна діяльність в Кадетському корпусі, Інституті шляхетних дівчат та Київському університеті св. Володимира; ІІІ період (1877–1912 рр.) – просвітницька та громадська діяльність М. Є. Ващенка-Захарченка.
    3. Висвітлено умови становлення та розвитку наукового світогляду та особистості математика. Важливим періодом у житті М. Є. Ващенка-Захарченка стали роки його навчання у провідних навчальних закладах України та Європи того часу, а саме: Київському Імператорському університеті св. Володимира, Коледж де Франс та Сорбонні. На формування наукового світогляду вченого великий вплив мали його вчителі та наставники: М. А. Дяченко, І. І. Рахманінов, О.-Л. Коші, Ж. Ліувілль та Ж. Серре.
    4. Детально описано життєвий та творчий шлях математика. Показано, що завдяки природному таланту та здібностям Ващенко-Захарченко пройшов шлях від приват-доцента до заслуженого професора Київського університету, члена Університетської ради. Розглянуто його наукову, педагогічну та громадську роботу.
    5. Запроваджено до наукового обігу нові матеріали з різних архівів України. Узагальнено та введено до наукового обігу маловідомі факти з біографії вченого, зокрема стосовно його популяризаторської діяльності, особистої участі в проведенні з’їздів товариства природознавців, нових підходах до викладання математики та пропагуванні жіночої освіти.
    6. Проаналізовано опубліковану спадщину вченого під час викладання в Київському університеті впродовж 1863 – 1902 рр, що дало змогу поглибити знання щодо історії розвитку багатьох математичних дисциплін. З’ясовано основні напрямки його науково-освітньої діяльності. Це були: математичний аналіз, операційне числення, теорія ймовірностей, теорія функцій комплексної змінної, алгебра та теорія чисел, елементарна та аналітична геометрія, історія математики.
    7. Удосконалено бібліографію Ващенка-Захарченка. Знайдено декілька його маловідомих публікацій у різних журналах Російської імперії. Загалом наукова спадщина Ващенка-Захарченка становить більше 50 праць (деякі з них, на жаль, не збереглися), що складає близько 6500 друкованих сторінок. Ващенко-Захарченко був автором дванадцяти фундаментальних підручників, по яким навчалося не одне покоління студентів. Особливої уваги заслуговують декілька підручників, що витримали багато перевидань. Найбільш відомими були \"Алгебраический анализ или Высшая алгебра\" (1887), \"Теория определителей и теория форм\" (1877), \"Аналитическая геометрия двух и трех измерений\" (1884), \"Вариационное исчисление в объеме университетского курса\" (1890), \"Проективная геометрия\" (1897), \"Лекции разностного исчисления, читанные в Университете св. Владимира экстраординарним профессором М.Ващенком-Захарченком\" (1868) та ін.
    8. Визначено важливу роль професора М. Є. Ващенка-Захарченка як популяризатора та бібліографа в області історії математики. Він був автором ґрунтовної роботи \"История математики\", в якій докладно розглянув історію розвитку геометрії від прадавніх часів до XVI століття. Цьому присвячено декілька його робіт: \"Исторический очерк математической литературы халдеев\" (1881), \"Характер развития математических наук у различных народов древнего и нового мира до ХV века\" (1882), \"Исторический очерк математической литературы индусов\" (1882), \"Исторический очерк развития аналитической геометрии\" (1884).
    9. Вперше відтворено видавничу діяльність М. Є. Ващенка-Захарченка як члена бібліотечного комітету з видання \"Университетских известий\" – офіційного органу Київського університету. Він був одним з ініціаторів створення \"Журнала элементарной математики\", написав декілька статей для перших номерів журналу, щоб підтримати його в перші місяці існування.
    10. Розкрито громадську діяльність М. Є. Ващенка-Захарченка як пропагандиста жіночої вищої освіти, одного з засновників Вищих жіночих курсів у Києві. Визначено його особистий внесок у розвиток шкільної математичної освіти, зокрема завдяки його зусиллям було суттєво змінено програму викладання геометрії в гімназіях Російської імперії.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

    1. Александров П. С. Н. И. Лобачевский – великий русский математик / П. С. Александров. – Москва: Знание, 1956. – 24 с.
    2. Александров П. С. Что такое неевклидова геометрия / П. С. Александров. – Москва: Знание, 1950 – 124 c.
    3. Андреев В. Очерки по истории образования и литературы в России / В. Андреев. – Санкт-Петербург: Тип. Моригевского, 1872. – 119 с.
    4. Антология педагогической мысли России второй половины XIX – начала XX в. / [сост. П. А. Лебедев]. – Москва: Педагогика, 1990. – 608 с.
    5. Антонець Н. Штрихи до портрета В. Ващенко-Захарченко / Н. Антонець // Директор школи. Україна. – 2008. – №2. – С. 60-67.
    6. Башмакова И. Г. Становление алгебры / И. Г. Башмакова. – Москва: Знание, 1979. – 64 с.
    7. Беклемишев Д. В. Курс аналитеческой геометрии и линейной алгебры / Д. В. Беклемишев. – Москва: Высш. шк., 1998. – 320 с.
    8. Белл Э. Т. Творцы математики / Э. Т. Белл [пер. с англ. В. Н. Тростникова и др.]. – Москва: Просвещение, 1979. – 256 с.
    9. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1834-1884) / [Сост. под. ред. В. С. Иконникова]. – К.: Тип. Ун-та св. Владимира, 1884. – С. 94. – (репринтная копия).
    10. Боголюбов А. Н. Киевское физико-математическое общество / А. Н. Боголюбов // Из истории математического естествознания [сб. науч. трудов под ред. А. Н. Боголюбова]. – К.: Наукова думка, 1984. – С. 3-7.
    11. Боголюбов А. Н. Математики. Механики. Биографический справочник / А. Н. Боголюбов. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 92.
    12. Болгарський Б.В. Очерки по истории математики / Б. В. Болгарский. – Минск: Выш. школа, 1979. – [2-е изд., испр. и доп.] – 368 с.
    13. Бокова В. М. Либерально-конституционные идеи в России начала ХІХ века. 1801–1812 гг.: дис. … канд. ист. наук : 12.00.01 / Вера Максимовна Бокова. – Москва, 1990. – 261 с.
    14. Бородин А. Н. Ващенко-Захарченко Михаил Егорович (Юрьевич) / А. Н. Бородин, А. С. Бугай // Биографический словарь деятелей в области математики. – К.: Радянська школа, 1979. – С. 98.
    15. Бортаковский А. С. Аналитическая геометрия в примерах и задачах [учеб. пособие] / А. С. Бортаковский, А. В. Пантелеев – Москва: Высш. шк., 2005. – 496 с.
    16. Боярська-Хоменко А. В. М. Є. Ващенко-Захарченко та його вплив на розвиток Київської математичної школи [Електронний ресурс] / А. В. Боярська-Хоменко // Теорія та методика навчання та виховання [зб. наук. праць]. – 2008. – № 22. – С. 10-13. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu_ttmniv/2008
    _22/02.html.
    17. Бронштейн И. Н. К истории \"Обозрений преподавания чистой математики Н. И. Лобачевского\" / И. Н. Бронштейн // Историко-математические исследования. – Москва, Ленинград: ОГИЗ, 1950. – Вып. III. – С. 155-171.
    18. Букреев Б. Я. О разложении трансцендентних функций на частные дроби / Б. Я. Букреев // Университетские известия. – 1886. – № 3. – ІІІ, С. 1-46.
    19. Букреев Б. Я. О фуксовских функциях нулевого ранга с симметрическим основным полигоном / Б. Я. Букреев // Университетские известия. – 1889. – № 6. – ІV, С. 1-55.
    20. Буняковский В. Я. Мысли о неосновательности некоторых понятий, относящихся к общежитию и, преимущественно, к играм и лотереям / В. Я. Буняковский // Маяк современного просвещения и образованности. – 1840. – № 5. – 11 с.
    21. Буняковский В. Я. Основания математической теории вероятностей / В. Я. Буняковский. – Санкт-Петербур: изд. Академий наукь, 1846. – 478 с.
    22. Бурбаки Н. Алгебра (Модули, кольца, формы) / Н. Бурбаки [пер. с фр. К. Н. Лыкова]. – Москва: Наука, 1966. – 212 с.
    23. Бурбаки Н. Очерки по истории математики / Н. Бурбаки [пер. с фр. И. Г. Башмаковой]. – Москва: Издательство иностранной литературы, 1963. – 292 с.
    24. Ван дер Варден Б. Л. Алгебра / Б. Л. Ван дер Варден. [пер. с нем. Бельского А. А.]. – Москва: Наука, 1976. – 648 с.
    25. Ван дер Варден Б. Л. Переписка между Паскалем и Ферма по вопросам теории вероятностей / Б. Л. Ван дер Варден // Историко-математические исследования. – Москва, Ленинград: ОГИЗ, 1976. – Вып. ХХI. – С. 228-232.
    26. Василенко М. Кремінецький ліцей і Університет св. Володимира / М. Василенко. – К.: вид. Київського ун-ту, 1923. – 49 с.
    27. Васильєв А. Значение Н. И. Лобачевского для Императорского Казанского университета: Речь, произнесенная в день открытия памятника Лобачевскому 1 сентября 1896 г. / А. Васильев. – Казань: Типолитография Императорского университета, 1896. – 20 с.
    28. Ващенко-Захарченко Михайло Егорович / [за ред. М. Бажана] // Українська Радянська енциклопедія. – К., 1978. – [2-е вид.] – Т. 2. – С. 141.
    29. Ващенко-Захарченко А. Е. Мемуары о дядюшках и тетушках, в 4-х частях / А. Е. Ващенко-Захарченко. – Москва: Издание К. Солдатенкова и Н. Щепкина, 1860. – С. 9-10.
    30. Ващенко-Захарченко М. Е. Алгебраический анализ [Лекции, чит. в Имп. Ун-те св. Владимира орд. проф. Михаилом Егоровичем Ващенко-Захарченко] / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1883. – 268 с. – (литогр. издание).
    31. Ващенко-Захарченко М. Е. Алгебраический анализ [Лекции, чит. в Имп. Ун-те св. Владимира орд. проф. Михаилом Егоровичем Ващенко-Захарченко] / М. Е. Ващенко-Захарченко.– [2-е изд., доп. и испр.] – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1884. – 416 с. – (литогр. издание).
    32. Ващенко-Захарченко М. Е. Алгебраический анализ или Высшая алгебра / М. Е. Ващенко-Захарченко – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1887. – VIII, 609 с.
    33. Ващенко-Захарченко М. Е. Аналитическая геометрия двух измерений [Лекции, чит. в Имп. Ун-те св. Владимира орд. проф. Михаилом Егоровичем Ващенко-Захарченко] / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1883. – 266 с. – (литогр. издание).
    34. Ващенко-Захарченко М. Е. Аналитическая геометрия двух и трех измерений [Лекции, чит. в Имп. Ун-те св. Владимира орд. проф. Михаилом Егоровичем Ващенко-Захарченко / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1884. – 792 с. – (рукопис, литогр. издание).
    35. Ващенко-Захарченко М. Е. Аналитическая геометрия двух и трех измерений [Лекции, чит. в Имп. Ун-те св. Владимира орд. проф. Михаилом Егоровичем Ващенко-Захарченко / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1887. – 725 с.
    36. Ващенко-Захарченко М. Е. Аналитическая геометрия трех измерений [Лекции, чит. в Имп. Ун-те св. Владимира орд. проф. Михаилом Егоровичем Ващенко-Захарченко] / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1883. – 242 с. – (литогр. издание).
    37. Ващенко-Захарченко М. Е. Вариационное исчисление / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1889. – 208 с.
    38. Ващенко-Захарченко М. Е. Вариационное исчисление в объеме университетского курса / М. Е. Ващенко-Захарченко. – Санкт-Петербург: Б.И., 1890. – 208 с.
    39. Ващенко-Захарченко М. Е. Выражение площади треугольника в функции его сторон / М. Е. Ващенко-Захарченко // Журнал элементарной математики. – 1884. – Т.1, № 3 – С. 49-52.
    40. Ващенко-Захарченко М. Е. Высшая алгебра. Теория подстановлений и приложение ее к алгебраическим уравнениям / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1890. – VI, 420 с.
    41. Ващенко-Захарченко М. Е. Высшая геометрия / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1895. – 226 с.
    42. Ващенко-Захарченко М. Е. Заметка о периодических дробях / М. Е. Ващенко-Захарченко // Журнал элементарной математики. – 1884. – Т.1, № 4 – С. 76-80.
    43. Ващенко-Захарченко М. Е. Исторический очерк математической литературы индусов / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1882. – 76 с.
    44. Ващенко-Захарченко М. Е. История математики. Т. 1: Исторический очерк развития геометрии / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1883. – 684 с.
    45. Ващенко-Захарченко М. Е. Краткий исторический очерк развития аналитической геометрии / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1884. – 23 с.
    46. Ващенко-Захарченко М. Е. Краткий курс теории определителей [Лекции, чит. в Имп. Ун-те св. Владимира орд. проф. Михаилом Егоровичем Ващенко-Захарченко] / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1883. – 88 с. – (литогр. издание).
    47. Ващенко-Захарченко М. Е. Краткий обзор теории вероятностей. Вступительная лекция по теории вероятностей / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – К., 1864. – № 2. – С. 59-77.
    48. Ващенко-Захарченко М. Е. Кратные точки и касательные алгебраических кривых / М. Е. Ващенко-Захарченко // Вестник математических наук. – 1861. – Т.1, № 1. – С. 1-8.
    49. Ващенко-Захарченко М. Е. Кратные точки и касательные алгебраических кривых / М. Е. Ващенко-Захарченко // Вестник математических наук. – 1861. – Т.1, № 2. – С. 16-20.
    50. Ващенко-Захарченко М. Е. Лекции разностного исчисления, читанные в Университете св. Владимира экстраординарным профессором М. Ващенком-Захарченком, 1867-1868. / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1868. – 179 с.
    51. Ващенко-Захарченко М. Е. Начала Евклида с пояснительным введением и толкованиями / М. Е. Ващенко-Захарченко – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1880. – 747 с.
    52. Ващенко-Захарченко М. Е. О времени возникновения некоторых из алгебраических символов / М. Е. Ващенко-Захарченко // Журнал элементарной математики. – 1884. – Т.1, № 1 – С. 14-16.
    53. Ващенко-Захарченко М. Е. Опыт изложения дифференциального и интегрального исчисления без помощи бесконечно-малых и пределов / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1907. – 77 с.
    54. Ващенко-Захарченко М. Е. Опыт изложения дифференциального и интегрального исчисления без помощи бесконечно-малых и пределов / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1908. – № 1. – [VI], С. 1-77.
    55. Ващенко-Захарченко М. Е. Павел Филиппович Табусин (биографический очерк) / М. Е. Ващенко-Захарченко // Труды Императорского вольного экономического общества. – К., 1883. – Т. 1., вып.2. – С. 214.
    56. Ващенко-Захарченко М. Е. Павел Филиппович Табусин (биографический очерк) / М. Е. Ващенко-Захарченко // Труды Императорского вольного экономического общества. – К., 1883. – Т. 1., вып. 3. – С. 310-316.
    57. Ващенко-Захарченко М. Е. Признаки наибольшего и наименьшего значения функций / М. Е. Ващенко-Захарченко // Математический сборник. – 1868. – Т.3 – С. 217-226.
    58. Ващенко-Захарченко М. Е. Проективная геометрия / М. Е. Ващенко-Захарченко. – Киев: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1897. – 383 с.
    59. Ващенко-Захарченко М. Е. Риманнова теория функций составного переменного: рассуждение, написанное на степень доктора математических наук приват-доцентом университета св. Владимира М. Ващенком-Захарченком / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1866. – 105 с.
    60. Ващенко-Захарченко М. Е. Символическое исчисление и приложение его к интегрированию линейных дифференциальных уравнений: диссертация на степень магистра математики / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К., 1862. – 91 с.
    61. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория двоичных форм / М. Е. Ващенко-Захарченко // Теория определителей и теория форм. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1875. – Ч.2. – 261 с.
    62. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория определителей / М. Е. Ващенко-Захарченко // Теория определителей и теория форм. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1877. – Ч.1. – 240 с.
    63. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория определителей и теория форм.– Киев: Типография Императорского университета святого Владимира, / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1887. – 502 с.
    64. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория подстановлений и приложение ее к алгебраическим уравнениям / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1899. – 226 с.
    65. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория функций / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1885. – 88 с.
    66. Ващенко-Захарченко М. Е. Характер развития математических наук у различных народов древнего и нового мира до XV века / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1882. – 49 с.
    67. Ващенко-Захарченко М. Е. Характер развития математических наук у различных народов древнего и нового мира до XV века [Речь, читанная на торжественном акте Университета св. Владимира 9 января 1882 г орд. проф. Имп. Ун-та св. Владимира М. Е. Ващенком-Захарченком] / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1882. – № 1. – С. 11-58.
    68. Ващенко-Захарченко М. Е. Элементарная геометрия в объеме гимназического курса / М. Е. Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1883. – XXX, 355 с.
    69. Вентцель Е. С. Теория вероятностей / Е. С. Вентцель. – Москва: КноРус, 2010. – [изд. 11, стереотипное] – 480 с.
    70. Вернадский В. И. Очерки по истории естествознания в России в XVIII столетии / В. И. Вернадский // Труды по истории науки в России. – Москва: Наука, 1988. – 207 с.
    71. Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середины ХIX столетия / Генрих Вилейтнер [пер. с нем. под ред. А. П. Юшкевича]. – Москва: Гос. изд. Физ.-мат. Лит., 1960. – 468 с.
    72. Вікіпедія. Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki.
    73. Вірченко В. В. Жіночі навчальні заклади у м. Києві (1861–1920 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / В. В. Вірченко; НАН України. Інститут історії України. – К., 2006. – 20 с.
    74. Владимирский-Буданов М. Ф. Пятидесятилетие имп. Университета св. Владимира. Речь, произнесенная на юбилейном акте университета 8 сентября 1884 г. / М. Ф. Владимирский-Буданов // Университетские известия. – 1884. – № 20. – С. 21-24.
    75. Выгодский М. Я. \"Начала\" Эвклида / М. Я. Выгодский // Историко-математические исследования. – Москва, Ленинград: ОГИЗ, 1948. – Вып. І. – С. 217-296.
    76. Высшие и центральные государственные учреждения России 1801–1917 гг.: Энциклопедический справочник . – Санкт-Петербург: Медный всадник, 1996. – Т.1. – 128 c.
    77. Гантмахер Ф. Р. Теория матриц / Ф. Р. Гантмахер. – Москва: Наука, 1967. – 412 с.
    78. Гайдук Ю. М. К истории борьбы за признание геометрических идей Лобачевского в России / Ю. М. Гайдук // Украинский математический журнал. – 1954. – Т. VI, № 4. – С. 476-478.
    79. Гайдук Ю. М. О роли педагогов-математиков М. Е. Ващенко-Захарченко и М. С. Волкова в популяризации идей Лобачевского / Ю. М. Гайдук // Математика в школе. – 1956. – № 2. – С.74-76.
    80. Геометрия [Електронний ресурс] // Большая советская энциклопедия. – Режим доступа до енциклопедії: http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Геометрия.
    81. Геометрія [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0
    %B5%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%96%D1%8F.
    82. Герье В. Очерк развития исторической науки / В. Герье. – Санкт-Петербург: Изд. Гороховского , 1865. – 60 с.
    83. Гильберт Д. Основания геометрии / Д. Гильберт [пер. с нем. под ред. А. В. Васильева]. – Ленинград: \"Сеятель\", 1923. – 152 с.
    84. Гмурман В. Е. Теория вероятностей и математическая статистика / В. Е. Гмурман. – [9-е изд.] – Москва: Высшая школа, 2003. – 479 с.
    85. Гнедаш С. Документи з історії Київського університету / С. Гнедаш // Науково-інформаційний бюлетень. – 1960. – № 4 (42). – С. 50-62.
    86. Гнеденко Б. В. О перспективах математического образования / Б. В. Гнеденко // Математика в школе. – 1965. – № 6. – С. 2-11.
    87. Гнеденко Б. В. О развитии математики на Украине / Б. В. Гнеденко, И. Б. Погребысский // Историко-математические исследования. – Москва, Ленинград : ОГИЗ, 1956. – Вып. IX. – С. 403-426.
    88. Гнеденко Б. В. Очерки по истории математики в России / Б. В. Гнеденко. – Москва, Ленинград: Гостехиздат, 1946. – 640 с.
    89. Гнеденко Б. В. Развитие теории вероятностей на Украине / Б. В. Гнеденко, И. И. Гихман // Историко-математические исследования. – Москва, Ленинград: ОГИЗ, 1956. – Вып. IX. – С. 477-537.
    90. Горошко О. Н. Роль Министерства народного просвещения, Академии наук и университетов Российской империи в истории развития института диссертаций: 1724-1919: дис. … канд. истор. наук: 07.00.02 / Ольга Николаевна Горошко. – Пятигорск, 2002. – 273 с.
    91. Грацианская Л. Н. Киевские математики-педагоги / Л. Н. Грацианская. – К.: Вища школа, 1979. – 156 с.
    92. Грацианская Л. Н. Василий Петрович Ермаков / Л. Н. Грацианская // Историко-математические исследования. – Москва, Ленинград: ОГИЗ, 1956. – Вып. IX. – С. 667-690.
    93. Грацианская Л. Н. М. Е. Ващенко-Захарченко / Л. Н. Грацианская // Историко-математические исследования. – Москва: ОГИЗ, 1961. – Вып. XIV. – С. 441-464.
    94. Грацианская Л. Н. Михаил Егорович Ващенко-Захарченко / Л. Н. Грацианская // Киевские математики-педагоги. – К.: Вища школа, 1979. – С. 30-38.
    95. Граціанська Л. М. Математики Київського університету / Л. М. Граціанська. – К.: КДУ, 1967. – 48 с.
    96. Граціанська Л. М. Михайло Єгорович Ващенко-Захарченко / Л. М. Граціанська // Науковий щорічник механіко-математичного факультету Київського університету. – К.: КДУ, 1956. – С. 511-513.
    97. Григорян Н. Н. Великие русские ученые о реформе образования и науки: [Унив. реформа 1863 г.] // Вестник Российской академии наук. – 1993. – Т. 63, № 2. – С. 101-108.
    98. Грицай Н. А. Здание университета им. Т. Г. Шевченко в Киеве / Н. А. Грицай. – К.: Вища школа, 1959. – 19 с.
    99. Гущина С. Бібліографія: Приватні заклади освіти (ХІХ – поч. ХХ століття) / С. Гущина // Історико-педагогічний альманах. – 2000. – № 2. – С. 97-104.
    100. Державний архів міста Києва, ф.16, оп. 465, сп. 1728, арк. 13.
    101. ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 2218, арк. 96.
    102. ДАК, ф. 163, оп. 6, спр. 295, арк. 88.
    103. ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 397, арк. 49.
    104. ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 117, арк. 52.
    105. ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 117, арк. 171.
    106. ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 117, арк. 173.
    107. ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 117, арк. 249.
    108. ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 117, арк. 250.
    109. ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 891, арк. 234.
    110. ДАК, ф. 163, оп. 46, спр. 55, арк. 5.
    111. ДАК, ф. 1565, оп. 1, спр. 26, арк. 43.
    112. ДАК, ф. Р-353, оп. 43, спр. 341, арк. 1.
    113. Державний архів Київської області, ф. К-18, оп. 32, спр. 155, арк. 2.
    114. ДАКО, ф. К-18, оп. 38, спр. 78, арк. 540.
    115. ДАКО, ф. 112, оп. 62, спр. 13, арк. 413.
    116. ДАКО, ф. 112, оп. 41, спр. 52, арк. 117.
    117. ДАКО, ф. 243, оп. 54, спр. 89, арк. 209.
    118. ДАКО, ф. 416, оп. 117, спр. 11, арк. 61.
    119. ДАКО, ф. 1236, оп. 22, спр. 20, арк. 37.
    120. Державний архів Черкаської області, ф. 1120, оп. 2, спр. 35, арк. 9.
    121. ДАЧО, ф. 61, оп. 72, спр. 51, арк. 28.
    122. Двадцатипятилетие первой Киевской частной женской А. Т. Дучинской гимназии, основанной В. Н. Ващенко-Захарченко. – К., 1903. – 104 с.
    123. Депман И. Я. Забытое издание \"Начал\" Евклида на русском языке / И. Я. Депман // Историко-математические исследования. – Москва: ОГИЗ, 1950. – Вып. III. – С. 467-473.
    124. Добровольский В. А. Василий Петрович Ермаков. 1845-1922 / В. А. Добровольский. – Москва: Наука, 1981. – 91 с.
    125. Добровольский В. А. Очерки развития аналитической теории дифференциальных уравнений / В. А. Добровольский. – К.: Вища школа, 1974. – 456 с.
    126. Добровольський В. О. Діяльність Київської математичної школи в дожовтневий період (1808 – 1917) / В. О. Добровольський // Нариси з історії техніки і природознавства. – 1962. – Вип. 1. – С. 131-144.
    127. Добровольський В. О. Математика в Київському фізико-математичному товаристві / В. О. Добровольський // З історії вітчизняного природознавства. – К.: Наукова думка, 1964. – С.115-127.
    128. Добровольский В. А. Старейший профессор советской высшей школы / В. А. Добровольский // Вестник высшей школы. –1959. – № 8. – С. 64-68.
    129. Долженко О. В. Очерки по философии образования / О. В. Долженко. – Москва: Компания Кворум: Промо-Медиа. 1995. – 239 с.
    130. Друк О. Особняки Києва / Ольга Друк, Дмитро Малаков. – К.: Кий. – 2004. – 482 с.
    131. Дьяченко Н. А. Рецензия на магистерскую диссертацию М. Ващенко-Захарченко / Н. А. Дьяченко // Университетские известия. – 1862. – № 6. – С. 16-20.
    132. Ермаков В. П. Введение в алгебру. Арифметические задачи, решаемые различными способами / В. П. Єрмаков. – Педагогический сборник. – 1892. – ноябрь. – С. 432-450.
    133. Ермаков В. П. Приближенные вычисления / В. П. Ермаков // Вестник опыт. физики и элемент. математики. – 1905. – № 6. – С.132.
    134. Ермаков В. П. Элементарный курс теории вероятностей / В. П. Ермаков // Университетские известия. – 1878. – № 9-12.
    135. Ефимов Н. В. Краткий курс аналитической геометрии / Н. В. Ефимов. – Москва: Наука, 1967. – [10-е изд.] – 312 c.
    136. Ефимов Н. В. Линейная алгебра и многомерная геометрия / Н. В. Ефимов, Э. Р. Розендорн. – Москва: Наука, 1970. – 528 c.
    137. Єжов С. М. Теорiя ймовiрностей, математична статистика i випадковi процеси: Навчальний посiбник / С.М. Єжов. – К.: ВПЦ \"Київський унiверситет\", 2001. – 140 с.
    138. Жмудський О. З. Київський університет за 125 років (1834-1959) / О. З. Жмудський. – К.: КДУ, 1959. – 63 с.
    139. Замечательные ученые / [под ред. С. П. Капицы] // Библиотечка \"Квант\". Вып. 9. – Москва: Наука, 1980. – 192 с.
    140. З іменем Св. Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах / [упор. В. Короткий, В. Ульяновський]. – К.: Вища школа, 1994. – Кн. 1-2. – 647 с.
    141. Захаров И.В. Миссия университета в европейской культуре / И. В. Захаров, Е. С. Ляхович. – Москва: Фонд \"Новое тысячелетие\", 1994. – 239 с.
    142. Иванов А. Е. Высшая школа России в конце XIX начале XX века / А. Е. Иванов. – Москва: АН СССР, 1991. – 392 с.
    143. Иванов А. Е. Ученые степени в Российской империи XVIII в. / А. Е. Иванов. – Москва: АН СССР, 1994. – 197 с.
    144. Ильин В. А. Аналитическая геометрия / В. А. Ильин, Э. Г. Позняк. – Москва: Физматлит, 2002. – 240 с.
    145. Имшенецкий В. Извлечение из рецензии профессора математики в Бордо / В. Имшенецкий // Сообщения и протоколы заседаний Математического общества при Императорском Харьковском университете, 1880, приложение. – Х.: Тип. Хар. ун-та, 1881. – С. 7-8.
    146. История XIX века / [под ред. проф. Лависса и Рамбо]. – Москва: ОГИЗ, 1938. – 632 с.
    147. История Киевського университета / [відпов. ред. О. М. Антонов]. – К.: Вища школа, 1957. – 570 с.
    148. История математики с древнейших времен до начала ХІХ столетия. Том первый. С древнейших времен до начала нового времени / [под ред. А. П. Юшкевича]. – Москва: Наука, 1970. – 352 с.
    149. История математики с древнейших времен до начала ХІХ столетия. Том второй. Математика XVII столетия / [под ред. А. П. Юшкевича]. – Москва: Наука, 1970. – 300 с.
    150. История математики с древнейших времен до начала ХІХ столетия. Том третий. Математика XVIII столетия / [под ред. А. П. Юшкевича]. – Москва: Наука, 1972. – 496 с.
    151. История отечественной математики / [Отв. ред. И. З. Штокало]. – К.: Вища школа, 1967. – Т.2. 1801–1917. – 616 с.
    152. Іваненко О. А. Міжнародні зв’язки університету св. Володимира / О. А. Іваненко // Український історичний журнал. – 2011. – №1. – С.52-70.
    153. Історія Київського університету / [відпов. ред. О. З. Жмудський]. – Київ, 1959. – 628 с.
    154. Каган В.Ф. Лобачевский / В. Ф. Каган. – Москва, Ленинград: Изд. Академии наук СССР, 1948. – 501 с.
    155. Казанский университет. 1804–1979: Очерки истории / [Отв. ред. Нужин М.Т.]. – Казань: Изд. Казанск. ун-та, 1979. – 304 с.
    156. Канатников А. Н. Аналитическая геометрия / А. Н. Канатников, А. П. Крищенко. – Москва: Издательство МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2002. – 388 с.
    157. Катренко А. М. \"Университетские известия\" та видання праць вчених Київського університету: наук.-навч. видання / А. М. Катренко, В. М. Щербатюк. – К.: КДУ, 1996. – 48 с.
    158. Келлер К. Из донесения в Совет университета декана факультета професора К. Келлера по поводу защиты магистерской диссертации М. Е. Ващенко-Захарченко / К. Келлер // Университетские известия. – 1862. – № 5. – С. 37-48.
    159. Киевский университет. 1834–1984 / [под ред. М. У. Белого]. – К.: Изд. Киевского ун-та, 1984. – 203 с.
    160. Київське математичне товариство [Електронний ресурс] // Сайт Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. – Режим доступу до сторінки: http://www.mathsociety.kiev.ua/history.html.
    161. Київський державний університет. Історія Київського університету. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1959. – 629 с.
    162. Киевский университет: документы и материалы. 1834-1984 / [cост. В. А. Замлинский; ред. кол. : М. У. Белый, Л. В. Губерский, И. И. Ляшко и др. ]. – К.: КГУ, 1984. – 191 с.
    163. Клецька Т. С. Визначний вітчизняний математик В.П.Єрмаков (1845-1922): штрихи до портрету / Т. С. Клецька // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 48. – С.81-87.
    164. Клецька Т. С. Внесок Михайла Єгоровича Ващенка-Захарченка у розвиток і поширення операційного числення // Матеріали 9-ї Всеукраїнської наукової конференції \"Актуальні питання історії науки і техніки\". (м. Житомир, 7-9 жовтня 2010р.). – Київ, 2010. – С. 48-50.
    165. Клецька Т. С. До історії Київського фізико-математичного товариства / Т. С. Клецька // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 45. – С.149-154.
    166. Клецька Т. С. Історія становлення операційного числення як розділу математики // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології: Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції. – сер. \"Техніка, технологія\". – Київ, 2011. – С. 352-354.
    167. Клецька Т. С. Київський університет св. Володимира. Сторінки історії // XL науково-практична конференція молодих вчених, аспірантів та студентів. Секція \"Вища математика\". Програма конференції, Київ, ДЕТУТ, 19,20 травня. – Київ, 2011. – С. 25.
    168. Клецька Т. С. Михайло Єгорович Ващенко-Захарченко (1825-1912) – визначний український математик // П’ятнадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів: Мат. конф., 21 травня 2010 р., м. Київ. – К., 2010. – С. 68-73.
    169. Клецька Т. С. Наукова праця М. Є. Ващенка-Захарченка в галузі лінійної та вищої алгебри / Т. С. Клецька // Історія української науки на межі тисячол
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины